Основи правознавства

2) Створення дитині умов для навчання, фізичного та духовного розвитку.;

3) Захист дитини, її прав та інтересів так само як опікун або піклувальник без спеціальних на те повноважень.

Для того, щоб реалізувати ці обов'язки і водночас права, патронатний вихователь повинен мати встановленого зразка посвідчення, подібне до того, яке має опікун.

Договір про патронат може бути припинений:

- у разі відмови від нього вихователя або дитини, яка досягла чотирнадцяти років;

- у разі невиконання вихователем своїх обов'язків;

-- якщо між вихователем і дитиною склалися стосунки, які перешкоджають виконанню обов'язків за договором;

- з інших, передбачених законодавством, підстав. Розірвання договору про патронатне утримання дитини може відбутись як за згодою сторін, так і за рішенням суду. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки. Підставою для встановлення піклування над повнолітньою особою є рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (ст. 37 ЦК) з таким самим особливим поєднанням складних елементів. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років

33. Поняття трудового права та його джерела

Трудове право являє собою сукупність порушених норм, які регулюють суспільно - трудові відносини робітників і службовців, що виникають безпосередньо в процесі суспільної праці на підприємствах, установах, організаціях, а в окремих випадках - і в особистому господарстві громадян.

Норми трудового права регулюють і деякі інші відносини, тісно пов'язані з трудовими: відносини з страхування, по розгляду трудових спорів, по використанню трудових ресурсів і інші.

Трудове право регулює всі трудові відносини незалежно від форми власності, на якій вони базуються.

Предметом трудового права виступають не тільки відносини щодо матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану з їх вини підприємству, а й відносини з відшкодування шкоди, завданої здоров'ю працівника при виконанні ним своїх трудових обов'язків.

Предмет трудового права також складають відносини з розгляду трудових спорів (процесуальні відносини). І особливістю, яка відрізняє їх від необхідних цивільно-правових процесуальних відносин, є те, що для вирішення трудових спорів закон передбачає спеціальний порядок досудового розгляду. Для цього створюються уповноважені органи для розгляду трудових спорів безпосередньо на підприємствах.

Таким чином, предметом трудового права є трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору, і відносини, що тісно пов'язані з трудовими, працевлаштування, з підготовки кадрів і підвищення кваліфікації, щодо контролю за дотриманням законодавства про працю, щодо матеріальної відповідальності і по вирішенню трудових спорів, а також відносини з приводу встановленню умов праці на підприємствах.

Система трудового права поділяється на дві частини: Загальну і Особливу.

Загальна частина охоплює питання, що стосуються характеристики трудового права, які охоплюють предмет, систему і джерела трудового права.

34. Колективний і трудовий договори

Трудовий договори - угода між працівниками і власником підприємства чи фізичною особою , за якою працівник зобов'язується виконувати роботу , визначену цією угодою з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку , а власник підприємства чи фізична особа зобов'язується виплачувати заробітну плату і забезпечувати умови праці необхідні для виконання роботи.

Зміст трудового договору - права та обовязки сторін.

Вид трудового договору

1. Безстроковий - укладається на невизначений термін.

2. Строковий - на термін , який погоджується сторонами.

3. Такий, що укладається на термін виконання певної роботи.

При укладанні трудового договору вимагаються такі документи :

1. Паспорт 2. Трудова книжка 3. Документи про освіту

Якщо громадянин влаштовується на роботу вперше, то замість трудової книжки він може пред'явити довідку про останнє заняття : в місті - від житлово-експлуатаційних організацій, в сільській місцевості - від сільської ради.

При укладанні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування.

Загальний строк випробування - не більше 3 місяців.

Не встановлюється випробування:

1. Осіб , які не досягли 18 років

2. Осіб , звільнених у запасах з військової чи невійськової служби.

3. Інвалідів , направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи.

4. Молодих спеціалістів після закінчення ВНЗ.

Контракт - це особлива форма трудового договору.

Може бути укладений на строк - до 5 років, але не менше ніж 1 рік.

Працівникам, які стають на роботу вперше трудова книжка формується протягом 5 років після прийняття на роботу.

Колективний договір - це угода , що укладається на підставах , установок, організаціях незалежно від форм власника , які використовують найману працю і мають права юридичної особи.

Сторони колективного договору

1. Власник підприємства 2. Профспілкові організації , а в разі їх відсутності представники , які обрані трудовим колективом.

35. Порядок припинення трудового договору з ініціативи працівника

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладе­ний на невизначений термін, незалежно від займаної посади, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за 2 тижні. Закон не пов'язує розірвання трудового договору з наявністю визначених причин. Тому працівник може взагалі не вказати причин звільнення.

При розірванні трудового договору з поважних причин власник або уповноважений ним орган має розірвати договір у термін, про який просить працівник.

Поважними причинами при звільненні за власним бажан­ням є такі:

-- переїзд на нове місце проживання;

-- переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу міс­цевість;

-- вступ до навчального закладу;

-- неможливість проживання у певній місцевості, підтвер­джена медичним висновком;

-- вагітність;

-- догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або за дитиною-інвалідом;

-- догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи;

-- вихід на пенсію;

-- прийняття на роботу за конкурсом;

Строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково:

-- на вимогу працівника у разі його захворювання або інвалідності, що перешкоджають виконанню роботи за договором;

-- у випадку порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору, а також з інших поважних причин .

36. Порядок припинення трудового договору з ініціативи роботодавця

Порядок припинення трудового договору з ініціативи роботодавця:

1. Систематичне невиконання працівником без поважних причин трудових обов'язків.

2. Прогул ( відсутність без поважних причин більше 3 год)

3. Поновлення на робочому місті того, хто раніше виконував цю роботу.

37. Робочий час. Час відпочинку

Робочий час

Законодавство передбачає такі види робочого часу:

-нормальна і скорочена тривалість робочого часу- не перевищує 40 годин це загальна норма, яка не залежить від кількості робочих днів на тиждень. Звідси щоденна робота за п'ятиденного робочого тижня не повинна перевищувати 8, за шестиденного -- 7 годин.

-неповний робочий час- це така категорія працівників як учні віком до 14-15 років- 24 години; а працівникам віком 16-18 років установлюється 36 годин на тиждень.

-ненормований робочий день.

Час відпочинку

Це -- перерви в робочому дні для відпочинку і харчування, щоденний відпочинок після роботи, щотижневі дні відпочинку (переважно субота й неділя), святкові й неробочі дні, щорічні й додаткові відпустки.

За загальним правилом, перерви впродовж робочого дня надаються через 4 години після початку роботи і тривають від 30 хвилин до 2 годин. Така перерва не включається в робочий час.

Працівники на час перерви можуть відлучатися з місця роботи. Законодавством передбачено й додаткові перерви, надавані через короткий відтинок часу, як-от: під час роботи на вільному повітрі в холодний період року будівельникам для обігріву; на вантажно-розвантажувальних роботах-- після кожних

45-50 хвилин 10-15 хвилин відпочинку.

Найтривалішим часом відпочинку є відпустка. Вона також має декілька видів:

1. Щорічні:

2. Додаткові у зв'язку з навчанням (для тих, хто навчається без відриву від виробництва).

3. Творча (надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників тощо).

4. Соціальна: у зв'язку з вагітністю й пологами; з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; працівникам, які мають дітей.

5. Відпустки без збереження заробітної платні надаються на різні строки у випадках, передбачених Законом України.

38. Контракт ? особливий вид трудового договору

Контракт -- це особливий вид строкового трудового договору, що укладається в письмовій формі. Контракт є підставою для видання наказу або розпорядження про зарахування на роботу; інших документів, наприклад заяви, не потрібно.

Різниця між контрактом і трудовим договорем:

-обов'язкова письмова форма. Трудовий договір може укладатися як в письмовій, так і в усній формі.

-контракт укладається лише у випадках, прямо передбачених законами України. Трудовий договір не має таких обмежень.

-контракт може бути тільки тимчасовим, тобто це строковий договір. Трудовий же договір укладається на певний строк, безстроково, на час виконання певної роботи.

-можливість передбачати в контракті додаткові (не передбачені чинним законодавством) обов'язки та права, як працівника, так і власника (уповноваженого органу).

39. Особливості праці жінок та молоді

Жінки, що мають дітей 3-14 років або дітей-інвалідів, не залучаються до надурочних робіт і не направляються у відрядження без їх згоди. Жінок із дітьми віком до 3-х років можуть, за їх бажанням, переводити на легшу або зручнішу для них роботу із збереженням середньомісячного заробітку. Це стосується і вагітних жінок.

Пільги вагітним жінкам і при пологах: надається відпустка - 70 календарних днів до пологів і 56 після пологів, до 2-х років по догляду за дитиною з виплатою допомоги по соціальному страхуванню, до 3-х років без збереження заробітної плати. За медичним висновком (догляд дитини) відпустка може досягати 6 років.

Відпустка по вагітності, догляду за дитиною зараховується в загальний стаж роботи і професійний стаж.

Дозволяється приймати на роботу молодь віком від 16 років. Для практичної підготовки молоді, що навчається, допускається приймати з 14 років учнів загальноосвітніх шкіл і професійних навчальних закладів для виконання легкої роботи у вільний від навчання час за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює.

Особи до 18 років приймаються на роботу після попереднього медичного огляду і, в подальшому, до 21 року щороку підлягають обов'язковому медичному огляду.

Усі працівники до 18 років не можуть бути залучені до виконання важких або небезпечних робіт, до робіт із шкідливими умовами праці, а також до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. Для працівників віком від 16 до 18 років робочий тиждень не повинен перевищувати 36 годин, для осіб віком від 15 до 16 років і для учнів 14-15 років, що працюють під час канікул, - 24 години.

Для здачі вступних іспитів до вищих і середніх спеціальних закладів працюючій молоді надається відпустка:

- для вступу до вищих навчальних закладів - 15 календарних днів;

- для вступу до середніх навчальних закладів - 10 календарних днів.

40. Трудова дисципліна. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність

Трудове право передбачає два види відповідальності: дисциплінарну і матеріальну.

Дисциплінарна відповідальність - полягає в обов'язку працівника відповідати перед власником або уповноваженим ним органом за скоєний дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з видів стягнення -догана або звільнення.

Дисциплінарні стягнення застосовує орган, якому надано право прийняти на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника

Дисциплінарне стягнення роботодавець застосовує безпосередньо після виявлення проступку, але не пізніше одного місяця від дня його виявлення.

Основний вид матеріальної відповідальності працівника - обмежена матеріальна відповідальність. Вона полягає в обов'язку працівника, з вини якого було заподіяно шкоду, відшкодувати роботодавцю пряму дійсну шкоду, але не більше від його середнього місячного заробітку. Під прямою дійсною шкодою розуміють втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Неодержані прибутки відшкодуванню не підлягають.

41. Поняття злочину, його ознаки, склад злочину

Злочин - це передбачене кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину, що посягає на права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок та громадську безпеку, довкілля та конституційний устрій України.

Ознаки злочину:

- суспільна небезпека. Означає, що дія чи бездіяльність завдає шкоду чи створює загрозу завдання шкоди об'єктам, що охороняються кримінальним законом;

- протиправність. Означає, що злочином є лише те діяння, яке прямо передбачене кримінальним законом. Під проти-правністю розуміється порушення особою конкретної кримінально-правової норми.

- винність. Означає, що діяння вважається злочином тільки тоді, коли в Діях особи є вина у формі умислу чи необережності;

- караність. Означає, що злочином є тільки те діяння, за яке законом передбачений певний вид і розмір покарання.

Склад злочину - це його структура, яка включає сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, що визначають суспільно небезпечне діяння як злочин.

Склад злочину включає:

- об'єкт;- об'єктивну сторону;- суб'єкт;- суб'єктивну сторону.

Об'єкт злочину- це суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом, тобто права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок і громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, мир і безпека людства.

Об'єктивна сторона - це зовнішній вираз злочину.

Суб'єктивна сторона - це внутрішня, психічна діяльність особи, що вчинила злочин.

42. Поняття та особливості кримінальної відповідальності. Види покарань передбачені кримінальним законодавством

Кримінальна відповідальність - це найсуворіший вид юридичної відповідальності, встановлений державою в санкціях статей

Кримінальна відповідальність характеризується ознаками:

- ця відповідальність встановлюється державою тільки в кримінальному законі;

- ця відповідальність накладається тільки судом;

- порядок притягнення винної особи до цієї відповідальності визначений у Кримінально-процесуальному кодексі України;

- ця відповідальність має індивідуальний характер і покладається тільки на особу в діянні якої є склад злочину;

- ця відповідальність конкретизується в кримінальному покаранні визначеному в санкції статей Особливої частини ККУ;

- ця відповідальність пов'язана з позбавленням винної особи певних належних їй благ майнового, організаційного чи особистого характеру;

- ця відповідальність пов'язана із настанням певних негативних наслідків у вигляді судимості.

Кримінальна відповідальність реалізується через наступні етапи:

· виникнення кримінальної відповідальності (порушення кримінальної справи);

· кваліфікації компетентними органами держави (міліцією, СБУ, прокуратурою тощо) діяння винної особи як обвинуваченої;

· постановленим судом вироку та конкретизації в ньому визначеного кримінального покарання;

· відбування покарання;

· перебування особи в стані судимості.

Кримінальна відповідальність завершується фактом погашення судимості або ЇЇ зняття.

43. Обставини, що виключають злочинність діяння

До обставин, які виключають злочинність діяння, належать:

- необхідна оборона - вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи.

- крайня необхідність- усунення небезпеки, що без­посередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї лю­дини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам дер­жави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

- затримання особи, що вчинила злочин-не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впли­вом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками

- фізичний або психічний примус- не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

- виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

44. Поняття та джерела адміністративного права

У теорії держави і права до джерел (форм) права належать:

судовий прецедент; нормативно-правовий акт; релігійні норми; правові звичаї; нормативний договір; правова доктрина; принципи права.

З огляду на різноманітність джерел адміністративного права їх доцільно розділити на такі види:

-Конституція України.

-Законодавчі акти України:

-закони України;

-кодекси, положення, статути й інші кодифіковані акти управлінського спрямування.

-Постанови Верховної Ради України, які містять адміністративно-правові норми організаційно-правового характеру.

-Укази та розпорядження Президента України. Нормативні акти органів виконавчої влади України:

-нормативні постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України;

- положення, статути, правила, інструкції, інші акти, затверджені Кабінетом Міністрів України;

- нормативні накази, інструкції керівників міністерств, державних комітетів і відомств України.

-Нормативні накази керівників державних підприємств, об'єднань, установ і організацій.

-Нормативні акти місцевих рад, їх виконавчих органів.

-Розпорядження місцевих державних адміністрацій (їх голів)

Так, за масштабом своєї дії джерела адміністративного права можна класифікувати на такі, що мають загальний, галузевий, місцевий або внутрішньо-суб'єктивний характер.

45. Адміністративна відповідальність: поняття та особливості. Види адміністративних стягнень

Під адміністративною відповідальністю слід розуміти застосування уповноваженим органом чи посадовою особою адміністративного стягнення до особи, яка вчинила правопорушення, що за своїм характером не тягне за собою відповідно до чинного законодавства кримінальну відповідальність.

В основі адміністративної відповідальності лежить адміністративне правопорушення, кримінальної відповідальності - злочин, дисциплінарної - дисциплінарний проступок, матеріальної - спричинення матеріальної шкоди.

Особливість адміністративної відповідальності полягає в тому, що адміністративні стягнення накладаються спеціально уповноваженими органами виконавчої влади і посадовими особами чи суддями; кримінальне покарання накладається виключно судами.

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:

1)попередження;

2)штраф;

3)оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

4)конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5)позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);

6)виправні роботи;

7)адміністративний арешт.

46. Поняття екологічного права України. Предмет і система екологічного права України

Екологічне право - це система правових норм і принципів, якими регулюються та охороняються суспільні відносини щодо охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів (екологічні правовідносини).

Екологічні правовідносини - це складна галузь суспільних відносин, які охоплюють відносини щодо використання, відтворення і охорони різних об'єктів природи.

Предметом екологічного права є нормативно врегульовані суспільні екологічні відносини, щодо охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів. Метод екологічного права - комплексний і являє собою комбінацію методів підгалузей права, які становлять його систему.

Основні принципи екологічного права:

- переваги державної власності на землю, воду, ліси, надра та інші об'єкти природи;

- державного управління природокористуванням і охороною природи;

- поєднання раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

- комплексного підходу до природокористування і охорони природи;

- поєднання заходів щодо стимулювання і відповідальності у справі використання та охорони природних ресурсів;

- законності в екологічних відносинах..

47. Поняття та класифікація екологічних прав та обов'язків громадян

Поняття та класифікація екологічних прав та обов'язків громадян. Екологічні права та обов'язки громадян України -- система юридично закріплених за громадянами повноважень та зобов'язань в екологічній сфері.Найповніше екологічні права та обов'язки закріплено в Конституції України та Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» .Згідно з Законом громадянин України має право на: безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище; об'єднання в громадські природоохоронні формування; одержання в установленому порядку повної та достовірної екологічної інформації.Так, громадяни зобов'язані: берегти, охороняти й раціонально використовувати природні багатства; не порушувати екологічних прав інших суб'єктів; компенсувати завдану ними шкоду тощо.

48. Поняття та джерела господарського права

Основний елемент предмета господарського права - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Джерела господарського права - це система нормативних актів, яка є інституційним джерелом господарського права, тобто законодавство є найважливішим офіційним способом нормативного оформлення права.

Нормативний акт господарського законодавства - офіційний письмовий документ компетентного органу держави, який є джерелом норм господарського права, тобто встановлює (змінює) або припиняє норми господарського права.

49. Досудове врегулювання господарських спорів. Порядок розгляду справ у господарських судах

Досудове врегулювання господарських спорів являє собою систему заходів, що здійснюються організаціями, іншими суб єктами господарювання, майнові права яких порушено, з метою безпосереднього вирішення конфлікту (спору) до звернення у господарський суд.

Сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарських спорів за домовленістю між собою.

Метою досудового врегулювання господарських спорів є усунення або запобігання негативного впливу на господарську діяльність з боку контрагентів.

Зокрема, спеціальний порядок врегулювання господарських спорів передбачається Статутом автомобільного транспорту України, Статутом залізниць України, Кодексом торговельного мореплавства України, Повітряним кодексом України.

50. Право соціального захисту та соціального забезпечення в Україні

У Конституції України соціальний захист розуміється саме як система заходів щодо захисту населення від соціальних ризиків. У Конституції України проголошено право громадян на соціальний захист і встановлено державні гарантії його здійснення.

Структурно соціальний захист в Україні складається з таких частин.

А. Державний соціальний захист.

I. Загальна система соціального захисту:

1) загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

2) державна соціальна допомога.

II. Спеціальний соціальний захист.

III. Додатковий соціальний захист.

Б. Недержавне соціальне забезпечення:

1) недержавне пенсійне забезпечення.

2) недержавні соціальні послуги.

51. Пенсійне забезпечення в Україні

Пенсійна система України -- сукупність створених в Україні правових, економічних і організаційних інститутів і норм, метою яких є надання громадянам матеріального забезпечення у вигляді пенсії.

З прийняттям законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і «Про недержавне пенсійне забезпечення» в 2004 розпочато впровадження пенсійної реформи, сутність якої полягає в переході до трирівневої пенсійної системи:

1.Солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування базується на засадах солідарності і субсидування та здійсненні виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

2.Загальнообов'язкове накопичувальне пенсійне забезпечення полягає в тому, що частина внесків у Пенсійний фонд України буде направлена в державний Накопичувальний пенсійний фонд України. Внески будуть мати персоніфікований характер і враховуватися на індивідуальних пенсійних рахунках.

3.Система недержавного пенсійного забезпечення (третій рівень пенсійної системи) створена для формування додаткових пенсійних накопичень за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців.



52. Види соціальної допомоги сім'ям з дітьми

Види державної соціальної допомоги сім?ям з дітьми:

1. Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами( надається у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу);

2. Одноразова допомога при народженні дитини (12240 гривень - на першу дитину, 25000 гривень - на другу дитину, 50000 гривень - на на третю і наступну дитину).

3. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім?ї, з розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 130 грн).

4. Допомога на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням (різниця між прожитковим мінімумом для дитини відповідного віку та середньомісячним розміром одержуваних на дитину аліментів та пенсій за попередні шість місяців).

5. Допомога дітям-інвалідам

Державна соціальна допомога призначається у таких розмірах: інвалідам з дитинства I групи -- 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам з дитинства II групи -- 80 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам з дитинства III групи -- 60 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; на дітей-інвалідів віком до 18 років -- 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

6. Допомога малозабезпеченим сім'ям

7. Одноразова допомога дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення 18-річного віку (прийомним сім?ям) (у році 2008 становить 795) грн.

9. Одному з прийомних батьків - грошове забезпечення у розмірі 35% державної соціальної допомоги на кожну прийомну дитину

10. Прийомна дитина отримує одноразову допомогу дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення 18-річного віку (795 грн).

53. Поняття фінансового права України. Предмет та система фінансового права України

Фінансове право є галуззю публічного права, оскільки предмет фінансового права обмежений сферою публічних фінансів..Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають, змінюються й припиняються в галузі формування, розподілу й використання фондів коштів держави й місцевого самоврядування та врегульовані фінансово-правовими нормами.Методом правового регулювання фінансового права є система юридичних прийомів, за допомогою яких здійснюється регулювання фінансових правовідносин, юридичний вплив на учасників останніх.

Система фінансового права -- це об'єктивно обумовлена внутрішня організація фінансового права, що полягає в єдності й узгодженості фінансово-правових норм та їх згрупуванні у фінансово-правові інститути й підгалузі.Фінансове право складається із Загальної та Особливої частин.

Загальна частина включає такі норми, які є спільними для всіх фінансово-правових відносин і становлять підґрунтя для регулювання правовідносин у сфері фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування.

Особлива частина фінансового права складається з норм, які регулюють окремі напрями фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування, різні ланки фінансової системи, зокрема суспільні відносини в галузі:- державного й місцевого бюджетів;- спеціальних цільових фондів коштів:- державних і місцевих доходів.



54. Основи бюджетного права України

Бюджетне право -- система встановлених державою загальнообов'язкових правових норм, що регулюють майнові та пов'язані з ними немайнові суспільні відносини, які складаються в процесі бюджетної діяльності держави та територіальних громад.

Предмет бюджетного права -- відносини, що виникають та існують у процесі утворення, розподілу та перерозподілу державного та місцевих бюджетів і регламентуються нормами фінансового права.

Предмет бюджетного права складається з двох груп відносин: атрибутивних (виключних) та дотичних (суміжних).

Важливою складовою частиною предмету бюджетного права виступають групи правових відносин, які: регулюють порядок утворення доходів та здійснення видатків бюджетів всіх рівнів; опосередковують бюджетний процес та бюджетний контроль; визначають відповідальність за бюджетні правопорушення. Ці відносини переважають у системі бюджетного права, є його невід'ємним системоутворюючим атрибутом. Вони входять у предмет бюджетного права повністю і максимально ним врегульовані.

Другу групу відносин складають відносини дотичні (суміжні) до атрибутивних. Ці відносини детально регулюються іншими підгалузями чи інститутами фінансового права, створюючи таким чином об'єкти спільного правового регулювання. Дотичні правові відносини регулюються нормами бюджетного права і відповідного фінансово-правового інституту двома способами: або одночасно, узгоджено, або за принципом «ланцюгової реакції», коли норми бюджетного права є загальними, установчими для цих відносин, а норми відповідного фінансово-правового інституту - уточнюючими.



55. Поняття та завдання судової влади

Судова влада -- незалежна гілка державної влади, яка має захищати права і свободи громадян, інтереси держави і суспільства, забезпечувати додержання законності та справедливості шляхом застосування законів до конкретних життєвих ситуацій.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суди відповідно до ст. 6 Конституції є самостійною гілкою влади і діють незалежно від законодавчої і виконавчої влади. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідно­сини, що виникають у державі.

Завданням правосуддя є:

-всебічне зміцнення законності та правопорядку;

-захист соціально-економічних, політичних та осо­бистих прав і свобод громадян;

-охорона закріплених у Конституції України по­літичної та економічної систем від будь-яких посягань;

-захист прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань;

-виховання громадян у дусі точного і неухильного виконання Конституції і законів України, до­тримання дисципліни праці, чесного ставлення до державного і громадського обов'язку, поваги до честі і гідності інших громадян;

-запобігання злочинам та іншим правопорушен­ням;

-виправлення та перевиховання осіб, які поруши­ли закон.

Згідно з Конституцією судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Діяльність судів регламентована процесуальними нормами, що містяться, насамперед, у Цивільному проце­суальному кодексі, Кримінально-процесуальному кодексі та Господарському процесуальному кодексі.



56. Загальна характеристика судової системи України

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України. Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40-річного.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Окрему категорію судів становлять військові суди України. Вони здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, передбачених законодавством України.

Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України на підставі рекомен­дації відповідної кваліфікаційної комісії суддів за поданням Вищої ради юстиції. Всі інші судді обираються безстроково Верховною Радою України на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за поданням Голови Верховного Суду України або голови відповідного вищого спеціалізованого суду.

57. Система судів загальної юрисдикції

Згідно зі ст. 18 Закону України “Про судоустрій України” систему судів загальної юрисдикції становлять:

- місцеві суди; - апеляційні суди, Апеляційний суд України; - вищі спеціалізовані суди; - Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Правосуддя в судах загальної юрисдикції в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справ. Порядок здійснення цивільного судочинства передбачений Цивільним процесуальним кодексом України, господарського -- Господарським процесуальним кодексом України, адміністративного -- Кодексом України про адміністративні правопорушення та кримінального -- Кримінально-процесуальним кодексом України.

Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених відповідно до закону. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані.

Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України відповідно до Закону України “Про судоустрій України” за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна адміністративно-територіального устрою, передислокація військ або реорганізація Збройних Сил України, зміна системи судів, а також інші передбачені законом підстави.

Залежно від обсягу наданих їм законом повноважень суди загальної юрисдикції можуть діяти як суди першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

Суди першої інстанції , суди апеляційної інстанції, суди касаційної інстанції .



58. Система судів спеціальної юрисдикції

Вищі спеціалізовані суди (Вищий господарський та Вищий адміністративний), які розглядають справи в касаційному порядку в межах своєї юрисдикції; спеціалізовані суди першої і апеляційної інстанції; Касаційний суд -- розглядає справи як касаційна інстанція в межах, визначених процесуальним законодавством; апеляційні суди й Апеляційний суд України -- розглядають апеляції на рішення судів першої інстанції;

Суди першої інстанції -- це суди, які розглядають справу і вирішують її по суті своїм вироком, рішенням чи постановою. Судами першої інстанції є місцеві загальні суди, місцеві господарські та місцеві адміністративні суди. До повноважень апеляційних судів входять: розгляд справ в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону, розгляд по першій інстанції справ, визначених законом (крім апеляційних господарських судів), ведення та аналіз судової статистики, вивчення та узагальнення судової практики, надання мето­дичної допомоги у застосуванні законодавства місцевим судам, а також здійснення інших передбачених законом повноважень.

Суди апеляційної інстанції -- це суди, які за апеляційною скаргою чи апеляційним поданням перевіряють законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, якщо це рішення не набрало законної сили.

Суди касаційної інстанції -- це суди, які за касаційною скаргою чи касаційним поданням перевіряють законність і обґрунтованість судових рішень, які набрали законної сили.

59. Правоохоронні органи: поняття та структура

Правоохоронна діяльність - це владна державна діяльність, яка здійснюється спеціально уповноваженими державою органами на підставі закону і у встановленому нею порядку з метою охорони і захисту прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави шляхом застосування правових заходів впливу.

Під правоохоронним органом розуміють державну установу (або державну юридичну особу), яка діє в системі органів влади й виконує на основі закону державні функції в різних сферах внутрішньої та зовнішньої діяльності Української держави. В Законі України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів" подано перелік правоохоронних органів, до яких, зокрема, належать:

-органи прокуратури; -органи внутрішніх справ -органи служби безпеки; -військової служби правопорядку у Збройних Силах України; -митні органи; -органи охорони державного кордону; -органи й установи виконання покарань; -органи державної податкової служби; -органи державної контрольно-ревізійної служби; -органи рибоохорони; -органи державної лісової охорони; -інші органи.

60. Правозахисні органи: поняття та структура

Правозахисна діяльність має такі ознаки:

а) це діяльність системи правозахисних організацій;

б) ці організації можуть бути державними і недержавними;

в) ця діяльність спрямована на надання кожній фізичній і юридичній особі правової допомоги;

г) допомога, що надається спрямована на припинення порушень права, недопущення зловживання правом, притягнення винних до юридичної відповідальності, відновлення порушеного права, відшкодування збитків завданих порушенням права.

Система правозахисних організацій в Україні тлумачиться по-різному. Найбільш загальним групуванням правозахисних органів є поділ їх на державні і недержавні, міжнародні і національні.

Державними правозахисними організаціями є органи юстиції, органи захисту прав споживачів, Уповноважений Верховної Ради України із прав людини, міжурядові правозахисні організації.

Недержавними правозахисними організаціями є: адвокатура, недержавні нотаріуси, інші правозахисні недержавні організації, міжнародні неурядові правозахисні організації.

Державними правозахисними органами в Україні є: а) органи юстиції( виконавча служба, державні нотаріусиЮ органи РАГСУ) б) органи захисту прав споживачів; в) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; г) міжурядові правозахисні організації та деякі ін.

Размещено на Allbest.ru

...