Загальні та спеціальні гарантії прав працівників на охорону праці

країн , проте воно повністю не звільняє підприємця в більшості країн від договірної ( цивільно - правовий) відповідальності за порушення обов'язку забезпечення працівникам здорових і безпечних умов праці[14,ст.436]. У законодавстві країн Заходу в тій або іншій формі зафіксована обов'язок працівників дотримуватись інструкції з охорони праці, визначена міра їх відповідальності за його безпеку. Наприклад, у французькому Законі про гарантії проти професійних ризиків 1991 встановлено обов'язок працівника відповідно до інструкцій, отриманих від адміністрації, і правилами внутрішнього трудового розпорядку піклуватися про свою безпеку і

здоров'я, а також про безпеку інших осіб. За порушення цього обов'язку працівники в ряді випадків караються штрафами. Разом з тим в США тільки підприємці виплачують штрафи за порушення правил з безпеки та гігієни праці. У Франції працівник має право відмовитися виконувати небезпечну для його життя і здоров'я роботу[14,ст.468].

У законодавстві передбачено обов'язкове (ФРН, Австрія, Японія ) або факультативне ( Великобританія, Канада, Австралія ) створення на підприємствах служб з техніки безпеки і призначення адміністрацією осіб, які покликані забезпечувати відповідний контроль (інженери з техніки безпеки) . Чимало країн, де в обов'язковому або факультативному порядку передбачено утворення служб з виробничої санітарії, призначення заводських лікарів.

У всіх країнах порушення правил техніки безпеки та інших правил охорони праці тягне дисциплінарну , адміністративну , цивільно - правову ( майнову ), а також кримінальну відповідальність у вигляді штрафу або тюремного ув`язнення . Нещасний випадок на виробництві, що викликав серйозні наслідки, і особливо зі смертельним результатом, може стати підставою застосування кримінально -правових норм, які не мають прямого відношення до забезпечення охорони праці, наприклад смерть або заподіяння шкоди здоров'ю з необережності[17,ст.458].Згідно КК Італії і КК Нідерландів, покарання за ці злочини підвищуються, якщо вони вчинені у зв'язку з трудовою діяльністю. У деяких країнах за порушення правил з охорони праці допускається кримінальна відповідальність (штраф) щодо юридичної особи ( корпорації ) .

Зміст законодавства при всьому його значенні саме по собі не в змозі забезпечити дотримання його наймачами, справжню безпеку праці, здоров'я працівників . Численні факти, свідчать, що на великому числі підприємств, особливо дрібних і середніх, умови праці не відповідають стандартам безпеки і промислової гігієни, що завдає шкоди самопочуттю і здоров'ю працівників, а нерідко загрожує їх життя. Найбільшим показником неблагополуччя в цій області є поширення виробничого травматизму та професійної захворюваності. Хоча в ряді країн Заходу в останнє десятиліття спостерігається загальне скорочення виробничого травматизму, повсюдно зростає чисельність серцево-судинних і нервово-психічних захворювань, що є прямим або непрямим наслідком умов виробництва та життя . Велике поширення набули рання інвалідність серед працівників, депресивні стани , що відбиваються на працездатності[14,ст.456].

Важливим фактором, що впливає на виробниче середовище, стає загальна екологічна обстановка, яка в останні десятиліття погіршилася в усьому світі, а особливо в промислово розвинених країнах. Довкілля у все більшій мірі піддається негативному впливу виробничих шкідливостей, з іншого боку, поглиблюється згубний вплив навколишнього природного середовища на здоров'я, самопочуття і працездатність працівників . Всі ці фактори, підриваючи здоров'я, імунну систему, зменшуючи опірність організму, посилюють негативний вплив виробничих факторів, несприятливих умов праці на життєдіяльність працівників, роблять їх більш уразливими[17,ст.469]. У ряді випадків негативні дії виробничої та природного середовища на здоров'я працівників тісно переплітаються і фактично нероздільні. Це означає, що в сучасних умовах справжня ефективність заходів з безпеки та гігієни праці можлива тільки тоді, коли вона доповнюється дієвим " екологічним захистом", коли охорона виробничого середовища поєднується з охороною природного середовища. Тут найтіснішим чином переплітаються проблеми трудового та екологічного права, охорони праці та загальнолюдські проблеми - необхідність забезпечення трудящим і всьому населенню сприятливого середовища проживання, екологічного благополуччя, без наявності якого будь-які заходи з техніки безпеки і виробничої санітарії втрачають свій ефект, а іноді навіть зводяться нанівець .

Відносно України, то був підписаний Закон «Про затвердження Загальнодержавної соціальної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014-2018 роки» .

Відповідною програмою передбачається комплексне вирішення проблем у сфері охорони праці, формування сучасного безпечного та здорового виробничого середовища, мінімізація ризиків виробничого травматизму, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сприятиме сталому економічному розвитку і соціальній спрямованості, збереженню і розвитку трудового потенціалу України[18,ст.461].

Проблеми у сфері охорони праці передбачається вирішити, зокрема, шляхом підвищення ефективності державного управління охороною праці, у тому числі шляхом приведення нормативно-правової бази у сфері охорони праці у відповідність із сучасними вимогами та законодавством Євросоюзу.

Крім того, планується удосконалення системи державного нагляду і громадського контролю за додержанням вимог законодавства з охорони праці, оптимізації діяльності структурних підрозділів з охорони праці центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування; удосконалення державного управління охороною праці через реформування державних органів управління охороною праці[17,ст.478].

Очікується, що виконання програми дасть змогу, зокрема, сформувати сучасне безпечне і здорове виробниче середовище; мінімізувати ризики виробничого травматизму, професійних захворювань та аварій на виробництві; знизити до 2018 року коефіцієнт частоти виробничого травматизму і коефіцієнт частоти виробничого травматизму із смертельним а також зберегти здоров'я та життя працівників відповідно.

4.2 Спеціальна охорона праці жінок , молоді , інвалідів та літніх працівників

Жінки, молодь, інваліди та літні працівники - ця категорія працівників потребує підвищеного соціального і правового захисту держави, яка знаходить відображення в трудовому законодавстві всіх країн Заходу[17,ст.495].

Правова охорона праці жінок і спеціально жінок- матерів полягає у встановленні законодавчих норм, які передбачають обмеження тривалості робочого часу, заборона або обмеження використання праці на небезпечних , шкідливих, підземних роботах, в нічний час, граничних норм перенесення і пересування ваг, відпустка по вагітності та пологах(додаток), відпустку по вихованню дитини, заборона або обмеження звільнень жінок під час вагітності і протягом певного часу після пологів ( зазвичай до 4-6 місяців) [Додаток 1]., обов'язковий переклад вагітних жінок і жінок- матерів на легшу роботу без втрати у заробітній платі, заборона залучати до роботи у вихідні та святкові дні, до надурочних робіт, до шкідливих і небезпечних робіт, спеціальні перерви для годування дітей[11,ст.51].

В останні десятиліття у багатьох країнах Заходу йде процес поступового скасування юридичних актів, що встановлюють спеціальну охорону праці жінок. Головний аргумент на користь такого скасування - негативний вплив законодавства про охорону праці жінок на їх зайнятість і принципова неприйнятність в сучасних умовах гендерній охорони праці , що розвиває в жінках почуття неповноцінності. Акти з спеціальної охорони жіночої праці або послаблюються винятками і застереженнями , або прямо скасовуються , або оголошуються судами суперечать законам про заборону дискримінації за ознаками статі і позбавленими юридичної сили (це типово для США )[14,ст.467]. Особливо далеко справа зайшла в Скандинавських країнах , чинне законодавство характеризується майже повною відсутністю спеціальних норм з охорони праці жінок . Ерозія спеціального законодавства про охорону праці жінок викликає суперечливу оцінку в громадських колах. Її підтримують підприємці та феміністські організації .

Профспілки ж дають зазвичай негативну оцінку. Зрозуміло, що скасування обмежень відносно використання праці жінок розширює підприємницькі прерогативи при наймі, тобто можливості прийняти на роботу будь-кого незалежно від статі, без оглядки на які б то не було заборони. Таким чином розширюється свобода вибору роботодавців при наборі персоналу[17,ст.521].

Законодавчі положення, що регламентують охорону праці молоді, визначають мінімальний вік прийому на роботу (зазвичай 15-16 років, а на небезпечні та шкідливі роботи - 18, іноді 19 років) , а в багатьох країнах встановлюють і деякі інші норми з охорони праці дітей і підлітків: заборона на роботи важкі та шкідливі, небезпечні, підземні, вночі, акордно оплати; подовжені відпустки; скорочення тривалості робочого часу; обов'язкові лікарські огляди( при прийомі на роботу і після працевлаштування в регулярному порядку до досягнення 18 років, а в окремих країнах - до 21 року). Рівень норм з охорони праці молоді відрізняється від країни до країни. Наприклад , спеціальна подовжена відпустка для молоді існує в ФРН, Італії, Норвегії і відсутня в інших країнах. В Італії, Швеції, Іспанії маються заборони чи обмеження праці підлітків у нічний час. У ряді інших країн таких норм немає. У деяких країнах діють граничні норми перенесення важких речей для неповнолітніх[14,ст.468]..

Існують спеціальні норми з охорони праці інвалідів . У більшості країн Заходу встановлені мінімальна квота прийому інвалідів на роботу, правила про пристосування машин і механізмів до особливостей працюючих інвалідів; введений додатковий контроль за звільненням інвалідів (узгодження з державними органами); заборонена дискримінація інвалідів при прийомі на роботу. У ФРН кожен роботодавець, у якого працює більше 10 працівників, зобов'язаний 6 % робочих місць надавати інвалідам. У Франції на підприємствах з кількістю працівників більше 10 3% персоналу мають становити інваліди праці, 10% - інваліди війни. У Люксембурзі підприємства з кількістю працівників понад 25 осіб зобов'язані прийняти щонайменше одного інваліда на повний робочий день. На підприємствах з кількістю працівників понад 50 осіб бронь для інвалідів - 2% , понад 300 осіб - 4%[14,ст.472]..

Роботодавці, які не резервують, відповідно до закону, робочі місця для інвалідів, зобов'язані виплачувати компенсаційний податок, зазвичай на користь фонду зайнятості, який направляє ці гроші на розширення зайнятості інвалідів.

Новим явищем у трудовому праві країн Заходу стала поява законодавства, норм колективних договорів про встановлення пільг з охорони праці літніх працівників ( осіб передпенсійного віку, особливо мають тривалий трудовий стаж) . Пільги ці досить різноманітні: скорочення тривалості робочого часу при часткової компенсації втрат у заробітній платі, переклад на більш легку роботу, зокрема звільнення від багатозмінної роботи, додаткові відпустки і т.д. [17,ст.506]..

У Швеції з 1976 р. діє закон, згідно з яким особи передпенсійного віку має право просити про скорочення робочого часу, принаймні, на 5 годин на тиждень. При цьому їм може бути компенсовано 50 % втрат у заробітній платі. У Японії з 1971 р. діє закон № 68 про стабілізацію зайнятості літніх працівників (у редакції 1994 р.). Це справжній кодекс прав літніх працівників на виробництві . У ньому передбачені численні заходи щодо забезпечення зайнятості людей похилого, комфортних умов їх роботи, надання їм допомоги у працевлаштуванні. Передбачено створення спеціальних державних органів, покликаних дбати про літніх трудящих (центри з використання виробничого досвіду літніх трудящих, центри з використання людських ресурсів " з сивиною на скронях " ) . [14,ст.482]. Всі ці новели в трудовому законодавстві аж ніяк не випадкові. В даний час кадрова політика адміністрації підприємств у розвинених країнах не будується на перманентному омолодженні працівників , на витісненні з виробництва осіб передпенсійного віку. Стало вигідніше вкладати кошти в збереження працездатності носіїв високої кваліфікації, які проявляють, як правило, велику старанність у прац, ніж міняти їх на молодих працівників, що вимагають великих витрат на професійну підготовку. Багато підприємців вважають за доцільне здійснити перепідготовку та виробниче перепрофілювання літніх працівників, враховуючи їх колишній виробничий досвід і набуті навички в работі[14,ст.479].

В України також приділяється особлива увага, охороні праці жінок. Забороняється застосування праці жінок на важких роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного та побутового обслуговування) [20,ст.216]..

Гранично допустимі навантаження для жінок при переміщенні вантажів почергово з іншою роботою (до двох разів на годину) становить 10 кг, а переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни -- 7 кг.

Загальна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні -- 350 кг, а з підлоги -- 176 кг. При переміщенні вантажу на візках або в контейнерах докладене зусилля не повинно перевищувати 10 кг.

Не допускається залучати до робіт у нічний час (з 22 до 6 год. ранку), надурочних робіт, робіт у вихідні та направляти у відрядження вагітних жінок і матерів, що годують грудьми, а також жінок, які мають дітей віком до трьох років. Жінки, що мають дітей у віці від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їхньої згоди[18,ст.386]..

Вагітні жінки, відповідно до медичного висновку, переводяться на період вагітності на іншу, легшу роботу зі збереженням середнього заробітку з попереднього місця. Жінки, котрі мають дітей віком до трьох років, у разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за місцем попередньої роботи до досягнення дитиною віку трьох років. Перед відпусткою з вагітності й пологів або безпосередньо після неї жінці, за її заявою, надається щорічна відпустка залежно від стажу роботи на даному підприємстві.

Крім відпустки з вагітності й пологів, жінці, за її заявою, надається частково оплачувана відпустка до досягнення дитиною віку трьох років. На час відпустки зберігається місце роботи (посада) і сплачується допомога по державному страхуванню [Додаток 2]. Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку, додаткові перерви для годування дитини не менш аніж через три години тривалістю не менш як 30 хв. кожна. Ці перерви включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком. Не допускаються звільнення з ініціативи підприємства вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до трьох років, матерів-одиначок при наявності дитини до 14 років або дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням[11,ст.59].. Законодавством України забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до 18 років, на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється залучати осіб, молодших 18 років, до нічних і надурочних робіт і до робіт у вихідні [1]. Не допускається приймати на роботу осіб, які не мають 16 років. Однак, як виняток, можуть прийматися на роботу особи, котрі досягли п'ятнадцяти років, за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, яка не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час, після досягнення ними 14-річного віку, за згодою одного з батьків або особи, що його замінює [1].

Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні (ст. 192 КЗпП). Усі особи, котрі не досягнули 18 років, приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному огляду [1].

Для неповнолітніх, у віці від 16 до 18 років, встановлено скорочений 36-годинний робочий тиждень, а для 15-річних -- 24-годинний.

Щорічна відпустка підліткам надається тривалістю один календарний місяць у літній час або, на їх бажання, в будь-яку іншу пору року.

Забороняється залучати осіб, молодших 18 років, до перенесення і пересування важких речей, маса яких перевищує встановлені граничні норми.

Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми[11], [Додаток 3].

Висновок

Право на безпечні та здорові умови праці визнаються в Україні одним з конституційних прав людини і громадянина. Забезпечення цього права здійснюється за допомогою системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що утворюють охорону праці.

Охорона праці розглядається як своєрідна система законодавства. Найважливіші норми, що регулюють питання охорони праці, передбачені в Конституції України, КЗпП України та Законі України «Про охорону праці».

Основним напрямом регулювання охорони праці є зниження рівня виробничого травматизму та професійних захворювань, зменшення факторів шкідливого впливу на організм та скорочення кількості робочих місць зі шкідливими та важкими умовами праці та встановлення загальних та спеціальних гарантій прав працівників на охорону праці.

Встановлення таких гарантій, є основою для більш безпечної праці працівника в шкідливих умовах та важких умовах праці. Окрім цього гарантії встановлюють додаткові відпустки та оплату, за працю працівника, який ризикує своїм здоров`ям та в деяких випадках життям. Дотриманняя гарантій роботодавцем є обов'язковим, оскільки за їх порушення передбачена юридичну відповідальність.

Аналізуючи законодавство про охорону праці на Україні та за кордоном, можна сказати, що деякі норми права схожі. Особливо це стосується регулювання праці жінок, жінок-матерів, інвалідів, неповнолітніх та працівників похилого вік. Але водночас ці норми права мають свою різницю. Взяти хоча б до уваги тривалість відпустки у зв'язку з вагітність та пологами. У більшості країн заходу в середньому тривалість відпустки від 12 до 20 тижнів, виняток становлять Великобританія та Данія, у них - 28 тижнів. В свою чергу, на Україні найбільша тривалість відпустки становить 140 днів ( 30 тижнів), а найменша - 126 днів ( 23 тижні). Виходячи з цього, можна бачити, що різниця відпустки жінкам-матерям становить приблизно 2 тижні.

Порівнюючи права неповнолітніх стосовно роботи, можна сказати, що і в країнах заходу і в Україні, допускається прийом на роботу до 16 років. В країнах заходу встановлена заборона щодо праці неповнолітні з в шкідливих та небезпечних умовах праці,вік для цієї роботи тільки з 18, а то й 19 років.

Окрім цього встановлюються обов'язкові умов, як в Україні так за кордоном,згідно яким прийом на роботу можливий лише з 21 року. Також є спільне стосовно роботи в нічний час та перенесення важких вантажів.

Стосовно інвалідів то, в країнах заходу обов'язковим для роботодавця є надання робочих місць. Навіть були створені спеціальні закони, які закріплюють положення стосовно робочих місць для інвалідів. Недотримання такого законодавства роботодавцем тягне за собою. Сплату компенсаційного завдатку. Окрім цього, доволі таки пошореним є прийом на роботу працівників похилого віку,оскільки вони вже мають певний досвід. Тому, багато підприємців вважають що ефективнішим буде здійснити перепідготовку та виробниче перепрофілювання літніх працівників, враховуючи їх колишній виробничий досвід і набуті навички в работі, аніж витрачати кошти на стажування та повну підготовку молодих працівників.

Аналізуючи законодавство України з питань охорони праці із законодавством закордонних країн можна сказати, що українське законодавство має схожі риси із законодавством Західної Європи. В деяких випадках законодавство України передбачає більш високі вимоги щодо охорони праці у порівнянні з міжнародними стандартами. Однак, деякі положення українського законодавства щодо охорони праці потребують доопрацювання з метою зробити їх більш ефективними. Зокрема це стосується удосконалення норм щодо праці у важких та шкідливих умовах праці. Потрібно удосконалити правила техніки безпеки і виробничої санітарії; проведити профілактичні заходів, спрямовані на створення сприятливих умов праці, що попереджують виробничий травматизм

та професійні захворювання; створювати сприятливі умови праці і забезпечувати її охорону на діючих підприємствах в процесі виконання працівниками своїх трудових обов'язків; систематичне поліпшення і оздоровлення умов праці безпосередньо з участю самих трудових колективів; розробляти додаткові заходи щодо охорони праці окремих категорій трудящих- жінок, неповнолітніх, осіб зі зниженою працездатністю.

Поступове удосконалення трудового законодавства створить для працівників більш сприятливі умови для праці. Гарантії, які при цьому будуть надаватися дадуть впевненість працівникам в тому, що їхні права не будуть порушені і будуть захищатися відповідно до законодавства.

Список використаної літератури

Нормативний матеріал:

Кодекс законів про працю України з наступними змінами та доповненнями// Верховна Рада УРСР; Кодекс України, Закон, Кодекс від 10.12.1971 № 322-VIII;

Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р., у редакції Закону України від 21.11.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 2;

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 46-47;

Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, установи, організації за порушення нормативних актів про охорону праці// Постанова Кабінету Міністрів України від 17.09.93р.№754//;

Указ Президента України «Про Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року» від 3 серпня 1999 р. № 958/99;

Постанова Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань і Президії ВЦРПС від 7 січня 1977 р. № 4/П-1;

Перелік виробництв, професій і посад, робота в яких дає право на безплатне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці N 4/П-1 від 07.01.77 vd770107 vn4/П-1;

Список виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р.. № // 1290//Офіційний вісник України. - 1997. - № 48;

Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004-2005 роки // Урядовий кур'єр. -- 2004. -- 19 травня. -- № 92;

Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 163 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 9;

Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.03.1993 р. // Бюлетень нормативних актів міністерств і відомств України. - 1996. - № 6;

Спеціальна література:

Ветухова І. Право матерів на поінформованість про умови праці // Право України. - 2000. - № 8. - С. 87.

Гейц И. В. Охрана труда: Учебно-практическое пособие. - М.: Издательство «Дело и Сервис», 2004. - 560 с.

Гетьманцева Н. Д. Право працівника на охорону праці та його гарантії // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство. - 1999, Вип. 70. 345 с.

Киселев И. Я. Сравнительное трудовое право: Учебник. - М.: ТК Велби Изд-во «Проспект», 2005. - 360 с.

Козак З. Я. Окремі питання договірного регулювання правових гарантій з охорони праці // Актуальні питання реформування правової системи України: Зб. наук. ст. за матеріалами VI Міжнародної науково-практичної конференції, Луцьк, 29-30 травня 2009р. / Уклад. Т.Д. Климчук. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2009. - С. 404 - 405.

Науково-практичний коментар до Закону України «Про охорону праці». - Київ: Основа,1997. - 528с.

Охорона праці: Європейські міжнародні стандарти та законодавство України (порівняльний аналіз): Наук.-практ. посіб. / За заг. ред. В. С. Венедиктова. - Х.; К.: Вид. дім «Райдер», 2006. - 680 с.

Трудове право України: Академічний курс: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / П. Д. Пилипенко, В. Я. Бурак, З. Я. Козак та ін.; За ред. П. Д. Пилипенка. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. - 536 с.

Урганова А. Ю. Правові гарантії забезпечення права на охорону праці // Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення: тези доповідей і наукових повідомлень учасників Міжнародної науково-практичної конференції; м. Харків, 22-23 квітня 2009 р. / За ред. В. В. Жернакова. - Харків: Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, 2009. - С. 400 с.

Жолнович О. І. Про деякі гарантії права жінок на працю // Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення: тези доповідей і наукових повідомлень учасників Міжнародної науково-практичної конференції; м. Харків, 22-23 квітня 2009 р. / За ред. В. В. Жернакова. - Харків: Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, 2009. - С. 348 с.

Додатки

Додаток 1. Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами в країнах Західної Європи

¹ - З 29-тижневої відпустки частково оплачуються з коштів соціального забезпечення

² - 16 тижнів - мінімальна відпустка, але вона збільшується для жінок, які мають двох і більше дітей, при народженні близнят, при патологічних пологах і т.д. У разі смерті матері після пологів відпустку отримує батько на строк до 6 тижнів після народження дитини.

Додаток 2

Тривалість відпустки залежно від певних обставин

Додаток 3

Граничні норми підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми

Размещено на Allbest.ru