Акціонерне товариство як суб’єкт господарської діяльності

У разі заснування акціонерного товариства його акції підлягають розміщенню виключно серед його засновників шляхом приватного розміщення. Публічне розміщення акцій товариства може здійснюватися після отримання свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій. Особливості створення акціонерного товариства шляхом злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариств, державного (державних) та комунального (комунальних) підприємств у акціонерне товариство визначаються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а за участю державних та (чи) комунальних підприємств - Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Фондом державного майна України.

Створення акціонерного товариства здійснюється за такими етапами:

1) прийняття зборами засновників рішення про створення акціонерного товариства та про закрите (приватне) розміщення акцій;

2) подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

3) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

4) присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;

5) укладення з депозитарієм цінних паперів договору про обслуговування емісії акцій або з реєстратором іменних цінних паперів договору про ведення реєстру власників іменних цінних паперів,

6) закрите (приватне) розміщення акцій серед засновників товариства;

7) оплата засновниками повної номінальної вартості акцій;

8) затвердження установчими зборами товариства результатів закритого (приватного) розміщення акцій серед засновників товариства, затвердження статуту товариства, а також прийняття інших рішень, передбачених законом;

9) реєстрація товариства та його статуту в органах державної реєстрації;

10) подання Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

11) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

12) отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій;

13) видача засновникам товариства документів, що підтверджують право власності на акції.

Дії, що порушують процедуру створення акціонерного товариства, встановлену цим Законом1, є підставою для прийняття Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку рішення про відмову в реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій. У разі прийняття такого рішення Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку звертається до суду з позовом про ліквідацію акціонерного товариства. Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. [29]

Акціонерне товариство припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим підприємницьким товариствам - правонаступникам (шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Добровільне припинення акціонерного товариства здійснюється за рішенням загальних зборів у порядку, передбаченому Законом України Про господарські товариства, з дотриманням вимог, встановлених Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства, а у випадках, передбачених законом - за рішенням суду або відповідних органів влади.

Акціонерне товариство не може одночасно здійснювати злиття, приєднання, поділ, виділ та/або перетворення.

Акції товариства, що перетворюється підлягають конвертації. Порядок конвертації акцій товариства, що припиняється, в акції новоствореного (новостворених) акціонерного товариства встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Не підлягають конвертації акції товариств, що беруть участь у злитті, приєднанні, поділі, виділі, перетворенні, власниками яких є акціонери, які звернулися до акціонерного товариства з вимогою про обов'язковий викуп належних їм акцій та які мають таке право.

Злиття, поділ або перетворення акціонерного товариства вважається завершеним з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення акціонерного товариства та про реєстрацію підприємницького товариства-правонаступника (товариств-правонаступників).

Приєднання акціонерного товариства до іншого акціонерного товариства вважається завершеним з дати внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про припинення такого акціонерного товариства.

Виділ акціонерного товариства вважається завершеним з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про створення акціонерного товариства, що виділилося.

Наглядова рада кожного акціонерного товариства, що бере участь у злитті, приєднанні, поділі, виділі або перетворенні, розробляє умови договору про злиття (приєднання) або план поділу (виділу, перетворення).

За поданням наглядової ради загальні збори кожного акціонерного товариства, що бере участь у злитті, приєднанні, поділі, виділі або перетворенні, вирішують питання про припинення (злиття, приєднання, поділ, виділ або перетворення), а також про затвердження умов договору про злиття (приєднання) або плану поділу (виділу, перетворення), передавального акта (у разі злиття, приєднання та перетворення) або розподільного балансу (у разі поділу та виділу). [30]

Протягом 30 днів з дати прийняття загальними зборами рішення про припинення акціонерного товариства шляхом поділу, перетворення, а також про виділ, злиття або приєднання товариство зобов'язане письмово повідомити про це кредиторів і опублікувати в офіційному друкованому органі повідомлення про ухвалене рішення. Публічне товариство зобов'язане також повідомити про прийняття такого рішення кожну фондову біржу, на якій воно пройшло процедуру лістингу.

Злиття, приєднання, поділ, виділ або перетворення не можуть бути завершені до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

Добровільна ліквідація акціонерного товариства здійснюється за рішенням загальних зборів, у тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який товариство створювалося, або після досягнення мети, з якою воно створювалося.

Інші підстави та порядок ліквідації товариства визначаються законодавством.

Рішення про ліквідацію акціонерного товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку ліквідації, а також порядку розподілу між акціонерами майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, вирішують загальні збори акціонерного товариства, якщо інше не передбачено законом. [31]

З моменту обрання ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження наглядової ради та виконавчого органу акціонерного товариства.

У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів та акціонерів задовольняються у такій черговості:

- у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

- у другу чергу - вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

- у третю чергу - вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

- у четверту чергу - виплати нарахованих, але не виплачених дивідендів за привілейованими акціями;

- у п'яту чергу - виплати за привілейованими акціями, які підлягають обов'язковому викупу на вимогу акціонерів;

- у шосту чергу - виплати ліквідаційної вартості привілейованих акцій;

- у сьому чергу - виплати за простими акціями, які підлягають обов'язковому викупу на вимогу акціонерів;

- у восьму чергу - розподіл майна між акціонерами - власниками простих акцій товариства пропорційно до кількості належних їм акцій;

- у дев'яту чергу - всі інші вимоги.

Розподіл майна кожної черги здійснюється після повного задоволення вимог кредиторів (акціонерів) попередньої черги.

У разі недостатності майна товариства, що ліквідується, для розподілу між усіма кредиторами (акціонерами) відповідної черги майно розподіляється між ними пропорційно сумам вимог (кількості належних їм акцій) кожного кредитора (акціонера) цієї черги. [32]

ВИСНОВКИ

Отже, суб'єкти господарського права (господарських правовідносин) - це учасники господарських відносин, що безпосередньо здійснюють господарську діяльність або управляють такою діяльністю, створені у встановленому законом порядку, мають необхідне для здійснення такої діяльності майно і володіють господарською правосуб'єктністю.

Суб'єкти господарського права надзвичайно різноманітні і тому їх класифікують, тобто поділяють на групи, за певними критеріями (ознаками).

За критерієм характеру здійснюваної діяльності розрізняють:

- суб'єкти господарювання, тобто суб'єкти господарського права, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність (до них належать індивідуальні підприємці, підприємства, виробничі кооперативи, більшість господарських товариств, комерційні банки);

- суб'єкти господарського права, які здійснюють керівництво господарською діяльністю, в т. ч. організацію такої діяльності (до них належать господарські міністерства та відомства, органи місцевого самоврядування та їх виконкоми, господарські об'єднання, промислово-фінансові групи, власники майна підприємств, фондові біржі).

Господарські товариства - підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами або громадянами шляхом об'єднання їхнього майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Метою їх створення є також розв'язання проблеми нестачі грошових коштів та зменшення ризику втрати особистого майна. Вони є юридичними особами і можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність. Суб'єкти господарювання юридичні особи, які стали засновниками або учасниками товариства, зберігають статус юридичної особи. Діяльність господарських товариств у нашій країні регулюється Господарським Кодексом України (глава 9) та іншими законами. Згідно з цим Кодексом до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства (стаття 80). Кожному виду господарських товариств властиві свої характерні особливості управління підприємницькою діяльністю

Найбільш розвинутою формою господарських товариств є акціонерне товариство. Головним атрибутом такого товариства служить акція - цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить пор пайову участь у статутному фонді товариства, підтверджує членство в ньому і право на участь в управління ним, дає учаснику товариства право на одержання частки прибутку у вигляді дивіденду та участь у розподілі майна за ліквідації товариства.

Акціонерна форма господарювання має істотні переваги: фінансові - створює механізм оперативної мобілізації великих за розміром інвестицій і регулярного одержання доходу у формі дивідендів на акції; економічні - акціонерний капітал сприяє встановленню гнучкої системи виробничо-господарських зв'язків, опосередкованих перехресним або ланцюговим володінням акціями; соціальні - акціонування є важливою формою роздержавлення власності підприємств будь-яких розмірів, перетворення найманих працівників на власників певної частки майна підприємства.

Фінансову структуру капіталу акціонерного товариства утворює співвідношення власного і позикового капіталу. [33] Тенденція переважання власного капіталу в структурі фінансового забезпечення акціонерних товариств в Україні є доволі стійкою, що обумовлене їх низькою інвестиційною привабливістю та слабким розвитком ринкових механізмів і, перш за все, банківської системи та фондового ринку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України "Про господарські товариства" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 49.

2. Господарський кодекс України. Прийнятий 16 січня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №18, №19-20, №21-22.

3. Актуальні проблеми господарського права: 36. наук, праць (за матер, "круглого столу", м. Київ, 16 грудня 2004 р.) / Ред. кол.: О. Д. Крупчан (гол.), В. В. Луць, М. К. Галянтич та ін. - К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2005. - 140 с.

4. Атаманова Ю. Е. Участие в хозяйственных обществах правами промышленной собственности: правовые проблемы передачи инновационного продукта. - X., 2004. - 208 с.

5. Атаманова Ю. Є. Інноваційне право України: проблеми теорії та систематизації: Монографія. - X.: Видавець СПД Вапнярчук Н. М., 2005. -128 с.

6. Беляневич О. А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти). - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 592 с.

7. Бобкова А. Г., МоісеєвЮ. О. Біржове право: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 200 с.

8. Буткевич О. В. Правове регулювання господарської діяльності в спеціальних (вільних) економічних зонах: Монографія. - X.: Право, 2008. - 184 с.

9. Валітов С. С. Конкурентне право України: Навч. посібник. - К.: Юрінком

10. Закон України «Про акціонерні товариства»: Закон від 31 жовтня 2008 року № 639 //Голос України. - 2008. - 5 листопада. - C. 13-23

11. Інтер, 2006. - 432 с. Вінник О. М. Інвестиційне право: Навч. посібник. - К: Юридична думка, 2005. - 568 с.

12. Вінник О. М. Господарське право: Навч. посібник. - 2-е вид., змін, та до-пов. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008. - 766 с.

13. Вінник О. М. Науково-практичний коментар Закону України "Про акціонерні товариства" / О. М. Вінник. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 312 с.

14. Вінник О. М. Науково-практичний коментар Закону України "Про оренду державного та комунального майна" / О. М. Вінник. - К.: Юрінком Інтер, 2010.-352 с.

15. Віхров О. П. Правове регулювання господарських відносин в окремих галузях економіки: Курс лекцій. - Чернігів: КП "Видавництво "Чернігівські обереги", 2003. - 172 с.

16. Віхров О. П. її. Господарське право. Спеціальна частина: Навч. посібник. - К.: Видавничий Дім "Слово", 2004. - 344 с.

17. Господарське право України: Практикум / В. С. Щербина (кер. авт. кол.), Г. В. Пронська, О. М. Вінник та ін.; За ред. В. С. Щербини. - 2-е вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 416 с.

18. Джуринський В. О. Правове становище господарських об'єднань в Україні: монографія / В. О. Джуринський. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - 224 с.

19. Договірне право України. Загальна частина: Навч. посібник / Т. В. Бод-нар, О. В. Дзера, Н. С. Кузнецова та ін.; За заг. ред. О. В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 896 с.

20. Журик Ю. В. Розгляд антимонопольними органами України справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції: Монографія. - Кам'янець-Подільський: ПП Мошак М. І., 2006. - 148 с.

21. Зельдина Е. Р. Специальный режим хозяйствования: проблемы и пути их решения: Монография / HAH Украины. Ин-т зкономико-правовых исследований. - Донецк: ООО "Юго-Восток, Лтд", 2004. - 247 с.

22. Кологойда О. В. Правове регулювання фондового ринку України: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 320 с.

23. Кочергина Е. А. Содержание организационно-правовых форм предпринимательских обществ: интересы, функции, правовые средства: Монография. - Харьков: Основа, 2005. - 236 с.

24. Кравець I. М. Правове становище суб'єктів організаційно-господарських повноважень: монографія /1. М. Кравець. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - 240 с.

25. Лукач І. В. Правове становище холдингових компаній: Монографія. - К.: Юрінком Інтер., 2008. - 240 с.

26. Мілаш В. С. Комерційний договір у контексті сучасних ринкових умов: Монографія. - Харків, 2007. - 440 с.

27. Мілаш В. С. Господарське право: курс лекцій у двох частинах. Частина перша. - Харків: Право, 2008. - 496 с.

28. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: 2-е вид., перероб. і допов. / За заг. ред. Г. Л. Знаменського, В. С. Щербини; Кол. авт.: О. А. Беляневич, О. М. Вінник, В. С. Щербина та ін. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 720 с.

29. Пацурія Н. Б. Страхове право України: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2006.-176 с.

30. Подцерковний О. П. Грошові зобов'язання господарського характеру: Монографія. - К.: Юстиніан, 2006. - 424 с.

31. Поєдинок В. В. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. - К: Юрінком Інтер, 2006. - 288 с.

32. Радзивілюк В. В. Судова процедура санації: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2005.- 116 с.

33. Рєзнікова В. В. Правове регулювання посередництва у сфері господарювання (теоретичні аспекти): монографія / В. В. Рєзнікова. - Хмельницький, 2010.-708 с

Размещено на Allbest.ru