Адвокатська діяльність

Таким чином, заявлення клопотань є важливим засобом захисту.

Згідно зі ст. 129 КПК України слідчий, який одержав клопотання, зобов'язаний розглянути в строк не більше трьох діб і задовольнити їх, якщо обставини, про встановлення яких заявлені клопотання, мають значення для справи; Про результати розгляду клопотання повідомляєтеся особа; яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в клопотанні складається мотивована постанова. Звідси випливають і важливі для захисника висновки:

1)слідчий зобов'язаний задовольнити клопотання яке має значення для справи;

2)слідчий зобов'язаний мотивувати відмову в задоволенні клопотання захисту;

3)захисник вправі заявити слідчому відвід, якщо той порушив вимоги ст. 129 КПК України;

4)захисник має право оскаржити відмову слідчого у задоволенні клопотання прокурору (статті 234, 235 КПК України); а відмову прокурора -- прокуророві вищого рівня(ст. 236 КПК України);

5)відмова слідчого у задоволенні клопотання не позбавляє захисника можливості заявити його повторно, якщо заявляться нові дані:

Отже, коли саме заявляти клопотання -- на початку слідства або в кінці, - адвокат вирішує сам у кожному конкретному випадку. Кожне клопотання, -- це «лакмусовий папірець» на перевірку слідчого на об'єктивність. Треба мати на увазі, що після закінчення попереднього слідства слідчий обмежений у часі для вчинення додаткових слідчих дій, а тому «доцільно заявляти клопотання тоді, коли у слідства є достатній запас часу.

Ознайомлення з матеріалами справи є важливим відповідальним моментом, який адвокати іноді недооцінюють. Окремі захисники вважають достатнім ознайомитись з обвинувальним висновком та перепровірити відповідність його тексту наявним у справі доказам, зробивши відповідні виписки пояснень свідків, висновків експертиз. У більшості європейських країн (наприклад, в Чехії, в Словаччині) слідчий на прохання адвоката надає копії всіх документів справи (іноді за певну плату за ксерокопіювання). Українські захисники такої можливості, нажаль, поки що не мають.

1. Перед ознайомленням адвокат повинен вимагати:

а) щоб справа була пронумерована і прошита. Нумерація має бути зроблена ручкою, а не олівцем;

б)щоб були пред'явлені для огляду речові докази, закриті пакети та додатки (наприклад, бухгалтерські документи);

в) щоб було надано достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Це далеко не повний перелік вимог, які повинен поставити перед слідством адвокат, ознайомлюючись зі справою. Принципи записів можуть бути різні. Водночас з ознайомленням проводиться серйозна аналітична робота, тому записи варто систематизувати за епізодами, особами або в іншому порядку. Це допоможе краще використати одержані дані.

3. Не слід поспішати із заявленням клопотань. У протоколі про ознайомлення з матеріалами справи можна вказати, що клопотання буде подано пізніше.

Якщо ознайомлення зі справою триває протягом тривалого часу, слідчим рекомендують складати графіки, вказуючи, коли і які саме матеріали будуть пред'явлені захисникові й обвинуваченому. Звичайно, графік -- це робочий, а не процесуальний документ, тому закон Не зобов'язує захисника, його підписувати.

Про відмову у задоволенні клопотань, поданих за результатами ознайомлення зі справою, слідчий виносить мотивовану постанову.

З дозволу слідчого захисник може бути присутній при проведенні слідчих дій які, здійснюються за клопотаннями, поданими обвинуваченим або адвокатом. Після вчинення додаткових слідчих дій слідчий зобов'язаний ознайомити обвинуваченого і його захисника з матеріалами справи.

Особливо уважно слід ознайомлюватись з тими показаннями і доказами, які свідчать на користь обвинуваченого.

Складаючи обвинувальній висновок, слідчий зазначає свідків, яких рекомендують викликати до суду. Тих свідків, які дають показання на користь обвинуваченого, до списку, як правило, не вносять. Тому ретельно виписані пояснення таких свідків дадуть можливість обґрунтувати клопотання про їх виклик до суду.

2.2 Участь адвоката у кримінальному процесі

На стадії судового розгляду справи найбільш повно порівняно з іншими стадіями реалізуються всі демократичні принципи кримінального процесу, в тому числі змагальності, презумпції невинуватості обвинуваченого, гласності, усності, безпосередності дослідження доказів. Сторони обвинувачення і захисту є рівноправними і через те мають більші можливості для формування і обстоювання своїх процесуальних позицій у справі.

Під час судового розгляду справи адвокат сприяє підсудному в здійсненні його прав і захисті законних інтересів. Він має право на побачення з підсудним, бере участь у дослідженні доказів, тобто в допитах підсудного, потерпілого, свідків, експертів, пред'явлені для впізнання особи чи предметів, призначенні експертизи, огляді речових доказів, документів, місця події, порушує перед судом клопотання про витребування і приєднання до справи нових доказів, що виправдують підсудного або пом'якшують його відповідальність, заявляє інші клопотання, викладає суду свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду, бере участь в судових дебатах, висловлюючи свою думку про значення перевірених доказів у справі, про наявність обставин, що виправдовують підсудного чи пом'якшують його відповідальність, а також свої міркування з приводу застосування кримінального закону та міри покарання (ст. 266 КПК).

Ефективність захисту багато в чому залежить від рівня підготовки адвоката до участі в судовому розгляді кримінальної справи. Зокрема, він повинен ретельно вивчити матеріали справи, зробити необхідні для захисту виписки і нотатки, грунтовно переговорити з підзахисним і погодити з ним правову позицію, інші практичні питання захисту, намітити докладний план захисту, де передбачити заявлення клопотань у підготовчій частині судового розгляду, пропозиції про порядок дослідження доказів, визначити основні пункти захисту, конкретні процесуальні дії (допити окремих осіб, постановку питань експерту, оголошення документів тощо). Адвокату слід мати на увазі, що, беручи участь у судових дебатах, він вправі посилатися тільки на ті докази, які ч були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 318 КПК), і що суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні (ч. 2 ст. 323 КПК). Через це він повинен брати активну участь в судовому слідстві з тим, щоб допомогти судові дослідити всі докази, з'ясувати всі обставини справи, які виправдовують підсудного, пом'якшують його вину або звільняють від кримінальної відповідальності.

Позиція адвоката, тобто його думка з питань вини і відповідальності підсудного, визначається протягом усього судового розгляду, але остаточно формулюється і Доводиться до відома суду та учасників судового розгляду лише в його промові під час судових дебатів. При цьому враховується і висловлена суб'єктами сторони обвинувачення позиція, бо відповідно до закону (ч. 2 ст. 318 КПК) захисник бере участь у судових дебатах останнім, після того, як з промовами уже виступили прокурор, громадський обвинувач, потерпілий і його представник (останні -- в справах приватного обвинувачення, а також в яких прокурор або громадський обвинувач не бере участі), цивільний позивач, цивільний відповідач або їх представники, громадський захисник.

За своєю структурою захисна промова адвоката може складатися з таких частин: вступної, викладу фактичних обставин справи, аналізу й оцінки доказів, розбору юридичної сторони пред'явленого обвинувачення, характеристики особистості підсудного і при необхідності -- потерпілого, аналізу причин злочину та умов, які сприяли його вчиненню, міркувань з приводу виду і міри покарання, цивільного позову і, нарешті, заключної. Виголошуючи свою промову, адвокат повинен точно і правдиво викладати фактичні обставини справи, досліджені в суді докази, не перекручувати їх та позицію, аргументи сторони обвинувачення, не знущатися над потерпілим, бо «нема гіршого прийому захисту, як несправедливі причіпки і нападки на потерпілих».

Суд не вправі обмежувати тривалість захисної промови адвоката певним часом.

Суддя або головуючий у судовому засіданні зупиняє адвоката лише в тих випадках, коли він у промові виходить за межі розглядуваної справи (ч. 4 ст. 318 КПК).

Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки належить захисникові (ч. 5 ст. 318 КПК). Обмін репліками не повинен перетворюватись у лайку сторін обвинувачення і захисту. В своїй репліці адвокат коротко, в стислій і коректній формі може звернути увагу суду на перекручення фактів, позиції захисту, на домисли та принципово неправильні судження, допущені прокурором або іншими суб'єктами сторони обвинувачення в їх промовах і репліках.

Адвокат, який брав участь у судовому засіданні, протягом трьох діб з дня складення протоколу судового засідання має право ознайомитися з ним і подати письмові зауваження, вказавши на його неправильність або неповноту. Суддя, який головував у судовому засіданні, розглядає зауваження і в разі згоди з ними посвідчує їх правильність, а при незгоді вони вносяться на розгляд судового засідання, як правило, в тому ж складі суду, який розглядав справу. Якщо ж це неможливо, зауваження розглядаються судом, у складі якого повинно бути двоє з судців, які розглядали цю справу. В судовому засіданні може брати участь адвокат, який подав зауваження на протокол. Коли справа розглядалася суддею одноособове, він розглядає зауваження на протокол. Розглянувши зауваження, суд виносить мотивовану ухвалу, а суддя -- постанову, якими засвідчують вірність зауважень або відхиляють їх (ст. 88 КПК). Рішення про відхилення зауважень на протокол адвокат може оскаржити до вищестоящого суду.

Чинне кримінально-процесуальне законодавство чітко обговорює права та обов'язки адвоката. Адвокат не має права відмовлятися при проведенні дізнання, попереднього слідства та у судовому засіданні від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного та повинен здійснювати свої функції у відповідності зі своїм процесуальним призначенням.

Адвокат є самостійним учасником кримінального процесу, хоч його самостійність має свої межі, що виходять зі специфіки його процесуальних відносин з підзахисним. У своїй діяльності він не завжди залежить від вимог та бажань останнього, не завжди повинен розділяти й ту позицію, що її займає підозрюваний, обвинувачуваний, підсудний. Він вільний у виборі засобів захисту. Головне - щоб ці засоби були законними та цілком відповідали характеру тієї функції, що її захисник повинен виконувати. Тому, виконуючи захист, він повинен керуватися законом, виходи з чітко встановлених фактів та захищати тільки законні інтереси підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного, задовольняти тільки ті його вимоги, що не суперечать закону.

На відміну від органів, що ведуть процес, - органів дізнання, слідчого, прокурора та суду - закон не поширює на захисника вимог ст.22 КПК про з'ясування всіх обставин справи, в тому числі що викривають обвинуваченого (підозрюваного, підсудного) та обтяжуючих його відповідальність. Через характер процесуальної функції, що він виконує, діяльність захисника має певною мірою однобічний характер, бо він має захищати й тільки захищати свого підзахисного. Все, що не відповідає такій діяльності - не відповідає закону. Однак у межах цієї діяльності він повинен повно, всебічно та об'єктивно розглядати все, що сприяє підзахисному, виправдовує його чи пом'якшує відповідальність. З цим пов'язана й вимога закону про те, що одна та сама особа не може бути захисником двох чи декількох підозрюваних, обвинувачуваних чи підсудних, якщо інтереси одного з них не відповідають інтересам захисту іншого (ч.2 ст.47 КПК).

Охороняючи процесуальну самостійність захисника, закон не дозволяє внесення подання органу дізнання, слідчого, прокурора, а також особистої постанови судді чи ухвали суду стосовно правової позиції захисника по справі (ч.11 ст.48 КПК).

Крім вказаних вище, на захисника покладаються обов'язки: 

своєчасно з'являтися для участі у виконанні слідчих чи процесуальних дій у яких його участь є обов'язковою (ч.5 ст.48 КПК);

не розголошувати без дозволу слідчого чи прокурора дані попереднього розслідування (ст.121 КПК);

не розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням своїх процесуальних обов'язків; він не може бути допитаний як свідок про обставини, що він взнав, виконуючи обов'язки захисника (п.1 ст.69 КПК).

Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю.

За порушення свого професійного обов'язку адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

З моменту допущення до участі у справі захисник відповідно до ст.48 КПК має широкі процесуальні права:

до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з зустріч (“віч-на-віч”), а після першого допиту - без обмеження їх кількості та довго тривалості;

мати зустріч з засудженим та особою, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру;

бути при допитах підозрюваного та обвинуваченого, а також при вчиненні інших слідчих дій, що проводяться за участю чи за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого чи його захисника;

за згодою особи, що проводить дізнання чи слідчого брати участь і у інших слідчих діях;

застосовувати науково-технічні засоби при вчиненні тих слідчих дій, у яких приймає участь захисник, а також при ознайомленні з матеріалами справи - за згодою особи, що проводить дізнання, слідчого, а в суді, якщо справа розглядається у відкритому судовому засіданні, - за згодою судді чи суду;

знайомитись з матеріалами, якими обґрунтовується затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу чи пред'явлення обвинувачення, а після закінчення попереднього слідства - з усіма матеріалами справи та виписувати з цих матеріалів необхідні відомості;

брати участь у судовому розгляді справи;

надавати докази та заявляти клопотання та відводи.

Постраждалий та адвокат як його представник мають право:

надавати докази;

заявляти клопотання;

знайомитись з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства;

брати участь у судовому розгляді;

заявляти відводи;

подавати скарги на дії особи, що проводить дізнання, слідчого, судді чи суду, а також на вирок чи рішення суду та постанову судді. 

Захисник не вправі:

сам здійснювати ніяких слідчих дій по збиранню та перевірці доказів, оскільки за чинним КПК це є винятковою компетенцією слідчих органів, прокурора, судді і суду. Але, беручи участь у справі адвокат має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази.

подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;

збирати відомості про факти. Що можуть бути використані як докази у справі, зокрема одержувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою;

ознайомлюватись на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;

отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань.



Висновки

Адвокатура -- це правова інституція, яка виконує важливу суспільну

функцію, що полягає в захисті прав, свобод та законних інтересів громадян.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму, конфіденційності.

Адвокат -- це юрист, який надає правову допомогу громадянам і організаціям. Особливість його роботи полягає в тому, що він захищає інтереси своїх клієнтів, виконує дії відповідно до їх доручень. Адвокат допомагає громадянам та організаціям правильно формулювати їх законні вимоги, юридично правильно передавати їх, визначає найефективніші шляхи захисту прав.

За час проходження практики у адвоката Сокол Іванни Анатоліївни, що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №5006/10 виданого Київською обласною КДКА 23.08.2012 р. я закріпив свої теоретичні знання здобуті під час навчання.

Переддипломна практика є важливим етапом в процесі навчання, так як дозволяє застосувати отримані в процесі навчання знання у професійній діяльності адвоката. Практика дозволяє закріпити отримані теоретичні та практичні навички, отримати досвід, підкріпити наявний теоретичний матеріал практичними навичками та прикладами.

У процесі проходження практики я ознайомився з правовими засадами діяльності адвоката, його правовим статусом, роботою яку він виконує, а також відвідував судові засідання, які зачіпали різні галузі права, отримав практичні навики роботи, які допомогли закріпити мої теоретичні знання.

Під час проходження практики мені доручалося виконання різних завдань. Навчався складати заяви, скарги, клопотання і інші документи правового характеру. адвокат діяльність захист документ

Практика дозволяє порівняти отримані теоретичні знання з практичною дійсністю, застосувати відомі навички та ознайомитися з новими. Знання, отримані в університеті, допомагали справитися з дорученими завданнями.

В загальному я вважаю, що практика привнесла багато нового в моє життя як фахівця з права. Я впевнено можу стверджувати, що робота адвоката дуже важлива та складна, але при цьому досить цікава.



Список використаних джерел

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. -- 1996. -- № 30. -- Ст. 141;

2. Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012р. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 27, ст.282);

3.Закон України «Про безоплатну правову допомогу» від 08.07.2011р. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 51, ст.577;

4. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI //(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88);

5. Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18.03.2004 р.№ 1618-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2004. - N 40-41, 42. - ст. 492;

6. Правила адвокатської етики: Схвалені Установчим з'їздом адвокатів України 17.11.12 р. - Український адвокат. - К., 2012. - С. 45-63;

7. Положення про Раду адвокатів України : Затв. Установчим з'їздом адвокатів України від 17 листопада 2012 року. - Режим доступу : http: // www.unba.org.ua;

8. Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури: Затв. Установчим з'їздом адвокатів України від 17 листопада 2012 року. - Режим доступу : http: //http://vkdka.org/polojennia;

9.Адвокатура України: навчальний посібник / В.К. Шкарупа, О.В. Філонов, А.М. Титов, Ю.Я. Кінаш; за ред. В.К. Шкарупи. - К.: Знання, 2007. - 398 с. (Вища освіта ХХІ століття);

10. Юрасов. А.В. Адвокат. Процесуальні права згідно діючого

законнодавства України: практ. посіб. / А.В. Юрасов. - Мелітополь: Видавничий будинок ММД, 2012. - 307 с.

Додаток 1

НАЗВА СУДУ

КОГО

В ІНТЕРЕСАХ КОГО

ЗАЯВА

про ознайомлення з матеріалами справи

Прошу видати для ознайомлення матеріали кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА 1 за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК.

Ознайомлення буде проводитись із застосування технічного пристрою - фотоапарату CANON.

Додатки:

Копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Копія ордеру.

ДАТА ПІДПИС



Додаток 2

Слідчому судді НАЗВА СУДУ

ВІД КОГО

КЛОПОТАННЯ

в порядку ст. 206 КПК України

ДАТА слідчим суддею НАЗВА СУДУ ОСОБІ 1, ДАТА НАРОДЖЕННЯ, підозрюваному у кримінальному провадженні № __ від ___ року, було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк тримання під вартою встановлено було по 15.02.2015 року.

ОСОБА 1 було поміщено до НАЗВА МІСЦЯ НЕСВОБОДИ.

Таким чином, строк дії ухвали про тримання ОСОБА 1 під вартою закінчився о 00.01 годині 16.02.2015 року.

До 15.02.2015 року суд більше не розглядав питання про продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого. Не зважаючи на відсутність будь-яких ухвал про наявність підстав тримати ОСОБА 1 під вартою МІСЦЕ НЕСВОБОДИ 16.02.2015 року його не випустили із слідчого ізолятора, хоча будь-яких підстав утримувати його не було.

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.

На підставі ст. 20 ЗУ «Про попереднє ув'язнення» підставою для звільнення з-під варти є закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку.

Начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти підозрюваного, обвинуваченого, стосовно якого на день закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або закінчення строку тримання під вартою, встановленого КПК України, не надійшла ухвала слідчого судді, суду про продовження такого строку.

Не зважаючи на приписи чинного законодавства, ОСОБА 1 і досі перебуває під вартою.

Вимога захисника про негайне звільнення залишилась без розгляду. Наразі ОСОБА 1 незаконно перебуває під вартою. Держава не виконує взяті на себе зобов'язання по охороні його життя та здоров'я, а також щодо забезпечення принципів законності відносно нього.

Всупереч встановленому п. 1, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод принципу про те, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність та нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом;

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;

e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;

f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

ОСОБА 1 незаконно тримають під вартою без будь-яких законних рішень суду.

Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

Згідно ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.

Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе:

1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;

2) неперевищення граничного строку тримання під вартою;

3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. ст. 3, 29 Конституції України, ст. ст. 3, 20 ЗУ «Про попереднє ув'язнення», п. 1, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, керуючись ст. 206 КПК України, -

ПРОШУ:

Постановити ухвалу, якою негайно звільнити з-під варти ОСОБА 1, ДАТА НАРОДЖЕННЯ, який знаходиться у МІСЦЕ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ, АДРЕСА.

Додатки:

Копія ухвали про обрання запобіжного заходу;

Копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;

Копія ордеру.

ДАТА ПІДПИС



Додаток 3

НАЗВА СУДУ

ВІД КОГО

В ІНТЕРЕСАХ КОГО

КЛОПОТАННЯ

про зміну запобіжного заходу

У провадження НАЗВА СУДУ розглядаються матеріали кримінального провадження відносно П.І.П., який обвинувачується за ст. ___ КК України, № кримінального провадження ________.

КОЛИ та КИМ обвинуваченому П.І.П. обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу.

Згідно із ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

ОПИС ОБСТВИН, ЩО ДАЮТЬ ЗМОГУ ЗАСТОСУВАТИ БІЛЬШ М'ЯКИЙ ЗАОБІЖНИЙ ЗАХІД

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;

міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вважаю, що ризики відповідно до ст. 177 КПК України щодо П.І.П. в даному кримінальному провадженні відсутні.

Вважаю, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний період доби буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.

Після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, п. 60 рішення у справі «Єлоєв проти України»).

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 181 КПК України, керуючись ст. 199 КПК України,

ПРОШУ:

Змінити запобіжний захід обвинуваченому П.І.П. з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний період доби.

Встановити для обвинуваченого П.І.П. такі обов'язки:

прибувати за кожною вимогою до суду;

прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

утримуватися від спілкування з ________________;

не відвідувати місця ____________________________________________;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

Додатки:

ДАТА ПІДПИС



Додаток 4

НАЗВА СУДУ

ВІД КОГО

ЗАЯВА ПРО ПРИМИРЕННЯ

У провадженні Вашого суду розглядається кримінальне провадження № ________ відносно П.І.П., обвинуваченого за ст. 128 КК України, який 09.02.2013 року внаслідок необережних дій спричинив мені тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Довожу до Вашого відома, що я з П.І.П. примирився, зла на нього не тримаю, жодних матеріальних чи моральних претензій до обвинуваченого не маю. Бажаю, щоб кримінальне провадження відносно П.І.П. було закрито.

ДАТА ПІДПИС



Додаток 5

НАЗВА СУДУ

ВІД КОГО та В ІНТЕРЕСАХ КОГО

КЛОПОТАННЯ

про зупинення провадження у зв'язку із тяжкою хворобою обвинуваченого

НАЗВА СУДУ здійснюється кримінальне провадження № ___ від ____ за обвинуваченням ОСОБА 1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. І ст. 186 КПК України.

На сьогоднішній момент стан здоров'я мого клієнта ОСОБА 1 виключає можливість його участі у судових засіданнях, що підтверджується медичною документацією. Геморагічний інсульт, який діагностовано ОСОБА 1, належить до тяжких хвороб, які потребують тривалого стаціонарного лікування, що унеможливлює подальший судовий розгляд.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 335 КПК України,-

ПРОШУ:

Зупинити на час хвороби мого підзахисного, ОСОБА 1, провадження № ___ від ____ щодо нього за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КПК України.

Додаток: копія довідки з лікарні.

ДАТА ПІДПИС



Додаток 6

Апеляційному суду _________ області

ВІД КОГО та В ІНТЕРЕСАХ КОГО

засудженого за ст. 190 ч. 2 КК України до двох років позбавлення волі

Копії: Прокурору _____________________________

засудженому ОСОБА 1, АДРЕСА 1

потерпілому ОСОБА 2, АДРЕСА 2

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

на вирок НАЗВА СУДУ області від ДАТА у справі № ________________

Вироком НАЗВА СУДУ від ДАТА року ОСОБА 1, визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України та засуджений до 2 років позбавлення волі.

З даним вироком суду я не згодна, вважаю його надто суворим та таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного.

Суд при винесенні вироку зобов'язаний виходити із необхідності відповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особистості засудженого, можливості виправлення особи без відбуття покарання у місцях обмеження або позбавлення волі. Вважаю даний вирок занадто суворим, а тому таким, що підлягає зміні на підставі наступних обставин:

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудному ОСОБА 1 є визнання вини в повному обсязі, його щиросердне розкаяння, активне сприяння слідству у розкритті злочину.

За час проведення досудового слідства ОСОБА 1 вже багаторазово пожалкував про скоєне ним кримінальне правопорушення, навчений та покараний наріканням оточуючих людей. ОСОБА 1 у скоєному проявив щиросердне розкаяння.

Обставиною, яка обтяжує, судом визнано знаходження обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння, хоча останній вказав, що випив лише пляшку пива. Освідування особи не проводилось. Факт знаходження обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння матеріалами справи не доведено, доказів перебування обвинуваченого у стані сп'яніння під час скоєння ним кримінального правопорушення немає.

Щодо характеризуючих особистість обставин: ОСОБА 1 раніше судимий, за місцем проживання характеризується не задовільно. Проте він має стійки соціальні зв'язки: проживає разом із батьком, наразі перебуває на його повному утриманні у зв'язку із знаходженням під домашнім арештом. На обліку у психлікарні не перебуває.

З урахуванням усіх вищевказаних характеристик та обставин суд мав можливість та законні підстави призначити ОСОБА 1 менш суворе покарання в межах санкції статті.

На підставі принципів індивідуалізації, гуманізації та справедливості покарання, враховуючи інформацію про особистість підсудного, наявності пом'якшуючої обставини покарання та відсутності обтяжуючих, вважаю, що достатнім у даному випадку було б покарання у позбавлення волі строком на 1 рік. З урахуванням того факту, що санкція статті передбачає і інші альтернативні покарання: у т.ч. обмеження волі, суд, фактично призначив майже максимальне покарання в межах санкції статті, що не відповідає вимогам чинного законодавства та особі засудженого.

Покарання у вигляді одного року позбавлення волі, на мою думку, було б достатнім та необхідним для досягнення основної мети покарання: кара, виправлення засудженого та попередження скоєння нових злочинів.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 50, ч. 1 ст. 66, ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, керуючись ст. 2, п.1 ч. 1 ст. 392, п. 1 ч. 1 ст. 393, ст. 396, п. 2 ч. 1 ст. 407 Кримінального Процесуального кодексу України, -

Прошу:

Вирок НАЗВА СУДУ від ДАТА у кримінальному провадженні _______________ за обвинуваченням ОСОБА 1, ДАТА НАРОДЖЕННЯ, уроженця МІСТО, у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України, змінити.

Призначити ОСОБА 1 покарання за скоєне ним кримінальне правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік.

Додатки:

ДАТА ПІДПИС



Додаток 7

ДО БІЛОЦЕРКІВСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОЗИВАЧ:

______________________________,

ПІБ( позивача),

що проживає за адресою:

_____________________________________,

поштовий індекс _________

тел.:

ВІДПОВІДАЧ:

________________________________,

ПІБ( відповідача),

що проживає за адресою:

_____________________________________, 

поштовий індекс ________

тел.:

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про розірвання шлюбу

 __________________________ ми уклали між собою шлюб, який був зареєстрований у відділі

(дата укладання шлюбу)

реєстрації актів громадянського стану ______________ районного управління юстиції м. __________________ , актовий запис № _________ від ____________р.

Від шлюбу ми маємо дочку (сина) - _________________________, _______________ року народження.

(ПІБ дочки (сина))

На протязі останніх ____________ років сімейне життя між нами поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між нами шлюбних відносин. Кожен з нас має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім'ю. Відповідач постійно нехтує сімейними цінностями, з його ініціативи між нами постійно виникають сварки, свідком яких нерідко стає наша дитина, що тяжким чином впливає на її психічний стан та кожен раз спричиняє мені та їй душевні страждання, крім того відповідач веде аморальний спосіб життя, маючи дружину та дитину, він проживає з іншою жінкою. Відповідач не розуміє та не хоче розуміти сутності проблем, які виникають у нашої дитини та у мене, він не здатен підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім'ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. На даний момент ведення між нами спільного господарства та сумісне проживання припинено, та за моїм глибоким переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. У зв'язку з наведеними матеріалами, я керуючись ч.1 ст. 110, ст. 112 Сімейного кодексу України вирішила звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Майнових спорів між нами немає.

Шлюб ми розриваємо вперше.

Дитина після розірвання шлюбу буде проживати з позивачем.

На підставі викладеного, у відповідності з ч. 2 ст. 104, ст. 105, ст. 110, ст.. 112 СК України,

ПРОШУ:

1. Винести рішення про розірвання шлюбу, укладеного між нами _____________________ у відділі реєстрації актів громадянського стану (дата укладання шлюбу)

реєстрації актів громадянського стану __________________ районного управління юстиції м. ________________ по актовому запису № _______ від _____________р.

2. Судові витрати покласти на Відповідача.

Додатки:

Копія позовної заяви;

Квитанція про сплату судового збору;

Копія паспорта;

Копія ідентифікаційного коду позивача;

Копія свідоцтва про одруження;

Копія свідоцтва про народження дитини.

«____»_________20____р. ___________ _______________

(підпис позивача) (ПІБ позивача)

Размещено на Allbest.ru

...