Психологія адвоката

Через деякий час їх уже бачили разом, а потім, як розповіли сусіди будинку, де мешкав підсудний, візити Н. стали майже щоденними, у тому числі і з донькою. "Ми вже всі думали, що К. женився і дивувалися, що взяв жінку з дитиною". Так тягнулося майже півтора роки.

В один із серпневих днів Н. на роботі не з явилась. Не було ЇЇ і в наступні дні. Хтось із подруг сказав, що приїхав з армії чоловік. К. не знаходив собі місця, ходив почорнілий і мовчазний. За півтора року вона стала для нього всім: і жінкою, і коханкою, і матір'ю. Без Н. він себе не уявляв.

Коли вона вперше після короткої відпустки з приводу прибуття чоловіка з армії, вийшла на роботу, К., блідий і невиспаний, підійшов до неї, щоб запитати, що робити йому, Н. попередила його і холодним тоном, неначе чужому, відповіла: "Слухай, у мене є чоловік, батько моєї дитини, а хто ти? Хлопчисько. Знайдеш іще не одну таку, як я. Бувай, і більше не підходь до мене".

К. стояв як уражений громом, током, чим завгодно і не міг зрушити з місця. Всі, хто спостерігав цю сцену, чекали негайної і якоїсь страшенної реакції. Його розуміли, йому співчували. Н. ніхто не виправдовував і не розумів. Жінки недобре поглядали в її бік: "дивись, дограєшся". К, не виключивши станка, мовчки вийшов із цеху, і цього дня більше на роботі не з являвся.

Наступного дня місто дізналося про страшне вбивство.

Від того, що дізнався адвокат, вбивство не стало менш страшним та жорстоким, але Ф. уже мав пояснення тому, що відбулося. Це був майже невідворотний наслідок іншого вбивства, яке відбулося під час монологу Н., вбивства не менш жорстокого - вбивства першого у світі кохання, першої відданої любові, вбивства душі.

Тепер перед адвокатом постало завдання, як змусити заговорити підсудного, який до останнього дня слідства не сказав жодного слова.

У камеру, де перебував захисник, підсудного привели в наручниках і залишили їх наодинці. К. мовчки дивився у вікно і, судячи з усього, говорити не збирався. Всі спроби адвоката "розговорити" підсудного завершилися лише крижаною відповіддю останнього: "Я в усьому винен, я хочу, щоб мене швидше розстріляли. Я хочу до неї".

Адвокат вирішив діяти ва-банк. Він піднявся зі стільця, зібрав своє досьє і пішов до дверей. "Я зараз піду, але назавтра і суд, і всі, хто прийде на суд, повірять слідчому, що ви і справді вбили її за гаманець з останнім рублем". Приреченого на смерть підсудного підкинуло зі стільця з такою силою, що на наручниках, якими він був прикутий до ніжки столу, з'явилася кров. Він був блідий, як крейда. В камеру влетів наглядач, але адвокат заспокоїв останнього і попросив залишити їх наодинці.

І тоді К. заговорив: "Після розмови з Н., я ще мав надію, що вона схаменеться. Ми з нею півтора року жили, як чоловік з дружиною. Це була єдина істота в моєму житті, що ставилася до мене як до людини. Пізно вночі, коли вона поверталася з нічної зміни, я зустрів її біля лісопосадки, щоб поговорити і знайти якийсь вихід. Коли Н. побачила мене, вона, ніби нічого і не стаюсь, посміхнулась, звернула з дороги і, знімаючи на ходу кофту, попрямувала поперед мене у бік лісопосадки. Я спочатку не зрозумів її намірів і вирішив, що вона хоче віддати мені подарунок, який я зробив їй на день народження, aie вона зупинилась біля лавочки і почала скидати джинси.

Зі мною відбулося щось страшне, чого я не можу описати. Навколо мене руйнувався увесь світ, я втратив надію на майбутнє і віру в найдорожче, а вона усе звела до... Рука сама дістала ніж, а далі все сталося, як є. Я ні про що не шкодую і хочу до неї. Все. Більше ні слова. Залишіть мене". Він махнув рукою і замовк.

Усе це було викладено адвокатом перед судам. Суд не знайшов у справі обставин, які пом'якшували б відповідальність підсудного. Його було страчено.

Проте, жоден із причетних до цієї справи, в тому числі і судді, не заперечував, що головна особа трагедії, що сталася в ту страшну ніч, - сама жертва майже свідомо робила все для того, щоб спровокувати і наблизити її.

На жаль, явні ознаки віктимологічного характеру частіше за все, ігноруються не тільки прокурорами і суддями, але й самими адвокатами. Нерідко потенційна жертва вдається до хитрощів та завідомо аморальних прийомів, свідомо припускаючи конфліктну ситуацію з негативними наслідками для себе.

Раніше наводилась реальна подія, що стала предметом судового розгляду, де віктимогенні схильності потерпілого виражалися у зневажливих та образливих вчинках потерпілого щодо молодої жінки, яка була, певною мірою, залежна від майбутньої жертви. До того ж, працівники міліції, що прибули на виклик чергової гуртожитку, в процесі огляду місця злочину знайшли під ліжком магнітофон, де були записані всі звукові нюанси інтимних стосунків та розмов між П. і потерпілим, аж до вигуків пораненого. Так, власне, було встановлено і винуватицю, яка вважала, що вбила С.

Здебільшого, злочинець прагне довести, що статевий акт з потерпілою (коїтус) добровільним, посилаючись не тільки на провокаційне поводження жінки у спілкуванні з ним (її доступи їсть для знайомства, погодження на усамітнені зустрічі), але і на її пасивність та відсутність спротиву з її боку.

Практика доводить, що дуже часто злочинець говорить правду. Інша справа, що сказане ним щодо жертви рідко береться до уваги. У злочинах про статеве домагання та зґвалтування нерідко трапляється так, що дівчина чи молода жінка лише через деякий час, під впливом певних обставин вирішує, як оцінити те, що з нею сталося - як пригоду чи як злочин. Оцінюючи ступеню суспільної небезпечності вчиненого та обираючи міру покарання особі, що вчинила той чи інший злочин, суд може врахувати зазначені віктимогенні фактори.

Приклад. На початку 70-хроків довелося зіткнутися з дуже неординарною справою. На лаві підсудних одного з районних судів області опинився X. Колись він уже був моїм клієнтом. Тоді йому довелось відповідати за дуже важкий злочин, і його було засуджено до 12 років позбавлення волі. Він відбував покарання в одному з найстрашніших таборів Радянського Союзу, - в Оймяконі, де взимку позначки термометра сягають нижче 60° С. Відсидів дві третини визначеного строку і був звільнений від покарання достроково. Повернувшись працював на шахті. Цього разу його притягнули до кримінальної відповідальності за спробу зґвалтування.

А справа виглядала так. Він потайки зустрічався із заміжньою жінкою, що працювала в якійсь конторі. За домовленістю з останньою, X. в кінці робочого дня заїхав за нею на роботу, де вони трохи затримались.

У найбільш небажаний часу двері сильно постукали, і почувся голос чоловіка невірної жінки. Потрібно було щось вирішувати. І тоді X., наказавши їй "валити" все на нього, ногою вибив вікно і, скочивши в машину, втік з місця події.

Жінка розповіла чоловікові, що Х. зайшов у контору і побачивши, що нікого немає, накинувся на неї і хотів зґвалтувати. Під тискам чоловіка вона змушена була написати заяву в міліцію. Було порушено кримінальну справу. І хоча багато хто в невеличкому селищі знав про стосунки X. з "потерпілою", діватись було нікуди. Сам X. все визнавав і на першій же зустрічі із захисником заявив, що буде все визнавати, аби не опорочити жінку в очах чоловіка. Таке, рідкісне для нашого часу, джентльменство було помічено всіма, в тому числі і суддею, а самому "герою" коштувало 3-х років позбавлення волі.

Головний висновок цієї, цілком реальної, події підтверджує думку про те, що саме потерпіла "створила" кримінал там, де його не було і не повинно було бути.

Нині в літературі й Інтернет-виданнях обговорюється питання щодо створення банку даних про потерпілих від статевих злочинів і організацію в такий спосіб системи наукового обслуговування практичної діяльності правоохоронних органів.

Отже, віктимологія як сфера знань про роль потерпілих у виникненні злочину не ігнорується вченими а, навпаки, розвивається в якості важливої галузі знань у контексті кримінологічних досліджень з метою використання їх у практиці правоохоронних органів.

Размещено на Allbest.ru