Порівняльна характеристика органів конституційного контролю в Україні та Франції

Таким чином, у порівнянні з європейською моделлю, а сюди ми відносимо і конституційну юстицію України, французька має такі відмінності.

По-перше, за французької моделі конституційного контролю діє система квазісудового конституційного контролю. Це означає, що на відміну від конституційних судів, у яких розгляд справ здійснюється, на наступних засадах. Принцип верховенства права вимагає від Конституційного Суду при розв'язанні питань, які підпадають під його юрисдикцію, керуватися Конституцією та законами України, діяти правовими методами.

Принцип незалежності означає, що Конституційний Суд України при реалізації своїх повноважень діє самостійно та є незалежним від будь-якого незаконного впливу.

Принцип колегіальності означає, що судочинство Конституційним Судом здійснюється колегіально. Рішення приймаються, а висновки даються Конституційним Судом України поіменним голосуванням. Судді Конституційного Суду не мають права утримуватись від голосування. Рішення та висновки мотивуються письмово і підписуються окремо суддями Конституційного Суду, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються.

Рівноправність суддів Конституційного Суду України полягає у тому, що кожен із них володіє одним голосом і рівним правом скористатися ним при виконанні суддівських обов'язків.

Гласність діяльності Конституційного Суду України забезпечується відкритістю та усністю судового процесу, а рішення і висновки публікуються у "Віснику Конституційного Суду України" та інших офіційних виданнях України [8].

Що стосується квазісудових органів конституційної юстиції то у них змагальність сторін практично відсутня. Процедура розгляду справ закрита і письмова. Відтак у процесі розгляду справи аналізуються лише письмові джерела і немає можливості спостерігати усну боротьбу сторін та обстоювання ними своїх позицій. В самій Франції конституційна реформа 2008 року і запровадження наступного конституційного контролю обумовили перегляд внутрішнього Регламенту Конституційної Ради Франції. В конституційний процес Франції були запроваджені принципи змагальності, рівності сторін та публічності [1, с.30].

По-друге, конституційний контроль у Франції здійснюється двома органами: Конституційною радою та Державною радою. Конституційна рада вирішує питання конституційності актів парламенту, а Державна рада розглядає питання конституційності актів органів виконавчої влади [10, с.557]. В законі України «Про Конституційний суд України» сказано, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.

По-третє, до конституційної реформи 2008 року у Франції існував лише попередній конституційний контроль та, відповідно, був відсутній наступний конституційний контроль. Це означає, що на відповідність Конституції підлягали перевір ці лише проекти нормативно-правових актів. Таким чином, після набуття нормативно-правовим актом чинності, останній не міг бути підданий конституційному контролю. Зокрема, Конституційна рада Франції могла лише здійснити попередній конституційний контроль на відповідність Конституції законопроектів і законопропозицій (ст.61 Конституції Франції [14]), а Державна рада здійснювала попередній контроль щодо проектів актів уряду, які видаються в порядку делегованої законотворчості (ст. 37, 38 Конституції Франції), а також законопроектів, ініціатором яких виступав уряд (ст. 39 Конституції Франції) [14]. В Україні відповідно до закону України «про Конституційний Суд України» в Україні діють дві форми конституційного контролю: попередній та наступний.

В юридичній літературі цілком слушно відмічається, що застосування попереднього конституційного контролю має як переваги, так і недоліки. Зокрема, при попередньому конституційному контролі поява в законодавстві антиконституційних норм практично виключається. Не слід забувати і про те, що можливість застосування наступного конституційного контролю автоматично «підриває» авторитет законодавця: скасування закону, який набув чинності, свідчить, що законодавець може прийняти «неправильний» закон. А це породжує у суспільстві нігілістичне ставлення до права. Однак, як слушно відмічає В. Гергелійник, за умови, що антиконституційна норма обмине процедуру перевірки, така норма стає поза межами досяжності органів конституційної юстиції [4, с.27].

Звичайно, сам законодавець має право повернутися до розгляду її, але рішення його непередбачуване, тому що сам він приймав закон, та й здійсниться це не відразу. До того ж за попереднього конституційного контролю є необхідність проведення перевірки на конституційність в короткі терміни, що нерідко призводить до спровокованих короткими строками помилкових рішень самого органу конституційної юстиції [3, с.46]. І дійсно, у Франції питання щодо відповідності законів Конституції вирішується Конституційною радою у тридцятиденний термін, а за вимогою уряду цей строк скорочується до восьми днів (ст. 61 Конституції Франції) [14].

Ця обставина неодноразово впливала на прийняття Конституційною радою Франції суперечливих і неоднозначних рішень в період правління генерала де Голля. Ще одним аргументом на користь використання наступного конституційного контролю є те, що в багатьох випадках відповідність нормативних актів Конституції може бути виявлена лише після того, як сформується практика застосування цих нормативних актів судовими та адміністративними органами.

Таким чином, сьогодні у Франції поруч з попереднім конституційним контролем, існує і наступний конституційний контроль. Щоправда такий наступний конституційний контроль має свої особливості. Зокрема, відповідно ст. 61 Конституції Франції, якщо в зв'язку з розглядом якої-небудь справи в суді робиться висновок про те, що те чи інше положення закону завдає шкоди гарантованим Конституцією правам і свободам, запит про це може бути переданий до Конституційної ради Державною радою чи Касаційним судом [14]. З буквального тлумачення цієї статті випливає два висновки. По-перше, наступний конституційний контроль поширюється виключно на закони, а отже, він не може застосовуватися щодо інших нормативно-правових актів.

По-друге, використання наступного конституційного контролю обмежується своєрідним подвійним фільтром. Для того, щоб Конституційна рада розглянула питання відповідності закону Конституції необхідно, щоб це питання спочатку було розглянуте судом, який вирішує конкретну судову справу, потім, залежно від юрисдикції цієї справи, - Державною радою або Касаційним судом. Таким чином, наступний конституційний контроль у Франції має обмежений характер.

Ще однією специфічною ознакою конституційного контролю у французькій моделі є обов'язковий конституційний контроль «органічних» законів та регламентів палат парламенту (ст. 46 Конституції Франції), що, як вже відмічалося, пов'язане з побоюваннями засновників П'ятої республіки можливості збільшення парламентом своїх повноважень шляхом прийняття відповідних законів. Відносно всіх інших законів застосовується факультативний конституційний контроль, який може бути ініційованим президентом, прем'єр-міністром, головами палат парламентів, шістдесятьма парламентарями однієї з палат парламенту (ст. 61 Конституції Франції). Так само обов'язковим є конституційний контроль Державною радою актів уряду, які видаються в порядку делегованої законотворчості (ст. 37-38 Конституції Франції), а також законопроектів, ініціатором яких виступає уряд (ст. 39 Конституції Франції) [14].

Французька модель конституційної юстиції має обмежений характер, що проявляється у відсутності повноважень у Конституційної ради здійснювати перевірку на відповідність Конституції окремих нормативно-правових актів. Зокрема, конституційний контроль не можливий відносно законів, прийнятих на референдумах, що є наслідком рішення самої Конституційно ради, прийнятого в 1962 році [10, с.569]. Крім того, конституційному контролю не підлягають акти Президента, які не пов'язані зі здійсненням ним делегованих повноважень.

До конституційної реформи 2008 року модель організації конституційної юстиції у Франції не давала права приватній особі бути ініціатором запиту щодо конституційності нормативного акта. Громадяни та організації могли лише здійснювати вплив на компетентні органи для того, щоб останні направляли відповідні запити до органів конституційного контролю.

Підсумовуючи порівняльну характеристику органів французької моделі конституційної юстиції і України, хотілося б відзначити, що досвід Франції та країн, які запозичили французьку модель конституційного контролю, засвідчив низку проблем цієї моделі. В основі цих проблем - відсутність у органів конституційної юстиції права здійснювати наступний конституційний контроль, обмежений характер конституційного контролю та відсутність у приватних осіб права здійснювати запит щодо відповідності положень законодавства Конституції. Очевидно, що саме вказаними вище недоліками французької моделі конституційної юстиції пояснюється і розглянуті нами зміни до Конституції Франції, які наблизили організації конституційного контролю П'ятої Республіки до класичної європейської моделі конституційного контролю.

ВИСНОВКИ

У ході нашого дослідження відповідно до поставлених завдань ми можемо зробити наступні висновки.

По-перше, Конституційний Суд як єдиний орган конституційної юрисдикції здійснює свою організаційну діяльність відповідно до чинного законодавства та організаційно-правових актів, що приймає Конституційний Суд, забезпечуючи права, свободи і обов'язки людини та громадянина. Він не може виходити за межі своєї діяльності та не дублює діяльність інших органів правосуддя.

Конституційний контроль, тобто забезпечення відповідності законів та інших правових актів конституції, запроваджено в усіх сучасних демократичних державах. Він здійснюється, як правило, спеціальними державними органами, серед яких у Європі вже порівняно давно віддана перевага органам конституційної юрисдикції - конституційним судам.

Вперше в українській історії, такий багатий на безаконня та несправедливість, Конституційний Суд створено відповідно до Конституції. Це має сприяти стабілізації і зміцненню конституційного ладу в Україні, утвердженню принципу верховенства права та найвищої юридичної сили Конституції, прямої дії її норм, забезпеченню її конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Головною проблемою, з якою зіткнувся Конституційний Суд України, стало протиріччя між стратегічним курсом, що його обрало суспільство, і тими глибокими формаційними перетвореннями, які охопили економічну, політичну, соціальну, юридичну сфери життя.

Стара радянська конституційно-правова доктрина виявилася нездатною обслуговувати вимоги соціального розвитку. В цій ситуації Конституційний Суд України змушений діяти, з одного боку, як складова державного механізму, з іншого - як науковий центр розвитку конституційно - правової думки.

Отже, Конституційний Суд України є спеціальним органом правосуддя і водночас органом державної влади нарівні з такими конституційними органами, як Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України.

По-друге, у Франції поняття конституційного контролю позначає не тільки функцію загального або спеціального суду, а й окремий інститут, який ототожнюється з відповідними органами і з сукупністю правових норм, що регламентують їхню організацію та діяльність. Конституційний контроль у Франції має свої особливості і дещо виходить за рамки відомих двох моделей конституційного контролю. Конституційність актів, витікаючих від державних органів, розглядається різними органами: від парламенту - Конституційною радою, від органів виконавчої влади - Державною радою.

По-третє, підсумовуючи порівняльну характеристику органів французької моделі конституційної юстиції і України, хотілося б відзначити, що досвід Франції та країн, які запозичили французьку модель конституційного контролю, засвідчив низку проблем цієї моделі. В основі цих проблем - відсутність у органів конституційної юстиції права здійснювати наступний конституційний контроль, обмежений характер конституційного контролю та відсутність у приватних осіб права здійснювати запит щодо відповідності положень законодавства Конституції. Очевидно, що саме вказаними вище недоліками французької моделі конституційної юстиції пояснюється і розглянуті нами зміни до Конституції Франції, які наблизили організації конституційного контролю П'ятої Республіки до класичної європейської моделі конституційного контролю до якої належить і Українська держава.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Антонов А. В. Реформа Конституционного Совета Франции / А. В. Антонов // Журнал конституционного правосудия. - 2011. - № 2 (30). - С. 27-38.

2. Гергелійник В. Конституційний суд в системі органів контрольної влади: теоретичні аспекти В. О. Гергелійник // Право України. - 1999. - №5. - С.81-85.

3. Гергелійник В. О. Правові проблеми становлення та функціонування конституційної юстиції України / В. О. Гергелійник. - К. - 1999. - 203 с.

4. Гергелійник В.О. Генезис конституційної юрисдикції В. О. Гергелійник // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. - 1998. - №2. - С.24-33.

5. Годованець В.Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій / В. Ф. Годованець - К.: МАУП, 2001. - 216с.

6. Євграфова Є. Акти Конституційного Суду в системі національного законодавства / Є. Євграфова // Право України - 2001 - №11 - с.17 - 19

7. Закон про внесення змін до Конституції Української РСР від 27 жовтня 1989 року - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/8303-11

8. Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // zakon.rada.gov.ua/go/422/96-вр

9. Клишас А. А. Конституционная юстиция в зарубежных странах / А.А. Клишас. - М. : Междунар. Отношения, 2004. - 288 с.

10 Конституционное право зарубежных стран : учеб. для вузов / [под общ. ред. чл.-корр. РАН, проф. М. В. Баглая, проф. Ю. И. Лейбо и проф. Л. М. Эн тина]. - 2-е изд., перераб. -- М. : Норма, 2005. - 1056 с.

11. Конституційне право України / За ред. проф. В.Ф.Погорілка - К.: Наукова думка, 1999 - 734с.

12. Конституційне право України : підручник для студ. вузів / Нац. юридична акад. ім. Я. Мудрого ; ред. Ю. М. Тодика, В. С. Журавський. - К. : Вид. Дім "Ін Юре", 2002. - 544 с.

13. Конституція України - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

14. Конституція Франції 1958 року - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://www.conseil-constitutionnel.fr/conseil-constitutionnel/root/bank_mm/constitution/constitution_russe_version_aout2009.pdf

15. Лисенков С.Л. Конституція України: Матеріали до вивчення / С. Лисенков - К.: Либідь, 1997. - 160 с.

16. Лотюк О. Конституційний контроль в зарубіжних країнах / О. Лотюк // Теорія і практика інтелектуальної власності. - 2008. - № 5. - С. 52-58.

17. Основи конституційного права України : Підручник / За ред. Копейчикова В.В. - К. : Юрінком Інтер, 2000. - 288 с.

18. Портнов А. В. Особливості французької моделі конституційної юстиції / А. В. Портнов // Адвокат. - 2012. - № 8. - С. 8-11.

19. Про розвиток конституційної юстиції в Україні див. напр. : Кампо В. Деякі проблеми розвитку конституційної юстиції в Україні / В. Кампо // Право України. - 2010. - № 6. - С. 60-69.

20. Савчин М. Конституційний Суд України у механізмі гарантування прав і свобод людини М. Савчин // Право України - 1992 - №10. - С.35 - 38.

21. Скомороха В. Конституційний Суд України: досвід і проблеми / В. Скомороха // Право України - 1999 - №9 - С.8-13.

22. Сравнительное конституционное право / Е. Б. Абросимова, Т. А. Васильева, Л. Д. Владимирова, Н. С. Крылова, и др. ; ред.кол. : Ковлер А. И., Чиркин В. Е. (отв. ред.), Юдин Ю. А. - М. : Манускрипт, 1996. - 730 c.

23. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч посібн / Відп. ред Я.Кондратьєв. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 320 с.

24. Тесленко М. Про місце конституційного суду в системі вищих органів державної влади М. Тесленко // Право України. - 1999. - 10 С. 3-5.

25. Тимченко І. Механізм конституційної юрисдикції в Україні : становлення і розвиток / І. Тимченко // Право України. - 2010. - № 6. - С.12-25.

26.Ткачук П. Роль і місце Конституційного Суду України у захисті прав і свобод людини / П. Ткачук, А. Ткачук // Вісник Конституційного Суду України. - 2010. - № 4. - С. 125.

27. Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн : Підручник / В. М. Шаповал. - К. : Юрінком Інтер, 2006. - 496 с.

28. Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції / С Шевчук. - Харків: Консум, 2002. - 296с.

Размещено на Allbest.ru