Режим позбавлення волі в кримінально-виконавчих установах

Листи, що надійшли на ім'я засудженого після його вибуття з установи, не пізніше триденного строку відправляються за його новим місцезнаходженням. Листи засуджених, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, а також ті, що мають цинічний характер або відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, про що оголошується засудженому, і знищуються.

Листування між перебуваючи в місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії.

Кореспонденція, яку одержують і надсилають засуджені до відбування покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, підлягає перегляду. Отже, листування засуджених, які знаходяться в колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та в виховних колоніях не переглядається.

Кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.

Крім того, не переглядається кореспонденція, яку засуджені адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.

Звернення засуджених. Засуджені викладають звернення в усному або письмовому вигляді. Письмові звернення направляються за належністю через адміністрацію установ виконання покарань. Для написання звернень засудженим на їх прохання видається папір і ручка. Направлені адресатам звернення з питань одержання посилок (передач), надання побачень, телефонних розмов, медичної допомоги, забезпечення речовим майном, а також інші звернення, які можуть бути вирішені по суті адміністрацією установ виконання покарань, розглядаються на місці, не чекаючи результатів їх розгляду організаціями або посадовими особами, яким вони адресовані. Звернення, адресовані до державних і громадських організацій та на ім'я посадових осіб, адміністрація установ в обов'язковому порядку супроводжує листами. До звернень з питань помилування, а також переведення до інших установ виконання покарань додаються довідки-характеристи- ки на осіб, які їх подали. У разі повторного звернення зі скаргою адміністрація в супровідному листі повідомляє, який орган розглядав попередню скаргу заявника та наслідки її вирішення. Щодо звернень, адресованих до державних органів, громадських організацій та на ім'я посадових осіб з питань, які не входять до їх повноважень, особі, що їх подала, рекомендується переадресувати звернення. Якщо засуджений наполягає на відправленні звернення до визначеного органу, то воно направляється адресату.

Звернення, у яких є нецензурні або інші неприпустимі вислови, адресатам не відправляються. Звернення, подані в письмовому вигляді, реєструються у канцелярії установи і не пізніше як у триденний строк відправляються адресатам. Усні звернення реєструються у журналі приймання засуджених з особистих питань. Відповіді про наслідки розгляду звернень оголошуються засудженим під розпис при надходженні, але не пізніше як у триденний строк, і долучаються до особових справ засуджених. Відшкодування витрат за пересилання звернень проводиться з коштів, які є на особових рахунках засуджених. У разі відсутності таких коштів пересилання звернень проводиться за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установ виконання покарань. Адміністрація установи повинна забезпечити безумовне виконання вимог Закону України «Про звернення громадян» та інших нормативно-правових актів, що регламентують роботу зі зверненнями громадян, і несе відповідальність за їх порушення.

7. Одержання і відправлення засудженими до позбавлення волі грошових переказів. Засуджені мають право без обмеження одержувати грошові перекази і відправляти грошові перекази родичам, а з дозволу адміністрації колонії -- й іншим особам. Одержані за переказами гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого.

Гроші, виявлені в посилках (передачах), бандеролях і листах, що надходять на ім'я засудженого, вилучаються і реалізовуються в порядку, встановленому частиною 4 статті 59 КВК, а саме: предмети, вироби і речі, збереження яких заборонено або які придбані незаконним шляхом, перелік яких визначений нормативно-правовими актами Департаменту, підлягають вилученню і зберіганню. Речі, вилучені з обігу, знищуються, гроші, цінності та інші речі за рішенням суду можуть бути передані в дохід держави. Про вилучення предметів, виробів і речей посадовою особою установи виконання покарань складається протокол.

8. Побачення засуджених до позбавлення волі з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови.

Відповідно до КВК України засуджені мають право на побачення: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі -- до трьох діб.

Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії. Побачення і телефонні розмови між засудженими, які перебувають в установах виконання покарань, не дозволяються. З іншими особами побачення надаються тільки тоді, коли, на думку адміністрації, вони не будуть негативно впливати на засудженого. У разі відмови в наданні побачення на заяві засудженого або особи, яка бажає з ним зустрітися, робиться примітка про причини відмови. Начальник установи, як виняток, з метою виховного впливу може надати короткострокове побачення з родичами або телефонну розмову засудженим, яких тримають у ПКТ (ОК), ДіЗО або карцері. Відповідно до вимог Віденської конвенції «Про консульські зносини», ратифікованої Україною 27.04.89, генеральний консул, консул, віце-консул і консульський агент дипломатичних представництв закордонних держав мають право на короткострокові побачення із засудженими громадянами своїх держав. Побачення засуджених з дипломатичними представниками до кількості встановлених кримінально-виконавчим законодавством України не враховуються, їх число не обмежується.

Тривалі побачення відповідно до статті 110 КВК надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і подружжю, яке проживало однією сім'єю, але не перебувало в шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти, за наявності їх свідоцтв про народження та відповідної довідки органу самоврядування, що підтверджує факт їх проживання однією сім'єю. Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.

Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових і тривалих побачень здійснюється засудженими або їх родичами чи іншими особами за рахунок власних коштів.

Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена.

Адміністрація установи, як правило, звільняє засуджених від роботи на період тривалих побачень з наступним або попереднім відпрацюванням.

Засудженим надається право на телефонні розмови без обмежень під контролем адміністрації. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між особами, які відбувають покарання в колоніях забороняються. Користування телефоном здійснюється згідно з графіком у неробочий час. Для проведення телефонних розмов використовується телефон чергової частини установи або встановлюється таксофон. Факт надання розмови засудженим реєструється у спеціальному журналі.

Правилами внутрішнього розпорядку введені обмеження надання можливості користування засудженими телефоном. Згідно з ПВР право на телефонні розмови обмежуються наявністю технічної можливості.

У разі епідемії, стихійного лиха або інших надзвичайних обставин, що перешкоджають нормальній діяльності установ, побачення можуть бути тимчасово відмінені.

Об'єднання побачень або розділення одного побачення на декілька періодів не дозволяється. Засудженим за їхнім проханням дозволяється заміняти тривалі побачення короткостроковими

В залежності від рівня безпеки колонії засуджені мають право отримувати побачення у такій кількості:

— в колоніях мінімального рівня безпеки з загальними умовами тримання одержувати щомісяця короткострокове і один раз на три місяці тривале побачення;

— в колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання -- одержувати короткострокові побачення без обмежень їх кількості, тривалі побачення -- один раз на місяць;

— в колоніях середнього рівня безпеки одержувати щомісяця короткострокове і один раз на три місяці тривале побачення;

— в колоніях максимального рівня безпеки одержувати щомісяця короткострокове і один раз на три місяці тривале побачення.

Обчислення строків надання засудженим побачень, телефонних розмов,вручення посилок, передач і бандеролей.

Перші побачення, посилка (передача), бандероль, телефонна розмова можуть бути надані засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань, незалежно від того, коли він мав їх у місцях попереднього ув'язнення. Наступні побачення, посилка (передача), бандероль, телефонна розмова надаються після закінчення періоду, що дорівнює частині терміну від ділення тривалості року на кількість відповідних побачень, посилок (передач), бандеролей, телефонних розмов, на які засуджений має право протягом року. Відхилення від визначеного терміну не може перевищувати 5 діб. Час, протягом якого засудженим не видавалися посилки (передачі), бандеролі та не надавалися побачення, телефонні розмови у зв'язку з карантином, стихійним лихом або переведенням колоній на режим особливих умов, зараховується в строк, після закінчення якого засуджені можуть їх отримати. Засудженим дозволяється в рахунок чергової посилки або передачі виносити після тривалих побачень продукти харчування та предмети першої потреби в кількості та асортименті, що встановлені для посилок і передач.

3. Засоби забезпечення режиму у колоніях

Режим, як порядок здійснення певної діяльності, обумовлює наявність механізмів та засобів його реалізації, забезпечення та дотримання. Кримінально-виконавче законодавство регламентує деякі засоби забезпечення режиму.

Взагалі, засобами забезпечення режиму є сукупність правових та адміністративних інститутів, які спрямовані на організацію та здійснення режиму покарання у виді позбавлення волі.

Виходячи зі змісту кримінально-виконавчого законодавства, прийнято виділяти наступні засоби забезпечення режиму:

1. Охорона і нагляд за засудженими, в тому числі технічні засоби нагляду і контролю;

2. Оперативно-розшукова діяльність;

3. Режим особливих умов у колоніях;

4. Застосування засобів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї;

5. Застосування до засуджених заходів заохочення та стягнення.

Розглянемо коротко кожен з вказаних засобів:

1. Охорона і нагляд за засудженими були розглянуті нами раніш. Тут можна лише додати, що нагляд та контроль за засудженими забезпечується також за допомогою технічних засобів. Стаття 103 КВК України передбачає, що адміністрація колонії має право використовувати аудіовізуальні, електронні й інші технічні засоби для попередження втеч та інших злочинів, порушень встановленого законодавством порядку відбування покарання, отримання необхідної інформації про поведінку засуджених. При цьому, адміністрація колонії зобов'язана повідомити засуджених про застосування технічних засобів нагляду і контролю.

2. Серед засобів забезпечення режиму законодавець називає оперативно-розшукову діяльність. Відповідно до положень ст. 104 КВК України в колоніях здійснюється оперативно-розшукова діяльність, основним завданням якої є пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп з метою:

-- забезпечення безпеки засуджених, персоналу колоній та інших осіб;

— попередження і виявлення злочинів, вчинених у колоніях, а також порушень встановленого порядку відбування покарання;

— вивчення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень;

— надання правоохоронним органам, які здійснюють оператив- но-розшукову діяльність або кримінальне провадження, допомоги в розкритті, припиненні та попередженні злочинів.

Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами органів і установ виконання покарань. На мою думку оперативно-розшукову діяльність не можна однозначно відносити до засобів забезпечення режиму. Пояснити це можна тим, що оперативно-розшукова діяльність проводиться у зв'язку з вчиненням злочину з метою виявлення осіб, які вчинили цей злочин та факторів, які сприяли або визвали вчинення злочину. Отже, якщо злочин вже вчинено це означає, що режим не був забезпечений належним чином і забезпечити його, так би мовити, «заднім числом» неможливо. Крім того, відповідно до ст. 1 та 2 Закону України «Про оперативно- розшукову діяльність» оперативно-розшукова діяльність -- це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозві- дувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави. Тобто оперативно-розшукова діяльність має місце тоді, коли йдеться про протиправні діяння, які передбачені серед складів злочину у КК України. Законодавець нічого не говорить про забезпечення режиму.

3. Режим особливих умов у колоніях. У випадках стихійного лиха, епідемій, аварій важливих для життєзабезпечення систем, масових заворушень, проявів групової непокори засуджених або в разі виникнення реальної загрози збройного нападу на колонію чи у зв'язку з введенням надзвичайного чи воєнного стану в районі розташування колонії посилюється охорона, нагляд за засудженими, здійснюються інші додаткові режимні заходи.

Для припинення групових протиправних дій засуджених та ліквідації їх наслідків за рішенням Голови Департаменту, начальника управління (відділу) Департаменту в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області використовуються сили і засоби колонії, органів і установ виконання покарань, а в разі потреби з дозволу Міністра внутрішніх справ України, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі -- органів та підрозділів Міністерства внутрішніх справ України.

Всі елементи режиму (надання побачень, посилок (передач), тощо), які не були реалізовані під час дії режиму особливих умов, надаються засудженим після відміни режиму особливих умов.

5. Застосування засобів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї. Ці засоби впливу законодавець також вказав серед засобів забезпечення режиму. і хоча застосування фізичної сили, вогнепальної зброї та спецзасобів -- є крайніми заходами впливу, їх необхідність все ж таки визнається не тільки національним кримінально-виконавчим правом але й міжнародним досвідом виконання покарань та міжнародними нормами.

До засуджених може бути застосована фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка та зброя, якщо вони чинять фізичний опір персоналу колонії, злісно не виконують його законні вимоги, проявляють буйство, беруть участь у масових заворушеннях, захваті заручників або чинять інші насильницькі дії, а також у разі втечі з-під варти з метою припинення вказаних протиправних дій, а також запобігання заподіянню цими особами шкоди оточенню або самим собі. Якщо застосування заходів фізичного впливу уникнути неможливо, вони не повинні перевищувати міру, необхідну для виконання покладених на адміністрацію колонії обов'язків, і мають зводитися до завдання найменшої шкоди здоров'ю правопорушників. У разі необхідності адміністрація колонії зобов'язана негайно надати допомогу потерпілим.

Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку працівники кримінально-виконавчої системи мають право застосувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, також в випадках, коли інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов'язків. Це положення ПВР не зовсім зрозуміле, оскільки сформульовано дуже не конкретно. Важко представити про що, про які випадки веде мову законодавець. Таке положення нормативного акту дає надто великий простір для його тлумачення в будь-який бік посадовими особами органів та установ виконання покарань.

Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї має передувати попередження про намір використання вказаних заходів і засобів, якщо дозволяють обставини. Попередження може бути здійснено голосом, при значній відстані або зверненні до великої групи людей -- через гучномовні установки, підсилювачі мови, і в кожному випадку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби будуть застосовуватися. Без попередження вказані заходи, засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення та особи правопорушника.

До засуджених неповнолітніх і жінок гамівна сорочка не застосовується. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору.

Кожний випадок застосування наручників, гамівної сорочки, спеціальних засобів і вогнепальної зброї в обов'язковому порядку фіксується у журналі рапортів приймання-здавання чергувань ЧПНУ. Про кожний випадок застосування зброї складається рапорт і негайно повідомляється прокурор.

Використання фізичної сили, спеціальних засобів і зброї допускається також в інших випадках, передбачених законами України «Про міліцію» і «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України».

Порядок і підстави застосування наручників. Наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи, його заступників, ЧПНУ та їх заступників. Наручники до засуджених застосовуються у разі:

а)учинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варти, адміністрації установи або проявів буйства;

б)відмови слідувати до ДіЗО, ПКТ, ОК або карцеру;

в)спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб;

г)конвоювання після затримання засудженого, який скоїв втечу.

Наручники застосовуються до засуджених у положенні «руки за

спиною».

Кожні дві години здійснюється перевірка стану здоров'я засуджених до яких застосовані наручники.

Наручники знімаються за наказом осіб, які дали розпорядження на їх застосування, або наказом начальника, вищого за посадою.

Про застосування наручників складається акт. Особи, які припустилися необґрунтованого застосування наручників, несуть за це відповідальність.

Порядок і підстави застосування сльозоточивих речовин, гумових кийків та фізичної сили. Особовий склад установи має право самостійно застосовувати сльозоточиві речовини, гумові кийки та фізичну силу у разі:

а)захисту персоналу установи та самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;

б)припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених;

в)відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби установи або звільнення їх у разі захоплення;

г)затримання або доставляння засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до ДіЗО, ПКТ, ОК або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі;

ґ) припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи;

д)затримання засуджених, які скоїли втечу з місць позбавлення волі;

є) звільнення заручників.

Про застосування сльозоточивих речовин, гумових кийків та фізичної сили працівник складає рапорт, який розглядається начальником установи або особою, яка виконує його обов'язки, реєструється у спеціальному журналі та додається до особової справи засудженого.

Забороняється застосування сльозоточивих речовин та гумових кийків до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків учинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю працівників установи або інших осіб, чи збройного нападу.

Забороняється нанесення ударів гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, животу та статевих органах, а пластиковим кийком типу «тонфа» -- по голові, шиї, сонячному сплетенні, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, копчику, крім випадків реальної загрози життю та здоров'ю персоналу установи та засуджених.

Перевищення повноважень із застосування цих засобів тягне за собою відповідальність, установлену законодавством.

Порядок і підстави застосування гамівної сорочки. Застосування гамівної сорочки належить до крайніх заходів впливу на засуджених і може мати місце лише тоді, коли інші заходи щодо припинення буйства або безчинства були вичерпані і безрезультатні.

Гамівна сорочка застосовується тільки за вказівкою начальника установи або особи, яка виконує його обов'язки, у присутності ЧПНУ і обов'язково під наглядом медичного працівника. Вказівка медичного працівника про неможливість застосування гамівної сорочки до засудженого підлягає безумовному виконанню. У гамівній сорочці засуджений, який буйствує, перебуває до заспокоєння, але не більше двох годин.

Гамівна сорочка застосовується в ізольованому приміщенні (ДіЗО, карцері, окремій камері ПКТ або в кімнаті молодших інспекторів) не менше ніж трьома представниками чергової зміни.

До засуджених неповнолітніх і жінок гамівна сорочка не застосовується. Кожний випадок застосування гамівної сорочки документується.

Особи, які припустилися необґрунтованого застосування гамівної сорочки, несуть за це відповідальність.

Порядок і підстави застосування вогнепальної зброї. Вогнепальна зброя як винятковий захід застосовується у разі скоєння засудженим нападу або інших умисних дій, які безпосередньо загрожують життю працівників установ виконання покарань або інших осіб, а також у разі втечі з-під варти, якщо іншими засобами неможливо припинити зазначені дії.

Забороняється застосовувати зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків учинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору.

Про кожний випадок застосування вогнепальної зброї адміністрація установи зобов'язана негайно повідомити прокурора.

5. Застосування до засуджених заходів заохочення та стягнення. Законодавець не називає ці заходи впливу на засуджених серед засобів забезпечення режиму. На мою думку, це дивно, оскільки система заходів заохочення та стягнення безпосередньо пов'язана з впливом на поведінку засуджених, стимулює слухняну поведінку, карає за порушення і саме цим забезпечує дотримання засудженими вимог режиму. Саме про це йдеться в ст.ст. 130, 132 КВК України, де вказано, що заохочення застосовуються за сумлінну поведінку (отже за дотримання вимог режиму), а стягнення застосовуються за порушення встановленого порядку відбування покарання (отже за порушення режиму). Тобто заходи заохочення та стягнення спрямовані саме на забезпечення режиму в колоніях. Система вказаних засобів закріплена в ст. 130-135 КВК України.

4. Зміна умов тримання засуджених у колоніях

Режим кожної колонії передбачає можливість зміни умов тримання засуджених залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці та навчання. При цьому умови відбування покарання можуть змінюватися двома способами:

1. Зміна умов тримання в межах однієї колонії;

2. Зміна умов тримання шляхом переведення до колонії іншого виду.

Зміна умов тримання в межах однієї колонії здійснюється за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії, погодженою із спостережною комісією.

Засуджені, які стають на шлях виправлення, можуть бути переведені з ПКТ у звичайні жилі приміщення колонії максимального рівня безпеки після фактичного відбуття не менше однієї четвертої призначеного судом строку покарання. У колоніях мінімального і середнього рівня безпеки засуджені, які стають на шлях виправлення, можуть бути переведені до дільниці соціальної реабілітації після фактичного відбуття частини строку покарання і з урахуванням тяжкості злочину, що визначено частиною першою статті 101 КВК, а саме:

1) не менше однієї четвертої строку покарання, призначеного судом за злочин середньої тяжкості;

2) не менше третини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;

3) не менше половини строку покарання, призначеного судом за особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації:

1) особи, які злісно порушували вимоги режиму в місцях попереднього ув'язнення та в колоніях;

2) інваліди першої та другої груп та особи, які досягли пенсійного віку;

3) вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років;

4) особи, які не пройшли повний курс лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу, алкоголізму та наркоманії;

5) особи, які засуджені за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;

6) особи, яких засуджено за вчинення умисного злочину в період відбування покарання у виді арешту або обмеження волі.

Засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання, можуть бути переведені з дільниці соціальної реабілітації до дільниці ресоціалізації або дільниці посиленого контролю; з дільниці ресо- ціалізації до дільниці посиленого контролю. із звичайного жилого приміщення -- в ПКТ колонії максимального рівня безпеки.

Засуджені, які під час перебування в дільниці карантину, діагностики і розподілу, виявили високий ступінь соціально-педагогічної занедбаності і потяг до продовження протиправної поведінки по закінченню терміну тримання у цій дільниці переводяться до дільниці посиленого контролю.

Зміна умов тримання в тій самій колонії може бути здійснена і за допомогою інших засобів впливу. Так, глава 20 КВК, встановлюючи особливості відбування покарання в колоніях різних видів визначає також можливість поліпшення умов тримання у колоніях, тобто зміна умов тримання на кращі в межах однієї колонії. Таке поліпшення полягає у наступному:

В колоніях мінімального рівня безпеки при сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття не менше однієї третини строку покарання засуджені, які тримаються в дільниці ресоціалізації виправної колонії, мають право на поліпшення умов тримання, і їм може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі п'ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;

В колоніях середнього рівня безпеки при сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття не менше половини строку покарання засуджені, які тримаються в дільниці ресоціалізації виправної колонії, мають право на поліпшення умов тримання, і їм може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі сорока відсотків мінімального розміру заробітної плати;

В колоніях максимального рівня безпеки при сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття не менше половини строку покарання засуджені, які тримаються в дільниці ресоціалізації виправної колонії, мають право на поліпшення умов тримання, і їм може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі тридцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати.

Зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки Зміна умов тримання засуджених шляхом їх переведення до виправних колоній іншого рівня безпеки здійснюється Апеляційною комісією за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником територіального органу ДптС України та спостережною комісією.

За результатами розгляду апеляційною комісією ДптС України територіальному органу управління видається відповідний дозвіл на переведення в межах регіону чи персональний наряд на переведення.

Забороняється переміщення засуджених, які прибули до установ виконання покарань за персональними нарядами, до інших установ без погодження із ДптС України.

переведення засуджених здійснюється з дотриманням наступних вимог КВК: засуджені, які стають на шлях виправлення, можуть бути переведені:

— з приміщень камерного типу в звичайні жилі приміщення колонії максимального рівня безпеки або колонію середнього рівня безпеки -- після фактичного відбуття не менше однієї четвертої призначеного судом строку покарання;

— із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки -- після фактичного відбуття не менше половини призначеного судом строку покарання;

Засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання, можуть бути переведені:

— з колонії середнього рівня безпеки чи звичайного жилого приміщення колонії максимального рівня безпеки в приміщення камерного типу колонії максимального рівня безпеки.

Засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання, за рішенням апеляційної комісії можуть бути переведені:

— з колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання до колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання або повернуті до тих колоній, де вони раніше відбували покарання;

— з колонії середнього рівня безпеки чи звичайного жилого приміщення колонії максимального рівня безпеки в пКТ колонії або сектор максимального рівня безпеки на строк до 3 років.

Засуджений, який злісно порушує режим відбування покарання, може бути повернутий з колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання до тієї колонії, де він раніше відбував покарання, за умови, якщо в нього раніш накладені стягнення не зняті або не погашені в установленому законом порядку.

Сутність інституту зміни умов тримання полягає в тому, що засудженому надають можливість впливати на власні умови тримання за допомогою керованості власної поведінки. Засуджений стає не просто об'єктом впливу, а активним суб'єктом процесу виконання-відбуван- ня покарання.

Література

Кримінально-виконавчий кодекс України; Наказ Державного Департаменту України з питань виконання покарань № 275 від 25.12.2003 р. «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань».

Размещено на Allbest.ru