Криміналізація та соціальна обумовленість

1) або теж визначається за допомогою терміна «умова» (у словнику зазначено: «обумовлює»),

2) або, як і терміни «фактор» і «чинник» - характеризує лише динамічні явища (які «породжуються», якими «викликаються які-небудь вчинки»).

З огляду на можливість використання лише щодо динамічних явищ слід відмовитися також і від терміна «привід», який визначається як «підстава, причина яких-небудь дій, вчинків».Там само. - С. 926. Водночас зазначене не виключає можливості використання термінів «причина» і «привід» для характеристики процесу криміналізації.

На підставі викладеного вважаємо, що найбільш вдалим терміном є «обставина». Саме його варто використовувати під час встановлення соціальної обумовленості закону про кримінальну відповідальність (кримінально-правових норм).

Після з'ясування термінологічного аспекту можемо переходити до побудови системи обставин, за допомогою яких слід соціальну обумовленість визначати. Історія доктринального вирішення питання свідчить, що науковці різним чином класифікували (групували) названі обставини, а деякі дослідники цього навіть не робили, а лише наводили їхній перелік, тобто підходили до розв'язання проблеми шляхом використання лінійної структури.

Вважаємо, що вирішення питання щодо систематизації обставин соціальної обумовленості залежить від мети, яку переслідує суб'єкт, який її (систематизацію) здійснює. Основними суб'єктами, які мають потребу в з'ясуваннісоціальної обумовленостізакону прокримінальну відповідальність, є законотворці (перш за все депутати-члени профільних комітетів Верховної Ради України, а також інші суб'єкти законодавчої ініціативи) і науковці, дослідження яких складають (принаймні мають складати) підґрунтя для діяльності суб'єктів першого виду.

Слід відзначити, що законотворці мають справу передусім із проектованими кримінально-правовими нормами (після прийняття потреба у їх дослідженні цими суб'єктами відпадає), а науковці - з чинними. Головним призначенням діяльності останніх є виправлення можливих помилок (як сутнісних, так і технічних), яких можуть припуститися законотворці. Викладене не применшує необхідності залучення інтелектуального потенціалу науковців до розробки проектованих кримінально-правових норм для того, щоб можливість помилки була виключена (чи принаймні мінімізована) ще на стадії підготовки законопроекту. В ідеалі всі законопроекти мали б розглядатися профільними комітетами парламенту лише після надання висновку щодо соціальної обумовленості норм, що в них містяться, фаховими науковими колективами (ними можуть виступати перш за все структурні підрозділи Національної академії правових наук України). Проте, на жаль, чинний регламент Верховної Ради України такої вимоги не містить. З іншого боку, ніхто не позбавляє науковців можливості розробляти власні (авторські) законопроекти, надсилати їх до парламенту і доводити необхідність прийняття саме в такому вигляді, в якому вони надіслані, без внесення депутатами змін (що потенційно завжди можуть спотворити зміст законопроекту, якими би благими намірами депутати при цьому не керувалися). Але ніякого впливу на долю надісланого до парламентського комітету законопроекту науковці не мають. Наукова громадськість не може власними силами забезпечити ефективного «лобіювання» їх проходження через комітет, а тим паче через сесійний зал Верховної Ради України. Тому, як не прикро це визнавати, на сьогодні основним призначенням наукових досліджень кримінально-правових норм є з'ясування соціальної обумовленості вже ухвалених парламентом (чинних) законів про кримінальну відповідальність. Такими є реалії нашого життя. Як бачимо, суб'єкти законодавчої ініціативи мають справу переважно з проектованими кримінально-правовими нормами, а науковці - з чинними. Звичайно, законотворці можуть здійснювати моніторинг вже чинного законодавства і виявляти в ньому недоліки, але головне призначення їх діяльності полягає все ж таки не у цьому.

Викладене переконує в тому, що система обставин, за допомогою яких слід визначати соціальну обумовленість кримінально-правових норм, має ґрунтуватися на такому критерії, який був би зрозумілим не лише для науковців, а й для пересічних людей з вищою освітою, якими переважно є народні депутати, члени уряду та інші суб'єкти законодавчої ініціативи. При цьому такий критерій має використовуватися не лише зазначеними суб'єктами, а водночас і вченими, адже їхні дослідження не є кантівською «річчю в собі», а здійснюються саме для подальшого впровадження отриманих результатів у законотворчу практику. Тому науковці також не повинні користуватися для систематизації критеріями, що є зрозумілими лише для вузького кола профільних фахівців. Зважаючи на це, запропонований в доктрині поділ обставин соціальної обумовленості (факторів криміналізації) на соціальні, психологічні, юридичні, технічні та інші, пов'язані з відповідними сферами людської діяльності, мало що дає законотворцеві. Звичайно, вченим зручніше користуватися саме таким інструментарієм, але, повторимось, вони здійснюють дослідження не для себе, а для суспільства, виразником інтересів якого є перш за все український парламент. Крім того, наведені класифікації переконливо виглядають лише для вирішення проблеми соціальної обумовленості кримінально-правових норм на загальному рівні, а законотворці працюють з конкретними нормами або групами норм. Для предметних досліджень зазначена класифікація не годиться ще й тому, що не всі групи обставин, які її утворюють, характеризують кожну кримінально-правову норму. Далеко не всі норми є сенс аналізувати на предмет їх відповідності, скажімо, технічним факторам. Лише найзагальнішим чином вони можуть характеризувати соціальну обумовленість ст.115 КК України «Умисне вбивство», ст.161 КК України «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками», ст.189 КК України «Вимагання» та багато інших законів про кримінальну відповідальність. Водночас для цілої низки норм вони відіграють важливе значення, зумовлюють їх прийняття та побудову.

Це стосується норм, що встановлюють відповідальність за злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, безпеки виробництва, значну частину злочинів проти довкілля та ін. Те саме стосується і групи медичних факторів, яка також виділяється науковцями. Вони є обов'язковими для конструювання тих норм, що передбачають відповідальність за злочини, які вчинюються в сфері медичного обслуговування, а для переважної більшості інших - їх дослідження мало що дає. В ідеалі звичайно було би непогано запропонувати вичерпну систему обставин соціальної обумовленості, які характеризують кожну окремо взяту кримінально-правову норму, що міститься в чинному КК. Але ця пропозиція виглядає нежиттєздатною з таких міркувань. По-перше, як уже зазначалося, відповідні обставини істотно різняться залежно від предмета дослідження, а вимагати від законотворців використовувати різні переліки, спеціальні для кожної з норм, виглядає нереально. До того ж це може легко викликати плутанину. По-друге, про що вже також велась мова, законотворці не є профільними фахівцями у досліджуваній сфері знань, а тому їм важко оцінити такі переліки, «довіритися» науковцям щодо істинності обставин, які там наявні. З нашої точки зору, для цього має бути достатньо пересічних, повсякденних знань освіченої людини, а не фахівця в галузі кримінального права (а тим паче такого, який має науковий ступінь та (або) вчене звання!). По-третє, і це головне, суб'єкти законодавчої ініціативи в переважній більшості випадків займаються проектуванням нових норм, а тому перелік обставин для наявних норм їм не допоможе. Науковці ж, у свою чергу, не в змозі передбачити всіх змін у суспільному житті, зробити висновок, спрогнозувати, які сфери діяльності людини потребуватимуть кримінально-правового регулювання в майбутньому, створити законопроекти «про запас». Крім того, тут уже не виключені прояви волюнтаризму самих науковців, які можуть створювати зручні для них «запасні норми» на свій розсуд з питань, що становлять їхній особистий науковий інтерес (а не віддзеркалюють суспільний), витрачаючи на проведення досліджень бюджетні кошти, які ефективніше було би освоїти іншим чином. Тому спочатку має виникнути потреба в кримінально-правовому регулюванні, а вже потім на це повинні реагувати науковці, а тим паче законотворці. По-четверте, вичерпний перелік обставин для кожної норми вже не виглядатиме як система, а являтиме собою саме «перелік», тобто лінійну структуру. Максимум, що в такому разі можна зробити, - це згрупувати певні обставини, наприклад, за сферою суспільного життя, як це і робиться в науці. Ознак системності такі переліки можуть набути лише за умови їх універсальності, тобто можливості застосування не до якоїсь однієї норми, а принаймні до групи норм.

Але питання про включення конкретної норми у відповідну групу знову ж таки:

а) потребує фахових знань у сфері кримінального права, якими не володіє (і напевно, не має володіти) законотворець, а тому можливою є помилка з його боку під час такого «включення»;

б) не виключає кон'юнктурного інтересу науковця, який, наприклад, зважаючи на такий пріоритет державної політики, як боротьба з корупцією, може відстоювати необхідність включення до цієї групи тих чи інших (наявних чи проектованих) норм, підвищуючи у такий спосіб значущість власних досліджень із метою отримання бюджетного фінансування, міжнародного гранту або просто підвищення свого «авторитету» в науці.

Викладене, з нашої точки зору, переконує в тому, що, по-перше, критерій, покладений в основу класифікації обставин соціальної обумовленості, має бути простим, зрозумілим пересічній освіченій людині, а не лише вузькому фахівцеві (кандидату чи доктору наук із кримінального права, професору чи доценту); по-друге, він не має просто «групувати» обставини (за сферою людської діяльності, іншою сферою, галуззю науки тощо) чи поділяти їх, як це майже одностайно робиться в доктрині, на такі, що відображають суспільні процеси, які зумовлюють прийняття норми, і правила законодавчої техніки, - а має відображати значущість кожної з них для з'ясування соціальної обумовленості будь-якої досліджуваної норми. Вважаємо, що таким критерієм має виступати обов'язковість урахування тієї чи іншої обставини при вирішенні питання щодо соціальної обумовленості кожної досліджуваної норми. Він є зрозумілим для законотворця. Вочевидь навіть пересічна людина має здатність віддзеркалювати у своїй свідомості значення слова «обов'язкова» (обставина) - тобто така, що неодмінно має бути наявна, без якої щось є неможливим, - без звернення до тлумачного словника або якоїсь спеціальної літератури. Так само не є складним сприйняття й антоніму цього слова - «необов'язкова», або «факультативна» (обставина). Тобто це така обставина, яка у разі вирішення проблеми соціальної обумовленості кримінально-правових норм на загальному рівні (щодо всіх без винятку норм КК) може мати обов'язкове значення, а може і не мати. При дослідженні ж соціальної обумовленості конкретноїНе лише у вишах, а й у школах є факультативні предмети, тобто такі, відвідування яких не є обов'язковим. Як бачимо, розуміння цього терміна наявне навіть у школяра. кримінально-правової норми (вирішенні проблеми на предметному рівні) усі обставини її соціальної обумовленості є обов'язковими.

Неважко помітити, що запропонований нами критерій систематизації обставин соціальної обумовленості використовується доктриною кримінального права для вирішення іншого (не менш важливого) питання - поділу ознак складу злочину. Ці ознаки також можуть бути обов'язковими і факультативними, а відповідна класифікація застосовується лише тоді, коли йдеться про загальний склад злочину. У кожному ж конкретному складі злочину всі ознаки є обов'язковими, так само як і обставини соціальної обумовленості для кримінально-правової норми.

Тут може постати питання: а навіщо поділяти обставини соціальної обумовленості на обов'язкові й факультативні, якщо для дослідження кожної конкретної кримінально-правової норми всі вони є обов'язковими? Відповідь на нього є такою ж, як і щодо ознак складу злочину. Там це відбувається для зручності здійснення кваліфікації, а в нашому випадку - для зручності проведення дослідження.

У складі злочину для полегшення систематизації його ознак виділяються елементи. Правозастосувач знає, що по кожному кримінальному провадженню слід встановити чотири елементи складу злочину: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єктивну сторону та суб'єкт. Водночас кількість ознак, що утворюють ці елементи для кожного конкретного складу злочину, є різною, їх уже не чотири, а більше (може бути і вісім і дев'ять тощо). Але є ознаки, притаманні всім складам злочинів, які слід установлювати в усіх випадках. Це одна ознака об'єкта - суспільні відносини, одна ознака об'єктивної сторони - діяння, дна ознака суб'єктивної сторони - вина, три ознаки суб'єкта - належність до фізичних осіб, вік та осудність. Зазначене стосується і обставин соціальної обумовленості. Деякі з них мають ураховуватися під час дослідження всіх норм певного виду (охоронних, регулятивних, заохочувальних та дефінітивних), інші - набувають такого значення лише в певних випадках. Наведене не знімає актуальності виділення обов'язкових обставин, якими мають користуватися законотворці та науковці під час аналізу кожної конкретної кримінально-правової норми.

Більш того, воно зумовлює необхідність виділення певних груп «усередині» як обов'язкових, так і факультативних обставин. Цей поділ виконуватиме для соціальної обумовленості таку ж роль, як виокремлення елементів для складу злочину. Його призначення полягає в полегшенні групування для зручності суб'єкта правозастосування, кваліфікації (а у нас - суб'єкта, який здійснює дослідження). Відмінність полягає в тому, що у складі злочину обов'язкові та факультативні ознаки «існують» усередині кожного з елементів, а стосовно нашої проблеми - навпаки, група обов'язкових обставин поділяється на види, але там, «усередині видів», уже немає факультативних обставин, як це має місце щодо елементів складу злочину, які утворюються в тому числі й факультативними ознаками. Цей висновок є справедливим і щодо факультативних обставин соціальної обумовленості. Їх, з нашої точки зору, також доцільно поділяти на види, що виокремлюються «всередині» цих обставин (а в кожному з елементів складу злочину факультативні ознаки можуть «існувати» лише поряд із обов'язковими).

Обов'язкові обставини соціальної обумовленості закону про кримінальну відповідальність вважаємо за можливе поділити на універсальні та альтернативні. Універсальні обов'язкові обставини характеризуються тим, що вся їх сукупність має враховуватися під час визначення соціальної обумовленості кожної норми. Альтернативні - тим, що обов'язково має бути дотримана одна з двох відповідних обставин.Пащенко О.О. Обставини, що визначають соціальну обумовленість охоронних кримінально - правових норм (законів про кримінальну відповідальність). - С. 212.

Факультативні обставини соціальної обумовленості закону про кримінальну відповідальність, з нашої точки зору, є сенс поділяти на родові, видові та спеціальні (залежно від кількості норм, для констатації соціальної обумовленості яких їх належить з'ясовувати). Родові обставини слід досліджувати для великої кількості норм, розташованих у різних розділах КК (але в той же час - не всіх, що є характерним для обов'язкових обставин). Видові мають значення для певного масиву норм (як правило, в межах одного розділу КК, але не обов'язково). Спеціальні - враховуватися при характеристиці окремих норм (однієї або декількох, що здебільшого мають однаковий основний безпосередній об'єкт охорони чи об'єкт кримінально-правового регулювання).Пащенко О.О. Обставини, що визначають соціальну обумовленість охоронних кримінально- правових норм (законів про кримінальну відповідальність). - С. 212.

Викладене дозволяє дійти висновку, що терміни «криміналізація» і «соціальна обумовленість» не є синонімами, оскільки віддзеркалюють два різні юридичні феномени. При цьому перше з наведених понять має використовуватися тоді, коли йдеться про суспільно небезпечні діяння (поведінку людини), а друге слід застосовувати під час характеристики кримінально-правових норм (законів про кримінальну відповідальність).

Перспективи подальших наукових пошуків убачаються в аналізі окремих обставин соціальної обумовленості закону про кримінальну відповідальність з метою розкриття їх змісту, а також з'ясування їхнього значення для кримінально-правових норм різних видів.

Список використаних джерел

2. Архипов А.А. Уголовная ответственность за преступления, связанные с фальсификацией номерных регистрационно-учетных параметров транспортных средств: монография / А.А. Архипов, Р.Д. Шарапов. - М.: Юрлитинформ, 2012. - 144 с.

3. Балобанова Д.О. Теорія криміналізації: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Д.О. Балобанова; Одес. нац. юрид. акад. - О.: [б. в.], 2007. - 17 с.

4. Борисов В.І. Системний підхід при визначенні підстав кримінально- правової заборони / В.І. Борисов // Методологічні проблеми правової науки: матеріали міжнар. наук. конф (м. Харків, 13-14 груд. 2002 р.); упоряд. М.І. Панов, Ю.М. Грошевий. - Х.: Право, 2003. - С. 287-289.

5. Брич Л.П. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні: монографія / Л.П. Брич, В.О. Навроцький. - К.: Атіка, 2000. - 288 с.

6. Валуйська М.Ю. Криміналізація у понятійному апараті кримінологічної науки / М.Ю. Валуйська // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. / редкол.: Борисов В.І. (голов. ред.) та ін. - Х.: Право, 2016. - Вип. 31. - С. 55-68.

7. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ Перун, 2001. - 1440 с.

8. Галиакбаров Р.Р. Проблемы криминализации многосубъектных общественно опасных деяний / Р.Р. Галиакбаров // Актуальные проблемы криминализации и декриминализации общественно опасных деяний: сб. науч. тр.; редкол.: А.И. Марцев, П.В. Замосковцев, П.П. Ищенко и др. - Омск: Изд-во Омск. высш. шк. милиции МВД СССР, 1980. - С. 40-51.

9. Гальцова В.В. Щодо соціальної зумовленості кримінально-правової охорони усиновлення (удочеріння) / В.В. Гальцова // Проблеми законності: респ. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. - Вип. 97. - С. 136-143.

10. Гармаш Д.О. Кримінальна відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом: підстави криміналізації та склад злочину: монографія / Д.О. Гармаш. - Х.: ФІНН, 2011. - 184 с.

11. Гацелюк В.О. До питання про об'єкт дослідження проблем криміналізації / В.О. Гацелюк // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і удосконалення: тези доп. та повідом. учас. Міжнар. сімп. (м. Львів, 21-22 верес. 2012 р.); упоряд. Т.І. Созанський, І.Б. Газдайка-Василишин. - Л.: Львів. держ. ін-т внутр. справ, 2012. - С. 52-56.

12. Гороховська О.В. Вбивство через необережність: проблеми кримінальної відповідальності: монографія / О.В. Гороховська. - К.: Вид. Паливода А.В., 2007. - 180 с.

13. Гребенюк О.Я. Злочини, пов'язані з лікарськими засобами: проблеми криміналізації / О.Я. Гребенюк // Вісн. Луган. держ. ун-ту внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. - 2012. - №4. - С. 112-120.

14. Гринчак С.В. Кримінальна відповідальність за незаконну трансплантацію органів або тканин людини: монографія / С.В. Гринчак. - Х.: Право, 2011. - 296 с.

15. Грищук В.К. Проблеми кодифікації кримінального законодавства України: монографія / В.К. Грищук. - Л.: Львів. ун-т, 1993. - 137 с.

16. Грошев А.В. Функции правосознания в механизме уголовно-правового регулирования: автореф. дис. д-ра юрид. наук: 12.00.08 / В. Грошев; Урал. гос. юрид. акад. - Екатеринбург: [б. и.], 1997. - 61 с.

17. Гулкевич В.Д. Криміналізація vs декриміналізація: на прикладі злочинів проти культурної спадщини / В.Д. Гулкевич // Гуманізація кримінальної відповідальності та демократизація кримінального судочинства: матеріали Міжнар. наук.-практ. сімп. (м. Івано-Франківськ, 1819 листоп. 2016 р.). - РВВ Івано-Франківського ун-ту права імені Короля Данила Галицького, 2016. - С. 57-60.

18. Денисов С.Ф. Соціальна зумовленість кримінально-правової заборони торгівлі людьми / С.Ф. Денисов, П.П. Сердюк // Вісн. Запоріз. юрид. ін-ту. - 2000. - №3. - С. 191-203.

19. Доброрез І. Кримінологічні та правові підстави криміналізації незаконного обігу наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту / І. Доброрез // Вісн. Акад. прав. наук України. - 2004. - Вип. 4(39). - С.162-169.

20. Дорош Л.В. Кримінальна відповідальність за порушення недоторканності державного кордону України: монографія / Л.В. Дорош, А.В. Федосєєв. - Х.: Право, 2014. - 304 с.

21. Дьячков В.С. Механизм эффективного действия норм советского

уголовного права: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / В.С. Дьячков; ЛГУ. - Л.: [б. и.], 1982. - 19 с.

22. Єпур Г.В. Соціальна обумовленість кримінально-правової відповідальності / Г.В. Єпур // Вісн. Луган. акад. внутр. справ МВС ім. 10- річчя незалежності України. - 2002. - Спец. вип.: у 2-х ч. - Ч. 1. - С. 17-21.

23. Карпец И. Каким быть уголовному законодательству? / И. Карпец // Соц. законность. - 1987. - №6. - С. 16-19.

24. Касинюк В.І. Кримінальна відповідальність військовослужбовців за порушення правил водіння або експлуатації машин: монографія / В.І. Касинюк, В.М. Білоконев. - Запоріжжя: Видавець Глазунов С.О., 2011. - 231 с.

25. Келина С.Г. Об основаниях и последствиях декриминализации деяний / С.Г. Келина // Сов. государство и право. - 1988. - №11. - С. 12-18.

26. Кива А.В. Криминальная революция: вымысел или реальность? / А.В. Кива // Общественные науки и современность. - 1999. - №3. - С. 2537.

27. Клочков А.В. Информационные предпосылки криминализации общественного сознания / А.В. Клочков // Вестн. МГУ. Сер. 11: Право. - 1999. - №2. - С. 17-42.

28. Коробеев А.И. Криминализация и пенализация деяний как основное содержание советской уголовно-правовой политики / А.И. Коробеев // Вопросы совершенствования уголовно-правового регулирования: межвуз. сб. научн. тр.; отв. ред. М.И. Ковалев. - Свердловск: Изд-во Свердлов. юрид. ин-та, 1988. - С. 10-14.

29. Коробеев А.И. Советская уголовно-правовая политика: проблемы

криминализации и пенализации: монография / А.И. Коробеев. - Владивосток: Изд-во ДВГУ, 1987. - 272 с.

30. Кочерова І.О. Кримінальна відповідальність за зловживання впливом: соціальна обумовленість і склад злочину: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / І.О. Кочерова; Держ. наук.-досл. ін-т МВС України. - К.: [б. в.], 2012. - 214 с.

31. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.; відп. ред. Я.Ю. Кондратьєв; наук. ред. В.А. Клименко, М.І. Мельник. - К.: Правові джерела, 2002. - 432 с.

A. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Л.М. Кривоченко та ін.; за ред. В.В. Сташиса, А.Я. Тація. - 3-те вид., перероб. і допов. - Х.: Юрінком Інтер, 2007. - 496 с.

32. Кудрявцев В.Н. Право и социальная действительность / В.Н. Кудрявцев // Проблемы социологии права: сб. ст.; редкол.: В.Н. Кудрявцев, А.Б. Чапас, А.И. Долгова и др. - Вильнюс, 1970. - Вып. 1. - С. 7-14.

33. Кузнецов А.В. Научная основа и информационная база советской уголовной политики / А.В. Кузнецов // Вопросы совершенствования уголовно-правового регулирования: межвуз. сб. научн. тр.; отв. ред. М.И. Ковалев. - Свердловск: Изд-во Свердлов. юрид. ин-та, 1988. - С. 4-9.

34. Кузнецов В.В. Кримінально-правова охорона громадського порядку та моральності в українському вимірі: монографія / В.В. Кузнецов. - К.: Інтерсервіс, 2012. - 908 с.

35. Лапаева В.В. Конкретно-социологические исследования в праве: монография / В.В. Лапаева. - М.: Юрид. лит., 1987. - 144 с.

36. Лопашенко Н.А. Уголовная политика: понятие, содержание. Методы и формы реализации / Н.А. Лопашенко // Уголовное право в ХХІ веке: материалы Междунар. научн. конф. на юрид. фак-те МГУ им. М.В. Ломоносова (г. Москва, 31 мая - 1 июня 2001 г.). - М.: ЛексЭст, 2002. - С. 177-181.

37. Лукашов А.І. Завдання кримінально-правової науки в сфері протидії злочинам проти порядку здійснення економічної діяльності і цивільного обігу / А.І. Лукашов // Наук. зап. Харк. економіко-прав. ун-ту: Право, економіка, гуманітаристика. - 2004. - №1. - С. 89-93.

38. Мусієнко А. Боротьба зі злочинами у сфері трансплантації органів або тканин людини. Кримінологічні проблеми / А. Мусієнко // Вісн. прокуратури. - 2007. - №8. - С. 89-91.

39. Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть: курс лекций / А.В. Наумов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Изд-во БЕК, 1999. - 590 с.

40. Нетеса Н.В. Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони або використання надр: монографія / Н.В. Нетеса. - Х.: Право, 2013. -304 с.

41. Орехов В.В. О социологических исследованиях в уголовном праве / В.В. Орехов // Вестн. ЛГУ. - 1991. - Сер. 6. - Вып. 1 (№6). - С. 65-68.

42. Орлеан А.М. Соціальна та кримінологічна зумовленість криміналізації торгівлі людьми / А.М. Орлеан // Наук. зап. Харк. економіко-прав. ун-ту: Право, економіка, гуманітаристика. - 2005. - №1. - С. 99-108.

43. Оробець К.М. Кримінальна відповідальність за незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / К.М. Оробець; Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого». - Х.: [б. в.], 2012. - 20 с.

44. Основания уголовно-правового запрета: криминализация и декриминализация: монография / П.С. Дагель, Г.А. Злобин, С.Г. Келина и др.; отв. ред. В.Н. Кудрявцев, А.М. Яковлев. - М.: Наука, 1982. - 304 с.

45. Пащенко О.О. Обставини, що визначають соціальну обумовленість охоронних кримінально-правових норм (законів про кримінальну відповідальність) / О.О. Пащенко // Актуальні проблеми кримінальної відповідальності:матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 10-11 жовт. 2013 р.); редкол.: В.Я. Тацій (голов. ред.) та ін. - Х.: Право, 2013. - С. 210-213.

46. Пащенко О.О. Щодо підходів до визначення поняття «криміналізація» / О.О. Пащенко // Громадянське суспільство в Україні: проблеми забезпечення правотворчої діяльності: матеріали Міжнар. наук.- практ. конф. (м. Харків, 3-4 квіт. 2015 р.). - Х.: Східноукр. наук. юрид. організація, 2015. - С. 127-129.

47. Плохова В.И. Ненасильственные преступления против собственности: криминологическая и правовая обоснованность: монография / В.И. Плохова. - СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. - 232 с.

48. Програма навчальної дисципліни «Кримінальне право України» для вищ. навч. закл. за спец. 7.060101 «Правознавство» / за ред. В.Я. Тація. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. - 77 с.

49. Протидія організованій злочинності у сфері торгівлі людьми: монографія / В.С. Батиргареєва, В.І. Борисов, Д.О. Гармаш та ін.; за заг ред. В.І. Борисова, Н.О. Гуторової. - Х.: Одісей, 2005. - 288 с.

50. Пудовочкин Ю.Е. Учение об основах уголовного права: лекции / Ю.Е. Пудовочкин. - М.: Юрлитинформ, 2012. - 240 с.

51. Романенко М.В. Криминализация общественных отношений социума России / М.В. Романенко // Философия и общество. - 2001. - №3. - С.141-158.

52. Российское уголовное право. Общая часть: учебник / Ю. В. Баулин, Ю.В. Голик, С.В. Землюков, Н.Г. Иванов, Л.В. Иногамова-Хегай и др.; под ред. В.С. Комиссарова. - СПб.: Питер, 2005. - 560 с.

53. Савінова Н.А. Кримінально-правове забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні: теоретичні та практичні аспекти: монографія / Н.А. Савінова. - К.: Вид-во ДКС, 2011. - 342 с.

54. Симиненко А.Н. Истязание: уголовно-правовые и криминологические аспекты: монография / А.Н. Симиненко, Ю.С. Пестерева. - М.: Юрлитинформ, 2011. - 192 с.

55. Соціологія: підручник / М.П. Требін, В.Д. Воднік, Г.П. Клімова та ін.; за ред. М.П. Требіна. - Х.: Право, 2010. - 224 с.

56. Тарарухін С.А. Криміналізація / С.А. Тарарухін // Юридична енциклопедія: в 6 т. / Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М.П. Бажана; редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К.: Укр. енцикл., 2001. - Т. 3: К - М. - С. 392, 393.

57. Туляков В.А. Изменчивость криминализации и противодействие преступности / В.А. Туляков, Е.Ю. Полянский // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. / редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін. - О.: Фенікс, 2004. - Вип. 20. - С. 307-312.

58. Уголовное право. Общая часть. Особенная часть: курс лекций / под ред. А.Н. Игнатова, Ю.А. Красикова. - Лекция 1: Введение в изучение уголовного права. Уголовный закон / А.Н. Игнатов. - М.: НОРМА, 1996. - 56 с.

59. Фріс П.Л. Криміналізація і декриміналізація у кримінально-

правовій політиці [Електронний ресурс] / П.Л. Фріс // Вісн. Асоц. кримінал. права України. - 2014. - №1 (2). - С. 19-28

60. Шапченко С.Д. Механізм кримінально-правового регулювання в правовій системі України: поняття та структура / С.Д. Шапченко // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Сер.: Юрид. науки. - 2000. - Вип. 40. С. 63-67.

61. Щавінський В. Підстави кримінально-правової заборони незаконної емісії недержавних цінних паперів / В. Щавінський // Право України. - 2003. - №10. - С. 64-67.

Размещено на Allbest.ru