Розвиток науки теорії держави і права від найдавніших часів до сучасності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Загальний огляд вчень про причини виникнення держави та їх значення

1.1 Суть теорій походження держави

1.2 Причини виникнення різних теорій

2. Загальна характеристика теорій походження держави

2.1 Класичні вчення

2.2 Сучасні та рідковживані теорії

Висновок

Використана література



Вступ

Сучасна дійсність не відособлена від минулого й майбутнього. Вона лише нова, важлива віха в історії. Сьогодення, втілюючи в собі різнобічні, складні, часом суперечливі тенденції минулого, заперечує віджиле, наділяє перспективне актуальністю, породжує тим самим нові тенденції і явища, що закладають передумови майбутнього. Відповідно, щоб зрозуміти сучасну державу й право потрібно знати як вони виникли, які основні етапи пройшли у своєму розвитку, які причини впливали на їхнє утворення, становлення, розвиток, зміну їхньої форми й змісту.

В сучасну епоху плюралізму думок часто виникають своєрідні, синтетичні теорії походження держави, в яких автори намагаються поєднати вже існуючі концепції і надати їм нового змісту, доводять, що вони можуть і не суперечити одна одній. правова думка держава

Мета даної роботи - розгляд існуючих теорій походження держави, їх сильні та слабкі сторони, вплив на розвиток правової науки.

Основними завданнями є:

дати загальну характеристику класичних та сучасних концепцій;

визначити причини багатоманіття теорій походження держави;

окреслити зв'язок правових ідей з країнами та історичними епохами, в які вони були створені;

простежити розвиток вчень про природу державності від античності до сьогодення;

охарактеризувати вплив концепцій походження держави на розвиток правової думки та їх актуальність в сьогоденні.

Хронологічні рамки даного дослідження досить широкі - від античності, коли вперше зародились ідейно - правові вчення, до сучасного стану розвитку правової думки.

Предметом дослідження є загальна характеристика різноманітних концепцій походження держави, їх позитивні та негативні аспекти, вклад в історично - правову науку.

Об'єктом виступає розвиток науки теорії держави і права від найдавніших часів до сучасності.

Джерельна база представлена досить добре. До неї входять праці античних авторів, записи їх бесід, листування, відомості про правові погляди певного вченого, які можна почерпнути з спогадів його сучасників; середньовічні трактати та доктрини, офіційні документи (наприклад церковних установ Західної Європи), де простежуються панівні концепції того часу; твори філософів - гуманістів та вчених Просвітництва; археологічні та етнографічні записи, на котрі спирались автори концепцій ХІХ ст.; періодичні видання, книги, інтернет - ресурси, де викладено праці як класичних, так і сучасних авторів.

Історіографія даного питання розгалужена, чимало авторів поряд з розглядом вже існуючих концепцій висувають свої теорії, котрі, на їх думку, можуть комплексно і остаточно пояснити причини процесу зародження держави.

В античні часи переважали ідеї патріархального та органічного характеру держави, їх творці могли сперечатися один з одним в пошуках ідеальної відповіді (як приклад вислів Арістотеля: «Платон мені друг, але істина дорожча»). Для середньовіччя, особливо в працях Фоми Аквінського, було характерним прагнення поєднати теологічну теорію з ідеями античності.

В новий час, особливо в епоху Просвітництва вчені та філософи активно відкидали вчення попередніх епох, створюючи власні концепції, де намагались довести походження держави на дуже раціональних засадах, в якості суспільного договору між державної владою та народом з чітко визначеними правами та обов'язками кожної із сторін.

В ХІХ ст. спостерігалось значне розмаїття причин виникнення держави: соціально - класові суперечності, психологічні установки та архетипи людей, завоювання одних народів іншими, географічне розташування держав тощо.

Особливістю вчень ХХ ст. стало активне використання даних археології, етнографії, соціології, політології та інших міжпредметних зв'язків. Багато вчених визначали перехід від привласнюючої до відтворюючої економіки - неолітичну революцію - як причину зародження держав. З'явились концепції сучасних науковців не лише щодо походження держави, але і особливостей її функціонування, можливого розвитку в майбутньому, шляхів подолання проблем і протиріч.

Таким чином, теорія походження держави представлена багатьма концепціями науковців як класичного, так і нестандартного спрямування.



1. Загальний огляд вчень про причини виникнення держави та їх значення

1.1 Суть теорій походження держави

Люди впродовж декількох тисячоліть живуть в умовах державно-правової дійсності. Існує безліч вчень, кожне з з певною мірою доказовості пояснює причини походження держави і права. У основі цього явища лежать багато чинників, до яких слід віднести: час зародження вчення; ідеологія, що проповідувалась; характер економічних стосунків; офіційно здійснювана політика; характер віросповідання і тому подібне. В античності та середньовіччі переважали концепції, що ототожнювали державу і суспільство, згідно з якими держава та право представлялись як явища давні, котрі виникли з самого початку разом із суспільством. Однак, переважна більшість сучасних теорій походження держави та права розрізняють державу та суспільство, виділяючи історичні періоди, які передували державотворенню.

Мета вивчення будь-якого громадського явища полягає в пізнанні його суті. Вона досягається за допомогою застосування різних методів пізнання і завжди носить пізнавальний характер. Результати дослідження знаходять своє застосування не лише в теорії, але і в практиці державного будівництва. Плюралізм думок завжди дозволяє більш повно і об'єктивно вивчити суть досліджуваного питання, уникнути помилок в сьогоденні і майбутньому.

Історія виникнення і розвитку вчень про походження держави - одна з складових частин духовної культури людства. У ній сконцентрований величезний політико-правовий досвід минулих поколінь, відбиті основні напрями, віхи і підсумки попередніх досліджень проблем свободи, права, законодавства, політики, держави. Цей пізнавальний досвід, ідеї і досягнення минулого чинять помітний вплив на сучасні політичні і правові погляди і орієнтації, на теорію і практику наших днів.

Розвиток науково - правової думки дозволяє зрозуміти, як в боротьбі і зіткненні різних переконань і позицій одночасно йшов процес розвитку пізнання природи держави і права, як змінювались уявлення про свободу, справедливість і право, закон і законність, про належний суспільний і державний устрій, про права і свободи людини, форми і принципи взаємин особи і влади і т. д.

Вивчення процесу походження держави має не лише чисто пізнавальний, академічний, але і політико-практичний характер. Воно дозволяє глибше зрозуміти соціальну природу держави і права, їх особливості і риси, дає можливість проаналізувати причини і умови їх виникнення і розвитку. Дозволяє легше визначати усі властиві ним функції - основні напрями їх діяльності, точніше встановити їх місце і роль в житті суспільства і політичної системи.

Серед теоретиків держави ніколи не було раніше і нині немає не лише єдності, але навіть спільності поглядів відносно процесу походження держави. У світі завжди існувало і існує безліч різних теорій, що пояснюють процес виникнення і розвитку держави. Це цілком природно і зрозуміло, бо кожна з них відбиває або різні погляди і судження різних груп, прошарків, націй і інших соціальних спільностей на цей процес. Іноді це погляди і судження однієї і тієї ж соціальної спільності на різні аспекти процесу виникнення та існування держави.

В процесі розвитку людства були створені десятки різних теорій і доктрин, висловлені сотні, якщо не тисячі різноманітних припущень. В той же час суперечки про природу держави тривають і до цього дня.

Процес виникнення держави і права носить постійний характер. На початку 90-х років ХХ століття в результаті розпаду СРСР виникло 15 нових самостійних держав. У червні 2006 р. в результаті проведеного референдуму на території колишньої Югославії, підводячи підсумок її розпаду, були утворені дві нових держави - Сербія і Чорногорія.

Наприклад, особливістю процесу виникнення нових держав в сучасних умовах і визначення їх політичної орієнтації є те, що він здійснюється під контролем світової спільноти. Це дозволяє уникнути зародження антидемократичних (подібно до фашистського) режимів.

Загалом, основними варіантами організації державного життя є два принципові підходи: люди для держави або держава для людей. Знайти прийнятний консенсус в цьому співвідношенні, як свідчить історія, не так-то просто. Вивчення теорій походження держави певною мірою допомагає краще розібратись в цьому питанні.

1.2 Причини виникнення різних теорій

В ході вивчення процесу утворення державності для науковців ставало очевидним, що в цьому явищі є притаманні йому закономірності.

Питання про певні фактори, за якими виникають та розвиваються держави та питання про причини утворення державності в певних народів не повинні розглядатись змішанно.

Існує безліч різних думок, припущень, гіпотез і теорій, що стосуються питання походження держави. Така різноманітність обумовлена цілим рядом причин.

По-перше, вчені і мислителі, які бралися за вирішення цього питання жили в абсолютно різні історичні епохи. У їх розпорядженні був різний обсяг знань, накопичених людством на момент створення тієї або іншої теорії. Проте, багато суджень мислителів старовини актуальні і справедливі до сьогоднішнього часу.

По-друге, пояснюючи процес виникнення держави, вчені брали для розгляду якийсь конкретний регіон планети, з його своєрідністю і особливими етнокультурними рисами. При цьому вони не враховували подібні особливості інших регіонів.

По-третє, не можна повністю виключати і людський чинник. Погляди авторів теорій багато в чому були своєрідним дзеркалом того часу, в яке вони жили. На висунені авторами теорії наклали відбиток їх власні особисті, ідеологічні і філософські пристрасті.

По-четверте, вчені іноді, діючи під впливом різних інших наук, мислили односторонньо, надмірно ілюструючи одні чинники і ігноруючи інші. Таким чином, їх теорії виявлялися досить-таки односторонніми і не могли повною мірою розкрити суть процесу походження держави.

Проте, так або інакше, творці теорій щиро прагнули знайти пояснення процесу виникнення держави.

Формування держави у різних народів йшло різними шляхами. Це так само зумовило велику кількість різних точок зору в поясненні причин виникнення держави.

Більшість вчених виходять з того, що не можна зв'язувати виникнення держави тільки з якимсь одним чинником, а саме комплекс чинників, об'єктивні процеси, що відбувалися в суспільстві, зумовили появу державної організації.

Серед теоретиків держави і права ніколи не було раніше і нині немає не лише єдності, але навіть спільності поглядів відносно процесу походження держави. При розгляді цього питання ніхто, як правило, не ставить під сумнів такі, наприклад, загальновідомі історичні факти, що першими державно-правовими системами в Давній Греції, Єгипті, Римі і інших країнах були рабовласницька держава і право. Ніхто не оспорює того факту, що на території нинішньої Росії, Польщі, Німеччини і низки інших країн ніколи не було рабства. Історично першими тут виникли не рабовласницькі, а феодальна держава і право.

Не виникають сумніву і багато інших історичних фактів, що стосуються походження держави. Проте цього не можна сказати про всі ті випадки, коли йдеться про причини, умови, природу і характер походження держави. Над єдністю або спільністю думок тут переважає різнополярность ідей.

Окрім загальновизнаних теорій і суджень в питаннях походження держави нерідко мають місце прямі спотворення цього процесу, свідоме ігнорування ряду дуже істотних для його глибокого і всебічного розуміння фактів. "Якщо поняття держави, - писав у зв'язку з цим ще на початку XX століття видний державознавець Л. Гумплович, - часто зводилося до вираження політичних тенденцій, до зображення політичної програми і служило прапором для політичних прагнень, - те не меншому викривленню повинен був піддаватися і чисто історичний акт походження держав. Його часто спотворювали і свідомо ігнорували на користь так званих "вищих ідей"'. Чисто історичний акт походження держав, - продовжував автор, - будували на ідеї, виводили з відомих потреб або, інакше кажучи, з певних раціоналістичних мотивів. Вважали, що для підтримки панівних ідей обов'язково треба приховати дійсний, природний спосіб виникнення держав і виставити замість нього яку-небудь "легальну" і гуманну формулу"[11, с. 45].

Справа, проте, полягала не лише і навіть не стільки в умисному прихованні "дійсного, природного способу" виникнення держави і права, скільки в різному розумінні суті і самої значущості цього способу. Адже один підхід до розуміння природного способу виникнення держави і права може бути пов'язаний, скажімо, з природним розвитком економіки і суспільства, на базі або у рамках яких виникають держава і право. І абсолютно інший - з природним розвитком загальної культури людей, їх інтелекту, психіки, нарешті, здорового глузду, що привели до усвідомлення об'єктивної необхідності формування і існування держави і права.

Окрім цього при розгляді проблем виникнення держави важливо враховувати і те, що сам процес появи держави далеко неоднозначний. З одного боку необхідно розрізняти процес первинного виникнення держави на громадській арені. Це процес формування державно-правових явищ, інститутів і установ на основі тих, що розклалися у міру розвитку суспільства додержавних і, відповідно, доправових явищ, інститутів і установ.

А з іншого боку, необхідно виділяти процес зародження і розвитку нових державно-правових явищ, інститутів і установ тих, що на базі раніше існували, але з якихось причин державно-правових явищ, що пішли з суспільно-політичної сцени, інститутів і установ.

Відмічаючи неоднозначний, подвійний характер процесу виникнення держави відомий російський правознавець Г. Ф. Шершеневич писав ще в 1910 р., що цей процес неодмінно треба досліджувати, як мінімум, в двох площинах. Важливо досліджувати, яким чином уперше в надрах суспільства зародилася держава. Це - одна площина, одне сприйняття процесу виникнення держави. І зовсім інакше ставиться питання, коли досліджується, яким чином нині, коли майже усе людство живе в державному стані, можливі нові державні утворення.

За час існування юридичної, філософської і політичної науки були створені десятки різних теорій і доктрин. Висловлені сотні, якщо не тисячі суперечливих припущень. В той же час суперечки про природу держави, причини, витоки і умови його виникнення тривають і до цього дня.

Це цілком природно і зрозуміло, бо кожна з них відбиває або різні погляди і судження різних груп, прошарків, класів, націй і інших соціальних спільностей на цей процес, або - погляди і судження однієї і тієї ж соціальної спільності на різні аспекти цього процесу виникнення і розвитку держави. У основі цих поглядів і суджень завжди знаходилися різні економічні, фінансові, політичні і інші інтереси.

Таким чином, у світі завжди існувала безліч різних теорій, що пояснюють процес виникнення і розвитку держави.



2. Загальна характеристика теорій походження держави

2.1 Класичні вчення

На сьогодні існують багато вчень щодо походження держави. Традиційно виділяються теологічна, класова, патріархальна, органічна, договірна теорія, теорія насильства, а також іригаційна теорія.

Теологічна теорія виникнення держави є найдавнішою з існуючих у світі. Ще в Стародавньому Єгипті, Вавілоні і Іудеї висувалися ідеї божественного походження організації політичної влади в суспільстві. Так, в законах царя Хаммурапі (Давній Вавілон) говорилося про владу царя так само: "Боги поставили Хаммурапі управляти "чорноголовими"; "Людина є тінню бога, раб є тінню людини, а цар дорівнює богові" (тобто богоподібний). Схоже відношення до влади правителя спостерігалося і в стародавньому Китаї: там імператор іменувався "сином неба"[32, с. 214].

Найбільш відомими представниками цієї теорії були Ф. Аквінський, Ж. Марітен, Ф. Лебюфф. Наприклад, вчений - богослов Ф. Аквінський (1225 - 1274) вважав, що процес виникнення і розвитку держави і права аналогічний процесу створення Богом світу.

Вчення про божественне створення світу отримало назву креаціонізм. Її представники стверджують, що Земля і усе існуюче на ній було створено Богом 10 000 років тому. Скам'янілості є результатом руйнівних наслідків Всесвітнього потопу, що став причиною загибелі динозаврів. Ця теорія заперечує процес еволюції і природного відбору (теорія Дарвіна).

Найміцніші позиції ця ідея завоювала в період становлення і розвитку феодалізму. На рубежі ХII - ХIII ст. у західній Європі була популярною теорія "двох мечів". З наявних двох мечів церква залишила собі один і не діяла ним, оскільки сама релігія не повинна використовувати меч. Другий вона вручила государям для "вершення" земних справ. Таким чином, володар наділявся церквою правом керувати людьми, одночасно будучи слугою церкви. При цьому стверджувався пріоритет духовної організації (церкви) над світською (державою).

Теологічну теорію, як і будь-яку догму, не можна довести, як і не можна прямо спростувати. Питання про її істинність вирішується разом з питанням про існування Бога, Вищого розуму, тобто це питання віри.

Патріархальна теорія також виникла в давнину. Її засновником був Арістотель, проте подібні ідеї висловлювалися і Г. Мемом, Д. Мердоком, М. Михайловським (ХIХ ст.). Сенс цієї теорії полягає в тому, що держава виникає з сім'ї, що розростається з покоління в покоління. Глава сім'ї стає главою держави - монархом. Його влада, таким чином, - це продовження влади батька.

Арістотель вважав, що держава є не лише продуктом природнього розвитку, але і вищою формою людського спілкування (сім'ї, селища). У середні віки ця теорія служила обгрунтуванням абсолютної ("батьківською") влади монарха. Положення цієї ідеї розвивав і китайський вчений Конфуцій.

Державу він розглядав як велику сім'ю. Влада імператора ним пояснювалась як влада батька нації, зобов'язаного піклуватися про підданих. Відносини між населенням також розглядалися як сімейні стосунки, які побудовані на строгій субординації. Піддані мають бути віддані, ввічливі, законослухняні своїм правителям.

М.К. Михайловський, пропонуючи усувати з життя усе аморальне, шкідливе і нерозумне по відношенню до людини, вважав це за можливим тільки в суспільстві, побудованому за типом сімейних відносин.

У сучасних умовах патріархальна теорія з її положеннями сімейності у відносинах між людьми відображена в ідеї державного патерналізма - покладанні на державу обов'язків по виконанню суспільно корисних функцій. Це виражається в наданні населенню допомоги і виявленню турботи в різних ситуаціях (вирішення соціальних питань).

Органічна теорія також виникла в стародавні часи і остаточно сформувалась в ХІХ ст. Її представниками були Г. Спенсер, Вормс, Прейс. Перші уявлення про державу як своєрідну подібність людського організму були сформульовані старогрецькими мислителями. Платон порівнював структуру і функції держави із здатністю і сторонами людської душі. Арістотель вважав, що держава у багатьох відношеннях нагадує живий людський організм. На цій підставі він заперечував можливість існування людини як істоти, ізольованої від навколишнього світу. Суспільство і держава є єдиним організмом.

Г. Спенсер розглядає державу порівняно з живим організмом, тобто як громадський організм, що складається з окремих людей (частин). Він вважав, що держава утворюється одночасно зі своїми складовими частинами (людьми). Тому вона існуватиме до тих пір, поки існує людське суспільство. Щоб не допустити зникнення людини як біологічного виду, що означало б одночасну загибель держави і суспільства - він рахував необхідним домагатися гармонізації між природними і соціальними законами людського буття.

Під державною владою він розумів панування цілого над своїми складовими частинами, що виражається в обов'язку держави забезпечувати благоустрій свого народу. У здоровому організмі усі клітини функціонують нормально. Хвороба організму наражає на небезпеку складові його клітини, а хворі клітини знижують ефективність функціонування усього організму. У цій тезі є видимим системний і взаємозалежний підхід до змістовної характеристики держави і суспільства.

Відповідно до органічної теорії саме людство виникає як результат еволюції тваринного світу - від нижчого до вищого. Якнайповніше наукове пояснення цьому процесу дав Чарльз Дарвін, що розглядав цей процес як еволюційне походження усіх видів шляхом природного відбору протягом багатьох тисяч років. Він вважав, що людина пішла від мавпи. Подальший розвиток призводить до об'єднання людей в процесі природного відбору в єдиний організм - державу, в якій уряд виконує функції мозку, управляє усім організмом. Нижчі класи забезпечують його життєдіяльність.

До недавнього часу в СРСР і інших соціалістичних державах це вчення, що пояснює походження світу, вважалося офіційним і єдино вірним. Зараз воно поступово втрачає свій вплив і розглядається як одна з багатьох теорій.

Більшість вчених, оцінюючи дану теорію, як головне з її достоїнств відмічали введення її прибічниками системної ознаки в поняття держави, а також зведення його на рівень загального універсального закону. Держава, дійсно, складається з різних соціальних прошарків, груп і самих людей, так що порівняння з багатоклітинним організмом досить правдоподібне. Проте глибинних причин утворення держави органічна теорія все ж не вказує. До недоліків можна віднести і той факт, що різність самої природи держави і живого організму вимагає розподілу методів і підходів при їх вивченні.

Договірна теорія розглядає державу як результат об'єднання людей на добровільній основі (на основі договору). Окремі положення цієї теорії розвивалися ще в V - VI ст. до н.е. софістами в Древній Греції. У міру розвитку людської думки ця теорія також удосконалювалася. У XVII - XVIII ст. вона активно використовувалася в боротьбі з кріпацтвом і феодальною монархією. У цей період ідеї договірної теорії підтримувалися і розвивалися багатьма великими європейськими мислителями і просвітниками. Розглядаючи точки зору різних авторів, можна звертати увагу в основному на наступні 4 моменти:

1. Характеристика додержавного, "природного" стану, в якому знаходилися люди. Різні мислителі розуміли його по-різному. Відомі, зокрема, 2 протилежні погляди - Томас Гобса і Жана-Жака Руссо.

Томас Гобс (1588-1679) присвятив походженню і суті держави другу книгу однієї із своїх головних праць "Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковної і цивільної" (1651 р.). Він вважав, що спочатку усі люди створені рівними відносно фізичних і розумових здібностей і кожен з них має однакове з іншими "право на усе". Проте людина ще і істота глибоко егоїстична, захоплювана жадністю, страхом і честолюбством. Оточують його лише заздрісники, суперники, вороги, звідси і сформульований ним принцип життєдіяльності суспільства у той час: "Людина людині - вовк". Звідси фатальна неминучість в суспільстві "війни усіх проти усіх". Мати "право на усе" в умовах такої війни - означає фактично не мати ніякого права ні на що. Це тяжке положення Гобс і називає "природним станом роду людського"[7, c. 132].

На противагу цьому судженню Жан-Жак Руссо (1712-1778) в роботі "Про громадський договір, або Принципи політичного права" (1762) характеризує "природний стан" людей як "золоте століття" загального благоденствування. В ті часи, за Руссо, була відсутня приватна власність, усі люди були вільні і рівні. Нерівність тут спочатку існувала лише фізична, обумовлена природними відмінностями людей. І тільки з появою приватної власності і соціальної нерівності, що суперечили природній рівності, починається боротьба між бідними і багатими.

Таким чином, автори сходяться в одному: державі передував деякий "природний стан" людей, що закінчився війною "всіх проти всіх", що привела фактично до утворення держави.

2. Причини, які зумовили укладення громадського договору і утворення держави. В основному увага тут зверталася на неможливість належного забезпечення своїх природних прав (на життя, на власність і так далі), а також на неможливість усунути насильство і встановити порядок.

Так, наприклад, голландський мислитель Гуго Гроцій (1583-1645) у своєму фундаментальному творі "Про право війни і миру" (1625 р.) вважав, що люди об'єднались заради суспільного порядку. Схожим чином мислили і інші прибічники договірної теорії походження держави. Навіть Шарль-Луї Монтескьє (1689-1755), один з яскравих представників французького Просвітництва, видатний юрист і політичний мислитель, що завжди відрізнявся своєрідністю суджень, був схильний приймати цю точку зору. В основному його творі - підсумку двадцятирічної праці філософа - роботі "Про дух законів" (1748) він вказував, що люди в суспільстві через безкінечні війни самі потребують законів. Це сприяє виникненню держави: «Суспільство не може існувати без уряду»[25, с. 10].

3. Розуміння самого громадського договору. Тут мався на увазі зазвичай не якийсь реально існуючий документ, а деяка загальна згода, що склалася природним чином, через яку кожен індивід відчужував частину своїх прав на користь держави і повинен був їй підкорятися. Держава, у свою чергу, має гарантувати кожному належну реалізацію природних прав, що залишилися.

Англійський філософ Джон Локк зазначав, що люди, відмовившись від певних прав на користь держави, надали їй владу визначати покарання і застосовувати їх до порушників законів. Схожі судження висловлював і російський представник договірної теорії походження держави - О. Радищев (1749-1802), що вважав, що держава виникає як наслідок мовчазного договору членів суспільства в цілях спільного захисту слабких і пригноблюваних.

4. Висновки, які виходять з виникнення державності договірним шляхом. Погляди представників даної теорії походження держави тут також розходяться.

Одні стверджували, що оскільки держава виникла і досі засновано на громадському договорі, державно-правові інститути повинні відповідати своєму первинному сенсу, інакше їх необхідно замінити (приміром, народ має право на скидання тирана, що порушує громадський договір). Таку думку висловлював, наприклад, французький мислитель Поль Гольбах (1723-1789), який у своїй роботі "Природна політика" обгрунтовував його передусім умовами громадського договору між громадянином і державою: "якщо людина бере на себе зобов'язання перед суспільством (державою), то і останнє у свою чергу бере певні зобов'язання по відношенню до нього"[8, с.58], невиконання яких може спричинити ініціативу народу розірвати укладену угоду.

Протилежну точку зору висловлював Т. Гобс. На його думку, індивіди, що уклали одного дня громадський договір, втрачають можливість змінити обрану форму правління, вивільнятися з-під верховної влади, яка зводиться в абсолют.

Природно-правова теорія походження держави являється, таким чином, творінням розуму цілого колективу видатних мислителів.

Проте не варто занадто ідеалізувати договірну теорію. При усіх її достоїнствах у неї, безперечно, були і недоліки. Зокрема, багато вчених відмічають, що окрім чисто умоглядних побудов, переконливих наукових даних, що підтверджують реальність цієї теорії, не існує. До того ж, на їх думку, уявити собі можливість того, щоб десятки тисяч людей могли домовитися між собою за наявності гострих соціальних протиріч між ними, практично неможливо.

Ще одним важливим недоліком природно-правової теорії є той факт, що держава тут виступає виключно як продукт свідомої волі людей. В результаті ця теорія випускає з уваги об'єктивні історичні, економічні, геополітичні і інші причини виникнення держави. Крім того, як показує досвід всесвітньої історії, переважна більшість держав у світі не мали у своїй основі якої б то не було угоди між державою і населенням країни.

Однією з поширених на Заході теорій походження держави є теорія насильства. Можна сказати, що вона cкладається, у свою чергу, з двох теорій - теорії зовнішнього насильства і теорії внутрішнього насильства.

Наріжним каменем першої теорії є твердження про те, що головна причина виникнення держави лежить ні в соціально-економічному розвитку суспільства і ні в чому-небудь іншому, а в завоюванні, насильстві, поневоленні одних племен іншими.

Так, один з видних представників теорії насильства австрійський соціолог і державознавець Л. Гумплович (1838-1909), праці якого з питань держави - "Раса і держава. Дослідження про закон формування держави", "Загальне вчення про державу" - розглядали питання про її походження з позицій реалістичного світогляду і соціології, писав: "Історія не пред'являє нам жодного прикладу, де б держава виникала не за допомогою акту насильства, а як-небудь інакше. Крім того, це завжди було насильством одного племені над іншим"[29, с. 216]. Боротьба за існування являється, по Л. Гумпловичу, головним чинником соціального життя. Вона - вічний супутник людства і головний стимулятор громадського розвитку. Практично вона виливається в боротьбу між різними соціальними групами, кожна з яких прагне підпорядкувати собі іншу групу і встановити над нею панування. Очевидний вищий закон історії : "Найсильніші перемагають слабких, сильних негайно об'єднуються, щоб в єднанні перевершити третього, теж сильного, і так далі". Зображує так само вищий закон історії, вчений стверджував: "Якщо ми чітко усвідомлюємо цей простий закон, то загадка політичної історії, що здається нерозв'язною, буде розгадана нами"[29, с. 220].

Інший представник теорії зовнішнього насильства - німецький філософ К. Каутський (1854-1938) у своїй роботі "Матеріалістичне розуміння історії" також говорив про те, що держава утворюється в результаті зіткнення племен і підкорення одних племен іншими. В результаті одна община стає панівним класом, інша - пригноблюваним і експлуатованим, а примусовий апарат, створений переможцем для управління переможеними, перетворюється на державу. К. Каутський, таким чином, доводив той факт, що родоплемінна організація змінилася державною не в результаті розкладання первіснообщинного устрою, а під ударами ззовні, в ході війни.

Авторство теорії внутрішнього насильства належить німецькому філософові і економістові Є. Дюрінгу (1833-1921), творцеві роботи "Цінність життя".

Щоб пояснити свою концепцію, Є. Дюрінг пропонував представити суспільство у вигляді двох чоловік. Дві людських волі цілком дорівнюють одна одній, і жодна з них не може пред'явити іншій ніяких вимог. При такому стані справ, коли суспільство складається з двох рівних осіб, нерівність і рабство неможливі. Але рівні люди можуть сперечатися з певних питань. Як бути тоді? Автор пропонував у такому разі притягнути третю людину, без якої не можна прийняти рішення і вирішити суперечку. Без подібних же рішень, тобто без панування більшості над меншістю, не може виникнути і держава. На його думку, власність, класи і держава виникають саме як результат подібного, "внутрішнього", насильства однієї частини суспільства над іншою.

Як основну гідність обох різновидів теорії насильства слід зазначити їх близькість до реальних історичних обставин. Дійсно, завоювання одного народу іншим завжди відбивалося яким-небудь чином на усіх сторонах життя знову виникаючого суспільства (комплектування державного апарату практично завжди здійснювалося із завойовників), та і насильство в суспільстві у вигляді підпорядкування меншості волі більшості - явище досить поширене. Але, на думку більшої частини сучасних вчених, ні те, ні інше не може само по собі привести до виникнення держави як особливої форми організації влади. У багатьох випадках внутрішнє і зовнішнє насильство було необхідною умовою, але ніяк не головною причиною утворення держави. Зараз фахівці сходяться на єдиній думці: для того, щоб могла виникнути держава, потрібний такий рівень економічного розвитку суспільства, який дозволив би містити державний апарат, а якщо такий рівень не досягнутий, то ніякі завоювання не приведуть до появи держави. До моменту утворення держави повинні дозріти певні внутрішні умови, без яких процес цей просто неможливий. Крім того, теорія насильства далеко не універсальна, не може пояснити процес виникнення держави в усіх регіонах земної кулі і представляє лише погляди певної частини суспільства, що виникли у них під впливом сучасної їм ситуації, а також знань, відомих в той час.

Іншим варіантом пояснення походження держави стала класова теорія. Якнайповніше вона викладена в роботі Фрідріха Енгельса "Походження сім'ї, приватної власності і держави" (1884 р.), само назва якої відбиває зв'язок явищ, що зумовили виникнення феномену, що вивчався.

Для класової теорії характерний послідовний матеріалістичний підхід. Вона виходить з того, що державна влада приходить на зміну родоплемінній організації суспільства через корінні зміни в економічній сфері, найбільших розподілів праці, пов'язаних з відділенням скотарства від землеробства, ремесла від землеробства і з появою торгівлі і обміну (класу купців), які привели до швидкого зростання продуктивних сил, до здатності людини виробляти більше, ніж це було треба для підтримки життя. В результаті в суспільстві спочатку намітилося, а потім, у міру розподілу праці, швидко посилилося майнове розшарування. Майнова нерівність спричинила нерівність соціальну: виникло суспільство, яке через свої економічні умови життя повинне було розколотися на вільних і рабів, на експлуататорів-багачів і експлуатованих бідняків, - суспільство, яке не лише не могло знову примирити ці протилежності, але повинно було все більше загострювати їх. Таке суспільство могло існувати тільки в безперервній відкритій боротьбі цих класів. Родовий лад віджив свій вік. Він був підірваний розподілом праці і його наслідком - розколом суспільства на класи. Він був замінений державою.

Особливий акцент представники матеріалістичної теорії робили на твердженні, що "держава жодним чином не є силою, ззовні нав'язаною суспільству", вона "є продукт суспільства на відомому ступені розвитку", це "сила, що породжена з суспільства, але що ставить себе над ним, все більш і більш відчужує себе від нього"[19, с. 357].

Згодом, проте, первинне трактування держави як деякої сили, що стоїть над суспільством, була дещо змінено. Держава стала представлятися як спеціальний апарат підтримки становища в суспільстві панівного класу, як машина, за допомогою якої можна утримувати в покорі пригноблюваний клас.

Заперечувати вплив класів на виникнення держави немає підстав. Але так само немає підстав вважати класи єдиною першопричиною її появи. Останні дані археології та етнографії показують, що держава нерідко зароджувалася і до виникнення класів. Безперечною гідністю матеріалістичної теорії є її теза про неоднорідність суспільства ( суспільство є досить складною системою взаємозв'язаних елементів, серед яких можна відмітити і класи), а також цілком обгрунтований висновок про велику роль економіки в процесі, що вивчається. Не варто забувати і про те, що дуже багато положень цієї теорії активно використовуються сучасною історичною наукою в створенні опису об'єктивного процесу виникнення держави, так само як продовжує існувати з деякими змінами і доповненнями створена Ф. Енгельсом класифікація шляхів (форм) утворення держави.

Ще одна досить відома в науці теорія походження держави - психологічна. Виникнення держави в ній пояснюється властивостями людської психіки, потребою індивіда жити в колективі, його прагненням до пошуку авторитету, вказівками якого можна було б керуватися в повсякденному житті, бажанням керувати і підкорятися.

Найбільшим представником цієї теорії є російський державознавець і правознавець Л. Петражицький (1867-1931), що створив двотомну роботу "Теорія права і держави у зв'язку з теорією моральності" (1907).

Утворення держави вчений намагався зображувати як продукт явищ індивідуальної психіки, він прагнув пояснити його психікою окремого індивіда, узятого ізольовано, у відриві від громадських зв'язків, громадського середовища. Психіка людини, по Л. Петражицкому, його імпульси і емоції грають головну роль не лише в пристосуванні людини до умов, що змінюються, але і в психічних взаємодіях людей і їх різних об'єднань, сума яких і складає державу. Таким чином, держава з'являється внаслідок психологічних закономірностей розвитку людини, її природній потребі в спілкуванні з іншими людьми, відомою ще античним мислителям.

Інший прибічник психологічної теорії французький учений Г. Тард (XIX ст.) робив основний акцент на тому, що люди не рівні за своїми психологічними якостями, так само як не рівні вони, наприклад, по фізичній силі. Одні схильні підпорядковувати свої вчинки авторитету, і свідомість в залежності від верхівки суспільства, усвідомлення справедливості певних варіантів дій і стосунків вносить до їх душі заспокоєння і дає стан стабільності, упевненості в їх поведінці. Інші люди, навпаки, відрізняються бажанням повелівати і підпорядковувати своїй волі інших. Саме вони стають лідерами в суспільстві, а потім і представниками публічної влади, службовцями державного апарату.

Створення психологічної теорії походження держави було певною мірою проривом в юридичній науці, що стало можливим лише завдяки формуванню психології як самостійної галузі знань. Заслугою психологічної теорії є введення у вивчення причин виникнення держави певного психологічного чинника, що було дуже важливо в умовах економічного детермінізму, що царював у той час.

Також як перевагу психологічної теорії слід зазначити вміле використання нею історичних прикладів залежності людської свідомості від авторитету вождів, політичних діячів, царів, королів і інших лідерів для обгрунтування своїх ідей.

Головний недолік психологічної теорії сучасні вчені вбачають в її психологічному детермінізмі, сильному перебільшенні значення описуваних нею психологічних переживань в процесі утворення держави. Не варто, на думку окремих фахівців, забувати і про значну відмінність психіки людини ХХ ст., що вивчалась психологами, від психіки людей первісного суспільства.

В цілому ж при усіх своїх достоїнствах психологічна теорія не в змозі дати повну картину процесу походження держави.

Оригінальною стала іригаційна теорія, викладена в роботі сучасного німецького ученого К. Віттфогеля "Східний деспотизм".

У вищеназваній праці виникнення держав, їх перших деспотичних форм пов'язується з особливостями клімату в окремих регіонах земної кулі. У Стародавньому Єгипті і Передній Азії, де виникло Вавілонське царство, великі території могли приносити багатий урожай, але тільки у тому випадку, коли посушливі землі рясно зрошувалися. В результаті в тих місцях виникло поливне землеробство, пов'язане з необхідністю будівництва гігантських іригаційних споруд в аграрних областях.

Подібний хід подій призвів до утворення "менеджеріально-бюрократичного класу", що поневолив суспільство. При цьому деспотизм К. Віттфогель називав "гідравлічною" або "агроменеджеріальною" цивілізацією[2, с. 135].

Оцінюючи цю теорію, потрібно віддати належне тому, що вона грунтується на конкретних історичних фактах. Дійсно, процеси створення і підтримки потужних іригаційних систем відбувалися в регіонах утворення первинних міст-держав: В Месопотамії, Єгипті, Індії, Китаї, інших областях.

Також очевидний і зв'язок цих процесів з формуванням численного класу управлінців-чиновників, служб, що захищали канали від замулювання, забезпечували по них судноплавство і так далі.

Оригінальна і досить об'єктивна ідея К. Віттфогеля про зв'язок саме деспотичних форм держав азіатського способу виробництва з веденням грандіозних іригаційних будівництв.

Подібні роботи, безперечно, диктували необхідність жорсткого централізованого управління, розподілу функцій, обліку людей, їх підпорядкування.

Проте, в той же час іригаційна теорія, як і більшість теорій походження держави, уловлює лише окремі зв'язки, окремі сторони процесу державоутворення, гіперболізуючи та універсалізуючи їх згодом.

Та все ж, навіть маючи виключно локальний характер, здатна пояснити виникнення держави тільки в регіонах з жарким кліматом, ця теорія внесла вклад до науки, послуживши основою для розробки на базі новітніх даних археології і етнографії поняття "східного шляху" утворення держави.

Таким чином, класичні теорії створювались від античних часів до новітнього часу. Вони загальновідомі, їх автори намагались пояснити походження держав на основі відомих на час створення вчень знань, політичного, економічного, культурного, релігійного укладу життя. В основному, їх підгрунтям став певний чинник, який вчені вважали причиною виникнення державності.

2.2 Сучасні та рідковживані теорії

Расова теорія виникнення держави була розроблена французьким соціологом і письменником Жозефом Гобіно. Саме ця теорія лягла в основу ідеології націонал-соціалізму.

Суть расової теорії походження держави полягає в твердженні про те, що людські раси не є рівними за своєю природою. Раси розрізняються по фізичним та інтелектуальним параметрам, при цьому, згідно з уявленнями Жозефа Гобіно одні раси є вищими - вони і повинні управляти нижчими расами, які не здатні створити власну цивілізацію.

Держава згідно з переконаннями Ж. Гобіно є механізм забезпечення панування одних рас над іншими. Політичну складову громадських стосунків він сприймає як протистояння волі сильних (еліта) і волі слабкі (маси). Метою ж громадських стосунків автор проголошував самоудосконалення людини.

Расова теорія походження держави критикується майже усіма дослідниками державно-правових явищ, оскільки немає ніяких історичних і біологічних передумов ділити раси на вищі і нижчі. Крім того, ця теорія відкидає природні права людини як невід'ємну складову статусу особи в сучасному суспільстві.

Спортивна теорія виникнення держави була розроблена іспанським філософом і соціологом Хосе Ортега-і-Гассетом. Походження держави він пояснював як результат фізичної і військової підготовки членів первісного суспільства. Хосе Ортега-і-Гассет звертав увагу на той факт, що в первісному суспільстві існувала величезна кількість військових і фізичних ритуалів і випробувань. Він приводив як приклад обряд ініціації у багатьох первісних суспільств, коли молоді чоловіки повинні були виконувати певні випробування на кожному зі східців свого дорослішання. Забезпеченням подібних обрядів займалися дорослі чоловіки, найбільш авторитетні члени общини. Ті, що не пройшли випробування, могли бути піддані негативним діям з боку інших представників общини. Таким чином, він проводив паралелі з державною владою і апаратом держави.

Найбільш фізично розвинені і успішні у фізичних випробуваннях чоловіки поступово виділялися з однорідної структури первісної общини і склали клас військової аристократії. Слабкіші і менш пристосовані члени первісної общини відсівалися в результаті фізичних змагань і складали клас людей, що займалися виключно важкою фізичною працею. Саме так, за припущенням іспанського філософа виникли два основні громадські класи - ті, хто управляє (управлінці) і ті, ким управляють (керовані).

На думку вчених, ця теорія базується на перевірених історичних фактах про обряди ініціації і досвід проведення Олімпійських ігор. Проте, спортивна теорія не може пояснити процес виникнення держави в більшості інших країн.

Ще одна теорія - патрімоніальна. Найбільшим її представником вважається німецький політолог Людвіг фон Галлер.

Представники цієї теорії вважають, що держава виникла з поземельної власності. Здавна між громадами, племенами відбувалися сутички за територію, яка була основою харчування в епоху привласнюючої економіки. Коли людина перейшла до виробляючої економіки, скотарства, орного землеробства, земля не перестала бути об'єктом використання, більше того, людина виявилася до неї прив'язаний дуже міцно, оскільки і один, і інший вид виробництва припускав осілий спосіб життя.

У первісному суспільстві земля належала общині, племені в цілому і знаходилася в колективній власності. Потім відбувається концентрація влади в руках вождів (і відповідно розпорядження ними землею), і поступово вона переходить у владу державну. Володарем землі оголошується государ (король, цар і тому подібне). Таким чином, державна влада йде не від народу і не від кого-небудь.

Державне господарство, фінанси утворюються поступово з приватного господарства вождя. Необхідні витрати довгий час покриваються тільки за рахунок приватних засобів государя. Податкове обкладення розглядається не як державний обов'язок, а як знак особистої підлеглості. Органи підлеглого управління формуються з його приватних слуг. Військова служба не рахується повинністю, а грунтується на договірному наймі.

Оцінюючи дану ідею, вчені акцентують, що вона, хоч і заснована на реальних історичних фактах, не є універсальною.

Автором дифузійної теорії є Ф. Гребнер. Держава, згідно цієї теорії, виникає в результаті передачі досвіду управління великими загонами людського співтовариства від одних народів іншим, або як результат поширення досвіду державно-правового життя на ті регіони земної кулі, де він ще не використовувався.

Прибічники дифузійної теорії, на відміну від представників расової теорії, відмічаючи процес поширення досвіду державно-правового життя серед інших народів і на інші континенти, не вважають це основою для ділення народів на вищі і нижчі, на розумні народи, і на ті, що не відрізняються в цьому відношенні. На їх думку, різниця потенціалів народів - це результат відмінності умов природного середовища, в якому їм доводиться проживати. Можливо народи, що перейняли досвід державно-правового життя, будуть корисні усім народам в іншому відношенні.

Дана версія враховує різницю в умовах розвитку різних народів. Формування державності в різних етносів відбувається на різних етапах, так як не у всіх одночасно створюється матеріальна база для формування держави. В той же час ця теорія не може пояснити як виникла перша держава, чому були невдалими спроби одних націй нав'язати державотворення іншим, і якими є глибинні процеси утворення держав.

Автоматичну концепцію походження держави Ч. Чайлда, в якій помітний вплив марксистських ідей, можна представити у такому вигляді. Порушення балансу між зростаючою чисельністю людей і скороченням кількості придатних в їжу тварин при вдосконаленні знарядь праці на стадії неоліту визначило якісну трансформацію усієї системи господарського, соціального і культурного життя. У ряді регіонів земної кулі, і передусім на Близькому Сході, починається поступовий перехід від привласнюючих форм діяльності до виробничих. Оскільки у всесвітньо-історичному масштабі перехід від привласнюючої економіки до виробничої відбувався в епоху неоліту, то само явище було назване Г. Чайлдом "неолітичною революцією". На базі досягнень неолітичної революції, при збільшенні додаткового продукту створюються умови для подальшого розподілу громадської праці вже і серед племен, де серед мас землеробів виділяються ремісники, а згодом - торговці. Крім того, організація складного іригаційного господарства на Сході зумовила появу штату чиновників, що управляють роботами. Розвиток приватновласницьких стосунків призводить до появи експлуататорів і експлуатованих. Знать, що має додатковий продукт, оточує себе адміністративно-управлінським апаратом і озброєними формуваннями.

Автор теорії "неолітичної революції" англійський археолог Г. Чайлд вважав, що саме перехід до землеробства і тваринництва автоматично спричинив значне зростання виробництва, що й привело до збільшення населення, поглиблення спеціалізації праці (виокремлення управлінської сфери), майнової нерівності і, зрештою, до виникнення держави.

Демографічну теорію походження держави висунула данський економіст і дослідник розвитку сільського господарства Естер Босеруп. Згідно з її уявленнями, викладеними в книзі "Умови сільськогосподарського зростання" розвиток технологій обробітку сільськогосподарських культур і обробки землі привели до збільшення чисельності населення. Що у свою чергу вимагало впровадження нових методів ведення сільського господарства. Таким чином, з'являється надлишковий продукт, який стимулює появу і розвиток ремесел, а також інститутів управління суспільства.

Демографічна теорія походження держави користується широкою підтримкою в середовищі професійних археологів і етнографів. Вона базується на біологічній теорії англійського демографа Томаса Мальтуса, який вважав, що саме зростання населення підвищувало у результаті продуктивність праці, якщо ж зростання продуктивності праці в суспільстві не відзначалося - населення скорочувалося. Крім того, багато етнографів відмічають, що рівень організації і впорядкованості громадських стосунків у багатьох народів безпосередньо пов'язаний з їх чисельністю. Так, базовою одиницею малих суспільств була невелика сім'я, тоді як великих суспільств - розширена.

Теорія спеціалізації (її автор - проф. Т. В. Кашаніна), також не відкидаючи значення неолітичної революції в утворенні держави, акцентує увагу на тому, що держава є результат політичної спеціалізації, тобто спеціалізації в управлінській сфері. На думку автора цієї теорії закон спеціалізації - це закон розвитку навколишнього світу. Спеціалізація властива як біологічному, так і соціальному світу. Формою прояву цього закону є розподіл праці, який виник спочатку в економічній, а потім і в політичній, управлінській сфері. Економічна спеціалізація заклала матеріальну основу для виникнення і поступового розвитку політичної спеціалізації, яка і привела кінець кінцем до виникнення держави[12].

Згідно кризової теорії (її автором є проф. А. Б. Венгров) держава виникає як підсумок так званої неолітичної революції - переходу людства від економіки, що привласнює до економіки, що виробляє. Цей перехід на думку А. Б. Венгрова був викликаний екологічною кризою (звідси назва теорії), яка виникла приблизно 10-12 тис. років назад. Глобальна зміна клімату на Землі, вимирання мамонтів, шерстистих носорогів, печерних ведмедів і іншої мегафауни поставило під загрозу існування людства як біологічного виду. Зумівши вийти з екологічної кризи шляхом переходу до відтворюючої економіки, людство перебудувало всю свою соціальну і господарську організацію. Це привело до розшарування суспільства, появи класів і виникнення держави, яка і повинна була забезпечити функціонування нової економіки, нові форми трудової діяльності, саме існування людства в нових умовах[6].

Дуалістична теорія (її авторами є проф. В. С. Афанасьєв і проф. А. Я. Малигін) теж зв'язує процес виникнення держави з неолітичною революцією. Але на відміну від кризової теорії вона говорить про два шляхи виникнення держави - східний (азіатський) і західний (європейський). При цьому східний шлях виникнення держави розглядається як універсальний, оскільки вважається характерним для держав Азії, Африки і Америки, а західний - як унікальний, бо властивий тільки європейським державам.

...