Склад правовідносин

Так, наприклад, у договорі купівлі-продажу речі є основним об'єктом цивільного правовідношення, тобто тим, з приводу чого, згідно з позицією Є.А. Суханова, має місце правовий режим певної поведінки суб'єктів (продавця та покупця). У даному прикладі не можна заперечувати те, що і дії щодо передачі речі, і зобов'язання з оплати її вартості, ? є також об'єктами даного цивільного правовідношення. Але ж і визначення ціни певної речі в конкретному зобов'язанні не лежить поза межами уваги, інтересу та волі сторін, визначених ними прав та обов'язків (режиму певної поведінки), тобто того, що можна визначити як об'єкт цивільних правовідносин (цивільних прав). Хоча, дійсно, у даному випадку саме відносини з приводу речі є основним об'єктом правовідношення, а інші - супутніми, які слідують за основним.

Крім того, предметом окремих видів договорів (об'єктом конкретних цивільних правовідносин) може бути формування ціни на певний товар у певному реґіоні, доручення купити чи продати певний товар за наперед встановленою чи визначеною ціною. Серед подібних договорів слід визначити форвардний договір, за яким в особи виникає зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.

За ф'ючерсним договором в особи виникає зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту. [14,С. 102-103]

Об'єктами права інтелектуальної власності згідно з п. УІІІ ст. 2 Стокгольмської конвенції 1967 р. є: літературні, художні і наукові твори; виконавська діяльність артистів, звукозапис, радіо і телевізійні передачі; винаходи в усіх сферах людської діяльності; наукові відкриття; промислові зразки; товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення; захист проти недобросовісної конкуренції, України, усі інші права, що стосуються інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній та художній сферах.

Хоча країни, що приєдналися до цієї Конвенції, не зобов'язані у своєму законодавстві відтворювати наведений перелік, а самі визначають коло об'єктів інтелектуальної власності, проте практика законотворчості йде по шляху врахування цих рекомендацій. Тому в ЦК України значною мірою відтворено перелік об'єктів інтелектуальної власності, вказаний у Стокгольмській конвенції 1967 р. Згідно зі ст. 420 ЦК України об'єктами права інтелектуальної власності в Україні, зокрема, вважаються: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікрос- хем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), гео- графічні зазначення; комерційні таємниці.

Варто підкреслити, що об'єктом права інтелектуальної власності є не ко- жен результат творчої діяльності, а лише той, який відповідає вимогам зако- ну. Будь-який твір літератури, науки і мистецтва, суміжні права підпадають під охорону права, якщо вони відповідають вимогам закону. [15, С. 332-334]

4. Зміст правовідносин

Зміст правовідносин -- це передбачена нормами права суку-пність суб'єктивних прав та юридичних обов'язків суб'єктів пра-вовідносин.

Розрізняють юридичний і фактичний зміст правовідносин.

Юридичний зміст правовідносин -- це передбачені нормами права реальна можливість суб'єктів правовідносин щодо здійснення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.

Фактичний зміст правовідносин -- це фактична поведінка суб'єктів правовідносин, у межах якої реалізуються їхні суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Юридичний і фактичний зміст нетотожні. Перший -- значно ширший другого і містить невизначену кількість можливостей. Наприклад, особа, що має повну загальну середню освіту, має право вступу до будь-якого вищого навчального закладу, тобто перед нею великий вибір можливостей, які складають зміст її суб'єктивного права (юридичний зміст). Проте реально вона може поступити на навчання в один або два вищі навчальні заклади за умови успішного складання вступних іспитів і тим самим реалізувати один із варіантів свого суб'єктивного права (фактичний зміст).

Таким чином, юридичний зміст правовідносин визначає те, як правовідносини повинні відбуватися, а фактичний зміст правовідно-син показує те, як вони відбулися у реальній дійсності.

Правове регулювання здійснюється головним чином через механізм суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Суб'єктивні права -- це передбачена правовою нормою вид і міра можливої чи дозволеної поведінки суб'єкта правовідносин із задоволенням своїх законних інтересів та потреб, забезпечується як юридичними обов'язками інших суб'єктів, так і захистом з бо-ку держави.

Суб'єктивне право належить лише уповноваженому суб'єкту, який реалізує його на свій розсуд, тобто суб'єкт завжди може відмо-витися від використання свого суб'єктивного права, крім випадків, коли суб'єктивне право збігається із юридичним обов'язком (напри-клад, кожен громадянин України має конституційні обов'язки, а саме: неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей; сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом; шанувати держа-вні символи України тощо).

Суб'єктивні права містять наступні варіанти можливої поведінки уповноваженого суб'єкта, як:

1) право здійснювати певні дії, тобто реалізувати свої інтереси;

2) право вимагати певних дій від зобов'язаного суб'єкта;

3) право вимагати відновлення порушеного права, тобто звертатися до компетентних державних органів за захистом с'б'єктивного права і примусового забезпечення юридичного обовязку;

4) право користуватися певним соціальним благом.

Тобто суб'єктивне право може виступати як право-поведінка, право-вимога, право-домагання, право-користування. Залежно від характеру і стадії реалізації того чи іншого суб'єктивного права на пер-ший план у ньому може виходити одна із зазначених можливостей, як правило, перша. У цілому ж усі вищеназвані елементи становлять зміст і структуру суб'єктивного права.

Суб'єктивне право не може здійснюватися її носієм довільно, незалежно від інших правових норм. Реалізуючи своє суб'єктивне право, суб'єкт правовідносин діє на основі і у межах діючих правових норм.

Юридичні обов'язки -- це передбачена правовою нормою і забезпечена можливістю державного примусу міра належної пове-дінки зобов'язаного суб'єкта, яку він повинен здійснити в інтересах уповноваженого суб'єкта.

Юридичний обов'язок виступає як особливий, передбачений чинним законодавством вид поведінки зобов'язаної особи стосовно уповноваженої особи.

Юридичні обов'язки передбачають наступні варіанти можливої поведінки зобов'язаного суб'єкта, як:

1) здійснювати певні дії на користь уповноваженого суб'єкта;

2) зобов'язані утрим'ватися від здійснення дій, що суперечать ін-тересам інших субєктів;

3) вимагати здійснення або нездійснення тих чи інших дій від ін-ших суб'єктів;

4) нести юридичну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання передбачених правовою нормою дій. Юридичний обов'язок встановлюється як в інтересах уповноваженого суб'єкта, так і в інтересах держави в цілому, яка є гарантом їхнього здійснення. На відміну від суб'єктивного права, відмовитися від виконання юридичного обов'язку не можна, тому що відмова від виконання або неналежного виконання є підставою для юридичної відповідальності.

Залежно від того, який вид поведінки передбачений диспозицією правової норми, юридичні обов'язки поділяються на активні (вчинення позитивних дій в інтересах уповноваженого суб'єкта) і пасивні (невчинення заборонних дій). Юридичні обов'язки, як і суб'єктивні права, суворо персоніфіковані, тобто вони адресовані не абстрактній особі чи особам, а покладаються на конкретного суб'єкта чи суб'єктів визначених, конкретних правовідносин.

Суб'єктивні права і юридичні обов'язки тісно пов'язані між со-бою, вони є взаємозалежними і відповідають один одному. [16, С. 233]

правовий відносини юридичний

5. Юридичні факти

Юридичні факти -- це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, припинення або зміну правових відносин.

Юридичні факти є необхідними умовами для виникнення правовідносин і характеризуються такими ознаками:

-знаходять свій вияв у зовнішніх обставинах або подіях матеріального світу і пов'язані з їх наявністю або відсутністю;

-прямо або опосередковано передбачені нормами права;

-викликають передбачені законом юридичні наслідки.

Юридичні факти чисельні і багатогранні, тому і класифікуються за різними ознаками: за вольовою, юридичними-наслідками, складом, тривалістю дії.

За вольовою ознакою юридичні факти поділяються на юридичні дії та юридичні події.

Юридичні дії -- це факти , які породжують, змінюють або припиняють правовідносини на основі волевиявлення людей. У свою чергу вони поділяються на правомірні (наприклад, вихід на пенсію, поступлення на роботу, реєстрація шлюбу і т. ін.) і неправомірні (наприклад, усі види правопорушень). [17, С.166]

Правомірні дії завжди відповіда ють вимогам адміністративно-правових норм. Прикладом таких правомірних дій, що розцінюються нормами як юридичні факти, можуть бути: подання громадяни ном скарги, звернення підприємства, що створюється, за реєстрацією; подання проекту на експертизу тощо. Прикладом правомірних дій є індивідуальні правові акти органів державного управління, тобто акти, звернені до конкретного адреса та та справи. Прямий наслідок прийняття таких актів - виникнення, зміна або припинення адміністративно-правових відносин. Так, наказ про призначення на посаду тягне за собою виникнення державно-службових відносин у формі адміністративно-правових. Неправомірні дії порушують вимоги адміністративноправових норм. Наприклад, для сфери державного управління найхарактернішим видом неправомірних дій є різні правопорушення. Вони тягнуть за собою виник нення адміністративно-деліктних (юрисдикційних відносин). Юридичним фак том цієї категорії є неправомірна бездіяльність. Приміром, бездіяльність, наслідком якої стало невиконання законних вимог прокурора, належить до юри дичних фактів, які тягнуть виникнення адміністративно-деліктних відносин. Події, тобто явища, що трапляються незалежно від волі людей, також можуть у деяких випадках виступати юридичними фактами, наприклад стихійне лихо, смерть тощо. [18, С. 732-736]

Юридичні події-- це такі обставини, які породжують, змінюють або припиняють правовідносини незалежно від волі людей (наприклад, стихійні лиха, пожежі, землетруси і т. ін.). З ними пов'язано виникнення правових відносин по відшкодуванню збитків, по спадкоємству, по виплаті страхових винагород і т. ін. Ці події ніяких юридичних зобов'язань не викликають, а лише служать підставами для них.

За юридичним наслідками юридичні факти бувають:

а) правоутворюючі;

б) правозмінюючі;

в) правоприпиняючі . [17, С.166]

Правоутворюючі факти зумовлюють встановлення правовідносин, наприклад, вчинення адміністративних правопорушень. Правозмінюючі факти змінюють існуючі правовідносини. Такий юридичний факт змінює зміст правовідносин між сторонами, хоч правовідносини зберігаються. Правоприпиняючі факти спричиня ють припинення правовідносин. Такими є дії особи щодо здійснення суб'єктив ного права чи виконання юридичного зобов'язання. Наприклад, сплата правопо рушником штрафу (виконання постанови щодо накладення стягнення) припиняє адміністративно-деліктні відносини, які виникли у зв'язку зі вчиненням правопорушення. [18, С. 732-736]

За складом юридичні факти бувають: а) прості; б) складні.

Прості юридичні факти складаються з однієї життєвої події або дії суб'єктів права (наприклад, написання заяви про відпустку).

Складні представляють собою сукупність кількох простих юридичних фактів (наприклад, призив громадянина на дійсну військову службу вимагає українського громадянства, досягнення певного віку, наявності певного стану здоров'я, відсутності права на відстрочку).

За тривалістю дії юридичні факти бувають: а) одноразові ; б) тривалі.[17, С.166]

За ознакою їх документального закріплення юридичні факти можуть бути поділені на оформлені й неоформлені.

Більшість юридичних фактів існує в оформленому, зафіксованому вигляді (факт народження, смерті, укладення трудового договору тощо). Разом з тим певні фактичні обставини можуть існувати в неоформленому вигляді. Серед них, наприклад, усна угода між громадянами, відмова від здійснення права та ін. За характером дії юридичні факти поділяються на факти обмеженої (однократної) дії і факти-стани (юридичний факт, що триває). Факти першого виду відбуваються однократно, у певний момент або період часу, а потім зникають (наприклад, факт укладення угоди або факт закінчення терміну позовної давності). Щодо другого виду - це такі, що, виникнувши один раз, існують тривалий час і породжують певні правові наслідки. В юридичній літературі висловлюється пропозиція про виділення в самостійний різновид юридичних фактів - стану (стан у шлюбі, виробничий стаж, стан споріднення тощо). [19, С. 108-111]

Розглянемо на прикладі юридичні факти-стани у сімейному праві.

Родинні зв'язки, перебування у шлюбі, безвісна відсутність, вагітність, хворобливий стан, стан недієздатності, непрацездатність, материнство, батьківство, інвалідність -- це фактичні стани громадян.

Стани обумовлюються певними юридичними фактами: шлюб виникає у результаті його реєстрації, судимість -- внаслідок набрання законної сили обвинувальним вироком суду тощо.

На думку П.Т. Полєжай, норми права зазвичай пов'язують динаміку правовідносин не з одним юридичним фактом, а з їх сукупністю, що містить у собі певні стани. Так, наприклад, непрацездатний колишній член подружжя, який став непрацездатним до розірвання шлюбу або протягом року з моменту розірвання шлюбу і потребує утримання, набуває право вимагати аліменти у судовому порядку від колишнього чоловіка, дружини, який (яка) володіє необхідними коштами, при наявності таких обставин: перебування жінки та чоловіка в минулому підтверджує наявність непрацездатності та момент її виникнення, наявності відповідного рішення суду. Науковець вважає, що перебування у шлюбі входить до фактичного складу і тому не може у відприві від зазначених тут обставин породити право непрацездатного нужденного члена подружжя на одержання утримання від іншого з подружжя. Це стосується і будь-яких інших станів, які не можуть самі по собі виступати підставою виникнення, зміни або припинення тих або інших правовідносин. Це один із особливостей виду юридичних фактів, як стани. [20, С.162-167]

Особливу роль у розвитку правовідносин відіграють юридичні факти, які називають фактичним складом.

Сукупність юридичних фактів, необхідних для настання правових наслідків, передбачених нормою права, називається фактичним (юридичним) складом. Фактичні склади поділяються на прості та складні.

Прості фактичні склади включають факти, відображені у правових нормах однієї галузевої належності (наприклад, усі факти, необхідні для укладення шлюбу, належать до сімейного права).

Складні фактичні склади включають факти, відображені у правових нормах різної галузевої належності (наприклад, для винесення постанови про проведення обшуку необхідні факти, що відносяться до кримінального та кримінально-процесуального законодавства). Для фактичного складу необхідна не тільки наявність усіх елементів юридичних фактів, але й певне послідовне накопичення, порядок його елементів. Наприклад, факт визнання підприємства банкрутом настає не тоді, коли підприємство не задовольнило вимоги своїх кредиторів, а тільки після проходження певної процедури і визнання банкрутом у суді».[21, С.45-48]

При їх наявності виникнення правовідносин потребує кількох умов (тобто сукупності юридичних фактів). Наприклад, для виходу робітника на пенсію необхідно:

а) досягнення особою пенсійного віку;

б) наявність трудового стажу;

в) представлення необхідних документів;

г) прийняття компетентним органом рішення про призначення пенсії.

Фактичний склад відрізняється від складного юридичного факту тим, що він складається з різних юридичних фактів. Якщо складний юридичний факт -- це багатоаспектне (однак ціле) явище, то фактичний склад -- це сукупність різних явищ. Для фактичного складу необхідна не тільки наявність усіх складових елементів юридичних фактів, але й певне послідовне накопичення, визначений порядок його елементів. Наприклад, факт визнання підприємства банкрутом настає не тоді, коли підприємство не може задовольнити вимоги своїх кредиторів, а тільки після проходження певної процедури і визнання банкрутом саме в суді.

Юридичні факти відіграють активну роль у правовій системі, вони з'єднують норми права з реальними суспільними відносинами. За їх допомогою життєві обставини набувають юридичного значення і таким чином впливають на соціальні процеси і явища, направляючи їх у необхідне русло.[17, С.166-167]

Висновок

Правовідносини слід розглядати як систему, що володіє певною структурою та складається із взаємозалежних елементів. Ми поділяємо точку зору В.Н. Протасова, який запропонував системну модель правовідносин, що він уявляв як «систему, елементами якої є учасники правових відносин (суб'єкти), об'єднані правовою структурою - доцільним правовим зв'язком, що випливає із суб'єктивних юридичних прав і обов'язків (доцільних правових властивостей суб'єктів), - і яка функціонує для досягнення соціально корисного результату».

Таке розуміння правовідносин не збігається із суто філософським. У зв'язку із цим, варто погодитись з Н.В. Варламовою, яка пропонує розмежовувати філософський і спеціально-юридичний підхід: «Традиційно виділювані елементи правовідносин варто вивчати зі спеціально- юридичних позицій, не намагаючись одночасно охоплювати і їхнє соціологічне значення. Такий підхід цілком виправданий, якщо мова йде про вироблення категоріального апарату, а не про дослідження процесів правового регулювання. Тоді правовідносини (те, що під цією назвою здавна дослі- джує юридична наука) дійсно постають як система - система засобів, способів, прийомів законодавчого впливу на суспільні відносини. У категоріальному ж плані - це система понять, за допомогою яких такий вплив описується».

Основними ж ознаками правовідносин як одного з видів суспільних відносин можна вважати: їх регулювання загальнообов'язковими нормами права; притаманна їм властивість регулярності, багаторазової повторюваності; їх соціальну значимість; їх властивість виникати між конкретно визначеними особами (суб'єктами); визначеність поведінки їх учасників по відношенню один до одного; можливість їх забезпечення силою державного примусу.

З урахуванням викладеного, у висновку роботи виводиться визначення об'єкта правового відносини: це те, з приводу чого і в зв'язку з чим виникає і розвивається правовідносини, а саме явище об'єктивної дійсності (фактичний аспект поняття об'єкта) і правової реж їм цього явища (юридичний аспект поняття об'єкта), який являє собою певне поєднання юридичних засобів, що визначають права, обов'язки і заборони для всіх осіб щодо явища або предмета, приводу якого встановлені, і створюють бажаний соціальний стан і конкретну ступінь сприятливості (несприятливості) для задоволення інтересів суб'єктів правовідносин.

Суб'єкти права є учасниками правовідносин, під якими розуміються люди та їх об'єднання, які виступають в якості носіїв передбачених законом прав і обов'язків. Коло суб'єктів права залежить, в кінцевому рахунку, від волі держави.

Для виникнення, зміни і припинення правовідносин нерідко потрібні в якості підстави не окремі юридичні факти, а їх сукупність, ціла система. Це відбиває складність і різноманіття існуючих у суспільстві відносин. У подібних випадках говорять не про конкретних юридичних фактах, а про складний фактичний склад. Як і окремі юридичні факти, він не існує сам по собі, а передбачається нормами. Подібно окремим юридичним фактам, він тягне за собою виникнення, зміну і припинення правовідносин. Іншими словами, є підставою для настання юридичних наслідків.

Підводячи підсумок, слід підкреслити актуальність і важливість розгляду даної теми не тільки для діяльності майбутніх юристів незалежно від тієї галузі права, в якій їм доведеться працювати, але і для простих громадян, так як правові знання є нагальною необхідністю.

Основи права треба знати кожному, щоб грамотно формулювати і захищати свої законні інтереси, відстоювати їх. Адже змістом правового відносини, будь то цивільно-правовий, кримінально - правовий і т. д., завжди побудовано на наявність у його суб'єктів певних прав і обов'язків, дотримання і захист яких є основною метою діяльності юристів.

Список використаної літератури

1. Кравченко А.П. ПРАВОВІДНОСИНИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ В АСПЕКТІ АНТРОПОЛОГІЧНОГО ВИМІРУ ПРАВА// Філософські обрії.-2013.-№30.-165 с.

2. Кельман М.С. Мурашин О.Г. Загальна теорія держави і права// Підручник.-К.:Кондор, 2005.- 378 с.

3. Гурик А.Ю. Поняття та характерні риси пенсійних правовідносин державних службовців у сучасних умовах// Наука і правоохорона.-2013.-№1(19).-с. 134-135

4. Цвік М.В. Петришин О.В. Загальна теорія держави і права// Підручник.-Х.:Право, 2011.- 375 с.

5. Волинка К.Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2003. -- 240 с.

6. Cеник С. Поняття цивільних процесуальних правовідносин// Вісник Львів. УН-ТУ.-2009.-№49.- с.138-141

7. Андрейцев В.І. ЗЕМЕЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ ЗА ЧИННИМ ЗЕМЕЛЬНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ: МІФИ ТА РЕАЛЬНІСТЬ// Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.-2005.-№69.-с. 47-51.

8.Чечоткін В. Види і класифікація правовідносин, що становлять предмет трудового права//Публічне право.-2013. - №2 (10).-с.247-252.

9. Кугот Д.В. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЖИТЛОВИХ ПРАВОВІДНОСИН, ЯКІ ВИНИКАЮТЬ У РЕЗУЛЬТАТІ КОРИСТУВАННЯ ЖИТЛОВИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ В ГУРТОЖИТКАХ // Часопис Київського університету права.-2013.-№2.- с. 396-398.

10. Скакун О.Ф. Загальна теорія держави і права//Підручник. Пер. з рос.- Харків: Консум, 2011. - 656 с

11. Ведєрніков Ю.А. Теорія держави і права. //Навч.посіб.- -- К.: Центр навчальної літератури, 2005. -- 110 с.

12. Крестовська Н.М., Матвеева Л.Г. Теорія держави і права: Елементарний курс. Видання друге. -- X.: ТОВ«Одіссей», 2008.-- 432 с.

13. Курило М.П. Щодо визначення об'єкта правовідносин у різних галузях процесуального права// Форум права. - 2013. - № 2. - С. 266-271 [Електронний ресурс].

14. Шишка Р.Б. ,Самойленко Г.В. Ціна як об'єкт цивільного права//Вісник Запорізького національного університету. - Випуск№2. - 2009. - С. 99-104.

15. Харитонова О.І. Суб'єкти та об'єкти правовідносин інтелектуальної власності// Актуальні проблеми держави і права.- Випуск №1. - 2011. - С. 329-335.

16.Кириченко В. М., Куракін О. М. Теорія держави і права: модульний курс: Навч. посіб. -- К.: Центр учбо-вої літератури, 2010. -- 264 с.

17. Цвік М.В. Загальна теорія держави і права// Підручник.-X.: Право, 2002. -- 344 с.

18. Гордєєв В.В. Правова природа юридичного факту// Держава і право. - 2011-с. 732-736.

19. Чувакова Г.М. СПЕЦИФІКА ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВСТАНІВ// Актуальні проблеми держави і права.-2007.-№4.- с.108-111.

20. Ковальська В.С. Юридичні факти-стани у сімейному праві: питання правової природи// Університетькі наукові записки.-2012.-№4 (44).-с.162-167.

21. Гордєєв В.В. Поняття та зміст фактичного складу// Науковий вісник Чернівецького університету.-2011.-№597.-с. 45-48.

Размещено на Allbest.ru