Нові соціальні ризики як підстава соціального забезпечення в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Нові соціальні ризики як підстава соціального забезпечення в Україні

Надія Іванівна Чудик-Білоусова

Висвітлюються питання, пов'язані з реалізацією в сучасних умовах соціальної функції держави з вирішення проблем соціального забезпечення громадян. Визначаються та аналізуються новітні соціальні ризики, які на сьогодні визначені чинним законодавством як такі, що гарантують певні види соціального забезпечення окремим особам, статус яких визначений чинним законодавством. Проводиться характеристика соціальних ризиків, які характерні для соціального забезпечення в особливий період. Пропонуються шляхи вдосконалення чинного законодавства України задля посилення гарантій надання соціального забезпечення внутрішньо переміщеним особам у контексті зарубіжного досвіду. Визначаються напрямки вдосконалення чинного законодавства України задля посилення гарантій надання соціального забезпечення особам, які перебувають у зоні проведення АТО. Аналізуються сучасні тенденції соціального забезпечення працівників, які призвані на військову службу у зв'язку з мобілізацією. Обґрунтовується доцільність оптимізації діяльності уповноважених державних органів щодо соціального забезпечення громадян.

Ключові слова: соціальне забезпечення, внутрішньо переміщена особа, біженець, Революція Гідності, військовослужбовець, мобілізація, АТО.

Keywords: social security, internally displaced person, a refugee, revolution dignity, soldier, mobilization, ATO.

Однією з важливих проблем розвитку Української держави, пов'язаних з пошуком напрямків подолання кризових явищ життя, є вирішення проблем соціального забезпечення громадян.

Підставою виникнення правовідносин з соціального забезпечення може бути соціальний ризик. Теорія соціального ризику не є новою у галузевій літературі та завжди привертала увагу науковців. Тому вона стала предметом наукових досліджень Н.Б. Болотіної, М.А. Вігдорчика, В.М. Догадова, Л.В. Забєліна, Т.3. Гарасиміва, М.Л. Захарова, О.Є. Мачульської, С.М. Прилипка, В.Д. Роїка, С.М. Синчук, Е.Г. Тучкової, В.В. Юровської та ін.

До новітніх соціальних ризиків вважаємо за доцільне включити ті, що з 2014 року визначені чинним законодавством як такі, що гарантують певні види соціального забезпечення особам, визначеним у чинному законодавстві у встановленому законодавством порядку. Так, з 28 березня 2014 р. закріплено механізм соціального захисту членів сімей осіб, смерть яких пов'язана з участю в масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. [13]. Виплата одноразової грошової допомоги членам сімей осіб, смерть яких пов'язана з участю в цих масових акціях у період з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р., здійснюється у 100-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на час виплати цієї суми. До членів сім'ї належать дружина (чоловік), їх неповнолітні діти, батьки, а також особи, які на час загибелі (смерті) зазначених осіб перебували на їх утриманні. До списку осіб, смерть яких була пов'язана з участю в масових акціях громадського протесту на дату прийняття відповідної постанови уряду було включено 100 осіб. Станом на 22 січня 2015 р. допомогу отримали 97 уповноважених членів сімей загиблих осіб на загальну суму 11 814,6 тис. грн. Члени сім'ї Петра Гаджі, які мають право на отримання допомоги, не визначили уповноваженого представника сім'ї для виплати допомоги. Допомогу не отримала мати загиблого Зураба Хурції, яка проживає у Грузії. Вона була поінформована про право одержати допомогу, але звернення щодо виплати ні від неї, ні іншої особи за довіреністю досі не надійшло. У загиблої Антоніни Дворянець відсутні члени сім'ї, які мають право на допомогу відповідно до постанови уряду (дружина (чоловік), їх неповнолітні діти, батьки, а також особи, які на час загибелі (смерті) зазначених осіб перебували на їх утриманні). За одержанням допомоги звернувся колишній чоловік загиблої, але він не має права на її отримання [14]. Крім допомоги, з 1 квітня 2014 р. встановлено доплату до пенсії у зв'язку з втратою годувальника непрацездатним членам сімей, які перебували на утриманні осіб, смерть яких пов'язана з участю в масових акціях громадського протесту, а також працівників правоохоронних органів і військовослужбовців, смерть яких пов'язана з участю в зазначених акціях, у таких розмірах: на одного непрацездатного члена сім'ї -- 5 000 грн.; на двох непрацездатних членів сім'ї -- 6 500 грн.; на трьох та більше непрацездатних членів сім'ї -- 8 000 грн. Доплата виплачується, якщо розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат, установлених законодавством), разом з одержуваною заробітною платою (доходом) становить менш як 10 тис. грн. з урахуванням того, що після встановлення доплати сума таких виплат не повинна перевищувати зазначеного розміру. Доплата встановлюється у розмірі, визначеному цією постановою, але не більше, ніж розмір, який визначається за кожен місяць окремо як різниця між 10 000 грн. та сумою пенсії і заробітної плати (доходу) членів сімей, визначеної за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі -- реєстр застрахованих осіб Державного реєстру) за місяць, що передує місяцю, у якому визначається розмір доплати [15]. Станом на 22 січня 2015 р. доплату до пенсії у зв'язку із втратою годувальника встановлено для 113 членів сімей 64 загиблих осіб [14]. Сума доплати встановлюється залежно від кількості непрацездатних членів сімей та складає на одного непрацездатного члена сім'ї -- 5 000 грн., на двох непрацездатних членів сім'ї -- 6 500 грн., на троє і більше непрацездатних членів сім'ї -- 8 500 грн.

У зв'язку з анексією території Автономної Республіки Крим навесні 2014 року не лише постало питання визначення статусу осіб, які покинули місце проживання (реєстрації), але й нормативного закріплення їх статусу та гарантування надання за певних умов соціального забезпечення, так як на той час українське законодавство не врегульовувало такі правовідносини. Згідно з Керівними принципами Управління Верховного комісара ООН у справах біженців з питання про переміщення осіб усередині країни 1998 року, особами, переміщеними всередині країни, визнаються як люди або групи людей, які були змушені рятуватися втечею або покинути свої будинки або місця проживання, уникнення наслідків збройного конфлікту, ситуації загального насильства, порушень прав людини або стихійних лих/техногенних катастроф, і які не перетнули міжнародно-визнаний державний кордон країни [22]. Тому основний обов'язок за надання захисту і гуманітарної допомоги для таких осіб і відповідальність покладається на національну владу. Вимушені переселенці мають право просити й отримувати необхідну допомогу. Вважається, що насамперед допомоги потребують діти без супроводу, вагітні жінки, інваліди, особи похилого віку, тобто найбільш незахищені категорії. Переселенці нарівні з іншими громадянами мають право на достатній життєвий рівень. Тому їм повинні забезпечити доступ до продуктів харчування, тимчасового житла, необхідного одягу, базових медичних послуг, а за потреби надати психологічну та соціальну допомогу, сприяти в отриманні освіти.

В Україні кількість внутрішньо переміщених осіб із зони АТО, а також АР Крим, упродовж 2014 -- початку 2015 рр. сягнула більш 1 мли. осіб лише за офіційними даними (неофіційні оцінки зазначають вдвічі більшу кількість внутрішньо переміщених осіб) та сформувалася внаслідок чотирьох міграційних хвиль (навесні, на початку бойових дій у травні-червні, в період активних бойових дій у липні-серпні минулого року та посиленні воєнних атак протягом січня - початку лютого 2015 року). Відсутність перспектив щодо припинення бойових дій та швидкого відновлення контролю держави над захопленими територіями сприяє подальшому збільшенню масштабів внутрішньої міграції населення. Тому ще 1 квітня 2014 р. розпорядженням уряду було затверджено План додаткових заходів з тимчасового розміщення громадян України, які переселяються з Автономної республіки Крим та м. Севастополя в інші регіони України, яким передбачалося сформувати Регіональні штаби, що будуть займатися розселенням, обліком та правовою допомогою внутрішньо переміщеним особам. Також було затверджено плани з надання освітніх та соціальних послуг, затверджено створення “гарячої лінії" для них. Основи державної політики щодо тимчасово окупованої території та захисту прав і свобод громадян заклав спеціально прийнятий Закон [23]. Відповідно він визначив внутрішньо переміщеною особою (ВПО) громадянина України, що постійно проживає на території України, якого змусили залишити або який самостійно залишив своє місце проживання, внаслідок або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. У сфері захисту соціальних та економічних прав Законом встановлено, що для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація їх прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному урядом України [24]. Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти-інваліди та інші громадяни України, які перебувають у складних життєвих обставинах та проживають на тимчасово окупованій території, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України. Бездомні особи, які перебувають на тимчасово окупованій території, мають право на соціальний захист відповідно до законодавства України.

Факт внутрішнього переміщення має бути підтверджений довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, тобто єдиним передбаченим законодавством документом, який підтверджує статус переселенця. Процедуру отримання довідки чітко прописано в законодавстві: за її отриманням потрібно звернутися до структурного підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення за місцем фактичного проживання із особистою заявою про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. За дітей, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, недієздатних осіб або за тих, чия дієздатність є обмеженою, заяву мають право подавати законні представники. Якщо ж діти (у тому числі й сироти та позбавлені батьківського піклування) прибувають без супроводу, заяву від їх імені подають органи опіки та піклування. Заява має містити визначену законодавством інформацію, включно з інформацією про обставини, що спричинили внутрішнє переміщення; декларація особи про непричетність такої особи до скоєння злочинів або співучасті у злочинах; відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інттті потреби. До оформленої заяви мають бути додані документи, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина нашої країни; у разі наявності -- документ, що підтверджує факт проживання на території, з якої здійснюється внутрішнє переміщення (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби; трудову книжку із записами про здійснення трудової діяльності; документ, що підтверджує право власності на нерухоме майно), свідоцтво про народження дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування). У випадках, коли заяву на отримання довідки подає законний представник, додатково необхідно надати документ, що посвідчує особу законного представника та що підтверджує його повноваження як законного представника (крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі). Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи видається структурним підрозділом місцевої держадміністрації з питань соцзахисту населення в день подання заяви, підписується та засвідчується уповноваженою посадовою особою цього структурного підрозділу без сплати будь-яких платежів та зборів, включаючи і першу видачу такої довідки, і повторну -- у разі втрати, пошкодження або для продовження її дії. Термін дії довідки становить шість місяців з моменту її видачі. В отриманні довідки або ж продовженні її дії може бути відмовлено у випадках, коли буде вичерпано обставини, що спричинили внутрішнє переміщення або ж державні органи влади матимуть відомості про подання переселенцем завідомо неправдивих відомостей. Довідку неможливо отримати у разі втрати документа, який посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Лише після відновлення документів за отриманням довідки можна звернутися повторно. Також у законодавстві визначено обов'язки переміщених осіб, зокрема щодо повідомлення про фактичне місце проживання протягом 10 днів та протягом цього самого періоду повідомлення про зміну фактичного місця проживання або про повернення до покинутого місця проживання.

Для вимушених переселенців спрощено механізм продовження виплат пенсій: за місцем тимчасового перебування пенсіонер звертається до найближчого управління Пенсійного фонду із заявою, надає паспорт та за наявності пенсійне посвідчення і довідку про ідентифікаційний код. У разі виникнення питань із пенсійного забезпечення ВПО можуть звернутися до найближчого управління Пенсійного фонду України. Особам, які проживають на тимчасово окупованій території України та не отримують пенсії з пенсійного фонду Російської Федерації, надано можливість отримання пенсії в органах Пенсійного фонду Херсонської області. За заявою громадян забезпечується переведення пенсійної справи за новим місцем фактичного проживання при пред'явлені паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу, та довідки про взяття на облік. Отримання пенсій за новим місцем фактичного проживання здійснюється за заявою пенсіонера до органів Пенсійного фонду України. За даними Міністерства соціальної політики України питань переведення на нове місце перебування пенсійних справ звернулося 981,2 тис., з них 978,6 тис. осіб зі східних областей. У відомість по виплаті пенсій включено 908,9 тис. осіб за тимчасовим місцем проживання [26].

Внутрішньо переміщеним особам з 6 лютого 2015 р. гарантується право на отримання страхових виплат, пов'язаних із втратою працездатності, вагітністю й пологами, а також похованням Матеріальне забезпечення надається лише застрахованим особам, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції та отримувачам допомоги на поховання застрахованих осіб, які не реалізували свого права на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” та не можуть реалізувати своє право на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону у зв'язку із переміщенням з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. У встановленому порядку, залежно від страхового випадку, призначаються і надаються допомога по тимчасовій непрацездатності (у разі настання страхового випадку до моменту переміщення застрахованої особи); допомога по вагітності та пологах (у разі настання страхового випадку до моменту переміщення застрахованої особи, а також в разі настання страхового випадку протягом 30 тижнів з дати переміщення застрахованої особи); допомога на поховання, крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві (у разі настання страхового випадку до моменту переміщення отримувача допомоги) [29]. При призначенні допомоги до уваги береться дата переміщення застрахованої особи, тобто дата, яка зазначена у довідці про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, та документи, перелік яких визначений у законодавстві.

Зареєстрована внутрішньо переміщена особа, яка звільнилася з роботи на території проведення антитерористичної операції, навіть за відсутності документів, що підтверджують факт її звільнення чи періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструється як безробітна та може отримувати допомогу по безробіттю, соціальні та інші послуги відповідно до чинного законодавства. До отримання документів та відомостей про періоди трудової діяльності, заробітну плату (дохід), страховий стаж допомога з безробіття цим особам призначається у мінімальному розмірі, встановленому законодавством України на випадок безробіття [30]. Громадяни України, які звільнилися з роботи або припинили інший вид зайнятості та переселилися з тимчасово окупованої території (АР Крим та м. Севастополь), за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення, періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструються як безробітні та отримують матеріальне забезпечення і соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. За інформацією Державної служби зайнятості України з початку окупації АР Крим та проведення антитерористичної операції до державної служби зайнятості звернулися за допомогою у працевлаштуванні 47,4 тис. мешканців АР Крим, Донецької та Луганської областей, зокрема 34,7 тис. громадян, які отримали довідку про взяття на облік. Внутрішньо переміщені особи зверталися за послугами в центри зайнятості в усіх регіонах країни. Найбільша їх кількість зосереджена у Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Запорізькій, Полтавській областях та м. Києві. Державна служба зайнятості сприяла працевлаштуванню 9,6 тис. громадян, зокрема 6,2 тис. осіб, які мали відповідну довідку. Профорієнтаційні послуги отримали 33,8 тис. осіб, які мали відповідну довідку [31].

Особи, які не встигли оформити відповідні документи, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги з безробіття та інших соціальних послуг, можуть припинити трудові відносини, лише надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього заяви). Заяву про звільнення потрібно написати у двох екземплярах та звернутися до нотаріуса для офіційного засвідчення справжності документів. Один із варіантів заяви слід надіслати рекомендованим листом, обов'язково з описом, на адресу роботодавця. Другий варіант разом із довідкою з пошти слід подати у Центр зайнятості. З метою підтвердження записів у трудовій книжці факту розірвання трудового договору слід звернутися для реєстрації в будь-якому центрі зайнятості. Інформація про укладені трудові договори відображається в Єдиній інформаційно-аналітичній системі Державної служби зайнятості. соціальне забезпечення ризик мобілізація

Громадяни, які вимушено переселилися з територій у зв'язку з проведенням антитерористичної операції та не мають можливості отримати дублікат трудової книжки, мають право отримати дублікат трудової книжки за новим місцем роботи у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території, де працював працівник [32].

Якщо звернути увагу на досвід окремих країн, що мали такі ж проблеми із наданням адресних допомог вимушеним переселенцям, то нині у Грузії щомісячна допомога після останніх змін до відповідного закону становить 45 ларі на одну особу¹ Курс грузинського ларі за даними сайту Національного банку Грузії станом на 27.02.2015 року: дол. США -- 2,2494 ларі; 10 грн. -- 0,7029 ларі [35] -- прим. автора.. Одноразова фінансова допомога для новозараєстрованих переселенців становить 200 ларі [36]. В Азербайджані щомісячна допомога переселенця дорівнює 23 дол. США [37]. Для переміщених осіб функціонують не лише різні програми цільової допомоги, але програми з перекваліфікації переселенців, що не можуть знайти роботи за попередньою спеціальністю, програми допомоги для придбання шкільних підручників для переміщених дітей та інші. Тому вважаємо за доцільне використання позитивного досвіду інших держав задля забезпечення захисту прав внутрішньо переміщених осіб.

Так, воєнні дії у Нагірному Карабаху спричинили вимушені переселення в Азербайджані ще в останні роки існування СРСР. Вимушеними переселенцями стали 220 тис. осіб [38], а на кінець 1993 року, коли наступ вірменських військ продовжився, потік вимушених переселенців зріс, що призвело до гуманітарної кризи в країні. Для врегулювання проблеми ВПО у 1992 році було прийнято Закон “Про статус біженців та вимушених переселенців”, нині діє в редакції від 1999 р. [39]. Закон передбачав соціальні гарантії, зокрема з надання тимчасового місця проживання, безплатного проїзду і провозу майна до тимчасового місця проживання, медичного обслуговування та надання лікарських препаратів, першочергового розміщення у спеціальні соціальні установи інвалідів та людей похилого віку з числа ВПО, отримання матеріальної допомоги. При переселенні на постійне місце проживання ВПО компенсували витрати переїзду, а соціальні гарантії ВПО деталізовано в Законі “Про соціальний захист вимушених переселенців і осіб, прирівняних до них” [40], прийнятому в 1999 році. Задля мінімізації наслідків агресії для переселенців було створено Соціальний фонд захисту вимушених переселенців. Держава мала створити необхідні умови для працевлаштування ВПО та зайняття підприємницькою діяльністю шляхом встановлення квот у державних установах та організаціях, створення нових робочих місць. За неможливості забезпечити ВПО постійним місцем роботи, їх мали залучати до тимчасових чи сезонних робіт. Під час скорочення штатів вони користуються переважним правом залишатися на своїй посаді. Підприємцям з числа ВПО можуть надаватися пільгові кредити. Пенсії ВПО нараховуються й за відсутності документів щодо стажу роботи та заробітної плати. При тимчасовій втраті працездатності лікарняний оплачується у повному обсязі незалежно від стажу. Закон звільнив ВПО від сплати податку на доходи, державних мит при видачі посвідчення особи, водійських прав. Він передбачав також пільги на транспорт та житлово-комунальні послуги, забезпечення школярів підручниками та шкільним приладдям, безкоштовне навчання студентів у державних вишах та ін. [40]. Центральним органом виконавчої влади, на який покладено реалізацію політики щодо внутрішніх переміщених осіб, є Державний комітет Азербайджанської Республіки у справах біженців та вимушених переселенців [41], створений ще у 1989 році для роботи з людьми, вимушеними покинути свої домівки, та перейменований у 1993 році. До вирішення проблем ВПО залучені й інттті відомства, координуючу функцію покладено на Департамент з питань біженців, ВПО, міграції та роботи з міжнародними організаціями, створений у структурі Кабінету міністрів Азербайджану. У 2004 році була прийнята Державна програма з покращання житлових умов й підвищення рівня зайнятості біженців та вимушених переселенців, крім того, понад 200 законодавчих документів спрямованих на забезпечення її виконання [42]. Проблеми забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб залишаються досі пріоритетними для уряду Азербайджану. Вирішення проблем ВПО відбувалося за рахунок доходів від продажу нафти та коштів, отриманих у зв'язку з економічним зростанням. Частина ВПО досі мають тимчасовий статус.

У Грузії з 1996 року діє Закон “Про внутрішньо переміщених осіб з окупованих територій Грузії" [46; 47]. Спеціально створеним уповноваженим державним органом визначено Міністерство у справах біженців і розселення Грузії (згодом перейменовано в Міністерство у справах внутрішньо переміщених осіб з окупованих територій, біженців та розселення) як центральний орган виконавчої влади, юрисдикцією якого є всі питання, пов'язані з ВПО, що включає в себе 2 департаменти з питань вимушених переселенців та міграції, розселення та біженців. У лютому 2007 року схвалено спеціальний План дій для створення рівних правових, політичних, соціально-економічних умов для вимушених переселенців та інших громадян Грузії. План дій щодо реалізації Державної стратегії для внутрішньо переміщених осіб, затверджений постановою Уряду Грузії від 30 липня 2008 р. № 489, був розроблений на основі пріоритетних потреб, виявлених у результаті аналізу загальних потреб ООН та Світовим банком. План дій є предметом щорічного оновлення, на основі незалежної проміжної оцінки [48]. Звичайно, інтегрувати до суспільства всіх переміщених осіб не вдалося. Хоча змогли оперативно вирішити проблему розміщення переміщених осіб. Нині близько 45 % переміщених осіб у Грузії мешкають у колективних центрах, 55 % -- в житлових приміщеннях, отриманих в індивідуальному порядку. Звичайно, серед цих 55 % частина отримала житло, розмістившись у квартирах родичів або знайомих, однак чимало осіб мешкає в орендованому житлі або житлі, придбаному на виконання урядової програми [47]. Для ВПО залишили низку пільг, зокрема щомісячну матеріальну допомогу для переміщених осіб та одноразову допомогу після переміщення. ВПО мають право подаватися на загальнонаціональні програми соціальної підтримки для людей, що живуть за межею бідності [47]. З 1 серпня 2013 р. проведена перереєстрація ВПО для уточнення чисельності, складу, місць проживання цієї категорії населення та виявлення конкретних потреб окремих осіб і пошуків рішень. Попередні реєстрації проводилися лише щодо осіб, які проживали в колективних центрах розміщення, тоді як велика група осіб проживала у приватному секторі, відповідно їх потреби були вивчені недостатньо.

З 1 березня 2014 р. набула чинності нова редакція Закону “Про внутрішніх переміщених осіб та тих, що зазнають переслідувань, з окупованих територій Грузії". Метою оновлення законодавства стало усунення наявних у законодавстві прогалини та приведення його у відповідність до міжнародних норм. Розробка Закону проходила у співпраці із зацікавленими міжнародними організаціями. Тому було розширено визначення ВПО та докладніше виписано систему їх соціального захисту. Також у Законі врахували особливі потреби певних категорій осіб: жінок, дітей, інвалідів, осіб старшого віку, біженців, трудових мігрантів, осіб без громадянства. Вдалося покращити житлові умови ВПО в Грузії. За оцінкою ОБСЄ, наслідками цієї роботи змогли скористатися близько 10 % з них. Більшість ВПО продовжують жити в непридатних умовах, у родичів або знайомих, у найманих квартирах, а близько 45 % -- у так званих колективних центрах, облаштованих одразу після прибуття. Гострою проблемою для населення країни залишається безробіття, від якого найбільше потерпають ВПО. Постійну роботу мають менше третини працездатних ВПО. У 2013 році започатковано різноманітні програми надання разової допомоги найбіднішим особам з числа ВПО, але через брак фінансування їх не змогли реалізувати в повному обсязі. Соціально-економічні проблеми, погані умови проживання досі ускладнюють повну інтеграцію ВПО в грузинське суспільство. За даними соціологічних досліджень, близько 2,5 % осіб, які проживають у колективних центрах, підтримують відномини переважно з ВПО [49].

Статус ВПО дає право на отримання державної допомоги. Щомісячні виплати становлять 28 ларі, якщо особа проживає у приватному секторі, і 22 ларі (близько 8 евро) -- якщо вона розміщена в колективному центрі. Мешканці колективних центрів отримують також допомогу на оплату комунальних послуг -- 10,2 ларі в Тбілісі і 5 ларі в регіонах. Тому у 2013 році започатковано програми надання разової допомоги найбіднішим особам з числа ВПО. Упродовж 2013-2014 рр. її змогли отримати 2 589 осіб [50]. На думку спеціального доповідача ООН з питань прав людини ВПО, який відвідав Грузію 2013 році, загальний підхід уряду до цієї категорії громадян засновано на тимчасовості переселення. Тому допомога ВПО трактується як тимчасова. Заходів, спрямованих на досягнення тривалого рішення, все ще замало [51].

Законодавством України врегульовано питання використання коштів, що надходять від іноземних донорів для соціального забезпечення ВПО. Одним з ключових елементів цієї схеми є подальше використання цих коштів і для одноразової допомоги для переміщених осіб [52; 53]. Запит щодо надання допомоги вирішується спеціальними комісіями. Інформації про середній розмір такої виплати наразі немає. Програмою розвитку ООН в Україні оголошено про прийом попередніх пропозицій від місцевих органів влади, підприємств усіх форм власності та господарювання про створення робочих місць для ВПО на умовах співфінансування. Конкурс проводиться в межах проектів “Оперативне реагування на соціальні та економічні проблеми внутрішньо переміщених осіб в Україні” та “Економічне та соціальне відновлення Донбасу”, що впроваджуються за підтримки Уряду Японії. Попередні пропозиції приймаються з метою виявлення та подальшої підтримки різних ініціатив з організації зайнятості ВПО на основі спів фінансування. Ці пропозиції можуть стосуватися створення як тимчасових, так і постійних робочих місць. До подачі ініціативи зі створення дистанційних робочих місць (тимчасових чи постійних) запрошуються роботодавці, готові їх створити для тих осіб, які мешкають у місцях компактного проживання, віддалених від населених пунктів або віддалених від роботодавця. Відповідно будуть підтримані такі пропозиції щодо зайнятості переселенців, як: створення постійних робочих місць (не менше 12 місяців); створення тимчасових робочих місць (від 60 до 180 робочих днів); організація тимчасової зайнятості на громадських роботах (від 60 до 180 робочих днів); організація тимчасових робочих місць та громадських робіт.

Пропозиції щодо працевлаштування можуть подаватися місцевими органами влади та самоврядування; підприємствами всіх форм власності та господарювання, у т.ч. прибутковими, громадськими організаціями, а також тими, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів; фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. Перевага при розгляді буде надана пропозиціям з усіх регіонів, насамперед тим, де проживає найбільше переселенців, тобто з Харківської, Дніпропетровської, Запорізької, Одеської, Полтавської, Донецької, Луганської, Київської областей та м. Києва. Основними умовами участі у проекті є такі: створення не менше ніж 5 робочих місць будь-якого виду; забезпечення спів фінансування не менше ніж 33 % сукупних витрат на створення робочих місць; відсутність заборгованості та позитивний поточний баланс; розмір заробітної плати має бути не нижче за аналогічні види робіт на цьому підприємстві або середнього по регіону; тривалість зайнятості на тимчасовому робочому місці має бути передбачена на термін від 60 до 180 днів; тривалість зайнятості на громадських роботах має бути передбачена на термін від 60 до 180 днів; новостворене постійне робоче місце має бути збережене для осіб з числа ВПО на період не менше 12 місяців (трудова угода не може бути розірвана за ініціативи роботодавця, у разі звільнення ВПО за власним бажанням на створене робоче місце має бути зарахований інший працівник з числа ВПО). До витрат на створення робочих місць належать витрати на оплату праці, придбання обладнання чи інструментів. Не належать до витрат на створення робочих місць витрати на оренду чи придбання приміщень, придбання витратних матеріалів, сировини. Не враховуються у складі витрат на створення робочих місць наявне обладнання та інструменти. Не можуть бути запропоновані для фінансування зі сторони ПРООН також нарахування на заробітну плату та інші види оподаткувань. Рішення про спів фінансування буде прийматися ПРООН з урахуванням дотримання встановлених критеріїв (умов участі) та за результатами порівняльної оцінки. Перевагу отримають пропозиції, в яких передбачатиметься більша частка спів фінансування, та створення більшої кількості робочих місць порівняно з іншими пропозиціями, а також регіонам, де склалася критична ситуація на ринку праці. Для прийняття остаточного рішення щодо підтримки пропозиції ПРООН має право запитувати додаткову інформацію від організацій, які подали попередні пропозиції, а також оголошувати додаткові конкурси [54].