Конституційне право України

Принципи адміністративно-територіального устрою України перебувають нині на етапі утвердження, а конституційно-правова практика -- у конституюванні їх оптимальної системи з метою здійснення адміністративно-територіальної реформи, задоволення публічного інтересу та потреби громадян у створенні самодостатньої, суверенної, демократичної, соціальної та правової держави[2].

Організація роботи народних депутатів України у Верховній Раді України та у виборчому окрузі

Народні депутати України є повноважними представниками Українського народу у Верховній Раді України та відповідальними перед ним. Вони покликані виражати і захищати суспільні інтереси та інтереси своїх виборців, брати активну участь у здійсненні законодавчої та контрольної функції парламенту.

Правову основу роботи народних депутатів у Верховній Раді України та виборчому окрузі становлять норми Конституції України, Регламенту Верховної Ради України, законів «Про статус народного депутата України», «Про комітети Верховної Ради України», постанов Верховної Ради України «Про забезпечення діяльності народних депутатів України» від 26 липня 1994 року № 122/94-ВР (зі змінами), «Про затвердження Положення про консультанта депутатської групи (фракції) Верховної Ради України» від 13 жовтня 1995 року № 378/95-ВР, «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР (зі змінами) та інших актів.

Згідно з чинним законодавством, народні депутати здійснюють свої повноваження на постійній основі і мають вільний мандат. При виконанні своїх функцій і повноважень вони повинні керуватися Конституцією України, законами України, а також загальновизнаними нормами моралі.

Діяльність народного депутата у Верховній Раді України складається з таких форм: 1) участь у засіданнях Верховної Ради України; 2) участь у роботі депутатських фракцій (груп); 3) участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій; 4) участь у роботі підкомітетів і робочих груп; 5) участь у парламентських слуханнях; 6) подання депутатських запитів та депутатських звернень; 7) виконання доручень Верховної Ради та її органів; 8) індивідуальнаробота над законопроектами, іншими документами; 8) інтерв'ю, участь у брифінгах та прес-конференціях.

Розклад робочого дня народного депутата планується з урахуванням розкладу роботи Верховної Ради України, а також тих комітетів і тимчасових комісій, до складу яких його обрано. При цьому індивідуальна робота депутата поєднується з колективною роботою у складі колегіальних органів парламенту (пленарні засідання парламенту, засідання комітетів, робочих груп, фракцій тощо).

Кожен з народних депутатів забезпечується персональним місцем у залі засідань Верховної Ради України, окремим технічно обладнаним службовим кабінетом у приміщеннях парламенту з розташуванням у ньому постійного робочого місця його помічника-консультанта. Народний депутат зобов'язаний бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України. У разі неможливості прибути на пленарне засідання він повинен завчасно повідомити про це з зазначенням причин апарат Верховної Ради України, а також голову комітету, комісії, до складу яких він обраний.

Народний депутат як член парламенту користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на пленарних засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких він входить. Він голосує особисто і має один голос. Депутат має право брати участь у роботі комітетів, комісій, членом яких він не є, з правом дорадчого голосу.

Кожен депутат може впливати на зміст діяльності парламенту та його органів, бо йому надано право пропонувати питання для розгляду Верховною Радою або її органами; виступати із законодавчою ініціативою, висловлювати думку щодо кожного питання, яке розглядається на пленарному засіданні, виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів голосування, брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, головуючому на засіданні, порушувати питання про довіру складу органів, утворених парламентом, а також посадовим особам, яких обрано, призначено або затверджено парламентом, передавати для внесення до протоколу і стенографічного бюлетеня текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються парламентом.

Реалізації Верховною Радою свого повноваження щодо здійснення парламентського контролю сприяє надане депутату право порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ, організацій, розташованих на території України, щодо яких є дані про порушення ними чинного законодавства, про проведення депутатських розслідувань з будь-якого питання. Цьому ж сприяє і депутатський запит.

Закон «Про статус народного депутата України» надає право народному депутату обирати і бути обраним до органів Верховної Ради -- комітетів, тимчасових спеціальних і слідчих комісій. Народний депутат, який є членом комітету чи тимчасової комісії, має право вносити пропозиції про розгляд на їх засіданні будь-якого питання, що належить до їх компетенції, брати участь в обговоренні цих питань.

Маючи широке коло прав у Верховній Раді, народний депутат несе відповідальність перед нею, виконує її доручення. Верховна Рада має право заслуховувати повідомлення про його роботу в парламенті і про виконання доручень.

Обов'язки народного депутата у Верховній Раді України: а) дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави; б) додержуватися вимог Конституції, Закону «Про статус народного депутата України» та інших законів, Регламенту Верховної Ради України, присяги народного депутата; в) бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано; г) брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються парламентом та його органами; ґ) виконувати доручення Верховної Ради України, комітету, депутатської фракції (групи), тимчасової комісії, до складу яких його обрано; д) інформувати парламент та його органи про виконання їх доручень.

Закон «Про статус народного депутата України» акцентує увагу на тому, що народні депутати повинні додержуватись вимог трудової дисципліни та норм депутатської етики. Як зазначається у спеціальній літературі, парламентська етика -- це не тільки сукупність правил поведінки депутатів між собою, адже у процесі своєї діяльності парламентарі спілкуються з виборцями, співпрацюють з державним апаратом. Вона охоплює питання поведінки народних обранців не тільки стосовно співробітників своїх апаратів, а й щодо депутатського корпусу взагалі1.

Діяльність депутата у виборчому окрузі складається з таких форм: 1) індивідуальний прийом громадян; 2) зустрічі з виборцями, трудовими колективами; 3) участь у роботі сесій місцевих рад та засіданнях їх органів; 4) відвідування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій; 5) зустрічі з керівниками та іншими посадовими особами органів публічної влади, підприємств, установ, організацій (у межах реалізації права на невідкладний прийом).

Народний депутат у разі порушень законності має право на місці вимагати негайного припинення порушення або звернутися з цією вимогою до відповідних органів і посадових осіб, які зобов'язані негайно вжити заходів для усунення порушення, а за необхідності -- притягнути винних до відповідальності з наступним інформуванням про це народного депутата.

Закон «Про статус народного депутата України» передбачає низку обов'язків парламентарів у виборчому окрузі: 1) підтримувати зв'язок з виборцями, регулярно інформувати їх про роботу Верховної Ради України та її органів, про реалізацію своєї передвиборної програми; 2) вивчати громадську думку, потреби і запити населення, в разі потреби інформувати про них Верховну Раду України; 3) здійснювати регулярний прийом виборців.

На виконання цих обов'язків народний депутат розглядає отримані ним звернення громадян, вживає необхідних заходів для їх вирішення. Депутат не рідше одного разу на рік звітує перед виборцями про свою діяльність, і йому забезпечується належні умови для проведення зустрічей із виборцями[8].

Процедура прийняття та оприлюднення рішень КСУ, забезпечення виконання його рішень і висновків

Актами, які приймаються під час розгляду справ на пленарних засіданнях Конституційного суду України, є рішення та висновки; актами, які виносяться, -- процесуальні ухвали та протокольні ухвали.

Конституційний суд України приймає рішення та дає висновки іменем України. З інших питань, які розглядаються на пленарному засіданні Конституційного суду, виносяться процесуальні та протокольні ухвали.

Рішення приймаються, висновки даються Конституційним судом України поіменним голосуванням шляхом опитування суддів Конституційного суду. рішення у справі приймається, висновок дається Конституційним судом на закритій частині пленарного засідання Конституційного суду за участю суддів Конституційного суду, які брали участь у розгляді справи.

Рішення Конституційного суду приймаються та його висновки даються на пленарному засіданні, якщо за них проголосувало не менше десяти суддів Конституційного суду України.

Конституційний суд приймає рішення у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної ради України, актів президента України, актів Кабінету Міністрів України та правових актів Верховної ради Автономної республіки Крим.

Конституційний суд України дає висновки у справах з питань:

а) офіційного тлумачення Конституції України та законів України;

б) про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної ради України для надання нею згоди на їх обов'язковість для України;

в) щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення президента України з поста в порядку імпічменту.

На закриту частину пленарного засідання вноситься проект рішення, висновку у справі, підготовлений суддею-доповідачем на основі матеріалів справи, досліджених Конституційним судом у процесі її розгляду.

Кожен суддя Конституційного суду, який бере участь у розгляді справи, має право подати власний проект рішення, висновку у справі або перелік питань, які визначають суть рішення, висновку.

На закритій частині пленарного засідання судді Конституційного суду вільно викладають свої думки з питань, що обговорюються, вносять пропозиції, поправки до проекту рішення, висновку у справі. пропозиції та поправки суддів Конституційного суду до проекту рішення, висновку у справі вносяться у письмовій формі, голосування по кожній з них проводиться окремо. суддя Конституційного суду може на будь-якій стадії обговорення проекту рішення, висновку у справі зняти свою пропозицію чи поправку.

Судді Конституційного суду України не мають права утримуватися від голосування.

Рішення та висновки Конституційного суду мотивуються письмово, підписуються окремо суддями Конституційного Суду, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню.

Підписання суддею Конституційного суду рішення, висновку Конституційного суду є обов'язковим. суддя Конституційного суду, який підписав рішення чи висновок Конституційного суду, має право, незалежно від того, голосував він “за” чи “проти” прийняття рішення або дачі висновку, на свою окрему думку у справі, яка викладається у семиденний строк від дня голосування у письмовій формі і додається до відповідного рішення чи висновку.

Рішення і висновки Конституційного суду України підписуються не пізніше семи днів після прийняття рішення, дачі висновку. Вони офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання і публікуються у “Віснику Конституційного суду України” та в інших офіційних виданнях України. рішення і висновки Конституційного суду офіційно оголошуються головуючим на пленарному засіданні Конституційного суду. Це оголошення і є офіційним оприлюдненням рішення, висновку Конституційного суду.

Конституційний суд України після офіційного оприлюднення рішення, висновку може з власної ініціативи або за заявою однієї із сторін конституційного провадження виправити допущені у рішенні, висновку неточності, описки, редакційні або технічні огріхи.

Рішення, висновок Конституційного Суду можуть бути роз'яснені Конституційним судом за клопотанням однієї із сторін конституційного провадження.

Конституційний Суд України може відкрити нове провадження у справі при виявленні нових обставин по справі, які не були предметом його розгляду, але які існували на час розгляду і прийняття рішення або дачі висновку в справі.

Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання. З метою забезпечення обов'язковості виконання рішень і висновків Конституційного суду законом передбачено здійснення низки юридичних дій. Так, копії рішень і висновків Конституційного суду України надсилаються наступного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб'єкту права на конституційне подання чи конституційне звернення, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт, який був предметом розгляду в Конституційному суді України. Конституційний суд має право зажадати від зазначених органів письмового підтвердження виконання свого рішення, додержання свого висновку.

У разі необхідності Конституційний суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного суду України тягнуть за собою відповідальність згідно із законом[1].

Размещено на Allbest.ru