Правові засади розвитку інформаційного суспільства в Україні

1. Подано алгоритм формування інформаціологічної парадигми, складові якої такі: наукова еліта, що творить інформаціологічну парадигму: інформаціологія, інформаційне право, інформаційна безпека; освітянська еліта -- транслятор інформаціологічних знань: навчальні дисципліни з інформаціологічної тематики, що мають бути закріплені для викладання як обов'язкові в усіх ВНЗ гуманітарного профілю; управлінська еліта -- після отриманих знань на другому рівні, на підставі верифікації парадигм, розроблених на першому рівні, впроваджує їх у практичну інформаційну діяльність. Результатом проведених досліджень також стала аргументація позиції щодо детермінації періодизації парадигм інформаційного суспільства трансформацією знань.

2. Домінування політологічних досліджень призводить до вихолощування правової складової, знецінення інформаційного права, хоча, завдяки їй, інформаційне суспільство набуває власної системності, що його надає право як найбільш ефективний регулятор суспільних відносин. Віртуалізація глобального інформаційного простору фактично створює умови для заміщення інформаційного права, створеного в реальних умовах у контексті реалізації державної інформаційної політики, на норми поведінки в Інтернеті, які здебільшого ґрунтуються на новій кіберкультурі і по суті є соціально-інформаційними, деонтологічними, але не правовими. Аргументовано потребу вироблення не лише основ державної інформаційної політики, а й формування системи правового регулювання інформаційних відносин у сфері розвитку інформаційного суспільства.

3. Сформульовано поняття інформаційного суспільства та виділено основні його ознаки. У вузькому розумінні: інформаційне суспільство -- суспільство, де виробництво, споживання та розповсюдження інформації засновані на використанні інформаційного ресурсу як чинника підвищення ефективності суспільного виробництва. У широкому розумінні інформаційне суспільство -- складова громадянського суспільства, що функціонує в межах єдиного інформаційно-комунікаційного простору, в якому: домінують нові технологічні уклади, котрі базуються на масовому використанні перспективних інформаційних технологій, засобів комп'ютерної техніки і телекомунікацій; створено якісно новий розвинений ринок знань та інформації як визначальних чинників виробництва, що характеризується сформованістю умов для трансформації інформаційних ресурсів суспільства у реальні ресурси соціально-економічного розвитку, а також фактичного задоволення потреб суспільства в інформаційних продуктах і послугах; кардинально зростає роль інформаційно-комунікаційної інфраструктури; умовою успішного становлення особистості стає інформаційна грамотність, підвищується рівень освіти, науково-технічного та інформаційного розвитку за рахунок кардинального розширення можливостей систем інформаційного обміну та їхнього взаємопроникнення, підвищення ролі кваліфікації, професіоналізму, здібностей до творчого опрацювання інформації як найважливіших характеристик послуг праці; створено систему державних гарантій, передусім правових і безпекових, реалізації інформаційних прав і свобод людини, зокрема прав на безпечне вільне отримання, розповсюдження та використання інформації.

4. Під інформаційними інтересами пропонується розуміти: результат усвідомлення цінності інформаційних потреб, усвідомлений вибір інформаційних цінностей, які зумовлені ідеалом розвитку держави з високорозвиненим у ньому інформаційним суспільством, метою та ідеєю прогресивного розвитку інформаційного суспільства та забезпечують умови й засоби їхнього безпечного задоволення та стабільної реалізації в межах даного суспільства за умов збереження провідної ролі держави в цих процесах. Обґрунтовано позиції щодо необхідності формування нового класу суспільства -- інформаційної інтелігенції, яка має стати продуцентом інформаційної ідеології. Виділено основні її завдання. Резюмується, що майбутнє процвітання держави безпосередньо пов'язане з керованістю нею процесами розвитку інформаційного суспільства всередині країни. Визначено, що формування в Україні інформаційного суспільства має на меті сприяти трансформації нашої держави до інформаційної, удосконалити державне управління з метою дальшого розвитку національної держави й реалізації людиноцентристської ідеології, підвищення рівня реалізації інформаційних прав і свобод людини та громадянина, а не заміни державного апарату та механізму національного правового регулювання, дискредитування їх, пропонуючи натомість «ефективні» наднаціональні структури управління та масовані пакети імплементаційного законодавства, яке на враховує національних інтересів та потреб української спільноти й розвитку інформаційного простору.

5. Аргументовано, що формування надійних механізмів і встановлення контролю за розвитком інформаційного суспільства -- безальтернативний шлях збереження інституту держави та взагалі інституціональної складової і гарантування захисту законних інтересів, прав і свобод людини і громадянина. Здійснено класифікацію підходів до поняття загроз інформаційному суспільству, надано класифікацію загроз інформаційному суспільству та визначено джерела їхнього формування.

6. Охарактеризовано стан правового регулювання розвитку інформаційного суспільства в Україні. Фактичний підхід, презентований текстуально в законодавчих актах щодо формального опису загроз, є некоректним, оскільки поняття, що описують інформаційне суспільство, мають досліджуватися у взаємному зв'язку, має бути врахований їхній вплив один на одне, а також досліджено системний вплив унаслідок їхньої операціоналізації. Здійснений нами аналіз дав змогу дійти висновку: значний масив логічних і методологічних помилок унеможливлює ефективність правового регулювання розвитку інформаційного суспільства, а також перешкоджає досягненню окреслених у даному законі кінцевих цілей.

7. Аналіз досвіду таких країн, як: Фінляндія, Австралія, Франція, Велика Британія, Сінгапур, Південна Корея, США дав змогу запропонувати такі перспективні напрями розвитку інформаційного суспільства в Україні: розроблення прогнозних та індикативних моделей РІС в Україні з урахуванням багатоманітності та багатоальтернативності шляхів розвитку, спираючись на теорію динамічних систем, системний аналіз і синергетику; організація міжвідомчої цифрової взаємодії у сфері розвитку інформаційного суспільства для реалізації принципу «єдиного вікна»; модернізація державних послуг: активна пропаганда політики підготовки посадових осіб у сфері інформаційно-комунікаційних технологій для оптимальної організації роботи та модернізації методів; урахування знань із інформаційно-комунікаційних технологій під час прийняття на державну службу; відповідна модернізація вітчизняних мереж; перманентний моніторинг потреб користувачів шляхом створення в усій країні консалтингових центрів, побудованих за принципом он-лайн форумів, адаптація і спрощення адміністративних послуг і в контексті дальшого впровадження концепції е-урядування; впровадження інтегрованої системи «Електронний Уряд», а також реалізація набутого досвіду під час впровадження пілотних проектів у сфері е-урядування, зокрема таких, як: «Електронне міністерство», «Електронний регіон», «Електронне місто», «Електронне село»; заохочення формування мережного етикету, формування Кодексу та деонтологічних засад розвитку інформаційного суспільства; кардинальний якісний розвиток правового регулювання розвитку інформаційного суспільства; раціоналізація державного фінансування у сфері розвитку інформаційного суспільства; інноваційний розвиток інформаційно-комунікаційних технологій і впровадження мультиплікаційних проектів електронної адміністрації.

8. Виділено два основні підходи до формування напрямів державної інформаційної політики щодо розвитку інформаційного суспільства: 1) консервативний -- згідно з яким розвиток інформаційного суспільства відбувається за існуючими моделями розвитку, що його вже пройшли західні суспільства; 2) революційний -- Україна має віднайти власну модель розвитку інформаційного суспільства, ґрунтуючись на власних національних інформаційних інтересах, зберігаючи власні традиції розвитку інформаціологічної науки, культурної та національної ідентичності. Ми відстоюємо саме другу позицію, оскільки етнонаціональна ідентичність як атрибут української історичної держави за умов її активізації, а не постійного гноблення та інформаційного пригнічення, має трансформуватися на життєдайне джерело формування громадянської політичної ідентичності «європейця». Здійснено критичний аналіз Стратегії розвитку інформаційного суспільства, а також запропоновано правову модель розвитку інформаційного суспільства, складовими елементами якої є: Стратегія розвитку інформаційного суспільства; Стратегія кібербезпеки інформаційного суспільства, Стратегія е-урядування, Стратегія розвитку телекомунікацій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кір'ян В. О. Парадигмальна трансформація концепцій інформаційного суспільства / В. Кір'ян // Підприємництво, господарство і право. -- 2013. -- № 5. -- С. 102--104.

2. Кір'ян В. О. Правові аспекти концепції інформаційного суспільства / В. Кір'ян // Європейські перспективи. -- 2013. -- № 6. -- С. 160--164.

3. Кір'ян В. О. Інформаціологічний зміст ідеології безпеки / В. Кір'ян // Правова інформатика. -- 2012. -- № 33 (1). -- С. 39--43.

4. Кір'ян В. О. Правові аспекти концепції інформаційного суспільства / В. Кір'ян // Європейські перспективи. -- 2013. -- № 7. -- С. 181--185.

5. Кір'ян В. О. Категорія «інтерес» -- основа рефлексії інформаційного суспільства / В. О. Кір'ян // Підприємництво, господарство і право. -- 2013. -- № 7. -- С. 102--104.

6. Кір'ян В. О. Європа і всесвітнє інформаційне суспільство / В. Кір'ян // Імперативи розвитку цивілізації. -- 2013. -- № 1. -- С. 75--77.

7. Кір'ян В. О. Завдання інформатизації в контексті розвитку інформаційного суспільства в Україні / В. Кір'ян, М. Дімчогло // Матер. міжнар. наук.-практ. конф. «Інформаційні стратегії в глобальному управлінні» (м. Київ, 29 жовтня 2011 р.). -- К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2012. -- С. 35--37.

8. Кір'ян В. О. Структура права на інформацію / В. О. Кір'ян, О. В. Чуприна // Матер. міжнар. наук.-практ. конф. «Інформаційні технології боротьби з тероризмом» (м. Київ, 15 липня 2012 р.). -- К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2012. -- С. 24--27.

9. Кір'ян В. О. Засади моральної парадигми інформаційного суспільства / В. О. Кір'ян // Матер. міжнар. наук.-практ. конф. «Правові проблеми сучасності» (м. Запоріжжя, 26 лютого 2013 р.). -- К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2013. -- С. 39--41.

Размещено на Allbest.ru