Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОБ'ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО Ч. 1 СТ. 204 КК УКРАЇНИ

Анотація

Гмирін А.А. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України

У статті проведено аналіз об'єктивної сторони злочину незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів. Проаналізовані точки зору стосовно існуючих форм прояву цього злочину піддано критичному аналізу та зроблено висновки на підставі цього дослідження. Автор стверджує, що неможлива кваліфікація цього злочину за відсутності незаконного виготовлення підакцизних товарів.

Ключові слова: незаконність, придбання, збут, транспортування, зберігання, незаконно виготовлені підакцизні товари, об'єктивна сторона злочину, мета збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів.

Аннотация

Гмирин А.А. Объективная сторона преступления, предусмотренного ч. 1 ст. 204 УК Украины

В статье проведен анализ объективной стороны преступления незаконное изготовление, хранение, сбыт или транспортировка с целью сбыта подакцизных товаров. Проанализированы точки зрения относительно существующих форм проявления этого преступления и сделаны выводы на основании этого исследования. Автор утверждает, что невозможна квалификация этого преступления при отсутствии незаконного изготовления подакцизных товаров.

Ключевые слова: незаконность, приобретение, сбыт, транспортировка, хранение, незаконно изготовленные подакцизные товары, объективная сторона преступления, цель сбыта незаконно изготовленных подакцизных товаров.

Annotation

The article analyzes the actus reus of illegal manufacture, storage, sale or transportation for selling purposes of excisable goods. Analyzed perspective on existing forms of this crime, subjected to critical analysis and conclusions based on this study. The author argues that this crime cannot be qualified without the illicit manufacture of excisable goods.

Keywords: Illegality; Purchase; Sale; Transportation; Storage; Illegally manufactured excise goods actus reus; The purpose of selling illegally manufactured excisable goods.

Постановка проблеми. Питання, що стосуються об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 204 КК України, мають велике значення для теорії кримінального права та кваліфікації цього злочину.

Аналіз останніх досліджень і публікацій Проблемами об'єктивної сторони цього злочину займалися такі вчені, як: П.П. Андрушко, М.М. Мінаєв, С.М. Сулейманов, А.В. Галахова, М.А. Гельфер, В.О. Навроцький, Н.О. Гуторова, В.Я. Тацій, Л.І. Блінова, О.О. Дудоров та інші. Проте до цього часу ці питання не знайшли свого належного вирішення.

Мета статті полягає в дослідженні об'єктивної сторони злочину незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ч.1 ст. 204 КК України).

Основні результати дослідження. Потрібно зазначити, що є загальноприйнятим положенням стосовно того, що об'єктивна сторона злочину являє собою сукупність встановлених законом про кримінальну відповідальність ознак, які характеризують зовнішній прояв злочинного посягання [1, с. 133]. Зовнішні риси (ознаки) злочинного діяння знаходять своє відображення частково в законі. З усіх структурних частин складу злочину найбільше інформації, необхідної для кваліфікації діяння як злочину, містить об'єктивна сторона. Чіткий опис ознак об'єктивної сторони досліджуваного злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, є важливою передумовою дотримання законності в правозастосовній діяльності правоохоронних органів, оскільки притягнення особи до кримінальної відповідальності завжди пов'язане з встановленням у її поведінці конкретного суспільно небезпечного діяння, про яке йдеться в законі (ч.1 ст. 204 КК України).

Як показує вивчення вітчизняної та зарубіжної літератури з кримінального права, проблемі об'єктивної сторони злочину як загальнотеоретичній і практичній проблемі присвячена значна кількість праць [2, с. 81; 3, с. 106-141; 4, с. 5; 5, с. 128-143; 6, с. 189-211; 7, с. 3-268; 8, с. 3-343; 9, с. 313-343; 10, с. 357-383; 11, с. 1-343; 12, с. 131-138; 13, с. 69-83; 14, с. 265-372; 15, с. 12-563]. Це певною мірою полегшує нам завдання, оскільки загальнотеоретичні питання, що стосуються зовнішньої сторони злочинного діяння, є достатньо розробленими, тому одразу варто перейти до проблеми нашого дослідження. Вважаємо лише за необхідне уточнити складові стосовно загального вчення об'єктивної сторони складу злочину, дотримуючись у цьому питанні поглядів В.К. Матвійчука. До об'єктивної сторони складу злочину слід віднести такі ознаки, як діяння (дія та бездіяльність), обстановка вчинення злочину, спосіб вчинення злочину, місце, час, знаряддя, засоби вчинення злочину та джерело злочинного діяння [16, с. 213-214].

Ознаки об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, відтворено в загальних рисах у Законі. Проте слід погодитися з М.М. Мінаєвим, що кваліфікація злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, значно ускладнена через недостатньо чіткий опис ознак його об'єктивної сторони у законі, через що досить складно однозначно визначити, що саме мав на увазі законодавець [17, с. 81]. Це викликано тим, що питання, які стосуються зовнішньої сторони цього злочину, надто складні, мають багатоаспектний характер та істотні дискусійні в юридичному плані моменти, які так чи інакше впливають на практику застосування норм, передбачених ч.1 ст. 204 КК України, та законотворчу діяльність і теорію кримінального права.

Для позначення обов'язкових ознак об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, у своїх працях автори не завжди використовують обґрунтовані поняття, що можна пояснити такими причинами: 1) це намагання при аналізі та науковому їх обґрунтуванні механічного перенесення заборон з інших законодавчих актів у площину кримінального закону; 2) це неоднозначне сприйняття означених у законі ознак об'єктивної сторони як у теорії, так і на практиці; 3) це уникнення аналізу ознак об'єктивної сторони цього злочину, а натомість тяжіння до перерахування приписів диспозиції ч.1 ст. 204 КК України; 4) це відсутність у працях, які стосуються цієї теми, роз'яснення термінології на належному рівні.

Отже, завдання нашого дослідження в межах, визначених ч.1 ст. 204 КК України, полягає в тому, щоб якнайповніше: а) врахувати позитивні моменти, що стосуються розкриття ознак об'єктивної сторони цього злочину, послідовно їх самостійно визначити й обґрунтувати; б) з'ясувати термін, що використовує законодавець у ч.1 ст. 204 КК України; в) здійснити кваліфікацію цього злочину за ознаками об'єктивної сторони цього діяння ( в межах ч.1 ст. 204 КК України). Визначені нами завдання і напрямки та позитивні положення допоможуть правильно назвати обов'язкові ознаки об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України.

В юридичній літературі існує значна кількість часом суперечливих поглядів на поняття об'єктивної сторони злочину незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (за ч.1 ст. 204 КК України). Так, В.М. Киричко, О.І. Перепелиця, В.Я. Тацій зазначають, що об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, може виражатися в придбанні, зберіганні, транспортуванні для збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів, а отже, в самому їх збуті (злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однією з указаних у ч.1 ст. 204 КК України дій) [18, с. 213]. У подальшому В.Я. Тацій, В.М. Киричко та О.І. Перепелиця дещо уточнили свою позицію, стверджуючи, що об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, характеризують альтернативні незаконні дії: а) придбання незаконно виготовлених підакцизних товарів; б) зберігання таких товарів; в) транспортування таких товарів; г) збут таких товарів (злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з дій) [19, с. 271]. Такої ж думки стосовно об'єктивної сторони дотримується О.О. Дудоров [20, с. 294]; П.П. Андрушко стверджує, що об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, дістає вияв у вчиненні одного з чотирьох альтернативно названих у них діянь щодо незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів чи інших підакцизних товарів: їх 1) придбання або 2) зберігання чи 3) транспортування з метою збуту, а також їх 4) збут ( з моменту закінчення будь-якої із зазначених дій злочин вважається закінченим) [21, с. 419]. Автори Науково-практичного коментаря за ред. М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка наполягають на тому, що об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, являє собою: незаконне придбання з метою збуту; зберігання з цією ж метою; збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів [22, с. 280]; В.М. Слєпец впевнений, що об'єктивна сторона цього злочину полягає в незаконному придбанні, зберіганні, транспортуванні або виготовленні з метою збуту, а також у збуті підакцизних товарів [23, с. 392]; О.П. Мамотенко заявляє, що при з'ясуванні об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, виявляється, що законодавцем застосовано не досить удалий прийом закріплення відповідної кримінально-правої норми в тексті закону: назва статті містить перелік способів учинення злочинного діяння, який повторюється і в тексті статті, замість того, щоб у назві закріпити діяння, а в самій статті визначити способи його вчинення [24, с. 149-150]; М.М. Мінаєв, характеризуючи об'єктивну сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, зазначає, що вона утворює незаконно вчинені: 1) придбання незаконно виготовлених підакцизних товарів; 2) зберігання незаконно виготовлених підакцизних товарів; 3) транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів; 4) збут незаконно виготовлених підакцизних товарів [27, с. 83]; С.М. Сулейманов, характеризуючи об'єктивну сторону ст. 171-1 ККРФ, називає вичерпний перелік стадій обігу, виражених у чотирьох ознаках альтернативних діянь: виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, збут [25, с. 117].

Аналіз існуючих точок зору на поняття об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, свідчить, що такі дослідники, як В.М. Киричко, О.І. Перепелиця, В.Я. Тацій, О.О. Дудоров, В.М. Слепцов, М.М. Мінаєв, а також автори Науково-практичного коментаря за ред. М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка дають визначення зовнішнього прояву цього злочину (за ч.1 цієї статті ) загальними фразами, переписуючи диспозицію ч.1 ст. 204 КК України, а не з використанням складових (ознак) його об'єктивної сторони. Такий підхід не додає позитиву для правозастосовних органів. Спробу визначити ознаки об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, зробили П.П. Андрушко, О.П. Мамотенко, С.М. Сулейманов, проте й вони допустилися певних неточностей, а також помилок. Так, П.П. Андрушко у своєму визначенні об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, зазначає, що «така дістає вияв у вчиненні одного із чотирьох альтернативно названих у них діянь...» [21, с. 419]. Проте загальноприйнятим у теорії кримінального права є те, що поняття «діяння» складає як дію, так і бездіяльність, хоча в подальшому дослідник, визначаючи момент закінчення цього злочину, пов'язує із вчиненням будь-якої із зазначених дій. Таку ж помилку допускає й С.М. Сулейманов [25, с. 117]. Натомість О.П. Мамотенко перераховані дії в диспозиції ч.1 ст.204 КК України називає способами вчинення цього злочину [24, с. 149-150] (не враховуючи те, що спосіб вчинення злочину - це прийоми і методи, які застосовує винна особа при вчиненні того чи іншого злочину). Отже, і ці автори відійшли від правильного й повного формулювання поняття об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, та детального з'ясування ознак зовнішнього прояву цього злочину.

Продовжуючи наше дослідження, звернемося до дискусійних проблем, які певною мірою відносяться до об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України. Насамперед до таких слід віднести: 1) співрозмірність назви ст. 204 КК України і диспозиції ч.1 цієї статті, а також значну їх ускладненість через недостатньо чіткий опис ознак у законі; 2) дискусійність проблеми, що стосується того, по-перше, які саме дії визнані законодавцем альтернативними ознаками об'єктивної сторони; по-друге - розуміння законодавчої термінології (ч.1 ст. 204 КК України); по-третє - розуміння обов'язкових ознак об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України.

Розглянемо зазначені дискусійні питання. Так, П.П. Андрушко стверджує, що у ч.1 ст. 204 КК України мова йде про незаконне придбання та інші незаконні дії, предметом злочину яких є лише незаконно виготовлені підакцизні товари (він характеризує діяння, що становлять об'єктивну сторону злочину, передбаченого цією частиною статті саме як незаконне придбання незаконно виготовлених підакцизних товарів тощо) [21, с. 488]; Л.Б. Ільковець називає предметом цього злочину незаконно виготовлені підакцизні товари [22, с. 280]; О.О. Дудоров упевнений, що ч.1 ст. 204 КК України передбачає відповідальність за будь-яке придбання, зберігання, збут чи транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів [20, с. 294]; Н.О. Гуторова впевнена, що придбання незаконно виготовлених підакцизних товарів - це будь-яка форма оплатної чи безоплатної передачі винному у володіння, користування або розпорядження (купівля, обмін, дарування, передача у борг, для реалізації, в якості оплати боргу та ін.) [26, с. 51]; М.М. Мінаєв стверджує, що слово «незаконно» безпосередньо відноситься у даному випадку лише до слова «придбання», а до інших слів, якими позначені окремі діяння, слово «незаконне» відноситься опосередковано, зважаючи лише на назву статті та загальний контекст диспозиції ( якщо розглядати останню як складне речення, де слова «зберігання», «збут» і «транспортування» відіграють роль однорідних підметів у реченні, тлумачення його з позиції граматики та синтаксису української мови не дає підстав однозначно вважати, що прикметник «незаконне» однаково відноситься до всіх цих слів» [17, с. 82; 27, с. 57].

Аналіз перерахованих вище точок зору, зокрема, П.П. Андрушка, Л.Б. Ільковець, О.О. Дудорова, Н.О. Гуторової, М.М. Мінаєва, не містить суперечностей. Адже кожен з цих фахівців не заперечує, а підтверджує, що дії, передбачені в ч.1 ст. 204 КК України, стосуються незаконно виготовлених підакцизних товарів. У даному випадку більш важлива інша проблема, оскільки законодавець у назві статті термін «незаконне» відносить лише до такої дії, як виготовлення, а до інших дій відносить підакцизні товари, однак незаконно виготовлені товари не стають підакцизними товарами (вони не можуть бути легалізованими, адже виготовлені незаконно), а є лише аналогами підакцизних товарів. Це свідчить про невідповідність назви злочину і диспозиції статті. Проте не можна погодитися з наполяганням М.М. Мінаєва, що в ч.1 ст. 204 КК України слово «незаконне» безпосередньо відноситься тут лише до слова «придбання», а до інших слів, якими позначені окремі діяння ( а на наше переконання, якими позначені окремі дії), слово «незаконне» відноситься опосередковано, зважаючи лише на назву статті та загальний контекст диспозиції [17, с. 82]. Це судження суперечить описанню диспозиції ч.1 ст. 204 КК України. Крім того, коли існує колізія між назвою статті і її диспозицією, особа, яка застосовує закон, має керуватися диспозицією статті і її правовими приписами. Однак важливо, на наш погляд, погодитися з думкою М.М. Мінаєва, що законодавець зайняв формальний підхід до визначення ознак цього злочину, але такого підходу явно недостатньо, оскільки має ще бути усвідомлення особою фактичного характеру свого діяння [17, с. 83]. На такий підхід переконливо вказувала Н.М. Ярмаш: «...для визнання поведінки особи діянням у плані об'єктивної сторони достатньо засвідчити, що в її свідомості отримав відображення фактичний сенс того, що вчиняється» [28, с. 36].

Перед тим, як проаналізувати зовнішні ознаки прояву злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, необхідно звернутися до розуміння термінології, яка використана законодавцем у диспозиції цієї частини статті, що сприятиме сприяти розумінню суті об'єктивної сторони цього злочину. У цьому сенсі «батько» кібернетики Н. Вінер писав, що «теорія і практика права спричиняють дві групи проблем: групу проблем, яка стосується загального призначення права, розуміння справедливості в праві, і групу проблем, що стосуються технічних прийомів, при допомозі яких ці поняття стануть ефективними» [29, с. 29]. Ці положення безпосередньо стосуються принципу визначеності та єдності термінології у злочині незаконне придбання, зберігання, збут або транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, та можливості здійснення ефективної кримінально-правової охорони відповідних суспільних відносин лише за допомогою належно визначених у законі термінів (які можуть сприяти розумінню ознак об'єктивної сторони цього злочину). Насамперед звернемося до такого терміна, як «незаконне», що використовується в законі [29]. Цей термін означає «...-а, -е. Який забороняється законом, порушує закон. // Який суперечить законові, йде врозріз із ним...» [30, с. 760]. Натомість, в існуючих публікаціях незаконність зазначених у ч.1 ст. 204 КК України дій вирішальним чином обумовлена незаконністю самого виготовлення підакцизних товарів, яке не включене до об'єктивної сторони цього злочину [18, с. 204].

Це, як правильно, на наш погляд, стверджують В.Я. Тацій, В.М. Киричко, О.І. Перепелиця, означає, що можливі дві різні ситуації: 1) особа може сама умисно незаконно виготовити підакцизний товар, а потім його зберігати, транспортувати чи збувати; 2) якщо особа сама не виготовляла, а лише придбала, зберігала, транспортувала чи здобувала предмети злочину, усвідомлюючи незаконність їх виготовлення, то цього достатньо для визнання таких дій незаконними [18, с. 271]. Слід також погодитися з думкою, висловленою в публікаціях, що всі зазначені у ч.1 ст. 204 КК України дії вчиняються з підакцизними товарами, які були виготовлені незаконно, але їх потрібно відрізняти від незаконних дій, вчинюваних із законно виготовленими підакцизними товарами (не підпадають і не можуть кваліфікуватися за ст. 204 КК України дії, які проявляються у порушенні встановленого законом порядку придбання, зберігання, транспортування та збуту законно виготовлених підакцизних товарів, зокрема, це може бути, коли особа зберігає законно виготовлені підакцизні товари у неналежних місцях, або їх реалізації у заборонених місцях чи особам, яким ця реалізація заборонена тощо) [18, с. 271-272].

Наступним терміном, який використовує законодавець, є «придбання», що означає «-я, с.1 Дія за знач. придбати, придбавати. 2. Те, що хто-небудь придбав (у 1 знач.); майно, власність.» [30, с. 1114]. У той же час у законі є термін «збут», який означає «-у, ч., ек. Продаж готової продукції або сировини. Знаходити збут - знаходити попит, купуватися (про товар та ін.)...» [30, с. 443]. Натомість термін «збувати» означає «.1. Перехідне. Продавати що-небудь...» [30, с. 443]. Економічна енциклопедія під збутом визначає «.комплекс після- виробничних операцій, які здійснюють юридичні та фізичні особи з моменту виготовлення продукції до її продажу покупцеві. Складова частина збуту - продаж товару формою безпосереднього й опосередкованого збуту - реалізації товару...» [31, с. 593-594]. Термін «зберігання» тлумачиться як «-я, с. Дія за знач. зберігати.» [30, с. 440]. Натомість, слово «зберігати» означає «.1. Оберігати, тримати цілим, не давати пропасти, зникнути. 2. Тримати що- небудь у певних умовах.» [30, с. 440]. Термін «транспортування» має пояснення: «. Дія за знач. транспортувати. 2. Виробничий процес, який включає накопичення, вантаження, вивантаження, перевезення, а також зберігання вантажів на транспортних складах.» [30, с. 1469]. У той же час «транспортувати» означає «.Перевозити кого-, що-небудь з одного місця в інше, доставляти, переміщати вантажі тощо з місця на місце або на місце призначення.» [30, с. 1469].

Визначеність термінології, яка використовується в диспозиції ч.1 ст. 204 КК України, надає можливість перейти безпосередньо до аналізу таких ознак об'єктивної сторони цього злочину, як дії. Проте перед цим зупинимося на загальних питаннях форм (видів) суспільно небезпечної поведінки, якими є дія і бездіяльність та з'ясуємо, в чому полягає різниця між ними. Зрозуміло, що дія - це активна, вольова протиправна поведінка людини, а бездіяльність - це пасивна, вольова протиправна поведінка людини. Однак для такої поведінки цього недостатньо. Звичайно, що дія як активна поведінка завжди представляє собою певні тілорухи. Разом з тим, не всі тілорухи визнаються пошукова- ними діями: по-перше, оскільки мова йде про ознаки об'єктивної сторони злочину, дія - ті тілорухи, які відбуваються в ситуації, коли особа повинна поводити себе пасивно; по-друге, оскільки йдеться про форму суспільно небезпечної поведінки, дія - ті тілорухи, які спрямовані на завдання суспільним відносинам істотної шкоди. Стосовно бездіяльності, то, по-перше, оскільки мова йде про форму суспільно небезпечної поведінки, бездіяльність - це те, що проявляється в утриманні від необхідних для запобігання шкоді тілорухів; по-друге, оскільки мова йде про ознаку об'єктивної сторони злочину, бездіяльність - відсутність тих тілорухів, які відбуваються в ситуації, коли особа повинна поводити себе активно.

Як уже зазначалося вище, в диспозиції статті визначені чотири альтернативні дії (які становлять обов'язкову ознаку об'єктивної сторони) злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України. Розглянемо першу з них -незаконне придбання з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів. В існуючих публікаціях цю першу дію розуміють по-різному: В.Я. Тацій, В.М. Киричко, О.І. Перепелиця стверджують, що вона проявляється в одержанні незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів будь-яким способом (купівля, одержання в обмін на інші товари, у рахунок сплати боргу тощо) [9, с. 271]; О.О. Дудоров впевнений, що придбання підакцизних товарів означає, що особа у будь-якій спосіб (купівля, обмін, прийняття в рахунок сплати боргу або оплати за надання послуг чи виконану роботу тощо) дістає фактичну можливість володіти, користуватись і розпоряджатись відповідними предметами [32, с. 594]; П.П. Андрушко заявляє, що незаконне придбання незаконно виготовлених підакцизних товарів - це набуття будь-яким способом права власності на них (купівля, отримання як дарунку чи компенсації боргу тощо) з порушенням вимог законодавства, що регулює порядок здійснення господарської діяльності з реалізації алкогольних напоїв, тютюнових виробів та інших підакцизних товарів, тобто вчинення таких дій особою, яка не має ліцензії на оптову чи роздрібну торгівлю підакцизними товарами, не для особистого некомерційного використання, а з метою збуту таких товарів [21, с. 420]; Л.Б. Ільковець зазначає, що під незаконним придбанням підакцизних товарів слід розуміти заволодіння будь-яким способом цими товарами в порушення встановленого законами України та іншими нормативними документами порядку купівлі-продажу цих товарів (воно може виражатися у купівлі підакцизних товарів «з рук», у купівлі або прийнятті в дар завідомо для особи, яка придбає підакцизні товари, фальсифікованих товарів, при цьому для кваліфікації за ч.1 ст. 204 КК України таких дій необхідна наявність мети збуту) [22, с. 2280]; М.М. Мінаєв наполягає на тому, що потрібно вирішувати питання про незаконність придбання незаконно виготовлених підакцизних товарів на основі вивчення регулятивного законодавства і такий підхід, на наш погляд, є переконливим [17, с. 91-92]. Протеслід зазначити, що регулятивне законодавство на сьогодні отримало істотні зміни, які мають бути враховані в цьому дослідженні.

Аналіз існуючих точок зору на таку форму прояву цього злочину, а саме: дію (незаконне придбання незаконно виготовлених підакцизних товарів), свідчить, що автори лише доповнюють у цьому питанні один одного. Проте нам більше імпонує своєю предметністю підхід до з'ясування зазначених дій у першій формі прояву цього злочину, запропонований М.М. Мінаєвим, яким ми і скористаємося.

Відповідно до ЗУ №481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції цього Закону від 28.12.2014), придбання цих підакцизних товарів з метою збуту може здійснюватися у формі імпорту чи оптової торгівлі за наявності ліцензії лише державними підприємствами (організаціями), спеціально уповноваженими на це КМУ, крім оптової торгівлі спиртом етиловим на медичні та ветеринарні цілі, яка може здійснюватись за наявності ліцензії закладами охорони здоров'я та суб'єктами господарювання або організаціями зооветеринарного постачання незалежно від форм власності (ст. 14) [33]. Імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошо- вій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами (ст. 1 Розділу 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1995 № 959-ХІІІ (в редакції від 24 грудня 2015 року № 905-ІІІ) [34]. Поняття «оптова торгівля» товарами, що названі вище, у Законі визначається як діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання (абз. 11 ст.1 Закону) [33].

Враховуючи те, що ЗУ № 481/95 (редакції Закону від 28.12.2014) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі зазначеними в ньому підакцизними товарами, а також значно обмеженим виробництвом, обігом з боку держави цими товарами, то визначитися стосовно незаконності придбання цих товарів не складає труднощів. Крім того, цей же Закон визначає таке поняття, як «незаконний обіг підакцизних товарів», - це обіг, який відбувається з порушенням вимог законодавства, що регулює ці питання [33].

Отже, будь-яка діяльність з придбання спиртів є незаконною в таких випадках: 1) якщо вона здійснюється особами, незареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності, оскільки така діяльність має здійснюватися державними підприємствами, організаціями; 2) придбання спирту, етилового і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, здійснене у вигляді імпорту чи оптової торгівлі ними підприємством недержавної форми власності, оскільки така діяльність має здійснюватися державними підприємствами, організаціями або державними підприємством (організацією) без ліцензії та (або) отримання повноважень на це зі сторони КМУ у порядку, затвердженому постановою КМУ 29 листопада 2000 року № 1753 (із змінами, внесеними згідно з постановами КМ № 230 від 02.03.2010 та № 850 від 10.08.2011) [33; 34]; 3) придбання спирту етилового, здійснене у вигляді імпорту чи оптової торгівлі особою, яка не належить до закладів охорони здоров'я або підприємств зооветеринарного постачання, внесених КМУ у встановленому порядку до відповідного реєстру зазначених закладів охорони здоров'я та суб'єктів господарювання зооветеринарного постачання [33; 35]; 4) придбання у формі імпорту спирту коньячного особою, за відсутності відповідних ліцензій суб'єктами господарювання, які не внесені КМУ до реєстру спеціалізованих коньячних підприємств, забезпечених дубовою тарою або нержавіючими чи емальованими ємкостями з дубовою клепкою для витримки спирту коньячного і плодового, кваліфікованими фахівцями та власними виробничими потужностями з виробництва спирту коньячного і плодового (абз. 4 ст. 14 Закону) [33]; 5) придбання спирту-сирцю виноградного і спирту-сирцю плодового суб'єктами господарювання, що не мають відповідних ліцензій на виробництво спирту етилового ректифікованого виноградною або спирту етилового ректифікованого плодовою (абз. 5 ст. 14 Закону) [33]; 6) придбання спирту етилового, плодового, коньячного, спиртів етилового ректифікованого виноградного та етилового ректифікованого плодового через мережу (абз. 12 ст. 14 Закону) [33]; 7) придбання спирту етилового без подання передбачених Порядком визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом від 29.08.2002 № 1266 (зі змінами і доповненнями 18 червня 2014 року № 194) документів (копії ліцензії, довідки до Державної регіональної служби за своїм місцезнаходженням суб'єкта господарювання про обсяги і мету використання, наряду на відпуск спирту етилового, довіреність покупця, платіжного документа про внесення плати за спирти, платіжний документ про сплату акцизного податку або взятий на облік в Державну фіскальну службу податковий вексель на суму податку тощо) [36]; 8) придбання спирту етилового для переробки, а фактично передачу його на інші підакцизні товари без наміру його легального використання та сплати акцизного податку (наприклад, ухилення від подання набувачем придбаного спирту етилового до фіскального органу за місцем своєї реєстрації податкового векселя, що підтверджує його зобов'язання сплатити своєчасно суму акцизного податку) [36]. Обов'язковість видачі податкового векселя у таких випадках передбачена у Порядку проведення розрахунку суми зменшення акцизного податку. Вексель видається суб'єктами господарювання у разі отримання спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію (вексель затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1260 від 27 грудня 2010 року) [37]. Сам факт збуту незаконно виготовленого спирту етилового, який був придбаний для переробки в іншу підакцизну продукцію, утворює сукупність злочинів, передбачених ч.1 ст. 204 КК України та відповідною частиною ст. 212 КК України (залежно від розміру грошових коштів).

Незаконне придбання незаконно виготовлених алкогольних напоїв і тютюнових виробів може мати місце в таких випадках: 1) без наявності ліцензії на право оптової торгівлі, імпорту алкогольних напоїв, отриманої в порядку, визначеному чинним законодавством [33; 38]; 2) при наявності недійсної ліцензії (це може бути у випадку невнесення щокварталу платежу за її видачу, така ліцензія визнається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання) [33; 38]; 3) без реєстрації ліцензії в органі виконавчої влади уповноваженим Кабінетом Міністрів України; 4) незаконне придбання незаконно виготовленого пива солодового з метою його збуту [33].

При вирішенні питання незаконності придбання незаконно виготовлених підакцизних транспортних засобів потрібно: 1) з'ясувати чи такі товарі були придбані з метою збуту; 2) керуватися загальними нормами про порядок здійснення господарської діяльності; 3) керуватися спеціальним законодавством, що регулює порядок відчуження та придбання цього майна. Стосовно загальних норм про торговельну діяльність у сфері оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, слід акцентувати увагу на тому, що вони регулюються Господарським і Цивільним кодексами України [39; 40], Законами України «Про захист прав споживачів» [41], «Про дорожній рух» [42], «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин» [43], «Про систему інженерно- технічного забезпечення агропромислового комплексу України [44], «Податковий кодекс України» [45] та іншими актами. Натомість спеціальне законодавство - це Порядок здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери [46]. Дія цього Порядку поширюється на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, які здійснюють передачу для реалізації транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, оптову та роздрібну торгівлю ними і оформлення необхідних документів (п.2 Порядку) [46]. Крім того, деякі норми цього Порядку стосуються безпосередньо осіб, які купують чи іншим чином придбали транспортні засоби (п.6 Порядку) [46]. Зокрема, забороняється придбання транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, із знищеними або підробленими номерами агрегатів, з дефектами, що загрожують безпеці дорожнього руху, або тих, що не пройшли перепродажної підготовки тощо [46]. Порушення цих та інших вимог при придбанні транспортних засобів з метою збуту підпадає під ознаки об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України.

Слід погодитися з думкою, яка є в існуючих публікаціях, що подібно до діяльності з метою придбання з метою збуту пива солодового та підакцизних транспортних засобів, діяльність з придбання підакцизних нафтопродуктів не потребує наявності ліцензій чи інших спеціальних дозволів, а оптова торгівля дистилятами регулюється загальними нормами про здійснення господарської діяльності [17, с. 96]. Роздрібна торгівля нафтопродуктами регулюється Правилами, затвердженими постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1442 (в редакції постанови КМУ від 19 листопада 2014 року № 636 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442») [47]. Ці Правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання на території України, які зареєстровані в установленому порядку і не містять конкретних обмежень у придбанні зазначених товарів (абз. 2 п. 1) [47]. Дія цих Правил не поширюється на роздрібну торгівлю скрапленим вуглеводневим газом для побутових потреб, що здійснюється відповідно до Правил роздрібної торгівлі та надання послуг з постачання скрапленого вуглеводневого газу для побутових потреб населення та інших споживачів, затверджених Постановою КМУ від 20 листопада 2003 року № 1790 [47].

Отже, висновок про незаконність придбання того чи іншого підакцизного дистиляту слід робити лише через поглиблений аналіз цих Правил. Зокрема, згідно з абз. 9 п. 3, пп. 27, 29, 32 Правил визначено незаконність придбання нафтопродуктів: 1) це продаж (а отже, і придбання) бензину, дизельного палива та скрапленого вуглеводневого газу безпосередньо з автоцистерн, а також приватними особами у каністрах та іншій тарі; 2) це придбання нафтопродуктів, у випадку їх приймання, коли вони доставлені автомобільним транспортом від постачальників, яке здійснюється працівниками АЗС без супровідних документів (товаро-транспортної накладної), за відсутності паспорта якості та декларації про відповідність, реєстраційного номера сертифіката відповідності, свідоцтва про визнання відповідності у супровідних документах на нафтопродукти, виданих у порядку, встановленому законодавством); 3) придбання нафтопродуктів, які прийняті на АЗС у разі відсутності на автоцистернах пломб вантажовідправника, їх походження (у разі пломбування автоцистерни) або невідповідності їх відбитку печатки на товаро-транспортній накладній; відсутності свідоцтва про перевірку цистерни; 4) це відсутність супровідного документа із зазначенням реєстраційного номера сертифіката відповідності чи свідоцтва про відповідність (нафтопродуктів, що підлягають обов'язковій сертифікації) у разі продажу, а отже, і при придбанні нафтопродуктів [47].

Оскільки Законом України «Про заборону ввезення і реалізації на території України етилового бензину та свинцевих добавок до бензину» від 15 листопада 2001 року № 2786-ІІІ (в редакції цього Закону із змінами, внесеними згідно із Законом № 230-VII від 14.05.2013) з 1 січня 2003 року на території України заборонено діяльність з ввезення та реалізації бензину з низьким октановим числом, придбання з метою збуту такого завідомо незаконно виготовленого бензину повинно тягти кримінальну відповідальність за ч.1 ст.204 КК України [48].

Слід погодитися з твердженнями, які існують в юридичній літературі стосовно незаконності придбання підакцизних високооктанових кисневмісних добавок до бензинів, що таке придбання може проявлятися в тому, що: 1) така продукція не має чітко вираженої сфери застосування; 2) вона призначена для використання у виготовленні високоякісних екологічно чистих бензинів моторних сумішевих (наприклад, А-76 Ек, А-80 Ек, А- ЕК, А1-93 Ек, А-95 Ек, А-98Ек); 3) придбати ці добавки можуть лише суб'єкти господарювання, уповноважені державою на виробництво таких бензинів [17, с. 96-97].

Все це свідчить, що придбання зазначених високооктанових кисневмісних добавок особою, яка не включена Кабінетом Міністрів України до відповідних нафтопереробних підприємств, є незаконною, а тому придбання такої продукції такими підприємствами з метою подальшого збуту має тягнути за собою кримінальну відповідальність за ч.1 ст. 204 КК України [17, с. 97]. Зазначена форма прояву цього злочину відбувається активними діями.

Незаконне зберігання незаконно виготовлених підакцизних товарів з метою збуту. В існуючих публікаціях стосовно цієї форми прояву злочину висловлені такі думки: В.Я. Тацій, В. М. Киричко, О.І. Перепелиця під незаконним зберіганням підакцизних товарів розуміють утримання винними предмета злочину у своєму володінні: при собі, у помешканні, чи інших визначених ним місцях [19, с. 271]; О.О. Дудоров під зберіганням вважає будь-які умисні дії, пов'язані з перебуванням підакцизних товарів, у володінні винного (при собі у будь-якому приміщенні, транспортному засобі, спеціальному сховищі тощо) [49, с. 594]; П. П. Андрушко під незаконним зберіганням незаконно виготовлених підакцизних товарів розуміє вчинення будь-яких дій, пов'язаних із фактичними володінням такими товарами незалежно від місця їх фактичного знаходження: поміщення їх у будь-якому приміщенні, будівлі, сховищі чи будь-якому іншому місці, вибраному особою чи відомому їй за умови, що вони вчиняють з метою подальшого збуту підакцизних товарів, що незаконно зберігаються особою, яка не має ліцензії на оптову чи роздрібну торгівлю ними [21, с. 420]; Л.Б. Ільковець наполягає на тому, що під незаконним зберіганням підакцизних товарів слід вважати перебування їх у фактичному володінні особи (це може бути як спеціальна схованка, так і подвір'я, кімната у будинку) з метою їх збуту [22, с. 280]; О.П. Мамотенко під зберіганням розуміє забезпечення в будь-якій формі недоторканності аналогів підакцизних товарів [24, с. 150]; М.М. Мінаєв, характеризуючи цю форму прояву злочину, не пропонує її визначення як дії [17, с. 97-99].

Аналіз існуючих точок зору стосовно незаконного зберігання незаконно виготовлених підакцизних товарів з метою їх збуту надає можливість виокремити позитивне, що може бути використане для визначення цієї форми прояву цього злочину: 1) це перебування підакцизних товарів у фактичному володінні особи; 2) це утримання винним предмета злочину у своєму володінні; 3) це тримання при собі, у будь-якому приміщенні, у транспортному засобі, у будівлі, у сховищі, на подвір'ї, у помешканні, у будь-якому іншому місці; 4) це зберігання таких товарів у своїх знайомих.

Слід звернути увагу на те, що дати повне визначення цієї форми прояву злочину буде можливим лише при аналізі регулятивних нормативно-правових актів, що стосуються цієї сфери. У цьому сенсі потрібно звернути увагу на загальні положення, які не впливають на цю форму прояву злочину, а отже, і на кваліфікацію цих дій. Важливими для нас є такі положення: 1) кількісні і якісні ознаки зберігання (місце, час, кількість, спосіб, засоби тощо) не впливають на кваліфікацію злочину у цій формі; 2) не має значення для кваліфікації і те, кому належать підакцизні товари, що зберігаються (особі, яка власне здійснює зберігання, чи іншій особі); 3) відповідальність за зберігання незаконно виготовлених підакцизних товарів може мати місце лише при усвідомленні винним того факту, що вони є незаконно виготовленими; 4) незаконне зберігання законно виготовлених товарів не підлягає під кваліфікацію дій за ч.1 ст. 204 КК України [17, с. 97-98].

При з'ясуванні питання кваліфікації зберігання незаконно виготовленого спирту (немає значення його різновид) потрібно враховувати як приписи Закону України № 481/95 (в редакції Закону від 28.12.2014 ), так і правові приписи Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28.05.2002 № 251 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної податкової адміністрації від 13.11.2002 і від 07.09.2009 №489) [50]. У цьому контексті слід акцентувати увагу на тому, що виробники спиртів та алкогольних напоїв і особи, які їх реалізують, отримують ліцензії на свою діяльність лише за наявності місць зберігання підакцизних товарів, внесених до Єдиного Державного реєстру місць зберігання (п. 13 Порядку та ст. 2 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР) [59; 33]. Тому, виходячи від протилежного, можна стверджувати, що зберігання незаконно виготовленого спирту є незаконним зберіганням такого підакцизного товару підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 204 КК України за означеною дією. Проте слід погодитися з думкою М.М. Мінаєва, що й у випадку, коли незаконно виготовлений спирт зберігається у місці внесеному до Єдиного реєстру, а також, навпаки, коли такий спирт виготовлений легально і зберігається поза цими місцями, то таке зберігання тягне кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 204 КК України лише за умови завідомо незаконного характеру виготовлення спирту, що зберігається [17, с. 98]. Ці умови відносяться до алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оскільки Єдиний реєстр включає відомості також про місце зберігання алкогольних напоїв і тютюнових виробів (п. 21 Порядку) [50].

Важливо звернути увагу на те, що спирт, алкогольні напої, тютюнові вироби як окремі категорії повинні зберігатися і обліковуватися роздільно (п. 3.2 Порядку) [50]. Тому зберігання одних підакцизних товарів у місцях, що призначені для зберігання інших, утворює злочин, передбачений ч. 1 ст. 204 КК України [17, с. 99]. Слушним є твердження М.М. Мінаєва стосовно того, що ч. 1 ст. 204 КК не охоплюється зберігання завідомо незаконно виготовлених підакцизних товарів уповноваженими органами державної влади (органами ДФС, митними органами тощо), які вилучили ці товари з незаконного обігу під час та в порядку виконання своїх повноважень, до реалізації або знищення таких товарів [17, с. 99]. Крім того, незаконним зберіганням незаконно виготовлених підакцизних товарів, які ввезені на територію України, поза митним контролем, у тому числі і на митному ліцензійному складі вважаються злочином [17, с. 99]. Проте у всіх цих випадках таке і зазначені вище випадки підлягають кваліфікації за цією ознакою, коли вони зберігалися з метою збуту, про що не вказують автори існуючих публікацій.

Незаконне транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів. В існуючих публікаціях з означеної форми прояву цього злочину є такі судження: 1) Л.Б. Ільковец стверджує, що під транспортуванням слід розуміти переміщення незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів з використанням будь-якого виду транспорту з одного місця в інше, якщо воно здійснювалося з метою збуту і коли особа усвідомлювала, що транспортує саме незаконно виготовлені підакцизні товари [22, с. 280]; 2) П.П. Андрушко вважає, що незаконне транспортування товарів - це їх переміщення з одного місця в інше з використанням будь-якого виду транспорту (автомобільного, морського, річкового, повітряного, трубопровідного, гужового) з метою подальшого збуту, вчинене особою, яка не має ліцензії на здійснення господарської діяльності з реалізації таких підакцизних товарів [21, с. 420]; 3) О.О. Дудоров стверджує, що транспортування - це переміщення підакцизних товарів транспортом (наземним, водним, повітряним) з одного місця в інше в межах України (поняттям транспортування охоплюється також пересилання, тобто переміщення відповідних предметів у просторі шляхом відправлення їх поштою, багажем, посильним або іншим способом) [49, с. 594]; 4) В.Я. Тацій, В.М. Киричко, О.І. Перепелиця упевнені, що транспортування - це переміщення зазначених предметів будь-яким видом транспорту [19, с. 271]; 5) О.П. Мамотенко заявляє, що транспортування - це переміщення аналогів підакцизних товарів у просторі з використанням будь-якого виду транспорту, виключаючи трубопровідний [24, с. 150].

Аналіз існуючих точок зору на законодавчий термін «незаконне транспортування» надає можливість використати те позитивне, що в подальшому допоможе нам визначитися з такою дією, як транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів з метою їх збуту. До такого позитиву слід віднести такі моменти: 1) що це переміщення незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів з використанням будь-якого виду транспорту з одного місця в інше, якщо воно здійснюється з метою збуту, коли особа усвідомлювала, що транспортує саме незаконно виготовлені підакцизні товари; 2) що це переміщення з одного місця в інше підакцизних товарів з використанням будь-якого виду транспорту, вчинене особою, яка не має ліцензії на здійснення господарської діяльності з реалізації таких товарів.

З метою більш поглибленого з'ясування цієї проблеми звернемося до роз'яснень її в існуючих публікаціях, які зможуть уточнити розуміння таких дій. Так, В.Я. Тацій, В.М. Киричко, О.І. Перепелиця, на наш погляд, переконливо аргументують, що незаконним транспортуванням підакцизних товарів, які можуть кваліфікуватися за ч. 1 ст. 204 КК слід вважати дії, які вчиняються з незаконно виготовленими такими товарами [19, с. 271]. Слід звернути увагу на те, що незаконне транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів буде також тільки тоді, коли при цьому була мета їх збуту [22, с. 280]. Крім того, важливо звернути увагу на те, що ч.1 ст. 204 КК не закріплює мінімальну вартість та/або кількість товарів, які транспортуються (у цьому випадку слід звернутися до ч. 2 ст. 11 КК України) [49, с. 595]. Також слушною є позиція М.М. Мінаєва, що обмежувати незаконне транспортування підакцизних товарів лише межами України є недостатньо обґрунтованим, оскільки в разі транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів територією України та з метою їх переміщення через державний чи митний кордон України з метою їх збуту слід кваліфікувати за сукупністю злочинів за ч.1 ст. 204 та одночасно як готування чи замах на контрабанду [17, с. 100].

Для належного з'ясування цієї форми злочину потрібно звернутися до регулятивних нормативно-правових актів, які роз'яснюють об'єктивну сторону у зазначеній формі прояву цього злочину. Так, важливо зосередити увагу на тому, що транспортування незаконно виготовленого спирту будь-якого виду буде незаконним у розумінні ч.1 ст. 204 КК України, коли здійснюється без товарно-транспортних накладних (п. 10 Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом, в редакції Постанови КМУ від 18 червня 2014 року № 194) [35]. Цей Порядок згідно з п.9 зазначає, що транспортування спирту здійснюється відповідно до вимог законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів [36]. Транспортування спирту етилового, коньячного і плодового здійснюється за умови обов'язкового попереднього інформування органів ДФС у супроводженні її представників та відповідно до вимог законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів (порядок надання інформації про транспортування та контроль за таким транспортуванням визначається ДФС за погодженням з Держмитслужбою МВС та Мінфінінфрастуктури) [36]. Отже, відносини щодо транспортування спирту регулюються Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів від 6 квітня 2000 року № 1644-ІІІ (в редакції Закону від 23. 12.2015 № 901-VIII) [51]. Згідно з абз. 9 ст. 1 цього Закону перевезення небезпечних вантажів - це діяльність, пов'язана з переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій і короткостроковим зберіганням вантажів на всіх етапах переміщення [51]. Зважаючи на вищезазначене, незаконне транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів з порушенням правил перевезення спирту слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 204 КК України. Це також стосується транспортування автомобільним транспортом спирту і підакцизних нафтопродуктів.

Незаконним у розумінні ч.1 ст. 204 КК України є також транспортування спирту в порядку надання послуг з перевезення незаконно виготовлених підакцизних товарів (небезпечних вантажів) залізничним, повітряним, річковим або морським транспортом без наявності ліцензії на право здійснення такої діяльності, оскільки це підтверджується відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (в редакції Закону від 08.12. 2015 № 867-VIII, п. 24 ч.1 ст. 7 Закону) [52]. Натомість транспортування спирту трубопровідним транспортом не стосується цього Закону, тому що ліцензованим видом діяльності є транспортування магістральним трубопроводом лише нафти і нафтопродуктів, а також транспортування та розподіл природного газу, газу (метану) вугільних родовищ і постачання (пп. 26 та 27 ч.1 ст. 7 цього Закону) [52]. Це також свідчить про те, що законне транспортування підакцизних нафтопродуктів, а також таке транспортування природного газу без наявності ліцензії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 204 КК України.

Незаконний збут незаконно виготовлених підакцизних товарів. Чинна ч.1ст. 204 КК України свідчить, що передбачені у ній дії як альтернативні мають кримінально-правове значення лише при меті збуту підакцизних товарів, враховуючи, що така мета є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього злочину. Слід погодитися з думкою М.М. Мінаєва, що придбання, транспортування, зберігання могло б бути готуванням до вчинення злочину, але законодавець визначає за необхідне перенести момент його закінчення з моменту збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів на момент вчинення однієї чи декількох дій, що передують йому [17, с. 102]. Проте М.М. Мінаєв не зазначив, що кожна дія, яка передує збуту таких товарів у сукупності з об'єктом, предметом і суб'єктивною стороною, свідчить про те, що такі злочини відносяться до так званих діянь з усіченим складом злочину. Такожне можна погодитися з твердженням цього фахівця стосовно того, що серед діянь (а на наше переконання - дій), передбачених ч.1 ст. 204 КК, збут незаконно виготовлених підакцизних товарів містить найбільшу суспільну небезпеку, оскільки саме у процесі протиправного збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів виражається антигромадська сутність цього злочину (на наше переконання - антисуспільна сутність). Насамперед тому, що законодавець криміналізував попередні три дії і тоді, коли вони вчинені лише з метою збуту; по-друге, тому, що в ч.1 ст. 204 КК одночасно криміналізував і збут; по-третє, передбачив за всі ці дії однакові санкції; по-четверте, така позиція М.М. Мінаєва суперечить загальновизнаному визначенню ознаки злочину - суспільна небезпечність злочину.