Фінансово-правовий режим банківських резервів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Фінансово-правовий режим банківських резервів

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Кравченко Наталія Григорівна

Київ - 2014

Анотація

У дисертації здійснено комплексний аналіз фінансово-правового режиму банківських резервів. Досліджено еволюцію доктринальних і нормативних підходів до правового регулювання банківських резервів та сучасну економіко-правову концепцію їх функціонування. Визначено види і структуру системи резервів банківської сфери (фонду гарантування вкладів фізичних осіб, золотовалютного резерву, обов'язкових і страхових резервів банків), а також особливості їхнього правового режиму.

На підставі аналізу доктринальних підходів вітчизняних і зарубіжних учених сформульовано авторські підходи до визначення понять «резервний фонд», «банківський резерв», «система банківських резервів», «правовий режим банківських резервів».

Ключові слова: фінансово-правовий режим, банківські резерви, система банківських резервів, фонд гарантування вкладів фізичних осіб, золотовалютні резерви, резервні вимоги, обов'язкові резерви, страхові резерви банків, фінансова безпека банків.

Аннотация

Диссертационное исследование содержит комплексный анализ финансово-правового режима банковских резервов. Автором в соответствии с поставленной целью изучена эволюция доктринальных и нормативных подходов к правовому регулированию банковских резервов и современная концепция их функционирования, определены виды и структура резервов банковской системы Украины, а также особенности правового режима фонда гарантирования вкладов физических лиц, золотовалютных резервов НБУ, обязательных и страховых резервов банков. Предложено теоретическое обоснование формирования правового института банковских резервов в качестве субинститута, входящего в предмет финансового права.

В работе автор обращается к характеристике правовых основ и содержания отдельных форм государственного регулирования банковской деятельности, в частности тех, которые распространяются на правоотношения в резервной системе страны, и определяет ограничения банковской деятельности (иными словами, пределы государственного вмешательства) как форму административного регулирования банковской деятельности Национальным банком Украины, которая направлена на установление правового режима банковских резервов. Исследуется финансово-правовое регулирование ограничений банковской деятельности, которое осуществляется путем издания государственным регулятором властных предписаний, обязывающих субъектов предоставления банковских услуг создавать резервные фонды, используемые как инструмент обеспечения финансовой безопасности страны.

Основываясь на анализе теоретических наработок ученых, предложено дефиниции понятий «резервный фонд», «банковский резерв», «система банковских резервов», «правовой режим банковских резервов».

Ключевые слова: финансово-правовой режим, банковские резервы, система банковских резервов, фонд гарантирования вкладов физических лиц, золотовалютные резервы, резервные требования, обязательные резервы, страховые резервы банков, финансовая безопасность банков.

золотовалютний банк вклад кредитний

Summary

The dissertation presents a complex analysis of the financial and legal status of bank reserves. The author has studied the evolution of theoretical and regulatory methods in legal regulation of bank reserves. There were determined types of reserves in banking system of Ukraine, specifics of the legal status of the Deposit Guarantee Fund, gold and currency reserve of the National Bank of Ukraine (NBU), bank mandatory and insurance reserves. The author further offers theoretical basis for developing a legal institution of bank reserves as a sub-institution in a course of study of Financial Law.

Based on the analysis of theoretical works of other scientists, definitions of the following terms were suggested: “reserve fund”, “bank reserve”, “system of bank reserve”, and “legal status of bank reserve”.

Key words: financial and legal regulation, bank reserves, system of bank reserves, Deposit Guarantee Fund, gold and currency reserves, reserve requirements, mandatory reserves, bank insurance reserves and financial security.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Чітка структурованість, законодавче окреслення фінансово-кредитних інститутів банківської діяльності разом із визначеністю меж державного втручання у банківський сектор є умовою прогресивного розвитку як банківської системи, так і економіки країни у цілому. Досягненню стійкості та збалансованості банківської системи, стабільності національної валюти слугують резервні фонди грошових коштів, які формуються банківською системою або з її участю. Створення повноцінної банківської резервної системи є одним із напрямів забезпечення фінансової безпеки держави, який передбачає формування законодавчої бази щодо безпечних умов діяльності банків і захисту інтересів споживачів їх послуг. Дослідження банківських резервів має два аспекти - економічний і правовий. Перший з'ясовує амортизаційний (пом'якшувальний) вплив банківських резервів на фінансовий стан банків і банківської системи загалом. Другий має на меті досягнення оптимального правового режиму банківських резервів.

Законодавство України передбачає створення банківською системою цілої низки фондів і резервів, які мають різні правові режими функціонування. Разом з тим можна однозначно стверджувати про недосконалість і недостатність нормативно-правового регулювання відносин у сфері банківських резервів, що може спричинити неналежне використання значних за своїм обсягом коштів.

Питання банківських резервів, їхнього правового режиму привертають увагу науковців, практиків і законодавців переважно в часи фінансової нестабільності. Однак системного дослідження проблем функціонування банківських резервів в Україні не здійснювали, увагу зосереджували лише на окремих видах резервів.

Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження є окремі положення праць українських учених-юристів, зокрема: І.А. Безклубого, Я.О. Берназюка, П.Д. Біленчука, Ю.В. Ващенко, О.К. Вишнякова, Л.К. Воронової, Д.О. Гетманцева, Е.С. Дмитренко, І.Б. Заверухи, А.Й. Іванського, А.Ю. Іоффе, Є.В. Карманова, О.О. Качана, М.С. Кельмана, М.І. Козюбри, О.А. Костюченка, Л.В. Кротюка, М.П. Кучерявенка, Т.А. Латковської, О.М. Лобач, А.В. Матіоса, А.А. Нечай, О.П. Орлюк, С.В. Очкуренка, П.С. Пацурківського, Н.Ю. Пришви, Л.А. Савченко, А.О. Селіванова, М.В. Сідака, М.В. Старинського, В.Д. Чернадчука, Н.Я. Якимчук та інших; українських дослідників банківської справи Ф.Ф. Бутинця, О.В. Дзюблюк, В.М. Кравця й О.В. Кравця, О.С. Любуня і В.С. Любуня, В.І. Міщенка, А.М. Мороза, К.Є. Раєвського, І.М. Савлука, Р.І. Тиркала, І.В. Шамової та інших; зарубіжних учених-юристів: С.С. Алексеєва, Д.Г. Алексеєвої, Е.М. Ашмаріної, О.Г. Братка, О.О. Галагана, О.Ю. Грачової, Д.В. Давиденко, Н.Д. Еріашвілі, Н.Ю. Єрпильової, С.О. Саперова, Е.Д. Соколової, Г.А. Тосуняна, О.В. Турбанова та інших; зарубіжних дослідників банківської справи, зокрема В.П. Бичкова, Г.Н. Бєлоглазової, А.В. Белякова, Ю.С. Голикової, М.С. Зотова, Л.С. Ільїна, А.М. Тавасієва, В.І. Тарасова, М.О. Хохленкової, Едвіна Дж. Долана, Р.Л. Міллера, А.М. Поларда, П.С. Роуз, Дж. Сінкі-мол. та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до Стратегії модернізації системи управління державними фінансами (схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 року № 888-р.), Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» (розроблена і схвалена Комітетом з економічних реформ при Президентові України). Дослідження є частиною науково-дослідної теми Київського міжнародного університету «Україна в умовах європейської інтеграції і глобалізації світу» (державний реєстраційний номер 0108U008609).

Метою дослідження є побудова концепції фінансово-правового режиму функціонування банківських резервів на основі комплексного аналізу правового регулювання відносин, які виникають, змінюються і припиняються у сфері банківського резервування.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі завдання:

- дослідити еволюцію доктринальних і нормативних підходів до правового регулювання банківських резервів і сучасну економіко-правову концепцію їх функціонування;

- охарактеризувати банківську резервну систему як предмет правових досліджень і визначити методологію дослідження фінансово-правового режиму банківських резервів;

- на підставі аналізу теоретичних праць вітчизняних і зарубіжних учених сформулювати дефініцію понять «банківський резерв», «система банківських резервів», «правовий режим банківських резервів»;

- провести структурний аналіз системи резервів банківської сфери;

- визначити особливості правового режиму Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, золотовалютного резерву Національного банку України, обов'язкових і страхових резервів комерційних банків;

- визначити галузеву приналежність правових норм з регулювання суспільних відносин у сфері банківських резервів;

- надати характеристику правових засад державного регулювання і контролю у сфері банківського резервування, з'ясувати роль Національного банку України у здійсненні фінансового контролю і застосуванні заходів впливу за порушення законодавства у цій сфері.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері функціонування банківських резервів.

Предметом дослідження є вітчизняні та зарубіжні наукові розробки з питань фінансово-правового режиму функціонування банківських резервів, а також національне і зарубіжне законодавство, судова практика у цій сфері.

Методи дослідження зумовлені метою і завданнями, а також випливають із необхідності комплексного і належного аналізу предмету.

Методологічний арсенал дослідження обраний за авторським підходом, який враховує філософсько-світоглядний, загальнонауковий і спеціально-науковий рівні методології, та дав змогу у ході наукового пізнання з'ясувати природу, сутність, правовий режим банківського резерву, уточнити понятійний апарат. На цій основі сформульовано гіпотезу щодо існування пов'язаних спільною метою елементів резервної системи країни, визначено їх коло і призначення, а також встановлено взаємозв'язок із категоріями економічної, фінансової, банківської безпеки. Визнання Конституцією України (ст. 3) найвищою соціальною цінністю людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки стало головною концепцією для формування правових поглядів щодо розуміння публічного інтересу, визнаного державою, в царині відносин банківського резервування, які безпосередньо пов'язані із задекларованою спрямованістю діяльності держави на гарантування прав і свобод людини, їх забезпечення, включаючи право на економічну (фінансову) безпеку країни.

На загальнотеоретичному рівні кожен із банківських резервів було досліджено окремо з метою поглибленого вивчення його змісту, встановлення властивостей, які стали підставою для їх об'єднання в банківську систему резервів як системоутворюючу категорію інституту банківського резервування в фінансовому праві. Номінальними ознаками властивостей обрано: форму функціонування резервів як фондів грошових коштів; суб'єкта управління резервним фондом; форму власності; напрями і підстави їх використання; наявність публічного інтересу, визнаного державою; елементи правового механізму формування і використання резервів. Кількісні властивості розглянуто як елемент правового механізму формування фондів обов'язкового резервування (ставка резервних вимог), страхових резервів банків і фонду гарантування вкладів фізичних осіб (розміри відрахувань), золотовалютних резервів (загальний розмір).

Всебічній характеристиці досліджуваного явища (банківських резервів, системи банківських резервів) сприяв системний підхід, за якого резерви було розглянуто як систему, яка об'єднує взаємопов'язані елементи, охоплені діалектикою цілого і частини, загального й окремого.

До прийомів і засобів на теоретичному й емпіричному рівнях, які містить це дослідження, належать підбір інформаційних даних, їх узагальнення і систематизація, дедукція та індукція, порівняння і класифікація. Практичний досвід у досліджуваній сфері сприяв зібранню матеріалу, включаючи судову практику, що дало можливість із застосуванням методу спостереження встановити емпіричні аспекти процесів резервування. Інформацією стала нормативно-правова база, а також наукові підходи, концепції і доктринальні положення щодо розуміння закономірностей грошового обігу, економічного суверенітету, банківської безпеки.

Використаний у дослідженні порівняльно-правовий метод дав змогу встановити, як вирішують правові проблеми функціонування банківських резервів за кордоном, і зіставити поняття резервної системи в банківському праві окремих держав.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній фінансово-правовій доктрині комплексним і системним дослідженням правового режиму банківських резервів.

Наукова новизна одержаних результатів визначається характером обраної теми та зумовлена теоретичною і практичною значимістю роботи. Зокрема, сформульовано низку положень, висновків і пропозицій, нових у концептуальному аспекті, а також важливих для юридичної науки і практики.

Вперше:

1) виокремлено три базові періоди формування доктринальних підходів до встановлення правових засад функціонування банківських резервів на території України:

- дорадянський період, що характеризується зародженням та окресленням предмету фінансово-правових досліджень, у колі уваги яких перебували золотий запас держави й обов'язкові резерви банків;

- радянський період державної монополії на банківську діяльність, якому була властива доктрина панування державної форми власності, зокрема на будь-які резерви фінансової (банківської) системи;

- сучасний період - час відходу від монополії держави на банки і створення системи банківських резервів незалежної держави Україна, що характеризується змінами у фінансово-правовій доктрині, які спонукають наукову думку до переосмислення сутності багатьох фінансово-правових категорій; наприклад, формується традиція визнання предметом фінансово-правового регулювання не тільки публічних фондів коштів, а й інших фондів, метою яких є задоволення публічного інтересу, визнаного державою; триває дискусія щодо регулювання фінансовим правом децентралізованих фондів грошових коштів, сформованих, зокрема, у банківській системі;

2) сформульовано поняття «банківський резерв» (або «банківський резервний фонд») як централізований грошовий фонд державної власності та/або інший грошовий фонд, створюваний суб'єктами банківської діяльності на імперативних засадах у визначеній правовими приписами формі, з наявністю публічного інтересу, визнаного державою, що проявляється у меті функціонування: забезпеченні стабільності національної валюти і банківської системи країни;

3) встановлено, що створювані в банківській сфері резерви пов'язані між собою метою забезпечення стабільності грошового обігу та фінансової безпеки країни і розглядаються як елемент фінансової (банківської) системи;

4) визначено поняття «система банківських резервів» як сукупність взаємопов'язаних метою захисту публічного інтересу (фінансової безпеки країни) фондів коштів, що формуються банками всіх рівнів на засадах державного примусу (обов'язковості), створення яких зумовлено закономірностями грошового обігу, грошово-кредитною політикою, необхідністю захисту користувачів банківських послуг і зменшення (уникнення) ризиків неплатоспроможності, банкрутства банків (країни);

5) визначено поняття «правовий режим банківських резервів» як встановлену законодавцем сукупність правил, особливостей правового регулювання відносин щодо створення, функціонування і використання фондів грошових коштів, які формуються за участю суб'єктів банківської діяльності на всіх її рівнях та окреслюють межі регулювання і саморегулювання в цій сфері;

6) запропоновано до структури правового режиму функціонування банківських резервів зарахувати таке: визначення правового поняття «банківський резерв»; встановлення видів банківських резервів; законодавчі приписи щодо банківських резервів як ланки економічної безпеки; їхнє (резервів) місце в системі банківського резервування; обмеження банківської діяльності у зв'язку зі створенням резервів; законний інтерес, захист якого зумовлює створення відповідного банківського резерву; правові засади (принципи) відносин зі створення і використання резервів; правові приписи щодо суб'єктів, об'єктів, предмету, змісту цих відносин; елементи правового механізму банківського резервування залежно від виду резерву; норми і періоди відрахувань до банківських резервів; засади юридичної відповідальності за правопорушення у сфері функціонування резервів;

7) запропоновано теоретичне обґрунтування виділення правового інституту банківського резервування як такого, що об'єднує фінансово-правові норми і входить як субінститут до сфери банківського права в тій його частині, що підпадає під фінансово-правове регулювання, та належить до предмету дослідження системи науки фінансового права;

8) визначено структуру системи банківських резервів, елементами якої є резервні фонди коштів банків першого і другого рівня банківської системи;

вдосконалено:

9) теоретико-правове визначення поняття «резервний фонд (резерв)» як фінансово-правової категорії, в частині розуміння його елементом резервної системи, ознаки якого встановлено законодавчим приписом як правові підстави формування і використання спеціальних грошових фондів, а саме: обов'язковість виокремлення відповідної частини грошової маси і надання їй визначеної форми з метою завбачливого створення джерела покриття суспільних витрат, визнаних державою, та встановлення спеціального (фінансово-правового) режиму використання таких фондів;

10) систематизацію банківських резервів шляхом визначення додаткових критеріїв їх класифікації: вид суб'єкта створення резерву - банк першого чи другого рівня; вид інтересу як мета створення резерву (публічний; публічний інтерес, визнаний державою; приватний інтерес); режим правового регулювання банківських резервів (фінансово-правовий чи цивільно-правовий);

11) характеристику за матеріальним змістом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який запропоновано розглядати як елемент системи банківських резервів;

отримали подальшого розвитку:

12) положення щодо визначення меж державного втручання у діяльність банків та її обмеження (як форми державного регулювання банківської діяльності) у сфері функціонування банківських резервів;

13) положення про фінансово-правову природу нормативу обов'язкового резервування в напрямку його характеристики як елемента механізму формування обов'язкових банківських резервів.

Практичне значення отриманих результатів. Положення й узагальнення дисертації можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - для подальших досліджень проблем правового регулювання банківської діяльності та функціонування банківських резервів;

- у правотворчій сфері - з метою вдосконалення вітчизняного законодавства, що регулює відносини з питань функціонування золотовалютних резервів, банківського резервування, формування і використання фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- у навчальному процесі - для підготовки нормативних і спеціальних (вибіркових) курсів, у викладанні навчальних дисциплін «Фінансове право», «Банківське право», «Податкове право» (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» від 25 квітня 2014 року);

- у правозастосовній діяльності банківських установ під час формування та використання резервів, а також у регуляторній діяльності Національного банку України та його установ (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність Публічного акціонерного товариства «БАНК СІЧ» від 16.06.2014 року).

Апробація матеріалів дисертації. Окремі результати дослідження оприлюднено на науково-практичних конференціях, круглих столах, зокрема на щорічних наукових конференціях «Дні науки НаУКМА», що відбувалися в 2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 роках (м. Київ, Національний університет «Києво-Могилянська академія»); на V Міжнародній науково-практичній конференції на тему: «Актуальні питання реформування правової системи України» (30?31 травня 2008 року, м. Луцьк); науково-практичному круглому столі «Проблеми теорії фінансового права в сучасний період» (13 листопада 2013 року, м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка).

Засади правового регулювання і правовий режим функціонування банківських резервів є предметом висвітлення в межах навчальних дисциплін «Банківське право», «Теоретико-правові засади резервної системи України», «Валютне регулювання та валютний контроль», які дисертант викладає студентам п'ятого року навчання факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Публікації. Основні результати наукового дослідження знайшли відображення у 14 авторських публікаціях у збірниках наукових праць і часописах, з яких 11 статей, опублікованих у закордонних (1 стаття) й українських фахових виданнях, 2 тези доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій і круглих столів.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено зв'язок з науковими програмами, об'єкт, предмет і методологічні засади дослідження, висвітлено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію результатів дисертації, публікації, структуру й обсяг дослідження.

Розділ 1 «Еволюція доктринальних та нормативних підходів до правового регулювання відносин у сфері банківських резервів» містить три підрозділи. У підрозділі 1.1 «Основні етапи формування доктринальних підходів до правових засад функціонування банківських резервів» проаналізовано формування фінансово-правових поглядів про грошово-монетарну (кредитну) систему, а в її складі - про банківські резерви. Доктринальні підходи до правових засад регулювання банківських резервів науковців-фінансистів ХVІІІ століття формувалися під впливом наявного правового регулювання фінансової системи держави: підтримували монополію держави на карбування монет, заборону вивезення дорогоцінних металів з країни, номіналізм у грошовій політиці, досліджували природу кредитних грошей (І.Т. Посошков). Встановлено, що тривалий час домінувала доктрина важливості золотого запасу держави в забезпеченні обміну паперових грошей і довіри до них (В.О. Лебєдєв). У банках зберігалися значні фонди золота, срібла, які використовували для надання позики. Саме ці фонди стали прототипом сучасних золотовалютних резервів, формування яких тісно пов'язане з розвитком центральних банків і функціонуванням валютних систем того часу. Щодо банківських резервів у науковій думці ХІХ століття було сформовано доктрину радянської доби, яка була зумовлена державною монополією в сфері банківської справи та існуванням тільки золотовалютного резерву, оскільки декларували відсутність внутрішніх ризиків у банківській системі країни. Формування резервів банківської системи незалежної України з 1991 року відбувається під впливом ринкових підходів у розбудові банківської справи та з урахуванням усіх наявних ризиків її ведення: політичних, економічних, юридичних тощо. Встановлено, що відносини з правового регулювання системи банківських резервів є публічними за своїм характером і як такі направлені на захист публічного інтересу, визнаного державою, - забезпечення фінансової безпеки країни. Визначено, що співвідношення фінансової системи і системи банківських резервів як цілого і частини зумовлює на сучасному етапі розвитку розширення предмету фінансового права - до нього має бути зараховано субінститут банківського резервування (регулюється банківським правом у вузькому його розумінні, яке у правовій системі України посідає місце інституту фінансового права).

Підрозділ 1.2 «Становлення нормативно-правових засад формування банківських резервів в Україні» присвячений дослідженню становлення і розвитку законодавства щодо функціонування банківських резервів в Україні, яке було започатковано в умовах реформування банківської системи СРСР у другій половині 80-х років ХХ століття. Проаналізовано сучасну законодавчу базу функціонування банківських резервів в Україні та визначено, які відносини банківського резервування підпадають під державне регулювання, а які передано на самостійне вирішення банками. З'ясовано, що нормативно-правове регулювання системи банківських резервів в Україні є недостатнім і недосконалим, існує нагальна потреба у створенні її чіткої структури, вдосконаленні чинної правової регламентації всіх її складників (елементів), а також законодавчого закріплення її як частини фінансової системи держави.

У підрозділі 1.3 «Сучасна економіко-правова концепція функціонування резервів банківської системи України та зарубіжних країн» досліджено економіко-правові погляди на резерви сучасної банківської системи України і здійснено порівняльно-правовий аналіз резервних систем окремих країн світу. З'ясовано, що з проголошенням незалежності України одразу постало питання формування власної стабільної банківської системи як умови забезпечення фінансової безпеки країни. У виконанні цього завдання одним із першочергових є напрямок створення і належного функціонування таких банківських резервів, які гарантували б, зокрема, й уникнення країною ризиків втрати економічного суверенітету. Встановлено, що сучасна економіко-правова концепція функціонування резервів банківської системи України спрямована на формування системи закономірностей, механізмів, прийомів і методів, які б унеможливили банкрутство держави. Перспективними науковими пошуками у цьому напрямку мають стати дослідження особливостей взаємозв'язку банківських резервів зі станом фінансової (банківської) системи як окремої країни, так і регіональних утворень (наприклад, ЄС) у вимірі глобалізації банківської діяльності.

Розділ 2 «Поняття, види та теоретико-правові засади правового режиму банківських резервів» містить чотири підрозділи, присвячені з'ясуванню правової суті, видів резервів і засад їхнього фінансово-правового режиму.

У підрозділі 2.1 «Банківська резервна система як предмет правових досліджень» визначено напрями здійснення досліджень банківської резервної системи, яку в цьому дослідженні розглянуто в її вузькому розумінні як систему банківських резервів, що не охоплює інші грошові ресурси, які не утворюють відокремлених грошових фондів. За авторським баченням такими напрямами є: дослідження економічного аспекту банківських резервів як інструментів грошово-кредитного регулювання; встановлення структури банківської резервної системи та визначення її основою фінансової безпеки банківської системи і важливим чинником національної економічної безпеки; визначення галузі права, норми якої регулюють відносини, предметом яких є банківські резерви, а також видів резервів, суб'єктів та їх правового статусу у зазначених відносинах; встановлення елементів правового режиму функціонування банківських резервів. Банківську резервну систему розглянуто не як механічне об'єднання різних видів банківських резервів, а як специфічний інструмент у фінансовому механізмі держави, що: 1) виконує забезпечувальні функції в системі економічної безпеки держави; 2) формує спроможність банківської системи надавати банківські послуги і здатність витримувати негативні коливання ринку під час фінансових криз; 3) впливає на грошовий обіг у країні. Встановлено, що відсутні законодавчі дефініції таких понять як «банківський резерв», «система банківських резервів», «банківська резервна система». Разом з тим їх уведено як до законодавчого, так і до наукового обігу, що зумовлює необхідність відповідних законодавчих змін, чому має сприяти, перш за все, комплексне доктринальне дослідження.

У підрозділі 2.2 «Методологія дослідження правового регулювання банківських резервів» визначено методологію дослідження правового регулювання банківських резервів, яке, з одного боку, здійснювалося з позицій економічного детермінізму, виходячи з економічної суті банківських резервів як сукупності фондів грошових коштів, що є елементом фінансової системи, а з другого - з позицій правового захисту прав індивіда - споживача банківських послуг за допомогою банківських резервів як правового інструменту публічного характеру. Вирішено застосовувати обидва підходи задля об'єктивності дослідження, а також з огляду на те, що об'єкт дослідження дає можливість вивчити його взаємозв'язок із забезпеченням конституційних економічних прав людини в контексті економічної безпеки країни, яка стосується кожного громадянина держави. Від надійного і стабільного функціонування банківської системи залежить стабільність усієї економіки, а також упевненість людей у своєму фінансовому благополуччі. Будь-які проблеми з платоспроможністю банків відразу ж відображаються на фінансовому стані кожної чи то юридичної, чи то фізичної особи, які є учасниками грошового обігу в державі. Враховуючи методологічне значення теорії фінансового права, дослідження базується на аналітичному огляді системоутворювальних категорій фінансового права: фінанси, фінансова система, публічні фінанси, публічний інтерес, економічна та фінансова безпека.

У підрозділі 2.3 «Поняття банківських резервів та характеристика їх правового режиму» було проаналізовано категорії «резерв» як загальну і «банківський резерв» як спеціальну (видову), визначено їхню правову природу і правовий режим. Досліджено правовідносини банківського резервування за їх об'єктом, суб'єктом і змістом, що дало підстави сформулювати висновок про їхню фінансово-правову природу і запропонувати авторське бачення самого поняття цих відносин як урегульованих нормами права суспільних відносини, що виникають між суб'єктами надання банківських послуг і державою, в особі уповноважених нею органів, щодо формування, накопичення та використання фондів грошових коштів, створених з метою задоволення публічного інтересу, визнаного державою, - забезпечення стабільності національної валюти і банківської системи, які гарантують економічний суверенітет країни. Це дало змогу визначити дефініції «банківський резерв» і «система банківських резервів».

Підрозділ 2.4 «Види банківських резервів та їх класифікація» присвячений аналізу системи банківських резервів і доктринальних підходів до їх класифікації за різними критеріями: за суб'єктом створення; за правовими засадами формування; за метою створення; за формою власності; за формою створення; за способом використання тощо. Національні системи банківських резервів створюють відповідно до традицій національних правових систем, їх можна узагальнено класифікувати як централізовані, децентралізовані та змішані. Система банківських резервів в Україні містить централізовані грошові фонди державної власності та інші грошові фонди, які створюються банками або за їх участю. До перших належать резерви Національного банку України і такий специфічний резерв, як грошовий фонд системи гарантування вкладів фізичних осіб, акумуляція якого здійснюється відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Резерви комерційних банків містять: обов'язкові резерви, статутні і резервні фонди, резерви під активні банківські операції (страхові резерви).

Розділ 3 «Особливості правового режиму банківських резервів в Україні» складається з чотирьох підрозділів, присвячених фінансово-правовим аспектам режиму окремих видів резервів. У підрозділі 3.1 «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в системі банківських резервів» досліджено особливості правового режиму фонду гарантування вкладів фізичних осіб як банківського резерву, який є основою системи гарантування вкладів. Ця система є одним із чинників фінансової стабільності країни та запорукою втрати найбільш незахищеними членами суспільства грошових коштів, внесених у банківську систему. Суб'єктами відносин, що виникають у ході функціонування цього резерву, є спеціальний орган управління фондом - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки і вкладники. Правовий режим цього резерву передбачає з метою його поповнення, крім внесків банків, право залучати кредити або отримати внесок держави на безповоротній основі з Державного бюджету України, а також право випуску фінансових векселів і облігацій. Заборонено його внесення до державного бюджету, а також будь-яке вилучення. В системі банківських резервів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб входить до кола резервів, які є державною власністю. Про те, що він є резервом банківської системи, свідчить його основне завдання - забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб у банках. Публічне призначення цього фонду реалізується через функцію здійснення витрат на виведення неплатоспроможних банків із ринку та відшкодування коштів вкладникам.

У підрозділі 3.2 «Правовий режим золотовалютних резервів НБУ» досліджено особливості правового режиму функціонування золотовалютного резерву НБУ, який є загальнодержавним резервом, що відображається у його балансі. До його складу входять активи, визнані як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків, серед яких - монетарне золото, спеціальні права запозичення, резервна позиція в Міжнародному валютному фонді, іноземна валюта. Правовий режим цього резерву передбачає вимоги щодо управління ним - визначену законами і нормативно-правовими актами НБУ систему заходів, спрямованих на його формування та використання. З'ясовано, що здійснення комплексу таких заходів покладено на центральний банк і воно має на меті, в першу чергу, збереження, ліквідність, а лише потім - дохідність цих резервів. Правовий режим золотовалютного резерву передбачає самостійність НБУ у визначенні оптимального обсягу такого резерву, співвідношення активів, формування кошика валют. Основними проблемами цього резерву в Україні є його недостатність, недосконалість законодавчого визначення компетенції регуляторного органу в цій сфері, зокрема йдеться про необхідність чіткого окреслення напрямів використання резерву і встановлення обмежень щодо обсягів такого використання, у зв'язку з чим запропоновано внести відповідні зміни до законодавчих актів з метою конкретизації зазначених позицій.

У підрозділі 3.3 «Особливості правового режиму обов'язкових резервів банків» охарактеризовано обов'язковий резерв, що створюється банками і зберігається у центральному банку країни як забезпечення грошово-кредитного регулювання, який одночасно виступає фінансовим інструментом (методом) індикативної форми державного регулювання банківської діяльності - як норматив обов'язкового резервування, закріплений нормами фінансового законодавства стандарт банківської діяльності. Встановлено особливості його правового режиму: уніфікований для всіх банків; його величина визначається в процентному відношенні до суми залучених ресурсів, може диференціюватися для різних видів зобов'язань банку і коригуватися зі зміною стану грошово-кредитного ринку. В Україні суб'єктами обов'язкового резервування є ліцензовані банки і філії іноземних банків, об'єктом резервування (або розрахунковою базою) виступають зобов'язання за залученими банком (з урахуванням його філій, за винятком створених на території інших держав) коштами. Визначено, що головною ознакою, яка відрізняє цей резерв від усіх інших, є те, що за ним не відбувається формування єдиного централізованого державного грошового фонду (як, наприклад, це має місце під час формування Фонду гарантування вкладів чи золотовалютного фонду). Разом з тим право банку щодо розпорядження коштами фонду владні приписи обмежують.

У підрозділі 3.4 «Страхові резерви банків як фінансово-правовий механізм зниження кредитних ризиків» досліджено особливості функціонування ще одного банківського резерву другого рівня - страхового, який створюють для покриття втрат за активними операціями банків. Встановлено, що страхові резерви слугують для відшкодування можливих збитків за фінансовими активами і за дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку, а також за наданими ним фінансовими зобов'язаннями. Страховий резерв є спеціальним фондом грошових коштів, джерелом погашення безнадійних до повернення кредитів банку. Якщо їх не відшкодовувати, банк втрачатиме свій капітал, що на тлі відсутності реальних доходів може спричинити його банкрутство, тому метою створення страхових резервів є підтримання ліквідності та платоспроможності банку. Страховим резервам банків притаманний публічний характер, це проявляється в імперативному методі регулювання: а) правового режиму цих резервів з боку НБУ (банківське законодавство); б) створення страхового резерву у податковому обліку (податкове законодавство).

Розділ 4 «Правові засади державного регулювання та контролю в сфері банківського резервування» складається з трьох підрозділів, які містять дослідження фінансово-правового аспекту державного регулювання системи банківських резервів і особливостей здійснення фінансового контролю в цій сфері.

У підрозділі 4.1 «Правові засади регулятивної діяльності Національного банку України у сфері банківських резервів» встановлено, що правові системи світу визнали необхідність державного регулювання банківської діяльності, щоб забезпечити захист публічних і приватних інтересів вкладників/кредиторів банків і встановити вимоги щодо фінансової стабільності та надійності банків. З цією метою держава розробляє та впроваджує банківське (фінансове) законодавство, яке визначає правила функціонування не тільки банків другого рівня, а й центрального банку країни як уповноваженого державного регулятора банківської діяльності, зокрема і щодо банківських резервів. Не є винятком Україна, де НБУ наділений функціями і повноваженнями регулятора системи банківських резервів. З'ясовано, що НБУ щодо банківських резервів використовує законодавчо закріплені методи адміністративної та індикативної форм регулювання, які поряд із дозвільними містять заборони й обмеження. Окреслено проблеми такого регулювання, серед яких - недостатність законодавчого визначення меж втручання НБУ в діяльність комерційних банків під час створення страхових резервів.

У підрозділі 4.2 «Правове регулювання облікових відносин з формування та використання резервів банків» здійснено дослідження фінансово-правових норм у сфері обліку операцій з резервами. Звернуто увагу на те, що сучасна парадигма фінансового права прямує до розширення його предмету за рахунок внесення до нього регулювання відносин фінансового обліку. Зазначено, що в Україні фінансові облікові відносини розгалужуються на відносини власне фінансового (бухгалтерського) обліку, який здійснюють, зокрема, суб'єкти господарської діяльності, та відносини податкового обліку, який здійснюють платники податків і зборів. Враховуючи, що банківські резерви - це фонди грошових коштів (активи), вони обов'язково підлягають бухгалтерському обліку, а такий вид резервів, як страхові резерви, що їх створюють комерційні банки за рахунок витрат, мають особливості податкового обліку.

У підрозділі 4.3 «Правові засади фінансового контролю та відповідальності за порушення законодавства про банківські резерви» досліджено особливості здійснення фінансового контролю у сфері банківських резервів, а також проаналізовано підстави і види відповідальності за правопорушення в ході їх функціонування. Встановлено, що банківські резерви як публічні фонди грошових ресурсів є об'єктом державного фінансового контролю, який містить: перевірку дотримання законності під час їх формування, використання; виявлення порушень; застосування заходів юридичної відповідальності. З'ясовано, що фінансовий контроль банківських резервів набуває форми банківського нагляду як виду фінансового контролю і податкового контролю в частині врахування витрат на їх формування під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток. Повноваженнями суб'єктів фінансового контролю щодо резервів другого рівня в Україні наділені Національний банк України і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, а щодо банківських резервів першого рівня - Верховна Рада України як законодавчий орган та аудитори, які здійснюють контроль на вимогу міжнародних фінансових організацій чи закону. Суб'єктами податкового контролю правомірності формування резервів за рахунок витрат (собівартості) є органи контролю у сфері податків і зборів. Визначено, що методами фінансового контролю у сфері банківських резервів є: а) першого рівня: аудиторські перевірки; б) другого рівня: інспекційні, аудиторські, податкові перевірки діяльності банків; безвиїзний банківський нагляд: аналіз статистичної звітності, щомісячні та щоденні баланси; подальший контроль за усуненням банками виявлених у їхній діяльності порушень. З'ясовано, що за виявлені в ході фінансового контролю порушення законодавства про банківські резерви Національний банк України застосовує заходи впливу, класифіковані як попереджувальні та примусові, загальні та спеціальні. Юридична відповідальність за створення страхових резервів за рахунок витрат (собівартості) з порушенням податкового законодавства може набувати вигляду кримінальної, адміністративної, фінансової.

Висновки

За результатами дисертаційного дослідження здобувач розробив теоретичні положення, спрямовані на вдосконалення фінансово-правового регулювання відносин у сфері функціонування банківських резервів.

Основні наукові і практичні здобутки відображено у таких положеннях, висновках і пропозиціях:

1. Аналіз доктринальних підходів до вивчення банківських резервів як економіко-правової категорії дав змогу охарактеризувати періоди розвитку правового регулювання у цій сфері. В дорадянський період з'являються перші нормативно-правові документи з регулювання банківської справи і відповідно перші доктринальні дослідження золотого запасу держави й обов'язкових резервів банків. Другий період - радянський, який характеризується державною монополією на банківську діяльність і якому притаманна доктрина панування державної форми власності на будь-які резерви банківської системи. Третій період - сучасний, який характеризується відходом від монополії держави на банки і створенням системи банківських резервів в Україні. Сучасна економіко-правова концепція функціонування резервів банківської системи України спрямована на забезпечення національної безпеки, створення дієвих механізмів підтримання стабільності банківської системи та виявлення закономірностей впливу банківських резервів на стан фінансової системи країни.

2. Було встановлено два ключові виміри системи банківських резервів - економічний і правовий, які слід розглядати у їх нерозривному взаємозв'язку. Реалізація першого цілком залежить від ефективності другого, який своєю чергою зумовлюється економічним розвитком. У першому вимірі банківські резерви є інструментом грошово-кредитного регулювання, а в другому - фондами грошових коштів.

У зв'язку з цим банківська резервна система як предмет правового дослідження розкривається через: визначення її структури (видів резервів); характеристику відносин банківського резервування; визначення банківських резервів важливим чинником національної економічної безпеки; визначення правового режиму функціонування банківських резервів. Обраний шлях дав змогу здійснити групування банківських резервів у фонди коштів першого і другого рівня, які обслуговують рух публічних грошей; визначити Національний банк України, Фонд гарантування вкладів і банки суб'єктами, за якими в Україні закріплені повноваження щодо створення й управління такими фондами; а також дослідити динаміку правового регулювання створення і використання цих грошових фондів (при цьому особливу увагу приділено публічному інтересу до функціонування у банківській системі України джерел підтримання її стабільності, ліквідності, платоспроможності).

3. У фінансовому (банківському) законодавстві України відсутнє законодавче визначення понять «банківський резерв», «система банківських резервів», що порушує принцип правової визначеності в регулюванні відносин, об'єктом яких є банківські резерви. Водночас на рівні юридичної науки не вироблено визначення цього поняття, яке б задовольняло теоретико-практичний інтерес. Пропонуємо поняття «банківський резерв» (або «банківський резервний фонд») визначити як грошовий централізований фонд державної власності або грошовий фонд комерційного банку, створюваний на засадах примусу з наявністю публічного інтересу, визнаного державою, що проявляється у меті функціонування: забезпеченні фінансової безпеки держави і стабільності її національної валюти та банківської системи. Сукупність взаємопов'язаних метою захисту публічного інтересу (фінансової безпеки країни) фондів коштів, що формуються банками всіх рівнів на засадах державного примусу (обов'язковості), створення яких зумовлено закономірностями грошового обігу, засадами грошово-кредитної політики, необхідністю захисту користувачів банківських послуг і зменшення (уникнення) ризиків неплатоспроможності, банкрутства банків (країни) є змістом поняття «система банківських резервів».

4. Запропоновано визначити поняття «правовий режим банківських резервів» як встановлену законодавцем сукупність правил, особливостей правового регулювання відносин щодо створення, функціонування і використання фондів грошових коштів, які формуються за участю суб'єктів банківської діяльності на всіх її рівнях та окреслюють межі регулювання і саморегулювання в цій сфері; а також внести до структури фінансово-правового режиму функціонування банківських резервів: визначення правового поняття «банківський резерв»; встановлення видів банківських резервів, законодавчі приписи щодо банківських резервів як ланки економічної безпеки; їх (резервів) місце в системі банківського резервування; обмеження банківської діяльності у зв'язку зі створенням резервів; законний інтерес, захист якого зумовлює створення відповідного банківського резерву; правові засади (принципи) відносин зі створення і використання резервів; правові приписи щодо суб'єктів, об'єктів, предмету, змісту цих відносин; елементи правового механізму банківського резервування залежно від виду резерву; норми і періоди відрахувань до банківських резервів; засади юридичної відповідальності за правопорушення у сфері функціонування резервів. За належного законодавчого закріплення зазначених елементів система банківського резервування забезпечить фінансову безпеку країни, цілісність і стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників банків.

5. Визначено функціонування в банківській системі України таких видів резервів: 1) централізовані державні фонди: а) резерви Національного банку України: золотовалютний резерв, резерв фондів банкнот і монет; статутний фонд, резервний фонд, інші резерви, визначені законом; б) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; 2) фонди банків другого рівня: а) обов'язкові резерви банків; б) статутний і резервний фонди; в) резерви під активні банківські операції.

Запропоновано основними критеріями класифікації банківських резервів в Україні визначити такі: а) суб'єкт створення резерву (за дворівневої банківської системи - банк першого чи другого рівня); б) вид інтересу як мета створення резерву (публічний; публічний інтерес, визнаний як такий державою; приватний інтерес); в) режим правового регулювання банківських резервів (фінансово-правовий чи цивільно-правовий).

6. Забезпечення ефективного гарантування вкладів, як про це свідчать системи захисту вкладів розвинених країн, має здійснюватися і державою, і самими банками. Для України на часі є запровадження додаткового формування банками спеціальних резервів, створюваних ними на добровільних засадах. Для цього слід передбачити в законах України «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» право банків створювати такі добровільні фонди. В першу чергу, такі резерви мають створювати банки, які набувають статусу ощадного, що посилить гарантії вкладників на повернення їм вкладів збанкрутілими банками. Мають бути вдосконаленими і форми контролю за формуванням і використанням коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у зв'язку з чим запропоновано внести зміни до статті 8 Закону України «Про систему гарантування вкладів», якими передбачити у складі Адміністративної ради Фонду одного представника від банків другого рівня (банківських асоціацій), зменшивши кількість представників НБУ з двох до одного. Видаються сумнівними щодо їх ефективності запропоновані законодавцем нові джерела поповнення цього фонду за рахунок випуску фінансових векселів і облігацій, які можуть спричинити поглиблення фінансової кризи в країні.

7. Золотовалютний резерв створюють для забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності національної грошової одиниці. Повноваження щодо формування і використання золотовалютного резерву в Україні сконцентровані в особі органу управління НБУ. Така концентрація повноважень в особі єдиного органу потребує контролю з боку органу законодавчої влади, оскільки згідно зі статтею 28 Закону України «Про Національний банк України» метою управління золотовалютними резервами є вплив на курс національної валюти, стабільність якої є основою економічної безпеки держави. З метою посилення контролю за формуванням і використанням цього фонду з боку законодавчого органу країни пропонуємо доповнити статтю 51 Закону України «Про Національний банк України» нормою про подання щорічного звіту парламенту щодо операцій із золотовалютним резервом. Видається недоцільним запровадження з 2012 року в статті 48 Закону України «Про Національний банк України» норми щодо права використання золотовалютного резерву в операціях із забезпечення діяльності Національного банку, оскільки витрачання цього резерву за таким напрямом у сучасних кризових умовах суперечить меті створення цього резерву, тому запропоновано виключити зазначене положення із законодавчого акту.

8. Банки зобов'язані створювати обов'язкові та страхові резерви як резерви банків другого рівня, які не формують окремих централізованих грошових фондів. Обов'язкові та страхові резерви банків виконують функції: 1) індикативного регулювання банківської діяльності Національним банком України; 2) підтримання платоспроможності банку; 3) забезпечення виконання зобов'язань перед кредиторами банку (власниками депозитів); 4) контролю за банківськими ризиками.