Теоретико-правові засади оптимізації функціонування центральних органів виконавчої влади України

Окреслено коло проблем, які стримують та унеможливлюють оптимізацію структури центральних органів виконавчої влади. По-перше, однією з першочергових для вирішення проблем є необхідність підвищення ролі у здійсненні виконавчої влади Кабінету Міністрів, який відповідно до Конституції України є вищим органом у системі органів виконавчої влади (ст. 113). По-друге, однією з головних причин низького рівня ефективності роботи центральних органів виконавчої влади, зокрема щодо надання адміністративних послуг, є відсутність зворотного зв'язку між владою та громадянським суспільством через недосконалу організацію системи центральних органів виконавчої влади за галузевим принципом. По-третє, реформування системи державної служби в Україні відбувається дуже повільно, без відповідного науково-методичного супроводження процесів такого реформування.

У підрозділі 4.2 «Удосконалення правового статусу центральних органів виконавчої влади» проаналізовано та вдосконалено поняття «правового статусу центрального органу виконавчої влади».

Запропоновано розглядати правовий статус центральних органів виконавчої влади як затверджений законодавством порядок регулювання їх діяльності, що передбачає наявність комплексу повноважень, компетенції (прав, обов'язків та законних інтересів); завдань, функцій і системи взаємозв'язків з іншими органами державного управління.

Розглянуто та проаналізовано розмежування повноважень між Президентом і Кабінетом Міністрів України, проблеми правового статусу Кабінету Міністрів України, розподіл компетенції окремих центральних органів виконавчої влади, функціонування та діяльність Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України та Державного комітету телебачення і радіомовлення України тощо.

На основі визначених проблем автором запропоновано вжити таких заходів для удосконалення правового статусу центральних органів виконавчої влади: 1) реформувати законодавчу базу таким чином, щоб Президент України не мав змоги здійснювати неконституційні повноваження, закріплюючи неналежні йому за Конституцією установчі та кадрові повноваження стосовно центральних органів виконавчої влади; не допускати безпідставного розширення дискреційних повноважень глави держави, що може загрожувати втратою належної самостійності й дієвості уряду як вищого органу в системі органів виконавчої влади; 2) закріпити на конституційному рівні правовий статус не тільки Кабінету Міністрів України та місцевих адміністрацій, а й центральних органів виконавчої влади; 3) збалансувати повноваження уряду і президента, посилюючи спроможність уряду оптимізувати зусилля усіх інших центральних органів виконавчої влади щодо розробки і реалізації державної політики та стратегії державного розвитку; 4) переглянути положення Указу Президента «Про оптимізацію центральних органів виконавчої влади», відмовляючись від ліквідації урядових комітетів та урядових органів і децентралізуючи таким чином виконавчу владу. Більше того, рекомендується інші центральні органи виконавчої влади (окрім міністерств) реорганізувати в урядові органи у структурі міністерств, щоб забезпечити політичну відповідальність міністрів у конкретних секторах державної політики та адміністративну автономію цих центральних органів виконавчої влади; 5) при реструктуризації та реформуванні центральних органів виконавчої влади уникати поєднання в одному органі виконання конфліктних функцій (надання адміністративних послуг та здійснення контрольно-інспекційних повноважень); обов'язковим має бути чіткий розподіл повноважень та відповідальності центральних органів виконавчої влади, оптимізований за змістом та переліком державних функцій, кількістю державних службовців і зорієнтований на задоволення потреб суспільства; 6) позбавити центральні органи виконавчої влади (окрім міністерств) здійснення функцій з розробки політики; 7) у міністерствах слід чітко виокремити посаду керівника апарату; 8) перейти до використання функціонального принципу створення міністерств у поєднанні з галузевим; 9) визначити нормативно-правовий статус членів Кабінету Міністрів України та керівників інших центральних органів виконавчої влади; посилити роль міністрів як політичних діячів і відокремити їх статус від статусу державних службовців; 10) підвищити публічність і колегіальність у роботі уряду, рівень ефективності міжміністерської координації тощо.

У підрозділі 4.3 «Напрями удосконалення матеріально-технічної, кадрової та інформаційної бази реалізації публічної влади в Україні» визначено, що ефективне проведення реформи центральних органів виконавчої влади неможливе без комплексного організаційного забезпечення їх функціонування, що передбачає модернізацію матеріально-технічної, кадрової та інформаційної бази реалізації публічної влади в Україні.

Визначено, що однією з визнаних світових форм перспективного реформування державного управління в умовах інформаційного суспільства є побудова електронної взаємодії на основі технологій електронного урядування, спрямованого на створення безпосередньої взаємодії уряду з громадянами. При цьому провідним напрямом удосконалення забезпечення належного функціонування центральних органів виконавчої влади має стати розбудова електронної взаємодії на всіх її рівнях, причому не тільки між ними, а й у середині державних установ та інституцій, орієнтованої на організацію потужних відомчих та національних дата-центрів і мереж обміну електронними даними, оптимізацію нормативного та організаційного підґрунтя впровадження інформаційних технологій у сферу публічної служби.

Наголошено, що саме новітні Інтернет-технології та відкриті технічні стандарти сприяють кардинальним змінам у методах керування інформаційними потоками в центральних органах виконавчої влади. Так, завдяки переходу до розподіленої комп'ютерної архітектури з'явилася можливість застосовувати інформаційні технології для об'єднання й уніфікації систем не тільки різних органів у системі виконавчої влади, а й поміж установ різних гілок влади. Більше того, інтеграція урядових підрозділів за допомогою веб-сервісів значно поліпшує і операційну діяльність.

Досліджено, що удосконалення інформаційного забезпечення центральних органів влади є суттєвою передумовою модернізації кадрового забезпечення, адже автоматизація управління персоналом у системі виконавчої влади передбачає комп'ютеризований кадровий облік (ведення особових карток державних службовців в електронному вигляді - система «Картка», передача їх для зберігання та аналітичної обробки до Головного управління державної служби України). Проте низька якість та неповнота наявної бази електронних карток не дозволяють вирішувати основні завдання щодо планування персоналу, підбору кадрів, заміщення вакантних посад, отримання аналітичних довідок стосовно кількісного та якісного складу персоналу в системі державної служби. Таким чином, визначено, що удосконалення інформаційного забезпечення функціонування центральних органів виконавчої влади тісно взаємопов'язане з модернізацією кадрового забезпечення державної служби.

Запропоновано згрупувати шляхи удосконалення матеріально-технічного забезпечення діяльності центральних органів виконавчої влади за такими напрямами: 1) модернізація нормативно-правової бази; 2) реформування інституційних та організаційних основ функціонування центральних органів виконавчої влади; 3) інформаційний та інноваційний розвиток у діяльності уряду та інших центральних органів виконавчої влади; 4) оптимізація матеріально-фінансового забезпечення здійснення реформи публічної адміністрації 5) підвищення ефективності кадрової політики держави.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено узагальнення наукових положень та запропоновано нові підходи до розуміння теоретико-правових засад оптимізації функціонування центральних органів виконавчої влади України. Проведений у дослідженні аналіз дозволяє зробити ряд пропозицій та висновків.

Ретроспективний розгляд функціонування центральних органів виконавчої влади України дозволив установити, що за часів правління Центральної Ради, Гетьманату та Директорії було відсутнє чітке розмежування компетенції у сфері законотворчості між урядом і органом, що був по суті передпарламентом. Це підтверджується тим, що коли Державна Народна Рада не функціонувала, Рада Народних Міністрів у необхідних випадках мала право ухвалювати постанови, що мала силу закону. Ці постанови після затвердження Головою Директорії та оприлюднення набували чинності. Після поновлення засідань Державної Народної Ради вони поступали поза чергою на її затвердження і в разі незатвердження втрачали силу. Характерно, що саме уряду надавалися всі права і обов'язки Державної Народної Ради до її утворення.

Органи виконавчої влади називаються «центральними», оскільки їх компетенція є загальнодержавною, поширюється на всю територію України. Ці органи у своїй діяльності покликані репрезентувати інтереси всієї держави, а не окремих її регіонів. Разом з тим має бути чітко визначена різниця між центральними органами виконавчої влади та урядом, компетенція якого також є загальнодержавною. При цьому до основних ознак центральних органів виконавчої влади віднесено такі: (а) є складовою апарату державного управління, який належить до числа складних самоврядних інституційних систем; (б) відповідальні перед Президентом України та підконтрольні й підзвітні Верховній Раді України; (в) є носіями владних повноважень, компетенція яких поширюється на всю територію держави; (г) діють від імені та за дорученням держави на основі норм чинного законодавства; (ґ) мають власну організаційно-штатну структуру; (д) реалізують виконавчо-розпорядчу діяльність в юридично-владній формі.

Зроблено висновок про недоцільність пошуку універсального критерію ефективності за монокритеріальним підходом. Тому розглянуто одночасно кількісні і якісні критерії з метою врахування всіх факторів, що впливають на ефективність державного управління. При цьому до основних критеріїв ефективності діяльності центральних органів виконавчої влади віднесено такі: 1) дієвість виконання поставлених завдань; 2) належний рівень нормативно-правового забезпечення; 3) достатність фінансування; 4) модернізація організаційної структури; 5) стабільність політичної системи; 6) високий професійний рівень кадрового забезпечення; 7) стимулювання праці державних службовців; 8) взаємозв'язок центральних органів виконавчої влади з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськістю.

Запропонована система критеріїв ефективності діяльності центральних органів виконавчої влади є структурною складовою системи антикризового державного управління, спрямована, перш за все, на з'ясування причин виникнення кризових ситуацій; комплексний аналіз соціально-економічного та політичного становища системи державного управління; удосконалення фінансового та кадрового забезпечення центральних органів виконавчої влади; планування та реалізацію антикризових заходів; контроль за їх виконанням.

Нормативно-правовим актом є сукупність норм права, яка виражається у письмовій чи іншій документальній формі, ухвалена у встановленій законом процедурі уповноваженим державним органом у межах його компетенції, містить загальні правові приписи, має державно-владний характер і спрямована на регулювання суспільних відносин, що тягне за собою настання певних юридичних наслідків.

Класифікацію нормативно-правових актів, які ухвалюються центральними органами виконавчої влади, доцільно здійснювати за такими критеріями: 1) за змістом; 2) за органом, який приймає акт; 3) за колом осіб, на які цей акт поширюється (акти загального та індивідуально-визначеного характеру); 4) за часом дії (поширення) - строкові та безстрокові; 5) за юридичною силою нормативно-правового акта; 6) за формою зовнішнього вираження (нормативні і ненормативні); 7) за об'єктом управління (зовнішні та внутрішні); 8) за юридичною назвою (постанови, розпорядження, рішення, накази, інструкції); 9) за масштабом впливу (загальні та часткові); 10) за терміном реалізації (стратегічні та оперативні, тактичні та ситуаційні рішення).

Наведений перелік класифікацій управлінських рішень центральних органів виконавчої влади не є вичерпним. Такий їх характер зумовлений, насамперед, розвитком нових суспільних відносин, а отже, і прийняттям за ними рішень. Проведення класифікації є важливим кроком не тільки щодо зручності, а й стосовно кращого розуміння управлінської діяльності центральних органів виконавчої влади, їх завдань, цілей. Класифікація нормативно-правових актів дозволяє швидко зорієнтуватися при пошуку необхідного наказу, інструкції, постанови та ін., що значно спрощує роботу з ними. Якість класифікації актів центральних органів виконавчої влади має вплив на якість їх правового застосування та правотворчого процесу.

Під принципами організації та діяльності центральних органів виконавчої влади слід розуміти закріплені у законодавстві основні ідеї, начала, відповідно до яких здійснюється регулювання відносин у сфері виконавчої влади, тобто ті, які визначають сутність і зміст організації та діяльності центральних органів виконавчої влади. Специфіка їх полягає в тому, що вони закріплюють вихідні нормативні положення, що визначають поведінку посадових осіб центральних органів виконавчої влади та виступають критерієм правомірності поведінки учасників таких правовідносин.

Запропоновано принципи центральних органів виконавчої влади поділяти залежно від напряму діяльності на: а) принципи діяльності: законності, верховенства права, відкритості, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, забезпечення єдності державної політики, прозорості, безперервності, об'єктивності, незалежності, гласності, дієвості, цілеспрямованості і наукової обґрунтованості; б) принципи організації: єдиноначальності, системності та відповідальності.

Функції центральних органів виконавчої влади - це головні напрями діяльності центральних органів виконавчої влади, які визначають цільове призначення та з якими прямо пов'язані обсяг і зміст державно-владних повноважень, що надаються цим органам. При цьому до основних функцій центральних органів виконавчої влади віднесено такі:

1) функція охорони суспільного порядку й забезпечення національної (державної) безпеки;

2) регулятивна функція;

3) функція забезпечення прав та свобод громадян;

4) контрольна функція;

5) нормотворча функція;

6) оперативно-управлінська функція;

7) юрисдикційна функція.

Характеризуючи організаційну діяльність центральних органів виконавчої влади, до видових її ознак слід віднести такі:

1) її здійснюють власне центральні органи виконавчої влади (суб'єктна ознака);

2) вона здійснюється на державному рівні;

3) має цільовий різновекторний характер, тобто спрямована на: а) виконання завдань соціального управління (у широкому розумінні); б) здійснення завдань державного управління на державному рівні функціонування соціуму; в) вирішення питань державного значення в інтересах суспільства (об'єктна ознака); г) здійснення і підвищення якості діяльності центральних органів виконавчої влади;

4) має евристичний характер (здійснюється вибір оптимальних варіантів реалізації повноважень центральних органів виконавчої влади);

5) має інноваційний характер (з її допомогою можливе вирішення низки проблемних питань, регламентація яких не відбита в компетенції центральних органів виконавчої влади).

До організаційно-правових форм діяльності центральних органів виконавчої влади слід віднести такі:

а) підготовка, прийняття та реалізація рішень центральних органів виконавчої влади;

б) координація діяльності органів у системі виконавчої влади;

в) організаційні, реєстраційні, дозвільні та інші форми;

г) консультативна та інформаційна діяльність;

д) облікові, аналітичні, програмні форми роботи;

е) взаємодія органів виконавчої влади з іншими гілками та інститутами державної влади;

ж) інформаційне забезпечення усіх суб'єктів у системі виконавчої влади;

з) державний контроль та нагляд.

Для нормативно-правового забезпечення євроінтеграційного процесу з боку України необхідно:

- створити робочі групи з експертів європейського та національного права і галузевих експертів та безпосередніх виконавців;

- залучати міністерства, центральні органи державної влади, провідних експертів національного та європейського права, галузевих спеціалістів, економістів, представників судової влади та громадськості;

- забезпечити процес програмування адаптації у кожній пріоритетній сфері через:

- визначення обсягів та забезпечення перекладів актів права ЄС;

- проведення порівняльно-правового аналізу відповідності національного законодавства праву ЄС;

- розробку конкретних рекомендацій щодо необхідності приведення нормативних актів у певній сфері у відповідність до права ЄС;

- визначення на підставі таких рекомендацій переліку проектів нормативних актів, що мають бути розроблені з метою приведення сфери законодавства у відповідність до права ЄС;

- розробку визначених проектів нормативних актів, їх ухвалення та імплементацію;

- запровадження ефективного механізму проведення моніторингу повноти та своєчасності виконання цих заходів.

Під принципами євроінтеграційної діяльності центральних органів виконавчої влади слід розуміти основні, найбільш загальні ідеї, правові начала, вихідні ідеї, що покладені в основу діяльності центральних органів виконавчої влади та на базі яких здійснюється правове та організаційне забезпечення євроінтеграційної діяльності відповідного органу. Тобто принципи визначають, на яких саме засадах повинна здійснюватися євроінтеграційна діяльність кожного центрального органу влади у відповідній сфері суспільних відносин.

При здійсненні євроінтеграційної діяльності центральних органів виконавчої влади суттєву увагу потрібно приділяти принципам міжнародного права, які слугують основою та системоутворюючим фактором всієї міжнародної нормативної системи, що включає політичні та моральні норми, звичаї, норми ввічливості. До таких принципів віднесено:

а) загальні: законності; узгодженості; безпосереднього застосування права; стабільності; об'єктивності; ефективності; системності; повноти; відкритості; прозорості; поступової, послідовної та поступальної інтеграції;

б) спеціальні: мирного вирішення спорів; непорушності кордонів; незастосування сили.

Правотворча діяльність центральних органів виконавчої влади у сфері реалізації євроінтеграційної політики держави - це створення центральними органами виконавчої влади у межах своєї компетенції відповідних нормативно-правових актів, що визначають напрямки державної політики у сфері наближення норм чинного законодавства до міжнародно-правових вимог та забезпечення здійснення євроінтеграційного процесу в кожній сфері суспільних відносин, що регулюється відповідним центральним органом влади.

Правозастосовна діяльність центральних органів виконавчої влади у сфері реалізації євроінтеграційної політики полягає у здійсненні владної та організуючої діяльності цих органів, що здійснюється за допомогою відповідних засобів та способів, із використанням методів, які є необхідними для реалізації функцій вищенаведених органів.

Регулятивна форма діяльності центральних органів виконавчої влад потрібна для створення необхідних умов щодо реалізації центральними органами влади своєї компетенції, зокрема з метою забезпечення належного здійснення процесу євроінтеграції, що при цьому не порушує внутрішньої діяльності держави та роботи її органів, та передбачає врахування прав і свобод людини та громадянина. Основним проявом регулятивної форми у суспільстві є видання відповідних законів та нормативно-правових актів державними органами влади.

Виокремлено основні характерні ознаки оптимізації структури центральних органів виконавчої влади: 1) процесуальність, динамічність і стадійність; 2) правовий, стратегічний, закономірний та об'єктивний характер; 3) наявність об'єкта та кола суб'єктів; 4) орієнтація на мінімальні витрати часу, матеріально-фінансових ресурсів і людського капіталу; 5) вплив внутрішніх і зовнішніх факторів й умов; 6) механізм здійснення оптимізації (методи, форми, принципи, інформаційно-технічна база); 7) доцільність, альтернативність, раціональність та ефективність.

Надано визначення поняття оптимізації структури центральних органів виконавчої влади, під якою пропонуємо розуміти: 1) процес вибору найкращого варіанту структурної організації роботи системи органів виконавчої влади із множини можливих для забезпечення належного рівня виконання передбачених законом функцій, завдань і повноважень з урахуванням об'єктивних вимог і обмежень матеріального, фінансового, кадрового, соціально-політичного та часового характеру під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів впливу; 2) упорядковану комплексну діяльність уповноважених органів, спрямовану на модернізацію існуючих механізмів адміністративної діяльності та формування найкращих організаційно-структурних умов функціонування системи центральних органів виконавчої влади (варіантів, методів, форм, принципів, програм), які характеризуються доцільністю, раціональністю, ефективністю, альтернативністю та процесуальністю дій.

Наведено стадії оптимізації структури центральних органів виконавчої влади: 1) визначення стратегічної мети і, відповідно до неї, типу організаційної структури; 2) уточнення складу й кількості підрозділів за рівнями влади; 3) визначення чисельності державних службовців; 4) з'ясування характеру співпідпорядкованості між міністерствами та іншими центральними органами влади; 5) розрахунок обсягу фінансового й матеріально-технічного забезпечення, витрат часу та людського капіталу; 6) чітке визначення повноважень, компетенції і відповідальності для кожного структурного органу виконавчої влади.

Запропоновано шляхи оптимізації структури центральних органів виконавчої влади в Україні: 1) підвищити роль Кабінету Міністрів України як вищого органу виконавчої влади шляхом внесення змін до Конституції України, спрямованих на посилення ролі уряду у вирішенні кадрових питань виконавчої влади, чітке розмежування компетенції Президента та Кабінету Міністрів, урегулювання на законодавчому рівні засад правовідносин уряду з парламентом та главою держави, а також коло питань, віднесених до виключної компетенції Кабінету Міністрів; 2) перейти від галузевого до функціонального принципу побудови структури системи центральних органів виконавчої влади для унеможливлення дублювання повноважень і функцій різних структурних підрозділів, оскільки кожний центральний орган виконавчої влади матиме реальні можливості для ефективного здійснення чітко визначеного кола управлінських функцій при мінімально можливих бюджетних видатках на фінансування апарату виконавчої влади; 3) удосконалити внутрішню організацію міністерств, формування уряду парламентською більшістю, яка б визначала стратегічні завдання вищого органу виконавчої влади та несла б відповідальність за його діяльність; 4) децентралізація виконавчої влади із застосуванням принципу субсидіарності, згідно з яким органи виконавчої влади вищого рівня мають здійснювати лише ті повноваження, які неспроможні реалізувати нижчестоящі управлінські структури; 5) запровадити та активно застосовувати новітні технології електронного уряду (e-government); 6) удосконалити організаційно-правове забезпечення, переорієнтуватися з тактичних цілей на стратегічні й будувати структуру виконавчої влади таким чином, щоб забезпечити досягнення стратегічних цілей функціонування та розвитку системи центральних органів виконавчої влади та ін.

Ураховуючи склад та особливості функціонування системи центральних органів виконавчої влади в Україні, запропоновано розглядати правовий статус центральних органів виконавчої влади як затверджений законодавством порядок регулювання їх діяльності, що передбачає наявність комплексу повноважень, компетенції (прав, обов'язків та законних інтересів); завдань, функцій і системи взаємозв'язків з іншими органами державного управління.

Рекомендовано вжити таких заходів удосконалення правового статусу центральних органів виконавчої влади: 1) необхідно реформувати законодавчу базу таким чином, щоб Президент України не мав змоги здійснювати неконституційні повноваження, закріплюючи не належні йому за Конституцією установчі та кадрові повноваження стосовно центральних органів виконавчої влади; не допускати безпідставного розширення дискреційних повноважень глави держави, що може загрожувати втратою належної самостійності й дієвості уряду як вищого органу у системі органів виконавчої влади; 2) закріпити на конституційному рівні правовий статус не тільки Кабінету Міністрів України та місцевих адміністрацій, а й центральних органів виконавчої влади; 3) збалансувати повноваження уряду і президента, посилюючи спроможність уряду оптимізувати зусилля усіх інших центральних органів виконавчої влади у розробці та реалізації державної політики та стратегії державного розвитку; 4) переглянути положення Указу Президента «Про оптимізацію центральних органів виконавчої влади», відмовляючись від ліквідації урядових комітетів та урядових органів і децентралізуючи таким чином виконавчу владу; 5) при реструктуризації та реформуванні центральних органів виконавчої влади необхідно уникати поєднання в одному органі виконання конфліктних функцій (надання адміністративних послуг та здійснення контрольно-інспекційних повноважень); обов'язковим має бути чіткий розподіл повноважень та відповідальності центральних органів виконавчої влади, оптимізований за змістом та переліком державних функцій, кількістю державних службовців і зорієнтований на задоволення потреб суспільства; 6) позбавити центральні органи виконавчої влади (окрім міністерств) від здійснення функцій з розробки політики; 7) у міністерствах слід чітко виокремити посаду керівника апарату; 8) перейти до використання функціонального принципу створення міністерств у поєднанні з галузевим; 9) визначити нормативно-правовий статус членів Кабінету Міністрів України та керівників інших центральних органів виконавчої влади; посилити роль міністрів як політичних діячів і відокремити їх статус від статусу державних службовців; 10) підвищити публічність і колегіальність у роботі уряду, рівень ефективності міжміністерської координації та ін.

Для забезпечення системності та ефективності реалізації адміністративної реформи в Україні запропоновано згрупувати детально охарактеризовані вище шляхи удосконалення матеріально-технічного забезпечення діяльності центральних органів виконавчої влади за такими напрямками: 1) модернізація нормативно-правової бази (уніфікація правових норм у досліджуваній сфері, оперативне надання юридичної сили новій редакції Закону України «Про державну службу», розробка та прийняття Інформаційного Кодексу України та ін.); 2) реформування інституційних та організаційних основ функціонування центральних органів виконавчої влади (ліквідація структур із дублюючими функціями, перехід від галузевого до функціонального принципу у формуванні структури центральних органів виконавчої влади, застосування сучасних процедур адміністративного менеджменту, розвиток вищого корпусу державних службовців, децентралізація і подолання бюрократичних бар'єрів, ефективна структура державного регулювання даної сфери зі створенням спеціального міністерства тощо); 3) інформаційний та інноваційний розвиток у діяльності уряду та інших центральних органів виконавчої влади (електронна взаємодія, електронний уряд, портал кадрових ресурсів, адміністративні послуги он-лайн, упровадження сучасних техніки та технологій, забезпечення електронної національної безпеки, подолання «цифрового розриву», електронний документообіг та ін.); 4) оптимізація матеріально-фінансового забезпечення здійснення реформи публічної адміністрації (орієнтація на фінансування інновацій у державному управлінні, ефективне цільове використання коштів у рамках Національної програми інформатизації, перегляд питання оплати праці державних службовців та ін.); 5) підвищення ефективності кадрової політики держави (узгодження адміністративних і політичних функцій, оптимізація процедур відбору кадрів та просування по службі, посилення прозорості критеріїв, вимог і кар'єрних перспектив, підвищення кваліфікації державних службовців, безперервне, ситуативне навчання, підготовка без відриву від виробництва в реальних практичних умовах, запровадження дієвих механізмів запобігання проявам корупції та конфлікту інтересів, усунення «роздутості» державного апарату та оптимізація його чисельності, посилення дисциплінарної відповідальності державних службовців тощо).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія:

1. Журавльов Д. В. Організаційно-правове забезпечення функціонування центральних органів виконавчої влади України: теоретико-правовий аспект : монограф. / Д. В. Журавльов. - Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ ; Ліра ЛТД, 2013. - 312 с.

Статті у наукових фахових виданнях України:

2. Журавльов Д. В. Трудове право: місце в системі права та основні теоретичні проблеми розвитку / Д. В. Журавльов // Вісник ЗЮІ ДДУВС. - 2011. - № 3. - С. 50-54.

3. Журавльов Д. В. Нормативно-правова основа діяльності центральних органів виконавчої влади України: недоліки та переваги / Д. В. Журавльов // Науковий вісник ДДУВС. - 2012. - № 1. - С. 287-295.

4. Журавльов Д. В. Особливості функціонування центральних органів виконавчої влади України як суб'єкта адміністративно-правового регулювання / Д. В. Журавльов // Актуальні проблеми права: теорія і практика. - 2012. - № 25. - С. 265-271.

5. Журавльов Д. В. Поняття та правова природа центральних органів виконавчої влади України / Д. В. Журавльов // Право і суспільство. - 2012. - № 1. - С. 75-79.

6. Журавльов Д. В. Напрями удосконалення інформаційного забезпечення функціонування центральних органів виконавчої влади / Д. В. Журавльов // Наука і правоохорона. - № 2 (20). - Ч. 2. - 2013. - С. 58-63.

7. Журавльов Д. В. Нормативно-правове забезпечення діяльності окремих міністерств у євроінтеграційних процесах України / Д. В. Журавльов // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. -2013. - № 28. - С. 131-137.

8. Журавльов Д. В. Критерії ефективності діяльності центральних органів виконавчої влади України / Д. В. Журавльов // Митна справа. - 2013. - Спецвипуск. - Ч. 1. - С. 113-122.

9. Журавльов Д. В. Центральні органи виконавчої влади: історіографія становлення та розвитку / Д. В. Журавльов // Митна справа. - 2013. - Спецвипуск. - Ч. 2. - С. 206-214.

10. Журавльов Д. В. Щодо визначення основних напрямків оптимізації роботи центральних органів влади / Д. В. Журавльов // Південноукраїнський правничий часопис ОДУВС. - 2013. - № 4. - С. 98-105.

11. Журавльов Д. В. Поняття та загальна характеристика центральних органів виконавчої влади України / Д. В. Журавльов // Публічне право. - 2013. - № 3 (11). - С. 61-67.

12. Журавльов Д. В. Правовий статус центральних органів виконавчої влади: сучасний стан та перспективи удосконалення / Д. В. Журавльов // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». - 2013. - № 23. - Ч. 2. - С. 68-74.

13. Журавльов Д. В. Правові засади євроінтеграційної діяльності центральних органів виконавчої влади / Д. В. Журавльов // Форум права. - 2013. - № 4. - С. 392-401.

14. Журавльов Д. В. Правові форми діяльності центральних органів виконавчої влади України / Д. В. Журавльов // Публічне право. - 2013. - № 1 (9). - С. 85-90.

15. Журавльов Д. В. Центральні органи виконавчої влади у системі суб'єктів забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні / Д. В. Журавльов // Наука і правоохорона. - 2013. - № 4 (22). - С. 84-89.

16. Журавльов Д. В. Щодо принципів організації та діяльності центральних органів виконавчої влади України / Д. В. Журавльов // Актуальні проблеми права: теорія і практика. - 2013. - № 26. - С. 282-290.

17. Журавльов Д. В. Організаційно-правові форми реалізації центральними органами виконавчої влади євроінтеграційної політики / Д. В. Журавльов // Митна справа. - 2014. - № 1. - Ч. 2. - Кн. 2. - С. 204-211.

Статті у наукових періодичних виданнях інших держав:

18. Журавлев Д. В. Направления совершенствования финансового и кадрового обеспечения функционирования центральных органов исполнительной власти / Д. В. Журавлев // Право и политика. - 2012. - № 2. - С. 131-140.

19. Журавлев Д. В. Нормотворческая деятельность центральных органов исполнительной власти как форма реализации государственной правовой политики / Д. В. Журавлев // Право и политика. - 2013. - Спецвыпуск. - С. 106-111.

20. Журавлев Д. В. Относительно форм деятельности центральных органов исполнительной власти Украины / Д. В. Журавлев // «European science review». - 2014. - № 1. - С. 81-90.

21. Журавлев Д. В. Сущность и содержание реализации центральными органами исполнительной власти евроинтеграционной политики / Д. В. Журавлев // Право и политика. - 2014. - № 1. - С. 83-92.

22. Журавлев Д. В. Формирование и развитие центральных органов исполнительной власти / Д. В. Журавлев // «Italian Science Review». - 2014. - № 1. - С. 103-110.

Стаття в іншому виданні:

23. Журавльов Д. В. Актуальні проблеми права та правоохоронної діяльності : Зб. наук. праць за 2010 рік / За заг. ред. М. І. Іншина. - Харків : НікаНова, 2011. - 344 с.

Друковані тези, доповіді та інші матеріали наукових конференцій:

24. Журавльов Д. В. Поняття та сутність принципів організації та діяльності центральних органів виконавчої влади / Д. В. Журавльов // Проблеми трудового права та проходження служби в органах внутрішніх справ : Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Дніпропетровськ, 28 лютого 2013 р.). Дніпропетровськ. - С. 111-113.

25. Журавльов Д. В. Сутність принципів організації та діяльності центральних органів виконавчої влади / Д. В. Журавльов // Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції науковців, викладачів, аспірантів. Книга 4 (м. Луганськ, 10-11 квітня 2013 р.) / За ред. проф. Л. І. Лазор. - Луганськ : СПД Рєзніков В. С., 2013. - С. 100-104.

26. Журавльов Д. В. Напрями удосконалення правового статусу центральних органів виконавчої влади / Д. В. Журавльов // Актуальні проблеми правового регулювання економічної безпеки : Матеріали науково-практичної конференції (м. Київ, 2 жовтня 2013 р.). - Київ. - С. 88-91.

27. Журавльов Д. В. Нормативно-правова база функціонування деяких міністерств в аспекті євроінтеграції / Д. В. Журавльов // Публічне адміністрування в сфері внутрішніх справ : Матеріали науково-практичної конференції (м. Київ, 24 квітня 2013 р.). - Київ. - С. 83-86.

28. Журавльов Д. В. Оптимізація інформаційного забезпечення діяльності центральних органів виконавчої влади / Д. В. Журавльов // Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 14-15 лютого 2013 р.). - Одеса. - С. 72-74.

29. Журавльов Д. В. Центральні органи виконавчої влади в аспекті принципів євроінтеграційної діяльності / Д. В. Журавльов // Право: історія, теорія, практика : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, 14-15 березня 2013 р.). - Львів. - С. 72-74.

30. Журавльов Д. В. Загальнотеоретична характеристика сучасного стану правового статусу центральних органів виконавчої влади / Д. В. Журавльов // Правове забезпечення політики держави на сучасному етапі її розвитку : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Донецьк, 4-5 квітня 2013 р.). - Донецьк. - С. 103-105.

31. Журавльов Д. В. До питання оптимізації діяльності центральних органів влади / Д.В. Журавльов // Нові завдання та напрями розвитку юридичної науки у ХХІ столітті : Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Одеса, 4 квітня 2013 р.). - Одеса. - С. 87-89.

32. Журавльов Д. В. Центральні органи виконавчої влади як суб'єкти забезпечення євроінтеграції / Д. В. Журавльов // Актуальні питання та проблеми правового регулювання суспільних відносин: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Дніпропетровськ, 4-5 квітня 2013 р.). - Дніпропетровськ: ГО «Правовий світ». - С. 113-115.

33. Журавльов Д. В. Специфіка діяльності центральних органів виконавчої влади України / Д. В. Журавльов // Актуальні питання розвитку та взаємодії публічного та приватного права : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, 28-29 березня 2013 р.). - Львів : ГО «Центр правничих ініціатив». - С. 107-109.

Навчальний посібник:

34. Журавльов Д. В. Теорія та практика правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України» / за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. Іншина М.І., д-ра юрид. наук, проф. Олефіра В.І. - К.: Хай-Тек Прес, 2012. - 1192 с.

АНОТАЦІЯ

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Київ, 2014.

У дисертації уточнюється система центральних органів виконавчої влади, яка склалась в Україні, визначаються особливості її функціонування. З'ясовується сутність та особливості центральних органів виконавчої влади. Формулюються поняття «центральні органи виконавчої влади», «критерії ефективності діяльності центральних органів виконавчої влади», «нормативно-правова діяльність центральних органів виконавчої влади» тощо. Уточнюється система принципів, за якими здійснюється організація та діяльність центральних органів виконавчої влади України. Визначаються фактори, які зумовлюють необхідність реформування центральних органів виконавчої влади Україні. З'ясовуються форми організаційно-правового забезпечення центральних органів виконавчої влади України. З'ясовуються особливості міжнародної практики організації та функціонування центральних органів виконавчої влади та можливостей її використання в Україні. Характеризується Концепція адміністративної реформи в Україні як основа реформування центральних органів виконавчої влади в Україні. Досліджуються організаційно-правові принципи та форми реалізації центральними органами виконавчої влади євроінтеграційної політики. Надаються пропозиції та рекомендації щодо удосконалення організаційно-правового забезпечення центральних органів виконавчої влади, зокрема їх правового статусу, структури, фінансового та кадрового забезпечення.

Ключові слова: виконавча влада, уряд, міністерства, центральні органи виконавчої влади, принципи, форми, критерії ефективності, організаційно-правове забезпечення.

Диссертация на соискание научной степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс, финансовое право, информационное право. - Открытый международный университет развития человека «Украина», Киев, 2014.

В диссертации уточняется система центральных органов исполнительной власти, которая сложилась в Украине, определяются особенности их функционирования. Выясняется сущность и особенности центральных органов исполнительной власти. В частности, к основным признакам центральных органов исполнительной власти отнесены следующие: (а) является составной аппарата государственного управления, принадлежащий к числу сложных самоуправляющихся институциональных систем; (б) ответственны перед Президентом Украины и подконтрольны и подотчетны Верховной Раде Украины; (в) являются носителями властных полномочий, компетенция которых распространяется на всю территорию государства; (г) действуют от имени и по поручению государства на основе норм действующего законодательства; (д) имеют собственную организационно-штатную структуру; (е) реализуют исполнительно-распорядительную деятельность в юридически властной форме.

Формулируются понятия «центральные органы исполнительной власти», «критерии эффективности деятельности центральных органов исполнительной власти», «нормативно-правовая деятельность центральных органов исполнительной власти» и тому подобное. Уточняется система принципов, по которым осуществляется организация и деятельность центральных органов исполнительной власти Украины, а именно: 1) принципы деятельности: законности, верховенства права, открытости, обеспечения соблюдения прав и свобод человека и гражданина, обеспечения единства государственной политики, прозрачности, непрерывности, объективности, независимости, гласности, действенности, целенаправленности и научной обоснованности; 2) принципы организации: единоначалия, системности и ответственности.

Определяются факторы, которые обусловливают необходимость реформирования центральных органов исполнительной власти Украины. Выясняются формы организационно-правового обеспечения центральных органов исполнительной власти Украины. Выясняются особенности международной практики организации и функционирования центральных органов исполнительной власти и возможностей ее использования в Украине. Характеризуется Концепция административной реформы в Украине как основа реформирования центральных органов исполнительной власти в Украине. Исследуются организационно-правовые принципы и формы реализации центральными органами исполнительной власти евроинтеграционной политики. Предоставляются предложения и рекомендации по совершенствованию организационно-правового обеспечения центральных органов исполнительной власти, в частности их правового статуса, структуры, финансового и кадрового обеспечения.

Ключевые слова: исполнительная власть, правительство, министерства, центральные органы исполнительной власти, принципы, формы, критерии эффективности, организационно-правовое обеспечение.

Dissertation for the scientific degree of Doctor of Law on the specialty 12.00.07 - administrative law and procedure, finance, information law. - Open International University of Human Development “Ukraine”, Kyiv, 2014.

In the dissertation the central bodies of executive power is specified, which has emerged in Ukraine, the characteristics of their functioning are determined. Essence and features of the central authorities are found out. The concept of "central authorities", "performance criteria of central bodies of executive power," "legislative and regulatory activity of the central authorities," etc. are formulated. System of the principles is clarified, on which the organization and operation of the central executive power bodies of Ukraine is carried. The factors, that determine the need of the reform of the central authorities Ukraine are identified. The forms of organizational and legal support of the central executive power bodies of Ukraine are investigated. The features of international practice of organization and functioning of the central executive power and possibilities of its use in Ukraine are analyzed. The Concept of administrative reform in Ukraine as a basis for reforming of the central authorities in Ukraine is characterized. We study the organizational and legal principles and forms of implementation of central executive bodies of the European integration policy. Suggestions and recommendations for improving the organizational and legal framework of central executive bodies, including their legal status, structure, finance and staffing are provided.

Keywords: executive, government ministries, central bodies of executive power, principles, forms, performance criteria, organizational and legal support.

Размещено на Allbest.ru