Адміністративно-правове регулювання підприємництва в Україні (теоретико-прикладний аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжрегіональна академія управління персоналом

УДК 342.922 : 346.2 (477)

Адміністративно-правове регулювання підприємництва в Україні (теоретико-прикладний аспект)

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

Баклан Олег Володимирович

Київ 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України.

Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України КУРИЛО Володимир Іванович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, директор Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор БЕРЛАЧ Наталія Анатоліївна, Національна академія внутрішніх справ, професор кафедри економіко-правових дисциплін;

доктор юридичних наук, професор КАЛЮЖНИЙ Ростислав Андрійович, Національний авіаційний університет, заступник директора з наукової роботи Юридичного інституту;

доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України СТЕЦЕНКО Семен Григорович, Інститут кримінально-виконавчої служби, перший заступник начальника інституту з навчально-методичної та наукової роботи.

Захист відбудеться «29» листопада 2013 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 Міжрегіональної Академії управління персоналом (03039, м. Київ-39, вул. Фрометівська, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у Міжнародному бібліотечно-інформаційному центрі ім. Ярослава Мудрого Міжрегіональної Академії управління персоналом (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2).

Автореферат розісланий «___» жовтня 2013 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.П. Христинченко

адміністративний правосуб'єктність підприємництво

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Утвердження демократичної, соціальної, незалежної, правової держави, визнання людини найвищою соціальною цінністю, реформування організаційної структури та функціонального призначення органів публічної адміністрації, запровадження моделі партнерських відносин між громадянином, суспільством і державою за умови оптимізації владного регулювання майже усіх сфер суспільного життя, у світлі сучасних державо- та правотворчих процесів в Україні мають бути спрямовані на практичну реалізацію положень Конституції, конституційних, органічних та інших законів України. У зв'язку з цим все більшої актуальності набувають питання державного, насамперед адміністративно-правового, регулювання у сфері підприємництва, яка є матеріальною основою економіки держави.

Ефективне вирішення цих питань стосується майже всіх напрямів здійснення адміністративної реформи в Україні, а саме: створення нової правової бази, що регламентуватиме державне управління; формування нових інститутів, організаційних структур та інструментів здійснення державного управління тощо. З набуттям незалежності вирішення зазначених питань стає метою реалізації багатьох державних програм, змістом яких є реформування національного підприємництва та економіки в цілому.

Сьогодні якість та ступінь впровадження цих та інших державних програм щодо оптимізації суспільних відносин у сфері підприємництва не дає бажаних результатів, дослідження ефективного упорядкування таких адміністративно-правових відносин також не посіли належного місця у працях вчених-адміністративістів. За різними міжнародними оцінками по легкості ведення бізнесу Україна знаходиться лише на початку другої сотні країн світу, індекс інвестиційної привабливості нашої країни за п'ятибальною системою коливається у межах 2,4-2,6 балів, за індексом економічної свободи Україна традиційно залишається у групі країн-аутсайдірів. Підставно стверджувати, що стан правового регулювання підприємництва не задовольняє як підприємців та споживачів, так і саму владу держави. Україна залишається непривабливою для бізнесу, залучення та захисту інвестицій, країною із низьким рівнем відкритості та прозорості регулювання внутрішнього ринку тощо. І це не зважаючи на те, що за геополітичними масштабами, економічному, технологічному, оборонному і науковому потенціалу Україну і донині можна зрівнювати з багатьма розвинутими країнами. Так на початку ХХІ сторіччя, за певними оцінками, в розрахунку на душу населення природно-ресурсний потенціал України в 1,5-2 рази перевищував ресурсний потенціал США, в 4 рази - ФРН, 12-15 разів - Японії.

Сучасний еволюційний світовий досвід яскраво підказує, що прогрес будь-якої галузі господарської діяльності можливий лише за рахунок забезпечення умов удосконалення форм та методів правового регулювання, переходу до запровадження інноваційних моделей розвитку тощо. Найголовніший та найоб'ємнійший сегмент такого реформування належить адміністративно-правовому регулюванню, що логічно обумовлюється низкою чинників. Так, органи публічного управління безпосередньо впливають на трансформацію суспільних відносин у сфері підприємництва: видаючи в межах власної компетенції численні нормативно-правові акти, укладаючи адміністративно-правові договори з суб'єктами підприємництва, здійснюючи організаційно-управлінські заходи та ін.

Водночас дослідження проблем адміністративно-правового регулювання підприємництва постає одним із провідних напрямів комплексного дослідження державного регулювання підприємництва. Оскільки зазначена проблематика має певним чином міжгалузевий характер, тому і суспільні відносини у сфері підприємництва регулюються сьогодні не тільки нормами адміністративного та господарського, а й цивільного, фінансового, митного, трудового та інших галузей права, що також засвідчує актуальність обраної теми дослідження.

На часі перед вітчизняною юридичною наукою та наукою адміністративного права зокрема, постає завдання переосмислення теоретико-методологічних підходів до з'ясування сутності сучасного державного регулювання у сфері підприємництва; окреслення актуальних проблем правового регулювання в цій сфері суспільного життя та правильного визначення шляхів їх вирішення з використанням оптимально-доцільних форм та засобів реалізації.

Таким чином, необхідність науково-теоретичної розробки питань адміністративно-правового регулювання підприємництва в Україні зумовлена:

- недостатністю системних комплексних та галузевих наукових досліджень та недостатністю науково-обґрунтованої фундаментальної теорії адміністративного права стосовно зазначеної проблематики;

- потребами практики правозастосування і необхідністю розвитку законодавства щодо адміністративно-правового регулювання у сфері підприємництва.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у межах наукової тематики кафедри адміністративного та фінансового права Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства НУБіП України та у відповідності до планів досліджень Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі на 2008-2013 р.р. та спеціальної науково-дослідної теми «Перспективи модернізації національної економіки в контексті співпраці України та ЄС в рамках Східного партнерства» (номер державної реєстрації 0111U004544). Тема дисертації безпосередньо пов'язана з підготовкою змін до законодавства України відповідно до Програми економічних реформ на 2010-2014 р.р. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», розробленої Комітетом з економічних реформ при Президентові України.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових поглядів щодо адміністративно-правового регулювання підприємництва та правозастосовної практики органів, уповноважених здійснювати регулювання підприємництва, з урахуванням вітчизняної еволюції адміністративно-правових відносин у сфері підприємництва та порівняльного аналізу вітчизняного і зарубіжного законодавства, яке регламентує підприємництво та господарську діяльність, визначити концептуальні чинники щодо оптимізації адміністративно-правового регулюючого впливу держави та удосконалення суспільних відносин у сфері підприємництва в Україні. На підставі дисертаційного дослідження надати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання підприємництва в Україні.

Для досягнення поставленої мети визначені такі основні задачі:

- проаналізувати наукові підходи щодо онтології та гносеології поняття, сутності, окремих рис адміністративно-правового регулювання підприємництва, генезис та розробку цієї діяльності у правовій науці та нормотворчості, місце і роль в системі державного регулювання підприємництва. На підставі проведеного аналізу провести співвідношення із аналогічними правовими явищами;

- удосконалити методологічні засади адміністративно-правового регулювання підприємництва, а саме: поглибити розробку принципів, функцій, форм та методів, запропонувати окремі понятійні дефініції щодо адміністративно-правового регулювання підприємництва;

- дослідити елементи адміністративно-правових відносин у сфері підприємництва. На підставі порівняльно-правового аналізу щодо адміністративної правосуб'єктності органів виконавчої влади, які здійснюють регулювання відносин у сфері підприємництва, надати мотивовані обгрунтування вдосконалення нормативно-правових актів, які визначають адміністративно-правовий статус зазначених органів;

- з'ясувати та дослідити актуальні вітчизняні проблеми адміністративно-правового регулювання підприємництва та, враховуючи позитивний закордонний досвід державного впливу на поведінку суб'єктів підприємництва, запропонувати деякі шляхи розв'язання зазначених проблем;

- враховуючи сучасні вимоги щодо необхідності здійснення структурних змін стосовно державного регулювання підприємництва, провести порівняльно-правовий аналіз форм та засобів адміністративно-правового регулювання та зробити пропозиції щодо удосконалення їх застосування;

- з'ясувати місце, сутність та співвідношення державного і громадського контролю в процесі здійснення адміністративно-правового регулювання у сфері підприємництва, окреслити можливі шляхи їх розвитку як важливої складової регуляторної функції щодо підприємництва;

- визначити сутність, ознаки, особливості зовнішніх форм прояву та процесуального режиму застосування адміністративного примусу у сфері підприємництва України;

- узагальнити наукові досягнення і висновки попередніх розробок з проблематики, яка досліджувалася, та виробити практичні рекомендації, спрямовані на удосконалення теоретико-правових засад і практики застосування форм та заходів адміністративно-правового регулювання підприємництва.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при здійсненні адміністративно-правового регулювання підприємництва в сучасній Україні.

Предмет дослідження становить адміністративно-правове регулювання підприємництва в Україні (теоретико-прикладний аспект).

Методи дослідження обрані з огляду на поставлену мету й задачі щодо вирішення проблем адміністративно-правового регулювання підприємництва в Україні. Методологічну основу дослідження становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Так, діалектичний метод пізнання явищ та процесів, що відбуваються у сфері підприємництва, засади яких визначаються нормами адміністративного права України, дозволив розглянути їх у еволюційному розвитку та взаємозв'язку, виявити сучасні загальні напрямки і закономірності (підрозділи 1.1, 1.2, 3.2, 3.3, 4.2, 5.2). Логіко-семантичний та метод формальної логіки застосовувались впродовж всього дослідження, що сприяло поглибленню понятійного апарату у сфері підприємництва (підрозділи 1.1, 2.3, 5.1, пункт 4.1.3). За допомогою історично-правового методу досліджено шляхи становлення і розвитку адміністративно-правового регулювання підприємництва, формування та трансформацію правосуб'єктності регуляторних органів, практику застосування регулювання підприємництва у розвитку та виявлення історично-правового зв'язку минулого і сьогодення (підрозділи 1.1, 1.3, 2.2, 3.1, 5.2, 5.3). Системно-структурний підхід застосовувався при визначенні елементів системи вітчизняного права України як нормативної основи адміністративно-правового регулювання підприємництва, аналізу форм та засобів відповідних різновидів цього регулювання (підрозділи 2.2, 4.1, 4.2, 5.2). Широке застосування у дослідженні знайшов порівняльно-правовий метод, який дозволив виявити переваги та вади закордонного досвіду адміністративно-правового регулювання підприємництва та окреслити шляхи його удосконалення (розділи 3, 4, 5, підрозділ 1.1), та соціологічний метод щодо з'ясування думки фахівців-практиків стосовно проблем, які досліджуються (підрозділи 3.1, 3.2, 4.1, 4.2, 5.2, 5.3). Методи аналізу, синтезу, моделювання, формальної логіки та деякі інші були використані впродовж всього дослідження для розробки пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства.

Особливості об'єкту дослідження, його комплексний міжгалузевий характер обумовили використання наукових праць і розробок з філософії, загальної теорії права, галузевих юридичних наук, економіки, теорії державного управління, історії, соціології та застосування різноманіття наукових підходів: органічної єдності теорії й практики, порівняльно-ретроспективного, поєднання критичного і раціонального, єдності логічного та системного підходів та інших.

Науково-теоретичним підґрунтям дослідження стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних адміністративістів, вчених інших галузей права, а також філософів, управлінців, істориків та економістів:

- В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, К.С. Бельського, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, І.Л. Бородіна, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, Л.М. Горбунової, В.Л. Грохольського, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, В.М. Кампо, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, О.М. Козиріна, А.Т. Комзюка, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, Б.А. Кормича, М.В. Корнієнка, Є.Б. Кубка, О.В. Кузьменко, Є.В. Курінного, В.І. Курила, М.Н. Курка, О.А. Мартиненка, В.П. Нагребельного, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришка, М.П. Орзіха, О.І. Остапенка, І.М. Пахомова, С.В. Пєткова, О.О. Погодіна, А.М. Подоляки, Т.О. Проценка, О.П. Рябченко, Н.О. Саніахметової, С.Г. Стеценка, Ю.О. Тихомирова, В.В. Цвєткова, Ю.С. Шемшученка, Чжан Шуйбао, В.А. Юсупова та ін.;

- С.С. Алексєєва, А.В. Венедиктова, В.Д. Гончаренка, А.Й. Іванського, А.М. Колодія, О.О. Майданник, В.К. Мамутова, В.Ф. Погорілка, В.М. Селіванова, В.Я. Тація, Ю.К. Толстого, В.С. Щербини, О.Х. Юлдашева та ін.;

- С.М. Булгакова, Ф. Вольтера, Г.В.Ф. Гегеля, М. Кастельса, та ін.;

- Г.В. Атаманчука, Ф.У. Тейлора, А. Файоля, P.M. Фалмера та ін.;

- А.Г. Слюсаренка, В.А. Смолія, В.С. Степанкова, П.І. Фомина та ін.;

- І.М. Акімової, Л. Бальцеровича, Н.X. Бунге, З.С. Варналія, Я.А. Жаліла, В.Я. Желєзнова, Д.М. Кейнса, К. Маркса, А. Маршалла, Д. Рікардо, П. Самюелсона, Д.Б. Сея, А. Сміта, M.І. Туган-Барановського та ін.

При проведенні дослідження були проаналізовані вітчизняне законодавство, окремі нормативно-правові акти Росії до 1917 р., погляди дореволюційних вчених юристів та економістів з питань, що стосуються регулювання підприємництва з боку держави, окремі законодавчі акти Союзу РСР та правові акти деяких зарубіжних держав, а також дослідження закордонних вчених і досвід функціонування деяких правових інститутів у інших державах стосовно адміністративно-правового регулювання підприємництва. Емпіричну та інформаційну основу дисертаційного дослідження становлять також узагальнення практики діяльності державних і недержавних регуляторних органів, статистичні матеріали, довідкові видання, публікації в періодичних виданнях, політико-правова публіцистика, авторські опитування вітчизняних підприємців тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертаційна робота є одним із перших у вітчизняній правовій науці монографічним дослідженням адміністративно-правового регулювання підприємництва у теоретико-прикладному аспекті. При поєднанні з практичними проблемами правозастосовної діяльності регуляторних органів у сфері підприємництва та авторським баченням шляхів їх вирішення у результаті проведеного узагальнюючого дослідження отримано певні наукові та науково-прикладні результати та сформульовано низку нових положень та висновків, що містять наукову новизну та виносяться на захист, зокрема:

уперше:

- з урахуванням нових правових, політичних, економічних та соціальних сучасних трансформацій, які пов'язанні з процесами входження України у Європейське співтовариство, глобалізації, світової економічної кризи тощо, представлено авторську позицію щодо партнерських взаємовідносин держави в особі її уповноважених регуляторних органів з суб'єктами-підприємництва, які регулюються нормами як адміністративного права, так і нормами деяких інших правових галузей;

- обґрунтовано і визначено чинники при наявності саме яких адміністративно-правове регулювання підприємництва може бути ефективним та провідним засобом в системі державного регулювання підприємництва щодо побудови держави з соціально-орієнтованою економікою;

- сформульовано та запропоновано авторські визначення таких теоретичних понять як сфера підприємництва; взаємозв'язки між суб'єктами та об'єктами адміністративно-правових відносин у сфері підприємництва;

- обґрунтовано та запропоновано введення у науковий обіг та запровадження до вітчизняного законодавства принципу чесності адміністративно-правового регулювання підприємництва, принципу честі в діяльності державних службовців, службовців місцевого самоврядування; принципу служіння державних службовців народу України та державі Україна;

- обґрунтовано висновок щодо допоміжного характеру адміністративного примусу у сфері підприємництва як одного з інструментів мінімізації корупції в Україні, при цьому пріоритетне місце у сфері підприємництва відводиться застосуванню кримінально-правових засобів;

удосконалено:

- визначення поняття адміністративно-правового регулювання підприємництва та залежності меж, мети, тривалості та видів форм і засобів цього різновиду правового впливу від складності структури галузі застосування та обґрунтованої необхідності застосування саме адміністративно-правових форм та методів регулювання;

- перелік функцій адміністративно-правового регулювання підприємництва (зокрема визнання наявності таких функцій як: створення організаційно-правових передумов, необхідних для здійснення ефективного підприємництва, та забезпечення рівності всіх суб'єктів підприємництва), їх класифікація та зміст;

- визначення поняття державного контролю у сфері підприємництва, його мети та окремих особливостей; дефініції «підприємство» тощо;

- обґрунтування та доречність застосування деяких принципів адміністративно-правового регулювання підприємництва (зокрема: альтернативи в оплаті реєстраційних послуг; не протиставлення законності та економічної доцільності; встановлення податкових пільг є прерогативою винятково законодавства; категорична заборона надання індивідуальних податкових пільг та ін.);

- структура адміністративно-правових відносин у сфері підприємництва;

дістали подальшого розвитку:

- розробка теоретичних питань щодо правової природи укладання адміністративно-правових договорів у сфері підприємництва та запропонована авторська позиція з цього приводу;

- систематизація принципів адміністративно-правового регулювання у сфері підприємництва; розуміння і визначення системи, змісту та сутності окремих принципів адміністративно-правового регулювання в сфері підприємництва; обґрунтування їх взаємозв'язку з правосуб'єктністю органів публічного управління що здійснюють регулювання в цій сфері суспільного життя;

- мета, стадії, риси та особливості, що притаманні контрольній діяльності у сфері підприємництва;

- визначення поняття, сутності та властивостей реєстрації у сфері підприємництва як форми державного регулювання (управління тощо);

- теоретична розробка поняття «безпека», у тому числі небезпечних видів господарської діяльності (підприємницької чи промислової або іншої);

- наукові погляди на вітчизняну еволюцію правовідносин між державою та суб'єктами підприємництва;

- порівняльний аналіз адміністративно-правового регулювання підприємництва в Україні та в деяких зарубіжних країнах і пропозиції щодо запозичення та практичного запровадження досвіду останніх в Україні;

- наукові погляди щодо адміністративного примусу у господарському, митному, фінансовому, податковому праві як складової адміністративного примусу в публічному праві України;

- дослідження широкого кола наукових, науково-навчальних та інших праць з окресленої проблематики, на підставі чого сформульовані власні авторські конкретні пропозиції та рекомендації, що спрямовані на удосконалення теоретико-правових засад і практики застосування адміністративно-правового регулювання підприємництва, зокрема щодо внесення змін, доповнень та рекомендацій до чинного законодавства, а також підвищення ефективності нормотворчої роботи.

Практичне значення одержаних результатів зумовлюється актуальністю та новизною порушених у дисертаційному дослідженні проблем та полягає у можливості застосування його результатів:

- у науково-дослідницькій роботі як основи для подальшої розробки проблем адміністративно-правового регулювання підприємництва в Україні;

- у правотворчій діяльності - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані (і частково вже використані) для підготовки й уточнення проектів та нових редакцій законодавчих та підзаконних актів, зокрема Податкового та Господарського кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про звернення громадян», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про Антимонопольний комітет України», «Про проведення податкової амністії», «Про Державну програму протидії тінізації підприємництва», «Про благодійництво та благодійні організації», «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», «Про режим іноземного інвестування» та інших, деяких підзаконних актів тощо, що сприятиме оптимізації адміністративно-правового регулювання підприємництва та господарської діяльності;

- у правозастосовній діяльності; у навчальному процесі; у правовиховній сфері тощо.

Матеріали дисертаційного дослідження впроваджені:

- у нормотворчу діяльність: Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України (акт впровадження Комітету ВРУ від 17.02.2012 р. № 0419/14-299); при складанні цільового списку функцій Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, підготовка якого здійснювалася в рамках діяльності Робочої групи з опрацювання питань, пов'язаних з оптимізацією системи центральних органів виконавчої влади, відповідно до розпорядження Президента України від 23.12.2010 р. № 1203-рп «Деякі питання організації роботи щодо реалізації заходів з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» (лист підтвердження Мінекономрозвитку України від 20.04.2011 р. № 2502-25/52); при підготовці положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України: в частині пропозицій стосовно основних завдань та повноважень Мінекономрозвитку України - п.п. 3.1-3.3, 4.1, 4.12 додатку до листа Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (акт впровадження Мінекономрозвитку України від 16.06.2011 р. № 3604-22/219);

- у правозастосовну практику: у діяльність Вищого адміністративного суду України в частині врахування пріоритету принципів адміністративно-правового регулювання підприємництва порівняно з нормами права та запровадження в практичну діяльність суддів принципу «про служіння державних службовців державі Україна» та принципу «честі державного службовця» (акт впровадження Вищого адміністративного суду України від 04.04.2012 р.); у діяльність територіальної Державної інспекції праці у Київській області, зокрема при підготовці методичних рекомендацій головних державних інспекторів праці, роботодавців, працівників юридичних та кадрових служб підприємств, установ та організацій (акт впровадження територіальної Державної інспекції праці у Київській області від 23.01.2012 р. № 09/01-57); у діяльність Управління бюджетної політики та бухгалтерського обліку Держенергоефективності України в частині здійснення контрольних повноважень співробітниками відділів цього Управління (акт впровадження Держенергоефективності України від 23.02.2012 р.); у діяльність Управління правового забезпечення Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України в частині здійснення контрольних повноважень відділами управління (акт впровадження Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 27.02.2012 р. № 15-8-23/36); у діяльність управління освіти та управління праці і соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації в частині планування роботи даних підрозділів (лист підтвердження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 06.02.2012 р. № 02/4509);

- у навчальний процес: при викладанні навчальних дисциплін: «Адміністративне право», «Порівняльне адміністративне право», «Адміністративне судочинство», «Господарське право», «Актуальні проблеми теорії і історії держави і права», «Право інтелектуальної власності», «Митне право» на факультеті правознавства та міжнародних відносин Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (акт впровадження УДУФМТ від 07.03.2012 р); при викладанні навчальних дисциплін: «Адміністративне право», «Господарське право» на юридичному факультеті Київського Національного економічного університету ім. В. Гетьмана (акт впровадження КНЕУ від 28.02.2012 р.); при викладанні навчальних дисциплін: «Адміністративне право», «Підприємницьке право» на юридичному факультеті Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства у Національному університеті біоресурсів і природокористування (акт впровадження НУБіП від 09.02.2012 р. № 10); при викладанні навчальних дисциплін: «Господарське право», «Адміністративне право», «Теорія держави та права», «Державне регулювання підприємництва» в Київському університеті ринкових відносин (акт впровадження КУРВ від 24.02.2012 р. № 110); при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Податкова система», «Гроші та кредит», «Грошово-кредитні системи зарубіжних країн», «Державне регулювання економіки» в Академії муніципального управління (акт впровадження АМУ від 29.02.2012 р.); при викладанні навчальної дисципліни «Адміністративне право» у Львівському державному університеті внутрішніх справ (акт впровадження ЛДУВС від 10.02.2012 р.).

Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійних досліджень. Ідеї та розробки, які належать співавторам, в дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі адміністративного та фінансового права та на міжкафедральному семінарі Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства НУБіП України. Окремі положення дисертації доповідалися дисертантом на науково-практичних конференціях, семінарах, «круглих столах», у тому числі міжнародних та всеукраїнських, зокрема: «Державна політика розвитку цивільної авіації ХХІ століття: економічний патріотизм і стратегічні можливості України» (Київ, 2008); «Світова фінансово-економічна криза і стратегії протидії та мінімізації наслідків» (Київ, 2009); «Економічна безпека України та виклики сьогодення» (Київ, 2010); «Протидія злочинності у сфері інтелектуальної власності та комп'ютерних технологій органами внутрішніх справ: стан, проблеми та шляхи їх вирішення» (Донецьк, 2011); «Фінансове право у ХХІ сторіччі: здобутки та перспективи» (Ірпінь, 2011); «Стратегія економічного розвитку країн в умовах глобалізації - 2012» (Дніпропетровськ, 2012); «Моделювання, прогнозування та інформаційно-аналітичне забезпечення інноваційного розвитку фінансової системи країн європейського простору» (Харків, 2012); «Сучасні моделі, концепції і стратегії інноваційного розвитку країн світу та України: економіка, фінанси, право, системний аналіз» (Київ, 2012); «Бюджетно-податкова реформа як каталізатор соціально-економічного розвитку в Україні» (Ірпінь, 2012); «Інтеграційні процеси та пріоритетні орієнтири розвитку економіки України: економіка, фінанси, право» (Київ, 2012); «Концепції, стратегії та напрями розвитку Української держави: економіка, фінанси, право» (Київ, 2012); «Необхідність та передумови інвентаризації податкових пільг у системі оподаткування України» (Ірпінь, 2013); «Розвиток економіки України в умовах невизначеності глобалізаційно-інтеграційних процесів: економіка, фінанси, право» (Київ, 2013); «Реформування підходів до визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток» (в рамках громадського обговорення законопроекту) (Ірпінь, 2013); «Политика и право в социально-экономической системе общества» (Москва, 2013).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено: в одноосібній монографії, 30 наукових статтях (24 у фахових виданнях України та 6 у виданнях інших держав), 13 тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, які об'єднують чотирнадцять підрозділів (три з яких поділені на пункти), висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 485 сторінок, із них список використаних джерел - 69 сторінок, додатки - 45 сторінок. Обсяг основного тексту становить 371 сторінку. Список використаних джерел складається із 624 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, висвітлюється її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначається стан наукової розробки проблеми, мета і задачі, об'єкт та предмет дисертаційного дослідження, наукова новизна одержаних результатів, визначаються методи, за допомогою яких досягалася поставлена мета, теоретична та емпірична бази дослідження, науково-теоретичне і практичне значення основних положень дисертації і одержаних висновків, викладаються основні положення, які виносяться на захист, вказуються ступінь апробації результатів дослідження, наявність публікацій за темою дисертації, структура та обсяг дисертації.

Розділ 1. «Онтологія та гносеологія адміністративно-правового регулювання підприємництва» містить 3 підрозділи, один з яких містить 2 пункти.

У підрозділі 1.1. «Поняття підприємництва та сутність його адміністративно-правового регулювання» розглянуто деякі теоретичні погляди вітчизняних і зарубіжних як вчених-юристів так і вчених-економістів на поняття та сутність поняття «підприємництво», еволюцію визначення підприємництва в правовій та економічній науці, соціально-економічну природу підприємницької діяльності тощо. Звернуто увагу на використання дефініції «підприємництво» у багатьох соціально-вагомих значеннях, а також на принципових відмінностях підприємництва від традиційної людської активності за інноваційним способом реалізації, сферою застосування, присутності ризику при здійсненні підприємства тощо. Акцентовано увагу на тому, що підприємництво це діяльність заснована на національному законодавстві; а також що підприємництво може здійснюватися за рахунок залучення не лише власних коштів або опосередкованої участі у такій діяльності, шляхом вкладення у справу не лише власного капіталу тощо. Розпочато розгляд співвідношення понять «управління» та «державне управління»; «державне регулювання» та «адміністративно-правове регулювання», «адміністративно-правовий вплив», «адміністративно-правове забезпечення» у сфері підприємництва. Зазначені загальні властивості, що притаманні саме адміністративно-правовому регулюванню підприємництвом як державній діяльності.

Результатом проведеного дослідження стало формулювання теоретичних висновків щодо визначення «адміністративно-правового регулювання підприємництва» як специфічної комплексної діяльності, також окреслено поняття «сфера підприємництва».

Підрозділ 1.2. «Функції та принципи адміністративно-правового регулювання підприємництва» присвячено аналізу науково-теоритичних підходів щодо основних, вихідних положень, засад та правил, які визначають природу, соціальну сутність та призначення адміністративно-правового регулювання та забезпечення підприємництва. Даний підрозділ складається з двох пунктів.

У пункті 1.2.1. Розглянуто походження дефініції «функція», поняття, зміст функцій управління та регулювання, їх види. Серед існуючих в науці класифікацій функцій управління звертається увага та аналізуються: загальні функції управління; так звані мінімальні функції держави; функції державного регулювання економіки, в тому числі додаткові функції у період становлення ринкових відносин. Виходячи з проведеного порівняльного аналізу, першими зі спеціальних функцій державного регулювання підприємництва в Україні доцільно називати функції, які містяться у самому визначенні «підприємництва» (яке визначено у законодавстві), а саме: досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку як мети цієї діяльності. Обгрунтовується доречність виокремлення такої адміністративно-правової функції розвитку підприємництва, як: «створення організаційно-правових передумов, необхідних для функціонування ефективного підприємництва». Розвиваючи наукові думки стосовно спеціальних функцій адміністративно-правового регулювання підприємництва, доводиться доцільність запровадження до законодавства функції щодо забезпечення соціальної рівності суб'єктів підприємництва, тобто рівного забезпечення на всій території держави прав і свобод кожної людини і громадянина, що стосуються підприємництва, незалежно від жодних чинників: майнового стану, родинних зв'язків, політичної належності та ін. Основним результатом дослідження стало авторське визначення функцій адміністративно-правового регулювання підприємництва та висновок, що у разі справедливої та чесної реалізації функцій адміністративно-правового регулювання підприємництва, право взагалі (адміністративне, господарське право зокрема) може сприйматися учасниками правовідносин у сфері підприємництва (передусім суб'єктами господарювання) як упровадження загальновизнаних ідей свободи, справедливості, рівноправності тощо.

У пункті 1.2.2. В органічному взаємозв'язку з питаннями попереднього пункту щодо функцій адміністративно-правового регулювання підприємництва послідовно досліджувалися поняття «принцип управління», «принцип державного управління», «принцип державного регулювання», «принцип адміністративно-правового регулювання». Розглянуто та проаналізовано певне коло наукових думок та поглядів стосовно систематизації принципів державного управління (регулювання тощо). Зроблено аналіз розвитку загальних принципів господарювання, які сьогодні визначені національним законодавством.

На підставі проведеного аналізу зроблено висновок, що погляди багатьох вчених з цього приводу можуть майже співпадати, хоча системна однорідність цих понять в наукових працях також відсутня. Щодо диференціації принципів адміністративно-правового регулювання у сфері підприємництва, визнається, що доречно виглядає функціональна класифікація основних засад регулювання правовідносин у цій сфері, яка передбачає поділ принципів адміністративно-правового регулювання та забезпечення підприємництва на загальні (фундаментальні) та безпосередні, завдяки яким за допомогою норм адміністративного права (інших юридичних норм тощо) відбувається упорядкування суспільних відносин у сфері підприємництва. У результаті проведеного дослідження зроблено також висновок щодо потреби узгодження та приведення до формальної відповідності одна одній норм: ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та cт. 29 Господарського кодексу України, що визначають поняття «Зловживання монопольним становищем».

У підрозділі 1.3. «Історія вітчизняної еволюції адміністративно-правових відносин між державою та суб'єктами підприємництва» проведено історико-правовий огляд переважно управлінських взаємовідносин між органами публічного управління та суб'єктами підприємництва за період з другої половини XIX ст. до набуття Україною незалежності. Відмічено позитивний вплив на розвиток різноманітних суб'єктів підприємництва індустріалізації різних галузей промисловості та розширення ринку збуту для капіталістичного виробництва в наслідок адміністративних та економічних реформ в Австрії та Росії (1848 та 1861 року відповідно), які зокрема передбачали такі заходи державного регулювання економіки та підприємництва як: державну підтримку пріоритетних галузей промисловості та підприємництва; введення прибуткового податку; адміністративно-правове забезпечення з боку держави розвитку акціонерних товариств як організаційно-правової форми господарювання; сприяння залученню іноземного капіталу у сферу підприємництва; фінансову підтримку інфраструктури села; ефективну політику кредитування сільського господарства; адміністративно-правове втручання в регулювання іпотечних відносин як прогресивного і специфічного інституту банківської системи; контроль з боку держави за зловживаннями в банківської сфері та деякі інші.

Як негативні явища відзначено потужний вплив монополістичних об'єднань на управлінську діяльність Уряду Росії, майже відсутність антимонопольних заходів, слабкий розвиток конкурентного середовища у сфері підприємництва, неувага Уряду щодо підтримки малого підприємства, необґрунтовану політику щодо державних закупівель, яскраву декларативність та незавершеність перебудови щодо упорядкування адміністративно-правових відносин між державою та суб'єктами підприємництва після повалення російського самодержавства (у період НЕПу) та у період так званої політики перебудови перед розпадом Радянського Союзу у сфері підприємництва, яка в той час зароджувалась.

Адміністративно-правове регулювання підприємництва на різних історичних етапах було б істотно ефективнішим, якщо б базувалося на засадах економічної доцільності та наукової обґрунтованості - такий основний висновок дослідження у даному підрозділі.

Розділ 2. «Детермінація елементів адміністративно-правових відносин у сфері підприємництва» складається з 3 підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Підприємство як об'єкт адміністративно-правових відносин» досліджено визначення та використання дефініції «підприємство» (яка використовується для позначення як суб'єкта, так і об'єкта права) як у вітчизняному законодавстві, так і науковцями адміністративного права, вченими-економістами тощо; використання у нормативно-правових актах словосполучення «право оперативного управління»; класифікацію підприємств за різними ознаками, які тим чи іншим чином пов'язані з адміністративною правосуб'єктністю підприємства; залежність адміністративної правосуб'єктності підприємств від нових сучасних чинників (зокрема таких, як: поява відносно нових «державно-партнерських» суспільних відносин, формальну та фактичну трансформацію суб'єктного складу адміністративних правовідносин, появу абсолютно нових суб'єктів адміністративних правовідносин у сфері економіки та підприємництва та ін.), вплив на адміністративну право- та дієздатність суб'єктів підприємницької діяльності сучасних факторів (розширення сфери адміністративного судочинства внаслідок посилення гарантій судового захисту, поступове збільшення питомої ваги диспозитивних важелів адміністративно-правового регулювання у сфері підприємництва за рахунок зменшення застосування імперативних методів державного управління, необхідність зміни кількості контрольно-наглядових органів та зміни їх функцій, трансформації форм та методів діяльності їх апарату та ін.).

На підставі розгляду зазначених питань зроблено висновок про доцільність відмови від використання у вітчизняних нормативно-правових актах словосполучення «право оперативного управління», пропонується авторське визначення «підприємства як суб'єкта адміністративно-правових відносин».

Підрозділ 2.2. «Адміністративна правосуб'єктність органів виконавчої влади, які здійснюють регулювання правовідносин у сфері підприємництва». На початку підрозділу звертається увага на законодавче відокремлення адміністративних відносин від інших правових відносин у сфері підприємництва; правові норми, які визначають регулюючий вплив на правовідносини у сфері підприємництва з боку Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів України. Основна увага в цій частині дослідження зосереджена на адміністративній правосуб'єктності Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Міністерства фінансів, Антимонопольного комітету, Міністерства доходів і зборів України. Окремо в часовій динаміці звертається увага на адміністративну правосуб'єктність Держкомпідприємництва.

Висловлена авторська оцінка відносно того, що нині серед повноважень Мінфіну поступово починають правильно переважати заходи опосередкованого впливу на суспільні відносини у сфері економіки та підприємництва, на відміну від повноважень Мінекономрозвитку, які занадто об'ємні, нерідко мають невластивий контрольно-наглядовий та адміністративно-командний характер. Спираючись на закордонний досвід регулювання правовідносин у сфері підприємництва, зроблено авторське припущення про помилковість ліквідації Держкомпідприємництва як центрального органу виконавчої влади.

У підрозділі 2.3. «Загальна характеристика та детермінація зв'язків між суб'єктами та об'єктами адміністративно-правових відносин у сфері підприємництва» розглянуто прямі та зворотні зв'язки між учасниками адміністративно-правових відносин у сфері підприємництва. Розробка цього основного обов'язкового елементу адміністративно-правових відносин здійснена на дослідженні: легалізації підприємницької діяльності шляхом державної реєстрації, ліцензування і видачі спеціальних державних дозволів на здійснення окремих видів діяльності; забезпечення безпеки підприємницької діяльності; дотримання промислової безпеки; забезпечення конкуренції підприємницької діяльності; особливостей реєстрації різноманітних об'єктів у сфері підприємництва, наприклад, об'єктів інтелектуальної власності.

Результатом дослідження зазначених питань стало: зроблені зауваження та запропоновані деякі зміни щодо окремих положень Законів України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про Антимонопольний комітет» та доповнення до КУпАП і до Закону «Про здійснення державних закупівель» (нормами, що визначають процедуру оскарження рішень щодо здійснення державних закупівель); сформовано авторське загальне визначення «безпека»; висловлена авторська оцінка стосовно негативного впливу нестабільності переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню згідно з Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» на ведення підприємництва, господарської діяльності тощо.

Основним теоретичним висновком цієї частини дисертаційного дослідження стало авторське визначення взаємозв'язків між суб'єктами та об'єктами адміністративно-правових відносин, на підставі якого формулюється визначення зв'язків між суб'єктами та об'єктами адміністративно-правових відносин в сфері підприємництва.

Розділ 3. «Актуальні проблеми адміністративно-правового регулювання підприємництва» містить 3 підрозділи.

Підрозділ 3.1. «Закордонний досвід адміністративно-правового регулювання підприємництва» присвячений дослідженню науково-теоретичних поглядів як закордонних так і вітчизняних вчених стосовно існуючих в світі стратегічних шляхів створення конкурентоспроможного підприємництва та економіки в цілому. Безпосередньо розглянуто адміністративно-правові засоби та заходи щодо планування розвитку підприємництва; адміністративної підтримки пріоритетних галузей економіки і підприємництва; адміністративно-правового механізму державних замовлень; сприяння розвитку малого та середнього бізнесу; гармонізації податкового законодавства; адміністративно-правового забезпечення розвитку нових організаційно-правових форм господарювання, в тому числі інноваційних галузей підприємництва та видів підприємств; сприяння залученню іноземних інвестицій у сферу підприємництва; удосконалення антимонопольного законодавства; сприяння розвитку конкуренції у сфері підприємництва тощо. До уваги бралися приклади зазначених важелів адміністративно-правового впливу на суспільні відносини у сферу підприємництва в таких країнах як: Велика Британія, КНР, Польща, РФ, Словацька республіка, США, Фінляндія, Франція, ФРН, Чеська республіка, Швеція, Японія тощо.

Результати досліджених питань використані майже у всіх розділах роботи. Основним висновком цього підрозділу є те, що застосування адміністративно-правового регулювання підприємництва як різновиду державного регулювання залежить від конкретної галузі (напряму) регулювання, а також є виправданим у випадках коли ступінь і форма адміністративно-правового впливу на підприємництво обґрунтовується тим, що саме цей вплив найкращим чином сприяє конкуренції на ринку, оздоровленню суспільних відносин у сфері підприємництва в цілому.

У підрозділі 3.2. «Лібералізація та оптимізація регулюючого впливу держави у сфері підприємництва» розглянуто можливі переважно диспозитивні способи державного впливу на суспільні відносини у сфері підприємництва, завдяки яким за допомогою адміністративно-правових заходів з'являється спроможність надати більших свобод та можливостей функціонування суб'єктам підприємництва, створити оптимальні, найбільш мотивовані умови для їхньої діяльності та розвитку.

Початком дослідження окреслених питань є звернення до розгляду формального визначення та характеристики моделі управління підприємствами та співвідношення публічних і приватних інтересів при державному регулюванні підприємницької діяльності, ролі державного регулювання в сфері економіки, та її матеріальної основи -підприємництва.

Звернуто увагу на вітчизняні програмні нормативно-правові акти, які історично були початком деякої декларативної лібералізації регулюючого впливу держави в сфері економіки та підприємництва та на коло науково-теоретичних та практично-прикладних праць як науковців так і державних діячів, присвячених проблемі лібералізації політики з розвитку та державної підтримки підприємництва.

Критично проаналізовано теоретичні розробки щодо визначення поняття державної підтримки підприємництва; принципів, завдань та функцій держави з підтримки підприємництва; доцільності формального визначення засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів підприємницької діяльності тощо.

Тут, як і в попередньому розділі, підтверджується думка про те, що положення Законів України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» про зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання є невдалим та потребує коригування. Висловлюються конкретні пропозиції з цього приводу. Також на підставі опитування підприємців Києва та Київської області зроблено висновок, що на законодавчому рівні практично - корисним було б прийняття адміністративно-правових норм, які б, наприклад, передбачали заборону внесення змін до системи та порядку оподаткування протягом певного періоду часу та попередження заздалегідь про подібні зміни суб'єктів господарської діяльності. В цьому ж сенсі, до вітчизняного законодавства пропонується запровадити принцип - «не протиставлення законності та економічної доцільності». Зроблені деякі інші пропозиції до чинного законодавства, зокрема до п. 1. ст. 48 «Державна підтримка підприємництва» Господарського кодексу України.

Підрозділ 3.3. «Адміністративно-правове регулювання підприємництва як інструмент побудови держави з соціально-орієнтованою економікою» присвячено пошуку та дослідженню адміністративно-правових засобів регулювання, які сприятимуть компромісу між інтересами господарюючих суб'єктів і пріоритетами, завданнями, напрямами економічної стратегії держави у сфері підприємництва, а також аналізу наукових поглядів та думок щодо визначення окремих завдань відносно ефективного розвитку підприємництва з метою побудови держави з соціально орієнтованою економікою.

В цьому напрямі відстоюється точка зору що, для побудови соціально-орієнтованої економіки одночасно з економічними заходами на центральному та місцевих рівнях послідовно слід максимально реалізувати комплекс традиційно-позитивних заходів адміністративно-правового регулювання у сфері підприємництва, а саме: удосконалення чинної правової бази (в тому числі і за допомогою незалежної експертизи) на предмет її відповідності антикорупційним законам України та впливу на правове становище легально існуючих підприємств, підприємств тіньової економіки тощо; усебічне сприяння розвитку банківської системи як фінансового фундаменту сфери підприємництва; забезпечення на всіх рівнях прозорості в діяльності органів публічного управління та ін. При цьому слід враховувати відповідний досвід постсоціалістичних країн-членів ЄС та адаптувати до власних умов найбільш ефективні підходи протишокового адміністративно-правового регулювання (на різних часових інтервалах), зокрема, такі як: сприяння нарощенню експортного потенціалу та активізації зовнішньої торгівлі; регулювання щодо скорочення частки енергомістких виробництв, рівня енергомісткості ВВП; забезпечення інноваційної реструктуризації економіки загалом і сфери зайнятості та ін. Доречним варто визнати прийняття Закону «Про проведення податкової амністії», але з обов'язковим зазначенням у цьому Законі: строків проведення амністії, державних гарантій, взаємних зобов'язань держави та суб'єктів підприємництва, з можливим прийняттям «Державної програми протидії тінізації підприємництва».