Адміністративно-правове регулювання підприємництва в Україні (теоретико-прикладний аспект)

Щодо нетрадиційних адміністративно-правових засобів регулювання підприємництва пропонується: запозичення до вітчизняного законодавства досвіду Великої Британії та деяких інших країн стосовно запровадження прогресивного податку на надприбутки підприємств, які отримуються внаслідок об'єктивних помилок, наприклад, при проведенні приватизації. Підтримується точка зору про використання організаційно-правового досвіду Великої Британії щодо реформування вугільної галузі України.

Обґрунтовується і пропонується в Податковому кодексі України в якості стимулюючої адміністративно-правової норми передбачити норму зі зниження оподаткування прибутку підприємств, які стабільно працюють в Україні. Також пропонується авторське визначення щодо неприбуткових організацій чи установ та перелік обмежень щодо їх діяльності. Відповідно зроблені рекомендації щодо змін та доповнень Закону України «Про благодійництво та благодійні організації». Підтримуються погляди вчених, які полягають в тому, що в Україні на стратегічному рівні інноваційна модель розвитку підприємництва була визнана базовою і безальтернативною, однак інноваційна тактика так і не сформувалася.

Спростовується точка зору деяких вітчизняних вчених щодо пропозицій: поступового наближення структур та рівня ставок акцизних зборів на підакцизну продукцію до встановлених в ЄС та введення деяких спеціальних схем оподаткування акцизами. Також спростовується доцільність пропозицій окремих вчених, зокрема, що податковий контроль повинен охоплювати всі показники економічної діяльності платника податків (кількісні, якісні, натуральні, вартісні та цінові).

Розділ 4. «Форми та засоби адміністративно-правового регулювання підприємництва» складається з 2 підрозділів, які містять 4 та 3 пункти відповідно.

У підрозділі 4.1. «Характеристика основних форм адміністративно-правового регулювання підприємництва» досліджено та дається характеристика основним формам адміністративно-правового регулювання підприємництва.

Пункт 4.1.1. «Видання нормативних правових актів» містить дослідження питань щодо видання нормативних правових актів, які регулюють суспільні відносини у сфері підприємництва. Звернуто увагу на таку обставину: нормативно-правові акти за допомогою яких відбувається упорядкування суспільних відносин у сфері підприємництва містять норми різної галузевої належності; відмічено недоліки науково-теоретичного та організаційно-юридичного супроводу правового забезпечення адміністративної реформи щодо видання нормативних правових актів. Проаналізовано відповідність окремих нормативно-правових актів (зокрема актів ДПІ Міністерства доходів і зборів України) Конституції та Законам України.

У пункті 4.1.2. «Вчинення реєстраційних та інших юридично значимих дій» розглянуто науково-теоретичні погляди на поняття «державна реєстрація», відмічено властивості державної реєстрації в сфері підприємництва як форми адміністративно-правового регулювання, звернуто увагу на принципи реєстраційної діяльності; на прикладі РФ проведено порівняння щодо доцільності запровадження адміністративної відповідальності за порушення законодавства про державну реєстрацію юридичних осіб та індивідуальних підприємців.

Пункт 4.1.3. «Укладання адміністративно-правових договорів» присвячено дослідженню правової природи адміністративно-правових договорів. Розглянуто науково-теоретичні думки вітчизняних і російських вчених щодо сутності цього правового явища та здійснення державної підтримки суб'єктів господарювання, державного замовлення та можливості укладання між органами публічного управління та господарюючими суб'єктами різного роду угод з метою вирішення визначених державою завдань в ході здійснення державної підтримки суб'єктів господарювання; державного замовлення та надання з боку держави пільг (податкових, соціально-податкових) суб'єктам підприємництва. Звернуто увагу на найпоширеніші галузі суспільного життя, в яких, як правило, запроваджується державно-приватне партнерство.

У пункті 4.1.4. «Організаційні дії та матеріально-технічні операції» окреслено коло організаційних дій та матеріально-технічних операцій у сфері підприємництва та звернуто увагу на те, що роль і значення неправових форм адміністративно-правового регулювання підприємництва не варто применшувати.

Основним результатом дослідження питань підрозділу стала пропозиція запровадження до основних нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини у сфері підприємництва норми-принципу, що вимагає чесності при виданні підзаконних нормативно-правових актів регуляторними органами. Логічним виглядає підтримка щодо запровадження принципу альтернативи в оплаті реєстраційних послуг.

Теоретичними здобутками цієї частини дослідження стало авторське визначення реєстрації у сфері підприємництва як форми адміністративно-правового регулювання. Підтримується думка тих дослідників, які вважають що такі юридично значимі дії як реєстрація, облік, видача дозволів за своїм змістом часто збігаються, хоча відмінності між цими юридично значимими діями, безумовно, можуть бути предметом наукових досліджень.

Спираючись на закордонний досвід підтримуються пропозиції щодо запозичення адміністративно-процесуальних норм наступного змісту: «у провадженні по справі за зверненням громадян не може бути відмовлено, якщо форма звернення (прохання) не відповідає змісту». Такі норми варто передбачити у Законі «Про звернення громадян», Податковому та Митному кодексі України, також підтримується точка зору про скасування деяких положень окремих актів Міністерства доходів і зборів України, які, наприклад, містять такі неконституційні норми як: «Рішення, прийняте за розглядом скарги, може бути менш сприятливе для платника податків, ніж рішення, яке оскаржувалося». Пропонується запровадження адміністративної відповідальності за порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів шляхом прийняття бланкетної норми (у Розділі 15 КУпАП) «Порушення законодавства про державну реєстрацію правових актів». Також підтримується пропозиція щодо направлення надходжень від надання платних адміністративних послуг до держбюджету, та врахування при формуванні бюджетних призначень на відповідний рік розпорядникам надання таких послуг витрат на їх забезпечення.

Підрозділ 4.2. «Застосування окремих засобів адміністративно-правового регулювання у сфері підприємництва» присвячено дослідженню окремих засобів адміністративно-правового регулювання в сфері підприємництва, найбільш актуальних для України в теперішній час.

У пункті 4.2.1. Розглянуто думки вчених стосовно поняття «інвестиційна діяльність» та «захист прав суб'єктів інвестиційної діяльності», природа інвестицій з позицій теорії права та економічної теорії, окремі погляди щодо класифікації інвестицій та інвестиційної діяльності. Визначено найбільш дієві засоби та заходи щодо адміністративно-правового сприяння залученню інвестицій у сферу вітчизняного підприємництва.

Пункт 4.2.2. Присвячено розгляду дієвих заходів адміністративно-правового забезпечення щодо створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон. Звернута увага на розгляд та тлумачення науковцями поняття «спеціальна економічна зона», теоретичні погляди на процес створення і функціонування СЕЗ, їх види в окремих зарубіжних країнах. Зроблені окремі авторські рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства.

У пункті 4.2.3. Розглянуто питання щодо адміністративно-правового сприяння розвитку малих та середніх підприємств як засобу регулювання підприємництва та підйому економіки в цілому. Проаналізовані наукові погляди щодо поняття «суб'єкт малого підприємництва», форми підтримки малих та середніх підприємств. Проведено порівняння рекомендацій ЄС щодо визначення середніх підприємств та деяких вітчизняних нормативних вимог щодо отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання. В порівнянні з деякими іншими країнами розглянуто класифікацію підприємств на: мікро, малі, середні та великі та висловлене власне ставлення до зазначених класифікацій. На підставі узагальнення наукових думок та поглядів з зазначеного приводу зроблено висновок, що для України адміністративно-правове сприяння розвитку малих підприємств як суб'єктів господарювання є вагомою складовою правової стратегії держави в сфері підприємництва (та економіки в цілому), при цьому напрямами цієї стратегії повинні бути: постійне удосконалення законотворчості (нормотворчості) в сфері малого підприємництва з урахуванням світових та вітчизняних тенденцій в економіці; чітке, стабільне та прозоре встановлення з боку держави предмету та меж правового регулювання малого підприємництва; прагнення встановлення абсолютно рівних умов для розвитку та функціонування всіх суб'єктів малого підприємництва тощо.

Підтримується точка зору тих вчених, які наполягають на розробленні довгострокової стратегії залучення прямих вітчизняних та іноземних інвестицій в Україну із застосуванням позитивного світового досвіду. Зокрема зроблені конкретні пропозиції та рекомендації щодо змін та доповнень ст. 7; ч. 2 ст. 12; ст. 20 Закону України «Про режим іноземного інвестування» та ст. 1 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», деяких підзаконних актів Антимонопольного комітету України.

Спростовуються пропозиції деяких вітчизняних вчених, такі як, наприклад: «Для спрощення та скорочення термінів ліцензування у ВЕЗ здійснення даної процедури необхідно делегувати місцевим державним адміністраціям та Адміністрації ВЕЗ».

Розділ 5. «Контроль та адміністративний примус у сфері підприємництва» складається з 3 підрозділів.

У підрозділі 5.1. «Державний контроль у сфері підприємництва як передумова застосування адміністративного примусу» розглянуто питання правової природи цього багатогранного суспільно-управлінського явища, різноманітного за своїми принципами, функціями, формами та методами здійснення, а також його ефективність, дієвість, результативність, своєчасність та корисність. Звернуто увагу на погляди вчених стосовно пріоритетних напрямів контролю в державному управлінні, системи юридичних гарантій державного контролю у сфері господарської діяльності та стадій контрольних проваджень; висловлено власне ставлення відносно зазначених питань.

В результаті дослідження визначено риси та особливості притаманні контрольній діяльності в сфері підприємництва, які відрізняють її від інших споріднених видів контрольно-наглядової діяльності, що здійснюються уповноваженими органами держави. Сформульовано визначення державного контролю в сфері підприємництва, визначена сутність поточної та перспективної мети контролю.

Обгрунтовано запровадження адміністративно-правової норми, яка б визначала принцип «чесності та персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни державних службовців», до Закону України «Про державну службу» та доречність у Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» норми, що передбачала би, що регулюванню за допомогою контрольно-наглядових засобів підлягають суспільні відносини, пов'язані зі здійсненням контролю за суб'єктами господарювання у визначених законодавством (тільки на рівні законів) випадках.

Спростовуються та обґрунтовуються як помилкові твердження та пропозиції окремих вчених, такі як, наприклад: в якості посилення дієвості контролю визначається, що «основною причиною неналежного здійснення контролю є відсутність єдиного, послідовно врегульованого нормами права порядку його проведення» або пропонується «нормативно регламентувати засади контролю органів державної податкової служби Міністерства доходів і зборів України щодо здійснення його за принципом спеціалізації за напрямками».

Підрозділ 5.2. «Адміністративний примус у сфері підприємництва» присвячено характеристиці цього соціально-правового явища як одного з основних правових засобів дотримання законності та дисципліни в державі, особливостям його змісту та застосування у сфері підприємництва. Основна увага зосереджена на питаннях: адміністративний примус як інструмент мінімізації корупції та удосконалення загальних правил накладання адміністративних стягнень в сфері підприємництва, в цьому напрямку критично проаналізовано певне коло вітчизняних наукових досліджень.

Підтримано висновок Т.О. Коломоєць про те, що «адміністративний примус у митному, фінансовому, податковому, земельному, екологічному та інформаційному праві є складовою адміністративного примусу в публічному праві України». Доведено, що цей перелік галузей права варто доповнити галуззю господарського права тощо.

Обґрунтовано доповнення ст. 3 «Основні принципи державної служби» положенням про служіння державних службовців державі Україна. Звернуто увагу на неузгодженість щодо некоректного застосування в назвах глав КУпАП слів «галузь», та «сфера», що потребує формального упорядкування. З цього приводу висловлена пропозиція запозичення російського досвіду щодо структурної побудови кодексу про адміністративні правопорушення. Підтримано пропозицію щодо запозичення до вітчизняного законодавства адміністративно-правової норми, яка б передбачала таке стягнення як дискваліфікацію для суб'єктів корупційних правопорушень. Висловлено авторське ставлення щодо зміни існуючої назви Закону України «Про засади запобігання і протидію корупції» на назву «Про засади протидії корупції». Доведено, що певні норми Глави 11 «Відповідальність» і Глави 12 «Пеня» Податкового кодексу України підлягають ретельному виваженому перегляду та корегуванню відповідно до Конституції і законів України.

У підрозділі 5.3. «Громадський контроль у сфері підприємництва, гарантії його існування та розвитку» розглянуто громадський контроль як різновид соціального контролю, історію його становлення, роль громадської думки як підстави здійснення контрольної діяльності щодо посилення соціальної та підприємницької активності громадян, гарантії існування громадського контролю в сфері підприємництва та його розвитку.

Підтримуються думки науковців щодо основних принципів державного регулювання інформаційних потоків, які корисні і для сфери підприємництва: створення державною владою умов для реалізації конституційного права громадян своєї держави вільно отримувати й використовувати інформацію; забезпечення державою вільного формування інформаційного суспільства та громадської думки; забезпечення державою зворотнього зв'язку з громадськістю та деякі інші; також підтримано пропозиції щодо впровадження в структурі центральних органів виконавчої влади інституцій, подібних інституту фінансового омбудсмена, передбаченого Концепцією захисту прав споживачів фінансових послуг, чи громадсько-державного інституту уповноважених з питань захисту прав підприємців. У зв'язку зі здійсненням громадського контролю у сфері підприємництва висловлена авторська позиція щодо державно-приватного партнерства в цій сфері та визначені головні завдання громадськості щодо основних напрямів громадського контролю в сфері підприємництва.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення і подано нове розв'язання наукової проблеми державного, насамперед адміністративно-правового, регулювання у сфері підприємництва, згруповано найбільш значущі наукові і практичні результати проведеного дослідження.

Як загальний головний висновок, слід визнати, що адміністративно-правове регулювання підприємництва може бути ефективним та провідним засобом в системі державного регулювання підприємництва щодо побудови держави з соціально-орієнтованою економікою за умови наявності одночасно двох чинників:

- по-перше, на відміну від норм права принципи адміністративно-правового регулювання підприємництва повинні здійснювати не лише звичайне регулятивне упорядкування суспільних відносин у сфері підприємництва, але і фундаментальну, стратегічну, перспективну, програмну оптимізацію цих відносин. Тобто принципи адміністративно-правового регулювання підприємництва порівняно з нормами права завжди повинні мати більш потужний упорядковуючий системоутворюючий вплив на суспільні відносини в цій сфері;

- по-друге, удосконалення адміністративно-правових форм та засобів регулювання підприємництва лише тоді має практично-значущий сенс для людини, громадян, суспільства, держави, коли на чолі переліку гарантій, що покладені в основу режиму демократичної законності в будь-якій сфері суспільного життя, в сфері підприємництва тощо, завжди присутня адекватна політична, заснована на верховенстві права, воля керівників відповідних органів державного управління, яка і є основною обов'язковою гарантією режиму законності і дисципліни в сфері підприємництва.

Теоретичними та теоретико-прикладними здобутками даного дослідження є наступні положення, визначення, висновки даної роботи.

1. Адміністративно-правове регулювання підприємництва слід визначити як особливу комплексну, засновану на чинному законодавстві, діяльність по оптимізації та упорядкуванню правовідносин в сфері підприємництва, і як сукупність форм та сукупність методів адміністративно-правового впливу на поведінку суб'єктів підприємництва у сфері суспільного виробництва, що спрямовані на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність та здійснюються для досягнення економічних і соціальних результатів (як правило, з метою одержання прибутку).

Межі, мета, тривалість та види форм і засобів цього різновиду правового впливу компетентних регуляторних органів публічної адміністрації на суспільні відносини у сфері підприємництва, у першу чергу, повинні залежати від складності структури галузі застосування та обґрунтованої необхідності застосування саме форм та методів адміністративно-правового регулювання, а не будь-якого іншого правового впливу.

Сфера підприємництва є матеріальною основою (підґрунтям) економіки, яку варто розглядати як поліструктурний зв'язок між державою та суб'єктами підприємництва, який ґрунтується на застосуванні з боку держави різноманітних за своєю правовою і економічною природою формах та методах впливу на ініціативну діяльність суб'єктів підприємництва у різноманітних галузях суспільного виробництва для досягнення економічних і соціальних результатів та передбачає зворотній вплив з боку підприємців на органи публічного управління в цій сфері.

Дефініцію «підприємство» доцільно визначити, як юридичну особу, самостійний суб'єкт господарювання, правовий статус якого залежить від характеру регулювання його діяльності з боку органів публічного управління, форми власності, організаційної побудови його керівних органів (засновників тощо), а також від значення його функціонування щодо задоволення суспільно-корисних інтересів.

2. Функції адміністративно-правового регулювання підприємництва слід розглядати як фундаментальні, стратегічні, перспективні, програмні або першочергові (в залежності від конкретної мети) напрями впливу регулюючих (керуючих) суб'єктів на суспільні відносини в сфері підприємництва, які повинні обумовлюватися правовим змістом принципів адміністративно-правового регулювання підприємництва (як основними системотворчими елементами правового регулювання підприємництва).

Щодо певного упорядкування принципів адміністративно-правового регулювання в сфері підприємництва доречно започаткувати функціональну класифікацію основних засад регулювання правовідносин в цій сфері суспільного життя, яка б передбачала поділ принципів адміністративно-правового регулювання на загальні (фундаментальні), які в першу чергу визначають основні фундаментальні положення механізму адміністративно-правового регулювання в сфері підприємництва, та безпосередні, саме на підставі яких, за допомогою норм адміністративного права (інших юридичних норм тощо), відбувається регуляція суспільних відносин в сфері підприємництва. При цьому до фундаментальних (загальних) принципів адміністративно-правового регулювання в сфері підприємництва слід віднести такі принципи як: заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарські відносини; поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного (адміністративно-правового) регулювання макроекономічних процесів; політико-правові (суспільно-правові) - демократизм, законність, об'єктивність, гласність та ін. До безпосередніх принципів адміністративно-правового регулювання в сфері підприємництва можна віднести: обов'язкову реєстрацію підприємницької діяльності, реєстрацію інвестицій, реєстрацію СЕЗ, обов'язкову сплату податків, надання (або скасування) податкових та митних пільг, функціональний та галузевий, територіальний принцип та ін.

Причому ні існування, ні функціонування, ні навіть декларування принципів адміністративно-правового регулювання підприємництва не можна розглядати автономно, відірвано від норм права, від правозастосовної діяльності в цілому, адміністративно-правозастосовної діяльності в сфері підприємництва зокрема. Відповідно - суспільно-корисним та доречним була б нормативно закріплена вимога щодо адміністративної правосуб'єктності органів публічного управління у сфері підприємництва, яка б визначала, що компетенція цих органів публічного управління повинна відповідати (ніяким чином не повинна суперечити) принципам правового регулювання в цій сфері суспільного життя. Інакше кажучи принципи адміністративно-правового регулювання в сфері підприємництва необхідно розглядати як основну інтегруючу системотворчу ланку в механізмі адміністративно-правового впливу на суспільні відносини в цій сфері.

Доведено, що ст. 3 «Основні принципи державної служби» Закону України «Про державну службу» слід змінити, доповнивши перший принцип державної служби положенням про служіння державних службовців державі Україна, тобто викласти ст. 3 в наступній редакції: «Державна служба грунтується на таких основних принципах: служіння народу та державі Україна» і далі за текстом.

Визначення принципу «зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності», що міститься у ст. 3 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та положеннях Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» є явно невдалим. Запропоновано: у цьому визначенні слово «зменшення» потребує заміни на слово «оптимізація» або слід вжити визначення «обґрунтований рівень». Це підтверджує і відомий закордонний досвід адміністративно-правового регулювання підприємництва.

3. Доведено, що до головних завдань органів публічного управління, які регулюють суспільні відносини в інформаційній сфері, безумовно, повинно належати встановлення та підтримання контактів з громадянами та їх об'єднаннями. Щодо цього відповідні корегування доречно зробити в нормативно-правових актах, які визначають правосуб'єктність зазначених органів, а також відповідних інших органів виконавчої влади, - призначенням яких є зв'язки з громадськістю. Мається на увазі Положення про Департамент документального забезпечення, взаємодії з органами законодавчої та виконавчої влади і громадськістю Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Положення про Департамент інформатизації згаданого міністерства.

Зв'язки між суб'єктами та об'єктами адміністративно-правових відносин у сфері підприємництва, можна визначити як комплекс дій (утримання від певних дій) органів державної влади та органів місцевого самоврядування, наділених належною компетенцією, завдяки яким здійснюється регулюючий вплив на правове становище суб'єктів-підприємництва, а також зворотній вплив останніх на органи публічного управління в сфері підприємництва, який має на меті задоволення законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності.

З урахуванням обгрунтування запропонованих принципів регулювання правовідносин у сфері підприємництва зроблені практичні рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правових актів, які визначають адміністративно-правовий статус Міністерства економічного розвитку і торгівлі (які враховані при складанні цільового списку функцій Міністерства економічного розвитку і торгівлі України), Міністерства фінансів, Антимонопольного комітету, Міністерства доходів і зборів України.

4. Аналізуючи історію вітчизняної еволюції відносин між державою та суб'єктами підприємництва слід визнати актуальною тезу, що ефективність адміністративно-правового регулювання підприємництва не є виключно надбанням вільного розвитку ринкових приватних відносин, ефективність державного регулювання підприємництва залежить від результатів постійного співробітництва органів публічного управління та народу, суспільства, суб'єктів підприємництва. Цей висновок ще більш яскраво підтверджується аналізом закордонного досвіду адміністративно-правового регулювання підприємництва. Тобто в Україні державне регулювання підприємництва на різних історичних етапах було б суттєво ефективнішим якщо б базувалось на засадах поєднання економічної доцільності та наукової обґрунтованості. Тому вбачається доцільним запровадити до законодавства такі функціонально-структурні принципи господарської діяльності: принцип економічної доцільності та принцип наукової обґрунтованості.

У сфері підприємництва для досягнення законності та іншої поставленої мети при виданні підзаконних нормативно-правових актів діяльність компетентних органів публічного управління повинна ґрунтуватися на принципі чесності, так само як і принцип чесності та честі повинен бути основною цеглиною у фундаменті, на якому повинна ґрунтуватися будь-яка діяльність державних службовців, службовців місцевого самоврядування, особливо керівників.

Щодо детінізації підприємництва та економіки в цілому першим кроком з боку держави повинно стати визнання неспроможності самотужки вивести підприємництво з тіні. Практично зробити це пропонується шляхом прийняття Закону «Про проведення податкової амністії», з обов'язковим зазначенням у цьому Законі: строків проведення амністії, державних гарантій, взаємних зобов'язань держави та суб'єктів підприємництва. Одним з основних засобів подолання тінізації підприємництва є бюджетна прозорість - тобто максимально можлива визначеність надходжень і видатків бюджетів всіх рівнів. Тому після прийняття Закону «Про проведення податкової амністії» видається можливим прийняття «Державної програми протидії тінізації підприємництва», при цьому слід визнати, що адміністративно-правове регулювання правовідносин в цьому напряму у сфері підприємництва повинно носити допоміжний характер (першочергове значення тут слід приділити кримінально-правової протидії тінізації підприємництва).

Доведено доцільність запозичення до вітчизняного законодавства закордонного досвіду стосовно запровадження прогресивного податку на надприбутки підприємств, які отримуються внаслідок об'єктивних помилок, наприклад, при проведенні приватизації. Також підтримується думка про запровадження прогресивного податку на деякі інші об'єкти оподаткування. Визнається корисною і точка зору про використання організаційно-правового досвіду Великої Британії щодо реформування вугільної галузі України.

Доведено доцільність коригування окремих назв глав КУпАП - мається на увазі невпорядковане нині застосування в назвах глав КУпАП слів «галузь», та «сфера». В даному випадку доцільним є запозичення російського досвіду щодо структурної побудови кодексу про адміністративні правопорушення, що передбачає окрему главу, де були б зведені склади адміністративних правопорушень у сфері підприємництва.

5. Реєстрацію в сфері підприємництва, як форму державного регулювання, обґрунтовано можна представити як особливу форму взаємодії (правового зв'язку) між суб'єктами, які наділені повноваженнями державного реєстратора, та суб'єктами підприємництва (чи майбутніми суб'єктами підприємництва чи господарювання), що зовнішньо проявляється через їх законодавчо визначені права (інтереси), обов'язки, повноваження і відповідальність, що закріплені у відповідних адміністративно-правових нормах, що регламентують різноманітні процедури реєстрації. Здійснення реєстрації у сфері підприємництва відбувається на основі особливих нормативних (індивідуальних та змішаних) правових актів (які є джерелами різних галузей права), тому упорядкування правовідносин за участю окремих суб'єктів цих відносин під впливом норм законів (підзаконних нормативно-правових актів) відбувається і за допомогою норм суміжних галузей права (адміністративного, господарського, податкового, міжнародного, митного, аграрного та деяких інших). Визначені й інші властивості реєстрації в сфері підприємництва як форми державного регулювання (управління тощо). Логічним нині слід визнати принцип альтернативи в оплаті реєстраційних послуг, який відповідає положенням Концепції адміністративної реформи в Україні та є певною мірою взаємопов'язаним з принципом справедливості в державному управлінні.

Адміністративний договір у сфері підприємництва, як форма державного регулювання (забезпечення, сприяння), за деякими ознаками і в деяких випадках найчастіше може бути не категорично адміністративно-правовим або його адміністративно-правові елементи знаходять прояв частково поряд з юридичними засобами, що використовуються іншими галузями права.

В напряму побудови соціально-орієнтованої економіки пропонується в Податковому кодексі України в якості стимулюючої адміністративно-правової норми передбачити норму, яка передбачала б зниження оподаткування прибутку підприємств, які стабільно працюють в Україні. Ця податкова соціальна пільга повинна застосовуватись в залежності від комплексного показника, який може охоплювати такі фактори, як: відсутність (або обмеженість) протягом року накладання на підприємство та його посадових осіб стягнень з боку Міністерства доходів і зборів України, Міністерства соціальної політики та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, Міністерства екології та природних ресурсів тощо; відсутність скорочення штату постійно працюючих працівників; запровадження інноваційних та енергозберігаючих технологій; залучення певного відсотка постійно працюючих до сплати внесків в недержавні пенсійні фонди та ін. Причому цей комплексний показник повинен бути диференційованим за кількістю показників для малих, середніх та великих підприємств, за галузями застосування тощо.

За аналогією з податковим законодавством більшості країн ЄС у вітчизняній системі оподаткування доцільно дотримуватися наступних принципів, а саме: встановлення податкових пільг та форм є прерогативою винятково законодавства; категорична заборона надання індивідуальних податкових пільг тощо.

6. Державний контроль в сфері підприємництва це органічний самостійний (чи зовнішньо спричинений) особливий різновид регуляторної діяльності (що може мати як галузевий, так і міжгалузевий характер) державних органів (переважно органів виконавчої влади), спрямований на приведення до належного правового стану підконтрольних об'єктів (переважно суб'єктів підприємництва), що здійснюються в особливій сфері суспільного життя, яка складає матеріальну основу економіки, - в сфері підприємництва, для досягнення найбільш ефективним способом мети контролю шляхом застосування різноманітних форм та методів неоднорідної галузево-правової приналежності.

Визначені стадії, риси та особливості, що притаманні контрольній діяльності в сфері підприємництва, які відрізняють її від інших споріднених видів контрольно-наглядової діяльності, що здійснюються уповноваженими органами держави.

7. Досліджуючи проблематику застосування адміністративного примусу в сфері підприємництва як одного з інструментів мінімізації корупції, враховуючи в першу чергу проникнення корупції майже у всі сфери суспільного життя (в сферу підприємництва зокрема), слід визнати допоміжний характер адміністративного примусу, віддавши пріоритетне перше місце застосуванню кримінально-правових засобів.

Підтримується думка тих вчених, які вважають, що адміністративний примус у митному, фінансовому, податковому, земельному, екологічному та інформаційному праві є складовою адміністративного примусу в публічному праві України. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що вищезазначений перелік галузей права варто доповнити галуззю господарського права тощо.

В контексті лібералізації організаційно-правового впливу держави на суспільні відносини у сфері підприємництва на підставі порівняння рекомендацій ЄС щодо визначення середніх підприємств та вітчизняних нормативних вимог доведено доцільність приведення деяких актів Антимонопольного комітету України до відповідності цивілізованим європейських стандартів.

У цьому ж сенсі та контексті побудови соціально-орієнтованої економіки спростовуються деякі зовнішньо привабливі пропозиції, щодо поступового наближення структур та рівня ставок акцизних зборів на підакцизну продукцію до встановлених, наприклад, в ЄС. Припускається, що в Україні подібна пропозиція стане на часі принаймні за умови помітного зростання добробуту населення.

8. Висловлена думка, що формальне визначення поняття державної підтримки підприємництва може бути предметом наукової дискусії, але в практичній площині корисніше змінити прикінцеве положення ст. 47 «Загальні гарантії прав підприємців» Господарського кодексу України - додавши до п. 6 наступного змісту: «Держава зобов'язується не втручатись в господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності, а також в адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, за винятком випадків, що прямо передбачені законодавством України»; а також до п. 1. ст. 48 «Державна підтримка підприємництва» Господарського кодексу України після слів «З метою створення сприятливих організаційних та економічних» додати слова «та інших» умов (далі за текстом). Останнє доповнення підкреслить, що на теперішний час, державна підтримка підприємництва може містити також інформаційні, методичні, екологічні, фінансові та інші умови для розвитку підприємництва.

Поняття «безпека» пропонується розглядати, як стан захищеності людини і громадянина, суспільства та держави від будь-яких джерел небезпеки та її загроз, у тому числі небезпечних видів господарської діяльності (підприємницької чи промислової або іншої).

Запропоновано введення адміністративної відповідальності посадових осіб за невжиття заходів щодо боротьби з порушеннями порядку видачі документів дозвільного характеру; порушеннями законодавства про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; порушеннями законодавства про ліцензування певних видів господарської діяльності. Також доречним визнається запровадження адміністративної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади за порушення законодавства про державну реєстрацію правових актів в вигляді бланкетної норми «Порушення законодавства про державну реєстрацію правових актів» тощо.

Доведено, що стан адміністративно-правового регулювання в сфері підприємництва ніяким чином не може бути покращено (зокрема шляхом застосування адміністративно-примусових заходів) за допомогою прийняття юридичних норм, що містяться у главі 11, 12 Податкового кодексу України. Зокрема ст. ст. 120, 120.1, 123 та деякі інші підлягають ретельно виваженому перегляду та корегуванню відповідно до Конституції і законів України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у монографії: Баклан О. В. Адміністративно-правове регулювання у сфері підприємництва: теоретико-правовий аспект: монографія / О. В. Баклан. - К. : Магістр - ХХІ сторіччя, 2011. - 336 с.

Рецензія

Коломоєць Т. О. Актуальне видання про адміністративно-правове регулювання підприємництва / Т. О. Коломоєць // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. - 2012. - № 4. - С. 185-186.

Статті у наукових фахових виданнях

2. Баклан О. В. Про звернення громадян: деякі питання правотворчості та правозастосування / О. В. Баклан // Право України. - 2007. - № 3. - С. 89-93.

3. Баклан О. В. Про інформованість щодо положень провадження за зверненнями та адміністративні (управлінські) послуги громадянам з боку органів публічної влади України / О. В. Баклан // Правова інформатика. - 2009. - № 2 (22). - С. 73-78.

4. Баклан О. В. До з'ясування сутності поняття та функцій державного регулювання підприємництва / О. В. Баклан // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2009. - № 5. - С. 147-151.

5. Баклан О. В. До класифікації функцій державного регулювання в економічної сфері / О. В. Баклан // Підприємництво, господарство та право. - 2010. - № 7. - С. 34-37.

6. Баклан О. В. Про принципи господарювання в Україні / О. В. Баклан // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2010. - № 1. - С. 101-105.

7. Баклан О. В. Правове та інформаційне забезпечення державного регулювання підприємництва / О. В. Баклан // Правова інформатика. - 2010. - № 2 (26). - С. 29-33.

8. Баклан О. В. Закордонний досвід державного регулювання економіки та підприємництва деяких країн Європейського Союзу / О. В. Баклан // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. - 2010. - № 3. - С. 126-131.

9. Баклан О. В. Щодо закордонного досвіду державного регулювання підприємництва / О. В. Баклан // Правова інформатика. - 2010. - № 3 (27). - С. 48-54.

10. Баклан О. В. Деякі питання щодо зв'язків між суб'єктами та об'єктами адміністративно-правових відносин в процесі легалізації підприємницької діяльності / О. В. Баклан // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. - 2011. - № 1. - С. 88-90.

11. Баклан О. В. Деякі питання щодо зв'язків між суб'єктами та об'єктами адміністративно-правових відносин при реєстрації об'єктів інтелектуальної власності та деяких інших об'єктів / О. В. Баклан // Теорія і практика інтелектуальної власності. - 2011. - № 2. - С.10-15.

12. Баклан О. В. Забезпечення безпеки підприємницької діяльності: інформація, зміст, правова характеристика / О. В. Баклан // Правова інформатика. - 2011. - №1 (29). - С. 54-58.

13. Баклан О. В. Деякі теоретичні питання щодо лібералізації та оптимізації регулюючого впливу держави в сфері підприємництва / О. В. Баклан // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. - 2011. - № 157. - С.183-190.

14. Баклан О. В. Адміністративно-правове сприяння розвитку малих та середніх підприємств як суб'єктів господарювання / О. В. Баклан // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. - 2011. - № 165, частина 3. - С. 196-201.

15. Баклан О. В. Державна реєстрація, ліцензування та видача спеціальних державних дозволів на здійснення деяких видів діяльності в сфері підприємництва: теоретично-прикладні питання / О. В. Баклан // Теорія і практика інтелектуальної власності. - 2011. - № 6. - С. 78-82.

16. Баклан О. В. До питань адміністративного примусу в сфері підприємництва / О. В. Баклан // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2011. - № 4, серія «Право та державне управління». - С. 43-47.

17. Баклан О. В. Адміністративно-правове забезпечення створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон / О. В. Баклан // Держава і право: збірник наукових праць. - К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2011. - Випуск 54. - С. 238-243.

18. Баклан О. В. Деякі питання щодо детінізації економіки та підприємництва / О. В. Баклан // Право України. - 2011. - № 6. - С. 175-180.

19. Баклан О. В. Щодо аналізу деяких теоретико-правових праць, присвячених дослідженню корупції як явища, що гальмує суспільний розвиток / О. В. Баклан // Електронне фахове наукове видання Національного університету державної податкової служби України «Право та управління». - 2011. - № 4. - С. 14-20.

20. Баклан О. В. Громадський контроль у сфері підприємництва / О. В. Баклан // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. - 2012. - № 173, частина 1. - С. 153-158.

21. Баклан О. В. Еволюція суспільних відносин між державою та суб'єктами підприємництва у другої половині XIX сторіччя: адміністративно-правовий аналіз / О. В. Баклан // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. - 2012. - № 1. - С. 35-38.

22. Баклан О. В. Адміністративно-правове сприяння залученню інвестицій у сферу підприємництва України / О. В. Баклан // Підприємництво, господарство та право. - 2012. - № 1. - С. 76-78.

23. Баклан О. В. Інформаційно-правовий аналіз забезпечення конкуренції підприємницької діяльності та діяльності у сфері державних закупівель / О. В. Баклан // Інформація і право. - 2012. - № 1 (4). - С. 136-140.

24. Баклан О. В. Громадський контроль та громадська думка у сфері підприємництва: теоретично-прикладні питання / О. В. Баклан // Підприємництво, господарство та право. - 2012. - № 4. - С. 58-61.

25. Баклан О. В. Укладання адміністративно-правових договорів в сфері підприємництва: деякі питання / О. В. Баклан // Право України. - 2012. - № 6. - С. 197-201.

Публікації в виданнях інших держав

26. Баклан О. В. Административно-правовое обеспечение инновационной стратегии в сфере предпринимательства Украины / О. В. Баклан // Право.by. - Республика Беларусь. - 2013. - № 1. - С. 133-138.

27. Баклан О. В. Предприятие как субъект и объект права / О. В. Баклан // Электронное специализированное научное издание. Варненски свободен университет «Черноризец Храбър». - 2013. - Юридически науки. - Брой - 6.

28. Баклан О. В. О зарубежном опыте административно-правового обеспечения публично-частного партнерства в сфере предпринимательства / О. В. Баклан // Веснік ГрДУ імя Янкі Купалы. - Рэспубліка Беларусь. - 2013. - Серыя 4 «Правазнаўства», № 3 (155). - С. 70-75.

29. Баклан О. В. Некоторые теоретические вопросы относительно понятия «предпринимательство» / О. В. Баклан // Закон и жизнь. Международный научно-практический правовой журнал. - Молдова. - 2013. - Март - С. 10-14.

30. Баклан О. В. Некоторые вопросы административно-правового обеспечения конкурентоспособности предприятий (на примере Украины) / О. В. Баклан // Электронное специализированное научное издание. - Варненски свободен университет «Черноризец Храбър». - 2013. - Юридически науки. - Брой - 7.

31. Баклан О. В. Организационно-правовое регулирование предпринимательства и хозяйственной деятельности: понятие и его особенности (на примере Украины) / О. В. Баклан // Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение. Вопросы теории и практики. - Тамбов - 2013. - № 8. - С. 34-37.

Інші публікації

32. Баклан О. В. Про оптимізацію структури центральних органів виконавчої влади України / О. В. Баклан // Світова фінансово-економічна криза і стратегії протидії та мінімізації наслідків: матеріали ХІІ Міжнародної науково-практичної конференції. - К. : УДУФМТ, 2009. - С. 318-319.

33. Баклан О. В. Концепції державного регулювання економіки / О. В. Баклан // Економічна безпека України та виклики сьогодення: матеріали ХІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. - К. : УДУФМТ, 2010. - Ч. ІІ. - С. 137-139.

34. Баклан О. В. Адміністративно-правове регулювання в сфері підприємництва в світлі концепції адміністративної реформи / О. В. Баклан // Фінансове право у ХХІ сторіччі: здобутки та перспективи: збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції. - К. : Алерта, 2011. - Ч. ІI. - С. 25-29.

35. Баклан О. В. До питання щодо правових зв'язків між суб'єктами та об'єктами суспільних відносин при реєстрації об'єктів інтелектуальної власності / О. В. Баклан // Протидія злочинності у сфері інтелектуальної власності та комп'ютерних технологій органами внутрішніх справ: стан, проблеми та шляхи вирішення: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Донецьк : ДЮІ, 2012. - С. 8-11.

36. Баклан О. В. Адміністративно-правове сприяння залученню інвестицій у сферу підприємництва України / О. В. Баклан // Стратегія економічного розвитку країн в умовах глобалізації: матеріали ІІІ Міжнародна науково-практична конференції: у 5 т. - Дніпропетровськ : Біла К.О., 2012. - Т. 2 «Державне регулювання економічного розвитку країн світу». - С. 3-5.

37. Баклан О. В. Лібералізація та оптимізація регулюючого впливу держави у сфері підприємництва: деякі теоретичні питання / О. В. Баклан // Сучасні моделі, концепції і стратегії інноваційного розвитку країн світу та України: економіка, фінанси, право, системний аналіз: збірник матеріалів ХІІ Міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців. - К. : УДУФМТ, 2012. - С. 527-530.

38. Баклан О. В. Адміністративно-правовий вплив щодо залучення інвестицій у сферу підприємництва: деякі теоретичні питання / О. В. Баклан // Моделювання, прогнозування та інформаційно-аналітичне забезпечення інноваційного розвитку фінансової системи країн європейського простору: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених. - Х. : ХІФ УДУФМТ, 2012. - С. 254-255.

39. Баклан О. В. Деякі питання зарубіжного досвіду державного впливу на фінансові економічні системи та підприємництво / О. В. Баклан // Бюджетно-податкова реформа як каталізатор соціально-економічного розвитку в Україні: збірник наукових праць за матеріалами круглого столу. - К. : Алерта, 2012. - С. 14-16.

40. Баклан О. В. Щодо запровадження позитивного закордонного досвіду адміністративно-правового регулювання підприємництва / О. В. Баклан // Інтеграційні процеси та пріоритетні орієнтири розвитку економіки України: економіка, фінанси, право: матеріали ХV Міжнародної науково-практичної конференції. - К. : УДУФМТ, 2012. - С. 33-38.

41. Баклан О. В. Громадська думка як підстава забезпечення громадського контролю у сфері підприємництва / О. В. Баклан // Концепції, стратегії та напрями розвитку Української держави: економіка, фінанси, право: матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 80-річчю від дня народження академіка В. Г. Андрійчука. - К. : УДУФМТ, 2012. - С. 395-398.

42. Баклан О. В. Автомобіль працівника на службі підприємства: варіанти вибору / О. В. Баклан, О. В. Остропицька // Бухгалтерия: право - налоги - консультации. - 2013. - № 34 (1073). - С. 63-66. (Дисертантові належить правова складова статті).

43. Баклан О. В. Адміністративно-правове регулювання у сфері підприємництва та податкові пільги у системі оподаткування України / О. В. Баклан // Необхідність та передумови інвентаризації податкових пільг у системі оподаткування України: матеріали науково-практичного семінару. - К. : Алерта, 2013. - С. 8-12.

44. Баклан О. В. Реформування підходів до визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток / О. В. Баклан, О. В. Остропицька // Реформування підходів до визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток: збірник наукових праць за матеріалами науково-практичного круглого столу. - К. : Алерта, 2013. - С. 7-9. (Дисертантові належить правова складова статті).

45. Баклан О. В. Деякі питання адміністративно-правового впливу на співвідношення інноваційної стратегії і інноваційної тактики в економіці України / О. В. Баклан // Розвиток економіки України в умовах невизначеності глобалізаційно-інтеграційних процесів: економіка, фінанси, право: матеріали науково-практичної конференції. - К. : УДУФМТ, 2013. - С. 485-487.

АНОТАЦІЇ

Баклан О.В. Адміністративно-правове регулювання підприємництва в Україні (теоретико-прикладний аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Міжрегіональна Академія управління персоналом. - Київ, 2013.

Дисертація є комплексним дослідженням теоретико-правових та окремих прикладних проблем адміністративно-правового регулювання підприємництва. Проаналізовано онтологію та гносеологію адміністративно-правового регулювання підприємництва, структуру та правову природу адміністративно-правових відносин у сфері підприємництва. Розглянуті форми та засоби адміністративно-правового регулювання підприємництва та запропоновані рекомендації щодо їх удосконалення. На теоретико-правовому рівні визначені актуальні проблеми адміністративно-правового регулювання підприємництва в Україні та подані окремі пропозиції щодо їх розв'язання. Досліджено теоретичні та прикладні питання щодо поняття, мети, загальних рис та особливостей, змісту і призначення контролю та адміністративного примусу в сфері підприємництва. Акцентовано увагу на запозиченні позитивного закордонного досвіду адміністративно-правового регулювання підприємництва. Визначено основні умови, лише за одночасної наявності яких, адміністративно-правове регулювання підприємництва може бути ефективним засобом побудови держави з соціально-орієнтованою економікою. Запропоновано поняття сфери підприємництва. Обґрунтовано запровадження деяких принципів та функцій адміністративно-правового регулювання у сфері підприємництва, зокрема принципу чесності для досягнення законності при виданні підзаконних нормативно-правових актів компетентними органами публічного управління. У роботі також визначено поняття: адміністративно-правового регулювання підприємництва, зв'язків між суб'єктами та об'єктами адміністративно-правових відносин у сфері підприємництва, запропоновано упорядкування принципів адміністративно-правового регулювання в сфері підприємництва. Зроблені деякі рекомендації щодо удосконалення чинного вітчизняного законодавства в напряму адміністративно-правового регулювання у сфері підприємництва.

Ключові слова: адміністративно-правове регулювання, адміністративно-правовий вплив, адміністративно-правове забезпечення, державне управління, функції, принципи, форми адміністративно-правового регулювання, засоби адміністративно-правового регулювання, контроль, адміністративний примус, сфера підприємництва, господарська діяльність.

Баклан О.В. Административно-правовое регулирование предпринимательства в Украине (теоретико-прикладной аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Межрегиональная Академия управления персоналом. - Киев, 2013.

Диссертация представляет собой комплексное исследование теоретико-правовых и отдельных прикладных проблем административно-правового регулирования предпринимательства. Проанализировано антологию и гносеологию административно-правового регулирования предпринимательства, структуру и правовую природу предпринимательства. Посредством издания нормативно-правовых актов, совершения регистрационных и других юридически-значимых действий, заключения административно-правовых договоров, совершения организационных действий и материально-технических операций рассмотрены формы административно-правового регулирования предпринимательства. В качестве способов административно-правового регулирования предпринимательства рассмотрены: привлечение в сферу предпринимательства иностранных и отечественных инвестиций, административно-правовое содействие в создании и функционировании свободных экономических зон, административно-правовое обеспечение развития малого и среднего предпринимательства. На теоретично-правовом уровне определены актуальные проблемы административно-правового регулирования предпринимательства в Украине, а именно: либерализация и оптимизация регулирующего влияния государства в сфере предпринимательства; административно-правовое регулирование как инструмент построения государства с социально - ориентированной экономикой; использование зарубежного положительного опыта административно-правового регулирования предпринимательства, акцент на заимствование которого присутствует при изложении результатов всего исследования. Исследованы теоретические и некоторые прикладные вопросы относительно: понятия, цели, общих черт и особенностей, содержания и назначения контроля и административного принуждения в сфере предпринимательства. Особое внимание уделено проблемным вопросам общественного контроля в сфере предпринимательства, формирования общественного мнения в сфере предпринимательства в том числе. В результате исследования определены условия, при одновременном наличии которых, административно-правовое регулирование предпринимательства может быть эффективным способом построения государства с социально - ориентированной экономикой, а именно: первое - принципы административно-правового регулирования предпринимательства должны осуществлять не только обычное регулирующие упорядочение общественных отношений в сфере предпринимательства, а и фундаментальную, перспективную, программную оптимизацию этих отношений; второе - усовершенствование административно-правовых форм и средств регулирования предпринимательства лишь тогда имеет практическое значение для граждан, общества, государства, когда первой в ряду гарантий, которые обеспечивают основу режима демократической законности в любой из сфер общественной жизни, в том числе и в сфере предпринимательства, выступает адекватная политическая, основанная на верховенстве права, воля руководителей органов государственного управления. Предложено понятие сферы предпринимательства. Обосновано внедрение некоторых принципов и функций административно-правового регулирования предпринимательства, в частности принципа честности для достижения законности при издании подзаконных нормативно-правовых актов в сфере предпринимательства. В диссертации даны авторские определения понятиям: административно-правовое регулирование предпринимательства, правовые связи между субъектами и объектами административно-правовых отношений в сфере предпринимательства, предложена определенная классификация принципов административно-правового регулирования предпринимательством. Сделаны некоторые рекомендации относительно усовершенствования административно-правового регулирования предпринимательства в Украине.