Адміністративно-правове регулювання діяльності холдингових компаній

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правове регулювання діяльності холдингових компаній

Желеф Георгій Борисович

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право;

інформаційне право

Київ - 2013

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ,

Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор

Користін Олександр Євгенійович,

Національна академія внутрішніх справ,

учений секретар Вченої ради

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Рябченко Олена Петрівна,

Національний університет Державної податкової служби України,

начальник кафедри управління, адміністративного права і процесу

та адміністративної діяльності

кандидат юридичних наук, доцент

Коропатов Олег Миколайович,

Одеський державний університет внутрішніх справ,

начальник кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС

Захист відбудеться «11» грудня 2013 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 у Національній академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

Автореферат розіслано «8» листопада 2013 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

А.Г. Чубенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Глобалізація світового господарства та ринкові трансформації економіки за останні роки перетворили холдингову структуру організації підприємницької діяльності на одну з найбільш поширених організаційних форм господарювання. Холдингові компанії як спосіб інтеграції характерні не лише для міжнародного бізнесу, природних монополій, стратегічних галузей та великих компаній. Сьогодні, як правило, малий та середній бізнес представлений не автономними господарюючими суб'єктами, а створеними на їх основі групами господарських товариств, що в умовах динамічного розвитку економіки сприяє підвищенню ефективності підприємницької діяльності.

Орієнтація на світові стандарти розвитку підприємництва потребує впровадження та постійного удосконалення механізму адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній з метою побудови сучасної, стійкої, відкритої й конкурентоспроможної у світовому масштабі економіки. Це підтверджують 97 % проанкетованих респондентів.

Формування та впровадження об'єктивних засад адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній є вкрай актуальними в сучасному суспільстві, оскільки це сприятиме впорядкуванню процесів структурної перебудови промисловості, забезпеченню захисту національних інтересів у період широкомасштабної приватизації, створенню інтегрованих виробничо-технологічних комплексів при корпоратизації великих державних підприємств, що становлять основу промислового потенціалу країни.

Необхідними передумовами для сприйняття України повноцінним та надійним партнером на міжнародній арені є формування режиму максимального сприяння національному та іноземному бізнесу шляхом зменшення втручання держави в економіку, зниження адміністративних бар'єрів для його розвитку, модернізації податкової системи й поглиблення міжнародної економічної інтеграції.

Неналежна адаптація європейських принципів і стандартів до українських умов, а також неналежне застосування особливостей європейських форм і методів регулювання економіки викликає складнощі у виробленні науково обґрунтованих підходів до розуміння сутності та елементів механізму адміністративно-правового регулювання діяльності холдингів у контексті європейської інтеграції України, що негативно впливає на діяльність управлінських інституцій. Унаслідок цього виникають певні перешкоди на шляху входження України до європейського правового простору.

У такій ситуації особливого значення набувають теоретичні праці вітчизняних та зарубіжних учених у різних галузях права. Фундаментальні теоретико-методологічні основи щодо аналізу механізму адміністративно-правового регулювання досліджено у працях вітчизняних та зарубіжних учених-адміністративістів, зокрема: В.Б. Авер'янова, В.Г. Атаманчука, С.С. Алексєєва, В.Г. Афанасьєва, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.В. Галунька, І.П. Голосніченка, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, В.В. Коваленка, А.М. Колодія, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, О.Є. Користіна, О.В. Кузьменко, В.Я. Малиновського, Н.М. Мельтюхової, Н.Р. Нижник, В.І. Олефіра, О.П. Рябченко, А.О. Селіванова, Ю.М. Старилова, Ю.О. Тихомирова, В.К. Шкарупи.

Окремі питання щодо проблематики цього дослідження розроблено у працях науковців у галузі господарського права: О.М. Вінник, В.В. Даннікова, М.Г. Ісакова, П.В. Задорожного, В.А. Лаптєва, М.Є. Лашкевича, І.В. Лукач, О.Р. Кібенко, Т. Келлера, К.Я. Портної, Г.В. Уманцева, І.А. Храбрової, І.С. Шиткіної, І. Шрамма. Економічним аспектам діяльності холдингових компаній присвячено праці таких науковців, як: А.А. Муравйов, Т.В. Момот, Л.С. Мартюшева, Н.Ю. Невмержицька, А.С. Петров, Л.В. Руденко, О.І. Рогач, О.В. Кужель та ін.

Водночас адміністративно-правове регулювання діяльності холдингових компаній дотепер не знайшло належного висвітлення у вітчизняній науковій літературі, не стало об'єктом комплексного аналізу українських учених. Недостатнє наукове обґрунтування теоретичних та методологічних засад адміністративно-правового регулювання вимагає ґрунтовного наукового аналізу і вдосконалення відповідного механізму його реалізації в такій специфічній сфері, як діяльність холдингових компаній в Україні. Викладене свідчить про важливість наукового та практичного значення досліджуваної проблематики й тому потребує ґрунтовного вивчення крізь призму реалій сьогодення. Зазначені обставини зумовили вибір теми дисертації та свідчать про її актуальність як для теоретичного аналізу адміністративно-правового регулювання, так і для практичної діяльності його суб'єктів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», схваленої 2 червня 2010 р. на засіданні Комітету з економічних реформ, утвореного згідно з Указом Президента України від 26 лютого 2010 р. № 273; Державної програми приватизації на 2012-2014 роки, затвердженої Законом України від 13 січня 2012 р. № 4335-VI; Загальнодержавної програми розвитку конкуренції в Україні на 2014-2024 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2012 р. № 690-р.; планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2010-2013 роки; плану науково-дослідної роботи кафедри економічної безпеки Національної академії внутрішніх справ. Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Національної академії внутрішніх справ 29 листопада 2011 р. (протокол № 22) та зареєстровано відділенням державно-правових наук і міжнародного права НАПрН України (п. 917, 2011 р.).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у формуванні теоретико-методологічних засад та комплексному розробленні механізму адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній, а також формулюванні на підставі одержаних результатів обґрунтованих пропозицій щодо його вдосконалення.

Зазначена мета зумовила постановку та пошук оптимальних шляхів вирішення таких задач:

- проаналізувати стан наукового розроблення проблематики, розкрити сутність та зміст поняття «холдингова компанія», здійснити системний аналіз особливостей становлення і розвитку холдингових компаній у світі;

- охарактеризувати особливості державної політики у сфері діяльності холдингових компаній та визначити її пріоритетні напрями;

- визначити основні елементи механізму адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній;

- розкрити коло суб'єктів та їх повноваження у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній в Україні;

- визначити основні напрями публічного адміністрування діяльності холдингів;

- узагальнити зарубіжний досвід публічного адміністрування діяльності холдингових компаній та головних передумов його використання в Україні;

- розробити пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній в Україні.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення адміністративно-правового регулювання діяльності суб'єктів господарювання.

Предмет дослідження - адміністративно-правове регулювання діяльності холдингових компаній.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, що було обрано з урахуванням поставленої мети, задач та предмета дослідження.

Фундаментальну роль у дослідженні відіграв абстрактно-логічний метод, який застосовано для виділення основних понять, їх логічного поєднання, визначення закономірностей розвитку адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній (підрозділи 1.1, 2.1, 3.1). За допомогою системного методу здійснено аналіз державної політики та внутрішньої побудови адміністративно-правового механізму регулювання діяльності холдингових компаній (підрозділи 1.3, 2.1). Метод юридичної герменевтики застосовано для розуміння, тлумачення і сприйняття тексту нормативних актів (підрозділи 2.2, 2.3, 3.3). Історико-правовий метод використано під час дослідження особливостей становлення холдингів у світі (підрозділ 1.2). Метод структурно-функціонального аналізу дав змогу визначити основні напрями вдосконалення публічного адміністрування діяльності холдингових компаній, а також шляхи адаптації до законодавства Європейського Союзу як багатоаспектного і системного процесу (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3). Порівняльно-правовий метод використано для визначення змісту адміністративно-правових норм міжнародних нормативних актів, спеціального законодавства України та зарубіжних країн, виявлення їх загальних й особливих рис, а також вивчення правового забезпечення функціонування спеціальних інститутів державного управління у зазначеній сфері суспільних відносин (підрозділи 2.3, 3.3). Застосовано також й інші наукові методи (зокрема, моделювання, аналізу та синтезу), які у взаємозв'язку та взаємозалежності дали змогу сформулювати висновки і пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства.

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні й аналітичні матеріали Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України за період 2009-2013 рр., довідкові видання, а також результати опитування 277 осіб, фахова діяльність яких пов'язана з холдинговими компаніями.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній науці комплексним дослідженням адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній. У результаті проведеного дослідження сформульовано й запропоновано низку теоретичних та практичних положень і висновків, що відповідають вимогам наукової новизни, а саме:

вперше:

- зроблено комплексний аналіз державної політики у сфері діяльності холдингових компаній в Україні;

- сформульовано визначення поняття адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній, детально охарактеризовано елементи його механізму, окреслено цілі та завдання;

- розкрито зміст та особливості публічного адміністрування діяльності холдингових компаній в Україні;

удосконалено:

- підходи до визначення механізму адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній;

- загальні положення щодо систематизації та узагальнення зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання, визначення пріоритетів його запозичення в Україні;

- підходи щодо покращання публічного адміністрування діяльності холдингових компаній в Україні;

дістали подальший розвиток:

- загальні положення характеристики принципів та методів адміністративно-правового регулювання;

- обґрунтування окремих норм щодо внесення змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів, зокрема, до Закону України «Про холдингові компанії в Україні» щодо встановлення відповідальності холдингових компаній;

- методологічні засади для подальшого наукового аналізу повноважень органів публічної адміністрації щодо ефективного регулювання діяльності холдингових компаній.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній. Окремі положення одержаних результатів використано та впроваджено у:

- правотворчій сфері - у науково-експертній діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України під час опрацювання законопроектів, спрямованих на вдосконалення законодавчого регулювання діяльності холдингових компаній (акт впровадження від 24 квітня 2013 р. № 22/344-1-6);

- навчальному процесі навчально-наукового інституту підготовки кадрів кримінальної міліції НАВС при підготовці фондових лекцій та під час проведення семінарських і практичних занять з курсантами при вивченні дисципліни «Економічна безпека» (акт впровадження від 14 січня 2013 р. № 1/19). адміністративний правовий холдинговий компанія

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднено та обговорено на наукових конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми діяльності ДСБЕЗ та підготовки фахівців для її підрозділів» (м. Львів, 2012 р.); Регіональній міжвузівській науково-практичній конференції «Економіка та право: актуальні проблеми теорії й практики» (м. Київ, 2012 р.); ІII Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні» (м. Київ, 2012 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дослідження викладено в дев'яти наукових публікаціях, з яких п'ять надруковано в наукових фахових виданнях, затверджених МОН України, одна - у зарубіжному виданні, три тези - у збірниках наукових праць за матеріалами наукових конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають у себе дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (219 найменувань) і трьох додатків на семи сторінках. Повний обсяг дисертації становить 238 сторінок, з них загальний обсяг тексту - 207 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету й задачі, об'єкт і предмет дослідження, охарактеризовано його методологічну основу, розкрито наукову новизну роботи, її теоретичне і практичне значення, наведено відомості щодо апробації результатів дослідження й публікацій, у яких викладено основні положення дисертації.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній» складається з трьох підрозділів, які присвячені дослідженню поняття та змісту діяльності холдингових компаній, вивченню генезису наукових теорій стосовно особливостей їх становлення та історичного розвитку, а також державній політиці щодо діяльності холдингових компаній в Україні.

У підрозділі 1.1. «Основні поняття та зміст діяльності холдингових компаній у науковій думці та правозастосуванні» з метою окреслення основних понять проаналізовано українські та міжнародні нормативно-правові акти, а також праці вітчизняних і зарубіжних учених у різних галузях права. Визначено, що немає чіткого законодавчого визначення поняття «холдингова компанія» не тільки в Україні, а й у більшості країн світу, натомість окремі норми вітчизняного законодавства торкаються не стільки холдингів, скільки форм господарської співпраці самостійних у правовому розумінні суб'єктів. Допустимим у роботі вбачається вживання категорії «холдинг» як спрощеного варіанта поняття «холдингова компанія», що розглядається в широкому і вузькому значеннях. На основі проведеного системного аналізу визначено, що холдингова компанія - це акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств, що формально зберігають свою юридичну незалежність та об'єдналися для досягнення загальних цілей у своїй підприємницькій діяльності. Автором зроблено висновок, що в межах дисертаційного дослідження холдингові компанії як об'єкт адміністративно-правового регулювання доцільно розглядати з позицій складно організованих виробничо-технічних та організаційно-економічних систем, незалежно від внутрішніх принципів побудови та зв'язків у середині таких об'єднань.

Розкрито зміст діяльності холдингових компаній, охарактеризовано головні мотиви, цілі та переваги їх створення. Визначено особливе місце холдингів у національній економіці, що зумовлено вирішенням цими структурами найважливіших соціально-економічних завдань і сприянням інноваційному розвитку України. Акцентовано увагу на позитивних тенденціях створення державних холдингових компаній як одного з інструментів контролю за стратегічними галузями економіки країни.

Підрозділ 1.2. «Особливості становлення та розвитку холдингових компаній» присвячено дослідженню процесів становлення холдингів на різних історичних етапах розвитку суспільства. У результаті проведеного ретроспективного аналізу виділено два основних напрями появи холдингових компаній у світі: США часів економічної концентрації 1870-1890 рр. та континентальна Європа (період 1822-1890 рр.). Зазначено, що використання холдингів було орієнтовано переважно на інвестування капіталу, що збігалося з початковою фазою світових процесів індустріалізації. Констатовано, що до їх появи призвело збільшення обсягів промислового виробництва і концентрація фінансових та інших ресурсів. Виділено головні причини виникнення холдингових компаній у світі, зокрема: добровільне об'єднання капіталів на основі договірних форм з метою виробничої кооперації чи поділу ринків збуту; примусові поглинання, «ворожі захоплення», створення «систем участі». Проаналізовано процес історичного становлення та розвитку холдингових об'єднань США, Європи та Східної Азії, наведено основні відмінності між моделями побудови таких об'єднань.

Зроблено висновок про запозичення інституту холдингу в Україні з європейського та американського права. Головними передумовами створення холдингових компаній у незалежній Україні названо процеси приватизації й акціонування великих державних підприємств як спосіб реорганізації несумісних з ринком застарілих державних управлінських структур.

У підрозділі 1.3. «Державна політика у сфері діяльності холдингових компаній в Україні» наголошено, що до сьогодні вона не знайшла свого адекватного висвітлення у вітчизняній науковій літературі, не стала об'єктом комплексного наукового аналізу українських учених. Визначено, що період роздержавлення характеризувався відсутністю нормативно-правової бази, достатньої для створення холдингових компаній, що спричинило виникнення численних прогалин та порушень, які в подальшому призвели до значних втрат державної власності й ненадходження коштів від приватизації до державного бюджету. На підставі аналізу теоретичних та практичних засад реалізації державної політики дисертантом сформульовано авторське визначення поняття державної політики у сфері діяльності холдингових компаній як одного з напрямів державної політики, спрямованого на вдосконалення правового регулювання холдингових відносин, а також адміністративних відносин між органами публічної влади і зазначеними суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави в їх діяльність та усунення перешкод для розвитку законної діяльності холдингових компаній. Зазначено, що все більшого поширення набувають офшорні холдингові компанії як один зі шляхів приховування капіталів і доходів з метою зменшення розміру податків, що виплачують державі, «відмивання грошей», відпливу «тіньового капіталу» з країни його походження. Акцентовано увагу на тому, що державна політика у сфері діяльності холдингових компаній повинна формуватися на концептуальній та програмно-цільовій основі, зокрема, з визначенням мети та обсягів участі держави в регулюванні діяльності таких господарських структур. На основі узагальнення досвіду й результатів опитування респондентів автором обґрунтовано думку, що пріоритетними напрямами державної політики у сфері діяльності холдингових компаній в Україні мають стати: орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки (87 %), формування дієвих важелів державного регулювання інвестиційної діяльності (76 %) та розвиток міжнародної інтеграції і співробітництва у сфері діяльності холдингових компаній (93 %).

Розділ 2 «Механізм адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній» складається з трьох підрозділів, у яких охарактеризовано поняття та елементи механізму адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній, його суб'єктний склад та нормативно-правове забезпечення.

У підрозділі 2.1. «Загальна характеристика поняття та елементів механізму адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній», ґрунтуючись на загальних положеннях доктринального розуміння механізму адміністративно-правового регулювання, з'ясовано його поняття, складові елементи та значення у сфері діяльності холдингових компаній. Автором розглянуто питання щодо співвідношення державного управління, державного регулювання та адміністративно-правового регулювання у сфері діяльності холдингових компаній, зроблено висновок про доцільність переходу від категорії «управління» до «регулювання» у зв'язку з охопленням останньою ширшої сфери організаційної діяльності держави. Запропоновано авторське визначення поняття «адміністративно-правове регулювання діяльності холдингових компаній», тобто спеціального юридичного механізму впливу на діяльність холдингових компаній за допомогою системи адміністративно-правових заходів законодавчого, організаційно-розпорядчого та контрольно-наглядового характеру, з метою формування юридичної основи та визначення орієнтирів для організації, стабілізації й упорядкування діяльності таких господарських структур. Дисертант поділяє думку науковців щодо виокремлення формальної та змістовної ознак такого регулювання. Встановлено, що змістовна ознака механізму адміністративно-правового регулювання передбачає визначення цілей, якими у сфері діяльності холдингових компаній є такі: формування та розвиток досконалого нормативно-правового забезпечення діяльності холдингових компаній; попередження протиправних посягань на законні права та публічні інтереси холдингів; недопущення порушення ними прав та законних інтересів третіх осіб; ужиття всіх необхідних заходів щодо поновлення порушених прав та публічних законних інтересів холдингових структур; забезпечення притягнення до відповідальності винних учасників правовідносин у сфері діяльності холдингових компаній. Різноманітні засоби адміністративного права, що є інструментами правового впливу на поведінку об'єктів та використовуються з метою досягнення цілей, визначають зміст формальної ознаки. Розкрито завдання адміністративно-правового регулювання у сфері діяльності холдингів, а саме: забезпечення відкритості державної політики; сприяння зростанню ефективної соціально орієнтованої економіки; створення оптимального конкурентного середовища; створення для холдингових компаній необхідних умов для залучення і концентрації капіталу; забезпечення недопущення виявів дискримінації (здебільшого у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції, послуг); створення та удосконалення існуючого нормативно-правового підґрунтя для функціонування, стимулювання розвитку холдингових структур та процесів інвестування; встановлення юридичної відповідальності холдингових компаній.

У підрозділі 2.2. «Нормативно-правове забезпечення адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній в Україні» проаналізовано систему нормативних актів, які забезпечують адміністративно-правове регулювання сфери діяльності холдингових компаній на території України. На основі звітів та інших статистичних даних досліджено цілі прийняття та результати реалізації регуляторних актів (постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку галузей або сфер діяльності, в яких не допускається утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації» від 12 травня 2007 р. № 709, «Питання прийняття рішення щодо проведення додаткових емісій акцій, їх викупу державою або внесення додаткових вкладів до статутних капіталів господарських товариств» від 6 червня 2007 р. № 797, «Про затвердження Порядку утворення державної холдингової компанії» від 22 серпня 2012 р. № 773, спільного наказу Міністерства економіки України та Фонду державного майна України «Про затвердження порядку утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації» від 11 серпня 2006 р. № 275/1252). У результаті аналізу положення податкового законодавства визначено, що в Україні відсутній механізм ведення єдиного податкового обліку на рівні материнської компанії для холдингової структури як економічно відокремленого суб'єкта господарювання. Зроблено висновок, що ця обставина призводить до підвищення податкового навантаження, що робить країну вкрай непривабливою для реєстрації як іноземних, так і вітчизняних холдингових компаній. Зосереджено увагу на застосуванні міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування, детально охарактеризовано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків на доходи і майно, підписану між Кабінетом Міністрів України та урядом Кіпру 8 листопада 2012 р., визначено її переваги й недоліки. Зазначено, що за рівнем простоти справляння податків та складністю ведення бізнесу Україна посідає останні позиції серед країн світу. Причинами такого становища є, зокрема, тіньовий сектор вітчизняної економіки, який відлякує потенційних інвесторів, та значне податкове навантаження, що сприяє відтоку капіталу за межі країни його походження. На підставі ґрунтованого дослідження дисертант вважає, що головними завданнями в напрямі удосконалення податкового регулювання є прийняття нормативно-правових актів, спрямованих на підвищення інвестиційної привабливості, розширення інвестиційних можливостей, підвищення конкурентоспроможності, захист активів і права власності, конфіденційність володіння, зменшення адміністративного навантаження. Особливу увагу в роботі приділено антимонопольному законодавству, яке передбачає спеціальні правові механізми, спрямовані на попередження антиконкурентних узгоджених дій холдингових компаній, антиконкурентних дій державних органів та запобігання монополізації товарних ринків.

У підрозділі 2.3. «Суб'єкти адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній» досліджено систему органів адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній. Визначено, що до їх складу входять органи державної виконавчої влади, місцевого самоврядування та інші суб'єкти, які наділені делегованими владними повноваженнями. Автором досліджено правовий статус, завдання та функції зазначених суб'єктів, а також проаналізовано зміст і специфіку їх діяльності. Особливу увагу акцентовано на характеристиці основних повноважень та функцій Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Антимонопольного комітету України та Фонду державного майна України у сфері регулювання холдингової діяльності. На підставі проведеного аналізу визначено, що суб'єкти адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній - це система спеціально утворених органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та інших суб'єктів регулювання, які пов'язані між собою підвідомчими і координаційними зв'язками та наділені встановленими законодавчими актами повноваженнями для забезпечення реалізації законів та здійснення інших публічно-управлінських функцій у сфері діяльності холдингових компаній в Україні. Залежно від обсягу компетенції, у межах якої діє кожний із суб'єктів адміністративно-правового регулювання, у роботі запропоновано умовно поділити їх на три рівні: 1) вищий - Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів України; 2) середній - міністерства та інші органи центральної виконавчої влади (служби, агентства, інспекції, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, національні комісії); 3) місцевий - обласні, районні (у тому числі в районах Автономної Республіки Крим) державні адміністрації, міські та районні в місті державні адміністрації (міста Київ та Севастополь), органи місцевого самоврядування. Зосереджено увагу на тому, що на сьогодні немає органу зі спеціальною компетенцією у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній, однак, у зв'язку з міжгалузевістю і багатовекторністю діяльності останніх, дисертантом зроблено висновок про неможливість та недоцільність його формування. Ґрунтуючись на результатах проведеного автором опитування, підкреслено важливість поступового переходу до децентралізації регулювання (68 %), зменшення його концентрації (65 %), делегування і передачі максимально можливого обсягу регулюючих функцій на нижчий, порівняно з центральним, рівень (72 %).

Розділ 3 «Основні напрями удосконалення публічного адміністрування діяльності холдингових компаній в Україні», що складається з трьох підрозділів, присвячено дослідженню поняття, визначенню меж, основних принципів і методів публічного адміністрування, а також порівняльному аналізу й гармонізації вітчизняного законодавства у сфері публічного адміністрування діяльності холдингових компаній із законодавством Європейського Союзу.

У підрозділі 3.1. «Поняття та межі публічного адміністрування діяльності холдингових компаній в Україні» визначено, що в сучасних умовах запровадження європейських стандартів в основу державних пріоритетів покладено забезпечення публічно-правових інтересів. Автором проаналізовано різноманітні підходи до з'ясування правової природи публічного адміністрування, висловлено думку, що відсутність єдності поглядів дослідників щодо визначення цього поняття пов'язана, насамперед, зі складністю цього правового явища та некоректним перекладом з іноземної мови. За результатами проведеного дослідження сформульовано авторське визначення публічного адміністрування діяльності холдингових компаній як регламентованої законами та іншими нормативно-правовими актами діяльності суб'єктів публічного адміністрування, спрямованої на реалізацію законодавства у сфері діяльності холдингів за допомогою прийняття адміністративних рішень, надання встановлених законами адміністративних послуг, а також здійснення контрольно-наглядових функцій. На підставі аналізу сучасної адміністративно-правової літератури обґрунтовано думку, що така діяльність повинна здійснюватися в чітко визначених межах, наявність яких розглядається як фактор, здатний забезпечити поєднання та узгодження у процесі управлінської діяльності інтересів як держави, так і холдингових об'єднань. Визначено, що межі публічного адміністрування діяльності холдингових компаній - це рівень необхідного та достатнього втручання держави в діяльність таких суб'єктів господарювання, обґрунтовано необхідність їх існування. Констатовано, що такі межі публічного адміністрування визначаються системою правил та вимог, які покладено в основу взаємодії держави та холдингових об'єднань.

У підрозділі 3.2. «Принципи та методи публічного адміністрування діяльності холдингових компаній в Україні» автор поділяє думку вчених про те, що досягнення результатів публічного адміністрування можливе лише за умови дотримання відповідних принципів, що підтверджується практикою передового досвіду європейських країн. У зв'язку з цим, аналізуючи різноманітні підходи до визначення категорії «принцип» та зважаючи на специфіку досліджуваної сфери, здобувачем запропоновано поділ принципів публічного адміністрування на загальні (публічності, законності, об'єктивності) та організаційні (субсидіарності, єдності розпорядництва, делегування та діапазону повноважень), наведено їх загальну характеристику. Доведено, що принципи публічного адміністрування діяльності холдингових компаній є фундаментальними положеннями, які визначають природу, соціальну сутність і спрямованість публічного адміністрування, а також основи діяльності холдингових об'єднань. Визначено, що методи публічного адміністрування діяльності холдингових компаній - це, насамперед, способи і прийоми безпосереднього і цілеспрямованого впливу суб'єктів публічного адміністрування на діяльність холдингових структур, що відповідають характеру й обсягу наданої їм компетенції під час виконання своїх адміністративних зобов'язань. Акцентовано увагу на тому, що методи публічного адміністрування активно впливають на залучення іноземних інвестицій, а прозорість та ефективність діяльності його суб'єктів тісно пов'язані з показниками економічного зростання країни загалом. Виділено головні позиції спрямування методів публічного адміністрування діяльності холдингових компаній в Україні, а саме: 1) підвищення якості реалізації закріплених за публічною адміністрацією функцій та якості надання послуг; 2) обмеження втручання в економічну діяльність холдингів; 3) скорочення адміністративних, економічних та організаційних бар'єрів для розвитку діяльності господарських структур. Обґрунтовано існування й подальше впровадження економічних та адміністративно-правових методів публічного адміністрування у сфері діяльності холдингових компаній, їх раціональне поєднання та застосування з урахуванням особливостей такої сфери.

У підрозділі 3.3. «Порівняльний аналіз публічного адміністрування діяльності холдингових компаній в Україні та країнах Європи» на підставі поглибленого аналізу досвіду провідних європейських країн (Австрії, Швейцарії, Великої Британії, Франції, Німеччини) сформульовано пропозиції щодо можливого запозичення окремих положень законодавства з обов'язковим урахуванням національних, політичних та економічних особливостей України. За результатами дослідження податкових аспектів адміністрування діяльності холдингів в європейських країнах визначено, що за допомогою холдингових компаній зазвичай відбувається фінансування операцій дочірніх компаній, розміщених у країнах з високими податками. Шляхом використання відповідних податкових угод дуже часто надають кредити дочірнім компаніям за вигідними відсотковими ставками. Зазвичай відсотки відраховуються від прибутків дочірніх компаній, унаслідок чого податки суттєво зменшуються або виключаються взагалі. Це, з одного боку, надає цілу низку переваг холдинговим компаніям, а з другого - є головною причиною ненадходження до державного бюджету коштів за рахунок таких податкових маневрувань. Водночас дисертант поділяє думку науковців щодо сприяння холдинговими структурами посиленню монопольних тенденцій, маніпулюванню капіталами дочірніх компаній, перекрученню фінансової звітності й ухиленню від сплати податків, а також зловживанню контрольно-бюрократичними функціями з боку суб'єктів оподаткування. У зв'язку з цим, виникає необхідність комплексного підходу до реформування податкового адміністрування, який повинен включати в себе такі складові: а) забезпечення стабільної правової бази функціонування податкової системи, її гармонізація із законодавством, що регулює господарські відносини; б) зміна організаційного характеру, зокрема: чітке визначення місця та ролі податкових органів; подальше скорочення їх чисельності з одночасним підвищенням ефективності функціонування; ліквідація функцій, нехарактерних для таких суб'єктів; в) упровадження диференційованого підходу шляхом узгодження ставок оподаткування з можливостями платників податків, а також зміни методів і принципів контролю за сплатою податків та взаємовідносин податкового органу з платником податку. Зазначено, що побудова системи оподаткування, заснованої на вищенаведених принципах, дасть можливість створити в Україні принципово новий інвестиційний ресурс - податкову привабливість економіки, що буде використана платниками податків як на національному рівні, так і сприятиме конкурентоспроможності економіки на міжнародному ринку капіталів. Визначено головні тенденції розвитку публічного адміністрування діяльності холдингових компаній в Україні, серед яких: а) створення більш сприятливих правових умов для існування холдингів шляхом удосконалення та гармонізації вітчизняного законодавства у сфері діяльності холдингових компаній з міжнародним законодавством; б) чітке встановлення мінімально необхідних та максимально допустимих меж адміністративного втручання в діяльність холдингових структур, зниження рівня податкового навантаження з метою підвищення привабливості для інвесторів; в) удосконалення принципів та методів публічного адміністрування діяльності холдингових компаній; г) удосконалення системи заходів, які будуть сприяти формуванню належної поведінки холдингів в Україні, та заходів, що дадуть змогу адекватно й швидко реагувати на правопорушення у сфері їх діяльності.

Сформульовано висновок, що запозичення зарубіжного досвіду публічного адміністрування, на доцільності якого під час анкетування акцентували увагу 89 % опитаних респондентів, має стати пріоритетним напрямом його реформування. Головна мета таких змін полягає в поступовому переході від виконавчо-розпорядчих форм до впровадження публічного адміністрування, орієнтованого на задоволення потреб та інтересів холдингових структур.

ВИСНОВКИ

У висновках дослідження, проведеного на основі аналізу вітчизняного законодавства та практики його застосування, теоретичного осмислення наукових праць та вивчення зарубіжного досвіду, автором здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в необхідності вдосконалення механізму адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній.

1. Проаналізувавши історичну еволюцію поняття «холдингова компанія» у роботах вітчизняних і зарубіжних учених, а також нормах чинного законодавства, запропоновано авторське визначення холдингової компанії як акціонерного товариства, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств, які формально зберігають свою юридичну незалежність та об'єдналися для досягнення загальних цілей у своїй підприємницькій діяльності. Як об'єкт адміністративно-правового регулювання в межах дисертаційного дослідження автором запропоновано розглядати холдинг як цілісну складно організовану виробничо-технічну та організаційно-економічну систему, незалежно від внутрішніх принципів побудови та зв'язків у середині такого об'єднання.

Дослідивши особливості становлення і розвитку холдингових компаній у світі, автор стверджує, що походження холдингів було орієнтовано переважно на інвестування капіталу, що збігалося з початковою фазою світових процесів індустріалізації. Саме поява холдингових компаній як одного з найпоширеніших видів організацій корпоративного капіталу дала змогу залучити значні фінансові ресурси для розширення і подальшого розвитку бізнесу на різних історичних етапах розвитку світової економіки.

2. Вивчаючи особливості державної політику у сфері діяльності холдингових компаній на основі норм вітчизняного законодавства, статистичних даних та іншого емпіричного матеріалу, у роботі сформульовано авторське визначення державної політики у сфері діяльності холдингових компаній як одного з напрямів державної політики, спрямованого на вдосконалення правового регулювання холдингових відносин, а також адміністративних відносин між органами публічної влади і зазначеними суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави в їх діяльність та усунення перешкод для розвитку законної діяльності холдингових компаній.

На основі узагальнення досвіду і думки респондентів, які взяли участь в анкетуванні, обґрунтовано необхідність закріплення пріоритетних напрямів державної політики у сфері діяльності холдингових компаній в Україні: орієнтації на інноваційний шлях розвитку економіки (87 %), формування дієвих важелів державного регулювання інвестиційної діяльності (76 %) та розвиток міжнародної інтеграції і співробітництва у сфері регулювання діяльності холдингових компаній (93 %).

3. У межах системного дослідження елементів механізму адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній зроблено висновок про те, що адміністративно-правове регулювання діяльності холдингових компаній - це спеціальний юридичний механізм впливу на діяльність холдингових компаній за допомогою системи адміністративно-правових заходів законодавчого, організаційно-розпорядчого та контрольно-наглядового характеру, наслідком якого є формування юридичної основи та визначення орієнтирів для організації, стабілізації й упорядкування діяльності таких господарських структур.

Визначено, що цілями адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній в Україні є такі: а) формування та розвиток досконалого нормативно-правового забезпечення діяльності холдингових компаній, попередження протиправних посягань на законні права та публічні інтереси холдингів; б) недопущення порушення ними прав та законних інтересів третіх осіб; в) ужиття державними органами всіх необхідних заходів щодо поновлення порушених прав та публічних законних інтересів холдингових структур; г) забезпечення притягнення до відповідальності винних учасників правовідносин у сфері діяльності холдингових компаній.

На основі теоретичного узагальнення визначено головні завдання адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній: а) створення необхідних умов для залучення і концентрації капіталу; б) створення оптимального конкурентного середовища; в) сприяння зростанню ефективної соціально орієнтованої економіки; г) створення й удосконалення існуючого нормативно-правового підґрунтя для функціонування, стимулювання розвитку холдингових структур та процесів інвестування; д) встановлення юридичної відповідальності холдингових компаній.

4. Сформульовано визначення, за яким суб'єкти адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній - це система спеціально утворених органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та інших суб'єктів регулювання, які пов'язані між собою підвідомчими і координаційними зв'язками та наділені встановленими законодавчими актами повноваженнями для забезпечення реалізації законів і здійснення інших публічно-управлінських функцій у сфері діяльності холдингових компаній в Україні.

Зазначено, що більшість суб'єктів адміністративно-правового регулювання діяльності холдингів мають загальну компетенцію і реалізують її поряд із здійсненням своїх головних завдань. У зв'язку з міжгалузевістю і багатовекторністю діяльності об'єднань холдингового типу, зроблено висновок про неможливість та недоцільність формування профільного суб'єкта, який би сконцентрував у собі всі повноваження у сфері такого регулювання.

З метою забезпечення наближення адміністративно-правового регулювання до потреб холдингових компаній необхідними, за оцінками фахівців, є такі заходи: поступовий перехід до децентралізації регулювання (68 %), зменшення його концентрації (65 %), делегування і передача максимально можливого обсягу регулюючих функцій на нижчий, порівняно з центральним, рівень (72 %).

5. Розкриваючи сутність та межі публічного адміністрування, зосереджено увагу на тому, що у сфері діяльності холдингових компаній публічне адміністрування визначається як регламентована законами та іншими нормативно-правовими актами діяльність суб'єктів публічного адміністрування, спрямована на реалізацію законодавства у сфері діяльності холдингів за допомогою прийняття адміністративних рішень, надання встановлених законами адміністративних послуг, а також здійснення контрольно-наглядових функцій.

Аналіз наукової літератури дає змогу стверджувати, що межі публічного адміністрування діяльності холдингових компаній визначаються ступенем необхідності та достатності втручання держави в діяльність таких суб'єктів господарювання. Обґрунтовано виділення нижніх меж, які зумовлені неспроможністю ринкового механізму саморегулювання холдингових структур вирішити важливі проблеми функціонування і без якого діяльність холдингів є неможливою, та верхніх - тих, що зумовлені потребами й інтересами холдингових компаній у співпраці з державою.

6. Узагальнюючи зарубіжний досвід публічного адміністрування діяльності холдингових компаній та передумов його використання в Україні, основними тенденціями його розвитку визначено: створення сприятливих правових умов шляхом удосконалення та гармонізації вітчизняного законодавства з європейським та міжнародним законодавством; чітке встановлення меж адміністративного втручання; зниження рівня податкового навантаження; удосконалення принципів і методів публічного адміністрування діяльності холдингових компаній, а також системи заходів державного реагування на порушення у сфері діяльності холдингових структур.

7. З метою вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній в Україні автором запропоновано внесення змін та доповнень до чинного законодавства, зокрема:

- до ст. 3 Закону України «Про холдингові компанії в Україні» від 15 березня 2006 р. шляхом доповнення текстом, викладеним у такій редакції:

«До складу холдингової компанії можуть входити підприємства різних організаційно-правових форм, якщо інше не встановлено чинним законодавством»;

- закріплення в Законі України «Про холдингові компанії в Україні» від 15 березня 2006 р. положення про відповідальність холдингових компаній у такій редакції:

«Стаття 10-1. Відповідальність холдингових компаній

1. Корпоративні підприємства не несуть відповідальність за діяльність холдингової компанії.

2. Якщо корпоративне підприємство через дії або бездіяльність холдингової компанії виявиться неплатоспроможним та визнається банкрутом, то холдингова компанія несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями корпоративного підприємства*.

3. Корпоративні підприємства можуть вимагати відшкодування холдинговою компанією збитків, завданих з вини холдингової компанії.

*Примітка:

Неплатоспроможність (банкрутство) корпоративного підприємства визнається такою, що сталася з вини холдингової компанії, лише в тому разі, якщо холдингова компанія використовувала своє право давати корпоративному підприємству обов'язкові для виконання ним вказівки з метою вчинення останнім дії, свідомо розуміючи, що наслідком цього стане неплатоспроможність (банкрутство) корпоративного підприємства».

СПИСОК ПРАЦЬ ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕТРАЦІЇ

1. Желеф Г. Б. Історія виникнення та розвитку холдингових компаній /
Г. Б. Желеф // Наукові праці Національного авіаційного університету. Серія: Юридичний вісник «Повітряне і космічне право». - 2011. - № 4 (21). - С. 63-66.

2. Желеф Г. Б. Державна політика у сфері діяльності холдингових компаній в Україні / Г. Б. Желеф // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. - 2012. - № 2 (81). - С. 43-50.

3. Желеф Г. Б. Теоретичне й законодавче визначення поняття холдингової компанії та її правової природи / Г. Б. Желеф // Публічне право. - 2012. - № 2 (6). - С. 345-350.

4. Желеф Г. Б. Публічне адміністрування холдингових компаній: проблеми теорії й практики / Г. Б. Желеф // Право і суспільство. - 2012. - № 5. - С. 47-52.

5. Желеф Г. Б. Правові засади публічного адміністрування холдингових компаній в Україні / Г. Б. Желеф // Право і суспільство. - 2012. - № 6. - С. 57-62.

6. Желеф Г. Б. Поняття, завдання та цілі механізму адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній / Г. Б. Желеф // Закон и жизнь : междунар. науч.-практ. журн. - 2013. - № 1 (253). - С. 37-40.

7. Желеф Г. Б. Поняття та зміст категорії «холдингова компанія» / Г. Б. Желеф // Актуальні проблеми діяльності ДСБЕЗ та підготовки фахівців для її підрозділів : тези доп. та повідомлень учасників Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Львів, 2 берез. 2012 р.). - Львів : ЛьДУВС, 2012. - С. 105-108.

8. Желеф Г. Б. Щодо поняття «холдингова компанія» у вітчизняному законодавстві / Г. Б. Желеф // Економіка та право: актуальні проблеми теорії й практики : зб. наук. праць Регіональної міжвуз. наук.-практ. конф. (м. Київ, 1 черв. 2012 р.). - К. : ТОВ «Три К», 2012. - C. 79-80.

9. Желеф Г. Б. Публічне адміністрування діяльності холдингових компаній в Україні / Г. Б. Желеф // Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні : зб. матеріалів ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Київ, 29 листоп. 2012 р.). - К. : Нац. акад. внутр. справ, 2012. - C. 89-91.

АНОТАЦІЯ

Желеф Г.Б. Адміністративно-правове регулювання діяльності холдингових компаній. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національна академія внутрішніх справ, Київ, 2013.

Дисертація є комплексним дослідженням адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній. У роботі визначено юридичну природу поняття «холдингова компанія», проаналізовано наукові теорії щодо особливостей становлення і розвитку холдингових компаній у світі.

Здійснено системне дослідження поняття та елементів механізму адміністративно-правового регулювання діяльності холдингових компаній в Україні, його суб'єктного складу та нормативно-правового забезпечення, а також визначено цілі, мету й завдання такого регулювання.