Наукова експертиза в адміністративно-юрисдикційній діяльності: питання теорії та практики

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УДК 342:34.038:347.77

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Наукова експертиза в адміністративно-юрисдикційній діяльності: питання теорії та практики

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Кеберник Анна Володимирівна

Запоріжжя - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

Коломоєць Тетяна Олександрівна, доктор юридичних наук, професор, Запорізький національний університет, декан юридичного факультету;

Офіційні опоненти:

Лук'янець Дмитро Миколайович, доктор юридичних наук, професор, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, професор кафедри державно-правових дисциплін;

Школик Андрій Михайлович, кандидат юридичних наук, доцент, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри адміністративного та фінансового права.

Захист відбудеться "21" жовтня 2014 року о "13⁰⁰" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.07 Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 74, корп. 5, кім. 202-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Автореферат розісланий "19" вересня 2014 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради П.С. Лютіков.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Нині в нашій країні продовжуються трансформації суспільних відносин у напрямі утвердження цінностей відкритого громадянського суспільства і правової держави, підвалиною яких є максимально ефективне забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Створення потрібних для цього правових механізмів та виконавчих інститутів значною мірою сукупно вичерпується теоретичною діяльністю вчених-адміністративістів і практичною реалізацію їхніх найвдаліших розробок. Виокремлення в рамках адміністративного права проблем діяльності вітчизняних адміністративно-юрисдикційних органів спостерігається в низці наукових робіт, у змісті яких вбачається наявність реальних фактичних підстав для проведення дослідження, а саме: суперечливість і застарілість термінологічного апарату чинного законодавства, неповнота, неузгодженість і недостатня ясність змісту загальних засад (принципів) адміністративно-юрисдикційного процесу, нерозвиненість процедур встановлення істини і доказування в рамках цього процесу тощо. На законодавчому рівні ці факти підтверджуються штучною статичністю правових норм адміністративного процесу, наприклад, відсутністю комплексного, системного оновлення Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року (далі - КпАП). Така їх якість виявляє непридатність адміністративно-процесуальних норм до ефективного правового регулювання відповідної сфери суспільних відносин, зокрема в частині проведення експертних досліджень під час розгляду та вирішення справ адміністративно-юрисдикційного характеру. Питання таких досліджень нині врегульовано законодавчими актами 90-х років ХХ ст., норми яких потребують принципово іншого викладу, розширення і систематизації. У зв'язку з цим питання наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності набули важливого значення в адміністративно-правовій практиці.

Усі ці практичні проблеми актуалізують розробку теоретичних положень зазначеної експертизи на рівні доктрини як адміністративного права, так і у канві тих галузей правових досліджень, де глибоке вивчення експертної діяльності відбувається десятиліттями і вже стало традицією для представників таких наук, зокрема для українських фахівців із кримінального процесу, судової експертизи, а саме: В. Басая, Л. Головченка, В. Гончаренка, Ю. Грошевого, М. Костицького, М. Михеєнка, В. Нора, В. Тертишника, В. Шепітька, В. Шибіка, М. Шумила та ін. Відомості про особливості використання експертизи в межах адміністративного процесу (поняття "експертиза", правовий статус експерта як суб'єкта надання експертного висновку тощо) зустрічаємо в численних роботах Н. Александрової, О. Бандурки, В. Бевзенка, В. Бердника, Н. Вапнярчука, В. Гончаренка, С. Гусарова, Р. Калюжного, Л. Касьяненко, Т. Коломоєць, В. Колпакова, А. Комзюка, О. Кузьменко, В. Курила, Д. Лук'янця, Р. Мельника, О. Миколенка, Р. Куйбіди, В. Любліна, Н. Нижник, Т. Новікової, О. Пасенюка, Д. Приймаченка, Л. Романенко, Ю. Руснака, В. Скавроніка, С. Стеценка, М. Тищенка, А. Школика та інших вітчизняних вчених-адміністративістів. Теорія наукової експертизи, що склала основу нашої роботи, розробляється також В. Семчиком, О. Поліводським та ін. Низку питань, які стосуються порушеної нами проблематики, розкрили Т. Аверьянова, Р. Бєлкін, А. Вінберг, Т. Волчецька, В. Голікова, А. Зініна, Є. Іщенко, Л. Карнєєва, Ю. Корухова, Н. Майліс, Ю. Орлов, Р. Рахунова, О. Росинська, А. Усов, А. Шляхов та інші зарубіжні вчені. Крім досліджень зазначених авторів, для створення теоретико-методологічної бази нашої дисертації були використані праці з теорії права (принципів, механізмів реалізації, правовідносин, юридичної відповідальності тощо): С. Алєксєєва, С. Гусарєва, О. Зайчука, Д. Керімова, М. Козюбри, А. Колодія, О. Копиленка, В. Лазарева, П. Недбайла, М. Оборотова, С. Погребняка, П. Рабіновича, О. Тихомирова та ін. Додатковими джерелами дослідження слугували: правова публіцистика, праці з філософії науки, економіки та інших наук.

Водночас системна і ґрунтовна робота з проблем наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності, попри її важливе значення для забезпечення належного правопорядку у сфері адміністративно-правових відносин, у вітчизняній та зарубіжній адміністративно-правовій доктрині відсутня. Отже, тема дисертаційної роботи, що зумовлена необхідністю заповнити прогалини в юридичній науці з питань ролі наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності, а також практичними потребами народу України, який активно розбудовує соціальну правову державу і відкрите суспільство, є актуальною для наукового дослідження.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота входить до Плану наукових досліджень юридичного факультету Запорізького національного університету на 2011-2014 роки та комплексного наукового проекту "Дослідження основних напрямів реформування законодавства України в контексті глобалізаційних процесів" (номер державної реєстрації 0111U008532). Крім цього, вона пов'язана з підготовкою змін до адміністративно-процесуального законодавства України в частині використання інституту наукової експертизи та має безпосереднє відношення до реалізації Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810. Крім цього, тема дисертації відповідає Державній цільовій науково-технічній та соціальній програмі "Наука в університетах" на 2008-2017 роки, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 року № 1155; Пріоритетним напрямам розвитку правової науки в Україні на 2011-2015 рр., затвердженим постановою Загальних зборів НАПрН України від 24 вересня 2010 року.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - визначити сутність та зміст ролі наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності. Відповідно до поставленої мети основними задачами дослідження є такі:

- окреслити історіографію дослідження феномену наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності у вітчизняній правовій доктрині, а також його етапів із формулюванням специфічних рис кожного;

- визначити сутність, основні ознаки поняття наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності, що необхідні для з'ясування природи позначуваного ним феномену, формулювання відповідної юридичної дефініції та відмежування її від суміжних понять;

- охарактеризувати мету і завдання, предмет, об'єкти і принципи наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності;

- виокремити найбільш суттєві видові класифікації наукової експертизи при здійсненні адміністративно-юрисдикційної діяльності;

- розкрити поняття і систему суб'єктів наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності;

- з'ясувати зарубіжний досвід використання результатів наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності та пріоритети його запозичення в нашій країні;

- виявити основні напрями вдосконалення правових механізмів використання наукової експертизи учасниками адміністративно-юрисдикційних відносин в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з питань наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності.

Предметом дослідження є наукова експертиза в адміністративно-юрисдикційній діяльності: питання теорії та практики.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить система філософських, загально- і спеціально-наукових методів і прийомів, пізнавальний потенціал яких спрямований на досягнення мети дослідження.

Діалектичний метод пізнання трансформації уявлень про роль і призначення експертної діяльності у правових відносинах дозволив розглянути феномен наукової експертизи в її розвитку та взаємозв'язку з низкою суміжних понять в адміністративному процесі та експертології, виявити усталені напрями і закономірності дії такої експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності. За допомогою методів формальної логіки (аналізу і синтезу, індукції та дедукції, узагальнення, абстрагування та ін.) визначено елементи механізму використання наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності та основні поняття за темою роботи, здійснено співставлення останніх та сформульовано висновки. Застосування історико-правового методу в межах історичного підходу уможливило розкриття правових особливостей та закономірностей виникнення і становлення, сучасного стану та етапів розвитку уявлень про наукову експертизу в адміністративно-юрисдикційній діяльності у вітчизняній і зарубіжній правовій доктрині (підрозділ 1.1). У рамках системного підходу використано системно-структурний метод для з'ясування компонентів дефініції "наукова експертиза в адміністративно-юрисдикційній діяльності", а також структурно-функціональний метод - при визначенні функцій цієї експертизи в адміністративно-юрисдикційних провадженнях (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2). Міжгалузевий характер об'єкту, що досліджується, зумовив застосування інших наукових підходів: органічної єдності теорії й практики (розділи 2, 3), поєднання критичного і раціонального (розділи 1, 2, 3), єдності логічного та системного підходів. Логіко-семантичний метод використаний для формулювання дефініційних конструкцій (підрозділи 1.2, 2.3); порівняльно-правовий - для визначення специфіки ролі наукової експертизи саме в адміністративно-юрисдикційній діяльності, а також з'ясування досвіду її використання в зарубіжних країнах (підрозділи 1.2, 3.1); метод моделювання - при розробці пропозицій з удосконалення законодавства з питань наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційних провадженнях (підрозділ 3.2), а герменевтичний і формально-догматичний - з метою інтерпретації думок про зміст порушених у дисертації проблем і текстів законодавчих актів.

Нормативну основу дослідження складає діюче, чинне і перспективне законодавство України, зарубіжний і вітчизняний досвід застосування норм адміністративного законодавства, що стосуються експертної діяльності.

Емпіричну основу дослідження становлять статистичні дані, акумульовані судами та іншими адміністративно-юрисдикційними органами.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першою у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексною монографічною роботою з проблем ролі наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності, результатом якої є низка нових наукових положень і висновків, що виносяться на захист, а саме:

вперше:

- визначено історіографію розробки проблем наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині, у зв'язку з чим виділено три її етапи: перший - з 20-х до середини 80-х років ХХ ст., другий - із середини 80-х років ХХ ст. до 2005 року, третій - із початку 2006 року і дотепер. Кожен із цих етапів має свою специфіку, що дозволило простежити тенденцію до спеціалізації доктринальних тематичних досліджень, яку варто посилити з одночасним урахуванням здобутків вітчизняної та зарубіжної правової науки;

- сформульовано поняття наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності, а саме: це різновид наукових експертиз, зміст якого полягає в науково достовірному (всебічному, повному, об'єктивному) дослідженні (аналізі тощо) експертом наявних об'єктів з метою формулювання вичерпних відповідей на питання, поставлені перед ним суб'єктом адміністративно-правових відносин юрисдикційного характеру, викладених в експертному висновку, що стає доказом обставин справи й обґрунтуванням ухваленого по ній рішення посадової особи адміністративного-юрисдикційного органу, спрямованого на належну охорону і захист суспільних відносин;

- пропозиції щодо вдосконалення наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності за рахунок розробки й ухвалення єдиного кодифікованого законодавчого акта з питань експертної діяльності відповідно до найкращих зразків зарубіжних країн; об'єднання управління експертизою в межах єдиного центрального органу публічної влади, склад якого повинен формуватися за участю парламенту, судової й виконавчої гілок влади; покладення в основу правового регулювання зазначеної діяльності таких базових понять, як "експертиза" і "наукова експертиза", замість усталеного у вітчизняній практиці - "судова експертиза"; забезпечення належних умов формування штату висококваліфікованих експертів, їх заохочення і контроль за ними; ширшого доступу суб'єктів адміністративно-юрисдикційної діяльності до експертних послуг; розширення і покращення якості інформаційних баз для експертів і створення реєстру уніфікованих експертних висновків з кожної категорії адміністративно-юрисдикційних справ; впровадження суворої юридичної відповідальності за незаконний вплив на експерта; детальне визначення юридичних гарантій незалежності експертів;

удосконалено: наукова експертиза адміністративний правова

- зміст поняття "експерт у сфері адміністративно-юрисдикційних відносин", а саме: це громадянин України, який має повну дієздатність, вищу освіту освітньо-кваліфікаційного рівня не нижче спеціаліста; не має судимості; пройшов підготовку в спеціалізованій установі Міністерства юстиції України; отримав кваліфікацію експерта з наукової спеціальності, знання якої дозволяють надавати відповіді (у формі експертного висновку) на питання (часто нормативно не уніфіковані), які об'єктивно не може вирішити суддя чи інша посадова особа адміністративно-юрисдикційного органу під час вирішення справ про притягнення до адміністративної відповідальності громадян і до дисциплінарної відповідальності державних службовців, розгляду і вирішення справ за скаргами громадян; внесений до державного Реєстру атестованих наукових експертів; атестований;

- наукові положення, які стосуються узагальнення досвіду адміністративно-правового регулювання наукової експертизи країн Європи, Азії та Америки; зокрема, встановлено доцільність підвищення вимог до компетентності кандидатів в експерти, детального закріплення таких вимог у законі; ширшого залучення адміністративно-юрисдикційним органом експертів під час вирішення адміністративних спорів (у т. ч. за рахунок фіксації права посадової особи адміністративно-юрисдикційного органу залучати експертів у всіх випадках, коли цього вимагає з'ясування істини по справі); поширення практики взаємного систематичного контролю експертних лабораторій, складення експертних висновків, методичної допомоги; організації експертної діяльності у вигляді єдиної експертної системи; складання і ведення реєстрів експертів не тільки Міністерством юстиції України, але і його головними управліннями в регіонах (у т. ч. з можливістю залучення голів апеляційних судів), а також залучення неофіційних експертів; широкого використання електронних систем управління експертними дослідженнями і взаємодії експертів тощо;

набули подальшого розвитку:

- загальні теоретико-правові положення про мету, завдання, предмет, об'єкт, а також систему принципів наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності, зокрема виокремлено такі засадничі ідеї цієї експертизи: верховенства права і законності; наукової обґрунтованості, повноти, об'єктивності методології проведення і результатів експертизи; дотримання прав, свобод та законних інтересів людини й громадянина, прав і законних інтересів юридичної особи, прав українського суспільства; компетентності, незалежності і безсторонності (неупередженості) експертів; добросовісності, компетентності, розсудливості та інші правила професійної етики експерта; своєчасності і розумного строку; співрозмірності приватної й публічної ініціативи проведення наукової експертизи; поглинання більшим меншого; пріоритетної по відношенню до адміністративно-юрисдикційних органів обов'язковості вимог експерта з питань надання документів та інших об'єктів для експертизи; врахування світового рівня науково-технічного прогресу, норм і правил технічної та екологічної безпеки, вимог стандартів, міжнародних угод; відповідальності експерта за дотримання всіх цих принципів у своїй професійній діяльності;

- класифікація наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності, а саме: за критерієм виду цієї діяльності виокремлено деліктну і компленаційну (зі специфікою, обумовленою сферою однорідних адміністративних правопорушень, притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців різних органів публічної влади, сфер здійснення публічного управління та їх окремих напрямків); за стадією розгляду справи і суб'єктом призначення експертизи - судову і позасудову; за об'єктом - інженерно-технічну, комп'ютерно-технічну, економічну, товарознавчу, у сфері інтелектуальної власності, психологічну, мистецтвознавчу, екологічну, медичну і психіатричну, правову; за кількістю експертів - одноособову і комісійну; за якістю експертизи - первинну, додаткову, повторну; за змістом інтелектуальної роботи - здійснену з переважним і незначним застосуванням технічних пристроїв і/або математичних обрахувань, а також комбіновану; за формою призначення і проведення - процесуальну і непроцесуальну; за часом виникнення - традиційну і нетрадиційну; за формою власності експертної установи, експерт якої здійснює експертизу, - державну і приватну.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес та можуть бути використані:

- у науково-дослідній діяльності - для розробки теоретичних і практичних проблем використання наукової експертизи у вітчизняній практиці адміністративно-юрисдикційної діяльності (акти впровадження Запорізького національного університету від 14.03.2014; Донецького юридичного інституту МВС України від 20.03.2014);

- у правотворчій та в правозастосовній діяльності - результати дослідження містять низку пропозицій щодо розробки Кодексу експертної діяльності в Україні чи внесення змін до проекту Закону України "Про судово-експертну діяльність", оприлюдненого 06 серпня 2013 року на сайті Міністерства юстиції України, чинних законів з питань експертизи і підвищення ефективності практичної діяльності суду та інших адміністративно-юрисдикційних органів у сфері застосування результатів наукової експертизи при вирішенні справ адміністративно-юрисдикційного змісту (акт впровадження Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12.03.2014);

- у навчальному процесі - матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні студентам ВНЗ дисциплін "Адміністративне право України", "Адміністративне судочинство", "Адміністративна відповідальність", "Адміністративний процес", а також враховані при підготовці відповідних підрозділів підручників і навчальних посібників, наукових статей і повідомлень із зазначених наук (акти впровадження Національного університету біоресурсів і природокористування України від 27.12.2013; Запорізького національного університету від 14.03.2014; Харківського національного університету внутрішніх справ від 14.03.2014; Донецького юридичного інституту МВС України від 20.03.2014; ДВНЗ "Національний гірничий університет" від 05.05.2014; Національного університету Державної податкової служби України від 07.05.2014; Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 08.05.2014; Київського національного університету ім. Тараса Шевченка від 15.05.2014; Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова від 20.05.2014; ВНПЗ "Дніпропетровський гуманітарний університет" від 22.05.2014; Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету від 28.05.2014).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на 10 науково-практичних конференціях, круглих столах: "Nastoleni moderni vedy-2013" (м. Прага, 2013 р.), "Научные исследования и их практическое применение. Современное состояние и пути развития 2013" (г. Иваново, 2013 р.), "Правові реформи в Україні: проблеми та перспективи" (м. Київ, 2013 р.), "Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин в умовах адаптації позитивного досвіду ЄС" (м. Донецьк, 2013 р.), "Історія торгівлі, податків та мита" (м. Дніпропетровськ, 2013 р.), "Актуальні проблеми розвитку права і держави в умовах міжнародних інтеграційних процесів" (м. Дніпропетровськ, 2013 р.), "Духовні засади сучасного правогенезису. ІХ Прибузькі юридичні читання", (м. Миколаїв, 2013 р.), "Адміністративне право та процес України: пріоритетні напрями розвитку в умовах демократизації. Пам'яті д. ю. н., проф. Л.В. Коваля" (м. Запоріжжя, 2014 р.), "Молода наука-2014" (м. Запоріжжя, 2014 р.), "Административное право и процесс: история, современность, перспективы развития" (г. Запорожье - Москва, 2014 р.).

Публікації. Основні положення роботи знайшли відображення у 6 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визнані як фахові з юридичних дисциплін, у тому числі в одному зарубіжному науковому виданні, а також у 10 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 262 сторінки. Список використаних джерел налічує 308 найменувань і займає 35 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1 "Історіографічні і теоретичні засади дослідження наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 "Історіографія дослідження феномену наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності у вітчизняній правовій доктрині" проаналізовано роботи вчених із проблем експертної діяльності у провадженнях адміністративно-юрисдикційного змісту та визначено особливості цих робіт.

Умовно виокремлено три етапи доктринального дослідження наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності, визначено специфіку кожного з них. Для першого етапу (з 20-х до середини 80-х років ХХ ст.) характерним стало те, що в роботах А. Вінберга, О. Ейсмана, Н. Клименко, І. Крилова, Н. Малаховської, М. Салтевського, М. Сегая та багатьох інших вчених містяться засадничі положення про експертизу, здебільшого в кримінальному процесі. Дослідження аналогічних питань в межах адміністративного процесу були поодинокими (у працях В. Авер'янова, Ю. Козлова, О. Луньова, М. Піскотіна, В. Цвєткова та ін.). Напрацьовані знання в суміжних науках стали теоретичною підвалиною для їхньої подальшої трансформації й поглибленої імплементації у сферу адміністративного, в т. ч. адміністративно-юрисдикційного процесу. Другий етап починається тоді, коли доктринальні положення про експертизу в межах окремого виду адміністративно-юрисдикційного процесу були нормативно зафіксовані у КпАП. Його закінчення відзначається ухваленням 06 липня 2005 року Кодексу адміністративного судочинства України, в якому розміщено норми про експертизу в межах судового процесу. На другому етапі продовжується запозичення фахівцями з адміністративного процесу розроблених вченими в межах кримінально-правових наук положень про експертну діяльність, у т. ч. тих, які нормативно були закріплені в межах Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року. Впродовж цього часу відбувається доктринальна кристалізація специфічних рис експертизи в адміністративному процесі. Третій (сучасний) етап (з початку 2006 року і дотепер) відзначається розвитком інституту наукової експертизи взагалі і в адміністративно-юрисдикційному процесі зокрема. Нинішній етап характеризується переосмисленням ключових категорій експертології та виробленням найбільш універсальних, а також специфічних правил для ефективного застосування експертизи в межах усіх фактично існуючих юрисдикційних проваджень.

У підрозділі 1.2 "Сутність, ознаки і поняття наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності, його співвідношення із суміжними правовими поняттями" розкрито основні поняття (їхні складові) у сфері наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності.

Серед особливостей адміністративно-юрисдикційних проваджень виокремлено наявність правового спору (правопорушення); необхідність встановлення, доказування та юридичної оцінки фактів у рамках особливої процесуальної форми; обов'язковість ухвалення кінцевого рішення - юрисдикційного акту здійснення розгляду справ про адміністративні правопорушення в переважній більшості випадків органами, основною задачею яких, поряд із виконанням юрисдикційних функцій, є здійснення виконавчо-розпорядчих функцій у різних галузях державного управління; інстанційність оскарження дій та рішень органів і посадових осіб, якими порушуються права громадян.

При визначенні дефініції "експертиза" зроблено акцент на тому, що це по суті слідча дія, де власне експертне дослідження складає її найголовнішу частину; здійснюється вона експертом в адміністративно-юрисдикційній чи будь-якій іншій діяльності. Доведено, що наукова експертиза складає важливий елемент сутнісної процесуальної частини адміністративно-юрисдикційної діяльності. Вона покликана довести або спростувати факти, на які посилаються учасники адміністративно-юрисдикційної діяльності: - справ про адміністративні правопорушення; подій, які стосуються вирішення питань, поставлених у скаргах громадян; дисциплінарних проваджень державних службовців тощо.

Розділ 2 "Зміст і класифікація наукової експертної діяльності в адміністративно-юрисдикційних відносинах" містить три підрозділи.

У підрозділі 2.1 "Мета і завдання, предмет, об'єкти і принципи наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності" визначено, що експертна діяльність стає процесуальною формою реалізації науково-технічних досягнень у межах адміністративно-юрисдикційної діяльності. Метою існування наукової експертизи стає здійснення превентивного впливу на поведінку учасників адміністративно-правових відносин; значне розширення доказових можливостей суб'єктів як адміністративно-деліктного, так і адміністративно-судового процесів, а також під час досудового розгляду справ. Зміст завдань визначається рисами кожного виду управлінських чи інших адміністративно-правових відносин, що перебувають у фазі юрисдикційного розвитку, тобто коли виник спір, для вирішення якого звертаються до адміністративно-юрисдикційних органів тощо. Розкриття поняття предмету наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності категоріально тісно пов'язане із сутністю експертних завдань, виражених у сформульованих експерту питаннях, які конкретизують мету експертизи. Він являє собою обставину, яка обов'язкова для встановлення і доказування по справі, оскільки достовірне знання про неї дозволяє уявити суть правопорушення. Об'єктом наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності є матеріальні і нематеріальні предмети, явища і процеси, які містять інформацію про предмет експертизи.

Проаналізовано принципи науково-експертної діяльності в адміністративно-юрисдикційній діяльності. Класифіковано їх на вихідні засади розроблення теорії експертизи й реалізації цієї теорії на практиці (за сферою дії); загальні і спеціальні (за рівнем вичерпності змісту принципу права специфікою змісту експертної діяльності в адміністративно-юрисдикційних провадженнях).

У підрозділі 2.2 "Види наукової експертизи при здійсненні адміністративно-юрисдикційної діяльності" на основі сучасної доктрини адміністративно-процесуального права визначено критерії та здійснено класифікацію наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності.

Урахування суб'єктних і об'єктних особливостей дало підстави розподілити наукову експертизу на таку, що здійснюється в межах деліктної (у справах про адміністративні правопорушення та в дисциплінарних провадженнях) і компленаційної (за скаргами) адміністративно-юрисдикційної діяльності; позасудову і судову; адміністративно-юрисдикційну, криміналістичну та ін.; інженерно-технічну, економічну, товарознавчу, у сфері інтелектуальної власності, психологічну, мистецтвознавчу, екологічну, правову та ін. (за об'єктним критерієм); одноособову, комісійну, комплексну; первинну, додаткову, повторну; традиційну й нетрадиційну тощо. Найбільш суттєвим специфічним критерієм класифікації наукових експертиз в адміністративно-юрисдикційній діяльності стають види і напрями такої діяльності. У цьому вбачається прояв зв'язків явища "наукової експертизи" із зовнішнім середовищем - адміністративно-юрисдикційною діяльністю.

Підкреслено, що кожний із вищенаведених класифікаційних розподілів має значення для систематизації, ефективності застосування суб'єктами адміністративно-юрисдикційних відносин наукової експертизи.

У підрозділі 2.3 "Поняття і система суб'єктів наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційних провадженнях" розкрито дефініцію "експерт" у сфері адміністративно-юрисдикційної діяльності та систему суб'єктів здійснення експертизи.

З'ясовано, що експерт у сфері адміністративно-юрисдикційних проваджень - це особа, яка має належну кваліфікацію (необхідні наукові/спеціальні знання, потрібний досвід роботи за фахом, пройшла відповідну державну атестацію), застосовує в експертних дослідженнях офіційно сертифіковані методики та якій доручається дати висновок з питань, що виникають під час розгляду адміністративно-юрисдикційної справи і стосуються спеціальних знань цієї особи.

Аналіз законодавства про експертну діяльність (у т. ч. профільних із цього питання норм адміністративного права) показав, що експерти здебільшого працюють в експертних установах як приватного, так і публічного права. При цьому останні перебувають у підпорядкуванні вітчизняних міністерств юстиції, охорони здоров'я України, внутрішніх справ, оборони і культури, а також Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної фіскальної служби України, Державної пробірної служби України тощо. Обґрунтовано важливість об'єднання експертів в одній установі, що організаційно й фінансово полегшує проведення наукоємних, комплексних та інших експертиз, більшою мірою гарантуючи незалежність експертів і науковий характер результатів експертних досліджень.

Розділ 3 "Основні пріоритети розвитку наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 "Зарубіжний досвід використання результатів наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності" вивчено теорію і практику експертної діяльності в межах адміністративно-юрисдикційних проваджень за кордоном.

Обґрунтовано доцільність використання в процесі вдосконалення нормативного регулювання засад управління науковою експертизою в адміністративно-юрисдикційному процесі відповідного зарубіжного досвіду, з акцентом на його позитивній апробації часом, прийнятності для України, реальних потребах сьогодення й майбутнього. У дисертації детально аналізується досвід країн колишнього СРСР - Азербайджанської Республіки, Грузії, Киргизької Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменія, Республіки Казахстан, Республіки Молдова, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан, Російської Федерації; країн Європейського Союзу - Австрійської Республіки, Королівства Швеція, Республіки Болгарія, Республіки Сербія, Республіки Словенія, Федеративної Республіки Німеччина, Фінляндської Республіки, Французької Республіки, Чеської Республіки, Швейцарської Конфедерації. Встановлено, що особливості експертної діяльності в цих країнах певною мірою зумовлені специфікою їх системи права (романо-германської, англо-американської та ін.). Зосереджено увагу на законодавчих дефініціях у сфері зазначеної діяльності, мірі втручання публічної влади в процеси управління експертизою, ролі самих експертів та експертних установ у цих процесах, рівні незалежності експертів та науковій достовірності експертних висновків.

У підрозділі 3.2 "Напрями вдосконалення правових механізмів використання наукової експертизи учасниками адміністративно-юрисдикційних відносин в Україні" визначено ключові заходи розвитку перспективного та внесення змін і доповнень до чинного законодавства України з питань експертної діяльності в адміністративно-юрисдикційному процесі (концептуального, засадничого, організаційного, в т. ч. соціально-економічного і контрольно-наглядового, характеру). Дисертант обґрунтував доцільність комплексного підходу до вирішення відповідних питань з одночасним зосередженням спільних зусиль публічної влади, юристів-вчених та юристів-практиків, а також представників громадських організацій. Критично проаналізовано проект Закону України "Про судово-експертну діяльність в Україні" від 06 серпня 2013 року та інші наявні зразки перспективної правотворчості в сукупності із досягненнями вітчизняної правової науки відповідної проблематики, окреслюються основні напрями їх подальшого використання та вдосконалення задля досягнення дієвого результату як щодо засад і складових здійснення наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності, так і стосовно управління такою експертизою.

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає у виявлені та вдосконаленні теоретичних положень щодо змісту наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності. Здобувачем сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання; найсуттєвішими з них є такі:

1. Встановлено, що розвиток наукової експертизи в межах адміністративно-юрисдикційної діяльності на рівні доктрини і законодавства пройшов наступні етапи: перший (з 20-х до середини 80-х років ХХ ст.) характеризується формуванням основ експертизи для адміністративно-юрисдикційного процесу на тлі теорії експертної діяльності в межах кримінального і цивільного процесів; другий (із середини 80-х ХХ ст. до 2005 року) - доктринальною кристалізацією специфічних рис експертизи в адміністративно-юрисдикційному процесі; третій (з початку 2006 року і дотепер) - розробкою специфічних рис інституту наукової експертизи в рамках адміністративно-юрисдикційної діяльності й інших проваджень адміністративного процесу.

2. Доведено, що базовими елементами структури концепту "адміністративно-юрисдикційна діяльність" ("адміністративно-конфліктна юрисдикція") стали: 1) нормативно-правова основа - адміністративно-правовий закон, що визначає строки вчинення дій, форму їх документальної фіксації, уповноважені органи держави (їх посадових осіб) та їхню компетенцію; 2) характер адміністративно-правових відносин - конфлікт; 3) сутнісна частина (процесуальні дії) - оцінка адміністративних відносин; вивчення наявних у справі матеріалів і доказів; збір необхідних матеріалів і доказів; правова кваліфікація дій суб'єктів адміністративних відносин; обрання санкції; 4) можливість оскарження ухваленого рішення по справі; 5) фактичне застосування заходів адміністративного примусу.

Встановлено, що наукова експертиза в адміністративно-юрисдикційній діяльності - це різновид наукових експертиз, зміст якого полягає в науково достовірному (всебічному, повному, об'єктивному) дослідженні (аналізі, перевірці, оцінці та ін.) експертом наявних об'єктів матеріалів справи за допомогою наукової методології на предмет неправової оцінки (кваліфікації) цих об'єктів (обставин), спрямованому на встановлення фактів за питаннями, поставленими перед ним суб'єктом адміністративно-правових відносин юрисдикційного характеру, і формулювання за результатами такого дослідження вичерпних відповідей, викладених в експертному висновку, підготовленому й оформленому в чітко встановленій адміністративно-процесуальним законом формі.

3. Визначено, що наукова експертиза в адміністративно-юрисдикційній діяльності покликана справити профілактичний вплив на потенційних правопорушників і допомогти встановити істину по справі в частині поставлених перед експертом питань суб'єктом, який призначив (замовив) експертизу. Завдання (питання), які ставляться перед експертом в адміністративно-юрисдикційних справах, випливають з обставин справи; чітко формулюються в канві адміністративно-юрисдикційної діяльності відповідно до її сутності і кожного окремого виду експертизи. Експерт виконує роль наукового судді, думка якого часто вирішує наперед ключове фактичне питання у справі.

Предмет наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності являє собою відомості про факти (їх закономірності, зв'язки і відношення тощо), науково достовірне встановлення яких виходить за межі кваліфікації посадової особи адміністративно-юрисдикційного органу, здійснюється за результатами дослідження об'єктів, які містять (можуть містити) ці відомості, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Об'єктом зазначеної експертизи стають речі (документи, транспортні засоби тощо), явища (економічного, службового, психічного або іншого змісту) чи будь-які інші складові адміністративно-правових відносин.

Виявлено, що узагальнюючим елементом усіх складових відносин з питань наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності виступають принципи професійної роботи експерта. Це вихідні ідеї (установки), які спільно з іншими елементами визначають основні правила такої експертизи, її специфіку по відношенню до наукової експертизи в інших видах юрисдикційних проваджень, а саме: 1) верховенства права і законності; 2) наукової достовірності, повноти та об'єктивності експертних досліджень; 3) незалежності судового експерта; 4) допустимості використання методів, засобів і способів проведення експертних досліджень; 5) максимального збереження об'єктів експертного дослідження; 6) дотримання професійної етики судового експерта; 7) дотримання прав, свобод та законних інтересів людини й громадянина, прав і законних інтересів юридичної особи.

4. Наведено класифікацію наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності. Зазначено, що кожний вид має свої специфічні цілі (субцілі) і завдання (субзадачі), предмет і об'єкт експертного дослідження. Наукова експертиза, що здійснюється у сфері адміністративно-юрисдикційної діяльності, являє собою окремий клас наукових експертиз поряд із криміналістичними та іншими. Критерієм виокремлення адміністративно-юрисдикційних наукових експертиз серед інших видів наукових експертиз стають юрисдикційні питання предмета правового регулювання адміністративного права. Сфери виникнення цих питань та інші чинники складають основу для виокремлення родів, а в них - видів адміністративно-юрисдикційних наукових експертиз.

5. Визначено, що суб'єктом наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності є громадянин України (як правило), який відповідає встановленим у законі загальним та специфічним ознакам експерта з питань адміністративно-юрисдикційних відносин. Працює, як правило, в організації, яка забезпечує йому матеріально-технічні, організаційні та інші умови для підготовки науково обґрунтованих висновків з дотриманням усіх принципів адміністративно-юрисдикційного процесу / процедур.

6. З'ясовано, що в колишніх країнах СРСР статус експерта, процедура його залучення до адміністративно-юрисдикційного процесу, призначення провадження експертизи, відповідальність експерта при наданні експертного висновку, роль цього висновку як доказу, відшкодування витрат експерту в цілому є дуже схожим на відповідні вітчизняні інститути. Не відійшли в цих країнах і від термінології "судовий" при характеристиці експертизи. У нормах адміністративно-юрисдикційного законодавства деяких країн зустрічається термін "науковий" для характеристики експертизи, а слова "судова" для визначення експертизи уникають. Відповідну тенденцію вживання поняття "науковий" щодо експертної діяльності можна спостерігати і в науковій доктрині.

Зроблено акцент на тому, що в країнах Європи поширена практика взаємного систематичного контролю експертних лабораторій, складення експертних висновків, методичної допомоги (наприклад, у країнах Скандинавії); експерти широко використовують електронні системи управління і взаємодії; залучення адміністративно-юрисдикційним органом експертів під час вирішення адміністративних спорів є розповсюдженим явищем (особливо у Французькій Республіці); до кандидатів в експерти висуваються високі вимоги, виконання яких стає підставою для внесення особи до спеціальних реєстрів (списків експертів). Складання і ведення цих реєстрів здійснює не тільки міністерство юстиції, але й голови адміністративних судів. На практиці адміністративно-юрисдикційні органи мають право залучати до проведення експертизи не тільки офіційних, які є у згаданих реєстрах, але й неофіційних експертів (наприклад, в Австрійській Республіці), експертів та експертні установи (наприклад, в Чеській Республіці). Статус експерта в процесуальному праві країн Європи часто визначається як статус свідка (expert witness). Для європейських країн характерна обмежена кількість законодавчих актів з питань експертизи. Публічна влада цих країни делегує повноваження з урегулювання низки питань експертної діяльності безпосередньо експертним установам, які взаємодіють з відповідними установами інших країн на основі міждержавних двох- чи багатосторонніх угод.

7. Підкреслено, що вивчений науковий і законодавчий матеріал слугує основою для вдосконалення матеріального і процедурного законодавства з питань наукової експертизи у вітчизняній адміністративно-юрисдикційній діяльності, відповідно, для сформованих нами пропозицій: 1) розробки й ухвалення концепції реформування експертної діяльності, Кодексу експертної діяльності України; 2) створення єдиного органу публічної влади з питань експертної діяльності.

Узяті за основу для згаданого кодексу положення чинних актів законодавства з питань експертизи повинні бути доповнені ґрунтовно розробленими: 1) основоположними поняттями - такими як "експертиза", "наукова експертиза", "юрисдикційна експертиза", "експерт", замість усталеного у вітчизняній практиці - "судова експертиза"; 2) принципами верховенства права, наукової обґрунтованості й достовірності експертного висновку та іншими; 3) регулятивними правилами: а) формування належної кваліфікації (навчання, стажування тощо) експертів, їх заохочення і контроль за ними; б) ширшого доступу суб'єктів адміністративно-юрисдикційного процесу до експертних послуг; в) розширення і насичення інформаційних баз для експертів, у т. ч. створення реєстру уніфікованих експертних висновків із кожної категорії адміністративно-юрисдикційних справ; г) кримінальної, дисциплінарної відповідальності за незаконний вплив на експерта і страхування цивільної відповідальності від неякісного висновку експерта; д) посилення незалежності експертів (порядку обрання і притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, здійснення контролю над ними тощо).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кеберник Г.В. Класифікація наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності / Г.В. Кеберник // Науковий вісник Херсонського державного університету. - Серія: Юридичні науки. - 2013. - Вип. 6. - Т. 2. - С. 28-33.

2. Кеберник Г.В. Основи організаційно-правового регулювання наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності: досвід країн колишнього СРСР / Г.В. Кеберник // Науковий вісник Херсонського державного університету. - Серія: Юридичні науки. - 2014. - Вип. 1. - Т. 2. - С. 137-144.

3. Кеберник Г.В. Наукова експертиза у складі елементів концепту "адміністративно-юрисдикційна діяльність" / Г.В. Кеберник // Scientific letters of academic society of Michal Baludansky (Kosice, Slovakia). - 2014. - № 2. - С. 59-62.

4. Кеберник Г.В. Поняття та ознаки суб'єкта наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності / Г.В. Кеберник // Право і суспільство. - 2014. - № 3. - С. 167-174.

5. Кеберник Г.В. Наукова експертиза в адміністративно-юрисдикційній діяльності: основи організаційно-правового регулювання в європейських країнах / Г.В. Кеберник // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія. Юриспруденція. - 2014. - Вип. 8. - С. 87-92.

6. Кеберник Г.В. Основні напрями вдосконалення правового регулювання наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності в Україні / Г.В. Кеберник // Порівняльно-аналітичне право. - 2014. - № 6. - С. 106-111.

7. Кеберник Г.В. Об'єкти наукової експертизи у діяльності адміністративно-юрисдикційних органів України / Г.В. Кеберник // "Nastoleni moderni vedy-2013": materialy IX mezinarodni vedecko-prakticka konference, (Praha, 27 zari - 05 rijna 2013 roku). - Dil 5. - Ekonomicke vedy. Pravni vedy. Administrativa. - Praha: publishing house "Education and science" s. r. o., 2013. - С. 48-50.

8. Кеберник Г.В. Адміністративно-юрисдикційна і науково-експертна діяльність: категоріальні взаємозв'язки / Г.В. Кеберник // Научные исследования и их практическое применение. Современное состояние и пути развития 2013": сб. науч. трудов SWORLD (г. Иваново, РФ, 1-12 октября 2013 г.). - Вып. 3. - Том 32. Юридические и политические науки. - Иваново: Маркова АД, 2013. - С. 9-11.

9. Кеберник Г.В. Взаємозв'язки понять "наукова адміністративно-юрисдикційна експертиза" і "судова експертиза" / Г.В. Кеберник // Правові реформи в Україні: проблеми та перспективи: зб. матеріалів V всеукраїнської науково-теоретичної конференції (м. Київ, 16 жовтня 2013 р.), Ч. 2. - К.: НАВС, 2013. - С. 96-98.

10. Кеберник Г.В. Наукова експертиза у справах про адміністративні правопорушення: нормативно-правові засади у Республіці Казахстан і Республіці Узбекистан / Г.В. Кеберник // Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин в умовах адаптації позитивного досвіду ЄС: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Донецьк, жовтень 2013 р.). - Донецьк: ДонУЕП, 2013. - С. 116-119.

11. Кеберник Г.В. Роль економічної і товарознавчої експертизи при вирішенні податкових спорів / Г.В. Кеберник // Історія торгівлі, податків та мита: тези доповідей Сьомої Міжнародної наукової конференції (м. Дніпропетровськ, 24-25 жовтня 2013 р.). - К.: Ін-т історії України НАН України, 2013. - С. 85-86.

12. Кеберник Г.В. Наукова експертиза у справах про адміністративні правопорушення: досвід Російської Федерації / Г.В. Кеберник // Актуальні проблеми розвитку права і держави в умовах міжнародних інтеграційних процесів: тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції (м. Дніпропетровськ, 29 листопада 2013 р.). - Дніпропетровськ: Академія МСУ, 2013. - С. 204-206.

13. Кеберник Г.В. Науково-експертний спосіб оптимізації адміністративно-юрисдикційної діяльності органів Міндоходів та зборів України / Г.В. Кеберник // Духовні засади сучасного право генезису: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "ІХ Прибузькі юридичні читання" (м. Миколаїв, 29-30 листопада 2013 р.), відп. ред. С.В. Ківалов. - Миколаїв: Іліон, 2013. - С. 172-174.

14. Кеберник Г.В. Принципи наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційних провадженнях: проблеми позитивістсько-правових джерел / Г.В. Кеберник // "Адміністративне право та процес України: пріоритетні напрями розвитку в умовах демократизації": тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції пам'яті д. ю. н., проф. Л.В. Коваля (м. Запоріжжя, 27-28 лютого 2014 р.). - Запоріжжя: ЗНУ, 2014. - С. 119-122.

15. Кеберник Г.В. Мета і завдання наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційних провадженнях / Г.В. Кеберник // "Молода наука-2014": тези доповідей VIІ університетської науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених, (м. Запоріжжя, 8-10 квітня 2014 р.). - Запоріжжя: ЗНУ, 2014. - С. 129-131.

16. Кеберник Г.В. Предмет наукової експертизи в адміністративно-юрисдикційному процесі / Г.В. Кеберник // Административное право и процесс: история, современность, перспективы развития: тези доповідей Міжнародної дистанційної науково-практичної конференції (м. Москва - Запоріжжя, 21-22 травня 2014 р.). - Запоріжжя: ЗНУ, 2014. - С. 113-115.