Громадські об'єднання як суб'єкти адміністративного права України

Встановлено, що громадські формування з охорони громадського порядку та державного кордону є єдиним видом громадських об'єднань, яких наділено активною адміністративною правосуб'єктністю у сфері застосування адміністративного примусу.

Дисертантом проведено поглиблений аналіз ознак та елементів адміністративно-правового статусу громадських формувань з охорони громадського порядку та державного кордону у сфері застосування адміністративного примусу. Проаналізовано особливості взаємодії громадських формувань з охорони громадського порядку та державного кордону з органами внутрішніх справ, органами місцевого самоврядування, місцевими державними адміністраціями, підрозділами Державної прикордонної служби України.

Дисертантом окреслено конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правових засад діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону під час застосування заходів адміністративного примусу, запропоновано відповідні зміни до вітчизняного законодавства у цій сфері.

Розділ 4 «Громадські об'єднання як суб'єкти адміністративно-правових відносин, наділені пасивною адміністративною правосуб'єктністю» складається з двох підрозділів, в яких визначено особливості реалізації пасивної адміністративної правосуб'єктності громадськими об'єднаннями як суб'єктами адміністративно-правових відносин у сфері публічного адміністрування та як суб'єктами адміністративно-правових відносин, пов'язаних із застосуванням адміністративного примусу.

У підрозділі 4.1 «Громадські об'єднання як суб'єкти адміністративно-правових відносин у сфері публічного адміністрування, наділені пасивною адміністративною правосуб'єктністю» досліджено групи адміністративно-правових відносин, в яких громадські об'єднання одночасно виступають суб'єктом цих відносин та об'єктом адміністративно-правового регулюючого впливу з боку органів публічної адміністрації, що здійснюють адміністрування у сфері створення та легалізації громадських об'єднань, а також контролю, фінансування та припинення їхньої діяльності.

Здобувачем здійснено аналіз адміністративно-правового регулювання порядку створення та легалізації громадських об'єднань в Україні, який дозволив виокремити цілий комплекс проблем, притаманних усім видам громадських об'єднань, вирішення яких сприятиме спрощенню процедури створення громадських об'єднань, визначенню чіткої моделі взаємовідносин громадських об'єднань та органів публічної адміністрації, а зрештою - ефективній реалізації права громадянина на об'єднання й подальшому ефективному функціонуванню громадських об'єднань в Україні.

За результатами аналізу нормативно-правового регулювання адміністративно-правових відносин, що виникають під час здійснення контролю з боку органів публічної адміністрації за діяльністю громадських об'єднань, встановлено, що чинне спеціальне законодавство у сфері діяльності громадських об'єднань України нині практично не врегульовує питання контролю з боку органів публічної адміністрації за дотриманням громадськими об'єднаннями вимог законодавства (відсутність чіткого визначення предмету, суб'єктів, форм та підстав здійснення контролю). З метою вдосконалення контролю за діяльністю громадських об'єднань в Україні запропоновано оптимізувати систему суб'єктів державного контролю: аргументовано, що в першу чергу необхідно зменшити кількість суб'єктів спеціального державного контролю до оптимального рівня.

З метою забезпечення прозорості бюджетного фінансування громадських об'єднань здобувачем обґрунтована потреба в реформуванні бюджетного законодавства України щодо визначення адміністративно-правового статусу одержувачів бюджетних коштів, а також щодо нормативно-правового закріплення єдиних критеріїв вибору громадських об'єднань, яким надається статус одержувача.

Проведений дисертантом аналіз процедури примусової ліквідації громадських об'єднань свідчить, що питання примусового припинення діяльності громадських об'єднань детально не врегульовані спеціальним Законом України «Про громадські об'єднання» від 22 березня 2012 р., положення якого, у свою чергу, неузгоджені з положеннями інших нормативно-правових актів, які врегульовують питання припинення юридичних осіб приватного права, що породжує численну кількість проблем при його застосуванні на практиці, про що яскраво свідчить практика діяльності адміністративних судів щодо питань примусового розпуску громадських об'єднань. Здобувачем запропоновані конкретні напрями вирішення виявлених проблем адміністративно-правового регулювання порядку припинення громадських об'єднань України.

У підрозділі 4.2 «Громадські об'єднання як суб'єкти адміністративно-правових відносин, пов'язаних із застосуванням адміністративного примусу, наділені пасивною адміністративною правосуб'єктністю» проаналізовано нормативно-правове регулювання адміністративно-правових відносин, пов'язаних із застосуванням заходів адміністративного примусу по відношенню до громадських об'єднань, особлива увага приділена порядку притягнення громадських об'єднань до адміністративної відповідальності.

Дисертант пропонує визначати адміністративну відповідальність громадських об'єднань як застосування до них як колективних суб'єктів адміністративних правовідносин, а також їх посадових осіб, які вчинили адміністративні проступки, адміністративних стягнень, що тягнуть за собою обтяжливі наслідки майнового, морального, особистісного чи іншого характеру, передбачені нормами адміністративного, податкового, фінансового, трудового та іншого законодавства й накладаються уповноваженими на те органами чи посадовими особами на підставах і в порядку, встановлених нормами адміністративного права України.

Здобувачем було встановлено, що прийняття Закону України «Про громадські об'єднання» від 22 березня 2013 р. спричинило безпідставне звуження кола підстав притягнення до спеціальної адміністративної відповідальності громадських об'єднань, а також переліку стягнень, які можуть бути застосовані до них, що, у свою чергу, значно зменшило рівень ефективності інституту адміністративної відповідальності як різновиду адміністративно-правового регулюючого впливу на діяльність громадських об'єднань. З метою вирішення окреслених проблем нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності громадських об'єднань вбачається за доцільне внести зміни до Закону України «Про громадські об'єднання» щодо розширення підстав для притягнення до адміністративної відповідальності та видів адміністративних стягнень, які повністю повинні будуть відповідати переліку адміністративних стягнень, що застосовуються виключно до громадських об'єднань, які будуть передбачені в новому Кодексі про адміністративні проступки. Аргументована необхідність закріплення в Кодексі про адміністративні проступки положення про те, що суб'єктом адміністративної відповідальності є юридичні особи та громадські об'єднання, що має вирішити існуючу проблему неможливості притягнення до загальної адміністративної відповідальності громадських об'єднань без статусу юридичної особи, а також положення, присвячені порядку накладання вказаних адміністративних стягнень на громадські об'єднання.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми - розкриття сутності, основних ознак, адміністративно-правового статусу громадських об'єднань як суб'єктів адміністративного права України; обґрунтовано теоретичні положення, напрацьовано пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення відповідного законодавства та підвищення ролі громадських об'єднань у формуванні та реалізації державної політики України. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети, а саме:

1. Обґрунтовано, що предмет адміністративного права України - це сукупність врегульованих нормами адміністративного права суспільних відносин, що виникають під час публічного адміністрування, яке спрямоване на задоволення публічних інтересів фізичних та юридичних осіб, та під час застосування суб'єктами публічної адміністрації і судами заходів адміністративного примусу за порушення правил та вимог, які встановлені органами публічної адміністрації і дотримання яких контролюється цими органами.

2. Суб'єктів адміністративного права визначено як осіб (фізичних осіб, колективних осіб, структурні підрозділи колективних осіб), які є суб'єктами адміністративних правовідносин, що становлять предмет адміністративного права. Аргументовано, що суб'єктів адміністративного права України за організаційно-правовою формою варто поділити на індивідуальних суб'єктів адміністративного права та колективних суб'єктів адміністративного права, при цьому колективних суб'єктів - на юридичних осіб та колективних осіб без статусу юридичної особи, які, у свою чергу, також доцільно поділяти на два види: 1) автономні (їхній адміністративно-правовий статус чітко визначений законодавством); 2) структурні підрозділи суб'єктів публічної адміністрації. Встановлено, що специфічність громадських об'єднань як суб'єктів адміністративного права полягає в тому, що різні їх види належать до всіх трьох виділених груп колективних суб'єктів адміністративного права: 1) до юридичних осіб; 2) до автономних колективних осіб без статусу юридичної особи; 3) до структурних підрозділів юридичних осіб.

3. Історіографію дослідження громадських об'єднань як суб'єктів адміністративного права поділено на три періоди: 1) перший період - дореволюційний (60-ті роки ХVІІІ століття - 20-ті роки ХХ століття) - лобіювання вченими-адміністративістами необхідності лібералізації державно-правового регулювання порядку створення та функціонування громадських об'єднань, а також необхідності створення належних умов участі громадських об'єднань в управлінні державними справами шляхом розробки та прийняття нових нормативно-правових актів; 2) другий період - радянський (20-ті роки ХХ століття - 1991 рік) - концентрація детальної уваги представників науки радянського адміністративного права на державно-правовому регулюючому впливі на порядок створення й діяльності громадських об'єднань при одночасному досить активному вивченні їхньої ролі в забезпеченні публічних інтересів у тісній взаємодії з органами державної влади та під їхнім суворим контролем; 3) третій період - сучасний (1991 рік - дотепер) - домінування наукових праць українських вчених-адміністративістів, присвячених детальному розгляду діяльності громадських об'єднань та їх видів в якості об'єкта адміністративно-правового регулювання, наявність в адміністративно-правовій науці численної кількості прогалин у дослідженні актуальних питань участі громадських об'єднань у публічному адмініструванні.

4. Аргументовано, що підхід щодо виділення лише трьох базових ознак для визначення громадських об'єднань України свідчить про можливість широкого розуміння поняття «громадські об'єднання». Доведено, що застосування вказаного підходу в діючому законодавстві України буде ефективним лише в разі перегляду всього масиву нормативно-правових актів та виключення випадків використання інших різноманітних термінів (громадські формування, неприбуткові організації, неурядові організації, некомерційні організації, недержавні організації, об'єднання громадян) для позначення громадських утворень, які відповідно до запропонованого підходу є громадськими об'єднаннями.

5. Під адміністративною правосуб'єктністю громадських об'єднань запропоновано розуміти їхню здатність мати та набувати права та обов'язки. Виділено такий перелік елементів адміністративної правосуб'єктності громадських об'єднань: 1) наявність адміністративних прав і обов'язків; 2) здатність самостійно реалізовувати належні адміністративні права; 3) здатність самостійно реалізовувати встановлену компетенцію, якою громадські об'єднання наділені в рамках делегованих повноважень; 4) здатність самостійно застосовувати заходи адміністративного примусу в рамках делегованих повноважень; 6) здатність самостійно визнавати, гарантувати та захищати права та свободи громадян у зносинах з органами публічної адміністрації; 7) здатність самостійно нести юридичну відповідальність за порушення адміністративно-правових норм.

6. Встановлено, що громадські об'єднання забезпечують задоволення публічного інтересу, реалізуючи свою активну адміністративну правосуб'єктність у таких групах адміністративно-правових відносин: 1) адміністративно-правові відносини, пов'язані з діяльністю представників громадських об'єднань у складі громадських рад при органах публічної адміністрації; 2) адміністративно-правові відносини, пов'язані з участю громадських об'єднань у правотворчому процесі на всеукраїнському, місцевому та локальному рівні; 3) адміністративно-правові відносини, пов'язані зі здійсненням громадськими об'єднаннями громадського контролю; 4) адміністративно-правові відносини, пов'язані з реалізацією громадськими об'єднаннями делегованих органами публічної адміністрації повноважень.

7. Визначено та детально охарактеризовано такі форми участі громадських об'єднань у правотворчості, яка здійснюється безпосередньо громадськими об'єднаннями: 1) делегована та санкціонована правотворчість; 2) спільне прийняття нормативно-правових актів; 3) спільна нормотворчість у рамках соціального діалогу, а також форми участі громадських об'єднань у правотворчості, яка здійснюється органами публічної адміністрації: 1) громадські правотворчі ініціативи; 2) громадські антикорупційні експертизи; 3) звернення громадських об'єднань у письмовій та усній формі, які містять законодавчі пропозиції; 4) громадські акції; 5) публічні громадські обговорення; 6) вивчення громадської думки.

8. Під об'єктом зовнішнього громадського контролю, що здійснюється громадськими об'єднаннями, запропоновано розуміти суб'єктів публічної адміністрації, а також інших суб'єктів правовідносин незалежно від форми їхньої власності, які вирішують соціальні завдання, взаємодіючи з іншими суб'єктами правовідносин та певним чином (прямо чи побічно) впливаючи на порядок реалізації їхніх прав. Предмет зовнішнього громадського контролю, що здійснюється громадськими об'єднаннями, визначено як діяльність об'єктів зовнішнього громадського контролю, що здійснюється громадськими об'єднаннями, певним чином пов'язану з реалізацією прав і свобод суб'єктів правовідносин, задоволенням їхніх потреб та інтересів.

9. Форми здійснення громадського контролю громадськими об'єднаннями поділено на три види: 1) загальні форми, які є доступними будь-якому громадському об'єднанню на безумовній основі (громадські слухання, публічне громадське обговорення, звернення, інформаційні запити, участь у роботі колегіальних органів публічного адміністрування, місцева ініціатива, соціологічні та статистичні дослідження, участь у діяльності громадських приймалень органів публічної адміністрації); 2) спеціальні форми, які вимагають проведення певної підготовчої роботи з боку громадських об'єднань (участь представників громадських об'єднань у громадських радах, діяльність представників громадських об'єднань в якості громадських спостерігачів, громадська експертиза); 3) опосередковані форми, які ініціюються не громадськими об'єднаннями, а іншими суб'єктами правовідносин (вивчення громадської думки, інформування громадськості суб'єктами правовідносин про свою діяльність).

10. Визначено, що єдиним видом громадських об'єднань, що наділені правом застосовувати заходи адміністративного примусу, є громадські формування з охорони громадського порядку та державного контролю; виявлено недоліки нормативно-правового регулювання порядку застосування вказаним різновидом громадських об'єднань заходів адміністративного примусу; сформульовані конкретні пропозиції, спрямовані на усунення виявлених недоліків шляхом внесення змін до відповідного законодавства України. Встановлено, що контроль за діяльністю громадських об'єднань в Україні - це самостійна чи зовнішньо ініційована діяльність уповноважених на те суб'єктів, спрямована на встановлення фактичних даних щодо громадських об'єднань з метою отримання об'єктивної та достовірної інформації про них, застосування заходів щодо попередження правопорушень, надання їм державної підтримки, встановлення причин і умов, що сприяють порушенню вимог правових норм, вжиття заходів щодо притягнення до юридичної відповідальності винних осіб тощо.

11. З метою підвищення ефективності державного фінансування проектів громадських об'єднань на конкурсних та позаконкурсних засадах запропоновано такі зміни до чинного законодавства України: 1) розширення переліку громадських об'єднань, яким має бути надано право на отримання державної фінансової підтримки; 2) надання можливості залучати громадські об'єднання до виконання заходів у межах державних цільових програм.

12. Обґрунтовано низку ґрунтовних пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення законодавства України задля створення якісного нового нормативно-правового підґрунтя для активізації діяльності громадських об'єднань у сфері їхньої участі у публічному адмініструванні:

· запропоновано внести зміни до наступних законів України: Закону України «Про громадські об'єднання» від 22 березня 2012 р., Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р., Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22 червня 2000 р., Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» від 07 жовтня 1997 р., Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 р., Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05 липня 2012 р., Закону України «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності» від 22 червня 2012 р., Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02 грудня 1997 р., Закону України «Про політичні партії в Україні» від 05 квітня 2001 р., Закону України «Про державні цільові програми» від 18 березня 2004 р., Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р., Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 07 квітня 2011 р., Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 р.;

· обґрунтована необхідність прийняття нових законів України: Закону України «Про громадський контроль», Закону України «Про участь громадськості у правотворчій діяльності», Закону України «Про місцеві ініціативи», 3акону України «Про громадські слухання в Україні», 3акону України «Про громадські ради в Україні», Закону України «Про звернення до органів публічної адміністрації та суб'єктів делегованих повноважень»;

· визначені загальні засади адміністративної відповідальності громадських об'єднань, які мають бути враховані під час розробки та прийняття нового Кодексу України про адміністративні проступки;

· сформульовані та аргументовані пропозиції до проекту Адміністративно-процедурного кодексу України, спрямовані на вдосконалення адміністративних процедур, що здійснюються органами публічної адміністрації під час адміністративно-правового регулювання порядку створення та діяльності громадських об'єднань в Україні;

· запропоновано ряд змін, які необхідно внести до підзаконних нормативно-правових актів, якими врегульовується: 1) діяльність громадських рад при органах публічної адміністрації; 2) форми участі громадськості у правотворчій діяльності; 3) порядок здійснення громадського контролю громадськими об'єднаннями; 4) порядок проведення спільних заходів та реалізації спільних проектів громадськими об'єднаннями та органами публічної адміністрації; 5) особливості реалізації громадськими об'єднаннями делегованих повноважень від органів публічної адміністрації; 6) порядок застосування заходів адміністративного примусу громадськими об'єднаннями; 7) державне фінансування діяльності громадських об'єднань; 8) контроль з боку органів публічної адміністрації за діяльністю громадських об'єднань.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Індивідуальна монографія, підручники та навчальні посібники:

1. Віхляєв М.Ю. Репрезентативність та специфічність громадських об'єднань як суб'єктів адміністративного права України: [монографія] / Михайло Юрійович Віхляєв. Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2013. 296 с.

2. Адміністративне судочинство: [підручник] / [Т.О. Коломоєць, П.С. Лютіков, М.Ю. Віхляєв ; за заг. ред. Т.О. Коломоєць]. К.: Істина, 2011. 304 с.

3. Адміністративна відповідальність: [навчальний посібник] / [Т.О. Коломоєць, П.С. Лютіков, М.Ю. Віхляєв ; за заг. ред. Т.О. Коломоєць]. К.: Істина, 2011. 184 с.

Статті у вітчизняних наукових фахових виданнях з юридичних наук:

4. Віхляєв М.Ю. Поняття об'єднань громадян у контексті розгляду їх як суб'єктів адміністративного права України / М.Ю. Віхляєв // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових праць. Юридичні науки. 2012. № 1. Ч. І. С. 58-62

5. Віхляєв М.Ю. Структура адміністративно-правового статусу громадських об'єднань як нового суб'єкта адміністративного права України / М.Ю. Віхляєв // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових праць. Юридичні науки. 2012. № 4. Ч. ІІ. С. 150-154.

6. Віхляєв М.Ю. Момент виникнення адміністративної правосуб'єктності громадських об'єднань в Україні / М.Ю. Віхляєв // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2012. № 19. Т. 3. С. 232-235.

7. Віхляєв М.Ю. Проблемні аспекти та наслідки законодавчого закріплення терміну «громадські об'єднання» у новому Законі України «Про громадські об'єднання» / М.Ю. Віхляєв // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. 2012. № 58. С. 128-134.

8. Віхляєв М.Ю. Особливості участі громадських об'єднань в лобістській діяльності в Україні (аналіз перспективного законодавства з урахуванням досвіду США) / М.Ю. Віхляєв // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2012. № 20. Частина ІІ. Т. 2. С. 99-101.

9. Віхляєв М.Ю. Види адміністративної правосуб'єктності громадських об'єднань / М.Ю. Віхляєв // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових праць. Юридичні науки. 2013. № 1. Ч. І. С. 81-86.

10. Віхляєв М.Ю. Поняття та складові елементи адміністративної правосуб'єктності громадських об'єднань як складової їхнього адміністративно-правового статусу / М.Ю. Віхляєв // Митна справа: науково-аналітичний журнал. 2013. № 1 (85). Ч. 2. Кн. 2. С. 72-77.

11. Віхляєв М.Ю. Історіографія дослідження громадських об'єднань як суб'єктів адміністративного права на території сучасної України у дореволюційний період / М.Ю. Віхляєв // Право і суспільство. 2013. № 2. С. 85-89.

12. Віхляєв М.Ю. Модернізація предмету адміністративного права України як сфери об'єктивізації громадських об'єднань / М.Ю. Віхляєв // Європейські перспективи: науково-практичний журнал. 2013. № 5. С. 54-61.

13. Віхляєв М.Ю. Історіографія дослідження громадських об'єднань як суб'єктів адміністративного права у радянський період / М.Ю. Віхляєв // Часопис Київського університету права. 2013. № 1. С. 115-118.

14. Віхляєв М.Ю. Історіографія дослідження громадських об'єднань та їхніх видів як суб'єктів адміністративного права у роботах вчених-юристів незалежної України (1991-2013 роки) [Електронний ресурс] / М.Ю. Віхляєв // Форум права. 2013. № 1. С. 134-138. Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2013-1/index.htm.

15. Віхляєв М.Ю. Адміністративна відповідальність громадських об'єднань в Україні: проблеми нормативно-правового регулювання у контексті вступу у дію нового Закону України «Про громадські об'єднання» / М.Ю. Віхляєв // Віче. Журнал Верховної Ради України. 2013. № 10.
С. 11-13.

16. Віхляєв М.Ю. Види громадських об'єднань в Україні: питання законодавчої плутанини та теоретичний пошук способів її розв'язання / М.Ю. Віхляєв // Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. 2013. № 7. С. 200-205.

17. Віхляєв М.Ю. Громадські ради при органах виконавчої влади України та роль громадських об'єднань у їхній діяльності / М.Ю. Віхляєв // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2013. № 2. С. 89-93.

18. Віхляєв М.Ю. Громадські формування з охорони громадського порядку як суб'єкти відносин, пов'язаних із застосуванням адміністративного примусу, наділені активною адміністративною правосуб'єктністю / М.Ю. Віхляєв // Наше право. 2013. № 6. С. 78-81.

19. Віхляєв М.Ю. Державно-правовий регулюючий вплив на діяльність радянських громадських організацій / М.Ю. Віхляєв // Записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2013. № 4. С. 11-14.

20. Віхляєв М.Ю. Характеристика повноважень радянських громадських організацій у сфері державного управління / М.Ю. Віхляєв // Публічне право. 2013. № 10. С. 156-160.

21. Віхляєв М.Ю. Сучасне визначення поняття «суб'єкти адміністративного права» у контексті розгляду репрезентативності та специфічності громадських об'єднань / М.Ю. Віхляєв // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2013. № 21. Частина І. Т. 2. C. 125-129.

22. Віхляєв М.Ю. Специфічність громадських об'єднань у системі суб'єктів адміністративного права України / М.Ю. Віхляєв // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових праць. Юридичні науки. 2013. № 2. Ч. І. С. 119-125.

23. Віхляєв М.Ю. Співвідношення понять «суб'єкти адміністративного права» та «суб'єкти адміністративних правовідносин» у контексті розгляду громадських об'єднань як суб'єктів адміністративного права / М.Ю. Віхляєв // Право і суспільство. 2013. № 3. С. 50-57.

24. Віхляєв М.Ю. Участь громадських об'єднань у правотворчій діяльності як суб'єктів адміністративного права, які наділені активною адміністративною правосуб'єктністю [Електронний ресурс] / М.Ю. Віхляєв // Форум права. 2013. № 2. С. 122-126. Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2013-2/index.htm.

25. Віхляєв М.Ю. Напрями вдосконалення нормативно-правового регулювання громадських слухань як форми громадського контролю, що здійснюється громадськими об'єднаннями / М.Ю. Віхляєв // Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія «Право». 2013. № 22. Частина І. Т. 2. С. 123-126.

26. Віхляєв М.Ю. Особливості реалізації активної адміністративної правосуб'єктності громадськими об'єднаннями під час діяльності у складі громадських рад при органах публічної адміністрації [Електронний ресурс] / М.Ю. Віхляєв // Порівняльно-аналітичне право. 2013. № 2. С. 236-239. Режим доступу: http://pap.in.ua/2_2013/Vikhliaiev.pdf.

Статті в зарубіжних наукових фахових виданнях з юридичних наук:

27. Вихляев М. Административно-правовой статус общественных объединений: определение понятия в контексте принятия нового Закона Украины «Об общественных объединениях» / М. Вихляев // Legea єi viaюa: publicaюie єtiinюifico-practicг. 2013. № 4 (256). С. 23-26.

28. Вихляев М.Ю. Позитивные и негативные последствия реформирования законодательства Украины, регламентирующего деятельность общественных объединений, с учетом опыта Российской Федерации: терминологические аспекты / М.Ю. Вихляев // Административное право и процесс: федеральный научно-практический журнал. 2013. № 5. С. 61-65.

29. Вихляев М. Административная правосубъектность общественных объединений Украины - основа (стержень) их административно-правого статуса / М. Вихляев // Legea єi viaюa: publicaюie єtiinюifico-practicг. 2013. № 6 (258). С. 16-21.

Стаття в зарубіжному науковому нефаховому виданні з юридичних наук

30. Вихляев М. Административная правосубъектность общественных объединений: классификационное распределение в украинской административно-правовой науке / М. Вихляев // Scientific letters of academic society of Michal Baludabsky. 2013. № 1. С. 133-135.

Тези доповідей і наукових повідомлень на конференціях

31. Віхляєв М.Ю. «Громадські об'єднання» та «об'єднання громадян»: теоретичні та законодавчі проблеми співвідношення / М.Ю. Віхляєв // Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави: матеріали міжнародної щорічної наукової конференції молодих вчених, аспірантів і студентів, присвяченої пам'яті видатних вчених-юристів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.В. Копейчикова (до 15-річчя Національного університету «Одеська юридична академія» та 165-річчя Одеської школи права), (м. Одеса, 17-18 листопада 2012 р.) / за заг. ред. д.ю.н., професора Ю.М. Оборотова. Одеса: Фенікс, 2012. С. 52-54.

32. Віхляєв М.Ю. Класифікаційний розподіл адміністративної правосуб'єктності громадських об'єднань України залежно від стадії створення та способу легалізації / М.Ю. Віхляєв // Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Ужгород, 16-17 лютого 2013 р.). Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2013. С. 124-127.

33. Віхляєв М.Ю. Види адміністративної правосуб'єктності громадських об'єднань в Україні залежно від моменту виникнення / М.Ю. Віхляєв // Збірник наукових праць студентів, аспірантів і молодих вчених «Молода наука-2013»: у 5 т. / Запорізький національний університет. Запоріжжя: ЗНУ, 2013. Т. 4. С. 95-99.

34. Віхляєв М.Ю. Державно-правове регулювання діяльності громадських об'єднань в Російській імперії у період з 60-тих рр. ХVІІІ ст. по 20-ті рр. ХХ ст. / М.Ю. Віхляєв // Реформування законодавства України та розвиток суспільних відносин в Україні: питання взаємодії: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Ужгород, 30-31 березня 2013 р.). Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2013. С. 148-150.

35. Віхляєв М.Ю. Дослідження форм участі громадських об'єднань у державному управлінні у працях радянських вчених-адміністративістів / М.Ю. Віхляєв // Розвиток сучасного права в умовах глобальної нестабільності: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Одеса, 05-06 квітня 2013 р.). у 2-х частинах. Одеса, 2013. Ч. ІІ. С. 36-38.

36. Віхляєв М.Ю. Дослідження потенціалу громадських об'єднань як суб'єктів адміністративного права у вітчизняній адміністративно-правовій науці / М.Ю. Віхляєв // Вплив юридичної науки на розвиток міжнародного та національного законодавства: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Харків, 06-07 квітня 2013 р.). у 2-х частинах. Х., 2013. С. 52-55.

37. Віхляєв М.Ю. Підстави віднесення громадських формувань до громадських об'єднань в Україні / М.Ю. Віхляєв // Юридическая наука и практика в условиях современных трансформационных процессов: материалы международной научно-практической конференции, (г. Симферополь, 12-13 апреля 2013 г.). Симферополь, 2013. С. 76-77.

38. Віхляєв М.Ю. Інституалізація участі громадських об'єднань у лобістській діяльності в Україні / М.Ю. Віхляєв // Сучасні правові системи в умовах глобалізації: реалії та перспективи: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Київ, 13-14 квітня 2013 р.). у 2-х частинах. К., 2013. Ч. ІІ. С. 68-70.

39. Віхляєв М.Ю. Участь громадських об'єднань у діяльності громадських рад як спосіб реалізації їхньої активної адміністративної правосуб'єктності / М.Ю. Віхляєв // Правове забезпечення політики держави на сучасному етапі її розвитку: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Донецьк, 20-12 квітня 2013 р.). у 2-х томах. Донецьк, 2013. Т. 2. С. 8-11.

40. Віхляєв М.Ю. Особливості застосування адміністративного примусу громадськими об'єднаннями на прикладі громадських формувань з охорони громадського порядку / М.Ю. Віхляєв // Права людини та проблеми організації і функціонування публічної адміністрації в умовах становлення громадянського суспільства в Україні: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Запоріжжя, 26-27 квітня 2013 р.). у 2-х частинах. Запоріжжя, 2013. Ч. ІІ. С. 42-45.

41. Віхляєв М.Ю. Аналіз розвитку точок зору вчених-адміністративістів на розуміння предмету адміністративного права України як сфери об'єктивізації громадських об'єднань / М.Ю. Віхляєв // Актуальні питання та проблеми правового регулювання суспільних відносин: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Дніпропетровськ, 30 квітня 2013 р.). у 3-х томах. Дніпропетровськ, 2013. Т. 2. С. 15-19.

42. Віхляєв М.Ю. Особливості адміністративно-правового регулювання функціонування громадських об'єднань у радянський період / М.Ю. Віхляєв // Актуальні питання публічного та приватного права у контексті сучасних процесів реформування законодавства: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Херсон, 26-27 квітня 2013 р.). Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2013. С. 212-213.

43. Віхляєв М.Ю. Система суб'єктів адміністративного права України та місце громадських об'єднань у ній / М.Ю. Віхляєв // Верховенство права та правова держава: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Ужгород, 18-19 травня 2013 р.). Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2013. С. 112-116.

АНОТАЦІЯ

Віхляєв М.Ю. Громадські об'єднання як суб'єкти адміністративного права України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний університет державної податкової служби України, Ірпінь, 2013.

Дисертацію присвячено аналізу громадських об'єднань як суб'єктів адміністративного права України. Охарактеризовано процес модернізації предмету адміністративного права України та його складових як сфери об'єктивізації участі громадських об'єднань та системи його суб'єктів. З'ясовано історіографію доктринального дослідження громадських об'єднань як суб'єктів адміністративного права.

Визначено поняття та ознаки громадських об'єднань як суб'єктів адміністративного права. Детально проаналізовано адміністративно-правовий статус громадських об'єднань та їхню адміністративну правосуб'єктність, здійснено класифікацію громадських об'єднань як суб'єктів адміністративного права України.

Окреслено особливості реалізації активної та пасивної адміністративної правосуб'єктності громадських об'єднань як суб'єктів адміністративно-правових відносин у сфері публічного адміністрування та адміністративно-правових відносин, пов'язаних із застосуванням адміністративного примусу.

Сформульовано рекомендації щодо реформування діючого законодавства у цій сфері, в тому числі низку конкретних пропозицій теоретичного та практичного характеру, спрямованих на вдосконалення нормативної фіксації адміністративно-правового статусу громадських об'єднань.

Ключові слова: адміністративне право, адміністративно-правовий статус, активна адміністративна правосуб'єктність, громадські об'єднання, предмет адміністративного права, пасивна адміністративна правосуб'єктність, суб'єкт адміністративного права.

АННОТАЦИЯ

Вихляев М.Ю. Общественные объединения как субъекты административного права Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс, финансовое право, информационное право. - Национальный университет государственной налоговой службы Украины, Ирпень, 2013.

Диссертация посвящена анализу общественных объединений как субъектов административного права Украины. Охарактеризован процесс модернизации предмета административного права Украины и его составляющих как сферы объективизации участия общественных объединений и системы его субъектов. Охарактеризована историография доктринального исследования общественных объединений как субъектов административного права.

Предложено следующее определение понятия «общественные объединения» - добровольные, независимые от органов публичной администрации в выборе направлений и методов деятельности, неприбыльные, самоуправляемые общественные формирования, которые создаются и функционируют на основе совместной деятельности, направленной на удовлетворение интересов их членов как внутри этого объединения, так и во внешней среде в отношениях с другими субъектами общественных отношений и достижение общественных целей, в порядке, который определен Конституцией Украины, законодательством Украины и нормативно-правовыми актами общественных объединений.

Признаки общественных объединений предложено распределять на базовые и второстепенные. Определены и подробно охарактеризованы три базовых признака общественных объединений: добровольность объединения, отсутствие управления со стороны органов публичной администрации, некоммерческий характер. Выделены следующие второстепенные признаки общественных объединений: 1) общественные объединения являются гарантией и формой реализации конституционного права граждан на объединение; 2) направленность на удовлетворение интересов (общих целей) членов общественных объединений; 3) направленность на достижение общественных целей; 4) создание и функционирование на основе совместной деятельности; 5) самоорганизация и самоуправление; 6) законный порядок создания и деятельности; 7) образование путем объединения как физических, так и юридических лиц; 8) возможность создания как путем государственной регистрации, так и путем сообщения об образовании. Все общественные объединения Украины разделены на три основные группы: 1) политические партии; 2) общественные организации; 3) другие общественные объединения.

Определено, что административно-правовой статус общественных объединений состоит из административной правосубъектности, прав, обязанностей, гарантий реализации прав общественных объединений, которые реализуются ими в различных отношениях с органами публичной администрации.

Административная правосубъектность общественных объединений классифицирована по следующим критериям: объем сфер деятельности, в которых могут реализовываться возможности общественных объединений (специальная (общая и факультативная) и исключительная административная правосубъектность), организационно-правовая форма общественных объединений (разновидности конструкционной административной правосубъектности), предмет деятельности общественных объединений (разновидности предметной административной правосубъектности). В зависимости от наличия в правоотношениях элементов административно-правового регулирующего воздействия на общественные объединения выделены активная административная правосубъектность и пассивная административная правосубъектность. Установлено, что в отношениях, в которых общественные объединения являются объектом административно-правового воздействия, они реализуют пассивную административную правосубъектность, а, соответственно, в отношениях, где на них не осуществляется административно-правовое воздействие, они реализуют свою активную административную правосубъектность.

Определены особенности реализации активной и пассивной административной правосубъектности общественных объединений как субъектов административно-правовых отношений в сфере публичного администрирования и административно-правовых отношений, связанных с применением административного принуждения.

Сформулированы рекомендации по реформированию действующего законодательства в этой сфере, в том числе ряд конкретных предложений теоретического и практического характера, направленных на совершенствование нормативной фиксации административно-правового статуса общественных объединений.

Ключевые слова: административное право, административно-правовой статус, активная административная правосубъектность, общественные объединения, предмет административного права, пассивная административная правосубъектность, субъект административного права.

ANNOTATION

Vikhliaiev M.Yu. Public associations as subjects of administrative law of Ukraine. - Manuscript. The dissertation for the competition for scientific degree of a Doctor of Law in specialty 12.00.07 - administrative law and procedure; financial law; information law. - National University of State Tax Service of Ukraine, Irpin, 2013.

Dissertation is devoted to analysis of public associations as subjects of administrative law of Ukraine. Process of modernization of object of administrative law and its components as a sphere of objectification of participation of public associations and system of its subjects is characterized. Historiography of doctrinal research of public associations as subjects of administrative law is found.

The notion and features of public associations as subjects of administrative law are determined. Detailed analysis of administrative and legal status of public associations and their administrative legal personality are analyzed in detail, classification of public associations as subjects of administrative law in Ukraine are implemented.

Features of implementation of active and passive administrative legal personality of public associations as subjects of administrative and legal relations in the sphere of public administration and administrative legal relations, associated with the use of administrative coercion, are outlined.

Recommendations for the reform of existing legislation in this sphere, including a number of specific proposals of theoretical and practical nature, aimed with improving of regulatory fixation of administrative and legal status of public associations, are formulated.

Key words: administrative law, administrative and legal status, active administrative legal personality, public associations, object of administrative law, passive administrative legal personality, subject of administrative law.

Размещено на Allbest.ru