Адміністративно-правовий механізм забезпечення прав громадян у податковій сфері

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ГРОМАДЯН У ПОДАТКОВІЙ СФЕРІ

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

ГАРУСТ Юрій Віталійович

Київ 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор КУЛІШ Анатолій Миколайович, Сумський державний університет, декан юридичного факультету.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент АНУФРІЄВ Микола Іванович, Міжрегіональна Академія управління персоналом, завідувач кафедри історії та теорії держави і права;

доктор юридичних наук, доцент БАРАШ Євген Юхимович, Інститут кримінально-виконавчої служби, начальник;

доктор юридичних наук, професор МУЗИЧУК Олександр Миколайович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства.

Захист відбудеться 26 вересня 2014 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 Міжрегіональної Академії управління персоналом (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2).

З дисертацією можна ознайомитися в Міжнародному бібліотечно-інформаційному центрі ім. Ярослава Мудрого Міжрегіональної Академії управління персоналом (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2).

Автореферат розісланий 22 серпня 2014 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.П. Христинченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах розбудови демократичної, соціальної, правової держави, яка у своєму розвитку сповідує принцип гуманізму та спирається на інститут громадянського суспільства, перед державою постає надзвичайно важливе і складне завдання -- забезпечення прав і свобод людини та громадянина, які для неї є найвищою соціальною цінністю. Для виконання цього завдання держава, використовуючи наявні у її розпорядженні ресурси та засоби, запроваджує відповідні механізми, функціонування яких спрямовується на створення усіх необхідних умов для нормальної та безперешкодної реалізації громадянами своїх прав і законних інтересів у найважливіших сферах суспільного життя, однією з яких є сфера податкових відносин, які виникають з приводу справляння з громадян податків, інших обов'язкових платежів податкового характеру до державного та (або) місцевих бюджетів, а також до державних цільових фондів.

Однією з провідних сфер суспільного життя, в якій питання забезпечення прав громадян потребують особливої уваги з боку держави, є галузь податкових відносин. Це обумовлено тим, що стабільність та процвітання країни безпосередньо залежать від стану (ефективності та надійності) її податкової системи. Адже сьогодні Україна йде шляхом розбудови ринкової економіки, і саме податки виконують важливу роль економічних важелів, за допомогою яких держава впливає на суб'єктів господарської діяльності.

Загальні питання правового забезпечення прав громадян у податковій сфері досліджували В. Б. Авер'янов, О. Ф. Андрійко, М. І. Ануфрієв, О. М. Бандурка, О. О. Бандурка, Є. Ю. Бараш, В. В. Безугла, О. В. Білова, В. Т. Білоус, С. О. Бондар, І. Л. Бородін, В. Д. Бринцев, М. В. Василевич, Л. Є. Виноградова, М. Й. Вільгушинський, Л. К. Воронова, Т. В. Галайденко, Р. З. Голобутовський, О. В. Гончаренко, В. В. Городовенко, В. Л. Грохольський, М. В. Данилова, І. В. Дем'яненко, Л. А. Дроботова, О. Ю. Дудченко, В. С. Єгорова, М. П. Запорожець, В. О. Заросило, Р. В. Ігонін, П. Ф. Карпечкін, Р. І. Кирилюк, Б. А. Кормич, М. В. Корнієнко, В. П. Кохан, О. В. Красноборов, А. М. Куліш, Р. О. Куйбіда, М. Н. Курко, М. П. Кучерявенко, А. В. Маляренко, О. А. Мартиненко, А. М. Марцинкевич, Л. М. Москвич, О. А. Музика-Стефанчук, О. М. Музичук, І. В. Назаров, О. К. Намясенко, О. Д. Новак, С. Ю. Обрусна, В. І. П'ятковський, П. В. Панталієнко, С. В. Подкопаєв, А. М. Подоляка, С. В. Прилуцький, Д. М. Притика, О. Б. Прокопенко, Т. О. Проценко, А. В. Руденко, М. Д. Савенко, Л. А. Савченко, В. В. Сердюк, В. Н. Скавроник, В. Є. Скомороха, О. Г. Скрипник, А. А. Стародубцев, А. А. Стрижак, Т. І. Фулей, С. О. Халюк, А. М. Хливнюк, Н. П. Христинченко, В. І. Чебан, Д. А. Чернушенко, Ю. Є. Шевелєва, Є. О. Шевченко, В. І. Шишкін, І. В. Шруб, С. Г. Штогун, Ю. В. Юрченко та інші науковці. Зазначені вчені зробили вагомий внесок у визначення сутності та особливостей забезпечення прав громадян у податковій сфері. Разом із тим аналіз існуючих наукових досліджень з проблем адміністративно-правового забезпечення прав громадян у податковій сфері України виявляє відсутність єдиного узгодженого розуміння сутності, значення та особливостей адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері. Наявні наукові роботи стосуються лише окремих аспектів формування і функціонування податкової системи, статусу податкових органів, комплексно не характеризуючи адміністративно-правове забезпечення прав громадян у податковій сфері, пізнання та вирішення проблем якого залишається епізодичним і неповним. Багато питань, які стосуються організації та правового забезпечення діяльності податкових органів в умовах адміністративної реформи, досі не розроблено, відповідно залишились невирішеними проблеми теоретичного, організаційного і правового забезпечення прав громадян у податковій сфері.

Таким чином, необхідність підвищення ефективності функціонування податкової системи України, вдосконалення діяльності податкових органів України, недостатність наукових розробок із цієї проблематики, недосконалість правового регулювання в зазначеній сфері обумовлюють актуальність комплексного дослідження адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2015 р., затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 р. № 942, Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 pp., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р., пп. 13.7, 13.27, 14.1, 17.3 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених Вченою радою ХНУВС від 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу існуючих наукових поглядів, а також чинного законодавства України і практики його реалізації визначити сутність та особливості адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері, а також шляхи його вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

- визначити поняття адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері;

- узагальнити та охарактеризувати юридичні елементи адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері;

- розкрити поняття та систему гарантій забезпечення прав громадян у податковій сфері;

- встановити види гарантій забезпечення прав громадян у податковій сфері;

- окреслити принципи забезпечення прав громадян у податковій сфері;

- охарактеризувати поняття та види суб'єктів забезпечення прав громадян у податковій сфері;

- з'ясувати функції Державної фіскальної служби України у сфері забезпечення прав громадян;

- визначити основні засади функціонування територіальних органів виконавчої влади, що забезпечують формування єдиної державної податкової політики;

- розкрити правові засади діяльності органів влади, що забезпечують формування єдиної державної податкової політики в Україні;

- визначити адміністративно-правові засоби забезпечення прав громадян у податковій сфері;

- охарактеризувати поняття та роль адміністративно-правової процедури у забезпеченні прав громадян у податковій сфері;

- з'ясувати місце адміністративної відповідальності в системі засобів забезпечення прав громадян у податковій сфері;

- визначити правові засади та сучасні тенденції взаємодії органів влади, що реалізують державну податкову політику, з платниками податків;

- встановити об'єктивні умови, які визначають необхідність удосконалення діяльності податкових органів із забезпечення прав громадян у податковій сфері;

- охарактеризувати порядок оскарження рішень контролюючих органів;

- узагальнити примусові заходи, не пов'язані з відповідальністю, як спосіб захисту прав громадян у податковій сфері;

- запропонувати шляхи подальшого розвитку кадрової політики в контролюючих органах у контексті поліпшення забезпечення прав громадян у податковій сфері;

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері реалізації державної податкової політики.

Предметом дослідження є адміністративно-правовий механізм забезпечення прав громадян у податковій сфері.

Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дослідження становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання. В основі методологічної конструкції дисертаційної роботи полягає метод системного аналізу, який і визначив стратегію дослідження адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері. Під час написання дисертації використовувались загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод (аналіз, синтез, індукція, дедукція) застосовано під час вивчення аналітичних матеріалів, точок зору вчених з окремих питань, які є предметом дослідження (розділи 1-4). Діалектичний і структурно-функціональний методи використовувались у ході визначення місця й ролі податкових органів у забезпеченні прав громадян у податковій сфері (підрозділи 2.2-2.4), уточнення поняття та ролі адміністративно-правової процедури в забезпеченні прав громадян у податковій сфері (підрозділ 3.2). Порівняльно-правовий метод застосовано під час дослідження окремих видів управлінських процедур у діяльності органів прокуратури (підрозділи 1.1, 2.1-2.5). Системно-структурний метод використано для уточнення системи суб'єктів забезпечення прав громадян у податковій сфері, характеристики юридичних елементів адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері, класифікації гарантій забезпечення прав громадян у податковій сфері, а також визначення принципів забезпечення прав громадян у податковій сфері (підрозділи 1.2-1.5, 2.1). Застосування логіко-семантичного методу було спрямовано на дослідження основних понять у роботі (розділи 1-4). За допомогою порівняльного методу проаналізовано об'єктивні умови, які визначають необхідність удосконалення діяльності податкових органів із забезпечення прав громадян у податковій сфері (підрозділ 4.1). Використання методів аналізу та синтезу дозволило сформулювати обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, яке визначає адміністративно-правовий механізм забезпечення прав громадян у податковій сфері.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації становлять наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, адміністративного права, податкового та фінансового права, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних дослідників. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають адміністративно-правовий механізм забезпечення прав громадян у податковій сфері. Інформаційною та емпіричною основою дослідження є узагальнення практичної діяльності суб'єктів забезпечення прав громадян у податкові сфері, політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали з питань забезпечення прав громадян у податковій сфері.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що робота є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права, а також останніх змін у системі податкових органів визначити сутність та особливості адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері в умовах формування Державної фіскальної служби України та сформулювати авторське бачення шляхів його удосконалення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових концептуальних наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше: право податковий гарантія фіскальний

- визначено поняття функцій Державної фіскальної служби України як основних напрямків її діяльності, у яких конкретизується та реалізується її основне суспільно-державне призначення, відображається, на що чи на кого орієнтована компетенція її структурних підрозділів;

- здійснено класифікацію принципів забезпечення прав громадян у податковій сфері, у зв'язку з чим аргументовано, що загальними принципами забезпечення прав громадян у податковій сфері є: гуманізм, верховенство права, законність, розподіл влади, об'єктивність та ефективність. Спеціальними - принцип соціальної спрямованості, принцип економічної зацікавленості, принцип стабільності, принцип презумпції правомірності рішень платника податку;

- доведено доцільність поділу адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства на такі види: відповідальність фізичних і юридичних осіб, які порушують податкові норми; відповідальність посадових і службових осіб податкових органів; відповідальність податкових органів як особливих суб'єктів адміністративної відповідальності;

- права громадян у податковій сфері як об'єкт забезпечення визначено як передбачені, врегульовані та захищені законодавством можливі варіанти поведінки громадян щодо реалізації ними своїх інтересів і задоволення потреб у сфері податкових відносин;

- встановлено основні ознаки адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері: а) має системний характер; б) утворюється та функціонує на стику механізму правового регулювання і механізму функціонування держави; в) головна роль щодо його правого врегулювання належить нормам адміністративного матеріального та процедурно-процесуального права; г) спрямований на створення таких умов, за яких би громадяни могли вільно та безперешкодно реалізовувати надані їм законодавством можливості у сфері податкових відносин, а також ефективно захищати свої права та законні інтереси від їх порушення з боку владних суб'єктів; ґ) його основу становлять заходи організаційно-правового та управлінського характеру;

- запропоновано класифікацію адміністративно-правових процедур як засобу забезпечення прав громадян у податковій сфері за такими критеріями: 1) залежно від наявності спору у відносинах, які вона регулює: а) позитивні (неюрисдикційні), які пов'язані з реалізацією громадянами та контролюючими органами своїх прав і обов'язків, що не стосуються розгляду скарг та (або) справ про адміністративні правопорушення; б) юрисдикційні, які визначають порядок реалізації громадянами та контролюючими органами своїх прав і обов'язків у відносинах, що складаються з приводу вирішення певного спору - розгляду скарг, справ про адміністративні чи дисциплінарні правопорушення, та передбачають можливість застосування примусових заходів; 2) залежно від характеру діяльності, яку супроводжують адміністративно-правові процедури: а) нормотворчі; б) контрольні; в) правозастосовні; г) профілактичні; ґ) правозахисні (правоохоронні); 3) залежно від того, порядок реалізації яких правовідносин вони визначають: а) матеріальні; б) процесуальні; 4) залежно від спрямування: а) зовнішні; б) внутрішньоорганізаційні;

удосконалено:

- ознаки принципів забезпечення прав громадян у податковій сфері, до яких віднесено наступні: а) являють собою певні закономірності, що є результатом об'єктивного розвитку держави і суспільства; б) відображають найбільш важливі, засадничі аспекти формування і реалізації державної політики у сфері податкових відносин та пов'язаної із цим державно-управлінської діяльності; в) є первинними щодо правових норм і мають загальнообов'язковий та імперативний характер; г) виконують загальнорегулятивну функцію і можуть застосовуватися для усунення прогалин у праві (аналогія права); ґ) як правило, прямо чи опосередковано закріплюються на рівні відповідних нормативно-правових актів; д) характеризуються універсальністю та стабільністю;

- розуміння системи адміністративно-правових засобів забезпечення прав громадян органами виконавчої влади, що реалізують державну податкову політику, серед яких: а) адміністративна нормотворчість; б) контроль; в) профілактика правопорушень; г) адміністративне переконання; д) адміністративно-правовий примус;

- адміністративно-правовий статус податкових органів шляхом внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, а також використання зарубіжного досвіду правового регулювання статусу податкових органів;

- розуміння значення контролю як основного засобу протидії правопорушенням, у зв'язку з чим зроблено висновок, що грамотно організована та якісно здійснювана контрольна діяльність, яка забезпечує не тільки виявлення, припинення правопорушень та ліквідацію їх наслідків, а й виявлення умов та факторів, що стають прямими причинами порушень прав громадян у податковій сфері чи сприяють цим порушенням, є найефективнішим методом профілактичної діяльності;

- розуміння сутності адміністративно-правового примусу, у зв'язку з чим зроблено висновок, що він застосовуються лише тоді, коли переконання не приводить до настання бажаного результату. Аргументовано, що як засіб забезпечення прав громадян примус, на відміну від переконання, не залежить від волі суб'єктів, щодо яких він застосовується. Він є крайньою та, так би мовити, владною формою адміністративно-правового впливу держави на поведінку осіб з метою приведення її у відповідність до правових вимог та забезпечення панування у сфері податкових відносин принципу верховенства права і режиму законності;

- характеристику адміністративної відповідальності за порушення правил у податковій сфері, під якою запропоновано розуміти передбачений законодавством обов'язок особи, що вчинила адміністративне правопорушення у податковій сфері, понести для себе негативні наслідки у вигляді стягнень, які застосовуються до неї у встановленому законодавством порядку компетентними суб'єктами державної влади;

дістали подальшого розвитку:

- характеристика основних ознак гарантій забезпечення прав громадян у податковій сфері, до яких віднесено наступні: мають державну природу, створюються державою на виконання її обов'язків перед суспільством у цілому та кожною особою зокрема; закріплюються у відповідних нормативно-правових актах; мають універсальний та безперервний характер; відображають стан та рівень розвитку основних сфер суспільного життя; мають вигляд складної системи зі своєю внутрішньою структурою, елементи якої перебувають у нерозривному зв'язку та постійній взаємодії;

- розуміння основних засад функціонування територіальних підрозділів органів виконавчої влади з питань реалізації податкової політики, до яких віднесено такі: верховенство права; законність; єдиноначальність; відкритість та прозорість; взаємодія з іншими органами державної влади та громадськістю; професійна компетентність; плановість; ефективність, раціональність; оптимальність;

- характеристика адміністративно-правових засобів забезпечення прав громадян у податковій сфері, які запропоновано об'єднати у дві групи: а) адміністративно-правові засоби, які мають та можуть самостійно використовувати громадяни з метою забезпечення своїх прав у податковій сфері; б) адміністративно-правові засоби, які реалізують у своїй діяльності компетентні державно-владні суб'єкти, виконуючи державні гарантії щодо забезпечення прав людини і громадянина взагалі, та громадян - платників податків зокрема;

- визначення системи примусових заходів як способу захисту прав громадян у податковій сфері, під якими пропонується розуміти сукупність передбачених податковим та іншим законодавством дій та рішень, до яких можуть вдаватися контролюючі органи в цілях запобігання правопорушенням у податковій сфері, припинення тих, що вже вчиняються, або унеможливлення їх скоєння в майбутньому, відвернення та (або) усунення їх шкідливих наслідків, а також відновлення порушених прав.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес. Зокрема основні положення та висновки дисертації можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - як основа для подальшого розроблення проблем адміністративно-правового забезпечення прав громадян у податковій сфері;

- у правотворчості - з метою вдосконалення чинних нормативних актів і розроблення проектів законодавчих та підзаконних правових актів, що сприятиме поліпшенню правового регулювання діяльності Державної фіскальної служби України;

- у правозастосовній діяльності - для підвищення ефективності забезпечення прав громадян у податковій сфері (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Сумській області від 11.02.2014 р.);

- у навчальному процесі - під час підготовки підручників та навчальних посібників із дисциплін «Адміністративне право», «Податкове право», «Судові та правоохоронні органи»; вони вже використовуються в ході проведення занять із зазначених дисциплін у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 23.05.2014 р.).

Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права; всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на основі особистих досліджень автора. Нові наукові результати дисертації отримані дисертантом особисто. У співавторстві опубліковано навчальні посібники: Організаційно-правові засади професійного навчання працівників правоохоронних органів / за заг. ред. докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України, засл. юриста України М. І. Іншина, докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України В. І. Олефіра. - Х., 2014 (дисертантом розроблено підрозділ 3.3 (обсяг - 0,7 д.а.)); Адміністративно-правові засади забезпечення громадського порядку / за заг. ред. докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України, засл. юриста України М. І. Іншина, докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України В. І. Олефіра. - Х., 2014 (дисертантом розроблено підрозділ 5.3 (обсяг - 0,4 д.а.)); Контроль за діяльністю правоохоронних органів / за заг. ред. докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України, засл. юриста України М. І. Іншина, докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України В. І. Олефіра. - Х., 2014 (дисертантом розроблено підрозділ 1.8 (обсяг - 1,2 д.а.)); Правове регулювання окремих напрямків правоохоронної діяльності / за заг. ред. докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України, засл. юриста України М. І. Іншина, докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України В. І. Олефіра. - Х., 2014 (дисертантом розроблено підрозділ 1.2 (обсяг - 0,6 д.а.)); збірник наукових праць факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства ХНУВС за 2013 рік: Актуальні питання діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України / за заг. ред. чл.-кор. НАПрН України, д-ра юрид. наук С. М. Гусарова. - Х., 2014 (дисертантом розроблено методичні рекомендації та два проекти нормативно-правових актів (обсяг - 0,6 д.а.)). В дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.

Апробація результатів дослідження. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки було оприлюднено на міжнародних та національних науково-практичних конференціях, семінарах та круглих столах: «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 2010); «Суверенність, незалежність, конституційність: становлення та розвиток української держави» (Харків, 2011); «Актуальні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства України та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі» (Харків, 2012); «Кримінально-правові та кримінологічні засади протидії корупції в Україні» (Харків, 2013); «Впровадження нового Кримінального процесуального кодексу України в правоохоронну діяльність та навчальний процес: досвід та шляхи удосконалення» (Харків, 2013); «Права людини в контексті Загальної декларації прав людини» (Київ, 2013); «Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави» (Харків, 2013); «Протидія кіберзлочинності в фінансово-банківській сфері» (Харків, 2013); «Публічне адміністрування в сфері внутрішніх справ» (Київ, 2013); «Актуальні проблеми правового забезпечення економічної безпеки» (Київ, 2013); «Взаємодія міліції з державними органами та недержавними інституціями у протидії домашньому насильству» (Київ, 2013); «Юстиція, свобода і безпека як сфери європейської інтеграції України» (Харків, 2014); «Еволюція уявлень про злочин та покарання у суспільно-правовій думці» (Харків, 2014).

Публікації. Основні результати дослідження викладено в одноосібній монографії, 22 статтях, 17 із яких опубліковано у фахових виданнях з юридичних наук в Україні, п'ять вийшли друком у зарубіжному виданні; в 11 тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях та п'яти інших працях, які додатково відображають наукові результати дисертації.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на 17 підрозділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 457 сторінок. Список використаних джерел складається з 561 найменування і займає 62 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначається її зв'язок з науковими програмами, планами та темами‚ окреслюються мета і задачі‚ об'єкт і предмет‚ методи дослідження‚ вказується на наукову новизну та практичне значення одержаних результатів‚ особистий внесок здобувача в їх одержання‚ наводяться дані щодо апробації результатів дисертації.

Розділ 1 «Зміст та структура адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері» містить п'ять підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Поняття адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері» акцентовано увагу на тому, що під час забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян у податковій сфері вкрай важливим є те, щоб таке забезпечення відбувалося всебічно, системно та систематично, тобто являло собою не сукупність розрізнених державно-правових заходів, засобів та методів, а цілісний та ефективний механізм. Доведено, що особливе місце в забезпеченні прав громадян у податковій сфері належить адміністративно-правовому механізму, оскільки податковим відносинам властивий організаційно-розпорядчий та управлінський характер.

На підставі аналізу категорій «механізм», «механізм держави», «правовий механізм», «адміністративно-правовий механізм», «механізм адміністративно-правового регулювання», «механізм правореалізації», «механізм державного управління», «правозахисний механізм», «правоохоронний механізм», «забезпечення», «права людини» запропоновано власне визначення понять «механізм» та «механізм забезпечення прав громадянина у податкові сфері». Окреслено та проаналізовано ознаки адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері.

У підрозділі 1.2 «Юридичні елементи адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері» наголошено на тому, що адміністративно-правовий механізм забезпечення прав громадян у податковій сфері є складною системою, яка має внутрішню структуру, що формується з низки взаємопов'язаних і взаємодіючих елементів, кожен із яких займає у ній своє місце та виконує відведену йому роль.

Проаналізовано та систематизовано наукові точки зору щодо структури механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Підкреслено, що не можна даний механізм зводити до механізму правового регулювання, залишаючи поза увагою організаційно-інституційну складову першого, а також економічні, соціальні, політичні та інші гарантії, що входять до нього. Доведено, що одне з ключових місць у структурі механізму забезпечення прав громадян, у тому числі в податковій сфері, належить елементам нормативно-правового характеру, адже саме вони надають зазначеному механізму юридичної форми, регулюють та спрямовують його роботу, забезпечують його організацію та функціонування на засадах верховенства права і законності.

На підставі систематизованого матеріалу щодо елементного складу механізму правового регулювання взагалі та адміністративно-правового регулювання зокрема виокремлено юридичні елементи адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері. Особливу увагу приділено характеристиці ролі та значення таких елементів, як: правові принципи; адміністративно-правові норми; нормативно-правові акти; юридичні факти; адміністративні правовідносини; правореалізація та правозастосування; юридичні гарантії; нормотворчість.

У підрозділі 1.3 «Поняття та система гарантій забезпечення прав громадян у податковій сфері» на підставі аналізу поглядів науковців та відповідної нормативно-правової бази запропоновано власне визначення поняття «гарантії». Наголошено на тому, що термін «гарантія», незалежно від сфери його застосування, позначає все те, що робить можливим, реальним щось, надає упевненість у чомусь. У зв'язку з цим зроблено висновок, що гарантія дуже часто визначається за допомогою терміна «забезпечення», тобто надання чогось у необхідній кількості. Гарантії визначено як необхідні умови для нормального здійснення чогось, зокрема забезпечення прав громадян у податковій сфері. Виходячи з власного тлумачення поняття гарантій запропоновано визначення категорії «гарантії забезпечення прав громадян у податковій сфері». Наведено та проаналізовано основні ознаки гарантій прав громадян у податковій сфері.

Окрему увагу приділено характеристиці гарантій забезпечення прав громадян у податковій сфері як системного явища, у зв'язку з чим зазначено, що в загальному розумінні система гарантій забезпечення прав громадян у податковій сфері - це єдність та взаємодія її складових елементів, їх організація та розташування в структурі даної системи. Наголошено на необхідності розуміння системи гарантій забезпечення прав громадян у податковій сфері не як сукупності окремих її видів, сформованих на підставі тих чи інших ознак (властивостей), а як єдності умов та засобів.

Зроблено висновок, що гарантії виступають основою адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері. Саме вони несуть у собі матеріальні та процедурно-процесуальні передумови реалізації, охорони та захисту прав громадян у цій сфері. Гарантії забезпечують перехід існуючих у державі загальних можливостей до площини реальної можливості окремих громадян.

У підрозділі 1.4 «Види гарантій забезпечення прав громадян у податковій сфері» зосереджено увагу на питанні класифікації гарантій забезпечення прав громадян у податковій сфері та характеристиці їх окремих різновидів. На підставі вивчення точок зору науковців щодо видової класифікації гарантій прав і свобод людини і громадянина зроблено висновок про те, що найбільше практичне значення матиме поділ усього масиву гарантій прав громадян у податковій сфері на загальні та спеціальні. Це дозволило проаналізувати гарантії з огляду на їх предметне спрямування, а також простежити зв'язок між ними.

Визначено, що загальні гарантії являють собою систему об'єктивних і суб'єктивних чинників, що визначаються рівнем розвитку основних сфер суспільного життя. Дані гарантії - це набір умов, що у своїй сукупності формують матеріальне та ідеологічне (світоглядне) підґрунтя для нормальної практичної реалізації громадянами наданих їм державою прав у податковій сфері. У свою чергу, доведено, що спеціальні гарантії виступають набором організаційно-правових та організаційно-інституційних засобів, які допомагають громадянину скористатися існуючими умовами та, спираючись на них, реалізувати свої права безперешкодно. Крім того, дані гарантії забезпечують охорону, захист та відновлення прав громадян у податковій сфері в разі їх порушення.

Зауважено, що загальні та спеціальні гарантії тісно пов'язані між собою, а їх розподіл (розмежування) має досить умовний характер. Адже спеціальні гарантії за відсутності загальних позбавляються змісту та є лише деклараціями, що не мають необхідної практичної цінності. Водночас загальні гарантії, за відсутності підтримки з боку спеціальних, не отримують належного правового механізму їх реалізації, охорони, захисту та відновлення.

У підрозділі 1.5 «Принципи забезпечення прав громадян у податковій сфері» проаналізовано етимологічне походження поняття «принцип», на підставі чого зроблено висновок, що в загальному розумінні принципи - це певні основоположні (базисні), найбільш загальні та універсальні закономірності, правила, норми, вимоги, що покладені в основу тих чи інших явищ, процесів, відносин і відображають їх сутність. Запропоновано визначення поняття «принципи забезпечення прав громадян у податковій сфері», що являють собою обумовлені особливостями розвитку політичної, економічної, правової, соціальної, культурної та інших найважливіших сфер суспільного життя закономірності, які зазнали наукового опрацювання та обґрунтування і були покладені в основу організації та функціонування механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері як відправні (базисні), найбільш загальні, імперативні вимоги (норми, правила), що визначають його суспільне призначення та спрямування. Окреслено основні ознаки принципів забезпечення прав громадян у податковій сфері. Запропоновано власну класифікацію принципів забезпечення прав громадян у податковій сфері, які поділено на дві основні групи: загальні та спеціальні. Окрему увагу приділено характеристиці названих принципів забезпечення прав громадян у податковій сфері.

Розділ 2 «Місце та особливості органів виконавчої влади з питань реалізації державної податкової політики у системі суб'єктів забезпечення прав громадян у податковій сфері» містить чотири підрозділи.

У підрозділі 2.1 «Поняття та види суб'єктів забезпечення прав громадян у податковій сфері: проблеми класифікації» доведено, що забезпечення прав громадян у податковій сфері - це специфічний вид соціальної діяльності, а джерелом будь-якої соціальної діяльності завжди є певний суб'єкт чи їх група. На підставі аналізу наукових поглядів на сутність таких понять, як «суб'єкт», «суб'єкт права» та «суб'єкт правовідносин», запропоновано власне визначення терміна «суб'єкти забезпечення прав громадян у податковій сфері».

Наголошено, що здійснення видової класифікації суб'єктів забезпечення прав громадян у податковій сфері ускладнюється тим, що даний вид діяльності реалізує велике коло державних органів і посадових осіб, які мають різний правовий статус, обумовлений їх становищем і функціональним призначенням у механізмі держави. Як критерій видового розподілу досліджуваних суб'єктів можуть бути використані різні їх властивості, наприклад спосіб організації (індивідуальний чи колективний), належність до гілки влади (законодавчий, виконавчий, судовий), місце в ієрархії органів влади (вищий, центральний, територіальний) тощо.

Запропоновано всю сукупність суб'єктів, які здійснюють забезпечення прав громадян у податковій сфері, поділити на два різновиди: із загальною та спеціальною компетенцією. Названо перелік суб'єктів, які здійснюють забезпечення прав громадян у податковій сфері, та охарактеризовано їх повноваження в означеній галузі.

Зроблено висновок про те, що суб'єкти є одним із ключових елементів механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері, оскільки саме вони виступають його, так би мовити, активною основою, яка організує та приводить у дію цей механізм. Коло суб'єктів даного механізму доволі широке, однак для більшості з них забезпечення прав громадян у податковій сфері є лише одним із супутніх напрямків діяльності, який реалізується в контексті їх основного функціонального призначення та відповідних повноважень.

У підрозділі 2.2 «Функції Державної фіскальної служби України у сфері забезпечення прав громадян» акцентовано увагу на тому, що одним із наслідків численних реформ та перетворень, що відбувалися та продовжують мати місце в Україні, стало створення нового центрального органу виконавчої влади, який об'єднав у собі функції збору податків, соціальних і митних платежів та є правонаступником Міністерства доходів і зборів України, - Державної фіскальної служби України. Доведено, що створення такого єдиного центрального органу влади стало значним кроком на шляху розвитку податкової системи України і цілком відповідає сучасним європейським тенденціям у цій сфері.

Окрему увагу присвячено дослідженню правового статусу центрального органу влади з питань реалізації державної податкової політики. Наголошено, що в чинному законодавстві не визначено мету створення та функціонування зазначеного органу. Встановлено, що загальна мета, як правило, має досить абстрактний та широкий характер і не дає чіткої інформації про основний обсяг конкретної роботи, що покладається на той чи інший державний орган. Саме для цього й існують завдання, які відображають те, що безпосередньо має робити орган влади, для чого йому надані владні повноваження. На підставі аналізу відповідної нормативно-правової бази сформульовано мету діяльності Державної фіскальної служби України. Окреслено та охарактеризовано основні завдання та функції органів виконавчої влади, що реалізують державну політику в податковій сфері. Акцентовано увагу на тому, що в законодавстві має місце дублювання напрямків діяльності Державної фіскальної служби України. Зокрема закріплення в законодавстві окремими напрямками діяльності податкових органів таких функцій, як контроль за своєчасністю сплати податків та поданням звітності, забезпечення достовірності та повноти обліку платників податків та єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, є зайвим, оскільки ці дії входять до кола тих, що становлять сутність процесу адміністрування податків. Запропоновано увесь обсяг функцій центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в податковій сфері поділити на такі різновиди: функції, пов'язані зі створенням правових норм; функції організаційного характеру; функція контролю; правоохоронна та правозахисна функції.

Проаналізовано внутрішньоорганізаційну структуру центрального апарату органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики в податковій сфері, у зв'язку з чим зроблено висновок, що загалом структура Державної фіскальної служби України відповідає її функціональному призначенню, тобто створено всі необхідні структурні ланки, які спеціалізуються на забезпеченні його діяльності за окремими напрямками. Водночас відзначається, що досить таки розгалужена структура центрального апарату зазначеного органу влади може призвести до появи структурних ланок, якщо і не з ідентичними, то з дуже схожими завданнями, функціями і повноваженнями, які загалом може виконувати й один структурний підрозділ. Це, у свою чергу, суперечить одній з основних цілей реорганізації податкових органів у державі - здійсненню їх оптимізації та зменшенню бюрократизації даних органів.

Також акцентовано увагу на тому, що, попри реорганізацію організаційно-інституційної складової податкової системи України, досі залишається невирішеним питання про виокремлення податкової міліції зі складу податкових органів і перетворення її на самостійний орган кримінальної юстиції в системі Мінфіну - фінансову поліцію.

У підрозділі 2.3 «Територіальні органи виконавчої влади, що забезпечують формування єдиної державної податкової політики» охарактеризовано територіальні структурні ланки системи органів виконавчої влади, що реалізують державну податкову політику. При цьому наголошено, що у зв'язку з численними інституційними змінами в системі органів влади з питань реалізації податкової політики припинила свою дію низка нормативно-правових актів, що регулювали правовий статус їх територіальних підрозділів. Натомість нових нормативно-правових актів, які б повноцінно врегульовували дане питання, й досі не прийнято.

Досліджено структуру та правовий статус територіальних органів влади з питань реалізації податкової політики, за результатами чого зауважено, що сьогодні система територіальних органів з питань реалізації державної політики у податковій сфері функціонально є логічним продовженням їх центрального апарату. Якщо останній являє собою стратегічний центр, головним призначенням якого є вироблення основних засад податкової політики, аналіз процесу, результатів та перспектив її реалізації, зокрема в частині забезпечення прав громадян, то територіальні органи виступають безпосередніми реалізаторами цієї політики, виконавцями передбачених нею заходів. Окрему увагу присвячено аналізу повноважень територіальних органів виконавчої влади, що забезпечують формування єдиної державної податкової політики у сфері забезпечення прав громадян.

У підрозділі 2.4 «Правові засади діяльності органів влади, що забезпечують формування єдиної державної податкової політики в Україні» зазначено, що у зв'язку з курсом України на розбудову демократичної, правової держави одним із ключових питань є визначення основоположних (відправних) вимог щодо організації та функціонування органів влади в державі, в тому числі тих, що реалізують податкову політику.

На підставі аналізу змісту категорій «право» та «засада» запропоновано визначення поняття «правові засади діяльності органів виконавчої влади з питань реалізації податкової політики в Україні». Ґрунтуючись на напрацюваннях науковців під час дослідження основних засад діяльності органів державної влади (апарату держави, механізму держави), а також спираючись на аналіз змісту чинного законодавства, що регулює питання організації та функціонування податкової системи в країні, запропоновано перелік та характеристику основних засад діяльності органів влади з питань реалізації податкової політики.

Розділ 3 «Характеристика засобів забезпечення прав громадян у податковій сфері» містить чотири підрозділи.

У підрозділі 3.1 «Адміністративно-правові засоби забезпечення прав громадян у податковій сфері» доведено, що однією з головних цілей реформування податкової сфери в Україні є забезпечення рівності усіх платників податків перед законом, створення необхідних умов для вільної реалізації ними своїх прав і законних інтересів, гарантування їх надійної охорони та захисту від протиправних посягань, у тому числі з боку державно-владних суб'єктів.

Аналіз наукових підходів до розуміння правових, у тому числі адміністративно-правових засобів, засвідчив необхідність розглядати адміністративно-правові засоби забезпечення прав громадян у податковій сфері у двох аспектах: субстанціональному та функціональному (дієвому). Визначено поняття «адміністративно-правові засоби забезпечення прав громадян у податковій сфері».

Запропоновано адміністративно-правові засоби забезпечення прав громадян у податковій сфері розділити на дві групи: адміністративно-правові засоби, які мають та можуть самостійно використовувати громадяни з метою забезпечення своїх прав у податковій сфері, а також адміністративно-правові засоби, які реалізують у своїй діяльності компетентні державно-владні суб'єкти, виконуючи державні гарантії щодо забезпечення прав людини і громадянина взагалі та громадян - платників податків зокрема.

Аналіз кола прав платників податків дозволив виокремити наступні з них, що як засоби забезпечення прав громадян у податковій сфері відіграють першочергове значення: право звертатися до контролюючих органів з різного роду питань; право на оскарження дій (бездіяльності) та рішень контролюючих органів; право на відшкодування за рахунок коштів державного бюджету збитків та немайнової шкоди, завданих контролюючим органом внаслідок прийняття ним незаконних рішень або вчинення неправомірних дій (чи бездіяльності).

Щодо кола адміністративно-правових засобів забезпечення прав громадян, які мають у своєму розпорядженні компетентні державні органи, а саме органи виконавчої влади з питань реалізації податкової політики, то до основних із них віднесено такі: адміністративна нормотворчість; контроль; профілактика правопорушень; адміністративне переконання; адміністративно-правовий примус.

Зроблено висновок про те, що сьогодні законодавство надає в розпорядження як громадян, так і контролюючих органів необхідний мінімум засобів для забезпечення режиму законності в податковій сфері. Разом із тим підкреслено, що ефективність та результативність адміністративно-правових засобів забезпечення прав громадян у податковій сфері залежить не тільки від стану їх нормативно-правового оформлення, але й від особистих характеристик суб'єктів, що їх застосовують, та порядку (процедури) реалізації цих засобів. Тому недостатній рівень правової культури та правосвідомості громадян і посадових осіб контролюючих органів, некомпетентність та непрофесійність останніх, орієнтація у своїй діяльності контролюючих органів не на вимоги закону, а на напівофіційні вказівки та розпорядження керівництва тощо, легко можуть знівелювати всі ті позитивні моменти, що несе в собі законодавство.

У підрозділі 3.2 «Поняття та роль адміністративно-правової процедури у забезпеченні прав громадян у податковій сфері» уточнено сутність поняття адміністративної процедури та визначено її місце в процесі забезпечення прав громадян. Запропоновано власне визначення поняття процедури як сукупності визначених нормами права вимог щодо послідовності, порядку дій, яких мають дотримуватися всі учасники суспільних відносин, потрапляючи у сферу регулювання цих норм.

Наголошено на тому, що не слід ототожнювати адміністративну процедуру та адміністративний процес, які хоча й схожі, втім не синонімічні. При розмежуванні цих двох понять запропоновано виходити з того, що процес позначає рух, розвиток, просування, тобто послідовну зміну чогось: дій, станів, явищ тощо; у свою чергу, процедура - це порядок, у якому цей рух відбувається, тобто послідовність його протікання або проходження не довільні, як ми вже наголошували, а відбуваються за певними стадіями, етапами, встановленими відповідними нормами.

Окрему увагу присвячено визначенню поняття «адміністративно-правова процедура». Встановлено мету адміністративно-правової процедури як засобу забезпечення прав громадян у податковій сфері.

Зроблено висновок про те, що особливе значення адміністративно-правової процедури як засобу забезпечення прав громадян у податковій сфері полягає перш за все в тому, що вона організує, впорядковує та спрямовує безпосередньо практичне здійснення громадянами і контролюючими органами прав та обов'язків.

У підрозділі 3.3 «Місце адміністративної відповідальності в системі засобів забезпечення прав громадян у податковій сфері» визначено сутність та призначення адміністративної відповідальності як засобу забезпечення прав громадян у податковій сфері. Розкрито етимологічне походження терміна «відповідальність».

Дослідження наукових поглядів щодо сутності юридичної (або правової) відповідальності дозволило дійти висновку про наявність двох підходів до її розуміння: ретроспективного (негативного) та проспективного (позитивного). Запропоновано визначення понять «юридична відповідальність» та «адміністративна відповідальність». Охарактеризовано механізм притягнення до адміністративної відповідальності за порушення прав громадян у податковій сфері. Окреслено перелік санкцій за зазначені правопорушення. Наголошено, що стягнення є втіленням того мінімуму несприятливих наслідків, які має відчути на собі правопорушник, щоб усвідомити помилковість вчинених ним протиправних дій та будувати в подальшому лінію своєї поведінки тільки відповідно до нормативно-правових приписів. Окреслено основні функції адміністративної відповідальності, що характеризують її соціальне призначення та роль як юридичного інструмента (засобу) забезпечення прав громадян у податковій сфері.

Акцентовано увагу на особливому місці адміністративної відповідальності в механізмі забезпечення прав громадян у податковій сфері.

У підрозділі 3.4 «Правові засади та сучасні тенденції взаємодії органів влади, що реалізують державну податкову політику, з платниками податків» зазначено, що в умовах розвитку в Україні інститутів демократії та розбудови громадянського суспільства питання налагодження діалогу між владою та громадськістю є одним із пріоритетних.