Адміністративно-правовий механізм забезпечення прав громадян у податковій сфері

Аналіз стратегічних та концептуальних документів, прийнятих українською владою з питань взаємодії податкових органів із платниками податків, дозволив переконатись у тому, що наша держава, в особі її керівних органів і посадових осіб, досить чітко усвідомлює справжню цінність та корисність тісної взаємодії влади з громадськістю, бачить проблеми, які сьогодні існують в Україні в цій сфері, та пропонує шляхи їх вирішення. Констатовано, що сьогодні в Україні вже закладено частину важливих ідейних та організаційно-правових аспектів взаємодії держави з громадянським суспільством. Існує чітке бачення того, яким чином (за якими напрямками, якими способами та в яких формах) повинні будуватися, розвиватися та реалізовуватися партнерські відносини між владою та громадськістю.

Окреслено проблемні аспекти взаємодії органів влади, що реалізують державну податкову політику, з платниками податків та запропоновано шляхи їх вирішення. Серед найбільш важливих проблем взаємодії названо те, що платники податків не сприймають контролюючі органи як партнерів. Більшість громадян має доволі примарне уявлення про сутність та цілі податкової системи держави; податки вважаються чимось на зразок данини, яку вони мають віддати державі, замість розуміння їх як внеску в забезпечення власного та суспільного благополуччя, необхідності, важливої умови нормального існування та розвитку як українського суспільства в цілому, так і кожного його громадянина зокрема.

З метою аналізу сучасних тенденцій співпраці податкових органів з платниками податків досліджено основні форми, в яких відбувається їх взаємодія. До цих форм віднесено: 1) інститут податкової консультації, зокрема пропонується в ст. 53 ПК України «Наслідки застосування податкових консультацій» закріпити, що платник податків, який діяв відповідно до податкової консультації, звільняється не тільки від відповідальності, але й від виконання будь-яких недовиконаних чи виконаних неналежним чином обов'язків; 2) узагальнююча консультація; 3) громадські обговорення; 4) громадська рада; 5) прийняття органами влади з питань реалізації податкової політики та представниками громадськості спільних юридичних документів, у яких визначаються основоположні, засадничі аспекти організації їх співпраці та (або) заходи з метою її практичної реалізації.

Зроблено висновок про те, що сьогодні в Україні створено належне організаційно-правове підґрунтя для налагодження ефективної взаємодії влади з платниками податків. Розвиваючи стратегію сервісного характеру податкових органів та прагнучи до тісних партнерських відносин із платниками податків, влада робить ставку на: по-перше, активне надання послуг із використанням інформаційно-комунікаційних технологій, що є цілком логічним в умовах розбудови в нашій державі інформаційного суспільства; по-друге, запровадження та розвиток інститутів так званої «дорадчої демократії» або «демократії обговорення».

Розділ 4 «Шляхи вдосконалення забезпечення прав громадян у податковій сфері» містить чотири підрозділи.

У підрозділі 4.1 «Об'єктивні умови, які визначають необхідність вдосконалення діяльності податкових органів по забезпеченню прав громадян у податковій сфері» йдеться про те, що покращення фінансового становища української держави неможливе без всебічного вдосконалення податкової системи. Охарактеризовано кроки, які зроблено в Україні в напрямку поліпшення та оптимізації податкового механізму.

Запропоновано авторський підхід до характеристики причин ухилення громадян від сплати податків. Зазначається, що в узагальненому вигляді однією з основних причин ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків є їх тотальна недовіра владі. На підставі аналізу статистичних даних зроблено висновок, що основна маса нарікань з боку платників податків стосується не якості податкового законодавства, а саме процесу його реалізації, особливо застосування його норм контролюючими суб'єктами, які, на думку платників податків, дуже часто зловживають широким колом своїх повноважень і користуються нечітким та відверто обмеженим переліком обов'язків.

Доведена необхідність удосконалення механізму участі громадськості в процесі формування та реалізації податкової політики, адже чинна нормативно-правова база не забезпечує повною мірою всі організаційні, матеріально-правові та процедурні аспекти функціонування інститутів участі громадськості в процесі формування та реалізації податкової політики, через що: по-перше, викликає сумніви незалежність деяких із них, а отже, і об'єктивність їх висновків; по-друге, незрозумілим є механізм реалізації громадської думки в роботі контролюючих органів.

У підрозділі 4.2 «Оскарження рішень контролюючих органів» на підставі аналізу чинного законодавства зроблено висновок, що громадяни з метою захисту своїх прав у податковій сфері мають два основні шляхи оскарження дій та рішень контролюючих органів: адміністративний та судовий порядок. При цьому використання першого не позбавляє громадянина права звернутися в подальшому зі скаргою з цього ж приводу до суду.

Визначено, що сутність адміністративного порядку полягає в тому, що громадянин у разі незгоди з діями та рішеннями контролюючих органів подає до контролюючих органів вищого рівня відповідну скаргу. Наголошено, що надана законодавством можливість оскаржувати рішення контролюючих органів, які реалізують податкову політику, не тільки в судовому, але й в адміністративному порядку, є дуже важливим щодо забезпечення їх прав у податковій сфері. Адже адміністративний порядок має певні переваги порівняно із судовим, зокрема його оперативність, економічність та відносно незначна формалізованість.

Досліджено процедуру оскарження рішень контролюючих органів в адміністративному порядку. Наголошено, що чинне законодавство не містить чіткого переліку дій та рішень контролюючих органів, які можуть бути оскаржені громадянами. Охарактеризовано процедуру розгляду скарги.

Розкрито значення судового порядку оскарження рішень контролюючих органів. Наголошено на необхідності врахування таких важливих аспектів судового порядку оскарження рішень контролюючих органів: по-перше, рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню; по-друге, в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Зроблено висновок, що сьогодні наша держава пропонує своїм громадянам дієвий механізм захисту їх прав у податковій сфері шляхом оскарження дій та рішень органів виконавчої влади, що реалізують державну політику в податковій сфері. Окреслено його позитивні та негативні риси.

У підрозділі 4.3 «Примусові заходи, не пов'язані з відповідальністю, як спосіб захисту прав громадян у податковій сфері» наголошено, що податкові органи, окрім надання адміністративних послуг, також виконують фіскальну та контролюючу функції, які досить часто вимагають від них вжиття заходів та засобів, що пов'язані із застосуванням примусу, який супроводжується нав'язуванням державної волі громадянам.

На підставі аналізу точок зору науковців щодо сутності державного та адміністративного примусу зроблено висновок, що основна специфіка адміністративного примусу полягає в тому, що він реалізується в процесі управлінської діяльності, тобто застосовується, як правило, компетентними органами виконавчої влади на підставі відповідних матеріальних та процесуально-процедурних норм адміністративного права.

Розкрито значення примусових заходів у податковій сфері, серед яких виокремлено запобіжні та заходи припинення. Перші являють собою сукупність засобів та способів примусового характеру, що застосовуються з метою запобігання можливим правопорушенням та недопущення інших шкідливих наслідків за різних надзвичайних обставин. Доведено, що примусові заходи припинення застосовуються тоді, коли запобіжні виявилися неефективними та не привели до настання бажаних результатів. Відзначено, що заходи припинення можуть створювати необхідні умови для об'єктивності та невідворотності відповідальності в подальшому. Підкреслено, що і запобіжні заходи, і заходи припинення можуть виявлятися в однакових формах, втім у них різні призначення та наслідки.

Зауважено, що ряд примусових заходів мають право застосовувати тільки спеціальні підрозділи контролюючих органів - податкова міліція. Запропоновано визначення поняття «примусові заходи як спосіб захисту прав громадян у податковій сфері».

У підрозділі 4.4 «Розвиток кадрової політики в контролюючих органах у контексті вдосконалення забезпечення прав громадян у податковій сфері» акцентовано увагу на тому, що недостатній рівень загальної, правової та професійної культури, некомпетентність працівників податкових органів призводять до нехтування ними своїми посадовими обов'язками, що зумовлює часті випадки прямого порушення прав платників податків та формування негативного іміджу контролюючих органів взагалі, який аж ніяк не сприяє налагодженню партнерських відносин між ними та громадськістю. Зазначене дозволило дійти висновку про актуальність питання вдосконалення кадрової політки та кадрової роботи з персоналом органів влади, що здійснюють податкову політику.

Доведено, що покращення кадрового потенціалу держави в усіх основних сферах управління є одним із пріоритетних завдань для сучасної України. Формування сучасної кадрової політики - ключова проблема зміцнення українського державотворення. Аналіз наукових поглядів на сутність державної кадрової політики дозволив усвідомити, що вона виступає не тільки одним з основних самостійних напрямків державної діяльності, але й тим фактором, який безпосередньо впливає на якість реалізації державою усіх інших функцій, тому що саме кадрова політика визначає якісний стан та рівень забезпечення персоналом (кадрами) усіх ланок державного механізму. Встановлено призначення державної кадрової політики. Визначено поняття «кадрове забезпечення», охарактеризовано його основні етапи.

Акцентовано увагу на тому, що в питаннях розвитку кадрової політики податкові органи просунулися значно більше, аніж ряд інших ланок державного апарату, зокрема про це свідчить той факт, що українці, за підсумками 2013 р., визнали найкращою якість адміністративних послуг, що надавалися податковими органами, а кількість задоволених сервісом цих органів вдвічі більша порівняно з тими, на чию думку його якість є незадовільною. Зроблено висновок, що сьогодні в чинному законодавстві України закладені основні організаційно-правові засади, необхідні для належного (тобто такого, що відповідає потребам розвитку держави й суспільства) здійснення кадрової політики в податкових органах України. Ці засади, з одного боку, досить ґрунтовні та відображають усі найбільш важливі вимоги, що ставляться в демократичній, правовій державі до суб'єктів - носіїв владних повноважень, з іншого - вони мають цілком прогресивний характер та розраховані на довгострокову перспективу, а це є важливою гарантією того, що вони не втратять актуальності одразу ж після їх прийняття та адекватно виконуватимуть свою регулятивну функцію протягом тривалого часу. Разом із тим наголошено на необхідності більше уваги приділяти кадровій роботі, в процесі якої набувають свого практичного втілення ідеї та принципи, сформульовані в процесі здійснення кадрової політики, адже завдяки роботі з кадрами відбувається трансформація загальних теоретико-політичних підходів у персональні рішення й конкретику, пов'язану з усім ланцюгом формування кадрового корпусу та управління ним: підготовка, добір, розстановка, переміщення, перепідготовка, підвищення кваліфікації кадрів, їх заохочення та відповідальність тощо.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми - визначення сутності та особливостей адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд концептуальних висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері.

1. Встановлено, що адміністративно-правовий механізм забезпечення прав громадян у податковій сфері - це складна система заходів та засобів, що розробляються та реалізуються органами державної (переважно виконавчої) влади на підставі, у порядку і межах, встановлених матеріальними та процедурно-процесуальними адміністративно-правовими нормами, з метою створення усіх необхідних умов для нормальної та безперешкодної реалізації громадянами передбачених нормами конституційного, податкового, фінансового, адміністративного та інших галузей права можливостей в процесі справляння податків і зборів, а також для здійснення ефективного захисту прав і законних інтересів громадян від протиправних (незаконних) дій з боку контролюючих органів.

2. Доведено, що адміністративно-правовий механізм забезпечення прав громадян у податковій сфері має такі основні юридичні елементи: а) нормативно-правовий (або юридичний); б) гарантійний; в) організаційно-інституційний; г) процедурно-процесуальний (функціональний). До основних юридичних елементів адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері віднесено: правові принципи; адміністративно-правові норми; нормативно-правові акти; юридичні факти; адміністративні правовідносини; правореалізацію та правозастосування; юридичні гарантії; нормотворчість.

3. Обґрунтовано, що гарантії забезпечення прав громадян у податковій сфері - це система взаємопов'язаних умов та факторів (обставин, засобів, заходів тощо), що створюються і впроваджуються у суспільне життя державою, надають громадянам реальну змогу (можливість) вільно і безперешкодно реалізувати свої податкові та тісно пов'язані із ними права, а також звертатися до передбачених законодавством засобів захисту і відновлення цих прав у разі їх порушення.

4. Запропоновано класифікацію гарантій забезпечення прав громадян у податковій сфері за рядом критеріїв: 1) залежно від їх джерел: конституційні, тобто ті, що містяться в Основному Законі та мають загальний характер; галузеві, які закріплюються у відповідних галузевих нормативно-правових документах, у нашому випадку Податковому кодексі України; 2) залежно від територіального поширення: внутрішньодержавні; міжнародні; 3) залежно від їх функціонального спрямування: гарантії реалізації; гарантії охорони та захисту; 4) залежно від регулятивного характеру: матеріально-правові гарантії, які визначають права, обов'язки та відповідальність громадян, а також завдання, функції та принципи організації і функціонування контролюючих органів, їх повноваження та відповідальність; процедурно-процесуальні, що встановлюють порядок реалізації громадянами своїх прав (у тому числі на захист) і обов'язків, а також порядок виконання контролюючими органами поставлених перед ними завдань та здійснення наданих їм у зв'язку із цим повноважень; організаційно-інституційні гарантії, які полягають у тому, що держава створює систему відповідних органів, посадових осіб, організацій, установ тощо, діяльність яких орієнтована на сприяння реалізації громадянами своїх прав, у тому числі в податковій сфері, їх охорону та захист.

5. Під принципами забезпечення прав громадян у податковій сфері запропоновано розуміти обумовлені особливостями розвитку політичної, економічної, правової, соціальної, культурної та інших найважливіших сфер суспільного життя закономірності, які зазнали наукового опрацювання та обґрунтування і були покладені в основу організації та функціонування механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері як відправні (базисні), найбільш загальні, імперативні вимоги (норми, правила), що визначають його суспільне призначення та спрямування.

6. Запропоновано власний підхід до характеристики поняття «суб'єкти забезпечення прав громадян у податковій сфері», якими є колективні (державні органи і органи місцевого самоврядування) та індивідуальні (посадові особи) суб'єкти права, функціональне призначення та законодавчо закріплені повноваження яких пов'язані зі створенням умов та (або) розробленням і здійсненням заходів організаційно-правового характеру, спрямованих на всебічне сприяння нормальній, тобто безперешкодній та на рівній основі реалізації громадянами своїх прав, свобод і законних інтересів у податковій сфері, їх захист і відновлення в разі порушення.

До загальних суб'єктів забезпечення прав громадян у податковій сфері загальної компетенції віднесено такі: Верховну Раду України; Президента України; Кабінет Міністрів України; органи прокуратури; суди; органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади - місцеві державні адміністрації. Спеціальними суб'єктами забезпечення прав громадян у податковій сфері вважаються органи та посадові особи Державної фіскальної служби України, яку створено шляхом реорганізації Міндоходів України та яка є центральним органом виконавчої влади з питань реалізації податкової політики в державі.

7. Увесь обсяг функцій ДФС України запропоновано об'єднати в такі групи: а) функції, пов'язані зі створенням та введенням у дію правових норм; б) функції організаційного характеру; в) функції контролю; г) правоохоронні та правозахисні функції.

Обґрунтовано необхідність у Положенні про Державну фіскальну службу України нарівні з правами закріпити в загальному вигляді також її обов'язки. Адже обов'язки - це неодмінний супутник прав, їх зворотний бік, будь-якому праву завжди кореспондує відповідний обов'язок. А враховуючи курс держави на впровадження концепції, відповідно до якої податкові органи - це перш за все сервісні органи, а не фіскальні, визначення їх обов'язків перед платниками податків має особливе значення.

8. До основних засад функціонування територіальних підрозділів органів влади з питань реалізації податкової політики в Україні віднесено: верховенство права; законність; єдиноначальність; відкритість та прозорість; взаємодію з іншими органами державної влади та громадськістю; ефективність, раціональність та оптимальність; професійну компетентність; планування.

9. Під правовими засадами діяльності органів влади, що здійснюють державну політику в податковій сфері, запропоновано розуміти сукупність найбільш важливих, базисних (основоположних, відправних), принципових вимог до організації та функціонування цих органів, прямо чи опосередковано закріплених на рівні відповідних нормативно-правових актів різної юридичної сили і забезпечених у своєму виконанні силою державного впливу (аж до примусу).

10. Визначено, що адміністративно-правові засоби забезпечення прав громадян у податковій сфері - це закріплена у нормах адміністративного, податкового та тісно пов'язаних із ними галузей права система способів, методів, прийомів та заходів, які мають у своєму розпорядженні компетентні органи державної влади і громадяни, що використовуються ними у порядку і межах, визначених адміністративним законодавством, як знаряддя (інструментарій) для підтримки законності протікання податкових відносин, забезпечення нормальної реалізації громадянами своїх податкових прав, їх надійної охорони та захисту від протиправних посягань з боку інших суб'єктів, а також відновлення цих прав у разі їх порушення.

11. Під адміністративно-правовою процедурою в контексті забезпечення прав громадян у податковій сфері запропоновано розуміти передбачений адміністративно-правовими нормами (як матеріально-правового, так і процесуального характеру) порядок (послідовність) реалізації громадянами та контролюючими органами своїх прав і обов'язків у податковій сфері.

Констатовано, що роль адміністративно-правових процедур як засобу забезпечення прав громадян у податковій сфері полягає в наступному: а) забезпечує переведення прав і обов'язків громадян та контролюючих органів зі сфери констатованих у законі можливих та (або) необхідних варіантів поведінки до площини їх практичного втілення; б) є запорукою послідовності та цілеспрямованості дій громадян і контролюючих органів під час здійснення ними своїх прав і обов'язків; в) являє собою могутній адміністративно-правовий засіб підтримки законності та правопорядку у податковій сфері; г) є засобом обмеження свавілля та зловживань з боку контролюючих органів своїми владними повноваженнями; ґ) визначає порядок здійснення заходів адміністративно-правої охорони; д) забезпечує уніфікацію поведінки суб'єктів.

12. Доведено, що адміністративна відповідальність посідає особливе місце в механізмі забезпечення прав громадян у податковій сфері. Вона є могутнім правовим засобом підтримки режиму законності та правопорядку як в окремих сферах суспільного життя, так і в державі та суспільстві в цілому. Як юридичний інструментарій забезпечення прав громадян у податковій сфері адміністративна відповідальність діє у двох напрямках, а саме: з одного боку, вона застерігає самих же громадян від вчинення дій, які можуть негативно вплинути на їх правове становище, тобто відповідальність захищає права громадян від них же самих, а точніше - від виявів їх необдуманої та необачної поведінки, яка може їм у майбутньому «дорого коштувати» та ускладнити життя, зокрема відобразитися в обмеженні прав цих громадян та накладенні на них додаткових обов'язків. Адміністративна відповідальність спонукає громадян до законослухняної поведінки як єдиного вірного шляху реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, який вітається, заохочується та усіляко підтримується державою. З іншого боку, роль адміністративної відповідальності як засобу забезпечення прав громадян у податковій сфері полягає в тому, що вона передбачає покарання посадових осіб контролюючих органів за неналежне виконання ними своїх посадових повноважень, що може виражатися як у вчиненні посадовими особами активних протиправних дій (перевищення ними своїх прав, свавілля, зловживання владним становищем), так і в протизаконній бездіяльності, яка виражається в нехтуванні посадовими особами своїм функціональним призначенням та ухиленні від виконання покладених на них обов'язків.

13. Наголошено, що ефективна взаємодія держави та громадськості - один із ключових моментів розбудови демократичного, правового суспільства, тому що саме громадянське суспільство, по-перше, надає державі інформацію про нагальні потреби і запити громадськості, пануючі в ній суспільно-політичні переконання, ідеї та прагнення, тобто громадянське суспільство сприяє орієнтації основних напрямків державної політики та визначенню її пріоритетів. А по-друге, воно дисциплінує державу та забезпечує необхідний рівень її відповідальності в процесі розгляду і задоволення нею інтересів своїх громадян.

14. Доведено, що передумовами недосконалості законодавства, що регулює дотримання прав громадян у податковій сфері, є: а) недоліки національної системи оподаткування; б) неналежна якість взаємовідносин владних суб'єктів, що реалізують податкову політику, з платниками податків; в) відсутність довіри між контролюючими органами та суб'єктами оподаткування; г) низький рівень розвитку політичних та правових інститутів держави, що гарантують демократію, панування верховенства права і законності, повагу до прав і свобод людини та громадянина; ґ) недосконалість правозастосування, що обумовлює існування так званих «подвійних стандартів» у галузі оподаткування; д) зловживання контролюючими органами своїми повноваженнями; е) наявність стійких корупційних схем.

15. Встановлено, що сутність адміністративного порядку оскарження рішень контролюючих органів полягає в тому, що громадянин у разі незгоди з діями та рішеннями перших подає до контролюючих органів вищого рівня відповідну скаргу. Тобто це позасудовий порядок врегулювання конфліктів, який реалізується в межах внутрішньоорганізаційного контролю за законністю та дисципліною, що відбувається всередині структури окремої ланки апарату держави.

16. Доведено, що застосування примусових заходів як спосіб забезпечення прав громадян контролюючими органами в податковій сфері має на меті: по-перше, охорону прав і законних інтересів невизначеного кола осіб, тобто всіх, хто так чи інакше перебуває у податковій сфері; по-друге, охорону прав суб'єкта, щодо якого застосовуються примусові заходи.

17. Обґрунтовано необхідність розвитку національної системи кадрового забезпечення державного управління, яка набуває особливо актуального значення. Держава гостро потребує залучення до управлінської сфери високопрофесійних службовців, які здатні адекватно сприймати проголошені реформи та ефективно реалізовувати передбачені ними заходи.

Під час проведення кадрової роботи в контролюючих органах у контексті досліджуваної проблеми особливу увагу запропоновано приділити питанням етично-психологічного характеру, адже у своїй професійній діяльності посадові особи керуються не лише законом, тобто встановленими матеріально-правовими та процедурно-процесуальними вимогами, але й сумлінням: приймаючи ті чи інші рішення, здійснюючи певні дії, вони, окрім закону, спираються на власний досвід, особисті переконання та психологічне ставлення до виконуваної роботи. Тому досить часто невисока якість та неефективність роботи персоналу контролюючих органів з громадянами, що у ряді випадків призводить до порушення прав, свобод і законних інтересів останніх, пов'язані з низьким рівнем культури (професійної, правової, загальної) посадових осіб цих контролюючих органів. До того ж, як свідчить практика, саме низький рівень культури поведінки та психологічного виховання посадових осіб є одним з основних факторів, що породжують їх недоброчесність під час здійснення своїх повноважень, що, у свою чергу, сприяє розвитку корупції, на чому, до речі, наголошувалося у Роз'ясненні Мін'юсту України «Корупційні ризики в діяльності державних службовців». У зв'язку із цим одним із важливих питань на шляху розвитку кадрового забезпечення контролюючих органів має стати розроблення та впровадження в їх систему способів перевірки та критеріїв оцінювання морально-ділових якостей посадових осіб.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія:

1. Гаруст Ю. В. Адміністративно-правовий механізм забезпечення прав громадян у податковій сфері: монографія / Ю. В. Гаруст. Х.: Золота миля, 2014. 472 с.

Наукові статті та тези доповідей і наукових повідомлень:

2. Гаруст Ю. В. Поняття та види суб'єктів забезпечення прав громадян у податковій сфері: проблеми класифікації / Ю. В. Гаруст // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2012. № 4 (59). Ч. 2. С. 37-45.

3. Гаруст Ю. В. Поняття адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері / Ю. В. Гаруст // Наука і правоохорона. 2012. № 3 (17). С. 16-20.

4. Гаруст Ю. В. К вопросу о юридических элементах административно-правового механизма обеспечения прав граждан в налоговой сфере / Ю. В. Гаруст // Человек: преступление и наказание. 2013. № 4 (83). С. 173-177.

5. Гаруст Ю. В. Основные принципы обеспечения прав граждан в налоговой сфере / Ю. В. Гаруст // Проблемы правоохранительной деятельности. 2013. № 2. С. 109-114.

6. Гаруст Ю. В. Виды гарантий обеспечения прав граждан в налоговой сфере / Ю. В. Гаруст // Юридическая наука и практика: Вестник Нижегородской академии МВД России. 2013. № 24. С. 63-67.

7. Гаруст Ю. В. Адміністративно-правові засоби забезпечення прав громадян у податковій сфері / Ю. В. Гаруст // Наука і правоохорона. № 4. Ч. 2. 2013. С. 115-120.

8. Гаруст Ю. В. Міністерство доходів і зборів України в системі центральних органів виконавчої влади / Ю. В. Гаруст // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. Луганськ: Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, 2013. № 28. С. 156-162.

9. Гаруст Ю. В. До питання адміністративної відповідальності як засобу забезпечення прав громадян у податковій сфері / Ю. В. Гаруст // Наука і правоохорона. 2013. № 3 (21). Ч. 2. С. 48-53.

10. Гаруст Ю. В. Адміністративно-правові процедури як засоби забезпечення прав громадян у податковій сфері / Ю. В. Гаруст // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2013. Спеціальний випуск. С. 114-117.

11. Гаруст Ю. В. Сучасні тенденції взаємодії органів, що реалізують податкову політику з платниками податків / Ю. В. Гаруст // Науковий вісник Херсонського національного університету. Серія «Право». 2013. Спеціальний випуск. С. 67-70.

12. Гаруст Ю. В. Проблемні питання функціонування податкової системи України, що обумовлюють необхідність вдосконалення забезпечення прав громадян у податковій сфері / Ю. В. Гаруст // Митна справа. 2013. Спеціальний випуск. Ч. 2. С. 59-64.

13. Гаруст Ю. В. Юридические элементы административно-правового механизма обеспечения прав граждан в налоговой сфере / Ю. В. Гаруст // Право и политика. 2013. Специальный выпуск. С. 41-44.

14. Гаруст Ю. В. Принципы обеспечения прав граждан в налоговой сфере в условиях построения правового государства / Ю. В. Гаруст // Юридическая наука и правоохранительная практика. 2014. № 1 (27). С. 124-130.

15. Гаруст Ю.В. Система гарантій забезпечення прав громадян у податковій сфері / Ю. В. Гаруст // Форум права. 2014. № 1. С. 87-92 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/
FP_index.htm_2014_1_17.pdf.

16. Гаруст Ю. В. Характеристика територіальних органів з питань реалізації державної податкової політики в Україні / Ю. В. Гаруст // Європейські перспективи. 2014. № 5. С. 114-119.

17. Гаруст Ю. В. Основні принципи діяльності органів виконавчої влади з питань реалізації державної податкової політики / Ю. В. Гаруст // Наше право. 2014. № 5. С. 189-194.

18. Гаруст Ю. В. Поняття та ознаки гарантій забезпечення прав громадян у податковій сфері / Ю. В. Гаруст // Форум права. 2014. № 2. С. 34-38 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/
FP_index.htm_2014_2_17.pdf.

19. Гаруст Ю. В. Правові засади діяльності органів виконавчої влади з питань реалізації державної податкової політики Україні / Ю. В. Гаруст // Науковий вісник Херсонського національного університету. Серія «Право». 2014. № 2. С. 51-55.

20. Гаруст Ю. В. Оскарження дій посадових осіб як засіб забезпечення прав громадян у податковій сфері / Ю. В. Гаруст // Сучасні проблеми держави та права. 2014. № 2. С. 22-27.

21. Гаруст Ю. В. Примусові заходи не пов'язані з відповідальністю як спосіб захисту прав громадян у податковій сфері / Ю. В. Гаруст // Митна справа. 2014. № 3. С. 167-172.

22. Гаруст Ю. В. Кадрова політика у податковій сфері / Ю. В. Гаруст // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2014. Вип. 27. Т. 2. С. 49-53.

23. Гаруст Ю. В. Участь громадян у формуванні та реалізації податкової політики як засіб забезпечення їх прав у податковій сфері / Ю. В. Гаруст // Науковий вісник Херсонського національного університету. Серія «Право». 2014. № 3. С. 68-73.

24. Гаруст Ю. В. Організація податкового контролю в США / Ю. В. Гаруст // Актуальні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства України та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі: матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 5 жовтня 2012 р.). Х.: ХНУВС, 2012. С. 617-619.

25. Гаруст Ю. В. Юридичні елементи адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері / Ю. В. Гаруст // Впровадження нового Кримінального процесуального кодексу України в правоохоронну діяльність та навчальний процес: досвід та шляхи удосконалення: матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 5 квітня 2013 р.). Х.: ХНУВС, 2013. С. 405-407.

26. Гаруст Ю. В. Система гарантій забезпечення прав громадян у податковій сфері / Ю. В. Гаруст // Кримінально-правові та кримінологічні засади протидії корупції в Україні: матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 19 квітня 2013 р.). Х.: Золота миля, 2013. С. 89-91.

27. Гаруст Ю. В. Адміністративна відповідальність у системі заходів забезпечення прав громадян у податковій сфері / Ю. В. Гаруст // Протидія кіберзлочинності в фінансово-банківській сфері: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Харків, 23 квітня 2013 р.). Х.: ХНУВС, 2013. С. 216-218.

28. Гаруст Ю. В. Адміністративна відповідальність у системі засобів забезпечення прав громадян у податковій сфері / Ю. В. Гаруст // Публічне адміністрування в сфері внутрішніх справ: зб. матеріалів наук.-практ. конф. (м. Київ, 24 квітня 2013 р.). К.: НАВС, 2013. С. 39-41.

29. Гаруст Ю. В. Правовий статус Міністерства доходів і зборів України як центрального органу виконавчої влади / Ю. В. Гаруст // Актуальні проблеми правового забезпечення економічної безпеки: зб. матеріалів наук.-практ. конф., (м. Київ, 2 жовтня 2013 р.). К.: НАВС, 2013. С. 48-52.

30. Гаруст Ю. В. Індивідуальна податкова консультація як засіб захисту прав громадян у податковій сфері / Ю. В. Гаруст // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., присвяченої до дня юриста (м. Київ, 8 жовтня 2013 р.). К.: МАУП. С. 38-40.

31. Гаруст Ю. В. Сутність та особливості адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері / Ю. В. Гаруст // Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави: тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 22 листопада 2013 р.). Х., 2013. С. 73-75.

32. Гаруст Ю. В. Роль громадських рад у питанні забезпечення прав і законних інтересів платників податків / Ю. В. Гаруст // Взаємодія міліції з державними органами та недержавними інституціями у протидії домашньому насильству / за заг. ред. А.О. Галая та М.В. Пашковської: зб. матеріалів круг. столу (м. Київ, 29 листопада 2013 р.). К.: Нац. акад. внутр. справ, 2013. С. 45-47.

33. Гаруст Ю. В. Система суб'єктів забезпечення прав громадян у податковій сфері / Ю. В. Гаруст // Матеріали круглого столу, присвяч. 65-й річниці прийняття Загальної декларації прав людини: зб. тез (м. Київ, 6 грудня 2013 р.). К.: ДНДІ МВС України, 2013. С. 39-41.

34. Гаруст Ю. В. Забезпечення прав і законних інтересів платників податків громадськими радами / Ю. В. Гаруст // Еволюція уявлень про злочин та покарання у суспільно-правовій думці (до 250-річчя праці Чезаре Беккаріа «Про злочини та покарання»): збірник матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф., (м. Харків, 24 червня 2014 р.). Х.: Золота миля, 2014. С. 53-55.

Опубліковані праці, які додатково відображають наукові результати дисертації:

35. Організаційно-правові засади професійного навчання працівників правоохоронних органів: навч. посіб. / за заг. ред. докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України, засл. юриста України М. І. Іншина, докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України В. І. Олефіра. Х.: НікаНова, 2014. 544 с. [Ю. В. Гаруст: підрозділ 3.3, С. 185-202].

36. Адміністративно-правові засади забезпечення громадського порядку: навч. посіб. / за заг. ред. докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України, засл. юриста України М. І. Іншина, докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України В. І. Олефіра. Х.: НікаНова, 2014. 378 с. [Ю. В. Гаруст: підрозділ 5.3, С. 335-345].

37. Контроль за діяльністю правоохоронних органів: навч. посіб. / за заг. ред. докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України, засл. юриста України М. І. Іншина, докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України В. І. Олефіра. Х.: НікаНова, 2014. 408 с. [Ю. В. Гаруст: підрозділ 1.8, С. 149-176].

38. Правове регулювання окремих напрямків правоохоронної діяльності: навч. посіб. / за заг. ред. докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України, засл. юриста України М. І. Іншина, докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України В. І. Олефіра. Х.: НікаНова, 2014. 852 с. [Ю. В. Гаруст: підрозділ 1.2, С. 23-34].

39. Актуальні питання діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України: зб. наук. пр. ф-ту підгот. фахівців для підрозділів слідства ХНУВС за 2013 рік / за заг. ред. чл.-кор. НАПрН України, д-ра юрид. наук С. М. Гусарова. Х.: НікаНова, 2013. 732 с. [Ю. В. Гаруст: С. 490-492; 521-534].

АНОТАЦІЯ

Гаруст Ю. В. Адміністративно-правовий механізм забезпечення прав громадян у податковій сфері. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Міжрегіональна Академія управління персоналом. - Київ, 2014.

Дисертацію присвячено дослідженню особливостей адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері України в умовах адміністративної реформи. Визначено поняття адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері. Охарактеризовано юридичні елементи адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері. Розкрито поняття та систему гарантій забезпечення прав громадян у податковій сфері. Встановлено види гарантій забезпечення прав громадян у податковій сфері. Окреслено принципи забезпечення прав громадян у податковій сфері. Охарактеризовано поняття та види суб'єктів забезпечення прав громадян у податковій сфері. Визначено адміністративно-правові засоби забезпечення прав громадян у податковій сфері. Охарактеризовано поняття та роль адміністративно-правової процедури у забезпеченні прав громадян у податковій сфері. З'ясовано місце адміністративної відповідальності в системі засобів забезпечення прав громадян у податковій сфері. Визначено правові засади та сучасні тенденції взаємодії органів влади, що реалізують державну податкову політику, з платниками податків. Встановлено об'єктивні умови, які визначають необхідність вдосконалення діяльності податкових органів із забезпечення прав громадян у податковій сфері. Надано пропозиції з удосконалення адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері.

Ключові слова: адміністративно-правовий механізм, податкові органи, Державна фіскальна служба України, права громадян у податковій сфері, забезпечення, гарантії, принципи, повноваження, юридична відповідальність, взаємодія, удосконалення.

АННОТАЦИЯ

Гаруст Ю. В. Административно-правовой механизм обеспечения прав граждан в налоговой сфере. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Межрегиональная Академия управления персоналом. - Киев, 2014.

Диссертация посвящена исследованию особенностей административно-правового механизма обеспечения прав граждан в налоговой сфере. Определено понятие административно-правового механизма обеспечения прав граждан в налоговой сфере, под которым предлагается понимать сложную систему мер и средств, разрабатываемых и реализуемых органами государственной (преимущественно исполнительной) власти на основании, в порядке и пределах, установленных материальными и процедурно-процессуальными административно-правовыми нормами, с целью создания всех необходимых условий для нормальной и беспрепятственной реализации гражданами предусмотренных нормами конституционного, налогового, финансового, административного и других отраслей права возможностей в процессе изымания налогов и сборов, а также для осуществления эффективной защиты прав и законных интересов граждан от противоправных (незаконных) действий со стороны контролирующих органов.

Охарактеризованы юридические элементы административно-правового механизма обеспечения прав граждан в налоговой сфере. Раскрыто понятие и система гарантий обеспечения прав граждан в налоговой сфере. Установлены виды гарантий обеспечения прав граждан в налоговой сфере.

Определены принципы обеспечения прав граждан в налоговой сфере. В частности, под принципами обеспечения прав граждан в налоговой сфере предложено понимать обусловленные особенностями развития политической, экономической, правовой, социальной, культурной и других важнейших сфер общественной жизни закономерности, положенные в основу организации и функционирования механизма обеспечения прав граждан в налоговой сфере в качестве отправных (базисных), наиболее общих, императивных требований (норм, правил), определяющих его общественное назначение и направление.

Охарактеризованы понятие и виды субъектов обеспечения прав граждан в налоговой сфере. Выяснены функции Государственной фискальной службы Украины в сфере обеспечения прав граждан.

Определены основные принципы функционирования территориальных органов исполнительной власти, обеспечивающих формирование единой государственной налоговой политики. К принципам функционирования территориальных подразделений органов власти по вопросам реализации налоговой политики в Украине отнесены: верховенство права; законность; единоначалие; открытость и прозрачность; взаимодействие с другими органами государственной власти и общественностью; эффективность, рациональность и оптимальность; профессиональная компетентность; плановость.

Раскрыты правовые основы деятельности органов власти, обеспечивающих формирование единой государственной налоговой политики в Украине. Определены административно-правовые средства обеспечения прав граждан в налоговой сфере.

Охарактеризованы понятие и роль административно-правовой процедуры в обеспечении прав граждан в налоговой сфере. Под административно-правовой процедурой, в контексте обеспечения прав граждан в налоговой сфере, предложено понимать предусмотренный административно-правовыми нормами (как материально-правового, так и процессуального характера) порядок (последовательность) реализации гражданами и контролирующими органами своих прав и обязанностей в налоговой сфере.

Выяснено место административной ответственности в системе средств обеспечения прав граждан в налоговой сфере. Установлены объективные условия, которые определяют необходимость совершенствования деятельности налоговых органов по обеспечению прав граждан в налоговой сфере. Охарактеризован порядок обжалования решений контролирующих органов. Обобщены принудительные меры, не связанные с ответственностью, как способ защиты прав граждан в налоговой сфере.

Предложены меры по усовершенствованию кадровой политики в контролирующих органах в контексте улучшения обеспечения прав граждан в налоговой сфере. Обоснована необходимость развития национальной системы кадрового обеспечения государственного управления. Отмечено, что государство остро нуждается в привлечении к управленческой сфере высокопрофессиональных служащих, которые способны адекватно воспринимать провозглашенные реформы и эффективно реализовывать предусмотренные ими меры.

Ключевые слова: административно-правовой механизм, налоговые органы, Государственная фискальная служба Украины, права граждан в налоговой сфере, обеспечение, гарантии, принципы, полномочия, юридическая ответственность, взаимодействие, усовершенствование.

SUMMARY

Garouste Y.V. Administrative and Legal Framework to Ensure Rights of Citizens in the Tax Area. - Manuscript.

Dissertation for doctor of law degree by specialty 12.00.07 - Administrative Law and Process; Financial Law; Information Law. - Interregional Academy of Personnel Management. - Kyiv, 2014.

Dissertation is devoted to the research of peculiarities of administrative and legal framework to ensure rights of citizens in the tax area of Ukraine in conditions of administrative reform. The work defines notion of administrative and legal framework to ensure rights of citizens in the tax area. It characterizes legal element of administrative and legal framework to ensure rights of citizens in the tax area. The dissertation ascertains notion and system of guarantees to ensure rights of citizens in the tax area. The work defines types of guarantees to ensure rights of citizens in the tax area. It outlines principles of ensuring rights of citizens in the tax area. The dissertation characterizes notion and types of subjects of ensuring rights of citizens in the tax area. The work defines administrative and legal means to ensure rights of citizens in the tax area. It characterizes notion and role of administrative and legal procedure in ensuring the rights of citizens in the tax area. The dissertation ascertains the place of administrative liability in the system of means to ensure rights of citizens in the tax area. The work defines legal bases and modern tendencies of interaction between public authorities, which implement tax policies, and taxpayers. It identifies objective conditions, which stipulate the need of enhancement of activities of the rating authorities that ensure rights of citizens in the tax area. The dissertation works out propositions for enhancement of administrative and legal framework to ensure rights of citizens in the tax area.

Key words: administrative and legal framework, rating authorities, Public Fiscal Service of Ukraine, rights of citizens in the tax area, ensuring, guarantees, principles, authorities, legal liability, interaction, enhancement.

Размещено на Allbest.ru