Актуальність теми зумовлена вирішенням визначених Конституцією України завдань з утвердження принципу законності в діяльності органів виконавчої влади, забезпечення правового порядку, прав і свобод людини, як важливих передумов побудови демократичної, соціальної, правової держави, реалізації Україною прагнень інтегруватись до Європейського Союзу. Рівень актуальності обраної для дослідження проблеми підвищується у зв'язку з необхідністю проведення в Україні адміністративної реформи, удосконалення системи, форм та методів управління внутрішніми справами, діяльності Міністерства внутрішніх справ України, якою суспільство обґрунтовано незадоволене. В суспільній свідомості сформувались стійкі переконання, що МВС України не повністю забезпечує виконання покладених на нього обов'язків з боротьби з правопорушеннями та їх профілактики. Динаміка злочинності має постійні тенденції до збільшення, значна частина скоєних злочинів залишається нерозкритою. Окремі правопорушення, зокрема, корупція, поширились на всі сфери суспільного життя і створюють реальну загрозу демократичним процесам і національній безпеці. Всупереч Конституції і законам України підрозділи Міністерства залучались до виконання невластивих їм функцій, забезпечення інтересів провладних політичних сил. В діяльності співробітників органів внутрішніх справ мають місце факти порушення законності, прав і свобод людини, скоєння злочинів і зловживання службовим становищем, нереагування на заяви і повідомлення громадян про правопорушення і приховування від суспільства реального стану боротьби з ними. МВС України та його територіальні підрозділи виявились неготовими до забезпечення громадського порядку в умовах політичного протистояння, масових заворушень та боротьби з проявами тероризму. Відомчий контроль цього правоохоронного органу з попередження таких проявів виявився неефективним. Тому удосконалення зовнішнього контролю за діяльністю МВС України з боку органів держави і громадянського суспільства має стати важливим чинником приведення її у відповідність до Конституції і законів України, підвищення ефективності, попередження порушень законності його співробітниками.

Актуальним у цьому контексті є наукове переосмислення сутності, системи, повноважень суб'єктів, а також форм контролю за діяльністю МВС України та визначення напрямів їх практичного удосконалення.

Науково-практичною основою дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених, які досліджували правові проблеми будови та функціонування органів держави, контролю в державному управлінні та участі народу в здійсненні влади, управлінні державними справами. Серед них, зокрема, наукові праці В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, В.Г. Афанасьєва, Ю.Г. Барабаша, Ю.П. Битяка, Ю.М. Бисаги, Н.В. Вітрука, В.М. Гаращука, А.А. Годунова, В.М. Горшеньова, І.К. Залюбовської, Т. Карла, К. Кернеса, С.В. Ківалова, З.Р. Кісіля, Р.В. Кісіля, В.К. Колпакова, О.Д. Крупчана, О.О. Майданник, П.Ф. Мартиненка, В.П. Нагребельного, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришка, П.М. Рабіновича, Б.В. Росінського, Ю.М. Старілова, М.С. Студенікіної, Т. Сааті, В.Ф. Сіренка, Ю.А. Тихомирова, Ю.Н. Тодики, В.В. Цвєткова, В.М. Шаповала, І.Б. Шахова, Ю.С. Шемшученка, В.С. Шестака, О.В. Шоріної, Ф. Шміттера, Ф.П. Шульженка.

Науковим підґрунтям розроблення теоретичних засад дослідження слугували праці вчених з питань управління органами внутрішніх справ, контролю за діяльністю правоохоронних органів та їх реформування. Серед них наукові дослідження О.М. Бандурки, С.Г. Брателя, Д.Н. Бахраха, В.М. Горєва, С.Ф. Денисюка, О.В. Джафарової, І.В. Зозулі, М.О. Іллічова, І.М. Козьякова, А.М. Куліша, О.М. Музичука, В.В. Новікова, О.І. Остапенка, К.О. Соломатіної, І.І. Троханенко, С.В. Шестака, та інших. Однак, роботи вказаних авторів були присвячені питанням діяльності і контролю за діяльністю окремих правоохоронних органів чи правоохоронних органів в цілому, правоохоронній діяльності або окремим її напрямам, певним видам контролю, реформуванню органів внутрішніх справ. Комплексного дослідження, присвяченого питанням зовнішнього контролю за діяльністю Міністерства внутрішніх справ України не проводилось.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане в контексті теми дослідження Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України: "Приватноправові засади становлення громадянського суспільства в Україні" (номер державної реєстрації 0108U000493).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації: на основі аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових, науково-публіцистичних джерел і законодавства дослідити сутність, систему та форми зовнішнього контролю за діяльністю МВС України та розробити рекомендації щодо його удосконалення.

Для досягнення цієї мети поставлені такі задачі:

проаналізувати наукові підходи щодо з'ясування сутності контролю в державному управлінні та визначити методологічний інструментарій дослідження зовнішнього контролю за діяльністю Міністерства внутрішніх справ України;

з'ясувати сутність зовнішнього контролю за діяльністю МВС України в умовах демократичної трансформації суспільства та дати його визначення;

відповідно до завдань цього правоохоронного органа визначити мету зовнішнього контролю за діяльністю МВС України в умовах демократичної трансформації суспільства та його відмінність від контролю за державними силовими структурами в тоталітарних державах;

здійснити адміністративно-правову рефлексію наукових підходів щодо з'ясування співвідношення і взаємозв'язку контролю і нагляду та запропонувати авторське бачення вирішення цього питання;

розглянути систему суб'єктів державного контролю за діяльністю МВС України, їх повноваження та форми його здійснення;

дослідити систему та форми контролю громадянського суспільства за діяльністю Міністерства внутрішніх справ України;

на основі аналізу теоретичних підходів до з'ясування сутності, напрямів та форм контролю, а також чинної нормативно-правової бази розробити пропозиції щодо удосконалення зовнішнього контролю за діяльністю МВС України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини в сфері управління внутрішніми справами.

Предметом дослідження є особливості зовнішнього контролю за діяльністю МВС України державними органами та інститутами громадянського суспільства, чинна нормативно-правова база з його регулювання.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених у дослідженні завдань використовувались досягнення в галузі методології пізнання державно-правових явищ. До системи застосованих методів входять філософські, загальнонаукові та спеціально-наукові методи, які надали можливість здійснити комплексний аналіз зовнішнього контролю за діяльністю Міністерства внутрішніх справ як адміністративно-правового явища. Серед використаних методів, зокрема, діалектичний метод, який дав змогу автору розглянути цілісність процесу управління внутрішніми справами в системі державного управління, дослідити взаємозв'язки його функцій та визначити серед них місце контролю (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). Системний метод допоміг систематизувати теоретичні концепції контролю за органами виконавчої влади, сприяв з'ясуванню будови та взаємозв'язків суб'єктів у здійсненні ними зовнішнього контролю за діяльністю МВС України (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.1, 3.2). З застосуванням структурно-функціонального методу досліджувались напрями діяльності контролюючих суб'єктів, визначались основні завдання державних органів та інститутів громадянського суспільства із здійснення контролю за діяльністю Міністерства та його підрозділів (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.1, 3.2). Порівняльно-правовий метод застосовувався для зіставлення і з'ясування характеру взаємозв'язків контролю і нагляду та форм їх здійснення (підрозділи 1.1, 1.3). За допомогою методів аналізу і синтезу досліджувались наукові джерела, нормативно-правові акти, які визначають статус та повноваження суб'єктів зовнішнього контролю за діяльністю Міністерства (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.1, 3.2). Продуктивними виявились складові комплексного логічного методу: методи індукції та дедукції, які сприяли науковому осмисленню зовнішнього контролю як багатоаспектного правового явища, допомогли здійснити узагальнення і запропонувати його визначення, а також розробити пропозиції з удосконалення зовнішнього контролю за діяльністю Міністерства внутрішніх справ України (підрозділ 1.1). Комплексний підхід до застосування методів сприяв всебічному дослідженню теоретичних та практичних питань зовнішнього контролю за діяльністю цього правоохоронного органа.

Нормативну базу дослідження склали Конституція України, нормативно-правові акти, які регулюють діяльність державних органів, МВС України та його органів, законодавство з забезпечення участі народу в управлінні державними справами. Емпіричну основу дослідження становить аналіз чинного законодавства та правозастосовчої практики з організаційно-правових питань контролю за діяльністю МВС України, офіційні дані Державного комітету статистики України та інформація, отримана здобувачем від державних органів відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року.

Наукова новизна одержаних результатів визначається насамперед тим, що вперше в науці адміністративного права проведене комплексне дослідження зовнішнього контролю за діяльністю МВС України.

Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях:

уперше:

? запропоновано визначення, що зовнішній контроль за діяльністю Міністерства внутрішніх справ України - це функція управління внутрішніми справами державних органів та інституційних елементів громадянського суспільства, засіб забезпечення законності в діяльності цього правоохоронного органу.

? обґрунтовано дуалістичну сутність зовнішнього контролю за діяльністю Міністерства внутрішніх справ України, якою є постійний моніторинг уповноважених суб'єктів (органів держави та інститутів громадянського суспільства) за його діяльністю, перевірка її відповідності Конституції і законам України, попередження та усунення порушень законності та зловживання правом його співробітниками;

? з'ясована система суб'єктів зовнішнього контролю за діяльністю Міністерства внутрішніх справ України, здійснено аналіз їх повноважень, а також класифікацію форм такого контролю;

? сформульовано дефініцію, що контроль громадянського суспільства за діяльністю Міністерства внутрішніх справ України - це постійний моніторинг його інституційних елементів за законністю в діяльності Міністерства внутрішніх справ України, дотриманням прав людини і громадянина його посадовими особами і співробітниками, відповідність здійснюваного ним курсу інтересам суспільства і міжнародним стандартам у сфері забезпечення правопорядку, систематичне висвітлення результатів моніторингу в засобах масової інформації;

удосконалено:

? положення про бінарну сутність контрольної функції уповноважених суб'єктів, в якій контроль і нагляд є взаємопов'язаними компонентами, за допомогою яких досягається мета зовнішнього контролю за діяльністю Міністерства внутрішніх справ України;

? розуміння мети контролю за діяльністю органів виконавчої влади, яка полягає у приведенні її у відповідність з принципами демократичної, соціальної, правової держави, зобов'язаннями щодо демократизації і гуманізації правової системи, взятими Україною у зв'язку з перспективами її інтеграції до Європейського Союзу;

? положення про полісуб'єктність парламентського контролю, який визначається як сукупність частин одного цілого, елементами якого крім Верховної Ради України, є народні депутати України, парламентські комітети, тимчасові спеціальні та тимчасові слідчі комісії, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Рахункова палата;

? визначення форми парламентського контролю за органами виконавчої влади, якою вважається нормативно-встановлений перелік і зміст певних заходів, які мають здійснюватись уповноваженими суб'єктами з метою перевірки відповідності їх діяльності Конституції і законам України;

набули подальшого розвитку:

? система принципів зовнішнього контролю, з'ясована особливість їх діалектичного взаємозв'язку з принципами контролю в державному управлінні та їх детермінованість принципами адміністративного права;

? положення про політичну відповідальність, умовами та підставами якої вважаються: наявність суб'єктів, призначених відповідно до законодавства на політичні посади; нормативно-визначені повноваження цих суб'єктів з реалізації політики у певному напрямі; результати цієї діяльності, відображені у політико-правових актах про перевірку її відповідності Конституції і законам України, в яких відображені факти неналежного виконання чи невиконання покладених на таких суб'єктів обов'язків;

? обґрунтування необхідності нормативного визначення меж і повноважень контролю органів місцевого самоврядування за діяльністю органів внутрішніх справ;

? поняття судового контролю, який розглядається як діяльність спеціальних уповноважених органів держави - судів або окремих суддів, яка здійснюється в процесі розгляду ними справ та клопотань про надання дозволів на проведення оперативно-розшукової діяльності, негласних слідчих (розшукових) дій, спрямована на перевірку законності та обґрунтованості рішень, дій (бездіяльності) посадових осіб Міністерства внутрішніх справ України та його органів, поновлення порушених прав фізичних чи юридичних осіб та застосування заходів юридичного впливу до порушників.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформовані в дисертації положення, висновки та пропозиції можуть бути використані в законотворчій та правозастосовній діяльності, спрямованій на врегулювання відносин у сфері управління внутрішніми справами, здійсненні уповноваженими суб'єктами зовнішнього контролю за діяльністю МВС України.

Основні положення та висновки дисертації можуть бути використані:

? у науково-дослідній діяльності ? для подальшої розробки питань контролю за діяльністю Міністерства внутрішніх справ України;

? в правотворчій діяльності при внесені змін і доповнень до чинного законодавства з питань управління внутрішніми справами, уточнення повноважень контролюючих суб'єктів, удосконалення напрямів та форм зовнішнього контролю за діяльністю МВС України (акт впровадження в Комітеті Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності № 04?20/12 ? 333 від 3 березня 2014 р.);

? у практичній діяльності суб'єктів, уповноважених здійснювати управління внутрішніми справами та зовнішній контроль за діяльністю МВС України;

? у навчальному процесі ? при викладанні навчальних дисциплін "Адміністративне право", "Організація судових та правоохоронних органів" (акт впровадження на юридичному факультеті Київського національного лінгвістичного університету від 23 січня 2014 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Основні теоретичні положення та напрацювання, які характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів, одержані дисертантом особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертації обговорювались на засіданні відділу юрисдикційних форм правового захисту суб'єктів приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України, кафедрі права Київського національного лінгвістичного університету. Основні положення, висновки та практичні рекомендації, які містяться в роботі, були оприлюднені на VI Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні питання реформування правової системи України" (м. Луцьк, 29-30 травня 2009 року); Міжнародній науково-практичній конференції "Про заходи, пов'язані з 25-ми роковинами Чорнобильської катастрофи" (м. Київ, 18 травня 2011 р.); XIV Всеукраїнській науково-практичній конференції "Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку" (м. Київ, 2 квітня 2013 р.); Науково-методичній конференції "Наукова складова навчального процесу та інноваційні технології його розвитку" (м. Київ, 12 квітня 2011р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у 15 публікаціях, з яких 8 опубліковано у фахових юридичних виданнях України; 2 ? в зарубіжних наукових виданнях; 1 - в іншому юридичному виданні; 4 ? в збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура дисертації зумовлена темою дослідження та характером розглянутих проблем. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що об'єднують 9 підрозділів, а також висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 239 сторінок, в тому числі основний текст викладено на 203 сторінках, список використаних джерел складає 321 найменування.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, зазначено її зв'язок з науковими темами, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, теоретичну і емпіричну базу, схарактеризовано використані методи дослідження, визначено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, викладено відомості про апробацію роботи, а також про публікації за темою дисертації.

Розділ 1 "Адміністративно-правові засади зовнішнього контролю за діяльністю Міністерства внутрішніх справ України" складається з 3 підрозділів.

У підрозділі 1.1 "Сутність зовнішнього контролю за діяльністю МВС України" піддані аналізу різні наукові позиції і напрями науки адміністративного права щодо з'ясування поняття, видів та основних засад контролю в державному управлінні. Беручи за основу загальнотеоретичні підходи до дослідження контролю як функції державного управління і визначаючи сутність контролю за діяльністю МВС України в підрозділі зазначається, що ці види контролю співвідносяться як ціле і частина, яка має свої особливості.

Зовнішній контроль за діяльністю МВС України в демократичному суспільстві розглядається як особливі адміністративно-правові відносини, суб'єктами яких є з одного боку держава, а також громадянське суспільство, з іншого - МВС України. Об'єктом контролю є діяльність МВС України з виконання законодавчо визначених функцій і завдань. Наголошується, що в демократичному суспільстві на відміну від його тоталітарного устрою, зовнішній контроль за діяльністю МВС України має дуалістичний характер. По-перше, він є функцією управління внутрішніми справами, напрямом діяльності органів держави, яка полягає у спостереженні за виконанням завдань МВС України і відповідного ними реагування у разі виявлення невідповідності такої діяльності Конституції і законам. По-друге, він є особливим напрямом діяльності інституційних елементів громадянського суспільства, яка полягає у систематичному моніторингу стану законності в діяльності МВС України та його підрозділів, інформуванні органів держави, що здійснюють управління внутрішніми справами, про виявлені факти її порушення з боку працівників системи МВС України для вжиття заходів.

Дається визначення, що зовнішній контроль за діяльністю Міністерства внутрішніх справ України ? це функція управління внутрішніми справами державних органів та інституційних елементів громадянського суспільства, засіб забезпечення законності в діяльності цього правоохоронного органу. Зазначається, що метою контролю є приведення діяльності МВС України у відповідність з принципами демократичної, соціальної, правової держави, зобов'язаннями України щодо демократизації і гуманізації її правової системи.

У підрозділі 1.2 "Принципи зовнішнього контролю за діяльністю МВС України" досліджуються його засади, які відображають зміст цієї функції управління органів держави і громадянського суспільства внутрішніми справами. Автором запропонована система принципів зовнішнього контролю за діяльністю МВС України та здійснена їх класифікація. Вони розглядаються як взаємопов'язані елементи трирівневої системи основних правових засад здійснення особливої функції управління внутрішніми справами, перевірки уповноваженими суб'єктами відповідності діяльності Міністерства чинному законодавству, отримання зворотної інформації про ефективність боротьби із злочинністю, стан законності і правопорядку, службової дисципліни його співробітників. До першої групи віднесені універсальні принципи: гуманізму, законності, верховенства права, демократизму, гласності, які визначаються Конституцією України, є основою демократичної, соціальної, правової держави, загальними засадами її правової системи, системи права в цілому і адміністративного права зокрема. Вони є основою будови, організації та діяльності органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування та інших інституційних елементів громадянського суспільства. Вони визначають сутність, мету і напрями управлінської діяльності та такої її функції як контроль. До другої групи принципів віднесені основні засади безпосередньо управлінської, а також контрольної діяльності. Серед них принципи: об'єктивності, систематичності, комплексності. Вони закріплені в законах України, підзаконних нормативно-правових актах, визначають основні напрями організації і процедуру управління внутрішніми справами, а також напрями контролю за діяльністю МВС України. До третьої групи віднесені спеціальні принципи, які визначаються законами та підзаконними нормативно-правовими актами, в тому числі й відомчими, і передбачають організацію здійснення контролю в системі МВС України. Серед них: принцип ієрархічності і підзвітності Міністерства, його територіальних та інших підрозділів, їх керівників перед органами держави, контролюючими суб'єктами та громадянським суспільством; відповідальності керівників та інших посадових осіб МВС України за виконання вимог законів і прийняття ними рішень при виконанні службових обов'язків. Розкрита сутність зазначених принципів та досліджені системні зв'язки між ними у процесі здійснення зовнішнього контролю за діяльністю МВС України.

Підрозділ 1.3 "Порівняльно-правова характеристика контролю і нагляду в управлінні внутрішніми справами" присвячений дослідженню особливостей взаємозв'язку і співвідношення цих адміністративно-правових явищ. Визначені дві групи чинників, які призводять до розбіжностей в науковому тлумаченні цих понять та їх застосуванні в процесі правотворчої діяльності. До об'єктивних чинників віднесені неефективне нормативне регулювання відносин в сфері управління, в тому числі управління внутрішніми справами; суперечливі організаційно-правові заходи з проведення адміністративної реформи; відсутність взаємозв'язку адмінреформи з іншими напрямами державно-правової реформи. Суб'єктивним чинником в розбіжності тлумачення понять "контроль" і "нагляд" в дисертації визначена зміна пріоритетів в окремих наукових дослідженнях від наукової прогностики до обґрунтування положень чинних нормативно-правових актів, які визначають функції та повноваження суб'єктів контролю і нагляду. На думку автора сутність контролю і нагляду докладно можуть бути з'ясовані в контексті дослідження предмету і мети зовнішнього контролю за діяльністю МВС України. В дисертації доводиться, що контроль здійснюється уповноваженими суб'єктами періодично, для перевірки, як правило, завершених дій підконтрольного суб'єкта: певних видів діяльності МВС України чи окремих завершених її етапів. Основною формою нагляду, вважає автор, є патерналізм, постійне спостереження, моніторинг з боку контролюючого суб'єкта за діяльністю МВС України на всіх її етапах. Обґрунтовується, що контроль і нагляд, як прояв функції управління, відрізняються лише формами здійснення.

Розділ 2 "Державний контроль за діяльністю Міністерства внутрішніх справ України" складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 "Контроль Верховної Ради України за діяльністю МВС України" досліджується правова природа, система, а також форми такого контролю виходячи з теорії поділу державної влади та системи стримувань і противаг. Демократичні процедури здійснення та гласність парламентського контролю дають дисертанту підстави вважати його ефективнішим, ніж контроль інших органів держави. Система парламентського контролю у дисертації розглядається як полісуб'єктне явище, сукупність частин цілого, які пов'язані спільною функцією. До таких частин системи, крім Верховної Ради України, дисертант відносить депутатів, парламентські комітети, тимчасові спеціальні та тимчасові слідчі комісії, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Рахункову палату, які відповідно до законодавства уповноважені здійснювати контрольні функції. Напрямами парламентського контролю визначаються: контроль за дотриманням Конституції і законів України, прав і свобод людини, службової дисципліни співробітниками МВС України; контроль за законністю правозастосовної та нормотворчої діяльності, рішень у сфері управління внутрішніми справами, а також за використанням бюджетних коштів, які виділяються для потреб Міністерства.

Відповідно до системи і напрямів парламентського контролю за діяльністю МВС України в дисертації вирішується завдання з дослідження повноважень його суб'єктів як багатоаспектного явища, в якому інтегровані як повноваження безпосередньо парламенту, так і контрольні повноваження його органів, а також народних депутатів. В дисертації визначаються форми контролю Верховної Ради України за діяльністю МВС України та здійснюється їх класифікація. Відповідно до обсягу повноважень суб'єктів парламентського контролю за діяльністю МВС України його форми контролю класифікуються як: а) контроль безпосередньо Верховної Ради України; б) контроль її органів; в) контроль народних депутатів. За змістом форми парламентського контролю класифіковані на основні та додаткові. Надалі в підрозділі увага автора зосереджена на вирішенні проблемних питань застосування форм парламентського контролю за діяльністю МВС України та його удосконалення.

Підрозділ 2.2 "Контроль Президента України та Кабінету Міністрів України за діяльністю МВС України" присвячений дослідженню повноважень цих органів держави в системі суб'єктів зовнішнього контролю за діяльністю Міністерства та його форм.

Дисертант зазначає, що конкретні контрольні повноваження Глави держави не визначені в законодавчому порядку. Конституція України (в редакції від 28 червня 1996 р.) передбачала юридичний механізм його суттєвого впливу на виконавчу владу і МВС України. Широкі повноваження Президента України щодо виконавчої влади, і МВС України зокрема, обмежували відповідний контрольний вплив на нього з боку парламенту, уряду та громадянського суспільства, порушували паритет гілок влади в державному механізмі і призвели до надмірної концентрації влади главою держави. Дисертант приходить до висновку, що в умовах парламентсько-президентської форми державного правління контроль Глави держави за діяльністю МВС України набуває нового змісту.

У підрозділі відповідно до конституційних положень визначені, класифіковані та піддані аналізу безпосередні (видання та контроль за виконанням МВС України указів в сфері управління внутрішніми справами) і опосередковані (через Раду національної безпеки і оборони України, створені допоміжні органи і служби, дорадчі органи) форми контролю Президента України за діяльністю МВС України.

Зазначається, що в умовах демократичної трансформації суспільства, провідним правовим аспектом якої є перехід до парламентсько-президентської республіки, контрольні повноваження Кабінету Міністрів України розширюються, їх зміст стає конкретнішим. Контрольні повноваження уряду за діяльністю МВС України полягають, відповідно до конституційних положень, у спрямуванні і координації роботи Міністерства, яке йому підзвітне і підконтрольне. У підрозділі робиться висновок про конвергенцію контрольних і установчих функцій уряду щодо МВС України, визначаються та піддаються аналізу форми контролю цього державного органа. У підрозділі з'ясовується сутність політичної відповідальності, її співвідношення з юридичною відповідальністю, а також політична відповідальність Міністра внутрішніх справ України.

Підрозділ 2.3 "Контроль суду за діяльністю МВС України" присвячений дослідженню законодавства України та наукових поглядів вчених-адміністративістів з питань сутності та форм судового контролю за органами державної виконавчої влади. Визначаючи особливості судового контролю за діяльністю МВС України автор виходить з положень Конституції України про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, а також з твердження, що судові органи в широкому розумінні задіяні в державному управлінні шляхом розгляду у судових засіданнях справ. та застосування державного примусу. В дисертації судовий контроль за діяльністю цього Міністерства класифікується як опосередкований контроль Конституційного Суду України, а також опосередкований та безпосередній контроль судів загальної юрисдикції. До форм опосередкованого контролю Конституційного Суду України автор відносить провадження у справах та прийняття рішень і надання висновків про відповідність Основному Закону нормативно-правових актів суб'єктів правотворчості з питань управління внутрішніми справами. Формами опосередкованого контролю судів загальної юрисдикції за законністю в діяльності МВС України та його співробітників автор вважає розгляд у судових засіданнях справ. Безпосередній судовий контроль за дотриманням прав і свобод людини здійснюється при наданні судом дозволів на проведення підрозділами МВС України оперативно-розшукової діяльності, негласних слідчих (розшукових) дій.

Дисертант визначає особливості безпосереднього судового контролю за діяльністю МВС України, а саме: його зовнішній характер; здійснення лише в межах розгляду конкретних справ; неможливість судді виступати ініціатором контролю; спрямованість контролю на оцінку дотримання законності в діяльності МВС України, його підрозділів та посадових осіб; здійснення контролю у встановленому процесуальним законодавством порядку.

У підрозділі 2.4 "Нагляд прокуратури за діяльністю МВС України" увага зосереджується на дослідженні основних його напрямів і форм. Викладається авторська позиція щодо традиційного з них - "загального" або "наскрізного" нагляду. Погоджуючись з об'єктивністю рекомендацій Ради Європи щодо корекції функцій прокуратури автор пропонує розглянути можливість залишення деяких аспектів предмету такого нагляду, зокрема спостереження прокуратури за додержанням законів про права і свободи людини, захист їх честі і гідності; відповідність актів, які видаються посадовими особами Міністерства та його підрозділів вимогам Конституції та чинним законам у формах перевірки скарг на дії (бездіяльність) працівників підрозділів Міністерства. На основі аналізу емпіричних даних автор зазначає про передчасне законодавче скорочення у вересні 2012 року підстав для проведення перевірок прокуратурою МВС України та його підрозділів за скаргами громадян, оскільки в Україні не завершена реформа судової системи і не створені передбачені Перехідними положеннями Конституції України відповідні державні органи.

Автор доводить, що покладення на МВС України зазначених повноважень прокуратури з перевірки таких звернень громадян змінює вид контролю з зовнішнього (безпосередньо прокуратури) до внутрішнього, відомчого контролю Міністерства та його структурних підрозділів і може мати наслідком необ'єктивність перевірок і правової оцінки дій співробітників, які порушили вимоги законодавства.

У підрозділі приділена суттєва увага дослідженню системи підзаконних нормативно-правових актів, які видаються МВС України та контролю за їх законністю з боку прокуратури. З'ясовуються також особливості окремих напрямів прокурорського нагляду за діяльністю МВС України.

Розділ 3 "Адміністративно-правові питання контролю громадянського суспільства за діяльністю Міністерства внутрішніх справ України" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 "Сутність та система контролю громадянського суспільства за діяльністю МВС України" відповідно до мети та завдань дослідження з'ясовується сутнісний зміст такого контролю та система його суб'єктів. Дисертантом досліджені наукові та практичні підходи до розуміння понять "громадський контроль", "цивільний контроль", "громадянський контроль", "недержавний контроль", "контроль громадянського суспільства".

Досліджуючи системотворчу компоненту контролю громадянського суспільства і громадського контролю за органами державної виконавчої влади автор робить висновок про їх суттєву відмінність, наголошує, що вони співвідносяться як ціле і частина і доводить, що "контроль громадянського суспільства" є ширшим, ніж "громадський контроль". Контроль громадянського суспільства за діяльністю Міністерства внутрішніх справ України автором визначається як постійний моніторинг його інституційних елементів за законністю в діяльності МВС України, дотриманням прав людини і громадянина його посадовими особами і співробітниками, відповідність здійснюваного ними курсу інтересам суспільства і міжнародним стандартам в сфері забезпечення правопорядку, систематичне висвітлення результатів моніторингу в засобах масової інформації. Зазначено, що змістом такого контролю є низка здійснюваних суб'єктами (інституційними елементами) громадянського суспільства передбачених законодавством заходів і демократичних процедур з моніторингу за діяльністю МВС України, його структурних і регіональних підрозділів з метою попередження фактів порушення законності, дотримання його співробітниками прав і свобод людини і громадянина.

В підрозділі окреслюється система індивідуальних і колективних суб'єктів (інституційних елементів) громадянського суспільства, які беруть участь у зовнішньому контролі за діяльністю МВС України.

У підрозділі 3.2 "Організаційно-правові форми контролю громадянського суспільства за діяльністю МВС України" у взаємозв'язку з повноваженнями індивідуальних (громадяни України) і колективних (правозахисних організацій; політичних партій; засобів масової інформації; громадських рад при МВС України, його обласних управлінь, МВС України в Автономній Республіці Крим; органів місцевого самоврядування) суб'єктів досліджуються закріплені в нормативно-правових актах заходи, які здійснюються ними з метою перевірки відповідності діяльності МВС України Конституції і законам. На основі аналізу нормативно-правової бази, наукової літератури та емпіричних даних пропонується авторське бачення шляхів удосконалення форм та підвищення ефективності контролю громадянського суспільства за діяльністю цього правоохоронного органа.

В дисертації пропонується на законодавчому рівні переформатувати громадські ради при Міністерстві, його обласних управліннях, МВС України в Автономній Республіці Крим, визначивши демократичні процедури їх створення, форми контролю, участь в них представників правозахисних організацій, інших громадських об'єднань, політичних партій. Обґрунтовується необхідність відновлення діяльності мобільних груп з моніторингу забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності підрозділів МВС України, форми контролю яких за діяльністю Міністерства автор відносить до найефективніших. Обґрунтовується необхідність внесення змін до законодавства України в частині віднесення до суб'єктів цивільного демократичного контролю за Воєнною організацією і правоохоронними органами держави політичних партій.

Доводиться необхідність розширення контрольних повноважень провідного інституту громадянського суспільства - органів місцевого самоврядування - стосовно діяльності регіональних підрозділів МВС України. Пропонується наділити органи місцевого самоврядування повноваженнями участі в установчих процедурах призначення і звільнення окремих посадових осіб територіальних органів МВС України. Доводиться необхідність законодавчого визначення форм реагування державних органів, які уповноважені здійснювати управління внутрішніми справами, на інформацію органів місцевого самоврядування за результатами звітів посадових осіб про стан забезпечення громадського порядку на певних територіях. На основі аналізу нормативно-правової бази та емпіричних даних в дисертації піддані аналізу форми контролю за діяльністю МВС України засобів масової інформації. Пропонується здійснити низку організаційних і правових заходів з удосконалення форм контролю цього інституційного елемента громадянського суспільства у взаємозв'язку з переформатуванням змісту та системності інформації про діяльність МВС України та його підрозділів, яка надається засобами масової інформації суспільству.

Висновки