Размещено на http://www.Allbest.ru/

Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Тема:

Судові рішення у податкових спорах в адміністративному судочинстві України

Степашко Олександр Іванович

Київ - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському міжнародному університеті.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Савченко Леся Анатоліївна,

Національний університет державної податкової служби України, в.о. ректора.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Музика-Стефанчук Оксана Анатоліївна, Тернопільський національний економічний університет, професор кафедри правового регулювання економіки та правознавства;

кандидат юридичних наук Головенко Олег Дмитрович,

Київський окружний адміністративний суд, заступник Голови суду.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України за адресою: 01011, м. Київ, пров. Кутузова, 4а.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.А. Плугатар

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Конституційно визначена можливість платника податків звернутись за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів до суду (ст.55 Конституції України) свідчить про демократичний поступ суспільства і вирішення конфліктів за допомогою права. За сучасних умов трансформаційних перетворень в судочинстві України, пов'язаних із оновленням процесуального законодавства, при визначенні концептуальних засад здійснення провадження у тих чи інших юрисдикційних справах, особливої актуальності набувають його окремі інститути і категорії, що підтверджують розуміння такого провадження як цілісного системного утворення. Одним із інститутів будь-якого судочинства є судові рішення, що виступають складовою процесуальної діяльності суду і відображають її результат, забезпечують охорону прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, які, відповідно до ст.3 Конституції України, визнані найвищою соціальною цінністю в державі.

Судові рішення у податкових спорах, де однією зі сторін виступає податковий орган, мають особливе значення, оскільки в них повинна відображатись позиція держави щодо справедливого розв'язання суспільно-правового конфлікту у сфері оподаткування, яка забезпечує її життєдіяльність. Судові рішення впливають на довіру народу до правосуддя і подальше виконання обов'язків зі сплати податків, розвиток підприємництва, і, загалом, на сприйняття української держави на міжнародній арені як рівноправного партнера. Окрім того, такі рішення є стабілізуючим і організуючим фактором в роботі податкових органів, виконання ними визначених законом завдань. Тому проблеми інституту судових рішень, пов'язані, зокрема, із їх змістом, якістю, порядком ухвалення, виконанням у такій важливій сфері державної діяльності як оподаткування, визнаються вкрай актуальними.

Проблемні питання ухвалення судових рішень стали предметом парламентських слухань у травні 2013 року, під час яких вони визначені одним із головних завдань не тільки судової гілки влади, а й державної системи загалом. Про стан розв'язання податкових спорів адміністративними судами і прийняття щодо них рішень свідчать відповідні статистичні дані, за якими зберігається тенденція щодо великої кількості справ з приводу реалізації податкової політики: 120036 справ - у 2011 році, 149100 справ - у 2012 році, 137400 справ - у 2013 році (із них: протягом 2012 року ухвалено судових рішень у 86,4 тис. справ на суму 60,5 млрд. грн., а упродовж 2013 року - 74,9 тис. справ на суму 84,4 млрд. грн.; при цьому традиційно судові рішення приймаються на користь податкових органів: у 2012 році - 88% на суму 46,7 млрд. грн., а у 2013 році - 79% на суму 14 млрд. грн.; а також традиційно у 98% судових рішень, ухвалених на користь платників податків, оскаржуються податковими органами). На труднощі і недоліки у правозастосуванні щодо ухвалення судових рішень в податкових спорах вказує і значна кількість рекомендацій Вищого адміністративного суду України (далі - ВАС України) із цих питань (13 Інформаційних листів за 2012-2013 роки).

Основу дослідження склав науковий доробок вчених у сфері адміністративного процесу та адміністративного судочинства: В.Б. Авер'янова, В.М. Бевзенка, Н.А. Берлач, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, В.О. Заросила, Т.О. Коломоєць, О.В. Кузьменко, Н.Р. Нижник, Ю.П. Педька, О.П. Рябченко, В.С. Стефанюка, М.М. Тищенка, І.М. Шопіної та інших. До розв'язання питань, пов'язаних із інститутом судових рішень, останнім часом звертаються вітчизняні дослідники різних галузей права: І.В. Андронов, Р.О. Гаврік, О.Д. Головенко, Д.О. Захаров, Я.П. Синицька, Г.В. Фазикош, О.З. Хотинська, Е.Ю. Швед та ін. Судовому захисту податкових правовідносин також приділена чи не найбільша увага у правовій науці - праці таких вчених у галузі фінансового права як: Ю.А. Андрійчук, В.Т. Білоус, Н.В. Вороніна, О.Д. Головенко, О.А. Журавський, Л.М. Касьяненко, В.С. Куценко, М.П. Кучерявенко, О.А. Музика-Стефанчук, Н.Ю. Пришва, Т.О. Проценко, Л.А. Савченко, В.В. Тильчик, Є.А. Усенко, Є.О. Яковенко та ін. стали вагомим підґрунтям цієї дисертаційної роботи.

Разом з тим, процесуальні особливості ухвалення судових рішень у податкових спорах, що зумовлені правовою природою останніх, випливають зі змісту і значення рішень суду для розв'язання публічно-правових конфліктів у сфері оподаткування, залишаються поза увагою представників науки адміністративного судочинства, що актуалізує обраний напрям дослідження, дозволяє по-новому теоретично осмислити усталені підходи до інституту судових рішень в цілому, і, вивчивши наукові думки та узагальнивши судову практику адміністративних судів, запропонувати авторське бачення шляхів удосконалення чинного законодавства України у сфері вирішення податкових спорів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 роки, затверджених загальними зборами НАПрН України 24 вересня 2010 року, у межах Стратегічного плану розвитку судової влади України на 2013-2015 роки, затвердженого Радою суддів України 21 грудня 2012 року. Дослідження є частиною науково-дослідної теми Київського міжнародного університету «Україна в умовах європейської інтеграції і глобалізації світу» (державний реєстраційний номер 0108U008609).

Мета і завдання дослідження. У дисертаційній роботі поставлено за мету на підставі вивчення, аналізу та узагальнення правозастосовної практики дослідити судові рішення у податкових спорах в адміністративному судочинстві, виявити проблемні питання в їх ухваленні і забезпеченні виконання та запропонувати шляхи їх вирішення.

Визначена мета наукового дослідження зумовила необхідність розв'язання таких завдань:

- проаналізувати стан наукової розробленості проблем інституту судових рішень у податкових спорах в адміністративному судочинстві;

- розглянути правову природу судового рішення у податковому спорі, сформулювати його поняття та запропонувати авторську класифікацію таких рішень;

- з'ясувати правову регламентацію судових рішень в адміністративному процесуальному законодавстві, зокрема, щодо податкових спорів деяких зарубіжних країн континентальної правової системи, та доцільність імплементації його норм у національне законодавство;

- охарактеризувати вимоги до судових рішень в адміністративному процесі та їх змістові особливості стосовно податкових спорів;

- встановити сутність ухвалення рішень у податкових спорах адміністративним судом першої інстанції й окреслити недоліки та помилки в такій діяльності суду;

- визначити вплив суддівського переконання на прийняття рішень у податкових спорах;

- виявити роль судових рішень щодо податкових спорів у вітчизняному правозастосуванні;

- провести моніторинг правозастосовних проблем ухвалення судових рішень в адміністративних справах щодо податкових спорів;

- здійснити огляд стану забезпечення виконання судових рішень у податкових спорах в адміністративному процесі;

- внести пропозиції щодо удосконалення правового регулювання інституту судових рішень в адміністративному процесі України в цілому та стосовно податкових спорів, зокрема.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час ухвалення судових рішень у податкових спорах в адміністративному судочинстві.

Предметом дослідження є судові рішення у податкових спорах в адміністративному судочинстві України.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання, як загальнонаукових (діалектичний, історико-правовий, формально-логічний тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правовий тощо). Діалектичний метод пізнання процесів, що відбуваються під час ухвалення судових рішень у податкових спорах в адміністративному судочинстві, характеристики таких рішень, їх класифікації, виконання, дозволяє їх розглянути у розвитку та взаємозв'язку, виявити усталені напрями і закономірності в цілому (розділи 1-3). Застосування історико-правового методу передбачає вивчення генезису наукових досліджень інституту судових рішень, визначення його правової регламентації, видів судових рішень тощо (підрозділ 1.1). Формально-логічний метод застосовувався при аналізі понять: «судове рішення», «рішення суду», «судовий акт», «законність», «обґрунтованість», «вмотивованість», «ухвалення/прийняття судового рішення», «виконання судового рішення»; визначенні змісту основних категорій дослідження, значення судових рішень у розв'язанні податкових спорів, впливу внутрішнього переконання судді на ухвалення рішення; характеристиці різновидів судових рішень у податкових спорах, вимог до їхнього змісту і структури; формулюванні пропозицій щодо удосконалення адміністративного і податкового законодавства у цій сфері (підрозділи 1.2, 2.1-2.3, 3.1-3.3); порівняльно-правовий - у процесі аналітичного огляду судових рішень у податкових спорах в адміністративній юстиції деяких зарубіжних країн континентальної правової системи (підрозділ 1.3); документального аналізу - під час вивчення змісту нормативно-правових документів відповідних органів державної влади, законопроектів парламенту (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 3.2, 3.3); статистичний і соціологічний - при опрацюванні даних судової статистики, матеріалів судової практики, анкетуванні та зведенні матеріалів опитування; моніторингу правозастосовних проблем в ухваленні судових рішень щодо податкових спорів та забезпеченні їх виконання (підрозділи 2.1-2.3, 3.2, 3.3).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертаційного дослідження склали наукові праці фахівців у галузі загальної теорії держави і права, філософії, адміністративного права, процесу, адміністративного судочинства, податкового права, цивільного процесу.

Правову базу дисертаційного дослідження становлять приписи Конституції України, чинних нормативно-правових актів, міжнародно-правових актів, які регулюють суспільні відносини, пов'язані із судовими рішеннями, в тому числі, і у сфері адміністративного судочинства.

Інформаційну й емпіричну основу дослідження склали: судова практика в адміністративних справах щодо податкових спорів за 2011-2013 роки; узагальнення практичної діяльності окружних адміністративних судів із розгляду й вирішення податкових спорів (вивчено 420 справ); результати опитування 417 суддів окружних адміністративних судів щодо розгляду податкових спорів та ухвалення у них рішень в м. Києві, АРК та 18 областях України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером розглянутих питань дисертація є новим за змістом комплексним теоретико-практичним дослідженням судових рішень у податкових спорах в адміністративному судочинстві України. До положень, які відзначаються новизною, належать:

вперше:

- як об'єкт наукового пошуку виділено судові рішення у податкових спорах в адміністративному судочинстві України, окреслено правозастосовні проблеми їх ухвалення і виконання та запропоновано авторське бачення шляхів вирішення цих проблем;

- судові рішення у податкових спорах в адміністративному судочинстві визначено як процесуальні акти-документи, в яких відображаються правові висновки суду щодо правомірності реалізації повноважень податкових органів із залучення платників податків до податкових обов'язків, щодо яких між ними виникли суперечності, а також щодо питань, які супроводжують розв'язання податкового спору;

- з'ясувавши правову регламентацію інституту судових рішень, зокрема й щодо податкових спорів, в адміністративному процесуальному законодавстві окремих зарубіжних країн континентальної правової системи та виявивши спільні риси й відмінності законодавчих підходів до змістовного наповнення даного інституту, назв судових рішень, порядку їх ухвалення і проголошення, представлено авторське розуміння доцільності запровадження зарубіжного досвіду у досліджуваному аспекті;

удосконалено:

- критерії класифікації судових рішень в адміністративному процесі, зокрема при розв'язанні податкових спорів: а) за суб'єктом звернення до адміністративного суду, б) за суб'єктом, на користь якого ухвалене судове рішення, в) за порядком ухвалення судових рішень, г) залежно від змісту позовних вимог;

- розуміння етапу ухвалення судового рішення в адміністративному процесі як просторово-часового відрізку в системі процесуальної діяльності суду, що характеризується настанням певних змін, пов'язаних із встановленням підстав для вирішення адміністративного позову по суті, розв'язанням процедурних та інших процесуальних питань в результаті здійснення судових дій, об'єднаних єдністю завдань адміністративного судочинства;

- науковий підхід до інституту судових рішень в адміністративному судочинстві вказівкою на особливості податкових спорів, пов'язані з актуалізацією податкових правовідносин, контрольною функцією адміністративного суду, преюдиційністю судового рішення;

- напрями забезпечення виконання судових рішень у податкових спорах шляхом дієвого використання контрольних функцій суду, формалізації виконавчого провадження, корегування відомчих нормативно-правових актів органів доходів і зборів, Державної казначейської служби тощо;

- положення чинного законодавства України, які стосуються судових рішень в адміністративному судочинстві, особливостей їх ухвалення у податкових спорах (внесення змін і доповнень до: ч.2 ст.154, ст.ст.159, 160, 162, 183-3, 256, 267 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 56, 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України);

дістали подальшого розвитку:

- стан наукової розробленості проблем інституту судового рішення та його розгляд як самостійного міжгалузевого інституту процесуального права із притаманним йому змістом і характерними ознаками;

- характеристика вимог законності, обґрунтованості, вмотивованості судових рішень, їх співвідношення та особливостей вказаних вимог у судових рішеннях щодо податкових спорів;

- підходи щодо впливу внутрішнього переконання судді на ухвалення ним рішення у справі та чинників формування такого переконання у податкових спорах;

- моніторинг правозастосовних проблем судового вирішення податкових спорів та практики ухвалення у них рішень і їх виконання.

Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю їх використання:

- у науково-дослідній сфері - як основа для подальшої розробки основних засад інституту судових рішень в адміністративному судочинстві України (акт впровадження від 7 листопада 2013 року №593);

- у навчальному процесі - матеріали дисертації можуть бути використані у процесі викладання курсів «Адміністративний процес», «Адміністративна юстиція» та окремих спецкурсів (акт впровадження від 26 грудня 2013 року №052);

- у правозастосовній сфері - як рекомендації для удосконалення діяльності адміністративних судів, податкових органів, Державної казначейської служби.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднено в доповідях та повідомленнях на міжнародних науково-практичних конференціях: «Сучасне державотворення та правотворення: питання теорії та практики» (м. Одеса, 4-5 жовтня 2013 року); «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» (м. Київ, 11-12 жовтня 2013 року); «Развитие науки и развитие государства» (м. Донецьк, 18 січня 2014 року); «Сучасні наукові дослідження представників юридичної науки - прогрес законодавства України майбутнього» (м. Дніпропетровськ, 7-8 лютого 2014 року); «Україна в євроінтеграційних процесах» (м. Київ, 15-16 лютого 2014 року).

Публікації. Основні положення та результати проведеного дослідження відображені у десяти публікаціях, з яких чотири - наукові статті, опубліковані в юридичних фахових виданнях України, одна - у закордонному науковому виданні, а також у п'яти тезах доповідей за матеріалами науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації відповідає предмету, меті, завданням та методології дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які охоплюють дев'ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (193 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 220 сторінок, з яких основний текст - 184 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, ступінь її наукової розробленості та науково-теоретична основа; зв'язок роботи з науковими програмами; визначається об'єкт, предмет, мета, завдання та методи дослідження; висвітлюється наукова новизна, емпірична база, методологічна основа, практичне значення одержаних результатів та ступінь їх апробації.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади інституту судових рішень у податкових спорах в адміністративному судочинстві» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Стан наукової розробленості проблем інституту судових рішень в адміністративному судочинстві» здійснено загальний огляд постановки і висвітлення проблем інституту судових рішень у науковому доробку з відповідної тематики. Проведений аналіз дозволив автору констатувати відсутність монографічних робіт, присвячених судовим рішенням в адміністративному судочинстві, зокрема, розгляду такої категорії справ як податкові спори. Відзначивши увагу наукової спільноти до інституту судових рішень в інших процесуальних галузях і підвищений інтерес до судового розв'язання податкових спорів, автор виділив недостатньо висвітлені питання ухвалення судових рішень у податкових спорах, їх значення для теорії і практики, що актуалізує обраний напрям дослідження.

Підрозділ 1.2 «Правова природа і види судових рішень у податкових спорах» присвячений змістовому наповненню інституту судових рішень в адміністративному судочинстві, їх класифікації в адміністративних справах щодо податкових спорів. Судове рішення розглядається як самостійний міжгалузевий інститут процесуального права, а його зміст характеризується наявністю правовідносин між суб'єктом прийняття рішення (судом) і особами, яких воно стосується. Цей інститут має матеріально-правові та процесуальні ознаки. Обґрунтовується те, що судове рішення як результат діяльності суду на тому чи іншому етапі судового провадження є різновидом судових актів і синонімом поняття «рішення суду».

Узагальнивши наукові думки щодо розуміння інституту судових рішень, автор визначає його поняття в адміністративному судочинстві й пропонує покласти в основу усталеної в процесуальній теорії класичної класифікації судових рішень додаткові критерії, пов'язані з особливостями розв'язання податкових спорів за допомогою адміністративної юстиції.

У підрозділі 1.3 «Загальна характеристика судових рішень у податкових спорах в зарубіжних країнах континентальної правової системи» розглядаються переваги та недоліки законодавства країн з усталеними правовими традиціями і окремих країн пострадянського простору (вивчалися країни з відокремленою адміністративною юстицією), висловлюються думки щодо доцільності перейняття їх досвіду у врегулюванні ухвалення судових рішень у податкових спорах. Проаналізувавши нормативно-правові акти (кодекси і спеціальні закони) у сфері судового розв'язання податкових конфліктів, автор відзначає різний підхід до назв судових рішень, порядку їх ухвалення, проголошення і оскарження.

Як окрема категорія адміністративних справ податкові спори виділені лише у Німеччині, Грузії і Литві. У європейських країнах, в тому числі й в Прибалтиці більш докладніше врегульовано порядок прийняття і проголошення судових рішень, вручення копій, прописано алгоритм дій суду у заключній частині судового розгляду при різних можливих практичних ситуаціях. Разом з тим, труднощі виникають щодо чіткого розмежування видів судових рішень та їх структури, питань, які вирішуються при прийнятті судових рішень. Законодавство з адміністративного судочинства країн Кавказького регіону у питаннях, що стосуються судових рішень в адміністративних справах, відсилає до положень цивільного процесу, судоустрою, що створює незручності і труднощі у правозастосуванні. Також для цих країн характерна відсутність вимог законності й обґрунтованості судових рішень. Але передбачена структура судових рішень, умови і строки набрання ними законної сили.

Спільним для всіх проаналізованих країн є закріплення письмової форми судових рішень, права на їх оскарження у вищих інстанціях, можливості виправлення помилок, правила про обґрунтування судового рішення лише на тих фактах і обставинах, що були досліджені судом, обов'язковості підписання судового рішення судом і неможливості суддів утриматись від голосування, права на окрему думку судді. Узагальнені напрями доцільності запозичення досвіду окремих зарубіжних країн висвітлені автором у висновках дисертаційної роботи.

Розділ 2 «Ухвалення судових рішень у податкових спорах в адміністративному судочинстві України» складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 2.1 «Вимоги до судових рішень» присвячено законності, обґрунтованості, вмотивованості судових рішень у податкових спорах, їхній структурі в досліджуваній категорії адміністративних справ. На підставі вивчення законодавчих і наукових підходів до змісту судових рішень в адміністративному процесі України автор визначає класифікації вимог до судових рішень, співвідношення окремих з них між собою (обґрунтованості та вмотивованості), показує особливості таких вимог відносно судових рішень у податкових спорах і висловлює розуміння їх законності, обґрунтованості та вмотивованості.

У підрозділі стверджується, що найтиповішими підставами для скасування, зміни судових рішень у податкових спорах вищими судовими інстанціями є порушення вимог:

1) законності, зокрема, неоднакове застосування положень ПК України, порушення процесуальних строків під час адміністративного провадження, безпідставна відмова у відкритті провадження, залишення заяви без розгляду чи без руху, неправильне визначення підвідомчості податкових спорів;

2) обґрунтованості:

а) відсутність доказів на підтвердження правової позиції податкового органу або платника податків, первинних документів;

б) наведення фактів, за якими податкові зобов'язання виникають не лише до донарахування, а й до зменшення;

в) наявність помилок арифметичного характеру;

г) задоволення позовних вимог платників податків, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ), стягнення з держбюджету значних сум заборгованостей за ПДВ та нарахованих на них відсотків на підставі податкових декларацій за ПДВ за певні періоди лише на основі податкових накладних, тощо.

3) вмотивованості:

а) існування простої вказівки на ту чи іншу норму закону без «прив'язки» до конкретної ситуації;

б) відсутність аргументів суду на користь податкового органу чи платника податків;

в) прийняття до уваги судом лише спеціальних фахових знань податкового органу чи вказівка на власне внутрішнє переконання тощо.

Обґрунтовано, що особливості структурних частин судового рішення у податковому спорі зумовлені предметом позовних вимог, від яких відштовхується суд, ухвалюючи постанову, і сутності клопотання або іншого процесуального питання - при прийнятті ухвали. При цьому специфіку має лише резолютивна частина постанови по суті податкового спору.

У підрозділі 2.2 «Порядок ухвалення рішень у податкових спорах адміністративним судом першої інстанції» розглядаються процесуальні питання прийняття і проголошення судових рішень у податкових спорах.

Автором підтримується позиція про визнання ухвалення судового рішення етапом судового розгляду із поділом на відповідні підетапи: нарада суду з послідовним вирішенням передбачених законом питань; безпосереднє ухвалення судового рішення; складання тексту судового рішення; проголошення судового рішення та роз'яснення його змісту, порядку і строку оскарження (як закінчення проголошення).

Аналіз судової практики і власний досвід дозволили автору виділити недоліки і помилки, що мають місце при ухваленні судових рішень, в т.ч. й у податкових спорах. Зокрема, це стосується відсутності у постановах, ухвалах напису «іменем України»; порушення таємниці наради суду: безпідставне переривання процесу ухвалення рішення, спілкування суддів по телефону, прийняття судового рішення у кабінеті судді, прийняття відповідних ухвал без виходу суду до нарадчої кімнати; недотримання порядку проголошення судових рішень: вимог негайності, строків складання повного тексту судового рішення, надсилання його копій, безперешкодного вчасного отримання їх в суді, роз'яснення головуючим змісту судового рішення і порядку його оскарження. На думку автора хибна судова практика щодо ухвалення судових рішень зумовлена нормативно-правовими колізіями та суб'єктивним відношенням суддів до цього етапу судового розгляду адміністративної справи.

У підрозділі 2.3 «Вплив суддівського переконання на прийняття рішень у податкових спорах» зазначається, що ухвалення рішення під час судового провадження залежить від оцінки доказів та внутрішнього переконання суду у правильності його висновків. З урахуванням висловлених у наукових доробках думок щодо сутності й значення внутрішнього переконання судді при ухваленні судових рішень розкривається зміст цієї категорії в адміністративному судочинстві.

Автор детально аналізує чинники, що впливають на формування суддівського переконання у податкових спорах, виділяючи з поміж них: законодавчі, праксіологічні, організаційні та особистісні. З метою підкреслення значимості внутрішнього переконання суду для ухвалення ним рішення незалежно від стороннього впливу, з огляду на сукупність наявних доказів, пропонуються уточнення до ч.1, ч.2 ст.160 КАС України.

У підрозділі з наведенням практичних прикладів розкриті проблемні питання (ускладнення), які виникають при дослідженні судом доказів і доводів сторін у податкових спорах. Зокрема, проаналізувавши 300 судових рішень, ухвалених в апеляційному і касаційному порядку, на предмет урахування доказів, у справах відкритих за ст.183-3 КАС України, автор стверджує, що найбільш поширеними обставинами, які приймаються адміністративними судами до уваги, є порушення податковими органами строків звернення до суду (42%) і наявність спору про право (38%), що є підставою для відмови у прийнятті подання.

Розділ 3 «Удосконалення інституту судових рішень у податкових спорах в адміністративному судочинстві України» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Роль судових рішень щодо податкових спорів у вітчизняному правозастосуванні» обґрунтовується значення досліджуваного інституту для теорії і практики, що безпосередньо зумовлює його доцільність, мету і завдання.

Відмічається багатоаспектний вплив судових рішень у податкових спорах на актуалізацію податкових правовідносин; вироблення правової позиції судів і єдиної правозастосовної практики; реалізацію конституційних принципів, світових стандартів правосуддя, процесуальної функції суду; правову політику держави у сфері оподаткування. Ключовою тезою підрозділу визначено, що судові рішення є індикатором помилок як в роботі податкового органу й діяльності платника податків, так і самого суду, критерієм довіри до судової влади та добровільного виконання платниками податків своїх обов'язків.

Оцінка проблемних питань, пов'язаних із ухваленням судових рішень у податкових спорах, проведена у підрозділі 3.2 «Моніторинг правозастосовних проблем ухвалення судових рішень в адміністративних справах щодо податкових спорів». На основі аналізу матеріалів адміністративних справ щодо податкових спорів, судових рішень у них, даних опитування суддів, власного досвіду роботи суддею, автор виділив певні проблеми, зумовлені об'єктивними і суб'єктивними чинниками. До перших віднесено: недосконалість нормативно-правової бази (колізії податкового законодавства і законодавства з адміністративного судочинства, відсутність єдиної правової позиції у вирішенні окремих питань); забезпечення організаційної діяльності суддів («завалення» судів позовами про оскарження рішень, дій, бездіяльності податкових органів та поданнями останніх, «масове» оскарження податковими органами судових рішень, ухвалених не на їх користь, введення штрих-коду судових рішень); відсутність відповідальності суддів за систематичне ухвалення необґрунтованих, невмотивованих, незаконних рішень; до других - особистісні ознаки суддів (розуміння значимості статусу судді у суспільстві, категорії «справедливість», знання законодавчих положень, уміння досліджувати докази і приймати рішення та ін.) і відсутність «традицій» максимально використовувати надані суду можливості під час вирішення адміністративної справи (застосування заходів забезпечення позову, виклику свідків, сторін податкового спору, витребування доказів, застосування положень ст.267 КАС України тощо) і дотримуватись таємниці нарадчої кімнати, належного обґрунтування та мотивації ухвалення відповідних судових рішень.

Проаналізовані проблемні питання правозастосування щодо ухвалення судових рішень у податкових спорах та ймовірні шляхи їх подолання узагальнені у висновках до дисертаційної роботи.

У підрозділі 3.3 «Забезпечення виконання судових рішень у податкових спорах» констатовано незадовільний стан виконання судових рішень у досліджуваній категорії справ і запропоновано авторське бачення напрямів його покращення.

Наголошено, що питання виконання судових рішень в державі є предметом постійної уваги парламенту, про що свідчать численні законопроекти та тематика парламентських слухань. Разом з тим, це питання, зокрема у справах, пов'язаних із виплатами із держбюджету, залишається вкрай актуальним. Автор вважає, що показники виконання судових рішень мають включатись до загальної звітності щодо стану правосуддя в державі, залежно від категорії справи. А використання судом повноважень, пов'язаних із контролем за виконанням судових рішень (звітності податкових органів, Державної казначейської служби) та застосування ним штрафних санкцій потребує більшої дієвості й обмеження відповідними процесуальними строками.

Підкреслено, що вітчизняним законодавцем передбачені особливості для виконання судових рішень в адміністративному судочинстві у двох випадках:

1) за зверненням податкових органів в порядку ст.183-3 КАС України;

2) щодо стягнення податкового боргу, що випливає із положень ПК України, які протиставляють процедури погашення податкового боргу з фізичних і юридичних осіб (стосовно залучення Державної виконавчої служби України).

При цьому вказано на те, що негайність виконання судових рішень у справах за зверненням податкових органів перебуває під нормативно-правовою суперечливістю в силу положень ст.ст.256 і 183-3 КАС України.

судовий рішення податковий зарубіжний національний

ВИСНОВКИ

За предметом дослідження, згідно з визначеними у вступі науковими завданнями, у дисертації за розглянутих проблем обґрунтовуються і висвітлені такі основні положення, висновки й рекомендації, спрямовані на досягнення поставленої мети:

1. Сучасний стан дослідження інституту судових рішень представлений, здебільшого, здобутками цивільної процесуальної науки, окремі представники якої звертаються до «теорії судових рішень». Більшість дослідників розглядають судове рішення як акт правосуддя і визнають його юридичним фактом, а також акцентують увагу на матеріальній його складовій. Разом з тим, відсутні єдині погляди щодо розуміння судового рішення як правової категорії чи правового інституту, а також термінологічні підходи до оперування терміносистемами у визначенні процесу ухвалення (прийняття) судового рішення. Попри значну кількість монографічних праць, присвячених судовому розв'язанню податкових спорів, питанням ухвалення щодо них рішень в порядку адміністративного судочинства, синергії теоретичних і практичних проблем приділено неналежну увагу, що вказує на важливість даного напряму наукового пошуку.

2. Судові рішення у податкових спорах - це процесуальні акти-документи, в яких відображаються правові висновки суду щодо правомірності реалізації повноважень податкових органів із залучення платників податків до податкових обов'язків, з приводу яких між ними виникли суперечності, а також щодо питань, які супроводжують розв'язання податкового спору. Усталені класифікації судових рішень у податкових спорах доповнено наступними критеріями:

1) за суб'єктом звернення до адміністративного суду;

2) за суб'єктом, на користь якого прийнято судове рішення;

3) за порядком ухвалення;

4) залежно від змісту позовних вимог:

а) рішення у справах про оскарження правових актів податкових органів;

б) рішення у справах про оскарження дій (бездіяльності) податкових органів;

в) рішення у справах про звернення податкового органу щодо правомірності виконання податкового обов'язку платником податків.

3. Процесуальному порядку ухвалення судових рішень в адміністративному судочинстві приділена окрема увага законодавця усіх зарубіжних країн континентальної правової системи на рівні нормативно-правового регулювання у відповідних законодавчих актах - кодексах чи спеціальних законах. При цьому, простежується різний законодавчий підхід до змістового наповнення цього інституту, починаючи від правила прийняття і проголошення судового рішення іменем народу чи іменем відповідної держави, назви судових рішень, виокремлення рішень у податкових спорах і закінчуючи строками проголошення судових рішень та їх оскарження.

Вдалим вбачається досвід окремих країн щодо:

1) спеціалізації судів із розгляду фінансових спорів, зокрема податкових (Німеччина);

2) буквального розуміння спорів із публічною адміністрацією, де суб'єктом звернення до суду першої інстанції є лише фізична, юридична особа, чиї права (законні інтереси) у відносинах з нею порушені або могли бути порушені, тобто в розглядуваних випадках - платник податків (зборів, обов'язкових платежів) (Німеччина, Польща);

3) запровадження правила, згідно з яким фінансовий суд перед прийняттям відповідного рішення перевіряє правомірність податкового повідомлення, діючи за принципом розслідування за службовим обов'язком, а також правила сальдування помилок, що обтяжують платника податків, з помилками, здійсненими на його користь (Німеччина);

4) можливості визначення фінансовим судом суми податкового повідомлення, необхідної для сплати (Франція, Німеччина);

5) дій складу фінансового суду у випадках неможливості підписання судового рішення одним із суддів цього складу (Німеччина);

6) таємниці нарадчої кімнати (Литва);

7) відстрочки і розстрочки платежів у податкових спорах про стягнення з платників податків відповідних платежів, податкового боргу.

4. Законним у податкових спорах є рішення, ухвалене компетентним адміністративним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для розв'язання спору з податковим органом чи вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються належними і допустимими доказами. Вмотивованим є рішення, в якому наведені мотиви переконання суду у достовірності зібраних та досліджених доказів для того чи іншого правового висновку під час здійснення адміністративного судочинства.

Узагальнені дані судового провадження щодо податкових спорів свідчать про те, що найтиповішими підставами для скасування, зміни судових рішень у них є порушення вимог законності (48%); обґрунтованості (22%) і вмотивованості (30%).

5. Під етапом ухвалення судового рішення в адміністративному процесі розуміється просторово-часовий відрізок в системі процесуальної діяльності суду, що характеризується настанням певних змін, пов'язаних із встановленням підстав для вирішення адміністративного позову по суті, розв'язанням процедурних та інших процесуальних питань в результаті здійснення судових дій, об'єднаних єдністю завдань адміністративного судочинства.

Попри законодавчі вимоги щодо порядку ухвалення рішень адміністративними судами, на практиці трапляються недоліки і помилки, зумовлені нормативно-правовою недосконалістю та недобросовісністю суб'єкта правозастосування.

До перших віднесено:

а) відсутність вимоги щодо ухвалення всіх судових рішень іменем України;

б) оперування терміносистемою «таємниця нарадчої кімнати»;

в) наявність різних процесуальних правил щодо переривання наради суддів;

г) відсутність обов'язку суду роз'яснити особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки, право ознайомлюватись із журналом судового засідання і подавати з цього приводу письмові зауваження;

ґ) неузгодженість правил проголошення судових рішень;

д) відсутність фіксування моменту проголошення судового рішення в журналі судового засідання.

На другі впливає:

а) неналежне правове регулювання окремих питань ухвалення судових рішень, зокрема, і в податкових спорах, що призводить до різного тлумачення одних і тих же норм;

б) завантаженість судовими справами, пов'язаними з податковими правовідносинами (які мають публічний характер);

в) відсутність значимих юридичних наслідків порушення процесуальної форми ухвалення і проголошення судових рішень в адміністративному процесі.

6. Суддівське внутрішнє переконання у прийнятті рішення щодо податкового спору розуміється як емоційно-психологічний стан судді, зумовлений отриманими й оціненими знаннями про обставини податкового спору, що характеризується свідомою впевненістю у правильності висновку в ухваленому рішенні. Формування внутрішнього переконання суду щодо урахування тих чи інших обставин в конкретній адміністративній справі, пов'язаній із податковими правовідносинами, здійснюється під впливом наступних чинників:

1) законодавчих: відповідність положенням ПК України (щодо доказів в окремих видах спорів) і КАС України (щодо процесуальної форми здійснення адміністративного провадження в цілому та особливостей, визначених ст. 183-3);

2) праксіологічних: правові позиції ВАС України, практика ЄСПЛ, досвід у вирішенні податкових спорів, знання специфіки податкового і митного законодавства;

3) організаційних: належне матеріально-технічне забезпечення суду (можливості ухвалення судових рішень в нарадчій кімнаті, навантаження на суддів);

4) особистісних: світогляд, професійна правосвідомість, здатність оцінювати існуючі докази, аналізувати їх і робити висновки.

7. Інститут судового рішення сприяє законотворчості у податковій сфері, виробленню єдиної правової позиції судів і однаковій судовій практиці, моніторингу ефективності застосування тих чи інших норм податкового і процесуального законодавства. Судове рішення впливає на реалізацію конституційних принципів правосуддя, втілення його загальновизнаних світових стандартів. Через судове рішення відображається воля держави у розв'язанні суспільно-правового конфлікту, результат реалізації судом своєї процесуальної функції; порівнюється вітчизняна судова практика із практикою ЄСПЛ; оцінюється рівень довіри народу до судової влади в цілому; актуалізуються податкові правовідносини, контрольна функція адміністративного суду, значення преюдиційності судового рішення.

8. Проблеми правозастосовної практики розв'язання податкових спорів адміністративними судами та ухвалення щодо них відповідних рішень зумовлені об'єктивними і суб'єктивними чинниками. Серед основних проблемних питань вирішення податкових спорів в адміністративному суді виділені: неузгодженість положень ПК України і КАС України щодо змісту податкового позову; наявність неякісних судових рішень, без належного обґрунтування і мотивації, з відсутністю окремих змістових реквізитів тощо.

З метою удосконалення існуючої правозастосовної практики пропонується:

1) ВАС України здійснити узагальнення якості складання суддями адміністративних судів судових рішень за категоріями адміністративних справ зокрема, пов'язаних із податковими спорами;

2) актуалізувати відповідальність для:

а) посадових осіб податкових органів за систематичні скасування їхніх рішень судом;

б) суддів - за систематичне ухвалення невмотивованих рішень, скасованих вищестоящою судовою інстанцією;

3) встановити розрахунки:

а) кількості робочого часу, необхідного в середньому для витрачання на одну справу і ухвалення у ній рішення (залежно від категорії справи);

б) критеріїв вмотивованого судового рішення і наслідків у вигляді обов'язкового скасування невмотивованого рішення суду;

4) передбачити правило розгляду судом податкового спору виключно на підставі матеріалів, використаних податковим органом при ухваленні ним рішення щодо податкових обов'язків платника податків;

5) ВАС України спрямувати суди на належне використання права забезпечення позову у податкових спорах з урахуванням особливостей цієї категорії адміністративних справ;

6) скасувати запровадження унікального штрих-код оригіналу судового рішення до його проголошення.

9. Попри значні зусилля законодавця у забезпеченні виконання судових рішень, в цілому та в адміністративних справах щодо податкових спорів, зокрема, стан їх виконання залишається незадовільним. Дієвості (активності) потребує використання судом повноважень, пов'язаних із контролем за виконанням судових рішень (звітності податкових органів, Державної казначейської служби) та застосування ним штрафних санкцій.

10. Запропоновано внести зміни і доповнення до чинного законодавства України, а саме до: ч.1 ст.14 КАС України, ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо ухвалення будь-яких письмових судових рішень іменем України); ч.2 ст.154 КАС України (щодо можливості перерви наради суддів протягом робочого часу); ст.159 КАС України (щодо вмотивованості судових рішень та уточнення поняття обґрунтованості судового рішення); ст.83-1 КАС України щодо:

1) форми судових рішень у справах про звернення податкових органів;

2) уточнення п. 1 ч. 1, за яким зупинення видаткових операцій відносно коштів на рахунках платників податків є наслідком накладення на них арешту;

3) уточнення ч. 9 вказівкою на зміст постанов у справах про звернення податкових органів, а ч.8 - обов'язком щодо участі податкових органів у судовому розгляді;

4) доповнення ч.9-1 вказівкою на невідкладність видання копій судових рішень особам, які беруть участь у справі); ст.160 КАС України: уточнення ч. 1 щодо оцінки доказів за внутрішнім переконанням, а ч.2 - про прийняття, складання і підписання постанови безпосередньо після закінчення судового розгляду в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу; ст.267 КАС України: ч.1 (щодо надання суду права зобов'язувати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, у місячний термін подавати звіт про виконання рішення суду), вилучення п.4 з ч.2 і доповнення ч.1 п.11 із вказівкою на задоволення вимог податкового органу в порядку ст.183-3 КАС України. Нормативно-правової узгодженості потребують положення:

1) ст.ст.256 і 183-3 КАС України (щодо визначення обов'язковості чи факультативності негайного виконання судових рішень за зверненням податкових органів);

2) ст.56 ПК України і ст.ст.105, 162 КАС України (в частині правових можливостей оскарження рішень податкових органів, визначення поняття «рішення податкового органу», надання права на примирення сторін податкового спору);

3) ст.14.1.17 і ст.17.1.7 ПК України (щодо можливості оскарження податкових роз'яснень).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Степашко О.І. Деякі питання судового провадження щодо податкових спорів / О.І. Степашко // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. - 2013. - №5. - С. 111-114.

2. Степашко А.И. Судебные решения в налоговых спорах: зарубежный опыт Германии и Польши / А. И. Степашко // Scientific Letters of Academic Society of Michal Baludansky. - 2014. - Vol. 2. - №3. - Р. 143-145.

3. Степашко О.І. Рішення адміністративного суду у податкових спорах: поняття, зміст, види / О.І. Степашко // Наше право. - 2013. - №13. - С. 48-53.

4. Степашко О.І. Теоретичні та практичні підходи до ухвалення судових рішень у податкових спорах в адміністративному судочинстві України / О.І. Степашко // Науковий вісник Ужгородського Національного університету. Серія право. - 2013.- Вип. 23. - Ч. ІІ. - Том 2. - С. 203-206.

5. Степашко О.І. Судові рішення у податкових спорах в адміністративному судочинстві України - запорука здійснення податкової політики держави / О. І. Степашко // Наше право. - 2014. - №2. - С. 42-46.

6. Степашко О.І. Правова природа судових спорів щодо виконання податкового обов'язку в Україні / О.І. Степашко // Сучасне державотворення та правотворення: питання теорії та практики: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 4-5 жовт. 2013 р.). - Одеса: Причорноморська фундація права, 2013. - С. 112-114.

7. Степашко О.І. Вплив суддівського переконання на прийняття рішення в адміністративній справі / О.І. Степашко // Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 11-12 жовт. 2013 р.). - К.: Центр правових наукових досліджень, 2013. - С. 79-81.

8. Степашко О.І. Роль судових рішень щодо податкових спорів в адміністративному судочинстві України / О.І. Степашко // Развитие науки и развитие государства : матеріали Міжнар. конф. (м. Донецьк, 18 січ. 2014 р.). - Донецьк, 2014. - С. 74-78.

9. Степашко О.І. Щодо забезпечення виконання судових рішень у податкових спорах в адміністративному судочинстві / О.І. Степашко // Сучасні наукові дослідження представників юридичної науки - прогрес законодавства України майбутнього: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 7-8 лют. 2014 р.). - Дніпропетровськ: Правовий світ, 2014. - С. 108-110.

10. Степашко О.І. Структура судових рішень у податкових спорах в Україні / О.І. Степашко // Україна в євроінтеграційних процесах: матеріали ХІХ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 15-16 лют. 2014 р.). - К.: КиМУ, 2014. - С. 124-126.

АНОТАЦІЇ

Степашко О.І. Судові рішення у податкових спорах в адміністративному судочинстві України. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Державний науково-дослідний інститут МВС України. - Київ, 2014.

Дисертація присвячена розгляду теоретичних і практичних аспектів ухвалення судових рішень у податкових спорах в адміністративному судочинстві. На основі комплексного аналізу наукових праць, чинного законодавства, судової практики розглянуті теоретико-правові засади інституту судових рішень у податкових спорах в адміністративному судочинстві та напрями його вдосконалення. Досліджено правову природу і види судових рішень у податкових спорах, у зв'язку з чим запропоновано авторське визначення такого рішення та їх класифікацію. Використовуючи законодавчі акти з адміністративної юстиції окремих європейських і пострадянських країн, охарактеризовано судові рішення в податкових спорах, узагальнено спільні риси і відмінності правового регулювання даного інституту й наголошено на доцільності запровадження зарубіжного досвіду у вітчизняній практиці. Вказано на особливості ухвалення судових рішень у податкових спорах та обов'язковість нормативно-правового виокремлення в адміністративному процесуальному законі такої ознаки судового рішення як вмотивованість. З'ясовано вплив суддівського переконання на прийняття рішення у податковому спорі. Встановлено роль судових рішень у розв'язанні податкових спорів. Проведено моніторинг правозастосовних проблем ухвалення судових рішень у податкових спорах та забезпечення їх виконання.

На підставі проведеного дослідження розроблено пропозиції щодо вдосконалення чинного податкового законодавства і законодавства з адміністративного судочинства, зокрема, із використання інституту судових рішень.

...