Адміністративно-правовий статус біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

Адміністративно-правовий статус біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці

12.00.07 - Адміністративне право і процес;

фінансове право, інформаційне право

кандидата юридичних наук

Наджафгулієв Рафіг Іслам огли

Київ, 2013

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі адміністративного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України Берлач Анатолій Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри адміністративного права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України Ярмакі Христофор Петрович, Одеський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС

кандидат юридичних наук, професор Демський Едуард Францович, Академія праці, соціальних відносин і туризму, професор кафедри адміністративного, фінансового та господарського права

Захист відбудеться «27» вересня 2013 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий «21» серпня 2013 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради М.В. Левчук

Анотація

Наджафгулієв Р.І. Адміністративно-правовий статус біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці. _ Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес, фінансове право, інформаційне право. _ Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Міністерство освіти і науки України. - Київ, 2013.

Дисертація є науковим дослідженням адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці. У роботі міститься ряд теоретичних положень і практичних рекомендацій, сформульованих у результаті комплексного дослідження адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці.

Відповідно до поставленої мети надане авторське визначення понять «вимушена міграція», «особа, яка шукає притулок», «вимушений переселенець» і «біженець».

Запропоновано напрями підвищення ефективності реалізації адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці через вдосконалення норм чинного національного законодавства. Сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до законів та актів органів виконавчої влади Азербайджанської Республіки, норми яких визначають адміністративно-правовий статус біженців і вимушених переселенців, а також регламентують діяльність органів виконавчої влади, що безпосередньо забезпечують реалізацію правового статусу біженців і вимушених переселенців.

Ключові слова: статус, вимушена міграція, біженець, вимушений переселенець, адміністративна правосуб'єктність, адміністративно-правовий статус, органи виконавчої влади, омбудсмен.

Аннотация

Наджафгулиев Р.И. Административно-правовой статус беженцев и вынужденных переселенцев в Азербайджанской Республике. _ Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс, финансовое право, информационное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Министерство образования и науки Украины, Киев, 2013.

Диссертация является научным исследованием административно-правового статуса беженцев и вынужденных переселенцев в Азербайджанской Республике. В работе содержится ряд теоретических положений и практических рекомендаций, сформулированных в результате комплексного исследования административно-правового статуса беженцев и вынужденных переселенцев в Азербайджанской Республике.

В исследовании рассматриваются беженцы и вынужденные переселенцы как субъекты административного права, а предметом исследования стал административно-правовой статус азербайджанцев, ставших беженцами и вынужденными переселенцами на территории страны. Цель исследования заключаются в том, чтобы на основе анализа отечественных и зарубежных научных, научно-публицистических источников и действующего отечественного и международного законодательства исследовать общетеоретические аспекты административно-правового статуса беженцев и вынужденных переселенцев, совершенствовать нормативно-правовые акты в этой сфере, а также разработать научно обоснованные предложения для совершенствования практических вопросов, связанных с этой сферой.

Впервые на монографическом уровне в юридической науке Азербайджанской республики рассмотрены теоретические и нормативно-правовые источники о правовом статусе беженцев и вынужденных переселенцев, проанализировано международное и национальное законодательное определяющее правовое понятие «беженец», «лицо, ищущее убежище» и «вынужденный переселенец». В работе дано авторское определение понятий «вынужденная миграция», «вынужденный переселенец» «лицо, ищущее убежище», «беженец».

Изучено содержание и особенности административно-правового статуса беженцев и вынужденных переселенцев, проведён правовой анализ прав и обязанностей, как элементов административно-правового статуса беженцев и вынужденных переселенцев, а также предложена классификация правового статуса беженцев и вынужденных переселенцев;

Предложены направления повышения эффективности реализации административно-правового статуса беженцев и вынужденных переселенцев в Азербайджанской Республике через совершенствование норм действующего национального законодательства. В исследовании также использовались результаты проводимых автором исследований по проблемам обеспечения административно-правового статуса беженцев и вынужденных переселенцев на основе разработанных анкет и опросных листов в местах временного расселения беженцев и вынужденных переселенцев.

Изложены ряд предложений о внесении изменений и дополнений в законы и акты органов исполнительной власти Азербайджанской Республики, нормы которых определяют административно-правовой статус беженцев и вынужденных переселенцев, а также регламентируют деятельность органов публичной власти, непосредственно обеспечивающих реализацию правового статуса беженцев и вынужденных переселенцев.

Ключевые слова: статус, вынужденная миграция, беженец, вынужденный переселенец, административная правосубъектность, административно-правовой статус, органы исполнительной власти, омбудсмен.

Summary

Najafguliyev R.I Administrative and legal status of refugees and internally displaced persons in the Republic of Azerbaijan. _ Manuscript.

Dissertation for the degree of candidate of legal sciences on the specialty 12.00.07 _ administrative law and process; financial law; information law. _ Taras Shevchenko National University of Kyiv. _ Ministry of Education and Science of Ukraine._ Kyiv, 2013.

The dissertation is a scientific investigation of the administrative and legal status of refugees and internally displaced persons in Azerbaijan. The paper contains a number of theoretical positions and practical recommendations made as a result of a comprehensive study of the administrative and legal status of refugees and internally displaced persons in Azerbaijan.

According to the determined task, given the author's definition of the concepts of "forced migration", "asylum seeker", "internally displaced persons " and "refugee".

Author suggested the ways of increasing the efficiency of the administrative and legal status of refugees and internally displaced persons in Azerbaijan through the improvement of applicable national law. Formulated a number of proposals for changes and amendments to the laws and regulations of the executive authority of the Azerbaijan Republic, which define the administrative and legal status of refugees and internally displaced persons and regulate the activities of the executive power ensuring the implementation of the legal status of refugees and internally displaced persons.

Keywords: status, forced migration, refugee, internally displaced person, administrative personality, administrative and legal status, executive authorities, Ombudsman.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Соціально-політичні та правові події сучасності, зіткнення інтересів великих держав, загострення міжнаціональних відносин, виникнення етнічних конфліктів, стихійні лиха й світова економічна криза змінюють сучасний світ та змушують багатьох людей покидати своє постійне місце проживання й ставати біженцями або вимушеними переселенцями. Азербайджанська Республіка стала першою країною на пострадянському просторі, що зіштовхнулася з проблемою вимушеної міграції. Так більше 1 млн. біженців і вимушених переселенців, з них 59,1 % з Нагорного Карабаху й прилеглих 7 районів, 12,2 % - із прикордонних районів з Вірменією, 23,9 % - біженці з Вірменії (азербайджанці), 4,8 % - біженці з Узбекистану, були вимушені покинути свої місця проживання й переселитися в Азербайджанську Республіку. Закріплюючи право повернення біженців і вимушених переселенців у свої рідні місця проживання, Рада Безпеки ООН у 1993 році одноголосно прийняла чотири резолюції - S/ RES/ 822, S/ RES/ 853, S/ RES/ 874 і S/ RES/ 884, якими засвідчено проблему вимушеної міграції та необхідність удосконалення галузевого законодавства й діяльності органів публічної адміністрації у сфері реалізації прав та свобод біженців і вимушених переселенців.

Невизначеність правового становища біженців і вимушених переселенців є одним з пріоритетних напрямів досліджень в юридичній науці, адже нові соціально-економічні відносини вимагають істотної зміни галузевого законодавства у сфері міграції населення. Більше того, зважаючи на особливу важливість питання захисту прав і свобод людини та її інтересів, органи державної влади мають вдосконалювати форми й методи адміністративно-правового регулювання всієї сфери суспільних відносин, у тому числі й сфери міграції населення. Слід зазначити, що в процесі організації й здійснення виконавчої влади у сфері державного управління такі елементи публічного права, як права, свободи, обов'язки, гарантії та відповідальність біженців і вимушених переселенців суттєво відрізняються від вказаних категорій інших суб'єктів права. Зважаючи на недостатнє законодавче закріплення адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці, комплексне наукове дослідження зазначених питань набуває особливої актуальності.

Фундаментальною основою для зазначеного дослідження стали наукові праці таких провідних вчених-юристів, як: В.Б. Авер'янов, А.І. Алієв, З.А. Аскеров, С.С. Алексєєв, О.М. Бандурка, А.І. Берлач, Д.М. Бахрах, В.М. Бевзенко, Ю.П. Битяк, М.М. Богуславский, І.Л. Бородін, М.С. Блінова, В.М. Бутилін, М.В. Вітрук, Л.Д. Воєводін, Ю.В. Ващенко, В.В. Галунько, Г.С. Гудвин-Гил, І.С. Гриценко, Є.С. Герасименко, І.П. Голосніченко, Л.Н. Галенська, П.В. Діхтієвский, Е.Ф. Демський, Є.В. Додін, Ю.В. Дубко, О.С. Дугенець, Н.М. Зінченко, Д.П. Калаянов, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, В.В. Коваленко, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, В.В. Конопльов, О.Є. Користін, О.В. Кузьменко, С.О. Кузніченко, В.І. Курило, В.О. Кучинський, С.Ф. Константінов, О.А. Лукашева, Д.М. Лук'янець, М.Г. Матузов, Р.С. Мельник, Р.С. Мірошник, В.І. Олефір, Д.В. Приймаченко, Т.О. Проценка, О.П. Рябченко, Ю.І. Скуратов, А.О. Селіванов, С.Г. Стеценко, Р.О. Халфіна, Н.Ю. Хаманєва, Т.Я. Хабрієва, В.С. Цимбалюк, Х.П. Ярмакі, А.Ю. Якимов та ін.

При цьому в більшості сучасних наукових праць в Азербайджанській Республіці проблеми дотичні адміністративно-правовому статусу біженців і вимушених переселенців комплексно не вивчені, хоча вони мають важливе наукове й практичне значення. Комплексні монографічні роботи, присвячені питанням адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців на сьогодні в Азербайджанській Республіці відсутні. Актуальність і важливість досліджуваних питань, а також недостатність наукових розробок із зазначеної проблематики, відсутність чіткого визначення адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців обумовили вибір даної теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної роботи юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 11 БФ 042-01, номер державної реєстрації 0111U008337, на тему «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти», згідно з Концепцією державної міграційної політики, схваленої Указом Президента України від 30 травня 2011 р. № 622/2011, а також з Державною програмою міграції в Азербайджанській Республіці, затвердженої Розпорядженням Президента Азербайджанської Республіки від 25 липня 2006 р. № 1575.

Мета й завдання дослідження полягають у тому, щоб на основі аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових, науково-публіцистичних джерел і чинного вітчизняного й міжнародного законодавства та узагальнень практики його реалізації визначити поняття та структуру адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці, удосконалити нормативно-правові акти в цій сфері, а також розробити науково обґрунтовані пропозиції для вдосконалення практичних питань, що стосуються вимушеної міграції.

Відповідно до поставленої мети сформульовано такі завдання:

- дослідити ґенезу вимушеної міграції в Азербайджані;

- проаналізувати поняття «біженець» та «вимушений переселенець» на основі національного й міжнародного законодавства, а також дослідити їх правовий статус як суб'єктів адміністративного права Азербайджанської Республіки;

- розкрити юридичні джерела, структуру, зміст і особливості адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців;

- вивчити проблеми, пов'язані з реалізацією адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців та запропонувати шляхи їх розв'язання;

- проаналізувати права, обов'язки та відповідальність біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці, а також дослідити гарантії реалізації їх адміністративно-правового статусу;

- з'ясувати нормотворчу діяльності парламенту та повноваження Президента Азербайджанської Республіки в забезпеченні реалізації адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців;

- проаналізувати організаційно-правові основи й дослідити адміністративну діяльність центральних органів виконавчої влади, що безпосередньо забезпечують реалізацію правового статусу біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці;

- дослідити діяльність Уповноваженого з прав людини (омбудсмена) щодо реалізації адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців;

- сформулювати пропозиції та рекомендації з удосконалення діяльності органів державної влади щодо забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері реалізації адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці.

Предметом дослідження є адміністративно-правовий статус біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дослідження стали системний підхід і засновані на ньому методи загального й спеціального (історичний, формально-логічний, порівняльно-правовий, соціологічний) наукового пізнання, теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених. За допомогою історичного методу досліджено генезис вимушеної міграції в Азербайджані, а також вивчено правові акти різних періодів, що регулюють відносини у сфері вимушеної міграції (підрозділи 1.1, 3.1). Користуючись формально-логічним методом, досліджували конструкції нормативно-правової моделі понять, їх загальні й особливі ознаки, структуру правового статусу біженців і вимушених переселенців, а також діяльність органів державної влади, що забезпечують реалізацію правового статусу біженців і вимушених переселенців (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 3.3). Використовуючи порівняльно-правовий метод, досліджені структура соціального й правового статусу вимушених мігрантів, а також правові основи діяльності органів виконавчої влади у сфері вимушеної міграції (підрозділи 1.2, 3.1, 3.2, 3.3). Застосовуючи методи класифікації й групування, досліджено гарантії реалізації адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців (підрозділи 2.3, 3.3). За допомогою соціологічного методу досліджено ефективність діяльності органів виконавчої влади в цій сфері (підрозділи 3.3, 3.4). Викладені вище методи наукового дослідження використовувалися в їх взаємозв'язку.

Нормативною основою роботи є міжнародні документи, Конституція, конституційні закони, закони Азербайджанської Республіки, укази й розпорядження Президента Азербайджанської Республіки, а також інші правові акти, що регулюють відносини у сфері реалізації адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці.

Емпіричну основу дослідження становлять статистичні дані Державного Комітету в справах біженців і вимушених переселенців, Державної міграційної Служби, апарату омбудсмена Азербайджанської Республіки, а також Комітету в справах біженців при ООН і відомості з інтернет-сайтів відповідних державних органів, неурядових і міжнародних організацій; результати анкетування 200 біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці.

Наукова новизна дослідження визначається тим, що дисертація є одним із перших в юридичній науці Азербайджану комплексним дослідженням проблем адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців. На основі проведеного дослідження сформульовано висновки, рекомендації й пропозиції, які відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:

Уперше:

- на основі комплексного аналізу теоретичних і нормативно-правових джерел, аналізу міжнародного й національного законодавства у сфері вимушеної міграції сформульовано авторське визначення «біженець» як особи, яка не має громадянства Азербайджанської Республіки, але через побоювання переслідування, загрозу війни або громадських заворушень вимушена покинути свій дім і шукати нове місце проживання в Азербайджанській Республіці.

- досліджено теоретичні й нормативно-правові джерела країн СНД, що розкривають зміст поняття «вимушений переселенець», та сформульовано авторське його визначення як особи, яка є громадянином своєї країни, однак вимушена покинути місце свого постійного проживання та переселитися в інше місце (особа, переселена в межах країни) через військову агресію, стихійне або техногенне лихо;

- охарактеризовано зміст і особливості адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців, проведено правовий аналіз їх прав і обов'язків, як елементів адміністративно-правового статусу;

- проаналізовано нормотворчу діяльність парламенту й повноваження Президента Азербайджанської Республіки, що проявляється у створенні правових та організаційних основ механізму реалізації адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців;

- виділено напрями діяльності органів виконавчої влади, а також Уповноваженого з прав людини (омбудсмена) у сфері вимушеної міграції, що полягають у забезпеченні адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців, через гарантування реалізації їх прав і свобод;

Удосконалено:

- понятійний апарат, зокрема визначення термінів «вимушена міграція», «вимушений переселенець», «особа, яка шукає притулок», «біженець» і «особи, переміщені в межах країни», у спосіб нормативного їх закріплення у відповідних законодавчих актах;

- законодавство з метою системного закріплення прав, обов'язків та відповідальності біженців і вимушених переселенців, а також відповідальності посадових осіб у сфері розгляду й вирішення звернень біженців і вимушених переселенців, через розробку відповідних змін і доповнень; адміністративний переселенець правовий статус

Одержали подальший розвиток:

- критерії для визнання та закріплення за особою статусу «біженець» в адміністративному праві, зокрема такі, що стосуються громадянства, місця проживання, наявності реальних загроз проживання та ін.;

- теоретико-правові засади адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що положення, висновки та пропозиції дисертаційної роботи можуть бути використані:

· у сфері правотворчості _ для вдосконалення чинного законодавства щодо адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців (лист Міллі Меджлісу Азербайджанської Республіки № 05-1-27 від 19 березня 2013 р. про впровадження результатів дисертації).

· у правозастосовчій сфері - для вдосконалення діяльності органів публічної адміністрації й неурядових організацій у сфері реалізації адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців (довідка Відділу у справах біженців і вимушених переселенців виконавчої влади Хазарського району м. Баку № 241/14 від 12.08.2013 р.);

· у науково-дослідницькій сфері - при проведенні подальших адміністративно-правових досліджень проблем біженців і вимушених переселенців;

· у навчальному процесі _ при викладанні курсів «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність», «Адміністративна діяльність ОВС», «Конституційне право» і «Трудове право» (акти впровадження результатів дисертації в навчальний процес Академії поліції МВС Азербайджанської Республіки від 11-13 березня 2013 р.).

Апробація результатів дослідження. Результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також кафедри адміністративної діяльності ОВС Академії поліції МВС Азербайджанської Республіки. Теоретичні й практичні результати дисертації доповідалися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, симпозіумі, круглому столі, серед них: «Hьquq elminin aktual probleml?ri mцvzusunda Respublika elmi-n?z?ri konfransэ» (Bakэ, 25 may 2007); «Aspirantlarэn v? G?nc T?dqiqatзэlarэn XIII Respublika Elmi Konfransэ» (Bakэ, 06-07 mart 2009); «Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів» (м. Сімферополь, 10 грудня 2009 р.); «Ьmummilli liderimiz Heyd?r ?liyevin anadan olmasэnэn 87-ci ildцnьmьn? h?sr olunmuє Hьquq elminin mьasir probleml?ri II Beyn?lxalq Konfransэ» (Bakэ, 29 aprel - 01 may 2010); «I Tьrkiye - Azerbaycan Hьquq Sempozyumu» (Эstanbul, 01-02 Temmuz 2011); «Публічне адміністрування в сучасних умовах» (м. Київ, 24 травня 2012 р.); «Правова система України: сучасний стан та способи подальшого розвитку» (м. Запоріжжя, 28-29 липня 2012 р.); «Hukuk biliminin gьncel sorunlari III uluslararsi kongre bildiri» (Samsun - Turkiye, 04-06 Mayis 2012).

Публікації. Основні висновки й пропозиції дисертації викладені у 26 наукових працях, з яких _ 18 статті у фахових наукових виданнях (з них 11 - у зарубіжних виданнях), 8 - тези доповідей на міжнародних та всеукраїнських конференціях, науково-практичних столах, опубліковані в збірниках наукових праць.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 195 сторінок, з них 166 сторінок основного тексту, список використаних джерел налічує 187 найменувань.

Основний зміст

У Вступі обґрунтовується актуальність і наукова новизна теми дослідження, визначається її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначається мета, завдання, об'єкт і предмет, методологічні, науково-теоретичні, нормативні основи, формулюються основні положення й висновки, що виносяться на захист, характеризуються методи дослідження, використані в роботі. Показано теоретичне та практичне значення одержаних результатів, містяться відомості про їх апробацію, наведено дані про публікації в наукових фахових виданнях.

Розділ 1 «Теоретико-правові основи адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців» складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню ґенези вимушеної міграції в Азербайджані, правовому аналізу понять «біженець» і «вимушений переселенець».

У підрозділі 1.1. «Генезис вимушеної міграції в Азербайджані» досліджено історію виникнення вимушеної міграції в Азербайджані в різні історичні періоди.

На основі історичних джерел доведено, що дана проблема набула глобального масштабу з початком «політики переселення», що проводилася в Азербайджані царською Росією з XVIII ст. Дана державна політика носила виключно цільовий характер і гарантувала безпеку кордонів тодішньої Росії з Туреччиною й Іраном.

Автор наголошує, що в рамках тенденцій соціального й правового розвитку проблем біженців і вимушених переселенців на початку ХХ століття різко загострилася боротьба між великими державами (Франція, Росія та Німеччина) за розширення сфери впливу на Близькому Сході, що своєю чергою призвело до активізації вимушеної міграції та пов'язаних з цим проблем.

Обґрунтовано висновок, що вивчення відповідних історичних фактів у досліджуваній сфері дає реальну можливість визначити модель і перспективи діяльності органів публічної влади щодо реалізації адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці.

У підрозділі 1.2. «Поняття «біженець»: особливості національного й міжнародно-правового забезпечення» проаналізовано вітчизняні й зарубіжні джерела, вивчено теоретико-правові погляди законодавців різних країн на зміст поняття «біженець». У цьому зв'язку вважаємо, що в законодавстві різних країн досліджуване поняття «біженець» з огляду на його зміст характеризується відповідними ознаками, що у свою чергу уможливлює розробку його нормативної моделі, яку можна було б використати в практиці національного й міжнародного законодавства.

Звернуто увагу на те, що більшість дослідників проблем у сфері вимушеної міграції по-різному підходять до змісту поняття «біженець». Наголошено, що науковці нерідко здійснюють підміну понять «біженець» і «особа, яка шукає притулок». Зазначено, що такий підхід заперечує закономірність логіки й змісту вимог таких міжнародно-правових документів, як Конвенція про статус біженців (Нью-Йорк, 28 липня 1951 р.) і Протокол, що стосується статусу біженців (Нью-Йорк, 31 січня 1967 р.).

Підкреслено, що для встановлення тимчасового переміщення населення застосовуються відповідні критерії, зокрема терміни «відсутність особи за попереднім місцем проживання» або ж «час його перебування на новому місці». У зв'язку з цим, автор пропонує до змісту поняття «біженець» включати такі елементи, як прибуття або бажання прибути на законних підставах до відповідної країни. Поряд з цим, автор, досліджуючи поняття «біженець», наголошує на незаперечній необхідності гарантування безпеки життя особи, яка підпадає під дію відповідних актів національного та міжнародного законодавства.

Запропоновано авторське визначення поняття «біженець» для використання в правозастосовній діяльності органів виконавчої влади, їх посадових осіб, а також органів судової влади й інших уповноважених суб'єктів щодо розгляду та вирішення індивідуально-конкретних справ у сфері реалізації прав і свобод біженців. Зокрема, біженець _ це особа, яка не є громадянином Азербайджанської Республіки, але через побоювання переслідування, війну або громадські заворушення) вимушена покинути свій дім і шукати нове місце проживання в іншій країні.

Підрозділ 1.3. «Поняття «вимушені переселенці»: зарубіжне та національно-правове забезпечення» присвячений аналізу внутрішньодержавних правових конструкцій поняття «вимушені переселенці», які зустрічаються в законодавстві зарубіжних країн.

Здобувач зазначає, що Закон Азербайджанської Республіки «Про статус біженців і вимушених переселенців» є результатом міграційної ситуації в Азербайджанській Республіці, яку можна віднести до сфери вимушеної міграції. У цьому зв'язку наголошено, що підхід законодавця до вирішення проблем вимушеної міграції переважно було відображено в названому законі. Окрім цього, автором у ході аналізу правової природи поняття «вимушений переселенець» вивчено не тільки вітчизняні, але й західні наукові джерела, що дало змогу дослідити зміст понять «вимушений переселенець» і «IDP (internally displaced persons)».

Для повноти проведеного дослідження автор проаналізував такі поняття, як «міграція» і «міграція населення». Обґрунтовано висновок, що для набуття особою статусу «переселенець» необхідні такі умови: 1) добровільне залишення відповідною особою території країни свого походження (проживання); 2) переїзд для постійного місця проживання на територію іншої країни.

На основі проведеного аналізу поняття «особи, переміщені в межах країни», закріпленого нормами Резолюції, прийнятої представником Генерального Секретаря ООН з питань осіб, переміщених у межах країни (E/CN/4/1995/50 від 2 лютого 1995 р.), встановлено, що дотепер в Азербайджанській Республіці не досліджено зміст понять «вимушені переселенці» й «особи, переміщені в межах країни». У зв'язку з цим зазначається, що кожне з цих понять містить різні ознаки, зокрема поняття «вимушені переселенці» за змістом є вужчим, ніж поняття «особи, переміщені в межах країни», оскільки для цього поняття не є обов'язковою ознака громадянства (державна приналежність), тоді як для поняття «вимушені переселенці» дана ознака є необхідною. Отже, вимушені переселенці _ це особи, які є громадянами своєї країни та змушені покинути місце постійного проживання й переселитися в інше місце (особи, переселені в межах країни) через військову агресію, стихійне або техногенне лихо.

Розділ 2 «Реалізація адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців як суб'єктів адміністративного права Азербайджанської Республіки» складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню біженців і вимушених переселенців як суб'єктів адміністративного права, а також реалізації їх адміністративно-правового статусу в Азербайджанській Республіці.

У підрозділі 2.1. «Біженці і вимушені переселенці - як суб'єкти адміністративного права Азербайджанської Республіки» проаналізовано погляди вчених-юристів на поняття «суб'єкт адміністративного права» та зазначено, що суб'єкт адміністративного права _ це одна зі сторін публічно-управлінської діяльності, учасник управлінських відносин, який наділений правами, обов'язками, повноваженнями, компетенцією, відповідальністю, а також здатністю вступати в адміністративно-правові відносини. При цьому наголошено, що в структурному плані для того, щоб біженці й вимушені переселенці могли бути учасниками адміністративно-правових відносин, вони мусять мати певні ознаки, для позначення яких застосовується термін «адміністративна правосуб'єктність».

На основі аналізу вітчизняної наукової літератури наголошено на дискусійності поглядів азербайджанських учених щодо понять «біженці» і «вимушені переселенці» як суб'єктів адміністративного права. Так, зокрема, незважаючи на значну кількість біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці, у науці адміністративного права Азербайджану в переліку суб'єктів адміністративно-правових відносин вони наразі не значаться, тоді як, на думку автора, вони є такими, зокрема при реалізації свого адміністративно-правового статусу.

Автором досліджено складові адміністративної правосуб'єктності й на основі цього зроблено висновок, що адміністративна правоздатність та дієздатність біженців і вимушених переселенців виникає, змінюється та/або припиняється не тільки на підставі закону або міжнародно-правового акту, але й адміністративних актів органів виконавчої влади, які визначають їх правовий статус.

Доведено, що за юридичним характером правоздатність біженців і вимушених переселенців має ряд відмінностей, які матеріалізуються, зокрема, у характері правового зв'язку з державою, на території якої вони тимчасово проживають (одержали притулок). Зокрема, адміністративна правоздатність біженця (особи, яка шукає притулок) починається з моменту його вступу в правовідносини з відповідними органами виконавчої влади країни перебування. Тоді як, на відміну від біженців, вимушені переселенці є громадянами країни перебування, а тому їхня адміністративна правоздатність виникає з народженням.

У підрозділі 2.2. «Правова характеристика адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці» здійснено теоретичний і практичний аналіз адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців. Акцентується увага на відмінності ознак їх адміністративно-правового статусу, досліджуючи який, вказано на різний підхід вчених до змісту поняття «адміністративно-правовий режим».

Наголошено, що на відміну від західних джерел, у «класичній» юридичній літературі, поширеній на території СНД, перевага надається використанню поняття «правовий статус». Разом з тим, більш доцільним, на думку автора, є використання поняття «соціальний статус», що є значно ширшим, аніж поняття «правовий статус». Зазначається, що об'єктивною причиною вказаного є те, що в центрі правового регулювання перебувають інтереси людини та громадянина.

Аналізуючи чинне законодавство Азербайджанської Республіки, позиції представників вітчизняної науки адміністративного права та зарубіжних країн, зроблено висновок, що адміністративно-правовий статус біженців і вимушених переселенців є складовою загального правового статусу, закріпленого нормами адміністративного права. Такі елементи адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців, як права й обов'язки є похідними від конституційних прав і обов'язків і матеріалізуються в галузевих законодавчих актах.

Наголошено, що структура адміністративно-правового статусу біженців суттєво відрізняється від структури статусу вимушених переселенців, причиною чого є те, що правовий обов'язок біженців на відміну від обов'язку вимушених переселенців закріплено нормами не лише національного законодавства, але й міжнародного. У свою чергу, структура статусу вимушених переселенців відрізняється таким елементом як громадянство, цим самим засвідчуючи ширший зміст статусу вимушених переселенців.

У підрозділі 2.3. «Гарантії реалізації адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці» проведено дослідження змісту та видів гарантій реалізації статусу біженців і вимушених переселенців. На основі аналізу літератури зроблено розподіл гарантій реалізації статусу біженців і вимушених переселенців на правові, політичні, соціально-економічні й організаційні. Особливу увагу автором звернуто на правові гарантії, які є позитивною основою реалізації прав, свобод, а також обов'язків біженців і вимушених переселенців. З урахуванням їх адміністративно-правового статусу, автор поділяє правові гарантії на: загальні, спеціальні, універсальні й індивідуальні. За способами захисту на: конституційно-правові, адміністративно-правові, цивільно-правові й процесуальні види гарантій, а за сферою дії _ внутрішньодержавні, міжнародні й ін.

Обґрунтовано висновок, що забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців досягається шляхом застосування системи гарантій, яка має формуватися таким чином, щоб була забезпечена її комплексність, завдяки запровадженню політичних, юридичних, економічних і організаційних гарантій, які діють одночасно в тісному взаємозв'язку між собою. Тоді як під гарантіями адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців автор розуміє засоби (нормативи) й умови, які забезпечують реалізацію надійної охорони та захисту прав, обов'язків і законних інтересів зазначеної категорії осіб у відносинах із суб'єктами державної влади.

Розділ 3 «Правове й організаційне забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці» складається з чотирьох підрозділів, присвячених дослідженню нормотворчої діяльності органів публічної влади щодо реалізації правового статусу біженців і вимушених переселенців.

У підрозділі 3.1. «Нормотворча діяльність парламенту Азербайджанської Республіки в забезпеченні реалізації адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців» здійснено нормативно-правовий аналіз повноважень Міллі Меджлісу, у частині його галузевої нормотворчості. Використовуючи порівняльно-правовий метод дослідження нормотворчої діяльності парламентів інших країн, автором сформовано оптимальні моделі вдосконалення адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців, шляхом розробки ефективного міграційного законодавства Азербайджанської Республіки.

Обґрунтовано висновок, що закони, які визначають правовий статус біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці, з огляду на предмет і форму регулювання доцільно поділити на такі групи: 1) галузеві закони, що закріплюють правовий статус біженців і вимушених переселенців; 2) закони, прийняті з метою соціального захисту біженців і вимушених переселенців; 3) кодифіковані закони, у змісті яких є положення про права й обов'язки біженців і вимушених переселенців; 4) закони, прийняті для внесення змін і доповнень до чинних законів про правовий статус біженців і вимушених переселенців.

Встановлено, що значення нормотворчої діяльності Міллі Меджлісу в забезпеченні реалізації адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців проявляється у:

- створенні механізму національно-правового регулювання, що відповідає зразковим стандартам, шляхом ратифікації міжнародних актів, які закріплюють правовий статус біженців і вимушених переселенців;

- розробці й прийнятті законів, які визначають права й обов'язки органів державної влади у сфері здійснення прав і свобод біженців і вимушених переселенців, а також підстави надання статусу біженця й вимушеного переселенця;

- визначенні обов'язків біженців і вимушених переселенців поряд з їхніми правами й свободами, а також у вирішенні питань щодо їх відповідальності в разі невиконання вимог законодавства.

У розділі 3.2. «Повноваження Президента Азербайджанської Республіки в забезпеченні реалізації адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців» досліджено повноваження Президента як глави держави та очільника виконавчої влади.

Досліджуючи повноваження Президента, звернуто увагу на загальні й особливі його конституційні повноваження у сфері нормотворчості, закріплені ст. 109 Конституції Азербайджанської Республіки. Зазначено, що юридичні акти Президента, прийняті для забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців, за своїм змістом є правоустановчими.

У підрозділі зазначено, що нормативно-правові акти, прийняті Президентом, доцільно поділити на такі групи: 1) укази, видані для врегулювання відносин у різних сферах державного управління; 2) укази, видані для реалізації законів; 3) укази індивідуального характеру.

Автор робить висновок, що нормотворча діяльність Президента Азербайджанської Республіки спрямована на забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців і полягає в:

- підписанні галузевих законів, зокрема Закону Азербайджанської Республіки «Про статус біженців і вимушених переселенців (осіб, переселених у межах країни)»;

- створенні Державного комітету в справах біженців і вимушених переселенців та Державної міграційної служби Азербайджанської Республіки;

- затвердженні Порядку розгляду клопотань осіб, які шукають притулок, а також в організації реалізації прав і свобод біженців і вимушених переселенців у повсякденній виконавчо-розпорядницькій діяльності органів виконавчої влади;

- визначенні виду й меж відповідальності посадових осіб у разі порушення ними закону, норми якого закріплюють адміністративно-правовий статус біженців і вимушених переселенців.

У підрозділі 3.3. «Адміністративна діяльність органів виконавчої влади, що безпосередньо забезпечують реалізацію адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців» аналізуються мета й правові основи функціонування центральних органів виконавчої влади у сфері вимушеної міграції.

Автором зазначено, що зі створенням Державного комітету Азербайджанської Республіки по роботі з особами, які вимушені покинути постійне місце проживання, зросли перспективи вдосконалення правозастосовчої діяльності органів публічної влади у сфері вимушеної міграції.

Акцентується увага, що норми Положення про Державний комітет у справах біженців і вимушених переселенців Азербайджанської Республіки характеризуються однобічним характером його діяльності. Автором проаналізовані функції Комітету й зроблено висновок про необхідність їх розмежування на загальні, спеціальні й забезпечувальні. Звернуто увагу на те, що одним з суттєвих недоліків Положення про комітет є те, що воно містить лише його функції й не приділяє належної уваги владним повноваженням Комітету.

У підрозділі зазначено, що для системного регулювання міграційних процесів створено Державну міграційну службу Азербайджанської Республіки, яка функціонує з метою забезпечення реалізації прав біженців та осіб, які шукають притулок на території Азербайджанської Республіки. Створення Служби пояснюється необхідністю виконання вимог Рішення № 402 від 8 грудня 1992 р., прийнятого Міллі Меджлісом Азербайджанської Республіки про приєднання до Конвенції ООН і Протоколу про статус біженців.

Проаналізовано законодавчі акти, практику їх застосування та встановлено, що об'єктивна реальність змушує владу розробити нові механізми правового забезпечення міграційних процесів. Автор зазначає, що, незважаючи на законодавчу визначеність, наразі в Азербайджанській Республіці паралельно функціонують два центральні органи виконавчої влади, які забезпечують реалізацію законних прав, свобод і інтересів біженців, вимушених переселенців та осіб, які шукають притулок, що на практиці призвело до дублювання повноважень у сфері вимушеної міграції.

У підрозділі 3.4 «Діяльність Уповноваженого з прав людини (омбудсмена) у забезпеченні реалізації адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців» досліджено правові основи діяльності омбудсмена в даній сфері. Автором вивчено історію виникнення й розвитку діяльності Уповноваженого (омбудсмена) з прав людини в країнах СНД та інших країнах світу.

Зазначено, що інститут Уповноваженого з прав людини показав себе одним з важливих елементів механізму захисту прав і свобод людини в Азербайджанській Республіці. Правовий аналіз діяльності Уповноваженого з прав людини свідчить, що основним його призначенням в Азербайджанській Республіці є забезпечення прав і свобод людини, зокрема біженців і вимушених переселенців. Зважаючи на це, автор вважає за доцільне створення в апараті омбудсмена спеціального сектора для організації захисту прав і свобод осіб, які шукають притулок.

На основі аналізу законодавства й правової літератури визначено й інші напрями вдосконалення діяльності омбудсмена Азербайджанської Республіки щодо забезпечення адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців, зокрема у сфері освіти, охорони здоров'я та працевлаштування.

Висновки

У висновках за результатами проведеного дослідження сформульовано власне бачення ряду теоретичних положень, запропоновано практичні рекомендації з удосконалення законодавства Азербайджанської Республіки щодо закріплення та реалізації адміністративно-правового статусу біженців і вимушених переселенців. Представляється можливим викласти основні з них.

1. Визначено етапи вимушеної міграції азербайджанців в Азербайджані: І етап (1813-1828 рр.) - етап поділу Азербайджану на північний та південний і приєднання до царської Росії; ІІ етап (1905-1907 рр.) - етап національно-визвольного руху на північному Кавказі в роки першої російської революції; ІІІ етап (1918-1920 рр.) _ етап здобуття незалежності Азербайджаном як першої демократичної республіки на Сході серед мусульманських країн; ІV етап (1948-1953 рр.) - етап примусового переселення азербайджанців з Вірменської РСР в Азербайджанську РСР; V етап (1988-1993 рр.) - етап розпаду СРСР і проголошення державної незалежності Азербайджанської Республіки.

2. Обґрунтовано висновок про те, що несвоєчасне політичне й правове реагування держави в роки царату, а також радянської доби на проблеми вимушеної міграції стало причиною утворення потоку біженців і вимушених переселенців в Азербайджані. Наголошено, що в роки СРСР вимушена міграція азербайджанців в Азербайджані набула ще більших обсягів, однак на рівні державної влади, зокрема Азербайджанської РСР, не було прийнято жодного правового акту, який би визначав правовий статус біженців і вимушених переселенців.

3. Аналіз теоретичних джерел і галузевих законодавчих актів Азербайджанської Республіки свідчить про необхідність розробки понятійного апарату, який можна використовувати в науці адміністративного права й правозастосовчій діяльності органів публічної адміністрації. У зв'язку з цим автором запропоновано доповнити ст. 1 Закону Азербайджанської Республіки «Про статус біженців і вимушених (осіб, переселених у межах країни) переселенців» такими поняттями:

- вимушена міграція _ це соціально-правове явище, що виражається у вимушеному переміщенні людей та потребує адміністративно-правового врегулювання, виходячи з набуття ними кола інших прав і обов'язків у межах країни їх перебування;

- вимушений переселенець _ це особа, яка є громадянином своєї країни, однак вимушена покинути місце свого постійного проживання та переселитися в інше місце (особа, переселена в межах країни) через військову агресію, стихійне або техногенне лихо;

- особа, яка шукає притулок _ це фізична особа, яка самостійно або в межах групи осіб шукає міжнародного захисту (при цьому не кожна особа, яка шукає притулок, у кінцевому результаті визнається біженцем, але кожен біженець спочатку є особою, яка шукає притулок);

- біженець _ це особа, яка не має громадянства Азербайджанської Республіки, але через побоювання переслідування, загрозу війни або громадських заворушень вимушена покинути свій дім і шукати нове місце проживання в Азербайджанській Республіці.

4. Автором запропоновано критерії для визнання та закріплення за особою статусу біженця: 1) особа не має бути громадянином країни, що надала притулок; 2) особа може бути громадянином країни, яку залишає, але необхідною умовою є її постійне проживання на території цієї країни в минулому; 3) особа має бути вимушена покинути місце постійного проживання і її постійне місце проживання має бути розташоване за межами території країни, що надала притулок; 4) причини виїзду з країни мають бути пов'язані з реальною загрозою переслідування й насильства проти особи (членів її родини), яка бажає одержати статус біженця; 5) має існувати безпосередній зв'язок між наявністю насильства, переслідуванням або загрозою переслідування.

5. Обґрунтовано висновок про те, що статус вимушеного переселенця має надаватися громадянам Азербайджанської Республіки, які не бажають або не можуть повернутися на місце постійного проживання, а також особам, які переслідуються з причин расової, національної, релігійної чи соціальної приналежності, перебувають за межами місця постійного проживання і не бажають або не мають можливості повернутися на місце постійного проживання із-за побоювань переслідувань із зазначених вище причин.

6. Визначено, що адміністративна правосуб'єктність біженців і вимушених переселенців - як сукупність правоздатності та дієздатності даних суб'єктів права, що виражається в суб'єктивних правах та юридичних обов'язках, які безпосередньо випливають з галузевих законів і підзаконних актів. Наголошено, що виникнення, зміна та/або припинення адміністративної правосуб'єктності біженців і вимушених переселенців здійснюється не тільки на підставі законів або міжнародно-правових актів, але й на підставі актів органів виконавчої влади, що визначають правовий статус досліджуваних суб'єктів.

7. Встановлено, що адміністративно-правовий статус, як наукова категорія, міститься в різних правових інститутах, регламентується нормами адміністративного права, а також має систему структурних елементів. Обґрунтовано, що права й обов'язки біженців і вимушених переселенців є похідними від конституційних прав і обов'язків, які матеріалізуються в адміністративному законодавстві.

8. Зазначено, що зміст адміністративно-правового статусу біженців відрізняється від аналогічного статусу вимушених переселенців. Так наявність додаткового елементу - громадянства в структурі адміністративно-правового статусу вимушених переселенців відрізняє його від статусу біженців, тим самим засвідчує, що статус вимушених переселенців є ширшим за змістом. У свою чергу, правова структура статусу біженців відрізняється від структури статусу вимушених переселенців тим, що юридичний обов'язок біженців, на відміну від обов'язку у статусі вимушених переселенців, закріплюється не тільки національним, а й міжнародним законодавством.

...