Адміністративно-правове забезпечення права на свободу слова в Україні та досвід Європейського Союзу

Зміст цього механізму розкривається через визначення мети, завдань, напрямів, об'єктів, суб'єктів, форм та методів забезпечення цього права, що виявляється в обов'язку держави не лише його закріплення та декларування на найвищому рівні, а й створення всіх необхідних умов для реальної можливості кожному вільно виражати свої думки та погляди у повсякденному житті. Державою мають бути вжиті всі заходи як політичного, соціально-економічного, інформаційно-пропагандистського, організаційного, правового та іншого характеру, спрямовані на забезпечення цього основоположного права, так і спрямовані на виявлення, попередження та усунення об'єктивних і суб'єктивних причин, що призводять до порушення цього права, а також сприяють його відновленню у разі порушення.

8. Адміністративно-правові норми будучи нормативною основою цього механізму визначають права й обов'язки учасників відносин, які виникають у процесі реалізації права кожного на свободу слова, регулюють їх та передбачають наслідки, що можуть настати у результаті невиконання або неналежного виконання приписів таких норм.

9. Адміністративно-правові відносини у сфері забезпечення права на свободу слова розглядаються як врегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають з приводу реалізації права кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань, що гарантуються, забезпечуються та захищаються державою.

10. На підставі вивчення досвіду держав-членів ЄС щодо правового забезпечення та захисту права на свободу слова зроблено висновок, що свобода думки включає вільне формування та вираження своїх поглядів і переконань, а право на свободу думки - не що інше, як право на незалежне, без будь-якого неправомірного впливу на людину формування та вираження її думок у будь-якій формі. Свобода думки частково охоплює свободу слова, яка передбачає й можливість словесного виразу тієї інформації, що не є результатом мисленнєвого процесу особи, не є її поглядом, переконанням. Свобода слова як найвища цінність, що міститься у свободі вираження, залишається постійною та незмінною і разом з правом на свободу совісті складає передумову для реалізації практично всіх інших свобод. У свою чергу, свобода вираження як одна із суттєвих основ і умов прогресу демократичної держави та самореалізації кожної особистості застосовується не лише до інформації чи ідей, що схвально сприймаються або вважаються нешкідливими чи незначними, а й до таких, які дратують, шокують або навіть збентежують державу чи громадськість. Ця свобода підлягає обмеженням, які повинні тлумачитися звужено, а необхідність застосування цих обмежень має бути переконливо доведена. Таке розуміння ролі свободи вираження відображується у законодавстві більшості країн ЄС.

11. Норми, проілюстровані практикою у країнах ЄС, увійшли до європейського права і стали частиною загального регіонального права та підставою для нових трактувань ст. 10 Європейської конвенції з прав людини. Однак місце цієї Конвенції в європейських правових системах визначається залежно від статусу, який надано їй у національному праві кожної держави ЄС, зокрема, конституційний або ж квазіконституційний ранг вона має в таких країнах як: Австрія, Швейцарія, Нідерланди, Іспанія, Франція, Греція, Кіпр; ранг закону - у Німеччині, Італії, Фінляндії, Швеції; ранг нижчий, аніж закон у Норвегії. Крім того, відрізняється й юридичне значення практики Суду, яку в одних державах лише «беруть до уваги», а в інших - використовують як формально обов'язковий нормативний критерій для оцінки національного законодавства та практики його застосування. Статус Конвенції та практики Суду в європейських правових системах залежить як від національних політико-правових традицій, так і від рівня правової захищеності людини в тій чи іншій державі. Відносно нижчий ранг у правовій системі є у тих державах, які спроможні забезпечити стандарти прав людини на рівні вищому, ніж конвенційний.

12. Зважаючи на потребу подальшого удосконалення законодавчого механізму забезпечення свободи слова в Україні та зростання ролі міжнародних стандартів у цій сфері, потрібно привести ст. 34 Конституції України у відповідність зі ст. 10 Європейської конвенції з прав людини і викласти її у такій редакції:

«Кожен має право на свободу вираження своїх поглядів. Це право включає можливості вільно збирати, шукати, одержувати, зберігати, поширювати і використовувати інформацію будь-якими способами.

Здійснення цього права, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними у демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, територіальної цілісності, з метою запобігання злочинам, для охорони здоров'я чи суспільної моралі, для захисту прав і свобод, для запобігання розголошенню інформації з обмеженим доступом або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Нікого не можна примусити до вираження поглядів чи відмови від них.

Нікого не можна звільнити від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання закону за мотивами його переконань, за винятком випадків, встановлених законом».

13. Необхідно у межах існуючого інституту омбудсмана на підставі ст. 11 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини створити посаду спеціального представника Уповноваженого, який буде займатися проблемами охорони, захисту і забезпечення права громадян на свободу слова, здійснювати моніторинг стану його реалізації, вносити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавства з питань свободи слова; доповнити ст. 14 таким змістом: «Уповноважений здійснює парламентський контроль за дотриманням права на свободу слова».

14. Запропоновано внести зміни до КУпАП та низки законів України, зокрема: до Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та викласти ч. 1 ст. 2 в такій редакції: «Свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до цього Закону означають право кожного вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації, крім випадків, визначених законом, коли обмеження цього права необхідно в інтересах національної або громадської безпеки, територіальної цілісності, з метою запобігання злочинам, для охорони здоров'я чи суспільної моралі, для захисту прав і свобод, для запобігання розголошенню інформації з обмеженим доступом або для підтримання авторитету і безсторонності суду»; до Закону України «Про основи національної безпеки України» і викласти абзац шістдесят восьмий ч. 2 ст. 8 у наступній редакції: «забезпечення неухильного дотримання конституційних прав на свободу слова, доступ до інформації, недопущення неправомірного втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність засобів масової інформації та журналістів, заборони цензури, дискримінації в інформаційній сфері і переслідування журналістів за політичні позиції, за виконання професійних обов'язків, за критику»; до Закону України «Про захист персональних даних» та викласти ч. 2 ст. 5 в такій редакції: «Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень»; та ін.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

право свобода демократія

1. Збирак Т.В. Особливості адміністративно-правової охорони особистого права громадян на свободу слова в Україні / Т.В. Збирак // Наука і правоохорона. - 2013. - № 3 (23). - С. 77-83.

2. Збирак Т.В. Сутність і значення адміністративно-правових засобів та способів захисту права громадян на свободу слова / Т.В. Збирак // Форум права. - 2013. - № 3. - С. 239-244 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/jpdf/FP_index.htm_2013_3_41.pdf.

3. Збирак Т.В. Удосконалення адміністративно-правого механізму забезпечення права громадян на свободу слова в Україні / Т.В. Збирак // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. - 2013. - Випуск № 4 (65). - С. 273-281.

4. Збирак Т.В. Особливості гарантій та засобів адміністративно-правового забезпечення права на свободу слова / Т.В. Збирак // Наука і правоохорона. - 2013. - № 4 (24). - С. 67-73.

5. Збирак Т.В. Административно-правовой механизм обеспечения права граждан на свободу мысли и слова в Украине / Т.В. Збирак // Международный научно-практический правовой журнал «Legea si Viata» («Закон и Жизнь»). - № 1/2 (265). - 2014. - С. 132-136.

6. Збирак Т.В. Реалізація права громадян на свободу думки і слова в Україні / Т.В. Збирак // Шляхи реформування правової системи України: тематичний збірник тез наук.-практ. семінару (м. Луцьк, 8 жовтня 2013 р.). - Луцьк, 2013. - С. 105-107.

7. Збирак Т.В. Сутність адміністративно-правових засобів забезпечення права людини на свободу слова в Україні / Т.В. Збирак // Право на життя: аспекти реалізації: матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Чернівці, 22-23 листопада 2013 р.). - Чернівці, 2013. - С. 36-39.

8. Збирак Т.В. Гарантії правового забезпечення права громадян на свободу слова в Україні / Т.В. Збирак // Проблемні питання стану дотримання захисту прав людини в Україні: матеріали IV Всеукр. наук.-теорет. конф.: у 2-х ч. (м. Київ, 5 грудня 2013 р.). - К., 2013. - Ч. 1. - С. 83-84.

9. Збирак Т.В. Міжнародні механізми забезпечення та захисту права людини на свободу слова / Т.В. Збирак // Матеріали круглого столу, присвяченого 65-й річниці прийняття Загальної декларації прав людини: збірник тез (м. Київ, 6 грудня 2013 р.). - К., 2013. - С. 161-163.

10. Збирак Т.В. Міжнародні стандарти-принципи права людини на свободу слова, на вільне вираження поглядів та переконань / Т.В. Збирак // Актуальні проблеми прав людини, держави та вітчизняної правової системи: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.: у 2-х ч. (м. Дніпропетровськ, 27-28 грудня 2013 р.). - Дніпропетровськ, 2013. - Ч. ІІ. - С. 12-15.

Размещено на Allbest.ru