Податкове зобов'язання в механізмі фінансово-правового регулювання (методологічний аспект)

У пункті 2.2.2 «Зміна елементів податкового зобов'язання» обґрунтовано, що податкове регулювання не розраховано на зміну податкового зобов'язання, оскільки держава зацікавлена в стабільному та вчасному надходженні коштів до бюджетів, що може бути утруднено у випадку зміни податкових зобов'язальних правовідносин чи їх елементів. Встановлено, що специфікою податкових зобов'язальних правовідносин є обмежена, порівняно з іншими правовідносинами, можливість зміни суб'єктів зобов'язання. По-перше, зміна одного суб'єкта іншим можлива лише стосовно платників. По-друге, зважаючи на положеннями ст. 67 Конституції України, відповідно до якого податок завжди чітко індивідуалізований стосовно певної фізичної особи, на розсуд сторін податкових зобов'язальних правовідносин заміна його суб'єктів покладатися не може. По-третє, зміна можлива виключно у випадках прямо передбачених законом (ст. 98, 99 Податкового кодексу України ). По-четверте, зміна суб'єкта податкового зобов'язання впливає на його зміст, що полягає у зміні належності прав і обов'язків конкретному суб'єкту, тоді як сутність обов'язків і прав (що складають зміст податкового зобов'язання), порядок їх реалізації не підлягають перетворенню.

Встановлено, що особливістю зміни об'єкта податкового зобов'язання є зміна його характеристик (зменшення або збільшення суми податку, що підлягає сплаті) виключно на підставі закону.

Специфіка зміни змісту податкового зобов'язання полягає у тому, що (1) зміна характеристик суб'єкта податкового зобов'язання безпосередньо впливає на обсяг його прав і обов'язків, а відтак - змінює й зміст зобов'язання; (2) якщо змінюється об'єкт зобов'язального правовідношення цілком, тобто один податок замінюється на інший, змінюється все податкове зобов'язальне правовідношення. Водночас, зміна певних кількісних характеристик об'єкта обов'язково обумовлює зміну обсягу обов'язків платника, які є частиною змісту податкового зобов'язання; (3) на певному етапі розвитку податкового зобов'язання (зокрема, у перебігу його виконання) обсяг прав і обов'язків його учасників буде суттєво відрізнятися від первинного зобов'язання.

Проведено розмежування зміни податкового зобов'язання, що відбувається на підставі й на виконання положень податкового законодавства та зміни податкового зобов'язання, що пов'язана з неправомірними діями його суб'єктів, які призводять до несплати податків, порушення строків їх сплати та інших наслідків, які завдають шкоди майновим інтересам держави й суспільства.

У підрозділі 2.3 «Припинення податкового зобов'язання» розкрито завершальну стадію в динаміці податкового зобов'язання.

У пункті 2.3.1 «Припинення податкового зобов'язання в зв'язку з утратою ознак платника податків та зборів» вказано, що припинення податкового зобов'язання є його кінцевою стадією, якою завершуються ці правовідносини. Констатовано, що логіку регулювання припинення податкового обов'язку за статтями 37_38 Податкового кодексу України фактично запозичено з глав 48 та 50 Цивільного кодексу України, як регулюють припинення правовідносин цивільного зобов'язання. Водночас, не дивлячись на наявність схожих рис відносин зобов'язання в цивільному та податковому праві, між ними є значні відмінності. Перелік підстав припинення зобов'язання за цивільним правом України є значно ширшим, ніж той, що встановлений Податковим кодексом України відносно податкового зобов'язання.

Підкреслено, що припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі в податковому регулюванні неможливе, оскільки кредитором, або суб'єктом з правом вимоги за зобов'язанням, у правовідношенні податкового зобов'язання завжди є держава. Така підстава припинення податкового зобов'язання як втрата ознак платника податку є специфічною - вона можлива тільки в податково-правовому регулюванні.

Підставами для припинення податкового зобов'язання названо: (1) його виконання. Це основна, переважна підстава припинення податкового зобов'язання, на досягнення якої спрямоване податково-правове регулювання; (2) втрата особою ознак платника податку, які визначені Податковим кодексом України, у тому числі ліквідація юридичної особи, смерть фізичної особи а також визнання її безвісно відсутньою.

Встановлено, що втрата ознак платника податків може бути пов'язана із смертю фізичної особи, втратою дієздатності фізичною особою, ліквідацією чи реорганізацією юридичної особи та ін. (ст. 97, 98, 99 Податкового кодексу України).

У пункті 2.3.2 «Виконання податкового зобов'язання» зроблено наголос на тому, що з огляду на складну структуру та особливості змісту податкового зобов'язання, виконанням цього правовідношення необхідно вважати виконання всієї сукупності обов'язків платників, які складають його зміст: обов'язків зі сплати податку, податкового обліку та податкової звітності.

Встановлено, що зважаючи на специфіку податково-правового регулювання виконання податкового зобов'язання, що передбачає сукупність дій платника податків з обліку, сплати й звітності, не можуть здійснюватися в довільній формі. Податкове законодавство містить низку вимог стосовно кожного податку, які визначають форми, строки та інші параметри здійснення таких обов'язків платника. Водночас, здійснення різних обов'язків стосовно різних податків, містить низку спільних ознак.

Форма виконання зобов'язання платників податків передбачає його конкретизацію за цілою низкою складових. Податкове зобов'язання має бути виконано належною особою (принцип індивідуалізації платника податків). Виконання платником податкового обов'язку передбачає вчинення всіх залежних саме від нього дій, спрямованих на досягнення мети податково-правового регулювання. Належним доказом сплати податку в установлений законом строк є відповідний банківський документ (квитанція, платіжне доручення тощо), який містить печатку банку і підпис його посадової особи про здійснення відповідної фінансової операції. Такий документ (або його електронний аналог у випадку здійснення платежу засобами електронного зв'язку), як правило, видається лише після успішного здійснення такої операції, тобто фактичного виконання платником вимог зі сплати податку.

Підкреслено, що виконання податкового зобов'язання може здійснюватися як платником за власною ініціативою, так і за допомогою застосування заходів державного примусу у випадку порушення закону. Так, у разі невиконання платником податку своїх обов'язків, починають діяти охоронні правові норми, в межах яких здійснюються відповідні процедури, в тому числі примусового стягнення податкового грошового зобов'язання або податкового боргу.

Податкове зобов'язання має бути виконано в повному обсязі. Належне виконання обов'язку зі сплати податку може бути утруднене, а то й неможливе без звітних та облікових процедур. Оскільки етапи обліку об'єктів оподаткування та податкової звітності, як правило, передують сплаті податку, доведено, що повне виконання платником податкового зобов'язання завершується моментом сплати податку.

Розділ 3 «Наслідки невиконання податкового зобов'язання» складається із трьох розділів, в яких проаналізовано підстави виникнення конфлікту у податкових відносинах, засоби забезпечення виконання податкового зобов'язання та відповідальність при його невиконанні.

У підрозділі 3.1 «Податково-правовий конфлікт» з'ясовано підстави виникнення протиріч між платником та суб'єктом владних повноважень, шляхи їх подолання. Підкреслено, що усунення розбіжностей в уявленні обох сторін податкового правовідношення досягається, перш за все, через узгодження, як певний процес остаточного визначення суми податку, який зобов'язаний сплатити платник. Наголошено, що обов'язковою є формалізація такого узгодження, наслідком якої має бути прийняття рішення контролюючого органу або їх подальше оскарження. При цьому, процедура узгодження суми податку не завжди є обов'язковою - в переважній більшості випадків платники самостійно, точно та вчасно визначають та перераховують кошти в рахунок свого податкового обов'язку. У випадку, коли за процедурою узгодження сторони доходять тієї суми податку, яку мав сплатити платник - податкові зобов'язальні відносини не змінюються, оскільки незмінним залишається їх об'єкт.

Аналізуючи природу податкового конфлікту, зазначено, що виконання податкового зобов'язання безпосередньо пов'язано з проявом волі платника - на скільки він сумлінно ставиться до виконання обов'язку. Прояв такої волі можливий на декількох етапах. По-перше, при самостійному обчисленні платником суми податку. По-друге, на етапі узгодження грошового зобов'язання після отримання податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку. По-третє, при узгодженні грошового зобов'язання в судовому порядку. По-четверте, в межах процедур примусового стягнення податкового боргу. Звернено увагу на те, що судовому вирішенню податкових спорів може передувати або повністю заміняти процедура податкового оскарження. Остання, в той же час, не позбавляє платника права на судове оскарження рішень податкового органу. В роботі зроблено висновок про спірність характеристики процедури адміністративного оскарження як ефективного способу захисту прав платників, в межах якої навряд чи може бути забезпечена абсолютна об'єктивність розгляду скарг.

Виникнення податкового конфлікту і як наслідок - податкового спору можливо як в результаті невиконання обов'язку із сплати податків, так і при зміні податкового зобов'язання. Якщо застосовується процедура узгодження, вона завжди передує виконанню податкового зобов'язання, незалежно від того охоплює вона лише процедури прийняття рішення контролюючого суб'єкта чи їх оскарження також.

З'ясовано природу юридичного факту як необхідної передумови виникнення і розвитку податкових спорів. Підкреслено, що після того, як визначений законом юридичний факт відбувся, положення процесуального закону починають безпосередньо впливати на певні відносини, породжувати відповідні наслідки. Спираючись на певні підстави, виникає та розвивається конкретний юридичний зв'язок учасників податкових зобов'язальних відносин. В цій ситуації узагальнений правовий припис набуває певного юридичного упорядкування за участі окремих реальних суб'єктів. Саме на цьому етапі реалізується основна кількість процесуальних норм з вирішення податкового спору. Подвійність цієї стадії обумовлює як її певне підсумкове значення, так і відповідний зміст, що передбачає новий етап розвитку правового регулювання - виникнення акту реалізацію прав та обов'язків.

У підрозділі 3.2 «Забезпечення виконання податкового зобов'язання» підкреслено, що наявність засобів забезпечення виконання податкового зобов'язання, передбачених чинним податковим законодавством, є стимулом для платників у виборі між добровільним виконанням податкового зобов'язання та ухиленням від оподаткування. Сама лише загроза застосування засобів забезпечення виконання податкового зобов'язання впливає на вибір моделі поведінки платника податків. Забезпечувальні заходи, які використовуються в податковому регулюванні завжди спрямовані на корегування поведінки платника податку. При цьому, корегування стосуються і дій суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідні проміжні рішення (та акти) залежно від динаміки поведінки зобов'язаної особи.

Обґрунтовано доцільність розмежування таких понять як «забезпечення виконання обов'язку із сплати податку» та «забезпечення виконання податкового зобов'язання». Враховуючи, що головним в податковому регулюванні є забезпечення надходження коштів державі та територіальним громадам, принципова орієнтованість забезпечувальних конструкцій має стосуватись сплати податку. У той же час без обліку та звітності її не можливо реалізувати, що обумовлює забезпечення виконання податкового зобов'язання в цілому. Зроблено висновок, що головною метою існування цього інституту є забезпечення надходження суми коштів до бюджетів, а виконання інших обов'язків є лише необхідним кроком для того, щоб з одного боку - правильно обчислити цю суму, а з іншого - мати можливість проконтролювати правильність, повноту і своєчасність виконання обов'язку зі сплати податку.

Акцентовано увагу, що чинне податкове законодавство застосування засобів забезпечення виконання податкового зобов'язання пов'язує, у тому числі, із наявністю податкового боргу. Однак, наразі відсутня логічна конструкція та узгодженість між поняттями «грошове зобов'язання» - «податкове зобов'язання» - «податковий борг» - «пеня». Хибним є підхід законодавця стосовно характеристики пені: йдеться про її визначення як санкції (п. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України), хоча традиційно пеня розглядається та реалізує функції як забезпечувальний засіб. Виходячи із змісту Глави 9 Податкового кодексу України, пеня пов'язується із податковим боргом і законодавець не лише не визначає її як засіб забезпечення виконання податкового зобов'язання, а й не відносить до сукупності заходів погашення податкового боргу.

Використання іншого засобу - податкової застави надає їй і особливого податково-правового сенсу. Фактично законодавець встановлює єдину підставу виникнення права податкової застави - несплату суми грошового зобов'язання у встановлені строки. Визначаючи в ст. 93 Податкового кодексу України підставою припинення застави майна - сплату податкового боргу або визнання податкового боргу безнадійним, законодавець пов'язує з цим і момент припинення податкової застави, оскільки зникає предмет забезпечення.

Адміністративний арешт майна полягає в обмежені права платника розпоряджатися його власністю і розглядається як винятковий засіб виконання платником своїх обов'язків. Встановлено, що значна кількість суперечностей при вирішенні податкових спорів на сучасному етапі пов'язується із розмитістю законодавчого розмежування «адміністративного арешту майна» та «адміністративного арешту коштів», підставою застосування яких є реалізація повноважень різних суб'єктів (суду або посадової особи контролюючого органу).

У підрозділі 3.3 «Відповідальність за невиконання податкового зобов'язання» зауважено, що розвиток податкового зобов'язання передбачає два шляхи: (1) виконання його в порядку і строки, встановлені законом; (2) невиконання його (або неналежне виконання) та застосування до порушника податкового законодавства того чи іншого виду відповідальності. Виходячи з одного з визначальних принципів юридичної відповідальності за невиконання зобов'язання - неможливості заміни виконання зобов'язання застосуванням заходів відповідальності - зроблено висновок, що зобов'язання не припиняється констатацією факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання та застосуванням заходів відповідальності. Тому, при регулюванні відносин оподаткування принциповим є те, що застосування заходів юридичної відповідальності має безпосередній вплив на динаміку зобов'язальних правовідносин.

Зазначено, що єдиною підставою застосування відповідальності є податкове правопорушення, що відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України полягає у вчиненні протиправного діяння (дії чи бездіяльності), що призвели до невиконання або неналежного виконання установлених вимог. Підкреслено, що виключення вини із складу податкового правопорушення, обумовлює орієнтованість засобів відповідальності, перш за все, на юридичних осіб. При цьому обґрунтовано виділення філій та відокремлених підрозділів юридичних осіб як самостійних суб'єктів відповідальності. По-перше, це пов'язано із визначенням платника податку, де останні виділяються в якості окремих суб'єктів, поряд з фізичними та юридичними особами. По-друге, законодавець передбачає ситуації, коли філія має власний розрахунковий рахунок та баланс та виступає окремим суб'єктом податкового зобов'язання.

При аналізі проблеми відповідальності встановлено, що зміст податкового зобов'язання складається переважно з обов'язків платників податків, які передбачають вчинення активних юридично значущих дій (ведення обліку об'єкта оподаткування, надсилання податкової декларації, внесення сум податку до банківської установи для перерахування тощо). З огляду на це констатовано, що відповідальність у податковому зобов'язальному праві настає переважно за правопорушення, що полягають у протиправній бездіяльності платника. При цьому, загальним принципом застосування юридичної відповідальності є неможливість притягнення особи двічі до одного виду відповідальності за одне правопорушення. Обмеживши відповідальність за порушення вимог податкового законодавства, у томі числі невиконання податкового зобов'язання, лише трьома видами, законодавець обмежує й можливість одночасного застосування багатьох видів відповідальності за одне правопорушення, пов'язане з невиконанням платником податкового зобов'язання.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та вирішення наукової проблеми, що полягає у з'ясуванні поняття та ознак податкового зобов'язального правовідношення, визначенні співвідношення категорій «зобов'язання» та «обов'язок» при регулюванні відносин оподаткування, розкритті динаміки податкового зобов'язання (його виникнення, зміни та припинення). Головні теоретичні, методологічні та практичні результати дослідження викладені у таких висновках:

1. Ознака реалізації публічного інтересу в податковому праві обумовлює імперативний характер податкових відносин, і як наслідок - неодмінну участь у них держави та/ або органу державної влади. Суть позицій учасників податкових відносин полягає не в субординації, підпорядкуванні платників податків податковим органам, а в підпорядкуванні обох сторін закону.

2. Відповідно до чинного законодавства процедура установлення податків, тобто прийняття законів, які встановлюють певний обов'язковий платіж і в такий спосіб регулюють відносини у сфері оподаткування, не має відмінностей від процедури прийняття інших законів, що регулюють бюджетні, адміністративні, кримінальні та інші відносини. Саме з таких причин до податкових правовідносин не варто включати відносини, пов'язані з установленням податків і зборів.

3. Прояв державою владних функцій не повинен бути єдиним критерієм віднесення тих чи інших правовідносин до податкових. Основним у цьому випадку є сутність відносин, спрямованість їх на досягнення головної мети оподаткування - своєчасної та повної сплати податків до бюджетів

4. Податкові правовідносини становлять собою урегульовані нормами податкового права суспільні відносини, що мають публічний характер і виникають між суб'єктами (платниками податків та державою в особі уповноважених органів), наділеними правами й обов'язками у сфері справляння податків і зборів та здійснення податкового контролю.

5. Податкове зобов'язання є комплексною категорією, яку можна визначати у декількох аспектах. В загальному виді податкове зобов'язання становить собою правовідношення між державою в особі уповноважених органів та платником податків, що полягає у вчиненні платником низки обов'язків з податкового обліку, сплати податку та податкової звітності, установлених законом. Воно обумовлено однозначним імперативним велінням держави і передбачає певну взаємність прав і обов'язків держави і платника податків, коли виконання зобов'язання з боку платника покладає на державу обов'язок використати зібрані кошти за призначенням.

6. Виокремлено такі ознаки податкового зобов'язання: є грошовим; уповноваженою особою завжди виступає держава, якій завжди протистоять конкретні особи; змістом є вчинення зобов'язаними особами активних дій; має односторонній характер; є строковим; відноситься до категорії зобов'язань, що періодично виникають; має односторонньо-владний характер; є за своїм характером публічно-правовим і виникає з ініціативи тільки однієї сторони - держави; виникнення за умови активних дій платника податків.

7. Особливостями державного примус у податковому праві є: здійснення системою органів, до кола яких відносяться податкові органами, митні органи, органи державного казначейства, виконавчі органи, суди; спрямованість на забезпечення відповідної поведінки та лише опосередковано - на свідомість; негативним наслідком його застосування для зобов'язаних осіб є саме майновий, тоді як особисті, організаційні негативні наслідки є похідними від майнових; метою є недопущення правопорушення та своєчасне і повне виконання податкового обов'язку, а не боротьба з правопорушеннями та іншими небажаними наслідками в сфері оподаткування; реалізація не тільки інтересів держави; реалізація за певною законодавчо встановленою процедурою.

8. Застосування обмежувальних заходів у податково-правовому регулюванні має ґрунтуватися на: а) реальності обмеження, яке спрямовується на зобов'язану особу; б) ефективності та доцільності застосування такого обмеження, що відбивається в надходженні належної суми коштів до відповідного бюджету; в) достатності правових гарантій щодо забезпечення реалізації інтересів як власника публічних фондів (держави та територіальних громад), так і зобов'язаної особи; г) наявності публічного права на отримання коштів від сплати податків та зборів, яке обумовлює обмеження прав інших суб'єктів, трансформацію їх в відповідні обов'язкові приписи.

9. Зміст податкових правовідносин і відносин податкового зобов'язання є різним. Перші охоплюють права і обов'язки осіб, пов'язані зі справлянням податків (податкового обліку, сплати податку й податкової звітності), а також податкового контролю. Оскільки податковий контроль не пов'язаний безпосередньо з виконанням платником свого першочергового обов'язку, він знаходиться поза межами регулювання податково-зобов'язальних правовідносин. Тому змістом правовідносин податкового зобов'язання охоплено обов'язки платника з податкового обліку, сплати й звітності.

10. Податкові закони, так само як і конституційна норма, набувають чинності один раз, і саме цей момент є юридичним фактом-подією. Втім, при виникненні конкретних податково-правових відносин жодного юридичного факту стосовно цих нормативних актів не відбувається - вони вже існують і діють на момент виникнення того и іншого правовідношення. Тому визнавати їх юридичними фактами в механізмі податково-правового регулювання недоцільно.

11. Дія податкового закону в частині обов'язку сплачувати податок поширюється не на всіх суб'єктів, що знаходяться на території держави, а лише на тих, хто відповідно до закону має податкову правосуб'єктність та об'єкти оподаткування. Особа, яка наділена податковою правосуб'єктністю, в момент отримання об'єкта оподаткування у випадках, передбачених законом, одночасно стає платником податку і, відповідно, учасником правовідносин податкового зобов'язання.

12. Облік платників податків не охоплюється податковими зобов'язальними правовідносинами, оскільки такі відносини не мають своїм об'єктом суму податку, і вони об'єктивно передують у часі зобов'язальним правовідносинам, обов'язковим учасником яких є платник. Податкові зобов'язальні правовідносини не виникають, поки та чи інша особа не отримає статусу платника податку, тобто не отримає тих чи інших об'єктів оподаткування. До змісту податкового зобов'язання входять обов'язки щодо податкового обліку об'єктів оподаткування.

13. Зміна суб'єкта податкового зобов'язання, тобто заміна одного суб'єкта іншим, можлива лише стосовно платників податків і лише у випадках, прямо передбачених законом. Водночас схожим механізмом, існування якого не суперечить спрямованості податкового-правового регулювання, є механізм податкового представництва. У випадку владного суб'єкта - держави - він реалізується шляхом делегування державою своїх повноважень податковим та іншим органам, компетенція яких чітко визначена в законі. Платники податків, у свою чергу, можуть делегувати виконання своїх обов'язків та здійснення прав податковим представникам на підставі договору.

14. Принциповою різницею між цивільно-правовою та податково-правовою сферами регулювання забезпечення зобов'язання є неможливість установлення засобів останнього в договорі. Водночас, так само як і в цивільно-правовому регулюванні, ці засоби мають своїм спрямовуванням: гарантування здійснення прав уповноваженої особи та захист її майнових та інших інтересів у випадку, зокрема, неможливості виконання зобов'язання у спосіб, визначений у законі.

15. Виконання податкового зобов'язання безпосередньо пов'язано з проявом волі платника - на скільки він сумлінно ставиться до виконання обов'язку. Прояв такої волі можливий на декількох етапах. По-перше, при самостійному обчисленні платником суми податку. По-друге, на етапі узгодження грошового зобов'язання після отримання податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку. По-третє, при узгодженні грошового зобов'язання в судовому порядку. По-четверте, в межах процедур примусового стягнення податкового боргу.

16. Податковий спір необхідно розглядати як сукупність окремих правовідносин, що не входить до податкового зобов'язання, але результати якого безпосередньо впливають на динаміку податкових зобов'язальних відносин. Податковий спір існує та розвивається паралельно з податковими зобов'язальними правовідносинами, а не після їх припинення.

17. В системі процесуальних норм, які регулюють процедури вирішення податкових спорів центральне місце займають норми адміністративного судочинства. Реалізуючи регулятивну функцію, вони забезпечують як закріплення прав та обов'язків учасників адміністративного процесу, так і врегульовують діяльність суду, встановлюють додаткові повноваження та гарантії, які надають йому можливість здійснювати судочинство справедливо, неупереджено та своєчасно. В ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України міститься не вичерпний перелік принципів судового вирішення податкових спорів. Спираючись на широке трактування «принцип права» або «принцип судочинства», під ними слід розуміти основоположні правила, засади регулювання тієї чи іншої сфери суспільних відносин та які застосовуються до невизначеного кола процесуальних відносин. В цьому сенсі, як раз і утворюється певна межа адміністративного та податкового законодавства з урахуванням змісту ст. 4 «Основні засади податкового законодавства України» Податкового кодексу України.

18. Засоби забезпечення виконання податкового зобов'язання застосовуються переважно в тих випадках, коли платник податків уже здійснив правопорушення - свідомо або через помилку, необачність тощо. В такому випадку застосування таких засобів реалізує щонайменше дві їхні функції. По-перше, в такий спосіб податковий орган нагадує платнику податків про необхідність виконання того чи іншого податкового обов'язку, оскільки застосування засобів забезпечення пов'язане з повідомленням платника в той чи інший спосіб про їх застосування. По-друге, шляхом застосування засобів забезпечення виконання податкового зобов'язання держава (знов-таки в особі податкових органів) стимулює платника до якнайшвидшого виконання того обов'язку, який він не виконав у загальному порядку і строки, встановлені відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

19. Сьогодні інститут відповідальності у податковому праві є одним із найнерозробленіших. Така ситуація має і певне законодавче підґрунтя, бо лише з прийняттям Податкового кодексу України в 2010 році, відбувся якісний перехід до поглиблення законодавчого регулювання цих відносин. Відповідальність за порушення податкового законодавства має захищати майнові інтереси держави та територіальних громад, а її ефективне застосування сприяти законному поповненню публічних грошових фондів. Зважаючи на це, податкові санкції мають пов'язуватись із надходженням грошових коштів до відповідних бюджетів через застосування фінансових санкцій - штрафів.

20. Загальним принципом застосування юридичної відповідальності є неможливість притягнення особи двічі до одного виду відповідальності за одне правопорушення. Обмеживши відповідальність за порушення вимог податкового законодавства, у томі числі невиконання податкового зобов'язання, лише трьома видами, законодавець обмежує й можливість одночасного застосування багатьох видів відповідальності за одне правопорушення, пов'язане з невиконанням платником податкового зобов'язання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Самсин И. Л. Конструкция обязательства в налогово-правовом регулировании / И. Л. Самсин // Очерки налогово-правовой науки современности: моногр. / под общ. ред. Е. Ю. Грачевой и Н. П. Кучерявенко. Москва-Харьков: Право, - 2013. С. 318-339.

2. Самсін І. Л. Податкове зобов'язання: правова природа, динаміка та наслідки невиконання / І. Л. Самсін - Харків: Право, - 2013. 328 с.

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Самсін І. Л. Співвідношення понять податкового обов'язку та податкового зобов'язання в законодавстві України / І. Л. Самсін // Вісник Верховного Суду України. 2011. № 9 (133). С. 34-38.

2. Самсін І. Л. Підстави припинення податкового зобов'язання / І. Л. Самсін // Публічне право. Науково-юридичний журнал. 2011. № 4. С. 118-125.

3. Самсін І. Л. Підстави виникнення податкового зобов'язання / І. Л. Самсін // Вісник Національної академії правових наук України. 2011. № 3. С. 179-186.

4. Самсін І. Л. Динаміка податкового зобов'язання / І. Л. Самсін // Вісник Вищого адміністративного суду України. 2011. № 3. С. 63-68.

5. Самсін І. Л. До питання про розмежування податкового й цивільного-правового зобов'язання / І. Л. Самсін // Вісник господарського судочинства. 2012. № 1. С. 80-84.

6. Самсін І. Л. Структура податкового зобов'язання / І. Л. Самсін // Публічне право. 2012. № 2 (6). С. 105-110.

7. Самсін І. Л. Примус у податковому праві / І. Л. Самсін // Вісник Вищого адміністративного суду України. 2012. № 1. С. 20-25.

8. Самсін І. Л. Зобов'язання: родове чи галузеве поняття (податково-правовий аспект) / І. Л. Самсін // Вісник Верховного Суду України. 2012. № 2. С. 38-41.

9. Самсін І. Л. Норми права в механізмі вирішення податково-правового спору / І. Л. Самсін // Публічне право. 2012. № 4 (8). С. 92-98.

10. Самсін І. Л. Природа податкового зобов'язання / І. Л. Самсін // Право і суспільство. 2012. № 4. С. 51-55.

11. Самсін І.Л. Про наслідки невиконання податкового зобов'язання / І. Л. Cамсін // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2012. № 3. C. 96-100.

12. Самсін І. Л. Концептуальні підходи до визначення податкового зобов'язання / І. Л. Самсін // Право України. 2013. № 1-2. С. 93-97.

13. Самсін І. Л. Податкові правовідносини як різновид фінансово-правових / І. Л. Самсін // Фінансове право. 2013. № 2. С. 21-24.

14. Самсін І. Л. Підгалузева природа податково-правових відносин та їх ознаки / І. Л. Самсін // Вісник Національної академії правових наук України. 2013. № 2. С. 141-147.

15. Самсін І. Л. Податкове зобов'язання: вид і міра поведінки, правовідношення чи інститут права? / І. Л. Самсін // Форум права. 2013. № 2. C. 492-496.

16. Самсін І. Л. Механізм вирішення податково-правового спору / І. Л. Самсін // Митна справа. 2013. № 3(87). С. 10-15.

17. Самсін І. Л. Щодо відповідальності за невиконання податкового зобов'язання / І. Л. Самсін // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2013. № 4. С. 275-283.

Наукові статті у періодичних виданнях інших держав:

18. Самсин И. Л. Публичная природа налоговых правоотношений и их особенности / И. Л. Самсин // Экономика и право Казахстана. 2013. № 14(447). С. 53-56.

19. Самсин И. Л. Налоговое обязательство и налоговый долг: соотношение понятий / И. Л. Самсин // Экономика и право Казахстана. 2013. № 16. С. 36-39.

20. Самсин И. Л. К вопросу о процедурах согласования налогового обязательства / И. Л. Самсин // Lex Russica. 2014. № 3. С. 78-83.

21. Самсин И. Л. Правовое регулирование процедур разрешения налоговых споров / И. Л. Самсин // Актуальные проблемы российского права. 2014. № 3. С. 50-55.

Науково-практичні коментарі податкового законодавства:

1. Самсін І. Л. Науково-практичний коментар Податкового кодексу України; за ред. М. П. Кучерявенка та І. Х. Темкіжева: В 3 ч. Ч. 1. Харків: Право, 2012. Ст. 85, 87, 14, 41, 81. (у співавторстві).

2. Самсін І. Л. Науково-практичний коментар Податкового кодексу України; за ред. М. П. Кучерявенка та І. Х. Темкіжева: В 3 ч. Ч. 2. Харків: Право, 2012. Ст. 149, 151, 212, 213 (у співавторстві).

3. Самсін І. Л. Науково-практичний коментар Податкового кодексу України; за ред. М.П. Кучерявенка та І.Х. Темкіжева: В 3 ч. Ч. 3. Харків: Право, 2012. Ст. 260, 261, 265, 267 (у співавторстві).

Публікації у інших виданнях і тези доповідей на науково-практичних конференціях та засіданнях тематичних «круглих столів»:

1. Самсін І. Л. Зміна податкового зобов'язання: підстави та наслідки за Податковим кодексом України / І. Л. Самсін // Адвокат. К.: Експрес-поліграф, 2011. № 8. С. 27-31.

2. Самсін І. Л. Юридичні факти в механізмі вирішення податково-правового спору / І. Л. Самсін // Вісник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. 2013. № 2. С. 4-7.

3. Самсін І. Л. Деталізація припису ст. 67 Конституції України в вихідних конструкціях податково-правового регулювання / І. Л. Самсін // Фінансове право у ХХІ сторіччі: здобутки та перспективи: зб. наук. пр. за матеріалами Міжнар. наук.-прак. конф., 4-7 жовт. 2011 р. Ч. ІІ / НДІ фінансового права. К.: Алерта, 2011. С. 257-262.

4. Самсін І. Л. Податкове зобов'язання як системоутворююча конструкція в регулюванні відносин оподаткування / І. Л. Самсін // Публічна влада в Україні та конституційно-правовий механізм її реалізації: матеріали наук.-практ. конф., м. Харків, 28 верес. 2011 р. / Ред. кол.: В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, А. П. Гетьман, С. Г. Серьогіна та ін. Х.: 2011. С. 66-69.

5.Самсин И. Л. Налоговая обязанность или налоговое обязательство / И. Л. Самсин // Научные труды по финансовому праву: современные проблемы финансового правотворчества и источников (форм) финансового права. Материалы Второй междунар. науч.-теор. конф. «Худяковские чтения по финансовому праву» (Алматы, 20 октябр. 2011 г.). Вып. 2. Алматы: ТОО «Налоговый эксперт», 2012. С. 195-200.

6. Самсин И. Л. К вопросу о динамике налогового обязательства / И. Л. Самсин // Сб. докладов междунар. научн.-практ. конф. «Юридическая наука как основа правового обеспечения инновационного развития России» (Кутафинские чтения): доклады по кафедре финансового права. М.: ООО «Изд-во «Элит»», 2012. С. 126-130.

7. Самсін І. Л. Законодавче регулювання припинення податкового зобов'язання / І. Л. Самсін // Актуальні проблеми юридичної науки: Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (в авторській редакції), (Донецьк, 24 лют. 2012 р.): матеріали у 2 ч. Донецьк: ЧП «ИД «Кальмиус», 2012. Ч. ІІ. С. 22-23.

8. Самсін І. Л. Про динаміку податкового зобов'язання / І. Л. Самсін // Принципы финансового права: материалы междунар. науч.-практ. конф., Харьков, 19-20 апр. 2012 г. / редкол.: В. Я. Таций, Ю. П. Битяк, Л. К. Воронова и др. Х.: Право, 2012. С. 221-224.

9. Самсін І. Л. До питання про правову природу податкового зобов'язання / І. Л. Самсін // Актуальні питання публічного та приватного права: тези доповідей ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 3 жовт. 2012 р. / за ред. В. М. Огаренка та ін. Запоріжжя: КПУ, 2012. С. 229-231.

10. Самсін І. Л. Про державний примус у податково-правовому регулюванні / І. Л. Самсін // Удосконалення місцевого самоврядування в аспекті конституційної реформи: зб. наук. ст. та тез доповід. за матеріалами міжнар. наук.-прак. конф., м. Полтава, 27 черв. 2013 р. / редкол.: С. Г. Серьогіна, О. П. Бущан, О. Р. Дашковська. П.: НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування, 2013. С. 60-62.

11. Самсін І. Л. Деякі питання забезпечення виконання податкового зобов'язання за Податковим кодексом України / І. Л. Самсін // Правове життя сучасної України: між нар. наук практ. конф. (16-17 трав. 2013 р.). Т.2 / Націон. ун-т «Одеська юридична академія». Одеса, 2013. С. 8-10.

АНОТАЦІЯ

Самсін І. Л. Податкове зобов'язання в механізмі фінансово-правового регулювання (методологічний аспект). - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України. - Харків, 2014.

Дисертацію присвячено з'ясуванню правової природи податкового зобов'язання, що є однією з найпринциповіших вихідних конструкцій у податковому регулюванні. Наголошено, що поряд з визначенням податку та його рис податкове зобов'язання формує ті ґрунтовні підстави, які містять фундамент побудови не лише окремих податково-правових норм, а і системи податкового права взагалі. Свідченням цього є і наявність окремого податково-правового інституту, який регулює зміст, склад та динаміку податкового зобов'язання.

Зауважено, що оскільки податково-правове регулювання засноване на імперативних веліннях однієї сторони, а цивільно-правове - на диспозитивному встановленні змісту та умов зобов'язання сторонами, закон у податковому праві виконує функції, аналогічні функціям договору, встановлюючи низку обов'язків для зобов'язаної сторони - платника податків та прав держави в особі уповноважених органів вимагати та контролювати виконання зобов'язання.

Cформульовано визначення податково-зобов'язального правовідношення, що передбачає взаємність прав і обов'язків держави й платника податків і зміст якого становить обов'язок платника сплатити суму податку, а також супутні йому обов'язки (з податкового обліку й звітності) та право держави вимагати здійснення цього обов'язку; обов'язок держави ефективно й за призначенням використати кошти, зібрані за допомогою податків та право платників на ефективне і цільове їх використання.

Виокремлено та розкрито такі ознаки податкових зобов'язальних правовідносин: (1) це завжди відносини між державою і платником податків; (2) виникає за владною вказівкою держави і забезпечується механізмом державного примусу; (3) держава як суб'єкт приймає обмежену участь у таких правовідносинах; (4) полягає у здійсненні платниками низки обов'язків; (5) має особливе (дуальне) співвідношення із податковими правовідносинами; (6) має певну структуру.

Ключові слова: фінансово-правове регулювання, податок, податкові правовідносини, податкове зобов'язання, податкове правопорушення, податково-правовий конфлікт.

АННОТАЦИЯ

Самсин И. Л. Налоговое обязательство в механизме финансово - правового регулирования (методологический аспект). - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Министерство образования и науки Украины. - Харьков, 2014.

Диссертация посвящена исследованию правовой природы налогового обязательства, которое является одним из принципиальных исходных конструкций в налоговом регулировании. Отмечается, что наряду с определением налога и его характеристик налоговое обязательство формирует те веские основания, которые содержат фундамент построения не только отдельных налогово-правовых норм, а и системы налогового права в целом. Свидетельством этого является и наличие отдельного налогово-правового института, который регулирует содержание, состав и динамику налогового обязательства.

Отмечается, что признак реализации публичного интереса в налоговом праве обусловливает императивный характер налоговых отношений, и как следствие - непременное участие в них государства и / или органа государственной власти. При этом суть позиций участников налоговых отношений состоит не в субординации, подчинении налогоплательщиков налоговым органам, а в подчинении обеих сторон закону.

В исследовании обосновано, что главным отличием налогового и гражданско-правового обязательства является различный характер общественных отношений, в которых они возникают. В то время как гражданско-правовые отношения основаны на равенстве, автономии воли сторон, публичные отношения, в том числе и налоговые, основаны на властном подчинении одной стороны другой. Вместе с тем, такая разница в характеристике обязательственных отношений не свидетельствует о принципиальном отличии налогового и гражданско-правового обязательства, ведь она обусловлена особенностями метода регулирования, а не обязательственного механизма. В тоже время, возможность существования одной модели в столь разных отношениях свидетельствует о том, что она укладывается фактически в любой правовой режим, а потому является универсальной.

Отмечается, что поскольку налогово-правовое регулирование основано на императивных велениях одной стороны, а гражданско-правовое - на диспозитивном установлении содержания и условий обязательства сторонами, закон в налоговом праве выполняет функции, аналогичные функциям договора, устанавливая ряд обязанностей для обязанной стороны - налогоплательщика и прав государства в лице уполномоченных органов требовать и контролировать исполнение обязательства.

Сформулировано определение налогово-обязательственного правоотношения, что предполагает взаимность прав и обязанностей государства и налогоплательщика и предусматривает: обязанность плательщика уплатить сумму налога, а также исполнить сопутствующие ему обязанности (по налоговому учету и отчетности) и право государства требовать осуществления этой обязанности; обязанность государства эффективно и по назначению использовать средства, собранные с помощью налогов, и право плательщиков на эффективное и целевое их использование.

Ключевые слова: финансово-правовое регулирование, налог, налоговые правоотношения, налоговое обязательство, налоговое правонарушение, налогово-правовой конфликт.

SUMMARY

Samsin I.L. Tax liability in the mechanism of financial regulation (methodological aspect). - On the manuscript.

The tesis for a Doctor of Law Degree in the speciality 12.00.07 - administrative law and procedure; finance; information law. - National Law University named after Yaroslav the Wise, the Ministry of Education and Science of Ukraine. - Kharkov, 2014.

Thesis is devoted to the legal nature of the tax liability, which is one of the following, most initial designs in tax regulation. It is noted that along with the definition of the tax and its tax liability rice forms are reasonable grounds, which include not only the foundation of some of the tax- law, and tax law and the system in general. This is confirmed by a separate tax and legal institution that regulates the content, structure and dynamics of the tax liability.

Is observed that as the tax and legal regulation based on the imperative dictates the one hand, and civil -law - to determine the content and discretionary conditions of commitment by the parties may conclude that the law in tax law performs functions similar to a treaty establishing a number of required ' bonds for the obligated party - the taxpayer and the rights of the state and its authorized agencies to demand and monitor the implementation of commitments.

The definition of tax- binding relationship that involves reciprocity of rights and duties of the state and the taxpayer and provides: the obligation to pay the amount of the tax payer, and execute the accompanying responsibilities ( with tax accounting and reporting ) and the law of the State require the exercise of this duty; duty of the state to effectively and as intended to use the money raised through taxes and taxpayers' rights to an effective and targeted use

Keywords: finance law regulation, tax, tax law relationships, law commitment, tax offense, taxes law conflict.

Размещено на Allbest.ru