Правовий статус Міністерства внутрішніх справ України як учасника бюджетного процесу

26

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство внутрішніх справ України

Національна академія внутрішніх справ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ПРАВОВИЙ СТАТУС МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ЯК УЧАСНИКА БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Воробйов Руслан Анатолійович

Київ - 2013

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент Пивовар Юрій Ігорович, Національний авіаційний університет, доцент кафедри конституційного і адміністративного права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Ковальчук Андрій Трохимович, Київська державна академія водного транспорту імені гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного,

завідувач кафедри транспортного права кандидат юридичних наук Перощук Зорина Іванівна, Міністерство фінансів України, начальник відділу міжбюджетного регулювання та середньострокового планування

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з головних сфер забезпечення інтересів держави та її громадян у сучасному суспільстві є правоохоронна. Значна роль реалізації державних завдань у цій сфері в Україні відведена саме органам внутрішніх справ, головну ланку в системі яких займає МВС України. У контексті реформування цього правоохоронного відомства актуальним, і водночас, проблемним на нинішньому етапі постає питання фінансового забезпечення функціонування органів внутрішніх справ.

В умовах обмежених фінансово-економічних та інших ресурсних можливостей МВС України, головним джерелом фінансування якого залишається державний бюджет України, вкрай важливою є участь цього центрального органу влади у процесах формування бюджету, розподілу й перерозподілу та використання бюджетних коштів на потреби відомства.

Здійснюючи фінансову діяльність, що пов'язана з бюджетними коштами, МВС України стає учасником відповідних бюджетних правовідносин, а тому набуває якісно нового статусу з характерними лише конкретному виду суб'єктів властивостей. При цьому, безумовно, МВС України як потенційний суб'єкт бюджетних правовідносин загалом, та бюджетного процесу зокрема, має відповідати базовим критеріям, що висуваються до таких учасників.

Чинним бюджетним законодавством хоча й регламентовано основні види учасників бюджетного процесу та порядок реалізації їх бюджетно-процесуальної компетенції, однак практична сфера застосування відповідних нормативних положень вказує на наявність численних правових прогалин, протиріч. При цьому здебільшого вони стосуються правового регулювання поведінки суб'єктів «виконавчої ланки» бюджетного процесу, до числа яких належить і МВС України. За цих та низки інших умов органи внутрішніх справ, за роки незалежності України, жодного разу не були профінансовані з Державного бюджету на сто відсотків від заявлених на стадії формування бюджету потреб. Поряд з тим, за оцінкою державних фінансових органів та органів фінансового контролю, діяльності МВС України з бюджетного планування та використання бюджетних коштів властиві недоліки правового й організаційного характеру. Виявлення їх причин та розроблення способів усунення неможливе без дослідження правового статусу МВС України в бюджетному процесі.

Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційної роботи стали праці вітчизняних і зарубіжних учених - представників загальної теорії держави та права (С. С. Алексєєв, О. Т. Боннер, О. В. Зайчук, О. Г. Лук'янова, І. І. Матузов, А. О. Павлушина, О. Ф. Скакун, О. С. Скачкова, В. В. Сорокіна, Ю. О. Тихомиров, Є. В. Чуклова), а також публічно-правових галузей: конституційного права (А. М. Колодій, О. Є. Кутафін, С. О. Чикурлій, О. Н. Ярмиш), адміністративного права та процесу (В. Б. Авер'янов, Д. М. Бахрах, С. В. Ківалов, В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко), фінансового права (Д. А. Бекерська, Л. К. Воронова, Д. О. Гетманцев, А. Й. Іванський, А. Т. Ковальчук, А. М. Касьяненко, А. О. Монаєнко, В. П. Нагребельний, О. П. Орлюк, Л. А. Савченко).

Слід зазначити, що в сучасній фінансово-правовій науці питання бюджетного процесу та бюджетної діяльності МВС України здебільшого досліджені розрізнено. При цьому бюджетний процес як стрижневий й динамічний інститут бюджетного права становить предмет постійного наукового інтересу широкого кола вчених і практиків. Найвагоміші досягнення в цій галузі, що слугують стійкою науковою основою подальших бюджетно-правових досліджень, належать О. В. Болтіновій, Л. К. Вороновій, О. П. Гетманець, О. Б. Заверусі, М. В. Карасьовій, Ю. О. Крохіній, О. А. Музика-Стефанчук, А. А. Нечай, З. І. Перощук, Н. Ю. Пришві, Н. В. Теремцовій, В. Д. Чернадчуку, Л. М. Чуприній, О. І. Худякову, Н. Я. Якимчук.

Натомість проблеми бюджетної діяльності МВС України у сучасній фінансово-правовій доктрині є малодослідженими. Більшість вітчизняних наукових праць з даної проблематики присвячені головним чином вивченню матеріальної основи функціонування органів внутрішніх справ, висвітлюючи при цьому лише окремі аспекти їх бюджетної компетенції. Найбільш ґрунтовними з них є монографічні роботи Н. А. Буличевої, О. А. Бухтіярова, О. І. Деревчука, І. В. Зозулі, М. С. Ільницького, Д. М. Павлова, А. Г. Чубенка та ін.

Таким чином, необхідність удосконалення бюджетної діяльності МВС України як центрального органу виконавчої влади обумовлює актуальність комплексного дослідження теоретичних й практичних питань визначення, нормативно-правового закріплення, реалізації й розвитку правового статусу МВС України як учасника бюджетного процесу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках Концепції застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2002 р. № 538, Основних наукових напрямів та найважливіших проблем фундаментальних досліджень у галузі гуманітарних наук 2009-2013 рр., затверджених наказом Міністерства освіти і науки України та Національної академії наук України від 26.11.2009 р. № 1066/609; відповідно до Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347, а також згідно з планами науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2011-2012 рр.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає в поглибленні наукових знань і комплексному опрацюванні теоретичних положень правового статусу МВС України в бюджетному процесі та розробленні на цій основі науково обґрунтованих рекомендацій з удосконалення правового регулювання статусу й діяльності цього учасника бюджетного процесу.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких задач:

– виявити та дослідити концептуальні основи правової природи бюджетного процесу;

– визначити сутність і структуру бюджетного процесу;

– сформулювати поняття категорії «учасник бюджетного процесу» та встановити коло таких учасників;

– окреслити місце та роль МВС України в системі учасників бюджетного процесу;

– сформулювати дефініцію поняття правового статусу МВС України як учасника бюджетного процесу;

– визначити структуру правового статусу МВС України як учасника бюджетного процесу та охарактеризувати основні елементи;

– виявити особливості реалізації правового статусу МВС України на основних стадіях бюджетного процесу;

– сформулювати пропозиції з удосконалення правового регулювання статусу МВС України та його бюджетно-процесуальної діяльності.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у сфері бюджетного процесу.

Предмет дослідження - правовий статус Міністерства внутрішніх справ України як учасника бюджетного процесу.

Методи дослідження. При проведенні дослідження для вирішення поставлених задач використовувались у комплексі загальнонаукові та спеціальноправові методи. Методологічну основу дисертації становить діалектичний метод наукового пізнання, який забезпечив вивчення досліджуваної проблематики правового статусу МВС України через призму взаємодії та взаємозумовленості соціальних процесів і суспільних явищ у сфері бюджетного процесу (підрозділи 1.1, 2.2). Використання логічного методу, що представлений такими прийомами пізнання, як аналіз і синтез, індукція і дедукція, абстрагування, сприяло формуванню вихідної бюджетно-правової категорії наукового дослідження - «бюджетний процес як вид бюджетно-процесуального провадження», виділенню сутнісних ознак цього явища (розділ 1). Формально-юридичний (юридико-технічний, догматичний) метод сприяв пізнанню сутності таких правових явищ, як бюджетно-правовий процес, стадія бюджетного процесу, бюджетно-процесуальне повноваження, учасник бюджетного процесу й формулюванню їх дефініцій (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.3). Порівняльно-правовий метод слугував співставленню таких правових категорій й інститутів, як «бюджетний процес», «бюджетна процедура» та «бюджетна діяльність»; «стадія процесу» й «етап процесу»; «суб'єкт процесу» й «учасник процесу» та ін. (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 3.3). Шляхом застосування мeтoду тлумaчeння з'яcовано змicт матеріальних та процесуальних нoрм законів і підзаконних правових актів, щo регламентують правовий статус МВС України в бюджетному процесі (розділи 2, 3). Системно-структурний метод застосовано під час дослідження структури бюджетного процесу (підрозділ 1.2), характеристики елементів правового статусу МВС України як учасника бюджетного процесу (підрозділ 2.3), а системно-функціональний метод - для з'ясування місця і ролі МВС України в системі учасників бюджетного процесу (підрозділ 2.2), виявлення особливостей бюджетно-процесуальної діяльності МВС України на основних стадіях бюджетного процесу (розділ 3). Використання соціологічного методу дало змогу вивчити погляди практичних фахівців щодо правового й організаційного забезпечення участі МВС України в бюджетному процесі. Усі наведені та деякі інші наукові методи застосовано автором в їх взаємозв'язку та взаємозалежності.

Емпіричну базу дисертації становлять аналітичні та статистичні матеріали Міністерства фінансів України, Рахункової палати, Міністерства внутрішніх справ України за 2009-2012 рр., а також результати анкетування 175 фахівців з бюджетного процесу (95 осіб - керівники органів внутрішніх справ різного рівня; 80 осіб - працівники фінансових служб та підрозділів органів внутрішніх справ).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у фінансовому праві системним монографічним дослідженням, що присвячене розкриттю сутності й особливостей правового статусу МВС України в бюджетному процесі. Сформульовані положення і рекомендації надали можливість отримати систему теоретичних та практичних поглядів на стан, тенденції і перспективи розвитку цього напряму діяльності й запропонувати конкретні шляхи їх реалізації у законотворчому процесі та практичній діяльності органів внутрішніх справ України. У дисертації обґрунтовано низку нових концептуальних положень, висновків і рекомендацій, що мають важливе теоретичне та практичне значення, зокрема:

вперше:

– запропоновано трактування бюджетного процесу як виду бюджетно-процесуального провадження, що об'єднує у собі послідовно здійснювані уповноваженими суб'єктами (учасниками бюджетного процесу) процесуальні дії правотворчого та правореалізаційного (у тому числі правозacтocoвнoгo) хaрaктeру щoдo формування бюджету, прийняття та уведення в дію Закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), виконання бюджету та підсумкового звітування про його виконання;

– сформульовано визначення поняття бюджетно-процесуальних повноважень учасників бюджетного процесу як нормативно врегульовану сукупність прав й обов'язків, якими наділені учасники бюджетного процесу для здійснення бюджетно-процесуальної діяльності, спрямованої на досягнення цілей, завдань і конкретних результатів та пов'язаної з формуванням бюджету, прийняттям та уведенням у дію Закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), виконанням бюджету та підсумковим звітуванням про його виконання;

– класифіковано завдання бюджетно-процесуальної діяльності МВС України, за такими критеріями: а) за ступенем поширення (загальні та спеціальні завдання); б) за критерієм постійності (постійні й тимчасові завдання); в) за часовим виміром (ретроспективні, поточні, перспективні завдання);

– визначено зміст і типи бюджетно-процесуальної правосуб'єктності МВС України. Зокрема такими типами є: а) активний; б) пасивний; в) змішаний;

удосконалено:

теоретично-правові дефініції категорій «учасник бюджетного процесу», «правовий статус МВС України як учасника бюджетного процесу», «стадія бюджетного процесу», «бюджетна процедура»;

– наукову позицію щодо визначення структурних елементів правового статусу МВС України як учасника бюджетного процесу;

на теоретичному рівні систему бюджетно-процесуальних повноважень МВС України. Відповідні повноваження систематизовано за стадіями бюджетного процесу та видами бюджетно-правового статусу;

дістали подальший розвиток:

концепція вивчення бюджетного процесу через призму такого правового явища, як бюджетно-правовий процес, які співвідносяться як особливе й загальне;

класифікація учасників бюджетного процесу (як виду бюджетно-процесуального провадження) за такими критеріями їх поділу: а) функціональне призначення учасника в бюджетному процесі; б) ступінь важливості виконуваних процесуальних завдань у провадженні; в) критерій тривалості участі в бюджетному процесі; г) стадійність провадження; д) спеціалізація бюджетних повноважень;

– характеристики змісту правореалізаційної форми бюджетно-процесуальної діяльності МВС України;

– теоретичні положення щодо бюджетно-правової відповідальності учасників бюджетного процесу загалом, та МВС України зокрема.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження впроваджено як рекомендації:

– у науково-дослідній роботі - при проведенні наукових досліджень з актуальних проблем практичної діяльності органів внутрішніх справ у бюджетній сфері, а також для подальших розроблень бюджетно-правових питань щодо участі інших суб'єктів у бюджетному процесі (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 05.09.2012 р.);

– у правотворчості - при опрацюванні змін та доповнень до бюджетного законодавства, відомчих нормативно-правових актів МВС України з метою вдосконалення правового регулювання правовідносин, що виникають у сфері бюджетного процесу, а також удосконалення правового статусу розпорядників бюджетних коштів і відповідальних виконавців бюджетних програм (акт впровадження МВС України від 08.02.2013 р.);

– у правозастосовній сфері - для удосконалення бюджетних правовідносин, у яких беруть участь органи державної влади, у тому числі органи внутрішніх справ, та інші учасники бюджетного процесу (акти впровадження Апеляційного суду Чернівецької області від 20.02.2013 р. та МВС України від 08.02.2013 р.);

– у навчальному процесі - під час викладання навчальних дисциплін «Фінансове право», «Планування фінансово-господарської діяльності», а також при підготовці відповідних навчально-методичних матеріалів (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 15.09.2012 р.).

Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, що становлять новизну роботи, розроблено автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувалися. У статті «Поняття та зміст бюджетно-правового статусу МВС України» особистий внесок дисертанта становить 50 %; курсі лекцій «Планування фінансово-господарської діяльності в органах внутрішніх справ» - 20 %.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації оприлюднені автором у виступах на міжнародних, всеукраїнських, регіональних науково-практичних конференціях, семінарах: «Актуальні проблеми правоохоронної діяльності» (м. Київ, 20.12.2010 р.), «Сучасні напрями теоретичних та прикладних досліджень економіки та права» (м. Київ, 10.05.2011 р.), «Інтеграція науки і практики як механізм ефективного управління органами внутрішніх справ» (м. Київ, 19.04.2012 р.), «Економіка та право: актуальні проблеми теорії й практики» (м. Київ, 01.06.2012 р.), «Актуальні проблеми кримінального права (пам'яті професора П.П. Михайленка) (м. Київ, 24.09.2012 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дослідження, що сформульовані в дисертації, відображено в 11 наукових публікаціях, серед яких шість статей - у виданнях, включених МОН України до переліку наукових фахових видань з юридичних наук, чотири статті - у збірниках тез наукових доповідей, оприлюднених на науково-практичних конференціях і курсі лекцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (264 найменувань) та трьох додатків. Повний обсяг дисертації становить 233 сторінки, з них загальний обсяг тексту - 190 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації; зазначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, задачі, об'єкт, предмет, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів; надано відомості щодо шляхів і форм їх упровадження й апробації, а також щодо кількості публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 «Теоретико-методологічні основи бюджетного процесу» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Концептуальні основи правової природи бюджетного процесу» виокремлено та проаналізовано сучасні теоретичні положення й правові явища, що слугують основою визначення правової природи бюджетного процесу. Зокрема, досліджено поняття юридичного процесу, його види, співвідношення категорій «юридичний процес» і «юридична процедура», здійснено розмежування бюджетних матеріальних і процесуальних норм.

На підставі отриманих узагальнень додатково аргументовано доцільність уведення в галузь бюджетного права категорії «бюджетно-правовий процес» та сформульовано її дефініцію у широкому й вузькому розумінні: у широкому, як нормативно регламентовану процесуальну форму бюджетної діяльності уповноважених суб'єктів, що являє собою систему взаємопов'язаних, спеціально упорядкованих дій та операцій, які спрямовані на досягнення певної мети і конкретного результату; у вузькому - нормативно регламентовану процесуальну форму бюджетної діяльності уповноважених суб'єктів, що знаходить вияв у бюджетній правотворчості та правореалізації.

Ґрунтуючись на «релятивній» концепції розуміння юридичного процесу та з урахуванням предмету правового регулювання бюджетного права, доведено авторську позицію щодо необхідності виділення таких видів бюджетно-правового процесу, як правотворчий та правореалізаційний. Останній поділяється на юрисдикційний та неюрисдикційний бюджетно-правові процеси.

Зазначено, що нормативну основу бюджетно-правового процесу становлять окрім процесуальних норм, що регулюють формування і виконання бюджету (процесуальні норми бюджетного процесу), також процесуальні норми, що встановлюють бюджетно-договірні, бюджетно-реєстраційні, бюджетно-контрольні правовідносини та відносини, що виникають з приводу притягнення до бюджетно-правової відповідальності.

Доведено, що бюджетно-процесуальна діяльність здійснюється в межах бюджетно-правового процесу та становить його фактичний зміст.

У пiдрoздiлi 1.2. «Сутність бюджетного процесу, його структура та характеристика основних елементів» досліджено бюджетний процес як різновид первинного, найбільш змістовного структурного елементу бюджетно-правового процесу - бюджетно-процесуальне провадження.

На основі виділення сутнісних ознак бюджетного процесу, що характеризують його як один з різновидів бюджетно-процесуальних проваджень, сформульовано авторську дефініцію цього процесу.

Визначено ієрархічність структурних елементів бюджетно-правового процесу та місце в їх числі бюджетного процесу, а саме: бюджетно-правовий процес < бюджетний процес (як вид провадження) < процесуальні стадії < процесуальні етапи < процесуальні дії.

Стадією бюджетного процесу є відносно відокремлений нормативно урегульований комплекс дій учасників бюджетного процесу, що являють собою сукупність процесуальних етапів, спрямованих на досягнення результатів, система яких забезпечує мету бюджетно-процесуального провадження.

Окреслено межі стадій бюджетного процесу, що визначаються строками та юридичними фактами. До юридичних фактів належать процесуальні дії та бюджетна документація.

Низовою структурною ланкою бюджетно-процесуального провадження визначено дії, на процесуальну природу яких вказують такі їх властивості: а) їх виникнення обумовлено бюджетними процесуальними нормами; б) здійснюються в межах загального бюджетно-правового процесу; в) виконавцями виступають учасники бюджетного процесу; г) мають відносну визначеність у часовому вимірі; д) спрямовані на досягнення єдиного конкретного бюджетно-правового процесуального результату.

Розділ 2 «Правові основи формування статусу Міністерства внутрішніх справ України як учасника бюджетного процесу» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Поняття та класифікація учасників бюджетного процесу», ґрунтуючись на результатах власного дослідження понять, у тому числі шляхом співвідношення базових категорій «суб'єкт процесу» й «учасник процесу», а також бюджетно-правових категорій «суб'єкт бюджетного процесу», «суб'єкт бюджетних правовідносин», «учасник бюджетного процесу» та ін., автором окреслено коло учасників бюджетного процесу (як бюджетно-процесуального провадження) та сформульовано визначення поняття такого учасника.

У результаті узагальнення основних наукових підходів щодо розуміння поняття і складу суб'єктів бюджетних правовідносин виділено п'ять груп суб'єктів, що утворюють суб'єктний склад цих відносин. Зокрема, це: 1) держава, муніципальні утворення; 2) органи державної влади та місцевого самоврядування; 3) розпорядники бюджетних коштів, що не належать до органів публічної влади; 4) одержувачі бюджетних коштів; 5) посадові особи, які виступають від власного імені в інтересах публічного утворення.

Додаткової аргументації (у тому числі за результатами проведеного анкетування - 25 % респондентів) дістала позиція щодо віднесення одержувачів бюджетних коштів до суб'єктів бюджетно-процесуальних правовідносин загалом та учасників бюджетного процесу зокрема. Запропоновано закріпити такий статус за одержувачами бюджетних коштів шляхом внесення змін до ст. 19 Бюджетного кодексу України, а також доповнення новою ст. 22¹ «Повноваження одержувачів бюджетних коштів».

Ґрунтуючись на розумінні бюджетного процесу як виду бюджетно-процесуального провадження, здійснено класифікацію його учасників на такі види: 1) за функціональним призначенням у бюджетному процесі: а) загальнопублічної компетенції у сфері бюджетної політики (у тому числі бюджетного процесу); б) спеціальної публічної бюджетної компетенції; в) »відомчої» бюджетної компетенції; г) внутрішньогосподарської бюджетної компетенції; 2) за ступенем важливості виконуваних процесуальних завдань у провадженні: а) обов'язкові учасники; б) факультативні учасники; 3) за критерієм тривалості участі в бюджетному процесі: а) учасники, які діють на постійній основі; б) учасники, які діють тимчасово; 4) за спеціалізацією бюджетних повноважень: а) представницькі органи влади; б) розпорядники бюджетних коштів усіх рівнів; в) одержувачі бюджетних коштів.

У підрозділі 2.2. «Місце та роль Міністерства внутрішніх справ України в системі учасників бюджетного процесу» зазначено, що МВС України в системі учасників бюджетного процесу відіграє роль обов'язкового суб'єкта «відомчої» бюджетної компетенції, що діє на постійній основі та бере участь на стадіях формування, виконання та підсумкового звітування про виконання бюджету як головний розпорядник бюджетних коштів, розпорядник бюджетних коштів нижчого ступеня та відповідальний виконавець бюджетних програм.

Характерними ознаками головного розпорядника бюджетних коштів, що притаманні й МВС України, є такі: 1) загальні: а) належність до колективних суб'єктів бюджетних процесуальних правовідносин; б) володіння бюджетно-процесуальною правосуб'єктністю; в) наділення бюджетними процесуальними повноваженнями; г) здійснення бюджетно-процесуальної діяльності; д) потенційне володіння правом відновлення даного статусу в кожному наступному бюджетному періоді; е) участь (дієвість) у бюджетному процесі протягом бюджетного циклу; є) обов'язковість участі в бюджетних процесуальних правовідносинах від власного імені; ж) наявність статусу бюджетної установи та ін.; 2) спеціальні ознаки: а) закріплення відповідного статусу законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); б) отримання повноважень шляхом встановлення бюджетних призначень.

Статусу МВС України як відповідального виконавця бюджетних програм у бюджетному процесі притаманні такі властивості: а) потенційна участь на стадіях формування бюджету й прийняття Закону України про Державний бюджет України та реальна - на стадіях виконання бюджету й підсумкового звітування про виконання бюджету; б) похідний характер від основних бюджетно-правових статусів (головний розпорядник бюджетних коштів, розпорядник бюджетних коштів); в) формування і покладення додаткового бюджетно-процесуального «навантаження» на учасника бюджетного процесу; г) спрямування на виконання однієї або більше бюджетних програм, а також забезпечення цільового й ефективного використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації таких програм; д) правове закріплення статусу щорічним Законом України про Державний бюджет України; е) володіння усіма ознаками бюджетної установи.

Підрозділ 2.3. «Поняття та структура правового статусу Міністерства внутрішніх справ України як учасника бюджетного процесу» присвячено формулюванню дефініції поняття правового статусу МВС України як учасника бюджетного процесу, а також визначенню елементів структури цього статусу та їх загальній характеристиці.

Під правовим статусом МВС України (як учасника бюджетного процесу) пропонується розуміти - систему закріплених у нормативно-правових актах ознак, що визначають його роль, місце та призначення в системі бюджетних правовідносин, пов'язаних з формуванням і виконанням Державного бюджету, вказують на його відмінність від інших суб'єктів та порядок взаємовідносин між ними.

Структуру правового статусу МВС України як учасника бюджетного процесу становлять елементи, об'єднані в такі блоки: 1) цільовий блок (містить мету, завдання бюджетної діяльності); 2) компетенційний блок (включає правосуб'єктність, повноваження, функції, правові обмеження); 3) структурно-організаційний блок (складається з форм і методів бюджетної діяльності); 4) бюджетно-процесуальна відповідальність МВС України.

На основні сформульованих обов'язкових вимог, що висуваються до правових форм бюджетно-процесуальної діяльності, визначено дві форми такої діяльності МВС України: 1) правотворча діяльність; 2) правореалізаційна (у тому числі правозастосовна) діяльність.

Особливу увагу акцентовано на такій важливій умові участі МВС України в бюджетному процесі як володіння бюджетною процесуальною правосуб'єктністю. Сутність цього елементу МВС України автор визначає на основі та в розвиток загальноправової концепції розуміння складових правосуб'єктності, відповідно до якої бюджетну процесуальну правоздатність, бюджетну процесуальну дієздатність та бюджетну процесуальну деліктоздатність розглянуто як стадії розвитку бюджетно-процесуальної правосуб'єктності.

Доведено, що фактичну підставу настання бюджетно-процесуальної відповідальності МВС України як учасника бюджетного процесу становить бюджетний процесуальний проступок.

Розділ 3 «Особливості реалізації правового статусу Міністерства внутрішніх справ України на стадіях бюджетного процесу» об'єднує три підрозділи.

У підрозділі 3.1. «Правові та організаційні особливості реалізації правового статусу Міністерства внутрішніх справ України на стадії формування Державного бюджету» внаслідок системного вивчення правової бази та методичних розроблень у сфері бюджетного процесу окреслено п'ять основних етапів стадії формування Державного бюджету. Їх аналіз дав змогу виокремити лише три етапи за участю МВС України, а саме: а) розроблення основних макроекономічних показників (плану-прогнозу); б) формування проектної бюджетно-кошторисної документації на наступний бюджетний період; в) формування бюджетних запитів на наступний бюджетний період.

У результаті ґрунтовного вивчення нормативно-правових положень, що регламентують бюджетно-процесуальну діяльність МВС України на першій стадії, виділено низку проблем правового характеру, зокрема це: а) нормативна неврегульованість окремих процедур здійснення бюджетної діяльності МВС України в статусі відповідального виконавця бюджетних програм; б) наявність колізій норм, що визначають межі основних етапів стадії формування бюджету та граничні терміни виконання окремих процедур, що, як зазначили 35 % опитаних респондентів, спричинює неякісне й несвоєчасне розроблення та прийняття планів діяльності МВС України як головного розпорядника бюджетних коштів; в) наявність законодавчих прогалин щодо закріплення переліку нормативної підстави застосування заходів примусу до учасників бюджетного процесу (у тому числі МВС України) за порушення порядку, термінів підготовки й подання окремих видів документації на стадії формування бюджету. З метою усунення означених та деяких інших недоліків сформульовано низку нормотворчих пропозицій, зокрема доповнень до ст. 116 Бюджетного кодексу України.

У підрозділі 3.2. «Особливості правового статусу Міністерства внутрішніх справ України на стадії виконання Державного бюджету» виділено та проаналізовано два основних процесуальних етапи стадії виконання Державного бюджету, на яких МВС України реалізує бюджетно-процесуальну компетенцію, а саме: а) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету; б) затвердження кошторисно-бюджетної документації, паспортів бюджетних програм та порядків використання бюджетних коштів.

Визначено, що окреме місце в системі бюджетно-процесуальних повноважень МВС України посідають факультативні повноваження, реалізація яких зумовлена виникненням потреби у внесенні змін до розпису Державного бюджету, у здійсненні перерозподілу МВС України невикористаних відкритих асигнувань за своєю мережею (наприклад, у зв'язку з реорганізацією, ліквідацією розпорядників коштів нижчого рівня), при передачі бюджетних призначень від одного головного розпорядника бюджетних коштів до іншого, при передачі нерозподілених бюджетних призначень на визначену в законі про Державний бюджет України мету між головними розпорядниками. На думку автора, відповідні повноваження хоча й реалізуються під час виконання бюджету, однак правова їх природа вказує на належність до окремої факультативної стадії бюджетного процесу - внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет).

У результаті дослідження юридичної відповідальності як елементу правового статусу МВС України на стадії виконання Державного бюджету дисертантом сформульовано низку таких узагальнень: 1) у разі порушення норм бюджетного законодавства МВС України виступає суб'єктом бюджетно-процесуальної відповідальності в статусі головного розпорядника бюджетних коштів, розпорядника бюджетних коштів нижчого ступеня або відповідального виконавця бюджетних програм; 2) нормативна підстава вжиття заходів відповідальності до МВС України, що представлена пп. 3, 16-18 ст. 116 Бюджетного кодексу України, є неповною - потребує уточнення й доповнення низкою складів бюджетно-правових проступків (зокрема, потребує окремої регламентації відповідальність головного розпорядника бюджетних коштів за роботу над порядками використання бюджетних коштів Державного бюджету); 3) ступінь тяжкості проступків, передбачених пп. 3, 16-18 ст. 116 Бюджетного кодексу України, є неспіврозмірним з мірою покарання. Запропоновано посилити відповідальність головного розпорядника бюджетних коштів за ці види проступків шляхом позбавлення такого статусу відповідного учасника на поточний бюджетний період.

У підрозділі 3.3. «Особливості правового статусу Міністерства внутрішніх справ України на стадії підсумкового звітування про виконання Державного бюджету» визначено структуру заключної стадії бюджетного процесу, охарактеризовано участь у ній МВС України як учасника бюджетного процесу.

Встановлено, що участь МВС України в статусах головного розпорядника бюджетних коштів, розпорядника бюджетних коштів нижчого ступеня та відповідального виконавця бюджетних програм обов'язковою є лише на етапі підготовки річного звіту про виконання Державного бюджету України, а факультативною ? є виключно у статусі головного розпорядника бюджетних коштів на етапі пленарного розгляду річного звіту про виконання Державного бюджету України та прийняття відповідного рішення щодо цього звіту.

Нормативна підстава бюджетно-правової відповідальності МВС України на стадії підсумкового звітування про виконання Державного бюджету охоплює проступки, що передбачені пп. 32-34, 36 ст. 116 Бюджетного кодексу України. Водночас зауважено, що окремі бюджетно-процесуальні повноваження МВС України підлягають додатковій правовій гарантії з боку держави, у зв'язку з чим сформульовано низку складів проступків, якими запропоновано доповнити чинну ст. 116 Бюджетного кодексу України.

Вивчення процедур здійснення окремих процесуальних дій МВС України щодо підготовки річної звітності про виконання бюджету дало змогу виявити низку правових недоліків щодо строків. Так, на думку автора та 70 % опитаних респондентів, потребують встановлення і «надвідомчого» унормування терміни узгодження органами Державної казначейської служби України звітів розпорядника бюджетних коштів про бюджет, а також строки подання до головного розпорядника бюджетних коштів узгоджених у Державній казначейській службі України звітів розпорядника бюджетних коштів нижчого ступеня. Крім того, окремі строки, встановлені відомчими правовими актами, підлягають приведенню їх у відповідність з положеннями Бюджетного кодексу України.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації здійснено теоретичне узагальнення та подано нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні сутності та особливостей правового статусу МВС України як учасника бюджетного процесу, а також розв'язання практичної проблеми з удосконалення правового регулювання бюджетної діяльності цього органу влади.

Проведене дослідження дало змогу сформулювати низку теоретичних положень, пропозицій та висновків, найбільш суттєвими з яких є такі:

1. Сучасна теорія бюджетного права характеризується значним розмаїттям розрізнених поглядів учених щодо розуміння правової природи бюджетного процесу. Проведений аналіз основних теоретичних підходів з цього питання дозолив систематизувати їх, виділивши два основних методологічних напрями дослідження цього процесу: 1) класичний (традиційний), в основі якого лежить діяльнісний підхід щодо розуміння бюджетного процесу; 2) прогресивний (новітній) напрям, що ґрунтується на такій теоретичній основі бюджетного процесу, як правові інститути - «юридичний процес» та «юридична процедура».

Відстоюючи позицію другого методологічного напряму щодо походження бюджетного процесу як інституту фінансового права, автор розвиває концепцію вивчення цього процесу через призму такого правового явища, як бюджетно-правовий процес. Оскільки останній у наведеній термінологічній конструкції, а також за змістом відповідає положенням «релятивної» концепції розуміння юридичного процесу та відображає процесуальну складову предмета правового регулювання бюджетного права.

Теоретично доведено поділ бюджетно-правового процесу на правотворчий і правореалізаційний процеси, а останній класифіковано на юрисдикційний та неюрисдикційний бюджетно-правовий процеси.

Унаслідок співвіднесення понять «бюджетний процес» і «бюджетна діяльність» автор дійшов висновку про недопустимість їх ототожнення. Зазначено, що саме бюджетно-процесуальна діяльність становить фактичний зміст бюджетно-правового процесу, а бюджетний процес виступає одним з його компонентів.

2. Визначивши первинними та найбільш змістовними структурними елементами бюджетно-правового процесу - бюджетно-процесуальні провадження, окреслено особливе місце серед них бюджетного процесу.

Бюджетний процес як вид бюджетно-процесуального провадження характеризується такими сутнісними ознаками: 1) спрямованість на дocягнeння кoнкрeтнoї мети прaвoтвoрчoгo та правореалізаційного (у тому числі правозacтocoвнoгo) хaрaктeру щoдo формування бюджету, прийняття та уведення в дію закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), виконання бюджету та підсумкового звітування про його виконання; 2) офіційність та публічність оформлення отриманих процесуальних результатів провадження у відповідних правових актах; 3) законодавча регламентованість здійснення провадження; 4) однотипність його здійснення на відповідних рівнях бюджетної системи; 5) циклічність провадження; 6) трирівнева структурованість провадження («процесуальні стадії» < «процесуальні етапи» < «процесуальні дії»); 7) специфічність переліку юридичних фактів, що слугують початком та закінченням кожної стадії провадження; 8) особливий склад суб'єктів, які охоплюються законодавчо визначеним терміном «учасники бюджетного процесу».

Бюджетний процес - вид бюджетно-процесуального провадження, що об'єднує в собі послідовно здійснювані уповноваженими суб'єктами (учасниками бюджетного процесу) процесуальні дії правотворчого та правореалізаційного (у тому числі правозacтocoвнoгo) хaрaктeру щoдo формування бюджету, прийняття та уведення в дію закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), виконання бюджету та підсумкового звітування про його виконання.

3. Учасниками бюджетного процесу (як виду бюджетно-процесуального провадження) є суб'єкти бюджетних правовідносин (юридичні та посадові особи), які наділені в установленому законом порядку бюджетними процесуальними повноваженнями, реалізація яких дозволяє їм брати участь у формуванні, затвердженні, виконанні Державного бюджету України (місцевих бюджетів) та підсумковому звітуванні про його (їх) виконання, у тому числі шляхом правотворчості й правореалізації.

Окресленню кола учасників бюджетного процесу як виду бюджетно-процесуального провадження сприяла їх класифікація за такими критеріями поділу: 1) за функціональним призначенням учасника в бюджетному процесі; 2) за ступенем важливості виконуваних процесуальних завдань у провадженні; 3) за критерієм тривалості участі в бюджетному процесі; 4) за стадіями провадження; 5) за спеціалізацією бюджетних повноважень.

Під бюджетно-процесуальними повноваженнями учасників бюджетного процесу пропонується розуміти нормативно врегульовану сукупність прав й обов'язків учасників бюджетного процесу, що виникають під час здійснення бюджетно-процесуальної діяльності, спрямованої на досягнення цілей, завдань і конкретних результатів, та пов'язаної з формуванням бюджету, прийняттям й уведенням в дію закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), виконанням бюджету та підсумковим звітуванням про його виконання.

4. На основі виділення ознак бюджетно-процесуальних статусів «розпорядник бюджетних коштів», «відповідальний виконавець бюджетних програм», та в результаті співставлення їх з правовими положеннями, що визначають статус МВС України загалом і в бюджетному процесі зокрема, автор дійшов висновку, що цей орган влади в системі учасників бюджетного процесу відіграє роль обов'язкового учасника «відомчої» бюджетної компетенції, який діє на постійній основі та бере участь на стадіях формування, виконання й підсумкового звітування про виконання Державного бюджету в статусах головного розпорядника бюджетних коштів, розпорядника бюджетних коштів нижчого ступеня та відповідального виконавця бюджетних програм.

5. Структуру правового статусу МВС України як учасника бюджетного процесу становлять елементи, об'єднані в такі блоки: 1) цільовий блок (мета, завдання бюджетної діяльності); 2) компетенційний блок (правосуб'єктність, повноваження, функції, правові обмеження); 3) структурно-організаційний блок (форми й методи бюджетної діяльності); 4) бюджетно-процесуальна відповідальність МВС України.

Правовим статусом МВС України як учасника бюджетного процесу є система закріплених у нормативно-правових актах ознак, які визначають його роль, місце та призначення в системі бюджетних правовідносин, пов'язаних з формуванням та виконанням Державного бюджету, вказують на його відмінність від інших суб'єктів та порядок взаємовідносин між ними.

6. Правовому статусу МВС України як учаснику бюджетного процесу притаманні, зокрема, такі особливості: 1) під час бюджетного процесу МВС України здійснює бюджетно-процесуальну діяльність у статусах головного розпорядника бюджетних коштів, розпорядника бюджетних коштів нижчого ступеня та відповідального виконавця бюджетних програм. При цьому домінуючим статусом МВС України в бюджетному процесі є статус головного розпорядника бюджетних коштів; 2) МВС України бере участь у трьох, з виділених чотирьох, стадіях бюджетно-процесуального провадження: а) на стадії формування Державного бюджету; б) на стадії виконання Державного бюджету; в) на стадії підсумкового звітування про виконання Державного бюджету; 3) основними етапами участі МВС України в бюджетному процесі відповідно до стадій є: а) на стадії формування Державного бюджету: розроблення основних макроекономічних показників (плану-прогнозу); формування проектної бюджетно-кошторисної документації на наступний бюджетний період; формування (складення) бюджетних запитів на наступний бюджетний період; б) на стадії виконання Державного бюджету: встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету; затвердження кошторисно-бюджетної документації, паспортів бюджетних програм та порядків використання бюджетних коштів; в) на стадії підсумкового звітування про виконання Державного бюджету: підготовка річного звіту про виконання Державного бюджету України; 4) за критерієм обов'язковості участь МВС України у стадіях бюджетного процесу класифікується на: а) обов'язкову та б) факультативну (необов'язкову).

7. З метою удосконалення правового регулювання статусу МВС України як учасника бюджетного процесу та організаційного забезпечення його бюджетно-процесуальної діяльності сформульовано низку пропозицій, основними з яких є такі: 1) нормативно оновити перелік учасників бюджетного процесу, які задіяні в процесі підготовки бюджетних запитів; 2) усунути колізію норм наказів Міністерства фінансів України від 29.12.2002 р. № 1098 та від 30.05.2007 р. № 662 в частині закріплення повноважень щодо складення паспортів бюджетних програм, а також визначення терміну початку такого складання; 3) привести у відповідність з нормами Бюджетного кодексу України положення наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу» від 30.05.2007 р. № 662, що стосуються строків окремих процедур; 4) установити й унормувати конкретні терміни узгодження органами Державної казначейської служби України звітів розпорядників бюджетних коштів (у тому числі головного розпорядника бюджетних коштів) про бюджет, а також строки подання узгоджених звітів до головного розпорядника бюджетних коштів шляхом закріплення відповідних норм у Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності» від 28.02.2000 р. № 419 або в наказі Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів» від 24.01.2012 р. № 44; 5) уточнити норму п. 39 ст. 116 Бюджетного кодексу України з метою конкретизації, виклавши її в такій редакції: «39) порушення порядку й термінів публічного представлення та публікації інформації про бюджет»; 6) розширити нормативну основу настання юридичної відповідальності учасників бюджетного процесу за низку порушень бюджетного законодавства, що не знайшли свого відображення в Бюджетному кодексі України; 7) посилити відповідальність головного розпорядника бюджетних коштів за проступки, передбачені пп. 3, 16-18 ст. 116 Бюджетного кодексу України, шляхом запровадження в законодавстві такої санкції, як позбавлення відповідного учасника статусу головного розпорядника бюджетних коштів на поточний бюджетний період; 8) унормувати процедури складення стратегічних планів шляхом розроблення відповідних методичних рекомендацій.

правовий статус міністерство бюджетний

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Воробйов Р. А. Ознаки статусу Міністерства внутрішніх справ України як головного розпорядника бюджетних коштів / Р. А. Воробйов // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. - 2011. - № 4 (77). - С. 58-69.

2. Воробйов Р. А. Поняття та зміст бюджетно-правового статусу МВС України / Р. А. Воробйов, Ю. І. Пивовар // Митна справа. - 2011. - № 2 (74). - С. 248-255.

3. Воробйов Р. А. Концептуальні основи новітнього розуміння поняття бюджетного процесу / Р. А. Воробйов // Вісник Запорізького національного університету (серія «Юридичні науки»). - 2012. - № 3. - С. 190-199.

4. Воробйов Р. А. Особливості реалізації правового статусу Міністерства внутрішніх справ України на стадії формування бюджету / Р. А. Воробйов // Юридичний часопис. - 2012. - № 2. - С. 48-49.

5. Воробйов Р. А. Правові засади фінансування міліції в України з державного та місцевих бюджетів (1917?1933) / Р. А. Воробйов // Митна справа. - 2012. - № 6 (84). - С. 334?339.

6. Воробйов Р. А. Правове закріплення обсягів фінансування МВС у державному бюджеті України (2002?2007 рр.) / Р. А. Воробйов // Південноукраїнський правничий часопис. - 2012. - Вип. № 2. - С. 291-293.

7. Воробйов Р. А. Щодо правової природи поняття бюджетної установи як учасника бюджетного процесу / Р. А. Воробйов // Актуальні проблеми правоохоронної діяльності: матеріали наук.-практ. конф. (м. Київ, 20 груд. 2010 р.). - К., 2010. - С. 48-49.

8. Воробйов Р. А. Щодо визначення ознак статусу МВС України як відповідального виконавця бюджетних програм / Р. А. Воробйов // Сучасні напрями теоретичних та прикладних досліджень економіки та права: зб. тез доп. за матеріалами Міжвуз. наук.-практ. семінару (м. Київ, 10 трав. 2011 р.). - К., 2011. - С. 38-39.

9. Воробйов Р. А. Місце Міністерства внутрішніх справ України в бюджетному процесі / Р. А. Воробйов // Інтеграція науки і практики як механізм ефективного управління органами внутрішніх справ: матеріали наук.-теорет. конф. (м. Київ, 19 квіт. 2012 р.). - К., 2012. - С. 4-6.

10. Воробйов Р. А. Підстави бюджетно-правової відповідальності МВС України / Р. А. Воробйов // Економіка та право: актуальні проблеми теорії й практики: зб. наук. праць Регіональної міжвуз. наук.-практ. конф. (м. Київ, 1 черв. 2012 р.). - К., 2012. - C. 51-53.

11. Воробйов Р. А. Планування фінансово-господарської діяльності в органах внутрішніх справ: курс лекцій / Л. Л. Островерх, Ю. І. Пивовар, Р. А. Воробйов та ін.; [За заг. ред. доцента Островерх Л. Л.]. - К.: ТОВ «Три К», 2012. - 172 с. (у співавторстві; одноосібно - п.п. 1.2-1.4 теми 1, с.с. 14-33).

АНОТАЦІЯ

Воробйов Р.А. Правовий статус Міністерства внутрішніх справ України як учасника бюджетного процесу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національна академія внутрішніх справ, Київ, 2013.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню правового статусу МВС України як учасника бюджетного процесу та розробленню науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій з удосконалення правового регулювання діяльності цього суб'єкта бюджетного права. Окреслено місце і роль МВС України в системі учасників бюджетного процесу. Визначено та охарактеризовано елементи структури правового статусу МВС України як учасника бюджетного процесу. Особливу увагу приділено виявленню правових й організаційних особливостей статусу МВС України на трьох стадіях бюджетного процесу: формування Державного бюджету; виконання Державного бюджету; підсумкового звітування про виконання Державного бюджету.

Ключові слова: правовий статус, бюджетні правовідносини, бюджетний процес, стадії бюджетного процесу, Міністерство внутрішніх справ України, розпорядник бюджетних коштів, відповідальний виконавець бюджетної програми.

АННОТАЦИЯ

Воробйов Р.А. Правовой статус Министерства внутренних дел Украины как участника бюджетного процесса. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальная академия внутренних дел, Киев, 2013.

Диссертация посвящена комплексному исследованию правового статуса Министерства внутренних дел Украины как участника бюджетного процесса, а также разработке научно обоснованных предложений и рекомендаций по усовершенствованию правового регулирования деятельности этого субъекта бюджетного права.

Основываясь на полученных обобщениях, развита научная позиция о необходимости внедрения в отрасль бюджетного права понятия «бюджетно-правовой процесс», а также сформулирована его авторская дефиниция в широком и узком понимании. Обосновано, что бюджетно-процессуальная деятельность осуществляется в рамках бюджетно-правового процесса и составляет его фактическое содержание. Бюджетный процесс в работе исследован как вид первичного, наиболее содержательного структурного элемента бюджетно-правового процесса - бюджетно-процессуальное производство. Определена иерархичность структурных элементов бюджетно-правового процесса в целом и бюджетного процесса в частности, а именно: бюджетно-правовой процесс - бюджетный процесс (как вид производства) - процессуальные стадии - процессуальные этапы - процессуальные действия.

Очерчены границы стадий бюджетного процесса, определяющиеся сроками и юридическими фактами. К юридическим фактам отнесены процессуальные действия и бюджетная документация.

...