Адміністративно-правовий механізм забезпечення економічної безпеки держави

На підставі змістовного аналізу правового статусу об'єднань громадян, до головних напрямків розвитку та удосконалення адміністративно-правового регулювання їх участі у забезпеченні економічної безпеки держави було віднесено такі: розробку та вдосконалення нормативно-правових актів, які регламентують суспільні відносини у сфері економічної безпеки за участю об'єднання громадян; вдосконалення системи взаємодії органів державної влади з інститутами громадянського суспільства, у тому числі - з об'єднання громадян; запровадження системи громадського контролю за діяльністю органів державної влади у сфері забезпечення економічної безпеки.

У підрозділі 3.5 «Проблеми взаємодії та координації суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави» з'ясовано проблемні питання взаємодії та координації суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави.

Відмічено, що єдність дій суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави в процесі реалізації їх функцій і повноважень, яка досягається на підставі координації та організації їх взаємодії, визначає парадигму майбутнього соціально-економічного розвитку України. Висвітлено сутність понять «взаємодія» та «координація», встановлено, що взаємодія суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави, полягає у врегульованій нормами права організованій, скоординованій та спланованій діяльності, при якій результат дії одного з них впливає на інші, при цьому їх «вертикальна» взаємодія забезпечується на підставі координація, яка визначає наявні владні повноваження у вищого рівня в системі державного управління економікою щодо нижчого.

Опрацювання питань взаємодії суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави дозволяє зробити висновок про наявність ряду проблем, що підвищують ризик зростання загроз та небезпек реалізації національних інтересів в економічній сфері. На підставі їх аналізу було виокремлено три блоки проблем взаємодії суб'єктів забезпечення економічної безпеки України (політико-правові, організаційно-інституційні та фінансово-економічні проблеми) та запропоновано основні напрями та конкретні заходи щодо визначення оптимальної моделі розподілу компетенції між усіма суб'єктами забезпечення економічної безпеки держави.

Розділ 4 «Адміністративно-правові форми та методи діяльності суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави» складається з чотирьох підрозділів, у яких визначаються правові форми управлінської діяльності та правові засоби і способи (прийоми) юридичного характеру впливу на економічні відносини для захисту національних економічних інтересів.

У підрозділі 4.1 «Поняття та види адміністративно-правових форм діяльності органів державної влади як суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави» окреслено та охарактеризовано види адміністративно-правових форм діяльності державних органів.

Відмічено, що фізична або юридична особа набуває статусу суб'єкта владних повноважень - учасника адміністративного судочинства - лише за наявності конкретних юридичних і фактичних обставин. По-перше, відповідний суб'єкт обов'язково має бути наділений певним обсягом управлінських повноважень, які він здійснює виключно способом та у формах, визначених чинним законодавством. По-друге, ці повноваження реалізуються у зв'язку з необхідністю сприяння здійсненню та захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, практичного виконання завдань і функцій держави, положень Конституції України, законів та підзаконних нормативно-правових актів. По-третє, така реалізація відбувається у суспільних відносинах, участь в яких бере значне коло суб'єктів права, відмінних за своїм статусом організаційною структурою та метою діяльності. По-четверте, управлінські повноваження мають реалізовуватися уповноваженим суб'єктом не у будь-яких суспільних відносинах, а лише у тих, які за своїм змістом є суперечливими. Залежно від виконуваних функцій та завдань держави суб'єкти владних повноважень класифікуються на органи законодавчої влади, виконавчої влади та судової влади

Запропонована авторська трактовка поняття «адміністративно-правові форми діяльності суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави».

Опрацьовано види адміністративно-правових форм діяльності суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави та встановлено відсутність залежності між ними, з'ясовано їх універсальність і можливість застосування у різних галузях і сферах економіки. Доведено, що адміністративно-правові форми є загальнообов'язковим способом вираження і закріплення державної волі та зовнішнього оформлення адміністративно-правових норм.

У підрозділі 4.2 «Адміністративний акт як форма діяльності суб'єктів публічного управління щодо забезпечення економічної безпеки держави» охарактеризовано нормативно-правові та індивідуальні адміністративні акти як форми діяльності окремих суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави.

На підставі комплексного аналізу підходів, що відображають сутнісну трансформацію адміністративно-правового акту як форми відображенням державної волі в межах закону, та його видів зроблено такі висновки: адміністративний акт є формою управлінської діяльності компетентних органів державного управління (виконавчої влади) у сфері забезпечення захисту національних економічних інтересів; часто для розкриття сутності поняття адміністративний акт» використовують дефініцію «припис»; розкриття сутності поняття «адміністративний акт» як владне волевиявлення органів публічної влади не повністю розкриває його сутність, адже не дозволяє охопити ті адміністративні акти, які були видані міністерствами, відомствами, що були реформовані; найбільш поширеним видом адміністративних актів є індивідуальні адміністративні акти, які виступають способом реалізації публічною адміністрацією владної компетенції. Встановлено, що сутність адміністративного акту розкривають лише зазначені характеристики у комплексі.

У підрозділі 4.3 «Система адміністративно-правових методів діяльності суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави» розглянуто види адміністративно-правових методів, які у сукупності формують єдину систему засобів впливу на суспільні відносини.

На підставі комплексного аналізу сутності та характерних ознак адміністративно-правових способів впливу норм адміністративного права на суспільні відносини в сфері економіки встановлено, що адміністративно-правові методи діяльності суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави досить різноманітні, однак мають загальні риси, а саме: способи впливу суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави на підпорядковані їм об'єкти управління; способи реалізації компетенції суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави; вираження державного публічного інтересу; засоби забезпечення економічної безпеки держави; способи організації, прийоми здійснення функцій, що виникають в процесі забезпечення економічної безпеки держави; нерівність суб'єктів, жорстке підпорядкування управлінській волі; централізація, єдиноначальність, субординація, ієрархічність, імперативність тощо, які за певних умов та при відповідному ступені юридичного оформлення набувають значення самостійно діючих методів управління; опосередкований вплив через майнові інтереси і потреби, стимулювання у різних економічних формах (податки, субсидії, преміювання, самоокупність, бюджетне регулювання, цінове і тарифне регулювання, комерційне кредитування, тарифікація заробітної плати, державний контракт і замовлення, плата за фонди, монетарна та інвестиційна політика, розробка системи балансів, всілякі економічні санкції - штрафи, неустойки і т.п.).

Наголошено, що велика кількість методів та способів регулюючого впливу на суспільні відносини в сфері економіки, зумовлює необхідність їх упорядкування. До складу системи адміністративно-правових методів діяльності суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави було включено такі їх види: за цільовою спрямованістю впливу - прямі та непрямі; за спеціалізацією - загальні та спеціальні; за характером управлінського впливу - переконання, заохочення, примус; за способом правового регулювання - припис, зобов'язання (розпорядження), заборона, дозвіл. З'ясовано, що суб'єкт забезпечення економічної безпеки держави в межах своїх повноважень надає обов'язкові для виконання приписи щодо дій, способів і термінів виконання та дій, від яких слід утримуватись, а також несе обов'язки відповідно до своєї компетенції. Це пояснюється владною природою адміністративно-правових методів регулювання економічних відносин.

Підрозділ 4.4 «Адміністративний примус у системі методів діяльності суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави» присвячено характеристиці адміністративного примусу як методу державного управління економічними відносинами. Окреслено особливості адміністративного примусу у порівняні з іншими методами адміністративного впливу.

З'ясовано, що в умовах посилення макроекономічної нестабільності, збільшення масштабів та виникнення нових форм і способів учинення протиправних діянь в економічній сфері зростає роль та значення примусових заходів попередження правопорушень, що можуть становити загрозу національним економічним інтересам.

Опрацювання сутності адміністративного примусу як методу державного управління суспільством дозволило виявити такі його характерні ознаки як: адміністративний примус за соціально-правовою природою є органічною складовою державного примусу, а отже належить до сфери державного управління і реалізується через систему органів державної влади; має нормативно-правове підґрунтя; виконує правоохоронну функцію; застосовується незалежно від волі правопорушників; є наслідком реалізації юридичних фактів - здебільшого вчинення адміністративного правопорушення або існування такої загрози; передбачає застосування різноманітних заходів щодо попередження правопорушень, їх припинення та притягнення до відповідальності за їх вчинення.

Проаналізовано прийоми та способи адміністративного-примусового впливу, компетенцію суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення. Встановлено, що в процесі реалізації правоохоронної функції адміністративного примусу в системі забезпечення економічної безпеки держави важливе місце посідають методи попередження (запобігання) адміністративних правопорушень.

Розділ 5 «Правоохоронні органи в системі спеціальних суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави» складається з трьох підрозділів, у яких досліджено види економічних правопорушень та адміністративно-правовий статус правоохоронних органів як спеціальних суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави.

У підрозділі 5.1 «Економічні правопорушення як фактор загрози економічній безпеці держави» досліджено сутність та види економічних правопорушень, обґрунтовано критерії їх розмежування на адміністративні проступки і кримінальні злочини.

Відмічено, що сьогодні стан економічної безпеки залишається складним внаслідок дії низки викликів, зумовлених високим рівнем тінізації економіки, зокрема, поширенням тіньової зайнятості, розповсюдженням напівлегальних методів ухилення від сплати податків, криміналізацією економічних відносин, наявністю в країні організованих злочинних угруповань, що претендують на контроль над діяльністю суб'єктів господарювання.

Акцентовано увагу на тому, що тіньова економіка в Україні створює реальну загрозу національній безпеці та демократичному розвитку держави, негативно впливає на суспільне життя: економіку, політику, соціальну та правову сфери, громадську свідомість, міжнародні відносини тощо.

Опрацьовано сутність та критерії розмежування економічних правопорушень на адміністративні проступки і кримінальні злочини, що визначає ту чи іншу міру відповідальності. Автором акцентовано увагу на тому, що найбільш небезпечним наслідком до основних характеристик економічних злочинів сучасності було віднесено такі, як: гнучка адаптація злочинців до нових форм і методів організації підприємницької діяльності; маскування злочинів під видом укладання та здійснення законних цивільно-правових угод (договорів купівлі-продажу, застави, займу тощо); оперативне реагування на зміни у ринковому середовищі; кваліфіковане використання у злочинній діяльності комп'ютерних технологій та електронних засобів зв'язку; розширення прийомів та засобів приховування злочинів під видом «невдалої» підприємницької діяльності (фіктивне банкрутство, реорганізація підприємств або їх перейменування тощо).

У підрозділі 5.2 «Повноваження правоохоронних органів України щодо забезпечення економічної безпеки держави» окреслено структуру правоохоронних органів як спеціальних суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави та охарактеризовано їх повноваження.

Відзначено, що зміна соціально-економічних процесів в країні зумовлює необхідність підвищення ролі та статусу правоохоронних органів у забезпеченні економічної безпеки держави.

Відмічено, що до головних функцій правоохоронних органів належать ті, що безпосередньо пов'язані з боротьбою зі злочинністю і правопорушеннями та тягнуть юридичну відповідальність, а саме профілактична; захисна; охоронна; ресоціалізаційна; оперативно-розшукова; розслідування злочинів; судовий розгляд справ про злочини; розгляд справ про адміністративні правопорушення; розгляд справ про фінансові та господарські правопорушення; виконавча, деякі інші; до другорядних - контрольна; дозвільна; правороз'яснювальна; аналітична та методична; інформаційна; нормотворча; координаційна.

Детальному аналізу піддано завдання та функції органів, уповноважених виявляти та протидіяти злочинам, встановлено необхідність їх розмежування задля уникнення дублювання та належного виконання поставлених перед ними завдань щодо забезпечення економічної безпеки держави.

Відмічено, що місце органів внутрішніх справ у системі правоохоронних органів необхідно визначити з огляду на їх компетенцію з питань запобігання злочинам та іншим правопорушенням. Підкреслено, що органи внутрішніх справ не тільки в організаційному, але й у функціональному плані посідають найважливіше місце в системі правоохоронних органів, а також є провідними органами у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері забезпечення захисту національних інтересів в економічній сфері.

У підрозділі 5.3 «Проблеми розмежування компетенції між правоохоронними органами України щодо забезпечення економічної безпеки держави» встановлено та охарактеризовано проблеми розмежування компетенції між правоохоронними органами України.

Відзначено, що наявність чіткого розмежування компетенції правоохоронних органів в процесі реалізації державної політики забезпечення економічних інтересів її громадян сприятиме підвищенню ефективності роботи слідчих органів внутрішніх справ при розслідуванні економічних злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Визначено основні напрями вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ як спеціальних суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави на сучасному етапі, до яких віднесено удосконалення структурно-функціональної спрямованості діяльності; активізацію взаємодії з іншими суб'єктами забезпечення економічної безпеки держави, особливо з іншими правоохоронними органами; забезпечення комплексно-системного застосування гласних і негласних оперативно-розшукових заходів, засобів і методів діяльності; удосконалення первинної пошукової та розвідувальної діяльності оперативних підрозділів, уповноважених виявляти та протидіяти економічним злочинам. Відмічено, що обов'язковою умовою для посилення взаємодії спеціальних суб'єктів забезпечення економічної безпеки, зокрема органів внутрішніх справ з іншими правоохоронними та контролюючими органами, є обґрунтований і правозабезпечений поділ питань юрисдикції та побудови систем координації між ними.

Запропоновано створити окремий Департамент економічної безпеки в складі Міністерства внутрішніх справ з відповідною компетенцією та повноваженнями. Відмічено, що для реалізації завдань щодо боротьби з корупцією та економічною злочинністю, передусім у вищих ланках державної влади, у складі Департаменту економічної безпеки слід створити в межах існуючої штатної чисельності спеціальні підрозділи, за такими пріоритетними напрямами: паливно-енергетичний та фінансово-кредитний сектори, сектор інтелектуальної власності, фондовий ринок, сфера зовнішньоекономічних відносин, сектори захисту підприємництва та бізнесу, віддаючи пріоритет малому та середньому бізнесу, та захисту інтересів громадян і держави у сфері земельних відносин.

На підставі змістовного аналізу компетенції правоохоронних органів сформулювало позицію автора щодо необхідності прийняття нового Закону України «Про правоохоронні органи України» та внесення змін до ряду нормативно-правових актів, а саме Законів України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про засади запобігання і протидії корупції» та ряд інших підзаконних актів. Відзначено, що нормативне визначення завдань, функцій та повноважень правоохоронних органів щодо забезпечення економічної безпеки держави від внутрішніх та зовнішніх загроз дозволить: підвищити якість оперативно-службової діяльності щодо захисту життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави; визначити об'єкти захисту; відмінити дублювання повноважень; забезпечити ефективний контроль за діяльністю правоохоронних органів.

Розділ 6 «Шляхи удосконалення адміністративно-правового механізму забезпечення економічної безпеки держави» складається з трьох підрозділів, у яких проаналізовано сучасний стан забезпечення економічної безпеки держави, досліджено зарубіжний досвід забезпечення економічної безпеки держави, розроблено напрями удосконалення державно-правового захисту національних економічних інтересів.

У підрозділі 6.1 «Сучасний стан забезпечення економічної безпеки держави та фактори, що на нього впливають» проаналізовано рівень економічної безпеки України та визначено фактори, що впливають на стан її забезпечення.

Підкреслено, що оцінка кількісних параметрів стану економічної безпеки держави є основою своєчасної ідентифікації існуючих та потенційних загроз інтересам держави в усіх сферах суспільного життя та обґрунтування векторів державної політики щодо їх локалізації чи усунення у майбутньому.

Проаналізовано кількісні параметри окремих складових економічної безпеки держави, а саме: макроекономічної, фінансової, зовнішньоекономічної, інвестиційної, науково-технологічної, енергетичної, виробничої, демографічної, соціальної, продовольчої.

Основними негативними факторами впливу на макроекономічну безпеку держави визначено такі:

- зростання рівня тіньової економіки. Інтегральний показник рівня тіньової економіки в Україні за період з 2008 року по червень 2012 року перевищує порогове значення (найвищий рівень індикатора спостерігається у 2009 році - 40%), що пов'язане з негативними наслідками глобальної фінансової кризи;

- скорочення валового нагромадження основного капіталу (приріст нефінансових активів, які протягом тривалого часу використовуються в процесі виробництва) по відношенню до ВВП з 27,5% у 2007 році до 18,8% у 2011 році, що свідчить про високий ступінь зносу основних фондів та скорочення виробничого потенціалу.

Встановлено, що основними негативними факторами фінансової безпеки є такі: високий рівень дефіциту торговельного балансу України по відношенню до загального обсягу зовнішньої торгівлі; наднормативний рівень монетизації та доларизації вітчизняної економіки; зростання зовнішньої заборгованості по відношенню до ВВП (в перерахунку на одну особу населення зовнішня заборгованість зросла з 1 715,8 дол. США на кінець 2007 року до 2 828,0 дол. США на кінець І половини 2012 року), у сфері банківської безпеки загрозливих масштабів набуває частка іноземного капіталу в загальному капіталі банківського сектора, яка наприкінці 1 півріччя 2012 року становила 39,5% при допустимому максимумі 30%.

Як негативні фактори зовнішньоекономічної безпеки України було визначено такі: скорочення коефіцієнту покриття експорту імпортом (станом на кінець 2012 року становив 0,88 при пороговому значенні не менше 1) та стрімке зростання відношення імпорту до ВВП (протягом 1 півріччя 2012 року рівень показника збільшився на 1,7% і становив 61,6%).

З'ясовано, що на стан соціально безпеки найсуттєвіший вплив здійснюють такі фактори, як зростання рівня бідності (з 24,1 до 24,6% станом на кінець 2010 та 2012 років відповідно) та частки витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом), які у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств зросли з 56,9 до 57,6% станом на кінець 2011 та 2012 років відповідно.

Також на стан економічної безпеки України негативно впливають зниження інституційного потенціалу та порівняно слабкі економічні перспективи країни через високу залежність від європейської бюджетної кризи, відсутність чітко визначеного вектора зовнішньої політики та політична нестабільність, перманентно критичний стан національної економіки тощо.

Встановлено, що перехід України до інноваційної моделі розвитку, збереження економічного суверенітету України та забезпечення гідного положення на світовій арені можливі лише на підставі цілеспрямованої діяльності у напрямку передбачення і своєчасної нейтралізації впливу негативних факторів на стан економічної безпеки.

Підрозділ 6.2 «Зарубіжний досвід адміністративно-правового забезпечення економічної безпеки держави та можливості його використання в Україні» присвячено вивченню зарубіжного досвіду забезпечення економічної безпеки держави.

Проаналізовано практику забезпечення економічної безпеки держави зарубіжних країн, а саме Сполучених Штатів Америки, Японії та Китаю. Головну увагу приділено вивченню основних інститутів забезпечення економічної безпеки держави.

Дослідження законодавства та нормативно-правових актів, які регулюють питання забезпечення економічної безпеки свідчить, що категорії економічної безпеки в різних країнах відрізняються залежно від конкретних характеристик національної економіки: її потенціалу, стійкості, ступеня відкритості. На формування національних концепцій безпеки, конкретного наповнення її категорій впливає вся сукупність умов функціонування економіки у світовому господарстві, погляди політиків, державна ідеологія, наявність військового потенціалу, здатного впливати на ухвалення політичних і економічних рішень суб'єктами світової політики й господарства тощо.

Встановлено, що законодавче забезпечення економічної безпеки України потребує концептуального переосмислення економічної безпеки держави та розробки окремої стратегії її забезпечення, наукової експертизи діючих нормативно-правових актів на предмет відповідності їх вимогам економічної безпеки, розробки та уточнення ряду нормативних актів на предмет чіткого визначення функцій, завдань та повноважень суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави, оцінювання перспектив забезпечення економічної безпеки на базі співробітництва.

Підрозділ 6.3 «Напрямки удосконалення адміністративно-правових засад забезпечення економічної безпеки держави» присвячено розробці напрямів удосконалення адміністративно-правових засад захисту національних інтересів в економічній сфері.

Узагальнення думок учених і експертів щодо джерел виникнення загроз економічній безпеці дає змогу стверджувати, що головна загроза полягає у відсутності цілеспрямованої політики державного регулювання економічних процесів в контексті реалізації проголошених стратегій соціально-економічного розвитку держави.

Встановлено, що необхідною умовою удосконалення адміністративно-правових засад забезпечення економічної безпеки України є забезпечення взаємодії та координації правоохоронних органів та органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Наголошено, що пріоритетним шляхом вирішення протиріч та неузгоджень в діяльності органів та підрозділів МВС, у тому числі в організаційній сфері, що виникають з питань протидії та боротьби з правопорушеннями в економічній сфері, є підготовка та прийняття Закону України «Про боротьбу з економічною злочинністю» з визначенням переліку служб, які ведуть боротьбу з економічною злочинністю, їх структури, статусу, принципів діяльності, завдань та функцій тощо. Для забезпечення економічної безпеки суспільства та особи від деструктивних зовнішніх впливів (суб'єктом яких може виступати і власне держава) на законодавчому рівні доцільно передбачити функціонування незалежних аналітичних, дослідницьких, інформаційних організацій, наділивши їх відповідними правами й визнавши їх діяльність неприбутковою (що дозволить уникнути податкового тиску та забезпечити фінансову незалежність). Зазначену проблему доцільно вирішити шляхом прийняття окремого закону.

Обґрунтовано необхідність розробки змістовно нової Концепції національної безпеки України (замість нині діючої Стратегії національної безпеки України «Україна у світі, що змінюється»), прийняття на її основі доктрин економічної безпеки, відповідних законодавчих актів, які б регулювали конкретні суспільні відносини в економічній сфері; законодавче закріплення адміністративно-правової компетенції суб'єктів у сфері забезпечення економічної безпеки, адаптації діючого українського законодавства, що регулює економічні відносини, до правових норм Європейського Союзу.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні сутності, змісту та особливостей адміністративно-правового механізму забезпечення економічної безпеки держави. Здійснений аналіз теоретичних засад, чинного законодавства, відповідних підзаконних нормативно-правових актів, що регламентують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, дозволив сформувати теоретико-методологічні положення концепції забезпечення економічної безпеки держави в сучасних умовах соціально-економічного розвитку. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

1. Доведено, що економічна безпека є базовою складовою національної безпеки держави. Це пояснюється тим, що економіка є життєво важливою галуззю діяльності суспільства, держави й особистості, а стан захищеності національних економічних інтересів визначає перспективи соціально-економічного зростання та є умовою збереження економічного та політичного суверенітету на світовій арені.

2. Уточнено сутність поняття «економічна безпека держави» як стан надійної захищеності національних інтересів у сфері економіки від реальних і потенційних внутрішніх та зовнішніх загроз, і в першу чергу - від прямих та опосередкованих економічних збитків, а також створення умов для соціально-економічного розвитку та підвищення добробуту населення. Ефективність функціонування цілісної системи економічної безпеки України досягається на підставі тісного взаємозв'язку процесів та складових економічних відносин, напрямів та рівнів її забезпечення.

3. Розроблено схему побудови механізму забезпечення економічної безпеки держави, гетерогенний характер якого дозволяє забезпечити взаємодію економічної безпеки за різними напрямами та рівнями управління.

4. Обґрунтовано концептуальні положення забезпечення економічної безпеки держави для вирішення проблеми захисту національних економічних інтересів від внутрішніх та зовнішніх загроз, створення сприятливих умов соціально-економічного розвитку країни та підвищення якості життя населення в умовах посилення макроекономічної нестабільності. Використання системного підходу дозволило розглядати економічну безпеку держави як цілісний об'єкт, який характеризується багатоаспектністю та охоплює різні рівні та напрями її забезпечення - систему забезпечення економічної безпеки держави. Розроблена система принципів виступає методологічним базисом розробки механізмів формування та забезпечення економічної безпеки України в умовах глибоких структурних економічних перетворень у світі.

5. Уточнено сутність поняття «адміністративно-правовий механізм забезпечення економічної безпеки держави», під яким запропоновано вважати систему адміністративно-правових засобів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на суспільні відносини в процесі реалізації державної економічної політики з метою їх приведення у відповідність до цілей і задач забезпечення економічної безпеки держави, покладених на уповноважені органи державної влади. Значення адміністративно-правового механізму забезпечення економічної безпеки держави як частини загальнодержавного правового механізму полягає в тому, що державне регулювання суспільних відносин в сфері економіки реалізується органами державної влади в межах визначеної компетенції.

6. Зазначено, що елементи структури адміністративно-правового механізму забезпечення економічної безпеки держави за своєю спрямованістю та значенням здатні виконувати роль засобів впливу на суспільні відносини в сфері економіки з метою приведення її до такого стану, який характеризується як стан економічної безпеки. Система державно-правового механізму ґрунтується на засадах верховенства права, розподілу державної влади між суб'єктами державного управління, єдності мети в процесі реалізації їх повноважень, що забезпечує побудову демократичної, соціальної-правової держави та створення громадського суспільства в незалежній Україні.

7. Зроблено висновок, що забезпечення економічної безпеки держави здійснюється комплексом суб'єктів, до яких належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, різноманітні господарські організації, а також окремі громадяни та їх об'єднання. Сукупність суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави запропоновано розподілити на таких, що компетентні в сфері ухвалення рішень, сфері їх виконання та сфері контролю за належним виконанням ухвалених рішень.

Доведено, що забезпечення економічної безпеки держави потребує цілеспрямованої, комплексної роботи її суб'єктів, що може бути забезпечено на підставі реалізації таких основних заходів:

- роль суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави має бути чітко визначена і обмежена обставинами, що становлять загрозу національним економічним інтересам;

- завдання й повноваження суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави мають чітко визначатися на законодавчому рівні;

законодавство, що регламентує діяльність силових структур, має містити положення щодо заходів протидії корупції та захисту від політизації;

- забезпечення взаємодії та координації усіх суб'єктів забезпечення економічної безпеки.

8. Визначено проблеми, що обмежують економічну самостійність органів місцевого самоврядування як суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави, а саме: відсутність достатніх фінансових ресурсів для належного виконання власних та закріплених за ними повноважень; відсутність чіткого розподілу повноважень між центральними органами влади і органами місцевого самоврядування; посилення централізації фінансових ресурсів, необґрунтованість норм міжбюджетних трансфертів для регіонального вирівнювання та подолання репресивності регіонів, що формує масове незадоволення з боку регіонів-донорів; існування взаємозаліків і секвестрування місцевих бюджетів; відсутність визначених на законодавчому рівні пріоритетів бюджетних витрат на рівні регіону та постійний перегляд нормативів відрахувань від регулюючих доходів; низький рівень фінансової підтримки місцевих бюджетів з боку держави та збільшення видатків з місцевих бюджетів на соціальну сферу тощо.

9. Доведено, що формування сучасної системи економічної безпеки має відбуватися на основі органічного поєднання її державної та недержавної складових. Наголошено, що для вирішення проблеми удосконалення адміністративно-правового регулювання участі об'єднань громадян у забезпеченні економічної безпеки держави необхідно запровадити систему громадського контролю за діяльністю органів державної влади у питаннях забезпечення захисту національних економічних інтересів, гармонізувати нормативно-правові акти, які регламентують суспільні відносини у сфері економічної безпеки за участю об'єднань громадян.

10. Встановлено, що безпосередня взаємодія уповноважених в сфері управління економічним розвитком держави органів має здійснюватись на кожному етапі такого управління шляхом взаємного обміну інформацією, спільної розробки заходів та координації дій під час їх реалізації, створення колегіальних органів чи спеціалізованих робочих груп з метою запровадження спільних програм, колегіальна розробка та затвердження нормативно-правової документації, узгодження дій в процесі контролю за реалізацією запланованих заходів та програм тощо. Координація діяльності підпорядкованих та непідпорядкованих суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави органам державної влади у забезпеченні економічної безпеки держави має будуватися на таких принципах як: верховенство права; законність; процесуальна самостійність й відповідальність; незалежність і конфіденційність; узгодженість дій та уникнення конфліктів інтересів; накопичення та використання власного та зарубіжного досвіду.

11. Визначено, що адміністративно-правові форми діяльності органів державної влади як суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави представляють собою загальнообов'язкові способи вираження і закріплення державної волі та зовнішнього оформлення адміністративно-правових норм з метою забезпечення суб`єктами державної влади прав і свобод людини та громадянина, нормального функціонування громадянського суспільства і держави. Уточнено визначення поняття «адміністративно-правові форми діяльності суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави» як конкретні дії управлінського характеру щодо забезпечення умов економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності та прискорення прогресивних змін у національній економіці, які здійснюються спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади у межах їх компетенції. Доведено, що найбільш поширеними видами адміністративно-правових методів діяльності суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави за характером управлінського впливу є переконання, заохочення, примус.

12. Доведено, що економічні правопорушення становлять серйозну загрозу для національної економіки. До основних правопорушень, що вчиняються у сфері економіки віднесено такі: правопорушення у бюджетній сфері, кредитно-фінансовій сфері, сфері земельних відносин, у сфері господарської діяльності, у сфері інтелектуальної власності, правопорушення проти власності, правопорушення, що посягають на інтереси споживачів та внутрішнього ринку України, правопорушення у галузі службової діяльності (посадові правопорушення).

13. Обґрунтовано, що основними напрямами посилення ролі органів внутрішніх справ у забезпеченні економічної безпеки держави є: удосконалення структурно-функціональної спрямованості діяльності; активізація взаємодії служби як одного із головних суб'єктів, що забезпечують національну економічну безпеку, з іншими її суб'єктами; забезпечення комплексно-системного застосування заходів, засобів і методів оперативно-розшукової діяльності, удосконалення первинної пошукової та розвідувальної діяльності підрозділів. Необхідною умовою реалізації державної політики забезпечення економічних інтересів її громадян є чітке розмежування компетенції між органами внутрішніх справ та іншими правоохоронними і контролюючими органами на підставі прийняття нового Закону України «Про правоохоронні органи України» та внесення змін до ряду нормативно-правових актів, а саме Законів України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про засади запобігання і протидії корупції» та ряд інших підзаконних актів.

14. Проаналізовано стан забезпечення економічної безпеки держави, який охарактеризовано як кризовий.

Встановлено, що основний негативний вплив на рівень економічної безпеки України здійснюють фактори:

1) макроекономічної безпеки (підвищення рівня тінізації економіки, низький рівень нагромадження основного капіталу, від'ємне сальдо платіжного балансу України);

2) фінансової безпеки (високий рівень дефіциту бюджету, нерівномірний розподіл бюджетних видатків за регіонами, значний обсяг готівки в обігу поза банківською системою, висока вартість банківських кредитів, високий рівень доларизації економіки, зростання обсягів зовнішньої заборгованості держави, низька активність страхового ринку, скорочення капіталізації фондового ринку, зростання частки іноземного капіталу в банківському секторі України);

3) інвестиційної безпеки (критичний ступінь зносу основних фондів, недостатні обсяги інвестицій);

4) енергетичної безпеки (зростання енергоємності ВВП, завелика частка домінуючого енергетичного ресурсу у загальному споживанні, високий ступінь зносу основних засобів промислових підприємств, недостатній рівень інвестицій у підприємства паливно-енергетичного комплексу, зниження рівня завантаження потужностей нафто- та газотранспортних систем України, висока енергомісткість вітчизняної економіки та залежність від імпорту палива з однієї країни в загальному його обсязі);

5) соціальної безпеки (підвищення рівня бідності, висока частка витрат на харчування у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств, високий рівень безробіття, захворюваності населення, недостатнє державне фінансування охорони здоров'я та освіти);

Усунення загроз національним економічним інтересам та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки може бути забезпечено на підставі макроекономічної та політичної стабільності, вирівнювання макроекономічних дисбалансів та досягнення прозорості економічної політики, зниження рівня доларизації економіки, скорочення зовнішнього боргу, створення державних гарантій захисту інвестицій та механізмів стимулювання малого і середнього бізнесу, підвищення рівня соціального захисту населення, зниження рівня криміналізації суспільства.

15. Зазначено, що у зарубіжній практиці як найбільш важливі елементи забезпечення економічної безпеки держави фігурують такі поняття: стабільне економічне зростання, соціальна безпека, безпека постачання найбільш важливих ресурсів, відкритість зовнішніх ринків, національний контроль над галузями, що мають стратегічне значення, захищеність комерційної та технічної інформації на світовому ринку й економічний суверенітет, що розуміється як незалежність при ухваленні рішень. Всі ці елементи націлені на захист економіки від зовнішніх і внутрішніх загроз і можуть бути використані в правотворчій діяльності України.

16. Доведено, що високий динамізм розвитку суспільних економічних відносин зумовлює необхідність постійної адаптації діючого законодавства для забезпечення адекватності нормативно-правової бази забезпечення економічної безпеки України існуючим реаліям. Обґрунтовано основні напрями удосконалення адміністративно-правового механізму забезпечення економічної безпеки держави, до яких належать: розробка змістовно нової Концепції економічної безпеки України, прийняття на її основі доктрин економічної безпеки та відповідних законодавчих актів, які регулюють суспільні відносини в економічній сфері; гармонізація законодавства, що регулює правовідносини у сфері забезпечення економічної безпеки держави; розробка належного правового забезпечення адміністративно-правового статусу та розмежування компетенції суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави, підвищення ролі та значення недержавної системи забезпечення економічної безпеки держави, зокрема - об'єднань громадян. Все це у комплексі сприятиме створенню нормативно-правових та економічних передумов для розвитку національної інфраструктури, забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки на національному та світовому рівні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії та підручники:

1. Лекарь С.І. Адміністративно-правовий механізм забезпечення економічної безпеки держави : монографія / С.І. Лекарь. - Х. : Золота миля, 2013. - 482 с.

2. Реформування податкової системи України: теорія, методологія, практика : монографія / Ярошенко Ф.О., Мельник П.В., Мярковский А.І. та ін.; за заг. ред. М.Я. Азарова. - К. : Міністерство фінансів України, 2011. - 656 с.

3. Бюджетна підтримка та податкове стимулювання національної економіки України : монографія / за заг. ред. Л.Л. Тарангул; Нац. ун-т ДПС України. - Ірпінь, 2012. - 515 с.

4. Иностранные инвестиции в регионы Украины : монография / А.М. Бандурка, С.И. Лекарь, О.В. Носова. - Х. : Золотая миля, 2013. - 340 с.

5. Адміністративне право України. Особлива частина. Академічний курс : [підруч.] / за заг. ред. академіка НАНрН України О.М. Бандурки. - Х. : Золота миля, ХНУВС, 2013. - 840 с.

Наукові статті та тези доповідей і наукових повідомлень:

6. Лекарь С. І. Поняття та види адміністративно-правових форм діяльності суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави / С. І. Лекарь // Європейські перспективи. - 2012. - № 3.Ч. 1 - С. 53-58.

7. Лекарь С.І. Зміст та структура адміністративно-правового механізму забезпечення економічної безпеки держави / С. І. Лекарь // Наше право. - 2012. - №3. Ч. 1. - С. 79-85.

8. Лекарь С.І. Місце та значення самоврядних органів в системі суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави / С. І. Лекарь // Право та безпека. - 2012. - № 3(45). - С. 101-105.

9. Лекарь С.І. Механізм економічної безпеки в Україні / С. І. Лекарь // Вісник ХНУВC. - 2012. - № 2(57). - С. 132-137.

10. Лекарь С.І. Економічна безпека держава та суб'єктів її забезпечення / С. І. Лекарь // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету : збірник наукових праць. - 2012. - № 2 (59). - 76-85.

11. Лекарь С.І. Органи внутрішніх справ як суб'єкт забезпечення економічної безпеки держави / С. І. Лекарь // Право і безпека. - 2012. - № 2(44). - С. 53-57.

12. Лекарь С.І. Економічна безпека держави та суб'єкти її забезпечення / С. І. Лекарь // Наше право. - 2012. - № 3.Ч. 3. - С. 138-144.

13. Лекарь С.І. Деякі питання щодо розмежування правового статусу державних органів у боротьбі з економічною злочинністю / С. І. Лекарь // Наше право. - 2012. - № 4. Ч. 1. - С. 165-170.

14. Лекарь С.І. Нормативно-правове забезпечення діяльності органів державної влади як суб'єктів економічної безпеки / С. І. Лекарь // Право і безпека. - 2012. - № 4 (46). - С. 70-75.

15. Лекарь С.І. Зарубіжний досвід забезпечення економічної безпеки держави: адміністративно-правовий аспект / С. І. Лекарь // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2012. - № 4(59) Ч. 2. - С. 103-111.

16. Лекарь С.І. Соціально-правова співпраця як умова економічного розвитку / С. І. Лекарь // Європейські перспективи . - 2012. - № 5. - С. 5-11.

17. Лекарь С.І. Деякі питання розкриття та розслідування економічних злочинів / С. І. Лекарь // Наше право. - 2013. - № 1. ч. 1. - С. 41-44.

18. Лекарь С.І. Структура адміністративно-правового механізму забезпечення економічної безпеки держави / С. І. Лекарь // Європейські перспективи. - 2013. - № 1. - С. 33-37.

19. Лекарь С.І. Поняття та зміст економічної безпеки / С. І. Лекарь // Форум права. - 2012 - № 2 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-2/12lcizeb.pdf.

20. Лекарь С.І. Координація дій суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави: поняття і значення / С. І. Лекарь // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2012. - № 3 (58). - С. 197-204.

21. Лекарь С.І. Поняття та зміст адміністративно-правового механізму забезпечення економічної безпека держави / С. І. Лекарь // Південноукраїнський правничий часопис. - 2012. - № 3. - С. 299-301.

22. Лекарь С. К вопросу о создании больших обезличенных неагрегированных баз данных о потреблении, производстве и распределении главных ресурсов / С.И. Лекарь // Украинский журнал «Економіст» - 2012 - № 3 - С. 19-24.

23. Лекарь С.І. Місце адміністративно-правового механізму забезпечення економічної безпеки держави у системі державно-правового механізму / С. І. Лекарь // Адміністративне право і процес. - 2013. - №1-2. - С. 58-63.

24. Лекарь С.І. Економічна безпека України: поняття та сутність термінології / С. І. Лекарь // Науковий Вісник Львівського університету внутрішніх справ. Cерія «Економіка». - 2012. - № 1. - С. 3-16.

25. Лекарь С. І. Економічна безпека як правова категорія / С. І. Лекарь // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. - 2012. - №5. - С. 3-8.

26. Лекарь С.І. Адміністративно-правовий механізм забезпечення економічної безпеки держави / С.І. Лекарь // Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України (економіка, право). - №3(58). - 2012. - С. 128-133.

27. Лекарь С.І. Проблеми взаємодії та координації суб'єктів забезпечення економічної безпеки держави / С. І. Лекарь // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2013. - № 1 (60).- С. 119-122.

28. Лекарь С.І. Повноваження силових структур у забезпеченні економічної безпеки держави / С. І. Лекарь // Право і безпека. - 2013. - № 1 (48). - С. 162-170.

29. Лекарь С.І. Взаємодія органів місцевого самоврядування та органів державної влади у сфері забезпечення економічної безпеки / С.І. Лекарь // Форум права. - 2013. - № 1 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2013-l/131ciceb.pdf.

30. Лекарь С.І. Діяльність Державної податкової служби України - запорука національної безпеки держави в економічній сфері / С. І. Лекарь // Фінансове право. - 2013. - №2. - С. 9- 12.

31. Лекарь С.І. Об'єднання громадян як суб'єкти забезпечення економічної безпеки держави / С. І. Лекарь // Актуальні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства України та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 5 жовтня 2012, м. Харків. - Х.: ХНУВС, 2012. - С. 25-27.

32. Лекарь С.І. Поняття, зміст та структура адміністративно-правового механізму забезпечення економічної безпеки держави / С. І. Лекарь // Використання інноваційних технологій у попередженні злочинів : матеріали науково-практичного семінару 6 грудня 2012 р., м. Харків ; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х. : ХНУВС, 2012. - С. 91-94.

33. Лекарь С.І. Економічна безпека України в умовах глобальних викликів / С. І. Лекарь // Правове регулювання економічної безпеки України в умовах євроінтеграції : збірник наукових праць Всеукраїнської науково-практичної конференції 21 лютого 2013 року, м. Харків ; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х. : ХНУВС, 2013. - С. 23-27.

34. Лекарь С.І. Роль, місце та завдання органів внутрішніх справ у забезпеченні економічної безпеки держави // Впровадження нового Кримінального процесуального кодексу України в правоохоронну діяльність та навчальний процес: досвід та шляхи удосконалення : збірник наукових праць Всеукраїнської науково-практичної конференції 05 квітня 2013 року, м. Харків; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х. : ХНУВС, 2013. - С. 23-25.

35. Боротьба з кіберзлочинністю як складова забезпечення економічної безпеки в Україні // Протидія кіберзлочинності в фінансово-банківській сфері : збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції 23 квітня 2013 року, м. Харків; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х. : ХНУВС, 2013. - С. 25-27.

Размещено на Allbest.ru