Адміністративно-правове регулювання діяльності організацій колективного управління в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правове регулювання діяльності організацій колективного управління в Україні

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Бондаренко Сергій Васильович

Київ - 2013

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини “Україна”

Науковий керівник кандидат юридичних наук Чомахашвілі Олена Шотаєвна, Київський університет права Національної академії наук України, доцент кафедри конституційного та адміністративного права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Шопіна Ірина Миколаївна, Державний науково-дослідний інститут МВС України, головний науковий співробітник відділу науково-інформаційної та редакційно-видавничої діяльності;

кандидат юридичних наук Філіпенко Анастасія Сергіївна, Донецький юридичний інститут МВС України, начальник кафедри адміністративної діяльності ДАІ факультету безпеки дорожнього руху

Захист відбудеться “03” липня 2013 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.139.01 у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини “Україна” за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

Автореферат розісланий “01” червня 2013 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради С.О. Короєд

АНОТАЦІЯ

Бондаренко С.В. Адміністративно-правове регулювання діяльності організацій колективного управління в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Київ, 2013.

Дисертація є науковим дослідженням, у якому здійснено аналіз проблемних питань механізму адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління в Україні.

Дисертацію присвячено аналізу адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління в Україні. Автором проаналізовано історію розвитку діяльності організацій колективного управління в законодавстві та правовій доктрині. Визначено поняття, специфічні ознаки діяльності організацій колективного управління як об'єкта адміністративно-правового регулювання. Проаналізовано міжнародний досвід регулювання діяльності організацій колективного управління та сформульовано передумови і пріоритети його запозичення в Україні. колективний управління адміністративний

Дисертантом запропоновані напрями підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання внаслідок удосконалення норм чинного законодавства та управлінського механізму. Сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України “Про авторське право і суміжні права”.

Ключові слова: колективне управління, охорона прав, адміністративно-правове регулювання, метод управління, форми управління, юридична відповідальність.

АННОТАЦИЯ

Бондаренко С.В. Административно-правовое регулирование деятельности организаций коллективного управления в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Открытый международный университет развития человека "Украина", Киев, 2013.

Диссертация является научным исследованием, в котором осуществлен анализ проблемных вопросов механизма административно-правового регулирования деятельности организаций коллективного управления в Украине.

Диссертация посвящена анализу административно-правового регулирования деятельности организаций коллективного управления в Украине. Автором проанализирована история развития деятельности организаций коллективного управления в законодательстве и правовой доктрине. Определены понятия, специфические признаки деятельности организаций коллективного управления как объекта административно-правового регулирования. Проанализирован международный опыт регулирования деятельности организаций коллективного управления и сформулированы предпосылки и приоритеты его заимствования в Украине.

Определена сфера административно-правового регулирования деятельности организаций коллективного управления как совокупность общественных отношений по сбору и распределения авторского вознаграждения, защиты авторских прав, упорядоченная на основе права. Цель административно-правового регулирования в сфере деятельности организаций коллективного управления в Украине необходимо определять как обеспечение эффективного функционирования сферы использования авторского права и смежных прав и ее устойчивое прогрессивное развитие путем совершенствования действующего законодательства, в том числе путем систематизации нормативно-правовых актов. Исследовав юридическую ответственность в сфере деятельности организаций коллективного управления автор определил межотраслевой комплексный механизм охраны авторского права и смежных прав.

Проанализировано и выяснена структура государственной системы регулирования деятельности организаций коллективного управления; определен круг субъектов административно-правового регулирования в сфере деятельности организаций коллективного управления; дана характеристика методов и форм управления в сфере деятельности организаций коллективного управления; определены направления усовершенствования механизма административно-правового регулирования деятельности организаций коллективного управления; охарактеризована юридическая ответственность в сфере деятельности организаций коллективного управления. С целью усовершенствования рассмотрены элементы административно-правового регулирования деятельности организаций коллективного управления с детальным изучением каждого из них. Очерчено основные перспективы развития административно-правового регулирования деятельности организаций коллективного управления в Украине (теоретические и практические аспекты) на современном этапе.

Диссертантом предложены направления повышения эффективности административно-правового регулирования вследствие усовершенствования норм действующего законодательства и управленческого механизма. Сформулирован ряд предложений относительно внесения изменений и дополнений в действующий законодательство, в частности Кодекса Украины об административных правонарушениях, Закона Украины "Об авторском праве и смежных правах".

Ключевые слова: коллективное управление, охрана прав, административно-правовое регулирование, метод управления, формы управления, юридическая ответственность.

ANNOTATION

S.V. Bondarenko. Administrative and legal regulation of the activity of collective management organizations in Ukraine. - Manuscript.

The Ph.D. thesis in Law in major 12.00.07 - Administrative Law and Procedure; Financial Law; Information Law. - The Open International University of Human Development `Ukraine', Kyiv, 2013.

The thesis is a scientific research where were analyzed problem areas of the mechanism of administrative and legal regulation of the activity of collective management organizations in Ukraine.

The thesis was dedicated to the analysis of administrative and legal regulation of the activity of collective management organizations in Ukraine. The author analyses the history of collective management organizations activity development in legislation and legal doctrine. There were provided definitions, specific character of the activity of collective management organizations as the object of administrative and legal regulation. There were analyzed the international experience of collective management organization activity regulation, and formed the background and priorities for its borrowing in Ukraine.

The dissertator suggested directions to enhance the efficiency of administrative and legal regulation by developing rules of valid legislation and management mechanism. There were prepared few suggestions as regards amendments and supplements to the valid legislation, including the Administrative Offences Code of Ukraine, The Copyright and Allied Rights Law of Ukraine.

Keywords: collective management, protection of rights, administrative and legal regulation, management method, management forms, legal responsibility.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Необхідно визнати вкрай проблемною ситуацію у сфері колективного управління авторськими та суміжними правами в Україні, зокрема неоднорідну практику застосування законодавства різними організаціями колективного управління та відсутність прозорості й підзвітності їх діяльності як для держави, так і для творців та інших суб'єктів господарювання в Україні. Така незадовільна діяльність організацій колективного управління є однією з підстав присвоєння нашій державі 1 травня 2013 року статусу "Пріоритетної іноземної країни" ("Priority Foreign Country") у рамках „Спеціальної доповіді 301” ("Special 301" List). Фактично це констатація регресивного розвитку України у сфері охорони інтелектуальної власності.

У сучасному світі використання авторських творів перетворилося у потужну індустрію, яка живе за своїми законами та правилами, вимагає спеціальних знань і навичок у різних галузях законодавства, виробництва та надання послуг, для освоєння яких необхідна спеціальна підготовка. Тому авторові не обійтися при реалізації своїх прав без помічників і посередників, які допомагатимуть йому розкрити свій творчий потенціал, завоювати прихильність публіки, захистити у разі необхідності порушені права.

Світовий досвід показує, реалізація суб'єктивного авторського права та суміжних прав в індивідуальному порядку ускладнена або практично неможлива, наприклад, права на публічне виконання недраматичних музичних творів. Організації з колективного управління правами як раз і повинні забезпечити повагу та реалізацію законних прав та інтересів суб'єктів авторського права та суміжних прав у тому разі, коли вони мають справу з багатьма користувачами, які здійснюють використання великої кількості творів. Крім того, колективне управління є найбільш ефективним способом полегшення законного публічного виконання та інших видів використання творів у разі, коли користувач має справу з багатьма творами та багатьма авторами або іншими суб'єктами авторського права та суміжних прав, якщо, звичайно, він хоче здійснювати свою діяльність у законному порядку.

Тому необхідним елементом системи правової охорони інтелектуальної власності, без якого неможливо реалізувати закріплені законодавством авторське право та суміжні права у будь-якій державі, є колективне управління цими правами, що здійснюється через діяльність спеціально створюваних організацій колективного управління. Колективне управління майновими правами авторів та суб'єктів суміжних прав є однією із форм самоорганізації, яка покликана сприяти здійсненню прав, які закріплює за суб'єктами авторського права та суміжних прав законодавство.

З огляду на важливість питання діяльності організацій колективного управління законодавством України визначено: порядок створення організацій колективного управління; особливий статус організацій колективного управління; їх функції; порядок обліку та здійснення контролю за їх діяльністю з боку органів державної влади.

Фундаментальною основою для даного наукового дослідження стали праці таких вчених-адміністративістів: В. Авер'янова, М. Ануфрієва, О. Бандурки, А. Берлача, Ю. Битяка, В. Білоуса, В. Галунька, І. Голосніченка, Е. Демського, Є. Додіна, С. Ківалова, Ф. Кіріленко, В. Коваленка, Л. Коваля, Т. Коломоєць, В. Колпакова, А. Комзюка, В. Комзюка, В. Конопльова, О. Кузьменко, Н. Нижник, О. Остапенка, Д. Приймаченко, О. Рябченко, А. Філіпенко, О. Чомахашвілі, В. Шкарупи, І. Шопіної, Х. Ярмакі та інших. Окремі питання щодо проблематики вказаного дослідження відображено у працях вчених-цивілістів та дослідників права інтелектуальної власності, які використовувалися автором, зокрема: О. Дзери, Н. Кузнєцової, О. Кохановської, О. Підопригори, О. Святоцького, Г. Андрощука, О. Голяшкіна, В. Дроб'язка, Ю. Капіци, М. Паладія та інших. При написанні дисертації були використані наукові розробки таких відомих російських та зарубіжних фахівців: А. Антонової, Л. Бентлі, І. Блізнеця, Є. Гаврілова, К. Ідріса, Ю. Лермонтової, Д. Ліпника, Л. Максимової, А. Сергеєва В. Старжецького, В. Терлецького, А. Туркіна, М. Фіцшора, П. Шепенса, Б. Шермана та інших. Разом з тим безпосередньо комплексне дослідження особливостей адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, що складаються у сфері діяльності організацій колективного управління, до цього часу не проводилося. Недостатня теоретична розробленість зазначених питань і нагальна потреба в дослідженні викликані розвитком правотворчої діяльності у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління та невпорядкованістю процесу правозастосування. Саме тому вивчення адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління крізь призму реалій сьогодення видається актуальним, необхідним і своєчасним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” на тему: “Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин” (номер державної реєстрації 0107U008696). Тема дисертації затверджена Вченою радою Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» 26 грудня 2011 року, протокол № 5.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити особливості адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління, визначити адміністративно-правові засади функціонування державних органів щодо діяльності організацій колективного управління, специфіку форм і методів їх адміністративно-правового регулювання, розробити рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правового регулювання у зазначеній сфері.

Відповідно до поставленої мети сформульовано такі задачі:

- дослідження еволюції діяльності організацій колективного управління та види авторського права та суміжних прав, до яких застосовуються колективне управління;

- визначення поняття та ознак діяльності організацій колективного управління авторським правом та суміжними правами як об'єкта адміністративно-правового регулювання;

- окреслення поняття, мети, завдань, функцій та принципів адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління авторським правом та суміжними правами;

- з'ясування кола суб'єктів адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління в Україні;

- дослідження форм та методів адміністративно-правового регулювання правовідносин у сфері діяльності організацій колективного управління;

- вивчення юридичної відповідальність у сфері діяльності організацій колективного управління;

- виокремити проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління;

- розглянути міжнародно-правове регулювання у сфері діяльності організацій колективного управління та можливість удосконалення національного законодавства;

- з'ясувати особливості вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері здійснення адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління в Україні.

Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання діяльності організацій колективного управління в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять як загальнонаукові методи пізнання об'єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об'єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод використано під час дослідження нормативних актів, аналітичних матеріалів, поглядів вчених на окремі питання, які є предметом дослідження (розділи 1, 2, 3). Історичний метод застосовувався під час аналізу еволюції діяльності організацій колективного управління (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий метод використано під час дослідження проблемних питань розмежування компетенції різних суб'єктів, задіяних у сфері діяльності організацій колективного управління, з'ясування елементів адміністративно-правового регулювання, а також міжнародно-правового досвіду адміністративно-правового регулювання у названій сфері (підрозділи 2.1-2.4; 3.1-3.2). За допомогою системного та функціонального методу було здійснено аналіз структури єдиної державної системи охорони авторського права та суміжних прав (підрозділи 2.1-2.4; 3.1-3.2). Метод документального аналізу застосовано для виявлення результатів діяльності державних та недержавних суб'єктів з охорони авторського права та суміжних прав (підрозділ 2.2). Вимоги формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечності і обґрунтованості суджень дотримувалися при формулюванні висновків і пропозицій відповідно до мети дослідження. Застосування методів моделювання, аналізу та синтезу дозволили сформулювати пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства.

Нормативною основою роботи стали Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ норми яких регулюють відносини у сфері діяльності організацій колективного управління, а також законодавство деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо правового забезпечення створення та діяльності організацій колективного управління можна використати в Україні.

Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять статистичні матеріали, які характеризують діяльність суб'єктів адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління, зокрема Державної служби інтелектуальної власності, узагальнення їх практичної діяльності, політико-правова публіцистика, довідкові видання, а також власний досвід у сфері діяльності організацій колективного управління. Дослідження складають дані статистичної звітності Державної служби інтелектуальної власності України, опитування та анкетування авторів (154 особи), державних службовців та працівників органів внутрішніх справ України (40 осіб), працівників організацій колективного управління (80 осіб), фахівців у галузі права, які захищають авторське право та суміжні права в судовому порядку (30 осіб) і студентів юридичних вузів (340 осіб), аналітичні довідки, звіти та довідкові видання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексним дослідженням адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління, в результаті якого автором запропоновано теоретично та практично значущі наукові концептуальні положення, а саме:

вперше:

- дано авторське визначення поняття “адміністративно-правове регулювання діяльності організацій колективного управління”, під яким пропонується розуміти впорядковуючий цілеспрямований вплив держави на суспільні відносини у сфері використання об'єктів авторського права та суміжних прав, межі та сутність якого зумовлені міжгалузевим характером охорони цих прав, та який полягає в організації ефективної діяльності системи охорони прав інтелектуальної власності;

- визначено діяльність організацій колективного управління як об'єкт адміністративно-правового регулювання, який становить інститут інтелектуальної власності, який становить комплексне правове утворення, що перебуває одночасно під впливом норм приватного та публічного права;

- сформульовано принципи адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління, до яких віднесено законність, демократизм, цілеспрямованість, ефективність, об'єктивність, публічність, соціальна спрямованість, доступність, оптимізація регулятивного впливу, конкуренція, комплексність, контрольованість, централізація і децентралізація;

- обґрунтовано і запропоновано класифікацію функцій адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління: загальні (прогнозування, планування, організацію, регулювання, координацію, реєстрацію, контроль) та об'єктові (інформаційне забезпечення, об'єктивності, створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств) функції;

удосконалено:

- понятійно-категорійний апарат у сфері регулювання діяльності організацій колективного управління, зокрема, уточнено поняття “діяльність організацій колективного управління” як впорядкована на основі норм права діяльність спеціально уповноважених для цього суб'єктами авторського права та суміжних прав організацій по збору, розподілу та виплаті відповідної винагороди для цих суб'єктів за використання результатів їх творчої діяльності (тобто об'єктів авторського права та суміжних прав), а також виконання цими організаціями інших повноважень щодо забезпечення реалізації майнових і особистих (немайнових) прав та законних інтересів суб'єктів авторського права та суміжних прав;

- перелік суб'єктів адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління, загальної компетенції (Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України, Міністерство доходів та зборів України, Міністерство освіти і науки; Міністерство культури України); суб'єктів галузевої компетенції (Державна служба інтелектуальної власності України); суб'єктів спеціальної компетенції: правоохоронні органи;

- теоретичні положення щодо форм адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління, які включають видання правових актів управління, адміністративний договір, вчинення інших юридично значущих дій, організаційні дії (заходи) та матеріально-технічні дії, вбачається необхідність більш широкого впровадження у практику діяльності суб'єктів управління договірних форм управління, вдосконалення процедури відпрацювання та прийняття правових актів управління;

набули подальшого розвитку:

- розуміння механізму адміністративно-правового регулювання, елементами якого виділено норми права, правові відносини, акти реалізації прав і обов'язки суб'єктів правовідносин;

- розроблено пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення; Закону України “Про авторське право та суміжні права”.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес і можуть використовуватись: у науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління; у правотворчій сфері - у результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України “Про авторське право і суміжні права” (акт впровадження Державного департаменту інтелектуальної власності України від 16.01.2012); у сфері правозастосування - запропоновані автором рекомендації дозволять покращити практичну діяльність організацій колективного управління (довідка Державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» від 23.01.2012); у навчальному процесі - матеріали дисертації доцільно використовувати при викладанні відповідних тем навчальних дисциплін “Адміністративне право”, “Митне право”, “Господарське право” (акт впровадження Деснянського економіко-правового технікуму при Міжрегіональній Академії управління персоналом від 30.01.2012).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним завершеним науковим дослідженням, усі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані автором на підставі особистих теоретичних та практичних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”, де була виконана дисертація. Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на дев'яти наукових та науково-практичних конференціях, у тому числі міжнародних: VІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми охорони інтелектуальної власності” (м. Алушта, 2-6 вересня 2002 р.); VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми охорони інтелектуальної власності” (м. Алушта, 6-11 вересня 2004 р.); XX Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми охорони інтелектуальної власності” (м. Алушта, 11-15 вересня 2006 р.); VI Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців “Європейська юридична освіта і наука” (м. Ужгород, 16-18 жовтня 2011 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Національне та міжнародне право як інструменти забезпечення державної та глобальної стабільності” (м. Львів, 25-26 листопада 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Правові проблеми зміцнення української державності” (м. Одеса, 29-30 листопада 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасне право та законодавство: новий погляд” (м. Запоріжжя, 14 грудня 2011 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Основні напрямки реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави” (м. Харків, 17-18 грудня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Верховенство право, законність та права людини” (м. Київ, 28-29 червня 2012 р.).

Публікації. Основні положення та результати наукового дослідження викладено у восьми наукових статтях (п'ять з яких опубліковано у журналах, що входять до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України), дев'яти тезах доповідей на наукових та науково-практичних конференціях та двох навчальних посібниках.

Структура дисертації обумовлена метою та логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків, додатків (6 сторінок) та списку використаних джерел (163 найменувань на 16 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить 207 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається стан наукової розробленості проблеми, з'ясовується зв'язок роботи з науковими планами та програмами, розкриваються мета, задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів із наведенням даних про їх апробацію, особистий внесок здобувача, перелічуються публікації.

Розділ перший “Діяльність організацій колективного управління як об'єкт адміністративно-правового регулювання” містить два підрозділи, які присвячені еволюції колективного управління авторським правом та суміжними правами, видам прав, до яких застосовується колективне управління; загальнотеоретичним питанням визначення поняття та окреслення специфічних ознак колективного управління як об'єкта адміністративно-правового регулювання.

У підрозділі 1.1 “Еволюція колективного управління та види прав, до яких застосовується колективне управління” досліджено історичні причини виникнення організацій колективного управління авторським правом та суміжними правами, нормативно-правового закріплення їх діяльності. Перші авторські товариства, що були професійними спілками авторів і боролися за визнання прав авторів на твори, було створено у Франції, батьківщині континентальної системи авторського права, центром якої є автор, особа, яка своєю творчою працею створює твір. Протягом ХІХ сторіччя авторські товариства (організації по управлінню правами) було створено в усіх державах європейського континенту, а потім практично в усьому світі. Починаючи з другої половині XX сторіччя колективне управління застосовується і до суміжних прав.

Вивчивши історію утворення організацій колективного управління було встановлено, що передумовою виникнення організацій колективного управління була практична необхідність захисту майнових прав авторів, врахувавши при цьому правову природу авторського права та технічний прогрес людства.

Важливість використання історичного досвіду регулювання діяльності організацій колективного управління для формулювання якісної системи адміністративно-правового регулювання відносин у досліджуваній сфері, труднощі у розвитку сучасної системи багато в чому обумовлюються тими самими обставинами, які не враховувалися і в минулому - це невідповідність законодавства умовам економіки; відсутність правової свідомості суб'єктів; неналежне врегулювання відповідних суспільних відносин підзаконними актами. Автор відмічає, що чим ширше в країні буде сфера застосування колективного управління, тим благополучніше буде суспільство в цілому.

Проаналізовано види прав, до яких застосовується колективне управління. Зроблено висновок про те, що на сьогоднішній день в Україні майнові авторські права, реалізація яких практично неможлива без колективного управління, визначилися на основі багаторічного практичного досвіду їх реалізації. Наприклад, права на публічне виконання та публічне сповіщення музичних творів; право на відтворення музичних творів; право на публічну постановку музичних і музично-драматичних творів. Для ефективної реалізації суміжних прав держава в законодавчому порядку визначає права, до яких застосовується колективне управління, а саме: право на публічне виконання фонограм та відеограм, що були опубліковані з комерційною метою; публічне сповіщення виконань зафіксованих у фонограмах або відеограмах, опублікованих з комерційною метою, в ефір або по проводах (через кабель). При цьому право збирати та розподіляти винагороду для виконавців і виробників фонограм або відеограм мають право лише уповноважені організації колективного управління суміжними правами, які визначаються Державною службою інтелектуальної власності України. Цим же органом державної виконавчої влади визначається уповноважена організація колективного управління, для збирання та розподілу між суб'єктами авторського права і суміжних прав коштів від відрахувань, які здійснюються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах або відеограмах.

У підрозділі 1.2 “Поняття та ознаки колективного управління як об'єкта адміністративно-правового регулювання” пропонується визначення організації колективного управління, як спеціально створеної у встановленому законодавством порядку авторами і (або) іншими суб'єктами авторського права або створеної суб'єктами суміжних прав організації з метою забезпечення реалізації та захисту їх майнових та особистих (немайнових) прав, а також інших спільних інтересів.

Під колективним управлінням авторським правом та суміжними правами слід розуміти таку систему управління, відповідно до якої автори і (або) інші суб'єкти авторського права або суб'єкти суміжних прав з метою забезпечення їх здійснення доручають спеціально створеним для цього організаціям: право ведення переговорів щодо укладення угод, які визначатимуть умови щодо використання їх творів, виконань, фонограм різними категоріями користувачів; право надання дозволів на використання та здійснення контролю за таким використанням; збір, розподіл та виплату відповідної винагороди між суб'єктами авторського права та суміжних прав; виконання інших повноважень щодо забезпечення реалізації їх майнових і особистих (немайнових) прав.

Обґрунтовано думку, що діяльність організацій колективного управління - це діяльність спеціально уповноважених для цього суб'єктами авторського права та суміжних прав організацій по збору, розподілу та виплаті відповідної винагороди для цих суб'єктів за використання результатів їх творчої діяльності (тобто об'єктів авторського права та суміжних прав), а також виконання цими організаціями інших повноважень щодо забезпечення реалізації майнових і особистих (немайнових) прав та законних інтересів суб'єктів авторського права та суміжних прав;

Зроблено узагальнення, що діяльність організацій колективного управління виступає специфічним об'єктом адміністративно-правового регулювання, який має визначальне значення для розвитку економіки, формування соціально-орієнтованої держави та безперечно впливає на рівень розвитку системи правової охорони права інтелектуальної власності в Україні.

Здобувач пропонує розглядати адміністративно-правове регулювання у сфері діяльності організацій колективного управління як впорядковуючий цілеспрямований вплив держави на суспільні відносини у сфері використання об'єктів авторського права та суміжних прав, межі та сутність якого зумовлені міжгалузевим характером охорони цих прав, та який полягає в організації ефективної діяльності системи охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Розділ другий “Елементи адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління” складається з чотирьох підрозділів, присвячених дослідженню поняття, мети, завдань, функцій та принципів, суб'єктів, методів і форм адміністративно-правового регулювання, юридичній відповідальності у вказаній сфері.

Підрозділ 2.1 “Мета, завдання, функції та принципи адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління” присвячено вивченню складових адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління. Так, мету адміністративно-правового регулювання у сфері діяльності організацій колективного управління в Україні необхідно визначати як забезпечення ефективного функціонування сфери використання авторських та суміжних прав та її сталий прогресивний розвиток шляхом вдосконалення чинного законодавства, в тому числі шляхом систематизації нормативно-правових актів.

У підрозділі на підставі осмислення праць вчених-адміністративістів та практики адміністративно-правового регулювання визначено сферу адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління авторським правом і суміжними правами як сукупність суспільних відносин щодо збирання, розподілу та виплати винагороди за використання об'єктів авторського права і суміжних прав, захисту авторських прав, упорядкована на основі права.

Наведено перелік необхідної інформації, яку організація колективного управління зобов'язана надавати державним органам, та запропоновано внести зміни у відповідну норму права, щоб не позбавляти незалежності в діяльності організацій колективного управління.

Автор стверджує, що сукупність дій щодо реалізації права на колективне управління являє собою систему. Перший етап реалізації права на колективне управління - це державна реєстрація і постановка на облік організації колективного управління правами суб'єктів авторського права та суміжних прав. Другий етап це право на збір, розподіл та виплата відповідної винагороди цим суб'єктам за використання результатів їх творчої діяльності (тобто об'єктів авторського права та суміжних прав), а також виконанні організаціями колективного управління інших повноважень щодо забезпечення реалізації майнових і особистих (немайнових) прав та законних інтересів суб'єктів авторського права та суміжних прав. Третій етап це необхідність надання звітної інформації. Тобто контроль з боку органів виконавчої влади.

Проаналізовано завдання адміністративно-правового регулювання у сфері діяльності організацій колективного управління; систематизовано функції адміністративно-правового регулювання у сфері діяльності організацій колективного управління; проведено класифікацію принципів адміністративно-правового регулювання у сфері діяльності організацій колективного управління; визначено мету адміністративно-правового регулювання у сфері діяльності організацій колективного управління.

У підрозділі 2.2 “Суб'єкти адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління в Україні та особливості їх діяльності” йдеться про правовий статус, завдання та функції суб'єктів адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління. Проаналізовано основні повноваження та функції Верховної Ради України у сфері регулювання діяльності організацій колективного управління.

Досліджено адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства культури України, Державної служби інтелектуальної власності України, Державного підприємства “Українське агентство з авторських та суміжних прав”, правоохоронних органів, розкрито їх завдання, функції та повноваження у сфері діяльності організацій колективного управління.

Наголошено на ролі судової влади, відправлення правосуддя, що є одним із важливих напрямів захисту прав у сфері охорони авторського права та суміжних прав. Нагальна необхідність створення ефективної правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності для України зумовлюється обраною нею стратегією побудови цивілізованих ринкових відносин, забезпечення соціальної орієнтації економіки та інноваційного соціально-економічного розвитку, що має спиратися, насамперед, на активізацію власного інтелектуального потенціалу.

Підрозділ 2.3 “Форми та методи адміністративно-правового регулювання правовідносин у сфері діяльності організацій колективного управління” присвячено дослідженню понять “форма” та “форма адміністративно-правового регулювання”, на основі чого здобувач констатує, що форма адміністративно-правового регулювання - це завжди зовнішній вияв певних дій, а не самі дії суб'єктів регулювання.

Акцентовано увагу на тому, що сукупність форм і методів, які використовують суб'єкти адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління у своїй повсякденній роботі, не є однаковою для всіх суб'єктів. Можливість застосування тих чи інших форм і методів залежить від правового положення останніх і визначається для кожного суб'єкта окремо його компетенцією. Обсяг компетенції, поряд із правами, обов'язками, відповідальністю та іншими елементами правового статусу, обумовлює види і характер форм і методів, які використовуються для реалізації функцій та досягнення мети та завдань, що стоять перед конкретними суб'єктами регулювання діяльності організацій колективного управління.

Визначено характерні ознаки конкретних видів форм регулювання охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, зокрема, видання правових актів управління, адміністративний договір, вчинення інших юридично значущих дій, організаційні дії (заходи) та матеріально-технічні дії, на підставі чого зроблено висновок про необхідність більш широкого впровадження у практику діяльності суб'єктів регулювання договірних форм управління, удосконалення процедури відпрацювання та прийняття правових актів управління.

На підставі загальної характеристики методів правового регулювання констатується, що вони використовуються суб'єктами регулювання у сфері діяльності організацій колективного управління для забезпечення режиму законності у сфері збирання, розподілу та виплати винагороди за використання та захисту авторських прав та суміжних прав; притягнення осіб, що вчинили правопорушення, пов'язані з порушенням встановленого режиму володіння, користування або розпорядження правами на об'єкти авторського права та суміжних прав до юридичної відповідальності.

Проаналізовано методи переконання та примусу і особливості їх застосування у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління, сформульовано конкретні пропозиції, спрямовані на удосконалення діяльності суб'єктів адміністративно-правового регулювання щодо застосування цих методів.

Підрозділ 2.4 "Юридична відповідальність у сфері діяльності організацій колективного управління". Передусім визначається сфера, в якій організації колективного управління здійснюють свою діяльність, тобто реалізація авторського права та суміжних прав власниками цих прав. Наголошено на необхідності посилення правового впливу на порушників авторського права та суміжних прав. Адміністративна відповідальності у досліджуваній сфері дає можливість ефективно впливати на правопорушників і сприяє захисту порушених прав.

Дослідивши юридичну відповідальність у сфері діяльності організацій колективного управління автор визначив міжгалузевий комплексний механізм охорони авторського права і суміжних прав.

Засоби юридичної відповідальності за порушення права інтелектуальної власності законодавець передбачив у КУпАП, визнавши їх суспільно шкідливими та встановивши адміністративну відповідальність за такі проступки: ст. 51-2 КУпАП «Порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності», ст. 164-6 «Демонстрування і розповсюдження фільмів без державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів», ст. 164-7 «Порушення умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів», ст. 164-9 «Незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних». Проаналізувавши всі вище зазначені норми права, автор дійшов висновків про необхідність посилення санкцій у даних нормах.

Розділ третій “Напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління”, що складається із трьох підрозділів, присвячено вивченню проблем адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління; міжнародно-правовому регулюванню у сфері діяльності організацій колективного управління та удосконалення національного законодавства, а також особливостям вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління в Україні.

У підрозділі 3.1 “Проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління та шляхи їх вирішення” проведено аналіз адміністративно-правового регулювання у сфері діяльності організацій колективного управління з висвітленням правових та організаційних напрямів його удосконалення та розкрито значення правових, організаційних, економічних, політичних, соціально-психологічних та морально-ідеологічних чинників, які у своїй взаємодії по-різному впливають на рівень ефективності механізму адміністративно-правового регулювання у сфері діяльності організацій колективного управління, виділяючи з них як позитивні, так і негативні чинники.

На основі узагальнення наукової літератури, матеріалів практичної діяльності, статистичних даних зроблено висновок, що негативними чинниками, що спричиняють недосконалість адміністративно-правового регулювання у сфері діяльності організацій колективного управління, є прогалини у законодавстві, неефективний механізм його реалізації та рівень юридичної відповідальності за правопорушення галузевого законодавства. Подолання зазначених чинників буде сприяти ефективному механізму адміністративно-правового регулювання у сфері діяльності організацій колективного управління.

Запропоновано напрями вдосконалення регулювання діяльності організацій колективного управління: 1) розробка концепції розвитку законодавства у сфері авторського права і суміжних прав; 2) розробка правових засад зовнішньої і внутрішньої політики щодо охорони авторського права та суміжних прав; 3) трансформація правової системи відповідно до вимог ринкової економіки; 4) стимулювання творчої ініціативи населення; 5) розробка засад протидії недобросовісній конкуренції, антимонопольної, регіональної економічної та податкової політики; 6) упорядкування діяльності органів виконавчої влади на регіональному та місцевому рівнях.

Наведено теоретичну модель механізму адміністративно-правового регулювання у сфері діяльності організацій колективного управління на сучасному етапі, яка базується на служінні народові, національним інтересам, є ефективною, підконтрольною народові, прозорою, побудованою на наукових принципах.

Механізм адміністративно-правового регулювання потребує негайного удосконалення відповідної Концепції розвитку національної системи правової охорони прав інтелектуальної власності, яка буде враховувати всю систему елементів адміністративно-правового регулювання у сфері діяльності організацій колективного управління.

У підрозділі 3.2 “Міжнародно-правове регулювання у сфері діяльності організацій колективного управління та удосконалення національного законодавства” автор відмічає, що на сьогоднішній день Україна є учасницею всіх основних універсальних багатосторонніх міжнародних договорів, ряду регіональних та двосторонніх міжнародних договорів щодо охорони авторського права та суміжних прав. Але визначальними у системі міжнародного співробітництва є універсальні багатосторонні міжнародні договори у сфері авторського права та суміжних прав. Україна є учасницею таких договорів, а саме: Конвенції про охорону літературних і художніх творів, Всесвітньої конвенції про авторське право, Міжнародної конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм, Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми.

Так, розглядаючи процеси становлення та розвитку міжнародної системи охорони авторського права та суміжних прав обов`язково постає питання щодо співвідношення норм національного законодавства та норм міжнародного права. Відмічається, що визнання пріоритету міжнародного права не знаходитиметься в протиріччі з державним суверенітетом і незалежністю за умови, що суверенна держава за власною волею і бажанням визнає цей пріоритет і належним чином у національному законодавстві визначить міру застосування принципів і норм міжнародного права на своїй території, міру співвідношення між національним і міжнародним правом.

Здобувач відзначає високий рівень національного законодавства у сфері охорони авторського права та суміжних прав, але не можна обійти увагою проблеми правозастосування. Як один з можливих та першочергових способів вирішення даної проблеми автор вбачає створення сучасної Концепції розвитку інтелектуальної власності в Україні.

У підрозділі 3.3 “Особливості вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління в Україні” автор наголошує, що окреслюючи особливості вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності організацій колективного управління необхідно враховувати правову, економічну та соціальну природу даних організацій колективного управління. А саме створити сприятливі умови для функціонування цих організацій через створення механізму адміністративно-правового регулювання даних суспільних відносин. Встановлено, що механізм адміністративно-правового регулювання включає три стадії, а саме формулювання юридичних норм, виникнення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків суб'єктів правовідносин, реалізація суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Формами реалізації адміністративно-правових норм у сфері діяльності організацій колективного управління є: виконання норм; використання норм; застосування норм. Неможливо заперечувати, що процес реалізації адміністративно-правових норм, а також відносин нині далекий від ідеального.

Пропонуються напрями вдосконалення законодавства: розробка концепції розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності; розробка правових засад зовнішньої і внутрішньої політики щодо охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності; трансформація правової системи у відповідності до вимог ринкової економіки та міжнародних правових норм; запровадження попередньої експертизи законопроектів; стимулювання творчої ініціативи населення; проведення потужної інформаційної кампанії щодо діяльності організацій колективного управління; розробка засад протидії недобросовісній конкуренції, антимонопольної, регіональної економічної та податкової політики; упорядкування діяльності органів виконавчої влади на регіональному та місцевому рівнях.

Необхідно розробити таку структуру законодавства, яка б містила не лише закони, а й підзаконні нормативні акти, відзначалася логічною послідовністю прийняття таких актів, системною їх узгодженістю.

Наведено характерні риси адміністративно-правових відносин у сфері діяльності організацій колективного управління: обов'язки і права суб'єктів і об'єктів відносин пов'язані з діяльністю органів адміністративно-правового регулювання; адміністративно-правові відносини у сфері діяльності організацій колективного управління є складовою відносин у сфері регулювання, вони виникають у повсякденній практичній реалізації завдань і функцій держави; у цих відносинах одним із суб'єктів виступає орган державного регулювання, яка наділена державно-владними повноваженнями у сфері діяльності організацій колективного управління; дані відносини виникають за ініціативою чи то об'єкта, чи то суб'єкта, і згода іншої сторони не є обов'язковою умовою для їх виникнення; адміністративно-правові відносини - особливий зв'язок між їх учасниками, один з яких за даних обставин має право вимагати від іншого такої поведінки, яка передбачена адміністративно-правовою нормою; суб'єкт адміністративно-правового регулювання зобов'язаний реалізувати власні матеріально-правові і процесуальні права, тобто право виступає одночасно і обов'язком суб'єкта адміністративно-правових відносин у сфері діяльності організацій колективного управління; у випадку порушення норм, що регулюють суспільні відносини у сфері діяльності організацій колективного управління, порушник несе відповідальність не перед іншою стороною, а перед державою; адміністративно-правові відносини у сфері діяльності організацій колективного управління не завжди є відносинами, які здійснюють за методом влади і примусу. Ці відносини можуть реалізовуватися на основі як влади і підпорядкування, так і рівності сторін, коли кожна сторона повинна виконувати конкретні вимоги правової норми. Наявність взаємних прав і обов'язків є притаманною ознакою адміністративно-правових відносин у сфері діяльності організацій колективного управління, оскільки остання виступає як поліструктурний феномен, а це потребує об'єднаного єдиною спільною метою управління в різних сферах життєдіяльності, тобто міжгалузевого управління; санкції, що застосовуються до сторін адміністративно-правових відносин у сфері діяльності організацій колективного управління залежать від рівня суспільної небезпеки правопорушення, важливості (цінності) цих відносин для держави; спори, що виникають між сторонами адміністративно-правових відносин, вирішуються як в адміністративних, так й інших судах.