Судова влада у концепції поділу влади в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК: 347.9(477)(075.8)

Приватний вищий навчальний заклад «Львівський університет бізнесу та права»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

Судова влада у концепції поділу влади в Україні

12.00.10 - судоустрій; прокуратура та адвокатура.

кандидата юридичних наук

Тертична Елеонора Віталіївна

Львів - 2014

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Приватному вищому навчальному закладі «Львівський університет бізнесу та права»

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент Сопільник Ростислав Любомирович, ГУМВСУ у Львівській області, слідчий слідчого відділення Пустомитівського районного відділу.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Москвич Лідія Миколаївна, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», професор кафедри організації судових та правоохоронних органів;

кандидат юридичних наук Мусієвський Володимир Євгенович, голова суду Пустомитівського району у Львівській області.

Захист відбудеться «___» червня 2014 р. о 14:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.140.02 у Приватному вищому навчальному закладі «Львівський університет бізнесу та права» за адресою: 79026, м. Львів, вул. Кульпарківська, 99, ауд. 221.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Приватного вищого навчального закладу «Львівський університет бізнесу та права» за адресою: 79026, м. Львів, вул. Кульпарківська, 99, ауд. 201 а.

Автореферат розісланий «___» травня 2014 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. Г. Чистоклетов

судовий влада реформа контроль

Анотація

Тертична Е. В. Судова влада у концепції поділу влади в Україні. ? На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.10. ? судоустрій; прокуратура та адвокатура. - Приватний вищий навчальний заклад «Львівський університет бізнесу та права», Львів, 2014.

Дисертація присвячена дослідженню інституту судової влади в концепції поділу влади на сучасному етапі судово-правової реформи в Україні.

У роботі проведено теоретичний аналіз методологічних засад поділу владних повноважень як базового принципу сучасної правової держави. Досліджено історичні аспекти розвитку концепції поділу влади, здійснено огляд наукової літератури за обраним напрямом наукового пошуку та вивчено зарубіжний досвід визначення судової влади у системах поділу державної влади.

Значну частину дослідження присвячено дослідженню характерних особливостей судової влади як складової системи поділу владних повноважень, функцій інституту судової влади у сучасному суспільстві, а також місця та ролі органів судової влади в механізмі «стримування і противаг» у системі поділу влади в Україні.

Особливий акцент у дослідженні зроблено на аналізі сучасного стану інституту органів судової влади в системі поділу влади, його взаємодія з іншими гілками влади, а також основних тенденціях розвитку судового контролю на сучасному етапі функціонування вітчизняної системи судової влади.

Ключові слова: судова влада, поділ влади, судово-правова реформа, інститут судової влади, суддя, суд, судова гілка, судова практика, судове рішення, інституалізація судової влади, судово-правова політика.

Аннотация

Тертичная Е. В. Судебная власть в концепции разделения власти в Украине. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.10. - судоустройство; прокуратура и адвокатура. - Частное высшее учебное заведение «Львовский университет бизнеса и права», Львов, 2014.

Диссертация посвящена исследованию сущности института судебной власти на современном этапе судебно-правовой реформы в Украине.

В работе проведен теоретический анализ методологических принципов распределения властных полномочий в качестве базового принципа современного правового государства. Исследованы исторические аспекты развития концепции делимости власти.

На основе системного подхода и исторического метода исследования осуществлена периодизация развития и становления судебной власти, которая является самостоятельным элементом системы государственной власти. В частности выделены основные этапы ее развития, начиная от эпохи древнегреческих мыслителей и по настоящее время, которое характеризуется постоянным реформированием судебной власти и поиском оптимальных направлений ее совершенствования, однако достижением данного периода, по нашему мнению, является утверждение судебной власти в качестве определенного противовеса между законодательной и исполнительной ветвями власти, последней инстанции решения сложных социально-политических конфликтов, что подтверждается опытом 2004-2005 и 2014 годов.

Проведен обзор научной литературы согласно выбранному направлению научного поиска, а также изучен зарубежный опыт определения положения судебной власти в системах распределения государственной власти.

Значительная часть исследования посвящена изучению сущности и характерным особенностям судебных органов как составляющей системы разделения государственной власти. На основании анализа научно-теоретических подходов отечественных и зарубежных ученых, существующих концепций и научных школ усовершенствовано понятие «судебная власть», которую следует понимать как разновидность государственной власти, которая с помощью механизма сдержек и противовесов, сбалансирования и уравновешивания деятельности законодательной и исполнительной власти самостоятельно и независимо от них на основании правосудия осуществляет властные, публично-правовые полномочия в установленных государством формах с использованием соответствующих процедур.

Дана характеристика функциям института судебной власти в современном обществе, а также определены место и роль органов судебной власти в механизме «сдержек и противовесов» в системе разделения властей.

Особый акцент в исследовании сделан на основе анализа современного состояния органов судебной власти в системе разделения властей, ее взаимодействия с другими ветвями власти. Доказано, что повышение эффективности функционирования института судебной власти в отечественной системе распределения властных полномочий на современном этапе требует налаживания более тесной связи между функциями законодательных, исполнительных и судебных органов государственной власти, которые включают в себя установление и применение новых норм права.

Ключевые слова: судебная власть, разделение властей, судебно-правовая реформа, институт судебной власти, судья, суд, судебная ветвь, судебная практика, судебное решение, институализация судебной власти, судебно-правовая политика.

Summary

Tertychna Е. V. Judiciary in the concept of separation of powers in Ukraine as a modern principle of law. - Manuscript right reserved.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of sciences on specialty 12.00.10 - judiciary, prosecutors and lawyers. - PHEE «Lviv University of Business and Law», Lviv, 2014.

This research is focuses on the institution of the judiciary in the concept of separation of powers at the present stage of judicial reform in Ukraine.

The paper analyzes the theoretical and methodological principles of separation of powers as a basic principle of modern constitutional state. In addition, there are investigated the historical aspects of the concept of powers distribution, the review of the scientific literature in selected areas of scientific research is conducted, as well as the international experience of determining judiciary in the systems of government distribution is researched. It is improved the content of the principle of power distribution in terms of its legal consolidation, which lies is the organizational and functional demarcation of the main activities of the government under conditions of ensuring effective interaction of its subjects.

The considerable part the research is devoted to the investigation of the characteristics of the judiciary as a component of the power distribution, the judiciary institutions function in a modern society, as well as the place and role of the judiciary in the mechanism of «checks and balances» in the system of power distribution. The judiciary in the system of power distribution is defined as a form of state power, the element of checks and balances, which independently from other government branches (legislative and executive), provides power, public and law authorities in specified state forms using appropriate procedures.

The classification criteria of models of power distribution depending on state form are improved. There are also developed scientific and theoretical approaches to the definition of the judiciary in the system of power distribution. The characteristics of the judiciary as a component of the separation of powers are improved. Exploring the judiciary as an equal element in the concept of power distribution, its specific features are highlighted.

Special emphasis is made on the analysis of the current state of the judiciary in the system of power distribution and its interaction with other branches of government, as well as major tendencies of the development of judicial control at the current period of the national judicial system functioning are determined. The basic characteristics of the judiciary as a component of the system of power distribution are defined. There is singled out the system of judiciary characteristics in the mechanism of checks and balances that ensure the possibility and reality of execution by the courts their functions. The content of the main functions of the judiciary - justice and judicial control in the system of power distribution is expanded. It is improved the role of the judiciary in the mechanism of checks and balances in the part of the specific characteristics that guarantee the fulfillment of courts duties. The specific areas of interaction between the legislative and judicial branches are developed. It is scientifically grounded to determine judicial control in the system of power distribution as a systemic activity of the competent judicial authorities of the government, carried out using the legitimate powers to restrain public authorities with the aim to protect the rights, freedoms and legitimate interests of citizens and organizations, which in its turn is a means of ensuring the overall balance of the government («checks and balances»). There are developed the tasks of judicial control as a means of providing the mechanism of «checks and balances». It is scientifically proven the existence of specific features of judicial control in the system of power distribution.

Key words: judiciary, distribution of power, judicial-legal reform, the institution of the judiciary, a judge, court, judiciary branch, jurisprudence, judicial decisions, the institutionalization of the judiciary, judicial and legal policies.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Утвердження України як правової держави та реалізація її європейських прагнень нерозривно пов'язані з подальшим розвитком концепції поділу влади у державному будівництві як одним із засадничих принципів права та сучасного праворозуміння. У Стратегічному плані розвитку судової влади України на 2013-2015 роки наголошується на особливому значенні судової влади у вітчизняній системі поділу владних повноважень та розвитку демократичного суспільства.

Актуальність наукового дослідження судової влади в концепції поділу влади в Україні обумовлена низкою чинників. Один із найважливіших - це чітке науково-теоретичне обґрунтування місця і ролі органів судової влади у сучасній системі поділу влади. Відсутність наукового розуміння окресленого питання унеможливлює подальшу розбудову та налагодження ефективної взаємодії гілок державної влади. Водночас вивчення практики діяльності органів судової влади в системі поділу владних повноважень в Україні свідчить про її недосконалість та розбалансованість, що призводить до конфліктів між гілками влади, їхньої постійної боротьби за лідерство. Чи не найбільшою проблемою у сучасній Україні залишається невизначеність практичних шляхів та механізмів функціонування судових органів в системі поділу влади, порушення компетенції та балансу їх взаємодії з іншими гілками державної влади. Наслідком цього є руйнування цілісності та системності функціонування всіх гілок державної влади, що, зрештою, становить серйозну загрозу стабільності в державі та суспільстві загалом.

З огляду на це, постає потреба науково-теоретичного дослідження сутності судової влади в концепції поділу владних повноважень в Україні та вдосконалення їх практичної діяльності у цій сфері, що дасть змогу забезпечити поступовий і динамічний розвиток нашої держави на шляху до громадянського правового суспільства.

Дослідженням сутності судової влади та її ролі в концепції поділу влади в Україні займалися такі вітчизняні науковці, як Л. Авраменко, О. Бабкіна, В. Бринцев, Ф. Веніславський, Н. Гайдаєнко, В. Горбатенко, Л. Грицаєнко, В. Городовенко, Е. Дашковська, В. Долежан, О. Каневський, В. Кравчук, В. Кривенко, І. Коліушко, О. Кондратьєв, В. Костицький, М. Косюта, Р. Куйбіда, Н. Кузнєцова, Р. Мартинюк, В. Маляренко, Л. Москвич, В. Мусієвський, І. Назаров, С. Нечипорук, С. Обрусна, О. Овсяннікова, О. Онуфрієнко, В. Опришко, О. Пасенюк, О. Петришин, П. Пилипчик, Д. Притика, В. Рижко, О. Святоцький, В. Сердюк, В. Сіренко, О. Скакун, В. Смородинський, Р.Сопільник, В. Сухонос, І. Туркіна, Г. Федоренко, Є. Фесенко, Т. Француз, Ю. Фрицький, М. Цвік, Ю. Чуприна.

Судова влада в концепції поділу влади була предметом наукового пошуку низки зарубіжних учених, зокрема, С. Алєксєєва, А. Власенка, Л. Воскобитова, В. Даниленка, Е. Завражнова, Д. Каррі, А. Калініна, А. Кудряченка, А. Макмілана, М. Марченка, О. Медушевського, А. Мішина, Р. Леже, Ж. Овсепяна, Б. Страшуна, Б. Топорніна, Е. Хейвуда, В. Халіпова та інших.

Водночас, як свідчить аналіз наукового доробку у цій сфері, чимало питань із окресленої проблематики залишаються дискусійними і підлягають подальшому ґрунтовному дослідженню. Зокрема, потребує вивчення питання функціонування органів судової влади в концепції поділу влади, з огляду на неоднозначність наслідків судової реформи, яка, попри позитивні оцінки, зазнала і критики багатьох вітчизняних експертів, громадських організацій, суддів, а також міжнародних фахівців. Унесення низки змін до нормативно-правового регулювання діяльності судових органів в Україні призвело до певного порушення балансу взаємодії органів державної влади у сфері правосуддя, а також створило передумови до виникнення додаткових ризиків для політичного втручання в діяльність судів і суддів. Ймовірно, що така ситуація є неприпустимою з уваги на євроінтеграційні спрямування нашої держави. Окрім цього, питання сутності судової влади у концепції поділу влади в Україні не було предметом окремого комплексного дослідження.

Відтак, потреба наукового вивчення цього напряму зумовлена необхідністю встановлення науково-теоретичного підґрунтя змісту судової влади в концепції поділу влади, розробки заходів з усунення наявних недоліків у системі поділу владних повноважень, а також вирішення проблемних питань правозастосовної практики у цій сфері. Наукове завдання дисертаційної роботи полягає у виробленні науково обґрунтованого підходу і до теоретичних засад, і до надання практичних рекомендацій щодо удосконалення діяльності органів судової влади у концепції поділу влади в Україні.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Львівського університету бізнесу та права на 2011-2015 рр., Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 рр. (Постанова загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 14-10 (зі змінами, внесеними згідно з Постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 05.03.2012 р. № 4-12). Тему дисертаційної роботи затверджено на засіданні вченої ради Львівського університету бізнесу та права від 23.05.2011 р. (протокол № 10).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження судової влади в концепції поділу влади та напрацювання теоретичних положень, які б стали основою щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання, а також обґрунтування низки практичних заходів щодо усунення недоліків та забезпечення оптимального функціонування органів судової влади в Україні у цій сфері.

Для досягнення мети визначено такі основні задачі:

- дослідити історичні аспекти розвитку концепції поділу влади;

- обґрунтувати основні наукові підходи до поняття поділу і взаємного стримування гілок державної влади;

- висвітлити та узагальнити зарубіжний досвід функціонування судової влади у системі поділу державної влади;

- виявити характерні особливості та ознаки судової влади як складової системи поділу державної влади;

- окреслити функції інституту судової влади у сучасному суспільстві;

- з'ясувати місце та роль органів судової влади в механізмі «стримування і противаг» у системі поділу владних повноважень в Україні;

- оцінити ефективність функціонування інституту судової влади у вітчизняній системі поділу владних повноважень;

- розкрити сутність інституційно-правової взаємодії органів судової влади з іншими гілками влади в законодавчому процесі;

- визначити основні тенденції розвитку судового контролю на сучасному етапі функціонування інституту судової влади в Україні;

- розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення діяльності судової влади в контексті національної судово-правової реформи.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі розвитку та удосконалення діяльності судової влади в концепції поділу влади в Україні.

Предмет дослідження - судова влада в концепції поділу влади в Україні.

Методи дослідження. Особливість окресленої теми зумовила комплексне застосування методів дослідження, кожний з яких дає змогу дослідити роль судової влади в концепції поділу владних повноважень в Україні. Зокрема, методологічне підґрунтя дисертації становить діалектичний метод як універсальний філософський метод пізнання і формування наукового світогляду, який сприяв виявленню процесів інтеграції та диференціації, а також причинно-наслідкових зв'язків у тлумаченні основних термінів, суперечностей правового регулювання, неузгодженості в механізмі поділу влади в Україні (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 3.1); історичний метод було використано під час дослідження історичних аспектів розвитку концепції поділу влади та узагальнення основних наукових підходів до поняття поділу і взаємного стримування гілок державної влади у процесі історичного розвитку права (підрозділи 1.1, 1.2); метод порівняльного аналізу - для аналізу місця і ролі судових органів у зарубіжних системах поділу державної влади (підрозділ 1.3); структурно-функціональний метод використано для визначення сучасних наукових підходів до поділу державної влади в Україні (підрозділи 1.2, 1.3, 2.2); діалектичний та формально-логічний методи дали змогу окреслити поняття судової влади, її основні характеристики та особливості зв'язків з іншими гілками влади у механізмі «стримування і противаг» (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3); порівняльно-правовий метод застосовано для аналізу чинного нормативно-правового регулювання функціонування органів судової влади в системі поділу влади та внесення пропозицій щодо його подальшого удосконалення (підрозділи 3.1, 3.2); системний підхід - для встановлення зв'язків судової влади з іншими гілками влади у процесі їх інституційно-правової взаємодії (підрозділ 3.2) та дослідження судового контролю як системної діяльності компетентних судових органів державної влади, що здійснюється в рамках установлених законодавством повноважень щодо стримування органів державної влади (підрозділ 3.3).

Застосування зазначених методів дало змогу належно аргументувати отримані висновки.

Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційної роботи становлять наукові положення, що містяться у працях вітчизняних та іноземних дослідників.

Нормативно-правовою основою стали положення законодавства України, міжнародно-правових актів універсального та регіонального значення, нормативно-правові акти Президента України та Кабінету Міністрів України (далі КМУ).

Емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів судової влади, а також результати проведеного анкетування. Зокрема, опитано 138 респондентів, серед яких судді місцевих судів та апеляційних судів Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Волинської та Київської областей, міст Львова, Івано-Франківська, Луцька, Тернополя та Києва.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що дисертація є першим спеціальним комплексним дослідженням сутності судової влади в концепції поділу влади в Україні. Найбільш суттєві результати, що мають наукову новизну, конкретизуються у науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, основними з яких є такі, а саме

вперше:

- визначено судова влада у системі поділу владних повноважень як різновид державної влади, яка за допомогою механізму стримувань і противаг щодо збалансування та врівноважування діяльності законодавчої та виконавчої влади самостійно і незалежно від них на підставі правосуддя здійснює владні, публічно-правові повноваження у встановлених державою формах із використанням відповідних процедур;

- визначено характеристику судової влади як складової системи поділу владних повноважень, зокрема: 1) має самостійне джерело формування; 2) наділена функціями, властивими тільки юрисдикційним органам судової влади (зокрема, правосуддя, судовий контроль тощо); 3) провадить свою діяльність у відповідних процесуальних формах; 4) на відміну від законодавчої і виконавчої гілок влади характеризується децентралізацією, тобто здійснюється розгалуженою системою судів від нижчих до центральних; 5) вирізняється особливою системою контролю за законністю судових рішень, дотриманням судами процедури їх ухвалення і не допускає будь-якої оцінки рішень суду органами законодавчої і виконавчої влади з позицій їх доцільності; 6) має єдиний статус і особливий режим діяльності посадових осіб - суддів, які здійснюють цю владу;

- подано характеристику судової влади у механізмі стримувань і противаг, який гарантує можливість та реальність виконання судами покладених на них повноважень, зокрема: 1) забезпечує вирішення, розв'язання та запобігання державно-правовим конфліктам між законодавчою та виконавчою гілками влади шляхом перевірки конституційності законів та інших правових актів; 2) забезпечує однакове застосування правового регулювання, що сприяє виникненню протиріч у компетенції та повноваженнях інших гілок державної влади; 3) слугує арбітром - вирішує спори і висловлюється тільки щодо окремих казусів і ніколи - щодо загальних засад, що є правом представницької влади; 4) вирізняється преюдицією судової влади, тобто суд установлює факт, а всі інші органи державної влади його застосовують в обов'язковому порядку; 5) є складовою системи «стримувань і противаг» з огляду на різну природу влади, причому зміст цієї системи вбачається в обмеженні повноважень законодавця, органів представництва і, зрештою, народного суверенітету з метою недопущення зосередження влади в одних руках;

удосконалено:

- понятійно-категоріальний апарат у сфері судової практики: «принцип поділу державної влади», «гілка державної влади», «судова функція», «правосуддя», «правозахисна функція», «судовий контроль», «функції судового контролю»;

- систему конституційних гарантій реалізації принципу поділу влади, до яких ми відносимо: а) гарантії несумісності функцій окремих гілок влади; б) гарантії правомірного впливу одних гілок влади на інші;

- моделі пoділу влaди зaлежно від форми дeржавного устрою, зокрема: 1) крaїни, в яких вiдсутня системa пoділу влaди; 2) держaви соцiалістичного (рaдянського) типу; 3) пaрламентська або кoнституційна монaрхія; 4) парлaментські республiки; 5) президентськi республiки; 6) пaрламентсько-президентськi рeспубліки; 7) «супeрпрезидентські» республіки;

- критерії розмежування гілок влади: 1) неподільність владних функцій; 2) особливий характер формування державних органів, об'єднаних в рамках однієї гілки влади; 3) публічність діяльності суб'єктів влади; 4) повнота влади; 5) конституційне закріплення противаг і балансів, які виключають можливість втручання на законних підставах у діяльність державних органів, що входять до різних гілок влади, а також конституційність здійснення владних функцій у межах гілки влади;

- характеристику феномену правосуддя як елементу системи функціонального поділу державної влади, зокрема: 1) реалізація органом державної влади - судом та від імені держави; 2) вирішення в судовому засіданні цивільних, адміністративних, кримінальних та інших справ; 3) неухильне дотримання в своїй діяльності визначеної законом форми; 4) діяльність відбувається в характерній виключно для судової системи процедурі вирішення правових спорів; 5) провадження діяльності на підставі визначених законом принципів;

- класифікацію ознак судової влади в системі владних повноважень, серед яких виокремлено: об'єктивність, легітимність, виключне право на вирішення соціальних конфліктів, поєднання імперативних та диспозитивних засад у своїй діяльності, наявність державного примусу персоніфікованого характеру, роз'яснювальне доповнення діяльності законодавчої гілки влади, не постійний характер діяльності, конкретна форма реалізації судової діяльності;

- систему функцій судової влади як складової поділу влади, яка поряд із правосуддям та судовим контролем передбачає і включає процесуальну діяльність у цій сфері: 1) судовий захист прав і свобод громадян та юридичних осіб; 2) тлумачну функцію; 3) правозастосовну функцію; 4) контроль за законністю та обґрунтованістю застосування заходів процесуального примусу; 5) офіційне засвідчення фактів, що мають юридичне значення (визнання особи померлою, безвісно відсутньою, встановлення наявності родинних і фактичних шлюбних відносин тощо); 6) обмеження конституційної та іншої галузевої правосуб'єктності громадян;

- напрями взаємодії судових органів з законодавчою та виконавчою гілками влади;

- мету та завдання судового контролю як засобу забезпечення дії механізму «стримувань і противаг»;

- систему специфічних ознак судового контролю у системі поділу влади, зокрема: 1) сприяє забезпеченню самостійності суду як гілки державної влади; 2) спрямований на захист як приватного, так і публiчного інтересів; 3) йoго об'єктом є дотримання суб'єктами вимог зaконності; 4) здійснюється на підставі виключно зaяви зацікaвленої особи; 5) відсутність мoжливості сaмостійного примусового виконання ухвaлених рішень; 6) зaсоби і методи кoнтрольної діяльності суду oбмежeні;

набули подальшого розвитку:

- ідеї щодо визнання Верховного Суду України (далі - ВСУ) суб'єктом права законодавчої ініціативи та надання йому функцій узагальнення судової практики з цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних справ;

- дослідження міжнародних норм та моделей функціонування судових органів в системі поділу влади.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблені теоретичні положення логічно доведені до рівня конкретних пропозицій для впровадження Верховною Радою України (далі - ВРУ) та КМУ. Результати дисертації можуть бути використані:

- у правозастосовній діяльності інституту судової влади з метою вдосконалення судової практики у національній правовій системі в контексті судово-правової реформи в Україні (акти впровадження Львівського окружного адміністративного суду № 28 від 12.05.2014 р. та Залізничного районного суду м. Львова № 27 від 16.05.2014 р.);

- у навчальному процесі - під час підготовки навчально-методичних матеріалів і викладання таких навчально-юридичних дисциплін, як «Адміністративне судочинство», «Кримінальний процес», «Кримінальне право» і «Судові та правоохоронні органі» (акт впровадження Львівського університету бізнесу та права від 03.03.2014 р. № 12).

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана здобувачем самостійно. Викладені наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, розроблені автором особисто. Наукові ідеї, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційної роботи оприлюднені на таких міжнародних науково-практичних конференціях: «Наукові обрії» (м. Львів, лютий - березень 2012 р.), «Україна і світ в контексті глобальних трансформацій» (м. Львів, травень 2013 р.), «Bezpecnost, extremizmus, terorizmuz 2013» (Podhajska, 2013, Slovenska Republika), «Роль суспільно-політичних дисциплін у формуванні світогляду працівника ОВС» (м. Львів, червень 2013 р.), «Стратегія політики безпеки у XXI столітті» (м. Львів, жовтень 2013 р.), «Юридическая наука и практика в условиях современных трансформационных процесов» (г. Симферополь, февраль 2014 г.).

Публікації. Основні теоретичні та практичні положення і висновки дисертаційної роботи відображено у п'ятьох наукових статтях у фахових виданнях із юридичних наук і шістьох тезах виступів на міжнародних і всеукраїнській науково-практичних конференціях.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що охоплюють дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та чотирьох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 233 сторінок, з них основний текст - 185 сторінок, список використаних джерел - 27 сторінок (263 найменування), додатки - 21 сторінка.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, окреслено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їх впровадження та апробацію, кількість публікацій, структуру й обсяг роботи.

Розділ 1 «Теоретико-правова характеристика поділу державної влади як принципу сучасної правової держави» містить три підрозділи. Зокрема, розглянуто актуальні питання генезису концепцій поділу влади як принципу цілісного вчення про правову державу, здійснено аналіз сучасних наукових підходів до поділу і взаємного стримування гілок державної влади в Україні, досліджено судову владу у системах поділу державної влади зарубіжних країн.

У підрозділі 1.1 «Генезис концепції поділу влади як принцип цілісного вчення про правову державу» на основі системного підходу та історичного методу дослідження здійснено періодизацію розвитку та становлення судової гілки влади як самостійного елемента системи державної влади. Відтак, виокремлено такі етапи:

- епоха давньогрецьких мислителів (Платона, Аристотеля, Полібія) - зародження базових філософських підходів до судової влади в концепції поділу влади;

- епоха Середньовіччя (Ф. Аквінський), що характеризується зародженням поглядів щодо необхідності створення супротиву владі Церкви та короля, яким згодом стане саме судова влада;

- епоха Ренесансу (Н. Кузанський), що характеризується виникненням чіткого розмежування законодавчої та виконавчої влади. Судову владу значною мірою поглинає законодавча влада;

- XVII-XVIII ст. - державно-правове закріплення поділу влади та виокремлення судової гілки влади (Дж. Локк, П. Орлик, Ш. Л. Монтеск'є, Г. В. Ф. Гегель). У цьому контексті основоположними стали праці: «Пакти і Конституції прав та вольностей Війська Запорозького» П. Орлика та «Про дух законів» Ш. Л. Монтеск'є;

- перша половина XX ст. - ідея поділу влади знаходить свій вияв в Універсалі Української Центральної Ради (1917 р.), а згодом у Конституції Української Народної Республіки (1918 р.). Згідно з останньою судова влада в рамках цивільного, кримінального й адміністративного законодавств мала здійснюватися винятково судовими установами;

- 28 червня 1996 р. і досі. Основний Закон України вперше на конституційному рівні закріпив судову владу як рівноправну і самостійну в системі двох інших гілок державної влади - законодавчої і виконавчої (ст. 6). Цей період характеризується постійним реформуванням судової влади та пошуком оптимальних напрямів її удосконалення, проте найбільшим досягненням, на нашу думку, стає утвердження судової влади як певної противаги між законодавчою та виконавчою гілками влади, як останньої інстанції вирішення складних соціально-політичних конфліктів, що підтверджується досвідом 2004-2005 рр. та 2014 р.

У підрозділі 1.2 «Сучасні наукові підходи до поділу і взаємного стримування гілок державної влади в Україні» на основі аналізу сучасних наукових трактувань змісту принципу поділу влади визначено особливості окресленої теорії організації державної влади в Україні: по-перше, теорія (принцип, доктрина) поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову сприяла просуванню шляхом розвитку демократичної держави та вдосконалення структури державної влади; по-друге, доктрину поділу влади не слід розглядати як певну догму, оскільки постійні модифікації, доповнення, новели характеризують загалом процес розвитку доктрини поділу державної влади і відображають специфіку її реалізації в різних країнах, а також особливості конституційного закріплення даного принципу; по-третє, поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову гілки єдиної влади - прогресивний і демократичний процес, що виокремлює відносну самостійність кожної з гілок влади. У зв'язку з цим безпідставними є дискусії про те, яка з них первинна, а яка вторинна, суперечки про провідну, і тим паче панівну роль якої-небудь однієї гілки влади.

Встановлено, що принцип поділу влади в наукових дослідженнях розглядається різнопланово і багатоаспектно. Сучасне його розуміння зводиться до функціонального аспекту, який аж ніяк не позбавляє принцип поділу державної влади його головної сутнісної політичної складової. Призначення принципу поділу влади не стільки в раціоналізації, скільки в запобіганні узурпації влади в одних руках, у створенні належних механізмів вирішення політичних конфліктів між різними політичними силами в умовах вже усталеного демократичного режиму.

Обґрунтовується гіпотеза, що зміст поділу державної влади в Україні передбачає положення про те, що правова система демократичної держави має містити закріплені Конституцією правові механізми взаємного стримування і противаги кожної гілки влади.

Науково доведено, що в сучасних умовах єдність державної влади України передбачає, що, по-перше, в її основі лежить єдина воля народу, який є її джерелом, по-друге, державна влада, що єдина за своїм соціальним характером, є єдиною державною владою в цьому суспільстві; по-третє, вона реалізує спільні цілі та завдання, що стоять перед державою, по-четверте, вона в організаційно-правовій єдності виконує в різних формах і різними методами єдині функції державного апарату.

У підрозділі 1.3 «Судова влада у системах поділу державної влади зарубіжних країн» вивчено досвід зарубіжних країн, що дало змогу констатувати, що розвиток концепції поділу влади сприяє не лише встановленню дієвих бар'єрів на шляху до авторитарних тенденцій у розвитку державної влади, а забезпеченню внутрішньої стабільності у державі.

На основі аналізу функціонування судової влади у системах поділу державної влади в США та країн Європейського Союзу обґрунтовано, що напрям моделі державного устрою залежить від принципу поділу влади. Однак, вважаємо, що сама модель державного устрою повинна мати два аспекти: правовий і політичний. У правовому - це модель, сконструйована в законодавстві (насамперед конституції) відповідної держави. У політичному аспекті - це фактичний результат розвитку політичної системи та реальна взаємодія вищих органів державної влади між собою. Ці два аспекти наочно впливають на місце та роль судової влади в державі.

Застосування функціонального підходу в роботі дало змогу встановити закономірність, що конкретна модель поділу влади у тій чи іншій країні залежить від співвідношення сил всередині владної еліти. На етапі становлення демократичної політичної системи перевага надається органам законодавчої влади, проте в міру зміцнення демократії значення парламентів зменшується на користь посилення виконавчої влади.

У державах, які мають значний досвід демократичного розвитку (США, Англія, Німеччина, Франція), незалежно від моделі поділу влади, завжди є компромісний варіант співвідношення ресурсів урядування, і значення парламенту ніколи не зводиться до технічно-правової ролі, а виконавча влада не отримує авторитарних повноважень. Судова влада за такого формату виконує роль стримувань та противаг між іншими гілками влади на основі принципу верховенства права.

У розділі 2 «Характеристика функціонування інституту судової влади як складової системи поділу владних повноважень в Україні» охарактеризовано особливості та ознаки судової влади як складової системи поділу владних повноважень в Україні; досліджено функції інституту судової влади в системі поділу влади в Україні; визначено місце та роль органів судової влади в механізмі «стримування і противаг» у системі поділу владних повноважень в Україні.

У підрозділі 2.1 «Характерні особливості та ознаки судової влади як складової системи поділу владних повноважень в Україні» на підставі аналізу науково-теоретичних підходів вітчизняних та зарубіжних учених, існуючих концепцій та наукових шкіл удосконалено поняття «судова влада», яку запропоновано розуміти як різновид державної влади, яка за допомогою механізму стримувань і противаг щодо збалансування та врівноважування діяльності законодавчої та виконавчої влади самостійно і незалежно від них на підставі правосуддя здійснює владні, публічно-правові повноваження у встановлених державою формах та з використанням відповідних процедур.

Розглядаючи феномен судової влади як складової системи функціонального поділу державної влади, виокремлено такі його особливості: 1) здійснюється спеціальними державними органами - судами і від імені держави; 2) діяльність спрямована на розгляд на судових засіданнях цивільних, кримінальних та інших справ у чітко визначеній формі та відповідно до встановленої законом процедури; 3) здійснюється на засадах чітко визначених законом принципах правосуддя; 4) на відміну від законодавчої і виконавчої влади характеризується децентралізацією: здійснюється розгалуженою системою судів від нижчих до центральних; 5) діяльність спрямована на здійснення особливого контролю за функціонуванням посадових осіб у сфері судочинства, який пов'язаний із необхідністю гарантування незалежності судової влади, що унеможливлює здійснення оцінки рішень суду поза правовим оформленням такої процедури.

До основних ознак судової влади відносимо: об'єктивність, легітимність, виключне право на вирішення соціальних конфліктів, поєднання імперативних та диспозитивних засад у своїй діяльності, наявність державного примусу персоніфікованого характеру, роз'яснювальне доповнення конституційної діяльності законодавчої гілки влади, ситуаційний характер функціонування інституту судової влади, конкретну форму реалізації судової діяльності.

У підрозділі 2.2 «Функції інституту судової влади в системі поділу влади в Україні» на підставі ґрунтовних наукових фактів підтверджено, що судова влада - це одна зі складових державної влади. Як і будь-яка інша влада, судова має вольовий характер. Особливо акцентовано на тому, що основну функцію судової влади - здійснення правосуддя - не може виконувати жоден інший орган, крім суду, за будь-яких умов. Здійснення правосуддя як самостійної галузі державної діяльності відрізняється від інших сфер суспільного життя особливим об'єктом державного впливу, який передбачає внутрішньо єдину систему суспільних відносин, що мають особливу цінність для держави і суспільства.

На основі формально-логічного методу досліджено функції судової влади, серед яких виокремлено: 1) правозахисну, спрямовану на судовий захист прав і свобод громадян та юридичних осіб. Посилення правозахисної функції судів вимагає розширення їх компетенції, внесення необхідних змін до чинного законодавства, вдосконалення організації системи судової влади і судових процедур; 2) тлумачну, яка пов'язана з роз'ясненням правових норм. Формою реалізації цієї функції є тлумачення Конституційним Судом України (далі - КСУ) Конституції України; 3) правозастосовну, яка повинна полягати в організації органами судової влади виконання правових норм, позитивному регулюванні за допомогою індивідуальних актів (винесення рішень, ухвал, постанов, вироків) і охороні та захисті прав від порушень. Доведено, що суд як орган судової влади здійснює застосування норм права в результаті своєї владної діяльності, наданої державою; 4) контрольну - спрямовану на контроль за законністю та обґрунтованістю застосування заходів процесуального примусу, зокрема у разі виникнення конфлікту між державою і особистістю. Визначено, що порушення конституційних прав і свобод людини може вчинюватися винятково тільки в порядку, встановлених законом випадках і на підставі вмотивованих судових рішень (ст.ст. 29, 30, 31 Конституції України); 5) функцію, пов'язану з офіційним засвідченням фактів, що мають юридичне значення. Лише на підставі судового рішення визнається факт смерті, безвісно відсутньою особа, встановлюються родинні відносини тощо; 6) функцію обмеження конституційної та іншої галузевої правосуб'єктності громадян України.

У підрозділі 2.3 «Місце та роль органів судової влади в механізмі «стримування і противаг» у системі поділу владних повноважень в Україні» на основі діалектичного методу дослідження доведено, що у сучасній правовій науці сформовано три основні підходи до визначення місця і ролі органів судової влади в механізмі «стримування і противаг» у системі поділу державної влади. Згідно з першим суд повинен гарантувати дотримання балансу між гілками державної влади. Відповідно до другого суд в системі владних повноважень поділу державної влади здійснює посередницькі функції між законодавчими і виконавчими органами влади. За третього підходу суд розглядається як інститут, який у процесі постійного протистояння між різними гілками державної влади у своїх рішеннях установлює відповідність функціонування кожної з гілок влади конституційним вимогам поділу державної влади.

На підставі всебічного аналізу окреслених наукових підходів доведено, що не зважаючи на те, чи судова влада в своїй діяльності є підконтрольною, у контексті системи стримувань і противаг її характеризує не стільки правосуддя, скільки юридична можливість здійснювати активний вплив на рішення і дії законодавчої та виконавчої влади, «врівноважувати» їх та здатності виносити свої рішення, які іншим гілкам державної влади не подобаються.

У Розділі 3 «Шляхи удосконалення функціонування інституту судової влади в контексті судово-правової реформи в Україні» наведено особисті результати дослідження автора в контексті визначення ефективності функціонування інституту судової влади у вітчизняній системі поділу державної влади. Приділено увагу формуванню основних засад інституційно-правової взаємодії органів судової влади з іншими гілками державної влади в законодавчому процесі та визначенню основних тенденцій розвитку судового контролю на сучасному етапі функціонування інституту судової влади в Україні.

У підрозділі 3.1 «Ефективність функціонування інституту судової влади у вітчизняній системі поділу влади» науково підтверджено концептуальну сутність реформування моделі поділу державної влади на сучасному етапі, яка полягає в тому, щоб наділити усі гілки влади необхідним балансом повноважень та відповідальності, забезпечити підконтрольність державної влади суспільству, оптимізувати державне управління тощо. Зокрема, мають бути забезпечені демократичні принципи організації та функціонування інституту державної влади на засадах її поділу.

На основі порівняльно-правового методу дослідження здійснено аналіз характерних особливостей судово-правової реформи 2010 р., що дало змогу визначити низку принципових її недоліків, серед яких виокремлено погіршення доступу людей до правосуддя та посилення загроз незалежності суддів. Констатовано, що ВСУ позбавлено ефективних можливостей забезпечувати однакове застосування норм матеріального права, а щодо норм процесуального права, то такі можливості відсутні взагалі, а також створення важелів політичного тиску на суддів через підконтрольність політичній владі Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

У підрозділі 3.2 «Інституційно-правова взаємодія органів судової влади з іншими гілками влади в законодавчому процесі» доведено доцільність запровадження процедури залучення представників судової влади з ініціативи комітетів, комісій, депутатських об'єднань ВРУ до слухань та інших заходів, пов'язаних із законодавчою діяльністю, а також встановлення організаційних форм представництва Парламенту у вищих судових органах, зокрема в КСУ, що дасть змогу оптимізувати процес виконання рішень КСУ за допомогою своєчасного внесення змін до законодавчих актів, визнаних неконституційними або такими, що отримали нове конституційне тлумачення. Водночас органи судової влади повинні розробити внутрішні механізми власної законопроектної діяльності та лобіювання своїх законодавчих ініціатив.

За допомогою системного підходу у дослідженні обґрунтовано висновок, що судова влада повинна брати участь у процедурах внесення поправок до Конституції України, що дасть змогу відновити дію принципу поділу державної влади у цій сфері та підвищити авторитет суду. Відтак, є необхідність унесення відповідних змін до частини 1 ст. 93 та ст. 154 Конституції України, що визначають право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України та суб'єкти, які наділені правом вносити пропозиції про зміни до діючої Конституції.

В науковій дискусії встановлено, що взаємовідносини судової та законодавчої влади повинні будуватися винятково на нормах Конституції України і чинного законодавства, аналіз яких дає змогу виокремити напрями такої взаємодії, які пов'язані з: 1) прийняттям законодавчою владою нормативних правових актів щодо функціонування судової влади, а також визначенням її повноваження, компетенцію, структуру; 2) перевіркою судовою владою зaконності і конституційності актів, прийнятих зaконодавчою владою щодо здійснення судового нормоконтролю і конcтитуційного контролю; 3) безпосередньою учaстю зaконодавчих органів у формуванні суддiвського корпусу; 4) взaємодією ВРУ зі судовими оргaнами в тій чи іншій формі у разі дострокoвого припинення повновaжень народних депутатів з різних причин; 5) взаємодією народних депутатів України безпосередньо зі судами на основі повноважень народних депутатів як представників ВРУ; 6) зaбезпеченням предстaвництва ВРУ в КСУ та інших cудових органах під час розгляду cправ.

Обґрунтовано, що державна влада для врегулювання взаємодії з виконавчими органами повинна на законодавчому рівні формувати загальні норми цих взаємовідносин, а суди встановлювати право у кожному конкретному випадку за взаємодії з органами, які безпосередньо не наділені інституційною примусовою силою.

У підрозділі 3.3 «Основні тенденції розвитку судового контролю на сучасному етапі функціонування інституту судової влади в Україні» удосконалено поняття «судовий контроль» в частині визначення його як форми реалізації судової влади за належним дотриманням законів та підтримкою правопорядку в суспільстві, основними завданнями якого є попередження та виявлення порушення у законодавчому процесі і повинні бути спрямованими на: 1) запобігання будь-яким неправомірним діям та рішенням, що порушують конституційні права і свободи громадян; 2) відновлення порушених прав; 3) надання неправомірним діям і рішенням відповідної оцінки; 4) сприяння винесенню справедливого вироку під час вирішення справи по суті.

Доведено, що судовий контроль в жодному випадку не слід розглядати як контроль суду за діяльністю органів державної влади. Це діяльність компетентних судових органів, що провадиться в межах установлених законодавством повноважень щодо стримування та противаги в системі поділу владних повноважень в державі, метою якої є захист прав, свобод і законних інтересів громадян і юридичних осіб, що, своєю чергою, є засобом забезпечення реалізації завдань та повноважень органів державної влади в Україні.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуального завдання на основі науково обґрунтованого підходу до теоретичних засад, а також розробки практичних рекомендацій щодо подальшого розвитку інституту судової влади в концепції поділу влади в Україні. Отримані у процесі дослідження результати, реалізована мета і завдання дослідження дають підстави зробити основні висновки.

1. На основі порівняльного аналізу ретроспективний огляд концепції поділу владних повноважень дав змогу констатувати, що кожний з розглянутих історичних етапів її розвитку мав вирішальну роль у становленні теоретичних та методологічних засад поділу владних повноважень як принципу сучасної правової держави, який став невід'ємною частиною методологічної бази сучасного державознавства.

...