Кадрова політика в органах внутрішніх справ України: адміністративно-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЛЬВІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ ТА ПРАВА»

МЕЛЬНИКОВИЧ ВІКТОРІЯ МИХАЙЛІВНА

УДК 342.98:35.082.3:342.98

КАДРОВА ПОЛІТИКА В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Львів - 2014

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Приватному вищому навчальному закладі «Львівський університет бізнесу та права»

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Кісіль Зоряна Романівна, Львівський державний університет внутрішніх справ, декан факультету психології навчального-наукового інституту права, психології та економіки

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Лихачов Сергій Васильович, Донецький університет економіки та права, завідувач кафедри адміністративно-правових дисциплін кандидат юридичних наук Малиняк Христина Василівна, Львівський інститут

Міжрегіональної академії управління персоналом, доцент кафедри права

Захист відбудеться «____» ______________ 2014 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.140.02 ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права» за адресою: 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 99, ауд. 206

З дисертацією можна ознайомитись у загальній бібліотеці ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права» за адресою: 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 99

Автореферат розісланий «____» __________ 2014 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.Г. Чистоклєтов



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток в Україні демократичного суспільства вимагає від органів внутрішніх справ України (надалі - ОВС України) вироблення нової управлінської ідеології, спрямованої на перехід діяльності міліції від карально-репресивної на сервісно-обслуговуючу, здатної ефективно і віддано служити народові України. Реалізувати ці завдання спроможні лише працівники ОВС України нової генерації, які мають не лише професійні знання та навички, а й таку мотивацію та самосвідомість, що покликана захищати права і законні інтереси людини і громадянина - як найвищу цінність. Це, своєю чергою, вимагає від МВС України розроблення та реалізації сучасної кадрової політики, спрямованої на підготовку високопрофесійного кадрового корпусу, який буде в змозі працювати в нових умовах.

ОВС України, як найчисельніший підрозділ правоохоронних органів, наразі перебуває у стані певної адміністративно-правової невизначеності, що виявляється в недостатньому праворегулятивному та соціально-економічному забезпеченні, у надмірній заформалізованості функцій службової діяльності. Чимало з нерозв'язаних проблем дісталося у спадщину від недалекого минулого, коли ця правоохоронна структура держави мала репресивне призначення, виконуючи контрольно-примусові функції.

Потреба в удосконаленні кадрової політики в ОВС України в умовах адміністративної реформи зумовлена самим існуванням держави, її цілями, завданнями і функціями, а також потребою кадрового забезпечення МВС України кваліфікованим персоналом, здатним компетентно виконувати покладені на нього функції щодо захисту особистої безпеки громадян, їх прав і свобод, законних інтересів.

Під час реформування та розвитку кадрової політики в ОВС України особливе значення має застосування науково-теоретичного підходу до розв'язання актуальних проблем. Лише на основі виваженого, науково обґрунтованого підходу можна закласти підвалини ефективної і стабільної служби в ОВС України, подолати негативні тенденції, які ще нерідко заважають ефективному функціонуванню правоохоронної системи, розробити нові концептуальні методи організації, функціонування та проходження служби в цих органах.

Професіоналізація працівників ОВС України є одним з пріоритетних питань кадрової політики. В умовах євроінтеграції та зміни парадигми діяльності міліції вимога до професійного розвитку і постійного вдосконалення правоохоронців є вкрай актуальною. Так, у дорученні МВС України від 04.07.2013 № 11479/Зр. «Про додаткові заходи щодо зміцнення дисципліни та законності» зазначено, що недостатній рівень професіоналізму та компетентності, правовий нігілізм окремих працівників призводить до «…панування в колективах міськрайлінорганів атмосфери вседозволеності, безкарності, порушення прав та законних інтересів громадян, що дискредитують почесне звання працівника міліції». На жаль, аналіз якісного складу працівників ОВС України дає підстави стверджувати про відсутність у багатьох з них професійного досвіду, необхідних знань та вмінь, спеціалізованої підготовки до дій в екстремальних та ризиконебезпечних умовах.

Незважаючи на науково-практичний інтерес до цієї проблематики, зумовлений насамперед прагматичною потребою підвищення ефективності діяльності ОВС України в умовах загострення соціальних суперечностей у суспільстві, їй поки що не приділено належної уваги. Серйозну науково-теоретичну основу в її дослідженні становлять положення, наукові ідеї, аргументації у працях вчених-юристів - Ю. Аврутіна, А. Арістової, С. Алтухової, О. Бандурки, О. Бандури, Д. Бахраха, Ю. Битяка, І. Богатирьова, Н. Болотіної, І. Бородіна, А. Братка, Т. Гарасиміва, І. Голосніченка, В. Горшеньова, В. Грищука, О. Джужі, В. Зуя, Д. Калаянова, О. Кальмана, Р. Калюжного, Д. Керімова, З. Кісіль, С. Ківалова, А. Комзюка, В. Коваленка, В. Колпакова, О. Коренєва, М. Костицького, О. Кузьменко, В. Кулініченка, В. Лазарева, С. Лихачова, Д. Лук'янця, Х. Малиняк, О. Малька, Н. Матюхіної, М. Мельника, С. Пєткова, О. Петришина, П. Рабіновича, О. Рябченко, О. Скакун, В. Столбового, В. Сіренка, С. Сливки, В. Сирих, Ю. Тихомирова, М. Тищенка, О. Харитонова, С. Шалгунової, В. Шаповалова та ін.

Окремі важливі аспекти проходження служби в ОВС України відображено у працях М. Ануфрієва, Ю. Кравченка, Я. Кондратьєва, В. Соболєва. Проблеми зміцнення дисципліни, соціально-правового захисту персоналу ОВС України висвітлювали В. Андросюк, В. Венедиктов, Л. Казміренко, З. Кісіль, О. Лавриненко, Н. Матюхіна, О. Синявська, Г. Юхновець. Удосконаленню організації і підвищенню якості професійної підготовки персоналу для органів внутрішніх справ Російської Федерації присвячені наукові роботи Ю. Аврутіна, І. Андрієвського, Г. Атаманчука, О. Баєва, І. Барцина, В. Баскова, А. Буданова, А. Губанова, В. Іларіонова, В. Кікотя, Л. Колодкіна, А. Коренєва, А. Кокорєва, О. Малько, Р. Мулукаєва, С. Лебедєва, Н. Рижака, В. Сальнікова, В. Чернікова, А. Франка та ін. Серед зарубіжних дослідників особливості кадрової політики в поліції вивчали такі відомі вчені, як Л. Шерман, Д. Кирпатик, М. Чарльз, Д. Свон, Т. Філдінг, Л. Браун, Т. Фельтес, М. Пагон, М. Митар, П. Єглич, Ф. Деніз, низку положень із праць яких аналітично осмислено під час формулювання висновків.

Визначивши своїм стратегічним євроінтеграційний курс, Україна прагне змінити роль та функції правоохоронних органів відповідно до європейських стандартів. Водночас це ще більше актуалізує проблематику подолання корупційних деліктів в ОВС України. Деякою мірою різні її аспекти висвітлюють у своїх працях В. Авер'янов, О. Андрійко, Л. Аркуші, Л. Багрій-Шахматова, О. Бандурка, Д. Бахрах, Ю. Битяк, Р. Калюжний, С. Ківалов, З. Кісіль, В. Коваленко, Р. Клітгард, Л. Коваль, І. Коліушко, В. Колпаков, А. Комзюк, М. Костенніков, О. Копиленко, А. Куракін, С. Коткін, Р. Клітгард, В. Кудрявцев, Є. Курінний, С. Лихачов, Д. Лук'янець, Х. Малиняк, О. Мартиненко, Н. Матюхіна, В. Міллер, Є. Невмержицький, О. Негодченко, Н. Нижник, С. Роуз-Екерман, С. Стеценко, А. Шайо, С. Шалгунова, Ю. Шемшученко, В. Шкарупа та ін.

Науковий доробок згаданих та інших авторів має вагоме наукове та практичне значення. Узагальнення, висновки та рекомендації, які містяться в них, сприяють вирішенню нагальних питань кадрової політики в органах внутрішніх справ України, вдосконаленню чинного законодавства у цій царині. Проте на сьогодні немає монографічних досліджень, присвячених висвітленню проблемних питань організаційно-правових проблем відбору й організації роботи з персоналом ОВС України, правових засад професійного розвитку правоохоронців, технології управління службовою кар'єрою працівників міліції, моральних принципів кадрової політики і службової діяльності в системі МВС України. Враховуючи це, назріла потреба у ґрунтовному дослідженні адміністративно-правових засад проходження служби працівниками міліції, виробленні новітньої концепції кадрової політики в ОВС України. Отже, актуальність і важливість комплексного дослідження адміністративно-правового аспекту кадрової політики в органах внутрішніх справ України зумовлені контекстом удосконалення вітчизняного законодавства, спрямованого на підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів та удосконалення кадрової політики в ОВС України, зокрема.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано відповідно до Програми науково-дослідних робіт з проблем виховання особового складу органів внутрішніх справ, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 липня 2010 р. № 639; Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність ОВС України на період 2010-2014 рр. (наказ МВС України від 29 липня 2010 р. № 347). Дисертація безпосередньо пов'язана з виконуваною Львівським державним університетом внутрішніх справ комплексною темою «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853). Тему дисертаційної роботи затверджено рішенням вченої ради Приватного вищого навчального закладу «Львівський університет бізнесу та права» від 28 серпня 2012 р. (протокол № 1).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу науково-теоретичних та нормативних джерел виявити особливості кадрової політики в ОВС України, а також сформулювати низку теоретичних положень, на основі яких можна обґрунтувати конкретні пропозиції з удосконалення чинного законодавства у вказаній сфері, виробити практичні заходи щодо його застосування.

Для досягнення зазначеної мети сформульовано було такі задачі:

охарактеризувати розвиток доктринальних поглядів щодо становлення і розвитку інституту кадрової політики в органах внутрішніх справ України як феномену наукової парадигми;

проаналізувати теоретико-методологічні підходи щодо дослідження кадрової політики в органах внутрішніх справ України;

розкрити зміст, структуру та природу кадрової політики в органах внутрішніх справ України як механізм реалізації кадрового потенціалу;

з'ясувати значення комплектування персоналу на службу як організаційно-правового засобу підвищення ефективності функціонування органів внутрішніх справ України;

проаналізувати правові засади і принципи професійного розвитку працівників органів внутрішніх справ України;

розкрити зміст та особливість технології управління службовою кар'єрою працівників органів внутрішніх справ України;

обґрунтувати конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення кадрової політики в органах внутрішніх справ України;

з'ясувати змістовну сутність моральних принципів кадрової політики в службовій діяльності органів внутрішніх справ України;

сформулювати рекомендації, спрямовані на удосконалення правових засад запобігання і протидії корупції в системі державної служби в органах внутрішніх справ України.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у сфері кадрової політики в органах внутрішніх справ України.

Предмет дослідження - кадрова політика в органах внутрішніх справ України: адміністративно-правовий аспект.

Методи дослідження. В основу методології дослідження кадрової політики в ОВС України покладено загальнотеоретичні принципи та підходи до вивчення предмета дослідження.

Відповідно до мети та задач дослідження використано сукупність загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів наукового пізнання. Системний підхід до їх застосування дав змогу здійснити комплексне дослідження кадрової політики в ОВС України, окреслити шляхи удосконалення зазначених процесів. Порівняльний аналіз фактів і управління проходження служби в міліції (поліції) європейських країн, їх синтез надав можливість дослідити ґенезу державного регулювання цієї сфери, виокремити основні сучасні тенденції, можливість їх застосування в ОВС України (розділи 2, 3). Загальнонауковий діалектичний метод дав змогу встановити взаємозв'язки між складовими елементами механізму реалізації кадрової політики в ОВС України в єдності їх соціального змісту і юридичної форми (розділи 1, 2). Історико-правовий метод використано під час розгляду ґенези інституту кадрової політики в ОВС України (підрозділ 1.1). Системно-структурний та порівняльно-правовий метод сприяли розкриттю технології управління службовою кар'єрою працівників ОВС України (підрозділ 2.2). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначено концептуальні загальні засади кадрової політики в ОВС України (розділи 1, 2, 3). Методи абстрагування, аналізу, синтезу та моделювання використано для розроблення пропозицій щодо вдосконалення пріоритетних напрямків кадрової політики в ОВС України (підрозділ 3.1). Термінологічний метод надав можливість з'ясувати історію походження термінів і позначуваних ними понять (розділи 1, 2, 3). За допомогою методу наукового узагальнення визначено шляхи превенції та припинення корупційних правопорушень у діяльності працівників ОВС України (підрозділ 3.3). Статистичний метод і документальний аналіз, метод соціологічного опитування використано для опрацювання й аналізу даних про стан правового регулювання процесу проходження служби в ОВС України (розділи 2, 3).

Науково-теоретичну основу дослідження становлять наукові праці фахівців з теорії держави і права, теорії управління, адміністративного та

кримінального права, кримінології та адміністративної деліктології, міжнародного і конституційного права, філософії права, інших галузевих правових наук, а також психології та юридичної психології, політології, соціології тощо.

Емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності міліції України, аналіз політико-правових публікацій, довідникових видань, математико-статистичної обробки даних офіційних інформаційних джерел. Поглибленому вивченню проблеми слугували проведені власні спостереження, анкетування й опитування 320 працівників ГУМВС України у Львівській області, УМВС України у Вінницькій, Тернопільській, Рівненській, Чернівецькій областях та УМВСТ на Львівській залізниці.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняному правознавстві комплексних досліджень кадрової політики в ОВС України.

У результаті проведеного дослідження викладено низку нових концептуальних положень і висновків, що мають вагоме науково-практичне значення, а також рекомендацій з удосконалення чинного законодавства, запропонованих особисто здобувачем, зокрема:

вперше:

репрезентовано комплекс наукових знань, доктринальних поглядів, які надають систематизоване уявлення про становлення і розвиток інституту кадрової політики в органах внутрішніх справ України як феномену наукової парадигми;

синтезовано методологічні і прагматичні підходи щодо дослідження кадрової політики в органах внутрішніх справ України;

визначено роль та місце кадрової політики в органах внутрішніх справ України як механізму реалізації кадрового потенціалу;

запропоновано шляхи вдосконалення чинного законодавства з питань професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України;

визначено роль та місце моральних принципів кадрової політики, окреслено діалектичний зв'язок права і моралі в службовій діяльності працівників органів внутрішніх справ України;

удосконалено:

змістовне і сутнісне визначення феномену технології управління службовою кар'єрою працівників органів внутрішніх справ України;

дістали подальший розвиток:

визначення комплектування персоналу на службу як організаційно-правового засобу підвищення ефективності функціонування органів внутрішніх справ України;

дослідження наріжних питань удосконалення кадрової політики і кадрової роботи в органах внутрішніх справ України, а також шляхи її реалізації;

науково-теоретичні та праксеологічні підходи спрямовані на удосконалення правових засад протидії корупції в системі державної служби в органах внутрішніх справ України.

Практичне значення одержаних результатів зумовлене актуальністю та новизною висвітлених у роботі проблем і полягає в доцільності їх застосування:

- у науково-дослідній роботі - для поглиблення розробки проблемних питань кадрової політики в органах внутрішніх справ України;

- у правотворчості - для вдосконалення нормативно-правової бази, необхідної для забезпечення ефективного функціонування правового механізму кадрової політики в органах внутрішніх справ України;

- у правозастосовній діяльності - для оптимізації діяльності ОВС України з метою максимального використання їх кадрового потенціалу (акт впровадження в практичну діяльність Франківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області № 17 від 23 січня 2014 р.);

- у навчальному процесі - для вдосконалення викладання навчальних дисциплін з адміністративного права, основ управління в органах внутрішніх справ, адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, адміністративного процесу, інформаційного права та інформаційної безпеки (акт впровадження у навчальний процес Львівського державного університету внутрішніх справ № 1 від 20 січня 2014 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового пошуку автора. Сформульовані в ній положення, узагальнення, оцінки, висновки, рекомендації й пропозиції автор одержав особисто в результаті дослідження проблематики дисертаційної роботи, опрацювання і ґрунтовного аналізу понад 220 наукових і нормативно-правових джерел, юридичної практики та проходження державної служби в ОВС України.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права і процесу, фінансового та інформаційного права Приватного вищого навчального закладу «Львівський університет бізнесу та права», оприлюднено в доповідях і повідомленнях на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних та науково-теоретичних заходах, зокрема на: всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Львів, 28 вересня 2012 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Одинадцяті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 23-24 листопада 2012 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та практичні проблеми адаптації національного законодавства України до світових стандартів правового регулювання» (м. Донецьк, 15 грудня 2012 р.), науково-практичній конференції «Проблеми застосування інформаційних технологій, спеціальних технічних засобів у діяльності ОВС, навчальному процесі, взаємодії з іншими службами» (м. Львів, 14 грудня 2012 р.), всеукраїнському науково-практичному круглому столі «Проблеми правопорушень у транспортній сфері: науково-практичний аспект» (м. Одеса, 26 грудня 2012 р.), всеукраїнському науково-практичному круглому столі «Детермінанти професіоналізації як умова розвитку освітнього простору суспільства» (м. Львів, 22 березня 2013 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладено у шести статтях, надрукованих у наукових фахових виданнях з юридичних наук та у шести тезах виступів і доповідей на науково-практичних та науково-теоретичних заходах.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (223 найменування). Повний обсяг дисертації становить 201 сторінка, з них 164 - основний текст.

внутрішній справа політика парадигма

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, висвітлено зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами, визначено мету і задачі дослідження, його об'єкт і предмет, охарактеризовано методи дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їхнє практичне значення; подано інформацію про апробацію дисертаційної роботи, впровадження її результатів.

Розділ 1 «Концептуально-теоретичні основи теорії і практики кадрової політики в органах внутрішніх справ України» містить три підрозділи, у яких розглянуто генезис інституту кадрової політики в ОВС України, проаналізовано правову природу й організацію служби у цих органах в умовах адміністративної реформи.

У підрозділі 1.1 «Генезис інституту кадрової політики в органах внутрішніх справ України» розглянуто соціально-правові підстави інституалізації правоохоронної служби, джерела формування інституту поліції і поліцейського права, доктринальні і законодавчі підходи до ґенези інституту проходження служби в ОВС України.

Стан правопорядку в державі переконливо свідчить про те, що МВС України, на жаль, досі не вдалося віднайти відповідні заходи протидії злочинності, гарантувати надійний захист громадян, суспільства, держави від протиправних посягань. Це, своєю чергою, вимагає від керівництва МВС України вдосконалення діяльності правоохоронців шляхом запровадження інноваційних підходів до їх підготовки, позаяк кадровий потенціал зумовлює успіх діяльності всієї правоохоронної діяльності. Реалії сьогодення дають підстави стверджувати про необхідність запровадити новий механізм кадрової роботи в ОВС України, нову ідеологію кадрової політики, водночас активно використовуючи попередній досвід, зокрема зарубіжний.

У підрозділі 1.2 «Теоретико-методологічні підходи щодо дослідження кадрової політики в органах внутрішніх справ України» зазначено, що сучасні правові реалії зі значними інституційними змінами в системі МВС України зумовлюють потребу у ґрунтовному теоретико-методологічному підході до дослідження кадрової політики в ОВС України.

Наголошено, що кадрова політика є складним системним утворенням, змістовний розвиток якої відбувається під впливом великої кількості детермінант. Тому методологічні принципи наукового пізнання є основою для сучасного аналізу об'єкта і предмета кадрової політики, інструментарієм дослідження цього феномену. Багаторівневий підхід дослідження адміністративно-правового аспекту кадрової політики в ОВС України, своєю чергою, є теоретико-методологічним підґрунтям для побудови концепції багаторівневості методологічного пізнання.

Доведено, що лише на основі виваженого наукового підходу можна закласти підвалини ефективної і стабільної служби в ОВС України, подолати негативні тенденції, які досі заважають ефективному функціонуванню правоохоронної системи, розробити нові концептуальні методи організації, функціонування та проходження служби в цих органах.

У підрозділі 1.3 «Зміст і основні принципи кадрової політики в органах внутрішніх справ України» здійснено ґрунтовний аналіз наукових підходів до з'ясування сутності кадрової політики в ОВС України.

Відзначено, що динамізм державної системи управління спричиняє те, що форми й методи вирішення питань кадрової політики не можуть бути раз і назавжди чітко встановленими. Динамізм системи управління саме й полягає в тому, що він повинен відповідати певному етапові розвитку системи ОВС України і саме тому удосконалення системи кадрової роботи є неперервним і динамічним процесом.

Апріорі прогнозування нероздільно поєднано з перспективним плануванням, програмуванням, управлінням зокрема. Тому перспективне планування комплектування кадрового потенціалу ОВС України, його екстраполяція, моделювання є частиною аналізу стану кадрової роботи. Логічним наслідком мети кадрової роботи є реалізація її завдань, а саме: управління якістю та своєчасністю комплектування вакантних посад рядового та начальницького складу ОВС України; максимально ефективне використання ділових, організаторських та моральних якостей працівників ОВС України в їх повсякденній діяльності; створення стабільних, високоефективних колективів, формування професійного ядра; забезпечення наступності підготовки кадрів номенклатури МВС України шляхом створення дієвого резерву на висунення; вияв кількісних і якісних потреб у комплектуванні кадрів.

Розділ 2 «Організаційно-правові засади кадрової політики в органах внутрішніх справ України» складається з трьох підрозділів, які присвячено дослідженню організаційно-правових проблем відбору й організації роботи з персоналом ОВС України, правовим засадам і принципам професійного розвитку працівників ОВС України, технології управління службовою кар'єрою правоохоронців.

У підрозділі 2.1 «Організаційно-правові проблеми відбору та організації роботи з персоналом органів внутрішніх справ України» визначено роль відбору й організації роботи з персоналом в системі методів ефективного формування і функціонування персоналу ОВС України, виявлено прогалини в чинному законодавстві, обґрунтовано пропозиції щодо їх усунення.

Доведено, що в кадровій політиці професійний відбір кандидатів на службу в органи внутрішніх справ України є одним із домінуючих, позаяк являє собою складну технологію, яка надає можливість оцінити відповідність кандидата вимогам діяльності, посаді. Інститут добору кандидатів на службу в органи внутрішніх справ являє собою певний алгоритм заходів суб'єктів кадрової політики, який надає можливість сформувати такий склад правоохоронців, кількісні та якісні характеристики якого сприятимуть виконанню покладених на них функцій - захисту життя, здоров'я, прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань.

На основі ґрунтовного аналізу фундаментальних досліджень у сфері професійного відбору, нормативних документів МВС України класифіковано основні функції кадрової технології, а саме: комплектування посад висококваліфікованими працівниками; відбір найбільш професійно підготовлених кандидатів на службу в ОВС України; недопущення випадків проникнення на службу в ОВС України осіб, які за своїми моральними та діловими якостями дискредитують звання рядового і начальницького складу; створення дієвого механізму щодо недопущення на службу осіб, які не володіють відповідними професійними якостями і в майбутньому їх не здобудуть; раціональне розстановлення сил і засобів; формування дієвого зовнішнього, внутрішнього резерву кандидатів на заміщення вакантних посад; раціональне використання потенційних можливостей кандидатів та сприяння набуттю ними більш ґрунтовних та якісних професійних навиків та вмінь.

Наголошено, що здійснення професійного відбору кандидатів на службу в ОВС України вимагає від працівників кадрових апаратів послідовно дотримуватися низки принципів. По-перше, принципу законності, який полягає в неухильному дотриманні вимог чинного законодавства на всіх етапах професійного відбору. По-друге, принципу професіоналізму та компетентності, який регламентує основні вимоги щодо професійного відбору на посаду працівника ОВС України. По-третє, принципу етапності відбору, який полягає в дотриманні встановленого алгоритму вивчення кандидата на заміщення вакантної посади в процесі професіонального, соціального, психологічного, медичного обстежень. По-четверте, принципу пролонгованого відбору, який полягає в ретельному вивченні кандидата, оцінки його професійної придатності до виконання майбутніх посадових обов'язків шляхом виконання окремих доручень. По-п'яте, принципу диференціювання та групування, який передбачає реалізацію всіх вимог професіограми для конкретного структурного підрозділу ОВС України. Диференційний прогноз надає можливість працівникам кадрового апарату здійснювати професійний відбір та визначати рівень професійної придатності кандидата не на один, а на декілька напрямків діяльності.

У підрозділі 2.2 «Правові засади і принципи професійного розвитку працівників органів внутрішніх справ України» розглянуто феномен професіоналізму працівників ОВС України з позицій системного підходу.

З'ясовано, що під професіоналізмом працівників ОВС України варто розуміти здатність правоохоронців здійснювати вибір найоптимальніших та ефективних шляхів реалізації функцій, завдань, покладених на МВС України. Відзначено, що удосконалення професіоналізму працівників ОВС України має здійснюватися у двох напрямках. По-перше, підвищення ефективності роботи з діючими працівниками шляхом їх підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації. По-друге, через здійснення низки заходів, спрямованих на якісний відбір та підготовку кадрів для підрозділів ОВС України.

Зауважено, що постійне підвищення професійної майстерності, професійна перепідготовка працівників ОВС України є нагальною вимогою сьогодення. Компіляційний аналіз нормативних актів, у яких подано визначення мети професійної підготовки, дав змогу сформулювати авторську дефініцію цього поняття. Тож мету професійної підготовки запропоновано розглядати як «низку заходів, спрямованих на формування високопрофесійного кадрового потенціалу ОВС України, спроможного на високому професійному рівні виконувати правоохоронні функції, завдання, забезпечувати особисту безпеку громадян, захищати їх права і свободи, законні інтереси від злочинних та кримінально-протиправних посягань».

Встановлено, що покращення професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу ОВС України потребує: по-перше, удосконалення та модернізації нормативно-правової бази у сфері підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу ОВС України; по-друге, розробки галузевих державних стандартів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу ОВС України за напрямком підготовки «Правоохоронна діяльність»; по-третє, в процесі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників ОВС України акцентування уваги на активних формах та методах навчання (алгоритм дій в ризиконебезпечних ситуаціях, подолання смуги перешкод, імітаційні методики, тренінги та ін.); по-четверте, координування науково-дослідницької діяльності науково-педагогічних працівників відомчих закладів відповідно до пріоритетних напрямків діяльності МВС України; по-п'яте, забезпечення співпраці відомчих навчальних закладів МВС України із практичними підрозділами, з метою закріплення набутих теоретичних знань на практиці; по-шосте, удосконалення взаємодії МВС України з міжнародною поліцейською спільнотою для узагальнення, вивчення позитивного досвіду правоохоронної діяльності.

У підрозділі 2.3 «Технологія управління службовою кар'єрою працівників органів внутрішніх справ України» зазначено, що проходження служби особами рядового та начальницького складу ОВС України є важливим елементом інституту державної служби, позаяк на цьому часовому континуумі реалізовується правовий, посадовий і їх соціальний статуси. Оптимізація алгоритму проходження служби, професійного зростання, створення технології управління службовою кар'єрою працівників ОВС України нині є одним з пріоритетних напрямків адміністративної реформи і розвитку сучасної системи МВС України.

Наголошено, що важливою детермінантою професійної кар'єри є збіг інтересів осіб рядового і начальницького складу ОВС України та потреб структурного підрозділу, в яких вони проходять службу. Зауважено, що домінантними детермінантами розвитку професійної кар'єри працівників ОВС України є: діяльність та позитивний приклад безпосереднього керівника; низка заходів, покликаних всебічно й об'єктивно оцінити професійні, ділові та моральні якості працівника ОВС України; створення належних умов для професіоналізації правоохоронця, шляхом професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу ОВС України та шляхом самоосвіти.

Розділ 3 «Сучасна система роботи з персоналом в органах внутрішніх справ України» складається з трьох підрозділів, у яких розглянуто пріоритетні напрямки удосконалення кадрової політики в ОВС України, моральні принципи кадрової політики і службової діяльності в ОВС України; шляхи запобігання та протидії корупції в ОВС України.

У підрозділі 3.1 «Пріоритетні напрямки удосконалення кадрової політики в органах внутрішніх справ України» зазначено, що реалізацію кадрової політики в системі ОВС України потрібно здійснювати лише на наукових і демократичних засадах, відповідно до норм і стандартів європейської спільноти. Тому першим етапом вироблення стратегії кадрової політики в ОВС України є теоретико-методологічне обґрунтування і вироблення її концепції, яка має стати підґрунтям кадрової доктрини і стратегії розвитку МВС України.

Позаяк питання кадрового забезпечення є поліаспектним й охоплює систему детермінант, які безпосередньо впливають на діяльність ОВС України, це вимагає від суб'єктів кадрової політики формування цілісного алгоритму роботи з персоналом, спрямованого на забезпечення зміцнення законності і правопорядку, захисту прав і законних інтересів людини та громадянина.

Обґрунтовано, що планування кадрової діяльності має ґрунтуватися на науковій організації праці, яка полягає у: спеціалізації і розмежуванні функцій працівників ОВС України; узгодженості і цілковитій взаємодії структурних підрозділів; удосконаленні інформаційного забезпечення оперативно-службової діяльності; використанні новітніх технологій, досягнень сучасної науки в повсякденній діяльності; раціональному розстановленню сил і засобів; колективній та матеріальній мотивації персоналу ОВС України.

Під кадровою політикою в ОВС України варто розуміти свідомо регульований і стратегічно побудований процес, пов'язаний з перспективним плануванням та прогнозуванням професійного навчання, ефективного використання кадрового потенціалу, визначенням мети і завдань, пріоритетів кадрової діяльності.

Аргументовано, що кадрова політика МВС України повинна ґрунтуватися на фундаментальних моральних принципах, а саме: слугування державі та суспільству; законності; антропології та гуманізму виховання; проектної направленості професійної підготовки; синергійності; відповідальності; справедливості; проблемно-цільового орієнтування кадрової політики; чесності і непідкупності, протидії корупційним діянням; протидії волюнтаризму та свавіллю.

У підрозділі 3.2 «Моральні принципи кадрової політики і службової діяльності в органах внутрішніх справ України» визначено, що Концепція реформування ОВС України потребує чіткого окреслення пріоритетів, певної шкали цінностей, розроблення стратегії взаємодії міліції з усіма об'єктами й суб'єктами соціального буття. ОВС України є не лише правовою, соціальною та управлінською системою, а й носієм моральних та етичних цінностей, покликаних забезпечувати захист прав та законних інтересів людини і громадянина. Загальновідомим є той факт, що ефективність, стабільність діяльності державних та правоохоронних органів прямо пропорційно залежить не тільки від професіоналізму та професійних навиків працівників ОВС України, але й від їх внутрішнього імперативу.

У підрозділі 3.3 «Актуальні проблеми запобігання і протидії корупції в органах внутрішніх справ України» зазначено, що реалії сьогодення дають підстави стверджувати про те, що корупція в ОВС України є реальною загрозою стабільності й демократії в Україні та посягає на авторитет держави і правоохоронних органів, позаяк ставить під сумнів демократичний розвиток держави, створює підґрунтя для розвитку бюрократії й волюнтаризму, застосування деструктивних методів державного управління.

Встановлено, що детермінантами виникнення корупційних деліктів в органах внутрішніх справ України є: корупційні правопорушення, що вчиняються з боку працівників ОВС України, пов'язані з виконанням ними своєї професійної діяльності; низький морально-етичний рівень більшості правоохоронців, орієнтація котрих скерована за задоволення лише власних інтересів, всупереч інтересам служби; незацікавленість окремих керівників структурних підрозділів ОВС України у превенції та подоланні корупції у ввірених їм структурних підрозділах; неналежний рівень діяльності демократичних інститутів, які б здійснювали неухильний контроль за діяльністю правоохоронних органів; низька якість законодавчих актів, зорієнтованих не на правові, а на розпорядчо-фіскальні методи запобігання і протидії корупції в ОВС України.

Аналіз нормативно-правових актів, відомчої статистики, наукових доробків учених-поліцеїстів, зарубіжний досвід запобігання і протидії корупції в правоохоронних органах дав підстави для висновків, що боротьба з корупцією в ОВС України є ефективною лише у випадках безпосереднього реагування на факт вчинення корупційного діяння та реалізацію правового впливу на деліквентів. Ефективність запобігання і протидія детермінантам корупції внутрішньовідомчого характеру є низькою, оскільки в МВС України немає організованої, цілеспрямованої роботи з їх усунення. Відсутність належного наукового аналізу об'єктивних та суб'єктивних детермінант виникнення корупційних діянь сприяє поширенню цього негативного феномену в органі, який зобов'язаний йому протидіяти. Запобігання і протидія корупції мусить здійснюватися не разовими акціями, а системно і комплексно охоплювати всі складники діяльності правоохоронців.



ВИСНОВКИ

На основі застосування сучасних науково-методологічних підходів здійснено теоретичне осмислення і подано нове вирішення наукових задач щодо дослідження кадрової політики в ОВС України. За результатами наукових пошуків зроблено такі висновки:

1. Концепція розвитку ОВС України, стратегія підготовки персоналу, поліпшення їх діяльності та законодавчого регулювання цього процесу постійно були в центрі уваги науковців упродовж усієї історії правоохоронних органів. Поточні тенденції в розвитку міліції (поліції) ставлять на порядок денний вирішення низки складних питань щодо реформування системи ОВС України. Для належного нормативно-правового забезпечення цієї діяльності та розроблення наукового підґрунтя вкрай важливо узагальнити історичний досвід функціонування міліції (поліції), що сприятиме не лише узагальненню правових засад функціонування її апарату, а й надасть можливість сформулювати стратегічні напрямки удосконалення організації та діяльності сучасних ОВС України.

Дослідження ґенези кадрової політики в ОВС України дає підстави стверджувати, що, незважаючи на значні здобутки у цій царині, є нагальна потреба в реформуванні системи МВС України і приведенні її до міжнародних стандартів. Професіоналізація правоохоронців вимагає насамперед покращення ефективності діяльності функціонування ОВС України, а відтак зміни вектора діяльності правоохоронних органів.

2. Методи наукового пізнання адміністративно-правового аспекту кадрової політики в ОВС України мають складний взаємозв'язок й застосовуються в поєднанні, визначаючи стратегію вирішення поставлених завдань. Задля встановлення евристичного потенціалу методів наукового дослідження потрібно володіти інформацією про основні їх властивості. Системне дослідження феномену кадрової політики в ОВС України неможливе без застосування загальнологічних методів, методів емпіричного й теоретичного дослідження.

Аналіз теоретико-методологічних підходів щодо дослідження кадрової політики в ОВС України дав змогу вирішити низку завдань, а саме: привнести до методології аналізу кадрової політики деякі нові для неї елементи загальнонаукової методології; здійснити більш ґрунтовний аналіз кадрових юридичних конструкцій; крізь призму теоретико-методологічного підходу, застосовуючи традиційні методи правового дослідження, спираючись на наукові розвідки та емпіричний досвід, дослідити актуальні проблеми кадрової політики в ОВС України.

3. Планування кадрової діяльності має ґрунтуватися на науковій організації праці, яка полягає у: спеціалізації і розмежуванні функцій працівників ОВС України; узгодженості і цілковитій взаємодії структурних підрозділів; удосконаленні інформаційного забезпечення оперативно-службової діяльності; використанні новітніх технологій, досягнень сучасної науки в повсякденній діяльності; раціональному розстановленню сил і засобів; колективній та матеріальній мотивації персоналу ОВС України.

Під кадровою політикою в ОВС України варто розуміти свідомо регульований і стратегічно побудований процес, пов'язаний з перспективним плануванням та прогнозуванням, професійного навчання, ефективного використання кадрового потенціалу, визначенням мети і завдань, пріоритетів кадрової діяльності.

4. Покращення організаційно-правових засад відбору кандидатів на заміщення вакантних посад осіб рядового та начальницького складу ОВС України потребує застосування наукового системного підходу. Для належного забезпечення професійного відбору кандидатів на службу в ОВС України необхідно поетапно реалізувати низку заходів, а саме: здійснити інкорпорацію нормативно-правових актів, які врегульовують алгоритм професійного відбору кандидатів на заміщення вакантних посад рядового та начальницького складу ОВС України; підготувати проекти Законів України «Про службу в органах внутрішніх справ України», «Положення про професійний відбір кандидатів на службу в органи внутрішніх справ України; розробити новітні методики відбору, професіограми, психограми в частині встановлення відповідності кандидатів до подальшої професійної діяльності; уніфікувати процедуру проведення професійного відбору кандидатів на службу в ОВС України; забезпечити реалізацію кадрової політики в ОВС України; імплементувати позитивний досвід практики відбору кандидатів у правоохоронних органах зарубіжних країн у повсякденну діяльність підрозділів кадрового забезпечення ОВС України.

Реалізація принципу пролонгованого відбору передбачає ретельне вивчення кандидата, оцінки його професійної придатності до виконання майбутніх посадових обов'язків через виконання ними окремих доручень. Тому в частину 1 статті 17 Закону України «Про міліцію», у пункт 3 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України потрібно внести зміни, в частині встановлення іспитового терміну для осіб нового прийому на службу в ОВС України, і викласти в такій редакції: «На службу в органи внутрішніх справ приймаються на контрактній основі громадяни України, які досягли 18-річного віку, здатні за особистими якостями, освітою і станом здоров'я виконувати покладені на них обов'язки. Призовники не підлягають прийому на службу в органи внутрішніх справ України, за винятком осіб, які вступають на навчання до відомчих навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ України. Під час прийняття на службу до органів внутрішніх справ України з числа цивільних осіб встановлюється випробувальний строк до одного року та укладається контракт про службу».

5. Аналіз наукових концепцій дав змогу сформулювати основні ознаки професіоналізму працівників міліції, а саме: професіоналізм - це реалізація основних напрямків кадрової політики МВС України; професіоналізм - це одна із домінантних детермінант правової, професійної культури працівника міліції; професіоналізм - це здатність оперативно, успішно виконувати правоохоронні функції і в повсякденних, і в екстремальних та нестандартних ситуаціях; професіоналізм - це здатність працівника міліції постійно вдосконалювати свою професійну майстерність упродовж усього періоду служби.

Мета професійної підготовки полягає в реалізації низки заходів, спрямованих на формування високопрофесійного кадрового потенціалу ОВС України, спроможного на високому професійному рівні виконувати правоохоронні функції, завдання, забезпечувати особисту безпеку громадян, захищати їх права і свободи, законні інтереси від злочинних та кримінально-протиправних посягань.

6. Виокремлення управління кар'єрним зростом в самостійну функцію кадрового менеджменту сприятиме забезпеченню стійкості, планомірності, прогресивності розвитку технології управління службовою кар'єрою працівників ОВС України. Реалізація стратегії управління службовою кар'єрою працівників ОВС України передбачає застосування низки кадрових технологій, таких як: планування службової кар'єри; регулювання процесом службової кар'єри; розрахунок кар'єрного простору службової кар'єри та ін.

7. Реалізацію кадрової політики в системі ОВС України потрібно здійснювати лише на наукових і демократичних засадах, відповідно до норм і стандартів європейської спільноти. Тому першим етапом вироблення стратегії кадрової політики в ОВС України є теоретико-методологічне обґрунтування та вироблення її концепції, яка має стати підґрунтям кадрової доктрини і стратегії розвитку МВС України.

Апріорі питання кадрового забезпечення є поліаспектним й охоплює систему детермінант, які безпосередньо впливають на діяльність ОВС України, що вимагає від суб'єктів кадрової політики формування цілісного алгоритму роботи з персоналом, спрямованого на забезпечення зміцнення законності і правопорядку, захисту прав і законних інтересів людини і громадянина.

8. Професійно-моральне виховання в ОВС України полягає в цілеспрямованому процесі формування в осіб рядового та начальницького складу моральних та професійно-етичних знань, переконань, морально-психологічної стійкості, стійкого внутрішнього імперативу, який відповідає деонтологічним нормам діяльності правоохоронних органів.

На жаль, доводиться констатувати, що моральні принципи кадрової політики в ОВС України не відображено у відомчих нормативно-правових актах. Тому запропоновано внести зміни до наказу МВС України від 22.02.2012 № 155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України» і доповнити його розділом «Моральні принципи кадрової політики і службової діяльності в органах внутрішніх справ України».

9. Позитивний результат імплементації заходів запобігання і протидії корупції в системі ОВС України прямо пропорційно залежить від комплексності, системності, послідовності та узгодженості реалізації таких основних напрямків: 1) забезпечення активної участі в запобіганні і протидії корупції в ОВС України всіх інститутів громадянського суспільства; 2) запровадження інноваційних технологій антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та їх проектів, що, своєю чергою, унеможливить закладення у правових нормах можливості для посадових осіб сприяти корупційним діянням чи ухвалювати протиправні рішення в процесі здійснення службової діяльності; 3) підвищення рівня правової культури працівників ОВС України; 4) подальше вдосконалення та розвиток відомчих нормативно-правових актів в частині запобігання і протидії корупції; 5) активізація діяльності структурних підрозділів внутрішньої безпеки, інспекцій з особового складу в частині дотримання працівниками міліції норм чинного законодавства, дисципліни та законності, регулювання конфліктів інтересів; 6) удосконалення діяльності підрозділів кадрового забезпечення ОВС України щодо запобігання і протидії корупції серед правоохоронців; 7) здійснення наукового узагальнення детермінант виникнення корупції та напрацювання сучасних підходів, спрямованих на запобігання і протидію цьому негативному феномену; 8) сприяння зростанню ефективності правозастосовної практики щодо запобігання і протидії корупційним проявам в системі ОВС України; 9) напрацювання організаційно-правових підстав моніторингу правозастосування нормативно-правових актів працівниками ОВС України; 10) здійснення низки заходів щодо покращення соціально-правового захисту та матеріально-технічного забезпечення працівників міліції; 11) поліпшення якості професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ України.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мельникович В. М. Робота з персоналом в органах внутрішніх справ України: поняття та сучасні підходи до вирішення підготовки персоналу для органів внутрішніх справ України / В. М. Мельникович // Митна справа. - 2012. - № 4 (82). - С. 28-36.

2. Мельникович В. М. Професійна підготовка як різновид вдосконалення службової діяльності співробітників органів внутрішніх справ України / В. М. Мельникович // Економіка. Фінанси. Право. - 2012. - № 10. - С. 37-40.

3. Мельникович В. М. Історіографія питання становлення і розвитку інституту державної служби в органах внутрішніх справ України / В. М. Мельникович // Митна справа. - 2012. - № 6 (84), кн. 1, ч. 2. - С. 346 -353.

4. Melnykovych Victoria/ Joint investigation teams as an instrument of police cooperation in eu / Victoria Melnykovych // Academy of Criminalistic and Police Studiesin Belgrade. - 2013. - № 2 (31). - С. 337-344.

5. Мельникович В. М. Професіоналізація державних службовців / В. М. Мельникович // Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. - 2013. - № 4. - С. 167-171.

6. Мельникович В. М. Адміністративно-правове регулювання підготовки і підвищення кваліфікації працівників органів внутрішніх справ України в сучасних умовах / В. М. Мельникович // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні : матер. всеукр. наук. конф. ад'юнктів, аспірантів та здобувачів (м. Львів, 28 вересня 2012 р.) / МВС України, Львів. держ. ун-т внутр. справ. - Львів : ЛьДУВС, 2012. - С. 139-143.

7. Мельникович В. М. Професійна підготовка як різновид вдосконалення службової діяльності співробітників органів внутрішніх справ України / В. М. Мельникович // Одинадцяті осінні юридичні читання : матер. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Хмельницький, 23-24 листопада 2012 р.) /МОНМС, Хмельн. ун-т управління та права. - Хмельницький : ХУУП, 2012. - С. 124-125.

...