Експертиза в адміністративному процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Експертиза в адміністративному процесі

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Романенко Людмила Миколаївна

Київ - 2013

Робота виконана в Національному університеті державної податкової служби України, ДПС України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України БІЛОУС Віктор Тарасович, Національний університет державної податкової служби України, професор кафедри фінансового права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор БОРОДІН Іван Лук'янович, Національний авіаційний університет, завідувач кафедри теорії та історії держави і права;

кандидат юридичних наук ГОРДЄЄВ Віталій Володимирович, Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, доцент кафедри правосуддя.

Захист відбудеться «26» квітня 2013 року о «9» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.732.01 Держа

вного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України за адресою: 01011, м. Київ, пров. Кутузова, 4а.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У період активного становлення демократичних основ державного та соціального життя в Україні підвищуються вимоги до рівня забезпечення прав та свобод громадян, якості діяльності всіх суб'єктів, наділених владними повноваженнями. Як відомо, захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин шляхом розгляду адміністративних справ покладається на органи державної влади та є основним завданням адміністративного судочинства.

При розгляді адміністративних справ, з метою встановлення об'єктивної істини, спостерігається збільшення ролі судових експертиз як джерела доказів не тільки в господарському, цивільному, кримінальному процесах, а й в адміністративному. Висновок експерта виправдано займає ключове місце в системі джерел доказів. За допомогою експертиз, які проводяться на основі спеціальних знань у науці, техніці, мистецтві чи ремеслі шляхом повного та об'єктивного дослідження обставин справи, встановлюються фактичні дані, що мають доказове значення і дають змогу вирішувати адміністративні справи з додержанням загальних та спеціальних принципів адміністративного процесу. Експертиза цілком справедливо вважається ефективним засобом встановлення обставин адміністративної справи. Вона дає змогу використовувати весь наявний арсенал сучасних досягнень науки і техніки.

Наразі експертиза стрімко розвивається. Такий розвиток зумовлений інтеграцією та диференціацією наукових знань. Завдяки застосуванню наукових прийомів, методів і комплексного підходу до дослідження тих чи інших об'єктів доказування розширює кордони сфери пізнання осіб, уповноважених приймати рішення у справі, чи суду, що раніше їм були недоступні.

З розвитком вітчизняної науки можливості, що надаються шляхом проведенням судової експертизи, зростатимуть, зокрема, і в адміністративному процесі. Зважаючи на це, важливо заповнити прогалини у нормативно-правовому регулюванні та розв'язати проблеми, що виникають при призначенні й проведенні судових експертиз та здійсненні судово-експертної діяльності в адміністративному процесі. Усе зазначене зумовлює актуалізацію обраної теми дисертаційної роботи.

Загальне науково-теоретичне підґрунтя дослідження становлять фундаментальні наукові праці ряду вітчизняних провідних учених-фахівців: А. І. Берлача, В. Т. Білоуса, І. Л. Бородіна, Н. П. Бортник, Є. В. Додіна, О. А Долгого, В. О.Заросила, Р. А. Калюжного, Л. М. Касьяненко, Т. О. Коломоєць, І. Є. Криницького, М. П. Кучерявенка, Д. М. Лук'янця, Н. Р. Нижник, С. В. Пєткова, А. М. Подоляки, Д. В. Приймаченка, А. С. Сіцінського, П. В. Цимбала, Х. П. Ярмакі та ін.

Окремо використано науковий доробок науковців, які приділяли увагу розробці основ адміністративного процесу, а саме: В. Б. Авер'янова, О. О. Бандурки, В. М. Бевзенка, Ю. П. Битяка, В. К. Колпакова, О. В. Кузьменко, О. П. Рябченко та ін.

Доказуванню в адміністративному процесі було присвячено низку вітчизняних кандидатських дисертацій, зокрема, В. В. Гордєєва, О. М. Дубенка, О. М. Круглова, М. П. Мельника, О. В. Умнової та ін.

Дослідження проблем призначення, проведення та використання результатів експертизи в адміністративному процесі знайшло фрагментарне висвітлення у низці дисертаційних досліджень, а саме: Г. Л. Карпенко приділила увагу аналізу правового регулювання, що визначає статус спеціалістів, експертів та експертних органів у процесі провадження митної справи, а також форм і методів їх діяльності; А. І. Іванов частково розкрив організаційні-правові аспекти діяльності експерта у провадженні у справах про адміністративні правопорушення без глибокого аналізу найбільш поширених випадків призначення експертиз. У свою чергу, Ю. Я. Лоза вибірково дослідив аспекти призначення, проведення та використання результатів судових експертиз у процесі здійснення адміністративного судочинства без урахування сучасних проблем адміністративного процесу.

Коло наукових розробок цієї проблематики доволі широке, однак далеко не всі проблемні питання експертизи в адміністративному процесі дістали вирішення ? окремі з них були тільки позначені, а деякі й досі залишаються дискусійними. Тому, жодним чином не применшуючи наукової та практичної цінності опублікованих робіт з проблеми, яка розглядається, зауважимо, що експертиза в адміністративному процесі потребує комплексного висвітлення з урахуванням положень сучасного чинного законодавства та проблем практики.

Необхідність розв'язання окреслених проблем додатково актуалізує обрану тему дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні, схваленої Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98; Стратегічного плану розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року, є складовою наукових планів Національного університету ДПС України.

Конкретне наукове завдання щодо дослідження проблематики визначене у планах науково-дослідної роботи кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України - «Організаційно правові засади правоохоронної діяльності у сфері оподаткування» (державний реєстраційний номер УкрІНТЕІ 0105U000657), а також «Правове регулювання управлінської та правоохоронної діяльності у сфері оподаткування» (державний реєстраційний номер УкрІНТЕІ 0112U001826).

Тема дисертації розглянута координаційним бюро відповідного відділення Національної академії правових наук України, має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання та доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні сутності та змісту експертизи в адміністративному процесі, виявленні прогалин у правовому регулюванні здійснення судово-експертної діяльності у зазначеному процесі та обґрунтуванні пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства.

Для досягнення поставленої мети у дисертаційному дослідженні вирішуються такі завдання:

– розкрити сутність і роль експертизи при доказуванні як процесуальної форми пізнання в адміністративному процесі;

– визначити поняття та сутність судової експертизи в адміністративному процесі;

– встановити особливості експертизи в адміністративному процесі як юридичному процесі взагалі;

– охарактеризувати вимоги до спеціальних знань як основи проведення судової експертизи в адміністративному процесі;

– з'ясувати вимоги до висновку експерта як джерела доказів у адміністративному процесі;

– уточнити правовий статус та участь експерта в адміністративному процесі;

– охарактеризувати особливості здійснення судово-експертної діяльності в адміністративному процесі;

– сформулювати пропозиції щодо удосконалення проведення судових експертиз, здійснення судово-експертної діяльності в адміністративному процесі та її правового регулювання.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі призначення, проведення та використання результатів судових експертиз в адміністративному процесі.

Предметом дослідження є експертиза в адміністративному процесі.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та завдань у дисертаційній роботі використано низку загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання, з урахуванням особливостей сучасної проблематики, а їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми призначення, проведення та використання результатів судових експертиз в адміністративному процесі. Під час проведення дисертаційного дослідження застосовано загальнонауковий діалектичний метод, а також похідні від нього методи.

Так, за допомогою логіко-семантичного методу розкрито сутність і зміст доказування як процесуальної форми пізнання в адміністративному процесі; поняття та сутність судової експертизи в адміністративному процесі (підрозділ 1.1); методи синтезу, структурно-функціональний та формально-юридичний використовувалися при з'ясуванні вимоги до висновку експерта як джерела доказів у адміністративному процесі (підрозділ 2.3); метод статистичного аналізу дав можливість проаналізувати практику проведення судових експертиз в адміністративному процесі (підрозділи 2.1, 1.2); використання методів аналізу, синтезу, групування дало змогу уточнити правовий статус та участь експерта в адміністративному процесі (підрозділ 3.1); компаративний метод використовувався при вивченні світового досвіду діяльності експертних установ (підрозділ 3.2); застосування організаційно-правового, системно-функціонального та методу документального аналізу дало змогу сформулювати конкретні пропозиції щодо удосконалення проведення судових експертиз та здійснення судово-експертної діяльності в адміністративному процесі (підрозділи 3.1, 2.2).

Науково-теоретичну базу дисертаційного дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі філософії, теорії держави і права, адміністративного права та процесу тощо.

Правову основу дослідження становлять Конституція України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Податковий кодекс України, закони України, що містять норми, які регулюють здійснення судової експертизи та судово-експертної діяльності в адміністративному процесі, та інші нормативно-правові акти.

Інформаційною й емпіричною базою дослідження є практика призначення проведення та використання результатів судових експертиз за 2007-2012 роки, опитування 260 підприємців, які вирішували спори з призначенням експертизи та вивчення 95 справ з призначенням судово-бухгалтерської експертизи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці монографічних досліджень, присвячених проблемам адміністративно-правового регулювання проведення експертизи в адміністративному процесі. У процесі дослідження сформульовано нові наукові положення та пропозиції щодо удосконалення процедури призначення, методики проведення та використання як доказів результатів експертизи в адміністративному процесі:

вперше:

– доведено, що особливістю сучасного адміністративного процесу щодо захисту прав юридичних і фізичних осіб при неюрисдикційних і юрисдикційних провадженнях є необхідність проведення значно зростаючої кількості експертиз документів, пов'язаних із майновими спорами;

– обґрунтовано доцільність створення експертного підрозділу для проведення експертиз за замовленням податкової служби та платників податків у справах, що розглядаються в адміністративному порядку;

– запропоновано напрями розробки методики експертизи застосування електронного підпису від імені суб'єктів підприємницької діяльності;

удосконалено:

– підстави узгодження норм Закону України «Про судову експертизу» та Кодексу адміністративного судочинства України в частині правового статусу експерта, що визначає вимоги порядку призначення та проведення судової експертизи до висновку експерта;

– положення, що адміністративна процесуальна правоздатність експерта є завжди спеціальною - як особи-носія спеціальних знань і полягає у його здатності мати права й обов'язки, а також реалізовувати вже набуті ним права та виконувати покладені обов'язки у міру вступу в адміністративний процес. Дієздатність особи-експерта настає за певних обставин, які зумовлюються спеціальною правоздатністю;

– суть ознак розмежування ролі експерта і спеціаліста як учасників адміністративного судочинства;

– аргументи щодо доцільності розвитку організації судово-експертної діяльності в Україні шляхом удосконалення правового регулювання відомчої та альтернативної незалежної судової експертизи та забезпечення рівних можливостей у використанні обох форм експертної діяльності;

дістали подальшого розвитку:

– уточнено вимоги щодо віднесення висновку експерта до джерел доказів у адміністративному процесі, що зумовлює наявність чіткої конкретизації його змісту та обґрунтовано необхідність передбачення виключно його письмової форми;

– виявлено окремі прогалини у формулюванні норм, що визначають правовий статус та участь експерта в адміністративному процесі;

– визначення основних ознак експерта як суб'єкта та учасника адміністративного судочинства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертаційному дослідженні висновки, пропозиції та рекомендації з питань удосконалення наукових категорій та правового регулювання в частині призначення, проведення та використання результатів експертиз в адміністративному процесі становлять як науково-теоретичний, так і прикладний інтерес та були використані у:

- правозастосовній діяльності - у діяльності ДПА України у місті Києві (акт впровадження в практичну діяльність від 7 грудня 2011 року № 16/08-32);

- практичній діяльності - у діяльності Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (акт впровадження в практичну діяльність від 12 грудня 2012 року);

- навчальному процесі - під час викладання дисциплін «Адміністративний процес», «Судова експертиза», «Криміналістика» (акт впровадження в навчальний процес від 21 березня 2011 року № 14/08-36);

- науково-дослідній роботі - сформульовані у дисертації положення та висновки можуть бути основою для подальших наукових досліджень з питань проведення та використання експертизи в адміністративному процесі в Україні (акт впровадження у наукову діяльність від 13 вересня 2011 року № 17/44).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною працею. Основні положення, висновки, рекомендації та пропозиції, що характеризують наукову новизну та практичне значення отриманих результатів дослідження, які виносяться на захист, розроблено авторкою самостійно. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам, у дисертації не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Результати проведеного наукового дослідження обговорювалися на засіданні міжкафедрального семінару кафедр управління, адміністративного права і процесу, адміністративної діяльності та фінансового права Національного університету державної податкової служби України.

Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені на таких науково-практичних конференціях: Другій міжнародній науково-практичній конференції «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (м. Одеса, 23 квітня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «300 років Конституції гетьмана України Пилипа Орлика: проблеми становлення і розвитку українського державотворення» (м. Львів, 14 травня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток наукових досліджень 2010» (м. Полтава, 22-24 листопада 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Держава і право в умовах судової реформи» (м. Донецьк, 8 квітня 2011 р.).

Публікації. Основні теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться у дисертації, відображено у дев'яти публікаціях, п'ять з яких оприлюднені у виданнях, які визначені як фахові з юридичних наук, та чотири - тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначається її метою, завданнями та предметом дослідження та складається зі вступу, трьох розділів, що об'єднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 196 сторінок, обсяг основного тексту - 174 сторінки, список використаних джерел - 211 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, вказано на зв'язок роботи з науковими програмами й темами, визначено мету та завдання дослідження, його об'єкт, предмет, методи, а також положення наукової новизни, що відображають особистий вклад дисертантки та виносяться на публічний захист, наведено апробацію результатів роботи, визначено її теоретичну та практичну значущість.

Розділ 1 «Теоретичні основи здійснення експертизи в адміністративному процесі» складається з двох підрозділів і присвячений основним науково-теоретичним аспектам здійснення експертизи в адміністративному процесі.

У підрозділі 1.1 «Сутність сучасного адміністративного процесу та місце експертизи в ньому» зроблено спробу узагальнити існуючі наукові погляди щодо сутності й ролі експертизи при доказуванні як процесуальної форми пізнання в адміністративному процесі.

Аналіз досліджень науковців дає підстави стверджувати, що адміністративний процес покликаний розв'язувати конкретні індивідуальні адміністративні справи, зокрема, справи у спорах про законність притягнення до адміністративної відповідальності, спори, що випливають з податкового, митного, бюджетного та іншого галузевого законодавства. Виходячи із тлумачень адміністративного процесу, доцільно виділити два основні підходи до його розуміння, зокрема, адміністративний юрисдикційний процес та судовий адміністративний процес. Виділення таких підходів надасть можливість у їх межах визначити належне місце експертизи як у процесі розв'язання адміністративних справ (спорів) уповноваженими на те органами (їх посадовими особами), так і розв'язання адміністративних справ у процесі здійснення адміністративного судочинства.

Наголошується на тому, що експертиза значно розширює доказові можливості суб'єктів як адміністративно-деліктного, так і адміністративно-судового процесів, також дає можливість під час досудового розгляду справ використовувати необмежені можливості сучасної науки.

Окрему увагу звернуто на те, що при аналізі норм кодифікованого законодавства вітчизняний законодавець чітко не розмежовує поняття «експертиза» та «судова експертиза». Тому припускається, що «судова експертиза» призначається у процесі розгляду справ адміністративним судом, а «експертиза» призначається органом чи посадовою особою.

У підрозділі 1.2 «Спеціальні вимоги до результатів експертизи при розгляді справ в адміністративному процесі та їх удосконалення» охарактеризовано вимоги до спеціальних знань як основи проведення судової експертизи в адміністративному процесі. При цьому підкреслюється, що основними в проведенні експертизи є спеціальні знання, якими володіє експерт.

Зазначено, що будь-яка експертиза є дослідженням конкретного об'єкта з метою досягнення власне не наукового, а прикладного знання. Характерною рисою такого дослідження є застосування особливих, спеціалізованих методик, які можна перевірити. Тому експертиза має свій визначений регламент, порядок здійснення, зумовлений специфікою предмета дослідження і сферою застосування спеціальних знань.

Проведено аналіз матеріалів діяльності адміністративних судів України, у результаті чого отримано висновок, що в судовому адміністративному процесі призначаються та проводяться такі види судових експертиз, як: судово-почеркознавча, судова автомобільно-технічна, економічно-технічна, судово-економічна, товарознавча, судова автотоварознавча, землевпорядна, судово-бухгалтерська, судова будівельно-технічна, судова будівельно-технічна землевпорядна, медико-соціальна, психолого-лінгвістична, комп'ютерно-технічна, медична, військово-медична, пожежно-технічна, судова експертиза матеріалів, ґрунтознавча. Крім того, найбільш поширеними в адміністративному процесі є судова економічна експертиза та судово-бухгалтерська.

Розділ 2 «Доказування із використанням експертизи в адміністративному процесі» складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню процесу доказування з використанням експертизи в адміністративному процесі.

Підрозділ 2.1 «Доказування із залученням експерта як процесуальна форма пізнання в адміністративному процесі» присвячено доказуванню із залученням експерта як процесуальній формі пізнання в адміністративному процесі.

З'ясовано, що в ході вирішення справи про адміністративне правопорушення особа або орган, які вирішують справу, мають на меті не тільки отримати знання про певні факти, а й дати юридичну оцінку встановленим обставинам, виклавши їх у прийнятому рішенні по справі. Інакше отримані достовірні знання про фактичні обставини справи не матимуть правового значення.

Запропоновано під предметом доказування у справі про адміністративне правопорушення розуміти сукупність юридично значущих обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, котрі повинні бути доведені або спростовані з метою обґрунтування винуватості фізичної або юридичної особи, щодо якої ведеться провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Зазначається, що предмет і межі доказування у справі виступають як єдиний елемент, забезпечуючи весь процес доказування по ньому. Обидва поняття, по суті, проходять через розумовий процес людини. Усі дії в процесі доказування у справі про адміністративне правопорушення уповноваженим особам слід спрямовувати на захист честі та гідності громадян, а також ділової репутації громадян та юридичних осіб.

Підрозділ 2.2 «Особливості призначення та проведення експертизи при вирішенні майнових спорів» присвячено доказовій діяльності саме в адміністративному процесі, а на підставі проведеного аналізу визначені особливості такого доказування.

Не вступаючи в полеміку щодо розуміння поняття «докази» в адміністративному процесі, авторка обирає підхід, щодо якого експертиза в адміністративному процесі є джерелом доказів.

Зазначено, що інститут доказів і сам процес доказування у процесі розв'язання адміністративних справ органами виконавчої влади та адміністративним судом є різним, однак спільним знаменником повинно слугувати, зокрема, проведення та використання результатів судової експертизи, у зв'язку із базовим правовим регулюванням - Законом України «Про судову експертизу».

Наголошено, що при переведенні вирішення податкового спору в площину адміністративного судочинства логічно використовувати такий висновок експерта, як джерело доказів у судовому адміністративному процесі. І навіть, за умови, якщо суду потрібно для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, призначити експертизу, обставини, які було з'ясовано у результаті проведення експертизи під час вирішення податкового спору в досудовому адміністративному порядку, суд може визнати такими, що звільняються від доказування, відповідно до статті 72 КАС України.

З'ясовано, що при розв'язанні податкового спору в адміністративному досудовому порядку логічно використовувати висновок експерта, отриманий під час здійснення податкового контролю суб'єктом такого контролю (органом ДПС України). Наведена вище норма пункту 84.3 ПК України позбавляє можливості платника податків відповідно до підпункту 56.3 статті 56 ПК України подати до контролюючого органу вищого рівня у процесі вирішення податкового спору такий висновок експерта (його оригінал чи копії), оскільки відповідно до положень вказаного підпункту статті 84.3 ПК України передбачено тільки ознайомлення платника податків із висновком експерта. Тож для врегулювання зазначеного питання варто до пункту 84.3 статті 84 ПК України внести зміни та викласти його у такій редакції: «Орган державної податкової служби зобов'язаний ознайомити платника податків (його представника) з рішенням про проведення експертизи, а після закінчення експертизи - надати йому належним чином завірену копію висновку експерта».

Розглянувши питання можливості подання до суду роздрукованих електронних документів (зокрема, й Інтернет-сторінок) як доказів у справі, авторка зазначає, що використання електронних документів як доказів у адміністративному процесі видається проблематичним через відсутність чіткого правового регулювання. Внаслідок цього судді по-різному сприймають такий вид документів, а сторони намагаються уникати ускладнень, пов'язаних із їх наданням, та не посилаються на зазначені джерела.

У підрозділі 2.3 «Зміст висновку експерта як джерело доказів в адміністративному процесі» здійснено аналіз вимог до процесуального документа, яким є висновок експерта.

Наголошено на тому, що законодавець не ототожнює докази із, зокрема, поясненнями сторін, показаннями свідків, висновками, а зазначає, що це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно, вказівка у названій статті на те, що ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів, дає змогу охарактеризувати цей перелік як перелік засобів доказування (джерел доказів). Тож джерелом доказів у адміністративному процесі є, зокрема, висновок експерта.

Зазначено, що змістом висновку експерта є фактичні дані про обставини предмета доказування та про інші обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи й повідомляються експертом у своєму висновку.

Встановлено, що в адміністративному процесі висновок експерта є джерелом доказів, а власне доказом є фактичні дані, оцінка яких, із застосуванням певних методів та методик, здійснена експертом. У висновку експерта важливим є як його зміст, так і його форма. Порушення у дотриманні вимог до них позбавляє суд та учасників адміністративного процесу гарантій від прийняття помилкових рішень експертами.

Розділ 3 «Використання позитивного вітчизняного та зарубіжного досвіду проведення експертиз в адміністративному процесі» складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню проведення експертиз в адміністративному процесі з метою внесення пропозицій для покращання здійснення ними цього виду діяльності.

У підрозділі 3.1 «Порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду проведення судово-експертної діяльності в адміністративному процесі» наголошується, що при розгляді питання про доцільність розвитку організації судово-експертної діяльності в Україні слід враховувати позитивний досвід зарубіжних країн та не ігнорувати досягнення вітчизняної моделі організації такої діяльності, зокрема, матеріальні, методологічні, професійні можливості відомчих спеціалізованих експертних установ. Прагнучи до забезпечення максимальної неупередженості та незалежності судових експертиз, вважаємо, заслуговує на підтримку позиція тих науковців, котрі зазначають, що відомча належність судових експертів не має вирішального значення при їх призначенні для провадження судової експертизи в адміністративному судочинстві зокрема та в адміністративному процесі взагалі. Це визначається тим, що відомства забезпечують судовим експертам дійсну незалежність та не впливають на провадження експертиз. Для цього потрібно удосконалювати правове регулювання цієї організаційної форми судово-експертної діяльності та розвивати альтернативну незалежну судову експертизу, забезпечуючи рівні можливості у використанні обох зазначених форм.

Виділено основні ознаки експерта як суб'єкта адміністративного судочинства, а саме: він є суб'єктом та учасником адміністративного процесу; носієм спеціальних знань; незаінтересованою особою; не бере участі у справі; є особою, що сприяє розгляду справи (забезпечує встановлення обставин справи); не виконує обслуговуючих функцій (сприяє здійсненню правосуддя); є факультативним суб'єктом адміністративного процесу (необов'язковим) (особливістю адміністративного процесу є те, що вирішення деяких справ не потребує участі осіб, які сприяють розгляду справи, зокрема і експерта); належить до учасників адміністративного процесу, що призначаються.

Звернена увага на те, що для повного проходження процесу (адміністративного взагалі та адміністративного судового зокрема) відповідно до свого правового статусу експерт повинен володіти додатковим елементом - компетентністю. У разі коли експерт виявиться некомпетентним, його участь у адміністративному процесі буде обмежена вже на стадії залучення його до такого процесу. Тобто після вступу в адміністративний процес (експерт набуває статусу учасника процесу з моменту винесення, зокрема, судом ухвали про призначення експертизи) участь некомпетентного експерта буде припинено на основі підстав, визначених статтями 27-29 КАС України (оголошення відводу (самовідводу).

У підрозділі 3.2 «Удосконалення правового регулювання процедури компенсації витрат на проведення експертизи в адміністративному процесі» проаналізовано Закон України «Про судову експертизу» та Кодекс адміністративного судочинства України. З метою уникнення дублювання положень Закону України «Про судову експертизу» щодо визначення прав судового експерта пропонується змінити частину 10 статті 66 КАС України: «Експерт має права, встановлені Законом України «Про судову експертизу», та права: на компенсацію витрат, пов'язаних із проведенням експертизи і викликом до суду; відмовитись від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків, або якщо він не володіє необхідними знаннями для виконання покладених на нього обов'язків».

Зазначені пропозиції пов'язані з таким науковим підходом, що гносеологічно природа та процесуальна функція судової експертизи не залежить від виду судочинства. Тому підхід до визначення обсягу і характеру її регламентації в галузевих кодексах у своїй основі має бути аналогічним, а розходження в цій регламентації повинні ґрунтуватись на специфіці того чи іншого виду судочинства. Положення Закону України «Про судову експертизу» повинні стати тим підґрунтям, спираючись на яке формуватимуться норми процесуальних актів щодо судової експертизи та залучення фахівців до неї. Це забезпечить єдність понятійного апарату і методологічних підходів до використання судової експертизи як доказу, а також єдність судово-експертної діяльності як системи. Запропоновано внести зміни до КАС України та Закону України «Про судову експертизу» до статей, що визначають права й обов'язки судового експерта, з метою узгодження положень цих нормативно-правових актів та усунення дублювання норм зазначених нормативно-правових актів. Для цього потрібно у КАС України залишити лише процесуальні права та обов'язки експерта. У Законі України «Про судову експертизу» доцільно залишити тільки організаційні права та обов'язки експерта, які стосуються судово-експертної діяльності в цілому та при цьому будуть базовими для будь-якого виду процесу.

Наголошено на тому, що ефективність здійснення судової експертної діяльності залежить від стану її зовнішньої та внутрішньої організації, відповідності реаліям і потребам такого процесу.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження вирішено наукове завдання щодо визначення сутності та змісту експертизи в адміністративному процесі, виявлення прогалин у правовому регулюванні здійснення судово-експертної діяльності у зазначеному процесі та обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства. Проведене наукове дослідження дало можливість сформувати низку висновків та пропозицій.

1. Адміністративний процес покликаний розв'язувати конкретні індивідуальні справи, зокрема, у спорах про законність притягнення до адміністративної відповідальності, спори, що випливають з податкового, митного, бюджетного та інших видів законодавства. Доцільно виділити два основні підходи до його розуміння, зокрема, адміністративний юрисдикційний процес та судовий адміністративний процес, що надає можливість у їх межах визначити належне місце експертизи як у процесі розв'язання адміністративних справ (спорів) уповноваженими на те органами (їх посадовими особами), так і розв'язання адміністративних справ у процесі здійснення адміністративного судочинства.

2. Судова експертиза на сьогодні є одним з унікальних способів отримання цінної доказової бази, а висновки експерта є важливим джерелом доказів як у кримінальному, господарському, цивільному процесах, так і в достатньо молодому адміністративному процесі, що дає можливість встановити об'єктивну істину в тій чи іншій справі.

3. Експертиза в адміністративному процесі на даний час в Україні перебуває на новому етапі свого розвитку, адже стрімкий розвиток науки і техніки, а також інтереси судової практики вимагають від фахівців, які займаються питаннями судової експертизи, швидкого реагування на появу нових наукових, технічних засобів та спеціальних знань та їх використання у доказуванні. Даний вид досліджень значно розширює доказові можливості суб'єктів як адміністративно-деліктного, так і адміністративно-судового процесів, також дає можливість під час досудового розгляду справ використовувати необмежені можливості сучасної науки.

4. Аналіз норм кодифікованого законодавства дає підстави стверджувати, що вітчизняний законодавець чітко не розмежовує поняття «експертиза» та «судова експертиза». Можемо зробити припущення, що «судова експертиза» призначається у процесі розгляду справ адміністративним судом, а «експертиза» призначається органом чи посадовою особою, однак таке твердження потребує додаткового обґрунтування. Визначення поняття судової експертизи в адміністративному процесі, її сутності має як теоретичне, так і практичне значення, тому що точне вирішення цього питання сприяє й точному встановленню порядку та меж застосування експертизи в зазначеному виді адміністративного провадження.

5. Виділяти як ознаку судової експертизи «процесуальну самостійність і індивідуальну відповідальність судового експерта» не можна, оскільки це характеризує не дослідження, а експерта як спеціального суб'єкта експертизи. Тому самостійною ознакою експертизи буде її виконання спеціальним суб'єктом - судовим експертом. Указане тлумачення експертизи надає можливість уніфікувати підходи до розуміння судової експертизи як у судовому адміністративному, так і в адміністративно-деліктному процесах. Необхідність такої уніфікації зумовлена тим, що при розв'язанні адміністративних справ як адміністративний суд, так і органи (посадові особи), уповноважені розглядати такі справи, користуються основними положеннями Закону України «Про судову експертизу» та іншими нормативно-правовими актами з питань призначення, проведення та використання результатів судових експертиз, а експерти несуть відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку відповідно до статті 384 КК України.

6. Статистичні дані свідчать, що найбільш поширеними в адміністративному процесі є судова економічна та судово-бухгалтерська експертиза документально оформлених фінансових операцій та звітності, однак судді не завжди коректно формулюють питання, що мають бути вирішені під час проведення експертного дослідження. Таким чином, необхідно нормативно закріпити можливість коригувати поставлені питання замовником судової експертизи, судовим експертом, враховуючи відповідність експертному завданню.

7. Інститут доказів і доказування в адміністративному судочинстві має велику специфіку. Незважаючи на велику кількість спільних рис із аналогічним інститутом в інших видах судочинства, відмінність доказування та доказів у адміністративному судочинстві зумовлена дією принципу офіційного з'ясування усіх обставин у справі, а також презумпцією вини відповідача.

8. Висновок експерта є досить специфічним джерелом доказів (при його оцінці необхідно мати на увазі, що на відміну від інших джерел доказів він з'являється тоді, коли спірні відносини вже виникли, і вирішити їх у добровільному порядку неможливо), саме він може стати тим об'єктивним критерієм, який допоможе встановити істину. Саме тому останнім часом стрімко зросла роль експертизи у процесі розв'язання адміністративно-правових спорів. Законодавець у будь-якому випадку веде мову про необхідність враховувати під час розв'язання податкових спорів, зокрема, й в адміністративному досудовому порядку, будь-які фактичні дані, на підставі яких уповноважений суб'єкт (особа, до компетенції якої належить прийняття рішення з приводу скарги платника податків) встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення таких спорів.

Оскільки в порядку досудового вирішення податкових спорів не передбачено необхідності здійснювати доказування як діяльність уповноваженого суб'єкта, що відбувається відповідно до передбаченого законом порядку зі збирання, дослідження, перевірки та оцінки фактичних даних, використання їх під час встановлення об'єктивної істини у справі, обґрунтування висновків та рішень, тому в пункті 56.3 статті 56 ПК України недоцільно вживати у переліку джерел фактичних даних термін «докази».

9. При переведенні вирішення податкового спору в площину адміністративного судочинства логічно використовувати такий висновок експерта, як джерело доказів у судовому адміністративному процесі. І навіть, за умови, якщо суду потрібно для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, призначити експертизу, обставини, які було з'ясовано в результаті проведення експертизи під час вирішення податкового спору в досудовому адміністративному порядку, суд може визнати такими, що звільняються від доказування, відповідно до статті 72 КАС України.

10. Під час розв'язання податкового спору в адміністративному досудовому порядку логічно використовувати висновок експерта, отриманий під час здійснення податкового контролю суб'єктом такого контролю (органом ДПС України). Наведена вище норма пункту 84.3 ПК України позбавляє можливості платника податків відповідно підпункту 56.3 статті 56 ПК України подати до контролюючого органу вищого рівня у процесі вирішення податкового спору такий висновок експерта (його оригінал чи копії). Тому що відповідно до положень вказаного підпункту статті 84.3 ПК України передбачено тільки ознайомлення платника податків із висновком експерта. Тому для врегулювання зазначеного питання варто до пункту 84.3 статті 84 ПК України внести зміни та викласти його у такій редакції: «Орган державної податкової служби зобов'язаний ознайомити платника податків (його представника) з рішенням про проведення експертизи, а після закінчення експертизи - надати йому належним чином завірену копію висновку експерта».

Крім того, у пункті 84.3 статті 84 ПК України вказується, що результатом такої експертизи є формування висновку експерта та пунктом 84.6 статті 84 ПК України передбачено відповідальність експерта за надання завідомо неправдивого висновку. Отже, такі положення відповідають нормам КАС України, які регулюють призначення судової експертизи в порядку здійснення адміністративного судочинства. Враховуючи це, доцільно усунути прогалини, згадані вище, з урахуванням положень статей 81-82 КАС України. Таке узгодження положень ПК України та КАС України є необхідною умовою ефективного використання експертизи (її результатів) при здійсненні податкового контролю органами ДПС України та розв'язанні податкових спорів платників податків.

11. Наразі використання електронних документів як доказів у адміністративному процесі видається проблематичним через відсутність чіткого правового регулювання. Внаслідок цього судді по-різному сприймають такий вид документів, а сторони намагаються уникати ускладнень, пов'язаних із їх наданням, та не посилаються на зазначені джерела.

Тому вважаємо, що з метою усунення зазначених недоліків актуально доповнити главу 6 «Докази» КАС України статтею 79¹ «Електронні документи як докази» та главу 3 «Судовий розгляд справи» статтею, яка містила б положення про дослідження електронних документів, у якій було б передбачено, яким чином надаються учасникам процесу такі електронні документи, передбачити право учасників у справі ставити запитання спеціалістам та експертам щодо автентичності (оригінальності) таких документів, зокрема, електронного підпису та інших реквізитів, право сторін, просити суд виключити їх із переліку доказів у справі, вирішувати справу без таких доказів чи призначити експертизу тощо.

12. Потребує єдиного підходу форма експертного висновку - затвердження його виключно у письмовому вигляді. Це у будь-якому разі не позбавляє суд можливості запропонувати експерту дати усне пояснення до свого висновку. Пропонуємо частину четверту статті 82 «Висновок експерта» КАС України викласти у такій редакції: «Експерт дає свій висновок у письмовій формі. Висновок експерта приєднується до справи. Суд має право в судовому засіданні запропонувати експерту дати усне пояснення до свого висновку».

Крім того, доцільно внести зміни до пункту 3 статті 148 «Дослідження висновку експерта» КАС України та викласти його у такій редакції «3. Пояснення та/чи доповнення експерта викладаються письмово за його підписом й приєднуються до справи».

13. Правовий статус експерта у адміністративному процесі в Україні подібний до загальної моделі його правового статусу і в інших пострадянських країнах. Водночас доцільним є переймання досвіду деяких із зазначених країн щодо визначення правового статусу керівника експертної установи в окремій правовій нормі (Законі України «Про судову експертизу»), який виконує низку процесуальних та організаційних функцій, зокрема, призначення конкретного експерта для проведення експертизи у випадку, якщо суд доручає проведення експертизи експертній установі, приведення експерта до присяги та ін.

Права та обов'язки судового експерта визначаються такими основними документами, як Закон України «Про судову експертизу» та КАС України. У цих нормативно-правових актах, вважаємо, можна виділити дві групи прав та обов'язків експерта в адміністративному процесі, а саме:

- ті, що стосуються здійснення адміністративного процесу, в якому він є учасником, - процесуальні;

- ті, що пов'язані з організацією здійсненням судово-експертної діяльності, - організаційні.

Зважаючи на зазначене, у переліку обов'язків експерта в статті 66 КАС Україна було б доцільно:

- по-перше: виділити їх в окрему норму (наприклад, частину третю) із заголовком «Експерт зобов'язаний: …»;

- по-друге: розмежувати процесуальні й організаційні обов'язки, визначивши, що обов'язки експерта щодо проведення експертизи встановлені у Законі України «Про судову експертизу». Процесуальні ж навести у зазначеній нормі КАС України. Зазначені зміни нададуть можливість конкретизувати обов'язки як елемент правового статусу експерта саме в судовому адміністративному процесі. Таким чином, запропоновані нами групи обов'язків експерта в КАС України повинні кореспондуватись із обов'язками експерта, визначеними в Законі України «Про судову експертизу», це забезпечить єдиний підхід до розуміння положень зазначених нормативно-правових актів.

14. З метою уникнення дублювання положень Закону України «Про судову експертизу» щодо визначення прав судового експерта у статті 66 КАС України пропонуємо викласти частину десяту зазначеної статті у такій редакції:

«Експерт має права, встановлені Законом України «Про судову експертизу», та права: на компенсацію витрат, пов'язаних із проведенням експертизи і викликом до суду; відмовитись від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків, або якщо він не володіє необхідними знаннями для виконання покладених на нього обов'язків».

Крім того, пропонується внести зміни до статей КАС України та Закону України «Про судову експертизу», що визначають права та обов'язки судового експерта, з метою узгодження положень цих нормативно-правових актів та усунення дублювання норм зазначених нормативно-правових актів. Для цього потрібно: у КАС України залишити лише процесуальні права та обов'язки експерта. У Законі України «Про судову експертизу» доцільно залишити тільки організаційні права та обов'язки експерта, які стосуються судово-експертної діяльності в цілому та при цьому будуть базовими для будь-якого виду процесу.

15. Ефективність здійснення судової експертної діяльності взагалі і в адміністративному процесі зокрема насамперед залежить від стану її зовнішньої та внутрішньої організації, а також відповідності реаліям і потребам такого процесу.

Слід зазначити, що у статті 81 КАС України не встановлюється обмежень щодо експертизи. Водночас практика Вищого адміністративного суду України визнає можливість відмови у призначенні експертизи з питань, що належать до виключної компетенції суб'єктів владних повноважень. Адміністративний суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу і доручає її проведення відповідній експертній установі та конкретному експерту.

Реалізація зазначених висновків і пропозицій має сприяти вдосконаленню адміністративного процесу завдяки підвищенню ефективності використання результатів експертизи з метою установлення об'єктивної істини у справі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Романенко Л. М. Визначення поняття та сутності судової експертизи в адміністративному процесі / Л. М. Романенко // Наука і правоохорона. - 2010. - № 1 (7). - С. 118-124.

2. Романенко Л. М. Визначення поняття «спеціальні знання» як невід'ємної частини поняття «експерт» та «судова експертиза» в адміністративному процесі / Л. М. Романенко // Право і суспільство. - 2011. - № 4. - С. 94-99.

3. Романенко Л. М. Особливості призначення судової експертизи в адміністративному процесі / Л. М. Романенко // Судова апеляція. - 2012. - № 1. - С. 110-117.

4. Романенко Л. М. Розвиток організації судово-експертної діяльності в Україні з урахуванням досвіду деяких зарубіжних країн / Л. М. Романенко // Право та управління. - 2012. - № 1. - С. 444-452 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/prtup/index.html.

5. Романенко Л. М. Удосконалення процедури компенсації витрат на проведення експертизи в адміністративному процесі / Л. М. Романенко // Наука і правоохорона. - 2012. - № 4 (18). - С. 132-135.

6. Романенко Л. М. Проблема проведення експертизи на першій стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення / Л. М. Романенко // Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави: матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф. (Одеса, 23 квітня 2010 р.). - Одеса: ОДУВС, 2010. - С. 172-173.

7. Романенко Л. М. Предмет експертних досліджень в адміністративному процесі / Л. М. Романенко // 300 років Конституції гетьмана України Пилипа Орлика: проблеми становлення і розвитку українського державотворення: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Львів, 14 травня 2010 р.). - Львівський державний університет внутрішніх справ; Міжнародна асоціація істориків права. - Львів: ЛьвДУВС, 2010. - С. 189-192.

8. Романенко Л. М. Спеціальні знання як основа криміналістики та судової експертизи / Л. М. Романенко, Ю. В. Мартиненко // Розвиток наукових досліджень 2010: матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф. (Полтава, 22-24 листопада 2010 р.). - Полтава, 2010. - С. 104-106.

9. Романенко Л. М. Структура адміністративного процесу в умовах судової реформи / Л. М. Романенко // Держава і право в умовах судової реформи: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих учених (Донецьк, 8 квітня 2011 р.). - Донецьк, 2011. - С. 248-252.

АНОТАЦІЯ

експертиза адміністративний процес

Романенко Л. М. Експертиза в адміністративному процесі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Державний науково-дослідний інститут МВС України. - Київ, 2013.

Дисертацію присвячено проблемам організаційно-правових аспектів адміністративно-правового регулювання проведення експертизи в адміністративному процесі. Розкрито сутність і роль експертизи при доказуванні як процесуальної форми пізнання в адміністративному процесі.

Наголошено на тому, що експертиза значно розширює доказові можливості суб'єктів як адміністративно-деліктного, так і адміністративно-судового процесів, також дає можливість під час досудового розгляду справ використовувати широкі можливості сучасної науки. Запропоновано під предметом доказування у справі про адміністративне правопорушення розуміти сукупність юридично значущих обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, котрі повинні бути доказані або спростовані з метою обґрунтування винуватості фізичної або юридичної особи, щодо якої ведеться провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Наведено аргументи щодо доцільності розвитку організації судово-експертної діяльності в Україні шляхом удосконалення правового регулювання відомчої та альтернативної незалежної судової експертизи та забезпечувати рівні можливості у використанні обох форм експертної діяльності.

Запропоновано напрями розробки методики експертизи застосування електронного підпису від імені суб'єктів підприємницької діяльності. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення проведення судових експертиз, здійснення судово-експертної діяльності в адміністративному процесі у ході розгляду майнових спорів.

Ключові слова: експерт, судовий експерт, експертиза, судова експертиза, адміністративний процес, судовий адміністративний процес, доказування, докази, правовий статус.

...