Службова кар’єра в органах внутрішніх справ України: адміністративно-правові засади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

Службова кар'єра в органах внутрішніх справ України: адміністративно-правові засади

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Стародубцев Андрій Андрійович

Харків - 2012

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, академік НАПрН України Бандурка Олександр Маркович, Харківський національний університет внутрішніх справ, радник ректора.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Алфьоров Сергій Миколайович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, ректор;

доктор юридичних наук Ануфрієв Микола Іванович, Інститут права імені князя Володимира Великого

Міжрегіональної Академії управління персоналом, професор кафедри історії та теорії держави і права;

доктор юридичних наук, доцент Попович Євген Миколайович, прокурор міста Харкова.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Виконання органами внутрішніх справ найбільшого обсягу правоохоронних завдань у державі вимагає від їх працівників якісної професійної підготовки, а від держави - належного соціально-правового захисту, забезпечення можливості їх професійного зростання, що охоплюється терміном «службова кар'єра». Професійне зростання дозволяє працівнику органів внутрішніх справ відчути свою роль та значення у виконанні як загальних, так і спеціальних правоохоронних завдань. Враховуючи, що службова кар'єра безпосередньо пов'язана з підвищенням грошового та матеріального забезпечення, її вплив на відчуття соціальної захищеності працівника органів внутрішніх справ беззаперечний. Просування службовими щаблями та присвоєння чергових звань стимулюють працівника до якісного виконання покладених на нього службових обов'язків та завдань. Важливими умовами, що впливають на динаміку службової кар'єри, є дисциплінованість працівника, його здатність до виконання специфічних оперативних завдань, а також його управлінські навички. Функціонування службової кар'єри як комплексного явища залежить від багатьох об'єктивних та суб'єктивних чинників, врахування яких є запорукою ефективного використання здібностей того чи іншого службовця для загальної справи - охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів осіб від правопорушень. І, навпаки, неврахування таких здібностей досить часто призводить до службової апатії, звільнення зі служби тощо.

У той же час, правовий інститут службової кар'єри потребує вдосконалення, приведення у відповідність до міжнародних стандартів службової діяльності, головним з яких є залежність професійного зростання від якості виконуваних завдань та обов'язків. Досить часто службова кар'єра розглядається як синонім терміна «кар'єризм», що негативно впливає на її розвиток та удосконалення, інколи ототожнюється з проходженням служби, що зменшує її значення. У чинному законодавстві відсутній диференційований підхід до конкурсного заміщення керівних посад в органах внутрішніх справ. Формальною є процедура оцінювання професійних знань, умінь та навичок працівників органів внутрішніх справ та їх врахування під час вирішення питання про переміщення особи на вищу посаду. Внаслідок цих та інших факторів знижується інтерес до служби, а відтак і її ефективність. Працівник втрачає інтерес до професійного навчання, самопідготовки, що також негативно позначається на якості виконання покладених на нього завдань.

Не сприяє вирішенню наведених та інших проблем відсутність комплексних наукових досліджень у цій сфері. Частково до аналізу окремих питань службової кар'єри звертались такі вітчизняні науковці як В.Б. Авер'янов, С.М. Алфьоров, М.І. Ануфрієв, О.Ф. Андрійко, І.В. Арістова, Г.В. Атаманчук, В.Г. Афанасьєв, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, В.Д. Берназ, К.С. Бєльский, Ю.П. Битяк, А.Ф. Волобуєв, В.М. Гаращук, О.П. Гетманець, І.П. Голосніченко, С.М. Гусаров, Р.А. Калюжний, І.Г. Кириченко, С.В. Ківалов, О.М. Клюєв, В.А. Козбаненко, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, В.В. Конопльов, Т.М. Кравцова, Є.Б. Кубко, А.М. Куліш, М.Н. Курко, К.Б. Левченко, Н.П. Матюхіна, Р.С. Мельник, О.М. Музичук, В.Я. Настюк, В.П. Пєтков, В.М. Плішкін, Є.М. Попович, А.О. Селіванов, О.Ю. Синявська, Ю.М. Старилов, М.М. Тищенко, Ю.С. Шемшученко, В.А. Юсупов, О.М. Якуба, О.Н. Ярмиш та ін. Проте, незважаючи на значну кількість наукових праць, в яких аналізується діяльність органів внутрішніх справ, дослідження проблем службової кар'єри залишається епізодичними і неповними. У вітчизняній юридичній науці питання службової кар'єри висвітлені недостатньо, в існуючих наукових працях вони досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої правової проблематики, без комплексного підходу.

Таким чином, необхідність удосконалення правового забезпечення службової кар'єри в органах внутрішніх справ, приведення його у відповідність до міжнародної практики, з одного боку, та відсутність предметних наукових досліджень з цієї проблематики - з іншого, обумовлюють актуальність комплексного дослідження адміністративно-правових засад службової кар'єри в органах внутрішніх справ України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 7 Додатку 14, п. 7 Додатку 16 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затверджених наказом МВС України від 29. 07. 2010 р. № 347, пп. 14.1, 14.20, 14.35 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації визначити сутність та особливості адміністративно-правових засад службової кар'єри в органах внутрішніх справ і на цій основі розробити її концепцію, а також пропозиції та рекомендації щодо її удосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

– розкрити поняття, значення та зміст службової кар'єри як складової проходження служби в органах внутрішніх справ;

– охарактеризувати функції службової кар'єри в органах внутрішніх справ;

– встановити соціальні, психологічні та соціологічні проблеми забезпечення службової кар'єри в органах внутрішніх справ;

– окреслити функціонально-організаційну структуру органів внутрішніх справ та запропонувати шляхи її вдосконалення;

– вказати на особливості державно-службових відносин в органах внутрішніх справ та визначити їх вплив на службову кар'єру;

– визначити сутність та зміст адміністративно-правових засад службової кар'єри в органах внутрішніх справ України;

– з'ясувати сутність та структуру правового статусу працівника органів внутрішніх справ як суб'єкту професійного зростання;

– виявити фактори, які впливають на службову кар'єру в органах внутрішніх справ, та розробити заходи протидії негативному впливу окремих з них;

– уточнити етапи службової кар'єри в органах внутрішніх справ України й окреслити проблеми їх класифікації;

– з'ясувати зміст профорієнтаційної роботи та професійного відбору на службу до органів внутрішніх справ;

– визначити специфіку призначення на посаду та переміщення по службі як обов'язкових складових службової кар'єри в органах внутрішніх справ;

– охарактеризувати інститут наставництва в органах внутрішніх справ та його вплив на службову кар'єру;

– виявити вплив на службову кар'єру професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ України, уточнити її види;

– з'ясувати роль та значення стажування та практики в органах внутрішніх справ, їх вплив на службову кар'єру;

– окреслити організаційно-правові засади забезпечення якості службової діяльності та дисципліни працівників органів внутрішніх справ України;

– узагальнити зарубіжний досвід організації і правового забезпечення службової кар'єри, визначити можливі напрямки його адаптації в Україні;

– запропонувати шляхи удосконалення адміністративно-правового забезпечення службової кар'єри в органах внутрішніх справ України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються під час професійного зростання працівників органів внутрішніх справ України.

Предмет дослідження становлять адміністративно-правові засади службової кар'єри в органах внутрішніх справ України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що надає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми, здійснити системний аналіз адміністративно-правових засад службової кар'єри в органах внутрішніх справ. У роботі використовувалися також окремі методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1-1.5, 2.1, 3.1, 4.1, 5.1). Порівняльно-правовий метод широко використано для дослідження співвідношення проходження служби та службової кар'єри (підрозділ 1.1), уточнення значення службової кар'єри як складової проходження служби в органах внутрішніх справ (підрозділ 1.1), визначення сутності державно-службових відносин в органах внутрішніх справ та їх впливу на службову кар'єру (підрозділ 2.3), уточнення поняття правового статусу працівників органів внутрішніх справ та особливостей його реалізації в органах внутрішніх справ (підрозділ 3.1). Методи класифікації, групування, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для класифікації працівників органів внутрішніх справ (підрозділ 3.3), уточнення системи принципів службової кар'єри в органах внутрішніх справ (підрозділ 1.2), з'ясування соціальних, психологічних та соціологічних проблем забезпечення службової кар'єри в органах внутрішніх справ (підрозділ 1.5), визначення етапів службової кар'єри в органах внутрішніх справ України (підрозділ 4.1), уточнення видів професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ України (підрозділ 4.5). За допомогою методу документального аналізу, спеціально-юридичного та статистичного методів охарактеризовано сучасний стан забезпечення якості службової діяльності та дисципліни працівників органів внутрішніх справ України та їх вплив на службову кар'єру (розділ 5). Статистичний, порівняльно-правовий, структурно-логічний та компаративний методи використовувались для визначення напрямків удосконалення адміністративно-правового забезпечення службової кар'єри в органах внутрішніх справ України (підрозділи 6.1, 6.2). Ефективність призначення на посаду та переміщення по службі як обов'язкових складових службової кар'єри в органах внутрішніх справ (підрозділ 4.3) з'ясовувалася за допомогою методу соціологічного опитування.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, в тому числі зарубіжних дослідників. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади організації та функціонування службової кар'єри в органах внутрішніх справ. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо правового регулювання та організації службової кар'єри в органах внутрішніх справ може бути використано в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів внутрішніх справ, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права дослідити проблемні питання службової кар'єри в органах внутрішніх справ та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. У результаті проведеного дослідження розроблено концепцію адміністративно-правового забезпечення службової кар'єри в органах внутрішніх справ України, сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

– розкрито сутність та зміст адміністративно-правових засад службової кар'єри в органах внутрішніх справ України;

– службову кар'єру в органах внутрішніх справ визначено як добровільне та усвідомлене розуміння працівником значення професійної діяльності, нормативно врегульований швидкий та стрімкий процес проходження ним низки етапів служби по вертикалі, який забезпечує досягнення значимих як для працівника, так і для органів внутрішніх справ професійних результатів;

– визначено особливості службової кар'єри в органах внутрішніх справ залежно від галузево-функціональної спрямованості професійної діяльності;

– запропоновано класифікацію освітніх, морально-етичних та професійних вимог, яким повинні відповідати працівники органів внутрішніх справ, і які запропоновано розглядати як передумови їх кар'єрного зростання; доведено, що під час виокремлення вимог, які впливають на перебіг службової кар'єри в органах внутрішніх справ, не слід обмежуватись лише рівнем освіти та професійної підготовленості службовця; обставиною, яка суттєво впливає на означений процес, є здатність особи використовувати свої знання на практиці, спроможність демонструвати свої здібності, навички з метою отримання позитивного результату від службової діяльності;

– обґрунтовано висновок, що посади, з одного боку, визначають персоналізацію управлінських функцій, відповідальності, розподілу службових обов'язків, а з іншого - їх уніфікацію, яка допомагає вирішувати питання професіоналізації апарату;

удосконалено:

– розуміння принципів службової кар'єри в органах внутрішніх справ, які визначено основними правилами, керівними настановами, нормами діяльності, які створюють умови для професійного зростання працівників органів внутрішніх справ;

– визначення поняття функціонально-організаційної структури органів внутрішніх справ, у зв'язку з чим зроблено висновок, що органи внутрішніх справ є специфічною та невід'ємною складовою державного апарату, які покликані здійснювати діяльність щодо захисту й забезпечення прав, свобод та законних інтересів будь-яких суб'єктів суспільних відносин; доведено, що система органів внутрішніх справ повинна розглядатися як організаційно-структурна та функціональна єдність окремих взаємопов'язаних елементів, що реалізують покладені на неї правоохоронні функції;

– загальні ознаки факторів, які впливають на службову кар'єру в органах внутрішніх справ, у зв'язку з чим визначено, що характерною рисою соціально-професійної групи працівників органів внутрішніх справ є надзвичайно тривалий процес їх професіоналізації та професійного зростання;

– класифікацію етапів службової кар'єри в органах внутрішніх справ України, основним із яких названо підготовку працівників органів внутрішніх справ у вищих навчальних закладах системи МВС України, а також доведено, що виокремлення етапів службової кар'єри в органах внутрішніх справ має значення фактору, який може бути покладений в основу визначення найбільш ефективних та результативних як для особи, так і для конкретного органу або підрозділу внутрішніх справ напрямів здійснення службової кар'єри працівника органів внутрішніх справ;

– характеристику видів професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ України, яка передбачає наступні організаційні види навчання: початкову підготовка; підготовку у вищих навчальних закладах системи МВС; післядипломну освіту; службову підготовку; самостійну підготовку;

– визначення поняття та системи оцінювання якості службової діяльності працівників органів внутрішніх справ України, найрезультативнішою формою якого названо періодичну атестацію, яка відіграє важливу роль в удосконаленні кадрового потенціалу, створенні оновленого, потужного та дієздатного апарату органів внутрішніх справ;

дістали подальшого розвитку:

– характеристика значення службової кар'єри як складової проходження служби в органах внутрішніх справ, зроблено висновок, що динаміка соціально-економічного становища, статутно-рольові характеристики, форми соціальної активності особистості в сукупності характеризують динаміку життєвого просування людини;

– з'ясування сучасного стану соціальних, психологічних та соціологічних проблем забезпечення службової кар'єри в органах внутрішніх справ, що передбачає: формування політики управління стресами в органах внутрішніх справ; попередження професійної деформації особового складу та подолання її наслідків; організацію соціально-виховної та соціально-патронажної діяльності; забезпечення соціальної безпеки персоналу (використання соціальних пільг, гарантій та компенсацій);

– характеристика державно-службових відносин в органах внутрішніх справ, визначено їх особливості та вплив на службову кар'єру;

– методологічні засади правового статусу працівника органів внутрішніх справ, у зв'язку з чим визначено його структуру, а також виділено його комплексні види: загальний, особливий, спеціальний та індивідуальний;

– визначення впливу результатів оцінювання якості службової діяльності працівників органів внутрішніх справ України на їх службову кар'єру, у зв'язку з чим запропоновано виділяти два основних його елементи: оцінювання особистих якостей працівника й оцінювання результатів його професійної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що:

– у науково-дослідній сфері - результати, які в сукупності становлять концепцію адміністративно-правового забезпечення службової кар'єри в органах внутрішніх справ, можуть бути основою для подальшої розробки проблем проходження служби в органах внутрішніх справ;

– у сфері правотворчості - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для удосконалення чинних і розробки проектів законодавчих та підзаконних актів, що буде сприяти поліпшенню правового забезпечення службової кар'єри в органах внутрішніх справ України (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у законопроектну роботу Верховної Ради України від 22.03.2012 р.);

– у правозастосовчій діяльності - використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність органів та підрозділів внутрішніх справ (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність ГУМВС України в Харківській області від 09.10.2012 р.);

– у навчальному процесі - матеріали дисертації може бути використано при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право», «Судові та правоохоронні органи», «Управління в органах внутрішніх справ», вони вже використовуються при проведенні занять із зазначених дисциплін у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 17.10.2012 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано статтю «Морально-психологічний стан персоналу органів внутрішніх справ як основа його кар'єрного зростання», в якій дисертантом визначено підстави та особливості кар'єрного зростання працівників органів внутрішніх справ (автором виконано половину її загального обсягу).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, «круглих столах», зокрема: «Інформаційне суспільство в Україні: інформаційно-правова культура, освіта, наука» (Суми, 2008); «Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах» (Харків, 2008); «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 2008); «Від громадянського суспільства -- до правової держави» (Харків, 2009); «Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-правових відносин в Україні» (Харків, 2009); «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 2010); «Суверенність, незалежність, конституційність: становлення та розвиток української держави» (Харків, 2011); «Соціально-психологічне забезпечення правоохоронної діяльності: теоретичні та прикладні аспекти» (Харків, 2011); «Адміністративне право України: сучасний стан та шляхи розвитку» (Харків, 2012); «Актуальні проблеми забезпечення практичної спрямованості підготовки кадрів для органів внутрішніх справ України» (Харків, 2012); «Актуальні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства України та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі» (Харків, 2012).

Публікації. Основні положення дисертації відображено в одноосібній монографії, 23 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, у 4 тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 6 розділів, що містять 26 підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 446 сторінок. Список використаних джерел містить 457 найменувань і займає 47 сторінок.

службова кар'єра правоохоронний адміністративний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами‚ мета і задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, обґрунтовуються наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо апробації результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Методологічні засади службової кар'єри в органах внутрішніх справ України» присвячено з'ясуванню поняття та особливостей службової кар'єри в органах внутрішніх справ України як складової проходження служби.

У підрозділі 1.1 «Поняття та значення службової кар'єри як складової проходження служби в органах внутрішніх справ» визначається поняття та значення службової кар'єри через призму проходження служби в органах внутрішніх справ.

Виокремлюються такі елементи проходження служби: встановлення державної посади; прийняття на службу (шляхом конкурсу, призначення, зарахування); прийняття присяги; випробувальний строк (якщо він є умовою прийняття на службу); стажування; перепідготовка та підвищення кваліфікації; атестація; щорічна оцінка якості професійної діяльності; службова кар'єра (присвоєння чергового рангу, класу, чину); ротація; службове розслідування; заохочення; відповідальність; припинення державно-службових відносин. Визначаються особливості проходження служби в органах внутрішніх справ.

Наголошується, що для розуміння сутності понять «проходження державної служби» та «службова кар'єра» їх необхідно чітко розмежовувати.

Зазначається, що оскільки загальною підставою для кар'єри є прагнення людини досягнути становища, яке надало би їй можливість найбільш повно задовольнити свої потреби, то кар'єру можна розглядати як цілеспрямований процес ефективного освоєння людиною основних сфер середовища її життєдіяльності: сімейної, трудової, рекреаційної. Динаміка соціально-економічного становища, статутно-рольові характеристики, форми соціальної активності особистості в сукупності характеризують динаміку життєвого просування людини.

Вказується, що у сучасній політико-правовій науці поняття «службова кар'єра» вживається як у широкому, так і у вузькому значенні. У широкому розумінні - це професійне просування, зростання, етапи сходження до високого рівня професіоналізму, досягнення визнаного професійного статусу; у вузькому - це посадове просування, досягнення певного соціального статусу, обіймання певної посади. Визнано доцільним розглядати службову кар'єру все-таки у широкому розумінні, оскільки неможливо звужувати настільки об'ємне поняття лише до обіймання певної посади.

У підрозділі 1.2 «Принципи та завдання службової кар'єри в органах внутрішніх справ» визначено, що принципи службової кар'єри в органах внутрішніх справ - це основні правила, керівні настанови, норми діяльності для впровадження системи проходження служби в органах внутрішніх справ по вертикалі. На основі принципів організовується процес проходження служби, тобто науково обґрунтоване впровадження дій для здійснення кар'єрного зростання, вибору його методів та прийомів.

На основі класифікації принципів державної служби на загальні й організаційно-функціональні здійснено поділ принципів службової кар'єри в органах внутрішніх справ як складової проходження служби на загальні та спеціальні.

Основним принципом при здійснення службової кар'єри в органах внутрішніх справ визнано принцип законності, який полягає в тому, що весь період службової кар'єри регулюється нормами права. Принцип законності в даному випадку ґрунтується на підзаконному характері службової кар'єри, на обов'язку кожного суб'єкта діяти в межах наданих йому прав і повноважень. Наголошується, що законність - найважливіший принцип суспільного життя, який є основою всіх без винятку соціальних явищ.

До основних завдань службової кар'єри в органах внутрішніх справ віднесено: вдосконалення нормативно-правового регулювання роботи з кадрами; прийняття в межах компетенції заходів щодо реалізації державної кадрової політики в системі МВС; організація відбору і комплектації органів внутрішніх справ на рівні, необхідному для виконання оперативно-службових завдань, і покращення якісного складу їх кадрів; забезпечення встановленого порядку проходження служби в органах внутрішніх справ; організація системи професійної підготовки кадрів, забезпечення її відповідності потребам органів внутрішніх справ.

Одним із важливих завдань адміністративно-правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ у цілому та здійснення кар'єри у них зокрема, є прийняття відповідних програм щодо формування, підтримки та збереження іміджу працівників органів внутрішніх справ та системи взагалі.

У підрозділі 1.3 «Функції службової кар'єри в органах внутрішніх справ» функції визнаються похідними від завдань як певних дій, що повинні призводити до настання бажаних наслідків. Наголошується, що будь-яке завдання реалізується шляхом реалізації функцій. Основною складовою здійснення службової кар'єри в органах внутрішніх справ є робота з кадрами, під якою пропонується розуміти функціональну сферу діяльності певної категорії посадових осіб в умовах організації, спрямування на створення якісного кадрового потенціалу і працездатність колективів, забезпечення правильної розстановки персоналу, його стимулювання і мотивація до роботи, формування професійних, психологічних, моральних та інших якостей особистості працівників.

Розглядаючи загальні функції стосовно процесу здійснення службової кар'єри в органах внутрішніх справ, виділяються такі функції як прогнозування, планування, підготовка і прийняття рішень, що забезпечують обґрунтування та вибір цілей, шляхів та засобів їх досягнення, а також організацію, регулювання, облік, оцінку та контроль, які пов'язані із здійсненням безпосереднього впливу на об'єкти управління з метою досягнення визначених цілей та запланованих результатів.

У підрозділі 1.4 «Правові засади забезпечення службової кар'єри в органах внутрішніх справ та місце серед них адміністративного законодавства» наголошується, що оскільки адміністративне право є одним із найістотніших та значущих факторів впливу на розвиток як системи державного управління загалом, так і на процеси його реформування, з якими зіткнулась нині Україна, то удосконалення кадрового забезпечення є найскладнішим напрямком реформування МВС України.

Зазначається, що кадрове забезпечення органів внутрішніх справ потребує належного правового регулювання, тому управління кадрами виступає комплексною системою, елементи якої пов'язані з основними напрямками кадрового забезпечення, до яких належать як напрями реалізації кадрової функції управління, так і загальні та допоміжні (забезпечувальні) функції управління. Основою адміністративних правовідносин із забезпечення здійснення службової кар'єри в органах внутрішніх справ є дія адміністративно-правових норм, серед яких базову роль відведено законові. Підкреслюючи значення закону в системі правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ, необхідно мати на увазі, що термін «закон» у цьому випадку вживається як узагальнююче поняття. Під ним розуміють усі нормативні акти, які мають юридичну силу закону, або, інакше кажучи, законодавчі акти.

У підрозділі 1.5 «Соціальні, психологічні та соціологічні проблеми забезпечення службової кар'єри в органах внутрішніх справ» зазначається, що соціальна політика стосовно органів внутрішніх справ містить такі напрямки як матеріально-фінансове забезпечення, соціальне забезпечення по старості або з причин тимчасової чи постійної непрацездатності, правовий захист честі й гідності, здоров'я й майна працівників та їх родичів і близьких, надання соціальної допомоги при їх адаптації на службі, при реабілітації працівників, які отримали поранення, травму чи професійне захворювання, рекреаційна діяльність і патронажна допомога ветеранам, одиноким, хворим, найменш захищеним групам.

Наголошується, що підвищується роль соціально-психологічних умов здійснення службової кар'єри в органах внутрішніх справ, оскільки все більшого значення надається активізації людського чинника.

Серед основних напрямків соціальної роботи з персоналом органів внутрішніх справ виокремлюється забезпечення політики управління стресами в організації. Здійснюється характеристика груп факторів, що можуть стати причиною стресу при здійсненні працівниками органів внутрішніх справ службової кар'єри.

Аналізуючи вплив проблем на забезпечення службової кар'єри в органах внутрішніх справ, відзначається, що практика свідчить про суттєві недоліки у цій сфері. Надзвичайно важливим у зв'язку з цим визнається: приведення фінансово-матеріального забезпечення працівників органів внутрішніх справ у відповідність до соціального статусу правоохоронців, суспільною корисністю, складністю та небезпечністю їх діяльності; створення сприятливих умов їх праці та побуту, оздоровлення; нормативне урегулювання соціального статусу, соціального захисту й соціальної діяльності працівників органів внутрішніх справ, визначення чіткого механізму забезпечення працівників соціальними гарантіями та компенсаціями.

Розділ 2 «Особливості органів внутрішніх справ як державного правоохоронного органу, в якому відбувається службова кар'єра» присвячено дослідженню елементів органів внутрішніх справ як єдиної управлінської системи.

У підрозділі 2.1 «Поняття та особливості органів внутрішніх справ у сучасних умовах реформування правоохоронної системи» дано характеристику органів внутрішніх справ у сучасних умовах реформування правоохоронної системи.

Відзначається, що визначення поняття «правоохоронні органи» є дискусійним. Так, традиційно до правоохоронних органів відносили органи прокуратури, міліції, безпеки. Що стосується інших державних органів, то питання про належність їх до правоохоронних і нині вирішується неоднозначно.

На тлі економічних, політичних та ідеологічних перетворень, які здійснюються у процесі демократизації нашої держави, проблеми структури та особливостей органів внутрішніх справ набувають особливої актуальності як у науковому, так і практичному аспектах. Нові умови їх функціонування вимагають перегляду місця та ролі органів внутрішніх справ у суспільстві, аналізу існуючої практики та розроблення на її основі сучасного комплексу управлінських механізмів, орієнтованих на нові цінності. Здійснення зазначених заходів сприятиме ефективному досягненню правоохоронних цілей, а також адекватному реагуванню на виклики зовнішнього і внутрішнього середовища.

Наголошується, що до особливостей органів внутрішніх справ як місця здійснення службової кар'єри належать такі: їх воєнізованість; до осіб, які зараховуються до кадрів органів внутрішніх справ, ставляться підвищені вимоги; діє близький до армійського порядок проходження служби, присвоєння працівникам спеціальних звань, військова дисципліна, прийняття присяги; виконання органами внутрішніх справ широкого кола обов'язків щодо здійснення контролю за виконанням посадовими особами та громадянами законодавчих та інших нормативних актів із питань забезпечення громадського порядку; наявність права та обов'язку здійснювати правоохоронні заходи; використання специфічних методів оперативно-розшукової роботи й застосування до правопорушників спеціальних засобів впливу тощо.

Підрозділ 2.2 «Функціонально-організаційна структура органів внутрішніх справ: сучасний стан та шляхи вдосконалення» присвячено дослідженню системи органів внутрішніх справ як організаційно-структурної та функціональної єдності окремих взаємопов'язаних елементів, які реалізують покладені на неї правоохоронні функції. Наголошується, що ефективність діяльності органів внутрішніх справ безпосередньо залежить від їх науково-обґрунтованої функціонально-організаційної структури.

Зазначається, що всі організаційно-інституційні складові системи органів Міністерства внутрішніх справ України певним чином пов'язані як між собою, так і системою у цілому. Вони здійснюють одне на одного такий вплив, який за своєю сутністю і природою може мати керуючий або інформаційний характер. Безпосередній керуючий вплив, необхідною умовою якого є відносини підпорядкованості, здійснюється вищим органом чи його структурним підрозділом на нижчий орган або його структурний підрозділ.

У свою чергу, елементами функціонально-організаційної структури виступають посади та зв'язки між ними. Зв'язки організаційної структури запропоновано поділити на три основних види: організаційно-предметні, що виникають між працівниками відносно використання ними різних засобів; організаційно-функціональні, тобто взаємозв'язки між працівниками за ступенем їх участі в спільній професійній діяльності; організаційно-адміністративні, які обумовлені субординацією працівників, тобто зв'язки керівництва та підпорядкування.

Зроблено висновок, що ознаки функціонально-організаційної структури, властиві органам внутрішніх справ будь-якого рівня, характеризують їх як керовану систему. Функціональне (цільове) призначення цієї системи визначається колом відповідних завдань і функцій, для виконання й реалізації яких і створюється орган (служба чи підрозділ) внутрішніх справ. Функціонально-організаційна структура органів внутрішніх справ, серед інших структур, посідає особливе місце, оскільки вона є основою для їх формування.

У підрозділі 2.3 «Сутність державно-службових відносин в органах внутрішніх справ та їх вплив на службову кар'єру» з'ясування сутності державно-службових відносин здійснюється через їх класифікацію. Зазначається, що в теорії державної служби наявні різні точки зору з цього приводу.

Наголошується, що залежно від виду правових норм, які регулюють державно-службові відносини, останні можна класифікувати на матеріальні й процесуальні. Матеріальні державно-службові відносини пов'язані з реалізацією принципів державної служби; прав та обов'язків державних службовців; застосуванням правообмежень до державних службовців; використанням способів заміщення посад; проведенням конкурсу, атестації тощо. Процесуальні державно-службові відносини виникають при вступі на державну службу, проходженні державної служби, присвоєнні категорій і рангів, проведенні дисциплінарного провадження тощо.

Зроблено висновок, що оскільки державна служба безпосередньо пов'язана з діяльністю державних органів і, в першу чергу, органів виконавчої влади, державно-службові відносини характеризуються рядом ознак, які властиві адміністративним правовідносинам.

У підрозділі 2.4 «Характеристика факторів, які впливають на службову кар'єру в органах внутрішніх справ» здійснено аналіз ключових факторів, які мають вагомий вплив на професійне зростання в органах внутрішніх справ.

Акцентується увага на тому, що підбором, підготовкою, розстановкою кадрів, підвищенням їх кваліфікації не завершується процес формування та проходження служби. Правильне використання кадрів не закінчується і заповненням вакантних посад, оскільки це постійний процес, який полягає у пошуку найбільш компетентних, висококваліфікованих фахівців, їх висуненні на відповідні посади та, за необхідності, - перестановці.

Зазначається, що ефективність роботи колективу органів внутрішніх справ, його здатність вирішувати поставлені завдання багато в чому залежить від морально-психологічного клімату, а також від пануючої «настроєності» працівників, яка обумовлена, по-перше, якісним складом персоналу і, по-друге, особливостями неформальних відносин між керівником і підлеглими. З іншого боку саме в колективі формується індивід, особистість, професіонал, тому важко зменшити визначальну роль впливу службового колективу на здійснення службової кар'єри кожного окремого працівника органів внутрішніх справ. Запропонована класифікація службового колективу за часовою ознакою: 1) тимчасовий колектив; 2) колектив із тривалими функціями та повноваженнями; 3) колектив безперервної життєдіяльності.

Наголошується, що найважливішим із факторів, що визначають особистість працівника, який здійснює службову кар'єру, є система морально-етичних принципів і переконань, які складають фундамент його моральних дій, вчинків, поведінки. Показником рівня загального розвитку працівника органів внутрішніх справ і його професійної придатності до виконання службових обов'язків є наявність у нього високих моральних якостей. Ключовим у кар'єрному зростанні працівників органів внутрішніх справ є зростання ролі моральних засад.

Окремо акцентується увага на ролі керівника у здійсненні службової кар'єри працівниками органів внутрішніх справ. Якості, якими необхідно володіти керівникові органу внутрішніх справ, об'єднано в три групи: придатності, підготовленості та працездатності. Основні вимоги, яким мають відповідати керівники органів внутрішніх справ, поділено на три групи: професіональні, ділові, особисті.

У підрозділі 2.5 «Особливості службової кар'єри в органах внутрішніх справ залежно від галузево-функціональної спрямованості професійної діяльності» зазначається, що важливим елементом служби як юридичного інституту є посада. Вона є першоелементом, «фундаментом», «основою» органу державної служби. Це поняття вказує на частину державної влади, делегованої тій особі, яка обіймає конкретну посаду. Наголошується, що законодавче закріплення поняття посади має важливе як теоретичне, так і практичне значення, оскільки воно отримало характеристику з організаційної і юридичної (правової) точки зору.

З'ясовано, що посади, з одного боку, визначають персоналізацію управлінських функцій, відповідальності, розподілу праці, а з іншого - їх уніфікацію, яка допомагає вирішувати питання професіоналізації апарату. Цим забезпечується ефективність добору і розстановки кадрів, організації їх праці, стимулювання, вдосконалення структури апарату державних органів.

Визначено, що умови призначення на посаду в органах внутрішніх справ - це юридичні вимоги, що ставляться до особистості претендента і за відсутності яких державно-службові відносини виникнути не можуть. З огляду на викладене, пропонується в Законі України «Про міліцію» передбачити вичерпний перелік умов призначення на посаду в органах внутрішніх справ, що дасть можливість громадянам України мати більше гарантій для реалізації права рівного доступу до служби в органах внутрішніх справ. У зв'язку з цим зроблено висновок, що реалізація права на проходження служби в органах внутрішніх справ супроводжується встановленням гарантій і деяких обмежень. Гарантії свідчать про те, що служба в органах внутрішніх справ є доступною, як і будь-яка інша робота. А обмеження, навпаки, - про те, що не всі можуть претендувати на зайняття посади в державному органі.

Розділ 3 «Правовий статус працівників органів внутрішніх справ України як суб'єктів професійного зростання» присвячено дослідженню складових правового статусу працівників органів внутрішніх справ, які здійснюють службову кар'єру.

У підрозділі 3.1 «Поняття правового статусу працівників органів внутрішніх справ та особливості його реалізації в органах внутрішніх справ», спираючись на думки науковців, різносторонньо досліджується поняття правового статусу працівників органів внутрішніх справ з позиції широкого та вузького тлумачення.

Наголошується, що правовий статус працівника органів внутрішніх справ як посадової особи заснований на статусі державного службовця як на родовому понятті. У статусі посадової особи перш за все відображаються особливі функції і повноваження щодо реалізації компетенції державного органу, а в статусі державного службовця - загальний юридичний зв'язок з органами внутрішніх справ. Наслідком їх поєднання є додаткові права, обов'язки, гарантії та підвищена відповідальність посадової особи. Зазначається, що необхідно розрізняти загальний, спеціальний та індивідуальний правові статуси.

Зроблено висновок, що реалізація правового статусу працівників органів внутрішніх справ можлива лише в організаційних рамках служби у правоохоронних органах, яка є, у свою чергу, складовою інституту державної служби.

Акцентується увага на тому, що поняття «посадова особа» є вужчим за поняття «державний службовець», оскільки, по-перше, кожна посадова особа є державним службовцем, але не кожний державний службовець є посадовою особою, по-друге, державний службовець виконує тільки практичні завдання, які встановлює посадова особа. Проте, здійснюючи характеристику правового статусу цих службовців, вказується, що посадова особа у зв'язку зі своїм статусом в органах внутрішніх справ, має більший обсяг як прав, так і обов'язків, на відміну від обсягу прав і обов'язків державного службовця взагалі.

Зазначається, що організаційною передумовою формування правового статусу посадової особи органів внутрішніх справ є державна посада.

У підрозділі 3.2 «Освітні, морально-етичні та професійні вимоги до працівників органів внутрішніх справ як передумови їх кар'єрного зростання» обґрунтовується актуальність визначення вимог, які ставляться до працівників органів внутрішніх справ.

Наголошується, що при встановленні професійних вимог до працівників ураховуються перш за все передбачені законодавством про освіту структура освіти, освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні, наукові ступені та вчені звання.

Зазначається, що професіоналізм та моральність є передумовами кар'єрного зростання працівників органів внутрішніх справ. Проте, ці якості виховуються у працівників органів внутрішніх справ виключно в результаті щоденної копіткої роботи.

Зроблено висновок, що морально-етичні якості працівника органів внутрішніх справ є підвалинами побудови його кар'єри, адже окрім високих професійних та службових показників людина, яка прагне піднятися щаблями службової кар'єри та, відповідно, стати керівником, окрім високо освіченості та невпинного бажання йти вперед, мусить відповідати загальноприйнятим якостям людяності, порядності, чесності, чемності, ввічливості та безкомпромісності у вирішенні питань забезпечення правопорядку.

У підрозділі 3.3 «Види працівників органів внутрішніх справ: проблеми класифікації та кар'єрного росту» здійснюється класифікація працівників органів внутрішніх справ за такими критеріями, як за характером діяльності та наявністю чи відсутністю будь-яких повноважень.

Здійснюється розподіл по вертикалі, який полягає у розмежуванні на види державних службовців органів внутрішніх справ залежно від займаної посади (рядовий, середній, старший, вищий командний склад). Горизонтальний розподіл - на чисельність напрямів, які проявляються в органах внутрішніх справ через адміністративну діяльність державного службовця, слідства, оперативно-розшукову діяльність різноманітних служб та підрозділів системи МВС.

Пропонується на основі класифікації посад в органах державної влади за змістом і характером діяльності, способами призначення та надання повноважень законодавчо визначати такі типи посад: політичні; адміністративні; патронатні.

Розділ 4 «Етапи службової кар'єри в органах внутрішніх справ України» складається із семи підрозділів, в яких детально характеризуються конкретні етапи здійснення службової кар'єри в органах внутрішніх справ.

У підрозділі 4.1 «Поняття етапів службової кар'єри в органах внутрішніх справ України: проблеми класифікації» зазначається, що оскільки службова кар'єра в органах внутрішніх справ - це нормативно врегульоване швидке та стрімке проходження служби по вертикалі, то важливим аспектом її здійснення є проходження низки певних етапів.

Опрацювавши значну кількість наукових публікацій, у яких визначено різноманітну кількість етапів службової кар'єри залежно від різних підстав їх виокремлення - вікового цензу, державного органу, виду державного службовця, визначено такі етапи службової кар'єри працівників органів внутрішніх справ: 1) входження: прийняття на службу до органів внутрішніх справ, ознайомлення з функціональними обов'язками, проходження випробувального строку та професійного навчання, набуття першого досвіду; 2) становлення: адаптація до обраної професійної спеціалізації, формування системного уявлення про структурно-функціональні зв'язки, специфіка управлінської праці, зайняття керівної посади нижчого рівня; 3) сталість: оволодіння професією, досягнення стійкого становища в установі; зрілість: максимальне використання власного кар'єрного потенціалу, компетентність перевищує кваліфікаційно-посадові вимоги, 4) нарощування авторитету, придбання привабливого іміджу, високий рейтинг; 5) завершення: високий статус, визнання професіоналізму і компетентності, вшанування заслуг, відчуття необхідності передати іншим свої знання та досвід.

Розкриваються типи службової кар'єри в органах внутрішніх справ за видом діяльності, за можливістю здійснення, за швидкістю просування, за напрямом розвитку, за місцем проходження, за характером реалізації.

У підрозділі 4.2 «Профорієнтаційна робота та професійний відбір на службу до органів внутрішніх справ» зазначається, що професійна орієнтація населення за змістовними напрямами функціонування включає: професійну інформацію, професійну консультацію, професійний відбір та професійну адаптацію.

Наголошується, що система профорієнтації в органах внутрішніх справ базується на сучасних досягненнях психології, соціальних технологій, використанні можливостей засобів масової інформації.

Зроблено висновок, що відбір кандидатів на службу в органи внутрішніх справ України здійснюється відповідно до нормативних документів МВС України, що регламентують даний напрямок діяльності, на підставі всебічного й повного вивчення їх ділових, моральних, психологічних, психофізіологічних, фізичних якостей і складається з таких основних етапів: 1) попереднього вивчення; 2) професійно-психологічного відбору; 3) медичного огляду; 4) прийняття остаточного рішення.

У підрозділі 4.3 «Призначення на посаду та переміщення по службі як обов'язкові складові службової кар'єри в органах внутрішніх справ» основну увагу акцентовано на тому, що динамізм проходження служби в органах внутрішніх справ залежить від професійного рівня, зацікавленості у службовому просуванні й підвищенні соціального статусу працівника.

Зазначається, що в органах внутрішніх справ процедура переміщення працівників передбачає їх звільнення з попередньої посади та призначення на іншу. Відбір і вивчення особистостей працівників органів внутрішніх справ - кандидатів на посади - проводиться згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та наказами Міністерства внутрішніх справ України, які регламентують порядок цієї роботи.

Дано детальну характеристику особливостей та порядку призначення на посади та переміщення по службі працівників органів внутрішніх справ.

У підрозділі 4.4 «Наставництво в органах внутрішніх справ», узагальнюючи існуючі класифікації стадій розвитку людини як суб'єкта професійної діяльності та його професійного становлення, наводиться наступна професійна періодизація: 1) передпрофесійний розвиток; 2) розвиток у період вибору професії; 3) розвиток у період професійної підготовки й подальшого становлення професіонала. Кожен із зазначених періодів налічує 8 самостійних стадій.

Зазначається, що особливістю, властивою для професійної періодизації суб'єкта правоохоронних органів, є наявність певного вікового здвигу, порівняно з загальноприйнятими віковими межами у відповідних стадіях професіоналізації. Вона обумовлена специфікою перебігу професійного життя правоохоронця. За таких умов важко переоцінити роль інституту наставництва в органах внутрішніх справ у професійній адаптації молодих працівників та його впливу на неї.

Визначається, що основними завданнями наставництва є: 1) допомога працівникам в оволодінні професійними знаннями і необхідними практичними навичками для самостійного виконання завдань в їх оперативно-службовій діяльності; 2) виховання у працівників високої громадянської свідомості, відданості народу України, вірності Присязі працівників органів внутрішніх справ, формування дисциплінованості, високої відповідальності за виконання службового обов'язку, необхідних психологічних і моральних якостей; 3) адаптація молодих працівників до специфічних умов служби в органах внутрішніх при призначенні на посаду.

...