Адміністративно-правовий статус митних органів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 342.9

12.00.07 -- адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС МИТНИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ

Комзюк Володимир Трохимович

Харків -- 2014

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України.

Науковий консультант:

доктор юридичних наук, професор

Проневич Олексій Станіславович, головний науковий співробітник відділу наукового забезпечення організації роботи та управління в органах прокуратури Науково-дослідного інституту Національної академії прокуратури України.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Берлач Анатолій Іванович, Заслужений юрист України,

професор кафедри адміністративного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

доктор юридичних наук, професор Коломоєць Тетяна Олександрівна,

Заслужений юрист України, декан юридичного факультету Запорізького національного університету;

доктор юридичних наук, професор, Член-кореспондент НАПрН України, Настюк Василь Якович, Заслужений юрист України,

завідувач кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

Захист відбудеться 20 червня 2014 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий 19 травня 2014 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л. В. Могілевський

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вирішення завдань щодо становлення і утвердження незалежної, демократичної, соціальної, правової держави, формування громадянського суспільства в Україні зумовлює необхідність оновлення системи нормативно-правового забезпечення діяльності органів державної влади, в тому числі митних органів.

На сьогодні митна діяльність, основне призначення якої полягає у справлянні під час переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України митних платежів (зборів), є одним з основних джерел надходження (поповнення) державного бюджету. Відповідно до даних статистики має місце тенденція до зростання з кожним роком надходжень до державної скарбниці від митних платежів, що свідчить про важливість діяльності митних органів. За цих умов важливим є подальше удосконалення організації та функціонування цих органів, приведення нормативно-правової бази, що регулює їх діяльність, у відповідність до міжнародно-правових вимог, дослідження змін адміністративно-правового статусу митних органів у процесі їх реорганізації у 2013-2014 роках, коли спочатку було об'єднано податкову та митну служби України і утворено Міністерство доходів і зборів, систему його органів, яке вже на початку 2014 року було ліквідоване і знову відновлено діяльність Державної податкової і Державної митної служб. Такі зміни, які до то ж відбулися в короткий проміжок часу, значно вплинули на адміністративно-правовий статус митних органів України, організаційно-правові засади і ефективність їх діяльності.

Відтак існує необхідність у визначенні спрямованості митної політики держави в цілому та пріоритетних напрямків діяльності митних органів, зокрема, дослідженні впливу адміністративної реформи на адміністративно-правовий статус митних органів, а також окресленні перспектив його розвитку і вдосконалення.

Загальні питання діяльності митних органів розглядали у своїх працях такі вітчизняні та зарубіжні вчені як: В. Б. Авер'янов, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурка, А. І. Берлач, Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. П. Гетманець, І. С. Гриценко, С. М. Гусаров, С. Ф. Денисюк, Є. В. Додін, Ф. Л. Жорін, Р. А. Калюжний, С. В. Ківалов, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк, В. В. Конопльов, К. Б. Левченко, М. Я. Маслєнніков, О. І. Миколенко, О. М. Музичук, В. Я. Настюк, В. Ф. Опришко, О. І. Остапенко, П. В. Пашко, А. І. Педешко, Д. В. Приймаченко, О. С. Проневич, Ю. С. Рябов, А. О. Селіванов, О. Ю. Синявська, М. М. Тищенко, В. К. Шкарупа, М. Г. Шульга, Х. П. Ярмакі та ін. Разом з тим багато питань, які стосуються організації та правового забезпечення діяльності митних органів в умовах адміністративної реформи, досі не розроблено, відповідно, залишились невирішеними проблеми теоретичного, організаційного і правового характеру діяльності митних органів України.

Таким чином, необхідність підвищення ефективності здійснення митної справи, удосконалення діяльності митних органів України, недостатність наукових розробок з цієї проблематики, недосконалість правового регулювання у зазначеній сфері обумовлюють актуальність комплексного дослідження адміністративно-правового статусу митних органів України.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2015 року, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 р. № 942, Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 pp., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р., пп. 13.7, 13.27, 14.1, 17.3 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених Вченою радою ХНУВС 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу існуючих наукових підходів, а також чинного законодавства України і практики його реалізації визначити сутність та особливості адміністративно-правового статусу митних органів України, а також шляхи його вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

- здійснити історико-правовий огляд і встановити закономірності становлення та розвитку митних органів на території України;

- з'ясувати особливості митних органів як суб'єктів адміністративного права;

- розкрити сутність адміністративно-правового статусу митного органу, визначити його структуру та основні ознаки;

- охарактеризувати правове регулювання діяльності митних органів та визначити місце в ньому адміністративно-правового регулювання;

- встановити призначення, завдання та принципи діяльності митних органів;

- охарактеризувати функціонально-організаційну структуру митної служби та з'ясувати її вплив на зміст адміністративно-правового статусу митних органів;

- з'ясувати специфіку розвитку компетенції та повноважень митних органів в умовах адміністративної реформи;

- визначити особливості юридичної відповідальності митних органів;

- розкрити систему юридичних гарантій діяльності митних органів;

- визначити основні напрямки та форми взаємодії та координаційної діяльності митних органів з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськістю, міжнародними установами;

- охарактеризувати організаційні форми кадрового, інформаційного, науково-технічного та фінансово-матеріального забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу митних органів;

- узагальнити зарубіжний досвід правового регулювання адміністративно-правового статусу митних органів та визначити можливості його використання в Україні;

- виробити пропозиції та рекомендації щодо розвитку і удосконалення адміністративно-правового статусу митних органів України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері здійснення державної митної справи та реалізації державної митної політики.

Предметом дослідження є адміністративно-правовий статус митних органів України.

Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дослідження становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання. В основі методологічної конструкції дисертаційної роботи лежить метод системного аналізу, який і визначив стратегію дослідження адміністративно-правового статусу митних органів у процесі реформування. У роботі використано історико-правовий метод, за допомогою якого здійснено історичний огляд становлення та розвитку митних органів в Україні (підрозділ 1.1), логіко-семантичний метод, спрямований на дослідження основних понять у роботі (розділи 1-4). Використання системно-структурного методу дозволило здійснити дослідження структури митних органів, структури адміністративно-правового статусу митних органів, структури системи правового регулювання діяльності митних органів, організаційно-функціональної структури митних органів, визначити основні принципи діяльності митних органів, їх компетенцію та повноваження (підрозділи 1.2, 1.3, 1.4, 2.1, 2.2, 2.3). За допомогою діалектичного методу визначено вплив функціонально-організаційної структури митних органів на зміст їх адміністративно-правового статусу, фактори, які впливають на розвиток організаційних форм реалізації адміністративно-правового статусу митних органів, здійснення забезпечення митних органів необхідними кадровими, інформаційними, фінансово-матеріальними та науково-технічними ресурсами (підрозділи 2.2, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 5.2). З використанням логічного аналізу проаналізовано нормативно-правові акти, що регулюють діяльність митних органів та визначають основні напрямки взаємодії митних органів з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськістю, міжнародними установами (підрозділи 1.4, 3.1, 3.2, 3.3). За допомогою порівняльного методу проаналізовано правове регулювання діяльності митних органів у зарубіжних країнах, визначено можливості його використання в Україні (підрозділ 5.3). Використання методів аналізу та синтезу дозволило сформулювати обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства, яке визначає адміністративно-правовий статус митних органів в умовах адміністративної реформи (підрозділи 5.1-5.3).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі філософії, теорії управління, загальної теорії держави і права, адміністративного права, інших галузевих правових наук, в тому числі зарубіжних дослідників. Нормативною основою дослідження є Конституція України, чинні законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, а також проекти нормативних актів, що визначають правові засади діяльності митних органів України в умовах адміністративної реформи. У ході дисертаційного дослідження було також використано законодавство низки зарубіжних країн, досвід яких щодо правового регулювання та організації діяльності митних органів може бути використаний в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дисертації становлять узагальнення практики діяльності митних органів, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що робота є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права визначити сутність та особливості адміністративно-правового статусу митних органів України в умовах адміністративної реформи та сформулювати авторське бачення шляхів його удосконалення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових концептуальних наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- визначено поняття адміністративної діяльності митного органу як професійної діяльності щодо реалізації митної політики держави з метою забезпечення належного захисту її митних інтересів, прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, своєчасного виявлення порушень митного законодавства, покарання осіб, винних у цих порушеннях, а також впорядкування внутрішніх відносин, які виникають під час організації діяльності та функціонування митних органів;

- здійснено класифікацію принципів діяльності митних органів України, у зв'язку з чим запропоновано такі їх види: загальні (або конституційні) принципи; правоохоронні принципи; принципи, які характеризують діяльність митних органів та їх посадових осіб; принципи, які характеризують митний орган як державний орган, а їх посадових осіб як державних службовців;

- виділено комплексні групи повноважень митних органів, виходячи із пріоритетних напрямків їх зовнішньоадміністративної та внутрішньоорганізаційної діяльності, які пропонується закріпити у чинному законодавстві;

- з'ясовано сутність, зміст та особливості юридичної відповідальності за порушення законодавства у митній сфері та доведено доцільність її поділу на такі види: відповідальність фізичних і юридичних осіб, які порушують митні правила; відповідальність посадових і службових осіб митних органів; відповідальність митних органів як особливих суб'єктів відповідальності;

- сформульовано пропозиції щодо розвитку і вдосконалення адміністративно-правового статусу митних органів, зокрема шляхом внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, а також використання зарубіжного досвіду правового регулювання статусу митних органів;

удосконалено:

- історико-правовий огляд розвитку адміністративно-правового статусу митних органів України, у зв'язку з чим виокремлено п'ять взаємопов'язаних етапів зміни їх правового статусу, обґрунтовано доцільність подальшого використання в теорії адміністративного права, у законодавстві та в практичній діяльності щодо здійснення митної справи не терміна «органи доходів і зборів», а терміна «митні органи»;

- визначення поняття митних органів як суб'єктів адміністративного права, під якими пропонується розуміти спеціально уповноважені правоохоронні органи виконавчої влади, які наділені виконавчо-розпорядчими повноваженнями у галузі митної справи і відповідно до чинного законодавства здійснюють митний контроль, митне оформлення і пропуск через митний кордон України товарів, транспортних засобів, безпосередньо здійснюють державну митну справу та реалізують державну митну політику;

- розуміння поняття адміністративно-правового статусу митних органів, який визначено як складну юридичну конструкцію, що включає сукупність взаємопов'язаних структурних елементів, а саме: правову основу діяльності, функціонально-організаційну структуру, мету, завдання та принципи, форми і методи діяльності, компетенцію та повноваження, якими наділені митні органи для виконання ними завдань, спрямованих на безпосереднє здійснення державної митної справи, формування і реалізацію державної митної політики та організацію й ефективне функціонуванням всієї системи митних органів, юридичну відповідальність за неправомірні дії чи бездіяльність, вчинені в процесі реалізації своїх повноважень, та гарантії їхньої діяльності;

- характеристику організаційних форм забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу митних органів у процесі їх реформування як складової частини органів доходів і зборів України;

дістали подальший розвиток:

- визначення функціонально-організаційної структури митної служби, її місця в системі органів виконавчої влади, зроблено висновок про доцільність покладення функцій щодо координації і спрямування її діяльності на Міністерство фінансів України;

- розуміння системи гарантій діяльності митних органів, які визначено як умови, засоби, фактори, необхідні для забезпечення нормального функціонування митних органів та їх посадових осіб, виконання покладених на них завдань, функцій і повноважень, а також реалізації суб'єктами митних правовідносин прав, свобод та законних інтересів у сфері митної справи, що виражається у їх нормативному закріпленні та реальному здійсненні, підтримці з боку держави;

- характеристика форм взаємодії митних органів з громадськістю, до яких віднесено: інформування громадськості про стан реалізації державної митної політики; інформування громадянами структурних підрозділів митних органів про виявлені факти порушень митних правил, встановлення осіб, які вчинили дані правопорушення, тощо; проведення спільних заходів митних органів і громадян, їх об'єднань щодо виявлення та припинення правопорушень у митній сфері; спільна участь у здійсненні заходів, спрямованих на виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та їх усунення;

- визначення шляхів удосконалення інформаційної діяльності митних органів, у зв'язку з чим запропоновано: розробити єдину інформаційну базу для митних та податкових органів; надати митним органам та їх посадовим особам можливість використання електронного цифрового підпису спільно з базами даних інших органів державної влади; забезпечити реальне застосування електронних документів та здійснення електронного документообігу між митними органами та іншими органами державної влади, а також іншими суб'єктами.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері -- основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем адміністративно-правового забезпечення діяльності митних органів України;

- у правотворчості -- сформульовані в дисертації висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані для удосконалення чинних нормативних актів і розробки проектів законодавчих та підзаконних правових актів, що сприятиме поліпшенню правового регулювання діяльності митних органів України;

- у правозастосовчій діяльності -- використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність організації та діяльності митних органів (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Харківській області від 24.01.2014 р.);

- у навчальному процесі -- матеріали дисертації може бути використано при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право», «Митне право», «Судові та правоохоронні органи»; вони вже використовуються у ході проведення занять із зазначених дисциплін у Черкаському національному університеті ім. Б. Хмельницького та Харківському національному університеті внутрішніх справ. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького від 28.01.2014 р. та Харківського національного університету внутрішніх справ від 22.01.2014 р.).

Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права; всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на основі особистих досліджень автора. Нові наукові результати дисертації отримані дисертантом особисто. У співавторстві опубліковано Науково-практичний коментар до Кодексу України про адміністративні правопорушення (авторська участь - 1,5 д.а.), навчальний посібник «Адміністративна відповідальність в Україні» (авторська участь - 0,4 д.а.) і Науково-практичний коментар до Митного кодексу України (авторська участь - 1,6 д.а.).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено на міжнародних та національних науково-практичних конференціях, семінарах та круглих столах: «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 2010); «Від громадянського суспільства -- до правової держави» (Харків, 2010); «Теорія і практика кримінального судочинства» (Харків, 2011); «Суверенність, незалежність, конституційність: становлення та розвиток української держави» (Харків, 2011); «Актуальні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства України та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі» (Харків, 2012); «Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави» (Черкаси, 2012); «Зовнішньоекономічна політика держави та актуальні проблеми митної справи: економіко-управлінські, правові, інформаційно-технічні, гуманітарні аспекти» (Дніпропетровськ, 2012 р.); «Кримінально-правові та кримінологічні засади протидії корупції в Україні» (Харків, 2013); «Впровадження нового Кримінального процесуального кодексу України в правоохоронну діяльність та навчальний процес: досвід та шляхи удосконалення» (Харків, 2013); «Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави» (Харків, 2013); «Протидія кіберзлочинності в фінансово-банківській сфері» (Харків, 2013).

Публікації. Основні результати дослідження викладено в одноосібній монографії, двадцяти двох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України та наукових періодичних виданнях інших держав, у десяти тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях та чотирьох інших опублікованих працях, які додатково відображають наукові результати дисертації.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, поділених на підрозділи, висновків до кожного розділу, загальних висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 446 сторінок. Список використаних джерел складається із 522 найменувань і займає 56 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв'язок з науковими програмами, планами та темами‚ мета і задачі‚ об'єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ особистий внесок здобувача в їх одержання‚ наводяться дані щодо апробації результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Методологічні засади дослідження адміністративно-правового статусу митних органів України» містить чотири підрозділи.

У підрозділі 1.1 «Історико-правовий огляд становлення та розвитку митних органів в Україні та в інших державах» визначено п'ять періодів, які характеризують становлення митної справи на території України, а саме період Київської Русі; період Гетьманщини; період Української Народної Республіки; період СРСР; період незалежної України.

Використання комплексного підходу дозволило розглянути сутність, особливості та прояви діяльності митних органів на території України у різні періоди її історичного розвитку.

Наголошується, що широкого резонансу набуло створення Указом Президента України від 18 березня 2013 року № 141/2013 нового для України міністерства -- Міністерства доходів і зборів України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Зауважено, що новостворене Міністерство є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України і прийняло на себе всі права та обов'язки митних та податкових органів, в тому числі по відношенню до нормативно-правових актів.

Обґрунтовано доцільність подальшого використання в теорії адміністративного права, у законодавстві та в практичній діяльності щодо здійснення митної справи не терміна «органи доходів і зборів», а терміна «митні органи», який обумовлений як історією становлення та розвитку цих органів, так і міжнародною практикою.

У підрозділі 1.2 «Митні органи України як суб'єкти адміністративного права» визначено місце та роль митних органів в системі органів державної влади, охарактеризовано їх завдання, основні функції та повноваження у контексті їх реформування.

Проаналізовано сучасні підходи до визначення змісту категорій «суб'єкт адміністративного права», «суб'єкт права» та «суб'єкт правовідносин», оскільки розгляд митних органів як суб'єктів адміністративного права без визначення цих категорій був би неповним і беззмістовним. Надано власне визначення поняття «суб'єкти адміністративного права», важливим різновидом і складовою яких є митні органи, під якими розуміються носії (власники) суб'єктивних прав і обов'язків у сфері публічного управління, встановлених і гарантованих нормами адміністративного права, здатні надані права реалізовувати, а покладені обов'язки виконувати.

Розглянуто підходи вчених та законодавця до визначення поняття митного органу. Запропоновано під митними органами розуміти спеціально уповноважені державні правоохоронні органи виконавчої влади, які наділені виконавчо-розпорядчими повноваженнями у галузі митної справи і відповідно до чинного законодавства здійснюють митний контроль, митне оформлення і пропуск через митний кордон України товарів, транспортних засобів, безпосередньо здійснюють державну митну справу та реалізують державну митну політику.

Визначено основні ознаки митних органів, до яких запропоновано віднести таке: вони є юридичними особами публічного права; виконують виконавчо-розпорядчу діяльність; утворюються, реорганізуються і ліквідовуються у встановленому законом порядку; їх діяльність пов'язана із переміщенням через митний кордон товарів, транспортних засобів тощо.; наділені визначеною для них законами компетенцією в галузі митної справи; мають правоохоронну спрямованість; діють відповідно до норм чинного законодавства у сфері митної справи.

Встановлено, що діяльність митних органів здійснюється в межах адміністративно-правової діяльності, під якою пропонується розуміти професійну діяльність щодо реалізації митної політики держави з метою забезпечення належного захисту її митних інтересів, прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, своєчасного виявлення порушень митного законодавства, покарання осіб, винних у цих порушеннях, а також впорядкування внутрішніх відносин, які виникають під час організації діяльності та функціонування митних органів.

У підрозділі 1.3 «Поняття та структура адміністративно-правового статусу митних органів України» запропоновано власне визначення адміністративно-правового статусу митного органу, під яким пропонується розуміти складну юридичну конструкцію, що включає сукупність взаємопов'язаних структурних елементів, а саме: правову основу діяльності, функціонально-організаційну структуру, мету, принципи та завдання, форми і методи діяльності, компетенцію та повноваження, якими наділені митні органи для виконання завдань, спрямованих на безпосереднє здійснення державної митної справи, формування і реалізацію державної митної політики та організацію й ефективне функціонуванням всієї системи митних органів, юридичну відповідальність за неправомірні дії чи бездіяльність, вчинені в процесі реалізації своїх повноважень, та гарантії їхньої діяльності.

У підрозділі 1.4 «Система правового регулювання діяльності митних органів» досліджено поняття «регулювання» та «правове регулювання» у юридичній літературі, окреслено підходи до визначення елементів механізму (структури) правового регулювання. Встановлено, що до елементів правового регулювання діяльності митних органів потрібно віднести нормативно-правові акти різної юридичної сили, які регулюють діяльність митних органів, норми права, митні правовідносини, юридичні факти, правосвідомість, яка здійснює вплив на митні правовідносини, правомірну та неправомірну поведінку та відповідальність.

На основі розглянутих позицій науковців надано власне визначення поняття правового регулювання діяльності митних органів, під яким пропонується розуміти здійснюваний всією системою правових засобів і форм результативний, нормативно-організаційний вплив на суспільні відносини, суб'єктами яких є митні органи, з метою їх впорядкування, розвитку і охорони відповідно до необхідності забезпечення ефективності здійснення митної справи і реалізації державної митної політики, а також застосування заходів державного впливу до порушників митних правил. Цим визначенням підкреслено як регулятивний, так і охоронний вплив норм права на суспільні відносини у митній сфері.

Розділ 2 «Зміст адміністративно-правового статусу митних органів України» містить п'ять підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Місце митних органів в механізмі держави, їх завдання та принципи діяльності» визначено, що основним призначенням митних органів є безпосереднє здійснення державної митної справи, забезпечення формування та реалізація державної митної політики України, створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення безпеки суспільства, захист митних інтересів України.

До основних завдань митних органів віднесено завдання, нормативно визначені статтею 544 Митного кодексу України («Призначення та основні завдання органів доходів і зборів»).

Під принципами діяльності митних органів запропоновано розуміти найбільш загальні, основоположні, першочергові вихідні положення, правила, ідеї та вимоги, які повинні бути покладені в основу побудови, функціонування, діяльності митного органу, що визначають його основні завдання, функції, зміст і гарантії такої діяльності та закріплюються в Конституції й інших законодавчих актах.

Обґрунтовано, що систему принципів діяльності митного органу доцільно розглядати з таких основних позицій: 1) загальні (або конституційні) принципи -- закріплені в Основному Законі держави та стосуються діяльності всіх без винятку органів державної влади; 2) правоохоронні принципи -- визначають загальні засади діяльності правоохоронного органу, в тому числі митного. Закріплюються такі принципи у законах, які визначають правові основи діяльності правоохоронних органів; 3) принципи, які характеризують виключно діяльність митних органів та їх посадових осіб; 4) принципи, які характеризують митний орган як державний орган, а їх посадових осіб - як державних службовців (закріплені в Законі України «Про державну службу»).

У підрозділі 2.2 «Функціонально-організаційна структура митних органів в системі органів доходів і зборів та її вплив на адміністративно-правовий статус митних органів України» розглянуто питання організаційної структури митних органів. Визначено, що найвищою структурною ланкою в системі митних органів як складової частини органів доходів і зборів України на сьогоднішній день є Державна митна служба України. Зроблено висновок про те, що реформування митних органів є не лише формальним: змінилися назва та організаційно-правова структура митних органів, їх чисельність, з'явилися нові назви посад, тобто утворилася певна модифікована система їх функціонування. Їх завдання, повноваження також зазнали певних змін. Таке реформування потребувало значних фінансових затрат, використання значних матеріальних та людських ресурсів, що не виправдало утворення такого органу як Міністерство доходів і зборів і не забезпечило ефективність його діяльності. Проаналізовано і аргументовано, що зі створенням цього нового Міністерства існувала певна конкуренція завдань, функцій і повноважень Міністерства доходів і зборів і Міністерства фінансів України у сфері податкової, бюджетної політики як важливих складових державних бюджетних відносин, фінансів держави, що негативно впливало на ефективність функціонування цих надзвичайно важливих сфер життєдіяльності суспільства і держави. Наголошено на необхідності подальших наукових досліджень у цій сфері.

Розглянуто організаційну структуру митних органів в системі органів доходів і зборів, яку складають центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; митниці Міндоходів в АРК, областях, м. Севастополі; Київська міжрегіональна митниця Міндоходів та митні пости. Акцентовано увагу на правовій неврегульованості на цей час діяльності Державної митної служби України.

Зроблено висновок, що митні органи мають досить розгалужену систему для забезпечення виконання покладених на них конкретних завдань і обов'язків. Законодавцем на рівні закону визначено, що така їх структура обумовлена наявним адміністративно-територіальним устроєм країни, тобто територіальне розташування відповідних митних органів прив'язане до певних адміністративно-територіальних одиниць, зокрема Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Під функціями митних органів запропоновано розуміти основні напрямки їх діяльності в процесі безпосереднього здійснення державної митної справи і реалізації державної митної політики, спрямовані на досягнення мети функціонування цих органів та виконання поставлених перед ними завдань, що характеризуються однорідністю і цільовою спрямованістю та в яких відображається зміст такої діяльності і соціальне призначення митних органів, зокрема забезпечення дотримання і правильного застосування законодавства у митній сфері, здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, забезпечення стягнення та контроль за справлянням митних платежів тощо.

Охарактеризовано такі функції митних органів як фіскальна, контрольно-організаційна, захисна (правоохоронна), міжнародно-комунікаційна.

У підрозділі 2.3 «Компетенція та повноваження митних органів України» визначено, що митні органи України здійснюють свою діяльність у межах наданих їм законами України та іншими нормативно-правовими актами повноважень.

Використання комплексного підходу дозволило розглянути сутність та особливості поняття компетенції та повноважень. Визначено, що «повноваження» та «компетенція» -- схожі між собою поняття, але все ж мають різне смислове навантаження. Запропоновано власне визначення поняття компетенції митних органів України, під якою пропонується розуміти сукупність його завдань, повноважень, прав та обов'язків, які визначені митним законодавством, належать до предмета його відання і які є достатніми та необхідними для ефективного функціонування митного органу щодо здійснення митної справи і реалізації митної політики держави.

Під повноваженнями митних органів розуміється сукупність прав і обов'язків відповідного митного органу, закріплених за ним у встановленому законодавством порядку для виконання поставлених завдань і реалізації покладених на нього функцій щодо безпосереднього здійснення державної митної справи.

Запропоновано класифікувати повноваження митних органів на такі основні види: повноваження щодо визначення країни походження товару; митної вартості товарів та методів її визначення; класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; ведення митної статистики; повноваження, що виникають при застосуванні митного режиму, переміщенні і пропуску через митний кордон товарів, транспортних засобів; щодо стягнення митних платежів; повноваження, які митні органи здійснюють для організації своєї роботи; повноваження у сфері визначення основ державної митної справи; повноваження у сфері використання інформаційних технологій та інформаційних ресурсів; повноваження з питань інформування населення щодо своєї діяльності; повноваження у сфері запобігання і протидії контрабанді та боротьби з порушеннями митних правил; повноваження щодо здійснення митного контролю і оформлення товарів і транспортних засобів, контролю за діяльністю окремих осіб, підприємств, за здійсненням певних видів діяльності; повноваження щодо профілактики вчинення правопорушень у сфері державної митної справи, здійснення проваджень у справах про порушення митних правил; повноваження щодо застосування заходів адміністративного примусу, в тому числі адміністративної відповідальності за порушення митних правил; повноваження щодо прийняття відповідних нормативно-правових актів. Наголошено і на так званих дискреційних повноваженнях, які визначено як повноваження, що здійснюються посадовими особами митних органів шляхом вибору альтернативного рішення у певній, конкретно визначеній ситуації, яке не суперечить нормам чинного законодавства, не спричиняє зловживання владою і є найбільш доцільним та правильним з точки зору митного органу чи його посадової особи.

У підрозділі 2.4 «Юридична відповідальність митних органів України» розглянуто загальні визначення поняття юридичної відповідальності, наведено основні види юридичної відповідальності митних органів України.

Поняття юридичної відповідальності митного органу пропонується визначати як негативну реакцію держави на вчинене митним органом, його посадовою чи службовою особою порушення чинного законодавства, що виявляється у застосуванні до цього митного органу передбачених нормами права санкцій, які тягнуть для нього різні обтяжливі наслідки організаційного, матеріального та іншого характеру.

На основі аналізу положень Митного кодексу України визнано доцільним здійснити розмежування юридичної відповідальності митних органів, що виникає у митних правовідносинах, на два основні види: відповідальність посадових осіб і працівників митних органів, які порушують законодавство при здійсненні своєї професійної діяльності, і відповідальність митних органів в цілому як окремого суб'єкта правовідносин.

У підрозділі 2.5 «Юридичні гарантії діяльності митних органів» з'ясовано зміст гарантій діяльності митних органів. Встановлено, що гарантії діяльності є реальним забезпеченням прав, свобод та законних інтересів всіх учасників митних правовідносин. Наголошено на тому, що на сьогодні не існує єдиної думки щодо визначення поняття гарантій у діяльності митних органів, що і зумовлює необхідність поглибленого дослідження цього питання.

Встановлено, що юридичні гарантії діяльності митних органів потрібно розглядати як умови, засоби, фактори, необхідні для забезпечення нормального функціонування митних органів та їх посадових осіб, виконання покладених на них завдань, функцій і повноважень, а також реалізації суб'єктами митних правовідносин прав, свобод та законних інтересів у сфері митної справи, що виражається у їх нормативному закріпленні та реальному здійсненні, підтримці з боку держави.

У підрозділі наведено класифікацію гарантій діяльності митних органів України, проаналізовано окремі їх види.

Розділ 3 «Основні засади взаємодії митних органів» містить три підрозділи.

У підрозділі 3.1 «Координація діяльності митних органів України» проведено дослідження ознак, що є спільними для координації і взаємодії, і тих, які їх розмежовують, акцентовано на важливості координації діяльності митних органів для забезпечення її ефективності, визначено поняття і зміст координації.

Під координацією діяльності митних органів запропоновано розуміти узгодження їх управлінської діяльності, яка полягає у наданні одним органом іншим органам відповідної матеріальної та правової допомоги, взаємного консультування, інформаційної та аналітичної допомоги при вирішенні проблемних питань у митній сфері, узгодженні їх дій і концентрації зусиль для забезпечення прийняття найбільш обґрунтованого та оптимального для ситуації рішення. митний адміністративний компетенція повноваження

До ознак координаційної діяльності митних органів запропоновано віднести таке: єдина та конкретна мета координаційної діяльності; єдині завдання координації; єдині принципи здійснення координації; наявність третього постійного учасника -- координатора; відповідна самостійність посадових осіб при здійсненні координаційної діяльності; узгодження, координація та об'єднання зусиль для досягнення найбільш бажаного результату координаційної діяльності.

У підрозділі 3.2 «Адміністративно-правове забезпечення взаємодії митних органів з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та громадськістю» визначено сучасні підходи до сутності взаємодії, розглядаються основні види взаємодії митних органів України.

Акцентовано, що взаємодія митних органів з іншими державними органами та громадськістю має надзвичайно важливе значення для забезпечення можливості нормального функціонування митних органів, ефективного виконання покладених на них завдань і функцій, здійснення державної митної справи.

Зроблено висновок, що взаємодія митних органів з іншими суб'єктами полягає у врегульованому нормами права взаємозв'язку між відповідними суб'єктами, обумовленому спільною метою, взаємному впливі один на одного, а також у використанні взаємодіючими сторонами можливостей один одного як для досягнення власних цілей, так і для забезпечення ефективності спільної справи, реалізації державної митної політики.

Встановлено, що основними формами взаємодії митних органів із громадськістю є: інформування громадськості про стан реалізації державної митної політики; інформування громадянами структурних підрозділів митних органів про виявлені факти порушень митних правил, встановлення осіб, які вчинили дані правопорушення, тощо; проведення спільних заходів митних органів і громадян, їх об'єднань щодо виявлення та припинення правопорушень у митній сфері; спільна участь у здійсненні заходів, спрямованих на виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та їх усунення.

Сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення взаємодії митних органів України з іншими органами державної влади та громадськістю, які б сприяли законності, прозорості і ефективності діяльності митних органів, покращенню їх правового статусу.

У підрозділі 3.3 «Адміністративно-правове забезпечення міжнародного співробітництва митних органів» визначено, що міжнародна взаємодія обумовлена спільністю завдань, функцій, принципів діяльності митних органів, веденням митної статистики у різних державах.

Розглянуто поняття міжнародної взаємодії, міжнародного співробітництва та партнерства, досліджено їх співвідношення. Проаналізовано міжнародне митне співробітництво та визначено його як особливий вид взаємодії митних органів України з митними органами іноземних держав та міжнародними митними організаціями у митній сфері, що характеризується здійсненням узгоджених та скоординованих дій двох і більше держав у відповідних правових формах та з використанням необхідних методів діяльності, яка спрямована на приведення у відповідність з єдиними міжнародними вимогами їх власного митно-правового регулювання, встановлення єдиного порядку надання міжнародно-правової допомоги у митних питаннях, досягнення поставлених перед митними органами держав спільних завдань.

Основними ознаками, які характеризують міжнародну взаємодію митних органів, визнано такі: діяльність двох і більше країн, міжнародних організацій, окремих митних органів іноземних держав; діяльність має характер спільних, узгоджених та скоординованих дій; виражається у відповідних правових формах та методах діяльності; спрямована на досягнення спільних для держав-учасниць мети та завдань.

Розділ 4 «Організаційні форми забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу митних органів» містить чотири підрозділи.

У підрозділі 4.1 «Інформаційне забезпечення діяльності митних органів» під ним запропоновано розуміти процес надання і накопичення відповідної інформації, відомостей, їх обробку, зберігання та цільове використання у діяльності митного органу, що має важливість для діяльності митної служби, її органів і посадових осіб та є необхідним і корисним для виконання покладених на митні органи завдань.

Виділено основні складнощі та проблемні питання, що виникають при здійсненні інформаційного забезпечення митної діяльності, розглядаються шляхи їх подолання і удосконалення інформаційного забезпечення діяльності митних органів. Досліджено питання запровадження та функціонування Електронної митниці, електронного документообігу, використання електронного цифрового підпису, безперешкодного доступу до мережі Інтернет.

Запропоновано надати митним органам та їх посадовим особам можливість використовувати електронний цифровий підпис при користуванні базами даних інших органів державної влади, фінансових та інших установ стосовно документів, що стосуються переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України з метою полегшення, спрощення та прискорення обміну необхідною інформацією при здійсненні ними своєї діяльності. Зазначається, що якісне інформаційне забезпечення діяльності митних органів значно спростить та прискорить здійснення митного оформлення товарів, інших митних процедур, що позитивно вплине на весь процес переміщення товарів, транспортних засобів і осіб через митний кордон України.

У підрозділі 4.2 «Кадрове забезпечення діяльності митних органів» розглянуто основні проблемні питання комплектування митних органів України високопрофесійними кадрами.

Аналізуючи проблематику кадрового забезпечення діяльності митних органів, зроблено висновок, що на кадрову політику в них значно впливає ставлення самого законодавця до формування державної кадрової політики, що виражається у якості прийнятих нормативно-правових актів у сфері забезпечення кадрами органів державної влади.

Кадровим забезпеченням митних органів визнається сукупність організаційно-розпорядчих відносин, які виникають з приводу комплектування митних органів кадрами та підбору персоналу для роботи у митних органах, а також з приводу формування кадрового резерву для роботи в митних органах, здійснення підготовки та перепідготовки працівників, забезпечення належних умов їх праці, кар'єрного зростання та просування по службі і соціального захисту. Окремо визначено завдання та складові кадрового забезпечення.

Ключовими елементами проходження служби у митних органах названо: прийняття на державну службу (призначення на посаду); прийняття присяги та урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби; присвоєння спеціальних звань; стажування; встановлення умов проходження державної служби, зокрема визначення посадових повноважень та відповідальності, режиму робочого часу та часу відпочинку (відпусток), грошового та матеріального забезпечення тощо; забезпечення безпеки під час виконання службових обов'язків; соціально-правовий захист службовців; організація професійної підготовки службовців; сумісництво; заохочення; оцінювання професійної діяльності; просування (переміщення) по службі; припинення державної служби.

Проаналізовано основні питання щодо проходження кандидатами конкурсу на заміщення вакантних посад, вимог до таких кандидатів, моральних та фізичних якостей особи -- кандидата, формування кадрового резерву, просування по службі, атестації та підвищення кваліфікації. З огляду на виявлені проблеми надано рекомендації щодо удосконалення законодавства з цих питань.

У підрозділі 4.3 «Матеріально-фінансове забезпечення діяльності митних органів» проаналізовано теоретичні та практичні питання здійснення матеріального та фінансового забезпечення діяльності митних органів.

Акцентовано увагу на тому, що належне забезпечення митних органів необхідними фінансовими та матеріальними ресурсами є гарантією ефективної діяльності митного органу та його посадових осіб.

Під матеріально-фінансовим забезпеченням митних органів запропоновано розуміти діяльність держави щодо своєчасного та повного забезпечення потреб митних органів в цілому та кожного окремого працівника необхідними фінансовими ресурсами та грошовими коштами, що здійснюється у межах бюджетної системи держави, а також здійснення необхідного житлового, медичного, санаторно-курортного, пенсійного та інших видів забезпечення.

Основними видами матеріально-фінансового забезпечення діяльності митних органів названо: грошове забезпечення, забезпечення приміщеннями, майном, пільгами та компенсаціями, державне обов'язкове особисте страхування, житлове забезпечення, медичне та санаторно-курортне забезпечення, пенсійне забезпечення тощо.

Окремо досліджено питання забезпечення працівників митного органу належною оплатою праці, медичними послугами, житлом та іншими видами соціального забезпечення.

У підрозділі 4.4 «Науково-технічне забезпечення діяльності митних органів» досліджено проблеми науково-технічного забезпечення їх діяльності.

Розглянуто поняття «технічні ресурси», «технічне забезпечення» «науково-технічні засоби» та «наукове забезпечення». Сформульовано власне визначення поняття науково-технічного забезпечення діяльності митних органів, під яким розуміються матеріальні та інтелектуальні ресурси (пристрої, апарати, інструменти, засоби зв'язку, наукові надбання в галузі техніки, технологій, наукові праці, статті тощо), які можуть бути використані в своїй сукупності у діяльності митних органів і здатні забезпечити підвищення ефективності митного контролю, митного оформлення, протидії митним правопорушенням, здійснення митної справи, а також діяльність відповідних органів, організацій і осіб щодо належного забезпечення ними митних органів та практичного впровадження у професійній діяльності.

Науково-технічне забезпечення діяльності митних органів досліджено окремо за його складовими: наукове та технічне забезпечення, що дозволило більш глибоко охарактеризувати такі види забезпечення. При розгляді поняття технічних засобів та технічних ресурсів зазначено, що у митних органах можна виділити загальнотехнічні засоби та спеціальні засоби. Загальнотехнічні -- це ті, що можуть бути використані у багатьох державних органах, не мають специфічних властивостей та є загальновживаними. Спеціальні технічні засоби у митній діяльності можна визначити як ті технічні ресурси, які мають специфічні властивості та передбачені тільки для використання у митних органах. Технічними засобами, що використовуються працівниками митних органів, названо спеціальну техніку, спеціальні засоби, оперативну техніку тощо.

Для удосконалення технічного забезпечення діяльності митних органів запропоновано системно підходити до цього питання, розробити та запровадити формування єдиної технічної політики органів державної влади, забезпечити розвиток національної програми технічного забезпечення митних органів, оснащення посадових осіб митних органів необхідними технічними ресурсами, мережею Інтернет; забезпечити комп'ютеризацію робочих місць, функціонування новітніх інформаційних систем, вивчити та запровадити досвід іноземних держав щодо впровадження заходів технічного забезпечення митних органів, визначити та узагальнити реальні потреби митних органів та їх працівників у технічних ресурсах. Важливим також є врахування технічних потреб у кожному конкретному митному органі. З огляду на це суттєвою є роль керівника митниці чи іншого митного органу, адже саме керівник зобов'язаний слідкувати за інформаційним, матеріальним та технічним забезпеченням митного органу, який він очолює, та його посадових осіб.

...