Публічні послуги в діяльності Державної податкової служби України: організаційно-правові засади

Размещено на http://www.allbest.ru/

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Приймак Людмила Іванівна

ПУБЛІЧНІ ПОСЛУГИ В ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2013

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Курило Володимир Іванович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, директор Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Галунько Валентин Васильович, директор Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»;

кандидат юридичних наук, Позняков Спартак Петрович, Національний університет Державної податкової служби України, доцент кафедри господарсько-правових дисциплін

Захист відбудеться 20 березня 2013 р. о 10.⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.00.16 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус № 3, кімната 65

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус № 4, кімната 28

Автореферат розісланий 16 лютого 2013 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О. Ю. Піддубний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

публічні послуги державний податковий

Актуальність теми. Концепція розвитку адміністративної реформи в Україні визначає необхідність удосконалення діяльності держави щодо створення сучасної та ефективної системи органів державної влади, яка б належним чином поєднувала стратегічне й тактичне управління, якісну реалізацію надання послуг населенню та забезпечувала їх взаємну координацію. Одним із напрямів адміністративної реформи в Україні постає реформування податкової системи країни. Вагоме значення цього реформування обумовлюється тим, що податкова сфера охоплює значне коло суспільних відносин, учасниками яких є фізичні та юридичні особи, задоволення інтересів яких, у межах адміністративної реформи, повинно займати головне місце. Водночас орієнтація України на інтеграцію до Європейського Союзу, впровадження у життя нової парадигми адміністративного права потребує від органів державної податкової служби України досягнення європейських стандартів публічно-сервісної діяльності.

Перетворення державної податкової служби України на провідну, демократичну та підзвітну суспільству високоефективну державну структуру вимагає розробки нових підходів до її модернізації, реформування організаційно-правових засад її діяльності. Слід констатувати, що починаючи з 1997 року здійснюються певні послідовні кроки з реформування та модернізації органів державної податкової служби України, що було закріплено, зокрема, в основних положеннях Стратегічного плану розвитку органів державної служби України на період до 2013 року, Податкового кодексу України, Проекту модернізації Державної податкової служби України. Незважаючи на те, що у зазначених нормативно-правових актах містяться положення щодо необхідності надання цими органами якісних публічних послуг, результати правозастосовної діяльності, водночас, свідчать про їх недостатньо високий рівень. Це пояснюється, серед іншого, і відсутністю належного правового підґрунтя задля здійснення публічно-сервісної діяльності, і недостатнім рівнем професіоналізму працівників цих органів, і повільним впровадженням наукових досягнень у зазначеній сфері.

Розуміючи значення фундаментальних та прикладних наукових досліджень у сфері надання публічних послуг, юридична наукова спільнота активно здійснює наукові пошуки у зазначеному напрямі. Аналіз існуючих наукових напрацювань у сфері надання публічних послуг дав змогу переконатися, що існує значна кількість досліджень, присвячених окресленню та розв'язанню завдань, що постають перед органами державної податкової служби України задля поліпшення економічного становища держави, підтриманню стану податкової безпеки та правопорядку у податковій сфері, забезпечення контролю за додержанням податкового законодавства тощо. У значно меншій кількості наукових робіт звертається увага на необхідність забезпечення додержання прав і свобод громадян, можливість їх забезпечення у ході діяльності органів державної податкової служби України (наприклад, робота А. В. Головача), а також на необхідність створення системи забезпечення публічно-сервісної діяльності органів державної податкової служби України. Отже, окреслення та комплексне розв'язання завдання щодо формування організаційно-правових засад публічно-сервісної діяльності органів державної податкової служби України не знайшли свого належного висвітлення в існуючих наукових працях. Важливість розробки організаційно-правових засад розбудови публічно-сервісної держави в Україні, а також ефективних її органів обумовлюють актуальність обраної теми.

Науково-теоретичним підґрунтям дослідження стали наукові праці українських та російських фахівців у галузі загальної теорії держави і права, конституційного, адміністративного, інформаційного права, теорії державного управління та економіки: В. Б. Авер'янова, С. С. Алексєєва, Г. В. Атаманчука, А. В. Головача, О. О. Бандурки, Д. Н. Бахраха, Ю. П. Битяка, А. Д. Васильєвої, В. С. Долечека, М. М. Гринюка, М. К. Касьяненка, С. В. Ківалова, А. Н. Козиріна, І. Б. Коліушка, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, С. А. Комарова, В. В. Конопльова, О. В. Кузьменко, О. О. Кузьменко, В. І. Курила, Д. А. Лук'янця, А. В. Малька, Н. І. Матузова, М. Н. Марченка, В. Д. Михайлішина, Л. А. Міцкевича, В. М. Москаленка, Є. В. Морозової, Г. М. Писаренко, П. М. Рабіновича, В. М. Сирих, О. Ф. Скакун, С. Г. Стеценка, Л. К. Терещенко, В. П. Тимощука, Ю. О. Тихомирова, М. В. Цвіка, П. В. Цимбала, Л. А. Шереметьєвої та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукову розробку теми здійснено згідно з Концепцією адміністративно-правової реформи в Україні, схваленої Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 року № 90-р і відображає тематику наукових досліджень кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів та природокористування України.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі вивчення науково-правових праць у галузі юриспруденції, чинного законодавства України, міжнародного досвіду та законодавства, узагальнення практики їх реалізації розробити організаційно-правові засади публічно-сервісної діяльності органів державної податкової служби України як невід'ємної складової концепції формування публічно-сервісної держави, надати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правового забезпечення державного механізму гарантування прав і свобод фізичних та юридичних осіб у сфері надання публічних послуг в діяльності державної податкової служби.

Для досягнення поставленої мети визначено наступні завдання дослідження:

- з'ясувати поняття, правову природу та види публічних послуг;

- проаналізувати поняття та ознаки державних послуг як різновиду публічних послуг;

- надати загальноправову характеристику зарубіжного досвіду правового регулювання публічних послуг;

- висвітлити загальноправову характеристику діяльності органів державної податкової служби України в сучасних умовах та класифікацію видів її забезпечення;

- визначити мету, структуру, завдання, адміністративно-правові повноваження органів державної влади України щодо здійснення публічно-сервісної діяльності органів державної податкової служби України;

- дослідити поняття, структуру та концепцію формування й розвитку правового забезпечення публічно-сервісної діяльності органів державної податкової служби України;

- розкрити зміст юридичної відповідальності органів державної податкової служби України у сфері надання публічних послуг;

- визначити та проаналізувати правові засади надання дозвільних, реєстраційних, консультаційних та інформаційно-довідкових послуг органами державної податкової служби України;

- сформулювати конкретні пропозиції та рекомендації з досліджуваних питань.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час здійснення публічно-сервісної діяльності органів державної податкової служби України.

Предмет дослідження становлять адміністративно-правові, організаційні та теоретико-методологічні засади надання публічних послуг органами державної податкової служби в умовах впровадження адміністративної і податкової реформ в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів наукового пізнання: діалектичного, історико-правового, логічного, системного аналізу, системно-структурного, порівняльно-правового, логіко-семантичного, формально-юридичного та ін. Провідним виступає діалектичний метод пізнання організаційно-правових засад публічно-сервісної діяльності органів державної податкової служби України, який допомагає розглянути у взаємозв'язку правові засоби та складові відповідного інституційного механізму, виявити усталені напрями й закономірності в цілому. Застосування методів і прийомів наукового пізнання спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1-2.3, 3.1). За допомогою історико-правового методу досліджено генезу реформування державної податкової служби (підрозділ 2.1). Формально-логічний та соціологічний методи дали змогу визнати необхідність забезпечення в діяльності органів державної податкової служби України балансу реалізації управлінської та сервісної функцій (підрозділ 2.1). Порівняльно-правовий метод використовувався для визначення закордонного досвіду правового регулювання надання публічних послуг, який можна впровадити в Україні (підрозділ 1.3). За допомогою формально-юридичного методу досліджувалися норми адміністративного, податкового, інформаційного законодавства нашої держави, що регулюють суспільні відносини, пов'язані із наданням публічних послуг органами державної податкової служби України, обґрунтовувалися висновки і пропозиції щодо їх коригування та доповнення (підрозділи 2.3, 3.1, 3.2). Системно-структурний метод сприяв аналізу інституційного забезпечення публічно-сервісної діяльності органів державної податкової служби України (підрозділ 2.2), дослідженню структури системи забезпечення публічно-сервісної діяльності зазначених органів (підрозділ 2.1.), визначенню структури правового забезпечення публічно-сервісної діяльності органів державної податкової служби України (підрозділ 2.3), правових засад надання дозвільних, реєстраційних, консультаційних та інформаційно-довідкових послуг органами державної податкової служби України (підрозділ 3.2).

Положення і висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, міжнародних, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які постають правовим підґрунтям упорядкування суспільних відносин, що виникають під час публічно-сервісної діяльності органів державної податкової служби України. Інформаційну й емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів державної влади України, що формують та забезпечують реалізацію державної політики щодо розбудови публічно-сервісної держави; довідкові видання і статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці та застосуванні авторського підходу до визначення й удосконалення організаційно-правових засад забезпечення публічно-сервісної діяльності державної податкової служби України і визначається тим, що дисертація є одним із перших у вітчизняній науці адміністративного права комплексним дослідженням названого напряму правовідносин.

Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у таких основних положеннях та висновках, які виносяться на захист:

вперше:

- обґрунтовано доцільність розробки і реалізації нової концепції діяльності органів державної податкової служби України як органів виконавчої влади, яка виходить із необхідності здійснення інтегративної діяльності, що зважено поєднує управлінську діяльність у податковій сфері та діяльність у сфері надання публічних послуг, а також враховує можливість покращення публічно-сервісної діяльності за допомогою реалізації управлінських функцій у напрямі удосконалення взаємодії суб'єктів надання публічних послуг;

- запропоновано системну модель комплексного забезпечення публічно-сервісної діяльності органів державної податкової служби України, невід'ємними взаємодіючими складовими якого постають інституційне, правове, інформаційне, кадрове, документаційне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення;

- визначено структуру інституційного забезпечення публічно-сервісної діяльності органів державної податкової служби України, яка передбачає дві групи: перша група включає відповідні органи державної влади, які організують та забезпечують процес надання публічних послуг; друга - органи, які безпосередньо ці послуги надають;

удосконалено:

- підхід до формування правового забезпечення публічно-сервісної діяльності органів державної податкової служби України, який виходить із оновленого тлумачення поняття «правове забезпечення», доцільності розвитку міжгалузевого інституту права (передусім галузей адміністративного, податкового, інформаційного права) та становлення публічно-сервісного законодавства як правової основи цивілізованої публічно-сервісної діяльності зазначених органів;

- розуміння інституту юридичної відповідальності за правопорушення у сфері надання публічних послуг, використовуючи при цьому запропоновану концепцію юридичної відповідальності, яка виходить із існуючих теоретичних напрацювань у галузі юридичної відповідальності, принципу взаємної відповідальності держави та суспільства, враховує необхідність її дослідження як з позиції комплексної правової гарантії (нормативно-правової та організаційно-правової) державного забезпечення надання публічних послуг, так і з точки зору реалізації обов'язкового елементу правового статусу посадової та службової особи, а також дослідження видів юридичної відповідальності - адміністративної, кримінальної, дисциплінарної;

дістали подальшого розвитку:

- визначення мети, завдань та повноважень органів державної податкової служби України, що враховують необхідність розвитку публічно-сервісної держави в країні;

- класифікація неюрисдикційних проваджень, а саме: опираючись на їх класифікацію за критерієм - «ініціатор звернення» (заявні - за ініціативою приватних осіб, втручальні - за ініціативою суб'єктів публічної адміністрації), запропоновано вважати перший вид проваджень публічно-сервісними, а другий - управлінськими;

- перелік тих складів адміністративних правопорушень, що закріплені у КУпАП, які необхідно віднести до правопорушень у сфері надання публічних послуг;

- підхід щодо впровадження сучасної концепції адміністративного права у національне законодавство, а саме: запропоновано систематизувати (у формі інкорпорації) нормативно-правові акти, які становлять собою правові засади надання дозвільних та реєстраційних послуг органами державної податкової служби України, що сприятиме формуванню та розвитку публічно-сервісного законодавства;

- розуміння зваженого використання зарубіжного досвіду у сфері надання публічних послуг, що дало змогу запропонувати включення до щорічних планів адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу тих організаційно-правових заходів, які сприятимуть перетворенню відповідних органів виконавчої влади (у тому числі органів державної податкової служби) на цивілізовані публічно-сервісні органи;

- пропозиції до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вдосконалення правового регулювання суспільних відносин у сфері надання публічних послуг.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері - основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розвитку адміністративно-правових засад надання публічних послуг органами державної влади;

- у правотворчості - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані у дисертації, можуть бути використані для внесення змін і уточнень до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», КУпАП, до проекту Адміністративно-процедурного кодексу України;

- у правозастосовній діяльності - використання одержаних у дисертації результатів допоможе підвищити ефективність публічно-сервісної діяльності органів державної податкової служби України;

- у навчальному процесі - матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників і навчальних посібників із навчальної дисципліни «Адміністративне право» .

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням, усі сформульовані в ній положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Підсумки наукової розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки було оприлюднено дисертантом на Міжнародній науково-практичній конференції «Нове міжнародне та національне законодавство - нові завдання юридичної науки» (м. Київ, 16-17 лютого 2012 р.); Міжнародній науково-практичної конференції «Право та сучасне суспільство: реалії співвідношення» (м. Запоріжжя, 30 березня 2012 р.), а також на теоретичних семінарах і засіданнях кафедри адміністративного та фінансового права Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертаційного дослідження викладено у 3 наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях з юридичних наук, та 2 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації обумовлена метою, завданнями та обраним предметом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 203 сторінки. Список використаних джерел складається із 246 найменувань і займає 26 сторінок, 4 додатки займають 13 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета й завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію результатів дослідження та публікації, представлено структуру дисертації.

Розділ 1. «Теоретико-методологічні засади публічно-сервісної діяльності державної податкової служби України» складається із трьох підрозділів і присвячений дослідженню теоретико-методологічного підґрунтя здійснення публічно-сервісної діяльності державною податковою службою України.

У підрозділі 1.1. «Публічні послуги: поняття, правова природа, види» проведено історично-правовий доктринальний аналіз становлення поняття «послуга» та «публічна послуга» (роботи В. Б. Авер'янова, С. О. Кірсанова, А. Т. Ошкуркова, А. М. Сергієнка, Є. В. Талапіної, Л. К. Терещенка, Ю. О. Тихомирова, Д. М. Щекіна та ін.), а також з'ясовано поняття «послуга» з точки зору економіки (роботи О. Васильєвої, В. В. Кулібанової, В. Семенова, О. П. Челенкова). Поділяємо позицію Ю. О.Тихомирова та Є. В. Талапіної щодо визначення поняття «публічні послуги» - це послуги, які надаються безмежному колу осіб з метою задоволення публічного інтересу. Досліджено основні ознаки публічних послуг, з'ясовано загальну тенденцію щодо їх визначення, а саме: індивідуальність та соціальна спрямованість, ініціатива особи. Аналіз правових відносин у сфері надання публічних послуг допоміг переконатися в тому, що починає формуватися інститут публічних послуг як комплексний інститут права (публічного та приватного). При цьому невід'ємною складовою публічного права є адміністративне право, дослідження в межах якого постають основними у роботі.

Обґрунтована точка зору, що класифікація публічних послуг сприяє комплексному дослідженню цього феномена. Досліджено різноманітні доктринальні класифікації (наприклад, В. С. Долечека, І. Б. Коліушка, Л. К. Терещенка, В. П. Тимощука, Ю. О. Тихомірова, М. Д. Чеснокової) та нормативно-правові (аналіз Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, Податкового кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України 2010 року «Деякі питання надання адміністративних послуг»). Визначено перелік та зміст критеріїв, які сприяють конструктивності використання відповідних класифікацій публічних послуг задля належної діяльності органів державної влади.

Аналіз різних видів публічних послуг та їх характерних ознак допоміг дійти висновку, що поняття «публічні послуги» є загальним, родовим поняттям, якому притаманні певні ознаки, У свою чергу, послуги, які входять до цих класифікацій, містять усі ознаки, притаманні публічним послугам, зберігаючи, водночас, додаткові власні ознаки, що визначають їх сутність. Запропоновано узагальнююче визначення поняття «публічні послуги» та акцентовано увагу на необхідності його законодавчого визначення.

У підрозділі 1.2. «Державні послуги як різновид публічних послуг: поняття і ознаки» обґрунтовується необхідність їх дослідження. Виходячи із того, що Концепцією адміністративної реформи в Україні визначено одне із основних завдань органів виконавчої влади - надання державних послуг суспільству, наголошується, що їх діяльність має бути спрямована на служіння суспільству, а не на управління ним. Водночас, на думку дисертанта, якісне розв'язання завдань, що закріплені за органами виконавчої влади, потребує як реалізації функцій управління, так і функції надання державних послуг. Поділяється точка зору В. Б. Авер'янова, що саме дефініція «послуги» акцентує увагу на виконанні обов'язків держави перед приватними особами, спрямованих на юридичне оформлення умов, необхідних для забезпечення належної реалізації ними своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Проаналізовано доктринальні підходи щодо визначення поняття та сутності державних послуг (наприклад, роботи А. В. Беліцької, С. О. Бєлова, В. С. Долечека, І. Б. Коліушка, С. В. Мігіна, О. В. Морозової, А. В. Нестерова, О. В. Родіна, Л. К. Терещенка, В. П. Тимощука, Л. А. Шереметьєвої, А. В. Яцкіна). Дослідження показали неоднозначність розуміння цього поняття у науковому середовищі. Водночас у роботі зазначається, що запропоновані вченими визначення поняття «державні послуги» мають як певні відмінності, так і єдині позиції, що були висвітлені дисертантом. Це допомогло усвідомити необхідність визначення відповідних ознак державних послуг, які включають як характерні ознаки публічних послуг, так і особливі ознаки державних, а також сформулювати власну позицію щодо сутності поняття «державні послуги».

Досліджено нормативно-правові акти України, якими регулюються державні послуги, зокрема: Концепція розвитку надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Бюджетний кодекс України, Закон України «Про центральні органи виконавчої влади», Закон України «Про адміністративні послуги» та ін. Це дало змогу отримати висновки, зокрема, щодо: необхідності чіткого розмежування поняття «послуга» у цивільно-правовому значенні та «державна послуга» у адміністративно-правовому аспекті; визначення суб'єктів надання державних послуг - це органи державної виконавчої влади та державні підприємства, установи, організації, а також органи місцевого самоврядування (в порядку виконання делегованих державою повноважень за рахунок коштів державного бюджету); існування переліку послуг, які можуть бути надані за рахунок державного і місцевого бюджетів; наявності переліку органів, що мають право надавати державні послуги; становлення єдиних центрів надання адміністративних послуг; місця адміністративних послуг у системі державних послуг, визначення адміністративних послуг; відсутності належної уваги до правового регулювання тих державних послуг, які не є адміністративними; тенденцій впровадження безоплатної системи надання державних послуг; відсутності законодавчого визначення поняття «державні послуги» і т. ін.

На думку дисертанта, спостерігається існування певної спеціальної нормативно-правової бази, згідно з якою регулюються суспільні відносини щодо здійснення державних послуг, які надаються у конкретній сфері. Акцентовано увагу на необхідності доповнення спеціальної нормативно-правової бази актами, які б закріплювали загальні засади надання державних послуг. Пропонується посилити значення наукових напрацювань у сфері державних послуг під час правотворчості.

У підрозділі 1.3. «Зарубіжний досвід правового регулювання публічних послуг» вважалося за необхідне дослідити стан системи права, системи законодавства, державотворення на шляху формування публічно-сервісних держав; визначити основні правові засади, які б могли бути застосовані у правовій науці та практиці України. З'ясовано, що позитивним проявом нової державної політики, яка спрямована на розробку та впровадження концепції адміністративної реформи у багатьох європейських країнах, постає не лише нормативно-правове закріплення за фізичною або юридичною особою певних прав, свобод та законних інтересів (зокрема, у сфері надання державних послуг), але й впровадження ефективного механізму їх реалізації. Визначено напрями такої політики та запропоновано органам державної влади України їх вивчити.

З метою розуміння сучасного стану системи права і можливості користуватися досвідом цивілізованих країн щодо правового регулювання та організаційного забезпечення надання публічних послуг, проаналізована ситуація у Німеччині, Великобританії, Франції, Нідерландах, США та інших країнах. З'ясовано, що існує єдина тенденція - реалізація таких цілей, як: поліпшення якості публічних послуг та діяльності системи державних органів; орієнтація на наближення цієї системи до народу. Порівняльно-правовий аналіз завдань, які визначають уряди цих країн для реалізації даних цілей, довів, що існують не лише відмінні, але й спільні риси цих завдань, які було з'ясовано та проаналізовано. Визначено організаційно-правові інструменти розв'язання завдань, які можуть бути запроваджені в Україні, наприклад, для удосконалення управління якістю надання публічних послуг.

Досліджено понятійний апарат, який використовується у країнах Європи у процесі правового регулювання надання публічних послуг, а саме: історично-правовий аспект становлення поняття «публічні послуги»; сутність поняття «універсальна послуга»; розуміння поняття «послуги, що надаються за розпорядженням державних органів», яке закріплено у Генеральній Угоді про торгівлю послугами. На думку дисертанта, особливої уваги для України потребує досвід Європейського Союзу щодо реалізації суспільного інтересу під час надання послуг, наприклад, орієнтація податкових органів на взаємодію з суспільством. Розкрито сутність кожного критерію щодо надання публічних послуг у європейських країнах та внесено пропозиції щодо їх конструктивного впровадження і в Україні.

Розділ 2. «Організаційно-правові засади забезпечення публічно-сервісної діяльності державної податкової служби України» складається із трьох підрозділів і присвячений обґрунтуванню авторського підходу до визначення й дослідження організаційно-правових засад забезпечення публічно-сервісної діяльності державної податкової служби України (далі - ДПС України).

У результаті дисертаційного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на розв'язання нового наукового завдання щодо розробки й удосконалення адміністративно-правових та організаційних засад публічно-сервісної діяльності органів Державної податкової служби України в умовах адміністративної та податкової реформи в Україні.

1. З метою реформування органів державної податкової служби України запропоновано підхід, який виходить із: а) положень адміністративної та податкової реформи в Україні; б) стратегічного курсу інтеграції України до Європейського Союзу та моделі розбудови європейської публічно-сервісної держави; в) розробленої концепції діяльності органів державної податкової служби України, що зважено поєднує управлінську діяльність у податковій сфері та діяльність у сфері надання публічних послуг, а також враховує можливість удосконалення публічно-сервісної діяльності за допомогою реалізації управлінських функцій у напрямі покращення взаємодії суб'єктів надання публічних послуг; г) запропонованої системної моделі комплексного забезпечення публічно-сервісної діяльності органів державної податкової служби України, до якої входить інституційне, правове, інформаційне, кадрове, документаційне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення.

2. Запропоновано та обґрунтовано складові теоретико-методологічних засад публічно-сервісної діяльності органів державної податкової служби України, які включають: а) доктринальні підходи до визначення понятійного апарату проблеми надання публічних послуг, їх різновиду - державних послуг; б) нормативно-правову базу, яка регулює суспільні відносини щодо надання публічних послуг; в) зарубіжний досвід правового регулювання надання публічних послуг, який доцільно запровадити в Україні задля розбудови публічно-сервісної держави.

3. Усвідомлено, що в основу публічних послуг покладено публічний інтерес. Аналіз різноманітних визначень поняття «публічні послуги» довів доцільність їх розгляду як послуг, що надаються публічним сектором (державним та самоврядним) або іншими суб'єктами отримувачам послуг за їх зверненням, відповідно до законодавства України. З'ясовано перелік загальних ознак публічних послуг: індивідуальність, соціальна спрямованість, ініціатива особи. Аналіз правовідносин у сфері надання публічних послуг допоміг переконатися, що починає формуватися інститут публічних послуг як комплексний інститут права, невід'ємною складовою якого, серед іншого, є адміністративне право.

4. Доведено конструктивну роль класифікацій у дослідженні феномена публічних послуг. Розглянуто критерії класифікації, зокрема: 1) за суб'єктом надання (державні, муніципальні); 2) за юридичними наслідками (адміністративні, інформаційно-консультаційні). Констатується, що різновиди послуг мають як загальні ознаки публічних послуг, так і власні, що визначають їх сутність та місце у системі публічних послуг. Вважається, що поняття «публічні послуги» є загальним, родовим, тому публічно-сервісна діяльність розуміється як загальна діяльність із надання послуг (державних, адміністративних, інформаційно-консультаційних та ін.).

5. Необхідність дослідження державних послуг зумовлена тим, що у роботі суб'єктами надання послуг є органи державної влади (виконавчої) - органи ДПС України. Обґрунтовано, що реалізація Концепції адміністративної реформи в Україні вимагає принципового переосмислення взаємовідносин між державою та суспільством, зокрема, виокремлення діяльності з надання послуг як окремої функції задля становлення та розвитку публічно-сервісної держави. Аналіз доктринальних підходів та нормативно-правових актів України дав змогу дійти висновку щодо доцільності сприйняття державної послуги як виконання обов'язків держави перед юридичними та фізичними особами, спрямованих як на юридичне оформлення умов, так і на надання інформації та довідок, необхідних для забезпечення належної реалізації ними своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Акцентовано увагу на необхідності законодавчого закріплення поняття «державні послуги», переліку платних та безоплатних державних послуг, повноважень державних органів щодо надання послуг.

6. Акцентується увага на доцільності конструктивного запозичення зарубіжного досвіду щодо імплементації норм міжнародного права, зокрема, шляхом розробки щорічних планів адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу у сфері надання публічних послуг.

7. Обґрунтовано необхідність дослідження органів державної податкової служби України як системного утворення відповідних органів, що реалізують як функції управління у податковій сфері України, так і функцію надання публічних послуг. Отримано висновок, що саме комплексний підхід сприяє формуванню цивілізованої європейської державної податкової служби.

8. З метою досягнення оновленої стратегічної мети діяльності органів державної податкової служби України, яка враховує баланс інтересів людини, суспільства та держави, а також якісного виконання визначених у роботі завдань цих органів, запропоновано та обґрунтовано необхідність створення системи забезпечення надання публічних послуг органами державної податкової служби України, визначено її структуру та надано загальну характеристику кожної складової системи. Обґрунтовано пріоритетність дослідження інституційного й правового забезпечення публічно-сервісної діяльності органів державної податкової служби України.