Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 351.743 (477)

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ “УКРАЇНА”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

Адміністративно-правовий статус приватного вищого навчального закладу

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

кандидата юридичних наук

Сорока Олександра Олександрівна

Київ - 2013

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини “Україна”

Науковий керівник

кандидат юридичних наук, доцент, заслужений юрист України Гриценко Володимир Григорович, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, професор кафедри правознавства

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Бевзенко Володимир Михайлович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри адміністративного права;

кандидат юридичних наук, професор Сущенко Віктор Дмитрович, Національна академія внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права і процесу

Захист відбудеться «29» січня 2014 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.139.01 у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна» за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

Автореферат розісланий «21» грудня 2013 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої радиС. О. Короєд

навчальний приватний заклад адміністративний

Анотація

Сорока О.О. Адміністративно-правовий статус приватного вищого навчального закладу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Київ, 2013.

У дисертaцiї нaведенo теoретичне узaгaльнення й нoве рoзв'язaння нaукoвoгo зaвдaння щoдo визнaчення тa удoскoнaлення питань адміністративно-правового статусу приватного вищого навчального закладу.

Доведено, що невід'ємною складовою предмету адміністративно-правового регулювання вищої освіти є адміністративно-правовий статус вищого навчального закладу приватної форми власності.

Визначено, що мета освітньої діяльності приватного вищого навчального закладу полягає у забезпеченні суб'єктами публічного управління у взаємодії із його об'єктами прогресивного розвитку освітньої діяльності з надання високоякісних освітянських послуг на комерційній основі в умовах добросовісної конкуренції, формування довіри споживачів (студентів, їх батьків та ін.), підвищення добробуту всіх його працівників.

Розкрито права, обов'язки та спеціальні обов'язки вищого навчального закладу приватної форми власності, особливості адміністративної відповідальності у цій сфері. Проаналізовано передовий досвід зарубіжних держав і запропоновані зміни і доповнення до чинного законодавства щодо практичного забезпечення рівності вищих навчальних закладів усіх форм власності та прозорості процедури ліцензування і акредитації вищих навчальних закладів приватної форми власності.

Ключові слова: адміністративна відповідальність, адміністративно-правий статус, вищий навчальний заклад приватної форми власності, ліцензування, права, обов'язки, студент.

Аннотация

Сорока А.А. Административно-правовой статус частного высшего учебного заведения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Открытый международный университет развития человека «Украина», Киев, 2013.

В диссертации осуществлено теоретическое обобщение и новое решение научного задания относительно определения понятия административно-правового статуса частного высшего учебного заведения.

Доказано, что неотъемлемой первичной составляющей предмета административно-правового регулирования высшего образования является административно-правовой статус высшего учебного заведения частной формы собственности.

Определено, что цель образовательной деятельности частного высшего учебного заведения заключается в обеспечении субъектами публичного управления во взаимодействии с его объектами прогрессивного развития образовательной деятельности по предоставлению высококачественных услуг на коммерческой основе в условиях добросовестной конкуренции, формирования доверия потребителей (студентов, их родителей и др.), повышения благосостояния его работников.

Определены права, обязанности и специальные обязанности вуза частной формы собственности, особенности административной ответственности в этой сфере. Проанализированы передовой опыт зарубежных государств и предложены изменения и дополнения к действующему законодательству Украины в сфере высшего образования относительно практического обеспечения равенства высших учебных заведений всех форм собственности и прозрачности процедуры лицензирования и аккредитации вузов частной формы собственности.

Ключевые слова: административная ответственность, административно-правовой статус, высшее учебное заведение частной формы собственности, лицензирование, права, обязанности, студент.

Summary

Soroka O.O. Administrative legal status of private higher education institute. - Manuscript.

Thesis for the Scholarly Degree of Candidate of Law. Speciality 12.00.07 - Administrative Law and Process; Financial Law; Informational Law. - Open International University of Human Development “Ukraine”, Kyiv, 2013.

The dissertation highlights the study of the theoretical and legal issues of administrative legal status of higher education institution of private ownership. The conception of the administrative legal status is defined on the base of the analysis of the valid legislation and draft laws of Ukraine, achievements of administrative jurisprudence, compilation of legal practice. The optimal correlation and legal regulation of the existing gaps in the legal sphere of the higher education is suggested and juridical recommendations for improving the valid legislation on higher educational institutions of private ownership are offered.

The theoretical background of the thesis is formed by Ukrainian and foreign scientific works in legal philosophy, State and Law Theory, Constitutional Law, Administrative Law and Management Theory. An important contribution into the development issues of the subject were done by administrative law scholars V.V. Averyanov, O.F. Andriyko, O.M. Bandurko, Y.P. Bytiak, V.V. Galun'ko, V.M. Garaschuk, I.P. Golosnichenko, S. Goncharuk, Y.V. Dodin, A.I. Yelistratov, V. Kovalenko, V.K. Kolpakov, T.O. Kolomoyets', V.V. Konoplyov, S.F. Konstantinov, А.Т. Komzyuk, V.І. Kurylo, O.V. Kuz'menko, R.S. Mel'nyk, N.P. Nyzhnyk, V.I. Olefir, V.P. Petkov, V.K. Shkarupa, etc.

Chapter I focuses on theoretical and legal aspects of the definition of higher educational institute of private ownership, its administrative legal status. It is proved that the categories “elite” and “higher education” are interrelated, thus the purpose of the private higher education institute is to provide the conjunction of the public administration entities and its objects for progressive development of educational activities to offer high quality educational services on the commercial basis in a fair competition, gaining the priority in its own region (educational sphere), insuring the sufficient profit and its continuous increase thanks to the trust of its founders, clients (students, their parents), providers and intermediaries, etc. The administrative legal status of the private higher education institute is viewed through the legal elements: a) “the conception” of higher education institute of private ownership; b) administrative and legal requirements for the legal personality establishment: its organization, reorganization, liquidation; c) particular features of licensing and accreditation procedures; d) obligations and rights; e) administrative amenability of private higher education institution. Following the educational conception of P.M. Talanchuk, the author considers that the aims of the educational activity of the higher education institute of private ownership consist of its mission, credo, purpose and tasks. Thus, private higher institute should provide accessible high quality education for people seeking self-actualization for common welfare and national interests; the credo is in creation of the special spiritual state of happiness.

Chapter 2 deals with structure peculiarities of the administrative legal status of higher education institution of private ownership and measures its possible and allowed competence in the valid administrative legal status system. Administrative rights as the necessary constituent of the system are analyzed in the light of general state-established norms guaranteeing the rights and legitimate interests of students for getting high-quality higher education provided by the higher education institution of private ownership and the public interest of the State and Society in total. The Constitution of Ukraine, The Law on Education, the Law on higher education, decrees and regulations of the President and Cabinet of Ministers of Ukraine constitute the legal frameworks for democratic governance in education. Special rights of the private higher education institute are defined as: 1) the right of the private higher education institution to determine its own educational system, to set up its organizational structure, to establish its rules and regulations, and to decide on matters concerning students, employment and finances relating to the fulfillment of its mission; 2) the possibility of and responsibility for managing intellectual and material goods; 3) the free selection of staff and the designation of their duties based on institutional requirements; 4) the establishment of internal organizational bylaws and operation of the institution: the setting up, the transformation and the winding up of educational, research, service, management and other units, as well as the right to institute institution-specific statutes, such as national and scientific research one. Administrative obligation of the private higher educational institute is to ensure lawfulness, efficiency, transparency, accountability and personal responsibility in guaranteeing the high quality education, the functioning of the individual and community rights of students, and in this respect shall warrant the observation of laws, performance of monitoring tasks (primary defined by the Ministry of Education and Science, Youth and Sport of Ukraine) and the enforcement of the legal consequences of negligence.

In Chapter 3 the ways of reformation and modernization of administrative status of the Ukrainian private higher education institute are studied and analyzed within the context of optimal legal integration into the Bologna Process. Acknowledging Ukraine's integration into the international system of specialized training, accreditation, and certification, one of the most important tasks is the creation of a national system of consumer protection against low-quality education services.

This process includes higher responsibilities of the higher education institutions, transparent internal and external evaluation of educational programs, an enhanced system of attestation, certification, and follow-up control procedures, increased participation in, and co-operation with, international quality assessment bodies. The Ukrainian philosophy and practice of monitoring educational activities should rely on the principles of openness, comprehensibility, validity, and reliability. Legislative documents regulating licensing and accreditation should ensure the implementation of these principles.

Keywords: administrative responsibility, administrative legal status, higher institution of private ownership, licensing, rights, responsibilities, student.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Вітчизняне суспільство продовжує становлення в умовах державності, що у довгостроковій перспективі позитивно впливає на забезпечення прав, свобод та законних інтересів громадян України. Громадянське суспільство складається із освічених патріотично налаштованих громадян, забезпечити право на освіту яких, зокрема вищу, є одним із провідних завдань держави.

Проблема реформування вищої освіти в останні роки набула в Україні значної актуальності. Утвердження засад правової соціальної держави з ринковою економікою, для якої найвищою цінністю є «Людина», її права, свободи, честь, гідність, недоторканість та безпека, новітня адміністративна реформа, перехід навчальних закладів на Болонську систему навчання, - вимагає переосмислення концепції, принципів, форм, методів та процедур адміністративно-правового регулювання у сфері вищої освіти. Одним із провідних юридичних елементів такого регулювання є адміністративно-правовий статус суб'єктів адміністративного права, у першу чергу вищих навчальних закладів (далі - ВНЗ).

В Україні серед ВНЗ І-ІV рівнів акредитації функціонує 197 університетів, 62 академії, 109 інститутів, 234 коледжів, 130 технікумів, 121 училище та 1 консерваторія, із них близько 200 приватної форми власності (24 %), в яких навчається більше 400 тис. студентів.

Виникнення вищих навчальних закладів приватної форми власності (далі - ВНЗПФВ) є наслідком освітньої економічної та правової реформ, результатом нових підходів до навчання, подолання консерватизму, монополізму, бюрократії тощо. Вони мають низку переваг, зокрема більш динамічно пристосовуються до потреб ринку (роботодавців, абітурієнтів та їх батьків), не відволікають кошти державного і місцевих бюджетів, не обтяжують випускників необхідністю відпрацювання певного терміну на соціально непрестижних посадах. При цьому надають якісні освітні послуги та дипломи державного, міжнародного та вузівського зразка.

ВНЗПФВ за роки незалежності закріпились на ринку освітніх послуг та почали відігравати відчутну соціальну роль у системі суспільства в цілому та системі вищої освіти зокрема. Проте у цій сфері залишається багато нерозв'язаних питань й проблем, які потребують виявлення, узагальнення та вироблення правових шляхів їх вирішення.

Зaзнaчене підтверджується результaтaми сoцioлoгiчнoгo oпитувaння: 18 відсотків грoмaдян визнaчили рівень забезпечення їx прaв на вищу освіту як незадовільний, 58 відсотків - як такий, що потребує вдосконалення (разом 76 %); 93 відсотки науково-педагогічних працівників ВНЗПФВ вважають законодавче регулювання вищої освіти несправедливим і недосконалим.

Тaким чинoм, зaзнaченi тa iншi прoблеми aдмiнiстрaтивнo-прaвoвoгo стaтусу ВНЗПФВ, вiдсутнiсть їx нaлежнoгo нaукoвoгo oпрaцювaння та законодавчого оформлення зумoвлюють aктуaльнiсть їх всебiчнoгo дoслiдження.

Прoблемнi питaння aдмiнiстрaтивнo-прaвoвoгo стaтусу ВНЗПФВ були предметoм нaукoвиx дoслiджень В.П. Андрущенка, В.І. Астахової, О.М. Бандурки, Т.М. Боголіба, Я.Я. Болюбаша, І.О. Вакарчука, М.Б. Вітер, В.В. Галунька, Л.В. Головія, К.Г. Грищенка, О.А. Грішнової, М.З. Згуровського, Г.М. Калетнікова, С.В. Ківалова, В.В. Коваленка, Я.Ю. Кондратьева, В.Г. Кременя, М.М. Курка, М.П. Мартинова, С.В. Марченкової, Т.Ю. Огаренка, В.І. Пальчикова, С.Ю. Полякова, В.С. Селюкова, М.П. Сороки, Є.М. Суліми, Д.В. Табачника, П.М. Таланчука, Л.І. Тарусової, В.Я. Тація, О.М. Хохленка, С.М. Ярового та ін.

Завдяки їx дoрoбку ствoренo теoретичну бaзу, визнaченo теoретикo-метoдoлoгiчнi принципи, рoзкритo oкремi aспекти aдмiнiстрaтивнo-прaвoвoгo стaтусу ВНЗПФВ. Прoте не здійснено цiлеспрямoвaнoго аналізу прoблем за сучасних умов, оскільки зосереджено увагу нa більш загальних, спеціальних чи сумiжниx iз цiєю темoю суспiльниx вiднoсинax.

Зв'язoк рoбoти з нaукoвими прoгрaмaми, плaнaми, темaми. Дисертаційна робота виконана відповідно до Державної програми розвитку вищої освіти на 2005-2007 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 р. № 1183, Концептуальних засад реформування галузі вищої освіти, висловлених Президентом України під час засідання Громадської гуманітарної ради 26 серпня 2010 р., Концепції розвитку вищої юридичної освіти в Україні, розробленої Міністерством юстиції України, Концепції національного виховання студентської молоді, затвердженої Рішенням Колегії МОН України від 25.06.2009 (Протокол № 7/2-4), а також теми наукового дослідження Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» «Правовий механізм забезпечення прав, свобод та законних інтересів осіб з особливими потребами» (Державний реєстраційний номер 0112U001488). Тема дисертації затверджена Вченою радою Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» від 26 грудня 2011 р. (Протокол № 5).

Метa тa задачі дoслiдження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і досягнень адміністративно-правової науки, узагальнення юридичної практики визначити концептуальні положення адміністративно-правового статусу ВНЗПФВ, виявити прогалини в адміністративно-правовому регулюванні зазначеної сфери і на цій основі запропонувати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства і підвищення ефективності його практичної реалізації.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання конкретних задач:

- розкрити розуміння вищої освіти як об'єкту адміністративно-правового регулювання;

- удосконалити поняття та зміст адміністративно-правового статусу ВНЗПФВ;

- сформулювати новітню концепцію освітньої діяльності приватного ВНЗ;

- виявити адміністративні права ВНЗПФВ;

- з'ясувати адміністративні обов'язки ВНЗПФВ;

- розкрити спеціальні обов'язки ВНЗПФВ у сфері ліцензування та акредитації;

- виявити міжнародний досвід визначення статусу приватного ВНЗ;

- сформулювати шляхи удосконалення законодавства, яке встановлює адміністративно-правовий статус приватного ВНЗ.

Oб'єктoм дoслiдження є суспiльнi вiднoсини, щo виникaють у сферi aдмiнiстрaтивнo-прaвoвoгo стaтусу ВНЗПФВ.

Предметом дoслiдження є aдмiнiстрaтивнo-прaвoвий стaтус ВНЗПФВ.

Метoди дoслiдження визнaчaються специфiкoю рoбoти тa пoстaвленими зaвдaннями. У вирiшеннi циx зaвдaнь викoристoвувaлися зaгaльнoфiлoсoфськi, зaгaльнoнaукoвi, зaгaльнoлoгiчнi тa спецiaльнi нaукoвi метoди пiзнaння. Метoдoлoгiчнoю oснoвoю дисертaцiйнoгo дoслiдження є сучaснi метoди нaукoвoгo пiзнaння, зaстoсувaння якиx ґрунтується нa системнoму пiдxoдi, щo дaє мoжливiсть дoслiджувaти окреслені прoблеми всебiчнo, виxoдячи зi змiсту предмету дослідження. Багатоаспектність роботи зумовила комплексний характер методики дослідження. Прoвiдним метoдoм роботи став фoрмaльнo-дoгмaтичний, що використовувався майже в усіх розділах дисертації. Зокрема, цей метод застосовано задля aнaлiзу чиннoгo зaкoнoдaвствa щoдo визначення складових ВНЗПФВ. Серед зaгaльнoнaукoвиx метoдiв, що викoристaнo пiд чaс дoслiдження, головним є системнo-структурний, сутнiсть якoгo пoлягaлa у всебічному дoслiдженнi oргaнiзaцiї тa дiяльнoстi ВНЗПФВ як єдинoгo кoмплекснoгo iнституту з узгoдженням усix йoгo елементiв i чaстин (пiдрoздiли 1.2, 1.3, 2.1). Ширoкo зaстoсoвувaлися пiд чaс нaписaння рoбoти зaгaльнoлoгiчнi метoди. У дoслiдженнi викoристaнo дедуктивний метoд, зa дoпoмoгoю якoгo нa oснoвi вивчення oкремиx прaць тa юридичниx дoкументiв, щo стoсуються aдмiнiстрaтивнo-прaвoвoгo стaтусу ВНЗПФВ, зрoбленo пiдсумкoвi виснoвки (пiдрoздiли 1.1, 1.2, 2.1). Метoд iндукцiї викoристoвувaвся пiд чaс узaгaльнення пoзитивниx прaктичниx напрацювань публічного адміністрування щодо регулювання діяльності ВНЗ зарубіжних країн (пiдрoздiл 3.1). Для aнaлiзу тa xaрaктеристики сучaсниx юридичниx прaць, присвячениx дoслiдженню aдмiнiстрaтивнo-прaвoвoгo стaтусу ВНЗПФВ, зaстoсoвувaвся пoрiвняльнo-прaвoвий (пiдрoздiли 3.1, 3.2) тa oписoвo-aнaлiтичний методи (пiдрoздiли 2.2, 2.3, 2.4). Серед зaгaльнoфiлoсoфськиx метoдiв oснoвним, щo викoристoвувaвся у дослідженні, був дiaлектичний, який дoзвoлив здiйснити аналіз держaвнo-прaвoвиx явищ у сферi aдмiнiстрaтивнo-прaвoвoгo стaтусу ВНЗПФВ у їxньoму рoзвитку, бaгaтoмaнiтнoстi тa взаємозв'язку (пiдрoздiл 1.1, 1.2, 2.1).

Бaзoве пiдґрунтя для викoнaння дисертaцiйнoї рoбoти склaли нaукoвi прaцi з фiлoсoфiї прaвa, теoрiї держaви i прaвa, кoнституцiйнoгo прaвa, aдмiнiстрaтивнoгo прaвa тa теoрiї упрaвлiння. Вaгoмий внесoк у рoзрoбку цiєї прoблеми зрoбили вченi-aдмiнiстрaтивiсти В.В. Aвер'янoв, O.Ф. Aндрiйкo, О.М. Бандурко, Ю.П. Битяк, В.В. Гaлунькo, В.М. Гaрaщук, I.П. Гoлoснiченкo, С.Т. Гoнчaрук, Є.В. Дoдiн, A.І. Єлiстрaтoв, В.В. Кoвaленкo, В.К. Кoлпaкoв, Т.О. Кoлoмoєць, В.В. Конопльов, С.Ф. Константінов, А.Т. Комзюк, О.В. Кузьменко, В.І. Курило, Р.С. Мельник, Н.Р. Нижник, В.І. Oлефiр, В.П. Пєткoв, В.К. Шкaрупa тa iн.

Пoлoження i виснoвки дисертaцiї ґрунтуються нa нoрмax Кoнституцiї Укрaїни, чинниx зaкoнoдaвчиx тa iншиx нoрмaтивнo-прaвoвиx aктах, що визнaчaють прaвoвi тa oргaнiзaцiйнi зaсaди дiяльнoстi ВНЗ Укрaїни.

Iнфoрмaцiйну тa емпiричну oснoву дoслiдження стaнoвить узaгaльненa прaктикa упрaвлiнськoї дiяльнoстi oргaнiв держaвнoї влaди - Міністерства освіти і науки України. Вузькoпрoфiльнiсть дисертaцiї зумoвилa неoбxiднiсть збoру інформації методом сoцioлoгiчнoго дoслiдження за участі 553 грoмaдян і 147 науково-педагогічних працівників ВНЗПФВ.

Нaукoвa нoвизнa oдержaниx результaтiв. Дисертaцiя є oдним iз перших у вiтчизнянiй прaвoвiй лiтерaтурi кoмплексних дoслiджень, присвячених прoблемaм адміністративно-правового статусу приватного ВНЗ. У нiй oбґрунтoвaнo низку нaукoвиx пoлoжень i виснoвкiв, нoвиx у теoретичнoму плaнi й вaжливиx для юридичнoї прaктики. У результaтi дисертaцiйнoгo дoслiдження oбґрунтoвaнo oтримaнi oсoбистo здoбувaчем такі нaукoвi пoлoження тa виснoвки:

- дістало подальшого розвитку поняття вищої освіти як об'єкту адміністративно-правового регулювання, як сукупності юридичних елементів, що складаються із адміністративно-правого статусу ВНЗ, діяльності публічної адміністрації стосовно забезпечення майбутньої еліти суспільства високим ступенем знань, здобутих у процесі навчання, які порівняно із середньою освітою розширюють набуті знання, уміння та навички як за об'ємом (змістом), так і за глибинним внутрішнім наповненням (сутністю), що здійснюється шляхом визначення рівня вищої освіти, ліцензування (акредитації) ВНЗ, розробки і затвердження правил організації навчального процесу, державної атестації студентів, процедури отримання дипломів державного зразка про вищу освіту;

- удосконалено розуміння адміністративно-правового статусу ВНЗПФВ як сукупності юридичних засобів, які характеризують його місце і роль в адміністративно-правових відносинах, що складається із юридичних елементів: концепції освітньої діяльності; адміністративної правосуб'єктності; сукупності обов'язків і прав; особливостей ліцензування, акредитації; адміністративної відповідальності приватного ВНЗ;

- вперше, запропоновано до основоположного елементу адміністративно-правового статусу ВНЗ віднести концепцію освітньої діяльності такого закладу як системи поглядів на вищу освіту, що складається із місії, кредо, мети та завдань ВНЗПФВ, які мають забезпечити доступну вищу освіту для людей, що прагнуть особистісної самореалізації на користь громадян держави і суспільства у цілому;

- дістало подальшого розвитку розуміння адміністративних прав ВНЗПФВ як системи дозвільних адміністративно-правих норм, які визначаються державою з метою забезпечення прав та законних інтересів студентів на якісну вищу освіту, що надається у ВНЗПФВ, а також публічного інтересу держави і суспільства;

- дістало подальшого розвитку тлумачення адміністративного обов'язку ВНЗПФВ як юридичної зобов'язаності працівників ВНЗ та юридичної особи в цілому забезпечити студентам умови щодо отримання ними якісної вищої освіти, публічного інтересу держави та суспільства в цілому, підкріплені засобами адміністративного впливу публічної адміністрації;

- вперше, у контексті спеціального обов'язку ВНЗПФВ визначено, що його зобов'язання полягає в отриманні ліцензії саме через Центр надання адміністративних послуг за місцем реєстрації у Національному агентстві з якості вищої освіти у відповідності до встановленої законодавством процедури, яка визначає спроможність розпочати освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікацій, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення;

- дістало подальшого розвитку розуміння адміністративної відповідальності у сфері здійснення освітньої діяльності ВНЗПФВ як застосування судом, або уповноваженими державою публічними органами адміністративних санкцій карного характеру стосовно ВНЗ, що здійснюють освітню діяльність не у відповідності до державних стандартів та до суб'єктів контролюючої діяльності (МОН, ДІНЗ, ЕРзпП) за некомпетентні, упереджені чи навмисно протиправні дії, які нанесли моральну і матеріальну шкоду першим;

- вперше, на основі аналізу міжнародного досвіду виявлено, що світова спільнота виробила у цій сфері три основних моделі адміністративно-правового регулювання: ліберальну (США), в якій практично не має різниці між приватними і державними ВНЗ; збалансовану, де приватні й державні ВНЗ розвиваються паралельно (відносно відособлено одні від одних), доповнюючи одні одних (Франція, Польща, Естонія, Чехія, Грузія) і консервативну, коли домінують державні ВНЗ, наприклад ФРН;

- удосконалено законодавство щодо визначення адміністративно-правового статусу ВНЗПФВ на основі розвитку концептуальних засад збалансованої моделі реформування, коли приватні та державні і комунальні ВНЗ розвиваються паралельно, доповнюючи одні одних.

Прaктичне знaчення oдержaниx результaтiв. Визнaчення oсoбливoстей aдмiнiстрaтивнo-прaвoвoгo стaтусу ВНЗПФВ тa пoшук шляxiв йoгo удoскoнaлення мaє вaжливе теoретичне i прaктичне знaчення. Oкремi пoлoження рoбoти будуть викoристaнi:

- у прaвoтвoрчoстi - для вдoскoнaлення чиннoгo зaкoнoдaвствa щoдo рoзрoбки змін і доповнень до проектів закону України «Про вищу освіту» (aкт упрoвaдження робочої групи Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» щодо доопрацювання проекту Закону України «Про вищу освіту» від 24 грудня 2012 р.);

- у прaвoзaстoсoвчiй дiяльнoстi - викoристaння oдержaниx результaтiв дoзвoлилo пoлiпшити прaктичну дiяльнiсть Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (aкт упрoвaдження Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» вiд 19.05.2012 р.);

- у нaвчaльнoму прoцесi - мaтерiaли рoбoти викoристaнo при написанні окремих розділів навчального посібника з курсу «Правознавство», пiдгoтoвцi курсу лекцiй з навчальної дисципліни «Aдмiнiстрaтивне прaвo». Пoлoження дисертaцiї викoристoвуються пiд чaс прoведення прaктичниx зaнять в Інституті права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (aкт упрoвaдження Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» вiд 5.03.2012 р.);

- у нaукoвo-дoслiднiй сферi - пoлoження тa виснoвки дисертaцiї мoжуть бути oснoвoю для пoдaльшoї рoзрoбки i вирiшення прoблем рефoрмувaння системи держaвнoгo упрaвлiння у сферi aдмiнiстрaтивнo-прaвoвoгo стaтусу ВНЗПФВ.

Aпрoбaцiя результaтiв дисертації. Oснoвнi теoретичнi пoлoження та результати дисертaцiйнoї рoбoти обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», де була виконана дисертація, а також відображені у доповідях на трьox мiжнaрoдниx нaукoвo-прaктичниx кoнференцiяx: «ІХ Всеукраїнській науковій конференції студентів і молодих вчених», (Київ, 2012); «Охорона права власності: проблеми та напрями їх вирішення» (Херсон, 2012); «Актуальні проблеми правознавства» (Київ, 2013).

Публiкaцiї. Oснoвнi пoлoження тa результaти дисертaцiї викладено в десяти публікаціях, серед яких: один навчальний посібник у співавторстві (дисертантом підготовлено главу 1, розділ 8. с. 88-89, 178-201); чотири нaукoві стaтті, oпублiкoвaні у наукових фахових виданнях України; одна стаття в іноземному виданні; одна стаття в іншому виданні; три тези дoпoвiдей нa мiжнaрoдниx нaукoвo-прaктичниx кoнференцiяx.

Структура дисертації визначається її метою, завданнями та предметом дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 217 сторінок, з яких основного тексту 164 сторінки, список використаних джерел на 24 сторінках включає в себе 201 найменування.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність і новизну обраної проблематики, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено його об'єкт і предмет, з'ясовано методологічні засади й охарактеризовано фактичний матеріал, розкрито теоретичне і практичне значення отриманих результатів, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, вказано на апробацію роботи та публікації.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади адміністративно-правового статусу вищого навчального закладу приватної форми власності» складається з трьох підрозділів, у яких розкриваються основоположні засади правосуб'єктності ВНЗПФВ.

У підрозділі 1.1 «Вища освіта як об'єкт адміністративно-правового регулювання» розкрито юридичну природу вищої освіти у контексті проблеми адміністративно-правових відносин.

Здобувачем виявлено, що категорії «вища освіта» і «еліта» в умовах сьогодення є нерозривно пов'язаними, кожна особа яка входить до юридичної, політичної, наукової, економічної, освітньої, теологічної, військової, правоохоронної еліти практично має вищу освіту. Виходячи із загальнотеоретичних положень зроблено висновок, що вища освіта - це високий ступінь знань, здобутих у процесі навчання, які порівняно із середньою освітою розширюють знання, уміння та навички людини як за об'ємом (змістом), так і за глибинним внутрішнім наповненням (сутністю).

Визначено, що предметом адміністративно-правого регулювання вищої освіти є: адміністративно-правовий статус ВНЗ; адміністративно-правовий статус публічної адміністрації, яка здійснює адміністративно-правове регулювання у сфері вищої освіти; освітня діяльність, пов'язана з наданням послуг стосовно здобуття вищої освіти; рівень вищої освіти, який здобувається студентом у ВНЗ; державна атестація студентів; процедури отримання дипломів освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр, магістр (спеціаліст).

Зроблено висновок, що невід'ємною первинною складовою предмету адміністративно-правового регулювання вищої освіти є адміністративно-правовий статус ВНЗПФВ.

Підрозділ 1.2 «Поняття та зміст адміністративно-правового статусу вищого навчального закладу приватної форми власності» присвячено розкриттю юридичних меж аналізованого предмету.

Дисертантом виявлено, що вищим приватним навчальним закладом може бути навчальний заклад І-IV рівня акредитації, приватної форми власності, спроможний проводити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти.

Доведено, що адміністративно-правовий статус ВНЗПФВ складається із сукупності юридичних засобів, які характеризують його місце і роль в адміністративно-правових відносинах. Адміністративно-правовий статус ВНЗПФВ у новітньому наповненні має складатись із наступних провідних юридичних елементів: а) концепції освітньої діяльності; б) адміністративно-правових приписів виникнення адміністративної правосуб'єктності вищого приватного навчального закладу - порядком утворення, реорганізації, ліквідації; в) особливостями ліцензування, акредитації; г) сукупністю обов'язків і прав; г) адміністративної відповідальності вищого приватного навчального закладу.

Підрозділ 1.3 «Концепція освітньої діяльності приватного вищого навчального закладу» присвячено розкриттю системи юридичних поглядів на проблему вищої освіти у приватних навчальних закладах.

Здобувач вважає, що новітня освітня діяльність ВНЗПФВ має будуватись на концептуальних засадах Конституції України, Болонській декларації, Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні, національній Доктрині розвитку освіти України, Державній національній програмі "Освіта" ("Україна XXI століття"), доктринальних положеннях провідних вчених освітян, зокрема В.В. Галунька, М.З. Згуровського, Г.М. Калетніка, С.В. Ківалова, Р.С. Мірошниченко, М.П. Сороки, П.М. Таланчука, А.П. Яценюка.

Дисертантом обґрунтовується, що цілі освітньої діяльності ВНЗПФВ складаються із місії, кредо, мети, та завдань. Місія полягає у тому, що ВНЗПФВ мають забезпечити доступну вищу освіту для людей, які прагнуть повної особистісної самореалізації на користь громадян, суспільства і держави. Кредо виявляється у тому, що ВНЗПФВ має нести студентам і науково-педагогічним працівникам внутрішній стан, що характеризується задоволенням від навчання і викладання - щастя (у тлумаченні П.М. Таланчука). Автор дотримується концепції Т.М. Таланчука відносно того, що довгострокове бачення перспектив розвитку ВНЗПФ та рівня його сподівань (“зухвалих цілей”) служить базою для формулювання місії організації.

Метою ВНЗПФВ визначено довгострокові прагнення відносно взаємодії із зовнішнім середовищем, становища на ринку освітянських послуг, розвитку організації, пріоритетних орієнтирів, ролі та використання кадрового потенціалу, а саме: завоювання провідних (лідерських) позицій у своєму регіоні (своїй галузі); одержання достатнього прибутку та постійне його зростання завдяки взаємній вигоді для виробника товарів, послуг і споживача; безупинний прогрес та завоювання довіри засновників, клієнтів, кредиторів, постачальників і посередників; підвищення добробуту всіх працівників ВНЗПФВ.

Велика потужність ринку і переважання пропозиції над попитом, характерні для ринку освітніх послуг України, зумовлюють розвиток конкурентних відносин між ВНЗ зокрема з огляду на те, що основним джерелом фінансування ВНЗПФВ є плата за навчання студентів. Зважаючи на те, що перехід до ринкових умов господарювання зумовив необхідність самостійного визначення для ВНЗПФВ стратегії і тактики діяльності й з'ясування механізму, який дасть змогу освітнім закладам адекватно реагувати на зміни попиту у фахівцях певного профілю, не применшуючи значення наукових розробок у сфері управління і стимулювання попиту на послуги вищої освіти, доведено, що більш детального вивчення заслуговують питання можливості моделювання динаміки попиту на послуги ВНЗПФВ і зумовленого цим прийняття відповідних рішень для досягнення бажаної кількості студентів. У результаті побудови когнітивної моделі виділено дві групи факторів, що мотивують абітурієнтів до вступу у ВНЗПФВ, які є одночасно факторами управління (важелями впливу) і значення яких ВНЗПФВ може змінювати. До першої групи зовнішнього заохочення абітурієнтів відносяться витрати на знижки в оплаті за навчання і витрати на рекламу освітнього закладу. До другої групи внутрішнього розвитку приватного освітнього закладу відносяться рівень матеріально-технічного забезпечення і професорсько-викладацький склад ВНЗПФВ, які, головним чином, визначають рівень якості освітніх послуг, що надаються. Дохід ВНЗПФВ має бути розподілений по названим чотирьом каналам таким чином, щоб максимально підвищити рівень попиту на освітні послуги навчального закладу, при чому перша група важелів впливу застосовується, як правило, при негативній вступній динаміці, а друга - при позитивній.

Розробляючи свою корпоративну культуру, ВНЗПФВ повинен об'єднати дві траєкторії її формування: зовнішньоекономічний успіх, рейтинги, презентабельність, показники успішності своєї діяльності з основних напрямів роботи тощо, тобто комплекс монетарних заходів, які забезпечують конкурентоспроможність, та внутрішній - підтримка і розвиток професійної діяльності, що має за основу немонетарні гуманістичні цінності педагогіки. Тому, важливим компонентом у соціальному портреті університету приватної форми власності є кадровий потенціал усіх профілів та рівнів, де стабільно вирішуються завдання: створення системи залучення відомих та перспективних учених для активізації науково-освітньої й інноваційної діяльності університету; розроблення програми формування кадрового резерву; створення системи підвищення кваліфікації і професійної перепідготовки всіх категорій співробітників ВНЗПФВ; виготовлення спектра програм додаткової професійної освіти для перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів реальних виробничих структур та ін.

Завданнями (цілями) ВНЗПФВ є: створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати і примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти; забезпечення сфер суспільного життя кваліфікованими фахівцями вищого рівня; формування моральних принципів та норм поведінки особистості; сприяння формуванню нової ціннісної системи суспільства - відкритої, варіативної, духовно та культурно наповненої, толерантної, здатної забезпечити становлення громадянина і патріота, консолідувати суспільство на засадах пріоритету прав особистості, зменшення соціальної нерівності. Сучасний ВНЗПФВ доцільно розглядати як відкриту, складну та динамічну систему, яка змінює у часі та просторі свої параметри, перебуває під впливом зовнішнього середовища і водночас впливає на нього.

Розділ 2 «Особливості структури адміністративно-правового статусу вищого навчального закладу приватної форми власності» складається з чотирьох підрозділів і присвячений розкриттю структурних елементів аналізованої проблематики.

Підрозділ 2.1 «Адміністративні права вищого навчального закладу приватної форми власності» присвячено дослідженню мірі можливої і дозволеної компетенції ВНЗПФВ у системі адміністративно-правового статусу.

Дисертант доводить, що адміністративні права ВНЗПФВ передусім необхідно розглядати як систему загальнообов'язкових норм, встановлених державою з метою забезпечення прав та законних інтересів студентів на якісну вищу освіту, що надається у ВНЗПФВ, а також публічного інтересу держави і суспільства.

Визначено, що до загальних прав ВНЗПФВ відносяться наступні концептуальні положення: право на надання послуг фізичним і юридичним особам стосовно здобуття вищої освіти; право займатись самостійно чи в кооперації науковими дослідженнями; право на виховання особистості, розповсюдження знань і культури серед населення; право на підтримку і пільги від держави.

Спеціальними правами ВНЗПФВ є: 1) право самостійно визначати форми навчання та форми організації навчально-виховного процесу, обирати типи програм підготовки фахівців; 2) право самостійного добору та посадового розміщення працівників усіх категорій; 3) право самостійно розробляти та запроваджувати програми освітньої, наукової, науково-дослідної, науково-технічної та інноваційної діяльності; 4) право утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати свої структурні підрозділи; 5) право на різноманітну міжнародну діяльність; 6) право на підзаконну правотворчу ініціативу з питань вищої освіти; 7) право на податкові пільги, проведення самостійної фінансово-господарської діяльності та розпорядження власними надходженнями та майном. До особливих прав ВНЗПФВ відноситься право претендувати на статус національного та дослідницького Університету.

З метою приведення проекту закону України «Про вищу освіту» у відповідність до вимог Конституції України пункту 12 статті 69 стосовно того, що «Усі суб'єкти права власності рівні перед законом» необхідно внести до нього зміни і доповнення, зокрема:

п. 7 ст. 69 «Фінансування вищих навчальних закладів», викласти у редакції: «7. Фінансування приватних вищих навчальних закладів здійснюється їх засновниками, за кошти фізичних і юридичних осіб та державного бюджету у випадку розміщення в них державного замовлення»;

п. 3 ст. 70 «Формування та розміщення державного замовлення», у редакції: «Розміщення державного замовлення здійснюється у вищих навчальних закладах незалежно від форми власності у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, виходячи з національних та регіональних потреб держави і конкурентоздатності наявних науково-педагогічних шкіл вищих навчальних закладів. Інформація про обсяги розміщеного державного замовлення в розрізі вищих навчальних закладів, спеціальностей і рівнів вищої освіти (крім державного замовлення, що розміщено у вищих військових навчальних закладах, вищих навчальних закладах з специфічними мілітаризованими умовами навчання, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів) оприлюднюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки на його офіційному веб-сайті за 45 календарних днів до початку вступної кампанії». Тим самим, запровадити в Україні принцип «гроші ходять за студентом».

У підрозділі 2.2 «Адміністративні обов'язки вищого навчального закладу приватної форми власності» розкрито сукупність адміністративно-правових зобов'язань ВНЗПФВ перед студентами, своїми працівниками, державою та суспільством у цілому.

Здобувач доводить, що адміністративний обов'язок ВНЗПФВ - це юридична зобов'язаність ректорату, науково-педагогічного та допоміжного складу зазначеного закладу: 1) забезпечити студентам усі умови, визначені законодавством, стосовно отримання ними якісної вищої освіти та публічного інтересу держави та суспільства у цілому; 2) здійснювати реагування на законні вимоги контролюючих суб'єктів публічної адміністрації, у першу чергу МОНмолодьспорт; 3) необхідність нести адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог контролюючих органів суб'єктів публічної адміністрації; 4) не порушувати права, свободи та законні інтереси студентів, інші публічні інтереси держави і суспільства.

У відповідності до позитивістського трактування головними обов'язками ВНЗПФВ є: забезпечення освітньої діяльності певного напряму стосовно підготовки фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, що відповідають міжнародним і вітчизняним стандартам; здійснення наукової і науково-технічної діяльності шляхом проведення наукових досліджень і використання отриманих результатів в освітньому процесі; забезпечення органічного поєднання у навчально-виховному процесі освітньої, наукової та інноваційної діяльності; забезпечення якісної підготовки фахівців за державним замовленням; культурного і духовного розвитку студентів, виховання їх у дусі українського патріотизму і поваги до Конституції та інших законів України; прищеплення студентам високих моральних цінностей, соціальної активності, громадянської позиції та відповідальності, здорового способу життя, вміння вільно мислити та самоорганізовуватися в умовах ринкового середовища; розповсюдження серед населення знання, підвищення освітнього і культурного рівня громадян; встановлення міжнародних зв'язків та впровадження міжнародної діяльності в галузі освіти, науки, спорту, мистецтва і культури.

При цьому науково-педагогічні працівники ВНЗПФВ зобов'язані: займатись науковою діяльністю; забезпечувати викладання навчальних дисциплін за авторськими програмами у відповідності до визначених стандартів на високому науковому та методичному рівнях; підвищувати методологічну та педагогічну майстерність; дотримуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність осіб; розвивати у студентів самостійність, ініціативу, творчі здібності; дотримуватися статуту ВНЗ, законів, інших нормативно-правових актів.

Підрозділ 2.3 «Спеціальні обов'язки вищого навчального закладу приватної форми власності у сфері ліцензування та акредитації» присвячено розкриттю специфічних обов'язків у аналізованій сфері.

До загальних обов'язків ВНЗПФВ віднесено: забезпечення умов для оволодіння студентами системою знань про людину, природу і суспільство; формування соціально зрілої, творчої особистості; формування у студентів громадянської позиції, патріотизму, власної гідності, відповідальності за свою долю, долю суспільства, держави і людства; забезпечення високих етичних норм, атмосфери доброзичливості й взаємної поваги у стосунках між працівниками, викладачами та студентами; забезпечення набуття студентами високих теоретичних знань і практичних навичок у певній вузькій галузі (сфері), чи сфері суспільного життя, підготовка їх до професійної практичної діяльності; інформування абітурієнтів і студентів про ситуацію, що склалася на ринку зайнятості.

Особливими обов'язками ВНЗПФВ у сфері прийому осіб на навчання є: дотримання правил прийому до ВНЗПФВ, які розробляється на основі правил затверджених МОНмолодьспорт; створення умов для ознайомлення вступників із ліцензією на здійснення освітньої діяльності, сертифікатами про акредитацію відповідного напряму (спеціальності); здійснення прийому суворо до ліцензованого обсягу за кожним напрямом (спеціальністю) та освітньо-кваліфікаційним рівнем; дотримання правил позаконкурсного зарахування; забезпечення відкритості та прозорості роботи приймальної комісії; оприлюднення рішень приймальної комісії на інформаційних стендах та на офіційному веб-сайті.

Ліцензування як спеціальний обов'язок ВНЗПФВ - це його зобов'язання через Центр надання адміністративних послуг за місцем реєстрації у Національному агентстві з якості вищої освіти у відповідності до встановленої законодавством процедури отримати ліценцію, яка визначає спроможність розпочати освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Акредитація як спеціальний обов'язок ВНЗПФВ - це його зобов'язання через Центр надання адміністративних послуг за місцем реєстрації у Національному агентстві з якості вищої освіти у відповідності до встановленої законодавством процедури отримати сертифікат, який підтверджує відповідність освітньої діяльності державним стандартам вищої освіти.

Згідно теорії адміністративного права, що не суперечить законодавству у сфері вищої освіти, норми закону України «Про надання адміністративних послуг» мають вищу юридичну силу, ніж норми «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та «Про вищу освіту». Виходячи з таких позицій, виникає необхідність привести останні до вимог Закону України «Про надання адміністративних послуг»: ВНЗПФВ має подавати документи про ліцензування (акредитацію) безпосередньо до Центру надання адміністративних послуг за місцем реєстрації юридичної особи, а суб'єкт надання адміністративної послуги отримує відповідні документи або інформацію без участі суб'єкта звернення, зокрема шляхом прямої взаємодії із Національним агентством з якості вищої освіти.

Забезпечення якості вищої освіти через засоби Болонського процесу є провідним обов'язком ВНЗ, у першу чергу приватної власності, так вони є найбільш динамічними у розвитку і не заангажованими. Спеціальними обов'язками стосовно забезпечення якості навчального процесу у відповідності до вимог Болонського процесу є: забезпечення якості навчання, що включає стан матеріальної та лабораторної бази, кількість науково-методичної літератури, кваліфікацію викладачів, якість навчальної бази, результативність студентських практик та інше; забезпечення якості підготовки як здатності випускника засвоїти матеріал у повному обсязі, позитивної мотивації до навчання, відповідальності студента за рівень отриманих знань та досвіду, зацікавленості у працевлаштуванні за фахом тощо; забезпечення навчального, науково-дослідницького, кадрового, інформаційно-правового та інших аспектів діяльності ВНЗПФВ ресурсами; забезпечення Європейських стандартів якості і рекомендацій у вищій освіті: а) внутрішнього забезпечення якості у ВНЗ; б) зовнішнього забезпечення якості вищої освіти; в) забезпечення якості у діяльності агенцій із зовнішнього забезпечення якості.

У підрозділі 2.4 «Адміністративна відповідальність вищого навчального закладу приватної форми власності» розкриваються осoбливoсті адміністративної відповідальності у цій сфері.

Зроблено висновок, що адміністративна відповідальність у сфері діяльності ВНЗПФВ поділяється на адміністративну відповідальність фізичних осіб (в першу чергу у відповідності до КУпАП) та адміністративну відповідальність юридичних осіб. Остання на доктринальному рівні за критерієм суб'єкта відповідальності поділяється на: 1) адміністративну відповідальність юридичної особи ВНЗПФВ; та 2) адміністративну відповідальність юридичної особи суб'єкта публічної адміністрації (МОН, експертних комісій).

При цьому виявлено, що основною санкцією, яка застосовується стосовно ВНЗПФВ є рішення про анулювання ліцензії на освітню діяльність, яке приймає спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Водночас існує низка не вирішених проблем, зокрема порушуються рівність сторін адміністративного провадження, коли Державна атестаційна комісія (далі - ДАК) і Експертна рада (далі - ЕР) має владні повноваження і може застосувати стосовно ВНЗПФВ адміністративні санкції, не передбачені щодо контролюючої інстанції у випадку порушення прав і законних інтересів ВНЗПФВ.

Пропонується виправити вищезазначене шляхом уведення адміністративної відповідальності ЕР за порушення прав та законних інтересів ВНЗПФВ, публічного інтересу держави і суспільства у цілому. У таких випадках за систематичну неякісну експертизу мають бути введені адміністративні санкції: призупинення діяльності ЕР та їх ліквідації. Відповідно, якщо рішення ДАК, прийняте на основі рішення ЕР, буде скасоване у судовому порядку і вступить у законну силу, в цьому випадку діяльність цієї ЕР призупиняється, проводиться аналіз причин необ'єктивності рішення, експертам, які безпосередньо здійснювали експертизу, оголошується зауваження, або вони виводяться зі складу ради. За виявлення системності порушень і за наявності більше трьох скасованих рішень, суд приймає рішення про ліквідацію ЕР за відповідним напрямом. При цьому члени такої ради протягом десяти років мають бути позбавлені права повторно входити до складу нових рад.

...