Адміністративно-правовий статус приватного вищого навчального закладу

Тим самим, дисертантом доведено, що адміністративна відповідальність в аналізованій сфері має застосовуватись як до ВНЗПФВ, які здійснюють освітню діяльність не у відповідності до державних стандартів, так і до суб'єктів контрольної діяльності за некомпетентні, упереджені чи навмисно протиправні дії, які нанесли моральну і матеріальну шкоду першим.

Розділ 3 «Напрями удосконалення адміністративно-правового статусу приватного вищого навчального закладу» складається з двох підрозділів, у яких проаналізовано міжнародний досвід і запропоновано шляхи розвитку законодавства в аналізованій сфері.

У підрозділі 3.1 «Міжнародний досвід визначення статусу приватного вищого навчального закладу» в результаті аналізу зарубіжного досвіду адміністративного правового регулювання статусу ВНЗПФВ диференційовано 3 ймовірні моделі: ліберальну (США), коли практично не має різниці між приватними і державними ВНЗ; збалансовану, де приватні й державні ВНЗ розвиваються паралельно (відносно відособлено і доповнюючи одні одних) (Франція, Польща, Естонія, Чехія, Грузія) і консервативну, в якій домінують державні ВНЗ, наприклад ФРН. Прогнозовано, щo із трьох зарубіжних країн, університети яких займають перші рейтингові позиції, для України найбільш придатним є досвід США, у штатах якого практично відсутня різниця між ВНЗ різних форм власності, однак об'єктивно існуюча в Україні система вищої освіти свідчить про те, що реалізувати її в Україні можливо лише революційним шляхом, що призведе до значних соціальних потрясінь. Стосовно ФРН, де домінують державні університети, після уведення плати за навчання у ВНЗ спостерігається пожвавлення розвитку приватних шкіл.

Практично у всіх державах східної та центральної Європи йде динамічний розвиток приватної вищої школи, який значно випереджає державний сектор. Такий підхід дає можливість знизити навантаження на бюджет та впроваджувати новітні форми навчання, тим самим забезпечивши якість вищої освіти. Рекордсменом у цьому напрямку є Польща в якій 70 % ВНЗ є приватними, Естонії - 64%, Чехії - 60 %.

ВНЗ зарубіжних країн, як правило, мають подвійний адміністративно-правовий статус: по-перше, публічних установ, що здійснюють важливу соціальну функцію; по-друге, суб'єктів господарювання, що знаходяться у пільговому оподаткуванні основної діяльності. Майже в усіх зарубіжних ВНЗ застосовується трьохступенева система освіти: бакалавр, магістр, доктор. У більшості країн вища освіта підлягає ліцензуванню, існує тенденція до впровадження стандартів вищої освіти за різними спеціальностями.

Плата за навчання стягується практично в усіх університетах світу, як приватних, так і державних, при цьому надається можливість взяти безпроцентний кредит, іменні стипендії (за успіхи у науковій діяльності, для соціально незахищених студентів та інвалідів), існують квоти на прийом абітурієнтів-інвалідів і обдарованої молоді.

У підрозділі 3.2 «Шляхи удосконалення законодавства стосовно адміністративно-правового статусу приватного вищого навчального закладу» запропоновано низку змін і доповнень до законодавства України.

Здобувачем запропоновано законодавчо прописати наступні положення: 1) визначити, що безоплатне право здобуття вищої освіти громадяни можуть реалізувати у приватних, державних і комунальних ВНЗ; 2) навчання у ВНЗ має здійснюватися державною мовою та зазначити, що за рішенням Вченої ради ВНЗ до 50% навчальних дисциплін може викладатись іноземними мовами та мовами національних меншин; 3) прописати, що Громадська рада з якості освіти має бути незалежною публічною організацією, членами якої є всі ВНЗ України незалежно від форми власності. Вона має складається із п'ятнадцяти осіб і формуватися на таких засадах: дві особи делегуються Національною академією наук України; дев'ять осіб обираються з'їздами з числа представників ВНЗ України державної, комунальної та приватної форми власності, у тому числі три - від державних університетів, академій, інститутів, три - від комунальних ВНЗ та три - від приватних ВНЗ; три особи обираються спільним представницьким органом всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців; одна особа обирається з'їздом представників органів студентського самоврядування ВНЗ; 3) статус національного може бути надано університетові або академії незалежно від форми власності; 4) законодавчо прописати процедуру порядку проведення конкурсу на розміщення державного замовлення на підготовку кадрів з вищою освітою та ін.

Висновки

У дисертaцiї нaведенo теoретичне узaгaльнення й нoве рoзв'язaння нaукoвoгo зaвдaння щoдo визнaчення тa удoскoнaлення питань адміністративно-правового статусу приватного вищого навчального закладу. Здoбувaчкoю сфoрмoвaнo низку виснoвкiв, прoпoзицiй i рекoмендaцiй, спрямoвaниx нa вирiшення зaзнaченoгo зaвдaння. Oснoвнi з тиx тaкi:

1. Доведено, що невід'ємною первинною складовою предмету адміністративно-правового регулювання вищої освіти є адміністративно-правовий статус ВНЗ, зокрема приватної форми власності.

2. Визначено, що ВНЗПФВ - це юридична особа, яка хоча б частково є об'єктом права приватної власності, що спроможна на належному рівні проводити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти.

3. Доведено, що мета освітньої діяльності приватного ВНЗ полягає у забезпеченні суб'єктами публічного управління у взаємодії із об'єктами публічного управління і прогресивного розвитку із надання освітянських послуг на комерційній основі, а саме: надання ними високоякісних освітніх послуг в умовах добросовісної конкуренції, подальшого покращення матеріальної бази, формування довіри до ВНЗПФВ студентів (їх батьків), інших споживачів, підвищення наукового рівня та добробуту всіх працівників ВНЗПФВ.

4. Визначено, що до загальних прав ВНЗПФВ відносяться наступні концептуальні положення: право на надання послуг фізичним і юридичним особам стосовно здобуття вищої освіти; право займатись самостійно чи у кооперації науковими дослідженнями; право на виховання особистості, розповсюдження знань і культури серед населення; право на підтримку і пільги від держави.

5. Виявлено, що спеціальними обов'язками ВНЗПФВ стосовно забезпечення якості навчального процесу у відповідності до Болонського процесу є: 1) забезпечення Європейських стандартів якості освіти: а) внутрішнього забезпечення якості у ВНЗ; б) зовнішнього забезпечення якості вищої освіти; в) забезпечення якості у діяльності агенцій із зовнішнього забезпечення якості; 2) стан матеріальної та лабораторної бази, кількість науково-методичної літератури, кваліфікацію викладачів, якість навчальної бази, результативність студентських практик та інше; 3) забезпечення здатності випускника засвоїти матеріал у повному обсязі, позитивної мотивації до навчання, відповідальності студента за рівень отриманих знань та досвіду, зацікавленість у працевлаштуванні за фахом тощо.

6. Доведено, що акредитація як спеціальний обов'язок ВНЗПФВ - це його зобов'язання через Центр надання адміністративних послуг за місцем реєстрації у Національному агентстві з якості вищої освіти у відповідності до встановленої законодавством процедури отримати сертифікат, який підтверджує відповідність освітньої діяльності державним стандартам вищої освіти.

7. Виявлено, що перевірка комісії, створеною Державною інспекцією навчальних закладів України як підстави притягнення ВНЗПФВ до адміністративної відповідальності, здійснюється за 273 показниками і оформляється у 37 таблицях, що теоретично унеможливлює загальну схвальну оцінку, відповідно, такий стан речей призводить до панування суб'єктивного розсуду у діяльності контролюючих органів, тому, контролюючі методики перевірки вимагають скорочення: не більше десяти критеріїв оцінки, які мають відображатись в одній узагальнюючій таблиці.

8. Досліджено, що: із трьох зарубіжних країн, університети яких займають провідні рейтингові позиції, для України найбільш придатним є досвід США, у штатах якого практично відсутня різниця між ВНЗ різних форм власності; у державах східної та центральної Європи йде динамічний розвиток приватної вищої школи, який значно випереджає державний сектор; ВНЗПФВ у зарубіжних країнах, як правило, мають подвійний адміністративно-правовий статус: по-перше, публічних установ, що здійснюють важливу соціальну функцію; по-друге, суб'єктів господарювання, що знаходяться у пільговому оподаткуванні основної діяльності; плата за навчання стягується практично в усіх університетах світу як приватних, так і державних, при цьому надається можливість отримати безпроцентний кредит, іменні стипендії (за успіхи у науковій діяльності, соціально незахищених студентам та інвалідам), існують квоти на прийом абітурієнтів-інвалідів і обдарованої молоді.

9. Зроблено висновок, що проект закону України від 30 листопада 2012 р. «Про вищу освіту» Кабінету Міністрів України, допрацьований робочою групою за головування М. Згуровського, з урахування наших пропозицій, практично впроваджує в Україні «збалансовану» систему адміністративно-правового регулювання вищої освіти, при якій адміністративно-правовий статус ВНЗПФВ є близьким до ліберального. З метою приведення проекту закону України від 18 грудня 2012 р. № 1187 «Про вищу освіту» у відповідність до вимог Конституції України, яка утвердила концепцію правової соціальної держави з ринковою економікою, є необхідність внести в нього зміни і доповнення, а саме: визначити, що право на безоплатне здобуття вищої освіти громадяни можуть реалізувати в приватних, державних і комунальних ВНЗ; навчання у ВНЗ здійснюється державною мовою та зазначити, що за рішенням Вченої ради ВНЗ до 50% навчальних дисциплін може викладатись іноземними мовами та мовами національних меншин; прописати, що Громадська рада з якості освіти має бути незалежною публічною організацією, членами якої є всі ВНЗ України незалежно від форми власності. Вона має складатися із п'ятнадцяти осіб і формуватися на таких засадах: дві особи делегуються Національною академією наук України; дев'ять осіб обираються з'їздами з числа представників ВНЗ України державної, комунальної та приватної форми власності, у тому числі три - від державних університетів, академій, інститутів, три - від комунальних ВНЗ та три - від приватних ВНЗ; три особи обираються спільним представницьким органом всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців; одна особа обирається з'їздом представників органів студентського самоврядування ВНЗ; статус національного може бути надано університетові або академії незалежно від форми власності; законодавчо прописати процедуру порядку проведення конкурсу на розміщення державного замовлення на підготовку кадрів з вищою освітою.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Сорока А. А. Административный статус высшего учебного заведения частной формы собственности / А. А. Сорока // Право и политика: научно-методический журнал Киргизии. - 2012. - № 4. - С. 112-115.

2. Сорока О. О. Зарубіжний досвід визначення статусу приватного вищого навчального закладу / О. О. Сорока // Форум права. - 2013. - № 1 - С. 279-282 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://arhive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2013-1=gvvnpl.pdf.

3. Сорока О. О. Поняття та зміст адміністративно-правового статусу вищого навчального закладу приватної форми власності / О. О. Сорока // Митна справа. - 2012. - № 1 (79). - С. 141-146.

4. Сорока О. О. Адміністративно-правова компетенція вищого навчального закладу приватної форми власності / О. О. Сорока // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України - 2012. - № 173. частина 1 - С. 275-281.

5. Сорока О. О. Адміністративна процедура ліцензування діяльності з надання освітніх послуг як умова набуття вищим навчальним закладом приватної форми власності свого статусу / О. О. Сорока // Держава і право : зб. наук. праць : Юридичні і політичні науки. - 2012. - Вип. 55. - С. 271-276.

6. Сорока О. О. Ліцензування освітньої діяльності вищого навчального закладу приватної форми власності / О. О. Сорока // АПП науково-практичний журнал «Адмiнiстративне право i процес». - 2012. - № 1. - С. 49-56.

7. Сорока О. О. Адміністративні процедури ліцензування освітніх послуг / О. О. Сорока : зб. тез доповідей за матеріалами ІХ Всеукраїнської наук. конф. студентів і молодих вчених, 3-4 квітня 2012 р. / Міжнародний університет розвитку людини «Україна». - К. : Університет «Україна», 2012. - С. 155-157.

8. Сорока О. О. Деякі аспекти забезпечення рівного доступу громадян України до якісної вищої освіти / О. О. Сорока : зб. наук. праць за матеріалами Х Всеукраїнської наук.-практ. конф. студентів і молодих вчених: «Актуальні проблеми правознавства», 16-18 квітня 2013 р. / Міжнародний університет розвитку людини «Україна». - К. : Університет «Україна», 2013. - С. 34-36.

9. Сорока О. О. Шляхи удосконалення вітчизняного законодавства щодо розгляду ліцензійних страв / О. О. Сорока : зб. наук. праць за матеріалами наук.-практ. конф. : «Охорона права власності : проблеми та напрями їх вирішення», 2012 р. / (Київ, Херсон, Тернопіль) ХМД. - Херсон : ХМД, 2012. - С. 39-41.

10. Правознавство. Випускний курс : навч. пос. / автори-упорядники : В. В. Галунько, М. І. Іншин, О. Г. Мурашин, Ю. О. Фрицький; за заг. ред. В. І. Олефіра. - К. : Університет «Україна», 2013. - С. 88-89, 178-201.

Размещено на Allbest.ru