Захист законних інтересів громадян України у сфері власності засобами адміністративного права

Встановлено, що у науковій літературі використовують низку термінів (законний інтерес, охоронюваний законом інтерес, правовий інтерес, юридичне право), які в одних випадках вживаються як синоніми, а в інших - є засобами пояснення змісту чи визнаються складовими один одного. Обґрунтовано доцільність розмежування цих правових категорій з огляду на етимологічну структуру, змістове навантаження та логіку використання у законодавстві.

Визначено законний інтерес громадян у сфері власності як правову можливість здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію потреб щодо набуття та збереження об'єктів права власності, яка реалізується завдяки гарантованості її захисту.

У підрозділі 2.2. «Сутність, зміст, структура і види законних інтересів громадян у сфері власності» розглянуто зміст законних інтересів громадян у сфері власності та відзначено, що їх природа проявляється через психологічну здатність людини до суб'єктивного усвідомлення та виокремлення пріоритетних особистих прагнень щодо певних матеріальних благ (своєрідну дидактичну можливість розуму) та об'єктивно зумовлену юридичну можливість діяти певним чином з метою задоволення особистих потреб.

Зазначено, що структура законних інтересів громадян у сфері власності характеризується взаємозв'язком її складових частин. Складовими елементами в структурі законних інтересів громадян у сфері власності є суб'єкти, які мають певні потреби щодо власності, об'єкти, потреби громадян у сфері власності, мотиваційний вплив і засоби забезпечення реалізації та захисту правових можливостей громадян у сфері власності. Основними складовими цієї структури є носії законного інтересу у сфері власності, тобто правосуб'єктні громадяни, та матеріальні блага, щодо заволодіння чи утримання у власності яких виникає законний інтерес.

Запропоновано власну класифікацію законних інтересів громадян у сфері власності. Критеріями класифікації законних інтересів громадян у сфері власності визначено особливості носіїв таких законних інтересів, ступінь узгодження законних інтересів громадян у сфері власності на рівні соціального формування, відношення до майна, сфери суспільного життя, з якими пов'язані потреби громадян у сфері власності, тривалість існування законних інтересів, сфера виникнення, об'єкти права власності.

У підрозділі 2.3. «Законні інтереси як один із елементів адміністративно-правового статусу громадян України» досліджено різні підходи до визначення елементів адміністративно-правового статусу громадян та зазначено, що є достатні підстави визнати законні інтереси одним із таких елементів. Вони є основою виникнення суб'єктивних прав громадян у сфері власності, доповнюють їх у тих сферах, де норми права не здатні чітко регламентувати втілення потреб щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Законні інтереси громадян у сфері власності однаковою мірою перебувають у залежності від змісту чинних у державі нормативно-правових актів та особистих потреб самих індивідів. Вони за своєю природою значно відрізняються від прав та обов'язків як елементів адміністративно-правового статусу громадянина.

У змісті нормативно-правових актів, дія яких спрямована на урегулювання адміністративно-правового статусу суб'єктів різних суспільних відносин у сфері власності, законодавець використовує категорію «законні інтереси» поряд з категорією «права громадян», тим самим заперечуючи тотожність цих понять чи пріоритетність захисту прав стосовно законних інтересів. Встановлено, що суб'єктивні права є однією з форм втілення в життя законних інтересів.

Законні інтереси громадян перебувають у постійному діалектичному зв'язку з юридичними обов'язками громадян щодо належного утримання майна, яким вони володіють, створення умов його безпечного впливу на життя та здоров'я громадян, навколишнє природне середовище, обов'язком сплачувати необхідні платежі у зв'язку з утриманням об'єктів права власності.

У підрозділі 2.4. «Законодавчі основи адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності» встановлено, що основними критеріями поділу усіх нормативно-правових актів, які складають правову основу адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності, є їх юридична сила, правовий статус суб'єктів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності, мета застосування та об'єкти права власності.

Наголошено, що проблеми вітчизняного адміністративного законодавства у сфері власності зумовлені складними історичними передумовами формування. Особливу увагу зосереджено на необхідності оновлення змісту КУпАП в частині визначення переліку протиправних діянь, що посягають на право власності, удосконалення законодавства щодо адміністративно-правового захисту законних інтересів суб'єктів інтелектуальної власності, адміністративно-правового регулювання протидії рейдерству, формування законодавчої основи адміністративно-правового захисту учасників земельних правовідносин.

Недоліками вітчизняної законодавчої основи боротьби з рейдерством в Україні є відсутність нормативно-правового визначення поняття «рейдерство», його елементів, регламентації порядку притягнення до відповідальності за його замовлення, організацію та вчинення.

Визнано потребу створення законодавчої основи захисту законних інтересів громадян у сфері власності на землю як першочергової умови розвитку вітчизняного сільського господарства. Важливою є розробка відповідного адміністративно-деліктного законодавства у цій сфері.

Розділ 3 «Адміністративно-правова характеристика суб'єктів захисту законних інтересів громадян України у сфері власності» складається з п'яти підрозділів, присвячених аналізу загальнотеоретичних засад адміністративно-правового статусу суб'єктів захисту законних інтересів громадян України у сфері власності, дослідженню їх правових ознак, формуванню науково обґрунтованої класифікації цих суб'єктів.

У підрозділі 3.1. «Поняття та правові ознаки суб'єктів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян України у сфері власності» визначено поняття суб'єктів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян України у сфері власності, деталізовано перелік суб'єктів, наділених владними повноваженнями у цій сфері, виділено низку ознак, що зумовлюють їх правовий статус.

До складу цих суб'єктів віднесено Міністерство екології та природних ресурсів України, Державне агентство земельних ресурсів України, Державне агентство водних ресурсів України, Державне агентство лісових ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу інтелектуальної власності України, Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, органи внутрішніх справ, прокуратури, Національний банк України, Адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад, органи Антимонопольного комітету України, Державну фіскальну службу та її територіальні органи, органи залізничного, морського і річкового транспорту, Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, правоохоронні, в тому числі судові органи, юридичні особи в особі їх власників або уповноважених ними органів, громадські формування та самих громадян. Надано загальну характеристику їх діяльності щодо захисту законних інтересів громадян у сфері власності.

У підрозділі 3.2. «Класифікація суб'єктів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян України у сфері власності» наголошено, що розробка класифікації суб'єктів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян України у сфері власності створює передумови для об'єктивної оцінки ефективності діяльності цих суб'єктів, формування пропозицій щодо удосконалення їх адміністративно-правового статусу, побудови оптимальної системи органів влади, наділених державно-владними повноваженнями у цій сфері.

Критеріями такої класифікації обрано організаційно-правову форму суб'єктів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян України у сфері власності, структурно-організаційну та компетенційну характеристику їх адміністративно-правового статусу, цільову спрямованість діяльності цих суб'єктів, специфіку їх діяльності, можливість реалізації юрисдикційних повноважень з метою захисту законних інтересів громадян України у сфері власності, наявність статусу юридичної особи, функції, можливість застосування заходів адміністративно-правового впливу.

У підрозділі 3.3. «Органи публічного управління як суб'єкти адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян України у сфері власності» встановлено, що органи публічного управління наділені можливістю здійснювати специфічну виконавчо-розпорядчу підзаконну діяльність з метою захисту законних інтересів громадян.

Правове становище органу публічного управління в системі суб'єктів захисту законних інтересів громадян у сфері власності зумовлено його місцем в цій системі, змістом компетенції, організаційно-правовою формою, цілями утворення, порядком прийняття управлінських рішень, територіальним масштабом його діяльності. Тому ці характеристики обрано критеріями для класифікації системи органів публічного управління, які виступають суб'єктами адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності.

Частина повноважень, які стосуються розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері власності, вирішення індивідуальних справ щодо володіння, користування та розпорядження майном, застосування заходів адміністративного примусу, є правозахисною. Однак реалізують такі повноваження органи, наділені всіма характеристиками органів публічного управління. Це повною мірою відображає тісний зв'язок управлінської та правозахисної функції в діяльності суб'єктів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності.

У підрозділі 3.4. «Судові органи як суб'єкти адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян України у сфері власності» вказано, що сучасна правова доктрина і практика правозастосування у сфері власності свідчать про особливу роль судового захисту законних інтересів громадян щодо володіння, користування та розпорядження майном від незаконних правових актів, рішень, дій (бездіяльності) державних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів, посадових осіб, державних службовців, посягань у формі адміністративних правопорушень.

Установлено, що судовий захист законних інтересів громадян у сфері власності проявляється як соціально спрямована діяльність щодо виявлення фактів вчинення дій протиправного характеру, пов'язаних зі створенням перешкод законній реалізації громадянином своїх правових можливостей щодо володіння, користування та розпорядження майном, недопущення незаконного перерозподілу матеріальних благ. Водночас наголошено, що порушення законних інтересів громадян у сфері власності може бути спричинене діями, які створюють загрозу заподіяння шкоди, можуть спричинити порушення їх прав у майбутньому. У зв'язку з цим обґрунтовано необхідність нормативно-правового регламентування порядку використання превентивних адміністративних позовів. У них повинно порушуватися питання про: перевірку проектів актів нормативного та індивідуального характеру, які здатні завдати шкоди законним інтересам громадян, перешкодити реалізації суб'єктивних прав громадян у сфері власності в майбутньому; попередню заборону винесення органом влади рішення, здатного привести до погіршення стану та функціональної придатності об'єкта права власності, негативних змін навколишнього середовища в місцевості, де знаходиться об'єкт; зобов'язання органів влади та посадових осіб здійснити перевірку, вчинити певні дії щодо захисту законних інтересів громадян у сфері власності, видати відповідний правовий акт.

Розроблено проект Закону «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України щодо посилення захисту прав, свобод та законних інтересів громадян та інших осіб», який відображає пропозиції щодо зміни статей Кодексу адміністративного судочинства України, з метою впровадження в юридичну практику превентивних адміністративних позовів.

У підрозділі 3.5. «Громадські формування, які сприяють захисту законних інтересів громадян у сфері власності» зазначено, що участь громадськості у захисті законних інтересів може проявлятися через діяльність громадських формувань, які є альтернативою i одночасно доповненням державної системи суб'єктів захисту законних інтересів громадян у сфері власності.

Правовий статус громадянських формувань щодо захисту законних інтересів громадян у сфері власності визначається низкою чинників: їх організаційно-правовою формою, порядком формування, головними завданнями діяльності, колом закріплених прав, засобами забезпечення законності їх діяльності. Запропоновано авторський підхід щодо класифікації громадських формувань, які сприяють адміністративно-правовому захисту законних інтересів громадян у сфері власності.

Вказано, що громадські формування, які сприяють захисту законних інтересів громадян у сфері власності, володіють широким колом профілактичних та примусових заходів, спрямованих на забезпечення реалізації законних інтересів громадян щодо володіння, користування та розпорядження майном, попередження порушень у цій сфері, припинення посягань на майно, застосування до порушників заходів адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку.

З метою підвищення ефективності впливу громадських формувань з охорони громадського порядку на дотримання порядку володіння, користування та розпорядження майном визнано доцільність внесення доповнень до ст. 255 КУпАП. Слід розширити повноваження громадських формувань щодо складення протоколів про адміністративні правопорушення у сфері власності.

Розділ 4 «Адміністративно-правовий механізм захисту законних інтересів громадян у сфері власності» містить чотири підрозділи, у яких схарактеризовано поняття та сутність адміністративно-правового механізму захисту законних інтересів громадян у сфері власності, досліджено основні способи адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності, визначено поняття та особливості засобів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності, здійснено їх класифікацію.

У підрозділі 4.1. «Поняття та сутність адміністративно-правового механізму захисту законних інтересів громадян у сфері власності» на основі аналізу праць українських і зарубіжних вчених сформульовано визначення поняття «механізм адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності».

Встановлено, що механізм адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян - це цілісна система суб'єктів та об'єктів захисту, способів та засобів, спрямованих на реалізацію законного інтересу громадян щодо володіння, користування та розпорядження майном, попередження порушень у цій сфері, припинення посягань на майно, застосування до порушників заходів адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку та відшкодування заподіяної шкоди.

Підкреслюється принципова важливість розмежування механізму адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності та механізму адміністративно-правового регулювання відносин у цій сфері. Обґрунтовуються особливості такого розмежування.

Встановлено, що основними елементами механізму адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності є об'єкти, суб'єкти, способи та засоби такого захисту.

Суб'єкти адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності за допомогою застосування організаційних, управлінських та інших засобів здатні забезпечити реалізацію законних інтересів громадян у сфері власності, попередити, припинити посягання на майно, відновити порушені внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень законні інтереси громадян щодо володіння, користування та розпорядження майном, застосувати до порушників заходи адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку та забезпечити відшкодування заподіяної шкоди.

Об'єктом захисту є конкретні можливості особи щодо вчинення певної дії чи утримання від її вчинення, пов'язані з реалізацією потреб щодо збереження об'єктів права власності. Залежно від сфери суспільного життя ним можуть бути законні інтереси в житлово-комунальній, фінансовій сфері, сфері господарських правовідносин чи інтелектуальної творчості.

Способи адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності є сукупністю регламентованих адміністративно-правовими актами процедур, які застосовуються уповноваженими органами чи самими громадянами для забезпечення потреб, пов'язаних із реалізацією відносин у сфері власності. Критеріями класифікації усіх способів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності визначено правовий статус суб'єктів захисту, мету та юридичні наслідки їх реалізації, характер індивідуальних приписів щодо застосування способів захисту та форму їх зовнішнього прояву.

Зазначено, що діапазон застосування та зміст засобів захисту законних інтересів громадян у сфері власності безпосередньо залежить від обраних особою способів захисту.

У підрозділі 4.2. «Правова характеристика основних способів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності» з'ясовано, що визначальними характеристиками основних способів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності, які дають можливість повною мірою виявити специфіку протидії порушенням законних інтересів, є зміст, процесуальна форма здійснення, призначення, ефективність застосування цих процедур. Надано загальну правову характеристику основних способів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності, зважаючи на ці характеристики.

Унаслідок реалізації способів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності виникають різні за своїм змістом суспільні відносини, зокрема щодо оскарження рішень органів виконавчої влади, які порушують законні інтереси громадян у сфері власності, в адміністративному порядку; попередження та припинення адміністративних проступків у цій сфері; притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення таких правопорушень; відшкодування заподіяної шкоди.

У підрозділі 4.3. «Поняття і загальна характеристика засобів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності» зазначено, що наукові дослідження питання правових засобів доцільно систематизувати у кілька основних напрямів. У результаті критичного аналізу різноманітних наукових підходів щодо обґрунтування дефініції правових засобів взято до уваги підхід, що базується на інструментальній теорії права. Відповідно до нього, засоби адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності розглянуто як сукупність інструментів, форм державно-юридичної захисної діяльності органів влади та захисної діяльності громадян, які знаходять свій прояв у рамках регламентованих адміністративно-правовими актами процедур, застосовуються з метою забезпечення реалізації потреб, пов'язаних із набуттям та збереженням об'єктів права власності. Це система субстанційних та діяльнісних феноменів правового характеру.

Відзначено, що система засобів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності охоплює матеріальні та процесуальні адміністративно-правові норми, що стосуються попередження, припинення порушень у сфері власності, відновлення правових можливостей володіти, користуватися та розпоряджатися майном, притягнення винної особи до відповідальності, нормативні юридичні акти у цій сфері та діяльнісні засоби захисту, що можуть набувати форми документованих (позовів, скарг, заяв, клопотань, рішень, постанов) чи фактичних дій (явка в судове засідання, затримання особи, яка вчинила адміністративний проступок у сфері власності).

У підрозділі 4.4. «Класифікація засобів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян України у сфері власності» з'ясовано, що засоби адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності існують у формі субстанційних та діяльнісних правових інструментів виховного, роз'яснювального, заохочувального, морального, майнового, фізичного та іншого характеру, спрямованих на формування у громадян розуміння непорушності прав і законних інтересів громадян у сфері власності, попередження правопорушень, покарання та виховання правопорушників, відшкодування заподіяної шкоди.

Доведено, що складність правової категорії «засоби адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності» пояснюється існуванням широкого кола їх видових проявів. Підставами класифікації засобів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності є стійкі, суттєві особливості цих правових інструментів (форма, суб'єкти, складність практичного застосування, функції, предмет та методи адміністративно-правового впливу, кількість використання), сфера діяльності, в якій використовуються такі засоби адміністративно-правового захисту, завдання та наслідки застосування, специфіка способів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності.

Розділ 5 «Шляхи оптимізації адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності в Україні» містить три підрозділи, зміст яких присвячено аналізу сучасного стану правової політики України щодо захисту правових можливостей громадян у сфері власності, чинників підвищення її ефективності, визначенню шляхів оптимізації адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності в Україні; дослідженню системи гарантій адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян щодо володіння, користування та розпорядження майном; пошуку шляхів удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності у сфері власності в праві України.

У підрозділі 5.1. «Правова політика щодо захисту законних інтересів громадян у сфері власності» доведено, що правовою політикою щодо захисту законних інтересів громадян у сфері власності є самостійний напрям внутрішньої правової політики України, який спрямований на формування дієвого механізму правового регулювання суспільних відносин у сфері захисту юридичних можливостей особи щодо володіння, користування та розпорядження майном, програми протидії правопорушенням, що посягають на законні інтереси громадян у сфері власності, зміцнення законності та правопорядку у цій сфері, формування засобів та способів захисту.

Досліджено чинники ефективності правової політики щодо посилення захисту законних інтересів громадян у сфері власності та основні напрями правових реформ у цій сфері. Зазначено, що основне завдання правової політики держави щодо адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності - створити правовий фундамент оптимізації захисту правових можливостей громадян щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Оптимізація адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян щодо власності тісно пов'язана з процесом оптимізації системи суб'єктів публічного управління у цій сфері. Під час проведення анкетування за темою дисертаційної роботи 56,0 % респондентів стверджували, що сучасна система органів держави, які наділені повноваженнями щодо захисту законних інтересів громадян у сфері власності, не є оптимальною та потребує реформування.

Встановлено, що оптимізація адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності реалізується через її законодавчу та правозастосовну форму. Законодавча форма оптимізації може досягатися шляхом закріплення на законодавчому рівні уніфікованого переліку ефективних адміністративних процедур щодо захисту законних інтересів громадян у сфері власності. Процес практичного втілення у життя приписів адміністративно-правових норм, які є основою адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності, повинен бути оптимізований за допомогою обмежень діяльності органів влади, засобів громадського контролю та інших юридичних інструментів.

У підрозділі 5.2. «Гарантії адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності» з'ясовано, що під гарантіями адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності слід розуміти сукупність юридичних інструментів (норм права, правозастосовної діяльності, індивідуальних юридичних актів), що дають змогу громадянину самостійно або за сприяння органів публічного управління чи громадських формувань забезпечити реалізацію потреб, пов'язаних із набуттям та збереженням об'єктів права власності, здійснити протидію правопорушенням, відновити правові можливості у цій сфері, відшкодувати заподіяну шкоду.

Взаємопов'язані між собою гарантії адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності становлять цілісну систему. Ця система динамічно розвивається, удосконалюється, відображає зміни законодавства, стан гармонізації національного законодавства з міжнародними та європейськими актами, залежить від ефективності діяльності суб'єктів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності.

У підрозділі 5.3. «Удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності за порушення законних інтересів громадян у сфері власності в праві України» окреслено проблеми удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності за порушення правових можливостей громадян щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Зважаючи на досвід Республіки Молдова, Киргизької Республіки та інших країн, обґрунтовано доцільність внесення змін до КУпАП шляхом доповнення його змісту окремою главою 6-А під назвою «Адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності». Зміст цієї глави повинен об'єднати юридичні склади різних адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності, враховувати специфіку об'єктів права інтелектуальної власності та окремо стосуватися порушення авторського і суміжних прав, права промислової власності, права інтелектуальної власності на комерційне найменування, торговельну марку, права на комерційну таємницю, доменне ім'я, логотип, бази даних, комп'ютерні програми та інших об'єктів інтелектуальної власності, що використовуються в мережі Інтернет.

Доведено доцільність доповнення КУпАП статтею 51-3 «Знищення або пошкодження об'єктів житлового фонду, споруд та інженерного обладнання, об'єктів благоустрою житлових будинків та приміщень» з метою посилення захисту законних інтересів громадян та удосконалення нормативного регулювання адміністративної відповідальності за правопорушення щодо володіння, користування та розпорядження майном в житлово-комунальній сфері.

Встановлено, що формування удосконаленої нормативної моделі адміністративної відповідальності потребує ухвалення досконалого кодифікованого адміністративно-правового акта, який би деталізував порядок діяльності органів влади щодо вирішення різних видів адміністративних справ, враховував би специфіку застосування законодавства про захист економічної конкуренції, податкового та митного законодавства.

Висновки

Результати проведеного наукового дослідження, сформовані за допомогою сучасних методів наукового пізнання, на основі законодавства, практики його застосування, кількісних та якісних показників емпіричних досліджень, усестороннього аналізу теоретичного і практичного матеріалу, наукових праць із різних галузей юриспруденції, стали підставою для вирішення поставлених задач та досягнення заявленої мети, здійснення узагальнень, визначення проблем правозастосовної практики та обґрунтування пропозицій щодо удосконалення захисту законних інтересів громадян у сфері власності засобами адміністративного права. Важлива проблема формування теоретико-правових засад захисту законних інтересів громадян України у сфері власності засобами адміністративного права розв'язана. Отримані в процесі дослідження результати відповідають вимогам наукової новизни і дають змогу сформулювати такі висновки:

1. Історіографічна основа дослідження законних інтересів громадян України у сфері власності та особливостей їх захисту охоплює масив наукової літератури, який об'єднано у кілька блоків: історико-правовий, національно-патріотичний, пропагандистський та правовий. Встановлено, що правовий блок спеціалізованої наукової літератури у цій сфері сформувався упродовж ХХ - ХІ століть та пройшов процес формування, який доцільно поділити на три етапи: перший охоплює радянський період та завершується на початку 80-х рр. минулого століття, другий - з початку 80-х до початку 90-х рр. і третій - з початку 90-х рр. до сьогодення. Перший етап характеризується активними спробами радянських вчених з'ясувати правову природу законного інтересу, перенести філософське тлумачення категорії «інтерес» у правову площину. Спочатку в науковій літературі та нормативно-правових актах використовувався загальний термін «інтерес» і лише після 1950 року почала використовуватися категорія «законний інтерес». Наукові дослідження, присвячені проблемі з'ясування правової природи законних інтересів громадян, протягом другого періоду відзначалися глибшим науковим аналізом поняття законного інтересу та значно меншим впливом державної ідеології на зміст робіт. Разом з тим, увагу науковців почала привертати проблема пошуку правових можливостей юридичних норм щодо захисту законних інтересів особи. Третій етап становлення історіографічної основи дослідження характеризується збільшенням кількості наукових праць у цій сфері та ширшим спектром питань, яких торкаються представники юридичної науки: висвітлення ролі та значення законних інтересів у становленні і розвитку громадянського суспільства та підвищенні правової активності та правової культури населення, дослідження способів та засобів захисту законних інтересів громадян. Незважаючи на появу значної кількості наукових досліджень, існує потреба подальшого наукового пошуку шляхів вирішення низки наявних проблем щодо захисту законних інтересів громадян України у сфері власності засобами адміністративного права.

2. Встановлено, що законний інтерес громадян у сфері власності є правовою можливістю здійснення діяльності, яка спрямована на реалізацію потреб щодо набуття та збереження об'єктів права власності, та реалізується завдяки гарантованості її захисту. Законний інтерес громадян у сфері власності є суб'єктивно-об'єктивною категорією. З одного боку він залежить від закономірностей розвитку суспільства, відображений в об'єктивному праві чи випливає з його загального змісту, гарантується державою, забезпечується системою державних інституцій, захищається наявними в державі правовими способами та засобами, а з другого - його реалізація неможлива без суб'єктивного усвідомлення потреб, які лежать в його основі. Суб'єктивний зміст інтересу формується завдяки перетворенню потреб на можливості. Діалектичний взаємозв'язок законних інтересів громадян у сфері власності розкриває складну взаємодію між різнорівневими інтересами, яка проявляється в єдності та суперечності цих інтересів. Під впливом державної волі найбільш вагомі законні інтереси громадян у сфері власності відображають головні потреби суспільства і здатні трансформуватися у державні законні інтереси, що відтворюють волю суспільства, акумулюють в собі сукупність законних інтересів окремих громадян, забезпечених системою правових засобів, та є проявом державної законодавчо оформленої волі.

3. Законні інтереси громадян у сфері власності відзначаються складною структурою, представленою взаємозв'язком різних складових частин. Основними складовими в структурі законних інтересів громадян у сфері власності є суб'єкти, об'єкти, потреби громадян у сфері власності, мотиваційний вплив та засоби забезпечення реалізації та захисту правових можливостей громадян у сфері власності. Встановлено існування основного та функціонально-забезпечувального рівня у структурі законних інтересів громадян у сфері власності, які надають динамічного характеру взаємозв'язкам між складовими цієї структури. Визначальною у вказаній структурі є потреба користуватися певним матеріальним благом. Цей рівень є основним, він спрямований на задоволення потреб, пов'язаних із володінням, користуванням та розпорядженням певними матеріальними благами, може задовольнити матеріальні потреби життєдіяльності людини. Зважаючи на це, законний інтерес громадян України у сфері власності є формою втілення потреб громадян. Другий рівень, який знаходить свій вираз у можливості звертатися за захистом до уповноважених органів, є похідним, однак не менш важливим, та носить формально-забезпечувальний характер. Він є виявом державної підтримки цього інтересу, гарантією реалізації основного елементу.

4. Законні інтереси є одним із елементів адміністративно-правового статусу громадян. Суб'єктивний зміст законного інтересу відображає систему цінностей індивіда, сформованих під впливом економічних, професійних, фізіологічних та інших його характеристик. Вони впливають на діяльність суб'єктів щодо реалізації потреб у сфері власності, розширюють її за рахунок правових можливостей, які право не опосередкувало в суб'єктивних правах через їх новизну, індивідуальність, малозначність, поодинокі факти виникнення. Законодавець змістовно розмежовує категорії прав та законних інтересів у тексті нормативно-правових актів, які стосуються характеристики правового статусу громадян. Він однаковою мірою гарантує адміністративно-правовий статус громадян, не робить суттєвої відмінності між правами та законними інтересами в аспекті їх можливого адміністративно-правового захисту. Це свідчить про те, що склалися достатні підстави, що дають змогу визнати законні інтереси громадян у сфері власності як самостійний елемент адміністративно-правового статусу особи.

5. Встановлено, що суб'єкти захисту законних інтересів громадян України у сфері власності - це учасники адміністративно-правових відносин, які за допомогою застосування управлінських, організаційних та інших засобів здатні забезпечити безперешкодну реалізацію законних інтересів громадян у сфері власності, попередити, припинити посягання на майно, відновити порушені внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень законні інтереси громадян щодо володіння, користування та розпорядження майном, застосувати до порушників заходи адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку та забезпечити відшкодування заподіяної шкоди. Лише 12,5 % опитаних під час проведення анкетування за темою дисертації громадян визнали діяльність органів публічного управління у цій сфері ефективною. Чинниками підвищення рівня довіри громадян до органів публічного управління як суб'єктів захисту законних інтересів громадян України у сфері власності є наближення до європейських стандартів управління, посилення відкритості, прозорості їх діяльності, налагодження координаційного зв'язку з громадськістю для усунення причин вчинення правопорушень у сфері власності, обміну інформацією про систему умов та динаміку протиправної діяльності, посилення контрольних повноважень громадських рад при Міністерстві внутрішніх справ, Державній службі інтелектуальної власності України, інших органах влади. Важливим залишається усунення альтернативної підвідомчості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері власності, дублювання функцій різних органів влади та посадових осіб у цій сфері. Удосконалення діяльності судових органів щодо захисту законних інтересів громадян у сфері власності пов'язана з подоланням низки проблем, які стосуються розмежування компетенції судів щодо розгляду окремих категорій справ у цій сфері, матеріально-технічного забезпечення діяльності органів правосуддя, кадрової укомплектованості судів. Потребує удосконалення робота судів щодо протидії рейдерству. Досягнення позитивного результату у цій сфері можливо лише шляхом об'єднання зусиль судових органів, інших органів влади, підприємницьких структур, громадськості.

6. Механізм адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян - це цілісна система суб'єктів та об'єктів захисту, способів та засобів, спрямованих на реалізацію законного інтересу громадян щодо володіння, користування та розпорядження майном, попередження порушень у цій сфері, припинення посягань на майно, застосування до порушників заходів адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку та відшкодування заподіяної шкоди. Встановлено, що основними елементами механізму адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності є суб'єкти, об'єкти, способи та засоби такого захисту.

7. Визнано, що існує тісний зв'язок між категоріями способів та засобів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності. Способи адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності є своєрідними моделями можливої, дозволеної поведінки щодо захисту правових можливостей володіти, користуватися та розпоряджатися майном, шляхами юридичного впливу. Засоби адміністративно-правового захисту слід розглядати як інструменти реалізації передбачених у законодавстві способів захисту у цій сфері.

8. Засоби адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності - це сукупність інструментів, форм державно-юридичної захисної діяльності органів влади та захисної діяльності громадян, які знаходять свій прояв у межах регламентованих адміністративно-правовими актами процедур, застосовуються для забезпечення реалізації потреб, пов'язаних із набуттям та збереженням об'єктів права власності, протидії правопорушенням, відновлення правових можливостей громадян у цій сфері, відшкодування заподіяної шкоди. Система засобів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності охоплює два типи правових явищ: матеріальні та процесуальні адміністративно-правові норми, що стосуються попередження, припинення порушень прав та законних інтересів громадян у сфері власності, відновлення правових можливостей володіти, користуватися та розпоряджатися майном, притягнення винної особи до відповідальності, нормативні юридичні акти у цій сфері і діяльнісні засоби захисту, що можуть набувати форми документованих чи фактичних дій. Способи адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності - це сукупність регламентованих адміністративно-правовими актами процедур, які застосовуються уповноваженими органами чи самими громадянами для забезпечення потреб, пов'язаних із реалізацією відносин у сфері власності. Ці процедури регулюють дозволені в державі заходи щодо захисту законних інтересів громадян у сфері власності та стосуються порядку встановлення факту вчинення неправомірного посягання на законні інтереси громадян, здійснення юридично-значущих дій щодо припинення протиправної поведінки у цій сфері, притягнення винних до відповідальності, відшкодування заподіяної шкоди, видання адміністративних актів щодо задоволення потреб громадян у сфері власності, визнання повністю або частково недійсними (нечинними) рішень державних органів, зобов'язання органу влади вчинити певні дії з метою забезпечення реалізації законних інтересів громадян чи їх відновлення, здійснення організаційних заходів та матеріально-технічних операцій з цього приводу.

9. Класифікація засобів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності здійснена з урахуванням ряду критеріїв: форми, особливостей суб'єктів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності, складності практичного застосування, функцій, предмета, методів адміністративно-правового впливу, кількості використання, специфіки способів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності, завдань, сфери діяльності, в якій використовуються засоби адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності, наслідків застосування. Результати проведеної класифікації дають змогу стверджувати, що всі видові прояви засобів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності наділені характерними ознаками: існують у формі субстанційних та діяльнісних правових інструментів виховного, майнового, фізичного та іншого характеру, спрямованих на формування у громадян розуміння непорушності прав і законних інтересів у сфері власності, попередження правопорушень, покарання та виховання правопорушників, відшкодування заподіяної шкоди; підтримуються державою та застосовуються органами публічної влади, громадським формуваннями, громадянами; реалізуються у межах наявних способів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності; наслідком їх застосування є усунення адміністративних правопорушень у сфері власності, ліквідація результатів неправомірних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у сфері власності, відновлення правового становища особи, яке існувало до порушення.

10. Оптимізація адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності в Україні значною мірою визначена системою чинників ефективності правової політики держави у цій сфері. До них належать: 1) визначення стандартів, пріоритетів, цілей, якими керуються органи влади, політичні і громадські об'єднання, інші суб'єкти під час захисту законних інтересів громадян, прогнозування наслідків їх діяльності; 2) усунення суперечностей у нормативно-правових актах, які є законодавчою основою адміністративно-правового захисту правових можливостей особи щодо володіння, користування та розпорядження майном, вироблення єдиної довгострокової стратегії правових реформ у цій сфері та програми загальнодержавних дій щодо її впровадження; 3) вибір шляхів досягнення бажаних та необхідних результатів та засобів захисту законних інтересів громадян у сфері власності; 4) формування дієвого механізму правового регулювання суспільних відносин у сфері захисту правових можливостей особи щодо володіння, користування та розпорядження майном; 5) удосконалення процесу практичного втілення у життя приписів адміністративно-правових норм, що є основою адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності, способів та засобів цього захисту; 6) підвищення рівня свідомості громадян щодо змісту їхніх законних інтересів та шляхів їхньої реалізації, правової культури громадян та професійної культури правоохоронців та посадових осіб, діяльність яких стосується законних інтересів громадян у сфері власності.

11. Встановлено, що оптимізація адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності реалізується через її законодавчу та правозастосовну форму. Законодавча форма оптимізації може бути реалізована шляхом закріплення на законодавчому рівні уніфікованого переліку ефективних адміністративних процедур щодо захисту законних інтересів громадян у сфері власності: прийняття Адміністративно-процедурного кодексу України, реформування адміністративно-деліктного законодавства, створення законодавчої основи застосування превентивних позовів в адміністративному судочинстві, закріплення в КАСУ обов'язку адміністративного суду перевіряти у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень чи приймаються (вчиняються) вони з дотриманням гарантованих законом прав, свобод та законних інтересів громадян та інших осіб. Оптимізація практичної реалізації способів адміністративно-правового захисту законних інтересів громадян у сфері власності можлива лише за умови розробки та впровадження у практику системи обмежень діяльності органів влади (визначення підстав для обов'язкового відкриття адміністративного провадження, впровадження презумпції правомірності дій та вимог особи, забезпечення можливості відводу посадової або службової особи адміністративного органу, який розглядає справу про захист прав та законних інтересів у сфері власності, формування відкритого реєстру адміністративних справ, дотримання вимог належності та допустимості доказів у справі, можливості ознайомлюватися з матеріалами адміністративної справи на всіх стадіях адміністративного провадження, визначення чітких строків розгляду справ та винесення рішень, підстав зупинення або закриття адміністративного провадження), засобів забезпечення їх дотримання (визначення умов відкликання або визнання недійсними адміністративних актів у сфері захисту прав та законних інтересів громадян щодо володіння, користування та розпорядження майном, процедури їх оскарження, системи заходів юридичної відповідальності посадових осіб, які виносять адміністративні акти, що суперечать законодавству, порушують права та законні інтереси громадян) і засобів громадського контролю (діяльності громадських рад при органах влади; громадських інспекцій; громадських слухань та обговорень проектів правових актів органів влади; громадських експертиз).

12. Основні напрями та перспективи удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності за порушення законних інтересів громадян у сфері власності в праві України пов'язані з подоланням цілої низки проблем, які стосуються невідповідності складів адміністративних проступків сучасним реаліям, визначення переліку адміністративних правопорушень у значній кількості законів та підзаконних актів, виданих різними органами влади, їх дублювання; існування прогалин, суперечностей у змісті законодавства щодо адміністративної відповідальності. Визнано, що особливого реформування потребує адміністративно-деліктне законодавство в сфері інтелектуальної власності. Доцільно об'єднати юридичні склади адміністративних правопорушень у цій сфері у шість статей, зміст яких враховував би специфіку об'єктів права інтелектуальної власності та окремо стосувався порушення авторського і суміжних прав, права промислової власності, права інтелектуальної власності на комерційне найменування, торговельну марку, права на комерційну таємницю, доменне ім'я, логотип, бази даних, комп'ютерні програми та інші об'єкти інтелектуальної власності, що використовуються в мережі Інтернет. На вирішення проблем захисту законних інтересів громадян у сфері інтелектуальної власності розроблено та відображено у дисертації проект глави 6-А КУпАП під назвою «Адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності», де визначені усі згадані юридичні склади адміністративних проступків. Зважаючи на те, що 53,0 % опитаних під час проведення анкетування за темою дисертації громадян визнали доцільність розширення переліку адміністративних правопорушень у сфері власності, запропоновано доповнити КУпАП статтею 51-3 «Знищення або пошкодження об'єктів житлового фонду, споруд та інженерного обладнання, об'єктів благоустрою житлових будинків та приміщень» з метою посилення захисту законних інтересів громадян та удосконалення нормативного регулювання адміністративної відповідальності за правопорушення щодо володіння, користування та розпорядження майном у житлово-комунальній сфері.

13. Для підвищення ефективності нормативно-правового регулювання захисту законних інтересів громадян у сфері власності обґрунтовані авторські пропозиції та проекти щодо внесення змін та доповнень:

а) до ст. 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України;

б) до ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доповнення його зміст ст. 51-3 «Знищення або пошкодження об'єктів житлового фонду, споруд та інженерного обладнання, об'єктів благоустрою житлових будинків та приміщень» і главою 6-А «Адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності».

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії:

1. Личенко І. О. Захист законних інтересів громадян України у сфері власності : адміністративно-правове дослідження : [моногр.] / І. О. Личенко. - Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2014. - 416 с.

Рецензії:

Бортник Н. П. Рецензія на монографію І.О. Личенко «Захист законних інтересів громадян України у сфері власності : адміністративно-правове дослідження» / Н. П. Бортник // Митна справа. - 2014. - № 2 (92) (ч. 2, кн. 2). - С. 305-307.

Остапенко О. І. Актуальне дослідження проблем захисту законних інтересів громадян України у сфері власності засобами адміністративного права / О. І. Остапенко // Часопис Київського університету права. - 2014. - № 1. - С. 401-402.

Статті у фахових виданнях з юридичних наук:

2. Личенко І. О. До питання про сутність законних інтересів у сфері власності / І. О. Личенко // Часопис Хмельницького університету управління та права. - 2010. - Вип. 4. - С. 30-35.

3. Личенко І. О. Адміністративна відповідальність громадян за правопорушення у сфері власності / І. О. Личенко // Митна справа. -2010. - № 4 (ч. 2). - С. 43-47.

4. Личенко І. О. Законні інтереси громадян України у сфері власності та їх захист : історіографія питання / І. О. Личенко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - Львів, 2011. - Вип. 1 (ч. 2). - С. 50-62.

5. Личенко І. О Категоріальний аналіз поняття законних інтересів громадян у сфері власності / І. О. Личенко // Митна справа. - 2011. - № 1 (ч. 2). - С. 145-148.

6. Личенко І. О. Законні інтереси громадян : філософсько-правовий аспект / І. О. Личенко // Центральноукраїнський правовий часопис Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС. - 2011. - Вип. 1. - С. 176-179.

7. Личенко І. О. Теоретичні та правові проблеми визначення поняття «законні інтереси громадян у сфері власності» / І. О. Личенко // Підприємництво, господарство і право. - 2011. - № 6. - С. 44-47.

8. Личенко І. О. Законні інтереси громадян у сфері власності : філософсько-правові аспекти / І. О. Личенко // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. - 2011. - Вип. 945. - С. 40-42.

9. Личенко І. О. Взаємозв'язок законних інтересів громадян у сфері власності / І. О. Личенко // Науковий вісник Чернівецького університету. - 2011. - Вип. 559 : «Правознавство». - С. 66-70.