Зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання діяльності підрозділів поліції і можливості його застосування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 351.741

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

Зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання діяльності підрозділів поліції і можливості його застосування в Україні

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

доктора юридичних наук

Юнін Олександр Сергійович

Харків - 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України Пєтков Валерій Петрович, Університет сучасних знань, проректор з дистанційного навчання.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Калаянов Дмитро Валерійович, Одеський державний університет внутрішніх справ, завідувач кафедри державно-правових дисциплін;

доктор юридичних наук, професор Лошицький Михайло Васильович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, ректор;

доктор юридичних наук Стародубцев Андрій Андрійович, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, професор кафедри державно-правових дисциплін юридичного факультету.

Захист відбудеться 23 червня 2015 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 22 травня 2015 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. В. Могілевський

адміністративний підрозділ поліція правовий

Анотація

Юнін О. С. Зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання діяльності підрозділів поліції і можливості його застосування в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2015.

Дисертацію присвячено аналізу можливості практичного застосування зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання діяльності підрозділів поліції в Україні. Уточнюються сучасні підходи до забезпечення правопорядку в країнах світу з розвиненою поліцейською функцією. Розкриваються етимологічно-історичні передумови виникнення та розвитку поліцейських підрозділів. З'ясовуються та характеризуються організаційні основи діяльності місцевої (муніципальної) поліції в зарубіжних країнах та забезпечення її взаємодії з населенням. Аналізується зарубіжний досвід реформування поліцейських підрозділів. Визначаються теоретичні та правові засади особливостей реформування органів внутрішніх справ України.

Ключові слова: поліцейська функція, обмежена правоохоронна функція, муніципальна поліція, кадри, громадська безпека, взаємодія з населенням, імідж, реформування, децентралізація органів правопорядку.

Аннотация

Юнин А. С. Зарубежный опыт административно-правового регулирования деятельности подразделений полиции и возможности его использования в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел. - Харьков, 2015.

Диссертация посвящена анализу возможности практического применения зарубежного опыта административно-правового регулирования деятельности полицейских подразделений в Украине. Уточняются современные подходы к обеспечению правопорядка в странах с развитой полицейской функцией. Раскрываются этимологически-исторические предпосылки появления и развития полицейских подразделений. Рассматривается динамика эффективного прогресса работы полицейских подразделений. Определяются два подхода к правоохранительной деятельности. Выделяются этапы развития правоохранительных органов на территории современной Украины. Рассматривается полиция как социальный институт, служащий для удовлетворения социально значимых потребностей по защите жизни, здоровья, прав и свобод граждан, обеспечению их безопасности. Характеризуются основные принципы партнерской работы полиции с населением. Анализируется зарубежный опыт принципов работы полиции с населением, которые определяются прежде всего формой политического режима. Обосновывается заключение о двухвекторном характере роли полиции в современном обществе. Раскрывается сущность деятельности подразделений муниципальной (местной) полиции в странах мира. Анализируются основные подходы к определению места и роли полиции в системе государственных органов и органов местного самоуправления. Рассматриваются организационные формы и принципы управления деятельностью полиции современных правовых государств.

Определяются особенности деятельности подразделений уголовной полиции в странах мира. Характеризуются субъектно-объектные отношения при работе сотрудников уголовной полиции в рамках получения информации и организации работы с доверенными лицами.

Характеризуются принципы и особенности работы с персоналом. Рассматривается система профессиональной подготовки сотрудников и ее элементы. Анализируется законодательство зарубежных стран с развитой полицейской функцией (США, Великобритания, Канада, Франция, Япония), которое регламентирует статус полицейских. Рассматривается позитивный зарубежный опыт в части материального стимулирования полицейских сотрудников, что дает основания сделать вывод о необходимости пересмотра размера заработной платы сотрудников правоохранительных органов. Обосновывается точка зрения о внедрении тренинговых технологий в учебно-воспитательный процесс образовательных учреждений системы МВС Украины. Акцентируется внимание на приоритете международной интеграции и кооперации в профессиональной подготовке руководящих кадров полиции большинства зарубежных стран, стремлении к совместному решению задач эффективного управления персоналом органов и подразделений полиции.

Анализируется зарубежный опыт реформирования полицейских подразделений. Определяются теоретические и правовые основания особенностей реформирования системы органов внутренних дел Украины. Предоставлены конкретные предложения и рекомендации относительно усовершенствования административно-правового регулирования деятельности подразделений милиции в Украине.

Ключевые слова: полицейская функция, ограниченная правоохранительная функция, муниципальная полиция, кадры, общественная безопасность, взаимодействие с населением, имидж, реформирование, децентрализация органов правопорядка.

Summary

Yunin O. S. Foreign Experience of Administrative and Legal Regulation of Police Units' Activity and the Possibility of its Implementation in Ukraine. - Manuscript.

Thesis for a doctoral degree by specialty 12.00.07 - administrative law and procedure; financial law; informational law. - Kharkiv National University of Internal Affairs. - Kharkiv, 2015.

The thesis is devoted to the analysis of the possibility of practical implementation of international experience of administrative and legal regulation of police units' activity in Ukraine. The current approaches in keeping public order in the countries of the world with developed police function are clarified. Etymological and historical backgrounds of formation and development of police units are revealed. The author has analyzed and characterized the organizational principles of local (municipal) police activity in foreign countries and ensuring its interaction with the public. Foreign experience of reforming police units is analyzed. Theoretical and legal principles of the features of reforming Internal Affairs Agencies of Ukraine are determined.

Key words: police function, limited law enforcement function, municipal police, personnel, public safety, interaction with the public, image, reform, decentralization of law enforcement agencies.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Реформування органів внутрішніх справ в Україні є невід'ємною частиною демократизації суспільного життя та побудови правової держави. Курс на зміцнення державності в Україні, охорону прав, свобод і законних інтересів громадян, забезпечення верховенства права в усіх сферах суспільного життя залишається одним із головних напрямів державного будівництва. Адміністративно-правове дослідження розвитку та функціонування поліцейських підрозділів у розвинених країнах, а також демократичних підходів до роботи поліції, забезпечення прав і свобод громадян нерозривно пов'язані з підвищенням якості та ефективності діяльності правоохоронних органів у нашій державі, одне з провідних місць серед яких належить органам внутрішніх справ.

За таких умов виникає потреба в осмисленні фундаментальних методологічних підходів до розвитку інституту поліції в країнах світу з розвиненою поліцейською функцією, організаційних засад роботи підрозділів муніципальної та кримінальної поліції, кадрового забезпечення діяльності поліції зарубіжних країн, а також вивчення ефективних підходів до вдосконалення роботи підрозділів поліції під час здійснення реформ у країнах світу з розвиненою поліцейською функцією. Вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ України, визначення шляхів та умов їх подальшого розвитку, досягнення оптимальних результатів передбачає вивчення, аналіз та узагальнення досвіду, що вже накопичено правоохоронними системами різних країн світу. Звісно, вивчення та посилання на зарубіжний досвід не означає необхідність його прямого перенесення у практику роботи органів внутрішніх справ, але аналіз такої діяльності і застосування окремих підходів та методів є, безумовно, корисним. Особливо ретельно при цьому необхідно вивчати передовий досвід поліцейської діяльності в країнах світу з розвиненою поліцейською функцією, оскільки однієї імплементації поліцейського законодавства в законодавчу практику України недостатньо для реального підвищення якості роботи органів внутрішніх справ.

Загальні питання правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ та світового досвіду організації діяльності поліції розглядали у своїх працях такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: В. Б. Авер'янов, О. Ф. Андрійко, М. І. Ануфрієв, І. В. Арістова, О. М. Бандурка, Д. М. Бахрах, А. І. Берлач, К. С. Бєльський, М. М. Биргеу, Ю. П. Битяк, В. Т. Білоус, А. С. Васильєв, Ж. Ведель, І. І. Веремеєнко, І. П. Голосніченко, С. Т. Гончарук, В. Л. Грохольський, А. В. Губанов, С. М. Гусаров, І. М. Даньшин, С. Ф. Денисюк, Є. В. Додін, В. В. Доненко, М. М. Дорогих, М. І. Єропкін, В. О. Заросило, В. Ф. Захаров, І. В. Зозуля, Д. П. Калаянов, Р. А. Калюжний, Г. Келлінг, К. Кенні, А. П. Клюшниченко, В. В. Коваленко, Л. В. Коваль, І. Б. Коліушко, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк, Я. Ю. Кондратьєв, С. Я. Коненко, В. В. Конопльов, О. П. Коренєв, Б. С. Крилов, Н. Ф. Кузнєцова, О. В. Кузьменко, В. С. Куйбіда, Б. А. Курілов, М. В. Лошицький, Д. М. Лук'янець, В. М. Манохін, М. Я. Масленіков, Н. П. Матюхіна, О. І. Миколенко, О. М. Музичук, В. І. Олефір, Ю. І. Осипов, О. І. Остапенко, В. П. Пєтков, С. В. Пєтков, Л. Л. Попов, Д. В. Приймаченко, О. С. Проневич, Т. О. Проценко, О. П. Рябченко, А. В. Самотуга, А. В. Сергєєв, О. Ю. Синявська, В. О. Січкар, Ю. А. Соколов, В. Д. Сорокін, С. Г. Стеценко, В. П. Столбовий, О. О. Телічкін, В. І. Шакун, Є. М. Шахунянц, О. П. Шергін, Д. Школьник, О. М. Якуба, Х. П. Ярмакі, С. С. Яценко тощо. Проте, незважаючи на проведені дослідження, сьогодні відсутній комплексний аналіз роботи поліції у сфері надання послуг, яка розповсюджується як на підрозділи, що забезпечують громадський порядок та громадську безпеку, так й на підрозділи кримінальної поліції. Залишаються малодослідженими особливості функціонування та сучасні підходи до вдосконалення кадрового менеджменту поліцейських підрозділів у країнах світу з розвиненою поліцейською функцією, фрагментарно опрацьовано можливості його застосування в практиці управління персоналом органів внутрішніх справ України.

Таким чином, необхідність вироблення ефективного механізму застосування зарубіжного досвіду організації правоохоронної діяльності поліції та удосконалення її адміністративно-правового регулювання, недостатня розробленість теоретичних положень з цієї проблематики, а також недосконалість правового регулювання у даній сфері обумовлюють актуальність комплексного дослідження зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання діяльності підрозділів поліції і можливості його застосування в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 pp., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 14-10, пп. 1, 3, 7, 18, 36, 57, 65, 82, 83 Додатку 13 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347, пп. 9.1-9.6, 10.1, 13.1, 13.2, 13.4, 13.6, 13.9, 13.10, 14.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 28 грудня 2010 р. (протокол № 10), а також в межах тем науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Харківського національного університету внутрішніх справ на 2014-2018 рр. «Правоохоронна функція української держави» (номер державної реєстрації 0113U008192), «Проблеми кадрового забезпечення органів внутрішніх справ» (номер державної реєстрації 0113U008194).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу існуючих наукових підходів, законодавства зарубіжних країн, а також чинного законодавства України й практики його реалізації визначити сутність та особливості застосування в Україні зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання діяльності підрозділів поліції, а також надати ґрунтовні пропозиції та рекомендації щодо шляхів його подальшого вдосконалення.

Для досягнення зазначеної мети в дисертації були поставлені такі основні задачі:

- розкрити етимологічно-історичні передумови виникнення та розвитку поліцейських підрозділів;

- охарактеризувати динаміку становлення і розвитку поліцейських систем, надати визначення обмеженої правоохоронної функції;

- визначити сучасні підходи до забезпечення правопорядку в країнах світу з розвиненою поліцейською функцією, надати визначення поліцейської функції;

- встановити особливості забезпечення громадського порядку підрозділами міліції (поліції) в Україні;

- надати характеристику основним напрямам роботи поліції з населенням;

- з'ясувати організаційні основи діяльності місцевої (муніципальної) поліції в контексті реформування ОВС України та забезпечення її взаємодії з населенням;

- охарактеризувати поліцію як суб'єкт виконавчої влади на місцях;

- окреслити особливості організації роботи підрозділів кримінальної поліції та їх взаємодію з населенням;

- розкрити сутність суб'єктно-об'єктних відносин у закритій системі під час роботи працівників кримінальної поліції в межах отримання інформації;

- узагальнити особливості підготовки персоналу поліції в країнах світу з розвиненою поліцейською функцією;

- окреслити можливості використання сучасних ефективних підходів у підготовці персоналу для підрозділів поліції;

- обґрунтувати необхідність застосування безпілотних літальних апаратів у діяльності підрозділів поліції;

- встановити теоретичні та правові засади надання послуг органами внутрішніх справ України;

- визначити особливості реформування органів внутрішніх справ України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у сфері здійснення правоохоронної діяльності підрозділами поліції зарубіжних країн.

Предмет дослідження становить зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання діяльності підрозділів поліції і можливість його застосування в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності соціального змісту та юридичної форми. У процесі роботи використано методи теоретичного та емпіричного дослідження, основними з яких є системний підхід, який виступив методологічною основою всієї дисертаційної роботи і застосовувався для встановлення закономірностей діяльності поліції країн світу з розвиненою поліцейською функцією (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.3, 3.1, 3.3). Історико-правовий (підрозділи 1.1, 2.2, 3.1, 4.1) та формально-юридичний методи (підрозділи 4.2, 4.3); порівняльно-правовий аналіз (підрозділи 2.1, 5.1, 5.2), індукція, аналогія та абстрагування (підрозділи 1.4, 2.3, 2.4, 5.2) застосовані окремо та в комплексі для визначення предмета дослідження, удосконалення понятійно-категоріального апарату й розкриття методологічних категорій у предметній сфері дослідження, змістовної інтерпретації прикладних функцій поліції й удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності підрозділів міліції України (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 3.2, 3.3, 4.1, 4.3, 5.2). Методи абстрагування, аналізу, синтезу та моделювання використано під час розроблення пропозицій щодо вдосконалення механізму адміністративно-правового регулювання діяльності підрозділів міліції в Україні з урахуванням досвіду країн з розвиненою поліцейською функцією (підрозділи 2.2, 2.3, 3.2, 3.3, 4.2, 5.1, 5.2).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації становлять наукові праці провідних фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління, адміністративного права, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних дослідників. Нормативною основою дослідження є Конституція України, чинні законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, що визначають адміністративно-правові засади правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України, а також судова практика. У ході дисертаційного дослідження було використано також проекти нормативних актів та законодавство розвинених країн світу в правоохоронній сфері. Інформаційну та емпіричну основу дисертації становлять узагальнення практики діяльності поліції країн світу з розвиненою поліцейською функцією, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є одним із перших комплексних досліджень, у якому з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права визначено сутність та особливості застосування в Україні зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання діяльності підрозділів поліції та запропоновано авторське бачення шляхів його вдосконалення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових концептуальних наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

сформульовано визначення поліцейської функції, під якою розуміються попередження, виявлення та розслідування правопорушень, охорона об'єктів різних форм власності, підтримка правопорядку в громадських місцях, здійснення адміністративного контролю та нагляду в різних сферах державної та недержавної діяльності, виконання рішень державних органів;

розроблено теоретичні та правові засади становлення і розвитку поліцейських систем країн з розвиненою поліцейською функцією, проведено їх систематизацію задля встановлення між ними певного системного та функціонального зв'язку з тим, щоб вони забезпечували утворення певної концептуальної основи моделі становлення та розвитку поліцейської служби, в результаті чого запропоновано двокомпонентну класифікацію вказаних засад: країни з розвиненою поліцейською функцією та країни з обмеженою правоохоронною функцією;

- наведено визначення країн світу з розвиненою поліцейською функцією, під якими слід розуміти країни, які мають в основі свого розвитку стабільний громадський порядок, встановлений демократичними нормами, правовий порядок, а також дієву систему органів, що здійснюють правоохоронну діяльність.

визначено поняття обмеженої правоохоронної функції як функції держави щодо захисту прав та законних інтересів громадян, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, але тільки в інтересах держави, що само по собі обмежує дотримання законності та об'єктивності в діяльності правоохоронних органів при забезпеченні даної функції;

встановлено та охарактеризовано особливості відносин у закритій системі відносин між оперативним працівником та довіреною особою, які можна охарактеризувати як суб'єктно-об'єктні;

доведено, що створення нових муніципальних органів поліції проводиться там, де місцеве населення виражає незадоволеність результатами діяльності своїх територіальних поліцейських органів із забезпечення правопорядку;

запропоновано впорядкувати систему підготовки працівників ОВС із розмежуванням її на рівні;

удосконалено:

теоретико-методологічний підхід до децентралізації органів виконавчої влади в процесі проведення адміністративної реформи в Україні шляхом децентралізації органів правопорядку;

розуміння реформування міліції в поліцію, в частині незалежності й водночас підконтрольності поліції;

обґрунтування доцільності постійного підвищення кваліфікації особового складу Національної гвардії шляхом залучення інструкторів з аналогічних підрозділів провідних країн світу з розвиненою поліцейською функцією;

дістали подальшого розвитку:

теоретичні узагальнення щодо проведення реформування поліцейських підрозділів у країнах з розвиненою поліцейською функцією, виокремлено позитивні та негативні аспекти проведення реформ та можливості їх використання в Україні;

обґрунтування пропозицій щодо розуміння всієї діяльності підрозділів поліції як сфери надання послуг, що переводить дану роботу на якісно новий рівень, реалізовуючи найголовніший чинник - довіру населення;

положення ст. 2 ЗУ «Про Національну гвардію України», що запропоновано доповнити основними функціями Національної гвардії України (зокрема ч. 1 п. 1-4, 9-11, ч. 2 та ч. 4, що знайшло своє відображення в редакції даного Закону);

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані в результаті дослідження висновки і пропозиції можуть бути використані у

- науково-дослідній сфері - як основа для подальшого дослідження проблем та перспектив використання зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання діяльності підрозділів поліції в роботі ОВС України (акт впровадження в науково-дослідну роботу Національної академії внутрішніх справ від 27.11.2014 р.);

- правотворчості - в ході уточнення та доповнення чинних нормативно-правових актів, що сприятиме поліпшенню правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ України, неухильному дотриманню прав та свобод людини і громадянина, а також покращенню матеріально-технічного забезпечення майбутніх співробітників поліції та Національної гвардії (акт впровадження в діяльність Національної гвардії України МВС України від 17.10.2014 р.);

- правозастосовній діяльності - з метою покращення практичної діяльності підрозділів органів внутрішніх справ, що забезпечують реалізацію правоохоронної функції держави (акт впровадження у практичну діяльність УМВС України в Кіровоградській області від 31.10.2014 р.; акт впровадження в діяльність ГСУ МВС від 11.11.2014);

- навчальному процесі - під час підготовки підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративна діяльність ОВС», «Організація діяльності поліції зарубіжних країн», «Організація діяльності міліції громадської безпеки», «Адміністративна (поліцейська) діяльність органів внутрішніх справ України» особлива та спеціальна частини, «Тактико-спеціальна підготовка (тактика професійної діяльності)»; вони вже використовуються в ході проведення занять із зазначених дисциплін у Національній академії внутрішніх справ та Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора (акти впровадження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 20.11.2014 р., Національної академії внутрішніх справ від 27.11.2014 р., Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 29.12.2014 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки теорії держави і права, управління, адміністративної діяльності та адміністративного права. Усі викладені в роботі положення та висновки сформульовано на основі особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано: підручники: Адміністративна (поліцейська) діяльність ОВС України. Спеціальна частина : підруч. для ВНЗ / за ред. В. В. Коваленка, Ю. І. Римаренка, В. І. Олефіра. -Тернопіль : Тернограф, 2011 (дисертантом розроблено розд. 5 (обсяг - 3,3 д.а.)); Адміністративна (поліцейська) діяльність ОВС України. Особлива частина : підруч. для ВНЗ / за ред. В. В. Коваленка, Ю. І. Римаренка, В. І. Олефіра. - Тернопіль : Тернограф, 2011 (дисертантом розроблено розд. 3 (обсяг - 2.6 д.а.)); Менеджмент організації : підручник / за заг. ред. Пєткова В. П. - К. : КНТ, 2011 (дисертантом розроблено розділи 1, 15 (обсяг - 3.6 д.а.)); навчальні посібники: Діяльність поліцейських органів провідних країн Європейського Союзу : навч. посіб. / О. С. Юнін. - Кіровоград : КірЮІ ХНУВС, 2007 (обсяг - 2.9 д.а.); Адміністративно-правове та організаційне забезпечення міліцією правопорядку під час виборчого процесу : навч. посіб. / за заг. ред. В. І. Олефіра. - К. : КНТ, 2010 (дисертантом розроблено підрозділи 3.2-3.6 (обсяг - 0.6 д.а.)); Організація діяльності міліції громадської безпеки : навч. посіб. / за заг. ред. В. І. Олефіра. - К. : КНТ, 2010 (дисертантом розроблено розділи 1-2 (обсяг - 2.4 д.а.)); Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ : навч. посіб. - Вид. друге, доопрацьов. / за заг. ред. Моісеєва Є. М. - К. : НВП Інтерсервіс, 2010 (дисертантом розроблено розділи 5, 13 (обсяг - 1.3 д.а.)); Тактико-спеціальна підготовка (тактика професійної діяльності) : навч. посіб. / за заг. ред. Пєткова В. П. - К. : КНТ, 2010 (дисертантом розроблено розділ 5 (обсяг - 2.8 д.а.)); Тактика діяльності міліції громадської безпеки : навч. посіб. / кол. авт. - Д. : Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2010 (обсяг - 2.7 д.а.); Тактика дій працівників міліції щодо виявлення та припинення правопорушень і злочинів : навч. посіб. / кол. авт. - Д. : Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2011 (обсяг - 0.9 д.а.); Професійна діяльність працівників патрульної служби МВС : навч. посіб. / кол. авт. - Д. : Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2011 (обсяг - 1.9 д.а.); Організація діяльності поліції зарубіжних країн : навч. посіб. / за заг. ред. В. В. Чернєя. - К. : КНТ, 2015 (дисертантом розроблено розділи 4, 5 (обсяг - 4 д.а.)). У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувалися.

Апробація результатів дослідження. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремих її аспектів, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах, зокрема: «Прийняття управлінських рішень органами внутрішніх справ» (Кіровоград, 2005); «Правове регулювання діяльності поліції (міліції) щодо боротьби зі злочинністю» (Кіровоград, 2006); «Щодо проблем впровадження та функціонування муніципальної міліції» (Кіровоград, 2007); «Значення управлінських рішень в діяльності органів місцевого самоврядування» (Кіровоград, 2007); «Контроль як функція державного управління: поняття і основні принципи» (Кіровоград, 2007); «Сучасний стан стимулювання персоналу в органах внутрішніх справ» (Кіровоград, 2010); «Громадський порядок як складова діяльності поліції (міліції)» (Кіровоград, 2011); «Сучасний стан поліцейської діяльності в сфері протидії злочинності неповнолітніх» (Кіровоград, 2011); «Деякі аспекти управління поліцейською діяльністю в зарубіжних країнах» (Кіровоград, 2011); «Зарубіжний досвід керівництва діяльністю поліцейського підрозділу» (Кіровоград, 2011); «Сучасні тенденції розвитку кадрової політики в органах внутрішніх справ» (Одеса, 2012); «Щодо питання розвитку поняття адміністративного правопорушення» (Одеса, 2012); «Демократизація поліцейської діяльності в розвинених країнах світу» (Кіровоград, 2013); «Передумови побудови та розвитку поліцейської системи в сполучених штатах Америки» (Кіровоград, 2013).

Публікації. Основні результати дослідження викладено в одноосібній монографії, 26-ти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України та наукових періодичних виданнях інших держав, тезах наукових повідомлень на 14-ти науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, поділених на підрозділи, висновків до кожного розділу, загальних висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 456 сторінок. Список використаних джерел містить 478 найменувань і займає 51-ну сторінку.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначається її зв'язок із науковими програмами, планами та темами‚ окреслюються мета і задачі‚ об'єкт і предмет‚ вказується на методи дослідження‚ наукову новизну та практичне значення одержаних результатів‚ а також особистий внесок здобувача в їх одержання‚ наводяться дані, що свідчать про апробацію результатів дослідження та публікації.

Розділ 1 «Теоретико-правові та методологічні засади розвитку інституту поліції в країнах світу» присвячено передумовам виникнення та розвитку поліцейських підрозділів країн світу, характеристиці роботи підрозділів поліції в країнах з різними підходами до реалізації поліцейської функції, аналізу сучасних підходів до процесу забезпечення правопорядку поліцейськими підрозділами в країнах з розвиненою поліцейською функцією, узагальненню форм і методів дослідження роботи поліцейських підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Етимологічно-історичні передумови виникнення та розвитку поліцейських підрозділів» проаналізовано процес виникнення та розвитку поліцейських підрозділів провідних країн світу. З'ясовано, що правоохоронна діяльність становить лише частину поліцейської діяльності, але головним її завданням залишається підтримання правопорядку. Визначено два підходи до поліцейської діяльності - британський і континентально-європейський.

Виокремлено етапи розвитку правоохоронних органів на теренах сучасної України. Зроблено висновок, що процес еволюції поліцейських організацій у державах світу, в яких був орієнтир на розвиток поліцейської функції, в XIX - на початку XX ст. проходив в умовах боротьби централістських і децентралістських тенденцій у сфері державного управління на фоні розповсюдження ліберальних поглядів на роль поліції в забезпеченні правопорядку. У XX ст. дві основні моделі - демократична (з розвиненою поліцейською функцією) і тоталітарна (з обмеженою правоохоронною функцією) - остаточно кристалізувалися та знайшли найбільш повне втілення в організації діяльності зарубіжних поліцейських систем.

У підрозділі 1.2 «Ґенеза роботи поліцейських підрозділів в країнах з різними підходами до реалізації поліцейської функції» охарактеризовано процес становлення та розвитку поліцейських органів у країнах з розвиненою та обмеженою поліцейською функцією. Зазначено, що однією з основних для розвитку поліцій держав з обмеженою правоохоронною функцією була тенденція їх активної ідеологізації і політизування. Основне завдання процесу ідеологічного виховання співробітників поліції, без сумніву, - перетворення поліцейських у покірних прихильників режиму і слухняних виконавців вигідної йому каральної політики. Зроблено висновок, що поліцейські органи виконують одну з найважливіших функцій у країнах з обмеженою правоохоронною функцією. Оскільки насильство та сильна поліція є головним засобом для підтримки владних повноважень правлячих кіл, завдання поліції і способи її застосування мали лише каральну спрямованість. Такими ж є і тенденції розвитку поліцейських формувань.

Зазначено, що органи поліції держав з обмеженою правоохоронною функцією інтегруються в систему органів державної влади та не можуть використовуватися в умовах демократії, відповідно як і правові підстави, організаційні та управлінські моделі їх роботи.

У підрозділі 1.3 «Сучасні підходи до забезпечення правопорядку в країнах світу з розвиненою поліцейською функцією» під поліцейською функцією запропоновано розуміти попередження, виявлення та розслідування правопорушень, охорону об'єктів різних форм власності, підтримку правопорядку в громадських місцях, здійснення адміністративного контролю та нагляду в різних сферах державної та недержавної діяльності, виконання рішень державних органів. У сучасних країнах поліцейська функція може бути ширшою, тому що до складу поліцейських органів входять і інші підрозділи, наприклад пожежна охорона, прикордонна служба та ін. Відзначено, що у даному випадку поліція не лише виконує функції боротьби зі злочинністю та розшуку правопорушників, але й надає послуги з охорони правопорядку населенню (Community policing). Даний напрямок роботи має профілактичний характер, оскільки основна функція поліції - не розкриття злочинів, а запобігання правопорушенням та надання допомоги населенню.

Органи влади держав світу з розвиненою поліцейською функцією основне призначення поліції бачать у встановленні контролю над злочинністю, її забороні за допомогою вживання тих засобів, які передбачені законом.

Натомість держави з обмеженою правоохоронною функцією реалізують своє призначення щодо захисту прав та законних інтересів громадян, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, але тільки в інтересах держави, що само по собі обмежує дотримання законності та об'єктивності в діяльності правоохоронних органів при забезпеченні даної функції.

Визначено, що порушення законності і прав людини до сьогодні є невід'ємним атрибутом поліцейської діяльності в розвинених країнах світу, а реального вирішення даної проблеми поки не існує. Зазначено, що одним із найдієвіших способів боротьби зі злочинністю є використання спеціальних програм, до реалізації яких, разом з поліцією та державними органами, залучаються органи місцевого самоврядування, а також представники громадськості. У свою чергу, держава повинна докласти максимум зусиль задля усунення найзначніших криміногенних чинників шляхом проведення реформ, у першу чергу в соціально-економічній сфері, для чого необхідно вжити заходів щодо впорядкування розвитку населених пунктів, вдосконалити принципи правового виховання, створити певні установи з розподілу робочої сили в тих регіонах, звідки за відсутності робочих місць виїжджає значна кількість громадян, тощо. Поряд з цим доцільно вести жорстку боротьбу з кримінальними проявами, яка в подальшому призвела б до суворого дотримання законів.

Доведено, що саме завдяки взаємодії відповідні суб'єкти реалізації правоохоронної функції держави отримають можливість побудувати ефективний алгоритм погоджених дій, який буде враховувати усю специфіку оперативної обстановки, використовувати сили, засоби, форми та методи, що є в розпорядженні інших учасників взаємодії. Визначено та проаналізовано основні форми взаємодії суб'єктів реалізації правоохоронної функції держави.

У підрозділі 1.4 «Методологія дослідження роботи поліцейських підрозділів» вказано, що систему правових явищ слід розглядати як єдине ціле, з одного боку, з іншого ж - саму теорію та філософію права, їх розвиток не можна розглядати поза контекстом всесвітньої історії і досягнень правової думки та розвитку поліцейського права в інших країнах.

Встановлено, що організаційно-розпорядча і оперативно-службова діяльність у поліцейських підрозділах забезпечує попередження злочинності та адміністративних правопорушень, їх виявлення, розкриття, розслідування та припинення, а внутрішньоорганізаційна діяльність спрямована на виконання внутрішньовідомчих завдань, які обумовлюють оптимальне функціонування поліції як соціального інституту. При цьому основним завданням інституту поліції є задоволення потреб у захисті життя, здоров'я, прав та інтересів особи та громадянина, забезпеченні їх безпеки. Також акцентовано увагу на впровадженні принципів кадрового менеджменту при відборі кандидатів на службу в поліцію.

Зроблено висновок, що розкриття сутності нової правоохоронної структури - поліції має виходити з визначення поліції як соціального інституту, головним призначенням якого є задоволення суспільно значущих потреб щодо захисту життя та здоров'я, прав та законних інтересів особистості і населення, забезпечення їх безпеки, охорони громадського порядку і підтримки правопорядку. У зв'язку з цим управління в цілому спрямоване на задоволення суспільних потреб щодо захисту життя та здоров'я, прав та інтересів громадян, забезпечення їх безпеки, охорони громадського порядку і підтримки правопорядку. Ефективність діяльності поліції в цілому оцінюється через досягнення поставлених соціально значущих цілей, завдань, обумовлена зовнішніми і внутрішніми параметрами, де суб'єктами оцінки внутрішніх параметрів виступають центральні органи управління, зовнішніх параметрів - населення, суспільство. Визначено, що сфера діяльності підрозділів поліції чи не вперше у світовій практиці розглядається в контексті теоретичного осмислення суб'єктно-об'єктних відносин, що виникають під час здійснення поліцейськими своїх прямих функцій, а робота підрозділів кримінальної поліції - в контексті надання послуг.

Звертається особлива увага на сутність поліцейських правовідносин, зокрема на предмет поліцейського права, його місце у системі правових наук, особливості поліцейської ситуації, на формування системи міліцейської науки.

Розділ 2 «Організаційні засади діяльності підрозділів з охорони громадського порядку та їх взаємодія з населенням» присвячено з'ясуванню поняття мети та змісту громадського порядку, його забезпечення підрозділами поліції, характеристиці основних принципів роботи поліції з населенням, розкриттю сутності діяльності підрозділів муніципальної (місцевої) поліції в країнах світу та характеристиці підрозділів поліції як суб'єкта виконавчої влади.

У підрозділі 2.1 «Поняття, мета та зміст громадського порядку і його забезпечення підрозділами поліції» зроблено висновок, що під поняттями «громадська безпека» і «громадський порядок» необхідно розуміти певний позитивний стан в суспільстві, забезпечення якого гарантує уникнення певних небезпек як перед суспільством, так і перед окремими громадянами. Цінності, яким загрожує небезпека, є досить різноманітними. Якщо йдеться про громадську безпеку, то, з точки зору цього поняття, на перший план виступає елемент загрози посягання на такі цінності, як життя, здоров'я, власність, тобто це система відносин, що складається в процесі запобігання та усунення загрози життю, здоров'ю громадян та їх майну. Визначено, що поняття громадського порядку - це категорія, яка складається з трьох основних елементів: змісту громадського порядку, засобів його регулювання, мети встановлення громадського порядку.

Обґрунтовано положення про те, що громадський порядок, особиста безпека та громадська безпека являють собою органічно взаємопов'язані соціальні явища, які обумовлюють єдність комплексу здійснюваних заходів щодо їх забезпечення та охорони. Визначено зв'язок понять «громадський порядок» і «громадська безпека», які можна співвіднести як динамічне і статичне поняття. Громадський порядок - це динамічне явище, а громадська безпека - статичне, які взаємодоповнюють одне одного.

Визначено, що громадський порядок у широкому розумінні - це вся система суспільних відносин, що склалися в даному суспільстві, тобто це система урегульованих правовими та іншими соціальними нормами суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності в державі, забезпечують недоторканність життя, здоров'я та гідності громадян, власності та умов, що склалися, для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян. У вузькому розумінні громадський порядок визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян у громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.

Зазначено, що в основу діяльності поліції щодо служіння суспільству покладена ідея зміцнення партнерства з метою вирішення проблем недовіри з боку населення до поліцейських. Партнерські відносини можна розвивати різними шляхами залежно від цілей. Найпростішим способом зміцнення взаємовідносин поліції і населення є зняття напруженості. Більш прогресивною в цьому аспекті видається побудова відносин з населенням, спрямованих на контроль злочинності, а також заохочення участі і співпраці громадськості в справі профілактики злочинів і покращення якості послуг поліції. Одним із найбільш передових методів є встановлення стратегічних партнерських зв'язків поліції з населенням, за яких їх спільна робота направлена на викорінення злочинності в житлових районах і створення гідної якості життя, при цьому поліція і населення розділяють повноваження з ухвалення рішень. Запропоновано в практичну діяльність поліції запровадити спеціальні патрулі, що являють собою групи співробітників поліції в цивільному й орієнтуються на виявлення підозрюваних власними силами, затримання, з'ясування їх особи і намірів, збір у необхідних випадках доказів злочинів і правопорушень, пошук свідків тощо. Цим групам слід працювати в місцях, де складається найбільш напружена обстановка. Спеціальні патрулі розподіляються на дві частини, одна з яких несе службу на автомобілях без розпізнавальних знаків поліції, що сприятиме більш ефективному виявленню правопорушників у громадських місцях.

Запропоновано передбачити використання безпілотних літальних апаратів під час патрулювання в містах, а також при документуванні фактів масових порушень порядку з метою виявлення їх організаторів.

У підрозділі 2.2 «Загальна характеристика та основні напрями роботи з населенням» проаналізовано зарубіжний досвід напрямів роботи підрозділів поліції з населенням. Зазначено, що підходи до визначення місця і ролі поліції в системі органів держави і місцевого самоврядування в різних країнах неоднакові. Вони детермінуються, насамперед, певною формою політичного режиму. Якщо в авторитарних і тоталітарних державах поліція посідає чільне місце серед правоохоронних інститутів, то в країнах з розвиненою поліцейською функцією вона більше співпрацює з населенням. Роль поліцейського апарату у встановленні контролю над злочинністю в країнах з розвиненою поліцейською функцією зумовлена розмежуванням компетенції і повноважень у цій сфері між судовою і виконавчою владою. Функції визначення винності та застосування репресивних заходів за порушення закону цілком належать судовим інстанціям, тоді як поліція покликана забезпечувати умови для цього.

Сформульовано два варіанти підходу до визначення компетенції поліції у сфері встановлення контролю над злочинністю - англосаксонський та латинський. У країнах англосаксонського типу діяння, що мають ознаки складу злочину, розслідуються поліцією, яка за наявності відповідних доказів висуває звинувачення і передає справу на розгляд суду. При цьому керівники поліцейських підрозділів мають максимум свободи для реалізації на практиці права ухвалювати рішення на власний розсуд. У країнах латинського типу функції поліції є значно вужчими: її співробітники зобов'язані доповідати про подію спеціальному посадовцю - судовому слідчому, який провадить розслідування самостійно або за допомогою поліцейських співробітників. Після його закінчення матеріали передаються в прокуратуру для порушення кримінального переслідування. В нормативних джерелах і правовій науці цих держав діяльність поліції поділяється на два різновиди: судову і адміністративну. Перший полягає в сприянні судовим органам при виявленні порушень норм кримінального законодавства, зборі необхідних доказів, розшуку і передачі винних органам правосуддя. Адміністративна ж діяльність пов'язана, насамперед, зі встановленням заборонної регламентації.

Зроблено висновок, що роль поліції має двовекторний характер: по-перше, це забезпечення законності та профілактика злочинів, громадських заворушень, по-друге - надання соціальних та гуманітарних послуг у надзвичайних ситуаціях. Сприйняття громадянами ролі держави багато в чому впливає на те, якою вони уявляють роль поліції. В рамках першої моделі поліція, в першу чергу, розглядається як сильна рука держави, тоді як у країнах другої моделі поліція сприймається як орган, що надає послуги населенню.

У підрозділі 2.3 «Організаційні основи діяльності місцевої (муніципальної) поліції в зарубіжних країнах та забезпечення її взаємодії з населенням» визначено, що форми і методи правоохоронної діяльності муніципальної поліції постійно розвиваються та удосконалюються. В останні роки відзначається тенденція збільшення обсягу компетенції патрульної служби у функціях охорони та підтримання громадського порядку. До неї навіть інколи включаються елементи оперативно-розшукової діяльності, такі як: негласне патрулювання, організація поліцейських засідок, використання технічних засобів перехоплення розмов і візуального спостереження. У межах муніципальної поліції створюються спеціальні підрозділи для боротьби з окремими видами злочинів: квартирними крадіжками, торгівлею наркотиками, вандалізмом, злочинами щодо транспортних засобів тощо.

Встановлено, що, незважаючи на різні підходи до формування муніципальної поліції в країнах світу, відмінні структуру та завдання, існують також її спільні характерні ознаки. Так, практично скрізь муніципальна поліція включає в себе так звану зовнішню службу, тобто поліцію, яка в основному займається патрульною службою.

Акцентовано увагу на необхідності впровадження в підрозділах поліції України передового досвіду функціонування підрозділів муніципальної (місцевої) поліції та особливостей їх взаємодії з населенням.

У підрозділі 2.4 «Поліція як суб'єкт виконавчої влади на місцях» проаналізовано основні підходи до визначення місця та ролі поліції в системі органів держави та місцевого самоврядування. Указано, що вони визначаються формою політичного режиму: на відміну від сучасних правових держав, у країнах з диктаторським режимом поліція посідає провідне місце серед правоохоронних інститутів.

Зазначено, що розмежування судової та адміністративної поліції є однією із концептуальних засад західноєвропейської юридичної думки. На практиці таке розмежування має вкрай важливе значення, оскільки допомагає визначити обсяг повноважень працівників поліцейського апарату у сфері відносин, пов'язаних зі здійсненням правосуддя та кримінальним переслідуванням.

Проаналізовано організаційні форми і принципи управління діяльністю поліцій сучасних правових держав. Визначено, що вони зумовлені національними особливостями кожної конкретної країни, проте мають і чимало загальних рис, що пояснюється єдиним підходом до місії інституту поліції та визначення її місця в системі державних органів. Зазначено, що майже завжди функції щодо забезпечення охорони громадського порядку виконуються кількома поліцейськими формуваннями, підлеглими як загальнонаціональним відомствам, так і місцевим громадам.

Акцентовано увагу на тому, що в країнах з розвиненою поліцейською функцією на ефективність діяльності поліції має позитивний вплив прийнятий підхід до раціональної організації поліцейських підрозділів і розподілу компетенції між ними, що також служить істотною гарантією внутрішньополітичної стабільності в державі.

Підкреслено, що органи внутрішніх справ України виконують і специфічні завдання, що зумовлені, по-перше, загальнодержавною концепцією боротьби зі злочинністю, у зв'язку з якою на ОВС покладено завдання реалізації державної політики в боротьбі зі злочинністю, охорони органами внутрішніх справ громадського порядку на вулицях, майданах, у парках, скверах та інших громадських місцях, запобігання та припинення адміністративних правопорушень і забезпечення провадження в справах, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ. По-друге, в цій правоохоронній діяльності акцент роблять на запобіжні заходи. Тому ОВС здійснюють профілактичні та оперативно-розшукові заходи щодо запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів.

У розділі 3 «Організаційні засади роботи підрозділів кримінальної поліції» визначено особливості діяльності підрозділів кримінальної поліції в країнах світу, охарактеризовано суб'єктно-об'єктні відносини під час роботи працівників кримінальної поліції в межах отримання інформації та організації роботи з довіреними особами працівників кримінальної поліції.

У підрозділі 3.1 «Загальна характеристика роботи підрозділів кримінальної поліції в зарубіжних країнах» визначено, що кримінальна поліція в країнах світу з розвиненою поліцейською функцією - це забезпечені професіоналами, добре підготовлені та укомплектовані підрозділи, що використовують у своїй діяльності широку мережу секретних агентів, довірених осіб, вербованих у різних сферах соціально-економічної діяльності задля отримання оперативної інформації. Акцентовано увагу на тому, що в поліцейських підрозділах за кордоном не існує гострих проблем у матеріально-технічному та фінансовому забезпеченні, чого аж ніяк не можна сказати про Україну. Однак у сучасних умовах у зв'язку зі збільшенням кількості організованих злочинних угруповань та зростанням кількості специфічних злочинів, зокрема вчинюваних за допомогою комп'ютерної техніки, кримінальна поліція при виконанні покладених на неї обов'язків зазнає серйозних труднощів.