Зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання діяльності підрозділів поліції і можливості його застосування в Україні

Проаналізовано зарубіжний досвід функціонування підрозділів кримінальної поліції, зокрема зазначено, що в більшості розвинених країн світу на загальнонаціональному рівні централізовано функції кримінальної поліції, пов'язані з розробленням стратегії і тактики боротьби з організованою злочинністю та розслідуванням найбільш важливих злочинів, зокрема пов'язаних з порушенням державних інтересів та захистом прав і свобод людини. Зроблено висновок, що діяльність кримінальної поліції у розвинених країнах світу здійснюється в певному структурованому вигляді зі здійсненням централізованого загального керівництва та покладенням безпосередніх функцій із розкриття та розслідування злочинів на місцеві підрозділи.

Зазначено, що кримінальна поліція за кордоном не є відокремленою системою, саме тому на неї впливає багато факторів, обумовлених тим, що в більшості країн з розвиненою поліцейською функцією працівники підрозділів, що забезпечують правоохоронну функцію, можуть не турбуватися про відповідальність за нерозкриті злочини, якщо є прямі докази того, що через велике навантаження та брак професійних кадрів вони так і залишаються нерозкритими певний проміжок часу. Це відбувається тому, що в жодній країні світу не існує чітких норм щодо навантаження на практичного співробітника поліції. В цілому в діяльності більшості кримінальних поліцій країн світу з розвиненою поліцейською функцією переважає раціональний підхід до оцінювання роботи працівника, відсутні приховування працівниками злочинів та правопорушень.

У підрозділі 3.2 «Суб'єктно-об'єктні відносини під час роботи працівників кримінальної поліції в межах отримання інформації» визначено, що агентурна робота є важливою складовою діяльності апаратів кримінальної поліції, що має свої правові, організаційно-тактичні, психологічні, морально-етичні принципи, органічно взаємозв'язані і обумовлені особливостями її змісту. Виконуючи конкретні завдання, вона спрямована на захист основоположних принципів конституційного устрою. Зазначено, що агентурна робота - важлива складова негласної розвідувальної діяльності, від її показників залежить агентурна робота оперативних апаратів кримінальної поліції взагалі. У загальному вигляді агентурна робота являє собою діяльність оперативних апаратів із залучення громадян до негласної співпраці і використання їх можливостей у боротьбі зі злочинністю на підставі чинних законів і нормативно-правових актів.

Визначено, що відносини в закритій системі відносин між оперативним працівником та агентом можна охарактеризувати як суб'єктно-об'єктні, де суб'єктом управління виступає оперативний працівник, а об'єктом - агент. Але вся діяльність даної групи має бути направлена на надання послуг у вигляді допомоги в своєчасному розкритті та розслідуванні правопорушень шляхом отримання та використання оперативної інформації, що органічно вписується в концепцію побудови суспільної поліції, яка розглядається не як влада, а як організація, що надає суспільству певні послуги. Звичайно, в процесі діяльності кримінальної міліції внаслідок об'єктивних факторів сфера надання послуг є більш обмеженою порівняно з діяльністю поліції у сфері забезпечення правопорядку, однак, на нашу думку, саме суб'єктно-об'єктні відносини між оперативним працівником та агентом спрямовані на надання послуг у вигляді допомоги в своєчасному розкритті та розслідуванні правопорушень шляхом отримання та використання оперативної інформації.

У підрозділі 3.3 «Особливості організації роботи з довіреними особами працівників кримінальної поліції» акцентовано увагу на необхідності звільнення від кримінальної відповідальності (або її пом'якшення) за раніше вчинений злочин особи, що притягується до негласної співпраці і вводиться до злочинного співтовариства, а також визначення законодавчим шляхом меж і обставин можливої участі агента у незаконних діях злочинців у ході виконання ним завдань оперативного органу.

Визначено, що поліція на сучасному етапі розвитку в країнах світу з розвиненою поліцейською функцією є органом державної влади, який покликаний забезпечити повне верховенство права в правоохоронній сфері. Всі підрозділи поліції так чи інакше повинні розумітися як такі, діяльність яких направлена на надання послуг населенню. І хоча загальна превентивна функція поліції зберігається, але тільки в межах закону і відповідно до правового поля.

Обґрунтовується висновок, що в зарубіжних країнах все більш зростаючу роль в управлінні поліцейськими силами відіграють органи та установи центральної адміністрації - різні міжміністерські ради і діючі комітети, як правило, під егідою президентів або голів урядів, міністерства внутрішніх справ (юстиції), а також їх представники на місцях. По суті, це відображає тенденцію превалювання впливу національної бюрократії на вироблення організаційно-правових основ, стратегії і тактики діяльності щодо забезпечення правопорядку, що викликає неприйняття з боку прихильників ідей «класичної демократії». Таким чином, ми можемо переконатися, що в сучасному демократичному світі гостро стоять проблеми оптимального поєднання компетенції бюрократії і громадськості та забезпечення інтересів різних соціальних груп і політичних сил у ракурсі керівництва та контролю за поліцією.

Розділ 4 «Кадровий менеджмент в роботі підрозділів поліції за кордоном» присвячено загальній характеристиці роботи з кадрами, визначенню деонтологічних особливостей підготовки кадрів у країнах світу з розвиненою поліцейською функцією та можливості використання ефективних підходів у підготовці сучасних поліцейських кадрів.

У підрозділі 4.1 «Загальна характеристика роботи з кадрами» доведено, що оптимальне функціонування та розвиток органів внутрішніх справ можливі лише за умови науково обґрунтованого розроблення та реалізації кадрової політики. У своєму найбільш загальному визначенні кадрова політика - це генеральний напрямок кадрової роботи, сукупність принципів, методів, форм, організаційного механізму з вироблення цілей та завдань, що спрямовані на збереження, укріплення та розвиток кадрового потенціалу. Управління персоналом органів внутрішніх справ являє собою цілісну систему, яка включає: об'єкт управління - персонал органів внутрішніх справ, у тому числі носії функцій управління персоналом; суб'єкт управління - підрозділи та посадові особи, які виконують функції управління персоналом, та взаємозв'язки між ними.

Визначено, що професійна підготовка рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ - це організований, безперервний і цілеспрямований процес з оволодіння знаннями, спеціальними уміннями і навичками, необхідними для успішного виконання оперативно-службових завдань. Основними елементами системи професійної підготовки за сучасних умов визначено наступні: початкова підготовка; підвищення кваліфікації; перепідготовка; стажування; службова підготовка; навчання в аспірантурі, ад'юнктурі та докторантурі; самостійна підготовка.

У підрозділі 4.2 «Деонтологічні особливості підготовки кадрів в країнах світу з розвиненою поліцейською функцією» здійснено аналіз законодавства зарубіжних країн з розвиненою поліцейською системою (США, Великобританія, Канада, Франція, ФРН і Японія), яке регламентує статус поліцейських, зроблено висновок, що нормативні акти встановлюють обов'язок поліцейського в порядку субординації, з власної ініціативи або на прохання іншої особи вжити усіх необхідних та передбачених законом заходів щодо припинення та запобігання правопорушенням, сприяти в цьому державній або регіональній адміністрації і судовим органам, а також надавати допомогу кожному, хто наражається на небезпеку. При цьому працівникам поліції пропонується діяти відповідно до ідеалів демократії і уникати упередженості.

Визначено, що в країнах з розвиненою поліцейською функцією законотворець намагається закріпити та конкретизувати у відповідних нормативних актах моральні вимоги, яким повинна відповідати робота поліцейських. Зроблено висновок, що подібна практика видається актуально не лише для іноземних поліцейських, але і для співробітників вітчизняних органів внутрішніх справ. Тому робота над створенням подібного документа, заснованого на Кодексі поведінки посадових осіб з охорони правопорядку та інших міжнародно-правових нормативних актах, повинна бути активізована.

Проаналізовано позитивний зарубіжний досвід у частині матеріального стимулювання поліцейських службовців. Зазначено, що для забезпечення проведення ефективних реформ насамперед слід переглянути розмір заробітної плати співробітників органів внутрішніх справ на предмет їх відповідності високим стандартам життя. Без цього всі спроби змінити існуючу систему ОВС та досягти успіхів у сфері боротьби зі злочинністю виглядатимуть неоднозначно.

У підрозділі 4.3 «Використання ефективних підходів в підготовці сучасних поліцейських кадрів» зазначено, що в умовах зростання кількості злочинів міжнародного характеру необхідно готувати висококваліфікованих фахівців органів внутрішніх справ, здатних не тільки ефективно боротися зі злочинцями будь-якими способами, а, будучи вихователями своїх підлеглих, враховувати при цьому загальносвітові поліцейські цінності й етичні особливості педагогічних систем морального виховання в поліцейських вузах світу. Активний розвиток міжнародного співробітництва в галузі професійної підготовки поліцейських кадрів і необхідність стандартизації педагогічного забезпечення їхньої професійної підготовки вимагають від навчальних закладів системи МВС України урахування закономірностей і особливостей педагогічного процесу морально-етичного виховання керівних кадрів поліції та впровадження в навчально-виховний процес деяких рекомендацій, отриманих за результатами комплексного порівняльного дослідження цього процесу в поліцейських вишах розвинених країн світу.

Акцентовано увагу на тому, що навчання в поліцейських освітніх установах чергується з практичними стажуваннями в оперативних службах, проведенням різного роду тренінгів, у результаті чого відбувається актуалізація змісту та результатів професійного навчання в оволодінні сучасними управлінськими навичками і технологіями. Практична спрямованість навчання знаходить своє відображення й у змісті організаційно-планової документації з підготовки керівних кадрів поліції. При розробленні навчальних планів і програм ініціатива, як правило, виходить від практичних органів поліції. Тому спір про співвідношення теоретичного та практичного в змісті і методиці навчання традиційно вирішується на користь переваги практичного навчання. Поряд із застосуванням тренінгів під час професійного навчання керівників практичних ОВС вкрай важливим є впровадження тренінгових технологій у навчально-виховний процес вищих закладів освіти МВС України. Зокрема, перспективною вважається інтенсифікація занять з тактико-спеціальної та бойової підготовки, які будуть спрямовані на підвищення професійної готовності працівника до дій у конкретних професійних ситуаціях.

Зроблено висновок, що у професійній підготовці керівних кадрів поліції більшості зарубіжних країн чітко простежується міжнародна інтеграція та кооперація, прагнення до спільного виконання завдань ефективного управління персоналом органів і підрозділів поліції. Такий підхід сприяє усуненню відмінностей у національних системах професійного навчання і одночасно виконує завдання підготовки поліції до роботи в умовах Європейського простору.

Розділ 5 «Шляхи вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ України в сучасних умовах» присвячено аналізу зарубіжного досвіду реформування поліцейських підрозділів, окресленню перспектив пошуку оптимальних шляхів впровадження передового досвіду функціонування поліцейських підрозділів в Україні.

У підрозділі 5.1 «Зарубіжний досвід реформування поліцейських підрозділів» обґрунтовано необхідність активізації процесу реформування поліцейських підрозділів України. Підкреслено, що необхідність суттєвого підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ потребує ґрунтовного і послідовного наукового аналізу організаційно-правових засад діяльності аналогічних підрозділів європейських країн. Розгляд теоретичних і практичних аспектів діяльності поліцейських підрозділів країн світу з розвиненою поліцейською функцією є одним з основних напрямків сучасних наукових досліджень у сфері правоохоронної діяльності.

Визначено, що головними недоліками сучасної міліції (поліції) є застарілі структура МВС та система відомчого управління, які утримують МВС на стадії непропорційно великого «міністерства міліції». Дублювання функцій різних підрозділів у цьому «міністерстві» супроводжується завищеним відсотком управлінського персоналу та внутрішньою конкуренцією між департаментами. Недосконала та повільна система прийняття управлінських рішень не сприяє гнучкому управлінню підрозділами, ефективному реагуванню на ситуацію та відповідальному ставленню керівників місцевого рівня до виконання своїх обов'язків як менеджерів.

Зазначено, що реформа міліції повинна опиратися на рекомендації європейських експертів - децентралізація й демілітаризація структури МВС плюс тверда кадрова політика грузинського зразка. Акцентовано увагу на діяльності спеціалізованих правоохоронних формувань з військовим статусом. Зроблено висновок, що в проведенні реформування ОВС України неможливо використовувати досвід однієї країни. Кожна країна має свою специфіку, ментальність народу. В процесі реформування доцільно використовувати досвід реформування структурних підрозділів ОВС тих країн, де це дало максимальний результат.

У підрозділі 5.2 «Особливості реформування органів внутрішніх справ України» зазначено, що в період повної перебудови органів державної служби в Україні, реформування ОВС, їх інтеграції у систему правоохоронних органів країн світу виникає необхідність у вдосконаленні процесу оперативно-службової діяльності української міліції, процесу підготовки персоналу, здійсненні вагомих реформ у правовому регулюванні професійної діяльності, матеріальному та соціальному забезпеченні співробітників міліції. Процес реформування поліцейських органів постійно спрямовується на зміну пріоритетів у їх діяльності - з державної орієнтації на суспільну (запровадження моделі community policing), тобто направленість діяльності поліцейських органів на надання послуг населенню у сфері правопорядку. Теоретичною основою її є сервісне обслуговування населення органами поліції, яка перебуває на службі населення, забезпечуючи безпеку кожного громадянина. Актуальність даного процесу реформування полягає в тому, що традиційні напрями діяльності поліцейських органів наразі вже не відповідають вимогам сучасного суспільства, яке постійно розвивається. Водночас модель відносин населення з поліцією має доповнитися не тільки конструкцією особа-особа, а й особа-робототехніка.

Акцентовано увагу на необхідності створення поліції як сервісної структури, яка користується повною довірою населення, що передбачало б формування орієнтації поліцейського персоналу на служіння людям. Тому реформування вітчизняних ОВС має передбачити переорієнтацію діяльності цих органів з адміністративно-правоохоронних функцій на надання послуг усім зацікавленим особам. Запропоновано проект Закону України «Про поліцію» та проект Інструкції з діяльності патрульного поліції.

Визначено, що послуги, які можуть надаватися населенню співробітниками поліції, є різноманітними та неоднорідними за своєю юридичною природою, що створює передумови для їх класифікації. Зокрема, можна вести мову про загальні та спеціальні правоохоронні послуги. До загальних послуг слід відносити послуги, які можуть надаватися будь-яким співробітником поліції незалежно від того, в якому підрозділі він працює, - це так звана сфера допомоги населенню. Надання спеціальних правоохоронних послуг зумовлене специфікою роботи окремих поліцейських підрозділів, зокрема йдеться про оперативно-розшукову діяльність, запобігання та розслідування злочинів тощо. При реформуванні МВС у цілому й ОВС зокрема вбачається раціональним першочергово застосувати з боку держави незалежну аудиторську перевірку, щоб визначити, в чому полягають труднощі ефективного функціонування організації в цілому, як, наприклад, було зроблено в Польщі перед перезавантаженням поліцейської системи, і вже після цього вираховувати рентабельність та дієвість організації (системи ОВС). Наступним кроком повинно стати залучення кризових менеджерів для з'ясування шляхів подолання кризи і переходу до ефективного функціонування, після чого вже слід безпосередньо переходити до реалізації положень нового Закону України «Про поліцію». Важливим є позбавлення в подальшому бюрократичної складової в законодавстві для спрощення сприйняття поліцейськими своїх функціональних обов'язків. Запропоновано об'єднати у вищезгаданому Законі сам Закон та основні засади Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС для оптимізації та зручності сприйняття даного нормативно-правового акта.

Внесено пропозицію впорядкувати систему підготовки працівників ОВС із розподілом її на рівні. Перший рівень - початкова підготовка в школах поліції регіонів. Термін навчання - два з половиною роки. Другий рівень - підготовка середнього начальницького складу, яка здійснюється у вищих школах поліції регіонів з видачею диплома про вищу спеціальну (поліцейську) освіту. Термін навчання - три роки. Третій рівень - підготовка старшого начальницького складу у Вищій поліцейській академії з видачею свідоцтва (сертифіката) про вищу поліцейську управлінську освіту.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми - визначення сутності та особливостей застосування в Україні зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання діяльності підрозділів поліції. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд концептуальних висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Основні з них такі.

1. Розкрито етимологічно-історичні передумови виникнення та розвитку поліцейських підрозділів. Визначено, що теоретичні та організаційно-правові моделі функціонування поліцейських органів постійно еволюціонують, причому відповідні процеси інтенсифікувалися в міру розвитку світової цивілізації. Погляди на завдання, організацію, форми і методи діяльності органів поліції визначаються, в першу чергу, національними особливостями бачення шляхів вирішення політичних, економічних, соціальних та інших проблем, що стоять на певному етапі перед конкретною країною. Саме ці особливості мали і мають домінуюче значення при виборі кожним народом того або іншого політичного режиму, а значить, організаційно-правових принципів роботи поліцейських підрозділів.

2. Охарактеризовано динаміку становлення і розвитку поліцейських систем, у зв'язку з чим розроблено двокомпонентну класифікацію країн, у яких по-різному оцінюється вплив реалізації поліцейської (правоохоронної) функції в межах розвитку поліцейських підрозділів: країни з розвиненою поліцейською функцією та країни з обмеженою правоохоронною функцією. Під країнами з розвиненою поліцейською функцією запропоновано розуміти країни, які мають в основі свого розвитку стабільний громадський порядок, встановлений демократичними нормами, правовий порядок, а також дієву систему органів, що здійснюють правоохоронну діяльність.

Надано визначення обмеженої правоохоронної функції як функції держави щодо захисту прав та законних інтересів громадян, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, але тільки в інтересах держави, що само по собі обмежує дотримання законності та об'єктивності в діяльності правоохоронних органів при забезпеченні даної функції.

3. Визначено сучасні підходи до забезпечення правопорядку в країнах світу з розвиненою поліцейською функцією. Обґрунтовано, що соціальний рейтинг поліції є найбільш об'єктивним критерієм визначення ефективності її діяльності і повинен братися до уваги при вирішенні питання про вибір країни, досвід якої може представляти інтерес для вдосконалення організаційно-правових засад роботи органів внутрішніх справ України. При цьому слід обов'язково враховувати вищеназвані чинники, що впливають на суспільну оцінку ефективності функціонування поліцейських сил.

Підкреслено, що для країн з розвиненою поліцейською функцією характерна наявність доктрини поліцейської функції та загальнонаціональних і регіональних програм її реалізації, що включають юридичні, організаційно-управлінські та інші взаємопов'язані заходи. Використання такої практики має для нашої держави значний інтерес, тому наукове дослідження даної проблеми видається досить перспективним, оскільки зазначені положення і програми діють у країнах, де соціально-економічна і політична обстановка відносно стабільна, а також є великі фінансові можливості для втілення їх у життя, чого, на жаль, не можна говорити про Україну на сучасному етапі розвитку.

Надано визначення поліцейської функції, під якою доцільно розуміти попередження, виявлення та розслідування правопорушень, охорону об'єктів різних форм власності, підтримку правопорядку в громадських місцях, здійснення адміністративного контролю та нагляду в різних сферах державної та недержавної діяльності, виконання рішень державних органів.

4. Встановлено особливості забезпечення громадського порядку підрозділами міліції (поліції) в Україні. Визначено, що основними показниками ефективності роботи поліції є рівень безпеки та кількість розкритих злочинів. Водночас поліція працює для населення, тому важливими критеріями оцінювання її діяльності є суспільна думка щодо роботи поліцейської служби та рівень задоволення поліцейськими послугами з боку різних соціальних груп. Зазначено, що цінності, які декларує поліція в розвинених зарубіжних країнах, - це, насамперед, законність та професіоналізм, захист прав та свобод людини, повага до людської гідності, справедливість та неупередженість, відсутність дискримінації та відповідальність перед суспільством. Характерним є те, що підрозділи поліції регулярно здійснюють оцінювання своєї діяльності та звітують перед спільнотою про результати і ступінь досягнення поставленої мети. В даний час у країнах світу все більшого поширення набуває концепція суспільної поліції.

5. Надано характеристику основних напрямів роботи поліції з населенням. З'ясовано, що громадськість - це партнер поліції у сфері забезпечення правопорядку, захисту безпеки суспільства. Реалізація принципу суспільної поліції вимагає налагодження безпосереднього контакту з громадянами і прямих методів співпраці. Така форма здійснення поліцейської діяльності вимагає особливої організації поліцейських сил. Доведено, що основною метою такої співпраці є формування якісно нових відносин між населенням і поліцією, які визначаються, перш за все, як партнерські. Крім того, поліція повинна розцінювати громадян не тільки як партнерів, але і як своїх клієнтів. І, відповідно, будувати свою роботу так, щоб від законослухняних громадян не надходило скарг та нарікань на якість поліцейського обслуговування.

Наголошено, що у своїй роботі поліція повинна лише у виняткових випадках застосовувати силу і тільки за умови, що всі інші методи впливу вже випробувані. Головним завданням поліції, зокрема місцевої, має вважатися служіння, в першу чергу, суспільству, громадянам, а потім уже державі й уряду.

6. З'ясовано організаційні основи діяльності місцевої (муніципальної) поліції в контексті реформування ОВС України та забезпечення її взаємодії з населенням. Визначено, що створення нових муніципальних органів поліції проводиться там, де місцеве населення виражає незадоволеність результатами діяльності територіальних поліцейських органів із забезпечення правопорядку, а також добровільно погоджується фінансувати свої поліцейські служби. Це відбувається, звичайно ж, у тісному взаємозв'язку з політичним та економічним розвитком країни, і чинник стабільності тут виявляється визначальним.

7. Охарактеризовано поліцію як суб'єкта виконавчої влади на місцях. Встановлено, що однією з ключових умов успішності проведення реформи поліцейських органів у всіх без винятку країнах є децентралізація органів правопорядку, яка включає, насамперед, створення місцевої (муніципальної) поліції, а також підвищення звітності та підконтрольності національної поліції (в частині діяльності муніципальної поліції) місцевій громаді та її представницьким органам. Наголошено на тому, що поліція, як національна, так й муніципальна, повинна бути незалежною від інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, тоді як органи публічної влади повинні забезпечити ефективність та неупередженість процедури скарг на дії поліції.

8. Окреслено особливості організації роботи підрозділів кримінальної поліції та їх взаємодію з населенням. Відзначено, що характерною рисою кримінальної поліції в країнах з розвиненою поліцейською функцією є централізація на загальнонаціональному рівні функцій: з розроблення стратегії та тактики, зі здійснення загального керівництва та безпосереднього проведення найбільш оперативно значущих операцій, як у боротьбі з організованою злочинністю, так і з окремими правопорушеннями, що посягають на державні інтереси. Акцентовано увагу на закордонній практиці створення інформаційних систем, які забезпечують стратегічний аналіз даних, що стосуються функціонування злочинних угруповань. У звязку з цим запропоновано створення в Україні об'єднаної системи зберігання розвідувальної інформації, тобто центральної картотеки персоніфікованих даних (ЦКПД), у якій були б зібрані особисті дані та посилання на відповідні досьє, та автоматизованого допоміжного засобу для пошуку потрібних справ (картотеки посилань).

Охарактеризовано особливості взаємодії працівників кримінальної поліції з довіреними особами та населенням. Зауважено, що історично зумовлена повага до закону більшості громадян країн з розвиненою поліцейською функцією дозволяє широко використовувати різного роду поліцейські програми, сутність яких полягає в тому, що будь-який мешканець міста, помітивши чиї-небудь підозрілі дії і зателефонувавши в поліцію, може отримати матеріальну винагороду, якщо підозри виявляться вірними і приведуть до арешту злочинця. Доведено, що, зважаючи на гарантування повного інкогніто, доцільно запровадити подібну програму і в Україні.

9. Визначено та охарактеризовано особливості відносин у закритій системі відносин між оперативним працівником та агентом, які можна охарактеризувати як суб'єктно-об'єктні, де суб'єктом управління виступає оперативний працівник, а об'єктом - довірена особа. Діяльність даної групи має бути направлена на надання послуг у вигляді допомоги в своєчасному розкритті та розслідуванні правопорушень шляхом отримання та використання оперативної інформації.

10. Узагальнено особливості підготовки персоналу поліції в країнах світу з розвиненою поліцейською функцією. Доведено, що до персоналу (кадрів) органів внутрішніх справ, у широкому розумінні, належать особи, які постійно або тимчасово у якості основної професії або спеціальності та на умовах оплати виконують певні трудові функції в органах та установах системи МВС, тобто проходять у них державну службу.

Підкреслено позитивне значення використання терміна «персонал» у системі ОВС, що свідчить про підвищення ролі людського фактору в забезпеченні ефективного функціонування органів внутрішніх справ. Основою подальшого функціонування підрозділів по роботі з персоналом повинна стати демілітаризація працівників і перехід їх у категорію державних службовців.

Обгрунтовано, що в світі спостерігається стійка тенденція до збільшення особового складу поліції, що пов'язано, насамперед, із загальним зростанням злочинності, особливо в містах з мільйонним населенням. Наголошено на значенні чинів і звань для працівника поліції, оскільки це є певним регулятором відносин у середовищі поліцейського чиновництва, стимулює ефективне виконання персоналом своїх обов'язків і таким чином сприяє покращенню його якісного складу.

11. Окреслено можливості використання сучасних ефективних підходів у підготовці персоналу для підрозділів поліції. З'ясовано, що у професійній підготовці керівних кадрів поліції більшості зарубіжних країн існує міжнародна інтеграція та кооперація, прагнення до спільного виконання завдань ефективного управління персоналом органів і підрозділів поліції. Це, з одного боку, сприяє нівелюванню відмінностей у національних системах професійного навчання та, водночас, виконує завдання підготовки поліції до роботи в умовах Об'єднаної Європи. Доведено, що для забезпечення ефективності професійної діяльності працівникам поліції особливо важливо опанувати наукові основи даної діяльності, уміти творчо їх застосовувати. Маючи знання і професійне мистецтво, працівник визначає цілі своєї діяльності та виробляє стратегію, що визначає засоби їх досягнення, приймає відповідні обраній стратегії рішення, за які він несе персональну відповідальність.

Визначено напрямки оптимізації професійно-психологічної підготовки, які, в першу чергу, полягають у впровадженні в системи управління сучасних тренінгових технологій, що ґрунтуються на всебічному розвитку індивідуально-психологічних особливостей, знань і вмінь працівника, психологічній діагностиці і прогнозуванні його поведінки, розвитку мотивації професійної діяльності. Активне впровадження у систему професійної психологічної підготовки відкриває дієві способи і можливості підвищення результативності діяльності ОВС та є принципово новою формою професіоналізації і гуманізації підготовки кадрів для ОВС.

12. Доведено необхідність використання безпілотних літальних апаратів під час патрулювання в містах з метою ефективного документування фактів масових порушень порядку, а також виявлення їх учасників та організаторів.

13. Встановлено теоретичні та правові засади надання послуг органами внутрішніх справ України. Доведено, що послуги, які можуть надаватися населенню працівниками поліції, доцільно класифікувати на загальні та спеціальні правоохоронні послуги. До загальних послуг слід відносити послуги, які можуть надаватися будь-яким співробітником поліції незалежно від того, в якому підрозділі він працює, - це так звана сфера допомоги населенню. Надання спеціальних правоохоронних послуг зумовлене специфікою роботи окремих поліцейських підрозділів, зокрема йдеться про оперативно-розшукову діяльність, запобігання та розслідування злочинів тощо. Обґрунтовано доцільність внесення до системи Єдиного реєстру досудових розслідувань на технічному та програмному рівні функції інформування потерпілого (заявника) про хід розгляду його заяви та подальшого кримінального провадження.

14. Визначено особливості реформування органів внутрішніх справ України. Наголошено на тому, що в проведенні реформування ОВС України неможливо використовувати досвід однієї країни. Кожна держава має свою специфіку, ментальність народу. Варто використовувати досвід реформування структурних підрозділів ОВС тих країн, де це дало максимальний результат. Зазначено, що досвід реформування патрульної служби найкраще було здійснено в Грузії, а найбільш оптимальною моделлю в організації діяльності патрульної служби вважається Канадська. У реформуванні підрозділів кримінальної міліції передовим є досвід Німеччини, Франції та Великої Британії. Система підготовки кадрів для служби поліції також є зразковою саме в Німеччині.

Підкреслено, що набувають гострої актуальності питання, пов'язані з функціонуванням підрозділів Національної гвардії Україні. У звязку з цим доцільним є використання позитивного досвіду Франції, тому що за своїм призначенням функції Національної гвардії України схожі з функціями жандармерії Франції. Безперечно, позитивним було б вирішення питання щодо постійного підвищення кваліфікації бійців Національної гвардії шляхом залучення інструкторів з аналогічних підрозділів провідних країн світу. На основі проведеного дослідження запропоновано доповнити редакцію ст. 2 ЗУ «Про Національну гвардію України» основними функціями Національної гвардії України (ч. 1 п. 1-4, 9-11, ч. 2 та ч. 4, що знайшло своє відображення в редакції даного Закону).

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографія:

1. Юнін О. С. Зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання діяльності правоохоронних (поліцейських) підрозділів і можливості його застосування в Україні : монографія / О. С. Юнін. - Х. : Ніка Нова, 2015. - 456 с.

Наукові статті та тези доповідей і наукових повідомлень:

2. Юнін О. С. Щодо проблем кадрової роботи в органах внутрішніх справ / О. С. Юнін // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - № 2. - С. 129-131.

3. Юнін О. С. Досвід поліцейської діяльності провідних країн Європейського Союзу у функціонуванні ОВС України / О. С. Юнін // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2006. - № 3 (36). - С. 46-52.

4. Юнін О. С. Щодо значення і сутності законності в діяльності органів державного управління / О. С. Юнін // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - № 4. - С. 147-150.

5. Юнін О. С. Співвідношення організаційних основ діяльності патрульної служби в країнах Європейського Союзу та в Україні / О. С. Юнін // Південноукраїнський правничий часопис. - 2007. - № 1. - С. 133-136.

6. Юнін О. С. Щодо питання історії розвитку та функціонування поліцейських органів / О. С. Юнін // Центральноукраїнський правничий часопис. - 2011. - № 1. - С. 82-89.

7. Юнін О. С. Історичний аспект формування поліцейських підрозділів провідних країн світу / О. С. Юнін // Південноукраїнський правничий часопис. - 2011. - № 1. - С. 255-257.

8. Юнін О. С. Державний контроль за діяльністю поліції в зарубіжних країнах / О. С. Юнін // Південноукраїнський правничий часопис. - 2011. - № 3. - С. 181-185.

9. Юнін О. С. Сутність поліцейської діяльності в зарубіжних країнах / О. С. Юнін // Південноукраїнський правничий часопис. - 2011. - № 4. - С. 83-85.

10. Юнін О. С. Досвід морального виховання працівників поліцейських підрозділів в формуванні сучасного правоохоронця України / О. С. Юнін // Митна справа. - 2011. - № 6. Ч. 2. - С. 393-397.

11. Юнін О. С. Діяльність поліцейських апаратів в умовах розвитку демократичного суспільства / О. С. Юнін // Митна справа. - 2012. - № 4. Ч. 2. - С. 249-254.

12. Юнін О. С. Позитивний досвід зарубіжних країн в формуванні концепції підготовки поліцейських / О. С. Юнін // Держава та регіони. Серія «Право». - 2012. - № 4 (38). - С. 34-40.

13. Юнін О. С. Теоретичні засади функціонування правоохоронних (поліцейських) органів зарубіжних країн / О. С. Юнін // Вісник запорізького юридичного інституту ДДУВС. - 2012. - № 3 (60). - С. 100-107.

14. Юнин А. С. Опыт зарубежных стран в вопросах взаимодействия средств массовой информации с правоохранительными органами / А. С. Юнин // Право и политика. - 2012. - № 3. - С. 397-402.

15. Юнін О. С. Пріоритетність захисту прав та законних інтересів людини в діяльності поліції / О. С. Юнін // Митна справа. - 2013. - № 1. Ч. 2. - С. 401-406.

16. Юнін О. С. Поліція в системі державних органів та забезпечення громадської безпеки / О. С. Юнін // Держава та регіони. Серія «Право». - 2013. - № 1 (39). - С. 59-64.

17. Юнін О. С. Особливості адміністративної діяльності поліції Великобританії та Франції / О. С. Юнін // Вісник Академії праці та соціальних відносин Федерації професійних спілок України. Серія «Право та державне управління». - 2013. - № 1 (9). - С. 143-148.

18. Юнін О. С. Зарубіжний досвід протидії правопорушенням та злочинам серед дітей / О. С. Юнін // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». - 2013. - Вип. 21 Ч. 2. Т. 3. - С. 56-61.

19. Юнін О. С.Концептуальні погляди на діяльність поліції крізь призму розвитку сучасних правових систем / О. С. Юнін // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2013. - № 4 (68). - С. 30-36.

20. Юнин А. С. Современные тенденции развития института административной ответственности в зарубежных странах / А. С. Юнин // Право и политика. - 2013. - Спецвипуск. - С. 38-44.

21. Юнин А. С. Проблемы, возникающие во время оказания медицинской помощи сотрудникам милиции в Украине / А. С. Юнин // Legea si viata. - 2013. - Mai. - С. 179-182.

22. Yunin A. S. Issues training for MIA Ukraine under European integration / A. S.Yunin // Euro-American scientific cooperation. - 2014. - Vol. 4. - P. 62-66.

23. Юнін О. С. До питання щодо використання досвіду європейських країн у здійсненні реформи ОВС України / О. С. Юнін // Південноукраїнський правничий часопис. - 2014. - № 4. - С. 256-259.

24. Yunin A. S. Historical background of emergence and development of gendarmerie /A. S.Yunin // Evropean political and law discourse. - 2014. - Vol.1. - P. 431-437.

25. Юнін О. С. Робота поліції з населенням під час забезпечення охорони громадського порядку / О. С. Юнін // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2015. - № 1 (75). - С. 27-33.

26. Юнін О. С. Окремі аспекти реформування ОВС України / О. С. Юнін // Форум права. - 2013. - № 4. - С. 24-30 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2015_1_63.pdf.

27. Юнін О. С. Прийняття управлінських рішень органами внутрішніх справ / О. С. Юнін // Актуальні проблеми взаємодії регіональних органів управління з органами внутрішніх справ : регіонал. наук.-практ. конф. (м. Кіровоград, 23 груд. 2005 р.). - Кіровоград, 2005. - С. 10-13.

28. Юнін О. С. Правове регулювання діяльності поліції (міліції) щодо боротьби зі злочинністю / О. С. Юнін // Проблеми протидії злочинності неповнолітніх : всеукр. наук.-практ. конф. (м. Кіровоград, 20-21 квіт. 2006 р.). - Кіровоград, 2006. - С. 143-144.

29. Юнін О. С. Щодо проблем впровадження та функціонування муніципальної міліції / О. С. Юнін // Проблеми протидії корисливо-насильницькій злочинності : наук.-практ. семінар (м. Кіровоград, 29 берез. 2007 р.). - Кіровоград, 2007. - С. 34-36.

30. Юнін О. С. Значення управлінських рішень в діяльності органів місцевого самоврядування / О. С. Юнін // Прийняття управлінських рішень органами місцевого самоврядування : наук.-практ. семінар (м. Кіровоград,17 квіт. 2007 р.). - Кіровоград, 2007. - С. 11-14.

31. Юнін О. С. Контроль як функція державного управління: поняття і основні принципи / О. С. Юнін // Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності : 5 звітна наук.-практ. конф. (м. Кіровоград, 17-18 трав. 2007 р.). - Кіровоград, 2007. - С. 15-19.

32. Юнін О. С. Сучасний стан стимулювання персоналу в органах внутрішніх справ / О. С. Юнін // Національні інтереси та проблеми забезпечення безпеки в Україні : всеукр. наук.-практ. конф. (м. Кіровоград, 18-19 листоп. 2010 р.). - Кіровоград, 2010. - С. 155-158.

33. Юнін О. С. Громадський порядок як складова діяльності поліції (міліції) / О. С. Юнін // Актуальні проблеми забезпечення громадської безпеки : наук.-практ. конф. (м. Кіровоград, 8 квіт. 2011 р.). - Кіровоград, 2011. - С. 144-146.

34. Юнін О. С. Сучасний стан поліцейської діяльності в сфері протидії злочинності неповнолітніх / О. С. Юнін // Протидія злочинності неповнолітніх: досвід та сучасні проблеми : міжнар. наук.-практ. конф. (м. Кіровоград, 14-15 квіт. 2011 р.). - Кіровоград, 2011. - С. 22-24.

35. Юнін О. С. Деякі аспекти управління поліцейською діяльністю в зарубіжних країнах / О. С. Юнін // Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності : 9 звітна наук.-практ. конф. (м. Кіровоград, 5-6 трав. 2011 р.). - Кіровоград, 2011. - С. 12-14.

36. Юнін О. С. Зарубіжний досвід керівництва діяльністю поліцейського підрозділу / О.С. Юнін // Правові та економічні передумови участі суб'єктів публічного права в приватних відносинах: загальнодержавні та регіональні аспекти : міжнар. наук.-практ. конф. (м. Кіровоград, 09-10 груд. 2011 р.). - Кіровоград, 2011. - С. 199-203.

37. Юнін О. С. Сучасні тенденції розвитку кадрової політики в органах внутрішніх справ / О. С. Юнін // Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави : 4 Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 24 лют. 2012 р.). - О., 2012. - С. 130-131.

38. Юнін О. С. Щодо питання розвитку поняття адміністративного правопорушення / О. С. Юнін // Проблеми правопорушень у транспортній сфері: науково-практичний аспект : всеукр. наук.-практ. круглий стіл (м. Одеса, 26 груд. 2012 р.). - О., 2013. - С. 150-152.

39. Юнін О. С. Демократизація поліцейської діяльності в розвинених країнах світу / О. С. Юнін // Актуальні проблеми національного законодавства : міжнар. наук.-практ. конф. (м. Кіровоград, 8 жовт. 2013 р.). - Кіровоград, 2013. - С. 65-67.

40. Юнін О. С. Передумови побудови та розвитку поліцейської системи в сполучених штатах Америки / О. С. Юнін // Актуальні правові та організаційні проблеми публічного управління та судочинства : міжнар. наук.-практ. конф. (м. Кіровоград, 12-13 квіт. 2013 р.). - Кіровоград, 2013. - С. 178-181.

Опубліковані праці, які додатково відображають наукові результати дисертації:

41. Діяльність поліцейських органів провідних країн Європейського Союзу : навч. посіб. / О. С. Юнін. - Кіровоград : КірЮІ ХНУВС, 2007. - 71 с. [Юнін О. С.: С. 20-70].

42. Адміністративно-правове та організаційне забезпечення міліцією правопорядку під час виборчого процесу : навч. посіб. / за заг. ред. В. І. Олефіра. - К. : КНТ, 2010. - 160 с. [Юнін О. С.: С. 110-121].

43. Організація діяльності міліції громадської безпеки : навч. посіб. / за заг. ред. В. І. Олефіра. - К. : КНТ, 2010. - 264 с. [Юнін О. С.: С. 11-54 ].

44. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ : навч. посіб. - Вид. друге, доопрацьов. / за заг. ред. Моісеєва Є. М. - К. : НВП Інтерсервіс, 2010. - 428 с. [Юнін О. С.: С.С. 145-160; 295-304].

45. Тактико-спеціальна підготовка (тактика професійної діяльності) : навч. посіб. / за заг. ред. Пєткова В. П. - К. : КНТ, 2010. - 341 с. [Юнін О. С.: С. 254-303].

46. Тактика діяльності міліції громадської безпеки : навч. посіб. / кол. авт. - Д. : Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2010. - 260 с. [Юнін О. С.: С. 50-98 ].

47. Тактика дій працівників міліції щодо виявлення та припинення правопорушень і злочинів : навч. посіб. / кол. авт. - Д. : Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2011. - 100 с. [Юнін О. С.: С. 7-24 ].

48. Професійна діяльність працівників патрульної служби МВС : навч. посіб. / кол. авт. - Д. : Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2011. - 184 с. [Юнін О. С.: С. 31-65 ].

49. Адміністративна (поліцейська) діяльність ОВС України. Спеціальна частина : підруч. для ВНЗ / за ред. В. В. Коваленка, Ю. І. Римаренка, В. І. Олефіра. - Тернопіль : Тернограф, 2011. - 527 с. [Юнін О. С.: С. 163-221].

50. Адміністративна (поліцейська) діяльність ОВС України. Особлива частина : підруч. для ВНЗ / за ред. В. В. Коваленка, Ю. І. Римаренка, В. І. Олефіра. - Тернопіль : Тернограф, 2011. - 671 с. [Юнін О. С.: С. 132-178].

51. Менеджмент організації : підручник / за заг. ред. Пєткова В. П. - К. : КНТ, 2011. - 488 с. [Юнін О. С.: С.С. 8-58; 398-411].

52. Організація діяльності поліції зарубіжних країн : навч. посіб. / за заг. ред. В. В. Чернєя. - К. : КНТ, 2015. - 572 с. [Юнін О. С.: С. С. 97-139;154-181].

Размещено на Allbest.ru