Адміністративно-правові проблеми оптимізації правоохоронної системи України

Визначено авторський підхід до шляхів удосконалення взаємодії та координації правоохоронних органів, а саме: 1) осучаснення ліній і форм взаємодії керівника правоохоронного органу і кадрового персоналу (внутрішня координація), розмежування функцій між правоохоронними органами (зовнішня координація); 2) вдосконалення форм такої координації правоохоронних органів (скасування «мертвих» форм координації; введення електронної та автоматизованої форм координації); 3) систематизація правової бази здійснення такої координаційної діяльності (уточнення положень спеціальних законів, які регулюють правовий статус суб'єктів координації, внесення змін із розширення форм координаційної діяльності до відповідного наказу Генерального прокурора України); 4) розширення сфер такої координаційної діяльності, адже сьогодні така координація здійснюється лише щодо боротьби зі злочинністю та протидії корупції (включення також сфер адміністративних та майнових, а також дисциплінарних правопорушень).

Зроблено висновок, що шляхи вдосконалення взаємодії та координації діяльності правоохоронних органів, критеріїв оцінювання їх діяльності є правовими орієнтирами у збалансуванні взаємозв'язків правоохоронних органів та мети правоохоронної діяльності, а також оцінюванні такої діяльності з позиції її відповідності охороні та захисту основоположних прав і свобод людини й громадянина, інтересів суспільства і держави.

У підрозділі 4.3 «Удосконалення критеріїв оцінювання ефективності діяльності правоохоронних органів» звернено увагу на те, що сьогодні для вироблення критеріїв оцінки якості діяльності правоохоронних органів необхідно структуризувати правоохоронні органи таким чином: 1) відділ оперативних працівників; 2) відділ слідчих працівників; 3) відділ кадрової служби, що охоплює підрозділи відбору персоналу, перевірки професійної придатності, підготовки і навчання персоналу, профорієнтації та адаптації, відділ вивчення кадрів, їх оцінювання, просування і розміщення, відділ контролю за забезпеченням безпеки, вирішенням конфліктів.

На основі праксеологічного аналізу окресленої проблематики, запропоновано до шляхів удосконалення критеріїв оцінювання діяльності правоохоронних органів віднести: 1) переустановка правового регулювання на європейські стандарти в цій частині шляхом підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів із застосуванням до кожного з них загальних і спеціальних критеріїв оцінювання їх діяльності; 2) вдосконалення критеріїв, за якими здійснюється атестація працівників цих органів шляхом розрізнення процедур атестації керівників і працівників, проходження атестації зі зміною спеціального законодавства а також не рідше, ніж раз у півроку; 3) здійснення перманентного оцінювання якості роботи правоохоронців; 4) впровадження єдиної системи оцінки якості діяльності правоохоронних органів (врахування стандартів ISO); 5) продовження роботи з удосконалення оплати праці працівників правоохоронних органів; 6) встановлення відповідності заходів стимулювання та відповідальності посадових і службових осіб в діяльності правоохоронних органів; 7) правове обґрунтування застосування технології управління якістю через запровадження окремих процедур на рівні органів виконавчої влади та першої інстанції судової гілки влади.

У підрозділі 4.4 «Використання зарубіжного досвіду щодо організації та функціонування органів правоохоронної системи в Україні» визначено інтерпретації світових механізмів функціонування органів правопорядку, які довели свою життєздатність та ефективність в умовах боротьби з корупцією та організованою злочинністю. На основі аналізу досвіду Бразилії, Великобританії, США, Франції, Японії щодо діяльності правоохоронних органів, наведено пропозиції по його запозиченню для використання в Україні.

На основі використання досвіду Японії запропоновано створити в Україні систему контрольно-наглядових органів за зразком японської Національної комісії з публічної безпеки та перефектурних комісій з публічної безпеки. Система таких органів в Україні (центральна та обласні комісії з публічної безпеки) дала би змогу підвищити якість діяльності національної та муніципальних поліцейських органів України через проведення перевірок, здійснення нагляду, застосування заходів припинення та реагування на порушення з боку правоохороних структур.

Зазначено, що на рецепцію з бразильської системи правоохоронних органів заслуговує чітке розмежування компетенцій цивільної та війської поліції. Сучасне законодавство України не дає можливості чітко розмежувати правоохоронні органи цивільного спрямування та правоохоронні органи військового спрямування. Таке законодавче розмежування є вкрай необхідне, адже його відсутність породжує суперечки та колізії стосовно меж застосування воєнізованих та парамілітарних організацій в Україні.

Використання зарубіжного досвіду функціонування правоохоронних органів показало, що імплементація цього досвіду стало б надзвичайно важливим фактором на даний момент, з огляду на те, що теперішня модель правоохоронних органів в Україні довела свою неефективність, антидемократичність та невідповідність громадським очікуванням. Доведено, що іноземний досвід корисний і дозволив би адаптувати національне законодавство України та систему правоохоронних органів України до тих стандартів та вимог, які є безумовними критеріями євроінтеграції.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здобувачем здійснено узагальнення теоретичних положень та запропоновано нові підходи до розуміння та вирішення адміністративно-правових проблем оптимізації правоохоронної системи України. Проведений у дослідженні аналіз дозволяє зробити ряд авторських пропозицій та висновків.

1. Визначено, що правоохоронна система України - це упорядкована система державних та недержавних органів, засобів, методів та гарантій, які спрямовані на забезпечення охорони суспільних відносин, захист прав, свобод та законних інтересів людини від протиправних дій органів публічної влади.

Запропоновано такий поділ правоохоронних органів України:

І. Суди, які є правоохоронними органами за функціональною ознакою, а не за правовою природою.

ІІ. Органи публічної адміністрації, для яких правоохоронна функція становить основу їх компетенції: прокуратура; органи внутрішніх справ; податкова міліція; Управління державної охорони; Служба безпеки України; митні органи; органи охорони державного кордону; розвідувальні органи; Військова служба правопорядку у Збройних Силах України; національна гвардія України - створена на базі Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.

ІІІ. Правоохоронні органи України, для яких правоохоронна функція становить частину їх компетенції: адвокатура; нотаріат; громадські організації, які здійснюють діяльність у правоохоронній сфері; публічні та приватні охоронні структури.

2. Визначено, що історичними періодами становлення та розвитку правоохоронної системи України є: 1) стародавні часи становлення правоохоронної системи (V-ІX ст.ст.); 2) правоохоронна система за часів Київської Русі (IX-XIII ст.ст.); 3) правоохоронна система у період ХІV ст. -1864 рр.; 4) розвиток правоохоронної системи у 1864-1917 рр.; 5) становлення правоохоронної системи у період 1917-1939 рр.; 6) правоохоронна система в часи з 1939-1945 рр.; 7) історичний розвиток правоохоронної системи з 1945-1990 рр.; 8) становлення правоохоронної системи в незалежній Україні 1991-2014 рр.; 9) сучасний період розвитку правоохоронної системи (починаючи з 2014 р.) - формування правоохоронних органів на новій ідеологічній (національній) основі, що відповідає потребам сучасного суспільства.

3. Висловлено думку, що мета правоохоронної системи - це забезпечення максимально можливого рівня законності і правопорядку у суспільстві.

У цьому зв'язку зазначено, що загальними принципами правоохоронної системи є: 1) принцип соціальної справедливості; 2) принцип демократизму; 3) принцип гуманізму та рівності; 4) принцип верховенства права; 5) принцип законності. До спеціальних принципів правоохоронної системи відносяться такі: 1) принцип гласності; 2) принцип взаємодії з органами державної влади; 3) нормативність; 4) обов'язковість; 5) комплексність.

До завдань правоохоронної системи віднесено: 1) охорону конституційного ладу, суверенітету та територіальної цілісності держави; 2) захист прав, свобод і законних інтересів громадян, юридичних осіб, суспільства та держави в цілому; 3) боротьбу зі злочинністю; 4) цілеспрямований розвиток системи правоохоронних органів.

Здійснено поділ функцій правоохоронної системи України:

а) Головні:

- захисна (правоохоронна);

- оперативно-розшукова;

- профілактична;

- розслідування злочинів;

- виконавча;

- адміністративна.

б) Допоміжні:

- організаційно-управлінська;

- координаційна;

- контрольна;

- інформаційно-аналітична.

4. Запропоновано під компетенцією правоохоронних органів розуміти сукупність передбачених нормативно-правовими актами прав та обов'язків (повноважень), які реалізовують уповноважені органи та/або їх посадові особи, що виконують правоохоронні та правозастосовні функції у сфері охорони державного ладу, громадського порядку, забезпечення прав і свобод людини та громадянина та відповідальність, яку несуть ці органи у зв'язку із покладенням на них відповідних обов'язків.

Наведено класифікацію видів компетенції правоохоронних органів:

1) за сферою впливу: а) охорона державного ладу і громадського порядку; б) превентивно-профілактичні повноваження; в) забезпечення прав людини і громадянина; г) розкриття, розслідування правопорушень; ґ) притягнення винних осіб до відповідальності шляхом застосування до них засобів переконання та/або примусу; д) контрольно-наглядові повноваження;

2) за призначенням: а) загальна; б) спеціальна компетенція;

3) за характером прав та обов'язків: а) правоохоронні повноваження; б) правозастосовні повноваження; в) дискреційні повноваження;

4) за приналежністю: а) власна компетенція; б) делегована компетенція;

5) за правовим статусом правоохоронного органу: а) повноваження органів внутрішніх справ; б) повноваження прокуратури; в) повноваження суду; г) повноваження органів Служби безпеки України; ґ) повноваження спеціальних органів, для яких правоохоронна діяльність не є основною (Військової служби правопорядку у збройних силах, Державного лісового агентства, органів Державної прикордонної служби, Державного агентства картографії, геодезії і кадастру, органів доходів і зборів та ін.) та ін.

Зазначено, що система спеціальних гарантій діяльності правоохоронних органів передбачає: 1) специфічний порядок здійснення правоохоронної діяльності; 2) одноособовість і колегіальність розгляду справ; 3) визначення меж реалізації прав і свобод, їх конкретизація у законодавстві; 4) гарантія контролю за діяльністю правоохоронних органів.

5. Обґрунтовано думку, що шляхи оптимізації системи правоохоронних органів - це напрями цілеспрямованого процесу збалансування, поєднання, узгодження, приведення у відповідність, вдосконалення, співвідношення базових понять, властивостей, всебічних особливостей правових явищ і процесів, зокрема системи правоохоронних органів України.

На основі аналізу норм як вітчизняного, так і зарубіжного законодавства, а також поглядів науковців галузей права до шляхів оптимізації діяльності системи правоохоронних органів віднесено: розмежування понять «правоохоронні органи», «правозахисні органи» і «органи кримінальної юстиції»; виокремлення в системі правоохоронних органів окремої групи органів охорони правопорядку; система, конкретні завдання правоохоронних органів, їх чисельність, повноваження їх посадових і службових осіб (в тому числі і щодо застосування примусових заходів) мають визначатися виключно законом; визнання нотаріусів, адвокатів такими, що виконують правоохоронні функції (квазіправоохоронні органи); визначення місця суду в системі правоохоронних органів як провідного в частині забезпечення основоположних прав людини і громадянина; повернення до розробки Концепції правоохоронної діяльності та Концепції розвитку правоохоронних органів в Україні; реформування правоохоронної діяльності міліції і прокуратури; всебічне запровадження в правоохоронних органах самоврядних засад; децентралізація, деполітизація, прозорість і підзвітність громадянському суспільству; розширення і внутрішня спеціалізація системи правоохоронних органів.

6. Зроблено висновок, що особливостями правоохоронної діяльності органів судової влади є: комплексний та універсальний характер такої діяльності; існування принципу пропорційності при здійсненні такої діяльності; можливість шляхом правосуддя встановити факт - суттєву невідповідність фактичних обставин їх абстрактній моделі;організаційне відокремлення таких органів від органів та структур, які реалізують виконавчо-розпорядчі функції (функціонування адміністративної юстиції); предмет такої правоохоронної діяльності характеризується підвищеним ступенем імперативності, домінуванням публічного інтересу в реалізації таких правовідносин; реалізація ними диференційованої процесуальної правосуб'єктності; особлива мета такої діяльності.

7. Запропоновано під адміністративно-правовим статусом органів судової влади розуміти врегульований і гарантований нормами адміністративного права і процесу комплекс повноважень органу судової влади у сфері публічного управління, що реалізується ним у матеріальних і процесуальних правовідносинах в порядку і у спосіб, передбачених законом.

Виокремлено такі особливості адміністративно-правового статусу органів судової влади як суб'єктів правоохоронної системи: 1) універсальність їх юрисдикції як сукупності правомочностей з розгляду та розв'язання різних категорій спорів та справ; 2) кумулятивність їх державного впливу; 3) адміністративно-правовий статус органів судової влади визначається нормами адміністративного права, які сконцентровані у нормативно-правових актах різної юридичної сили; 4) субординаційність, що проявляється в існуванні та функціонуванні принципу інстанційності; 5) існування категорії право-обов'язок; 6) публічний характер діяльності.

8. Підсумовано, що адміністративно-правові відносини за участю органів судової влади - це система врегульованих нормами адміністративного права суспільних відносин, що складаються між судами, іншими суб'єктами владних повноважень, фізичними та юридичними особами у сфері здійснення функцій публічного управління із застосуванням владного впливу на поведінку учасників таких відносин, що передбачає вираження волі держави та задоволення публічного інтересу з метою забезпечення прав, свобод законних інтересів людини і громадянина.

Обґрунтовано думку, що поділ адміністративно-правових відносин за участю органів судової влади доречно здійснювати за такими критеріями: а) за критерієм характеру таких правовідносин можемо виділити матеріальні правовідносини за участі органів судової влади і процесуальні; б) за критерієм характеру зв'язку між судами та іншими учасниками даних видів адміністративно-правових відносин класифікуємо такі відносини на вертикальні та горизонтальні; в) за критерієм організаційного впливу адміністративно-правові відносини за участю органів судової влади поділяються на: кадрові, внутрішньо-організаційні та зовнішньо-організаційні; г) за функціями, які здійснюють органи судової влади можна виділити: правозахисні, правоохоронні та контрольні адміністративно-правові відносини.

9. На основі аналізу положень чинного законодавства та практики його реалізації визначено такі напрями оптимізації органів судової влади:

а) приведення структури органів судової влади та їх діяльності у відповідність до норм законодавства країн Європейського Союзу: обов'язковість не врахування, а застосування практики Європейського суду з прав людини при вирішенні правових спорів (що потребує внесення змін до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства); підвищення гарантій незалежності і судів, і суддів (прийняття нового Закону України «Про посилення гарантій незалежності судів і суддів», а не тільки суддів); запровадження всебічного процесуального нагляду судів над діями суб'єктів судочинства (доповнення процесуальних кодексів статтею «Судовий нагляд за діяльністю інших суб'єктів владних повноважень»); вдосконалення української системи фінансування судів (встановлення відповідальності судді за неподання декларації про доходи та витрати); створення в Україні можливостей доступу до правосуддя за рахунок електронної подачі процесуальних документів (доповнення процесуальних кодексів статтею «Електронний обмін документами»);

б) обґрунтування оптимальної моделі побудови адміністративних судів шляхом створення їх дворівневої системи, що має бути закріплено у ч. 2 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; надання повноважень Верховному Суду України в частині перегляду рішень судів з питань неоднакового застосування норм матеріального і процесуального права, ревізійного контролю за прийнятими судами ухвалами, реальних повноважень із забезпечення єдності судової практики; забезпечення при реформуванні системи адміністративних судів їх доступності та незалежності в цілому;

в) необхідність розмежування конкуруючих юрисдикцій спеціалізованих судів, зокрема, усунення конкуренції між адміністративними та господарськими судами; конкретизація на рівні адміністративного процесуального законодавства поняття «владні повноваження» в ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства; передача повноважень місцевих судів, як адміністративних, окружним адміністративним судам;

г) підвищення ефективності боротьби з корупцією в органах судової влади шляхом удосконалення системи дисциплінарної відповідальності за допомогою створення та законодавчого закріплення механізмів, які будуть запобігати сторонньому впливу на суддів; підвищенню довіри суспільства до органів судової влади;

ґ) вдосконалення процедури добору і кар'єри суддів: прозорість проведення конкурсу та підготовки кандидата на посаду судді від першого до кінцевого етапу; забезпечення участі громадськості у здійсненні контролю за кадровими процесами в органах судової влади.

10. Зроблено висновок, що напрямами модернізації управлінської роботи правоохоронних органів є: 1) врегулювання організаційної побудови управління правоохоронними органами шляхом виключення дублювання її функцій; 2) підвищення ефективності системи управління правоохоронними органами шляхом вибору європеїзованої моделі управління; 3) забезпечення об'єктивності та неупередженості при прийнятті управлінських рішень правоохоронними органами; 4) врахування у діяльності адміністративних судів потреб зрілого громадянського суспільства в Україні; 5) забезпечення координації правоохоронних органів за допомогою надвідомчого органу, який буде створений при Президентові України; 6) розробка критеріїв і методів ефективності управлінської роботи правоохоронних органів та їх посадових і службових осіб; 7) забезпечення участі громадськості у формуванні системи правоохоронних органів, створення громадських формувань для допомоги у виконанні правоохоронної функції; 8) створення сервісної поліцейської моделі управління; 9) впровадження стадійного характеру управлінської роботи із обов'язковою контрольною стадією; 10) усунення дублювання повноважень між правоохоронними органами.

Визначено напрями модернізації штатної роботи правоохоронних органів: 1) правове забезпечення навчання працівників державних органів згідно з європейськими стандартами; 2) професійна підготовка працівників правоохоронних органів після навчання, в правоохоронних органах; 3) формування сучасної державної кадрової політики у правоохоронній системі; 4) правове забезпечення цілеспрямованого формування кадрового корпусу правоохоронних органів; 5) підвищення вимог до професійної етики працівників правоохоронних органів; 6) запровадження в межах штатної роботи правоохоронних органів європейських інструментів інституційної розбудови - Twinning, TAIEX, SIGMA.

11. Запропоновано шляхи вдосконалення взаємодії та координації правоохоронних органів, серед яких: 1) осучаснення ліній і форм взаємодії керівника правоохоронного органу і кадрового персоналу (внутрішня координація), розмежування функцій між правоохоронними органами (зовнішня координація); 2) вдосконалення форм такої координації правоохоронних органів (скасування «мертвих» форм координації; введення електронної та автоматизованої форм координації); 3) систематизація правової бази здійснення такої координаційної діяльності (уточнення положень спеціальних законів, які регулюють правовий статус суб'єктів координації, внесення змін із розширення форм координаційної діяльності до відповідного наказу Генерального прокурора України); 4) розширення сфер такої координаційної діяльності, адже сьогодні така координація здійснюється лише щодо боротьби зі злочинністю та протидії корупції (включення також сфер адміністративних та майнових, а також дисциплінарних правопорушень).

12. На основі аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства, практики його використання, запропоновано внести зміни та доповнення до діючих вітчизняних нормативно-правових актів, а саме:

1) прийняти Закон України «Про національну поліцію України», в якому необхідно:

- затвердити розподіл національної поліції на судову та адміністративну (Франція);

- визначити, що на місцевому рівні, функції національної поліції є субсидіарними функціям муніципальної поліції (Франція, США);

- проводити відкритий конкурс та екзамен на зайняття посад, із застосуванням веб-камер;

- внести положення про тренування підрозділів спеціального призначення НацГвардії України за методами GIGN, RAIN (Франція), та SWAT (США).

2) прийняти Закон України «Про муніципальну поліцію та департаменти шерифа», в якому необхідно:

- закріпити процедуру проведення відкритого конкурсу та екзамену на зайняття посад, із застосуванням веб-камер;

- закріпити положення про те, що муніципальна поліція є виключно цивільною поліцією (Великобританія, Бразилія);

- здійснити фінансування муніципальної поліції з місцевих бюджетів (США, Японія);

- закріпити за головами обласних та районних рад можливість призначати обласних та районних керівників поліції (США, Японія);

- визначити порядок обрання шерифів територіальними громадами сіл, селищ та міст (США).

3) промульгувати Закон України «Про центральне та обласні бюро розслідувань»:

- перевести слідчих всіх правоохоронних органів в одну структуру на зразок ФБР (США).

4) внести зміни до Закону України «Про Збройні сили України», які передбачають:

- визначення повноважень військової поліції на зразок тих, які належать цивільній поліції, але обмеження компетенції військової поліції за колом осіб (військовослужбовці активної служби) (Франція, Бразилія);

- проведення відкритого конкурсу та екзамену на зайняття посад, із застосуванням веб-камер.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія:

1. Гриценко В.Г. Адміністративно-правові засади оптимізації правоохоронної системи України: монографія / В.Г. Гриценко. - Кіровоград: Полімед-Сервіс, 2014. - 428 с.

Статті у наукових фахових виданнях України та наукових періодичних виданнях інших держав:

2. Гриценко В.Г. Шляхи оптимізації системи правоохоронних органів в Україні / В.Г. Гриценко // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія «Право». - 2013. - Випуск 1-2. - С. 40-47.

3. Гриценко В.Г. Особливості адміністративно-правового статусу органів судової влади як суб'єкту правоохоронної системи / В.Г. Гриценко // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». - 2013. - Спеціальний випуск. - Т. 2. - С. 114-118.

4. Гриценко В.Г. Сущность административно-правовых отношений при участии органов судебной власти / В.Г. Гриценко // Право и политика. - 2013. - Специальный выпуск. - С. 33-38.

5. Гриценко В.Г. Поняття юридичної відповідальності правоохоронних органів / В.Г. Гриценко // Митна справа. - 2013. - Спеціальний випуск. - № 2. - С. 44-48.

6. Гриценко В.Г. Поняття правоохоронної системи України як об'єкту адміністративно-правового регулювання / В.Г. Гриценко // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія «Право». - 2014. - Випуск 1. - С. 249-252.

7. Гриценко В.Г. Юридические гарантии деятельности правоохранительных органов / В.Г. Гриценко // Право и закон. - 2014. - № 1. - С. 46-52.

8. Гриценко В.Г. Історико-правовий генезис становлення та розвитку правоохоронної системи України / В.Г. Гриценко // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія «Право». - 2014. - Випуск 2. - С. 49-55.

9. Гриценко В.Г. Поняття правоохоронних органів / В.Г. Гриценко // Наука і правоохорона. - 2014. - № 2 (24), ч. 2. - С. 94-98.

10. Гриценко В.Г. Принципи правоохоронної системи / В.Г. Гриценко // Форум права. - 2014. - № 3. - С. 462-465 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2014_3_78.pdf.

11. Гриценко В.Г. Компетенция правоохранительных органов / В.Г. Гриценко // Право и политика. - 2014. - № 3. - С. 168-173.

12. Гриценко В.Г. Функції правоохоронних органів / В.Г. Гриценко // Наука і правоохорона. - 2014. - № 3 (25), ч. 2. - С. 54-59.

13. Гриценко В.Г. Завдання правоохоронної системи України / В.Г. Гриценко // Форум права. - 2014. - № 4. - С. 89-92 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ FP_index.htm_2014_4_18.pdf.

14. Гриценко В.Г. Завдання правоохоронних органів / В.Г. Гриценко // Наука і правоохорона. - 2014. - № 4 (26), ч. 2. - С. 46-50.

15. Гриценко В.Г. Досвід європейських країн щодо організації та функціонування правоохоронних органів / В.Г. Гриценко // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». - 2014. - № 5. - Т. 2. - С. 21-24.

16. Гриценко В.Г. Класифікація органів судової влади України, сутність та особливості їх правоохоронної діяльності / В.Г. Гриценко // Актуальні проблеми держави і права. - 2014. - № 75. - С. 35-41.

17. Гриценко В.Г. Поняття правоохоронної діяльності / В.Г. Гриценко // Митна справа. - 2014. - № 6 (96), ч. 2, книга 2. - С. 422-427.

18. Гриценко В.Г. Види юридичної відповідальності правоохоронних органів / В.Г. Гриценко // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». - 2014. - № 29, т. 2, ч. 2. - С. 47-50.

19. Gritsenko V.G. Concept of law enforcement system of Ukraine as the object of legal regulation / V.G. Gritsenko // International Scientific Journal EURO-AMERICAN SCIENTIFIC COOPERATION: research articles / Responsible editors: Tonkyh S., Pryhodko N., Mintz A. - Hamilton, Canada: «Accent Graphics Communications», 2014. - Volume 6. - P. 22-26.

20. Гриценко В.Г. Види адміністративно-правових відносин за участю органів судової влади / В.Г. Гриценко // Актуальні проблеми держави і права. - 2014. - № 76. - С. 35-41.

21. Гриценко В.Г. Напрями оптимізації критеріїв оцінювання ефективності діяльності правоохоронних органів / В.Г. Гриценко // Митна справа. - 2014. - Спеціальний випуск. - С. 301-306.

22. Gritsenko V.G. Ways of improving management and staff routine of law enforcement agencies / V.G. Gritsenko // International Scientific Journal EURO-AMERICAN SCIENTIFIC COOPERATION: research articles / Responsible editors: Tonkyh S., Pryhodko N., Mintz A. - Hamilton, Canada: «Accent Graphics Communications», 2014. - Volume 7. - P. 15-19.

23. Гриценко В.Г. Зарубіжний досвід Франції щодо організації та функціонування правоохоронних органів та можливості його використання в Україні / В.Г. Гриценко // Право та інноваційне суспільство. - 2015. - № 1. - С. 5-11 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/pric_2015_1_3.pdf.

24. Гриценко В.Г. Шляхи удосконалення управлінської та штатної роботи правоохоронних органів / В.Г. Гриценко // Право та інновації. - 2015. - № 1 (9). - С. 73-80.

25. Гриценко В.Г. Функції правоохоронної системи України / В.Г. Гриценко // Публічне право. - 2015. - № 1 (17). - С. 42-46.

26. Гриценко В.Г. Напрями оптимізації органів судової влади / В.Г. Гриценко // Митна справа. - 2015. - № 1 (97), ч. 2. - С. 136-141.

Наукові праці апробаційного характеру:

27. Гриценко В.Г. Загальнотеоретична характеристика юридичної відповідальності правоохоронних органів / В.Г. Гриценко // Наукові здобутки молодих науковців-правоохоронців: тези доп. підсумкової наук.-теорет. конф. (м. Київ, 28 березня 2014 р.). - К.: ННІПФПМГБВВ НАВС, 2014. - С. 336-338.

28. Гриценко В.Г. Мета правоохоронної системи України / В.Г. Гриценко // Публічне адміністрування в сфері органів внутрішніх справ: матеріали круглого столу (м. Київ, 14 травня 2014 р.). - К.: НАВС, 2014. - С. 112-116.

29. Gritsenko V. Foreign experience UK on the organization and functioning of law enforcement / V. Gritsenko // Sharing the Results of Research towards Closer Global Cooperation among: Research of the 4 International Conference: Collection of Research Papers (Montreal, December 10, 2014) / Responsible editors: Tonkyh S., Pryhodko N., Mintz A. - Montreal, Canada: Accent Graphics Communications, 2014. - P. 29-32.

30. Гриценко В.Г. Загальнотеоретична характеристика завдань правоохоронної системи України / В.Г. Гриценко // Сучасні тенденції розвитку юридичної науки та практики: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, 26-27 грудня 2014 р.): у 2-х частинах. - Львів: Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2014. - Ч. 1. - С. 14-17.

31. Гриценко В.Г. Аналіз видів юридичної відповідальності правоохоронних органів / В.Г. Гриценко // Молода наука України. Перспективи та пріоритети розвитку: матеріали ХVІ Всеукраїнської з міжнародною участю науково-практичної заочної конференції (м. Київ, 26-27 грудня 2014 р.). - К.: ГО «ІОМП», 2014. - С. 215-218.

32. Гриценко В.Г. До питання оптимізації управлінської та штатної роботи правоохоронних органів / В.Г. Гриценко // Сучасні міждисциплінарні дослідження: історія, сьогодення, майбутнє: матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 31 грудня 2014 р.) / відп. ред. Приходько М.М., Тонких С.В. - К.: Видавництво «Аграр Медіа Групп», 2014. - С. 8-12.

33. Гриценко В.Г. Адміністративно-правовий статус органів судової влади у правоохоронній системі / В.Г. Гриценко // Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Украі?ні: матеріали Міжнародноі? науково-практичноі? конференціі? (м. Ужгород, 27-28 лютого 2015 р.). - Ужгород: Ужгородськии? національнии? університет, 2015. - С. 114-117.

34. Гриценко В.Г. Система правоохоронних органів: аспект удосконалення / В.Г. Гриценко // Законодавство України: недоліки, проблеми систематизації та перспективи розвитку: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Херсон, 13-14 лютого 2015 р.). - Херсон, 2015. - С. 75-78.

35. Гриценко В.Г. Напрями покращення управлінської діяльності та штатної роботи правоохоронних органів / В.Г. Гриценко // Право як ефективний суспільний регулятор: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів 20-21 лютого 2015 р.). - Львів, 2015. - С. 47-49.

36. Гриценко В.Г. Напрями оптимізації штатної роботи правоохоронних органів / В.Г. Гриценко // Вплив юридичної науки на розвиток міжнародного та національного законодавства: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 20-21 лютого 2015 р.). - Х., 2015. - С. 89-92.

37. Гриценко В.Г. Сутність основоположних засад правоохоронної системи / В.Г. Гриценко // Сучасні проблеми правової системи та державотворення в Україні: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 27-28 лютого 2015 р.). - Запоріжжя, 2015. - С. 56-59.

Размещено на Allbest.ru