Адміністративно-правові засади впровадження інклюзивної освіти в Україні
Визначення правових основ формування інклюзивного освітнього середовища України. Характеристика становлення права на освіту для осіб з особливими потребами у світовому вимірі. Ґенеза міжнародно-правових стандартів формування інклюзивного навчання.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.09.2018 |
| Размер файла | 72,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Шляхом аналізу проектів, нормативних актів, організаційних заходів МОП, ЮНЕСКО, ВООЗ розкрито зміст їх діяльності у сфері формування та забезпечення інклюзивної освіти.
Відслідковано основні тенденції захисту прав осіб з особливими потребами та формування інклюзивної політики в межах нормативних актів, прийнятих Радою Європи. Зазначено, що положеннями Європейської конвенції про права людини не передбачено «інвалідність» як підставу недискримінації. Стверджується, що Рада Європи веде послідовну політику щодо соціалізації осіб з особливими потребами. Проаналізовано нормативні акти, рекомендації та організаційні заходи впровадження та реалізації інклюзивної освіти, які були прийняті та здійснені під егідою та в межах Європейського Союзу. Співпрацю України з Європейським Союзом у галузі освіти охарактеризовано шляхом розкриття змісту діяльності освітніх програм: Програми «Сократ» (SOKRATES) та Програми «Леонардо да Вінчі» (LEONARDOdaVINCI).
У підрозділі 3.4. «Матеріально-технічна складова впровадження інклюзивної освіти» зосереджується увага на тому, що матеріально-технічна складова організації освіти для осіб з особливими потребами в Україні знаходиться у повній залежності від державних видатків. Зауважено, що відсутність керівних принципів фінансування та обмеження бюджетних асигнувань, відсутність бюджетних зобов'язань та наявна система інвестування сегрегаційної системи породжує хибну думку про економічну недоцільність інклюзивної освіти. У контексті зазначеного проаналізовано світовий досвід упровадження інклюзії, приділено увагу дослідженням Організації економічної співпраці та розвитку, Всесвітнього банку та ЮНЕСКО, які вказують на користь й економічні переваги освіти для осіб з особливими потребами.
Розкрито позиції науковців щодо розуміння сутності поняття «матеріально-технічне забезпечення» та «матеріально-технічне забезпечення освіти». Завдяки цьому визначено поняття «матеріально-технічне забезпечення інклюзивної освіти в Україні». Шляхом аналізу позицій науковців щодо розуміння сутності матеріально-технічного забезпечення інклюзивної освіти зазначено, що таке забезпечення має власні, спеціальні особливості. До таких автором віднесено: організацію простору; підготовку відповідних педагогічних кадрів; організацію режиму навчання; організацію робочого місця дитини з вадами здоров'я; технічні засоби для доступу до освіти; технічні засоби для навчання.
У контексті визначення проблемних питань, з погляду матеріально-технічного забезпечення інклюзивної освіти, звертається увага на питання фінансування процесу соціалізації осіб з особливими потребами. Досліджено міжнародний досвід та розкрито зміст апробованих світових моделей фінансування інклюзивної освіти, а саме: інвестиційна, ресурсна та результативна моделі. Виокремлено недоліки та позитивні сторони кожної досліджуваної моделі. Зазначено, що український освітній простір під час упровадження інклюзії використовує інвестиційну модель фінансування освіти для осіб з особливими потребами. Напрацьована українською моделлю система економічних стимулів функціонування спеціальних шкіл значно ускладнює впровадження нових, децентралізованих підходів системи фінансування інклюзивної освіти.
У розділі 4. «Удосконалення адміністративно-правових засад впровадження інклюзивної освіти в Україні» визначено та обґрунтовано проблемні питання впровадження інклюзивної освіти в Україні та запропоновано шляхи їх вирішення;проаналізовано стратегії розвитку освітніх систем і визначено пріоритетні напрями реформування освіти Європейського Союзу; визначено адміністративно-правові особливості впровадження інклюзивної освіти в зарубіжних країнах. Розділ складається з двох підрозділів. правовий інклюзивний освітній стандарт
У підрозділі 4.1. «Впровадження інклюзивної освіти в Україні: проблемні питання та шляхи їх вирішення» охарактеризовано думки науковців щодо проблемних питань впровадження інклюзивної освіти в Україні. Зазначено, що переважна більшість учених у своїх дослідженнях виділяють п'ять основних груп питань, які потребують урегулювання, а саме: нормативно-правове забезпечення, кадрове забезпечення; навчально-методичне забезпечення; матеріально-технічне забезпечення; фінансове забезпечення.
Шляхом аналізу положень міжнародних актів, українського законодавства, низки досліджень національних громадських і міжнародних організацій, праць вітчизняних і зарубіжних вчених автором обґрунтовано та визначено перелік проблемних питань, які потребують врегулювання, запропоновано шляхи їх вирішення. До таких питань належать:
1. Широке коло законодавчих актів, що регулюють питання соціалізації осіб з особливими потребами: відсутність чіткого механізму реалізації інклюзивної освіти; відсутність єдиного підходу до розуміння термінів, які використовуються у процесі здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами. Автор дотримується позиції, що прийняття окремого нормативного акта є недоцільним. Обґрунтовано низку змін і доповнень до профілюючих законів у галузі освіти та їх синхронізацію з положеннями спеціалізованих законів, які регулюють питання осіб з інвалідністю;
2. Потреба запровадження інклюзивної освіти на всіх рівнях освіти України. Обґрунтовано розроблення стратегії та Національного плану дій щодо впровадження інклюзивної освіти, починаючи з дошкільних навчальних закладів (ранньої діагностики та корекції проблеми), загальної середньої освіти, професійно-технічної освіти, вищої освіти. Проаналізовано позиції вчених, зазначено, що на користь такої стратегії висловлюється як світова спільнота, так і вітчизняні науковці. Виокремлено проблемні питання на кожному рівні впровадження інклюзивної освіти;
3. Різна підвідомчість закладів освіти (спеціальних і загальних) та неврегульованість співпраці профільних міністерств. Обґрунтовано перерозподіл повноважень міністерств, де провідним відповідальним органом за організацію навчання осіб з особливими освітніми потребами слід визначити Міністерство освіти та науки України, незалежно від відомчої підпорядкованості навчального закладу;
4. Необхідність перегляду механізму державного фінансування закладів освіти, які надають інклюзивні освітні послуги. Автором наголошується на потребі впровадження програмно-цільового методу, розробки реальних індикаторів виконання впровадження інклюзії. Проаналізовано норми Бюджетного кодексу України, запропоновано законодавчо закріпити систему стимулів для місцевих бюджетів, перерозподілу підпорядкування навчальних та реабілітаційних закладів;
5. Запровадження широкої просвітницької роботи серед населення щодо необхідності та позитивності впровадження інклюзивної освіти. Зазначено, що одним із бар'єрів на шляху до впровадження інклюзивної освіти є громадська думка. Проаналізовано просвітницьку кампанію в Чорногорії та запропоновано внести до Національного плану дій положення про потребу проведення просвітницької кампанії із залученням засобів масової інформації, відповідальним за реалізацію призначити Міністерство культури України;
6. Впровадження єдиної національної бази статистичних електронних даних освіти для осіб з особливими потребами. Зазначено, що в Україні відсутня єдина система обліку осіб, зокрема дітей, які потребують особливих умов здобуття освіти. Виокремлено основні чинники такої ситуації та першочергові кількісні та якісні дані, що потребують уточнення. Запропоновано розробити єдину національну базу статистичних електронних даних у режимі доступу профільних міністерств (МОН, МОЗ, Мінсоцполітики) та Державної служби статистики України;
7. Необхідність створення системи ресурсних центрів матеріального та технічного забезпечення інклюзивної освіти України. Враховуючи принцип децентралізації влади, створення такої системи центрів, на думку автора, доцільно передбачити саме у регіонах, що дозволить вирішити питання забезпечення спеціальним обладнанням і технічними засобами навчальні установи; пристосування архітектурного середовища навчальних закладів для потреб осіб з особливими потребами; забезпечення транспортних послуг для осіб з особливими потребами; вирішить низку організаційних питань. Зауважено, що ресурсні центри зможуть виконувати функції інформаційного джерела реальної ситуації на місцях (у кожній окремій школі);
8. Питання скорочення мережі спеціальних навчальних закладів та створення на їх базі ресурсних центрів інклюзивної освіти. Висвітлено позитивні сторони та недоліки спеціальної освіти. За допомогою аналізу статистичних даних зроблено висновок, що кількість спеціальних закладів освіти в Україні поступово зменшується. На думку автора, впровадження інклюзивної освіти не повинно повністю виключати функціонування спеціальних навчальних закладів, які доцільно використовувати як ресурсні центри підготовки кадрового забезпечення, наукових досліджень у сфері освіти для осіб з особливими потребами;
9. Створення ефективної системи оцінювання якості освіти, зокрема інклюзивної. Виокремлено та охарактеризовано світові системи оцінювання якості освіти, які класифіковано за характером управління - на централізовані та децентралізовані системи визначення якості освіти. Визначено їх особливості, у результаті чого зазначено недоліки управління освітньої політики України. Зроблено висновок про те, що адміністративно-правове забезпечення категорії «якість освіти» в українському освітньому просторі потребує як теоретичних досліджень (особливо у вивченні та раціональному перейнятті зарубіжного досвіду, розглянутих міжнародних систем оцінки та забезпечення якості освіти), так і практичних (прискорення оновлення освітнього законодавства України, перегляд організаційних засад здійснення освітнього менеджменту).
У підрозділі 4.2. «Особливості впровадження інклюзивної освіти: зарубіжний досвід» проаналізовано програмний документ ЄС «Модернізація вищої освіти в Європі: фінансування та соціальні аспекти», визначено пріоритетні напрями реформування освіти Європейського Союзу. У контексті стратегії фінансового забезпечення та розвитку освітніх систем зазначено, що основою фінансової допомоги освіти Європи є гранти ЄС. На підставі аналізу відсоткового співвідношення фінансування освіти Китайської Народної Республіки зроблено висновок, що світові тенденції інвестування в освіту невпинно зростають, а потенціал європейських навчальних закладів вважається недоексплуатованим.
Шляхом дослідження програмних документів, статистичних даних, профільних нормативно-правових актів країн визначено особливості інклюзивної освіти країн: Західної Європи (Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Австрія); Північної Європи (Велика Британія, Данія, Швеція, Ірландія, Ісландія); Південної Європи (Італія, Іспанія, Португалія); Східної Європи (Польща, Угорщина, Литва, Білорусь, Російська Федерація).
Серед особливостей німецької інклюзивної освіти виокремлено такі особливості: регулюється спеціальним нормативним актом - Рекомендації з організації спеціального навчання; основним суб'єктом реалізації інклюзивної освіти є Міністерство у справах освіти, релігії та культури; функціонування в системі Міністерства у справах освіти, релігії та культури педагогічних центрів психолого-педагогічного супроводу; наявність системи загальних і спеціальних навчальних закладів у системі освіти та їх взаємодія; фінансування медико-соціальних служб, ресурсних центрів, реабілітаційних закладів покладається на органи місцевого самоврядування; обов'язок органів місцевого самоврядування забезпечити психолого-педагогічний супровід процесу отримання освіти дітей з особливими потребами; у системі вищої освіти законодавством передбачено спеціальні умови навчання для осіб з особливими освітніми потребами.
До особливостей бельгійської інклюзивної освіти належать: регулювання спеціальними нормативними актами (Законом «Про спеціальну освіту» та Декретом Уряду 1978 р.); наявність системи загальної та спеціальної освіти; функціонування восьми типів спеціальних освітніх установ, законодавча урегульованість функціонування у системі загальної освіти психолого-медико-соціальних центрів супроводу шкільних систем і корекції соціального фону для осіб з особливими освітніми потребами; загальні (інклюзивні) та спеціальні навчальні заклади можуть створюватися міністерствами, муніципальними органами, громадськими об'єднаннями та приватними особами; фінансове забезпечення навчальних закладів покладається на засновника.
Серед особливостей австрійської інклюзивної освіти виокремлено: поєднання загальної та спеціальної освіти для осіб з особливими освітніми потребами; наявність у системі спеціальної освіти шести типів навчальних закладів; державний контроль за освітою для осіб з особливими потребами покладено на державні центри спеціальної освіти, які реалізують свої повноваження як у спеціальних, так і в загальних навчальних закладах.
Серед особливостей нідерландської інклюзивної освіти визначено такі: регулюється державним освітнім проектом «Внутрішня підтримка» для осіб з особливими потребами, які навчаються у загальних навчальних закладах; поєднання загальної та спеціальної освіти для осіб з особливими потребами; система спеціальної освіти представлена п'ятьма типами навчальних закладів; відсутність спеціальних умов для здобуття вищої освіти; відповідальність та обов'язок покладається на навчальний заклад щодо встановлення дітей, яким потрібні особливий підхід і психолого-педагогічний супровід; розроблення порядку надання психолого-педагогічної підтримки та проведення корекційної роботи; оцінювання рівня розвитку та стану навчальних досягнень; утворення і функціонування шкільних служб внутрішньої підтримки.
Інклюзивна освіта Великої Британії представлена такими особливостями: наявність загальної та спеціальної освіти для осіб з особливими потребами; регулюється Актом про освіту, Актом про особливі потреби в освіті та інвалідність, Актом про рівноправність; система спеціальної освіти представлена функціонуванням одинадцяти типів спеціальних навчальних закладів; обов'язки з інтеграції дітей з особливими потребами в загальноосвітній простір покладено на місцеві органи освіти; на територіальні громади покладено обов'язки з організації служби підтримки для осіб з особливими освітніми потребами; фінансове забезпечення покладено на Управління освіти; функціонування інклюзивної освіти у вищих навчальних закладах передбачає обов'язкову наявність посади радника або координатора з питань освіти осіб з особливими потребами та затвердження Положення щодо осіб з особливими потребами; розвинута система мотивацій для вищих навчальних закладів шляхом дотацій на організацію інклюзивного навчального процесу, зокрема з вирішенням кадрових питань.
До особливостей інклюзивної освіти Швеції належать такі: наявність загальної та спеціальної освіти для осіб з особливими потребами; регулюється Законом «Про середню освіту»; функціонування спеціально вповноваженого державного органу - Агентства Спеціальної Освіти при Міністерстві освіти країни; матеріальні та організаційні питання інклюзивної освіти покладені на муніципальні органи; система спеціальних навчальних закладів представлена функціонуванням чотирьох типів навчальних закладів та Центрами дитячої реабілітації; фінансова мотивація загальних навчальних закладів для надання інклюзивних освітніх послуг; у межах системи вищої освіти особи з особливими освітніми потребами мають право здобути ступені бакалавра, магістра, доктора.
До особливостей італійської інклюзивної освіти належать: наявність загальної та спеціальної освіти для осіб з особливими потребами (90 % дітей навчаються у загальноосвітніх навчальних закладах); регулюється Законом «Про освіту», Додатками до Закону «Про освіту» та Законом «Про інтеграцію дітей з певними проблемами»; наявність спеціально уповноважених органів при освітніх департаментах провінцій країни (консультативні служби); соціальні гарантії у вищій освіті для осіб з особливими потребами; розгалужена система фінансового забезпечення - державних, муніципальних та громадських організацій.
Зазначено, що інклюзивна освіта країн Східної Європи характеризується організацією освіти дітей з особливими потребами в умовах загальноосвітніх та спеціальних навчальних закладів. Особливістю польської системи є незначна кількість спеціальних навчальних закладів. У системі Міністерства освіти Литви функціонує окремий структурний підрозділ - Департамент спеціальної освіти. Грузія, впроваджуючи в систему освіти принципи інклюзії, створила окреме міністерство, яке опікується освітніми питаннями осіб з особливими потребами - Міністерство у справах осіб з обмеженими можливостями. Проте серед країн Східної Європи варто виокремити такі, в яких перевага надається спеціальним навчальним закладам: Латвія та Республіка Білорусь.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми - визначення сутності адміністративно-правових засад впровадження інклюзивної освіти в Україні та шляхів його удосконалення. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку концептуальних висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Основні з них такі:
1. Світовій спільноті знадобився значний проміжок часудля усвідомлення того, що особи з особливими потребами, незважаючи на особливості свого психічного та (або) фізичного стану, є рівними у честі та гідності, правах і свободах з іншими людьми, які не мають психофізичних вад.
Виокремлено дві основні моделі освіти, які передували виникненню інклюзивної освіти: а) медична; б) інтеграційна. Встановлено, що правова основа інклюзивної моделі освіти ґрунтується, у тому числі, на тих же положеннях міжнародних правових актів, що й медична та інтеграційна.
Класифіковано нормативно-правові стандарти інклюзивної освіти на: загальні та спеціальні. Загальні є основою формування інклюзивного освітнього середовища. До спеціальних належать ті, що закликають учасників міжнародної спільноти до вчинення певних дій, вжиття заходів з метою розвитку інклюзивного середовища.
Визначено, що спеціалізованим міжнародно-правовим актом, який покладає безпосередні обов'язки на держави щодо впровадження інклюзивної освіти є Конвенція про права інвалідів від 2006 р. Зауважено, що трактування поняття «інвалідність» у різних суспільствах та культурах має низку відмінностей. Тому одним із здобутків зазначеного нормативного акта є конкретизація та визначення єдиного міжнародно-правового підходу до розуміння інвалідності. Вказано на тенденцію збільшення кількості осіб з особливими потребами за 40 років у три рази. Більше мільярда людей або близько 15 % населення світу живуть із певною формою інвалідності.
2. До принципів, інклюзивної світової моделі освітиналежать: рівність і недискримінація, універсальність, партнерство та взаємодопомога, безбар'єрність.
До завдань інклюзивної світової моделі освіти входять: зміна стереотипів і негативного ставлення до осіб з особливими потребами; усунення бар'єрів і нерівності доступу до інфраструктури суспільного середовища; запровадження змін у освітніх системах країн, розробка освітніх програм інклюзивної освіти з урахуванням національних особливостей їх реалізації; впровадження принципів інклюзії у національні законодавства країн; підготовка персоналу для роботи в інклюзивному освітньому просторі; формування сприятливих економічних стратегій впровадження інклюзивної освіти; створення світової моделі інклюзивного навчального середовища; широке інформування та поширення інформації про позитивні наслідки впровадження інклюзії в суспільство; забезпечення осіб з особливими освітніми потребами використовувати свій потенціал і займатись трудовою діяльністю.
До функцій інклюзивної світової моделі освіти запропоновано віднести: універсальну, соціалізації; виховану - загальну та спеціальну; соціального захисту; професійну; наукову; кадрову; економічну.
3. Підзаконні нормативні акти, на відміну від законів України у зазначеній сфері, передбачають низку конкретних заходів, методів та способів щодо впровадження інклюзивної освіти в Україні.
Запропоновано класифікацію нормативно-правових актів упровадження інклюзивної освіти за їх регулятивним спрямуванням, серед яких виокремлено загальні, спеціальні та організаційні. Розкрито положення кожного окремого нормативно-правового акта. Загальні мають правовстановлюючий характер, тобто закріплюють основні положення про освіту, про охорону дитинства, правовий статус державних органів, правове становище осіб з особливими потребами, державні гарантії прав і свобод цієї категорії осіб, зокрема права на реабілітацію та повноцінну освіту на рівні з іншими особами тощо. Спеціальні уповноважують органи виконавчої влади до певних дій, в яких визначаються конкретні заходи та суб'єкти, які є відповідальними за їх виконання. Організаційні нормативно-правові акти встановлюють механізми реалізації прав осіб з особливими потребами, зокрема визначають порядок визначення освітніх можливостей осіб, види закладів для здобуття освіти, форми та умови навчання тощо.
4. Поняття «інклюзивна освіта» не визначається жодним нормативно-правовим актом України. Сформульовано авторське визначення поняття «інклюзивна освіта» - процес соціалізації осіб з особливими потребами в освітній системі держави, спрямований на всебічний розвиток і реалізацію прав осіб з особливими потребами відповідно до міжнародних стандартів і національних механізмів їх забезпечення.
Система інклюзивної освіти має вузьке та широке розуміння. У вузькому розумінні - це сукупність навчально-виховних закладів спеціального та загального характеру, на базі яких відбувається виховання, навчання, професійна орієнтація та реабілітація осіб з особливими потребами. У широкому - все коло суб'єктів, що забезпечують її реалізацію. До них належать загальні та спеціальні навчальні заклади, органи управління освітою, науково-методичні та фізкультурно-оздоровчі установи, навчально-виробничі й видавничі установи та підприємства.
5. Внутрішню структуру системи інклюзивної освіти утворюють відповідні рівні освіти, а саме: дошкільна, загальноосвітня, професійно-технічна, вища, позашкільна, післядипломна.
До системи дошкільних навчальних закладів, у яких здобувають освіту діти з особливими потребами належать: будинки дитини; спеціальні та санаторні дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) компенсуючого типу; дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) комбінованого типу; дошкільні навчальні заклади (центри розвитку дитини) системи освіти; дошкільні навчальні заклади компенсуючого типу для дітей віком від двох до семи (восьми) років, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації; будинки дитини - дошкільні навчальні заклади системи охорони здоров'я для медико-соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також для дітей з вадами фізичного та (або) розумового розвитку від народження до трьох (для здорових дітей) та до чотирьох (для хворих дітей) років; дошкільні відділення навчально-реабілітаційних центрів, у складі яких функціонують спеціальні групи денного та цілодобового (п'ятиденного) перебування для дітей віком від двох до шести (семи) років.
До системи навчальних закладів загальної середньої освіти для дітей з особливими потребами належать: загальноосвітня школа - навчальний заклад I-III ступенів зі спеціальними та інклюзивними класами для дітей;загальноосвітні санаторні школи (школи-інтернати) системи освіти для дітей, які потребують тривалого лікування; спеціальні загальноосвітні школи (школи-інтернати) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку I-III ступенів; спеціальні школи (школи-інтернати), де передбачається денне або цілодобове перебування учнів; навчально-реабілітаційні центри - для дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими складними вадами розвитку.
Система дошкільної та загальної середньої освіти чітко розмежовує освіту для дітей «норма» та дітей, які потребують особливих умов у навчанні. Так, систему освіти складають загальні та спеціальні навчальні заклади. Загальні мають право, але не зобов'язані відкривати спеціальні та інклюзивні класи. Спеціальні навчальні заклади не зацікавлені в скороченні кількості учнів і переведенні останніх до загальних навчальних закладів. Законодавством не передбачено чітких механізмів мотивації загальноосвітніх навчальних закладів до відкриття спеціальних та інклюзивних класів у своїх осередках. А навпаки - покладаються зобов'язання з організації, навчально-методичного, матеріального, кадрового та іншого забезпечення.
Впровадження та механізм реалізації отримання професійно-технічної та вищої освіти для осіб з особливими освітніми потребами в системі освіти України залишається невідпрацьованим. Система здобуття професійно-технічної та вищої освіти має стихійний, а не системний характер впровадження. Складність дослідження та висвітлення зазначеного завдання полягає у тому, що профільні закони не містять конкретних норм, які вказують на повноцінне функціонування інклюзивної освіти.
Професійна підготовка або перепідготовка осіб з особливими потребами здійснюється як за традиційними, так і за альтернативними формами навчання. Фахову підготовку осіб з особливими потребами здійснюють навчальні заклади, підпорядковані міністерствам праці та соціальної політики, освіти і науки, центри професійної реабілітації інвалідів, підприємства громадських організацій інвалідів, Державна служба зайнятості.
До професійно-технічних навчальних закладів, в які поетапно впроваджується інклюзивна освіти віднесено: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр. Зроблено висновок про відсутність нормативно закріпленого порядку організації професійно-технічної освіти для осіб з особливими потребами.
У системі інклюзивної вищої освіти функціонують такі типи начальних закладів: університет, академія, інститут, коледж. Проаналізовано досвід університету «Україна» із надання послуг та організації навчального процесу для осіб з особливими потребами. Зазначено, що система інклюзії у вищому навчальному закладі відпрацьована та готова до впровадження. Однак, зазначений механізм неврегульований на законодавчому рівні і не може використовуватись як обов'язковий.
До проблемних питань професійно-технічної та вищої освіти для осіб із особливими потребами віднесено такі: відсутність в освітніх нормативно-правовій актах системності впровадження інклюзивної освіти на всіх рівнях національної освіти; невизначеність понятійного апарату в законодавчих на підзаконних нормативно-правових актах; покладення на керівників навчальних закладів відповідальності за організацію та реалізацію інклюзивного навчання в навчальних установах; відсутність мотивації для державних та приватних навчальних закладів у розвитку системи інклюзивної освіти в навчальних установах.
6. Система державних органів управління інклюзивною освітою України - це сукупність відносно самостійних, організаційно-відособлених ланок апарату органів виконавчої влади, кожна з яких виконує завдання щодо реалізації права осіб з особливими освітніми потребами у спосіб і формах, передбачених її профільними повноваженнями.
Суб'єктів управління інклюзивною освітою України класифіковано на основні та допоміжні. До основних суб'єктів належать Кабінет Міністрів України, Міністерство освіти та науки України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство охорони здоров'я України, місцеві державні адміністрації. До допоміжних - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерство фінансів України.
Законодавством не покладено безпосередніх завдань щодо впровадження інклюзивної освіти на жоден із суб'єктів її управління. Питання організації управління інклюзивною освітою регулюються підзаконними нормативними актами, які уповноважують органи виконавчої влади щодо управління інклюзивною освітою. Обґрунтовано нагальну потребу в доповненнях до низки положень законодавчих і підзаконних актів.
7. На органи місцевого самоврядування законодавством покладено низку обов'язків, які впливають на ефективність створення інклюзивного освітнього середовища та забезпечення прав осіб з особливими освітніми потребами.
Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад безпосередньо уповноважені вирішувати питання організації та розподілу коштів у діяльності навчальних закладів, які знаходяться у їх територіальній підпорядкованості, зокрема й закладів, які надають інклюзивні освітні послуги. Серед повноважень виконавчих органів сільських, селищних і міських рад виокремлено основні та делеговані. Обґрунтовано необхідність внесення доповнень до ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
8. Запропоновано громадські об'єднання вважати суб'єктами консультативно-дорадчого характеру для органів виконавчої влади, зокрема з питань освіти. Громадські об'єднання - повноцінні суб'єкти практичного втілення соціальних програм та передбачених ними заходів. Аналіз низки експериментів і досліджень у сфері реалізації інклюзивної освіти, проведених громадськими організаціями, дозволив виділити такі їх функції: правозахисні, виховні, експериментальні, навчально-методичні та кадрові.
9. Основними суб'єктами формування інклюзивної освіти в світовому вимірі, зокрема й в Україні, автор вважає міжнародні урядові організації, під егідою яких здійснено низку організаційних і правових заходів у сфері захисту прав осіб з особливими потребами, зокрема й з упровадження інклюзивної освіти у національні освітні системи.
Серед основних напрямів діяльності спеціалізованих міжнародних організацій щодо впровадження інклюзії виділено: попередження інвалідності; програми харчування та гігієни; освіта дітей і дорослих; професійно-технічна підготовка; працевлаштування.
10. Матеріально-технічне забезпечення інклюзивної освіти в Україні - це сукупність дій суб'єктів упровадження інклюзивної освіти, які здійснюються на підставі виконання законів та інших нормативно-правових актів з метою забезпечення заходів зі створення сприятливих умов для реалізації права осіб з особливими освітніми потребами на отримання доступної та якісної освіти.
Традиційна система фінансування освіти для осіб з особливими потребами є досить громіздкою та складною для реформування. Напрацьована система економічних стимулів функціонування спеціальних шкіл значно ускладнює впровадження нових, децентралізованих підходів системи фінансування. Проблемним питанням залишається механізм розподілу асигнувань державних коштів. Бюджетна політика, створені нею стимули та антистимули для інвестицій в інклюзивну освіту значно впливають на її впровадження.
11. До проблемних питань впровадження інклюзивної освіти в Україні належать: відсутність чіткого механізму реалізації інклюзивної освіти; відсутність єдиного підходу до розуміння термінів, які використовуються у процесі здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами; необхідність запровадження інклюзивної освіти на всіх рівнях освіти України; різна підвідомчість закладів освіти (спеціальних і загальних), неврегульованість співпраці профільних міністерств; необхідність перегляду механізму державного фінансування закладів освіти, які надають інклюзивні освітні послуги; запровадження широкої просвітницької роботи серед населення щодо необхідності та позитивності впровадження інклюзивної освіти; впровадження єдиної національної бази статистичних електронних даних освіти для осіб з особливими потребами; необхідність створення системи ресурсних центрів матеріального та технічного забезпечення інклюзивної освіти України; питання скорочення мережі спеціальних навчальних закладів і створення на їх базі ресурсних центрів інклюзивної освіти.
З метою вдосконалення адміністративно-правових засад інклюзивної освіти в Українізапропоновано: низку змін і доповнень до профілюючих законів у галузі освіти та їх синхронізацію з положеннями спеціалізованих законів, які регулюють питання осіб з інвалідністю; розроблення стратегії та Національного плану дійщодо впровадження інклюзивної освіти, починаючи з дошкільних навчальних закладів (ранньої діагностики та корекції проблеми), загальної середньої освіти, професійно-технічної освіти, вищої освіти; перерозподіл повноважень міністерств, де провідним відповідальним органом за організацію навчання осіб з особливими освітніми потребами є Міністерство освіти та науки України, незалежно від відомчої підпорядкованості навчального закладу; впровадження програмно-цільового методу, розробки реальних індикаторів виконання впровадження інклюзії; запропоновано законодавчо закріпити систему стимулів для місцевих бюджетів, перерозподілу підпорядкування навчальних і реабілітаційних закладів; внести до Національного плану дійпропозиції впровадження інклюзивної освіти, положення про необхідність проведення просвітницької кампанії із залученням засобів масової інформації, відповідальним за реалізацію призначити Міністерство культури України; розробити єдину національну базу статистичних електронних даних у режимі доступу профільних міністерств (МОН, МОЗ, Мінсоцполітики) та Державної служби статистики України; враховуючи принцип децентралізації влади, створення такої системи ресурсних центрів матеріально-технічного забезпечення (на думку автора, доцільно передбачити саме у регіонах) дозволить вирішити питання забезпечення спеціальним обладнанням та технічними засобами навчальні установи, пристосування архітектурного середовища навчальних закладів до потреб осіб з особливими потребами, забезпечення транспортних послуг для осіб з особливими потребами; впровадження інклюзивної освіти не повинно повністю виключати функціонування спеціальних навчальних закладів, які доцільно використовувати як ресурсні центри підготовки кадрового забезпечення, наукових досліджень у сфері освіти для осіб з особливими потребами; створення ефективної системи оцінювання якості освіти, зокрема й інклюзивної.
12. До пріоритетних напрямів реформування освіти Європейського Союзу автором віднесено: підвищення якості та значущості вищої освіти; збільшення кількості випускників та скорочення осіб, які не закінчують навчальні заклади; перегляд та підготовка навчальних програм, які задовольнятимуть потреби як осіб, що здобувають освіту, так і ринок праці; стимулювання використання передового світового досвіду у викладанні та наукових дослідженнях; надання ширших можливостей студентам в отриманні додаткових навичок шляхом навчання та стажування за кордоном; сприяння транскордонній співпраці у підвищенні продуктивності освіти; збільшення підготовки дослідницьких кадрів для розвитку промисловості; зміцнення зв'язків між освітою, дослідженнями і бізнесом; забезпечення ефективного інвестування вищої освіти.
Визначено адміністративно-правові особливості інклюзивної освіти країн Західної Європи (Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Австрія), Північної Європи (Велика Британія, Данія, Швеція, Ірландія, Ісландія), Південної Європи (Італія, Іспанія, Португалія), Східної Європи (Польща, Угорщина, Литва, Білорусь, Російська Федерація).
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Монографія:
1. Миськів Л.І. Правові проблеми інклюзивної освіти в Україні: монографія/ Л.І. Миськів. - Х. : Ніка Нова, 2014. - 456 с.
Наукові праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації:
2. Миськів Л.І. Адміністративно-правовий статус керівника вищого навчального закладу державної форми власності / Л.І. Миськів // Наше право. - 2011. - № 1. - Ч. 2. - С. 92-95.
3. Миськів Л.І. Нормативно-правові засади регулювання виховного процесу ВНЗ України - хронологія становлення / Л.І. Миськів // Європейські перспективи. - 2011. - № 1. - Ч.2. - С. 63-68.
4. Миськів Л.І. Вищий навчальний заклад в умовах реформування освіти / Л.І. Миськів // Право та державне управління. - 2011. - № 3. - С. 37-40.
5. Миськів Л.І. Механізм нормативно-правового забезпечення виховної діяльності ВНЗ України / Л.І. Миськів // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2012. - Вип. 105. - Ч. 1. - С. 103-108.
6. Миськів Л.І. Якість вищої освіти як інструмент: міжнародні та державні тенденції / Л.І. Миськів // Український часопис міжнародного права. - 2012. - № 4. - С. 108-110.
7. Miskiv L. Essence and genesis of regulatory support of higher education in Ukraine during 1991-2012 / L. Miskiv// Studiijuridiceuniversitare. - 2012. - NR. 1-2. - P. 25-31.
8. Miskiv L. The main tendencies of reforming of higher education in the EU / L. Miskiv// Studiijuridiceuniversitare. - 2012. - NR. 3-4. - P. 23-29.
9. МыськивЛ.И. Историко-правовая характеристика административного регулирования деятельности высших учебных заведений Украины в 60-е годы XX века / Л.И. Мыськив // Право и политика. - 2012. - № 2. - C. 131-134.
10. Миськів Л.І. Якість вищої освіти як складова реалізації державної освітньої політики / Л.І. Миськів // Європейські перспективи. - 2012. - № 5. - C. 26-30.
11. Миськів Л.І. Стан та перспективи реформування вищої освіти в Європейському Союзі / Л.І. Миськів // Український часопис міжнародного права. - 2013. - № 1. - C. 127-130.
12. Миськів Л.І. Адміністративно-правове забезпечення зародження та розвитку вищої освіти на території сучасної України / Л.І. Миськів // Європейські перспективи. - 2013. - № 4. - С. 61-65.
13. Миськів Л.І. Особливості адміністративно-правового забезпечення вищої освіти УРСР / Л.І. Миськів// Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. - 2013. - № 21. - Ч. І. - с. 183-186.
14. Миськів Л.І. Принципи, завдання та функції інклюзивної освіти як світової моделі соціалізації осіб з обмеженими можливостями / Л.І. Миськів // Європейські перспективи. - 2013. - № 10. - С. 66-70.
15. Миськів Л.І. Медична та інтеграційна моделі освіти на шляху до становлення інклюзивного освітнього середовища / Л.І. Миськів // Наше право. - 2013. - № 11. - С. 31-35.
16. Миськів Л.І. Місце Організації Об'єднаних Націй у формуванні «інклюзії» як процесу соціалізації осіб з обмеженими можливостями / Л.І. Миськів // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція.- 2013. -Т. 1. - № 6-2.- С. 130-133.
17. МыськивЛ.И. Значение международных организаций в процессе становления инклюзивного образования в Украине / Л.И. Мыськив // LegalsiVita. - 2013. - № 11/3(263). - С. 123-127.
18. Миськів Л.І. Органи виконавчої влади як суб'єкти реалізації інклюзивної освіти в Україні / Л.І. Миськів // Юридичний вісник «Повітряне та космічне право». - К. : НАУ, 2013. - №1 (26). - С. 57-62.
19. Миськів Л.І. Інклюзивна освіта України: особливості впровадження / Л.І. Миськів// Український часопис міжнародного права. - 2013. - № 3. - С. 121-125.
20. Miskiv L. Reorganization of the central bodies of executive power on the formulation and implementation of the state policy in the field of education in Ukraine / L. Miskiv // Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Право. - 2013. - Вип. 6. - С. 82-86.
Опубліковані праці апробаційного характеру:
21. Миськів Л.І. Вищі навчальні заклади приватної форми власності країн ЄС / Л.І. Миськів // Запровадження засад Болонського процесу в Україні: аналітична оцінка, здобутки, перспективи : матеріали IX Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 19-20 берез. 2010 р.). - К., 2010. - С. 47-49.
22. Миськів Л.І. Повноваження керівника вищого навчального закладу / Л.І. Миськів // Проблеми реалізації та захисту прав людини в умовах законодавчого реформування : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Тернопіль, 28 квіт. 2011 р.). - Тернопіль, 2011. - С. 92-94.
23. Миськів Л.І. Адміністративна дієздатність педагогічних та науково-педагогічних працівників ВНЗ в умовах реформування вищої освіти / Л.І. Миськів // Правове регулювання суспільних відносин: актуальні проблеми та вимоги сьогодення : II науково-практична конференція (м. Запоріжжя, 31 берез. 2011 р.). - Запоріжжя, 2011. - С. 46-48.
24. Миськів Л.І. Адміністративно-правове забезпечення якості освіти в українському освітньому просторі / Л.І. Миськів // Україна в євроінтеграційних процесах : матеріали XVIII Міжнародної науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу (м. Київ, 16-17 лют. 2013 р.). - К., 2013. - С. 200-202.
25. Миськів Л.І. Реформування вищої освіти в Європейському Союзі / Л.І. Миськів // Європейський шлях розвитку України: плани і реалії : матеріали XVIII Міжнародної молодіжної науково-практичної конференції (м. Київ, 6-7 квіт. 2013 р.). - К., 2013. - C. 76-77.
26. Миськів Л.І. Модернізація вищої освіти Європейського Союзу / Л.І. Миськів // Актуальні проблеми правотворення в сучасній Україні : матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 19 квіт. 2013 р.). - К., 2013. - С. 144-146.
27. Миськів Л.І. Нормативно-правове забезпечення зародження та розвитку вищої освіти на території сучасної України / Л.І. Миськів // Міжнародні та національні правові виміри забезпечення стабільності : матеріали II науково-практичної конференції (м. Львів, 19-20 квіт. 2013 р.). - Львів, 2013. - С. 51-53.
28. Миськів Л.І. Політика Європейського Союзу у сфері соціалізації дітей з обмеженими можливостями в загальний освітній простір / Л.І. Миськів // Сучасне державотворення та правотворення: питання теорії та практики : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 4-5 жовт. 2013 р.). - Одеса, 2013. - С. 108-110.
29. Миськів Л.І. Діяльність Ради Європи у забезпеченні прав осіб з обмеженими можливостями / Л.І. Миськів // Пріоритетні напрямки розвитку сучасної юридичної науки : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 5-6 жовт. 2013 р.). - Х., 2013. - С. 51-54.
30. Miskiv L. Palliative care for children as a volunteer initiative of the International Charitable Foundation “Strong-Willed” / L. Miskiv //International conference «Volunteerism - technology - avenue for social transformation» (July 1-4, 2014, Geneva, Switzerland). - Geneva, 2014. - P. 29-30.
АНОТАЦІЯ
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Міжрегіональна Академія управління персоналом. - Київ, 2015.
Дисертацію присвячено дослідженню сутності правового регулювання інклюзивної освіти та особливостей її впровадження в Україні. Охарактеризовано становлення та розвиток правового забезпечення інклюзивної освіти у світовому вимірі. З'ясовано генезу міжнародно-правових стандартів формування інклюзивної освітньої моделі. Визначено принципи, завдання та функції інклюзивної світової моделі освіти. Розкрито нормативно-правові основи впровадження інклюзивної освіти в Україні. Розроблено класифікацію нормативно-правових актів упровадження інклюзивної освіти в Україні. Сформульовано поняття «інклюзивна освіта» та надано загальну характеристику системі інклюзивної освіти. З'ясовано розуміння поняття «система інклюзивної освіти» та визначено її структуру. Виокремлено основні проблемні питання професійно-технічної та вищої освіти для осіб із особливими потребами. Визначено поняття «матеріально-технічне забезпечення інклюзивної освіти в Україні». Розкрито застосування апробованих світових моделей фінансування інклюзивної освіти. Висвітлено поняття «система державних органів управління інклюзивною освітою України». Розкрито повноваження суб'єктів управління інклюзивною освітою України. Охарактеризовано систему органів місцевого самоврядування, розкрито їх повноваження у сфері інклюзивної освіти. З'ясовано законодавче забезпечення діяльності громадських об'єднань, метою яких є реалізація права на освіту осіб з особливими потребами, та розкрито зміст їх діяльності. Досліджено значення та місце міжнародних організацій у системі суб'єктів інклюзивної освіти в Україні. Визначено та обґрунтовано проблемні питання впровадження інклюзивної освіти в Україні. Запропоновано пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правових засад упровадження інклюзивної освіти в Україні. Проаналізовано стратегії розвитку освітніх систем і визначено пріоритетні напрями реформування освіти Європейського Союзу. Визначено адміністративно-правові особливості впровадження інклюзивної освіти в зарубіжних країнах.
Ключові слова: інклюзивна освіта, впровадження, система інклюзивної освіти, суб'єкт інклюзивної освіти, особа з особливими освітніми потребами, інвалід, особа з обмеженими можливостями, матеріально-технічне забезпечення, міжнародна організація, якість освіти.
The dissertation for the scientific degree of Doctor of Legal Sciences in specialty 12.00.07 - administrative law and procedure; financial law; information law.- Interregional Academy of Personnel Management. - Kyiv, 2015.
Dissertation is devoted to the essence of legal regulation of inclusive education and the peculiarities of its implementation in Ukraine. The formation and development of legal maintenance of inclusive education in the world is characterized. Genesis of international legal standards of inclusive education model formation was found. Key principles, objectives and functions of the world model of inclusive education are defined. The normative and legal basis for the implementation of inclusive education in Ukraine are uncovered. The classification of normative acts implementing inclusive education in Ukraine is done. The notion of inclusive education is suggested and provided the general description of the inclusive education system. The definitionnotion of inclusive education system is formulated and its structure is determined. The author determined the main challenges relating of vocational and higher education for people with special needs. The concept of material and technical support of inclusive education in Ukraine is defined. Application of the proven world models of the inclusive education financing are revealed. The concept of the system of inclusive education public administration in Ukraine is defined. The powers of inclusive education of Ukraine management bodies are revealed. The system of local self-governmental bodies and their powers in the field of inclusive education are characterized. Legislative maintenance of the activity of the public associations aimed at the realization of the right to education people with special needs and the content of their activities was found. Meaning and place of international organizations in the system of subjects of inclusive education in Ukraine are outlined. The problem issues of implementation of inclusive education in Ukraine are determined and proved. Proposals and recommendations for the improvement of administrative and legal foundations of inclusive education implementation in Ukraine are elaborated. The educational systems development strategies and following foreground tasks of the European Union education reform are analyzed. Administrative and legal peculiarities of the inclusive education implementation in foreign countries are defined.
Keywords:inclusive education, implementation, inclusive education system, a subject of inclusive education, a person with special educational requirements, a person with special needs, persons with disabilities, material and technical support, an international organization, the quality of education.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Характеристика правової основи міжнародних стандартів прав і свобод людини. Процес забезпечення прав, свобод людини відповідно до міжнародних стандартів, закріплених у міжнародно-правових документах. Створення універсальних міжнародно-правових стандартів.
статья [20,1 K], добавлен 22.02.2018Поняття, сутність та призначення символів. Історія розвитку правових символів та формування сучасного символізму права. Особливості трансформації символів державної влади додержавного періоду. Характеристика та специфіка нових символів державної влади.
статья [32,1 K], добавлен 07.02.2018Необхідність поєднання стандартів, закріплених у правових системах інших країн, з перевіреними вітчизняними напрацюваннями в галузі освітнього процесу. Підготовка поліцейських на базі навчальних планів юридичної освіти рівнів бакалавр і магістр.
статья [34,1 K], добавлен 27.08.2017Джерела земельного права як прийняті уповноваженими державою органами нормативно-правові акти, які містять правові норми, що регулюють важливі суспільні земельні відносини. Місце міжнародно-правових актів у регулюванні земельних відносин в Україні.
реферат [40,3 K], добавлен 27.04.2016Адміністративне право як навчальна дисципліна, галузь права та правової науки. Поняття, особливості та види адміністративно-правових норм. Поняття й основні риси адміністративно-правових відносин. Суб’єкти адміністративного права: загальна характеристика.
курсовая работа [41,6 K], добавлен 03.01.2014Історія формування, сутність, функції та повноваження Конституційного Суду України, зміст його діяльності. Вирішення гострих правових конфліктів, забезпечення стабільності конституційного ладу, становлення законності в сфері державно-правових відносин.
курсовая работа [24,0 K], добавлен 23.05.2014Виділення ознак та формулювання поняття "адміністративно-правові санкції". Ознаки адміністративно-правових санкцій, їх виділення на основі аналізу актів законодавства у сфері банківської діяльності та законодавства про захист економічної конкуренції.
статья [21,1 K], добавлен 14.08.2017Визначення поняття, ознак і видів адміністративно-правових договорів. Застосування засобів і прийомів юридичної техніки творення договорів як інструмента запобігання правових колізій і різного роду неузгодженостей. Принципи і вимоги юридичної техніки.
статья [25,5 K], добавлен 11.09.2017Цивільне право України: поняття і система. Форми власності в Україні. Суб'єкти цивільно-правових відносин. Основні ознаки юридичних осіб. Цивільно-правові договори. Поняття і види.
контрольная работа [15,3 K], добавлен 26.09.2002Поняття та сутність адміністративно-правових норм, їх характерні риси. Поняття та види гіпотез, диспозицій, санкцій як структурних елементів адміністративно-правових норм. Спеціалізовані норми адміністративного права та їх специфічні особливості.
курсовая работа [48,4 K], добавлен 12.04.2013Ознаки нормативно-правового акту. Види нормативно-правових актів, їх юридична сила. Ознаки та види законів. Підзаконний нормативно-правовий акт. Дія нормативно-правових актів у часі просторі і за колом осіб. Систематизація нормативно-правових актів.
курсовая работа [43,1 K], добавлен 14.11.2010Поняття та сутність принципів адміністративного права. Система та значення принципів адміністративного права. Внутрішні принципи формування та функціонування адміністративного права України в сучасний період. Прийняття адміністративно-правових законів.
курсовая работа [48,4 K], добавлен 06.09.2016Особливості історичного розвитку суду присяжних, формування колегії присяжних засідателів, проблем та перспектив його введення в Україні. Становлення і передумови передбачення суду присяжних у Основному законі України та розгляд основних правових джерел.
курсовая работа [37,9 K], добавлен 08.02.2010Поняття та види правових систем, їх зміст, характеристика та структура. Становлення і розвиток сучасної правової системи України, її характеристика і проблеми формування. Розробка науково обґрунтованої концепції розвитку різних галузей законодавства.
курсовая работа [44,5 K], добавлен 01.10.2010Характеристика міжнародно-правових стандартів правосуддя та прав людини. Дослідження проблемних питань щодо здійснення адміністративного судочинства в апеляційних інстанціях. Наведено пропозиції щодо можливого вирішення окреслених правових завдань.
статья [21,9 K], добавлен 11.09.2017Поняття нормативно-правового акту, його ознаки й особливості. Чинність нормативно-правових актів у просторі. Види нормативно-правових актів, критерії їх класифікації. Підзаконні нормативно-правові акти та їх види. Систематизація нормативно-правових актів.
курсовая работа [239,3 K], добавлен 04.01.2014Правові основи державної політики у галузі культури в Україні. Організаційна структура та повноваження Міністерства освіти і науки України. Підстави для просування державних службовців по службі. Критерії класифікації правових актів державного управління.
контрольная работа [84,3 K], добавлен 10.12.2013Виникнення і реалізація ідеї правової держави, її ознаки і соціальне призначення. Основні напрями формування громадянського суспільства і правових відносин в Україні. Конституція України як передумова побудови соціальної і демократичної держави.
курсовая работа [52,3 K], добавлен 13.10.2012Поняття міжнародно-правового акта, як джерела екологічного права та його місце у системі права України. Міжнародно-правові акти щодо зміни клімату, у сфері безпеки поводження з небезпечними та радіоактивними відходами, охорона біологічного різноманіття.
курсовая работа [73,5 K], добавлен 13.04.2015Структура і функції центрів управління службою органів державної прикордонної служби України. Адміністративно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ України з протидії злочинам, пов'язаним із тероризмом. Дослідження нормативно-правових актів.
статья [22,0 K], добавлен 17.08.2017
