Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК [342.951: 343.414] (477)

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВ СУБ'ЄКТІВ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ В УКРАЇНІ

ШВЕЦЬ ВІКТОР ДМИТРОВИЧ

Харків - 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий консультант:

доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, Заслужений юрист України БАНДУРКА Олександр Маркович,

Харківський національний університет внутрішніх справ, радник ректора.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор СИМОВ'ЯН Саркис Ваграмович, президент ПАТ «Східно-український банк «ГРАНТ»;

доктор юридичних наук, професор МИКОЛЕНКО Олександр Іванович,

Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, професор кафедри адміністративного та господарського права;

доктор юридичних наук, доцент МАКАРЕНКО Олександр Юрійович,

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Криворізький національний університет», завідувач кафедри права.

Захист відбудеться 21 липня 2015 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 19 червня 2015 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л. В. Могілевський

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Конституція України визначила землю основним національним багатством України, підкреслює особливе значення землі для забезпечення сталого розвитку країни та задоволення потреб громадян у природних ресурсах, у тому числі й шляхом набуття ними правового статусу суб'єктів землекористування. В Україні майже 8,0 млн. громадян набули права власності на загальну частку; площа переданих в оренду земельних ділянок і паїв становить більше 18 млн. гектарів.

Землекористування є провідною правовою формою використання земель, насамперед, в сільському господарстві, в комунальній сфері, в індивідуальному секторі. Більшість господарських товариств в сільському господарстві, сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств та інших сільськогосподарських товаровиробників використовують саме орендовані земельні ділянки. Проте одночасно із зростанням значення землекористування для економіки країни постійно збільшується кількість порушень прав землекористувачів, що не сприяє повноцінному розвитку сталих земельних відносин, пропорційно відображається на нестабільній економічній ситуації у країні в цілому. Відтак актуалізується питання правового, зокрема адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування.

Адміністративно-правовий захист прав суб'єктів землекористування є одним з найбільш поширених і ефективних засобів забезпечення реалізації конституційних положень стосовно права кожного набувати та реалізовувати в установленому законом порядку права користування землею. Із розглянутих у 2014 році місцевими судами 143,2 тис. позовних заяв, клопотань, подань, судових доручень та справ, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, 14,3 тис. або 10,3 % стосуються саме земельних відносин.

Загальні питання адміністративно-правового захисту суспільних відносин у різних галузях були предметом дослідження багатьох вітчизняних і зарубіжних правознавців, зокрема В. Б. Авер'янова, О. М. Алтуніна, М. І. Ануфрієва, С. С. Алексєєва, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурки, Д. М. Бахраха, В. М. Бевзенка, Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, О. П. Гетманець, І. П. Голосніченка, Л. М. Горбунова, С. М. Гусарова, С. Ф. Денисюка, Я. В. Журавель, І. І. Каракаша, С. В. Ківалова, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, О. В. Кузьменко, К. Б. Левченко, О. Ю. Макаренка, Р. С. Мельника, О. І. Миколенка, О. М. Музичука, І. М. Риженко, М. М. Руженського, С. В. Симов'яна, О. Ю. Синявської, О. Ф. Скакун, О. К. Соколенко, Р. О. Халфіної, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги, О. Н. Ярмиша та ін. Разом з тим, незважаючи на значний внесок зазначених учених у розвиток теорії адміністративно-правового захисту суспільних відносин, механізм адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування предметом ґрунтовного аналізу досі не став.

Таким чином, необхідність забезпечення реалізації прав суб'єктів землекористування, недостатня розробленість на теоретичному рівні, недосконалість законодавчого регулювання цих питань обумовлюють актуальність комплексного дослідження сутності, особливостей та системи адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 pp., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 14-10, Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347, Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10), а також в межах тем науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Харківського національного університету внутрішніх справ на 2014-2018 рр. «Законотворча та законодавча діяльність в Україні» (номер державної реєстрації 0113U008189), «Реалізація та удосконалення адміністративного законодавства України» (номер державної реєстрації 0113U008197).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних джерел та чинного законодавства, узагальнення практики його реалізації визначити сутність, особливості та систему адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування, а також шляхи його удосконалення.

Відповідно до поставленої мети в дисертаційному дослідженні необхідно вирішити такі задачі:

- встановити стан адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування в Україні та обґрунтувати необхідність його удосконалення;

- визначити поняття, зміст та сутність адміністративно-правового статусу суб'єктів землекористування та виокремити його особливості;

- охарактеризувати суб'єктів землекористування як об'єкти правового захисту;

- розкрити поняття прав та обов'язків суб'єктів землекористування та визначити їх специфічні риси;

- сформувати поняття системи правових, економічних, екологічних та інших заходів захисту прав суб'єктів землекористування;

- виявити особливості контролю і нагляду органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за додержанням законів у сфері землекористування;

- окреслити роль і місце громадських організацій у сфері захисту прав суб'єктів землекористування;

- надати загальну характеристику адміністративної відповідальності за посягання на права та свободи суб'єктів землекористування;

- охарактеризувати види і заходи адміністративної відповідальності за порушення прав суб'єктів землекористування;

- узагальнити існуючі наукові підходи і сформулювати власне авторське визначення адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування;

- з'ясувати сучасний стан адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування, проаналізувати практику адміністративного реагування на порушення прав суб'єктів землекористування та розробити пропозиції щодо його удосконалення;

- розкрити поняття та види протиправного впливу на суб'єктів землекористування, а також охарактеризувати засоби попередження такого впливу;

- виявити особливості адміністративної відповідальності за окремі правопорушення в сфері діяльності суб'єктів землекористування;

- охарактеризувати адміністративний порядок відновлення та відшкодування збитків, завданих суб'єктом землекористування;

- встановити підстави розмежування компетенції і повноважень різних суб'єктів землекористування;

- дати характеристику заходів запобігання правопорушенням у сфері захисту прав суб'єктів землекористування;

- виявити специфічні риси адміністративно-правових відносин в сфері охорони надр;

- встановити співвідношення адміністративної відповідальності і адміністративного примусу;

- відмежувати адміністративно-правовий захист прав суб'єктів землекористування від кримінально-правового, цивільно-правового захисту та дисциплінарної відповідальності;

- розробити пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування в Україні.

Об'єктом дослідження є правові відносини, що формуються у сфері правового захисту прав суб'єктів землекористування в Україні.

Предметом дослідження є адміністративно-правовий захист прав суб'єктів землекористування в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. В дисертації використані діалектичний, історичний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, статистичний, системно-функціональний, формально-логічний, комплексний, логіко-семантичний й деякі інші методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлено системним підходом, що дало можливість досліджувати в єдності комплексного підходу, соціального змісту та юридичної форми.

Діалектичний метод наукового пізнання, будучи методологічною основою проведеного дослідження, в повній мірі використовується при дослідженні специфіки адміністративно-правового режиму суб'єктів землекористування. Порівняльно-правовий метод використано в роботі для порівняння аналізу окремих положень нормативно-правових актів України і законодавства деяких іноземних країн в сфері застосування заходів захисту прав суб'єктів землекористування. Історико-правовий метод використано при дослідженні становлення та розвитку ролі та місця громадських організацій в сфері правового захисту суб'єктів землекористування. За допомогою формально-юридичного та порівняльно-правового методів проведений аналіз положень законодавства України та окремих інших держав відносно гарантій права землекористування. Формально-логічний метод дав змогу проаналізувати та поглибити понятійно-термінологічний апарат, розкрити зміст та особливості застосування окремих правових норм. Крізь призму системно-функціонального методу досліджені ефективність правового регулювання діяльності суб'єктів контрольно-наглядової діяльності в сфері захисту прав суб'єктів землекористування та розроблені пропозиції з удосконалення адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування. Така ефективність правового регулювання розглядається з точки зору комплексного дослідження нормативно-правових актів.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із загальної теорії права і держави, розробки фахівців у галузі теорії управління, адміністративного та земельного права, інших галузевих правових наук. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, які визначають засади адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування в Україні. Дисертант звертався також до законодавства окремих зарубіжних держав, досвід яких щодо правового регулювання захисту прав суб'єктів землекористування може бути використано в Україні, та використав свій багаторічний досвід роботи в державних органах. Інформаційну та емпіричну основу дисертації становлять узагальнення практики діяльності суб'єктів землекористування, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першим самостійним комплексним дослідженням, присвяченим теоретичним та практичним проблемам адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування в Україні. Дисертація спрямована на підвищення ефективності діяльності суб'єктів адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування України, в першу чергу, органів державної влади, усунення колізій і прогалин у правовому регулюванні цієї сфери суспільних відносин. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових концептуальних наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- сформульовано авторське визначення адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування;

- визначено особливі риси адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування, які мають практичне значення та пов'язані зі специфічністю самих відносин землекористування;

- запропоновано визначення поняття правового регулювання суб'єктів землекористування;

- вироблено пропозиції, спрямовані на удосконалення законодавства, зокрема доповнення статті 152 Земельного кодексу України способами захисту земельних прав, що враховуватимуть деякі особливості еколого-земельного характеру;

- сформульовано авторське визначення поняття способів захисту прав суб'єктів землекористування;

- запропоновано змінити редакцію статті 105 «Наслідки проникнення на земельну ділянку гілок та коренів дерев» Земельного кодексу України;

- запропоновано змінити назву та зміст статей 154-155 Земельного кодексу України, що визначають відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за порушення права власності на землю та за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок, таким чином, щоб вони розповсюджувалися не лише на захист прав власників земельний ділянок, але й на суб'єктів землекористування;

- надано авторське визначення поняття припинення адміністративних правопорушень прав суб'єктів землекористування;

- надано авторське визначення поняття адміністративної відповідальності в сфері захисту прав суб'єктів землекористування;

- визначено основні напрямки вдосконалення правового забезпечення адміністративної відповідальності за окремі правопорушення в сфері діяльності суб'єктів землекористування;

- обґрунтовано визначення поняття запобігання адміністративним правопорушенням у сфері захисту прав суб'єктів землекористування.

удосконалено:

- особливості адміністративно-правового статусу суб'єктів землекористування;

- аргументацію положення про те, що методологія дослідження адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування має охоплювати всі етапи землекористування: виникнення, реалізації та припинення, що дає можливість всебічного дослідження поставленої проблематики;

- визначення поняття прав та обов'язків суб'єктів землекористування;

- підстави адміністративної відповідальності за порушення прав суб'єктів землекористування;

- розуміння принципів, яким має відповідати застосування різних способів захисту прав суб'єктів землекористування, зокрема: дії щодо захисту прав землекористувачів мають відповідати повноваженням та компетенції суб'єктів їх здійснення; вибір способів захисту має бути адекватним діям, чи бездіяльності, що призвели до порушення права землекористувача; застосування способів захисту не може порушувати прав та законних інтересів інших суб'єктів, насамперед власників земельних ділянок та користувачів суміжних земельних ділянок; застосування способів захисту повинно бути спрямованим на забезпечення досягнення відновлення порушеного права та забезпечення нормальної правомірної реалізації суб'єктивних прав та обов'язків суб'єкта землекористування у тому числі шляхом відшкодування заподіяної шкоди як матеріального так і морального характеру;

- характеристика повноважень громадських організацій, що здійснюють правовий захист землекористувачів;

- визначення поняття адміністративно-правового статусу суб'єктів землекористування;

- класифікація адміністративних посягань в сфері землекористування;

- розуміння поняття відшкодування збитків в механізмі адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування як засобу задоволення матеріальних вимог суб'єкта землекористування, що виникли внаслідок порушення його прав та законних інтересів, а також в результаті правомірних дій уповноважених суб'єктів щодо вилучення земельних ділянок у землекористувача в установленому законом порядку для задоволення суспільних потреб;

- визначення поняття повноважень та компетенції владних суб'єктів, зокрема органів державної влади та органів місцевого самоврядування як суб'єктів управління у сфері земельних відносин;

- характеристика функцій адміністративної відповідальності в сфері захисту прав суб'єктів землекористування.

дістали подальшого розвитку:

- обґрунтування доцільності об'єднання контрольних та наглядових повноважень органів виконавчої влади спеціальної компетенції та створення єдиного центрального органу виконавчої влади, який би їх реалізовував стосовно додержання вимог земельного законодавства;

- аргументація пропозиції про доцільність прийняття Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» у новій редакції з назвою «Про контроль за використанням та охороною земель», у якому був би врегульований комплекс питань здійснення не тільки державного, а й самоврядного та громадського контролю за використанням та охороною земель;

- обґрунтування необхідності прийняття Закону України «Про громадський контроль за використанням та охороною земель», який би міг стати законодавчою основою Типового Положення про громадських інспекторів з контролю за використанням та охороною земель;

- аргументація положення про необхідність розширення видів адміністративних стягнень за земельні правопорушення;

- пропозиції щодо визначення порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок як самостійного складу адміністративного правопорушення та введення його до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- обґрунтування доцільності доповнення Земельного кодексу України, а саме глави 37, присвяченої відповідальності за порушення земельного законодавства, статтею, яка б визначала обов'язок правопорушника, який спричинив погіршення якості земель, особисто або за власний рахунок здійснити роботи щодо приведення пошкодженої земельної ділянки до стану, який існував до порушення, але не нижчий для забезпечення використання земельної ділянки за її цільовим призначенням;

- визначення основних напрямків реформування адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування;

- встановлення чітких меж адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування та його відмежування від кримінально-правового, цивільно-правового захисту та дисциплінарної відповідальності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані

- у науково-дослідній сфері - для подальшої розробки проблем адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування в Україні (акт впровадження у діяльність Кримінологічної асоціації України);

- у сфері правотворчості - для підготовки і уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення, Земельного кодексу України, Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», проекту Закону України «Про громадський контроль за використанням та охороною земель», Положенні «Про державну екологічну інспекцію України», Положенні «Про громадських інспекторів з контролю за використанням та охороною земель» тощо, що буде сприяти удосконаленню правового регулювання суспільних відносин у сфері адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування та підвищить рівень раціонального та ефективного використання земельних ресурсів України;

- у правозастосовній діяльності - ці висновки та рекомендації допоможуть реалізації ефективного та відповідного сучасним умовам суспільного розвитку механізму адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування в Україні (акт впровадження у діяльність Конституційного Суду України, акт впровадження у практичну діяльність постійної комісії з правових питань, регуляторної політики, законності, громадського порядку, боротьби з корупцією та злочинністю Харківської обласної ради);

- у навчальному процесі - матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників, навчальних посібників, з дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративний процес» та «Земельне право» (акт впровадження у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ);

- у правовиховній сфері - положення і висновки дисертації можуть бути використані в роботі щодо підвищення рівня правової культури населення та безпосередньо працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування в частині правової охорони земель України, а також прав та законних інтересів суб'єктів землекористування.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки теорії держави і права, управління та адміністративного права. Усі викладені в роботі положення та висновки сформульовано на основі особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано навчальний посібник: Земельні відносини в Україні / за загальною редакцією доктора юридичних наук, професора, заслуженого юриста України, академіка НАПрН України О. М. Бандурки. - Харків : Золота миля, 2014, (частка дисертанта - 4,3 д.а.). У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах, зокрема: «Теорія та практика кримінального судочинства» (Харків, 2011); «Проблеми реформування кримінально-процесуального та кримінального законодавства України» (Харків, 2011); «Кримінально-правові та кримінологічні засади протидії корупції» (Харків, 2014); «Правовое регулирование сотрудничества Украины и Молдовы с ЄС» (Молдова - Украина, 2014); «Сучасні проблеми правового економічного та соціального розвитку держави» (Харків, 2014); «Актуальні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції» (Харків, 2015); «Актуальні проблеми правового забезпечення господарської діяльності в України» (Харків, 2015); «Круглий стіл з обговорення законодавчих ініціатив щодо реформування органів внутрішніх справ України» (Харків, 2015).

Публікації. Основні результати дослідження викладено в двох одноосібних монографіях та навчальному посібнику у співавторстві, 25 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України та наукових періодичних виданнях інших держав, тезах наукових повідомлень на 6 науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, 5 розділів, поділених на 19 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 356 сторінок. Список використаних джерел складається із 327 найменувань і займає 36 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержання, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Методологія дослідження проблем адміністративно-правового захисту суб'єктів землекористування в Україні» присвячено характеристиці та визначенню завдань адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування в Україні, характеристиці суб'єктів землекористування як об'єктів правового регулювання, а також аналізу специфіки методології та методів дослідження адміністративно-правого захисту прав суб'єктів землекористування.

У підрозділі 1.1 «Завдання адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування в Україні» розглянуто конституційні та інші законодавчі засади адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування, підкреслюється, що адміністративно-правовий захист прав суб'єктів землекористування є одним з необхідних елементів механізму землекористування в Україні.

Обґрунтовується необхідність адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування, особливістю якого є захист широкого кола суб'єктів землекористування, зокрема як безпосередніх землекористувачів, у тому числі суб'єктів загального землекористування, а так і суб'єктів, які відповідно до закону мають право набути у встановленому законом порядку статусу землекористувачів, та правових відносин, які потребують захисту, зокрема щодо набуття права землекористування, з реалізації права самостійного та безперешкодного господарювання, щодо безперешкодного та правомірного припинення права землекористування, відшкодування завданих збитків, забезпечення безперешкодного та екологічно безпечного користування землями та іншими природними ресурсами в порядку загального природокористування.

Надається авторське визначення поняття адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування. Автор виокремлює загальні та специфічні риси адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування. Загальні - такі, що є притаманними адміністративно-правовому захисту всіх суб'єктів правовідносин, специфічні риси адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування пов'язані зі специфічністю самих відносин землекористування, зокрема, з особливим статусом земель як основного національного багатства, що перебуває під охороною держави.

У підрозділі 1.2 «Суб'єкти землекористування як об'єкти правового захисту» наголошується, що суб'єкти землекористування є досить неоднорідним колом учасників відносин землекористування, оскільки правові форми землекористування певним чином відрізняються за колом осіб, що можуть набути відповідний правовий титул землекористувача.

Суб'єктів землекористування за специфікою походження розподілено на суб'єктів землекористування приватного права та суб'єктів землекористування публічного права. Правовий вплив на суб'єктів землекористування відповідно відрізняється за своїм змістом залежно від того чи іншого різновиду землекористування. Специфіка правового титулу суб'єктів землекористування відповідно є одним з елементів, що визначає систему правових норм, які встановлюють основу правового статусу землекористувачів.

Надано визначення правового регулювання суб'єктів землекористування як сукупності правових засобів забезпечення дотримання землекористувачами вимог щодо цільового та раціонального використання земельних ділянок на засадах екологічної безпеки, що забезпечуватиме збереження якості та кількості земельних ресурсів для їх використання у майбутньому в обсязі та якості, не гіршому за сучасний стан відповідних земель.

Зазначено, що правове регулювання суб'єктів землекористування має відбуватися на основі нормативно-правового забезпечення:

а) сталого землекористування на засадах самостійного господарювання на землі шляхом невтручання у господарську діяльність суб'єктів землекористування з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та інших суб'єктів, у тому числі власників земельних ділянок чи первинних землекористувачів, без наявності передбачених законом підстав, а також попередження неправомірного припинення суб'єктивних прав землекористувачів;

б) забезпечення відповідального використання земельних ресурсів суб'єктами землекористування, а саме екологічно безпечного, цільового та раціонального використання земель як основного національного багатства України.

У підрозділі 1.3 «Методологія та методи дослідження адміністративно-правого захисту прав суб'єктів землекористування» робиться наголос на тому, що методологія дослідження адміністративно-правового захисту має охоплювати всі етапи землекористування: виникнення, реалізації та припинення; тільки за таких умов можливе всебічне дослідження поставленої проблематики.

Зазначається, що методологія дослідження адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування має базуватися на загальних, галузевих та специфічних принципах, серед яких: принцип забезпеченості рівних можливостей всім суб'єктам набувати права землекористування відповідно до закону; принцип особливої охорони земель як національного багатства та об'єкта користування; принцип пріоритетності земель сільськогосподарського призначення для їх використання саме для сільськогосподарських потреб; принцип підкорення природним законам землі як елемента довкілля; принцип взаємопов'язаності окремої земельної ділянки з сусідніми земельними ділянками та з навколишнім природним середовищем в цілому; принцип можливості припинення суб'єктивних прав землекористувача на земельну ділянку виключно за підстав та в порядку, що передбачені законом.

Акцентовано увагу на тому, що методологія дослідження адміністративно-правового захисту вбирає в себе всю багатоманітну сукупність методів та методик, які мають враховувати названі вище принципи.

Наголошено, що розгорнуту характеристику кожному із загальнонаукових методів надавати недоцільно, оскільки вона є загальновживаною, достатньо детально зупинитися на особливостях комплексного, системного використання загальнонаукових методів у дослідженні адміністративно-правового захисту суб'єктів землекористування. Розглянуто також специфіку застосування та значущість для забезпечення всебічної ефективності адміністративно-правового захисту прав суб'єктів землекористування таких методів пізнання як порівняльно-правовий, статистичний, конкретно-соціологічний, системно-структурний, конкретно-історичний та інші.

Розділ 2 «Правовий механізм захисту прав суб'єктів землекористування» містить три підрозділи, в яких визначається адміністративно-правовий статус суб'єктів землекористування, розглядаються їх права і обов'язки, визначається система правових, економічних, екологічних та інших заходів захисту прав суб'єктів землекористування.

У підрозділі 2.1 «Адміністративно-правовий статус суб'єктів землекористування» досліджується поняття адміністративно-правового статусу суб'єктів землекористування, визначається його особливості відносно до конкретного правового титулу суб'єкта землекористування. Суб'єктів землекористування розподілено залежно від конкретного виду землекористування на суб'єктів, що здійснюють загальне землекористування, та суб'єктів, які здійснюють землекористування на підставі спеціальних правовстановлюючих документів.

Зазначено, що адміністративно-правовий статус загальних землекористувачів є складовою частиною адміністративно-правового статусу громадян та фізичних осіб на території України. Свою специфіку має адміністративно-правовий статус кожного різновиду суб'єктів спеціального землекористування. Розглянуто особливості адміністративно-правового статусу постійних землекористувачів, орендарів та суб'єктів концесійного землекористування.

До особливостей адміністративно-правового статусу суб'єктів землекористування віднесено таке: значна кількість різновидів суб'єктів землекористування, які відрізняються за формами власності, за організаційно-правовими формами діяльності, за категоріями земель, які лежать в основі їх діяльності (сільськогосподарського призначення, землі лісогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови тощо); користування природним об'єктом, що перебуває під особливою охороною держави; наявність низки обмежень щодо реалізації повноважень землекористувача таких, як суворе дотримання вимог цільового використання земель, додержання вимог законодавства про охорону довкілля тощо.

В підрозділі 2.2 «Права і обов'язки суб'єктів землекористування» надано авторське визначення понять прав та обов'язків суб'єктів землекористування, запропонована їх класифікація, виокремлено специфічні риси прав та обов'язків суб'єктів землекористування.

В якості критеріїв класифікації прав землекористувачів названо характер забезпечення основних правомочностей суб'єктів землекористування, на підставі якого виділено ті права, що забезпечують повноваження володіння, та ті, які спрямовані на реалізацію повноваження користування. Обов'язки суб'єктів землекористування запропоновано класифікувати за сферою їх спрямованості на економічні, організаційно-господарські, екологічні та суто земельні.

Зроблено висновок, що права суб'єктів землекористування, на відміну від суб'єктів користування іншими об'єктами цивільного обігу (наприклад предметами побуту тощо), мають значно менший ступінь абсолютності, насамперед, тому що земля є природним ресурсом, частиною довкілля, яке розвивається за власними природними законами, в основі яких лежить обмежена можливість соціуму позитивно впливати на них, а також взаємопов'язаність земель та інших природних ресурсів, їх взаємний як позитивний, так і негативний вплив.

В підрозділі 2.3 «Система правових, економічних, екологічних та інших заходів захисту суб'єктів землекористування» проаналізовано нормативно-правове закріплення різноманітних заходів захисту прав суб'єктів землекористування, а також запропоновані шляхи його вдосконалення.

Надано авторське визначення способів захисту суб'єктів землекористування як сукупності встановлених законом способів діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також суб'єктів землекористування щодо відновлення та забезпечення правомірної безперешкодної реалізації правомочностей землекористування. Встановлено, що застосування способів захисту суб'єктів землекористування має відповідати певним принципам, зокрема: дії щодо захисту землекористувачів мають відповідати повноваженням та компетенції суб'єктів їх здійснення; вибір способів захисту має бути адекватним діям чи бездіяльності, що призвели до порушення права землекористувача; застосування способів захисту не може порушувати прав та законних інтересів інших суб'єктів, насамперед власників земельних ділянок та користувачів суміжних земельних ділянок; застосування способів захисту повинно бути спрямованим на забезпечення досягнення відновлення порушеного права та забезпечення нормальної правомірної реалізації суб'єктивних прав та обов'язків суб'єкта землекористування, у тому числі шляхом відшкодування заподіяної шкоди як матеріального, так і морального характеру.

Розділ 3 «Заходи забезпечення реалізації прав суб'єктів землекористування» присвячений розгляду специфіки адміністративно-правового регулювання процедур надання земельних ділянок в користування, сутності і особливостей контрольної та наглядової діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за додержанням законів в сфері забезпечення захисту суб'єктів землекористування, специфіці прокурорського нагляду і судового контролю в цій сфері, а також ролі і місцю громадських організацій у правовому захисті суб'єктів землекористування.

У підрозділі 3.1 «Адміністративно-правове регулювання процедур надання земельних ділянок в користування» розглядається порядок надання земель з державної та комунальної власності у користування, розглянуто роль адміністративних послуг у процедурах надання земельних ділянок у користування. Досліджено також співвідношення повноважень і компетенції органів державної влади в процедурах, пов'язаних із наданням земель у користування та їх правосуб'єктністю як суб'єктів землекористування.

Зазначено, що адміністративно-правове регулювання процедур надання земельних ділянок в користування пов'язано з реалізацією органами державної влади та місцевого самоврядування своїх владних повноважень, в яких вони виступають представниками інтересів відповідно держави чи окремих територіальних громад, в той же час відповідні органи можуть набувати права користування земельними ділянками відповідно до закону або договору, проявляючи таким чином певну специфіку, обумовлену реалізацією ними функцій захисту публічних земельних інтересів.

У підрозділі 3.2 «Контроль і нагляд органів виконавчої влади як форма захисту прав суб'єктів землекористування» акцентовано увагу на характеристиці та класифікації адміністративних контрольних та наглядових повноважень органів державної влади за додержанням законодавства у сфері землекористування, а також окреслення шляхів удосконалення діяльності органів державної влади щодо реалізації цих повноважень. Зазначено, що метою контролю органів виконавчої влади за додержанням законів у сфері землекористування є виявлення та усунення обставин, що здійснюють негативний вплив на реалізацію прав та законних інтересів суб'єктами землекористування, виявлення причин, що призводять до порушення сталого та правомірного використання земельних ділянок титульними користувачами.

Запропонована класифікація контролю органів державної влади у сфері землекористування за такими критеріями як об'єкти застосування органами виконавчої влади контрольних повноважень, сфера застосування контрольних повноважень органами виконавчої влади, відношення до відносин землекористування, на забезпечення яких здійснюються контролюючі заходи, тощо.

Зроблено висновок про те, що державний контроль і нагляд за додержанням законів у сфері землекористування здійснюються відразу декількома центральними органами виконавчої влади, що мають спеціальну компетенцію в цій сфері, зокрема: Державним агентством земельних ресурсів України, Державною інспекцією сільського господарства України та Державною екологічною інспекцією України. Земельне законодавство є єдиною галуззю законодавства і включає в себе норми щодо використання та охорони земель як основного засобу виробництва (специфічні умови та принципи використання земель сільськогосподарського призначення), як елементу навколишнього природного середовища, тісно пов'язаного з іншими природними об'єктами, що перебуває в стані постійного антропогенного впливу, - саме з таких позицій здійснюються контрольні та наглядові повноваження зазначеними органами виконавчої влади. Підкреслено, що в Україні відсутній єдиний цілісний орган, який би здійснював контрольні та наглядові повноваження стосовно додержання вимог земельного законодавства, існування якого є вкрай важливим для усунення наявних правових колізій в цій сфері.

В підрозділі 3.3 «Контрольні повноваження органів місцевого самоврядування у сфері захисту суб'єктів землекористування» проаналізовано повноваження органів місцевого самоврядування, спрямовані на забезпечення захисту прав та законних інтересів суб'єктів землекористування, запропоновано внесення змін до чинного законодавства з метою забезпечення посилення дієвості органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення захисту суб'єктів землекористування.

Ознаками контрольних дій органів місцевого самоврядування в сфері забезпечення захисту прав суб'єктів землекористування названо те, що: по-перше, контрольні функції здійснюються переважно виконавчими комітетами сільських, селищних та міських рад; по-друге, відповідні контрольні дії реалізуються в межах делегованих повноважень та в межах території територіальних громад.

Зроблено висновок про правове забезпечення виконання виконавчими органами місцевих рад власних контрольних дій щодо належного виконання вимог актів відповідних органів місцевого самоврядування, а також законодавче забезпечення відповідальності органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади за дії, що порушують права на землю не лише власників земельних ділянок, але й суб'єктів землекористування. Підкреслено, що одним із засобів вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування може стати прийняття Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» у новій редакції з назвою Закон України «Про контроль за використанням та охороною земель», у якому був би врегульований комплекс питань здійснення не тільки державного, а й самоврядного та громадського контролю за використанням та охороною земель.

В підрозділі 3.4 «Прокурорський нагляд і судовий контроль у сфері захисту прав суб'єктів землекористування» приділено увагу ролі прокуратури щодо нагляду за додержанням законодавства у сфері захисту прав суб'єктів землекористування до набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» у новій редакції і можливостям органів прокуратури здійснювати нагляд у цій сфері після набуття зазначеним Законом чинності в порядку процесуального керівництва слідством. Зазначено, що способом здійснення прокурорського нагляду у сфері захисту прав суб'єктів землекористування після 15 липня 2015 року буде захист земельних прав громадянина або представництва в суді.

Визначено ознаки та види судового контролю у сфері захисту прав суб'єктів землекористування, зокрема зазначено, що під судовим контролем у сфері захисту прав суб'єктів землекористування можна розуміти вид діяльності судів різних юрисдикцій, який полягає у прямій або опосередкованій перевірці правомірності поведінки суб'єктів, актів та рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що стосуються виникнення, реалізації та припинення прав та обов'язків суб'єктів землекористування і наслідком якого можуть бути відновлення порушених прав суб'єктів землекористування, а у певних випадках застосування до винних осіб правових санкцій.

У підрозділі 3.5 «Громадський контроль у захисті прав суб'єктів землекористування» досліджується сучасний стан законодавства, що регулює діяльність громадських організацій у сфері захисту прав суб'єктів землекористування, ефективність їх діяльності, а також пропонуються шляхи вдосконалення законодавства у цій сфері.

Надана класифікація громадських організацій, що тим чи іншим чином здійснюють правовий захист землекористувачів.

Визначено ознаки громадських організацій в сфері захисту прав суб'єктів землекористування:

- такі організації є різнорідними за специфікою основних напрямків своєї діяльності: природоохоронна, землеохоронна, захист прав землекористувачів, в першу чергу, у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування тощо;

- такі громадські організації у сфері захисту прав суб'єктів землекористування є добровільними об'єднаннями як фізичних, так і юридичних осіб, створеними у визначеному законом порядку;

- вони діють на засадах добровільності, самоврядності, вільного вибору території діяльності, рівності перед законом, відсутності майнового інтересу членів (учасників), прозорості, відкритості, а також публічності;

- створюються для здійснення та захисту прав і свобод як членів цієї громадської організації, так і інших суб'єктів, права та законні інтереси яких є об'єктом представництва відповідних громадських організацій;

- реалізують свої цілі шляхом впливу на суспільство в цілому (суспільні погляди, переконання, громадську думку), органи державного та самоврядного контролю та нагляду у сфері використання та охорони земель, власників земель, суб'єктів землекористування;

- здійснюють свою діяльність у межах визначених нормативно-правовими актами повноважень та статуту конкретної організації.

Зроблено висновок, що ефективність дії громадських організацій в правовому захисті прав суб'єктів землекористування має бути підвищена шляхом законодавчого забезпечення їх діяльності на основі прийняття Закону України «Про громадський контроль за використанням та охороною земель» та Типового Положення про громадських інспекторів з контролю за використанням та охороною земель.

Розділ 4 «Адміністративно-правова протидія посяганням на права суб'єктів землекористування» присвячено характеристиці системи запобігання та припинення адміністративних правопорушень прав суб'єктів землекористування, адміністративної відповідальності за посягання на права суб'єктів землекористування, аналізу її видів, дослідженню особливостей адміністративної відповідальності за окремі правопорушення у сфері діяльності суб'єктів землекористування, а також провадженню в справах про адміністративні проступки у сфері землекористування.

У підрозділі 4.1 «Запобігання адміністративним правопорушенням у сфері захисту прав суб'єктів землекористування» розглянуто поняття, значення і заходи запобігання адміністративним правопорушенням у сфері захисту прав суб'єктів землекористування.

Адміністративні правопорушення, що посягають на права суб'єктів землекористування, як й інші правопорушення, не можуть виникати поза певних причин та умов. Зроблено висновок про первинність суб'єктивних чинників вчинення адміністративного правопорушення та формування зовнішніх умов для вчинення правопорушення об'єктивними факторами дійсності.

Зазначено, що вчиненню адміністративних порушень прав суб'єктів землекористування властиві загальні причини правопорушень. Запобігання адміністративним правопорушенням у сфері захисту суб'єктів землекористування розглядається як система заходів, спрямованих на недопущення адміністративних правопорушень шляхом виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, а також виховання суб'єктів правовідносин у тому числі й роз'ясненням норм адміністративного законодавства та притягненням винних до відповідного різновиду юридичної відповідальності. влада місцевий самоврядування землекористування

У підрозділі 4.2 «Припинення адміністративних правопорушень прав суб'єктів землекористування» розглянуто поняття та характерні риси припинення адміністративних порушень прав суб'єктів землекористування як елемента механізму адміністративно-правової протидії посяганням на права суб'єктів землекористування. Застосування заходів припинення адміністративних правопорушень у сфері землекористування має відповідати низці принципів, серед яких: достатність підстав для застосування відповідних заходів, адміністративне правопорушення має бути наявним та очевидним для суб'єктів, що застосовують відповідні заходи; застосування заходів припинення має відбуватися в межах прав, обов'язків, повноважень та компетенції відповідних суб'єктів; відповідність заходів припинення характеру та способам вчинення адміністративних правопорушень.

Окреслено характерні риси адміністративного припинення правопорушень у сфері захисту прав суб'єктів землекористування, зокрема: адміністративне припинення застосовується з метою припинення правопорушення, що триває, усунення, чи зменшення негативних наслідків правопорушень; здійснювати припинення адміністративних правопорушень може значне коло суб'єктів; заходи адміністративного припинення, у тому числі й ті, що застосовуються стосовно адміністративних правопорушень прав суб'єктів землекористування, повинні відповідати повноваженням, компетенції суб'єктів їх застосування, а також характеру адміністративного правопорушення, що припиняється; припинення адміністративних правопорушень у деяких випадках може виконувати функцію запобігання вчиненню більш суспільно небезпечного діяння.

У підрозділі 4.3 «Поняття, підстави та види адміністративної відповідальності за посягання на права суб'єктів землекористування» надано визначення поняття адміністративної відповідальності за посягання на права землекористувачів, акцентовано увагу на її загальних та специфічних рисах. До останніх, зокрема віднесено спрямованість на захист прав та законних інтересів землекористувача; різноманітність безпосередніх об'єктів протиправної поведінки суб'єктів адміністративної відповідальності, що в процесі їх вчинення призводять до порушення в реалізації суб'єктами землекористування своїх прав, свобод та законних інтересів. Наголошено, що метою адміністративної відповідальності за порушення прав та законних інтересів суб'єктів землекористування є припинення самого порушення, відновлення порядку реалізації землекористувачем своїх прав, свобод та законних інтересів, попередження повторного вчинення відповідних правопорушень з боку осіб, що були притягнуті до адміністративної відповідальності, та попередження вчинення подібних правопорушень з боку інших осіб.

Надана класифікація адміністративної відповідальності за посягання на права суб'єктів землекористування за різними критеріями. Так, за суб'єктами здійснення розрізняються: адміністративна відповідальність громадян (фізичних осіб), громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та адміністративна відповідальність посадових осіб. За спрямованістю адміністративних правопорушень виділено адміністративну відповідальність, яка настає за порушення законодавства з землеустрою, адміністративна відповідальність за порушення у сфері порядку ведення Державного земельного кадастру; за порушення щодо порядку використання земель, у тому числі самовільне їх захоплення; адміністративну відповідальність за порушення, пов'язані з невиконанням вимог щодо забезпечення цільового використання земель, у тому числі відновлення їх якості та забезпечення цілісності ґрунтового покриву тощо.

У підрозділі 4.4 «Особливості адміністративної відповідальності за окремі правопорушення у сфері діяльності суб'єктів землекористування» акцентовано увагу на проблемах нормативно-правового закріплення складів окремих адміністративних правопорушень у сфері землекористування. Наголошено на тому, що чітке розуміння різниці між схожими складам адміністративних правопорушень є основою забезпечення адміністративного правопорядку в сфері земельних правопорушень.

...