Адміністративно-правове регулювання управління державною власністю в Україні

У підрозділі 4.3 „Адміністративно-правові відносини в управлінні державною власністю” розглядаються адміністративно-правові відносини в механізмі адміністративно-правового регулювання управління державною власністю.

Досліджується структура управлінських правовідносин. Окрему увагу приділено дослідженню адміністративно-правового статусу суб'єктів правовідносин, в т. ч. суб'єктів управління державною власністю. Наголошується на необхідності конкретних змін щодо удосконалення визначення їх правового статусу в нормах законів. Зокрема, пропонується розглянути питання щодо віднесення до виключної компетенції Кабінету Міністрів України повноважень зі створення, ліквідації, реорганізації державних підприємств, установ та організацій та позбавлення цих повноважень інших органів управління.

Підрозділ 4.4 „Акти реалізації прав і обов'язків у сфері управління державною власністю” присвячений дослідженню особливостей актів реалізації прав та обов'язків суб'єктів правовідносин, що складаються у сфері управління державною власністю.

Проведено відмежування правових актів управління державною власністю та актів реалізації повноважень власника (володіння, користування, розпорядження державним майном).

Окремо автор зупиняється на визначенні ролі і значення правосвідомості в дії механізму адміністративно-правового регулювання управління державною власністю.

У розділі 5 „Основи теорії функцій управління державною власністю та їх адміністративно-правове регулювання”, який складається з дев'яти підрозділів, проведено теоретичну розробку функціональних засад управління державною власністю та на цій основі розроблено основні засади теорії функцій такого управління як системи знань про основні його напрями та їх місце і ролі в державному механізмі, проведено аналіз спеціальних функцій управління державною власністю з точки зору їх адміністративно-правового регулювання.

Підрозділ 5.1 „Управління державною власністю як функція держави” присвячений визначенню місця і ролі управління державною власністю серед функцій сучасної української держави.

Обґрунтовано висновок про те, що управління державною власністю є окремим напрямком діяльності сучасної держави, тобто є функцією держави. Функція управління державною власністю є допоміжною відносно реалізації всіх інших функцій сучасної держави. Оскільки внутрішньоорганізаційна діяльність державних органів урегульована нормами адміністративного права, до предмету адміністративного права належить і управління державною власністю, автор доходить висновку про те, що здійснення розглянутої функції входить до адміністративно-правової складової державної діяльності у кожному її напрямі.

Підрозділ 5.2 „Система функцій управління державною власністю” присвячений визначенню місця управління державною власністю як функціонально відокремленого напряму державного управління в системі наукових категорій, що використовуються в дослідженні напрямів діяльності держави, державного управління та їх правового опосередкування.

Обґрунтовано позицію, що в діяльності держави її основні функції виступають в ролі функцій-завдань, а функція управління державною власністю є забезпечувальною функцією, тобто призначеною для забезпечення реалізації відповідних функцій-завдань.

Автор вказує на те, що з точки зору державного управління як об'єкта адміністративно-правового регулювання, управління власністю держави - функція державного управління, найважливіший напрямок діяльності держави, в якому, в свою чергу, можна виділити ряд відокремлених напрямів, що складаються в об'єктивно необхідні складові функції управління державною власністю і становлять спеціальні функції державного управління в досліджуваній сфері. За змістом в управлінні державною власністю слід виділяти зовнішню і внутрішньоорганізаційну діяльність, що є необхідною для реалізації в усіх сферах діяльності держави таких об'єктивно необхідних спеціальних функцій державного управління, як: формування державної власності та передача об'єктів права державної власності, організація їх утримання, облік та контроль за їх наявністю та використанням та, як виняток, відчуження надлишкового майна державної власності, оплатне використання такого майна для задоволення індивідуальних потреб.

Як функція органів виконавчої влади управління державною власністю проявляється в забезпеченні органами виконавчої влади на чолі з Кабінетом Міністрів України міжгалузевого управління державною власністю, в т. ч. у визначених законом випадках координації і контролю в управлінні державною власністю в органах інших гілок влади, а також у діяльності, направленій на забезпечення громадянам реалізації права користування об'єктами права державної власності та об'єктами права виключної власності народу.

Підрозділ 5.3 „Формування державної власності та передача об'єктів права державної власності” присвячений розгляду функцій формування та передачі об'єктів права державної власності як напрямів управління державною власністю.

Розглядається визначення в нормах адміністративного права змісту відповідних функцій, вказується на ряд системних недоліків та пропонуються шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання формування та передачі об'єктів права державної власності.

Вказується, зокрема, що формування державної власності здійснюється відповідними суб'єктами і шляхом придбання за рахунок державних коштів, а також створення відповідних об'єктів основних засобів та іншого майна. Придбане або створене майно відображається в балансах відповідних юридичних осіб на підставі даних бухгалтерського обліку. Під час придбання та створення цього майна необхідно забезпечити належний контроль не лише за використанням коштів, але і за своєчасністю та повнотою оприбуткування, а також збереженням цього майна, його цільовим та ефективним використанням.

У підрозділі 5.4 „Організація володіння, користування, розпорядження об'єктами державної власності” проведено аналіз організації володіння, користування, розпорядження державним майном як спеціальної функції управління державною власністю.

При розгляді відповідної функції автор виходить з того, що організація володіння, користування, розпорядження об'єктами державної власності полягає, перш за все, в таких трьох напрямах управлінської діяльності, як створення державних підприємств, організацій, установ, формування їх органів управління та закріплення державного майна за вказаними підприємствами, організаціями, установами.

Враховуючи, що згідно з чинним законодавством майно закріплюється за юридичними особами державної власності на праві оперативного управління, або господарського відання саме органами управління, до яких належать органи всіх гілок державної влади, а також деякі інші суб'єкти, відзначається, що здійснення таких процедур належить до сфери адміністративно-правового регулювання і водночас на сьогодні є суттєвою прогалиною, яка потребує невідкладного врегулювання. Проведено розмежування процедур закріплення та процедур передачі об'єктів права державної власності. Зроблено висновки щодо змісту та значення процедур закріплення, а також пропозиції щодо врегулювання відповідних відносин.

Автором також розглядаються особливості адміністративно-правового статусу керівника державного підприємства, організації, установи як органу управління такою юридичною особою, адміністрації такого підприємства, організації, установи та наголошується на необхідності законодавчого врегулювання особливостей їх правового статусу.

У підрозділі 5.5 „Організація обліку державного майна” здійснюється аналіз організації обліку державного майна як одного з найважливіших напрямів діяльності (функцій) з управління державною власністю, що служить безпосереднім зворотним зв'язком між суб'єктами й об'єктами управління.

З урахуванням аналізу сучасного стану реалізації відповідної функції, розроблені пропозиції щодо удосконалення її реалізації, в т. ч. на основі удосконалення ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності шляхом його інтеграції з обліковими системами, що існують на рівні органів управління, державних підприємств, організацій, установ. З урахуванням того, що в держави, як у будь-якого великого власника, найважливішим управлінським методом організації належної якості зворотного зв'язку є стандартизація обліку і контроль, вказується на необхідність стандартизації облікових процесів та їх поєднання із системами звітності та контролю. Глибоко аналізуються також поняття балансу та балансоутримання, організація облікової політики державних підприємств, організацій, установ та засоби забезпечення її реалізації, висунуто конкретні пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового забезпечення реалізації відповідних управлінських функцій.

У підрозділі 5.6 „Контроль за використанням, станом та збереженням майна державної власності” розглядаються особливості правового регулювання контролю за використанням, станом та збереженням державного майна і здійсненням функцій з управління державною власністю.

Аналізуючи зазначену функцію та її правове забезпечення, автор наголошує на взаємозв'язку і взаємозалежності систем обліку і контролю як елементів зворотного зв'язку, а тому органи управління мають забезпечувати контроль за дотриманням стандартизованих процедур, при необхідності внесення змін і доповнень у зазначені стандарти, а також здійснення заходів реагування у випадках виявлення відхилень контрольованої системи від заданих параметрів. Відзначається, що саме наявність контролю (як реально здійснюваного, так і потенційного) здатна забезпечити ефективну дію всієї системи зворотного зв'язку.

Розглянуто компетенцію органів управління, адміністрації державних підприємств, організацій, установ та інших суб'єктів щодо здійснення контролю за наявністю, станом та збереженням майна державної власності, здійсненням функцій з управління державною власністю на основі забезпечення стандартизації обробки облікової та звітної інформації, здійснення моніторингу, ревізій та перевірок, інвентаризації та списання державного майна, та висунуто пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового забезпечення відповідних напрямів управлінської діяльності.

У підрозділі 5.7 „Охорона державної власності” розглядаються деякі теоретичні та практичні проблеми адміністративно-правової охорони державної власності.

Адміністративно-правова охорона державної власності як частина правової охорони власності, на думку автора, полягає в сукупності адміністративно-правових засобів, спрямованих на запобігання, протидію та усунення наслідків правопорушень у сфері державної власності. У цьому аспекті правове регулювання адміністративно-правової охорони державної власності є втіленням саме охоронної функції норм адміністративного права, якими врегульовані управлінські та інші відносини в сфері державної власності.

Автор зазначає, що організація адміністративно-правової охорони державної власності належить до сфери управління державною власністю, оскільки факти, які свідчать про необхідність вжиття заходів захисту власності, виявляються, перш за все, під час здійснення управлінської діяльності. Запропоновано передбачити в законі обов'язки суб'єктів управління державною власністю при виявленні факту, що вимагає вжиття заходів щодо захисту державної власності, вживати заходів щодо відновлення порушеного права державної власності, виявлення осіб, винних у порушенні цього права, притягнення їх до відповідальності (зокрема повідомити правоохоронні органи для вжиття відповідних заходів), забезпечити недопущення виявлених порушень надалі. Розроблено основні напрями вдосконалення організації та здійснення адміністративно-правової охорони державної власності на сучасному етапі розвитку відносин державної власності.

Підрозділ 5.8 „Дозвільно-погоджувальні процедури при наданні державного майна в оренду та безоплатне користування” присвячений розгляду адміністративно-правового регулювання процедур, що мають місце при наданні державного майна в оренду та безоплатне користування.

Аналізуються особливості проведення конкурсу на право оренди державного майна та випадків надання в оренду державного майна без конкурсу, оформлення передачі майна в оренду і його повернення, зокрема, в частині повернення цілісних майнових комплексів, що перебували в орендному користуванні, і забезпечення в цих випадках належного обліку і контролю за збереженням майна державної власності. Наголошується на необхідності законодавчої заборони передання державного майна в безоплатне користування (позичку), а також наводяться пропозиції щодо удосконалення правового регулювання відповідних відносин у рамках державно-приватного партнерства.

У підрозділі 5.9. „Відчуження та приватизація державного майна” розглядаються особливості реалізації таких виняткових функцій управління державною власністю як відчуження та приватизація державного майна.

Встановлено, що відчуження державного майна і приватизація цього майна є різними адміністративними процедурами, що передбачають зміну форми власності державного майна з різних підстав, у різному порядку та різними суб'єктами. Автором наголошується на необхідності зміни ідеологічних підходів до управління державною власністю, в рамках яких приватизація державного майна повинна бути радше винятком, а не правилом. Окрім цього, вказується на те, що законодавство має передбачити чітку процедуру реприватизації об'єктів, які були передані суб'єктам інших форм власності з порушеннями чинного законодавства, щодо яких приватизаційні зобов'язання не виконуються чи приватизація яких проведена з порушеннями чинного законодавства або помилково. Це вимагає забезпечення ефективного та прозорого контролю за виконанням приватизаційних зобов'язань, послідовного представництва інтересів держави з цих питань в усіх судових інстанціях.

ВИСНОВКИ

У Висновках дисертації сформульовані найважливіші теоретичні положення й висновки, які відображають логіку і методологію проведеного дослідження, підсумки необхідних наукових узагальнень, у результаті яких запропоновано концептуальний підхід до вирішення проблеми удосконалення адміністративно-правового регулювання управління державною власністю в Україні:

1. З урахуванням сутнісних особливостей держави як власника, реалізація її права власності (володіння, користування, розпорядження певними майновими об'єктами) завжди здійснюється не безпосередньо номінальним власником (державою), а державними органами, підприємствами, організаціями, установами, які перебувають між собою в субординаційних та координаційних взаємозв'язках, і здійснюють безпосередньо відповідні правомочності як результат особливого об'єктивно необхідного організуючого владного впливу, що являє собою публічну управлінську діяльність - управління державною власністю. З гносеологічної точки зору, це дозволяє розглядати державну власність як об'єкт управління, а відповідно управління державною власністю - як об'єкт адміністративно-правового регулювання.

2. З метою реалізації основних засад внутрішньої і зовнішньої політики, забезпечення повномірної реалізації прав і свобод людини і громадянина, належної реалізації всіх завдань і функцій сучасної держави, державна політика у сфері управління державною власністю в Україні має спрямовувати свої пріоритети на зміцнення і розбудову цієї форми власності поряд із іншими її формами. Необхідно на інституціональному рівні визначити, що роздержавлення майна шляхом приватизації - це вимушений захід для переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки. Цей захід є одноразовим і продовжувати його роками - недоцільно, адже це руйнує державну власність і порушує принцип рівності всіх форм власності.

3. На сьогодні існує нагальна потреба реформування управління державною власністю, як один із напрямків здійснення якого пропонується впровадження в життя комплексу адміністративно-правових заходів, покладених в основу Концепції реформування адміністративно-правового регулювання управління державною власністю, розробленої в ході виконання дисертаційного дослідження (додаток Б до дисертаційної роботи), яка передбачає послідовну реалізацію таких основних груп заходів: визначення на адміністративно-правовому рівні основних заходів з підвищення якості управління державною власністю та порядку їх реалізації; створення сучасного адміністративно-правового інституту управління державною власністю; впровадження та реалізація у відповідній управлінській діяльності ґрунтовного системного підходу; належне визначення в правових нормах адміністративно-правового статусу об'єктів державної власності та суб'єктів управління, впровадження, належна організація та здійснення адміністративно-правової охорони державної власності.

4. Основними заходами з підвищення якості управління державною власністю, що потребують адміністративно-правового визначення, є наступні:

- перегляд стратегічних галузей економіки, які мають розвиватися на базі державної власності, (віднесення до них, наприклад, діяльності аеропортів та морських портів, виробництва алкогольних напоїв та тютюнових виробів) та створення на цій основі належних умов для організації та діяльності державних підприємств та організацій, що забезпечують стабільні надходження до Державного бюджету у вигляді відрахувань частки прибутку (дивідендів);

- використання державної власності виключно для забезпечення публічних потреб;

- детальне визначення адміністративно-правового статусу центрального органу виконавчої влади, відповідального за вироблення та реалізацію державної політики у сфері управління державною власністю, інших органів управління, їх посадових осіб;

- упорядкування процедури створення, ліквідації, реорганізації державних підприємств, організацій, установ, віднесення цього питання до виключної компетенції Кабінету Міністрів України;

- організація належного обліку об'єктів державної власності, звітності про його використання, та відповідного державного контролю;

- послідовна реалізація принципів відкритості та прозорості в управлінні державною власністю, його доступність для громадського контролю, в т. ч. шляхом оприлюднення докладної інформації про наявність, стан та рух державного майна;

- реприватизація об'єктів, які були передані суб'єктам інших форм власності з порушеннями чинного законодавства, щодо яких приватизаційні зобов'язання не виконуються або приватизація яких проведена помилково;

- удосконалення системи правового регулювання державних закупівель на основі максимального її спрощення та наближення до ринкових вимог із покладанням на керівників замовників особистої відповідальності за кожну закупівлю та максимізації поточного контролю;

- збільшення бюджетних асигнувань для створення професійно підготовлених та боєздатних Збройних Сил України;

- перегляд підходів до оподаткування доходів, недопущення значного зменшення податків з великих підприємств та перекладення їх на представників середнього класу суспільства.

5. У межах сучасного адміністративного права України слід виокремлювати адміністративно-правовий інститут управління державною власністю, який має включати норми:

- щодо загальних засад управління державною власністю, в т. ч. принципів такого управління;

- які визначають адміністративно-правовий статус центрального органу виконавчої влади, відповідального за вироблення та реалізацію державної політики у сфері управління державною власністю, та інших органів управління, їх посадових осіб;

- стосовно порядку створення, реорганізації, ліквідації підприємств, організацій, установ державної власності;

- щодо порядку передачі об'єктів державної власності, в т. ч. в межах одного органу управління, порядку закріплення державного майна;

- які регулюють порядок здійснення обліку державного майна та контролю за його використанням та збереженням;

- стосовно порядку використання громадянами та юридичними особами об'єктів виключної власності народу та об'єктів права державної власності для задоволення індивідуальних потреб;

- що встановлюють винятковість і врегульовують порядок вирішення організаційних питань щодо використання державного майна для задоволення індивідуальних потреб у таких випадках як надання його в оренду, відчуження та приватизація, а також процедури реприватизації державного майна, повернення державі цілісних майнових комплексів, що перебували в орендному користуванні.

6. Існує необхідність переведення нормативного забезпечення управління державною власністю на законодавчий рівень. Тобто основним концептуальним підходом, що випливає з конституційних приписів, має бути розміщення переважної частини правил, які встановлюють повноваження та способи дії органів виконавчої влади та інших суб'єктів у процесі управління державною власністю, в законах України.

7. Необхідним чинником забезпечення сучасного та якісного управління державною власністю є впровадження та реалізація в управлінській діяльності послідовного системного підходу - як з позиції системності суб'єктів управління, так і з позиції впорядкування об'єктів державної власності. З цією метою необхідно:

- забезпечення повноти охоплення управлінським впливом відносин державної власності, в т. ч. на основі впровадження повного єдиного реєстру об'єктів державної власності, що має містити фінансову та управлінську звітність підприємств, організацій, установ державної власності та корпоративних суб'єктів державного сектору економіки, та повну інформацію про наявність і рух державного майна по всіх органах управління та балансоутримувачах;

- покладення в основу відповідного державного реєстру принципу організаційного поєднання в єдиний комплекс управлінсько-інформаційних систем, що функціонують на рівні органів управління, державних підприємств, організацій, установ;

- стандартизація обліку, узагальнення облікової та звітної інформації, формування та надання якої суб'єктам інформаційних відносин має здійснюватись на основі єдиних організаційно-методологічних засад на рівні всієї державної власності, рівні галузі, рівні органу управління;

- забезпечення належного контролю за наявністю, ефективним використанням, станом та збереженням державного майна.

Виходячи з принципу відкритості та прозорості у сфері управління державною власністю, не може бути обмежено доступ до інформації про володіння, користування чи розпорядження державним майном.

8. В адміністративно-правових нормах має бути визначено адміністративно-правовий статус об'єктів державної власності, в т. ч. шляхом: адміністративний правовий норма власність

- урегулювання адміністративно-правового статусу державних підприємств, організацій, установ, в т. ч. органів державної влади, визначення повноважень їх керівників та адміністрації у сфері управління державною власністю;

- визначення правового режиму державного майна, порядку його закріплення та передачі, в т. ч. у межах одного органу управління, порядку інвентаризації об'єктів державної власності;

- визначення сучасного порядку призначення та укладення контрактів із керівниками державних підприємств, у яких має бути приділена особлива увага відповідальності за забезпечення ефективного використання та збереження об'єктів державної власності;

- забезпечення стандартизації у сфері підготовки та узагальнення інформації про наявність та стан об'єктів державної власності на основі належно організованої системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

- заборони передачі об'єктів державної власності поза визначеними законодавством способами, в т. ч. заборони передачі такого майна при заснуванні недержавних суб'єктів господарювання без відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

9. У процесі реформування адміністративно-правового регулювання управління державною власністю окрема увага має бути приділена вдосконаленню організації та здійснення адміністративно-правової охорони державної власності, що, зокрема, полягає в:

- розробці адміністративно-правових засобів, спрямованих на запобігання, протидію та усунення наслідків правопорушень у сфері державної власності;

- передбаченні в законі обов'язку органів управління, їх посадових осіб щодо вжиття заходів захисту власності при виявленні відповідних правопорушень та посягань на власність, конкретизації цього обов'язку в нормах компетенційного характеру;

- забезпеченні заходів фізичного захисту об'єктів державної власності з допомогою відповідних підрозділів правоохоронних органів у межах реалізації їх основних функцій.

10. Управління державною власністю як об'єкт адміністративно-правового регулювання - нормотворча й організаційно-розпорядча діяльність органів виконавчої влади та інших уповноважених суб'єктів з метою владно-організуючого впливу на суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, що належить державі (об'єктами права державної власності).

11. Управління державною власністю є допоміжною функцією сучасної держави, яка здійснюється всіма без винятку державними органами, охоплює діяльність усієї держави в цілому.

За змістом в управлінні державною власністю слід виділяти зовнішню і внутрішньоорганізаційну діяльність, що є необхідними для реалізації в усіх сферах діяльності держави таких об'єктивно необхідних спеціальних функцій державного управління, як: формування державної власності та передача об'єктів права державної власності, організація володіння, користування, розпорядження ними, облік та контроль за їх наявністю і використанням, охорона державної власності та, як виняток, відчуження надлишкового майна державної власності, оплатне використання такого майна для задоволення індивідуальних потреб.

Важливим напрямом діяльності держави є забезпечення громадянам можливості реалізації права користуватися природними об'єктами права виключної власності Українського народу та об'єктами права державної власності, що відповідно до закону здійснюється на безоплатній або оплатній основі. Право користування природними об'єктами забезпечується внутрішньоорганізаційною діяльністю у сфері управління державною власністю, а право користування об'єктами державної власності - крім цього також і реалізацією всіх названих вище функцій управління державною власністю.

12. До основних принципів управління державною власністю належать: верховенство права, законність, відкритість та прозорість, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, відповідальність, ефективність та цільове використання об'єктів державної власності. Враховуючи широкий об'єктний склад державної власності, коло суб'єктів управлінських відносин, необхідно перелік та зміст основних принципів управління державною власністю визначити в законі.

13. Механізм адміністративно-правового регулювання управління державною власністю - система (організована в певній послідовності сукупність) правових засобів (адміністративно-правових норм, правовідносин, актів реалізації прав і обов'язків), за допомогою яких здійснюється цілеспрямовуючий вплив на управлінські відносини, які виникають під час здійснення уповноваженими суб'єктами діяльності з управління державною власністю.

14. Регулююча роль адміністративно-правових відносин у сфері управління державною власністю полягає в тому, що вони в багатьох випадках є підставою для виникнення, зміни і припинення правовідносин іншого виду - цивільно-правових відносин щодо державного майна. Саме на підставі та з урахуванням визначених в адміністративних правовідносинах прав та обов'язків відповідні суб'єкти набувають прав та обов'язків у цивільних правовідносинах, реалізують повноваження з володіння, користування а також розпорядження об'єктами права державної власності.

15. Організація управління державною власністю в Україні полягає, зокрема, у створенні відповідної системи суб'єктів, уповноважених на здійснення такого управління. Вирішення питань управління державною власністю в межах визначеної законом компетенції є правом і обов'язком відповідних органів управління державною власністю і їх посадових осіб.

Функції центрального органу виконавчої влади, уповноваженого на здійснення державної політики у сфері управління державною власністю, яким на сьогодні є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, мають бути належно визначені в законі. До компетенції цього Міністерства має бути віднесено здійснення міжгалузевого управління державною власністю, в тому числі координація всіх інших органів управління в цій сфері. Окрім цього, до повноважень Міністерства має бути віднесено вирішення питань передачі державного майна (крім передачі в межах одного органу управління); питання ж створення, ліквідації, реорганізації державних підприємств, списання та передачі особливо цінного державного майна, відчуження державного майна - необхідно віднести до компетенції Кабінету Міністрів України (за поданням або погодженням Мінекономрозвитку). Для забезпечення здійснення відповідної функції в складі Міністерства економічного розвитку і торгівлі має бути визначено спеціальний департамент.

З урахуванням цього, до системи суб'єктів, уповноважених на здійснення функцій з управління державною власністю в Україні, мають належати Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління державною власністю (Міністерство економічного розвитку і торгівлі України), Фонд державного майна України, інші міністерства та інші органи виконавчої влади, органи, які здійснюють управління державною власністю відповідно до повноважень, визначених окремими законами, державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, Національна академія наук України, галузеві академії наук, а також керівники (адміністрація) державних підприємств, організацій, установ.

16. Реалізація прав і обов'язків учасників правовідносин у сфері управління державною власністю здійснюється у формі дотримання, виконання, використання та застосування, з урахуванням впливу правосвідомості учасників відповідних суспільних відносин.

Основною формою реалізації повноважень суб'єктів управління державною власністю в Україні є правові акти управління, шляхом видання яких такими суб'єктами забезпечується здійснення організаційно-розпорядчих повноважень. Правові акти управління державною власністю значною мірою виступають актами індивідуальної регламентації прав та обов'язків суб'єктів управлінських відносин. На підставі цих актів здійснюється піднормативне казуальне правове регулювання суспільних відносин, вищезазначені суб'єкти наділяються правами або на них покладаються обов'язки у сфері управління державною власністю.

Учасники управлінських відносин у випадках, визначених безпосередньо адміністративно-правовими нормами та актами застосування права, повинні забезпечити виконання обов'язків, передбачених цими нормами та правозастосовними актами, та користуються відповідними правами.

17. Правосвідомість державних службовців, керівників державних підприємств, організацій, установ, інших суб'єктів, що беруть участь у суспільних відносинах у сфері управління державною власністю на професійній основі, є (або повинна бути) професійною, що передбачає необхідність цілеспрямованого освітньо-виховного впливу на її формування з боку держави в особі відповідних органів у процесі управління державною власністю, а також під час підготовки спеціалістів. Найпершим, вихідним змістовним елементом правосвідомості суб'єкта права, наділеного правами й обов'язками у сфері управління державною власністю, є ставлення до такого майна як до державного, що передбачає сформування в посадових осіб, уповноважених на здійснення управління державною власністю, своєрідних деонтологічних характеристик, що включають, зокрема, і відповідні почуття обов'язку при діях від імені держави виступати виключно в інтересах держави.

У процесі правореалізації мають безпосереднє значення відповідні правові погляди, цінності, переконання та установки, що стосуються не праворозуміння взагалі, не рівня правосвідомості чи правової культури, а правові погляди та установки, що відображають відношення до конкретних правовідносин, конкретних життєвих ситуацій та відповідних приписів правових норм.

18. Особливості правового статусу керівника державного підприємства, організації, установи як органу управління державною власністю щодо відокремленої частини державного майна, закріпленої за підприємством, полягають у тому, що він не лише виконує загальні управлінські функції на такій юридичній особі, але й здійснює специфічні управлінські функції щодо управління державною власністю, притаманні лише для державного підприємства, організації, установи (зокрема повноваження щодо організації володіння, користування, розпорядження відповідною частиною державного майна, в тому числі його відчуження, списання, узгодження передачі в оренду).

Доцільно впровадити укладення контрактів з керівниками не лише державних підприємств, але і з керівниками інших юридичних осіб - державних організацій, установ, закладів, можливість укладення контрактів із якими на сьогодні передбачена законом, однак не передбачена підзаконними актами.

19. Процедура закріплення майна за державним підприємством, організацією, установою на праві господарського відання (оперативного управління), на відміну від порядку реалізації таких речових прав у цивільних правовідносинах, має врегульовуватися нормами адміністративного права, і відповідні адміністративно-правові норми повинні передбачатися не в Цивільному та Господарському кодексах, а в законодавстві з управління державною власністю.

20. Контроль у сфері управління державною власністю - врегульований нормами адміністративного права напрямок діяльності органів виконавчої влади, їх посадових осіб та інших уповноважених суб'єктів із перевірки наявності, ефективного використання об'єктів державної власності та здійсненням функцій з управління нею, що спрямована на забезпечення дотримання законів та інших правових актів при здійсненні володіння, користування, розпорядження відповідними об'єктами, виявлення правопорушень у цій сфері, запобігання вчиненню правопорушень, а також вироблення висновків і пропозицій з удосконалення здійснення такого управління.

21. Балансоутримання - функція юридичної особи з відображення переданого їй у власність, господарське відання, оперативне управління чи на інших підставах майна в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, що в управлінні державною власністю проявляється як важлива управлінська функція, наявність якої пов'язана з наділенням державних підприємств, організацій, установ особливими правами та обов'язками щодо майна державної власності.

22. Інвентаризація державного майна - важливий урегульований нормами адміністративного права прояв управлінської діяльності, що забезпечує безпосередню реалізацію управлінських функцій контролю за збереженням та ефективним використанням державного майна. Необхідно передбачити в законі право і обов'язок органів управління державною власністю та контролюючих органів щодо призначення і проведення інвентаризації на підпорядкованих державних підприємствах, організаціях, установах (участі в її проведенні) замість передбаченого права вимоги проведення інвентаризацій.

23. У процесі забезпечення утримання та обліку державного майна виникають питання списання та відчуження об'єктів, що не використовуються з будь-яких причин, зокрема внаслідок втрати споживчих якостей. Списання державного майна є управлінською процедурою, що полягає у вилученні шляхом ліквідації (знищення) об'єкта державної власності з активу в установленому порядку. Відчуження державного майна - управлінська процедура, що полягає в здійсненні балансоутримувачами самостійно або за узгодженням із органом (органами) управління продажу основних засобів державної власності на конкурентних засадах. Відчуження державного майна та приватизація державного майна, відповідно до законодавства, є різними управлінськими процедурами. Оскільки при здійсненні цих процедур виникають значні управлінські ризики, у процесі контролю (як поточного, так і наступного) за наявністю та ефективним використанням об'єктів державної власності необхідно приділяти фактам списання та відчуження об'єктів державної власності особливої уваги.

З метою вдосконалення адміністративно-правового регулювання управління державною власністю існує потреба у внесенні змін до законів України „Про управління об'єктами державної власності”, „Про оренду державного та комунального майна”, „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності”, „Про центральні органи виконавчої влади”, „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Господарського, Цивільного кодексів України, пропозиції щодо яких викладені в проекті Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування системи управління державною власністю” (додаток В до дисертаційної роботи).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Кравчук О. О. Управління державною власністю : адміністративно-правові засади : монографія / О. О. Кравчук. - К. : НТУУ «КПІ», 2013. - 444 с.

Рецензія

Марчук В. Актуальне дослідження адміністративно-правових засад управління державною власністю / В. Марчук // Право України. - 2014. - №6. - С. 251-253.

Статті у фахових виданнях:

2. Кравчук О. Проблеми класифікації юридичних осіб за новим законодавством України / О.Кравчук // Право України. - 2004. - № 6. - С. 102 - 105.

3. Кравчук О. О. Організація утримання майна на балансах державних і комунальних підприємств: проблеми адміністративно-правового забезпечення / О. О. Кравчук // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2009. - Випуск 46. - С. 212-218.

4. Кравчук О. Проблеми класифікації юридичних осіб державної і комунальної власності як об'єктів управлінського впливу / О. Кравчук // Юридична Україна. - 2010. - № 1. - С. 48-54.

5. Кравчук О. Проблеми правового регулювання організації обліку державного і комунального майна, закріпленого за бюджетними установами / О. Кравчук // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право: Зб. Наук. праць - 2009. - № 4. - С. 141 - 146.

6. Кравчук О. Проблеми правового регулювання деяких адміністративних процедур у сфері управління майном державної та комунальної власності / О. Кравчук // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право: Зб. Наук. праць - 2010. - № 1. - С. 118 - 124.

7. Кравчук О. О. Проблеми адміністративно-правового регулювання відчуження об'єктів державної та комунальної власності / О. О. Кравчук // Судова апеляція. - 2010. - № 1. - С. 98 - 104.

8. Кравчук О. О. Проблеми адміністративно-правового забезпечення процедур списання державного та комунального майна / О. О. Кравчук // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право: Зб. Наук. праць - 2010. - № 2. - С. 120 - 126.

9. Кравчук О. О. Корпоративні права держави й територіальних громад, державні і комунальні підприємства як об'єкти управління державною та комунальною власністю / О. О. Кравчук // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2010. - Випуск 49. - С. 189-196.

10. Кравчук О. О. Деякі проблеми адміністративно-правового регулювання управління корпоративними правами держави та територіальних громад / О. О. Кравчук // Судова апеляція. - 2010. - № 3. - С. 19 - 26.

11. Кравчук О. О. Проблеми адміністративно-правового регулювання контролю за використанням державного майна та здійсненням функцій з управління цим майном / О. О. Кравчук // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право: Зб. Наук. праць - 2010. - № 3. - С. 145 - 152.

12. Кравчук О. О. Проблеми адміністративно-правового регулювання управління державними організаціями та установами / О. О. Кравчук // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2010. - Випуск 50. - С. 251 - 258.

13. Кравчук О. О. Керівник державного підприємства в системі управління майном державної власності / О. О. Кравчук // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право: Зб. Наук. праць - 2010. - № 4. - С. 216 - 222.

14. Кравчук О. О. Питання удосконалення правового регулювання відносин, пов'язаних із передачею в оренду державного майна / О. О. Кравчук // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2011. - Випуск 51. - С. 268-275.

15. Кравчук О. О. Адміністративно-правове регулювання організаційних відносин, пов'язаних із передачею в оренду державного майна / О. О. Кравчук // Судова апеляція. - 2011. - № 1. - С. 83 - 88.

16. Кравчук О. О. Деякі питання господарського відання та оперативного управління майном державної власності / О. О. Кравчук // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2011. - Випуск 52. - С. 218 - 224.

17. Кравчук О. О. Адміністративно-правове регулювання передачі об'єктів права державної власності / О. О. Кравчук // Судова апеляція. - 2011. - № 2. - С. 40-47.

18. Кравчук О. О. Адміністративні правовідносини у сфері управління майном державної власності / О. О. Кравчук // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2011. - Випуск 53. - С. 220 -227.

19. Кравчук О. О. Проблеми правового регулювання процедур закріплення державного майна на праві оперативного управління та господарського відання / О. О. Кравчук // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право: Зб. Наук. праць - 2011. - №1. - С. 183 - 188.

20. Кравчук О. Адміністративно-правові норми у сфері управління майном державної власності / О. Кравчук // Право України. - 2011. - №10. - С. 210 - 217.

21. Кравчук О. Джерела адміністративно-правового регулювання управління майном державної власності / О. Кравчук // Юридична Україна. - 2011. - № 10. - С. 15 - 21.

22. Кравчук О. О. Організаційна система управління майном державної власності в Україні / О. О. Кравчук // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право: Зб. Наук. праць - 2011. - № 3. - С. 156 - 161.

23. Кравчук О. О. Державна власність як матеріальна основа діяльності держави в сучасних умовах: деякі питання ефективності управління / О. О. Кравчук // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2011. - Випуск 54. - С. 220 - 227.

24. Кравчук О. О. Проблеми адміністративно-правової охорони та захисту державної власності / О. О. Кравчук // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2012. - Випуск 55. - С. 220 - 227.

25. Кравчук О. Управління майном державної власності: функціональний аспект / О. Кравчук // Право України. - 2012. - №6. - С. 202 - 208.

26. Кравчук О. О. Державна власність як форма власності в Україні (аксіологічний аспект) / О. О. Кравчук // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право: Зб. Наук. праць - 2012. - № 2. - С. 104 - 109.

27. Кравчук О. О. Основні принципи управління майном державної власності / О. О. Кравчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2012. - №10. - С. 61 - 67.

28. Кравчук О. О. Щодо ефективності та цільового використання державного майна / О. О. Кравчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2013. - № 1. - С. 50 - 58.

29. Кравчук А. О. Правовое сознание в механизме административно-правового регулирования управления государственным имуществом в Украине / А. О. Кравчук // Вестник Тамбовского университета. Серия: Гуманитарные науки - 2013. - № 3. - С. 329 - 335.

30. Кравчук А. О. Развитие правового регулирования в сфере государственной собственности в Украине (управленческий аспект) / А. О. Кравчук // Вестник Тамбовского университета. Серия: Гуманитарные науки - 2013. - № 4. - С. 37 6- 382.

31. Кравчук О. О. Акти реалізації прав і обов'язків у сфері управління державною власністю / О. О. Кравчук // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право: Зб. Наук. праць - 2013. - №2. - С. 102 - 108.

32. Кравчук А. О. Государственная собственность как объект государственного управления (административно-правовой аспект) / А. О. Кравчук // Административное и муниципальное право. - 2013. - № 11. - С.1063-1070. DOI: 10.7256/1999-2807.2013.11.9712.

33. Кравчук О. Організація зворотного зв'язку в управлінні державною власністю на основі стандартизації обліку і контролю / О. Кравчук // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право: Зб. Наук. праць - 2014. - № 1. - С. 86 - 93.

34. Кравчук А. Понятие, сущность и цель управления государственной собственностью / А. Кравчук // Закон и жизнь. - 2014. - № 3. С. 31 - 36.

35. Кравчук О. О. Управління державною власністю у сфері забезпечення громадянам права користування об'єктами виключної власності народу та об'єктами державної власності / О. О. Кравчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2014. - № 6. - С. 132 - 138.

Інші публікації, які додатково висвітлюють основний зміст дисертації, та тези доповідей на науково-практичних конференціях:

36. Кравчук О. Передача майна державних та комунальних підприємств / О. Кравчук // Баланс. - 2007. - № 42. - С. 15 - 18.

37. Кравчук О. О. Облік і контроль за використанням державного та комунального майна: сучасний стан і перспективи / О. О. Кравчук // Сучасні наукові досягнення - 2008: Збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції. - В 3-х т. - Т. ІІІ. - Миколаїв, 2008. - С. 41 - 44.

38. Кравчук О. Складання акта приймання-передачі виконаних робіт (послуг) за договором оренди / О. Кравчук // «ГлавБух». - 2008. - № 10 (561). - С. 52.

39. Кравчук О. Дочірнє підприємство ДАКу не є суб'єктом державного сектора економіки. Судова практика / О. Кравчук // Дебет-кредит. - 2008. - №27. - С. 43.

40. Кравчук О. КМУ вправі давати розпорядження НАКу від імені держави (акціонера). Судова практика / О. Кравчук // Дебет-кредит. - 2008. - № 27. - С. 42.

41. Кравчук О. Механізм адміністративно-правового регулювання управління майном державної та комунальної власності. // Сучасні проблеми адміністративної реформи в Україні: Тези доповідей Всеукраїнської конференції з адміністративного права, м.Запоріжжя, 05 - 06 березня 2009 р./ За заг. ред. С.М. Тимченка і Т.О.Коломоєць. - Запоріжжя: ЗНУ, 2009. - С. 62 - 64.

42. Кравчук О. О. Проблеми адміністративно-правового регулювання управління майном державної та комунальної власності / О. О. Кравчук // Державне управління та місцеве самоврядування: тези ІХ Міжнар. наук. конгресу, 26 - 27 березня 2009 р. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2009. - С. 71 - 72.

43. Кравчук О. О. Управління майном державної та комунальної власності: перспективи адміністративно-правового регулювання / О. О. Кравчук // Збалансований (сталий) місцевий розвиток: теоретичні та практичні аспекти: Збірник наукових праць: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції 28 листопада 2009 р. - К., 2009. - С. 309 - 312.

44. Кравчук О. Щодо деяких проблем удосконалення адміністративно-правового регулювання управління майном державної та комунальної власності. // Сучасні проблеми управління: метеріали V Міжнародної науково-практичної конференції 26 - 27 листопада 2009 р., м.Київ. / Уклад. Б.В. Новиков, І.І.Федорова. - К.: НТУУ «КПІ», 2009. - С. 207 - 208.

45. Кравчук О. О. Щодо вдосконалення адміністративно-правового забезпечення деяких управлінських процедур у сфері управління майном державної та комунальної власності / О. О. Кравчук // Сучасна наукова думка - 2010: Збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції. - Миколаїв. - 2010. - С. 63 - 65.

46. Кравчук О. О. Щодо деяких проблем адміністративно-правового регулювання управління державними підприємствами та корпоративними правами держави / О. О. Кравчук // Теорія і практика сучасного права: збірник матеріалів конференції. - Херсон: Айлант, 2010. - Т. 1. - С. 271 - 274.

47. Кравчук О. О. Удосконалення адміністративно-правового регулювання процедур надання в оренду державного майна. // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Правове регулювання суспільних відносин в умовах демократизації Української держави (2011 р. м.Київ) / Укладачі Б. В. Новіков, Т. О. Чепульченко, І. П. Голосніченко, В. Ю. Пряміцин / К.: ІВЦ «Політехніка», 2011. - С. 109 - 111.

48. Кравчук О. О. Щодо деяких проблем адміністративно-правового регулювання господарського відання та оперативного управління майном державної та комунальної власності. // Актуальні проблеми регіонального управління та місцевого самоврядування: Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (08.04.2011) / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка, Т. В. Іванової. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2011. - У 2-х частинах. - Ч.1. - С. 94 - 96.

49. Кравчук О. Деякі проблеми адміністративно-правового регулювання управління державними підприємствами, організаціями та установами / О. Кравчук // Актуальні питання державотворення в Україні: матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих учених (21 квітня 2011 року). - К. : Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2011. - С. 97 - 98.

50. Кравчук О. Про частину чистого прибутку (коментар до листа Державної податкової служби України від 30.09.2011 №1920/7/15-1215) / О. Кравчук // Дебет-кредит. - 2011. - № 44. - С. 52 - 53.

51. Кравчук А. О. Управление государственной собственностью как функция современного государства. // Современные вопросу государства, права, юридического образования: материалы VIII Общероссийской научно-практической Интернет-конференции, 22 декабря 2011 г. / М-во обр. и науки РФ [и др.]; отв. ред. О.В.Белянская. - Тамбов, 2012. - С. 109 - 114.

...