Адміністративні процедури в умовах формування правової держави

Обґрунтовано, що: теоретичні концепції предмета адміністративного права, процесуальний розгляд індивідуальних адміністративних справ та інститут адміністративної відповідальності суперечать принципам правової держави й верховенства права, а відтак, не відображають істинного призначення діяльності публічної адміністрації (її посадовців). Доведено, що існування зазначених догматичних теорій не може сприяти спонуканню службовців органів виконавчої влади бездоганному і чесному виконанню ними їхніх завдань, функцій та обов'язків.

Запропоновано класифікацію правил виконання завдань і функцій публічної адміністрації (її службовців) за напрямками діяльності: виконання організаційних заходів зі створення гідних умов життя людини шляхом розробки і впровадження програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку, здійснення контролю за їх виконанням тощо; забезпечення конституційних вимог фізичних та юридичних осіб, захист їхніх прав і законних інтересів.

Обґрунтовано, що найбільш вірогідною характеристикою адміністративної процедури є спосіб дії виконання тієї чи іншої функції, що покладена на службовців державних органів. Це і є глибинною ознакою сутності адміністративної процедури. При цьому головним завданням адміністративних процедур є регулювання їх діяльності та поведінки в зазначених сферах діяльності.

Проведене дослідження, на погляд автора, надає підстави запропонувати введення у науковий обіг теорії адміністративного права категорії «адміністративна процедура», виклавши його таким чином: під інститутом адміністративної процедури як складовою адміністративного права слід розуміти сукупність матеріальних норм, що детально регламентують правовий статус органів виконавчої влади (їхніх службовців), включаючи: обов'язки і відповідальність, процедури застосування до них таких важелів, як кримінальна, цивільна та інша відповідальність, незалежно від рангу посади, за неналежне виконання (невиконання) функцій та обов'язків, дії та акти, внаслідок яких людині та суспільству спричинено шкоду; процедури відшкодування моральної та майнової шкоди; процедури внутрішньоорганізаційної діяльності, правила і процедури прийняття й виконання рішень при реалізації адміністрацією (її посадовцями) їхніх функцій та обов'язків і правила їх оформлення; правила розробки, погодження і прийняття нормативно-правових актів, межі нормотворчої діяльності; процедури здійснення організаційних заходів зі створення гідних умов життя людини шляхом розробки і впровадження програм економічного, науково-технічного, соціального й культурного розвитку, контроль за їх виконанням тощо; правила і процедури забезпечення конституційних вимог фізичних та юридичних осіб, захисту їхніх прав і законних інтересів.

Надане визначення інституту адміністративної процедури може слугувати відправною точкою для подальших теоретичних досліджень у галузі адміністративного права, оскільки воно безпосередньо випливає саме зі змісту конституційних положень.

У підрозділі 3.2 «Правовий статус посадових осіб органів публічної адміністрації, як суб'єктів адміністративних процедур» досліджено концептуальний підхід демократичної, соціальної та правової держави до обґрунтування правового статусу публічної адміністрації (її посадовців), їх відповідальності за неналежне виконання (невиконання) їх завдань, функцій та обов'язків, дії та акти, внаслідок яких людині і суспільству спричинено шкоду.

Обґрунтовано, що змістом служіння публічної адміністрації (їх посадовців) у правовій державі є створення гідних умов життя людини, захист її прав, свобод та законних інтересів.

Зроблено висновок, що ототожнення головної функції органів державної влади, яка полягає у здійсненні організаційних дій щодо створення гідних умов життя людини та захисту її прав, з платними «адміністративними послугами» грубо порушує права людини, принципи правової держави і верховенства права.

Акцентовано увагу, що конституційне оформлення статусу органів публічної адміністрації (їхніх службовців), їх завдань, функцій, обов'язків і відповідальності є запорукою реалізації гарантій, що випливають із принципів демократичної, соціальної та правової держави.

Аналіз різних підходів стосовно визначення проблем адміністративного права та державного управління, на думку автора, надає підстави зробити висновок, що вони ґрунтуються на ідеологічній точці зору, згідно з якою обов'язки і відповідальність перед людиною покладено на абстрактно-філософську категорію «держава», а не безпосередніх виконавців, якими є службовці органів публічної адміністрації, і в цьому вбачається головна проблема.

У підрозділ 3.3 «Адміністративні процедури як основний інструмент регламентації діяльності органів публічної адміністрації» обґрунтовано інститут адміністративної процедури як основний інструмент регламентації діяльності органів публічної адміністрації. Акцентується увага на тому, що інститут адміністративної процедури є головним інструментом регламентації діяльності публічної адміністрації (її посадових осіб), який сприяє ефективному виконанню ними їхніх завдань,функцій та обов'язків.

Констатується, що в Україні відсутній єдиний регулятивний акт про адміністративну процедуру. Проблема полягає в тому, що запозичення досвіду розвинених зарубіжних країн блокується теоретичними міркуваннями: в одному випадку посилаються на те, що розвиток законодавства про адміністративну процедуру призвів до такого становища, коли адміністративне право в цих країнах регулює здебільшого діяльність публічної адміністрації, в іншому - стверджується про невиправданість запозичення досвіду зарубіжних країн, які мають більш високий рівень забезпечення прав, свобод і гарантій людини. Як свідчить дослідження, така ідеологія цілком використовувалась радянською правовою наукою.

Акцентується увага, що наслідком протистояння є те, що на сьогодні в Україні існує велика кількість реєстраційних органів, законодавчих та інших правових актів, якими обумовлюється різноманітні «процесуально-реєстраційно-дозвільні» процедури, в яких відсутні: чітке обумовлення правил їх виконання; обов'язки службовців, їх відповідальність перед людиною і суспільством.

Протистояння обумовлюється такими трьома факторами: існування корупційного підходу до осмислення принципів статей 1, 8, 21, 22, 42 Конституції України; з метою реалізації першого фактору представники владних структур штучно створюють або «правову конструкцію» з метою покладання на громадянина обов'язків у вигляді «процесуально-реєстраційно-дозвільних» та інших послуг, або встановлюють інші надумані підстави, відповідно до яких пропонуються інші платні «адміністративні послуги»; використання принципу «верховенства закону» замість принципу верховенства права. Тобто, підґрунтя для корупції створюють саме юридичні процедури, які на замовлення заінтересованих осіб закон вимагає виконувати. Встановлення ж іншого, ніж це визначено Конституцією, порядку забезпечення гідних умов життя людини та захисту її прав є неконституційним.

На погляд дисертанта, з метою: боротьби з корупційною технологією «процесуально-реєстраційно-дозвільних послуг», скорочення чисельності законодавчих і нормативно-правових актів, якими регламентується зазначена технологія, задоволення прав та законних інтересів людини щодо здійснення підприємницької діяльності, а в цілому заради задоволення прав громадян України на належне державне управління, існує нагальна необхідність впорядкування адміністративно-процедурної діяльності органів публічної адміністрації та органів місцевого самоврядування (їхніх службовців) шляхом прийняття не тільки єдиного уніфікованого законодавчого акта про адміністративну процедуру, але й регулятивного акта щодо діяльності єдиного національного реєстратора, як це, наприклад, запроваджено у Великобританії, Швеції, Італії, Туреччині, Нідерландах тощо.

Надається теоретичне визначення поняття «адміністративна процедура», під якою пропонується розуміти встановлений нормами адміністративного права розгляд та вирішення конкретних адміністративних справ у сфері діяльності органів публічної адміністрації.

Розділ 4 «Шляхи вдосконалення інституту адміністративної процедури» складається з трьох підрозділів, у яких досліджено стан правового регулювання адміністративних процедур в зарубіжних країнах та запропоновано шляхи їх вдосконалення в Україні.

Підрозділ 4.1 «Досвід правового регулювання адміністративно-процедурної діяльності органів публічної адміністрації у США, ФРН та Франції» стосується аналізу теоретичних здобутків адміністративно-правової науки зарубіжних країн та законодавчого врегулювання інституту адміністративної процедури. Адміністративне право в країнах з розвинутою системою демократії і ринковою економікою виконує роль ефективного механізму захисту прав і свобод, власності й особистості від сваволі адміністративних органів. Констатується, що інститут адміністративної процедури у цих країнах є невід'ємною складовою адміністративного права та публічного управління.

Характерною об'єднуючою рисою адміністративного права США, ФРН та Франції є те, що ця галузь публічного права детально регламентує діяльність адміністративних органів, їхні завдання і функції, обов'язки і відповідальність, процедури відшкодування майнової шкоди, правила поведінки їхніх службовців, процедурні питання реалізації покладених на них завдань і функцій, в яких важливе місце посідають процедури правотворчої діяльності та питання юрисдикційного (судового) контролю за діяльністю адміністративних органів і їхніх службовців. Основним принципом адміністративного права цих країн визначено адміністративну відповідальність публічної адміністрації (її службовців) за неналежне виконання (невиконання) ними завдань, функцій та обов'язків, дії та акти, внаслідок яких суспільству та людині спричинено шкоду (збитки).

Потреба процедуралізації діяльності адміністрації (її службовців) у цих країнах обумовлена, зокрема, такими факторами: захист основоположних прав людини, створення гідних умов її життя, що досягається розвитком економіки; вдосконалення діяльності адміністрації шляхом уніфікації її адміністративної практики.

Інститут адміністративної процедури визначено головним інструментарієм адміністративного права. Позитивна якість цього інструменту полягає в тому, що комунікативні зв'язки між публічною адміністрацією та громадянами розглядаються з позицій чіткого визначення єдиних правил для адміністративних інституцій, що і як кому робити, що обумовлює прозорість, єдність і зрозумілість поведінки як адміністрації, так і громадян.

Зроблено висновок, що запозичення досвіду США та ФРН щодо впровадження інституту адміністративної процедури і практики врегулювання аналогічних питань законодавством Франції є основним і першочерговим завданням вітчизняної адміністративно-правової науки.

У підрозділі 4.2 «Правове регулювання адміністративно-процедурної діяльності органів публічної адміністрації у державах колишньої системи колективістського права» аналізуються питання правового регулювання адміністративної процедури у державах колишньої системи колективістського права. Акцентовано увагу, що адміністративне право у цих державах ґрунтується на постулатах радянської правової науки, що безпосередньо вбачається зі змісту конституцій Росії, Білорусі, Молдови, Казахстану та Грузії. Представники державних інституцій конституційним шляхом позбавлені як обов'язків, так і відповідальності. Всупереч проголошеному принципу поділу влад діє інститут адміністративної відповідальності, який надає право чиновництву здійснювати правосуддя. Визначення предмета адміністративного права залишається в редакції «наказного праворозуміння» 1938 р.

Принципи адміністративного права та інституту адміністративної процедури, що обумовлені законодавством США, ФРН та Франції, не знайшли відображення у чинному законодавстві пострадянських. Винятком можна було б вважати хіба що Загальний адміністративний кодекс Грузії, яким запозичено деякі положення та структура Федерального закону США «Про адміністративні процедури» («Administrative Procedures Act»), проте, наявність у кодексі положень про розгляд адміністративних скарг і заяв свідчить про домінування теорії «розгляду індивідуальних адміністративних справ».

Рецепція Україною положень законодавства країн СНД у сфері регламентації інституту адміністративної процедури вбачається неприйнятною, оскільки так само як і в Україні існує теорія «розгляду індивідуальних адміністративних справ», зі стягненням подвійної плати за реалізацію «владоповноважень».

Підрозділ 4.3 «Шляхи трансформації правового регулювання адміністративно-процедурної діяльності органів публічної адміністрації» стосується питань трансформації законодавства у сфері правового регулювання адміністративно-процедурної діяльності органів публічної адміністрації.

Конституцією України встановлено, що Україна є демократичною, соціальною та правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Тобто, всі інші її приписи мали б відповідати цим основоположним принципам. Проте нею легалізовано конструкцію «влада без обов'язків і відповідальності»; державні органи наділені лише владою і повноваженнями («владоповноваженнями») та всупереч принципу поділу влади їхнім службовцям надано право здійснювати правосуддя. В цілому такий підхід обумовив збереження догм радянської правової науки.

У врегулюванні відносин між органами публічної адміністрації і громадянами з приводу реалізації їхніх прав і законних інтересів необхідно дотримуватися так званої реординації, сутність якої полягає у праві громадян вимагати від посадових осіб належної поведінки щодо реалізації прав і свобод, а також чітко виконувати свої обов'язки.

Незважаючи на конституційно закріплені принципи демократичної, соціальної і правової держави та принцип верховенства права, наголошено, що практична їх реалізації не задовольняє суспільство. Автор доходить висновку про необхідність мати дієві важелі впливу для їх реалізації. Забезпечення виконання завдань, функцій та обов'язків представницькими інституціями держави та їх безпосередніми виконавцями можна досягти лише єдиним шляхом - вдосконаленням правової регламентації адміністративно-процедурної діяльності органів публічної адміністрації.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у встановленні нових знань про адміністративні процедури в публічному праві, які утворили концепцію адміністративних процедур в умовах формування правової держави.

Систематизація отриманих результатів дозволила сформулювати низку підсумкових узагальнень щодо мети і завдань дослідження. Основні з них такі.

1. З'ясовано історико-правові аспекти становлення та розвитку інституту адміністративних процедур на теренах України на підставі чого систематизовано витоки виникнення й становлення інституту адміністративних процедур, виокремлено шість його етапів, кожен з яких характеризує відповідну історичну епоху розвитку соціально-економічних відносин та вирізняється своєю специфікою.

Встановлено, що розвиток інституту адміністративних процедур в Україні характеризується відповідними періодами та бере свій початок із пам'ятки права “Руська Правда”.

2. Визначено колізії норм Конституції України, які перешкоджають належному функціонуванню організаційно-правового механізму гарантій реалізації прав і законних інтересів громадян в умовах формування правової держави на підставі чого з'ясовано, що вони (колізії конституційних норм) ускладнюють можливість забезпечення гарантій прав і законних інтересів громадян, передбачених правовою державою. Обґрунтовано, що усунення конституційних колізій сприятиме вирішенню проблем розвитку інституту адміністративних процедур в умовах формування правової держави.

3. Обґрунтовано, що наявність певних процедурних норм у кожній галузі права не надає жодних підстав для виділення спеціального юридичного процесу або для ототожнення процедурних норм із процесуальними. Доведено відсутність будь-яких підстав для того, що будь-яку процедуру прийняття правового рішення органами публічної адміністрації (їхніми службовцями) необхідно розглядати як процесуальну форму.

4. Зроблено висновок про те, що діяльність органів публічної адміністрації та органів місцевого самоврядування (їхніх службовців) ґрунтується на нормах матеріального права, які й обумовлюють матеріальну природу адміністративних процедур. Доведено відсутність підстав для визнання процесуальною формою будь-якої процедури прийняття правового рішення органами публічної адміністрації (їхніми службовцями).

5. З'ясовано, що значення інституту адміністративної процедури, на відміну від законодавчого визначення адміністративного процесу, полягає у визначенні сукупності норм матеріального права, які встановлюють єдині для всіх органів публічної адміністрації правила в усіх сферах її діяльності. Встановлено, що інститут адміністративної процедури є єдиним багатофункціональним організаційно-правовим інструментом у складі адміністративного права, який сприяє реалізації прав і свобод громадян в умовах формування правової держави. Доведено, що ототожнення інституту «адміністративної процедури» з поняттям «адміністративна послуга» суперечить принципам правової держави, верховенства права, цілям, завданням та обов'язкам органів публічної адміністрації зі створення організаційних умов для реалізації гідних умов життя людини і захисту її прав.

6. Виділено три основні складові адміністративної процедури: 1) виконання публічною адміністрацією (її посадовцями) покладених на них завдань і функцій із забезпечення організаційних умов щодо створення гідних умов життя людини; 2) захист фізичних та юридичних осіб в їхніх правах від дій публічної адміністрації (їхніх службовців); 3) унормування діяльності публічної адміністрації (їхніх службовців) таким чином, аби вона могла ефективно виконувати свої завдання та функції в умовах формування правової держави.

7. Запропоновано класифікацію правил виконання завдань і функцій публічної адміністрації (її службовців) за напрямками діяльності: виконання організаційних заходів зі створення гідних умов життя людини через розробку і впровадження програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку, здійснення контролю за їх виконанням тощо; забезпечення конституційних вимог фізичних та юридичних осіб, захист їхніх прав і законних інтересів в умовах формування правової держави.

Обґрунтовано, що найбільш вірогідною характеристикою адміністративної процедури є спосіб дії виконання тієї чи іншої функції, покладеної на службовців державних органів. Це і є глибинною ознакою сутності адміністративної процедури. При цьому головним завданням адміністративних процедур є врегулювання їхньої діяльності та поведінки в означених сферах діяльності.

8. Сформульовано авторське визначення інституту адміністративної процедури як складової адміністративного права, під яким запропоновано розуміти сукупність матеріальних та процесуальних норм, що детально регламентують правовий статус органів публічної адміністрації (їхніх службовців), включаючи: обов'язки і відповідальність незалежно від рангу посади, за неналежне виконання (невиконання) функцій і обов'язків, дії та акти, внаслідок яких людині та суспільству спричинено шкоду; процедури відшкодування моральної та майнової шкоди; процедури внутрішньоорганізаційної діяльності, правила і процедури прийняття й виконання рішень при реалізації адміністрацією (її посадовцями) їхніх функцій і обов'язків та правила їх оформлення; правила розробки, погодження і прийняття нормативно-правових актів, межі нормотворчої діяльності; процедури здійснення організаційних заходів зі створення гідних умов життя людини через розробку і впровадження програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку, контроль за їх виконанням тощо; правила і процедури забезпечення конституційних вимог фізичних та юридичних осіб, захисту їхніх прав і законних інтересів.

Доведено, що змістом служіння публічної адміністрації (її посадовців) у правовій державі є створення гідних умов життя людини, захист її прав.

9. Обґрунтовано висновок про те, що ототожнення головної функції органів публічної адміністрації, яка полягає у здійсненні організаційних дій щодо створення гідних умов життя людини та захисту її прав, з платними «адміністративними послугами» грубо порушує права людини, принципи правової держави та верховенства права в умовах формування правової держави.

10. Доведено, що інститут адміністративної процедури є головним інструментом регламентації діяльності органів публічної адміністрації (її посадових осіб), який сприяє ефективному виконанню ними їхніх завдань, функцій та обов'язків в умовах формування правової держави. Сформульовано теоретичне визначення поняття «адміністративна процедура», під яким пропонується розуміти встановлений нормами адміністративного права розгляд та вирішення конкретних адміністративних справ у сфері діяльності органів публічної адміністрації.

11. Констатовано, що в Україні відсутній єдиний регулятивний акт про адміністративну процедуру. Проблема полягає в тому, що запозичення досвіду розвинених зарубіжних країн блокується теоретичними міркуваннями: в одному випадку посилаються на те, що розвиток законодавства про адміністративну процедуру призвів до такого становища, коли адміністративне право в цих країнах регулює здебільшого діяльність публічної адміністрації, в іншому - стверджується про невиправданість запозичення досвіду зарубіжних країн, які мають більш високий рівень забезпечення прав, свобод і гарантій людини. Як свідчить дослідження, така ідеологія цілком використовувалась радянською правовою наукою.

12. З'ясовано, що характерною об'єднуючою рисою адміністративного права США, ФРН та Франції є те, що ця галузь публічного права детально регламентує діяльність адміністративних органів, їхні завдання і функції, обов'язки і відповідальність, процедури відшкодування майнової шкоди, правила поведінки їхніх службовців, процедурні питання реалізації покладених на них завдань і функцій, в яких важливе місце посідають процедури правотворчої діяльності та питання юрисдикційного (судового) контролю за діяльністю адміністративних органів і їхніх службовців. Основним принципом адміністративного права цих країн визначено адміністративну відповідальність публічної адміністрації (її службовців) за неналежне виконання (невиконання) ними завдань, функцій та обов'язків, дії та акти, внаслідок яких суспільству та людині спричинено шкоду (збитки).

13. Запропоновано сучасну концептуальну модель реалізації адміністративних процедур публічною адміністрацією в умовах формування правової держави та зроблено висновок, що концептуальна модель реалізації адміністративних процедур публічною адміністрацією в умовах формування правової держави містить в своїй основі три найбільш значущі складові: - виконання органами публічної адміністрації (їхніми посадовцями) покладених на них завдань і функцій із забезпечення організаційних умов щодо створення гідних умов життя людини; - захист фізичних та юридичних осіб в їхніх правах від дій публічної адміністрації (її службовців); - регламентація діяльності публічної адміністрації (їх службовців) таким чином, аби вона могла ефективно виконувати свої завдання та функції в умовах формування правової держави.

14. Розроблено конкретні пропозиції та рекомендації для вдосконалення законодавства, що регулює адміністративні процедури у проекті Адміністративно-процедурного кодексу України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

адміністративна процедура правовий

1. Овчарук С. С. Адміністративні процедури в умовах формування правової держави: проблеми теорії та практики реалізації: монограф. / С. С. Овчарук; за заг. ред. Курила В. І. - К.: НУБіП України, 2014. - 355 с.

2. Овчарук С. С. Деякі питання становлення і формування науки адміністративного права у Франції / С. С. Овчарук // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України: Серія «Право». - 2011. - Вип. 165, Ч. 1. - С. 238-244.

3. Овчарук С. С. Теоретичні аспекти визначення поняття і змісту інституту адміністративних процедур у адміністративно-правовій науці України / С. С. Овчарук // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України: Серія «Право». - 2011. - Вип. 165, Ч. 2. - С. 179-189.

4. Овчарук С. С. Становлення і розвиток науки адміністративного права та її інститутів на території Росії та України на початок ХХ ст. / С. С. Овчарук // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України: Серія «Право». - 2011. - Вип. 165, Ч. 3. - С. 227-235.

5. Овчарук С. С. Проблемні питання визначення адміністративних процедур у кодексі України про адміністративні правопорушення / С. С. Овчарук // Правничий часопис Донецького університету - 2012. - № 2(28). - С. 104-115.

6. Овчарук С. С. Основний закон держави і платні адміністративні послуги / С. С. Овчарук // Науковий вісник Запорізького національного університету. - 2012. - № 4 (ч. І). - С. 131-138.

7. Овчарук С. С. Деякі питання нормативно-правового регулювання здійснення адміністративних процедур службовцями органів виконавчої влади / С. С. Овчарук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2012. - Вип. № 18. - С. 170-176.

8. Овчарук С. С. Правове регулювання державної служби в умовах правової держави / С. С. Овчарук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2012. - Вип. № 19. - С. 171-174.

9. Овчарук С. С. Деякі питання правового регулювання фінансової діяльності держави / С. С. Овчарук // Форум права. - 2012. - № 3. - С. 482-490 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-jornals/FP/2012-3/12occfdd.pdf.

10. Овчарук С. С. Конституційні положення щодо розмежування владних повноважень державних органів як основа усунення колізій у науці адміністративного права / С. С. Овчарук // Форум права. - 2012. - № 4. - С. 687-693 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-jornals/FP/2012-4/12occfdd.pdf.

11. Овчарук С. С. Правове регулювання послуг в Україні / С. С. Овчарук // Науковий вісник Запорізького національного університету. - 2013. - № 1 (ч. І). - С. 34-40.

12. Овчарук С. С. Співвідношення понять «Адміністративна процедура» та «адміністративний процес» / С. С. Овчарук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2013. - Вип. № 22. - С. 193-197.

13. Овчарук С. С. Місце адміністративних процедур у системі процесуального права / С. С. Овчарук // Публічне право. - 2013. - № 1(9). - С. 98-106.

14. Овчарук С. С. Правовое регулирование института административных процедур во Франции / С. С. Овчарук // Вісник Маріупольського державного університету: Серія «Право». - 2013. - Вип. 6 - С. 93-105.

15. Овчарук С. С. Юридична природа поняття «послуга» та його співвідношення з поняттям «адміністративна послуга» / С. С. Овчарук // Юридичний вісник. - 2014. - №. 1. - С. 115-123.

16. Овчарук С. С. Поняття влади та функції держави від зародження державності до середньовіччя / В. І. Курило, С. С. Овчарук // Науковий вісник Академії муніципального управління»: Серія «Право». - 2014. - № 2. - С. 96-104.

17. Ovcharuk S. Post-soviet stage of development of the administrative law / S. Ovcharuk // Princeton Journal of Scientific Review: Post-Soviet View. - 2013. - V. 1, N. 1. - С. 16-32.

18. Овчарук С. С. Правовое регулирование института административных процедур в США / С. С. Овчарук // Europдische Fachhochschule. - 2013. - № 6-2. - С. 205-211.

19. Ovcharuk S. Administrative procedures as an instrument for the legal protection of public and private in public and private interests / S. Ovcharuk // Princeton Journal of Scientific Review: Post-Soviet View. - 2013. - V. 1, N. 5. - С. 308-321.

20. Овчарук С. С. Ретроспекция становления и развития науки советского административного права / С. С. Овчарук // Закон и жизнь. - 2013. - Август. - С. 138-141.

21.Овчарук С. С. Правовое регулирование института административных процедур в Германии / С. С. Овчарук // Научно-теоретический и практический журнал: Серия «Физическая культура и спорт, государственное управление, история, право». - 2014. - № 9(88). - С. 46-57.

22. Овчарук С. С. Конституційні обов'язки чи адміністративні послуги? / С. С. Овчарук // Наукові читання, присвячені пам'яті В.М. Корецького: збірник наукових праць. - К.:, Видавництво Ліра-К, 2014. - С. 68-71.

23. Овчарук С. С. Поділ влади чи поділ функції / С. С. Овчарук // Факторы и условия модернизации современной юридической науки: материалы Междун. науч.-практ. конф. (Сімферополь 17-18 мая 2013 г.). - Симферополь: Научное объединение «Юридическая мысль», 2013. - С. 60-62.

24. Овчарук С. С. Адміністративні процедури: зарубіжний та вітчизняний досвід / С. С. Овчарук // Юридичні наукові дискусії як фактор сталого розвитку правової доктрини та законодавства: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 18-19 трав. 2013 р.), Ч. ІІ. - К.: Центр правових наукових досліджень, 2013. - С. 31-34.

25. Овчарук С. С. Ретроспекція поняття влади / С. С. Овчарук // Сутність та значення впливу законодавства на розвиток суспільних відносин: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Одеса, 10-11 трав. 2013 р.), Ч. ІІІ. - Одеса: ГО «Причорноморська фундація права», 2013. - С. 36-39.

26. Овчарук С. С. Правова держава і адміністративне право / С. С. Овчарук // Вітчизняна юридична наука в умовах сучасності: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 11-12 трав. 2013 р.), Ч. І. - Х.: ГО «Асоціація аспірантів-юристів», 2013. - С. 74-77.

27. Овчарук С. С. Щодо питання правового регулювання інституту адміністративних процедур у Німеччині / С. С. Овчарук // Політико-правові реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Херсон, 20-21 верес. 2013 р.). - Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2013. - С. 94-98.

28. Овчарук С. С. Щодо правового регулювання інституту адміністративних процедур у Франції / С. С. Овчарук // Міжнародні читання з міжнародного права пам'яті професора П. Є. Казанського: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Одеса, 8-9 листоп. 2013 р.). - Одеса: Фенікс, 2013. - С. 484-488.

29. Овчарук С. С. Ретроспекція вітчизняного адміністративного права / С. С. Овчарук // Теорія і практика сучасної юриспруденції: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Херсон, 13-14 груд. 2013 р.). - Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2013. - С. 169-171.

30. Овчарук С. С. Деякі питання правового регулювання інституту адміністративних процедур у США / С. С. Овчарук // Кримські юридичні читання: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Сімферополь, 30 січ. 2014 р.). - Сімферополь: КРП «Видавництво «Кримнавчпеддержвидав», 2014. - С. 401-405.

АНОТАЦІЯ

Овчарук С. С. Адміністративні процедури в умовах формування правової держави. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Дніпропетровськ, 2015.

Дисертація є комплексним дослідженням теоретичних проблем регламентації правил виконання органами публічної адміністрації та їхніми службовцями завдань і функцій, якими обумовлюється виконання обов'язків зі створення гідних умов життя людини, захисту її прав і законних інтересів.

Обґрунтовано суспільно-соціальне призначення інституту адміністративної процедури, в основу якого покладено такі функції, реалізація яких обумовлює: обов'язок здійснення організаційних заходів щодо створення гідних умов життя людини; захист громадянина в його правах від дій органів публічної адміністрації (її службовців); встановлення єдиного для всіх порядку виконання завдань і функцій публічною адміністрацією (її службовцями); закріплення на конституційному та законодавчому рівнях кримінальної та майнової відповідальності органів публічної адміністрації (їхніх службовців) за неналежне виконання (невиконання) завдань, функцій та обов'язків, дії та акти, внаслідок яких людині і суспільству спричинено шкоду тощо.

Проаналізовано правову природу адміністративної процедури, розкрито соціально-правовий та організуючий зміст системного впливу цього інституту на ефективність діяльності органів держави та їхніх службовців. Обґрунтовано, що впровадження такого інституту сприятиме уніфікації адміністративної практики органів публічної адміністрації та їхніх службовців.

Запропоновано нову модель та критерії розмежування інституту адміністративної процедури, в основу якої покладено правила виконання таких завдань та функцій у сферах: здійснення організаційних заходів зі створення гідних умов життя шляхом розробки і впровадження програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку, контролю за їх виконанням тощо; забезпечення вимог фізичних та юридичних осіб, захисту їхніх прав та законних інтересів.

Обґрунтовано, що впровадження інституту адміністративної процедури сприятиме уніфікації адміністративної практики представницьких інституцій держави та їхніх службовців, реалізації конституційних гарантій щодо створення гідних умов життя людини і захисту її прав та законних інтересів.

Виявлено комплексні ідеологічні та теоретико-практичні проблеми, що перешкоджають впровадженню у теорію адміністративного права інституту адміністративної процедури та запропоновано заходи, що дозволять забезпечити домінування верховенства права у демократичній, соціальній та правовій державі.

Ключові слова: держава; правова держава; верховенство права; завдання та функції органів державної влади; інститут адміністративної процедури; інститут адміністративної відповідальності; обов'язки; послуги; відповідальність; інститут адміністративної відповідальності; влада; адміністративні послуги.

АННОТАЦИЯ

Овчарук С. С. Административные процедуры в условиях формирования правового государства. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Днепропетровский государственный университет внутренних дел, Днепропетровск, 2015.

Диссертация является комплексным концептуальным исследованием теоретических проблем регламентации правил выполнения исполнительной властью и ее служащими задач и функций, которые обуславливают выполнение обязанностей по созданию достойных условий жизни человека, защиты его прав и законных интересов.

В систематизированном виде освещен процесс трансформации содержания и сущности предмета административного права, развития и становления принципов и институтов этой отрасли права в разные исторические периоды в разных странах.

Сформулирован ряд научно-обоснованных предложений и рекомендаций относительно перспектив и направления развития отечественной науки административного права, связанных с необходимостью принятия современной редакции предмета административного права, изменения устаревших правовых институтов и т.п.

Обосновано общественно-социальное предназначение административного права и института административной процедуры, в основу которых положены такие наиболее значимые для общества функции, реализация которых обусловливает: установление на конституционном и законодательном уровнях обязанности государственных учреждений и их служащих уважать и защищать человеческое достоинство; обязанность осуществления организационных мероприятий по созданию достойных условий жизни человека; защиты гражданина в его правах от действий органов публичной администрации (их служащих); настоятельную необходимость регламентации деятельности публичной администрации (их служащих) таким образом, чтобы она могла эффективно исполнять свои задачи и функции; внедрение единого для всех порядка исполнения задач и функций публичной администрацией (ее служащими) путем принятия законодательного акта об административной процедуре, с учетом опыта США, ФРГ и Франции; установление на конституционном и законодательном уровнях реальной уголовной и имущественной ответственности государственных органов (их служащих) за ненадлежащее выполнение (невыполнение) задач, функций и обязанностей, действия и акты, вследствие которых человеку и обществу причинен ущерб; осуществление постоянно действующего судебного контроля за деятельностью органов публичной администрации (их служащих).

Проанализирована правовая природа административной процедуры, раскрыто социально-правовое и организующее содержание системного воздействия этого института на эффективность деятельности представительных учреждений государства и их служащих. Обосновано, что внедрение института административной процедуры будет содействовать унификации административной практики представительных учреждений государства и их служащих, реализации конституционных гарантий относительно создания достойных условий жизни человека и защиты его прав и законных интересов.

Предложен ряд концептуально новых для теории административного права понятий, категорий и институтов, в частности концептуальная модель и критерии размежевания института административной процедуры, в основу которого положены правила исполнения таких значимых для человека и общества задач и функций в сферах: организационных мероприятий по созданию достойных условий жизни человека, путем разработки и внедрения программ экономического, научно-технического, социального и культурного развития, контроль за их исполнением и т.п.; обеспечение конституционных требований физических и юридических лиц, защиты их прав и законных интересов.

Выявлены комплексные идеологические и теоретико-практические проблемы, препятствующие внедрению в теорию административного права и практическую деятельность органов государственной власти института административной процедуры, и предложены мероприятия, позволяющие обеспечить доминирование верховенства права в демократическом, социальном и правовом государстве.

Ключевые слова: государство; правовое государство; верховенство права; задачи и функции органов государственной власти; институт административной процедуры; институт административной ответственности; обязанности; услуги; ответственность; власть; административные услуги.

SUMMARY

Ovcharuk S. S. Administrative procedures in the condition of the formation of the legal state. - The manuscript.

The dissertation is for the scientific degree of doctor of law on specialty 12.00.07 - Administrative Law and Procedure; Financial Law; Informational Law. - The Dnipropetrovs'k State University of Internal Affairs, Dnipropetrovs'k, 2015.

The dissertation is a complex research of the theoretical problems regimentation of the rule of the execution bodies of executive power and their officials tasks and functions, which are caused by the performance of duties of the creation proper conditions of life, protection of rights and legitimate interests.

The author has grounded social and social purpose institute administrative procedure, which is based on the following features, which makes implementation: the duty to implement organizational measures to create appropriate conditions of human life; protection of the citizen in his rights from the actions of public administration (of employees); establishing a single procedure for all the tasks and functions of public administration (employees); securing the constitutional and legislative levels of criminal and property liability of public authorities (their employees) for inadequate performance (failure) tasks, duties and responsibilities, actions and acts of which the person and society caused harm others. He has analyzed the legal nature of the administrative procedure, disclosed social and legal system and organizing the content of influence of this Institute on the effectiveness of state bodies and their employees. He has proved that the implementation of such an institution will help unify administrative practice of the representative institutions of the state and their employees.

The author has offered а new model and Institute of criteria of separation of administrative procedure, which is based on rules performance such tasks and functions in the areas of: implementation of organizational measures to create decent living conditions by developing and implementing programs of economic, scientific, social and cultural development, and overseeing performance etc. Securing of natural and legal persons protection of their rights and interests.

He has substantiated that the introduction of the institute of administrative procedures will help unify administrative practices of the representative institutions of the state and their employees, implementation of constitutional guarantees of creation worthy of the human condition and protect their rights and interests.

The author has revealed a complex of ideological, theoretical and practical problems that hamper the realization of the theory of administrative law the institute of administrative procedures and proposed measures that will ensure the dominance of the rule of law in a democratic, social and legal state.

Keywords: state; legal state; rule of law; task and functions of government; institute of administrative procedure; institute of administrative responsibility; duties; services; responsibility; power; administrative services.

Размещено на Allbest.ru