Організаційно-правові засади захисту прав на результати творчої діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСТИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

УДК 342.924

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

організаційно-правові засади захисту прав на результати творчої діяльності

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Куркова Ксенія Миколаївна

Київ-2013

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування Кабінету Міністрів України

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор

Курило Володимир Іванович,

Національний університет біоресурсів

і природокористування України,

директор Навчально-наукового інституту

земельних ресурсів та правознавства

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Галунько Валентин Васильович,

Відкритий міжнародний університет

розвитку людини «Україна»,

директор Інститу права

та суспільних відносин

кандидат юридичних наук

Фурманчук Євгенія Володимирівна,

Головне управління Міндоходів у Рівненській області,

старший інспектор

Захист відбудеться «23» грудня 2013 р. о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.16 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03040, Київ-40, вул. Генерала Родімцева 19, навчальний корпус № 1, кімната 97

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, Київ-41, вул. Героїв Оборони 13, навчальний корпус № 4, кімната 28

Автореферат розісланий «18» листопада 2013 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О. Ю. Піддубний

АНОТАЦІЯ

Куркова К. М. Організаційно-правові засади захисту прав на результати творчої діяльності. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2013.

Дисертація є комплексним науковим дослідженням теоретичних та практичних аспектів законодавчого регулювання адміністративно-правового захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності. На основі аналізу законодавства України, міжнародних правових актів, законодавства зарубіжних країн досліджено організаційно-правові засади захисту прав на результати творчої діяльності у поєднанні з теоретичними і практичними питаннями правозастосовної та адміністративно-процедурної діяльності органів державного управління в зазначеній сфері, застосування ними правил адміністративно-процедурної діяльності.

Розроблено науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації стосовно вдосконалення правового регулювання державного управління у сфері захисту прав на результати творчої діяльності та створення умов для ефективного і надійного захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності.

Ключові слова: адміністративно-правовий захист прав на результати творчої діяльності, інтелектуальна власність, належне державне управління, адміністративні процедури, відповідальність, обов'язки.

АННОТАЦИЯ

Куркова К. Н. Организационно-правовые основы защиты прав на результаты творческой деятельности. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Киев, 2013.

Диссертация представляет собой комплексное научное исследование теоретических и практических аспектов законодательного регулирования административно-правовой защиты прав субъектов интеллектуальной собственности. На основе анализа законодательства Украины, международных правовых актов, законодательства зарубежных стран исследованы организационно-правовые основы защиты прав на результаты творческой деятельности в сочетании с теоретическими и практическими вопросами правоприменительной деятельности органов государственного управления в вышеуказанной сфере.

Разработаны научно обоснованные предложения и рекомендации по совершенствованию правового регулирования государственного управления в сфере защиты прав субъектов интеллектуальной собственности и созданию условий для эффективной и надежной защиты их прав.

Подчеркивается, что обеспечение достойных условий жизни человека, защита его прав и законных интересов может быть реализованы лишь при согласовании положений действующего законодательства с принципами правового государства и верховенства права, в котором уважение к правам человека и гражданина реализуется за счет четкого определения на конституционном и законодательном уровнях функций, обязанностей и ответственности органов государственной власти (должностных лиц), как это осуществляется в цивилизованных странах.

Сделан вывод о том, что административные процедуры, как детализированные правовые правила, являются неотъемлемой составляющей административно-правовых принципов защиты прав субъектов интеллектуальной собственности в деятельности органов исполнительной власти и местного самоуправления. Предложено определение категории «административные процедуры в сфере интеллектуальной собственности», под которыми предлагается понимать установленные законом правила, обеспечивающие организацию и деятельность органов государственного управления (их должностных лиц) во всех сферах общественной жизни, их компетентность, действенность выполнения ими функций и обязанностей, в том числе и судебный контроль за ними.

В ходе исследования рассмотрена и проанализирована система органов государственного управления в сфере защиты прав на результаты творческой деятельности. На основании проведенного анализа аргументирована целесообразность создания независимого национального учреждения по вопросам науки и техники со статусом центрального органа исполнительной власти - Национального ведомства по вопросам науки и техники. Содержанием его работы должно быть не только содействие внедрению достижений результатов творческой деятельности в общественное производство, но и защита прав субъектов интеллектуальной собственности путем создания благоприятных условий для их деятельности. Обосновано, что за выдачу патентов и свидетельств на объекты интеллектуальной собственности должен быть установлен единый платеж, поступающий непосредственно в Государственный бюджет Украины, как и все другие платежи, установленные законодательством о защите прав на результаты творческой деятельности. Размер платежа следует определить таким образом, чтобы учитывать интересы создателя, Национального ведомства и Государственного бюджета Украины.

Сделан вывод о том, что административно-правовая защита прав на результаты творческой деятельности может считаться реальной и эффективной, если: создаются справедливые и равные условия; устраняются безосновательные осложнения, устанавливается невысокая стоимость регистрационных процедур; отсутствуют неоправданные временные ограничения и задержки; на конституционном и законодательном уровнях четко обусловлены правила деятельности и поведения для служащих представительных учреждений; создаются условия для реализации инновационной политики, что в совокупности будет способствовать мерам, направленным на внедрение в экономику изобретений, новых технологий и техники.

Обосновывается вывод о том, что среди принципов административно-правовой защиты прав создателей на результаты их творческой деятельности доминантными следует считать: принцип защиты прав граждан от неправомерных действий органов государственной власти (должностных лиц) и принцип ответственности последних за ненадлежащее выполнение (невыполнение) возложенных на них обязанностей.

Ключевые слова: административно-правовая защита прав на результаты творческой деятельности, интеллектуальная собственность, надлежащее государственное управление, административные процедуры, ответственность, обязанности.

ANNOTATION

Kurkova K. N. Organizational and legal framework for the protection of rights to the results of creative activity.

The Dissertation for a Candidate Degree of legal sciences with the specialty 12.00.07 - Administrative Law and Process; Financial law; Information law. - National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv, 2013.

The dissertation is a comprehensive scientific research on the theoretical and practical aspects of legal regulation of administrative legal protection of the author's rights. Based on the analysis of Ukrainian legislation, international legal acts, foreign countries legislation the organizational and legal framework of administrative legal protection of the author's rights in conjunction with the theoretical and practical issues of enforcement of public activity in protecting the rights of the results of creative activity have been studied.

Evidence-based suggestions and recommendations for the improvement of the legal regulation of administration in protecting the rights of the results of creative activity and creation conditions for the effective and reliable protection of the author's were eleborated.

Key words: administrative legal protection of the author's rights, intellectual property, good administration, administrative procedures, responsibility, obligations.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Захист прав на результати творчої діяльності нині є одним із пріоритетних напрямів діяльності Української держави. Зазначене безпосередньо випливає зі змісту статей 1, 3, 8, 41 Конституції України.

Недоліки чинного законодавства у сфері захисту прав на результати творчої діяльності, штучно створена багатоступенева конструкція державної системи управління у сфері інтелектуальної власності, негативні аспекти адміністрування у фіскальній сфері, інтереси суб'єктів інтелектуальної власності, суспільства та держави потребують приведення положень законодавства у повну відповідність з принципами правової держави та верховенства права.

Приєднання України до Угоди про заснування Світової організації торгівлі та до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами обумовлює обов'язок приведення чинного законодавства у відповідність до законодавства Співтовариства. Кардинальна зміна сутності, форм і методів державного управління у сфері захисту прав на результати творчої діяльності може бути здійснена шляхом створення незалежної від відомчих домагань єдиної національної установи з питань науки й техніки, що сприятиме захисту прав і законних інтересів суб'єктів інтелектуальної власності та держави, поповненню державного бюджету, інвестиціям, скороченню обсягу та часу виконання процедур, пов'язаних з фіксацією юридичних фактів, трансформації адміністрування у фіскальній сфері тощо.

Визначення сутності процедурної діяльності суб'єктів державного управління у сфері інтелектуальної власності, обґрунтування нової правової конструкції єдиної національної установи з питань науки і техніки, розробка аргументованих пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення державного управління в названій сфері мають важливе як теоретичне, так і практичне значення й обумовлюють актуальність дослідження широкого кола питань, пов'язаних із захистом прав суб'єктів інтелектуальної власності та організаційно-правовими засадами адміністративно-процедурної діяльності уповноважених органів в зазначеній сфері.

Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали праці відомих вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема: В. Б. Авер'янова, О. Ф. Андрійко, Г. О. Андрощука, Г. В. Атаманчука, В. М. Барякіна, Д. Н. Бахраха, Ю. П. Битяка, В. Бергманна, У. Бернама, І. А. Близнець, Г. Бребана, О. Б. Бутнік-Сіверського, Ж. Веделя, В. Веінке, Г. В. Віталієва, В. В. Галунька, В. М. Гаращука, Р. Давида, Р. Дюма, В. М. Єрмоленка, Ж. П. Клав'є, О. М. Козиріна, В. К. Колпакова, В. І. Курила, Д. Ліпцик, Л. Ж. Морандьєра, Г. І. Нікерова, П. Сандевуара, О. П. Світличного, О. А. Підопригори, О. А. Сергєєва, Б. Шермана, Е. Шмідт-Ассманна та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі адміністративного та фінансового права відповідно до пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України і пов'язана з організаційно-правовими аспектами науково-дослідної теми «Правове регулювання охорони та відтворення лісів в Україні» (номер державної реєстрації 0113U003857). Тема дисертаційного дослідження узгоджується з Указом Президента України від 27 квітня 2001 року № 285/2001 «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні», розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 червня 2002 р. № 321-р «Про затвердження Концепції розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності».

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка і формування на основі аналізу чинного законодавства України, узагальненої практики його реалізації та зарубіжного досвіду у сфері адміністративно-правового захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності науково обґрунтованих висновків і пропозицій щодо вдосконалення організаційно-правових засад захисту прав на результати творчої діяльності.

Для досягнення поставленої у дисертаційному дослідженні мети визначено такі задачі:

- визначити систему принципів адміністративно-правового захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності, які мають грунтуватись на принципах демократичної та правової держави;

- проаналізувати нормативно-правове регулювання адміністративно-процедурної діяльності органів державної влади у сфері інтелектуальної власності з метою визначення критеріїв ефективного і дієвого адміністративно-правового захисту прав на результати творчої діяльності;

- сформулювати правовий підхід щодо визначення поняття «адміністративні процедури у сфері інтелектуальної власності», як невід'ємної складової організаційно-правових засад захисту прав на результати творчої діяльності;

- обгрунтувати необхідність створення єдиної незалежної національної установи у сфері науки і техніки зі статусом центрального органу виконавчої влади з метою забезпечення ефективності функціонування системи органів державного управління у сфері інтелектуальної власності;

- обгрунтувати необхідність зміни існуючого порядку адмінстрування податків у сфері інтелектуальної власності для забезпечення прав та законних інтересів суб'єктів інтелектуальної власності та держави;

- розробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавства з питань захисту прав на результати творчої діяльності.

Об'єкт дослідження: суспільні відносини, які виникають у процесі захисту прав на результати творчої діяльності.

Предмет дослідження - організаційно-правові засади захисту прав на результати творчої діяльності.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи, які у своєму органічному поєднанні допомогли досягти розв'язання поставлених задач. За допомогою діалектичного методу було досліджено адміністративно-правовий захист прав творців у взаємозв'язку та взаємодії усіх його елементів, виявлено закономірності й суперечності питань захисту прав творчих осіб у контексті розвитку адміністративного права України (розділи 1-3). Історично-правовий метод дав змогу дослідити процеси становлення і розвитку державного управління у сфері інтелектуальної власності (розділ 1). Структурно-функціональний метод сприяв аналізу змісту та структури системи органів державного управління у сфері інтелектуальної власності, виявленню недоліків її структурних елементів (розділ 2). Порівняльно-правовий метод застосовувався при вивченні досвіду зарубіжних країн, зіставленні з положеннями національного законодавства у сфері адміністративно-правового захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності, що дало змогу виявити не лише недоліки організації діяльності державних органів, але й визначитись із положеннями, які є найбільш ефективними для вдосконалення механізму захисту прав на результати творчої діяльності (розділи 2, 3). Метод аналізу застосовувався при зіставленні різних теоретичних підходів, позицій щодо сутності та змісту організаційно-правових засад захисту прав на результати творчої діяльності, норм різних нормативно-правових актів, які регулюють зазначені відносини, що дало змогу виявити проблемні питання, недоліки та прогалини у законодавстві (розділи 1, 2). За допомогою методу синтезу було одержано відповідні висновки, сформовано ряд пропозицій та рекомендацій (розділи 1-3). За допомогою герменевтичного методу здійснювалось дослідження й тлумачення норм вітчизняного та зарубіжного законодавства, міжнародних правових актів в означеній сфері (розділи 2, 3). З'ясовувалися зміст та сутність таких понять, як «захист прав» і «охорона прав», «припинення недобросовісної конкуренції», «адміністративні процедури» (розділи 2, 3). Метод кількісного та якісного аналізу застосовувався у процесі дослідження ефективності дії адміністративно-правових норм, які визначають відповідальність за порушення прав суб'єктів інтелектуальної власності на належне державне управління, отримання справедливої винагороди тощо (розділ 2).

Емпіричну основу дослідження становлять чинне законодавство України з питань захисту прав на результати творчої діяльності; підзаконні нормативно-правові акти, якими визначено організаційно-правові засади діяльності уповноважених органів в окресленій сфері. У дослідженні використовувалося законодавство зарубіжних країн, досвід яких щодо правового регулювання обумовлених питань, зокрема про регламентацію адміністративно-процедурної діяльності державних органів, може бути використано в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є одним із перших комплексних наукових досліджень теоретичних та практичних питань законодавчого регулювання організаційно-правових засад захисту прав на результати творчої діяльності, спрямованих на вдосконалення діяльності органів виконавчої влади в зазначеній сфері. Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження знайшла конкретний прояв у таких основних положеннях та висновках, які виносяться на захист:

вперше:

- обгрунтовано критерії ефективного і дієвого адміністративно-правового захисту прав на результати творчої діяльності;

- аргументовано актуальність та доцільність створення незалежної від впливу інших інституцій єдиної національної установи з питань науки і техніки зі статусом центрального органу виконавчої влади, якою, на нашу думку, має бути Національне відомство з питань науки і техніки; змістом його діяльності повинно стати не тільки сприяння впровадженню досягнень результатів творчої діяльності у суспільне виробництво, а й захист прав суб'єктів інтелектуальної власності шляхом створення сприятливих умов для їх діяльності;

- доведено, що існуючий порядок адміністрування податків у сфері захисту прав на результати творчої діяльності підлягає скасуванню як такий, що суперечить чинному законодавству, порушує права й законні інтереси суб'єктів інтелектуальної власності і держави; пропонується внесення змін до Податкового кодексу України та нормативно-правових актів, що регламентують захист прав на об'єкти інтелектуальної власності, які б передбачали єдиний порядок сплати зборів за дії, пов'язані з реєстрацією таких об'єктів та видачею охоронних документів на них, визначали б розміри, строки та механізм сплати зборів, а також чітко обумовлювали, що кошти від сплати таких зборів повинні зараховуватись безпосередньо в дохід Державного бюджету України;

удосконалено:

- теоретичне визначення поняття «адміністративні процедури у сфері інтелектуальної власності», під якими пропонується розуміти законодавчо врегульовану діяльність органів виконавчої влади (їх посадових осіб) по реалізації суб'єктами інтелектуальної власності своїх законних прав та інтересів, захист яких досягається за рахунок детальної регламентації обов'язків посадових осіб, притягнення останніх до відповідальності за неналежне виконання або невиконання їх безпосередніх обов'язків;

- систему взаємопов'язаних принципів адміністративно-правового захисту прав на результати творчої діяльності, серед яких домінантними доцільно вважати принцип захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності від неправомірних дій органів державної влади (посадових осіб) та принцип відповідальності останніх за неналежне виконання (невиконання) покладених на них обов'язків;

дістали подальшого розвитку:

- пропозиції щодо вдосконалення складу Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності з метою посилення об'єктивності прийняття нею рішень;

- пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання організаційно-правових засад діяльності організацій колективного управління, а також державного контролю та нагляду за їх діяльністю шляхом внесення змін та доповнень до Закону України «Про авторське право та суміжні права»;

- пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення, які б передбачали посилення адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності та враховували інтереси саме суб'єктів інтелектуальної власності, права яких були порушені;

- пропозиції щодо доцільності викладення ч. 1 ст. 40 Кодексу України про адміністративні правопорушення у новій редакції, відповідно до якої у разі спричинення адміністративним правопорушенням майнової шкоди будь-якій особі справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися виключно суддями районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду незалежно від розміру шкоди;

- висновки про те, що невизначеність та суперечливість чинного законодавства у сфері захисту прав на результати творчої діяльності є наслідком довільного тлумачення правових норм, здійснення адаптованого під потреби чинного законодавства перекладу міжнародних правових актів, зокрема, офіційного україномовного перекладу Паризької конвенції про захист промислової власності (в тому числі її назви), результатом якого є спотворення розуміння понять «захист прав», «об'єкт охорони», «недобросовісна конкуренція».

Практичне значення одержаних результатів зумовлюється актуальністю розглянутих у дисертаційному дослідженні питань та полягає у застосуванні його результатів:

- у науково-дослідній роботі - для подальшої розробки шляхів вдосконалення організаційно-правових засад захисту прав на результати творчої діяльності, теорії адміністративного права в цілому та впровадження інституту адміністративної процедури;

- у навчальному процесі - при викладанні навчальної дисципліни «Адміністративне право України» на кафедрі адміністративного та фінансового права юридичного факультету Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України (акт впровадження від 28.05.2013 р. № 174);

- у нормотворчій діяльності - основні положення дисертаційного дослідження використовувалися у діяльності Департаменту правової та законопроектної роботи Міністерства аграрної політики та продовольства України стосовно захисту прав на результати творчої діяльності суб'єктів аграрного бізнесу (акт впровадження від 17.06.2013 р. № 31-5/348);

- у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів сприятиме орієнтуванню галузі адміністративного права на всебічне забезпечення пріоритету основоположних прав людини шляхом конкретизації функцій, обов'язків та відповідальності органів державного управління (посадових осіб) відповідно до принципів демократичної та правової держави.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою, усі сформульовані в ньому положення, висновки і пропозиції ґрунтуються на основі особистих досліджень автора. У спільно опублікованому з В. І. Курило, І. В. Гиренко, С. С. Овчаруком підручнику автору належить Тема 1. «Теоретичні засади інституту державної реєстрації речових прав та його місце у системі публічного та приватного права».

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені на: Міжнародній науково-практичній конференції «Правова політика Української держави» (Івано-Франківськ, 2010); Круглому столі «Спадковість творчих ідей академіка В. З. Янчука та їх розвиток у науці сучасного аграрного і природоресурсного права» (Київ, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції розвитку національного законодавства України» (Київ, 2011).

Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертаційного дослідження опубліковано у дев'яти друкованих працях, вісім із яких - одноосібні. Серед них: один підручник (у складі колективу авторів), п'ять наукових статей у фахових виданнях України з юридичних наук, три тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, які складаються з десяти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 193 сторінки комп'ютерного тексту, у тому числі список використаних джерел на 40 сторінках (налічує 287 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

інтелектуальний власність творчий захист

Розділ 1. «Теоретико-правові засади адміністративно-правового захисту прав на результати творчої діяльності» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Історико-правовий аналіз розвитку державної політики у сфері захисту прав на результати творчої діяльності» акцентується увага на ролі та значенні захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності для соціально-економічного розвитку держави. Розглядаються історичні аспекти виникнення і становлення понять «інтелектуальна власність», «промислова власність», «патент», «винахід», «авторське право», «літературна власність», розвиток захисту прав творців у контексті міжнародних відносин та організацій. Відображено процес розвитку законодавства, державної політики та її сутності у сфері інтелектуальної власності в Україні.

Наголошується, що право власності людини на речі, в тому числі й на результати її творчої діяльності, за всіх часів було базисом та гарантією розвитку економіки держави, її науково-технічного потенціалу. Розвиток суспільства, природничих наук, потреба у технічних вдосконаленнях тощо обумовили ідеологію захисту прав автора, які відтворені у матеріальних об'єктах та ініціювали потребу розробки правил та процедур, що регламентували б одночасно як захист прав автора, так і діяльність представницьких інституцій держави (їх посадових осіб). Це сприяло створенню умов для комерційного обігу результатів творчої діяльності, економічному розвитку держав.

Обґрунтовано висновок, що держава може зберегти провідне становище у світі за наступних умов: якщо їй вдасться втримувати лідируючі позиції не лише у створенні нових науково-технічних розробок, але й у їх патентному захисті, який буде діяти в якомога більшому торгово-економічному просторі; від змісту державної політики, яка забезпечуватиме ефективний захист прав суб'єктів інтелектуальної власності відповідно до міжнародних стандартів; за наявності чіткої конкретизації правового статусу органів державного управління (їх посадових осіб) у сфері захисту прав на результати творчої діяльності; від якості та прозорості адміністративно-правових процедур, які обумовлюють регламентацію діяльності державних органів (їх посадових осіб), зокрема, що стосується процедур фіксації юридичних фактів, пов'язаних із набуттям права власності на об'єкти інтелектуальної власності, процедур раціонального адміністрування податків тощо.

Підрозділ 1.2. «Теоретико-правові питання, пов'язані із адміністративно-правовим захистом прав на результати творчої діяльності» присвячено розкриттю та обґрунтуванню висновків, відповідно до яких забезпечення прав і законних інтересів суб'єктів інтелектуальної власності, суспільства та держави повинно здійснюватись насамперед через призму реалізації принципів правової держави та верховенства права.

Право на належне державне управління та належну поведінку органів державного управління та їх посадових осіб є невід'ємним правом фізичних та юридичних осіб як платників податків, що їх утримують. Таке управління може бути реалізоване шляхом забезпечення високоякісним законодавством, яке має бути адекватним, послідовним, ясним, зрозумілим та доступним. Принципи правової держави та верховенства полягають передусім у визначеності правового статусу органів державного управління, що має здійснюватись шляхом закріплення за ними обов'язків і відповідальності перед громадянами і суспільством. Виходячи із пріоритету основоположних прав людини і громадянина, одним із основних завдань адміністративно-правового захисту прав на результати творчої діяльності доцільно вважати захист прав суб'єктів інтелектуальної власності від неправомірних дій органів державної влади (посадових осіб), який може бути реалізований лише за умов жорсткої регламентації правил їх діяльності, що передбачає обов'язкове застосування інститутів «обов'язку» та «відповідальності».

У підрозділі 1.3. «Проблемні питання адміністративно-правового захисту прав на результати творчої діяльності в Україні» проаналізовано недоліки та неузгодженість чинного законодавства, яке визначає питання захисту прав на результати творчої діяльності і обумовлює процедурні питання діяльності органів державного управління (їх посадових осіб) в зазначеній сфері.

Застосування терміна «охорона» стосовно абстрактних прав людини суперечить: Конституції України, яка гарантує захист прав суб'єктів права власності, їх моральних та матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку із творчою діяльністю; п. 2 ст. 1 Паризької конвенції, якою встановлено, що «Захист прав на об'єкти промислової власності включає захист прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки про походження чи найменування місця походження і стримування недобросовісної конкуренції». Тобто, потребується не охорона прав, а адміністративно-правовий захист прав суб'єктів інтелектуальної власності, який передусім має здійснюватися шляхом впровадження єдиного законодавчого акта про адміністративні процедури.

Акцентується увага на тому, що передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення санкції не враховують майнові та моральні інтереси суб'єктів інтелектуальної власності, права яких були порушені, оскільки сам факт притягнення особи до адміністративної відповідальності не може вважатися захистом прав суб'єктів інтелектуальної власності. Тобто відшкодування шкоди власникам прав у відповідності з вимогами TRIPS, як засобу захисту прав, не передбачено - обумовлений Кодексом штраф повинен надійти до бюджету.

На нашу думку, адміністративно-правовий захист прав суб'єктів інтелектуальної власності є комплексом дієвих правових умов для захисту їх прав і законних інтересів, зокрема шляхом: визнання, що згідно зі статтею 22 Конституції України вимога громадянина є конституційним обов'язком представника державного органу забезпечити таке право, в тому числі виявляти факти порушення прав суб'єктів інтелектуальної власності; усувати умови, що сприяють порушенню їх прав; вживати заходів щодо зменшення фіскального тиску при фіксації процедур набуття прав; здійснювати реальний відповідно до вимог TRIPS захист прав суб'єктів інтелектуальної власності шляхом сприяння відшкодуванню власникам прав збитків у розмірі, достатньому для адекватної компенсації шкоди, яких вони зазнали через порушення їх прав тощо.

Підрозділ 1.4. «Характеристика суб'єктів системи управління у сфері захисту прав на результати творчої діяльності» присвячено ретроспективному аналізу законодавчих та підзаконних актів, якими обумовлювалась діяльність державних органів у сфері інтелектуальної власності.

Встановлено, що стала практика хаотичного реформування органів державного управління у сфері захисту прав на результати творчої діяльності, їх багаторазова реорганізація та ліквідація негативно вплинули не тільки на стан наукової діяльності в Україні, але й в цілому на економічне становище держави. Існуюча багатоступенева конструкція державної системи управління у сфері інтелектуальної власності не може в повній мірі сприяти законності й захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності. Необґрунтована численність органів державного управління в зазначеній сфері з одного боку, сприяє неефективності державної системи захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності, а з другого, - створює засади для порушення їх прав.

Існуюче адміністрування платежів щодо фіксації юридичних фактів у сфері захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності здійснюється не на їх користь, що підтверджується колізіями ч. 4 ст. 11 Закону України «Про адміністративні послуги» (адміністративний збір повинен зараховуватись до державного або відповідного місцевого бюджету) та ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України (адміністративний збір, як власні надходження бюджетних установ, надходить до спеціального фонду Державного бюджету), а надалі використовується для покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що адресуються бюджетними установами.

Розділ 2. «Адміністративно-процедурна діяльність органів управління у сфері захисту прав на результати творчої діяльності» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Завдання та зміст адміністративно-процедурної діяльності та її місце у сфері захисту прав на результати творчої діяльності» проведено аналіз законодавчих та підзаконних актів, якими регламентується діяльність органів державного управління (їх посадових осіб) у сфері захисту прав на результати творчої діяльності.

Встановлено, що офіційний переклад «Paris Convention for the Protection of Industrial Property» - Паризької конвенції про захист промислової власності, в тому числі і її назви, здійснений некоректно. По-перше, об'єктами захисту («охорони») визначено патенти, а не права на суто матеріальні об'єкти. По-друге, об'єктом промислової власності визначено «припинення недобросовісної конкуренції». Визнання у якості об'єкта промислової власності дій або адміністративних процедур, якими є адміністративні заходи з припинення недобросовісної конкуренції, - не тільки неправильне, але й не узгоджується з логікою і чинним законодавством, а відтак не сприяє законності та захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності. Авторський переклад оригінального тексту п. 2 ст. 1 «Paris Convention for the Protection of Industrial Property» сприятиме адміністративно-правовому захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності.

Відповідно до приписів статей 1, 3, 5 Конституції України основним завданням діяльності органів державного управління (їх посадових осіб) слід вважати, по-перше, захист прав суб'єктів інтелектуальної власності від неправомірних дій органів виконавчої влади (їх посадових осіб); по-друге, діяльність цих органів повинна бути регламентована таким чином, щоб вони могли ефективно виконувати свої завдання та обов'язки. Враховуючи, що захист прав суб'єктів інтелектуальної власності може бути реалізовано лише за умов деталізації правового статусу органів державного управління, звертається увага на те, що метою процедурних правил є унормування прозорості й зрозумілості діяльності державних органів таким чином, щоб вони могли ефективно розв'язувати свої завдання та водночас захищати суб'єктів інтелектуальної власності від неправомірних дій державних органів, нести реальну відповідальність за неналежне виконання (невиконання) функцій та обов'язків.

В узагальненому вигляді під адміністративними процедурами у сфері інтелектуальної власності пропонується розуміти законодавчо врегульовану діяльність органів виконавчої влади (їх посадових осіб) по реалізації суб'єктами інтелектуальної власності своїх законних прав та інтересів, захист яких досягається за рахунок детальної регламентації обов'язків посадових осіб, притягнення останніх до відповідальності за неналежне виконання або невиконання їх безпосередніх обов'язків.

Підрозділ 2.2. «Адміністративно-процедурна діяльність органів управління у сфері захисту прав на твори науки, літератури і мистецтва» присвячений аналізу законів та підзаконних нормативно-правових актів, якими обумовлюються питання адміністративно-процедурної діяльності органів управління у сфері захисту прав на твори науки, літератури і мистецтва.

Встановлено, що Закон України «Про авторське право і суміжні права» не може повною мірою сприяти захисту прав авторів, оскільки ним створено засади для неконтрольованої діяльності організацій колективного управління (далі - ОКУ), зокрема, закон: позбавляє авторів права вимагати від ОКУ дані щодо використання їхніх творів; дозволяє ОКУ здійснювати збір авторської винагороди за використання об'єктів, на управління якими автори не передавали їм відповідних повноважень; право резервувати на їхніх рахунках суми нібито «незапитаної» винагороди тощо. Недоліки Закону використовуються для створення непрозорої системи адміністративних процедур щодо прийняття рішень про визначення уповноважених ОКУ, що не враховує думку національних митців, для забезпечення захисту прав яких вони створені. Ігноруванням питань «процедуралізації» діяльності уповноважених державою органів створено підстави для непрозорого, неконтрольованого розподілу зібраної авторської винагороди, порушення прав та законних інтересів суб'єктів права і суміжних прав та держави. Перші не отримують належної їм винагороди, а державний бюджет - податки з не нарахованих та невиплачених сум винагороди авторів і виконавців за використання їх творів. Існуюче адміністрування стосовно одночасного стягнення мита і зборів (державне мито за видачу свідоцтва і додатково - не передбачений законодавством про оподаткування збір «за підготовку реєстрації абстрактних природних прав») порушує права авторів, суперечить принципам правової держави та верховенства права, а також свідчить і про неконституційність встановлених законом положень.

Підрозділ 2.3. «Адміністративно-процедурна діяльність органів управління у сфері захисту прав на об'єкти промислової власності» присвячений аналізу законодавчих та підзаконних актів, що регламентують питання захисту прав на об'єкти промислової власності та обумовлюють питання процедурної діяльності державних органів (їх посадових осіб).

Акцентується увага, що вимоги Паризької конвенції про захист промислової власності щодо створення спеціальної національної служби у справах промислової власності законодавцем ігноруються - на сьогодні національної інституції, яка б сприяла захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності і була незалежна від відомчих амбіцій в Україні, не існує. Комерційне державне підприємство «Український інститут промислової власності», яке до того ж створене з порушенням чинного законодавства, не відповідає вимогам конвенції.

Вітчизняні закони, якими регламентуються питання захисту («охорони») прав на об'єкти промислової власності, значною мірою ігнорують досвід розвинених країн, а саме: порядок адміністративних процедур стосовно фіксації юридичних фактів та регламентації оскарження рішень патентного відомства. Існуючий в Україні порядок розгляду скарг суб'єктів інтелектуальної власності на дії уповноваженого державою органу, де він одночасно є автором адміністративних процедур, відповідачем та органом, який розглядає скарги, - не може сприяти захисту їх прав.

Збори за здійснення адміністративних процедур, пов'язаних з набуттям прав на об'єкти інтелектуальної власності, за своїм походженням належать до єдиної категорії зборів, які відповідно до приписів Конституції України повинні зараховуватись в якості доходів Державного бюджету, а не доходів установи. Зроблено висновок, що за видачу патентів та свідоцтв має бути встановлений лише один платіж, який має надходити до Державного бюджету України, як і всі інші платежі, встановлені законодавством про захист прав на результати творчої діяльності.

Розділ 3. «Правове регулювання захисту прав на результати творчої діяльності у зарубіжних країнах» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Досвід правового регулювання захисту прав на результати творчої діяльності у США та країнах Європи» зроблено висновок, що трансформування вітчизняного законодавства у сфері захисту прав на результати творчої діяльності не може бути ефективним і корисним, якщо не запозичувати позитивний досвід зарубіжних країн.

Захист прав на результати творчої діяльності у США ґрунтується на обов'язковості застосування конституційних принципів, відображених у поправках до Конституції США: жодна особа не повинна втрачати життя, свободу або власність без належної правової процедури. Діяльність агентств з патентів, торгових марок та авторських прав ґрунтується на засадах виконання вимог, що встановлені Законом «Про адміністративні процедури» 1946 р. Він встановлює єдині для всіх агентств процедурні правила, що мають виконуватись як самим відомством, так і особами, яких стосуються ці норми. Прийняття вказаного закону сприяло відбудові економіки, вдосконаленню діяльності державних установ та уніфікації їх адміністративної практики.

В основу французької системи державного управління, зокрема, що стосується захисту прав на результати творчої діяльності, покладено принцип адміністративної відповідальності публічної адміністрації (їх посадових осіб). Заслуговує на увагу законодавче регулювання діяльності Національного інституту промислової власності Франції. Закон чітко обумовлює питання: відповідальності інституту (його фахівців) за неналежне виконання процедурних правил діяльності; розподілу платежів, щоб збалансувати витрати цієї установи і забезпечити права як суб'єктів інтелектуальної власності, так і держави; процедур ревізій щодо виконання інститутом зобов'язань перед бюджетом; реалізації адміністративних процедур та правил адміністрування податків тощо. Надзвичайно позитивними вбачаються положення Кодексу інтелектуальної власності Франції, яким визначено адміністративні процедури, що регламентують завдання, функції та обов'язки контролюючих органів, порядок використання зібраних організаціями колективного управління коштів, правила збору й розподілу винагороди, аспекти кримінальної та майнової відповідальності посадових осіб державних органів тощо.

Основним призначенням адміністративного права Німеччини, зокрема, що стосується належного державного управління у сфері захисту прав на результати творчої діяльності, є: захист громадянина в його правах від дій органів публічної адміністрації; унормування діяльності публічної адміністрації таким чином, щоб вона могла ефективно розв'язувати свої завдання. Невід'ємною складовою адміністративного права визначено інститут адміністративної відповідальності публічної адміністрації. Процедурно-правове мислення німецького адміністративного права ґрунтується на положеннях закону «Про адміністративну процедуру». Його дія не поширюється на порядок здійснення процедур Німецьким патентним відомством і створених при ньому органах примирення. Це пояснюється тим, що регламентація діяльності державних органів, зокрема, що стосується організацій колективного управління, детально регламентовано законами «Про авторське право та суміжні права» та «Про управління авторськими та суміжними правами».

Підрозділ 3.2. «Досвід правового регулювання діяльності державних органів у сфері захисту прав на результати творчої діяльності у державах СНД» присвячений дослідженню правового регулювання організаційно-правових засад захисту прав на результати творчої діяльності у Російській Федерації, Республіках Білорусь, Молдова та Казахстан.

Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що законодавство держав СНД у сфері інтелектуальної власності в цілому є аналогічним відповідним положенням національного законодавства. З'ясовано, що рецепція досвіду держав СНД в означеній сфері вбачається можливою лише щодо деяких позитивних аспектів, зокрема, що стосуються: створення у системі арбітражних судів Російської Федерації спеціалізованого Суду по інтелектуальним правам; адміністративно-правових аспектів Положення про порядок і умови державного стимулювання створення і використання об'єктів промислової власності Республіки Білорусь; окремих положень Законів Республіки Молдова «Про державну посаду і статус державного службовця» та «Про прозорість процесу прийняття рішень» щодо визначення правового статусу державних службовців, регулювання відносин органів публічного управління із громадянами, іншими зацікавленими сторонами в плані участі їх у процесі прийняття рішень; визначення змісту адміністративних процедур у Республіці Казахстан.

У підрозділі 3. «Шляхи удосконалення адміністративно-правового захисту прав творців на результати творчої діяльності в Україні» пропонуються конкретні рекомендації та пропозиції, що сприятимуть ефективному захисту прав та законних інтересів суб'єктів інтелектуальної власності, суспільства і держави.

Проведений аналіз діяльності органів державного управління у сфері захисту прав на результати творчої діяльності свідчить про суперечливість та недосконалість законодавчих положень, відсутність належного правового регулювання здійснення адміністративних процедур щодо фіксації набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності, наявність непрозорого адміністрування у сфері оподаткування тощо. Проблема полягає в існуванні: штучно створеної багатоступеневої конструкції державної системи управління у сфері захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності; незадовільної діяльності контролюючих органів; легалізованої схеми отримання грошових коштів не на користь суб'єктів інтелектуальної власності та держави, погіршеної подвійним механізмом оподаткування доходів; недосконалому нормативно-правовому регулюванню адміністративно-правових аспектів захисту прав на результати творчої діяльності; відсутності дієвого механізму адміністративно-правового захисту прав та законних інтересів суб'єктів інтелектуальної власності.

В результаті проведеного дослідження запропоновано низку змін та доповнень до нормативно-правових актів, що регулюють організаційно-правові засади захисту прав на результати творчої діяльності, спрямовані на запобігання зловживань з боку організацій колективного управління, посилення державного контролю за їх діяльністю, забезпечення права суб'єктів авторського права та суміжних прав на отримання справедливої винагороди та захисту їх прав і законних інтересів в цілому.

Доведено, що створення незалежної від впливу інших інституцій національної установи з питань науки і техніки зі статусом центрального органу виконавчої влади, якою, на нашу думку, має бути «Національне відомство з питань науки і техніки», сприятиме захисту прав і законних інтересів суб'єктів інтелектуальної власності та держави, поповненню державного бюджету, інвестиціям, скороченню обсягу та часу виконання процедур, пов'язаних з фіксацією юридичних фактів, суттєвій трансформації адміністрування у фіскальній сфері тощо. Вбачається, що правове регулювання діяльності відомства має здійснюватись саме на підставі Закону, а не підзаконних нормативно-правових актів. Передбачається, що закон повинен чітко обумовити завдання, обов'язки, права та відповідальність бюро (його структурних підрозділів, фахівців). Вважаємо, що при розробці положень про Національне відомство слід взяти до уваги позитивний досвід законодавчого регулювання діяльності Національного інституту промислової власності Франції.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення питань адміністративно-правового захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності і нове розв'язання наукової задачі, що полягає у комплексному дослідженні та вдосконаленні організаційно-правових засад захисту прав на результати творчої діяльності. У результаті проведеного дослідження запропоновано авторське бачення основоположних висновків, пропозицій, змін і доповнень до чинного законодавства в зазначеній сфері.

1. Виходячи із пріоритету основоположних прав людини і громадянина та змісту статей 1, 3, 5 Конституції України одним із основних завдань адміністративно-правового захисту прав на результати творчої діяльності доцільно вважати захист прав суб'єктів інтелектуальної власності від неправомірних дій органів державної влади (посадових осіб), який може бути реалізований лише за умов жорсткої регламентації правил їх діяльності, що передбачає обов'язкове застосування інститутів «обов'язку» та «відповідальності».

2. Встановлено, що адміністративно-правовий захист прав на результати творчої діяльності має грунтуватися на системі взаємопов'язаних принципів, якими пропонується вважати такі: 1) принцип законності вимог про задоволення своїх конституційних прав; 2) принцип задоволення таких вимог шляхом виконання державними органами (посадовими особами) своїх безпосередніх обов'язків; 3) принцип захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності від неправомірних дій органів державної влади (посадових осіб); 4) принцип реальної, а не декларативної, відповідальності посадових осіб державних органів за неналежне виконання (невиконання) покладених на них обов'язків незалежно від рангу посади; 5) принцип обов'язку забезпечення можливості відшкодування власнику прав збитків у розмірі, достатньому для адекватної компенсації шкоди, якої він зазнав через порушення його прав.

3. На основі аналізу норм чинного національного законодавства, міжнародних правових актів та практики їх реалізації щодо адміністративно-процедурної діяльності органів державної влади у сфері інтелектуальної власності встановлено, що державне управління у сфері захисту прав на результати творчої діяльності може вважатися належним, ефективним і дієвим за наявності таких критеріїв:

- справедливість, неупередженість та рівність для всіх суб'єктів інтелектуальної власності умов адміністративних процедур, що стосуються захисту їх прав;

- здійснення адміністративних процедур щодо набуття та здійснення прав інтелектуальної власності у розумні строки без невиправданих ускладнень і обмежень, безпідставних затримок і зволікань;

- економічна доступність вартості зборів за дії, пов'язані із захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності;

- дієвість, пропорційність (адекватність) завданим збиткам та доступність адміністративних засобів захисту прав інтелектуальної власності;

- чіткі і деталізовані законодавчо регламентовані правила адміністративно-процедурної діяльності органів державної влади (їх посадових осіб) щодо набуття, здійснення і захисту прав інтелектуальної власності;

...