Автореферат розісланий «_____» жовтня 2014 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І.М.Сопілко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

законодавство охорона земля оборона

Актуальність теми. За роки незалежності в Україні відбулися складні процеси формування правових, економічних і соціальних засад демократичного суспільства. Подальша розбудова державності передбачає розвиток політичної системи, удосконалення ролі держави в економічному розвитку, соціальне спрямування державної діяльності та розвиток духовної сфери. Сильна та дієздатна влада є щонайпершою умовою успішних реформ. Із дієздатною владою громадяни України пов'язують сподівання на безпеку життя, захист державності, забезпечення охорони здоров'я та обороноздатності держави. Для забезпечення цих сподівань народу України необхідна сучасна система державного регулювання, надійна оборона держави.

Місцеве самоврядування займає особливе місце в механізмі управління суспільством, виступаючи специфічною формою публічної влади, яка не є складовою частиною механізму державної влади. На органи місцевого самоврядування покладена відповідальність за вирішення практично всіх проблем локального характеру - земельних відносин, екології, охорони здоров'я, житлового і комунального господарства, що практично розвантажило державну владу та дало їй можливість зосередитися на вирішенні питань загальнодержавного значення.

В Україні активно здійснюється реформування земельних відносин. Об'єктом земельної реформи є всі землі України, у тому числі й землі оборони. Державне та самоврядне регулювання використання та охорони земель оборони в Україні спрямоване на вирішення завдань раціонального використання земельних ресурсів як найважливішого фактора виробництва, створення правових, економічних, організаційно-технічних та інших умов для відтворення й підвищення родючості ґрунтів, забезпечення зростання виробництва.

Сьогодні гостро відчувається потреба у комплексному дослідженні адміністративних правовідносин у сфері оборони, у тому числі - державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони, оскільки зазначені адміністративні правовідносини є одним із чинників, що впливають на національну безпеку, соціально-економічний розвиток держави.

Актуальність досліджуваної теми обумовлена також низкою інших чинників. Так, у зв'язку з прийняттям Концепції адміністративної реформи, прийняттям Земельного кодексу України, Закону України «Про використання земель оборони», інших актів адміністративного законодавства, постала необхідність комплексного науково-теоретичного дослідження питань державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони. Слід при цьому зауважити, що існуюча на сьогоднішній день спеціальна література з питань адміністративно-правового регулювання земельних відносин не враховує тих еволюційних процесів, які зараз відбуваються в українському суспільстві, застаріла і не відображає змін законодавства. Крім того, ряд важливих питань, що стосуються адміністративно-правових засад державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони, які були поставлені вченими, не знайшли однозначного як наукового, так і законодавчого вирішення та на сьогодні залишаються дискусійними. Крім зазначеного, адміністративно-правові засади державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони в Україні вивчалися лише побічно, в основному в роботах міжгалузевого характеру. Спеціальних монографічних праць, в яких би адміністративно-правові засади державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони в Україні з позицій адміністративно-правової науки розглядалася повно та всебічно, не було. Саме це й обумовлює необхідність здійснення наукового дослідження у цій сфері.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали дослідження українських вчених з адміністративного та муніципального права - В. Б. Авер'янова, Ю. П. Битяка, О. М. Бандурки,І. Л. Бородіна, А. В. Васильєва, В. М. Гаращука, І. П. Голосніченка, Е. Ф. Демського, Р. А. Калюжного, В. К. Колпакова, Л. В. Коваля, А. Т. Комзюка, С. В. Ківалова, О. Д. Крупчана, О. В. Кузьменко, С. О. Кузніченко, А. В. Омельченка, В. Ф. Опришка, О. П. Рябченко, А. О. Селіванова В. І. Теремецького, М. М. Тищенка, В. В. Цвєткова, Ю. С. Шемшученка, В. К. Шкарупи та інших.

Опрацюванню підлягали роботи дослідників цивільного, господарського, земельного, екологічного, військового права та теорії управління - В. І. Андрейцева, Г. І. Балюк, В. Д. Бакуменка, В. І. Борденюка, О. А. Вівчаренка, А. П. Гетьмана, В. М. Князєва, В. В. Комарова, А. М. Мірошніченка, В. Я. Малиновського, Н. Р. Нижник,. В. В. Носіка, В. І. Семчика, Г. С. Одінцової, О. М. Пащенка, Н. І. Титової, М. В. Шульги, Р. Б. Шишки та інших, а також конституційного права та теорії держави і права - А. Б. Барихіна, А. Г. Василенка, Л. М. Горбунової, Л. В. Гульченка, А. М. Колодія, С. А. Комарова, Н. М. Оніщенко, В. Ф. Погорілка, О. Ф. Скакун, П. М. Рабіновича, М. В. Цвіка, О. І. Ющика та інших. При написанні дисертації використовувались доробки зарубіжних вчених-юристів: О. П. Альохіна, С. С. Алексєєва, Г. В. Атаманчука, Н. І. Глазунової, Б. В. Єрофеєва, І. О. Іконицької, О. І. Крассова, Ю. М. Козлова, М. І. Краснова, В. В. Лазарева, О. С. Родіонова, Д. М. Овсянко, С. В. Полєніної, Л. Л. Попова, Е. Ф. Шамсумової та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Державної цільової комплексної програми «Проблеми правового забезпечення соціально-політичного та економічного розвитку України» Київського Національного економічного університету імені Вадима Гетьмана (номер державної реєстрації 0102U006315) та «Законодавче забезпечення вирішення проблем, пов'язаних з подоланням наслідків Чорнобильської катастрофи» Київського Національного економічного університету імені Вадима Гетьмана (номер державної реєстрації 0108U006686). Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням вченої ради юридичного факультету Державного вищого навчального закладу «Київський Національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (протокол № 1 від 31 серпня 2009 року).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному адміністративно-правовому дослідженні теоретичних та практичних засад державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони шляхом аналізу адміністративного, конституційного, муніципального, цивільного, господарського, земельного, екологічного, військового, кримінального законодавства, науково-монографічної літератури, формулювання теоретично обґрунтованих висновків та розробки пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення адміністративно-правових засад державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони в Україні.

Мета дослідження обумовила вирішення наступних задач:

- розглянути землі оборони як об'єкт адміністративно-правового регулювання та визначити особливі риси адміністративно-правового режиму земель оборони в Україні;

- здійснити періодизацію розвитку законодавства, що закріплює адміністративно-правовий режим окремої категорії земель спеціального призначення - земель оборони;

- розкрити систему законодавства України у галузі використання та охорони земель оборони;

- дослідити адміністративно-правові особливості поняття і функцій державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони в Україні;

- визначити адміністративно-правовий статус і систему органів державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони в Україні;

- охарактеризувати адміністративно-правові особливості форм і методів державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони в Україні;

- проаналізувати порядок та практику вирішення спорів у галузі використання та охорони земель оборони в Україні, визначити зміст та поняття земельного спору щодо земель оборони;

- дослідити адміністративно-правові проблеми державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони в Україні та визначити шляхи їх вирішення.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель в Україні.

Предметом дослідження є адміністративно-правові засади державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони в Україні.

Методи дослідження. В ході дослідження використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (історичний, діалектичний, емпіричний) та спеціальні методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм). Історія розвитку законодавства, що закріплює правовий режим земель оборони, досліджувалась у взаємозв'язку з історичними умовами, а діалектичний метод дозволив вивчити законодавчі положення в їх розвитку (підрозділи 1.2, 2.3). Метод якісного аналізу та синтезу використовувався при дослідженні опублікованих наукових праць, дієвості й узгодженості законів та підзаконних нормативно-правових актів щодо державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1). Дослідження змісту правових норм у даній сфері проводилось за допомогою формально-логічного методу (підрозділи 1.3, 2.2, 3.2). Використання порівняльно-правового методу знадобилося для проведення порівняльного аналізу законодавства України та законодавства зарубіжних країн з питань державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони (підрозділи 1.3, 3.1). Відповідність норм права існуючим суспільним відносинам у даній галузі досліджувалась за допомогою методу тлумачення правових норм (підрозділи 2.2, 3.2). За допомогою спеціально-юридичного методу досліджувались співвідношення понять: «правовий режим», «державне управління», «державне регулювання» (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1).

Нормативно-правовою основою дисертаційного дослідження є Конституція України, закони України та підзаконні нормативно-правові акти, якими регулюється використання та охорона земель оборони, судова практика.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що ця робота є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці монографічним комплексним дослідженням, присвяченим проблемам адміністративно-правових засад державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони в Україні.

У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій, які відповідають вимогам наукової новизни. Основні з них такі:

уперше:

- запропоноване авторське формулювання поняття «адміністративно-правовий режим земель», що має розкривати зміст цієї категорії як встановлені нормами адміністративного, земельного та інших галузей законодавства правила, що визначають поведінку суб'єктів правовідносин щодо земель як до об'єкта права власності, користування, управління і правової охорони, а також встановлюють гарантії, порядок набуття і реалізації прав на землю та міру відповідальності за порушення земельного законодавства. Крім цього автором визначено особливі риси адміністративно-правового режиму земель оборони в Україні;

- розкрито етапи розвитку законодавства, що закріплює адміністративно-правовий режим окремої категорії земель спеціального призначення - земель оборони;

- проведено комплексний аналіз практики застосування законодавства судами України, при вирішенні спорів у сфері використання та охорони земель оборони, досліджено проблеми, які виникають у судових органах при вирішенні вказаних спорів та запропоновано шляхи їх вирішення. На підставі аналізу судової практики вирішення спорів Верховним судом України, Вищим адміністративним судом України, Вищим господарським судом України, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пов'язаних із використанням та охороною земель оборони зроблено висновок про відсутність єдиного підходу до вирішення вказаної категорії справ різними судовими інстанціями та узагальненої практики у Верховному суді України, що створює проблеми суб'єктам управління в процесі використання та охорони земель оборони;

- встановлено і проаналізовано прогалини та колізії у чинному законодавстві щодо адміністративно-правових засад державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони в Україні та визначено шляхи їх подолання, зокрема, запропоновано внесення змін і доповнень до ряду нормативно-правових актів, а саме: Земельного кодексу України, Законів України «Про Збройні Сили України», «Про оборону України», «Про охорону навколишнього природного середовища». Також автором розроблена структура нового Закону України «Про правовий режим земель оборони», що має на меті забезпечити ефективне державне та самоврядне регулювання використання та охорони земель оборони та зменшити кількість підзаконних нормативно-правових актів у зазначеній сфері;

удосконалено:

- адміністративно-правове визначення поняття державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони, яке полягає у створенні умов для діяльності суб'єктів управління у цій галузі в напрямі, який є бажаним для держави, або окремої адміністративно-територіальної одиниці за яким відбуватиметься розвиток системи управління земельними ресурсами в цілому, що здійснюється на основі закону або іншого правового акту представницькими органами та органами виконавчої влади, або органами місцевого самоврядування у межах повноважень специфічними засобами (методами) управлінського впливу з метою виконання завдань щодо ефективного і раціонального використання та охорони земель оборони;

- адміністративно-правову класифікацію функцій державного та самоврядного регулювання використання і охорони земель оборони в Україні шляхом поділу їх на загальні; спеціальні; допоміжні. Такий поділ дозволяє в повній мірі відтворити особливості функцій державного та самоврядного регулювання використання і охорони земель оборони в Україні;

дістали подальшого розвитку:

- адміністративно-правова класифікація форм та методів державного та самоврядного регулювання використання і охорони земель оборони в Україні;

- дослідження системи законодавства України у галузі використання та охорони земель оборони;

- характеристика адміністративно-правового статусу та системи органів державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес та можуть бути використані:

у науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки адміністративно-правових проблем державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони в Україні;

у правотворчій діяльності - в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення адміністративно-правового механізму використання земель оборони (довідка Секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони від 06 вересня 2013 р. № 04-25/15/15-670);

у сфері правозастосування - використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність щодо адміністративно-правового регулювання режиму земель оборони органами виконавчої влади тощо (довідка Департаменту правового забезпечення Міністерства оборони України від 17 квітня 2013 р. № 287/У/2);

у навчальному процесі - матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі Військового інституту Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка при підготовці і викладанні курсу лекцій з предмету «Військова адміністрація» (довідка від 30 квітня 2013 р. № 612).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Основні теоретичні положення та напрацювання, які характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів, одержані дисертантом особисто.

Апробація результатів дисертації. Підсумки дослідження проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на семи наукових конференціях: «Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє» (м. Київ, 2010 р.); «Теорія та практика сучасного права: вектори розвитку» (м. Київ, 2011 р.); «Національні інтереси та проблеми правової системи України» (м. Одеса, 2011 р.); «Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє» (м. Київ, 2011 р.); «Міжнародні та національні правові виміри забезпечення стабільності» (м. Львів, 2013 р.); «Правове забезпечення політики держави на сучасному етапі її розвитку» (м. Донецьк, 2013 р.); «Соціально-гуманітарні та правові проблеми діяльності Збройних Сил України (м. Київ, 2014 р.).

Публікації. Результати дисертації знайшли своє відображення в дванадцяти публікаціях, з яких чотири статті опубліковано у провідних наукових фахових виданнях України, одна стаття у зарубіжному виданні, сім - у збірниках тез науково-практичних конференцій.

Структура дисертації зумовлена метою і предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які поділені на вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків до дисертації. Загальний обсяг дисертації становить 221 сторінок, з них основного тексту - 173 сторінок. Список використаних джерел складається із 362 найменування, додаток до дисертації - на 4 аркушах.