У підрозділі 2.4 «Форми та методи контролю за діяльністю органів прокуратури» обґрунтовано, що основою реформування сучасного інституту прокуратури в Україні є вдосконалення форм та методів управління, передусім, у сфері контрольної діяльності для підвищення ефективності виконання органами прокуратури та посадовими особами покладених обов'язків і реалізації наданих повноважень, зміцнення службової дисципліни, посилення довіри громадян до прокуратури, задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у захисті та відновленні порушених прав, свобод та інтересів.

Сформульовано визначення поняття форм контролю за діяльністю органів прокуратури як зовнішнього вираження практичного застосування способів і прийомів (методів) реалізації контрольної діяльності суб'єктами контролю, які відповідають вимогам законодавства та обсягу повноважень і компетенції відповідних суб'єктів. Охарактеризовано основні форми контролю за діяльністю органів прокуратури: 1) форми фактичного контролю: а) комплексні, галузеві (функціональні), тематичні (спеціальні, вибіркові) та контрольні перевірки (перевірки виконання), планові й позапланові перевірки службової діяльності органів прокуратури та їх працівників; б) ревізії та вибіркові перевірки фінансово-господарської діяльності органів прокуратури, інвентаризація; в) виїзд на місця та виклик з місць із метою заслуховування керівників і виконавців на оперативних нарадах та колегіях, співбесідах; г) службове розслідування; 2) форми звітного контролю: а) усні (доповіді, усні звіти); б) документальні (накази, розпорядження, вказівки, доручення, завдання, листи, плани, регламенти, інформація про хід та результати слідства, статистичні письмові звіти, рапорти, узагальнення, доповідні записки, довідки, протоколи засідань колегіальних і робочих органів, журнали, контрольні картки, схеми, графіки тощо).

Уточнено розуміння методів контролю за діяльністю органів прокуратури, під якими запропоновано розуміти конкретні способи та прийоми здійснення контролю за органами прокуратури, відповідними посадовими особами та їх безпосередньою діяльністю, що застосовуються уповноваженими на те суб'єктами контролю з метою підвищення ефективності діяльності прокурорів, інших посадових осіб і системи органів прокуратури в цілому. Визначено їх ключові риси, до яких віднесено таке: застосовуються в процесі управління на стадії реалізації контролю; забезпечують керівний вплив суб'єктів управління на об'єкти управління; спрямовані на конкретний об'єкт контролю; мають визначену форму вираження; мають офіційне, нормативно визначене документальне оформлення, регламентований порядок застосування; детерміновані у часі; мають тактичне або стратегічне спрямування; гнучкість по відношенню до умов застосування.

Виокремлено основні методи контролю за діяльністю органів прокуратури та їх посадових осіб: 1) загальні методи наукового дослідження та пізнання: аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, узагальнення, спостереження, логічний, моделювання, програмно-цільовий метод, моніторинг та ін.; 2) спеціальні методи: прямий та непрямий («паперовий»), документальний і фактичний, безпосередній і опосередкований, активний і пасивний; жорсткий та гнучкий, публічний і негласний, автоматизований і «ручний», нормативний (юридичний) і економічний (математичний) тощо.

У підрозділі 2.5 «Поняття та особливості адміністративних процедур здійснення контролю за діяльністю органів прокуратури» з'ясовано, що, незважаючи на значну кількість здійснених реформ і досліджень, питання адміністративних процедур здійснення контролю за діяльністю органів прокуратури потребує комплексного дослідження з урахуванням існуючих сьогодні організаційно-правових проблем у функціонуванні інституту прокуратури в Україні.

Сформульовано визначення поняття адміністративної процедури здійснення контролю за діяльністю органів прокуратури як установленого чинним законодавством порядку втручання у внутрішньоорганізаційну діяльність органів прокуратури, який виражається у здійсненні різноманітних, передбачених нормами права, контрольних заходів з метою перевірки законності і відповідності діяльності органів прокуратури та їх працівників установленим вимогам, отримання інформації про реальний стан справ на підконтрольному об'єкті, виявлення недоліків у роботі й прийняття у зв'язку з цим відповідних управлінських рішень, включаючи заходи дисциплінарного впливу та надання практичної допомоги щодо вирішення наявних проблем.

Удосконалено класифікацію адміністративних процедур за такими критеріями: 1) залежно від цільового спрямування; 2) за функціональним навантаженням; 3) за формою здійснення; 4) за способом здійснення; 5) залежно від суб'єкта.

Виокремлено й охарактеризовано основні складові процедури здійснення контролю за діяльністю органів прокуратури, визначено її завдання та особливості: законодавче закріплення; відображення волевиявлення держави та контролюючих суб'єктів; переважно внутрішньо-організаційний характер; втручальний вплив у діяльність підконтрольних об'єктів; спрямованість на здійснення управлінської функції контролю; стадійність і детермінованість у часі; здійснення не лише з метою виявлення недоліків у роботі й прийняття у зв'язку з цим відповідних управлінських рішень, а й надання практичної допомоги щодо вирішення наявних проблем; підконтрольний об'єкт може виступати контролюючим суб'єктом, і навпаки; баланс інтересів підконтрольного об'єкта та контролюючого суб'єкта: контрольні заходи не мають заважати діяльності органу, який перевіряється; високі вимоги щодо документального та автоматизованого оформлення результатів проведення перевірок та інших форм контролю, передбачених відповідними процедурами.

У розділі 3 «Види контролю за діяльністю органів прокуратури України» досліджуються сутність, особливості, проблеми та перспективи реалізації окремих видів контролю за діяльністю органів прокуратури України.

У підрозділі 3.1 «Поняття, види та особливості державного контролю за діяльністю органів прокуратури» обґрунтована актуальність проблеми підвищення ефективності реалізації контрольної функції держави, зокрема вдосконалення системи органів державного контролю за діяльністю органів прокуратури, що за своєю природою наділені контрольними повноваженнями й виступають гарантом забезпечення законності та дотримання прав і свобод учасників суспільних відносин.

Державний контроль за діяльністю органів прокуратури визначено як специфічний різновид державного контролю, який здійснюється уповноваженими на те державними органами шляхом застосування передбачених законодавством форм і методів з метою забезпечення законності, дисциплінованості та відповідальності в процесі реалізації мети, завдань, функцій та обов'язків прокуратур різних рівнів і їх посадових осіб, а також для встановлення фактичних результатів діяльності та їх відповідності встановленим критеріям ефективності, виявлення причин наявних недоліків і застосування заходів для їх усунення й запобігання.

Виокремлено та охарактеризовано такі види державного контролю за діяльністю органів прокуратури: 1) за суб'єктами, уповноваженими здійснювати даний контроль: парламентський, президентський, контроль органів виконавчої влади, судовий; 2) за обсягом контрольних повноважень: загальний, спеціальний; 3) за правомірністю: правомірний і неправомірний; 4) за характером здійснення контролю: прямий, непрямий; 5) за часом проведення контролю: ретроспективний, поточний і перспективний; 6) за періодом здійснення: постійний, систематичний, одноразовий; 7) за типом субординації в процесі здійснення контролю: внутрішній і зовнішній; 8) за обсягом дослідження об'єкта контролю: суцільний і частковий; 9) за сферою, складовими діяльності органів прокуратури: контроль виконання, контроль нормотворчості, контроль за дотриманням дисципліни, фінансовий (банківський, податковий, бюджетний тощо) контроль, статистичний контроль тощо; 10) залежно від кількості суб'єктів контролю: колективний і одноособовий; 11) за формами здійснення: перевірка, ревізія, моніторинг тощо; 12) залежно від мети контролю: запобіжний, активний і пасивний; 13) за ступенем значущості: формальний, звичайний і актуальний; 14) залежно від плановості контрольних заходів: плановий, позаплановий; 15) за природою реалізації: фактичний (реальний), документальний (паперовий), електронний тощо.

У підрозділі 3.2 «Самоврядний контроль за діяльністю органів прокуратури» підкреслено значущість самоврядного контролю за діяльністю органів прокуратури України як одного із сучасних його видів.

Визначено та охарактеризовано сутнісні ознаки органів місцевого самоврядування як контролюючих, на підставі чого обґрунтовано, що органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень є повноцінними суб'єктами контролю, оскільки їх діяльність за своїм змістом є управлінською, тобто передбачає прийняття управлінських рішень, організацію та контроль їх виконання.

Самоврядний контроль за діяльністю органів прокуратури запропоновано розуміти в єдності трьох основних аспектів: 1) як передбачену законодавством функцію управління; 2) як діяльність суб'єктів самоврядного контролю зі здійснення контрольних заходів; 3) як систему форм і методів контролю, що здійснюються територіальною громадою безпосередньо або через органи місцевого самоврядування з метою вирішення питань місцевого значення, пов'язаних з діяльністю органів прокуратури та їх посадових осіб, у межах Конституції і законів України.

Виділено й охарактеризовано суб'єктів самоврядного контролю за діяльністю органів прокуратури: 1) індивідуальні суб'єкти: сільський, селищний, міський голова; секретар відповідної ради; голова виконавчого органу відповідної ради; керівники управлінь, відділів, департаментів відповідної ради; голови депутатських комісій з правових питань, регуляторної політики, законності, громадського порядку, боротьби з корупцією та злочинністю; 2) колективні суб'єкти: територіальна громада; сільська, селищна, міська рада; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; постійні комісії відповідної ради з правових питань, регуляторної політики, законності, громадського порядку, боротьби з корупцією та злочинністю; органи самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні та інші); асоціації місцевого самоврядування (форми добровільного об'єднання органів місцевого самоврядування). Встановлено, що об'єктом самоврядного контролю є діяльність органів прокуратури, які розташовані на території відповідної місцевої громади, та їх посадових осіб. Визначено основні предмети самоврядного контролю за діяльністю органів прокуратури.

У підрозділі 3.3 «Громадський контроль за діяльністю органів прокуратури» акцентується увага, що сьогодні має місце низький рівень довіри громадян до правоохоронних органів, у тому числі й прокуратури, їх здатності ефективно та своєчасно виконувати покладені на них обов'язки. Однак, зважаючи на те, що саме громадська думка формує імідж не лише даних установ, а й держави в цілому, ступеня її розвиненості, цивілізованості й демократизації, важливого значення на шляху реформування та підвищення ефективності функціонування інституту прокуратури набуває здійснення громадського контролю за їх діяльністю.

Визначено громадський контроль за діяльністю органів прокуратури як одну з функцій громадянського суспільства та, відповідно, діяльність суб'єктів громадянського контролю, яка здійснюється через систему передбачених законодавством форм і методів контролю з метою надання рекомендацій, внесення звернень до органів державної влади щодо стану законності діяльності органів прокуратури (і їх посадових осіб) та дотримання ними прав і свобод людини й громадянина.

Виокремлено та охарактеризовано суб'єктів громадського контролю за діяльністю органів прокуратури, їх права та обов'язки, основні ознаки даного виду контролю, можливі процедури та шляхи його практичної реалізації.

У підрозділі 3.4 «Контроль міжнародних організацій за діяльністю органів прокуратури» цей контроль визначено як діяльність міжнародних державних і недержавних органів і організацій щодо забезпечення міжнародного співробітництва країн у сфері правового регулювання, запобігання злочинності та протидії корупції, яка полягає, передусім, у спостереженні та перевірці виконання договірних та інших міжнародних зобов'язань, що безпосередньо стосуються створення та функціонування органів прокуратури, застосуванні інших контрольних заходів обов'язкового чи рекомендаційного характеру з метою усунення та попередження наявних недоліків, зловживань чи правопорушень.

З'ясовано, що основними суб'єктами контролю міжнародних організацій за діяльністю органів прокуратури є державні та недержавні міжнародні органи та організації, до повноважень яких належить правове регулювання міжнародних зобов'язань України у сфері демократичного цивільного контролю за прокуратурою, у тому числі Організація Об'єднаних Націй, Рада Європи, Європейський суд з прав людини, Консультативна рада європейських прокурорів, Організація з безпеки та співробітництва в Європі, Співдружність Незалежних Держав, Координаційна рада генеральних прокурорів держав -- учасниць СНД, Організація Північноатлантичного договору, Міжнародна асоціація прокурорів, Міжнародний Гельсінський Комітет, Хьюман Райтс Вотч (Human Rights Watch), Міжнародна Амністія (Amnesty International) тощо.

Сформульовано ознаки контролю міжнародних організацій за діяльністю органів прокуратури та охарактеризовано напрямки діяльності основних із них у процесі здійснення даного виду контролю в Україні.

Розділ 4 «Шляхи удосконалення адміністративно-правових засад здійснення контролю за діяльністю органів прокуратури України» присвячено аналізу сучасного стану і напрямків удосконалення національного адміністративного законодавства, яке регламентує контроль за діяльністю органів прокуратури, дослідженню проблем оптимізації системи суб'єктів контролю та шляхів їх вирішення, в тому числі з удосконаленням організаційних засад контролю в даній сфері, урахуванням зарубіжного досвіду здійснення контролю за діяльністю органів прокуратури.

У підрозділі 4.1 «Напрямки удосконалення національного адміністративного законодавства, яке регламентує контроль за діяльністю органів прокуратури» узагальнено та проаналізовано основні існуючі взаємопов'язані та взаємообумовлені недоліки у сфері національного адміністративного законодавства, що регламентує здійснення контролю за діяльністю органів прокуратури.

У результаті дослідження обґрунтовано необхідність здійснення низки заходів щодо підвищення ефективності правового регулювання контролю за діяльністю органів прокуратури України, зокрема: 1) доповнити додатковим розділом «Контроль за діяльністю органів прокуратури» чинний Закон України «Про прокуратуру»; 2) затвердити Дисциплінарний статут прокуратури у формі закону для усунення неузгодженості з вимогами Конституції України; 3) сформувати належну законодавчу базу стосовно адміністративної процедури шляхом прийняття Адміністративно-процедурного кодексу України; 4) визначити та узгодити співвідношення спеціального та загального законодавства, що містить адміністративно-процедурні норми, що актуально як зараз, так і у випадку прийняття загального Адміністративно-процедурного кодексу України; 5) розширити сферу законодавчого закріплення контрольно-адміністративних процедур у сфері діяльності органів прокуратури та ін.

У підрозділі 4.2 «Оптимізація системи суб'єктів контролю за діяльністю органів прокуратури» узагальнено та вдосконалено наукові підходи до визначення сутності оптимізації, в результаті чого надано визначення поняття «оптимізація системи суб'єктів контролю за діяльністю органів прокуратури», під яким запропоновано розуміти процес вибору найкращого із можливих за наявних умов державного та громадського розвитку, соціально-економічного та політичного становища держави варіанту формування структури суб'єктів контролю за діяльністю органів прокуратури, здійснюваний з метою досягнення цілей контролю й забезпечення його ефективності та своєчасності.

Враховуючи специфічні характеристики як процесу оптимізації, так і інституту прокуратури, виокремлено основні ознаки оптимізації системи суб'єктів контролю за діяльністю органів прокуратури: 1) динамічність; 2) процесуальність і стадійність; 3) альтернативність; 4) наявність суб'єктного та об'єктного складу відповідно до норм чинного законодавства про прокуратуру; 5) наукова обґрунтованість, закономірність, об'єктивність; 6) доцільність, раціональність та ефективність; 7) вимагає врахування впливу низки внутрішніх і зовнішніх факторів; 8) стратегічний та превентивний характер; 9) передбачає наявність законодавчого, інформаційного, організаційно-методичного, техніко-технологічного, фінансового та кадрового забезпечення оптимізації тощо.

Сформульовано пропозиції та рекомендації щодо оптимізації системи суб'єктів контролю за діяльністю органів прокуратури України: 1) передати та законодавчо закріпити підконтрольність Генерального прокурора лише Верховній Раді України, при цьому встановити чіткі підстави для висловлення недовіри, ініціювання звільнення тощо; 2) у проекті Закону України «Про прокуратуру» деталізувати норми навантаження і обсягу роботи та інші критерії, на яких базується кількісне визначення чисельності кадрового складу, яке законом чітко не встановлено; 3) скоротити наявну штатну чисельність прокурорів, що сприятиме посиленню конкуренції працівників прокуратури й, відповідно, підвищенню якості виконання ними службових обов'язків, рівня відповідальності, ефективності державної служби, суттєвій економії бюджетних коштів при підвищенні рівня фінансово-матеріальної забезпеченості прокурорів; 4) ліквідувати спеціалізовані прокуратури, орієнтуючись на поширену європейську практику спеціалізації прокурорів, а не прокуратур; 5) законодавчо визначити правовий статус усіх суб'єктів контролю за діяльністю органів прокуратури в єдиному Законі України «Про контроль за органами прокуратури України» або закріпити окремий однойменний розділ у проекті Закону України «Про прокуратуру», чітко розподіляючи обсяг і компетенцію контрольних повноважень між ними.

У підрозділі 4.3 «Шляхи удосконалення організаційних засад контролю за діяльністю органів прокуратури» уточнено сутність організаційних засад здійснення контролю за діяльністю органів прокуратури як комплексу внутрішніх і зовнішніх організаційно-правових заходів, які необхідно (і допустимо згідно із законодавством) здійснити для забезпечення реалізації контролю за діяльністю органів прокуратури, досягнення його цілей і високого рівня ефективності.

Зроблено висновок, що організаційні засади здійснення контролю за діяльністю органів прокуратури прямо співвідносяться з відповідними стадіями організації контролю та потребують удосконалення на кожній із них, враховуючи фактори впливу внутрішнього (відомчого) та зовнішнього (парламентського, президентського, громадського, міжнародного) контролю.

Визначено основні проблеми організації контролю за діяльністю органів прокуратури: 1) реальний зовнішній контроль за діяльністю органів прокуратури передбачений лише за діяльністю Генерального прокурора України; 2) відсутність законодавчо передбаченої можливості для регіональних та місцевих владних суб'єктів (органів державної влади і та органів місцевого самоврядування) ініціювати відставку прокурора відповідного рівня шляхом висловлення йому недовіри та ініціювання притягнення його до відповідальності; 3) недостатня урегульованість співвідношення організації міських та районних прокуратур у містах із районним поділом; 4) на низькому рівні залишається якість організації планування контрольних заходів; 5) потребують удосконалення організаційні засади в аспекті кадрового забезпечення контролю за діяльністю прокуратури; 6) проблемним питанням є фінансова та матеріально-технічна складова організаційного забезпечення контролю за діяльністю органів прокуратури. Для вирішення проблем організаційно-правового забезпечення реалізації контрольних заходів прокурорами та слідчими сформульовано пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення організаційних засад контролю за діяльністю органів прокуратури України.

У підрозділі 4.4 «Зарубіжний досвід здійснення контролю за діяльністю органів прокуратури та можливості його використання в Україні» обґрунтовано важливість узагальнення й аналізу міжнародного досвіду здійснення контролю за діяльністю органів прокуратури з акцентом на тому, що визначення можливостей його практичного впровадження має базуватися на врахуванні сучасних політико-правових та соціально-економічних умов у державі, історичних аспектів організації системи органів прокуратури, ступеня узгодженості вітчизняного та міжнародного законодавства, національного менталітету тощо.

Виділено та охарактеризовано основні позитивні аспекти зарубіжного досвіду реалізації контролю за діяльністю органів прокуратури України: 1) чітка регламентація організаційно-правових засад та видів контролю за діяльністю органів прокуратури в Законі «Про прокуратуру» (Грузія); 2) варіанти підконтрольності, підпорядкування Генерального прокурора: президенту, парламенту, судовій владі, виконавчій владі; 3) децентралізація органів прокуратури (Німеччина, Франція), надання місцевим і регіональним прокуратурам права обирати, призначати, висловлювати недовіру, звільняти з посади прокурорів відповідного рівня (США); 4) оптимізація системи суб'єктів контролю за діяльністю органів прокуратури; 5) оптимізація нормативно-правового забезпечення контролю; 6) можливості міжнародного та громадського контролю за діяльністю органів прокуратури; 7) активність у сфері міжнародної співпраці органів прокуратури та ін.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми -- визначення сутності та особливостей адміністративно-правових засад контролю за діяльністю органів прокуратури України в умовах їх реформування. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд концептуальних висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Основні з них такі.

Аргументовано, що законність у діяльності органів прокуратури є фундаментальним комплексним принципом, який розкривається в двох взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих аспектах: 1) законність як мета створення та функціонування органів прокуратури; 2) підзаконний характер діяльності органів прокуратури і її урегульованість законом.

У широкому розумінні контроль за діяльністю органів прокуратури визначено як спосіб забезпечення законності, який виявляється в реалізації управлінської функції уповноваженими суб'єктами та їх відповідній діяльності з метою забезпечення безумовного дотримання законів та інших нормативно-правових актів у процесі функціонування органів прокуратури. У вузькому розумінні -- як комплекс практичних заходів, що здійснюються контролюючими суб'єктами з перевірки дотримання органами прокуратури встановлених законом вимог (норм, стандартів, правил), профілактики, виявлення та усунення дій чи бездіяльності контрольованих суб'єктів, що суперечать даним вимогам, притягнення до відповідальності.

Доведено, що основні особливості контролю за діяльністю органів прокуратури полягають у такому: 1) владний характер; 2) контролюючими суб'єктами можуть бути державні й недержавні інститути, їх посадові особи; спеціально утворені органи та служби тощо; 3) передбачає втручання у професійну діяльність підконтрольного суб'єкта, що реалізується під час припинення його протиправних дій, притягнення винних до відповідальності, відсторонення від виконання службових обов'язків; 4) регламентується законами і підзаконними нормативно-правовими актами, є правовою формою державного управління; 5) реалізується систематично й безперервно, здійснюється у різних формах на всіх стадіях управлінського процесу; 6) виконує інформаційну, профілактичну, методичну, стимулюючу, виховну функції; 7) дозволяє не лише оцінювати якість виконання управлінських рішень, а й планувати та коригувати діяльність підконтрольного суб'єкта, виявляти позитивні й негативні сторони; 8) ефективність контролю передбачає виконання ряду вимог: надійності, дієвості, систематичності, своєчасності, гнучкості, динамічності, всебічного обліку, охоплення всіх (чи окремих, конкретних) напрямків діяльності та усього апарату прокуратури (без дублювання й заміни одного працівника іншим при виконанні рішень), особистого контролю керівника до тих пір, доки рішення не буде виконаним, та ін.; 9) включає відповідальність керівника за організацію контролю й особисту участь у ньому та ін.

Визначено, що завданнями контролю за діяльністю органів прокуратури України є: 1) перевірка відповідності діяльності органів прокуратури нормам Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, повноти їх дотримання й виконання; 2) аналіз стану службової дисципліни працівників органів прокуратури; кадрової політики в органах прокуратури; 3) перевірка ефективності та своєчасності виконання покладених на прокурорів, слідчих та інших працівників органів прокуратури обов'язків, завдань і функцій; визначення та оцінювання ефективності стилю і методів роботи керівників усіх рівнів; 4) спостереження за цільовим використанням закріплених законодавством повноважень, службового становища, матеріально-технічної бази тощо; 5) допомога у виправленні виявлених недоліків і невідповідностей, здійсненні заходів підвищення ефективності функціонування органів прокуратури та роботи окремих посадовців; 6) сприяння у реалізації закріплених законом прав, свобод, законних інтересів і гарантій прокурорами та персоналом органів прокуратури; аналіз їх дотримання, рівня матеріально-соціального забезпечення тощо; 7) профілактика, виявлення та припинення правопорушень серед працівників органів прокуратури, притягнення правопорушників до відповідальності; відновлення порушених прав учасників правовідносин; 8) факторний аналіз передумов здійснення правопорушень, перевищення повноважень, невиконання чи неналежного виконання службових обов'язків, недотримання прав і свобод людини та громадянина; розроблення шляхів нейтралізації їх впливу та усунення; виявлення невикористаних резервів у вдосконаленні діяльності прокуратури; 9) публічне, прозоре, своєчасне й повне інформування громадськості про діяльність органів прокуратури; розгляд звернень громадян і дослідження рівня довіри та ставлення громадян і їх об'єднань до органів прокуратури та якості їх функціонування; 10) дослідження та впровадження позитивного вітчизняного та зарубіжного досвіду в діяльність органів прокуратури.

Встановлено ознаки контролю за діяльністю органів прокуратури: 1) об'єктивна обумовленість і правова природа; механізм здійснення регулюється нормативно-правовими актами; здійснюється відповідно до принципу верховенства права, законності та ін.; 2) постійність, динамічність, систематичність, своєчасність, цілеспрямованість здійснення контролю; 3) різновид соціального контролю; функція управління; 4) має активний, комплексний і системний характер здійснення; 5) його наслідком може бути застосування заходів відповідальності, примусу; 6) має процедурно-процесуальну форму реалізації; 7) здійснює регулятивний, оціночний та інформаційний вплив; 8) має тісний взаємозв'язок з іншими функціями в управлінській системі; 9) забезпечує баланс інтересів у державі;

Визначено сутність принципів контролю за діяльністю органів прокуратури та запропоновано представити їх систему таким чином: 1) за ступенем узагальнення: а) загальні принципи управління та контролю (верховенства права, законності, системності, систематичності, відповідальності, ефективності, об'єктивності, наукової обґрунтованості, гласності (відкритості), публічності (офіційності)); б) адміністративно-процесуальні принципи контролю (рівності перед законом, компетенції, єдності та диференціації, оптимальності, оперативності, змагальності сторін, презумпції невинуватості, об'єктивної істини); в) спеціальні принципи контролю за діяльністю органів прокуратури (незалежності, неупередженості, централізації, повноти, взаємодії, раціональності, зонально-предметного розподілу обов'язків); 2) за джерелом права: а) конституційні принципи контролю; б) принципи контролю, закріплені у міжгалузевих нормативно-правових актах; в) принципи контролю за діяльністю органів прокуратури, закріплені у відомчих нормативно-правових актах.

Підкреслено, що законодавча база регулювання контролю за діяльністю органів прокуратури та їх посадових осіб нараховує значну кількість національних та міжнародних нормативно-правових актів. Аргументовано, що адміністративне законодавство посідає важливе місце, регулюючи: 1) організацію діяльності органів прокуратури та управління ними; 2) адміністративні процедури здійснення різних видів контролю за діяльністю органів прокуратури; 3) підстави та порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів унаслідок виявлених порушень у результаті проведених контрольних заходів та ін.

Констатовано, що організація контролю за діяльністю органів прокуратури -- це обумовлений організаційною структурою управління процес розроблення та реалізації комплексу заходів, спрямованих на підвищення ефективності службової діяльності працівників органів прокуратури та забезпечення законності їх діяльності, дотримання меж наданих повноважень і відповідності виконання покладених обов'язків законодавчо визначеним вимогам. Зазначається, що основними стадіями організації контролю за діяльністю органів прокуратури є такі: 1) підготовча стадія: а) визначення підконтрольного об'єкта, предмета контролю та контролюючого суб'єкта; б) аналіз діяльності підконтрольного органу прокуратури (посадової особи) щодо своєчасного та повного виконання своїх обов'язків, стану дотримання законності та меж наданих повноважень, рівня ефективності праці, службової дисципліни, вимог оформлення документообігу тощо; в) виявлення недоліків у діяльності органів прокуратури, з'ясування причин їх виникнення та факторів негативного впливу; г) планування контрольних заходів, засобів здійснення контролю і прогнозування наслідків їх реалізації; 2) основна стадія: а) взаємодія контролюючих і підконтрольних суб'єктів; б) правове, матеріальне, техніко-технологічне та інтелектуальне забезпечення здійснення контролю за органами прокуратури; в) здійснення контрольних заходів із застосуванням різноманітних форм і методів контролю; г) узагальнення, обробка та аналіз отриманої інформації, порівняння запланованих і фактичних показників; 3) заключна стадія: а) документальне оформлення результатів перевірок чи інших заходів контролю, облік та звітність, систематизація отриманих результатів, статистична робота; б) прийняття та реалізація відповідних управлінських рішень за результатами контролю та доведення їх до адресатів; в) внесення відповідних змін до розподілу обов'язків між працівниками прокуратури, організації праці, роботи з кадрами, надання практичної допомоги підконтрольним суб'єктам на шляху усунення недоліків у їх діяльності; г) загальне оцінювання організації контролю та перевірка виконання рішень, винесених у результаті контрольної діяльності, за необхідності -- застосування дисциплінарного та іншого впливу.

Визначено основних суб'єктів контролю за діяльністю органів прокуратури: 1) Верховна Рада України, Президент України, органи виконавчої та судової влади (суб'єкти зовнішнього державного контролю); 2) органи прокуратури (суб'єкти внутрішньовідомчого контролю) -- Генеральна прокуратура України: Генеральний прокурор України, його перший заступник і заступники, Колегія Генеральної прокуратури України, керівники головних управлінь, управлінь, відділів; прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, а також військові прокуратури (на правах обласних): прокурори, що очолюють дані прокуратури, їх перші заступники та заступники, інші посадові особи, які прирівнюються за статусом до начальників і заступників начальників управлінь і відділів, керівники управлінь, відділів, колегії; міські, районні, міжрайонні прокуратури, військові прокуратури (на правах міських, районних прокуратур): прокурори, що очолюють дані прокуратури, їх заступники; 3) територіальна громада, сільська, селищна, міська рада, їх виконавчі органи, сільський, селищний, міський голова, постійні комісії відповідної ради з правових питань, регуляторної політики, законності, громадського порядку, боротьби з корупцією та злочинністю; органи самоорганізації населення; асоціації місцевого самоврядування та ін. (суб'єкти самоврядного контролю); 4) громадяни України та їх об'єднання (суб'єкти громадського контролю); 5) міжнародні організації та органи (суб'єкти міжнародного контролю).

Запропоновано таку класифікацію суб'єктів контролю за діяльністю органів прокуратури: 1) за характером взаємозв'язків між контролюючим і підконтрольним суб'єктами в системі органів прокуратури: суб'єкти внутрішнього та зовнішнього контролю; 2) відповідно до виду здійснюваного контролю: суб'єкти державного, недержавного та міжнародного контролю; 3) за обсягом та характером наданих контрольних повноважень: суб'єкти загального та спеціального контролю; 4) за періодом повноважень: постійні та тимчасові суб'єкти контролю за діяльністю органів прокуратури; 5) за організаційно-правовим рівнем або ієрархією побудови системи органів прокуратури: центральні, регіональні та місцеві суб'єкти контролю за діяльністю органів прокуратури; 6) залежно від організаційно-правової форми: головне управління, управління, відділ, служба, рада, колегія, посадова особа тощо; 7) залежно від кількості осіб, що виконують контрольні заходи: одноособові та колективні суб'єкти контролю.

Обґрунтовано, що основними методами контролю за діяльністю органів прокуратури та їх посадових є такі: 1) загальні методи наукового дослідження та пізнання: аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, узагальнення, спостереження, логічний, моделювання, програмно-цільовий метод, моніторинг та ін.; 2) спеціальні методи: прямий та непрямий («паперовий»), документальний і фактичний, безпосередній і опосередкований, активний і пасивний, жорсткий та гнучкий, публічний і негласний, автоматизований і «ручний», нормативний (юридичний) і економічний (математичний) тощо.

Запропоновано класифікацію основних форм контролю за діяльністю органів прокуратури: 1) форми фактичного контролю: а) комплексні, галузеві (функціональні), тематичні (спеціальні, вибіркові) та контрольні перевірки (перевірки виконання), планові й позапланові перевірки службової діяльності органів прокуратури та їх працівників; б) ревізії та вибіркові перевірки фінансово-господарської діяльності органів прокуратури, інвентаризація; в) виїзд на місця та виклик з місць із метою заслуховування керівників і виконавців на оперативних нарадах та колегіях, співбесідах; г) службове розслідування; 2) форми звітного контролю: а) усні (доповіді, усні звіти); б) документальні (накази, розпорядження, вказівки, доручення, завдання, листи, плани, регламенти, інформація про хід та результати слідства, статистичні письмові звіти, рапорти, узагальнення, доповідні записки, довідки, протоколи засідань колегіальних і робочих органів, журнали, контрольні картки, схеми, графіки тощо).

Доведено, що адміністративна процедура здійснення контролю за діяльністю органів прокуратури -- це установлений чинним законодавством порядок втручання у внутрішньоорганізаційну діяльність органів прокуратури, який виражається у здійсненні різноманітних, передбачених нормами права, контрольних заходів з метою перевірки законності і відповідності діяльності органів прокуратури та їх працівників установленим вимогам, отримання інформації про реальний стан справ на підконтрольному об'єкті, виявлення недоліків у роботі й прийняття у зв'язку з цим відповідних управлінських рішень, включаючи заходи дисциплінарного впливу та надання практичної допомоги щодо вирішення наявних проблем.

Аргументовано, що основними видами контролю за діяльністю органів прокуратури України є: 1) державний контроль за діяльністю органів прокуратури, який здійснюється уповноваженими на те державними органами шляхом застосування передбачених законодавством форм і методів з метою забезпечення законності, дисциплінованості та відповідальності в процесі реалізації мети, завдань, функцій та обов'язків прокуратур різних рівнів і їх посадових осіб, а також задля встановлення фактичних результатів діяльності та їх відповідності встановленим критеріям ефективності, виявлення причин наявних недоліків і застосування заходів для їх усунення й запобігання; 2) самоврядний контроль за діяльністю органів прокуратури, який запропоновано визначити в єдності трьох основних аспектів: як передбачену законодавством функцію управління; як діяльність суб'єктів самоврядного контролю зі здійснення контрольних заходів; як систему форм і методів контролю, що здійснюються територіальною громадою безпосередньо або через органи місцевого самоврядування з метою вирішення питань місцевого значення, пов'язаних з діяльністю органів прокуратури та їх посадових осіб, у межах Конституції і законів України; 3) громадський контроль за органами прокуратури, який є однією з функцій громадянського суспільства та, відповідно, діяльністю суб'єктів громадського контролю, яка здійснюється через систему передбачених законодавством форм і методів з метою надання рекомендацій, внесення звернень до органів державної влади щодо стану законності діяльності органів прокуратури (і їх посадових осіб) та дотримання ними прав і свобод людини й громадянина; 4) контроль міжнародних організацій за діяльністю органів прокуратури, який є невід'ємною функцією міжнародного співробітництва країн у сфері правового регулювання, запобігання злочинності та протидії корупції, яка полягає у спостереженні та перевірці виконання договірних та інших міжнародних зобов'язань, що безпосередньо стосуються діяльності органів прокуратури, а також діяльністю міжнародних державних і недержавних організацій, пов'язаною із застосуванням контрольних заходів (обов'язкового чи рекомендаційного характеру) щодо органів прокуратури з метою усунення та запобігання наявним недолікам, зловживанням чи правопорушенням за допомогою комплексу взаємопов'язаних форм і методів, на яких базується практичне здійснення контролю міжнародних державних і недержавних організацій.

Встановлено, що оптимізація суб'єктів контролю за діяльністю органів прокуратури -- це процес вибору найкращого із можливих за наявних умов державного та громадського розвитку, соціально-економічного та політичного становища держави варіанту формування структури суб'єктів контролю за діяльністю органів прокуратури, здійснюваний з метою досягнення цілей контролю й забезпечення його ефективності та своєчасності.

Виокремлено основні ознаки оптимізації суб'єктів контролю за діяльністю органів прокуратури: динамічність; процесуальність і стадійність; альтернативність; наявність суб'єктного та об'єктного складу у відповідності до норм чинного законодавства про прокуратуру; наукова обґрунтованість, закономірність, об'єктивність; раціональність та ефективність; стратегічний та превентивний характер; передбачає наявність законодавчого, інформаційного, організаційно-методичного, техніко-технологічного, фінансового та кадрового забезпечення оптимізації тощо.

Обґрунтовано важливість узагальнення й аналізу зарубіжного досвіду здійснення контролю за діяльністю органів прокуратури з акцентом на тому, що визначення можливостей його практичного впровадження має базуватися на врахуванні сучасних політико-правових та соціально-економічних умов у державі, історичних аспектів організації системи органів прокуратури, ступеня узгодженості вітчизняного та міжнародного законодавства, національного менталітету тощо. Виділено та охарактеризовано основні аспекти запозичення зарубіжного досвіду реалізації контролю за діяльністю органів прокуратури України: 1) чітка регламентація організаційно-правових засад та видів контролю за органами прокуратури в Законі «Про прокуратуру» (Грузія); 2) варіанти підконтрольності, підпорядкування Генерального прокурора: президенту, парламенту, судовій владі, виконавчій владі; 3) децентралізація органів прокуратури (Німеччина, Франція), надання місцевим і регіональним прокуратурам права обирати, призначати, висловлювати недовіру, звільняти з посади прокурорів відповідного рівня (США); 4) оптимізація суб'єктів контролю за діяльністю органів прокуратури; 5) оптимізація нормативно-правового забезпечення контролю; 6) можливості міжнародного та громадського контролю за діяльністю органів прокуратури; 7) активність у сфері міжнародної співпраці органів прокуратури тощо.

Рекомендовано конкретні шляхи підвищення ефективності контролю за діяльністю органів прокуратури в Україні: 1) впровадження законодавчо визначених принципів контролю за діяльністю органів прокуратури, системних заходів політичного, законодавчого, організаційного, інформаційно-просвітницького характеру; 2) забезпечення неухильного дотримання законодавства в системі органів прокуратури; 3) оптимізація та скорочення існуючих повноважень, функцій органів прокуратури, враховуючи висновки Венеціанської комісії; 4) прийняття законопроекту «Про прокуратуру», внесені зміни до якого спрямовано на виконання взятого Україною перед Радою Європи зобов'язання -- змінити роль та функції Генеральної прокуратури; 5) розвиток інституту відповідальності органів прокуратури та їх посадових осіб за вчинені протиправні дії, неналежне, несвоєчасне чи неповне виконання обов'язків, бездіяльність тощо; усунення існуючого дисбалансу повноважень і відповідальності у цій сфері; покладення проведення дисциплінарних розслідувань на кваліфікаційно-дисциплінарні комісії прокуратури на чолі з Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокуратури; 6) законодавче затвердження положення стосовно того, що повноваження прокурора щодо виявлення порушень закону мають здійснюватися лише після ухвалення мотивованої постанови з чітким наведенням підстав для їх здійснення; 7) посилення судового контролю за діяльністю органів прокуратури, розширення можливостей оскарження постанов прокуратури у суді; 8) деполітизація органів прокуратури, особливо під час виборчого процесу; підвищення вимог щодо прозорості та гласності діяльності прокуратури; 9) підвищення якості технічного обслуговування реалізації контрольних заходів; 10) застосування, переважно, перевірок на місцях; 11) надання реальних можливостей здійснення громадського контролю за діяльністю органів прокуратури та контролю міжнародних організацій; 12) затвердження Інструкції про здійснення контролю за діяльністю органів прокуратури та їх посадових осіб, яка б закріплювала об'єкт і предмет контролю, акцентуючи увагу на правовому статусі та відповідальності прокурорів, слідчих та інших працівників прокуратури; 13) прийняття Закону України «Про контроль за діяльністю органів прокуратури» (або доповнення додатковим розділом «Контроль за діяльністю органів прокуратури» чинного Закону України «Про прокуратуру»); 14) затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури у формі закону з метою усунення неузгодженості з вимогами Конституції України; 15) формування належної законодавчої бази стосовно адміністративної процедури, прийняття Адміністративно-процедурного кодексу України та відповідного нормативно-правового акта, який регламентував би порядок прийняття адміністративних актів органів прокуратури; 16) надання міським і районним прокурорам та іншим прирівняним до них прокурорам права на накладення дисциплінарного стягнення на підлеглих їм прокурорсько-слідчих працівників; 17) узгодження повноважень та правового статусу кваліфікаційно-дисциплінарних комісій, створення та функціонування яких передбачено проектом Закону України «Про прокуратуру», із конституційними повноваженнями Вищої ради юстиції; 18) перегляд органами контролю та скорочення кількості нормативно-правових актів, усунення норм і вимог, які дублюються різними відомствами, та скасування застарілих вимог, норм і правил; 19) удосконалення процедури адміністративного провадження за зверненням громадян, скорочення часу розгляду скарг, спрощення порядку їх подання із активізацією електронних форм, розширення законодавчо закріпленого переліку прав і обов'язків сторін тощо; 20) застосування системного підходу у реалізації розглянутих напрямків удосконалення національного законодавства тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ за темою дисертації

Монографія:

1. Синчук В. Л. Контроль за діяльністю органів прокуратури України: адміністративно-правові засади : монографія / В. Л. Синчук / за заг. ред. С. М. Гусарова. -- Х. : НікаНова, 2014. -- 424 с.

Наукові статті та тези доповідей і наукових повідомлень:

2. Синчук В. Л. Органи прокуратури України в системі державних органів та значення законності в їх діяльності / В. Л. Синчук // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. -- 2013. -- № 4 (63). -- С. 121--130.

3. Синчук В. Л. Контроль як спосіб забезпечення законності в діяльності органів прокуратури / В. Л. Синчук // Право і безпека. -- 2013. -- № 4 (51). С. 53--58.

4. Синчук В. Л. Правове регулювання контролю за діяльністю органів прокуратури та місце у ньому адміністративного законодавства / В. Л. Синчук // Митна справа. -- 2013. -- Спец. вип. Ч. 2. -- С. 314--318.

5. Синчук В. Л. Напрямки удосконалення національного адміністративного законодавства, яке регламентує контроль за діяльністю органів прокуратури / В. Л. Синчук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». -- 2013. -- Спец. вип. Т. 2. -- С. 178--183.

6. Синчук В. Л. Правовой статус субъектов контроля за деятельностью органов прокуратуры в Украине / В. Л. Синчук // Право и политика. -- 2013. Спец. вып. (Киргизстан). -- С. 44--49.

7. Синчук В. Л. Нормативно-правове забезпечення контролю за діяльністю органів прокуратури в Україні / В. Л. Синчук // Наука та правоохорона. -- 2014. -- № 1. Ч. 2. -- С. 177--183.

8. Синчук В. Л. Завдання контролю за діяльністю органів прокуратури / В. Л. Синчук // Європейські перспективи. -- 2014. -- № 4. -- С. 16--21.

9. Синчук В. Л. Система принципів контролю за діяльністю органів прокуратури / В. Л. Синчук // Форум права. -- 2014. -- № 1. -- С. 443--449.

10. Синчук В. Л. Ознаки контролю за діяльністю органів прокуратури / В. Л. Синчук // Європейські перспективи. -- 2014. -- № 3. -- C. 77--80.

11. Синчук В. Л. Організація контролю як передумова підвищення ефективності діяльності органів прокуратури України / В. Л. Синчук // Право і безпека. -- 2014. -- № 1. -- С. 46--50.

12. Синчук В. Л. Поняття та види суб'єктів контролю за діяльністю органів прокуратури / В. Л. Синчук // Наука і правоохорона. -- 2014. -- № 2. -- С. 131--136.

13. Синчук В. Л. Объект и предмет контроля за деятельностью органов прокуратуры Украины / В. Л. Синчук // Legea si viаta (Закон и жизнь (Молдова)). -- 2014. -- № 6. -- С. 117--120.

14. Синчук В. Л. Принципы контроля за деятельностью органов прокуратуры в современных условиях / В. Л. Синчук // Legea si viаta (Закон и жизнь (Молдова)). -- 2014. -- № 10/2. -- С. 166--170.

15. Синчук В. Л. Организация контроля за деятельностью органов прокуратуры в Украине / В. Л. Синчук // Jurnalul juridic national: teorie si practica. -- 2014. -- № 5 (9). -- С.78--82.

16. Синчук В. Л. Оптимизация субъектов контроля за деятельностью органов прокуратуры / В. Л. Синчук // Legea si viаta (Закон и жизнь (Молдова)). -- 2014. -- № 12. -- С. 86--91.

17. Синчук В. Л. Форми та методи контролю за діяльністю органів прокуратури / В. Л. Синчук // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. -- 2014. -- № 1. -- С. 150--159.

18. Синчук В. Л. Особливості реалізації завдань та функцій органів прокуратури в умовах посилення загроз національній безпеці України / В. Л. Синчук // Вісник Національної академії прокуратури України. -- 2014. -- № 4. -- С. 28-34.

19. Синчук В. Л. Сутність та ознаки державного контролю за діяльністю органів прокуратури / В. Л. Синчук // Наше право. -- 2014. -- № 7. -- С. 94--98.

20. Синчук В. Л. Види державного контролю за діяльністю органів прокуратури / В. Л. Синчук // Європейські перспективи. -- 2014. -- № 7. -- С. 84--89.

21. Синчук В. Л. Поняття та особливості самоврядного контролю за діяльністю органів прокуратури / В. Л. Синчук // Форум права. -- 2014. -- № 2. -- С. 390--395.

22. Синчук В. Л. Контроль міжнародних організацій за діяльністю органів прокуратури / В. Л. Синчук // Науковий вісник Херсонського національного університету. Серія «Право». -- 2014. -- № 5. Т. 2. -- С. 50--54.

23. Синчук В. Л. Шляхи удосконалення організаційних засад контролю за діяльністю органів прокуратури / В. Л. Синчук // Європейські перспективи. 2014. -- № 8. -- С. 70--76.

24. Синчук В. Л. Принцип контролю за діяльністю органів прокуратури / В. Л. Синчук // Публічне адміністрування в сфері внутрішніх справ : зб. матеріалів наук.-практ. конф., м. Київ, 24 квіт. 2013 р. -- К. : НАВС, 2013. -- С. 164--166.

25. Синчук В. Л. Місце та особливості органів прокуратури в системі державних органів: зарубіжний та національний досвід / В. Л. Синчук // Актуальні проблеми правового забезпечення економічної безпеки : зб. матеріалів наук.-практ. конф., м. Київ, 2 жовт. 2013 р. / МВС України, Нац. акад. внутр. справ. -- К. : НАВС, 2013. -- С. 215--218.

26. Синчук В. Л. Особливості контролю як способу забезпечення законності в діяльності органів прокуратури / В. Л. Синчук // Право: історія, теорія, практика : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 14--15 берез. 2014 р.). -- Херсон : Видавничий дім «Гельветика», 2014. -- С. 171--174.

27. Синчук В. Л. Особливості контролю за діяльністю органів прокуратури / В. Л. Синчук // Кримінально-правові та кримінологічні засади протидії корупції : зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф. (17 квіт. 2014 р., м. Харків) / МВС України; Харк. нац. ун-т внутр. справ; Наук.-дослід. ін-т вивчення проблем злочинності ім. акад. В. В. Сташиса НАПрН України; Кримінологічна асоц. України. -- Х. : Золота миля, 2014. -- С. 235--238.

28. Синчук В. Л. Сутність та види форм та методів контролю за діяльністю органів прокуратури / В. Л. Синчук // Правоохоронна функція держави: теоретико-методологічні та історико-правові проблеми : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (23 квіт. 2014 р., м. Харків) / МВС України; Міністерство освіти та науки України; Харк. нац. ун-т внутр. справ. -- Х. : ХНУВС, 2014. С. 245--248.